ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

Короткий опис

Київський національний торговельноекономічний
університет

На правах рукопису

ЖАДАН Сергій Вікторович

УДК 369:342.9

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

Спеціальність: 12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
НІКОЛАЄВА Людмила Вікторівна,
кандидат юридичних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................

3

РОЗДІЛ1. Становлення і розвиток системи державного
соціального страхування в Україні

1.1.Передумови становлення і загальна характеристика системи соціального страхування в Україні............................................................................................

10

1.2.Поняття, правові засади і принципи управління соціальним страхуванням..........................................................................................................

36

Висновки до Розділу1...........................................................................................

65

РОЗДІЛ2. Організаційно-структурне забезпечення управління соціальним страхуванням

2.1.Адміністративно-правовий статус органів, які здійснюють безпосереднє управління соціальним страхуванням в Україні.................................................

69

2.2.Організаційне забезпечення здійснення нагляду у сфері соціального страхування.............................................................................................................

99

Висновки до Розділу2...........................................................................................

123

РОЗДІЛ3. Правові акти управління у сфері соціального
страхування

3.1.Поняття і ознаки правових актів управління у сфері соціального страхування.............................................................................................................

129

3.2.Судовий контроль за законністю правових актів управління у сфері соціального страхування........................................................................................

149

Висновки до Розділу3...........................................................................................

160

ВИСНОВКИ...........................................................................................................

163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................

