ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРЧЕНЬ.......................................................................3
ВСТУП ...........................................................................………………………….....4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНО-
ВЛАДНОГО ВПЛИВУ У ГАЛУЗІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ…... 15
1.1. Розвиток інституту охорони прав на торговельну марку 15
1.2. Юридичний аналіз права власності на торговельну марку….... 24
1.3. Теоретичні засади адміністративної відповідальності за
порушення прав на торговельну марку.................................……... 36
Висновки до розділу 1.…………………………………………………... 75
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ
ЗАХИСТУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ……………………..79
2.1. Адміністративно-правова охорона та захист прав на
торговельну марку .........................................................................79
2.2. Адміністративний захист торговельної марки від
недобросовісної конкуренції…………………………………………....97
2.3. Роль митного законодавства в охороні торговельної марки ………….....116
Висновки до розділу 2....................................................………….130
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ОХОРОНИ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ……………………………………………….135
3.1. Процедури реєстрації та введення у господарський обіг торговельної
марки..........................................................................................................………..135
3.2. Напрями удосконалення адміністративної відповідальності
при порушенні прав на торговельну марку ………………………147
Висновки до розділу 3………………………………………………….. 165
ВИСНОВКИ.....................................................…………………….167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...173 ДОДАТКИ…………………………………………………..…………… .192
ВСТУП

Актуальність теми. Зумовлена спрямуванням політичного курсу України на вступ до Світової організації торгівлі (далі – СОТ) та до Європейського спів-товариства, забезпечення ефективного застосування законодавства у сфері охо-рони об’єктів права інтелектуальної власності.
Інтеграція України в світовий ринок у системі СОТ та приєднання до Ге-неральної Угоди з тарифів і торгівлі, що є комплексом міжнародних договорів у системі СОТ, зумовлюють необхідність приведення національного законодав-ства у відповідність до стандартів і норм, що містять наведені міжнародні дого-вори.
Належна охорона прав інтелектуальної власності на комерційні позначення визнається в усьому світі невід’ємним елементом ринкових відносин.
З моменту прийняття у 1993 році Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” розпочався процес розробки та удосконалення нор-мативно-правової бази у сфері охорони прав на торговельну марку, проте тео-ретичні розробки в галузі охорони торговельної марки з часу прийняття вище-зазначеного закону не торкнулися сфери охорони і захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Норми цього закону не зовсім відповідають реа-ліям практики, і тому вирішення проблеми щодо вдосконалення законодавства у галузі охорони торговельної марки є сьогодні нагальним питанням.
У юридичній літературі наявні різні погляди фахівців на аспекти правового забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в адміністра-тивному порядку, однак не повністю відображені теоретичні проблеми при за-стосуванні адміністративних заходів з охорони торговельної марки у практич-ній діяльності.
Сьогодні мало уваги приділяється теоретико-правовим засадам державного регулювання, адміністративному захисту, адміністративному примусу та адмі-ністративній відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема про-блемі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку.
Чинному законодавству України з охорони прав на торговельну марку вла-стива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які мі-стяться у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Митному, Господарському та Цивільному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Ці та інші недоліки не одержали належної наукової оцінки та відповідних рекомендацій щодо їх усу-нення, а рівень дослідження цієї проблеми як в цілому у законодавстві України, так і в науці адміністративного права є недостатнім.
Публікації теоретичного і практичного характеру, аналіз і практика засто-сування, як правило, присвячені правопорушенням здебільшого господарського законодавства, а питання адміністративного захисту прав на торговельну марку і її теоретичне обґрунтування є мало дослідженою, що у свою чергу відобрази-лося на якісному рівні законодавства України з охорони прав на торговельну марку.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали нау-кові роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, зокрема
В .Б. Авер’янова, С .С. Алексєєва, Г. А. Андрощука, Д .Н. Бахраха,
Ю.П. Битяка, Г. Боденхаузена, Ю.Л. Ведерникова, С.Т. Гончарука, С. А. Горленка, І.І. Дахна, В.Н. Дементьєва, Є.Ф. Демського, В.С. Дробов’язко, О.В. Дзери, Р. Дюма, Ф.Л. Жоріна, Жюлліо де ла Морадьєра, І.Н. Звягіної, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, В.В. Копєйчікова, М.Й. Коржанського, А.Т. Комзюка, В.О. Котюка, В.І. Курила, О.Е. Лейста, А.В. Міцкевича, А.Ю. Олійника, М.І. Паладія, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, А.Д. Святоцького, В.В. Сергієнко, О.Ф. Скакун, В.М. Фейгельсона, Н.В. Хорощак, Ю.С. Шемшученка, Р.Б. Шишки, В.К. Шкарупи та інших
Адміністративно-правовий захист прав на торговельну марку має велике профілактичне значення, оскільки питання встановлення адміністративної від-повідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, і серед них на торговельну марку, містять досить широку проблематику. З огляду на зазначене, у дисертаційній роботі проведено правовий аналіз порушень прав на торговельну марку відповідно до КУпАП та інших законів, якими передбачена адміністративна відповідальність за порушення прав на торговельну марку.
Питання, досліджені у дисертаційній роботі, є актуальними щодо пропози-цій з удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку. Досліджений у роботі теоретичний та практичний досвід може застосо-вуватись як для удосконалення державної системи з охорони прав на торгове-льну марку, так і при підготовці відповідних фахівців у галузі охорони об’єктів інтелектуальної власності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Націона-льного аграрного університету в контексті проведення у нашій державі адмініс-тративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміні-стративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (но-мер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження полягають у науковій розробці та форму-ванні висновків щодо удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку в адміністративному порядку, ролі та завдань дер-жавних органів з охорони інтелектуальної власності, проведення аналізу чинно-го законодавства з даного питання та розробки науковообгрунтованих рекоме-ндацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази у сфері інтелектуальної власності з охорони торговельної марки.
