ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ІНСПЕКЦІЙ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

Короткий опис

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Костилев Владислав Вікторович

УДК: 35.07:351.9

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ІНСПЕКЦІЙ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з држеановго управління

Науковий керівник:
Нечитайленко
Анатолій Олександрович,
к.ю.н., доц.

2002
ЗМІСТ

Вступ ....3
Розділ 1:Контроль державних інспекцій в соціальній
сфері: теоретико-методологічні орієнтири ...10
1.1.Соціальна держава та контроль соціальності”......................................10
1.2.Поняття спеціалізованого контролю та державне управління ............18
1.3.Правове регулювання контрольної діяльності
державних інспекцій ..........................................................................................38
1.4.Спеціалізований контроль державних інспекцій в
соціальній сфері та інші види контролю в державному управлінні ..........57
Висновки до першого розділу ...........................72
Розділ 2: Організаційні і правові засоби контрольної
діяльностідержавнихінспекцій...............................................76
2.1.Система державних інспекцій в соціальній сфері .......76
2.2.Форми контрольної діяльності державних інспекцій...................80
2.3.Методи контрольної діяльності державних інспекцій ....93
2.4.Контрольні перевірки як спосіб реалізації єдності форм і
методів контрольної діяльності державних інспекцій .................................108
Висновки до другого розділу ....................133
Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності контрольної
діяльності державних інспекцій в соціальній сфері ...........................................137
3.1.Оптимізація організаційного та утвердження правового
статусу інспекцій ................................................................................................137
3.2.Основні домінанти щодо посилення впливу державних
інспекцій на підконтрольні об’єкти .................................................................145
3.3.Перспективи розвитку процедурних засад у діяльності державних
інспекцій ...............................................................................................................152
Висновки до третього розділу......................................................173
Висновки ........................................................................................................177
Список використаних джерел.......182

ВСТУП

Актуальність теми. Статус правової, демократичної, соціальної держави, що закріплений Конституцією України, вимагає неухильного дотримання всіма суб’єктами управління прав людини і громадянина. Одним з дієвих засобів забезпечення законності у державному управлінні є система контролю, що охоплює усі галузі економіки та соціально-культурного будівництва. Значною мірою цей контроль стосується соціальної сфери, оскільки діяльність будь-яких органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій так чи інакше пов’язана із забезпеченням нагальних соціальних потреб громадян та суспільства в цілому, зокрема, права людини на безпечну працю, на охорону її здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля та ін. Порушення зазначених прав, які, на жаль, мають місце, як правило, пов’язані із недосконалістю контрольної діяльності держави щодо зміцнення законності, правопорядку та дисципліни, забезпечення конституційних прав і свобод громадян.
Діяльність спеціально уповноважених контролюючих органів держави державних інспекцій залишається малоефективною, не завжди приносить бажані результати. Це значною мірою пояснюється тим, що форми та методи їхньої роботи не відповідають вимогам ринкової економіки, не сприяють впровадженню нових форм власності і господарювання та інтеграції України до Європейського співтовариства.
Правові норми, що встановлюють повноваження інспекцій, по суті, дублюють норми часів радянського періоду. Зрозуміло, що вони не сприяють належній роботі інспекцій в умовах розбудови соціальної держави. Крім того, багато в чому обсяг їх компетенції навіть в новітніх нормативних актах взагалі не визначений. Це призводить до значного зростання кількості порушень. Відтак, виникає необхідність пошуку принципово нових шляхів організації контрольної діяльності державних інспекцій, зокрема у соціальній сфері, прийняття законодавчих актів, які б ефективно регулювали порядок здійснення ними своїх повноважень.
Стан наукової розробки проблеми. У концептуальному плані принципове значення для розробки теми дослідження мають праці представників сучасної державно-управлінської та правової думки: В.Авер’янова, С.Алексєєва, О.Андрійко, Г.Атаманчука, О.Бандурки, Ю.Битяка, Д.Бахраха, В.Гаращука, В.Зуй, Л.Коваля, А.Комзюка, А.Нечитайленка, Н.Нижник, Г.Одінцової, Р.Павловського, О.Рябченко, М.Руденка, А.Селіванова, В.Цвєткова, В.Чиркіна, О.Якимова та ін.