170

Вступ

Актуальність теми дослідження. Конституція проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. На жаль, розбудова України як нової незалежної держави супроводжується виникненням багатьох проблем у соціальній сфері, що спричинені, насамперед, реформуванням засад функціонування економіки, втратою традиційних ринків продажу товарів вітчизняного виробництва, звуженням сфер економічного і політичного впливу та інтересів тощо. Подолання негативних наслідків соціального характеру, зумовлених цими та іншими процесами, потребує ґрунтовного та цілісного підходу до реформування системи соціального захисту громадян.
Статтею46 Конституції України установлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України однією з форм здійснення соціального захисту громадян є система загальнообов’язкового державного соціального страхування, засади упровадження та функціонування якої було визначено Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ухваленими Верховною Радою України 14січня1998р.
З точки зору адміністративного права у зазначених Основах звертають на себе увагу насамперед ті визначальні норми, які стосуються засад управління кожним окремим видом соціального страхування, і в першу чергу, створення автономних самоврядних організацій цільових страхових фондів, на які покладаються функції страховиків з окремих видів соціального страхування і управління якими здійснюється за принципом паритетності держави, застрахованих осіб і роботодавців.
Слід відзначити, що такий підхід до управління соціальним страхуванням є принципово новим для України. За часів Радянського Союзу управління таким видом соціального забезпечення, як пенсійне, здійснювалося виключно державою, а функції щодо управління тим видом соціального страхування, який на цей час реорганізовано у соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, було делеговано професійним спілкам.
Такі ж види соціального страхування, як медичне страхування, страхування на випадок безробіття, а також страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у Радянському Союзі взагалі не існували. Управління охороною здоров’я здійснювалося державою і фінансувалося за рахунок бюджетних коштів, безробіття у плановій системі економічних відносин взагалі не існувало як явища (за винятком початкового періоду існування Радянського Союзу та часів нової економічної політики), а соціальне забезпечення потерпілих унаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і членів їх сімей здійснювалося за рахунок власних коштів підприємствами, установами та організаціями, винними в ушкодженні здоров’я або смерті потерпілого.
Отже, галузі соціального забезпечення у Радянському Союзі не являли собою єдиної системи і функціонували на різних організаційно-управлінських за.
З цієї причини створення цілісної автономної системи соціального страхування і упровадження нового для України принципу соціального партнерства в управлінні соціальним страхуванням як багатогалузевою системою вимагає ретельного опрацювання норм спеціальних законів, які регламентують функціонування кожного окремого виду соціального страхування.
Побудова системи управління соціальним страхуванням і правове регулювання управлінської діяльності у цій сфері посідають провідне місце серед факторів, що є визначальними для ефективного здійснення соціального страхування. Разом із тим, комплексний аналіз усієї сукупності норм, які регулюють здійснення управління у сфері соціального страхування, виявляє серйозні недоліки у правовій регламентації організаційно-управлінських засад побудови соціального страхування в Україні.
Саме тому наукова проблема, на розв’язання якої спрямоване це дослідження, полягає у системному науковому аналізі правового регулювання управління соціальним страхуванням, виявленні наявних вад правової регламентації управлінської діяльності у цій сфері, пошуку і науковому обґрунтуванні шляхів та способів удосконалення правового регулювання управління соціальним страхуванням.
Робота виконана на матеріалах аналізу офіційних, наукових та літературних джерел часів Російської імперії, Радянського Союзу, незалежної України з питань соціального страхування, адміністративного права, теорії управління.
Проблематика державного управління як центрального об’єкта загальних досліджень у галузі адміністративного права, питання правових актів управління і державного контролю, відповідальності у системі управління, а також теоретичні питання здійснення соціального страхування глибоко вивчалися такими дослідниками, як В.Авер’янов, О.Андрійко, В.Афанасьєв, С.Ашмаріна, І.Бачило, М.Боднарук, Р.Васильєв, М.Вігдорчик, Б.Данський, Л.Забєлін, Ю.Козлов, М.Краснов, Б.Лазарєв, О.Луньов, В.Марчук, Л.Ніколаєва, М.Ніколаєва, В.Новосьолов, М.Студенікіна, З.Таттенборн, Ю.Тихомиров, В.Цвєтков, багатьма іншими науковцями.