Для дослідження цієї мети були визначені такі завдання:
– здійснити правовий аналіз історії становлення торговельної марки (знак для товарів і послуг) як об’єкта права промислової власності;
– дослідити та проаналізувати стан охорони торговельної марки держав-ними інститутами, які повинні здійснювати охорону і захист торговельної мар-ки в адміністративному порядку;
– провести аналіз адміністративно-юрисдикційних повноважень Держав-ного департаменту інтелектуальної власності при здійсненні державної реєст-рації права інтелектуальної власності на торговельну марку як виду адміністра-тивного провадження;
– проаналізувати практику здійснення державними, правоохоронними та судовими органами заходів щодо охорони торговельної марки;
– систематизувати загальне та спеціальне законодавства України відповід-но до компетенції державних органів з охорони торговельної марки;
– розробити рекомендації з удосконалення правового регулювання та захи-сту права інтелектуальної власності на торговельну марку в адміністративному порядку.
Саме на цій основі та з урахуванням певних особливостей соціально-економічного розвитку України розроблено пропозиції щодо удосконалення за-конодавства у галузі охорони прав на торговельну марку.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративної охорони прав на торговельну марку.
Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектич-ний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, фор-мально-логічного, структурно-функціонального, нормативно-порівняльного аналізу досліджуваних правових явищ, які властиві як загальній теорії права, так і відповідним галузям, і насамперед, адміністративному, митному, госпо-дарському та цивільному праву України.
Основою дослідження є історичні умови розвитку правової науки. На їх основі досліджувались сама творчість як юридичний факт і підстава виникнен-ня цивільних прав та їх наслідки і механізм охорони адміністративно-правовими заходами. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, узгодженості, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у межах понятійного апарату правової науки. Зміст належних прав та їх охорона розглядаються як складний структурований комплекс взаємопов’язаних правових можливостей та засобів (суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, дозволів, заборон, рекомендацій, санкцій, діяль-ності самих суб’єктів та уповноважених державних органів), де кожен з них ві-діграє свою роль.
Нормативно-порівняльний метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та правових системах, а та-кож при з’ясуванні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій.
Застосування зазначених методів у дисертаційній роботі дозволило авто-рові дослідити адміністративно-правові аспекти інституту права інтелектуаль-ної власності, пов’язані з охороною торговельної марки, визначити можливі шляхи удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності державних і правоохоронних органів у процесі реалізації ними окремих завдань та функцій, передбачених чинним законодавством України.
Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, адміністрати-вне, митне, господарське та цивільне законодавство України, а також міжнаро-дне законодавство, що регулює адміністративно-правові засади охорони прав на торговельну марку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн здійснено наукове дослідження організаційно-правових засад охорони прав на торговель-ну марку, реалізації та практики застосування захисту торговельної марки в ад-міністративному порядку. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти діяльності органів виконавчої влади з ре-алізації державної політики в сфері охорони прав на торговельну марку. У да-ному дослідженні сконцентровано увагу на питаннях, які виникають у процесі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку та застосуванні заходів адміністративної відповідальності за їх порушення.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження відо-бражається, насамперед, у таких найбільш важливих положеннях та висновках, які виносяться на захист:
вперше:
– запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” додаткові правові норми про можливість дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку;
– запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” щодо неможливості притягнення особи до відповідально-сті, у тому числі й адміністративної, якщо власник прав на торговельну марку не сплатив збору за продовження дії свідоцтва, не використовував торговельну марку в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних при-чин невикористання торговельної марки;
– на підставі аналізу Кримінального кодексу України, КУпАП, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” запропоновано нові межі адмі-ністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку в адмі-ністративному порядку;
– обґрунтовано доцільність створення на базі Державної служби по боро-тьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з пи-тань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної влас-ності (далі – Держдепартамент) – Державної служби з охорони об’єктів інтеле-ктуальної власності МВС України;
– на підставі аналізу КУпАП та Проекту Кодексу України про адміністра-тивні проступки запропоновано включення до ст. 51-2 „Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності” КУпАП кваліфікуючу ознаку об’єктивної сторони правопорушення прав на торговельну марку – повторності правопорушення;
обґрунтовується:
– доцільність внесення до ст. 51-2 КУпАП нових об’єктів права інтелекту-альної власності, які потребують адміністративно-правової охорони., а також внесення пропозицій щодо посилення адміністративної відповідальності за по-рушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності;
– доцільність притягнення до адміністративної відповідальності у відпові-дності до ст. 51-2 КУпАП та ст. 223 Проекту Кодексу України про адміністра-тивні проступки, суб’єкта адміністративного проступку – посадової особи, а та-кож фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.
– доцільність притягнення до юридичної відповідальності посадової особи Державного департаменту інтелектуальної власності у разі порушення нею по-рядку видачі свідоцтва на торговельну марку та за відмову у реєстрації прав на торговельну марку;
– внесення до ст. 320 Митного кодексу України правової норми, згідно з якою відповідальність за порушення митних правил повинні нести посадові особи підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;
– аналіз Митного кодексу України дозволяє дійти висновку про наявність певних неузгодженостей його правових норм. Відсутність у ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” Митного кодексу України кваліфікуючої ознаки „товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності” у майбутньому, на нашу думку, буде призводити на практиці до відповідних су-дових непорозумінь, а тому автор вбачає за доцільне внести дане поняття до ст. 1 Митного кодексу України;
дістали подальшого розвитку:
– визначення співвідношень термінів „охорона” і „захист”, особливостей понять „захист та охорона права інтелектуальної власності” та межі застосу-вання Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” в адмініст-ративному порядку.
