ОРНАМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Короткий опис

Київський національний університет культури і мистецтв

На правах рукопису

Лоліна Надія Анатоліївна

УДК 7.016.4:398 (043.5)

ОРНАМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
ЯК ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Спеціальність 17.00.01 Теорія і історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник: Мітіна Валентина Олексіївна,
канд. філос. наук, професор

Київ 2006

ЗМІСТ ГЛОСАРІЙ..................................................................................................................3
ВСТУП.........................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1.ОРНАМЕНТ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ..13
РОЗДІЛ 2. МИСТЕЦТВО-ТВОРЧІ СКЛАДОВІ ОРНАМЕНТУ...................47
2.1.Структурні одиниці художньо-семантичного орнаментального формоутворення.......................................................................................................47
2.2. Ритм і симетрія як засоби формоутворення в орнаменті ........................68
2.3. Типологія ритмічних закономірностей в мистецтві орнаменту.............94
РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ В ОРНАМЕНТАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ..........................................................................................................108
3.1. Історіографія та джерельна база питання орнаменту української писанки....................................................................................................................108
3.2. Становлення і формування традиції писанкового орнаментального розпису.................................................................................................................... 119
3.3. Основні символи та знаки писанкових орнаментів світоглядної культури давніх слов’ян......................................................................................125
3.4. Регіональні особливості символічного забарвлення українських писанок....................................................................................................................137
ВИСНОВКИ............................................................................................................152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................155
ДОДАТКИ...............................................................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОГО ГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ....................243

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасному мистецтву притаманні універсальність, поліфонічність та еклектичність художніх образів та їх тлумачень, загальна тенденція до орнаментальності. Орнамент відіграє значну роль в архітектурній, театральній, музичній, танцювальній культурі, хоча й досі є мало дослідженим як особливий вид мистецтва. У зв’язку з цим актуалізується потреба в розкритті сутності орнаментального мистецтва як феномена культури. Важливим для його дослідження є застосування культурологічного аналізу, що передбачає теоретичне обґрунтування й систематизацію основних методик розробки мотивів, визначення їх ролі у формуванні орнаментальної системності. Актуальними є й питання про сутність і специфіку сучасних орнаментальних форм, змістовно пов’язаних з історичними формами та стилями. Суперечливість поглядів на цю проблематику, як і на походження, становлення, сферу застосування орнаментального мистецтва, а також їх суб’єктивізм, неузгодженість, зумовили актуальність теми даного наукового дослідження.
Історія культури фіксує постійну потребу людини у ході її художньої творчості в залучанні „декоративної пластики” орнаменту, що за сучасності досягає апогею. Орнаментальність є актуальною у різних видах образотворчого мистецтва. Логічним слідством такої тенденції сучасності є зростання важливості глибокого аналізу цього своєрідного та специфічного різновиду художньої творчості сучасної людини. Актуальними також стають дослідження оригінальної суті та соціального призначення орнаменту як виду образотворчого мистецтва в художній творчості минулого, сьогодення та проектування можливих майбутніх проявів творчого доробку людини.
У сучасній світовій тенденції до глобалізації та „єднання” культур зближення різних культур та нівелювання їх особливих характерних рис, орнамент виступає таким феноменом художньої культури, в якому закладені „універсальні” прадавні символи та знаки, притаманні всім культурам на етапі їх формування.
Відродження втрачених чи забутих національних традицій у декоративно-прикладному мистецтві має велике соціально-культурне значення. Окремим фактором загального аналізу проблематики орнаменту є питання орнаменту української писанки. В даній роботі автор свідомо не торкається принципів орнаментального вирішення будь-яких інших видів декоративного оздоблення писанок (шкрябанки, крапанки, мальованки та ін.). За мету дисертант вбачає розгляд орнаменту окремого виду писанкового мистецтва, де, використовуючи воскову техніку, виконується письмо-розпис писанки. Цей усвідомлений крок розмежування писанки від слова „писати”, „писак”, „писачок” (в багатьох регіонах „кістка”), продиктований, також, і тим, що писанка, яка обрана для дослідження є найдавнішим і більш традиційним видом декоративного оздоблення яйця. Збільшення обсягу виробів народних промислів, постачання їх на вітчизняний та зовнішній ринки в сучасних умовах, неможливе без залучення до процесу проектування і виробництва новітніх засобів і технологій, використання традиційних та нових матеріалів, що в свою чергу, вимагає глибокого дослідження та створення спеціалізованої літератури. В цьому аспекті питання актуальності вивчення орнаменту як феномена художньої культури відчутно зростає і стає просто одним з необхідних.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми „Філософія і культура в контексті часу” кафедри філософії Київського національного університету будівництва і архітектури. Дисертаційна робота виконана відповідно до цільової комплексної програми культурологічних досліджень КНУКіМ, зокрема до планів науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії культури „Художні процеси в суверенній Україні”, „Актуальні проблеми трансформаційних процесів в українській культурі”; до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2004 р. № 1692-IV „Збереження та використання культурної спадщини на 2004-2010 рр.”, Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2005 р. № 2460-IV „Про затвердження Державної програми розвитку культури України на 2005-2007 рр.”