Проте у дослідженнях вчених-адміністративістів не висвітлюється проблематика правового регулювання управління у такій специфічній сфері, як соціальне страхування. Тому є усі підстави стверджувати, що теоретичні питання управлінської діяльності у сфері соціального страхування, проблеми управління соціальним страхуванням за принципом паритетності сторін соціального партнерства, питання здійснення нагляду у сфері соціального страхування, місця держави у системі управління соціальним страхуванням, а також правових актів управління у сфері соціального страхування і судового контролю у цій галузі залишаються недостатньо дослідженими і потребують більш докладного вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язаний з реформою системи соціального захисту в Україні, у тому числі з реформуванням і удосконаленням механізмів адміністративно-правового регулювання соціального захисту. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з темами, передбаченими планом наукових досліджень Київського національного торговельно-економічного університету, кафедри комерційного права і кафедри адміністративного права. Напрям дослідження відповідає Концепції соціального забезпечення населення України, що схвалена Постановою Верховної Ради України "Про проект Концепції соціального забезпечення населення України" від 21.12.1993р. №3758-XII.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз правових норм, які регулюють відносини з приводу здійснення управління соціальним страхуванням; виявлення адміністративно-правових механізмів регулювання зазначених відносин, вивчення ефективності їхнього правового регулювання, виявлення недоліків у правовому забезпеченні управління соціальним страхуванням, формулювання пропозицій щодо удосконалення правового регулювання механізмів управління соціальним страхуванням.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
дослідити еволюцію інституту соціального страхування в Україні, зосереджуючи основну увагу на організаційно-правових засадах управління ним;
дати характеристику поняття управління соціальним страхуванням як специфічної сфери соціального управління, з’ясувати природу і виявити основні властивості управління соціальним страхуванням;
провести аналіз правового статусу органів, які здійснюють безпосереднє управління цільовими страховими фондами, адміністративно-правового регулювання порядку реалізації покладених на них повноважень;
установити місце нагляду як специфічного механізму контролю у сфері соціального страхування; дослідити правовий статус органів нагляду і способи його здійснення;
визначити поняття і виявити основні ознаки правових актів управління у сфері соціального страхування, дати характеристику цих актів, здійснити їхню класифікацію за основними критеріями;
установити місце судового контролю у галузі управління соціальним страхуванням, приділивши основну увагу дослідженню предметної підсудності спорів, суб’єктів і об’єкту судового контролю у сфері управління соціальним страхуванням.
Об’єктом дослідження є суспільні правові відносини, що виникають з приводу здійснення управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Предметом дисертаційного дослідження є правові норми, що регулюють відносини у сфері здійснення управління системою загальнообов’язкового державного соціального страхування у цілому та його окремими видами, управління страховиками з кожного з видів соціального страхування, порядок реалізації управлінських повноважень у цій сфері, здійснення контролю за додержанням законності під час провадження управлінської діяльності у галузі соціального страхування.
Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціальних методів юридичної науки, зокрема, на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу суспільних явищ адміністративно-правового характеру. Первинні дані для проведення дисертаційного дослідження накопичуються із застосуванням, зокрема, методу спостереження. Процес дисертаційного дослідження супроводжується діалектичним методом пізнання, що дає можливість розглянути напрями розвитку відносин з приводу управління соціальним страхуванням. Методи системного аналізу і синтезу використано для дослідження кожного з елементів правовідносин з управління соціальним страхуванням. Розвиток правового інституту управління соціальним страхуванням досліджується за допомогою історичного підходу через взаємозв’язок з конкретно-історичним станом економіки та законодавчої бази. Метод наукової абстракції застосовується для систематизації теоретичних уявлень про елементи правовідносин з управління соціальним страхуванням. Для вивчення окремих проблемних аспектів, що є предметом дослідження, застосовуються методи гіпотези та припущення. В роботі використано також інші методи, зокрема, порівняльно-правовий (при порівнянні законодавства України про соціальне страхування із законодавством інших держав та міжнародними правовими актами), формально-юридичний (при аналізі змісту актів законодавства та практики їх застосування) тощо. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки у галузі правового регулювання управління соціальним страхуванням.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дослідження, що становлять наукову новизну і особистий внесок автора, полягають у системному теоретико-прикладному дослідженні особливостей правового регулювання управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, проблематики здійснення управління у цій сфері.