Теоретичному усвідомленню недалекого соціалістичного” минулого або стартових” можливостей щодо діяльності контролюючих структур в українському суспільстві сприяють праці В.Афанасьєва, І.Бачило, І.Веремеєнка, В.Горшенева, М.Єропкіна, Я.Здіра, О.Кармолицького, Ю.Козлова, Б.Лазарєва, О.Лук’янова, О.Луньова, В.Манохіна, Г.Мурашина, Г.Петрова, Ю.Петрова, М.Пискотіна, Л.Попова, С.Поповича, В.Ремньова, Н.Саліщєвої, М.Селівона, Б.Симоняна, М.Смиртюкова, М.Студенікіної, А.Шергіна, Е.Шоріної, Ц.Ямпольської.
До змістовного аналізу сучасних форм і методів реалізації державного контролю звертаються С.Глазкова, В.Загорій, О.Ковалевський, В.Ковальський, В.Круглов, С.Лагунов, В.Лисенко, В.Малиновський, П.Мартиненко, В.Москаленко, П.Нагорний, О.Пономаренко, О.Якубенко.
Плідні ідеї стосовно соціальності” держави висвітлено в історико-філософських працях Г.Гегеля, Т.Гоббса, І.Канта, Дж. С.Мілля, Ш.Монтеск’є та роботах сучасних відомих мислителів: Р.Дарендорфа, Г.Маркузе, Р.Нозика, К.Поппера, Дж.Роулза, а також в публікаціях українських науковців (М.Гриценко, В.Давиденко, Л.Качан, Н.Карпачева, В.Корженко, О.Куценко, В.Паращук та ін.).
Критичному переосмисленню проблем контролю в держаному управлінні та досвіду правового забезпечення розвитку соціальної сфери окремих країн сприяють наукові праці М.Альберта, Д.Вільсона, З.Гладуна, Б.Гурне, Дж.Грінвуда, К.Кіллена, І.Кратенка, М.Мескона, Н.Омельченко, С.Сторчака, І.Тустановської, Ф.Хедоурі.
Важливі ідеї щодо удосконалення кадрового забезпечення державної служби містяться в монографіях В.Князєва, В.Лугового, Г.Мостового, О.Оболенського та інших вчених.
Необхідність державно-управлінського осмислення діяльності державних інспекцій як одного з дієвих видів державного контролю, обсягу та характеру їх повноважень з урахуванням специфіки соціальної сфери й зумовило вибір теми дослідження Організаційно-правові засади контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковим дослідженням, що проводиться кафедрою регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, на тему: Адміністративне реформування на рівні територіальних органів влади" (державний реєстраційний номер 0100 U 001209).
Мета і задачі дослідження полягають в розробці теоретичних положень і пошуку шляхів практичного вирішення проблем, пов'язаних з організацією контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері та необхідності запровадження конкретних пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства, що в цілому сприяло б підвищенню рівня соціальної безпеки громадянина в українському суспільстві.
Досягненню мети цього дипломного дослідження сприятиме вирішення задач щодо:
з’ясування характерних ознак соціальної держави та ролі контрольної діяльності державних інспекцій у забезпеченні соціальності” держави;
визначення можливості контрольної діяльності державних інспекцій як засобу упровадження режиму законності в управлінні соціальною сферою та соціальної безпеки людини;
аналізу специфічних особливостей правового регулювання контрольних правовідносин;
виявлення дієвих напрямків взаємодії державних інспекцій з органами державного управління, місцевим самоврядуванням та громадськістю;
встановлення суттєвих зв’язків системи державних інспекцій в соціальній сфері;
розкриття змісту основних форм та методів організації контрольної діяльності державних інспекцій, дослідження ефективності цільових контрольних заходів та процедури їх проведення;
визначення реальних факторів оптимізації організаційного та утвердження правового статусу державних інспекцій в соціальній сфері, дієвих напрямків підвищення ефективності їх контрольної діяльності.
Об’єктом дослідження є механізми запровадження функції контролю в галузях державного управління.
Предмет дослідження становлять організаційні та правові засади контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері.
Методи дослідження. Основою методології дисертаційного дослідження є комплексний, системний підхід, соціально-діяльнісна парадигма (М.Вебер, ТПарсонс тощо) та загальні принципи демократичної, соціальної, правової держави.
Вибір та застосування конкретних методів дослідження залежали від складності та особливостей окремої досліджуваної проблеми. Зокрема, при розгляді контрольної функції державного управління в інших країнах світу (США, Франції, Польщі та ін.) дисертантом використаний метод порівняльного аналізу; при характеристиці правових норм, що регулюють контрольну діяльність державних інспекцій історично-правовий і порівняльно-правовий методи. Теоретичному осмисленню окремих аспектів проблеми сприяли загальнонаукові методи аналізу і синтезу (при дослідженні питань співпраці державних інспекцій з органами державного управління, місцевого самоврядування та громадськістю), було застосовано також метод структурно-функціонального аналізу (при визначенні організаційно-правового статусу державних інспекцій) та метод аналогії (при порівняльній характеристиці контролю в державному управлінні та контролю в діяльності державних інспекцій) тощо.
