ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ОДОРОЛОГІЇ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ОДОРОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ 28
1.1. ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТУ І МІСЦЯ ОДОРОЛОГІЇ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛІСТИКИ 28
1.1.1. Визначення найменування, об’єктів, напрямків, завдань, методів і предмету одорології як нового часткового вчення . . . . . . . . 28
1.1.2. Структура, місце і розподіл положень одорології в системі навчального курсу криміналістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
1.2. СИСТЕМАТИЗОВАНИЙ ВИКЛАД ПОЛОЖЕНЬ ПРО ВЛАСТИВОСТІ, МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЮ ЗАПАХУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
1.2.1. Фізичні і криміналістичні властивості слідів і зразків запаху людини та інших речових джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68
1.2.2. Механізм утворення та сприйняття слідів запаху людини 84
1.2.3. Класифікація слідів і зразків запаху людини та інших речових джерел інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
1.3. ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОДОРОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ ВУЗІВСЬКОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЮРИСТІВ 102

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ РОБОТИ ЗІ СЛІДАМИ І ЗРАЗКАМИ ЗАПАХУ ЛЮДИНИ 121
2.1. ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ОДОРОЛОГІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ПОМІЖ РЕЧОВИХ ДЖЕРЕЛ 121
2.1.1. Історія розвитку дискусії з приводу місця слідів запаху людини поміж речових джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
2.1.2. Характеристика одорологічних об’єктів як особливих різновидів речових джерел інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
2.2. РОЗГЛЯД ОСНОВНИХ АРГУМЕНТІВ ОПОНЕНТІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОДОРОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 139
2.2.1. Історія і загальна характеристика дискусії про процесуальне значення результатів одорологічного дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . 139
2.2.2. Систематизоване спростування аргументів противників процесуальної перспективи лабораторного одорологічного дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .150

РОЗДІЛ 3. МОЖЛИВОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ ТА СОБАК-ДЕТЕКТОРІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 202
3.1. ВДОСКОНАЛЕНИЙ ВИКЛАД МЕТОДИКИ ЗБИРАННЯ СЛІДІВ ТА ОТРИМАННЯ ЗРАЗКІВ ЗАПАХУ ЛЮДИНИ 202
3.1.1. Загальні положення роботи зі слідами та зразками запаху людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202
3.1.2. Особливості збирання слідів та отримання зразків запаху людини та інших речових джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . 219
3.1.3. Основи методики підготовки вихідних даних та інших матеріалів на одорологічну експертизу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . 231
3.2. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ЛАБОРАТОРНИХ СОБАК-ДЕТЕКТОРІВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ 238
3.2.1. Загальні положення підготовки лабораторних собак-детекторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238
3.2.2. Методика дресирування собак-детекторів за стереотипом сигнальної поведінки, основаному на оперативній нюховій пам’яті тварини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248
3.2.3. Особливості методики дресирування собак-детекторів за стереотипом сигнальної поведінки на основі довготривалої нюхової пам’яті тварини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260

РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ КОМІСІЙНОГО ЕКСПЕРТНОГО ТА ІНШОГО ЛАБОРАТОРНОГО ОДОРОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 279
4.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СУЧАСНОГО ЛАБОРАТОРНОГО ОДОРОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 279
4.1.1. Вимоги щодо претендентів на основні посади співробітників одорологічної лабораторії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297
4.1.2. Визначення функцій співробітників одорологічної лабораторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ї306
4.1.3. Опис основних приміщень та обладнання типової одорологічної лабораторії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
4.1.4. Методика підготовки експертних об’єктів . . . . . . . . . . . . 330
4.2. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ЗВИЧАЙНОГО ВАРІАНТУ КОМІСІЙНОЇ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 341
4.2.1. Планування і підготовка до проведення одорологічної експертизи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341
4.2.2. Загальна схема лабораторного одорологічного дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354
4.4. МОЖЛИВОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ВИСНОВКУ КОМІСІЙНОЇ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 363

ВИСНОВКИ 379

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 407

ДОДАТОК А. СПИСОК ВІТЧИЗНЯНИХ ПУБЛІКАЦІЙ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й ДИСЕРТАЦІЙ ТА АВТОРЕФЕРАТІВ, В ЯКИХ ВИКЛАДЕНІ ПРОБЛЕМИ ОДОРОЛОГІЇ 430
ДОДАТОК Б. СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ З ПРОБЛЕМ ОДОРОЛОГІЇ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ВИДАНИХ У ПОЛЬЩІ 476
ДОДАТОК В. ВИКЛАД ДЕЯКИХ ЗАПРОПОНОВАНИХ У ЛІТЕРАТУРІ КЛАСИФІКАЦІЙ СЛІДІВ І ЗРАЗКІВ ЗАПАХУ 483
ДОДАТОК Г. КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ І ЗРАЗКІВ ЗАПАХУ ЛЮДИНИ ТА ІНШИХ РЕЧОВИХ ДЖЕРЕЛ 498
ДОДАТОК Д. ВИКЛАД ЗАПРОПОНОВАНИХ У ЛІТЕРАТУРІ ДЕФІНІЦІЙ ОДОРОЛОГІЇ 501
ДОДАТОК Е. СХЕМА ВАКУУМНОЇ КРІОГЕННОЇ УСТАНОВКИ 521
ДОДАТОК Ж. ПЛАН-ПРОЕКТ ТИПОВОЇ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ 522
ДОДАТОК З. ПРОЕКТ ПІДПИСКИ ЕКСПЕРТІВ 524
ДОДАТОК И. ПРОЕКТ ВИСНОВКУ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 525
ДОДАТОК К. ПРОЕКТ ПРОТОКОЛУ ОДОРОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 556
ДОДАТОК Л. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ В.Д.БАСАЄМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ „ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ОДОРОЛОГІЇ” ІЗ РОЗПОДІЛОМ АВТОРСЬКОЇ УЧАСТІ 644

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Останнім часом в Україні, Респуб-ліці Білорусь і Росії, а також в багатьох інших країнах світу (Англія, Данія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словенія, Угорщина, Фін-ляндія, Чехія, Естонія та ін.) помітно зросла зацікавленість слідчих, суддів та інших процесуальних суб’єктів інформацією, яку отримують за допомогою лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини на основі біоана-лізатора запаху – нюху спеціально підготовленого собаки-детектора (31, с.3). Важко встановити точну дату початку використання одорологічної інфор-мації в боротьбі із злочинами і, швидше всього, ці дії беруть початок десь після 1896 р., коли з ініціативи австрійського криміналіста Ганса Гроса в м.Гільдесгеймі з’явилося 12 собак, навчених нести поліцейську службу (150, с.6). Лише згодом було звернуто увагу на можливість криміналістич¬ного використання природної здатності собаки вистежувати за слідами запаху свою жертву. Відшліфовані до унікальності протягом тисячолітньої еволюції, збережені і розвинені в процесі подальшого одомашнення і тривалої селек-ційної роботи, нюхові здібності собаки поступово стали використовуватися людиною в боротьбі зі злочинами.
Собака був перетворений у позалабораторний біологічний аналізатор запаху – собаку-детектора, за допомогою якого можна було безпосередньо за слідами запаху переважно на ґрунті та інших об’єктах місцевості виявити те або інше його джерело. Спочатку в цьому аспекті розглядали сліди запаху тільки злочинця, а згодом сліди запаху і будь-яких інших речових джерел інформації (викрадених речей, викраденої худоби і т.п.). Проте поряд з цим виникла й дискусія з приводу кримінально-процесуальної значимості результатів застосування поза-лабораторного собаки-детектора з метою пошуку злочинця або викрадених речей за слідами запаху на місцевості. При цьому надто полярні думки вчених-криміналістів в цьому відношенні, як вважає дисер-тант, були зумовлені труднощами, що об’єктивно існували в застосуванні позалабораторного собаки-детектора з цією метою, яке практично ускладнювалося незначним часовим періодом збереження слідів запаху людини або викрадених речей на об’єктах навколишнього середовища по шляху їх проходження. Позитивні результати даного заходу багато в чому залежали не тільки від погодних умов, але і від механізму запахового слідоутворення, характеру і стану запахоносіїв та ряду інших причин.
Враховуючи вказані обставини, у 1964 р. на кафедрі криміналістики Вищої школи Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР було розпочато дослідження стосовно пошуку надійного способу криміналістич-ного використання слідів запаху людини (35; 36; 37; 185 та ін.). Розробки, що проводилися авторським колективом у складі В.В.Безрукова, А.І.Вінберга, М.Г.Майорова і Р.М.Тодорова, закінчилися винаходом у 1965 р. методу криміналістичного використання слідів запаху людини, який був названий авторами одорологічним методом (37, с.74-75). Цей метод був надто простим. За допомогою так званого приладу для відбору запахів (ПВЗ) у вигляді ветеринарного шприца із слідів ніг чи інших слідів людини разом з повітрям закачувалися ймовірні молекули його запаху, концентрація яких у декілька разів підвищувалася у скляній чи будь-якій місткості. Останню герметично закривали і пізніше, коли вже з’являвся підозрюваний, відкривали і давали понюхати службово-розшуковому собаці, який був підготовлений для пошуку людини за слідами запаху на місцевості. Собаці-детектору давали команду на пошук підозрюваного чи його речей, які пред’являлися у числі інших заздалегідь непричетних осіб чи їх речей.