Мета дослідження - виявити сутнісні загальні та специфічні (особливі) ознаки орнаментального мистецтва, що визначають його унікальність в структурі загальнолюдської художньої культури.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішити такі завдання:
- узагальнити теоретичні й методичні підходи до з’ясування природи орнаментального мистецтва;
- уточнити ключові поняття дослідження „художня культура”, „мистецтво”, „орнамент”, „орнаментальне мистецтво”;
- з’ясувати закономірності становлення та розвитку мистецтва орнаменту;
- виявити основні мистецькі принципи формування орнаменту та їх варіативні моделі (місцеві, регіональні та національні ) застосування.
Об`єкт дослідження художня культура.
Предмет дослідження орнаментальне мистецтво як феномен художньої культури.
Джерельну базу дослідження становлять численні публікації з означеної проблеми, праці вітчизняних та зарубіжних культурологів, істориків, соціологів, філософів, етнографів, археологів, мистецтвознавців, зокрема:
- філософсько-естетичні, естетичні та культурологічні праці вітчизняних та зарубіжних авторів (М.М. Бахтіна, Г.К. Вагнера, Ж. Дерріди, Д. Дідро, Е.В. Волкової, М.С. Кагана, О.Ф. Лосєва, К.Леві-Стросса, Б.С. Мейлаха, Х. Ортеги-і-Гасета, І.А. Тена, А. Тойнбі, П. Флоренського, О. Шпенглера, У. Еко та ін.);
- дослідження спеціалістів з археології, мистецтвознавства, психології, присвячені зародженню й становленню орнаментального мистецтва (Л.А. Абрамяна, Л.С. Виготського, А.С. Гущіна, А.Ф. Еремєєва, Дж. Кемпбелла, Дж. Ліндсея, В.Л. Нейдінга, В.П. Петрова, Б.О. Рибакова, Я.Я. Рогинського, Е.А. Симоновича, А.Д. Столяра, В. Тернера, З. Фрейда, В.В. Хвойки та ін.);
- дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених з проблем теорії та історії мистецтва (С.С. Аверінцева, В. Антоновича, С.Д. Безклубенка, В.С. Біблера, В.В. Ванслова, В.С. Жидкова, М.С. Кагана, І.М. Кондакова, С.Б. Кримського, М.О. Ліфшица, А.П. Могильного, А. Моля, В.І. Панченко та ін.)
- праці про орнамент та його роль в декоративно-прикладному мистецтві, його місце в різних стильових напрямах та мистецьких школах (А.М. Гінзбурга, який закінчив книгу сина В.А. Гінзбурга, а також праці М.Кордуби, Л.Н. Дорогової, Е.В. Кильчевської, Н. Лоренца, Е.М. Маковського, М.Р.Селівачова, Т.М. Соколової, З.Р. Тараяна, А.В. Філіппова, А.В. Чернікова та ін.);
- праці про ритм, аритмію, симетрію та асиметрію як важливі характеристики людини, про їх взаємозв`язок з творчими процесами та її життєдіяльністю з фізіології, біології і медицини (Р.П. Грегорі, Дж. Капрарі, Д. Севона, О.М. Леонтьєва, І. Ренглера, Б. Херцбергера, С.Е. Шноля та ін.);
- дослідження семантично-символічних рівнів орнаменту (В.І. Антонова, Р. Баржа, Е.Я. Басіна, А.О. Вєтрова, С.О. Вілегжагіної, М. Гімбутас, Х.Е. Керлота, М.М. Нікітенко, Р.Ф. Паруті, М.М. Рубцова, К.Г. Юнга та ін.);
- праці з історії й теорії української культури (Ю.С. Асєєва, Е.В. Біняшевського, Л. Булгакової, П. Ганжі, Л. Гури, Є. Гайової, О. Гурцуляка, Я.П. Запаско, В.М. Деміна, О. Зарембського, З.Н. Іваницької, О. Косачової, А.Я. Кульчицької, В. Манько, О.С. Найдена, В.П. Самойловича, М. Скорика, П.П. Толочко та ін.).