– рекомендації уповноваженим особам, які складають адміністративні про-токоли за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності щодо їх прави-льної кваліфікації при порушенні прав на торговельну марку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні те-оретичних положень і нових висновків щодо організаційно-правових засад охо-рони прав на торговельну марку та у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, та практичний інтерес:
– у правотворчій діяльності держави – при підготовці законодавчих та під-законних нормативно-правових актів з охорони об’єктів права інтелектуальної власності;
– у практичній діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити практику застосування адміністративної відповідальності за по-рушення прав на торговельну марку;
– у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне пра-во“, „Митне право“, „Господарське право“, „Цивільне право, „Право інтелекту-альної власності“.
Основним результатом дисертаційного дослідження є розроблення ком-плексу взаємопов’язаних наукових положень щодо адміністративного захисту й адміністративної відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема захисту торговельної марки як об’єкта правовідносин, так і безпосередньо щодо правовідносин, які складаються стосовно використання торговельної марки. У роботі надаються практичні рекомендації щодо усунення правових колізій при застосуванні заходів адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.
Визначення особливостей суб’єктного складу правовідносин, що склада-ються стосовно використання торговельної марки, аналіз складу правопору-шень щодо прав на торговельну марку, сприяють прийняттю правильних рі-шень при притягненні правопорушників до відповідальності згідно з адмініст-ративним, господарським, антимонопольним законодавством, а також щодо розмежування адміністративної та господарської відповідальності.
Окремі положення, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути базою для подальшого наукового дослідження проблеми правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельну марку.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що міс-тяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розроб-ками автора. У дисертаційному дослідженні підготовлені проекти ЗУ „Про вне-сення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” та ЗУ „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” щодо захисту прав інтелектуаль-ної власності, зареєстрованих у Апараті Верховної Ради України 17 жовтня 2005 року за реєстраційними номерами 8281 та 8289. Здобувач особисто розро-бив зміни до статті 1 та пункту 5 статті 18 проекту ЗУ „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” та зміни до ст.51-2 КУпАП проекту ЗУ „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, зазначені пун-ктами 1.1. – 1.4.
Апробація результатів дослідження
Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національ-ного аграрного університету, апробовані та оприлюднені у виступах на науко-во–практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники“ ( м. Бєлгород – РФ, 2004) та на державній науковій конференції „Сучасні правові проблеми Українського державотворення” (м. Біла Церква, 2005).
Основні висновки дисертаційного дослідження також активно впроваджу-валися дисертантом при розробці проектів Законів України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (додаток А, Б) та у навчальному процесі при ви-кладанні навчальних дисциплін: „Адміністративне право” і „Цивільне право” для студентів юридичного факультету спеціальності „Правознавство” ОКР „Ба-калавр” (Акт впровадження від 17.03.2006 р., додаток В), підготовці списку спеціального законодавства у сфері охорони прав на торговельну марку (дода-ток Д).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного до-слідження викладені дисертантом у трьох одноосібних наукових статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України, а також двох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура роботи зумовлена темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і пропозицій, списку використаних дже-рел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, із яких 1 сторінка – перелік скорочень, 19 сторінок – список використаних джерел із 228 найменувань, 22 сторінки – додатки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження об’єкта інтелектуальної власно-сті торговельної марки, виконаного на основі аналізу міжнародного і чинного законодавства України з її охорони і практики його реалізації, а також теорети-чного осмислення численних наукових праць з різних галузей юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямова-них на удосконалення адміністративно-правових засад охорони прав на торго-вельну марку, у тому числі удосконалення адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.
1. Об’єктом інтелектуальної власності може визнаватися лише такий ре-зультат творчої діяльності, який відповідає вимогам закону, відповідно до якого надається правова охорона, а тому не кожен результат творчого пошуку підля-гає правовій охороні, а лише той, який буде відповідати законодавчим умовам такої охорони.
2. Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послу”, у разі зазначення поважних причин власником, дія свідоцтва на торговельну марку не припиняється.
На нашу думку, якщо власник свідоцтва на торговельну марку відмовився від свідоцтва, не сплатив збір за продовження дії свідоцтва, не використовував її в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних причини невикористання торговельної марки особа, яка використовує таку торговельну марку, не може бути притягнута до відповідальності (у тому числі й адміністра-тивної).
3. Підставою адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності є передбачене нормою адміністратив-ного права незаконне використання об’єкта інтелектуальної власності, за яке особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна понести обтяж-ливі наслідки особистого, майнового і матеріального характеру.
4. Встановлено, що суб’єкти адміністративного правопорушення за пору-шення прав на торговельну марку визначаються нормами різних нормативно-правових актів:
– ст. 164-3 КУпАП „Недобросовісна конкуренція”, якою передбачено від-повідальність за порушення використання чужих позначень шляхом незаконно-го копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення;
– ст. 251 Господарського кодексу України „Накладання штрафів за пору-шення антимонопольно-конкурентного законодавства”. Антимонопольний ко-мітет України накладає штрафи на суб’єктів господарювання, передбачені ст. 32 ГКУ „Недобросовісна конкуренція”, а ч. 2 ст. 252 ГКУ передбачає адмініст-ративну відповідальність фізичної особи.
5. Чинним Законом не передбачена можливість дострокового припинення дії свідоцтва у випадку обмеження судом дієздатності фізичної особи, її смерті, ліквідації чи банкрутства юридичної або фізичної особи-підприємця у встанов-леному порядку. Відсутність даної правової норми у законі може призвести не тільки до цивільно-правових спорів, а також і до притягнення особи до адмініс-тративної, господарської або кримінальної відповідальності за порушення прав на торговельну марку, а тому статтю 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів” необхідно доповнити пунктом 5 та викласти в такій редак-ції:
”Дія свідоцтва може бути достроково припинена за рішенням суду:
– у разі обмеження фізичної особи цивільної дієздатності;
– визнання фізичної особи безвісти відсутньою;
– оголошення фізичної особи померлою;
– на підставі юридичного факту – смерті фізичної особи”.