Найсуттєвіші результати, що мають наукову новизну, можна визначити таким чином.
Уперше:
1) дано визначення поняття управління соціальним страхуванням і сформульовано мету управління у цій сфері; проведено розмежування управлінської діяльності у межах цільового страхового фонду (внутрішньої управлінської діяльності) і виконавчо-розпорядчої (зовнішньої) управлінської діяльності у сфері соціального страхування; одночасно обґрунтовано висновок про органічний взаємозв’язок і взаємну обумовленість цих двох видів управлінської діяльності;
2) сформульовано наукову тезу про державний характер управління у сфері соціального страхування, незважаючи на те, що органи, які здійснюють управлінські повноваження у цій галузі, не мають статусу державних; наведено обґрунтування на користь розгляду повноважень органів управління у сфері соціального страхування як таких, що делеговані цим органам державою;
3) обґрунтовано необхідність здійснення нагляду у сфері соціального страхування; за результатами системного аналізу повноважень органів нагляду у сфері соціального страхування запропоновано розглядати наглядові органи як один з рівнів управління соціальним страхування у широкому розумінні цього терміна;
4) здійснено класифікацію інституту нагляду у сфері соціального страхування як виду (форми) контролю за основними критеріями, виявлено функції, притаманні нагляду у сфері соціального страхування як виду (формі) контролю;
5) у межах соціального страхування як спеціальної сфери управлінської діяльності досліджено суб’єктний склад правовідносин з приводу здійснення судового контролю за законністю правових актів управління і об’єкт судового контролю у цій сфері.
Дістало подальшого розвитку поняття правових актів управління за рахунок виокремлення особливого їх виду правових актів управління у сфері соціального страхування, досліджено основні ознаки правових актів управління у сфері соціального страхування, виявлено основні відмінності цих актів від правових актів управління в інших сферах; здійснено класифікацію цих актів за основними критеріями.
Практичне значення одержаних результатів. За результатами проведеного дослідження одержано теоретичні висновки, які можуть бути базою для подальших правових досліджень у сфері соціального страхування і управління ним.
Результати проведеного дослідження мають на меті подальшу систематизацію наукових знань у сфері управління соціальним страхуванням, виявлення можливих напрямів розвитку та удосконалення системи управління соціальним страхуванням. Конкретні пропозиції з нормативно-правового врегулювання порушених проблемних питань, як убачається, сприятимуть підвищенню якісного рівня управління у сфері соціального страхування.
Пропозиції та рекомендації дисертанта можуть бути використанні у правотворчій та правозастосовчій діяльності при розробленні проектів нормативно-правових актів та формуванні судової практики.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися автором на Міжвузівській науковій конференції "Конституція України і правове забезпечення розбудови ринкової економіки" (м.Київ, 23березня 2006р.; тези опубліковані), що проводилася в Університеті економіки та права "Крок".
Публікації. Теоретичні та практичні результати дослідження, висновки і пропозиції автора відображено у чотирьох публікаціях у наукових фахових виданнях, усі одноосібні.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 182сторінки, з яких 13сторінок список використаних джерел (154найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У межах виконаної роботи проведено теоретичне дослідження організаційно-правових засад управління державним соціальним страхуванням в Україні. Основними результатами дослідження є такі.
1. Новітнє законодавство України про соціальне страхування створило умови для ґрунтовного перегляду інституту соціального страхування як ключової складової системи соціального захисту громадян в Україні. Передбачивши утворення автономних цільових страхових фондів, на які покладаються функції страховиків з окремих видів соціального страхування, законодавець залучив до управління на паритетних засадах цими цільовими страховими фондами, крім держави, також застрахованих осіб і роботодавців. Участь цих двох сторін соціального партнерства в управлінні цільовими страховими фондами обумовлена покладанням на них обов’язку з формування основної частини коштів соціального страхування шляхом сплати страхових внесків.