В дисертації, окрім значного масиву нормативних актів, проаналізовано статистичні дані державних інспекцій, що стосуються соціальної сфери, узагальнено матеріали практики діяльності інших установ (зокрема, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, судів, громадських формувань).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в український державно-управлінський думці аналізується організація контрольної діяльності державних інспекцій в окремій сфері суспільного життя у соціальній сфері як певна цілісність, а також з’ясовуються механізми її здійснення в умовах докорінних суспільних перетворень.
У дисертації вперше:
· запропоновано виділити міжвідомчу контрольну діяльність державних інспекцій як окремий, відносно самостійний елемент функції державного управління, оскільки вона має тільки їй властиві суб'єкти та об'єкти, характеризується специфічно особливими владно-організуючими відносинами, чітко виділеними стадіями контрольного процесу, спеціальними формами та методами управлінського впливу; це дозволяє послідовно розв’язувати суперечність організаційно-правового статусу державних інспекцій щодо їх функціонального призначення, адже, з одного боку, в сучасних розвинутих демократіях вони не підміняють жодну із гілок влади, а з іншого створюються у межах законодавчої та виконавчої гілок влади;
· доведено, що єдиною стратегічною метою функціонування системи державних інспекцій є впровадження і підтримання в цивілізованому суспільному бутті національної безпеки держави та соціальної безпеки громадянина;
· обґрунтовано ідею існування правового інституту міжвідомчої контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері як комплекса адміністративно-правових норм, що регулюють відносини між державними органами спеціалізованого контролю (інспекціями) та підконтрольними об’єктами будь-якої форми власності і відомчої підпорядкованості з приводу реалізації інспекціями контрольної діяльності, застосування примусових заходів, притягнення винних до відповідальності, надання методичної допомоги об’єкту контролю, відновлення порушених прав громадян в соціальній сфері.
Дістали подальшого розвитку:
· механізми взаємодії державних інспекцій в соціальній сфері з центральними органами виконавчої влади шляхом перепідпорядкування окремих державних інспекцій з метою поліпшення якості та ефективності їх діяльності, оптимізації та збалансованості контролю;
· теоретичне обґрунтування необхідності змін у структурі державних інспекцій в соціальній сфері за рахунок:
організаційного об'єднання державних інспекцій, що здійснюють контроль в суміжних напрямках;
включення до державних інспекцій структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, що здійснюють контроль в суміжних напрямках.
· аналітичні оцінки форм та методів контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері, пропозиції щодо їх удосконалення шляхом внесення змін та доповнень до чинного законодавства;
· характерні ознаки контрольно-управлінських послуг державних інспекцій (укладання адміністративних договорів, встановлення стосунків взаємної довіри з юридичними та фізичними особами замовниками послуг, послуги стосовно попередження правопорушень на заохочення замовника підконтрольного об’єкта тощо);
· положення щодо необхідності усунення дублювання контролю як шляхом активізації взаємодії державних інспекцій з органами державного управління, органами місцевого самоврядування, громадськими формуваннями, засобами масової інформації тощо, так і закріпленням процедури їх взаємодії для контролю в нормативно-правових актах;
· аргументи відносно подальшої нормативної регламентації організаційно-правових засад контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері в окремому законі;
· напрямки підвищення ефективності роботи державних інспекцій у соціальній сфері в сучасних умовах (максимальне використання організаційного, правового, кадрового, матеріального, інформаційного та наукового потенціалу в контрольній діяльності).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в реальній можливості їх застосування:
в правотворчому процесі при підготовці відповідних нормативно-правових актів, що встановлюють організаційно-правові засади спеціалізованого міжвідомчого контролю та спрямовуються на оптимізацію правового регулювання діяльності державних інспекцій, зокрема, при внесенні змін та доповнень до законів України Про місцеві державні адміністрації”, Про місцеве самоврядування в Україні” тощо, при підготовці проектів Адміністративно-процесуального Кодексу України, законів Про нормативно-правові акти”, Про державний контроль”, а також при опрацюванні підзаконних нормативних актів про детальну регламентацію контрольної діяльності державних інспекцій;
працівниками органів виконавчої влади та відповідних спеціалізованих контролюючих органів для вдосконалення організації контрольної діяльності в соціальній сфері, форм та методів її здійснення;
при підготовці методичних матеріалів до курсів лекцій з теорії державного управління, адміністративного права та процесу, при проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників контролюючих органів, посадових осіб підприємств, установ, організацій, певного кола державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, у правовому вихованні населення.