Спочатку стверджувалося, що ймовірні сліди запаху людини можуть зберігатися у герметично закритій військовій флязі або у скляній місткості впродовж півроку (37, с.74-75), а потім цей термін з огляду на результати відповідних експериментів було збільшено до двох років (66, с.6), трьох років (185, с.15) і більше. Зараз встановлено, що сліди і зразки запаху людини можуть зберігатися у належно законсервованій скляній місткості протягом 16-18 р. (31, с.4).
Проте очевидна недосконалість запропонованої методики одорологіч-ного дослідження та перші негативні практичні приклади її судової апробації, які призвели до незаконного арешту підозрюваного (3, с.149-159 та ін.), сприяли не розв’язанню, а навпаки різкій активізації давньої дискусії щодо процесуальної перспективи одорологічного дослідження. В полеміку включи-лися не тільки вчені (див. розд.2.2.1), а й практичні працівники, зокрема, слідчі прокуратури: Н.Г.Алішунаст-Левіна (3, с.149-150), Н.В.Кузнєцов (176), С.Р.Джураєв (104, с.126-135), В.Ісаєнко, Ю.Лекашов (152, с.63-64), Ю.А.Разумов (230, с.84-95), С.Ф.Сенікобиленко (257, с.71-80), Б.Фуфигін (316, с.58-60), В.І.Шевченко (326, с.36-43) та ін.; кримінального розшуку: М.Н.Булкін, Н.А.Гучок (100, с.63-67) та ін. (213, с.72-75); експертних під-розділів: А.А.Кашутін, А.І.Саханенко (125, с.40-43), В.Статкус (152, с.63-64), Б.А.Федосюткін (313, с.36-39) та ін. По-різному оцінювалося ними процесу-альне значення одорологічного методу, наводилися приклади як позитивного, так і негативного характеру.
Проблемам одорології був присвячений ряд міжнародних форумів (86 та ін.) та науково-практичних конференцій кінця 60-х – початку 70-х рр. (68; 75; 106; 107; 176; 185; 286; 327 та ін.), які були відновлені з 1983 р. (150, с.73; 117; 151 та ін.), методичні ради Прокуратури СРСР у 1976 і 1987 рр. (72, с.64), Вченої ради ВНДІСЕ МЮ СРСР в 1979 р. (222 та ін.) та аналогічні заходи інших відомств (254, с.41 та ін.).
У 1976 році на базі Юрмальського райвідділу Латвійської РСР була створена перша в СРСР одорологічна лабораторія, а згодом аналогічні лабо-раторії були організовані при НДЛ-6 ВНДІ МВС СРСР, МВС Грузинської і Литовської РСР, УВС Вінницького, Калінінського, Новосибірського та Ом-ського облвиконкомів (150, с.73), які все ж таки не змогли перетворитися у повноцінні експертні установи (31, с.4). Навпаки гостра дискусія з приводу процесуальної перспективи одорологічного методу (144, с.341-422) і резуль-тати роботи вказаних одорологічних лабораторій обумовили гостру необ-хідність у розгорненні фундаментальних досліджень із вдосконалення цього методу.
Провідна роль в даній роботі в кінцевому результаті належала фахів-цям ЕКЦ МВС Російської Федерації, які на основі узагальнення світового досвіду з цієї проблеми і на багаторічних власних дослідженнях, проведених спільно з фахівцями РФЦСЕ МЮ Російської Федерації і ІМЕЕЖ Російської Академії наук, підтвердили факт індивідуальності запаху кожної людини, навіть генетично найближчих особин – монозиготних (однояйцевих) близнят, і розробили методику проведення одорологічної експертизи за допомогою біологічного аналізатора запаху – нюху спеціально навченого експертного собаки-детектора, яка була опублікована у друкованих виданнях (288).
Вказана методика, пройшовши успішне багаторічне випробування, у 1992 р. на розширеному засіданні Вченої ради ЕКЦ МВС Росії з участю провідних вчених з цієї проблеми була визнана науково обґрунтованою і придатною для проведення одорологічної експертизи (188, с.44).
З урахуванням цього рішення в структурі Експертно-криміналіс-тичного центру МВС Російської Федерації (ЕКЦ МВС РФ) з’явилося від-ділення досліджень запахових слідів відділу біологічної експертизи, а слідчі і судові органи Росії частіше стали призначати новий різновид експертизи і брати до уваги її висновки як непряме джерело доказів у кримінальних справах (144, с.14).
У червні 1993 р. розпочалася робота з організації лабораторії одорології в рамках служби біологічних досліджень Державного Експертно-криміналістичного центру МВС Республіки Білорусь (ДЕКЦ МВС РБ) і в лю-тому 1996 р. така лабораторія була створена (145, с.163), хоча перші одоро-логічні експертизи білоруські експерти провели ще у 1993 р. (335, с.3-4).
В даний час одорологічні дослідження проводяться в ряді експертних установ системи МВС Російської Федерації, Республіки Білорусь, Литви та інших зарубіжних країн (Бельгії, Угорщини, Німеччини, Данії, Нідерландів, Польщі, Словенії, Чехії та ін.) (144, с.15).
Найбільше одорологічних лабораторій у Польщі – 35 та в Угорщині – 21. У Російській Федерації вже відкрито 4 одорологічні лабораторії: в Бар-наулі, Волгограді, Казані і Москві. Є одорологічні лабораторії в Данії, Нідер-ландах, Німеччині, Словенії, Фінляндії, Чехії та в деяких інших країнах світу. Проводиться робота з організації одорологічних лабораторій в УВС Сверд-ловської, Магаданської та інших областей Росії. Виявляють зацікавленість щодо створення одорологічних лабораторій у Володимирові, Курську, Ниж-ньому Новгороді, Самарі, Санкт-Петербурзі, Саратові, Хакасії та інших регі-онах Російської Федерації, а також в Англії, Монголії, Узбекистані, Швеції, Естонії і т.д. (144, с.16-17).
Стабільно значною є й кількість проведених експертиз. Наприклад, відділенням досліджень запахових слідів відділу біологічної експертизи ЕКЦ МВС РФ за 1998 р. виконано більше ніж 250 досліджень, 1999 р. – 318, 2000 рік – 240, а у 2001 р. – 265 досліджень. При цьому деяке зменшення кількості досліджень за останні два роки зумовлене тим, що в повну силу запрацювали Казанська і Барнаульська одорологічні лабораторії. Так, у Казанській одоро-логічній лабораторії у 2000 р. було проведено 130, а в 2001 р. – 141 дослідження (144, с.18).
Лабораторія одорології служби біологічних досліджень ДЕКЦ МВС РБ почала проведення одорологічних досліджень у лютому 1996 р. і за 10 місяців цього року, а також за весь 1997 р. експертами даної лабораторії було проведено 136 одорологічних експертиз і досліджень, за 1998 р. – 288, 1999 р. – 325 , 2000 р. – 221 і в 2001 р.232 дослідження (147, с.166).
Протягом багатьох років висновки одорологічної експертизи досить широко використовуються слідчими і судовими органами Російської Феде-рації, Республіки Білорусь і деяких інших країн (Німеччина, Данія, Бельгія, Нідерланди, Угорщина, Польща і Фінляндія) як одне з непрямих джерел доказів у кримінальних справах (144, с.20).
Неодноразово одорологічні дослідження оцінювалися і вищими судо-вими інстанціями Російської Федерації, Республіки Білорусь, Польщі, Угор-щини, Фінляндії та інших держав (144, с.20-21). Так, у 2000 році Верховний Суд Польщі вже втретє позитивно оцінив висновок одорологічної експертизи як джерело доказів і в своєму рішенні сформулював не тільки принципи, при яких висновок одорологічної експертизи може бути взятий до уваги як доказ у кримінальних справах, але і визначив єдину можливу форму такого дослідження – висновок експертизи (144, с.21).
У країнах Союзу Незалежних Держав (СНД) з проблем одорології до сьогодні опубліковано понад 600 наукових робіт, серед яких є монографії, чимало навчальних і практичних посібників, наукових статей та інших пуб-лікацій (див. дод.А). Досить багато робіт з проблем одорології опубліковано і в інших зарубіжних країнах. Зокрема, в Польщі підготовлено біля 120 таких робіт (див. дод.Б).