Проте застосування цього нового для України принципу в управлінні однією з найважливіших складових системи соціального захисту громадян потребує належного правового унормування, що гарантувало б ефективність управління соціальним страхуванням на засадах соціального партнерства. Досягнення цієї мети вимагає наукового дослідження сучасного змісту поняття управління соціальним страхуванням, правового статусу і взаємовідносин органів, на які покладено управлінські функції у цій сфері, шляхів збалансованого розподілу повноважень між цими органами, способів здійснення ними своїх повноважень.
2. Управління соціальним страхуванням визначене як різновид соціального управління, і установлено, що його зміст полягає у свідомій компетентній діяльності, яка справляє упорядковувальний вплив на людське суспільство і спрямована на виконання завдань соціального страхування.
При цьому проведено розмежування між внутрішньоорганізаційною діяльністю (внутрішньою управлінською діяльністю) у межах цільових страхових фондів з окремих видів соціального страхування, що має на меті організаційну роботу, спрямовану на забезпечення виконання цільовим страховим фондом покладених на нього завдань, і виконавчо-розпорядчою діяльністю (зовнішньою управлінською діяльністю) цих цільових страхових фондів, яка зводиться до практичної реалізації норм законів та інших нормативно-правових актів з відповідного виду соціального страхування. У межах внутрішньої управлінської діяльності допускається множинність суб’єкта управління (ним може бути правління цільового страхового фонду, голова правління, виконавча дирекція цільового страхового фонду або її керівник та інші посадові особи), а об’єктом управлінського впливу виступає власне цільовий страховий фонд або окремі його органи чи посадові особи. Натомість у відносинах з приводу зовнішньої управлінської діяльності у сфері соціального страхування суб’єктом управлінського впливу виступає цільовий страховий фонд, а об’єктом управління є страхувальники та застраховані особи.
Установлено органічний зв’язок і взаємну обумовленість між внутрішньою та зовнішньою управлінською діяльністю.
Визначено, що метою управління соціальним страхуванням є забезпечення належної реалізації прав і гарантій та належного виконання своїх обов’язків суб’єктами соціального страхування страховиками, застрахованими особами і страхувальниками.
3. За результатами ретельного аналізу сутності такого принципу управління соціальним страхуванням, як соціальне партнерство, з’ясовано, що його зміст у контексті управлінської діяльності у сфері соціального страхування полягає у паритетній участі в управлінні соціальним страхуванням усіх найбільш заінтересованих сторін держави, роботодавців і застрахованих осіб.
При цьому інститут соціального партнерства виступав предметом цього дослідження не як категорія трудового права або права соціального забезпечення (у цьому контексті соціальне партнерство зазвичай розглядається у новітній науковій літературі), а саме у якості ключового, центрального принципу управління соціальним страхуванням, принципу, що визначає специфічні риси управлінської діяльності у цій сфері.
Основною причиною, що спонукала до запровадження принципу соціального партнерства в управлінні соціальним страхуванням, є безпосередня участь сторін соціального партнерства (насамперед застрахованих осіб і роботодавців) у формуванні коштів соціального страхування шляхом сплати страхових внесків. При цьому кожна зі сторін, які беруть участь в управлінні соціальним страхуванням, має власні інтереси у цій сфері, а їхній спільний інтерес полягає у необхідності забезпечення цільового використання коштів соціального страхування.
4. Ефективному застосуванню принципу соціального партнерства в управлінні соціальним страхуванням загрожує відсутність сталої організаційної структури представницьких сторін застрахованих осіб і роботодавців. Засобом подолання цього негативного фактора є впровадження вимоги щодо репрезентативності представницьких організацій як вирішальної ознаки для підтвердження права цих організацій на участь в управлінні соціальним страхуванням. Проблематика критеріїв репрезентативності у специфічних умовах України потребує подальших досліджень.
5. Відсутність у органів, які здійснюють безпосереднє управління цільовими страховими фондами (правлінь та виконавчих дирекцій), а також власне у цільових страхових фондів статусу державних органів не позбавляє управлінську діяльність у сфері соціального страхування характеру державного управління. Повноваження з управління цільовими страховими фондами і соціальним страхування у цілому слід розглядати як такі, що делеговані державою недержавним структурам.
6. Незважаючи на покладені на правління цільового страхового фонду повноваження вищого органу управління, правовий статус членів правлінь як осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, обумовлює відсутність реальної можливості притягнення їх до будь-якого виду юридичної відповідальності. Тому у якості відповідальності в управлінні законодавство повинно передбачати можливість позбавлення члена правління його повноважень шляхом виведення його зі складу правління у разі невиконання ним своїх обов’язків. Застосування цього важеля впливу повинно здійснюватися стороною, яка делегувала особу до складу правління, самостійно або за результатами розгляду відповідного подання органу державного нагляду у сфері соціального страхування.