Окремі результати дослідження впроваджено в роботу територіальної державної інспекції праці Харківської області (лист ТДІПХО від 12.06.2002р. №01-18-229), державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Харківській області (лист ДІКЯЛЗХО від 22.08.2002 р. № 1110), Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції (лист ХОСЕС від 23.08.2002 р. №2.0/4632).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення й висновки дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: Реформа державної служби: здобутки й проблеми” (м. Харків, жовтень 2001р.); Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах” (м. Харків, грудень 2000р.); першому міжнародному науковому конгресі з державного управління (м.Харків, 26лютого 2001 р.); 2-ій міжнародній науково-практичній конференції Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м.Харків, 4-11листопада 2001р.).

Публікації. Основний зміст дослідження відображено в 11 публікаціях, 7 з яких надруковані у фахових виданнях ВАК України (5 статей одноосібні).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках наводяться основні результати дисертаційного дослідження, що поглиблюють знання про інститут державних інспекцій в соціальній сфері, сприяють ефективному вирішенню численних проблем та суперечностей щодо здійснення спеціалізованого міжвідомчого контролю в умовах розбудови України як демократичної, правової держави із соціальною спрямованістю її внутрішньої політики. Докорінна перебудова українського суспільства, його перехід до нових форм господарювання у ринковій економіці, вимагають якісно іншої правової організації контролю держави щодо забезпечення національних інтересів та соціальної безпеки громадянина.
Підсумовуючи викладене в дисертації, можна запропонувати такі узагальнюючі положення:
1.Останнє століття людської історії проходить під знаком реального упровадження в життя держави загального добробуту” або соціальної держави” (впровадження в реальне життя прав і свобод людини і громадянина; створення відповідних умов для досягнення людиною благополуччя та добробуту завдяки власній праці та своїм інтелектуальним здатностям; запровадження системи соціальних гарантій; забезпечення справедливого навантаження” соціальності між усіма виробниками матеріальних благ; реалізація потужної політики зміцнення сім’ї, сприяння визріванню” громадянського суспільства тощо). Положення про соціальну державу” в другій половині ХХ століття знаходять своє відображення в конституціях розвинутих країн світу.
Контроль державних інспекцій в соціальній сфері у суспільствах з розвинутими ринковими відносинами в умовах становлення соціальної держави набуває значення необхідного та реального дієвого заходу для гарантування державою власної національної безпеки та соціальної безпеки людини демократичними засобами.
2.Інститут контролю державних інспекцій в сучасному розвинутому суспільстві (демократичній, правовій, соціальній державі) не підміняє у своєму функціональному призначенні законодавчу, виконавчу чи судову гілки влади. Кінцевою метою його діяльності поступово, по мірі формування соціальної держави, стає упровадження в практику суспільного життя національної безпеки держави та соціальної безпеки людини . Це вимагає забезпеченої законом певної незалежності контролюючих державних інспекцій, законодавчого визначення їхнього статусу та процедури проведення контрольних заходів.
3.Роль і значення контрольної діяльності державних інспекцій в трансформаційному українському суспільстві буде зростати у зв’язку з подальшим розвитком України як соціальної держави, запровадженням права як найсуттєвішого регулятора людських стосунків та посиленням функції правового контролю в державному управлінні (становлення правової держави). При цьому зазначена діяльність буде наближатись до системи превентивних заходів (попередження правопорушень, контрольно-управлінських послуг, домінування методу переконання і т. ін.) по мірі передачі юрисдикційних повноважень державних інспекцій судовій владі, взагалі із формуванням і утвердженням судової гілки влади в державі.
4.Порівняльний аналіз специфічних особливостей контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері та сучасна практика упровадження контрольних заходів дозволяють виділити наступні загальні принципи контролю: законності, істинності й об’єктивності, систематичності, гласності, дієвості, оперативності та професіоналізму. Реалізація контролю державними інспекціями в соціальній сфері на підставі зазначених принципів має закріплюватись у відповідних нормативно-правових актах, а сутнісним елементом контрольних заходів на усіх стадіях контрольно-управлінського процесу повинна стати їх попереджувальна мета.