Дія свідоцтва достроково припиняється у разі ліквідації, банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи або юридичної особи у по-рядку, встановленим законом.
6. Аналіз змісту ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопору-шення дає підстави визнати, що до даної статті включені не всі об’єкти права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони, а її норми не можуть забезпечити відповідний адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності. Це дозволяє підстави зробити висновок про її недос-коналість при застосуванні адміністративно-правових санкцій. А тому вважає-мо за необхідне в чинну ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення внести необхідні доповнення і такі об’єкти інтелектуальної власності як комерційне найменування, географічне зазначення, комерційна таємниця, порода тварин та передбачити адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності шляхом накладання штрафу від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
7. Доведено, що Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” на відміну від статті 51-2 КУпАП значно розширює склад правопору-шення на торговельну марку, а тому у разі порушення прав власника на торго-вельну марку і притягнення винної особи до адміністративної відповідальності повинні враховуватися як норми ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і норми Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.
8. Доведено, що порушення прав на торговельну марку здійснюється з ме-тою незаконного отримання прибутку і має корисливий характер. Правовою нормою ст. 51-2 КУпАП не передбачено кваліфікуючих ознак об’єктивної сто-рони правопорушення прав на торговельну марку як повторність порушення, що є недоліком при застосуванні заходів адміністративної відповідальності.
В якості кваліфікуючої ознаки передбачити повторність адміністративного правопорушення, яке вчинене протягом одного року, та внести відповідні зміни до ст. 223 “Порушення прав інтелектуальної власності” проекту Кодексу Укра-їни про адміністративні проступки.
9. Визначено, що пропонування для продажу товару з нанесеною торгове-льною маркою, яка використовується без дозволу її власника, є порушенням прав на торговельну марку. Зберігання продукції з торговельною маркою, що використовується без дозволу її власника, може визнаватися порушенням прав на торговельну марку тільки за умови введення такої продукції в господарський обіг, але це не означає, що у такому разі не буде складу іншого правопорушен-ня, якщо громадянин, який незаконно використовує торговельну марку, здійс-нює підприємницьку діяльність без дотримання умови реєстрації і діє в нелега-льній, тіньовій економіці та отримує нетрудові доходи, за такі дії винна особа може нести адміністративну або кримінальну відповідальність.
10. Доведено, що відсутність у ст. 51-2 КУпАП суб’єктів адміністративної відповідальності фізичної особи-підприємця і особливо посадової особи є недо-ліком чинного законодавства, що знижує ефективність боротьби з порушення-ми прав на торговельну марку. Вважаємо, що суб’єкт адміністративного про-ступку-посадова особа повинен бути включений до ст. 223 „Порушення права інтелектуальної власності” проекту Кодексу України про адміністративні про-ступки.
11. Доведено, що правопорушення також відбуваються під час отримання свідоцтва на торговельну марку у Державному департаменті інтелектуальної власності. Безпідставна відмова у реєстрації торговельної марки, реєстрація чужих позначень, здійснення недобросовісної реєстрації торговельної марки, яка належить іншій особі, відповідальною особою Держдепартаменту є непра-вомірними діями останньої з метою примусити добросовісного власника вику-пити зареєстровану торговельну марку, що повинно тягти за собою дисциплі-нарну, цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність за порушен-ня прав на торговельну марку при її реєстрації.
12. Визначено ознаки адміністративного правопорушення згідно із ст. 345 „Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інте-лектуальної власності” Митного кодексу України, за наявності яких дії винної особи можуть бути кваліфіковані митним органом чи судом як переміщення то-варів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власно-сті. До даної статті безпідставно не включено товари, призначені для виробни-чої або іншої підприємницької діяльності (контрафактні товари), які підлягають конфіскації відповідно до ст. 345 МК.
13. Запропоновано теоретичне визначення поняття адміністративного за-хисту прав на торговельну марку: під заходами адміністративного захисту прав на торговельну марку потрібно розуміти сукупність заходів адміністративного припинення та застосування адміністративної відповідальності до винної особи, а також відновлення і визнання прав власника, які застосовують митні органи та місцеві суди (судді) за власною ініціативою або заявою чи скаргою зацікав-леної особи до митних органів чи суду та є заходами адміністративного захисту прав на торговельну марку.
14. Аналіз митного законодавства дає підстави зазначити про необхідність доповнення ст. 320 „Відповідальність за порушення митних правил ” Митного кодексу України правовою нормою, згідно з якою відповідальність за порушен-ня митних правил повинні нести посадові особи підприємств, пов’язаних із зо-внішньоекономічною діяльністю.
15. Норми Митного кодексу України не дають визначення поняття право-власника прав на об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку з цим з метою термілогічної єдності є доцільним доповнення статті 1 чинного МК легальним визначення поняття “правовласник“:
“Правовласник – це особа, яка має виключне право розпорядження об’єктом інтелектуальної власності на свій власний розсуд або надання такого права іншій особі відповідно до чинного законодавства”.
16. Відповідно до функцій, покладених на державного інспектора з питань інтелектуальної власності, його повноваження значною мірою схожі на функції працівника міліції, що передбачені ст. 11 ЗУ „Про міліцію”.
З огляду на зазначене, є доцільним на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності створення на регіональному та місцевому рівні Державної служби з охорони об’єктів інтелектуальної власності. Зазначена служба повинна бути підпорядкована МВС України та наділена повноваженнями, передбаченими ЗУ „Про міліцію”.