Перші спеціальні навчально-методичні і практичні посібники з даної проблеми були написані М.М.Тарнаєвим і В.І.Шикановим в 1973 (330) і в 1974 рр. (331) . Згодом вийшло декілька аналогічних робіт М.В.Салтевського: в 1976 р. (244), 1982 р. (245), 1992 р. (247; 248) та ін. Відомі аналогічні роботи в цьому напрямі П.Д.Біленчука (50; 52; 54; та ін.), В.В.Гриценка (91; 92 та ін.), Є.С.Жігарьова (109), А.К.Кавалеріса (120 та ін.) і т.д. Висвітлювали цю проблему і ряд ґрунтовних навчально-методичних посібників О.А.Кириченка (53; 131 та ін.), К.Т.Сулімова і В.І.Старовойтова (269; 272; 273; 279; 288; та ін.), Г.В.Федорова (309; 310 та ін.), Т.М.Шамонової (321; 322 та ін.) і деяких інших авторів (122; 259; 265; 296; 297; 335 та ін.).
У 1983 р. авторський колектив у складі вітчизняних і німецьких вче-них випустив у світ фундаментальний посібник про використання консер-вованого запаху в розкритті злочинів (150).
З’явилася й низка спеціальних методичних розробок із цієї тематики. Так, починаючи з 80-х років минулого століття був підготовлений ряд ме-тодичних розробок з питань підготовки лабораторних собак-детекторів (190; 191; 194; 285 та ін.), проведення лабораторного одорологічного дослідження (192; 193 та ін.), збирання слідів і отримання зразків запаху людини (114; 115; 220; 234; 235 та ін.), інформаційних листів з цих (116; 210; 211; 335 та ін.) та з інших питань використання одорологічної інформації (227; 301 та ін.; див. дод.А).
Незважаючи на те, що ще в перших прообразах підручників з кри-міналістики проблемам одорології приділялося досить велика для того часу увага (233, с.91-93; 304, с.141-143; 337, с.286-290; 338, с.144-152; 339, с.412-415 та ін.), сучасні підручники не завжди містять цей матеріал (167; 168; 169 та ін.).
Ті ж з них , в яких все ж знайшлося місце цим проблемам (38, с.23-40; 42, с.75-94; 88, с.57-60; 89, с.214-218; 102, с.202-203; 119, с.145-146; 162, с.160-164; 182, с.241-247; 189, с.256-264; 209, с.220-240; 212, с.170-179; 225, с.64; 237, с.108-118; 246, с.130-145; 249, с.141, 277-290; 250, с.112, 247-260; 255, с.272-274; 300, с.137-177; 303, с.245-249; 336, с.128-132 та ін. ), нерідко викладають явно застарілі положення одорології, що не відповідають остан-нім науково-прикладним розробкам. Ще прикріше, що аналогічні застарілі рекомендації містяться й у низці видань останніх років, підготовлених відо-мими авторськими колективами і розрахованих на правоохоронців (108; 256; 324; 325 та ін.).
Окремі розділи, параграфи або розділи в монографіях присвятили цим проблемам небагато криміналістів. Нам відомі в цьому відношенні роботи Р.С.Бєлкіна (41, с.22-36), Є.П.Іщенка (118, с. 61-68), О.М.Ларіна (178, с.296-304; 179, с.149-164) І.П.Крилова (170, с.248-263 та ін.), В.І.Шиканова (332, с.96-99) і деяких інших вчених. Є декілька монографій вітчизняних і зарубіж-них авторів по загальній теорії запаху і моделювання нюху, зокрема, англій-ського автора Р.Х.Райта “Наука о запахах” (232); колективу вітчизняних авторів Р.М.Мазітової, В.Н.Охотської і Б.І.Пучкіна „Обоняние и его модели-рование”, в якій був узагальнений досвід наших і зарубіжних вчених за 25 років (184) та ін. У монографіях ряду авторів: В.Г.Гончаренка (86), Е.Ф.Ку-цової (177), В.М.Тертишника (299) та ін. (308 та ін.), питання криміналіс-тичного використання слідів запаху людини порушені побіжно.
Пройшли одорологічні проблеми і через фундаментальні дисертаційні дослідження. Так, уперше , в 1975 р., Г.О.Гвахарія в рамках кандидатської дисертації “О некоторых применениях теории информации и теории игр в криминалистике (вопросы методологии и управления)” звернувся до проб-леми одорологічного методу, присвятивши особливе місце питанням вдоско-налення методики одорологічного дослідження і обґрунтування можливості використання його результатів як доказів у кримінальних справах (81, с.14).
Трохи пізніше, в 1978 р., чеський криміналіст Павло Менцл у канди-датській дисертації “Микроследы и их роль в раскрытии и расследовании пре ступлений” знову відвів проблемам одорології частину дисертаційних дос-ліджень і вкотре прийшов до висновку про можливість використання резуль-татів одорологічного методу в кримінально-процесуальному доказуванні (187, с.8-9). На жаль, у 1985 р. вже інший чеський криміналіст Інж Олдрі Вигналек у спеціальній кандидатській дисертації “Криминалистическая одо-рологическая идентификация” зробив протилежні висновки про передчас-ність постановки питання про процесуальну перспективу одорологічного методу (78). Зрештою, даний висновок, на думку дисертанта, був досить обґрунтованим з урахуванням тогочасного рівня розробки одорологічних проблем і використаних вказаним криміналістом застарілих розробок авторів одорологічного методу.
Саме тому О.А.Кириченко в 1992 р. вперше в Україні в рамках кан-дидатської дисертації “Классификация микрообъектов и их значение для рас-следования преступлений против личности” знову обґрунтував можливість використання результатів лабораторного одорологічного дослідження в доказуванні по кримінальних справах при умові дотримання ряду гарантій їх достовірності (127, с.70-82, 103-107).
Згодом ці положення були детально досліджені і розвинені у низці спеціальних монографій: О.А.Кириченка, Н.І.Клименко і П.Д.Біленчука “Су-дебная одорологія” (128), О.А.Кириченка “Проблемы судебной одорологии” (130), а також у ряді інших робіт (51; 53; 131; 132 та ін.; див. дод.А).
Одночасно дисертаційні дослідження проблем одорології були про-довжені іншими вченими СНД. Зокрема, К.Т.Сулімов у 1995 р. захистив дисертацію “Криминалистическая идентификация индивидуума по обоня-тельным сигналам” на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук, в якій були представлені результати його багаторічних розробок мето-дики підготовки експертних собак-детекторів (292).
А в 1993 р. В.І.Крутова у дисертації “Идентификация особей по обоня-тельным сигналами некоторых видов позвоночных” на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук дослідила можливості одорологічного використання в якості біодетекторів нюху сірого пацюка (171).
У 1999 р. Г.В.Федоров захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук “Теория и практика использования одо-рологии в борьбе с преступностью”, але зробив недостатньо обґрунтований висновок про необхідність надання одорологічному дослідженню форми слідчої дії (311, с.9-11), що видається дисертанту досить суперечливим і спростовується окремо (див. розд.2.2.2.19). Результати даного дисертаційного дослідження Г.В.Федоров докладно виклав і в спеціальній монографії «Одо-рология: запаховые следы в криминалистике» (312).
Тому цілком зрозуміло, що у 2000 р. О.О.Грошенкова знову захистила чергову юридичну кандидатську дисертацію «Использование запаховых сле-дов человека в расследовании преступлений», в основу якої були покладені вже одорологічні розробки фахівців ЕКЦ МВС Росії (97), які дотримуються вже більш правильної позиції з проведення одорологічного дослідження у формі експертизи (279; 288). Але висновки даного дисертаційного дослід-ження, на думку дисертанта, не можуть бути визнані досконалими і зали-шають багато невирішених проблем (33, с.33-34).
Відомими є спеціальні дисертаційні роботи, присвячені і дидактичним проблемам одорології. Зокрема, В.П.Руденко в 1998 р. захистив кандидатську дисертацію “Теория и практика обучения курсантов-кинологов в военно-учебных заведениях (1945-1997 гг.)” на здобуття наукового ступеня канди-дата педагогічних наук (240). Цей же вчений проблемам застосування собак-детекторів при охороні державного кордону присвятив спеціальний посібник (239).
Ряд спеціальних наукових досліджень з проблем одорології, в тому числі робіт на здобуття наукового ступеня магістра та ін., проведені в Польщі і в деяких інших країнах (340-352 та ін.). Наприклад, Аліса Шоон у 1997 р. захистила дисертацію “The performance of dogs in idetifying humans by scent” (345), яка в перекладі має назву “Використання собак в ідентифікації людини за запахом” (144, с.27).
Підсумком сучасного стану розвитку одорологічних проблем стала Перша міжнародна одорологічна науково-практична конференція “Осьмоло-гия – оцененная или недооцененная отрасль научного знания, яка проходила у Поль-щі у жовтні 2000 р. за участю представників багатьох країн: Англії, Угорщини, Нідерландів, Данії, Польщі, України, Фінляндії, Швеції, Естонії та ін. Від делегацій України, Росії і Республіки Білорусь з доповіддю «Основы одорологии» виступив О.А.Кириченко (144, с.21).
