ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЗАРЕВА ІВАН ІВАНОВИЧ
УДК 343.98

ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ ПРОКУРОРА
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Удалова Лариса Давидівна
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ ПРОКУРОРА 11
1.1. Поняття, сутність і значення оскарження дій та рішень прокурора 11
1.2. Основні ознаки інституту оскарження дій та рішень прокурора 58
1.3. Предмет і засоби оскарження дій та рішень прокурора 80
Висновки до розділу 1 96
РОЗДІЛ 2 ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ ПРОКУРОРА В СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ 99
2.1. Особливості оскарження дій та рішень прокурора в стадії порушення кримінальної справи 99
2.2. Оскарження дій та рішень прокурора в стадії порушення кримінальної справи вищестоящому прокурору та до суду 118
Висновки до розділу 2 144
РОЗДІЛ 3 ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ ТА РІШЕНЬ ПРОКУРОРА 146
В СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 146
3.1. Оскарження дій та рішень прокурора в стадії досудового розслідування вищестоящому прокурору 146
3.2. Оскарження дій та рішень прокурора в стадії досудового розслідування до суду 155
Висновки до розділу 3 160
ВИСНОВКИ 161
ДОДАТКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

ВСТУП

Актуальність теми визначається колом проблем правового та організаційного характеру, що виникають при оскарженні дій та рішень прокурора в кримінальному процесі.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3 Конституції України). Однією з найважливіших правоохоронних функцій держави, що суттєво впливає на стан законності та забезпечення прав і свобод людини, результати боротьби зі злочинністю і якість правосуддя, є кримінально-процесуальна діяльність прокурора.
Сучасний стан правовідносин свідчить про неможливість обійтися під час виявлення та розслідування злочинів, викриття осіб, які вчинили злочини, забезпечення доведеності їх винуватості та притягнення до кримінальної відповідальності без прокурорського нагляду та судового контролю за законністю діяльності органів досудового розслідування. У свою чергу діяльність прокурора в кримінальному процесі вимагає процесуального контролю зі сторони вищестоящого прокурора та суду, зокрема, під час розгляду та вирішення скарг на дії, рішення та бездіяльність прокурора в кримінальному процесі.
Конституція України надає усім право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, яких зобов’язує розглянути кожне звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40), гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, якими порушуються права чи ускладнюється їх реалізація (ч.2 ст.55).
Відповідно до положень КПК України, що встановлюють засади оскарження кримінально-процесуальних актів та регулюють провадження дізнання та досудового слідства, а також відомчих нормативно-правових актів, які забезпечують організацію діяльності органів прокуратури, зокрема, в кримінальному процесі, будь-яка особа має право оскаржити дію та рішення прокурора прокурору вищого рівня чи до суду. Але при цьому залишаються поза увагою особливості діяльності прокурора в кримінальному процесі. Правовий інститут оскарження дій та рішень прокурора містить дещо неузгоджені між собою норми, які мають швидко реалізовуватися різними суб’єктами в ієрархічно складній системі органів кримінальної юстиції, на досудових стадіях кримінального процесу, в умовах поширеного застосування заходів процесуального примусу. Саме це послаблює ефективність механізму захисту прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, сприяє одночасному зверненню особи зі скаргою до різних інстанцій. Тому вказані проблемні питання є вкрай актуальними і потребують вивчення та вирішення.
Правовий інститут оскарження у кримінальному процесі став предметом дослідження таких вчених: В.Л. Буднікова, А.Я. Дубинського, О.В. Капліної, О.Ю. Костюченка, В.І. Летучих, П.А. Лупинської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Л.В. Черечукіної та інших.
Теоретичним підґрунтям при дослідженні багатьох питань за темою дисертації стали також праці відомих науковців: Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, О.В. Бауліна, В.І. Галагана, А.П. Гуляєва, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, Т.М. Добровольської, В.В. Долежана, М.В. Жогіна, В.С. Зеленецького, Є.Г. Коваленка, А.М. Колодія, О.П. Кучінської, О.М. Ларіна, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, І.Д. Перлова, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, Ф.Н. Фаткулліна, М.Є. Шумила та інших.
Дослідження зазначених вчених безперечно мають важливе значення для розвитку інституту оскарження в загальному аспекті. Проблема ж оскарження дій та рішень прокурора з теоретичної та практичної точок зору досліджена недостатньо, що й зумовило необхідність проведення відповідного теоретичного осмислення та практичного аналізу.
Наведені проблеми та необхідність їх вивчення з формулюванням практичних рекомендацій свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження, що і обумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 роки (затв. наказом МВС України від 05.07.2004 р. №755), тематиці Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (затв. наказом МВС України від 29.07.2010 р. №347).
Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затв. Указом Президента України від 10.06.2006 р. №361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008). Тема роботи включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009–2011 рр. та затверджена відділенням кримінально-правових наук АПрН України (п.688, 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка пропозицій щодо вдосконалення порядку оскарження та розгляду скарг на дії та рішення прокурора в кримінальному процесі.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких завдань:
– визначити поняття, сутність та значення оскарження дій та рішень прокурора;
– сформулювати основні ознаки інституту оскарження дій та рішень прокурора в кримінальному процесі;
– розкрити особливості оскарження дій та рішень прокурора в стадії порушення кримінальної справи;
– визначити порядок оскарження дій та рішень прокурора в стадіях порушення кримінальної справи, досудового розслідування вищестоящому прокурору та до суду;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального закону в частині розглядуваних питань.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини, що виникають, розвиваються і припиняються в сфері оскарження дій та рішень прокурора у кримінальному процесі.