7. Постійно діючим виконавчим органом правління цільового страхового фонду слід визнати керівника (директора) виконавчої дирекції цільового страхового фонду, оскільки саме одноосібний характер здійснення ним своїх повноважень створює передумови для його особистої відповідальності, як позитивної, так і ретроспективної, за належне виконання покладених на виконавчий орган завдань. Виконавчу ж дирекцію як групу посадових осіб (колектив працівників) цільового страхового фонду слід вважати апаратом, покликаним забезпечувати роботу керівника (директора) виконавчої дирекції.
8. Потреба у нагляді у сфері соціального страхування як способі оперативного контролю за виконанням законодавства про соціальне страхування об’єктивно обумовлена соціальною значущістю власне інституту соціального страхування як основної складової системи соціального захисту громадян і відсутністю інших вузькоспеціалізованих засобів негайного припинення порушень у цій сфері і відновлення порушених прав.
9. Проведене дослідження виявило спільні і відмінні риси суб’єкта, об’єкта і предмета, мети і засобів нагляду за діяльністю цільових страхових фондів, здійснюваного наглядовими радами, і державного нагляду у сфері соціального страхування, здійснюваного уповноваженими центральними органами виконавчої влади.
10. Основні засади формування і функціонування наглядових рад принципово не відрізняються від умов діяльності правлінь цільових страхових фондів, за тим винятком, що наглядові ради не є органами цільових страхових фондів і не можуть діяти від імені страховиків. Оскільки відповідно до чинного законодавства усі основні функції наглядових рад одночасно виконуються і органами державного нагляду у сфері соціального страхування, сформульовано висновок про недоцільність подальшого існування наглядових рад.
11. Недосконале законодавче визначення предмета державного нагляду у сфері соціального страхування не дає підстав застосовувати засоби державного нагляду у всіх випадках виникнення потреби у їхньому застосуванні. Необхідно на законодавчому рівні єдиним чином визначити предметом державного нагляду порушення страховиком або страхувальниками законодавства про соціальне страхування. Одночасно слід позбавити органи державного нагляду повноваження самостійно скасовувати рішення страховиків та страхувальників, наділивши їх правом зупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду для визнання такого рішення недійсним.
12. Узагальнення відомостей про природу повноважень органів нагляду у сфері соціального страхування і наслідків їхнього практичного застосування у поєднанні з вузькоспеціалізованим характером нагляду у цій сфері дає підстави розглядати інститут нагляду у сфері соціального страхування як один з рівнів управління соціальним страхуванням у широкому розумінні цього терміна.
13. Органи нагляду у сфері соціального страхування організаційно відокремлені від цільових страхових фондів і не здійснюють безпосереднього управління ними, що створює передумови для неупередженості органів нагляду під час вирішення ними питання про застосування засобів нагляду. Проте така неупередженість нівелюється участю представників держави у безпосередньому управлінні цільовими страховими фондами у складі правлінь, а також у роботі наглядових рад, які здійснюють нагляд за діяльністю страховиків. Крім того, ця ситуація дозволяє говорити про істотне порушення принципу паритетності сторін соціального партнерства в управлінні соціальним страхуванням, оскільки держава завідомо наділена більш широкими повноваженнями для впливу на діяльність цільових страхових фондів.
Засобом подолання такого дисбалансу управлінських повноважень є перехід до двостороннього управління цільовими страховими фондами за участю представників застрахованих осіб і роботодавців з одночасним збереженням і навіть певним посиленням інституту державного нагляду у сфері соціального страхування.
14. Нагляд у сфері соціального страхування є видом (формою) контролю у цій сфері і виконує функції регулювання, соціальної превенції (профілактики), правоохоронну та інформаційну функції.
15. Основним засобом здійснення управлінських функцій у сфері соціального страхування є правові акти управління. Належність управління у сфері соціального страхування до загальної категорії соціального управління обумовлює наявність у правових актів управління у сфері соціального страхування усіх основних ознак, що зазвичай притаманні правовим актам управління. Водночас особливості управління соціальним страхуванням мають наслідком певну специфіку правових актів управління у сфері соціального страхування порівняно з правовими актами управління як загальним інститутом адміністративного права.