Методи дослідження зумовлені специфікою предмета і ґрунтуються на засадах наукової методології соціально-гуманітарного пізнання. Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи: загальнонаукові системний, аналітичний (синтез індукції та дедукції) та описовий; культурологічний теоретико-аналітичний та історико-порівняльний, пошуковий тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше здійснено комплексний аналіз орнаментального мистецтва як феномена художньої культури;
- виявлено загальні закономірності історичного становлення орнаментального мистецтва як складової художньої культури;
- уточнено зміст основного поняття дослідження „орнамент”; здійснено його смислову диференціацію щодо понять „художня культура”, „мистецтво”, „мистецтвознавство” тощо;
- з’ясовано основні мистецькі складові елементи орнаментального мистецтва „ритм”, „темп”, „симетрія”, „мотив” тощо; визначено їх роль у формуванні орнаментальних мотивів;
- узагальнені національно-регіональні особливості орнаментального мистецтва.
Аналіз орнаменту як феномена художньої культури при глибокому дослідженні його семантико-символічних рівнів розуміння, що висвітлюють своїми формами та структурними елементами світоглядні трансформації, починається із розгляду етапу його зародження. Це дозволило підкреслили важливість орнаменту в художній культурі, зважаючи на апріорний потяг людини до диференціації оточення, що проявилося в прикрашанні (виділенні) ритмізованому та підвладному чіткій геометричній структурності покриванню та заповненню площин та поверхонь орнаментованими мотивами та елементами.
В дисертації визначається багатозначність ритму та симетрії, та їх проявів як-то асиметрія та аритмія, що відкривають перспективу для подальшого, більш детального та глибокого дослідження цих формоутворюючих засобів, що, безперечно, сприятиме їх майбутньому науковому вивченню. Наукова новизна дисертації полягає також у виділенні двох формоутворюючих засобів ритму і симетрії, що несуть важливе структурально-конструктивне значення в орнаменті органічній частині декоративно-прикладного мистецтва та художній культурі, в цілому.
В роботі розглянуто актуальне питання існування та впливу на формування орнаментальних мотивів часових та історичних ритмів, біологічного ритму людини, загальної ритмічності. Важливим теоретичним результатом дослідження є також висновки стосовно важливості феномена орнаменту, як спроби людини усвідомити, сформувати та узагальнити простір.
Писанкові орнаменти розглянуто відповідно до регіональних особливостей українських земель, що проявилися в диференціації семантики та символіки кольорових та композиційних рішень мотивів. Ці особливості орнаментального розпису поєднують складні символічні змісти прадавніх часів, закладені в основі всіх композиційних формацій та структурі елементів, виступаючи як самоцінність орнаментальних мотивів писанкового розпису. Розглянутий сучасний стан вивчення питання орнаменту писанки на терені України та за її межами.
Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті сутності орнаментального мистецтва як феномена художньої культури і тих численних видів і галузей культури, яким притаманна орнаментальність. Матеріали дослідження можуть бути використані представниками інших галузей знань для вирішення теоретичних проблем.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі фахової підготовки студентів з дизайну та індустрії моди, спеціалізації „Дизайн середовища” та „Дизайн одягу”; зокрема під час проведення лекцій та практичних завдань з „Історії мистецтв (орнамент)”, „Історії дизайну та декоративно-прикладного мистецтва”, „Ландшафтний дизайн”, „Дизайн меблів”, „Дизайн-графіки та шрифтів”, „Рисунка” та „Живопису”. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані митцями, дизайнерами у творчій практиці.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднювалися автором у вигляді доповідей та повідомлень на конференціях: міжнародній науковій конференції Проблеми гармонії, симетрії і золотого перетину в природі, науці та мистецтві” (м. Вінниця, 2003), міжнародній науковій конференції Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (м. Київ, 2003); наукових IV, V, VI та VII електронних конференціях (м. Харків, 2003, 2004),V міжнародній науково-практичній конференції „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”(м. Харків, 2004), ХІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (м. Київ, 2004), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Полікультуротворча діяльність 2005”(м. Київ, 2005), науково-практичній конференції „Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтеграції в європейський освітній простір” (м. Харків, 2005), ІV російському філософському конгресі «Философия и будущее цивилизации», (м. Москва, 2005), науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва і архітектури (м. Київ, 2003, 2004), „Дні науки” Київського національного університету культури і мистецтв (м. Київ, 2006).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи відображені в 16 одноосібних публікаціях: 8 статтях (6 статей опубліковані у фахових виданнях), затверджених ВАК України, а також у 8 тезах.