Предмет дослідження – оскарження дій та рішень прокурора у кримінальному процесі.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дозволили розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити поняття, сутність і значення оскарження дій та рішень прокурора, основні ознаки цього процесуального інституту (п.п. 1.1, 1.2). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати сутність процесуальних рішень і дій, що приймаються та виконуються прокурором у кримінальному судочинстві, їх класифікацію, визначити особливості оскарження дій та рішень прокурора в стадії порушення кримінальної справи, а також дослідити наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо розглядуваних питань (п.п. 2.1–3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися правові норми Конституції України, чинного КПК України та його проектів, інших законів України, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них понять і термінів, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (п.п. 1.1–3.2). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та іноземного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (п.п. 2.1). За допомогою соціологічного методу (анкетування) було з’ясовано позиції і думки юристів практиків щодо сучасного стану правового регулювання і проблемних питань правозастосування у сфері оскарження дій та рішень прокурора в кримінальному процесі, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 117 кримінальних справ, порушених протягом 2006–2010 рр.; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України за період 2007–2010 рр.; дані опитування 164 практичних працівників органів досудового розслідування, прокуратури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень теоретичних і практичних питань оскарження дій та рішень прокурора в кримінальному процесі.
У дослідженні сформульовано ряд нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
– сформульовано визначення процесу оскарження дій, рішень та бездіяльності прокурора як засновану на кримінально-процесуальному законі діяльність, яка полягає у поданні (направленні), прийомі, реєстрації, розгляді та вирішенні скарги про порушення (або можливе порушення) прав, свобод та законних інтересів осіб кримінально-процесуальною дією, рішенням чи бездіяльністю прокурора;
– запропоноване авторське визначення поняття скарги на дії, рішення та бездіяльність прокурора як усного або письмового звернення особи до компетентного органу (вищестоящого прокурора, суду) з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені, прийнятим прокурором рішенням, дією, бездіяльністю, з вимогою попередити чи усунути порушення, відновити порушені права;
– визначено сучасний стан оскарження дій і рішень (бездіяльності) прокурора і здійснена характеристика основних ознак оскарження: (свободи оскарження, гарантованості, демократизму, відсутності обов’язкової форми скарги, обов’язковості прийняття і розгляду скарги, ревізійного порядку розгляду скарги, оптимального режиму перевірки скарги і прийняття за нею рішення);
удосконалено:
– визначення предмету оскарження дій і рішень (бездіяльності) прокурора, до структури якого необхідно включити незаконні або необґрунтовані процесуальні рішення, слідчі та інші процесуальні дії, процесуальну бездіяльність прокурора, що порушують права, свободи і законні інтереси осіб, які беруть участь у кримінальному процесі;
– класифікацію скарг в стадії порушення кримінальної справи на процесуальні дії та рішення;
дістало подальшого розвитку:
– наукова позиція, що скарга є засобом правового захисту, метою якого є відновлення права та законного інтересу особи, а оскарження є формою правового захисту;
– обґрунтування необхідності надання можливості заінтересованій особі (її представнику) ознайомитися з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи та особисто переконатись у правильності прийнятого рішення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються: у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (лист до Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №50ВР від 10.12.2010 р.); у практичній діяльності з розслідування злочинів (акт Головного слідчого управління МВС України №13/11-15271 від 10.12.2010р.); у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес», «Прокурорський нагляд в Україні», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження НАВС від 15.12.2010 р.; акт впровадження Донецького інституту внутрішніх справ Луганського державного університету внутрішніх справ ім.Е.О.Дідоренка №36 від 28.12.2010 р.; акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 19.10.2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ і оприлюднено на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.), «Преемственность новации в юридической науке» (г. Омск, 2009 г.) «Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки» (м. Київ, 15 квітня та 24 серпня 2010 р.), та круглому столі «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі» (м. Київ, 25 травня 2011р.)
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у восьми публікаціях, з них, три статті в наукових фахових виданнях України, а також п’ять – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволило сформулювати такі висновки:
1. Скаргу на дії та рішення прокурора визначено як усне або письмове звернення особи до компетентного органу (вищестоящого прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені, прийнятим прокурором рішенням, дією, бездіяльністю, з вимогою відновити порушені права, усунути чи попередити порушення.
2. Сформульовано поняття оскарження процесуальних дій, рішень та бездіяльності прокурора, під яким розуміється заснована на кримінально-процесуальному законі діяльність з подання (направлення), прийому, реєстрації, розгляду та вирішення скарги про порушення (або можливе порушення) прав, свобод та законних інтересів осіб кримінально-процесуальною дією, рішенням чи бездіяльністю прокурора.
3. Запропоновано внести доповнення до КПК України, а саме в ст.32 «Роз’яснення значення термінів Кодексу», пункт 21 викласти таким чином: «Скарга – це усне або письмове звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені прийнятими органом дізнання, слідчим, прокурором, судом дією, рішенням та бездіяльністю, з вимогою усунути порушення або відновити порушені права».
4. Охарактеризовано скаргу як засіб захисту, що має за мету відновлення порушеного права та законного інтересу особи.
5. Зазначено, що оскарження є формою правового захисту, особливості якої полягають у тому, що вона виникає лише за умови вільного волевиявлення зацікавленої особи (учасника кримінально-процесуального провадження) скористатися правовим засобом захисту – скаргою.
6. Проведено аналіз понять рішення, дії, бездіяльність, на основі яких сформовано предмет оскарження – незаконні або необґрунтовані рішення та дії, бездіяльність прокурора, що порушують права, свободи і законні інтереси осіб, які беруть участь у кримінальному процесі.