16. За результатами дослідження сформульовано визначення правових актів управління у сфері соціального страхування, під якими пропонується розуміти форму діяльності у сфері управління соціальним страхуванням, що полягає у вчиненні в односторонньому і установленому порядку владних дій, що передбачені законом або спрямовані на його виконання, мають на меті реалізацію завдань та функцій управління у сфері соціального страхування, набувають певної форми і тягнуть за собою певні юридичні наслідки.
Проведене дослідження дало можливість виявити і охарактеризувати основні ознаки правових актів управління у сфері соціального страхування підзаконність, офіційність, загальнообов’язковість (авторитарність), компетентність, односторонність волевиявлення, визначеність місця акта в ієрархії правових актів управління. Здійснено класифікацію правових актів управління у сфері соціального страхування за суб’єктом, що вчиняє такі акти, юридичною природою, юридичною формою, сферою дії, порядком ухвалення.
За результатами дослідження запропоновано удосконалити правове регулювання видання правових актів управління у сфері страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачивши обов’язковість державної реєстрації нормативно-правових актів, що видаються цільовим страховим фондом з цього виду соціального страхування, оскільки ці акти зачіпають інтереси широкого кола суб’єктів. Крім того, запропоновано узгодити спеціальні акти законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів із законами з окремих видів соціального страхування, прямо зазначивши страховиків з окремих видів соціального страхування у переліку органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації. Унесено пропозицію про законодавче закріплення принципу, згідно з яким:
"Цільові страхові фонди, їхні органи управління, посадові особи, наглядові ради і їхні члени, органи державного нагляду і їхні посадові особи зобов’язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
17. Вивчення правового регулювання питання здійснення судового контролю за законністю правових актів управління у сфері соціального страхування дало можливість унести пропозицію про уточнення норми процесуального законодавства у частині визначення підсудності спорів з приводу законності правових актів управління у сфері соціального страхування з метою віднесення таких спорів до компетенції адміністративних судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗабелинЛ.В. Теоретические основы социального страхования / ЗабелинЛ.В. М. : Вопросы труда, 1926. 223с.
2. ЛюбимовБ. Социальное страхование в прошлом и настоящем / Б.Любимов. Х. : Главполитпросвет УССР, 1923. 48с.
3. РоикВ.Д. Эволюция систем социального страхования в западных странах / В.Д.Роик // Труд за рубежом. 1994. №3. С.1324.
4. МогілевцевМ. Система соціального страхування в Швеції / М.Могілевцев // Соціальний захист. 1999. №3. С.5559.
5. ВигдорчикН.А. Теория и практика социального страхования. Вып.І. Теоретические основы социального страхования / ВигдорчикН.А. Петроград : Книга, 1919. 144с.
6. АшмаринаС.В. Дискуссии о страховании рабочих в России в конце XIX начале XXв. / Под ред. Л.И.Бородкина / С.В.Ашмарина // Экономическая история. Обозрение. Вып.6. М., 2001. С.5064.
7. КуприяноваЛ.В. Российские предприниматели и проблемы социального страхования 18801905годы / Л.В.Куприянова // Отечественная история. 1996. №5. С.5076.
8. Chronology of Social Security History [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ssa.gov/history/1600.html
9. Chronology of Social Security History [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ssa.gov/history/1900.html
10. АшмаринаС.В. О разработке электронных ресурсов по истории страхования рабочих России в конце XIX первой четверти ХХвв. / Под ред. Л.И.Бородкина / С.В.Ашмарина // Экономическая история. Обозрение. Вып.9. М., 2003. С.2125.
11. РодионоваЕ.И. История социального страхования в СССР. Вып.1. / Под ред. проф. Н.А.Виноградова / Е.И.Родионова. М., 1966. 34с.
12. КраснопольскийА.С. Основные принципы советского государственного социального страхования / КраснопольскийА.С. М. : Изд-во Академии наук СССР, 1951. 142с.
13. ДанскийБ.Г. Социальное страхование раньше и теперь / ДанскийБ.Г. [2-е изд.]. М. : Вопросы труда, 1928. 251с.
14. КараваевВ.В. Организационная система социального страхования / В.В.Караваев, Я.Г.Тидеман. М.-Л. : Государственное изд-во экономической лит., 1932. 24с.
15. ЛюбимовБ. Против извращения основ советского соцстраха / ЛюбимовБ. М. : Профиздат, 1934. 135с.
16. БлюминМ.Ф. Реорганизованный соцстрах / БлюминМ.Ф. М.-Л. : Государственное социально-экономическое изд-во, фабрика книги "Красный пролетарий" в Москве, 1932. 48с.
17. Постановление ЦИК, СНК и ВЦСПС от 23июня 1933г. "Об объединении НКТ Союза ССР с ВЦСПС" // СЗ СССР. 1933. №40. Ст.238.
18. ГорбуновА.И. Социальное страхование в СССР / ГорбуновА.И. [2-е изд.]. М. : Профиздат, 1945. 36с.