Структура дисертації. Дисертація складається із глосарію, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (269 найменувань, з них 16 іноземними мовами) 3 додатків та списку використаного графічного додатку. Загальний обсяг дослідження 246 сторінок, основна частина 151, список використаних джерел 18, додатки 74 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Становлення і утвердження незалежної української держави не могло не вплинути на розвиток гуманітарних наук, що дозволило суттєво розширити проблематику досліджень, залучивши нові джерела, звертаючись до традицій вітчизняної науки та світового досвіду. Водночас, можна відзначити і певні тенденції, які простежуються досить виразно. Це, насамперед, тенденція до інтеграції суміжних гуманітарних наук, актуалізація взаємодії філософії, естетики, етики, культурології та мистецтвознавства.
Специфіка феномену орнаментального мистецтва проявляється в тому, що він виступає таким результатом творчої діяльності, який систематизує течію думок та образів художника згідно своєї власної чітко-структурованої орнаментальної будови та її характерних особливостей. В образотворчому мистецтві форма і образ підлягають переосмисленню та перевтіленню відповідно до стилістики митця, її характеристик. Орнамент вражає, в свою чергу, постійним „канонічним” формоутворенням, що зберігається завдяки таким засобам як ритм і симетрія, їх проявам: аритмії та асиметрії, стиль за стилем, від однієї художньої школи до іншої. Яскравим прикладом збереження структури та форм орнаментальних мотивів постає феномен української художньої культури традиційна писанка, в якій орнамент, за допомогою сформованих ритмічних та симетричних будов, зберігає семантико-символічні прояви світогляду прадавніх слов’ян. Орнамент посідає чільне місце в загальній системі художньої культури, виступаючи невід’ємною часткою проявів людської діяльності від первинних етапів закладення витоків художньої творчості.
Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити такі висновки:
1. Орнамент (від лат. „оrnare” прикрашати, „оrnamentum” „прикрашання”) є рукотворним візерунком, що складається з елементів, які ритмічно повторюються, і прикрашають будь-які речі та архітектурні споруди. Характерною ознакою орнаменту є те, що він неминуче пов’язаний з конкретною формою речі, а це спричиняє у декого безкомпромісне сприйняття його як вторинний вид мистецтва, зниження його художньої суті. Відкритість орнаменту виявляється в його постійній взаємодії з іншими видами мистецтв, що призводить до часткового нівелювання змістовності орнаментальних мотивів при його тлумаченні. Орнамент постає таким феноменом художньої культури, що дозволяє різним видам мистецтв вступати з ним у полісемантичні зв’язки. Він є універсальною декоративною формою відображення реальності культури, тяжіючи до сталості та гармонійності, естетичності форм та ліній, що надає глибокої філософічності, підпорядкованості глибинним символічним значенням та змістам.
2. Орнамент посідає чільне місце в загальній системі художньої культури, постаючи органічним виявом людської діяльності від початкових етапів розвитку художньої творчості. Він є відкритою системою символів та знаків, що містить інформацію про культуру різних народів і цивілізацій. Вивчення орнаменту, його структури та ролі в художній культурі дозволяє повніше розкрити культурну змістовність кожного етносу чи народності.
3. Первісна доба сформувала та відокремила орнаментальне мистецтво в окремий вид творчої діяльності людини і відіграла вирішальну роль на рівні закріплення орнаменту серед інших проявів художньої культури завдяки складності семантичних та символічних рівнів його розуміння. Це пов’язано із специфікою людської свідомості, що на етапі формування орнаменту характеризувалась не образним трактуванням дійсності, а символічно-знаковим.
4. Виявлення основних мистецьких принципів формування орнаменту та варіативних (місцевих, регіональних та національних) зразків їх застосування дозволяє типологізувати засоби формоутворення, чітко визначити основні поняття, функції та роль орнаменту в декоративно-прикладному та образотворчому мистецтві в цілому, а отже, визнати орнамент самодостатнім різновидом образотворчого мистецтва, що має свій категоріальний апарат („рапорт”, „мотив”, „орнаментальний темп”, „напрямок руху симетрії”, „рух симетрії” тощо) і підпорядковується загальній образотворчій системі, на основі її структурних елементів (фактури, кольору, знаку, лінії, тону, контрасту, площинності, образу та об’єму).
5. Змістовне наповнення орнаменту ґрунтується на притаманній йому системності, тобто на певній організації структурних елементів, на основних формоутворюючих засобах ритмі та симетрії. Орнамент вражає постійним, „канонічним” формоутворенням, що досягається цими засобами та їх проявами: аритмією та асиметрією.