Делегація України запропонувала і проект рішення даної конференції, який був прийнятий за основу. В цьому рішенні констатувалася необхідність підсумовуючих ґрунтовних досліджень проблем одорології, розробки науко-вих основ даного часткового вчення криміналістики. Одним з пунктів даного рішення передбачалося і створення робочої групи з розробки єдиної між-народної методики комісійного лабораторного одорологічного дослідження. Конференція створила оргкомітет даної робочої групи з представників деле-гації Польщі та України (Томаш Беднарек, О.А.Кириченко). Пізніше в дану групу були включені В.І.Старовойтов (Російська Федерація) і О.М.Щитніков (Республіка Білорусь) (144, с.22).
Проте саме зростаюче значення результатів лабораторного одорологіч-ного дослідження в доказуванні у кримінальних справах і в позапроцесуаль-ній боротьбі зі злочинами як досить ефективного і перспективного джерела доказової та орієнтовної інформації, багаторічна і достатньо велика одороло-гічна практика протидії злочинам та іншим правопорушенням, значна кіль-кість опублікованих монографій, навчальних, методичних та інших посіб-ників і наукових робіт з проблем одорології, захист із часткових проблем одорології низки кандидатських дисертацій і відсутність при цьому вітчиз-няної одорологічної лабораторії, яка могла б на сучасному рівні проводити експертні та інші лабораторні одорологічні дослідження, й обумовили нау-кову і прикладну актуальність та створили відповідні умови щодо узагаль-нення і розробки наукових основ відповідного нового часткового криміналіс-тичного вчення, комплексного криміналістичного та кримінально-процесу-ального розв’язання низки нагальних проблем одорології (33, с.33).
Треба було піддати аналізові ті перепони, які раніше були на заваді процесуальному використанню результатів одорологічного дослідження (від-сутність науково обґрунтованої методики підготовки лабораторних собак де-текторів і проведення комісійної одорологічної експертизи, усунення впливу фонових та інших запахових перешкод на цей процес, відсутність способів контролю робочого стану собаки-детектора тощо) і які зараз ще створюють певні труднощі для цього, потребують відповідної систематизації, подаль-шого розвитку чи розробки новітніх одорологічних положень, засобів, при-йомів, рекомендацій (33, с.33).
З огляду на це, виникає потреба на підставі узагальнення закордонної та певної вітчизняної одорологічної практики, відповідних літературних дже-рел і результатів дисертаційних досліджень, розробити наукові основи і низку прикладних питань часткового одорологічного вчення: його предмет і місце у системі наукових знань, основні напрямки одорологічних досліджень, при-роду і механізм утворення слідів запаху людини та інших речових джерел, їх фізичні і криміналістичні властивості і класифікацію, технічні засоби і ме-тодику збирання слідів та отримання зразків запаху людини, методики під-готовки лабораторних собак-детекторів і проведення експертного та іншого лабораторного одорологічного дослідження, визначити місце слідів та зразків запаху людини поміж інших речових джерел і детально дослідити аргументи противників кримінально-процесуальної перспективи результатів лаборатор-ного одорологічного дослідження, впорядкувати питання викладення поло-жень одорології у перебігу вузівської і післядипломної освіти юристів і деякі інші пов’язані з цим проблеми (33, с.33-34).
Підсумком даної роботи повинно стати створення відповідних умов для організації повноцінної і найсучаснішої вітчизняної одорологічної лабо-раторії, яка могла б забезпечити слідчих, суддів та інших правоохоронців ефективним і перспективним джерелом достовірної інформації у вигляді висновку комісійної одорологічної експертизи (акту лабораторного одороло-гічного дослідження) (33, с.34).
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена не-обхідністю розробки наукових основ нового часткового вчення з проблем використання одорологічної інформації у кримінальному судочинстві, роз-в’язання низки пов’язаних з цим проблем щодо забезпечення правоохоронців новітнім ефективним і перспективним джерелом доказової та орієнтовної інформації у перебігу боротьби зі злочинами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Враховуючи викладене, рішенням Вченої ради Прикарпатського уні-верситету імені Василя Стефаника (протокол №8 від 23 травня 2000 р.) була затверджена тема даного дисертаційного дослідження, яке виконувалось у відповідності із пунктом третім рішення Першої міжнародної одорологічної науково-практичної конференції “Осьмология – оцененная или недооценен-ная отрасль научного знания”, яка проходила в м.Легіонові (Польща) у жовтні 2000 р., про розробку єдиної міжнародної методики роботи із одорологічними об’єктами і проведення одорологічної експертизи та із планом науково-дослідних робіт Юридичного інституту Прикарпатського університету ім.Ва-силя Стефаника за комплексною темою “Проблеми вдосконалення криміналь-ного судочинства і засобів боротьби зі злочинами”.
У розвиток цього рішенням №3 Вченої ради юридичного факультету (нині – Юридичного інституту) від 28 вересня 2001 р. було створено науково-дослідну групу з проблем одорології під керівництвом дисертанта.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових основ часткового одорологічного вчення і комплексу технічних, тактичних, методичних і процесуальних засобів забезпечення от-римання достовірної інформації при лабораторному дослідженні слідів і зразків запаху людини за допомогою нюху собаки-детектора з метою ви-рішення завдань боротьби зі злочинами, відповідне вдосконалення у цій частині існуючих методичних рекомендацій і діючого вітчизняного проце-суального законодавства, вузівської і післядипломної освіти правознавців і правоохоронців.
Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:
- визначити сутність, методи, об’єкти та основні напрями одороло-гічних досліджень, завдання і предмет одорології, її місце у системі кримі-налістики та інших наукових знань;
- систематизувати і удосконалити виклад положень про природу та механізм утворення слідів запаху людини, їх властивості і класифікацію;
- запропонувати новітній комплект технічних засобів, систематизувати виклад, удосконалити і здійснити подальший розвиток існуючих методик роботи зі слідами та зразками запаху людини;
- розробити проект типової одорологічної лабораторії, кваліфікаційні вимоги і функціональні обов’язки її співробітників;
- систематизувати виклад, удосконалити і здійснити подальший роз-виток існуючих методик підготовки лабораторних собак-детекторів і прове-дення експертного одорологічного дослідження;
- визначити місце слідів запаху людини поміж інших речових джерел, удосконалити систематизований виклад аргументів противників доказового значення результатів лабораторного одорологічного дослідження;
- розробити рекомендації щодо організації вузівського навчання та перепідготовки юристів з питань одорології.
Об’єктом дослідження є природа слідів і зразків запаху людини, умо-ви роботи з ними, що базується на лабораторному їх аналізу за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки детектора, з метою вирішення зав-дань боротьби зі злочинами. Досліджена й організація вузівської і післядип-ломної освіти юристів з цих питань.
Предметом дослідження виступають наукові основи криміналістич-ної одорології, методика збирання слідів та отримання зразків запаху людини, підготовки собак-детекторів і проведення лабораторного одорологічного дос-лідження, дискусія з приводу процесуального значення його результатів і рекомендації із вдосконалення у цій частині діючого процесуального законо-давства, вузівської і післядипломної освіти відповідних фахівців.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система наукових принципів і діалектичного методу пізнання низки техніч-них, тактичних, методичних, процесуальних та інших засобів забезпечення отримання достовірної інформації у перебігу лабораторного аналізу слідів і зразків запаху людини за допомогою нюху спеціального підготовленого со-баки-детектора.
При проведенні дисертаційного дослідження використовувались за-гально наукові методи: формально-юридичний, статистичний, порівняльно-право-вий, системно-структурний, порівняльний, описовий, експерименталь-ний, ряд логічних методів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, версії та ін.), за допомогою яких були проведені аналіз та систематизація існуючих положень одорології, їх удосконалення і подальший розвиток, розроблені новітні засоби, прийоми та рекомендації щодо роботи з одорологічними об’єктами, основаній на їх дослідженні за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки-детектора. З цією метою були задіяні також конкрет-но-соціологічні методи (документальний, спостереження, опитування та ін.), низка криміналістичних та інших спеціальних методів, що забезпечило науко-вість, новизну та достовірність результатів.
При підготовці дисертації поряд з роботами із криміналістики і кримі-нального процесу широко використовувалася інша правова (з теорії держави і права, конституційного, адміністративного та інших галузей права), філо-софська, соціологічна, технічна література та інші спеціальні літературні джерела, в тому числі з питань кінології, кримінально-правові, кримінально-процесуальні, адміністративно-правові, оперативно-розшукові та інші зако-нодавчі акти, постанови Пленуму Верховного суду України і відомчі норма-тивні акти МВС України, Держкомкордону України та інших відомств з організаційно-правових засад боротьби із злочинами та організації кіноло-гічної служби.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці науко-вих основ нового часткового вчення криміналістики – “Криміналістична одорологія”, комплексу технічних, тактичних, методичних і процесуальних засобів забезпечення достовірності інформації, яка може бути отримана в процесі лабораторного одорологічного дослідження слідів і зразків запаху людини за допомогою нюху собаки-детектора з метою підвищення ефектив-ності боротьби зі злочинами.