Важливою гарантією ефективного використання об’єктів інтелектуальної власності і захисту права на ці об’єкти є наявність дієвого механізму державно-го контролю за дотриманням законодавства про інтелектуальну власність і, зо-крема, торговельну марку. Необхідність державного впливу на відносини у сфері інтелектуальної власності визначається вимогами охорони як власників прав на торговельну марку, так і публічних інтересів суспільства і держави в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пічкур О. Історичні аспекти правової охорони результатів творчої діяльності// Інтелектуальна власність. – 2003. – №9. – С. 3-7.
2. Украинский cоветский энциклопедический словарь: В 3 т. / Редкол.: А.В. Кудрицкий (отв.ред) и др. – К.: Глав.ред. УСЭ, 1989. – Т.3. – 772 с.
3. Интеллектуальная собственность. Основные материалы. – Ч.1. – Новоси-бирск: Наука, 1993. – 189 с.
4. Ловягин Н.Б., Миронов Н.В., Мотылева В.Я., Тыцкая Г.И. Международное сотрудничество в области промышленной собственности. – М.: ВНИИИПИ, 1991. – 190 с.
5. Полное собрание законов Российской Империи.–Т.1.– М.: Наука,1968.– 360 с.
6. Українська радянська енциклопедія. – Т.10. – К.: УРЕ, 1983. – 576 с.
7. Устав о промышленности // Свод законов Российской Империи. – Т.11. – М.: Наука, 1968. – 278 с.
8. Каспер Дж.Веркман. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. – М.: Импекс, 1990. – 259 с.
9. Декрет СНК “О пошлине на таварные знаки” от 17 августа 1918 г. // Cобрание указаний и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1918. – № 59. – Ст. 648.
10. Цетральний державний архів вищих органів влади і управління України, Ф.1118. – Справа 2. – Арк.11.
11. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України.–Ф. 9. – Справа 217. – Арк.1.
12. Постановление Верхового Совета Народного Хозяйства “О товарных знаках государственных предприятий” от 17 июля 1919 г. // Собрание указаний и рас-поряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1919. – № 33. – Ст. 332.
13. Декрет РНК “О товарних знаках” от 22 ноября 1922 г. // Собрание указаний и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1922. – № 75.– Ст. 939.
14. Постановление СНК СССР “О товарных знаках” от 18 июля 1923 г. // Соб-рание Указаний й Распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1923. – № 78. – Ст. 511.
15. Постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів від 12 лютого 1926 р. “Про надання чинності постанові „Про товарні знаки” // Збірник законів та наказів Робітничого Селянського Уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. – 1926. – № 11. – Ст. 80.
16. Постановление ЦИК й СНК СССР от 23 марта 1936 г. “О производственных марках и товарных знаках” // Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1936. – № 13. – Ст. 113.
17. Постановление Правительства Союза Советских Социалистических Респуб-лик от 31 марта 1940 г. “О регистрации товарных знаков” // Собрание законов и распоряжений Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1940. – № 5. – Ст. 153.
18. Постановление Совета Министров СССР “Об улучшении производственной маркировки товаров народного потребления” от 16 февраля 1962 // Собрание законов и распоряжений Правительства Союза Советских Социалистических Республик. –1962. – № 4. – Ст. 30–31.
19. Положение “О товарных знаках” от 8 января 1974 г. // Бюллетень норматив-них актов министерств и ведомств СССР. – 1974. – № 1. 8 января.
20. Закон СРСР “Про індивідуальну трудову діяльність” від 19 листопада 1986 р. // Відомості Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік. – 1986. – № 97. – Ст. 905 – 914.
21. Закон СССР “О товарных знаках и знаках обслуживания” // Ведомости Вер-ховного Совета Союза Советских Социалистических Республик. – 1991. – № 8. – Ст. 12.
22. Про правонаступництво: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
23. Про дію міжнародних договорів в Україні: Закон України від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994.– № 50. – Ст. 473.
24. Паризька конвенція про охророну промислової власності від 20 березня 1883 року // Офіц. вид.– К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 30 с.
25. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1991 ро-ку: Протокол про Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків, прийн-ятий в Мадріді 28 червня 1989 року від 14 квітня 1991 року // Офіц. вид.– К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 38 с.
26. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 груд-ня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – №7. – Ст. 36.
27. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента Укра-їни від 15 грудня 1999 р. № 1572. – http://zakon.rada.gov.ua.
28. Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності: Поста-нова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 601– http: //zakon.rada.gov.ua.
29. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997.– http: //zakon.rada.gov.ua.
30. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України, від 13 березня 1999 р. № 250. – http: //zakon.rada.gov.ua.
31. Про утворення Державного Агентства України з охорони промислової влас-ності: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1999 р. № 2212 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 2408.
32. Про створення Державного патентного відомства України: Постанова Кабі-нету Міністрів України від 16 травня 1992 р. № 248 // Збірник постанов уряду. – 1992. – № 7. – Ст. 238.
33. Про затвердження Положення про Державне патентне відомство України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 411 // Збірник постанов уряду. – 1992. – № 7. – Ст. 239.
34. Положення про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 7 червня 2000 р. № 773. – http: //zakon.rada.gov.ua.
35. Положення про Державний комітет України з питань науки та інтелектуа-льної власності: Указ Президента України від 13 серпня 1999 р.
№ 987/99. – http: //zakon.rada.gov.ua.
36. Про створення державного підприємства „Український інститут промисло-вої власності”: Наказ Міністерства освіти і науки України від 7 липня 2000 р. № 175. – www.ukratent.orq /ua/ nakaz_monu.htm
37. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. – К., 1995. – 236 с.
38. Корчагин А.Д., Талянский В.Б., Полищук Е.П., Казакова В.К., Орлова В.В. Как защитить интеллектуальную собственность в России / А.Д. Корчагин (ред.). – М., 1995. – 335 с.