6. Писанковий орнаментальний розпис є зразком самодостатності орнаментальних мотивів як складних художніх декоративно-композиційних рішень, незалежно від інших мистецтв. Зміст певних символічних зображень в писанкових орнаментах втрачається внаслідок заміни їх елементами декоративного розпису, позбавленими будь-якого магічного значення. Однак традиційно упереджене ставлення до нововведень подекуди на Україні й досі дозволяє зберігати в писанкарстві елементи орнаменту тисячолітньої давності, в яких криється семантика прадавніх символів та знаків магії, прадавньої медицини та релігійних вірувань минулих епох.
Існує глибокий символічний зміст орнаментальних елементів та мотивів писанок, своєрідних для кожного регіону України. Їм приманні регіональні особливості, що виявляються: в загальній колористиці писанки; у вирішенні окремих елементів; в кольоровій чи графічній насиченості фону малюнка. Синкретичність писанки полягає в синтезі магічних, язичницьких та християнських символів та знаків, її орнаментальних мотивів, в залученні писанки до магічних та ритуальних дійств, язичницьких і християнських. Комплексний аналіз орнаментального забарвлення традиційної писанки дозволив розкрити сутність, роль і специфіку орнаментального мистецтва в українській художній культурі.
7. Здійснене дослідження дозволило розкрити орнамент в його змістовних культурних зв’язках із світом та світовим мистецтвом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамян Л.А. Первобытный праздник и мифология. Ереван: Изд-во АНАрмССР, 1983. 231 с.
2. Аверинцев С.С. Попытки объясниться. Беседы о культуре. М.: «Правда», 1988. 48 с.
3. Алексеев С. Архитектурный орнамент. М.: Гос. Издательство литературы по строит. и архитектуре, 1954. 134 с.
4. Альберти Л.-Б. Десять книг о зодчестве: В 2 т. / Всесоюз. Акад. Арх. М., 1935. Т.1: Фрагмент анонимной биографии. 392 с.; М., 1936. Т 2: О живописи. О статуе. Математические забавы и др. сочинения. 794 с.
5. Альбом: Квітуче українське мистецтво. Вишивка, тканини, кераміка та писанки на Сокальщині. Львів: Каменяр, 1964. 33 с.
6. Андриадзе Д.С. Категории художественного времени в антологии изобразительного искусства: Автореф. дис. канд. филос. наук: 09.00.04/ Тбилиск. гос. ун-т им. И. Джавахишвили. Т., 1990. 24 с.
7. Антология мировой философии: Античность. Мн.: Харвест, М.: ООО „Издательство АСТ”, 2001. 960 с.
8. Антонов В.И. Семиотика культуры. Улан-Удэ: ВСГТУ, 2001. 193 с.
9. Антонов В.И. Символ как культурологическая категория. М.: Луч, 1992. 39 с.
10. Антонович А.В. Український орнамент// Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича. К.: Либідь, 1993. с. 385-403.
11. Арраухо И. Архитектурная композиция: Пер. с исп. М.: Высш. школа, 1982. 208 с.
12. Аристотель: В 4-х т./ АН СССР. Ин-т философии (Филос. наследие). М.: Мысль, 1975. Т.1: Метафизика. О душе. 550 с.
13. Аристотель. Поэтика // Древняя Греция: [Сб.] СПб., 1995. с. 436-444.
14. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
15. Арт-терапия в эпоху постмодернизма: Сб. науч. р. СПб.: Речь, Семантика С, 2002 221 с.
16. Асєєв Ю.С., Баран В.Д., Толочко П.П. та ін. Давня історія України в трьох томах. К.: Ін-т археології НАН України, 2000. Т.3: Слов’яно-Руська доба. 695 с.
17. Ауэрбах Э. Мимезис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.: СПб.: ПЕР СЭ: Университетская книга, 2000. 510 с.
18. Барж Р. Семиотика. Поэтика/Избранные работы. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
19. Бартенев И.А., Батажкова И.Н. Очерки истории архитектурных стилей. М.: Изобразительное искусство, 1983. 262 с.
20. Басин Е.Я. Семантическая философия искусства. М.: Мысль, 1973. 216 с.
21. Бахтин М.М. Театрология, - М.: Лабиринт, 1998. 608 с.
22. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445с.
23. Белый А. Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. 525 с.
24. Библер В.С. На гранях логики культуры. М.: РФОб, 1997. 440 с.
25. Библер В.С. От наукочтения к логике культуры: Два филос. введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1991. 413 с.
26. Биняшевский Э.В. Украинские писанки. К.: Мистецтво, 1968. 93 с.
27. Бицилли Г. Элементы средневековой культуры: Пер. с ит. СПб.: Мифрил, 1995. 243 с.
28. Богород А. Календар в історії народу // Сварог. 1996. №4. С.35-39.