У дисертації сформульована низка новітніх висновків, які отрима-ні автором особисто, виносяться на захист, в сукупності свідчать про розробку вперше наукових основ часткового вчення криміналістики – “Криміналістична одорологія” і можуть бути визначені таким чином:
1. Дістало подальшого розвитку визначення сутності, методів, об’єк-тів і напрямів одорологічних досліджень, їх різновидів, вперше розроблено концепцію Одорологічного центру із виконання наукових, прикладних і дидактичні завдань всіх одорологічних напрямів.
2. Удосконалено визначення завдань, системи і предмету часткового вчення – “Криміналістична одорологія”, його місце і розподіл у системі криміналістики та інших наукових знань.
3. Отримали подальшу систематизацію і удосконалення виклад існу-ючих положень про природу, властивості і теорії механізму утворення слідів запаху людини, обґрунтовані нові криміналістичних властивості – збере-ження слідів і зразків запаху людини в герметичній упаковці і відносна стійкість слідів запаху речових джерел.
4. Дістала подальший розвиток класифікація слідів запаху людини і слідів запаху інших речових джерел за д

Список літератури

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи розгляд дисертаційних положень, можна зробити вис-новок, що поставлені перед дисертаційним дослідженням завдання виконані в повному обсязі і у своїй сукупності складають теоретичні, процесуальні, технічні, тактичні і методичні основи нового часткового вчення криміналіс-тики – “Криміналістична одорологія”, які вирішують важливу науково-прикладну проблему криміналістики, кримінального процесу і судової експертизи. Основні результати проведеного дисертаційного дослідження полягають у наступному.
Розділ 1 – “Теоретичні основи і дидактичні аспекти криміналіс-тичної одорології як науки і навчальної дисципліни” – був присвячений розробці теоретичних основ криміналістичної одорології, обґрунтуванню її найменування, об’єктів, сутності та основних напрямків одорологічних дос-ліджень, визначенню внутрішньо системного статусу і предмету криміналіс-тичної одорології, місця і розподілу положень даного часткового вчення у системі криміналістики та інших наукових знань, особливостям викладання одорології в процесі вузівської та післядипломної освіти юристів. Окрему увагу приділено систематизації та вдосконаленню викладу положень про властивості, механізм утворення і класифікацію запаху.
У першому підрозділі “Проблеми визначення предмету і місця одо-рології в системі криміналістики та інших наукових знань”, досліджуючи найбільш поширені назви вказаної сукупності знань, дисертант дійшов висновку, що найбільш обґрунтованим у даному відношенні треба визнати словосполучення “одорологія” (лат. “odor” - запах, лат. “logos” - вчення). Ана-логічне походження має і запропоноване польськими вченими словосполу-чення “осьмологія”, але за першим словосполученням більш значиме істо-ричне минуле і традиції. Семантичне походження словосполучення “ольфакт-роніка” ближче до характеристики процесу сприйняття слідів чи зразків запаху людини чи інших речових джерел, ніж роботи з ними в цілому, а тому, на думку дисертанта, не може у цьому відношенні конкурувати зі слово-сполученням „одорологія”.
Проаналізувавши одорологічну практику і літературні джерела, дисер-тант прийшов до висновку, що будь-які об’єкти лабораторного чи позала-бораторного дослідження за допомогою нюху спеціально підготовленого со-баки-детектора найбільш обґрунтовано йменувати узагальнюючим словоспо-лученням “одорологічні об’єкти”, різновидами яких треба вважати: 1. Сліди запаху людини та інших речових джерел. 2. Зразки запаху людини та інших речових джерел. 3. Експертні об’єкти, які були підготовлені на основі цих слідів чи зразків запаху. В той же час сутністю одорологічних досліджень, як вважає дисертант, найкраще визнати дослідження вказаних об’єктів за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки-детектора та будь-якого іншого біоаналізатора, в якості чого вже зараз пропонується використовувати нюх пацюків. Запропоновані методики одорологічного дослідження слідів і зразків запаху коней, тигрів, бурих ведмедів, вовків, рисей та інших тварин, що робить недоцільним обмеження одорологічних досліджень слідами і зразками запаху лише людини. Дисертант вважає, що аналогічною є й методика дослі-дження за допомогою нюху собаки-детектора наркотиків, вибухових пристроїв тощо, в силу чого такі дослідження також доцільно визнати одорологічними. Інструментальне дослідження цих та інших речовин за методикою походить на інструментальні дослідження матеріалів та речовин, в межах яких воно і повинно знаходитися. Поряд з цим дисертант приєднується до думки Р.С.Бєлкіна, О.А.Кириченка та інших вчених про принципову неможливість інструментального дослідження слідів запаху людини.
Узагальнення літературних джерел та одорологічної практики дозволило дисертанту дійти висновку, що зараз нюх спеціально підготовленого собаки-детектора застосовується для реалізації таких двох основних напрямів:
1. Лабораторного одорологічного дослідження слідів і зразків запаху людини, зібраних на уніфіковані носії, в спеціально обладнаному приміщенні одорологічної лабораторії, за розробленою і прийнятою в ряді країн мето-дикою, яке може бути проведене на основі постанови слідчого (дізнавача) або ухвали суду (судді) та відповідних завдань негласних співробітників або інших позапроцесуальних ініціаторів дослідження і оформлене відповідно висновком комісійної одорологічної експертизи та актом комісійного одорологічного дослідження.
2. Позалабораторного одорологічного дослідження слідів і зразків запаху різних речових джерел інформації, серед яких найбільш практично значущими для боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями виділяються такі напрями, як: переслідування злочинця або пошук іншої людини за слідами запаху, залишеними їх взуттям на місцевості та інших речових джерелах інформації навколишнього середовища, виявлення за слідами запаху схованих в тайниках наркотиків та інших сильнодіючих речовин, вибухових речовин і певних контрабандних товарів, виявлення за слідами запаху людей, які знаходяться під завалами, внаслідок дії сил природи, нещасного випадку чи терористичного акту.
Перспективним видається дисертанту поєднання названих напрямів позалабораторних одорологічних досліджень з традиційними кінологіч-ними галузями в частині: несення вартової (охоронної) служби, конвоювання ув’язнених, профілактичного патрулювання криміногенних громадських місць, забезпечення охорони державного кордону на контрольно-пропускних пунктах і „зеленого” державного кордону та ін.
Поряд з цим дисертант підкреслив, що спільний розвиток традиційної кінологічної спеціалізації, лабораторних і позалабораторних одорологічних напрямів у рамках Одорологічного Центру не тільки можливий, а й доцільний, оскільки такий підхід дозволяє: здійснювати єдине організаційне, наукове і методичне забезпечення одорологічних напрямів і спорідненої кінологічної спеціалізації; проводити на цій основі комплексну підготовку як відповідних фахівців (експертів-одорологів, експертів-кінологів, фахівців-кінологів у певному напрямі позалабораторних одорологічних досліджень або традиційної галузі кінології), так і собак-детекторів та інших службових собак, більш ефективно використовувати загальні ресурси у їх селекційному розведенні, году¬ванні, утриманні, ветеринарному обслуговуванні, лікуванні (при необхідності - хірургічному втручанні) і т.д. При цьому є всі можливості створити не тільки Всеукраїнський, а й Міжнародний (хоча б для країн СНД) одорологічний центр.
На підставі викладеного і аналізу близько 100 існуючих дефініцій одорології, дисертант прийшов до висновку, що дана сукупність знань по суті є частковим вченням криміналістики, а тому повинна успадкувати основні поннятєутворюючі ознаки визначення даної науки. Враховуючі визначення криміналістики О.А.Кириченком, дисертант розглядає криміналістичну одорологію як часткове вчення, яке на основі пізнання закономірностей роботи зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел, у тому числі лабораторного чи позалабораторного їх дослідження за допомогою нюху собаки-детектора або іншого біоаналізатора, розробляє гласні технічні засоби і прийоми їх застосування, тактичні прийоми проведення окремих процесуальних і гласних позапроцесуальних дій або їх комбінацій, а також гласні методичні рекомендації з попередження, виявлення, припинення, розкриття і досудового розслідування окремих видів і груп злочинів, судового розгляду кримінальних справ і виконання судових та інших рішень по них. При цьому підкреслено, що наведене розгорнуте визначення одорології доцільне поза межами навчального курсу криміналістики, де краще наводити стислу дефініцію цього часткового вчення (яке також наводиться в дисертації – див. розд.1.1.1), оскільки основні поняттєутворюючі ознаки повинні бути вже розглянуті, тому їх деталізація вже виглядає зайвою.