5.Необхідність забезпечення адекватного суспільним змінам контролю в державному управлінні, нагальні потреби щодо підвищення його якості та ефективності вимагають проведення інвентаризації контролюючих державних інспекцій, систематизації їх діяльності, упорядкування функцій та об’єднання зусиль для уникнення загроз національній безпеці держави і соціальній безпеці людини.
Першим етапом в упровадженні зазначених цілей може стати упорядкування діяльності державних інспекцій в соціальній сфері шляхом об’єднання окремих інспекцій. Це дозволить:
· позбутися паралелізму в перевірках;
· надати перевіркам властивостей комплексності (всеохопленості);
· створити умови для взаємодії та взаємоконтролю в окремому контролюючому органі;
· створити єдиний організаційно-правовий механізм для здійснення перевірок;
· підвищити дієвість сумісної (спільної на засадах співпраці та взаємної довіри) роботи об’єднаних державних інспекцій з іншими контролюючими структурами та громадськістю;
· надати усім структурним підрозділам окремих об’єднаних державних інспекцій необхідних повноважень для повної та кваліфікованої реалізації повноважень спеціалізованого контролю як різновиду державно-управлінської функції контролю.
6.Нормативні повноваження можна поділити на унормовуючі надання контрольно-управлінських послуг: підготовка та розробка відповідних нормативних правил щодо підвищення якості власної роботи (це стосується й контрольної діяльності державних інспекцій), та унормовуючі мінімально безпечні для людини соціальні стандарти (якість товарів, продуктів харчування і послуг, якість лікарських препаратів, межа бідності, мінімальна заробітна плата тощо).
Встановлення безпечних для людини соціальних стандартів чи норм не може бути прерогативою міжвідомчих контрольних державних інспекцій у правовій, демократичній, соціальній державі.
7.Наявна в Україні система державних інспекцій потребує докорінного удосконалення шляхом:
· забезпечення відповідної незалежності та автономності в діяльності системи контролюючих органів;
· законодавчого відокремлення контрольних функцій від експлуатаційних, що спрямовані на використання та експлуатацію підконтрольного об’єкта;
· об’єднання державних інспекцій, які контролюють близькі по змісту питання;
· збалансування діяльності державних інспекцій їх перепідпорядкуванням;
· чіткого визначення правового статусу державних інспекцій, спрямованості їхньої діяльності на упровадження в практику реального життя національної безпеки держави та соціальної безпеки людини і громадянина.
Зазначене свідчить про необхідність якісного реформування нормативної бази, що безпосередньо регулює контрольну діяльність державних інспекцій. Слід нормативно закріпити в законодавстві України (новому Законі України Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб”): загальний правовий статус державних інспекцій; їх офіційні назви; основні напрямки здійснення ними спеціалізованого контролю; загальні стадії контрольної діяльності (процесу); обсяг компетенції; основоположні форми та методи діяльності; державні гарантії щодо ефективності контролю.
Окремо, в іншому новому Законі України Про нормативно-правові акти”, необхідно передбачити засади підзаконної нормотворчості уряду України, центральних та місцевих органів виконавчої влади та самих державних інспекцій.
Особливої уваги законодавця потребує контрольна діяльність державних інспекцій в соціальній сфері, оскільки йдеться про створення правового поля для безпосереднього врегулювання засад щодо соціальної безпеки громадянина.
8.За умов формування в Україні ринкових відносин важливим є нормативне врегулювання порядку застосування державними інспекціями соціально-психологічного та економічного переконання як одного з основних методів у їх діяльності.
Таким чином можна досягти:
· довіри з боку населення до державних інспекцій, популяризації їх позитивного іміджу;
· залучення громадян до участі в забезпеченні законності в соціальній сфері;
· охоплення контролем за допомогою населення необхідної кількості об’єктів контролю;
· атмосфери домінування права та правовідносин в суспільних стосунках (правова, демократична, соціальна держава).
9.Наявність значної кількості адміністративних правопорушень, які вчиняються посадовими особами державних інспекцій, свідчить про необхідність значного підвищення їх фахового рівня, використовуючи реальні можливості системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (Українська Академія державного управління при Президентові України з її регіональними інститутами), а також упровадження в практику діяльності державних інспекцій Кодексу честі державного інспектора”.