7. Запропоновано внести зміни до ст.236 КПК України, замінивши в її назві, а також в тексті слово «дії» на слова «юридичні діяння та рішення», а також до статей 43, 431, 48, 49, 50, 51 КПК України, доповнивши їх таким положенням: «подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора…».
8. Охарактеризовано основні риси оскарження процесуальних дій і рішень та бездіяльності прокурора. Ними є: свобода оскарження; гарантування; демократизм; відсутність обов’язкової форми скарги; обов’язковість прийняття і розгляду скарги; ревізійний порядок розгляду скарги; оптимальний режим перевірки скарги і прийняття по ній рішення.
9. З’ясовано, що скарги допомагають встановити зв’язок з населенням. Прокурор має можливість краще орієнтуватися в обстановці, більш об’єктивно оцінювати роботу, чітко бачити недоліки та шляхи їх усунення. Скарга є одним з найбільш довірливих та цінних джерел інформації, оскільки зробивши ретельний аналіз скарги, усунувши недоліки, ми маємо унікальну можливість своєчасно виявити певні проблеми, вживати заходів щодо їх усунення.
10. Розглянуто та наголошено на доцільності вручення копії постанови про порушення кримінальної справи одразу при явці особи або її приводу, не чекаючи 3-х днів, як встановлено ст.982 КПК України.
11. Запропоновано до загального кола суб’єктів, які мають право оскаржувати незаконні дії (бездіяльність), рішення прокурора, віднести осіб, які брали участь у кримінальному процесі, та інших заінтересованих осіб, права і законні інтереси яких порушені вказаними рішеннями або діями. Таким чином кожному буде забезпечено гарантоване Конституцією України право на оскарження (ст.55).
12. Визначено критерії класифікації скарг на стадії порушення кримінальної справи: за прийнятими рішеннями, за суб’єктами.
13. Обґрунтовано надання можливості зацікавленій особі (її представнику) ознайомитись з матеріалами, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи та особисто переконатись у правильності прийнятого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Таким чином буде зменшено кількість необґрунтованих скарг, які подаються на ці рішення прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
14. Передбачено можливість направлення скарг вищестоящому прокурору на дії та рішення прокурора в межах протокольної форми досудової підготовки матеріалів органом дізнання із встановленням 3-х денного строку розгляду таких скарг.
15. Запропоновано складання протоколу про відмову в прийнятті скарги щодо певної категорії осіб, які: визнані судом недієздатними і звертаються зі скаргою без участі законного представника; на прийомі перебувають у нетверезому стані або з явними ознаками психічного розладу, якщо їх поведінка створює небезпеку для оточуючих. Протокол про відмову в прийняті скарги повинен зазначати підстави, на основі яких відмовлено у прийнятті скарги та вказувати на відповідні докази, а саме: медичну довідку; акт освідування; постанову суду про визнання особи недієздатною тощо.
16. Визначено строк розв’язання вищестоящим прокурором скарги на дії, рішення та бездіяльність прокурора до 3-х днів з метою забезпечення повноти і всебічності, швидкості перевірки, вжиття своєчасних заходів щодо попередження, запобігання і припинення порушень.
17. Запропоновано визначити одного чи кількох суддів, які постійно будуть спеціалізуватися на розгляді скарг на дії і рішення органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
18. Наведено класифікацію рішень, які приймає прокурор на стадії досудового розслідування у кримінальному процесі:1) рішення, які не обмежують права та законні інтереси осіб, а є організаційними етапами у розслідуванні злочину; 2) рішення, які передбачають ефективність всебічного та правильного провадження у справі; 3) рішення, що забезпечують охорону прав та законних інтересів осіб.
19. Досліджено значення терміна «будь-який час» оскарження до суду затримання (ст.29 Конституції України, ст.106 КПК України). Оскільки при затриманні існує можливість допустити помилки – викладено класифікацію цих помилок.
20. З’ясовано, що помічник прокурора виконує перевірку за скаргою. Тому, для конкретизування законності доцільно законодавчо закріпити норми, які б регулювали повноваження помічника прокурора.
21. Запропоновано внести зміни до КПК України з метою заміни поняття «розглянути» на поняття «розв’язати».
22. Доведено доцільність скорочення строку розгляду прокурором скарг на закриття кримінальної справи до 10-ти діб, з метою максимального наближення дій прокурора до завдань кримінально-процесуального судочинства, зокрема, швидкого та повного розкриття злочину.
23. Визнано, що предметом оскарження у кримінальному процесі на стадії досудового розслідування є: процесуальні рішення органів дізнання, слідчого, прокурора; процесуальні дії зазначених органів та осіб; їх непроцесуальні дії; їх процесуальна бездіяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К. – 1996. – 118 с.
2. Коментар до Конституції України. – К. – 1996. – 323 с.
3. Ми починаємо нову сторінку української історії // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 13.
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист : Закон України № 2322-IV від 12 січня 2005 р. // Документи – 2005. – УК № 29 – 16 лютого 2005р.
5. Чутливий індикатор стану суспільства // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 43.
6. Звіт про стан розгляду звернень громадян МВС України за 9 місяців 2006 та 2007 років // Департамент документального забезпечення та режиму МВС України – 735 с.
7. Коментар проекту КПК України прийнятого у грудні 2003р. наданий паном Джерелі МакБрайдом, Директором Програми з законів про права людини і практики їх застосування, Університет міста Бірмінгем (Сполучене Королівство). – 29 с.