Досліджуючи структуру, місце і розподіл положень одорології в системі навчального курсу криміналістики та інших наукових знань, дисертант дійшов висновку, що положення криміналістичної одорології як часткового вчення повинні бути розподілені поміж другою, третьою і чет-вертою частинами навчального курсу криміналістики. Положення одорології в основному треба викладати в другій частині курсу криміналістики „Техніка” у відповідній темі – „Одорологія”, де місце питанням про історію і теоретичні основи даного часткового вчення. В межах переважної більшості тем другого розділу „Тактика проведення окремих процесуальних (слідчих, судових, експертних) і гласних позапроцесуальних дій та їх комбінацій” третьої частини „Тактика” дисертант вважає доцільним викладати особли-вості тактичних прийомів збирання слідів та отримання зразків запаху лю-дини та інших речових джерел інформації в процесі проведення тієї чи іншої процесуальної чи позапроцесуальної дії або їх комбінацій.
Особливу увагу проблемам одорології доцільно приділити в третьому розділі „Тактика підготовки матеріалів, призначення і проведення дослід-жень” даної частини, де пропонується викладати тактику отримання зразків на експертне дослідження, підготовки інших матеріалів, призначення і проведення комісійної одорологічної експертизи, оцінки її результатів тощо.
Для висвітлення особливостей роботи зі слідами і зразками запаху людини або інших речових джерел інформації і розкриття можливостей вико-ристання одорологічної інформації в процесі боротьби з окремими видами чи групами злочинів найбільше підходить значна кількість тем другого розділу “Методики боротьби із окремими видами злочинів” і третього розділу “Мето-дики боротьби зі злочинами при особливих обставинах” четвертої частини „Методика” навчального курсу криміналістики.
Другий підрозділ „Систематизований виклад положень про влас-тивості, механізм утворення і класифікацію запаху” розпочато узагаль-неним викладом літературних даних про фізичні властивості слідів запаху. Базуючись на відповідних розробках М.В.Салтевського, дисертант у систе-матизованому вигляді виклав сутність таких фізичних властивостей слідів запаху, як летючість, розчинність, адсорбція, розбавлення і дифузія. Були детально викладені і удосконалені наведені у літературі криміналістичні властивості слідів і зразків запаху, найбільш повний перелік і виклад яких був запропонований М.В.Салтевським та О.А.Кириченком (безперервність меха-нізму утворення, рухливість структури, розсіювання, подільність, віднос-на незмінність, індивідуальність) і доповнений дисертантом ще двома властивостями: збереження слідів і зразків запаху в герметичній упаковці і відносна стійкість слідів запаху. При цьому було підкреслено, що маються на увазі сліди і зразки запаху людини хребетних тварин, в тоді як у слідів і зразків запаху інших речових джерел можна виділити лише перші чотири властивості. При цьому була викладена відповідна дискусія з приводу індивідуальності і незмінності слідів запаху людини, їх можливостей зберігатися у герметичній упаковці та інших криміналістичних властивостей запаху людини, наведено приклади численних експериментів, які підтверджували наявність у запаху людини цих властивостей.
На основі узагальнення значної кількості літературних джерел дисертант дійшов висновку, що на сьогодні механізм сприйняття слідів запаху нюхом людини та інших живих істот до кінця ще не вивчений і існує декілька теорій (вібраційна теорія запаху, просторова або стереохімічна, хвильова і адсорбційна), кожна з яких лише в формі наукової гіпотези пропонує той чи інший варіант пояснення цього явища. Однак, віддаючи перевагу адсорбційній теорії, дисертант детальніше проаналізував саме такий механізм сприйняття запаху нюхом людини і, перейшовши до розгляду механізму утворення слідів запаху людини, приєднався до висновків фахівців ВНДІСЕ МЮ СРСР і ВНКЦ МВС СРСР (Е.П.Зінкевич, Т.Ф.Моїсеєва, В.І.Старовойтов і К.Т.Сулі-мов) та інших вчених, які в ході спеціальних досліджень встановили, що в утворенні місцевого індивідуального запаху людини основну роль відіграють шкірні покриви та залози шкіри. Серед багатьох функцій, що виконуються шкірою та її придатками, безпосереднє відношення до формування запаху має її участь в процесі дихання, обміні речовин і терморегуляції. Ґрунтуючись на власних дослідженнях і дослідженнях, проведених іншими авторами, у т.ч. і зарубіжними, російські фахівці зробили однозначний висновок, що індивідуальний запах людини як продукт видільної функції клітин організму зумовлений великою кількістю узгоджених перетворень хімічних речовин, що суворо контролюються генетичною програмою конкретної людини. Була виділена група речовин - хімічні сполуки з класу кислот, що визначають відносну стійкість і специфічність запаху людини, але встановити конкретних представників цієї групи, за якими можна було б судити про індивідуальний комплекс компонентів запаху конкретної людини, й до цього часу ще не вдалося.
В результаті детального аналізу біля 30 запропонованих у літературі класифікацій слідів запаху, дисертант зупинився на класифікації слідів запаху людини за джерелом походження, яка була розроблена О.А.Кири-ченком, і запропонував удосконалити виклад даного класифікаційного поділу таким чином: 1. Сліди місцевого індивідуального запаху людини. 2. Сліди сукупного індивідуального запаху людини. 3. Сліди супутніх запахів лю-дини (сліди запахів одягу, в т.ч. взуття та інших предметів постійного контакту з тілом людини, сліди запаху різноманітних функціональних змін, сліди побутових запахів, сліди професійних запахів, сліди запаху громадських місць, слідів випадкових запахів). 4. Сліди сукупного загального запаху людини. 5. Сліди фонового запаху людини. 6. Сліди остаточного запаху людини.
Аналогічно дисертант вдосконалив класифікацію слідів запаху інших речових джерел за джерелом походженням, а також слідів запаху людини за часом утворення. В останньому випадку було підкреслено, що дана класифікація має бути розроблена експериментально щодо різних умов лабораторного та позалабораторного одорологічного дослідження.
Аналіз літературних джерел та одорологічної практики дозволив дисертантові дійти висновку, що всі сліди і зразки запаху, які зазнають експертного одорологічного дослідження, доцільно іменувати експертними об’єктами (експертними слідами запаху, експертними зразками запаху) і за значенням в лабораторному одорологічному дослідженні поділяти на: 1. Стартові об’єкти (сліди або зразки запаху). 2. Об’єкти, що перевіряються (сліди або зразки запаху). 3. Допоміжні об’єкти (сліди або зразки запаху), серед яких, у свою чергу, виділять: нейтральні об’єкти (нейтральні сліди або зразки запаху людини), фонові об’єкти (фонові сліди або зразки запаху людини та інших об’єктів), дублікатні об’єкти (дублікатні сліди або зразки запаху), контрольні об’єкти (контрольні сліди запаху особи, яка має бути перевірена), еталонні об’єкти. При цьому наведені пояснення сутності кожного з названих експертних об’єктів.
У третьому підрозділі „Особливості викладання одорології в процесі вузівської і післядипломної освіти юристів” дисертант запропонував концепцію викладу положень одорології в межах навчального курсу криміналістики та у вигляді спецкурсів як для вузівської, так і післядипломної освіти юристів. В останньому аспекті розглянуто впроваджений результат викладу положень одорології в перебігу вузівської підготовки правознавців і правоохоронців та підвищення кваліфікації слідчих, дізнавачів, дільничних інспекторів міліції та оперуповноважених кримінального розшуку, перепідготовки вказаних катего¬рій правоохоронців та оперуповноважених відділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. При цьому були зроблені посилання на розроблені дисертантом комплекти навчально-методичного забезпечення курсу криміналістики, спецкурсів з одорології та інших.
Розділ 2 – „Проблеми процесуальної регламентації роботи зі слідами і зразками запаху людини” – містить в собі виклад концепції дисертанта із визначення місця одорологічних об’єктів поміж речових джерел та систематизоване і удосконалене спростування основних аргументів опонентів процесуальної значимості результатів одорологічного дослідження.
У першому підрозділі “Визначення місця одорологічних об’єктів поміж речових джерел” дисертант проаналізував існуючі точки зору щодо процесуального статусу слідів і зразків запаху людини і, базуючись на розробленій О.А.Кириченком концепції речових джерел, дійшов висновку, що ці одорологічні об’єкти умовно треба розглядати в якості ультраречових доказів (ультраоб’єктів, ультрасубстанцій). Вони, у силу своїх мізерних розмірних характеристик, не доступні безпосередньому візуальному сприйняттю людини і тому потребують застосування опосередкованих методів якісного і кількісного аналізу, якими у даному випадку виступає одорологічне дослідження, що ґрунтується на використанні нюху спеціально підготовленого собаки-детектора.