29. Булгакова Л. Архаїчні елементи орнаменту у вишивці та писанкарстві Поділля // Писанка. 1994. №10. С. 8.
30. Буткевич Л.М. История орнамента. М.: Владос, 2004. 278 с.
31. Буткевич О. Красота: природа. Сущность. Формы. Л.: Художник РСФСР, 1983. 438 с.
32. Вагнер Г.К. Тысячелеиние корни, М.: Сов. Розсип, 1991. 92 с.
33. Вазари Дж. Жизнеописания наиболее знаменитих живописцев, ваятелей и зодчих: Пер. с ит. Ростов на Дону: Феникс, 1998. 541 с.
34. Валери П. Об искусстве: Пер. с фр. М.: Искусство, 1993. 507 с.
35. Вальтер Г.М. Природа художньої потреби (функціональній аспект): Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.08. Київ, 1998. 20 с.
36. Ванслов В.В. Эстетика. Искусство. Искусствознание. М.: Искусство, 1983. 489 с.
37. Ванслов В.В. Что такое искусство. М.: Искусство, 1988. 328 с.
38. Васильєв М.Ф. Структура восприятия пропорции в архитектуре, музыке, цвете. Тверь; М.: Из-во РУДН, 2000. 54 с.
39. Вебер А. Избранное: кризис европейской культуры: Пер. с нем. СПб.: Университетская книга, 1999. 565 с.
40. Вебер М. Избранное: образ общества: Пер. с нем. М.: Юрист, 1994. 702 с.
41. Вебер М. История хозяйства. Город: Пер. с нем. М.: Канон-пресс Ц., 2001. 574 с.
42. Вейль Г. Пространство, время, метерия: Пер. с нем. М.: Янус, 1996. 480 с.
43. Вейль Г. Симметрия: Пер. с нем. М.: Едиториал УРСС, 2003. 192 с.
44. Вельфлин Г. Классическое искусство: Введение в изучение итальянского Возрождения: Пер с нем. СПб: Алетейя, 1997. 317 с.
45. Вельфлин Г. Основные понятия исторических искусств.: Пер. с нем. СПб: МИНФРИЛ, 1994. 426с.
46. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
47. Ветров А.А. Семиотика и ее основные проблемы. М.: Политиздат, 1968. 263 с.
48. Вильчек В.М. Алгоритмы истории: Фил.-соц. этюды. М.: Прометей, 1989. 129 с.
49. Волков Н. Цвет в живописи. 2-е изд., доп. М.: Искусство, 1984. 320 с.
50. Волкова Е.В. Фил.-эстетический анализ произведения ис-ва: Автореф. ... д-ра. филос. наук: 09.00.04/ Моск. Гос. Ун-т. М., 1976. 45 с.
51. Вольтер. Философские сочинения: Пер. с фр. М.: Наука, 1953. 560 с.
52. Время и календарь в традиционной культуре: Сб. науч. р. СПб: Лань, 1999 200 с.
53. Вульф Г.В. Симметрия и ее проявление в природе. 2-е изд. М.: Лит.-издат. отдел, 1919. 136с.
54. Выготский Л.С. Психология. М.: Эксмо-Пресс, 2000. 1008 с.
55. Выготский Л.С. Психология искусства. СПб.: Азбука, 2000. 410 с.
56. Вылегжанина С.А. Знаки вокруг нас. Фрунзе: „ИЛИМ”, 1979. 67 с.
57. Гайова Є. Проблеми збереження традиції писанкового орнаменту на яворівщині // Писанка. 1994. № 3. С. 8.
58. Ганжа П. Таємниці українського ремесла. К.: Мистецтво, 1996. 191 с.
59. Гегель Г.Ф.В. Эстетика в IV т.: Пер. с нем. М.: Искусство, 1968. Т.1-4.
60. Герасимова М.П. Бытие красоты. М.: Наука, 1990. 158 с.
61. Гердер И.Г. Идеи философии истории человечества.: Пер. с нем. М.: Наука, 1977. 705 с.
62. Герчук Ю.Я. Что такое орнамент. М.: Галарт, 1998. 327 с.
63. Гессе Г. Игра в бисер: Пер. с нем. М.: Худ. литература. 1969 543 с.
64. Гетте И.В. Об искусстве: Пер. с нем. М.: Искусство, 1975. 623 с.
65. Гибсон Дж. Экологичный подход к зрительному восприятию: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1988. 461 с.
66. Гика М. Эстетика пропорций в природе и искусстве. М.: Всес. Академия Архит., 1936. 311 с.
67. Гінзбург А.М. Побудова візерунків. Харків: ДВУ, 1929. 23 с.