10. Дослідження проблем в організації діяльності державних інспекцій свідчить про незадовільне матеріальне забезпечення їх роботи та необґрунтоване скорочення штату інспекторів. Це негативно відбивається на результатах праці всіх без винятку контролюючих органів, що може призводити до трагічних для громадянина наслідків (неможливість проконтролювати додержання санітарних норм або якості лікарських препаратів, із-за відсутності спеціального устаткування та обладнання). Відтак, для підвищення ефективності роботи інспекцій важливо вирішити проблему своєчасного і повного фінансування їх контрольної діяльності, забезпечення новою, сучасною матеріальною базою. Особливої, гостроти набуває також питання про необхідність комп’ютеризації робочих місць інспекторів, створення потужних інформаційних систем як усередині апарату цих контролюючих органів (для організації щоденної роботи інспекторів.), так і поза ним (для організації інспекцією оперативного обміну інформацією про результати контролю з іншими органами державного управління).
Таким чином, трансформація українського суспільства вимагає принципово нового ставлення до засобів забезпечення правопорядку, законності та дисципліни в соціальної сфері. Це повною мірою стосується державних інспекцій, організація контрольної діяльності яких в сучасних умовах потребує докорінної якісної перебудови. Надання інспекціям іншого організаційно-правового статусу, перегляд обсягу їх компетенції, використання інспекторами своїх повноважень відповідно до закону, унормування питань координації проведення контрольних заходів та якісної роботи з кадрами дозволить підвищити ефективність виконання функції спеціалізованого міжвідомчого контролю в соціальній сфері. Це буде сприяти побудові в Україні демократичної, соціальної, правової держави, забезпеченню додержання всіма суб’єктами та об’єктами контролю конституційних прав людини та громадянина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АверьяновВ.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. К.: Наук. думка, 1979. 150 с.
2. Авер’янов В.Б. Реформування адміністративного права: черговий етап // Право України. 2000. № 7. С. 6-8.
3. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підруч. / За заг. ред. проф. О.М.Бандурки. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Еспада”, 2000. 368 с.
4. Административная юстиция в новых европейских демократиях: Практ. исследование в сфере админ. права и процесса в Болгарии, Эстонии, Венгрии, Польше и Украине: Пер. с англ. / Ред.: Д.Дж. Галлиган и др. К.: АртЭк; Будапешт: ОСИ/КОЛПИ. 688 с.
5. Адміністративне право України: [Підруч. для юрид. вузів і фак.] / Ю.П. Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Гаращук та ін.; За заг. ред. Ю.П.Битяка. Х.: Право, 2001. 528с.
6. Административное право: Учеб. для студентов юрид. ин-тов и факультетов. М.: Юрид. лит., 1970. 596 с.
7. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 236с.
8. Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. М., 1982. 359 с.
9. Алексеев С.С. Социальная ценность права в современном обществе. М., Юрид. лит., 1971. 223 с.
10. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. М.: Изд-во НОРМА, 2001. 752 c.
11. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: (1-я часть). М.: Теис, 1993.
12. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учеб. М.: Зерцало, 1996. 680 с.
13. Аналіз діяльності закладів та установ державних СЕС у 2000 році / М-во охорони здоров’я України, Гол. сан. - епід. управління, Центральна сан. - епідем. станція МОЗ України., К. 2001. 26 с.
14. Андрійко О.Ф. Контроль в демократичній державі: проблеми і тенденції. К.: Наук. думка, 1994. 116 с.
15. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекцій. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
16. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления.- М., 1980. 256 с.
17. Афанасьев К.К. Проблемы договорного регулирования административных правоотношений // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України. 2000. № 4. С.45-62.
18. Афанасьєв В.Г. Научное управление обществом: (Опыт системного исследования). М.: Политиздат, 1968. 384 с.
19. Бачило И.А. Функции органов управления: (Правовые пробл. оформл. и реализации). М.: Юрид. лит., 1976. 198 с.
20. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Пермь, 1969.
21. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украини: (Общ. часть): Учеб. пособие. Х.: ООО Одиссей”, 1999. 224 c.
22. Битяк Ю.П., Комзюк А.Т.. К концепции реформы административного законодательства и административного судопроизводства // Юрид. наука и пробл. формирования демократического и правового государства Украина: Тем. сб. науч. трудов. К., 1993. С. 75-79.
23. Бурмистров В.А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства. Симферополь: Таврида, 1996. 189 с.
24. Законодавство України про охорону здоров’я. Бюл. законодавства і юрид. практики України. 2000. № 7. 528 с.
25. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. М., 1975.
26. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред. Ш. Рамон. М.: Аспект Пресс, 1997. 256 с.