При цьому було зроблено висновок, що зараз не існує особливих процесуальних перешкод для роботи саме із одорологічними об’єктами, оскільки діючий КПК України потребує удосконалення щодо всіх різновидів речових джерел. У відповідності з цим дисертант розробив відповідні рекомендації щодо роботи із одорологічними об’єктами в межах існуючого кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладених положень дисертант дійшов висновку, що сліди індивідуального запаху людини є ультраречовими доказами, їх наявність на певних речових джерелах встановлюється лише через висновок комісійної одорологічної експертизи і вони можуть виступати в якості як прямих, так і непрямих доказів в залежності від певної запахоутворюючої ситуації. Прямими доказами сліди індивідуального запаху людини будуть тоді, коли буде доведений факт, що ці сліди є слідами події злочинну, тобто, коли сліди індивідуального запаху певної людини чи інших сліди інших речових джерел утворилися у перебігу готування чи скоєння злочину або приховування інших слідів даної злочинної події. У дисертації наведені приклади використання слідів індивідуального запаху людини як прямих, так і не прямих доказів по певним кримінальним справам..
Другий підрозділ „Розгляд основних аргументів опонентів процесуального значення результатів одорологічного дослідження” присвячений подальшому розвитку запропонованого О.А.Кириченком аналізу 33 аргументів противників процесуальної перспективи використання результатів одорології. При цьому дисертантом була запропонована низка пропозицій щодо вдосконалення певних аспектів існуючої методики збирання слідів та отримання зразків запаху та їх лабораторного дослідження, підготовки лабораторних собак-детекторів.
Розділ 3 – Можливості удосконалення методики підготовки матеріалів та собак-детекторів для проведення одорологічної експертизи – ґрунтується на детальному розгляді методики збирання слідів та отримання зразків запаху людини, підготовки матеріалів та лабораторних собак-детекторів, яка розроблена В.І.Старовойтовим і К.Т.Сулімовим і застосовується в російських та білоруській одорологічних лабораторіях, в ході якого дисертант пропонує вдосконалення і розвиток певних її положень.
Розглядаючи у першому підрозділі „Удосконалений виклад методики збирання слідів та отримання зразків запаху людини” вимоги щодо збирання слідів запаху людини, дисертант вказав ті процесуальні дії, в ході яких ця процедура може бути виконана, запропонував низку вимог, яких слід дотримуватися при роботі із слідами та зразками запаху людини, навів систематизований виклад джерел індивідуального запаху людини. При цьому, підкресливши основну особливість роботи зі слідами і зразками запаху людини, які візуально недоступні у силу своїх мізерних розмірних характеристик, яка полягає у застосуванні до них тільки ймовірних методів, дисертант зробив висновок, що носії слідів запаху завжди тільки ймовірні. Проте носії зразків запаху людини, які отримані шляхом безпосереднього контакту уніфікованого носія з його тілом, чи у вигляді крові даної людини, з однієї сторони, є імовірними, оскільки зразки запаху на них залишаються невидимими, а з іншої сторони, підстави для сумніву у наявності на них зразків запаху вже немає. З урахуванням цього, дисертант запропонував ввести поняття - „умовно реальний запахоносій”, під яким слід розуміти такий об’єкт, в наявності на якому слідів чи зразків запаху людини або іншого речового джерела немає підстав сумніватися, в той час як працювати із вказаними одорологічними об’єктами внаслідок їх мізерних розмірних характеристик або з інших причин можна тільки опосередковано.
Звідси виникає потреба уточнити і поняття ймовірного запахоносія, тобто будь-якого об’єкту, наявність на якому слідів запаху людини чи іншого речового джерела в ході процесуальної або позапроцесуальної дії по його збиранню лише передбачається, і для встановлення цього факту треба провести опосередковане його лабораторне чи позалабораторне дослідження.
Теоретичне і практичне значення має визначення первинного запахоносія, тобто такого речового джерела, на якому на момент проведення процесуальної, гласної чи негласної позапроцесуальної дії знаходяться сліди або на який безпосередньо отримують зразки запаху від людини чи іншого речового джерела. З урахуванням цього під вторинним запахоносієм доцільно розуміти будь-яке речове джерело, на яке сліди чи зразки запаху людини або іншого речового джерела перенесені з первинного чи з іншого вторинного носія у ході процесуальної, гласної або негласної позапроцесуальної дії з метою його вилучення і проведення інших елементів його збирання чи дослідження.
Розглядаючи питання про технічні засоби збирання слідів та отримання зразків запаху людини, дисертант запропонував розроблену ним одорологічну валізу, до складу якої входять технічні засоби як збирання слідів, так й отримання зразків запаху людини. Причому дана одорологічна валіза за проектом дисертанта вже розроблена і використовується у навчальному процесі Київського інституту внутрішніх справ, Юридичного інституту Прикарпатського університету та деяких інших ряду вузів, містить в собі скляні місткості для зберігання оверлочених по контуру уніфікованих запахоносіїв для збирання ймовірних слідів запаху людини та отримання зразків запаху людини у вигляді зразків її крові. Закривання цих місткостей металевими кришками вдосконалено таким чином, що унеможливлює проникнення сторонньої особи і, разом з тим, забезпечує надійну герметизацію місткостей з уніфікованими носіями з ймовірними слідами запаху і вентиляцію місткостей із уніфікованими носіями зразків крові з метою їх висихання без запліснення і загнівання.
Факт належної дезодорації оверложених за контуром уніфікованих запахоносіїв для збирання ймовірних слідів запаху людини та отримання зразків крові людини і скляних місткостей для консервації перших носіїв та висихання крові на других носіях повинен добре сприйматися всіма учасниками слідчої дії, в рамках якої здійснюється збирання слідів або отримання зразків індивідуального запаху людини. З цією метою треба складати відповідну довідку, яка оголошується учасникам процесуальної дії безпосередньо перед застосуванням технічного засобу.
Торкаючись особливостей збирання слідів та отримання зразків запаху людини та інших речових джерел, дисертант детально виклав термінологічно удосконалену російську методику збирання слідів індивідуального запаху людини, консервації запахоносіїв у фольгу і скляну місткість, збирання слідів фонового запаху, тактику отримання порівняльних зразків запаху від особи, яка має бути перевірена, методику збирання слідів та отримання зразків запаху людини при допомозі вакуумної кріогенної установки. При цьому було звернуто увагу, що порівняльні зразки запаху особи, яку мають перевірити, можуть бути отримані слідчим в ході відповідної слідчої дії (ст.199 КПК України) чи першим експертом-одорологом при проведенні підготовчого етапу лабораторного одорологічного дослідження. Останній порядок може бути запропонований і для отримання зразків запаху від заздалегідь непричетних осіб. Дисертант запропонував детальну схему дій слідчого (експерта) і медичного працівника, який фактично має здійснювати дії з отримання зразків крові людини на уніфіковані носії, виступаючи в процесі даної слідчої дії як спеціаліст.
Окрему увагу дисертант приділив систематизованому викладу методики підготовки матеріалів і призначення одорологічної експертизи відповідно при наявності і відсутності особи, яка має бути перевірена. При цьому звернуто особливу увагу на зміст вихідних даних та на запитання, які можуть бути поставлені перед експертною комісією в кожній з названих слідчих ситуацій.
Виклад положень другого підрозділу „Методика підготовки лабораторних собак-детекторів та можливості її подальшого розвитку” ґрунтується на аналізу російської методики підготовки собак-детекторів для звичайного варіанту комісійної одорологічної експертизи та діагностичної одорологічної експертизи. При цьому він скерований на формулювання основних вимог щодо відбору майбутніх лабораторних собак-детекторів, вимог, що пред’являються до дресирувальників собак-детекторів, і на характеристику стереотипу сигнальної поведінки лабораторних собак-детекторів і контрастного методу його вироблення. Враховуючи, що в існуючих російських та білоруській одорологічних лабораторіях на сьогодні до спеціалістів, що готують лабораторних собак-детекторів, особливих кваліфікаційних вимог не пред’являється, в силу чого даною роботою фактично займаються всі експерти, функції яких також чітко не розмежовані, дисертант з метою підвищення якості лабораторного одорологічного дослідження запропонував наступне.
На посаду експертів-кінологів приймати осіб з вищою ветеринарною освітою, навчати їх за курсом кінології, загального і спеціального дресирування експертних собак-детекторів, а також за курсом другої вищої юридичної освіти. За цими експертами доцільно закріплювати з щенячого віку конкретних майбутніх експертних собак-детекторів, яких вони дресирують і за курсом загальної слухняності, і за курсом спеціальної підготовки. Крім того, стосовно цих собак-детекторів експерти-кінологи мають здійснювати повний об’єм ветеринарного обслуговування, при необхідності – лікування і не¬складне хірургічне втручання, контроль за їх правильним утриманням і годуванням. Підготовлених собак-детекторів експерти-кінологи і застосовують згодом в ході комісійної одорологічної експертизи та іншого лабораторного одорологічного дослідження.