39. Шишка Р.Б. Право інтелектуальної власності: погляд на проблему // Право України. – 1999. – № 1. – С. 55–58.
40. Правознавство: Підручник / За редакцією В.В. Копєйчикова, АМ. Колодія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 752 с.
41. Мейер Д.И. Русское гражданское право / Е.А. Суханов и др. (ред.). – Ч.2. – М.: Статут, 1997.– 455 с.
42. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
43. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт. В.К. Гіжевський, В.В. Голов-ченко, В.С., Ковальський (кер.) та ін. – К.: – Юрінком Інтер, 2002.– 528 с.
44. Підопригора О.А., Підопригора О.О., Сумін В.О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. – К., 1994. – 340 с.
45. Підопригора О.А. Деякі проблеми кодифікації законодавства України про інтелектуальну власність // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. – Х., 1995. – С. 159.
46. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институ-ты): Учебн. пособие. – М.: Юрист, 1994. – 96 с.
47. Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции. – М., 1958. – Т.1. – 742 с.
48. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
49. Мамиофа И.З. Правовые вопросы изобретательства. – Л.: Лениздат, 1968. – 103 с.
50. Методика вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності. – К.: ІІВП.ІНТЕІ, 1998. – 229 с.
51. Stephen E.Siwek. Copyright Industries in the U.S. Economy: The 2000 Report, prepared for the International Intellectual Property Alliance by Economists, Inc. -2000, http: //caselaw. lp.findlaw.com.
52. Цибульов П.М., Чебатарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг.ред. М.В. Паладія. – К.: Альфа-ПІК, 2004. – 56 с.
53. Світличний О.П. Особливості договору про передачу права на торговельну марку // Право України. – 2005. – № 12. – С. 92-95.
54. Самые дорогие бренды // Газета «Обзор». – 2006. – № 58. – С. 1.
55. Боброва Д.В., Дзера О.В. Цивільне право. – Ч.1. – К.: Вентурі, 1997.– 479 с.
56. Колодій А.М. Основи держави і права. – К.: Либідь, 1997. – 207 с.
57. Копєйчиков В.В. Теорія держави і права. - К.: Юрінформ, 1995. – 187 с.
58. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
59. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
60. Общая теория права / О.З. Лейст, А.В. Мицкевич, А.С. Пиголкин и др. – М.: МГТУ им. Н.З. Баумана, 1997. – 384 с.
61. Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву. – Л.: Ле-нинградский государственный университет, 1949. – 144 с.
62. Дзера О.В. Деякі теоретичні та практичні питання права власності в Україні // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. – №1. – С. 203–211.
63. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. – Чебоксары, 1997. – 331 с.
64. Шевченко Я.М. Право собственности.– К.: Блиц-Информ, 1996. – 320 с.
65. Коваль Л.В. Административно-деликтное правоотношение. – К.: Вища шко-ла, 1979. – 280 с.
66. Теорія держави та права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов, В.О. Сумін, О.Д. Тихомиров. – К.: Юрінформ, 1995. – 189 с.
67. Основи правознавства: Навч. посіб. / За ред. С.В.Ківалова, М.П. Орзіх. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 358 с.
68. В.А. Козлов, К.Е. Ливанцев и др. Теория государства и права: Учебник.– Ленинград: Издательство ленинградского университета, 1982. – 382 с.
69. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрис лит., 1976. – 215 с.
70. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина загальна: Курс ле-кцій. – К.: Наукова думка та українська видавнича група, 1996. – 336 с.
71. Правознавство: Підручник / С.Е. Демський, В.С. Ковальський, А.М. Коло-дій та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – 5-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
72. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – 3 вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
73. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 ро-ку // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
74. Адміністративне право України: Підручник / Під ред. В.К. Колпакова.– К. – 2000. – 595 с.
75. Адміністративне право України: Підручник / Під ред. Ю.П. Битяка.– К: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
76. Проект Кодексу України про адміністративні проступки. Зареєстровано в секторі реєстрації законодавства ВРУ від 27 травня 2003 р. № 1331. – http: //zakon.rada.gov.ua.
77. Украинский советский энциклопедический словарь. – Т.2. – К, 1989. - 772 с.
78. Адміністративне право України: Академічний курс / Під ред. З.С. Гладун. – К, 2004. – 556 с.
79. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Издательство Уральского университета, 1989. – 201 с.
80. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
81. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К., 1975. – 115 с.
82. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
83. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №18 – 22. – Ст. 144.
84. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №50. – Ст. 472.
85. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України, від 07 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
86. Про наукову і науково–технічну експертизу: 3акон України, від 10 лютого 1995 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
87. Фахрушин М.Х. Свобода воли и юридическая ответственность // Вестник Московского ун-та. – Серия Х: Право. – М., 1975. – № 1. – С. 14.
88. Ведерніков Ю.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України. – К., 2005. – 336 с.
89. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством Украї-ни. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. – К., 1995. – 78 с.
90. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. государст-во и право. – 1979. – № 5. – С. 75.
91. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советский пра-вовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 52.
92. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственно-сти // Сов. государство и право. – 1981. – № 10. – С. 37.
93. Колесник М.А., Лавровська І.Б., Смолкіна А.І. Практика застосування суда-ми законодавства про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 3. – С. 43-54.
94. Про виконавче провадження: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 274.
95. Справа № 2–710/1 // Архів Деснянського районного суду м. Києва. – 2006.
96. Справа № 2–4535 // Архів Деснянського районного суду м. Києва. – 2006.
97. Коржанский Н.Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Ака-демия МВД СССР, 1980. – 248 с.
98. Панов Н.И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву // Проблемы правоведения. – 1984. – Вып. 45. – С.18 – 20.