27. Виновен ? Отвечай ! (рубр.) // Охрана труда. 2000. № 1. С.26.
28. Гаращук В.М. Адміністративне законодавство важливий інструмент удосконалення організації та діяльності органів управління // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доп. та наук. повідомлень Респ. наук. -практ. конф. 9-11 листопада 1995 р. Х., 1995. С.114-115.
29. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. Х.: Нац. юрид. академія. України, 1999. 55 с.
30. Гегель. Философия права. М., 1990. 524 с.
31. Герасимчук Т. Система контролю якості лікарських засобів в Україні та перспективи її розвитку: (За матеріалами VIII Конгр. фармацевтів і медиків) // Ліки України. 2001. № 11. С. 12-14.
32. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. ‑ Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 312 с.
33. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2-х т. Т.1. М.: Мысль, 1964. 748c.
34. Голос України. 1997. ‑ № 51 (1551). від 22 березня. С.3.
35. Гогиташвили Г. Комплексное управление // Охрана труда. 2000. №2(68). С.10-11.
36. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. ‑ М.: Юрид. лит., 1987. 176 с.
37. Государственная дисциплина и социалистический правопорядок / Д.А.Керимов, Г.В. Атаманчук, Н.Г. Кобец и др. М.: Политиздат, 1985.
38. Грищенко Н. Выбор социальное государство // Общество и экономика. 1999. № 10-11. С.100-107.
39. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. В. Шовкуна. К.: Основи. 1993. 165с.
40. Давиденко В., Паращук В. Соціальне партнерство у сучасному суспільстві: регіональний досвід і перспектива // Соц. захист. 2001. № 2. С.43.
41. Дарендорф Р. От социального государства к цивилизованному сообществу // Полис. 1993. № 3. С. 30-35.
42. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б. Авер'янова, І.Б. Коліушко. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 49 с.
43. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник у табл. і схемах / Г.С.Одінцова, Г.І.Мостовий, О.Ю.Амосов та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С.Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
44. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
45. Державне управління в Україні: (Навч. посібник) / За заг. ред. В.Б.Авер'янова. Київ, 1999. 265 с.
46. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопр. админ. права на современном этапе: Сб. М., Юридзат, 1963. С. 60-67.
47. Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Уряд. кур'єр. 2002. № 100. С. 5-12. (4 червня).
48. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України / Затв. Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96 // Уряд. кур’єр. 1996. № 58-59.
49. Закон України "Про лікарські засоби" (проект) // Юридичні аспекти фармації. (розділ журналу "Провізор"). 2000. № 23.. C.11-20.
50. Здир Я.А. Государственные инспекции в СССР. М.: Госюриздат. 1960. 134с.
51. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Нац. юрид. Акад. України ім. Ярослава Мудрого. Х., 2001. 19 с.
52. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на виготовлення і оптову реалізацію медикаментів, умови і правила здійснення цієї діяльності та контроль за їх дотриманням / Затв. наказом Ліцензійної палати при М-ві економіки України та Держ. комітетом України з медичної та мікробіол. пром-ті від 16 липня 1996 р. № ЛП-19/69 // Законодавство України про охорону здоров’я / Відп. ред. В.Ф. Москаленко. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2000. С. 455-464.
53. Інструкція про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров’я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів / Затв. наказом М-ва охорони здоров’я України від 14 квітня 1995 р. №68 // Бюлетень законодавства та юрид. практики України. 1999. №6. С.305.
54. Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності / Затв. наказом М-ва охорони здоров’я України від 14 квітня 1995 р. № 66 // Законодавство України про охорону здоров’я / Відп. ред. В.Ф.Москаленко. К.: Юрінком Інтер, 2000. 528 с.
55. Інструкція про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення) / Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 квітня 1995 р. № 67 // Бюлетень законодавства та юрид. практики України. 1999. № 6. С.412.
56. Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами / Затв. наказом М-ва економіки та М-ва фінансів України від 7 липня 1998 р. № 93/141 // Офіц. вісник України. 1998. №29. Ст. 1117.
57. Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами / Затв. наказом М-ва економіки та з питань європейської інтеграції України, М-ва фінансів України від 3грудня 2001р. № 298/519 // Офіц. вісник України. 2001. № 51. Ст.2324.
58. Інструкція про порядок зупинки експлуатації об’єктів при наявності порушень нормативних актів про охорону праці / Затв. наказом Держ. комітету України по нагляду за охороною праці від 30 грудня 1994 р. № 133 // Бюл. законодавства та юрид. практики України. 1999. № 12. 400 с. (Охорона праці в Україні).
59. Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства: Затв. наказом Міністра охорони здоров’я України від 14квітня 1995 р. № 64 // Фінансові санкції за законодавством України: Зб. нормат. актів / Відп. ред В.С.Ковальський. К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 256-277.
60. Інструкція про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці / Затв. наказом М-ва праці та соціальної політики України та М-ва фінансів України від 13 лютого 1998 р. № 23/25 // Там же. С. 196-201.
61. Інструкція про порядок проведення державного санітарного нагляду за продовольчою сировиною та продуктами харчування, що надходять по імпорту (тимчасова) № 5.08.12/416 від 28 квітня 1994 р. // Бюл. законодавства та юрид. практики України. 1999. 2002. № 6. С.378. (витяг).
62. Інструкція щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці / Затв. наказом Держнаглядохоронпраці України, Міністра фінансів України і Міністра економіки України від 25 липня 1994 р. № 71-а // Фінансові санкції за законодавством України: Зб. нормат. актів / Відп. ред В.С.Ковальський. К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 191-195.
63. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення законодавства України щодо забезпечення якості лікарських засобів / Затв. наказом М-ва охорони здоров’я України від 26 жовтня 2001 р. № 428 // Офіц. вісник України. 2002. № 4. Ст. 155.
64. Інструкція про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі / Затв. наказом М-ва охорони здоров’я України від 30 жовтня 2001 р. № 436 // Аптека. 2002. 11 лютого (№ 6). С. 72-73.
65. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. М.: Госюриздат, 1961. 381 с.
66. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Сочинения: В 6 т. М., 1966. Т. 6.
67. КармолицкийА.А. Правовое регулирование полномочий государственных инспекций: Автореф. дис. канд. юрид. наук. М.: Изд-во .МГУ, 1976. 21с.
68. КарпачоваН.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого ВР України з прав людини. К. 2000. 378с.
69. КачанЛ Стан формування заробітної плати під персональну відповідальність // Соц. захист. 2000. № 7. С. 15.
70. КилленК. Вопросы управления: Сокр. пер. c англ. М., 1981.
71. КнязєвВ. Кадрове забезпечення регіонального розвитку (співдоповідь) // Вісник УАДУ. 2001. № 2. Ч. 1. С. 25-26.
72. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та фак 3-є вид. ‑ К.: Вентурі, 1998. 208 с.
73. Ковальський В.С. Фінансові санкції. Загальнодержавні та відомчі питання // Фінансові санкції за законодавством України: Зб. нормат. актів / Відп. ред В.С. Ковальський. К.: Юрінком Інтер, 2001. 416 с.
74. Ковалевський А. Комплексные проверки ‑ не самоцель // Охрана труда. ‑ 1999. № 5 (59). С.16.
75. Кодекс законів про працю // Кодекси України: У 3-х кн. К.: Юрінком Інтер, 1999.
76. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Там же.
77. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. Ч. 1: Сущность, функции, методы. ‑ М., Изд-во МГУ, 1969. 159 с.
78. Козлов Ю.М. Советское административное право: (Пособие для слушателей). М.: Знание, 1984. 208 с.
79. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підруч. К.: Юрінком Інтер, 1999. 736 с.
80. Коментар до Конституції України / Ін-т законодавства ВР України. К.,1996. 376 с.
81. Комплексна програма підготовки державних службовців / Затв. Указом Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000 // Уряд. кур’єр. 2000. 6грудня. (№ 227).
82. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст.141. (далі ВВР України).
83. Концепція адміністративної реформи в Україні / Затв. Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Офіц. вісник України. 1999. № 21. Ст.943.
84. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України / Затв. Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000 // Орієнтир (додаток до газети Уряд. кур’єр”. 2000. 20 грудня (№ 237). С. 5‑8.
85. Корженко В.В. Методологічні орієнтири соціальних трансформацій // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. Вип. 1(7). С. 34-42.
86. КостилевВ.В., БондареваН.М., ОмельченкоН.М. Адміністративне реформування організації державного інспекційного контролю якості лікарських засобів на територіальному рівні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ Магістр”, 2002. ‑ № 2 (13): ‑ У 2-х ч. Ч.1. ‑ С.190-193.
87. КостилевВ.В., КратенкоІ.С. Соціально-політичне і правове забезпечення адміністративної реформи // Реформа державної служби: здобутки й проблеми: Науковий збірник.‑ Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. С.122-126.
88. КостилевВ.В., ПластунЛ.В. Сучас