8. Коментарі до проекту Кримінально-процесуального кодексу (версія від грудня 2003 року – посилання на DGI\DOC\CPC\(2004)01) Коментарі, надані паном Драго Кошем, Заступником Держсекретаря, Держуправління боротьби з корупцією Республіки Словенія – 69 с.
9. Святоцький О. Д. Адвокатура : історія і сучасність / О. Д. Святоцький, В. В. Медведчук. – К. : Ін. Юре, 1997. – 319 с.
10. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 413 с.
11. Международные соглашения и рекомендации организации ООН в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. Сб. международных документов // Академия МВД СССР. 1989. – Вып. 1. – 172 с.
12. Про приєднання України до Статуту Ради Європи. Закон України від 31 жовтня 1995 року / Верховна Рада України // Інститут законодавства – Закони України. – К. – 1997 – Т. 9. – 1997. – 346 с.
13. Про ратифікацію конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року та протоколів. Закон України від 17 липня 1997 року // Верховна Рада України / Інститут законодавства – Закони України. – К. – 1998 –Т. 13. – 1998. – 450 с.
14. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування в Україні. . – К. : Мінюст України Офіц. Видання, 2006. – 176 с.
15. Європейський суд з прав людини. Базові матеріали. Застосування практики : - К. :Українська Правнича Фундація, 2003. – 582 с.
16. Зайцев Ю. Є. Мовні проблеми імплементації Європейської конвенції з прав людини – в українське судочинство. // ІІІ Міжвузівська науково-практична конференція з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови [«Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи»], (Київ, 9 листопада 2007 р.) – С. 23–27.
17. Іщенко А. В. Періодизація використання спеціальних знань у юридичній практиці на ранніх етапах слов’янської державності / А. В. Іщенко. // Науковий вісник УАВС. – 1996. – № 1 – С. 58–64.
18. Владимирський-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирський-Буданов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 640 с.
19. Свердлов М. Б. От закона Русского к Русской Правде / М. Б. Свердлов. – М. : Юрид. лит., 1988. –176 с.
20. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. О. И. Чистякова] – М.: Юрид. лит., 1985 – («Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства»). Т. 2. – 1985. – 520 с.
21. Чайковський А. С. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність / А. С. Чайковський. – К. : НАВСУ, 2004. – 240 с.
22. Статути Великого князьства Литовскаго : у 3 т. / [за ред. С. Ківалова] – Одеса : Юрид. лит., 2002 – («Статут Великого князьства Литовскаго 1529р.»). – Т. 1. – 2002.– 464 с.
23. Хрестоматія з історії держави і права України: у 2 т. / [за ред Гончаренко В.Д.] – К. : Ін Юре, 2000. – («З найдавніших часів до початку ХХ ст.»). –Т. 1. – 2000. – 471 с.
24. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. Чистякова О.И.] – М. : Юрид. лит., 1986. – («Законодательство периода становления абсолютизма»). – Т. 4. – 1986. – 512 c.
25. Российское законодательство Х-ХХ веков : в 9 т. / [общ. ред. Чистякова О.И.] – М. : Юрид. лит., 1991. – («Судебная реформа»). – Т. 8. – 1991. – 496 с.
26. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе: меры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия / П. И. Люблинский. – С-Петербург, 1906. – 703 c.
27. Єленбоген А. А. К вопросу об обжаловании следственных действий / А. А. Єленбоген // Право. – 1901. – № 22.
28. Ремнев В. И. Право жалобы в СССР / В. И. Ремнев. – М.: 1964. – 132 с.
29. Карадже-Искров Н. П. Новейшая эволюция административного права / Н. П. Карадже-Искров. – Иркутск, 1927. – 39 с.
30. Загрядцков М. Право жалобы / М. Загрядцков // Право и жизнь. – 1924. – № 3-4. – С. 54–78.
31. Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах : дис. …кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Осадчий Анатолій Юрійович. – О., 2004. – 175 с.
32. Уголовно-процессуальный кодекс УССР : введен в действие с 15.09.1927 / М. : Юрид. лит., 1955.
33. Уголовно-процессуальный кодекс УССР : утвержден 13.09.1922. – М., 1922.
34. Федотова Г. В. Становлення та розвиток інституту оскарження у кримінального процесі України / Г. В. Федотова // Науковий вісник КНУВС. – 2007. –№ 4. – С. 127–134.
35. Мацько А. С. Міжнародно-правові норми захисту прав людини і реалізація кримінально-правової політики в Україні / А. С. Мацько // Науковий вісник УАВС. – 1996. – № 1. – С. 148–158.
36. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь // http:// pravo.by/, станом на 23.01.2007 р.
37. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hro.org/docs/rlex/upk2002/index_1.php, 23.01.2007 p.
38. Проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13.12.2007 року підготовлений народними депутатами В. Р. Мойсиком, І. В. Вернідубовим, С. В. Ківаловим, Ю. А. Кармазіним / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
39. Альперт С. А. Потерпевший в советском уголовном процессе : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / С. А. Альперт – Харьков,1952. – 19 с.
40. Новиков В. Д. Обжалование органов предварительного расследования / В. Д. Новиков, Л. Д. Удалова // Тижневий інформаційно-аналітичний огляд: Проблеми політики, економіки, безпеки, міжнародних відносин. – К. : Співдружність, 2000. – № 10(254) – 36 с.
41. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.– № 47. – С. 256.
42. Про міліцію України: Закон України від 20 грудня 1990 р. / Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К. : УАВС., – 1996. – 459 с.
43. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України. Закон України від 21.06.2001р., № 2533-ІІІ. / ВВР – К. – 2001. – № 34-35 – С. 187.
44. Вознюк В. Оскарження дій органів досудового слідства / В. Вознюк // Юридичний вісник України, 2002. – 23–29 березня. – С. 6–7.
45. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль – М. : Астрель, 2003 – Т. 2. – 2003.– 1278 с.
46. Новий тлумачний словник української мови : у трьох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко] – Аконіт, 2003 – Т. 3.– 2003. – 862 с.
47. Великий тлумачний словник української мови. – К. : Перун, 2003. – 1440 с.
48. Юридический энциклопедический словарь / [гл. ред. А. Я. Сухарев]. – 2-е изд., доп. – М. : Советская энциклопедия, 1987. – 528 с.
49. Бутылин В. П. Рассмотрение жалоб граждан на действия работников органов внутренних дел, ущемляющих права и законные интересы граждан / В. П. Бутылин. – М. : Академия МВД России, 1992. – 29 с.
50. Мальков В. В. Советское законодательство о жалобах и заявлениях / В.В. Мальков. – М., 1967. – 108 с.
51. Ремнев В. И. Право жалобы в СССР / В. И. Ремнев. – М. : Знание, 1982. – 64 с.
52. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України. Наказ МВС України № 1177 від 10 жовтня 2004 року.
53. Летучих В. И. Понятие обжалования в досудебных стадиях уголовного процесса / В. И. Летучих // Сибирские юр. записки. – 1974. – Вып. № 4. – С. 175–180.
54. Будников В. Л. Обжалование действий и решений следователя / В. Л. Будников. – Волгоград, 1990. – 64 с.
55. Мальков В. В. В учреждение поступила жалоба / В. В. Мальков. – М. : Московский рабочий, 1972. – 79 с.
56. Букач В. В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією : дис. …кандидита. юрид. наук 12.00.02. / Букач Володимир Володимирович – К., 2004. – 230 с.
57. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 159 с.
58. Николаева Л. А., Кочетов Б. П. Некоторые вопросы совершенствования законодательства и практики в роботе с жалобами, заявлениями и предложениями трудящихся / Л. А. Николаева, Б. П. Кочетов // Вестник Ленинградского Университета №23 (Серия экономики, философии и права) – 1961. – Вып. № 4. – С. 159–161.
59. Бочкова Т. А. Основные формы участия граждан в обеспечении их прав и законных интересов в государственном управлении / Т. А. Бочкова – [В кн. : Вопросы государства и права] – Свердловск. – 1964. – 168 с.
60. Студеникин С. С. Социалистическая законность в советском государственном управлении / Студеникин С. С., Лунев А. Е., Ямпольськая Ц. А. – М. : Мин. юст. СССР, 1948. – 135 с.
61. Ратнер Л. И. Об усилении гарантий современного и правильного разрешения жалоб трудящихся / Л. И. Ратнер // Советское государство и право. – 1959. – № 9. – С. 144–148.
62. Козлов Ю. М. Разрешение жалоб и заявлений трудящихся в органах советского государственного управления / Ю. М. Козлов. – М. : Госюриздат, 1955. – 68 с.
63. Березовская С. Г. Правовые гарантии законности в СССР / С. Г. Березовская. – М.: АН СССР, 1962. – 475 с.
64. Стрикун Г. Ответ дан. А меры приняты? / Г. Стрикун // Социалистическая законность –1989. – № 2. – С. 12–13.
65. Килясханов И. Ш. Институт обжалования в административной деятельности органов внутренних дел: дис. …канд. юрид. наук: Килясханов И. Ш. – М., 1984. – 182 с.
66. Основи держави і права: навчальний посібник / [C. Д. Гусарєв, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник та ін.]. – К. 1997. – 185 с.
67. Малеин Н. С. Гражданско-правовая охрана личности в свете Конституции СССР / Н. С. Малеин // Советское государство и право – 1979. – № 5. – С. 11–17.
68. Гурвич М. А. Право на иск / М. А. Гурвич. – М., 1949. – С. 139–142.
69. Малеин Н. С. Судебный контроль за законностью правовых актов / Н. С. Малеин // Советское государство и право – 1989. – № 5. – С. 124–125.
70. Гражданский процессуальный кодекс Украины : научно- практический комментарий. – Х. : Консум, 1999. – 123 с.
71. Перлов Н. Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе / Н. Д. Перлов. – М. : Юридическая лит., 1968. – 395 с.
72. Новий тлумачний словник української мови : у трьох томах / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – Аконіт, 2003. – Т. 2. – 2003 – 926 с.
73. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : Азбуковик, 1999. – 944 с.
74. Энциклопедический словарь. / Гос. науч. изд-тво «Большая Советская Энциклопедия» – М., 1954. – Т. 2. – 1954. – 523 с.
75. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : [монографія] / О. Ю. Костюченко. – К. : Київський університет, 2006. – 182 с.
76. Назаров В. В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / В. В. Назаров. – К., 2000. – 18 с.
77. Юридична енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія, 2002. – Т.4. – С. 329.
78. Бородин И. Л. Обжалование по делам об административных правонарушениях подследственных органам внутренних дел: дис. … канд. юрид. наук: / И. Л. Бородин. – М., 1999 – С. 20.
79. Недбайло П. Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских норм/ П. Е. Недбайло // Советское государство и право. – 1957. –№ 6. – С. 160.
80. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. – М. : Госюриздат., 1962. – 213 с.