68. Голан А. Миф и символ. М.: Русслит, 1993. 375 с.
69. Гольман И.А., Добробатенко Н.С. Практика рекламы. Новосибирск: СП „Итербук”, 1991. 140 с.
70. Гольман И.А. Реклама плюс. Реклама минус. М.: Гелла-принт, 2002. 276 с.
71. Голубева Л.Н. Теурегическое беспокойство совр. художника как эстет. проблема//Вестник М. Ун-та. 2001. - № 5. С. 94-103.
72. Гончаренко М.В., Передерій В.Ф. Естетика і сучасне мистецтво. К.: Знання, 1973. 46 с.
73. Горбунова Т.В. Природа художественных идей. Л.: ЛГУ, 1991. 111с.
74. Грегори Р.П. Глаз и мозг. Психология зрительного восприятия: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1970. 271 с.
75. Грибанова Н.Є. Ритм в музиці як філ.-ест. проблема. Автореф. ... канд. филос. наук: 09.00.08/ К. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченко. К.,2000. 18 с.
76. Гримм Г.Д. Пропорциональность в архитектуре. Л., М.: ОНТИ, 1935. 148 с.
77. Гринбаум О.Н. Гармония строфического ритма в эстетико-формальном измерении. СПб: Из-во С.-Петербургского Ун-та, 2000. 160 с.
78. Гряколов А.А. Структурализм в эстетике. Критический анализ. Л.: ЛГУ, 1989. 168 с.
79. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен: естетичний аналіз. Дис. ... док. філос. анук: 09.00.08. К., 2002. 395 с.
80. Гура Л. Українське народне писанкарство // Писанка. 1994. № 3. С. 4-6.
81. Гусєва Л.Н. Ритм в действительности и в искусстве: Авторефер. ... канд.. филос. наук: 09.00.04/ЛГУ им. А. Жданова. Л., 1982. 15 с.
82. Гутнов А.Э. Мир архитектуры: Язык архитектуры. М.: Молодая гвардия. 1985. 351 с.
83. Гуцуляк О. Про таємничу символіку писанки // Писанка. 1994. № 3. С. 12.
84. Гущин А.С. Происхождение искусства. Л.: Искусство, 1937. 113 с.
85. Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник // Ред.: Я.П. Запаско // Льв. Академія мистецтв. Наук.-дослід. Сектор. Кафедра історії і теорії мистецтва. В 2 т. Львів: Афіша, 2000. Т. 1 А К. 366 с.
86. Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник // Ред.: Я.П. Запаско // Льв. Академія мистецтв. Наук.-дослід. Сектор. Кафедра історії і теорії мистецтва. В 2 т. Львів: Афіша, 2000. Т. 2. Л Я. 399 с.
87. Дельгадо В.Х. Мозг и сознание: Пер. с англ. М.: Мир, 1971. 264 с.
88. Демин В.Н. Заветными тропами славянских язычников. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. 400 с.
89. Деррида Ж. Письмо и различие: Пер. с фр. СПб: Академ. проект, 2000. 270 с.
90. Дидро Д.: В 10 т.: Пер. с фр. М.: Academia, 1936. Т. 5: Парадокс об актере. с. 565-637.
91. Дорогова Л.Н. Дек.-прикладное искусство. М.: Знание, 1970. 47 с.
92. Дорошенко М.М. Роль общенаучных понятий о симметрии и асимметрии в познании форм: Дис. канд. филос. наук: 09.00.01. М., 1982. 16 с.
93. Древнейшие цивилизации / С.С. Аверинцев, В.П. Алексеев, В.Г. Ардзинба, Г.Г. Бандиленко, Г.М, Бауэр и др; Под. ред. Г.М. Бонгард-Левина. М.: Мысль, 1989. 479 с.
94. Древности эпохи сложения вост. славянства. Материалы и исследования по археологии СССР, № 116./ Под ред. Б.А. Рыбакова. М.: Наука, 1964. 363 с.
95. Дремов А. О художественном образе. М.: Сов. писатель, 1956. 227 с.
96. Дюпень, Барон Карл. Геометрия и механика искусствв, ремесел и изящных художеств: Пер. с. франц. СПб.: Типография мед. департамента МВД, 1830. 527 с.
97. Жидков В.С. Искусство и картина мира; РАН Госуд. Института искусствознания. СПБ.: Алетейя, 2003. 461 с.
98. Жидков В.С. Культура как «генетический код» //Общество и экономика. 2001. - № 9. С. 74-93.
99. Жог В.И. Единство симметрии и асимметрии в научном познании // Философия науки. 1984. - № 6 с. 34 - 39.