Звичайно, при цьому не виключається тимчасова взаємозамінність експертів-кінологів по відношенню до всіх собак-детекторів одорологічної лабораторії, але загалом, на думку дисертанта, треба досить чітко витримувати встановлений режим повного контролю конкретних експертів-кінологів за процесом підготовки, утримання, годування, лікування і експертного застосування свого біологічного інструментарію – собаки-детектора.
Лише як виняток потрібно розглядати допуск як експертів-кінологів осіб без вищої ветеринарної і юридичної освіти, але які вже мають досвід експертної одорологічної діяльності протягом досить тривалого періоду часу, наприклад, які не менше трьох років практично виконували ці функції в діючих одо-рологічних лабораторіях.
Ґрунтуючись на існуючій в російських і білоруській одорологічних лабораторіях методиці підготовки лабораторних собак-детекторів, відповідному досвіді інших країн і вивченні спеціальних літературних джерел, дисертант дійшов висновку, що підготовка лабораторних (експертних) собак-детекторів має здійснюватися за курсом: загальної слухняності і спеціальної підготовки. Курс спеціальної підготовки лабораторних собак-детекторів здійснюється щодо завдань: 1. Звичайного варіанту комісійної одорологічної експертизи. 2. Діагностичної одорологічної експертизи, останній з яких розглядається в якості подальшої спеціалізації собак-детекторів.
Спеціальне дресирування лабораторних (експертних) собак-детекторів полягає у виробленні стереотипу сигнальної поведінки, що базується на: 1. Короткочасній (оперативній) нюховий пам’яті тварини, коли інформація про певні характеристики шуканого запаху закладається собаці-детектору щоразу в процесі хвилинного обнюхування ним на стартовому майданчику тих джерел слідів (зразків) запаху (стартових об’єктів), тотожний за цими запаховими характеристиками якому носій слідів (зразків) запаху (дублікат стартового об’єкта або об’єкт, що перевіряється) потрібно виявити серед інших експертних об’єктів порівняльного ряду (нейтральних об’єктів). 2. Довготривалій нюховій пам’яті тварини, якщо інформація про певні, частіше за все діагностичні характеристики шуканого запаху, закладається собаці-детектору в процесі досить тривалого вузько спрямованого його дресирування. У такій ситуації собака-детектор пускається на пошук шуканого експертного об’єкта серед інших об’єктів порівняльного ряду без попереднього пред’явлення йому для обнюхування яких-небудь стартових об’єктів і керується в пошуку тільки даними, закладеними в його довготривалу нюхову пам’ять. Причому як перший, так і другий варіант стереотипу сигнальної поведінки собаки-детектора має лабора¬торний і позалабораторний різновиди. У дисертації розглядається лише перший різновид стереотипу сигнальної поведінки собаки-детектора.
В основу вироблення даного стереотипу покладено контрастний метод, який проявляється, з одного боку, у низці прийомів механічних впливів (натягнення і сіпання за поводок, натискування на корпус або окремі частини тіла тварини) при затримці або відмові виконувати команду, а з іншого боку, - у заохоченні собаки-детектора командою і ласощами за краще виконання команди. Кожна з цих дій слідує за командою, що подається голосом чи жестом. В якості ласощів замість невеличких шматочків вареного м’яса чи ковбаси краще використовувати декілька елементів сухого корму.
Торкаючись положень методики дресирування собак-детекторів за стереотипом сигнальної поведінки, що базується на оперативній нюховій пам’яті тварини, дисертант детально виклав методику проведення кожного з чотирьох етапів підготовки собак-детекторів, удосконалення якої було проведено термінологічно та у відповідності із викладеної щодо кваліфікаційних вимог експертів-кінологів як дресирувальників лабораторних собак-детекторів.
Аналогічно викладено і положення російської методики дресирування собак-детекторів за стереотипом сигнальної поведінки на основі довготривалої нюхової пам’яті тварини” із деталізацією цих особливостей щодо підготовки собак-детекторів на вирішення кожного із завдань діагностичного лабораторного одорологічного дослідження: слідів видового запаху людини, змішаних слідів запаху людини, слідів запаху людини певної раси, статі і віку.
Розділ 4 – „Проблеми вдосконалення методики комісійного експертного та іншого лабораторного одорологічного дослідження” - присвячений можливостям подальшого розвитку методики лабораторного одорологічного дослідження, яка розроблена фахівцями московської одорологічної лабораторії і застосовується в російських і білоруській одорологічній лабораторіях.
У першому підрозділі „Основні положення сучасного лабораторного одорологічного дослідження” викладені розроблені дисертантом вимоги щодо претендентів на основні посади співробітників одорологічної лабораторії, функції кожного із співробітників одорологічної лабораторії, проект типової одорологічної лабораторії, детальний опис її приміщень та обладнання. Окрему увагу приділено висвітленню вдосконаленої дисертантом методики підготовки експертних об’єктів, яка застосовується у російських і білоруській одорологічних лабораторіях.
Проблема визначення форми проведення лабораторного одорологічного дослідження у переважній більшості країн світу: Данії, Нідерландах, Російській Федерації, Республіці Білорусь, Польщі, Фінляндії та ін., в яких результати даного дослідження визнаються в якості доказів по кримінальних справах, розв’язана у напрямку визнання її висновком комісійної одорологічної експертизи. Але в окремих країнах світу, зокрема, в Угорщині, результати одо-рологічного дослідження хоча й визнаються протягом багатьох років як докази по кримінальних справах, проте представлені у формі спеціальної слідчої дії. Аналогічну позицію зайняли Г.Ф.Федоров (у своїй кандидатській дисертації), М.О.Селіванов та деякі інші автори. Необґрунтованість даного підходу доведена дисертантом на основі тези, що таке дослідження може бути проведено лише у спеціальній лабораторії із залученням спеціальних знань комісії спеціалістів, застосуванням спеціального підготовленого лабораторного собаки-детектора та дотриманням низки інших вимог, реалізувати які в процесі слідчої дії неможливо.
Учасники Першої міжнародної одорологічної науково-практичної кон-ференції (Польща, жовтень 2000 р.) також дійшли висновку, що найбільш прийнятною формою процесуального значущого одорологічного дослідження є комісійна одорологічна експертиза, розробку проекту єдиної міжнародної методики проведення якої було доручено українській, російській, білоруській і польській делегації.
З метою виконання даного завдання дисертант провів спеціальне дослідження, основні результати якого полягають у наступному. В контексті розмежування функцій кожного з членів експертної комісії дисертант погодився частково з відповідним зауваженням В.П.Бахіна про недоцільність включення в комісію спеціальної особи – експерта-відеоінженера, для проведення відеозапису. Проте, якщо уважно придивитися до суті проведення відеозйомки вузлових моментів такого спе¬цифічного експертного дослідження, як комісійне одорологічне дослідження, здійснюваного на основі використання нюху спеціально підготовленого собаки-детектора, то можна побачити в цьому процесі чимало дослідницьких елементів. Адже для повноцінної оцінки не тільки отриманих позитивних результатів, але і можливих збоїв або помилок у цьому дослідженні вирішальну роль може відіграти професійно виконаний відеозапис вузлових моментів дослідження. Якісно ж виконати цей запис зможе тільки особа, яка не тільки володіє досить хорошими навичками відеозйомки, але і яка має певні спеціальні знання у галузі одорології і кінології, що дозволять їй своєчасно побачити і відобразити найбільш важливі і показові моменти процесу лабораторного одорологічного дослідження. Саме на такому рівні виконаний відеозапис допоможе експертній комісії дійти найбільш обґрунтованих висновків про причину тих чи інших збоїв у роботі собаки-детектора при лабораторному одорологічному дослідженні всіх експертних об’єктів, що доцільно доручити другому експерту-одорологу, який в ході дослідження буде виконувати й інші функції. Безцінну допомогу може надати відеозапис і в процесі як додаткової або повторної одорологічної експертизи, так і оцінки висновку цієї експертизи слідчим або судом (акту іншого лабораторного одорологічного дослідження позапроцесуальним ініціатором).
У той же час з урахуванням вимог сьогодення концепція комісійної одорологічної експертизи повинна бути вдосконалена таким чином. По-перше, проведення відеозапису всього процесу одорологічного дослідження і вузлових моментів підготовки експертних об’єктів практично має такі істотні недоліки:
1. Не можна виключити, що проведення відеозапису може бути перерване в будь-який момент з технічних причин, наприклад, внаслідок зникнення електроживлення або будь-яких несправностей тих або інших механізмів відеокамери. Що робити в такій ситуації з тим етапом одорологічного дослідження, в процесі проведення якого відеозапис був перерваний? Його потрібно зупинити і провести знову або продовжити після поновлення відеозапису, чи даний етап повинен бути закінчений без відеозапису?
2. Розкрити факти тимчасової зупинки і монтажу віде