81. Нажимов В. П. Суд как орган правосудия по уголовным делам : дис. …канд. юрид. наук. / В. П. Нажимов. – Калининград, 1969. – С. 129.
82. Летучих В. И. Конституционный принцип обжалования в досудебных стадиях советского уголовного процесса / В. И. Летучих. – Омск, 1981. – 67с.
83. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 2002. – Т. 4. – 2002. – 720 с.
84. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2. – 1999. – 744 с.
85. Будников В. Л. Обжалование действий и решений должностных лиц в уголовном судопроизводстве: дис. … канд. юрид. наук: / Будников Владимир Леонидович. – М., 1984. – 226 с.
86. Литвинов В. Латинсько-Український словник / В. Литвинов. – К.: Українські пропілеї, 1998. – 712 с.
87. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права / В. І. Тертишніков. – Х., 1991. – 194 с.
88. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М., 1968. – Т. 1. – 1968. – 303 с.
89. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підручник / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. [2-е вид., перероб. і допов]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
90. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса / Т. Н. Добровольская. – М.: Юрид. лит., 1971. –С. 16.
91. Тыричев И. В. Принципы советского уголовного процесса / И. В. Тыричев. –М. : ВЮЗИ, 1983. – С. 4.
92. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К., 1998. – С. 18.
93. Ривлин А. Л. Понятие и система принципов советского правосудия / А. Л. Ривлин // Вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. (Ученые записки Харьковского юрид. ин-та.). – Х., 1962. – Вып. XVI. – С. 31.
94. Тертышник В. Н. Конституционные принципы правосудия правового государства / В. Н. Тертышник // Концепция развития законодательства Украины. 1996. – С. 105–106.
95. Строгович М. С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности / М. С. Строгович. – М. : Юриздат, 1939. – 196 с.
96. Кудрявцева А. В. О понятии принципа в уголовном процессе / А. В. Кудрявцева, Ю. Д. Лившиц // Прововедение. – 2001. – № 4 – С. 163.
97. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / Гриненко А. В., Кожевников Г. К., Шумилин С. Ф. – Х. : Консум, 1997. – 97 с.
98. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України : підручник / В. М. Тертишник. [4-е вид, доп. і переробл.]. – К. : А.С.К., 2003. – 1120 с.
99. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
100. Проект КПК України Реєстраційний № 3456-1 розгляд 18 лютого 2004 р.
101. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права / М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1999. – 208 с.
102. Воронов А. Рассмотрение военными судами жалоб военнослужащих / А. Воронов, И. Холодков // Российская юстиция. – 1997. – № 10. – С. 43–46.
103. Казакевич Н. Н. Рассмотрение предложений, заявлений и жалоб граждан / Н. Н. Казакевич. – М. : Профиздат, 1980. – 64 с.
104. Словник української мови: в 7 т. / [редактори Г. М. Гнатюк, Т. К. Черторизька]. – К. : Наукова думка, 1972. – Т.3. – 1972. – 744 с.
105. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В. И. Даль. – М. : Рус. яз., 1999. –Т.1. – 1999 – 699 с.
106. Шишкин В. И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц / В. И. Шишкин. – К., 1990. – 128 с.
107. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел : [учебное пособие] / Ю. К. Осипов. – Свердловск, 1973. – 122 с.
108. Стецовский Ю. И. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / Ю. И. Стецовский, А. М.Ларин. – М.,1988. – 320 с.
109. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. – М. : Наука, 1979. – 227 с.
110. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты / Д. М. Чечот. – Л. : Ленинградский ун-т, 1968. – 72 с.
111. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія : [стислий курс лекцій] / І. В. Бризгалов. – К., 1998. – 42 с.
112. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи. Наказ МВС України № 414 від 10 червня 1998 року.
113. Долежан В. В. Право граждан на обращение с предложениями, заявлениями и жалобами / В. В. Долежан // Правоведение. – 1981. – № 5. – С. 25–34.
114. Лобойко Л. М. Імперативний метод кримінального процесуального права: [монографія] / Л. М. Лобойко. – Д. : Ліра ЛТД, – 2005. – 213 с.
115. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 2002. – Т.6. – 2002. – 768 с.
116. Савчук О. В. Про деякі питання організації та розгляду судових справ про обмеження прав громадян / Савчук О. В., Гвоздик П. О., Малєєв А. Ю. – Івано-Франківськ. – 2001. – 36 с.
117. Кашепов В. П. Институт судебной защиты прав граждан и средства ее реализации / В. П. Кашепов // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 66–75.
118. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуальний кодекс України / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубінський А. Я. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
119. Попередження тортур в Україні. Виконання національних та міжнародних стандартів поводження з людьми, що позбавлені волі / Посібник для персоналу правоохоронних органів а осіб, що проводять моніторинг прав людини. – 2003 – 73 с.
120. Тодика Ю. Про створення інституту Уповноваженого з прав людини в Україні / Ю. Тодика, О. Марцеляк // Український часопис з прав людини. – 1995. – № 2. – С. 8–16.
121. Марцеляк О. Уповноважений Верховної ради України з прав людини: статус і функціонування / О. Марцеляк // Вісник Львівського Університету. (Серія юридична), – 2001. – Вип. № 36. – С. 190–197.
122. Дудар О. Ф. Дотримання правоохоронними органами прав і свобод людини як один із важелів боротьби з корупційними проявами / О. Ф. Дудар // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2004. – № 10. – С. 112–118.
123. Петрушенко М. Ставити людину в центрі уваги / М. Петрушенко // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 25.
124. Зарева І.І. Забезпечення права на оскарження дій та рішень у кримінальному процесі / І. І. Зарева // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – 135-137.