19. ЛукьяноваВ.А. Социальное страхование в СССР : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук / В.А.Лукьянова. М., 1963. 16с.
20. ЦвєтковВ.В. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / ЦвєтковВ.В. К. : Оріяни, 1998. 363с.
21. ХараВ.Г. Про окремі проблеми соціального партнерства в Україні / В.Г.Хара // Соціальне партнерство шлях до злагоди : [упоряд.: С.Ю.Кропивка]. К., 2003. С.4447.
22. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2003рік (у цифрах і фактах, станом на 1січня 2004року). К., 2004. 24с.
23. НадточійБ. Соціальне страхування у контексті історії / Б.Надточій // Соціальний захист. 2003. №3. С.2933.
24. НевскийА. Для чего нужен рамочный закон об обязательном социальном страховании / А.Невский // Вестник профсоюзов. 1998. №4. С.2731.
25. Постанова Верховної Ради України "Про проект Концепції соціального забезпечення населення України" від 21.12.1993р. №3758XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. №6. Ст.31.
26. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14січня1998р. №16/98ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. №23. Ст.121.
27. Конституція України від 28червня 1996р. №254к/96ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст.141.
28. ТаттенборнЗ. Советское социальное страхование / ТаттенборнЗ. [2-е изд.]. М.-Л. : Государственное изд-во, типография им.Гуттенберга, 1926. 136с.
29. ФалинВ.Ю. Содержание понятий "социальная защита", "социальное страхование" и "социальный риск" / В.Ю.Фалин // Труд за рубежом. 1994. №3. С.38.
30. Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9липня 2003р. №1058IV // Офіційний вісник України. 2003. №33. Ст.1770.
31. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9липня 2003р. №1057IV // Офіційний вісник України. 2003. №33. Ст.1769.
32. ГринюкД. Соціально-економічні та правові передумови існування загальнообов’язкового державного соціального страхування / Д.Гринюк // Право України. 2002. №11. С.3740.
33. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23вересня 1999р. №1105XIV // Офіційний вісник України. 1999. №42. Ст.2080.
34. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2березня 2000р. №1533III // Офіційний вісник України. 2000. №13. Ст.505.
35. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18січня 2001р. №2240III // Офіційний вісник України. 2001. №8. Ст.310.
36. КозловЮ.М. Административные правоотношения / КозловЮ.М. М.: Юрид. лит., 1976. 184с.
37. ЦвєтковВ.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект) / ЦвєтковВ.В. Харків : Право, 1996. 164с.
38. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В.Б.Авер’янов, Н.В.Александрова, Ю.П.Битяк та ін.]. К. : Факт, 2003. 384с.
39. МорозО.Я. Управління, керування / О.Я.Мороз // Українська Радянська енциклопедія : у 12 т. / [голов. редкол.: М.П.Бажан (голова) та ін.]. К. : Українська радянська енциклопедія, 19771985.
Т.11 ; Книга перша. 1984. С.492.
40. ЦедикО.І. Управління соціальними системами / О.І.Цедик // Українська Радянська енциклопедія : у 12 т. / [голов. редкол.: М.П.Бажан (голова) та ін.]. К. : Українська радянська енциклопедія, 19771985.
Т.11 ; Книга перша. 1984. С.494495.
41. ЦвєтковВ.В. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти / ЦвєтковВ.В., КресінаІ.О., КоваленкоА.А. К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. 495с.
42. ШамхаловФ.И. Теория государственного управления / ШамхаловФ.И. М. : Экономика, 2002. 640с.
43. МартиненкоВ.М. Державне управління: шлях до нової парадигми (теорія та методологія) / МартиненкоВ.М. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2003. 218с.
44. КозбаненкоВ. Формы и методы государственного управления / В.Козбаненко // Проблемы теории и практики управления. 2000. №2. С.4648.
45. ТихомировЮ.А. Власть и управление в социалистическом обществе / ТихомировЮ.А. М. : Юрид. лит., 1968. 199с.
46. АфанасьевВ.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования) / АфанасьевВ.Г. [2-е изд.]. М. : Политиздат, 1973. 392с.
47. ТихомировЮ.А. Управление делами общества: Субъекты и объекты уп-равления в социалистическом обществе / ТихомировЮ.А. М. : Мысль, 1984. 223с.
48. Государственное управление и административное право / [И.А.Азовкин, А.П.Алехин, П.Т.Василенков и др.]. М. : Юрид. лит., 1978. 358с.
49. ПетровГ.И. Советские административно-правовые отношения / ПетровГ.И. Ленинград : Изд-во Ленинградского ун-та, 1972. 157с.
50. МанохинВ.М. Конституционные основы советского административного права / МанохинВ.М.. Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1983. 217с.
51. МарчукВ.М. Принципи радянського державного управління / В.М.Марчук, Л.В.Ніколаєва. К. : Тов-во "Знання" Української РСР, 1979. 48с.
52. РихліЛ. Соціальний діалог на національному рівні у країнах кандидатах на вступ до Європейського Союзу / Людек Рихлі, Лайнер Прітцер // Соціальне партнерство шлях до злагоди : [упоряд.: С.Ю.Кропивка]. К., 2003. С.104136.
53. НечитайлоН. Соціальний діалог. Огляд концепцій та Європейського досвіду / Н.Нечитайло // Соціальне партнерство шлях до