99. Предпринимательское право Украины: Учебник / Р.Б. Шишка, А.М. Сыт-ник, В.Н. Левков и др. / Под общей ред. Р.Б. Шишки. – Харьков: Эспада, 2001. – 624 с.
100. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуаль-ної власності: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 117.
101. Адміністративне право України: Підручник для юридичних вузів і факуль-тетів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін; за ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
102. Дементьєв В.Н. Интеллектуальная собственность. – М.: НИЦПрИС, 1995. – 208 с.
103. Шевелева Т. Добре відомі торговельні марки у світлі сучасних інформа-ційних технологій. // Інтелектуальна власність. – 2004.– № 4.– С.13–19.
104. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид. – К.: Атака, 2003. – 1056 с.
105. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 37. – Ст.1308.
106. Про державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 4 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради. – 2004. – №17–18. – Ст. 250.
107. Світличний О.П. Визначення розміру штрафу за порушення прав інтелек-туальної власності на торговельну марку // Адвокат. – 2005. – № 1. – С.28–29.
108. Жаров В., Міндрул А. Перспективи удосконалення законодавства України з питань правової охорони торговельних марок і географічних зазначень // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 10. – С. 11-19.
109. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. – Х.: Прапор, 2005. – 806 с.
110. Хорощак Н.В. Сучасний стан і перспективи реформування українського адміністративного права // Право України. – 2005. – № 7. – С. 15–24.
111. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.
112. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.06.1961 г. „О дальней-шем ограничении применения штрафов в административном порядке” // Ведо-мости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 35. – Ст. 368.
113. Державне управління: теорія і практика / В.Б. Авер’янов, В.В. Цветков, В.М. Шаповал та інші; за ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –431с.
114. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів під-приємницької діяльності: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України, Ін-ститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 199 с.
115. Демський Е. Співвідношення адміністративної і господарської відповіда-льності // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 24–29.
116. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
117. Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і прак-тики: Зб.наукових статей / За заг.ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Башицького / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Юридична думка, 2006. – 638.
118. Лебедь С. Боротьба з правопорушеннями на ринку об’єктів інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 9. – С.22–24.
119. Васильев А.С., Мучник А.Г. Законодательная защита социальных интере-сов как способ управления экономикой // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Одеса, 1999. – 318 с.
120. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетинг, інформа-тика / Під заг. ред. М.І. Молдованова. – К.: Техніка, 1993. – 680 с.
121. Бондаренко М. Шантаж или законное право // Юридическая практика. – 2005. – № 49. – С. 5.
122. Світличний О.П. Співвідношення охорони і захисту прав інтелектуальної власності на торговельну марку // Сучасні правові проблеми Українського дер-жавоутворення: Матеріали Державної наукової конференції. – Біла Церква: На-укове видання, 2005. – С. 55–58.
123. Про утворення Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Миністрів України від 16 люто-го 2000 р. № 316. – http://zakon.rada.gov.ua.
124. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України ”, від 30 грудня 1997 року із змінами та доповненнями.– http://zakon.rada.gov.ua.
125. Про положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Прези-дента України, від 17 жовтня 1997 р. № 1396/97.– http://zakon.rada.gov.ua.
126. Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення че-рез митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власно-сті: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. № 412.– http://zakon.rada.gov.ua.
127. Про державну митну службу України: Указ Президента України, від 29 ли-стопада 1997 р. №1145/96, http://zakon.rada.gov.ua.
128. Про Службу безпеки України: Закон України, від 25 березня 1992 р. № 2229. – Ст. 12. – http // yablonsky. сom.ua.
129. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Пре-зидента України від 27 березня 2001 р. №285. – http://zakon.rada.qov.ua.
130. Про внесення змін до Закону України „Про державну податкову службу України”: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 29. – Ст. 190.
131. Кравченко О., Подоляка С. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 3–7.
132. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Ві-домості Верховної Ради. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
133. Підопригора О., Кравченко С., Теленик С. Реалізація захисту права інтеле-ктуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 8. – С. 3–7.
134. Русско-украинський и украинско-росский словарь / Ред. Д.И. Ганич, И.С. Олейник. – К.: Изд.полит. литературы Украины, 1990. – 560 с.
135. Хорощак Н.В. Адміністративне стягнення за законами України / Відп. ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 171 с.
136. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник.– М.: БЕК, 1996. – 174 с.
137. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М., 1978. – 142 с.
138. Підопригора О., Кравченко С., Теленик С. Адміністративний захист права на об’єкти інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 5–10.
139. Коліушко І., Янюк Н. Сучасний стан і перспективи реформування українського адміністративного права // Матеріалів IV Національної науково-теоретичної конференції // Право України. – 2005. – № 7. – С. 17–19.
140. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
141. Колпаков В.К., Кузьменко О.В.. Адміністративне право України: Підруч-ник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
142. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – Пермь,1966. – 193 с.
143. Комзюк А.Т. Проблеми систематизації і класифікації заходів адміністрати-вного примусу, що застосовується міліцією // Вісник юридичного інституту. – 1999. – № 2. – С. 63–68.
144. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – Тер-нопіль: Карт-бланш., 2004. – 579 с.
145. Адміністративне право України: Посібник для підготовки до іспитів.
Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, О.В. Терещук, В.К. Шкарупа. – К.: Паливода А.В., 2001. – 338 с.
146. Крупчан О.Д. Запровадження адміністративної юстиції // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 2. – С. 82-83.
147. Про міліцію: Закон УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
148. Студеникин С.С. Сициалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права // Вопр. совет. адми-нистр. права. – М., 1949. – 307 с.
149. Советское административное право: Учебник. Под ред. Р.С. Павловского. – К.: Вища школа, 1986. – 416 с.
150. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юридическая литература, 1964. – 158 с.
151. Алєксеєв С.С. Теория права. – 2-е издание. – М.: БЗК, 1995. – 311 с.