125. Дубинский А. Я. Исполнение процессуального решения следователя. Правовые и организационные проблемы / А. Я.Дубинский. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
126. Григорьев В. Н. Правовые и организационные основы принятия решения в уголовном процессе (досудебные стадии) : [монографія] / В. Н. Григорьев, Г. А. Кузьмин. – М. : ЮНИТИ ДАНА, 2003. – 136 с.
127. Зеленецкий В. С. Теория и практика обоснования решения в уголовном процессе Украины / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Х. : Страйд, 2006. – 327 с.
128. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / П. А. Лупинская. – М. : Юридическая литература, 1976. – 79 с.
129. Рыжаков А. П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств / А. П. Рыжаков. – М. : Филин, 1997. – 336 с.
130. Следственные действия. Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов / [под ред. В.А. Образцова]. – М. : Юрист, 1999. – 501 с.
131. Юридична енциклопедія: в 6 т. / [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.] – К. : Українська енциклопедія, 1998. – Т.1. – 1998. – 672 с.
132. Федотова Г. В. Правові засоби, форми та предмет оскарження дій, рішень і бездіяльності міліції як органу дізнання / Г. В. Федотова // Вісник запорізького юридичного інституту – 2007. – № 1 – С. 231–237.
133. Тихомиров Ю. А. Коллизионное право : [учебное и научно-практическое пособие]. / Ю.М.Тихомиров. – М. : Тихомиров М. Ю., 2000 – 394 с.
134. Баулін О. В. Оскарження процесуальних дій та рішень міліції як органу дізнання / О. В. Баулін, Г. В. Федотова. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 116–120.
135. Про невідкладні заходи з Удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів: Указ Президента України №434 від 14 квітня 2004 року.
136. Строгович М. С. Избранные труды : в 3 т. / М. С. Строгович. – М., 1990. – (Проблемы общей теории права). – Т. 1. – 1990. – 303 с.
137. Новоселов В. И. Гарантии конституционного права граждан на обжалование / В. И. Новоселов // Советская юстиция. – 1983. – № 22. – С. 4–6.
138. Зарева І. І. Інститут оскарження в досудовому кримінальному процесі / І. І. Зарева // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 3. – С. 146–148.
139. Бахрах Д. Н. Общая и специальная жалобы / Д. Н. Бахрах // Правоведение / Известие ВУЗ, 1987. – № 6. – С. 35–43.
140. Боннер А. Т. Обжалование действий должностных лиц, государственных и общественных органов / А. Т. Боннер // Правоведение. – 1984. – № 5. – С. 56–63.
141. Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 року / Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 458 с.
142. Сидорчук Л. А. Дотримання конституційних принципів і свобод людини в діяльності кримінальної міліції. / Л. А Сидорчук // Вісник НАВСУ. – 1999. – № 2 – С. 139–149.
143. Строгович М. С. Правовые гарантии законности в СССР / М. С. Строгович. – М., 1962. – 252 с.
144. Гамалій А. В. Реалізація конституційних прав і свобод громадян України у відомчому регулюванні / А. В. Гамалій // Вісник НАВСУ. – 1999. – № 3 – С. 159–163.
145. Панов Р.В. Вопросы совершенствования работы с обращениями граждан / Р. В. Панов, В. Д. Сорокин, В. Ф. Хохлов. // Правоведение. – 1984. – № 5. – С. 41–48.
146. Лесницкая Л. Ф. Гражданин обратился с жалобой / Л. Ф. Лесницкая, Н. Ю. Хаманева. – М. : Знание, 1990. – С. 9.
147. Маляренко В. Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства/ В. Т. Маляренко // Право України. – 2000. –№ 3. – С. 15–20.
148. Бечасний В. М. Робота з персоналом органів внутрішніх справ / В. М. Бечасний // Науково-практичний посібник. – Донецьк, ДЮІ, 2005. – 296 с.
149. Зарева І. І. Поняття та зміст права на оскарження процесуальних дій та рішень / І. І. Зарева // Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез міжнародної наукової конференції (Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року). – Ч. 4. – Хмельцький: Вид-во ХУУП, 2009. – С. 153–154.
150. Матюхіна Н. П. Управління поліцією зарубіжних країн : сучасні підходи та ключові поняття / Н. П. Матюхіна. – Х. : Гриф, 2006. – 301 с.
151. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Закон України від 1 грудня 1994 року.
152. Навроцький В. О. Право на оскарження до суду дій прокурора і слідчого та його реалізація / В. О. Навроцький // Адвокат – 2001. – № 4–5. – С. 4–5.
153. Жогин Н. В. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, М. Ф. Фаткуллин. – М. : Юрид. лит., 1961. – 206 с.
154. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : [монографія] / М. А. Погорецький. – Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
155. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А. Р. Михайленко. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1975. – 150 с.
156. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий. – Х. : Крим Арт, 1998. – 339 с.
157. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті Європейських стандартів : Теорія, історія і практика : дис. …доктора юрид. наук : 12.00.09 / Маляренко Василь Тимофійович – Х., 2004. – 443 с.
158. Черечукина Л. В. Процессуальный порядок заявления ходатайств и подачи жалоб о производстве следственных действий и их разрешении и обжаловании процессуальных решений: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / Чечерукина Людмила Вячеславовна. – К., 1998. – 163 с.
159. Кримінально-процесуальний Кодекс України – К. : Скіф, 2008. – 168 с.
160. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо вручення копії постанови про порушення кримінальної справи: Закон України № 526-V від 22 грудня 2006 року // Голос України від 12.01.2007 – № 4.
161. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи. Закон України №462-V від 14 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – № 9. – 2007. – Ст. 74.
162. Бородин С. В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела / С. В. Бородин. – М., 1970. – 117 с.
163. Маляренко В. Т. Прокурор і кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
164. Черечукіна Л. В. Судовий контроль за досудовим провадженням: [монографія] / Л. В. Черечукіна. – Луганськ : РИО ЛИВД, 1998. – 124 с.
165. Куцова Э. Ф. Уголовно-процесуальные гарантии прав и законных интересов личности (Советский уголовный процесс): автореф. дисс. на получение науч. степени д-ра юрид. наук / Э. Ф. Куцова. – М., 1986. – 38 с.
166. Письменный Д. П. Исполнение постановления решения об отказе в возбуждении уголовного дела / Д. П. Письменный, Е. Д. Лукьянчиков // Проблеми социальной законности. – Х., 1998. – № 22. – С. 118–121.
167. Новий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. І. О. Радченко, О. М. Орлова]. – К. : Голяка В. М., 2007 – 768 с.
168. Мазан В. Б. Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органу дізнання: дис. …канд. юр. наук : 12.00.09 / Мазан Валерій Борисович – Х., 2004 – 221 с.
169. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
170. Провадження дізнання в Україні: [навчально-практичний посібник] / Джига М. В., Баулін О. В., Лук’янець С. І., Стахівський С. М. – К., 1999. – 156 с.
171. Постанови пленуму Верховного Суду України 1963-2000 / – К. : А.С.К., 2000. – Т. 2. – 423 с.
172. Денисюк П. Д. Протокольна форма дізнання / П. Д. Денисюк. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 140 с.
173. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справі України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : наказ МВС України № 500 від 26 листопада 1991 р.
174. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : наказ МВС України № 400 від 14 квітня 2004 р.
175. Про стан виконання Указу Президента України №700/2002 від 13.08.2002 р. «Про додаткові заходи щодо забезпечення громадянами конституційного права на звернення» : розпорядження МВС України № 98 від 05.02.2004 р.
176. Про затвердження Типового положення про приймальню ГУМВС УМВС : наказ МВС України № 800 від 19.09.2005 р.
177. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лютого 2000 року.
178. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – 3-те вид., переробл. та допов. / За ред. В. Т. Маляренко, В. Г. Гончаренка – К. : Юристконсульт, КПТ. – 2006. – 890 с.
179. Про попереднє ув’язнення : Закон України від 30.06.1993 р.
180. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23.12.1993 р.
181. Капліна О. В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / Нац. юридична академія України ім. Я. Мудрого / О. В. Капліна. – Х., 1998. – 17 с.
182. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. – К. : Ін Юре, 2001. – 32 с.
183. Михайленко О. Р. Прокуратура України : [підручник] / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 296 c.
184. Звирбуль В. К. Прокурорский надзор в борьбе с преступлениями / В. К. Звирбуль. – М., 1971. – 124 с.
185. Шумський П. В. Прокуратура України : [навчальний посібник для студентів юр. вузів та факультетів] / П. В. Шумський. – К. : Вентурі, 1998. – 336 с.
186. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина : постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997р. / Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002 : [Офіц. вид. За заг. ред. В. Т. Маляренко] – К. : АСК., 2003. – 560 с.
187. Маляренко В. Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 6. – С. 50–53.
188. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. / А. Р. Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999.– 448 с.
189. Кройтор В. А. Підвідомчість справ за скаргами громадян на неправомірні дії працівників органів внутрішніх справ / В. А. Кройтор // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2003. – № 2. – С. 22–29.
190. Конституційний суд України : Рішення. Висновки. 2002. – К., Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 2. – 503 с.
191. Маляренко В. Т. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи / В. Т. Маляренко, П. П. Пилипчук // Право України. – 2001. – № 4. – С. 40–44.
192. Титова Н. В. К вопросу об обжаловании действий следователя // [Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві] : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Донецьк, 26 листопада 2004 р.). – Д., 2005. – С. 27–30.
193. Шило О. Оскарження до суду постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи : актуальні проблеми / О. Шило, О. Капліна // Право України. – 2003. – № 11. – С. 137–140.
194. Пилипчук П. П. Розгляд судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2. – С. 59–61.
195. Рішення конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Бориса Павловича щодо офіційного тлумачення положень п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.2 ст.383 Кримінально-процесуального кодексу України. м. Київ Справа № 1-33/2007 року № 11–рп/2007 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – С. 34.
196. Нечипоренко Л. Скарг на неправомірні дії поменшало наполовину / Л. Нечипоренко // Іменем Закону. – 2007. – № 34. – С. 7.
197. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : [монографія] / В. І. Галаган. – К. : НАВСУ, 2002. – 300 с.
198. Коньева А. Н. Неотложность следственных действий // А. Н. Коньева [Криминалистические проблемы пространственно-временных факторов в методике расследования преступления] / Иркутск, 1983. – С. 129–131.
199. Кузьменко Н. К. Систематизация неотложных следственных действий при раскрытии и расследовании преступлений / Н. К. Кузьменко. – К., 1981. – 150 с.
200. Манівець Е. Є. Реалізація конституційних прав та свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій : дис. …канд. юрид. наук / Н. Є. Манівець. – Донецьк, 2005. – 186 с.
201. Шадрин В. С. Обеспечение прав личности при расследовании преступления / В. С. Шадрин. – М. : Юрлитинформ, 2000. – 232 с.
202. Понамарьо