100. Жоль К.К., Сиволоб Ю.В. Информация, общ. науки, управление: филос.-экономический анализ. К.: Наукова думка, 1991. 284 с.
101. Еремеев А.Ф. Границы искусства. М.: Искусство, 1987. 317 с.
102. Еремеев А.Ф. Происхождение искусства. М.: Молодая Гвардия, 1970. 272 с.
103. Забельшанский Г.Б. и др. Архитектура и эмоциональный мир человека. М.: Стройиздат, 1985. 207 с.
104. Заварзін О.О. Геометрія і семіотика естет. інформативності предметного середовища: Дис. ... канд.. техн. наук: 05.01.03. К., 2000. 192 с.
105. Зарембский А. Народное искусство подольских украинцев. Л.: Издание Государственного Русского Музея, 1928. 48 с.
106. Иваницкая З.Н. Писанка: 300 образов. М.: Мир, 2001. 63 с.
107. Иконников А.В. Основы архитектурной композиции. М.: Искусство, 1971. 225 с.
108. Иконников А.В. Художественный язык архитектуры. М.: Искусство, 1985. 300 с.
109. Искусствоведение: Словарь искусств./ Сост: проф. Р.А. Лидин, В.И. Наумова, В.Д. Синюков. - 2-е изд. М.: Внешсигма. 1996. 535 с.
110. Каган М.С. Морфология искусства. Ист.-теор. Исследование внутреннего строения мира искусств. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
111. Каган М.С. Философия культуры: СПБУ. СПб.: Петрополис, 1996. 416 с.
112. Каган М.С. Естетика как философская наука. СПб.: Петрополис, 1997. 544 с.
113. Кант. Им. Трактаты и письма: Пер. с нем. М.: Наука, 1980. 709 с.
114. Кант Им.: В 6 т.: Пер. с нем. / АН СССР. Ин-т философии (Филос. наследие). М.: Мысль, 1963. Т.5., 1966. 564 с.
115. Капрара Дж., Севон Д. Психология личности.: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2003. 639 с.
116. Кемпбелл Дж. Тысячеликий герой: Пер. с англ. М.: Pefl-book, АСТ, 1997. 384 с.
117. Керлот Х.Е. Словарь символов. М.: Pefl-book, 1994. 601 c.
118. Кизима К.З. Культурологія і сучасна методологія гуманітарного пізнання //Вісник НАН України. 2001. - № 5. С. 13-26.
119. Кива А.В. Духовность и преодоление кризиса// Общ. Науки и современность. 2001. №2. с. 20-31.
120. Кильчевская Э.В. От изобразительности к орнаменту. М.: Наука, 1968 207 с.
121. Козлов В.Н., Журавлева Т.А., Малахова С.А., Сильвицки М. Трансформация природных форм в орнаментальные мотивы: Учебн. пос. М.: Моск. Текстильн. Институт, 1980 23 с.
122. Кондаков И.В. Самосознание культуры на рубеже тысячелетий// Общ. Науки и современность. 2001. №4. с. 138-149.
123. Контакты и взаимодействие древних культур: Краткие тезисы докл. науч. конф. отдела истории первоб. культуры, / Редкол.: Я.В. Доманский и др. Л., 1981. 64 с.
124. Косачева О. Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки. 2-ге іздан. К.: Типография С.В. Кульженко, 1879. 17 с.
125. Костенко А.З. Творчі методи в їх історичному розвитку. К.: Дніпро, 1981. 375 с.
126. Костенко А.Я. Средства информации в архитектуре. К.: Будівельник, 1984. 168 с.
127. Кримський С.Б. Заклики духовності ХХІ ст. К.: КМ Академія, 2003. 32 с.
128. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. К.: Парапан, 2003. 240 с.
129. Кринський В.Ф., Ламцов И.В., Туркус М.А. Элементы архитектурной композиции. М.: Стройиздат, 1978. 169 с.
130. Кулаков В.Я., Бесчастнов Н.П. Изображение изобразительных мотивов. М.: РИО МТИ, 1982 255 с.
131. Кульчицька А.Я. Орнамент трипільської культури і української вишивки ХХ ст. / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; Львів: Б.в., 1995 71 с.
132. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. М.: АСТ, 2003. 365 с.
133. Курбатов С.В. Історичний час як детермінанта творчого процесу: Дис. ... канд. филос. наук: 09.00.08. К., 2002. 178 с.
134. Левчук Л.Г. Психоаналіз и художественное творчество. Киев: Вища Школа, 1980. 159 с.
135. Легенький Ю.Г. Изображение как культура: филос. анализ: Дис. д-ра филос. наук: 09.00.04. К., 1996. 384 с.