152. Світличний О.П. До питання адміністративного захисту прав інтелектуа-льної власності на торговельну марку // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 21–24.
153. Яворський Я. Правове регулювання недобросовісної конкуренції: світовий досвід та Україна // Право України. – 2005. – № 10. – С. 39–42.
154. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 14. – Ст. 93.
155. Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні пра-вопорушення: Закон України від 28 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 19. – Ст. 111.
156. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист від не-добросовісної конкуренції: Розпорядження Антимонопольного комітету від 12 лютого 2002 р. №24-р, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2002 року за № 200/6488. – http: www.amc.gov. ua.
157. Задорожна Н. Проблеми правовідносин між споживачами та виробниками (продавцями) в умовах конкуренції // Право України.– 2005.– № 10. – С. 55 –59.
158. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. із зміна-ми і доповненнями згідно із законом № 230/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 23. – Ст. 182.
159. Андрощук Г.О. Конкурентне право зарубіжних країн: стан і тенденції. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. пр. Ю.С. Шемшученка (заг.ред.), Ю.Л. Башицький (заг.ред.). – К.: Інститут держа-ви і права ім. В.М. Корецького НАН, 2004. – 544 с.
160. Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собствен-ности: Комментарий: Пер. с франц. Н.А. Тумановой. – М.: Прогресс, 1977. – 309 с.
161. Річний звіт Антимонопольного комітету України. – 2002.
162. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика: В 4 т. / А.Д. Святоцкий (ред.). Право интеллектуальной собственности / С.А. Довгий, В.С. Дробовязко, В.А. Жаров и др.; В.Н. Литвин, С.А. Довгий (ред.). Академия правовых наук Украины. – К.: Ін Юре, 1999. – Т. 1. – 492 с.
163. Курило В.І. Щодо визначення поняття контрафакція // Право Укра-їни. – 2006. – № 2. – С. 96–98.
164. Андрощук О. Г. Остановить промышленных пиратов // Діловий вісник. – 1995. – № 1. – С. 34–36.
165. Справа №39/311//Архів Господарського суду м. Києва. – 2003.
166. Справа Антимонопольного комітету України. – 2003. – http: // www.amc.gov. ua / protect / 2003/4.
167. Справа № Н 12/96 // Архів Вищого господарського суду України.– 2003.
168. Макаренко Г. Контрафактна продукція не має української прописки // Юридичний Вісник України. – 2005. – № 23. – С.4–6.
169. Річний звіт Антимонопольного комітету України. – 2003.
170. Дахно И.И. Патентно-лицензионная работа. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 256 с.
171. Lanham Act U.S.C.Section 1127. – http: //caselaw. lp. findlaw. сom .
172. Blue Bell Inc.v. Farah MFG C.U.S. Court of Appleas 1975, 508 F. 2d. 1260, 185 U.S.P.Q.1.– http: //caselaw. lp. findlaw. com.
173. Wagamama Ltd.v. City Centre Restaurants Pl // London Court № CH 1995 W 339. – http:// eur - lex. еuropa . eu .
174. Дюма Р. Литературная и художественная собственность: Пер. с франц. – М.: Международные отношения, 1993. – 336 с.
175. Питання Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 серпня 2000 р. № 1022/2000. – http://zakon.rada.gov.ua.
176. Шатова І.О. Охорона та використання позначень / Семінар УкрЦІПІП. – К., 2004. – С. 22–29.
177. Картила А. Защита прав интеллектуальной собственности в финнских та-моженних органах // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 45–50.
178. Шелепова К. Роль митних органів у захисті прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2005. – №3. – С.13-23.
179. Шафрай Ю. Опереція “Інтелект” та її наслідки // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 8. – С. 63–64.
180. Жорін Ф.Л., Звягіна І.Н. Правові засади митної справи України: Навчаль-ний посібник. – К.: Магістр - XXI стріччя, 2005. – 383 с.
181. Шишка Р.Б., Сергієчко В.В. Митне право України: Навч. посібник. – Хар-ків: Еспада, 2004. – 352 с.
182. Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кор-дон України): Закон України від 16 листопада 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.
183. Светличный А.П. Некоторые направления усовершенствования украинско-го законодательства в сфере интеллектуальной собственности // Материалы на-учно-практической конференции “Перспективные разработки науки и техни-ки“. – Том 7. – Белгород: Рус.науч.книга; Днепропетровск: Наука и образова-ние, 2004. – 64 с. – РФ.
184. Паладій М.В. Удосконалення судового захисту права інтелектуальної вла-сності: Автореферат, спеціальність: право – К., 2003. – 18 с.
185. Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавст-ва: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 24 грудня 2004 р. № 1742 // Офіційний вісник України. – Т.1. – 2004. – № 52. – С. 297. – Ст. 3447.
186. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615. – www. mta. qov. ua.
187. Юрченко О.М. Нові інформаційні технології у сфері охорони інтелектуа-льної власності // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти: Зб. наук. пр. IX Міжнародної наук.- прак-тичної. конф.: У 2 ч. (Київ, 27-28 листопада 2003 р.). – Ч.2 / Ред.:
І.І. Тимошенко та ін. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2004., – С. 275-283.
188. Мосов С. Формування інтелектуальних активів – наша опора в третьому тисячолітті // Газета “Дзеркало тижня”. – 6 серпня 2005 р. – № 30. – С. 5–7.
189. Про затвердження регламенту Апеляційної палати Державного департаме-нту інтелектуальної власності: наказ Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2003 р. № 622. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 верес-ня 2003 року №877/8198. – www. sdip.qov. ua.
190. Про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 7 червня 2000 р. № 773. – www. sdip.qov. ua.
191. Про перелік установ і організацій, які входять до складу Академії правових наук: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1999 р. № 1518.