ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Уварова Юлія Вадимівна

УДК 159: 37.015.3

ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ
СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
ДОЛИНСЬКА ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА
кандидат психологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ..
1.1. Визначення поняття стилю спілкування в контексті інших психологічних понять....
1.2. Психологічна характеристика педагогічного спілкування....
1.3.Стиль педагогічного спілкування як психологічна проблема
Висновки до першого розділу.
РОЗДІЛ 2
СХИЛЬНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ ТА ЙОГО ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ.
2.1. Теоретико-методичні підходи до організації дослідження
2.2. Усвідомлення майбутніми вчителями власних стильових особливостей спілкування та його динаміка в процесі професійної підготовки..
2.3. Визначення типів ставлення студентів до оточуючих та їх динаміка в процесі навчання у ВНЗ.....
2.4. Особистісні детермінанти типів ставлення майбутніх учителів до оточуючих..
2.4.1. Зв’язок типів ставлення до оточуючих з самооцінкою особистості майбутнього вчителя
2.4.2. Зв’язок типів ставлення до оточуючих з рівнем самоактуалізації особистості майбутнього фахівця.
2.4.3. Зв’язок типів ставлення до оточуючих з особистісною зрілістю майбутнього вчителя
Висновки до другого розділу...
РОЗДІЛ 3
ФОРМУВАННЯ СТИЛЬОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНОГО СПЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ....
3.1. Теоретичні основи формування стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх учителів.....
3.2. Організаційний та змістовий аспекти формування стильових особливостей педагогічного спілкування
3.3. Результати формування стильових особливостей педагогічного спілкування у студентів майбутніх учителів...............................................
Висновки до третього розділу..
ВИСНОВКИ...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..
ДОДАТКИ..

ВСТУП

Актуальність теми. Процес гуманізації та гуманітаризації освіти на сучасному етапі призводить до зміни суб’єкт-об’єктної парадигми, коли учень є об’єктом прямого впливу чи прихованої маніпуляції педагога, на суб’єкт-суб’єктну, в якій він розглядається в якості рівноправного партнера по спілкуванню поряд з учителем. На перший план у педагогічній взаємодії виноситься безпосередньо процес спілкування педагога з вихованцями, а не різноманітні технології передачі знань. Саме тому правильно організоване спілкування, яке б сприяло взаємозбагаченню та взаєморозвитку його учасників, є одним із найважливіших професійних завдань в рамках сучасної педагогічної діяльності. Таким чином, орієнтація на міжособистісні стосунки вчителя та учнів, акцент на співпраці на противагу маніпуляції, розуміння спілкування як середовища для взаємного розвитку його учасників значною мірою підвищують рівень професійних та загальнолюдських вимог до вчителя. Водночас ефективність міжособистісної взаємодії вчителя та учнів суттєвим чином пов’язана з притаманним педагогу стилем професійного спілкування, який визначає типові для нього способи комунікативної поведінки з учнями. Саме тому проблема стилю педагогічного спілкування набуває особливої актуальності як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Удосконалення та корекція схильності до певних стильових проявів, які в майбутньому будуть зумовлювати стиль педагогічного спілкування, вже на етапі професійної підготовки майбутніх вчителів дозволить уникнути багатьох помилок у процесі подальшої роботи вчителя.

Вивченню стилю педагогічного спілкування в цілому та окремих його аспектів присвячено ряд робіт вітчизняних та зарубіжних авторів. Так, зокрема, ними досліджуються сутність та класифікація стилів педагогічного спілкування (М.О. Березовін, В.М. Галузяк, В.О. Кан-Калик, Г.О. Ковальов, Я.Л. Коломинський, Т.Н. Мальковська, Н.Ф. Маслова, А.В. Петровський, Є.В. Суботський, А.А. Русалінова, С.А. Шеїн та ін.), проблема їх ефективності та наслідків (Р. Бернс, О.О. Бодальов, Г.В. Коломієць, Т.Н. Мальковська, Н.Ф. Маслова, В.С. Мухіна, В.А. Рахматшаєва та ін.), питання про їх детермінанти ( Л.І. Габдуліна, В.М. Галузяк, А.Г. Ісмагілова, А.О. Коротаєв, Г.С. П’янкова, С.А. Рябченко, Т.С. Тамбовцева та ін.) та шляхи їх формування і корекції (В.М. Галузяк, Г.В. Коломієць, Л.А. Петровська, Т.С. Яценко та ін.).
Водночас цілий ряд аспектів даної проблеми залишається недостатньо вивченим. Зокрема, окремої уваги вимагає дослідження особистісних детермінант оптимізації стилів педагогічного спілкування. Крім того, проблема формування стилів педагогічного спілкування розглядається переважно з точки зору впливу на зовнішню, операційну сторону спілкування вчителя при ігноруванні її внутрішніх особистісних утворень як факторів ефективності їх комунікативної поведінки.
Таким чином, соціальна значущість і недостатня розробленість проблеми інтегральних особистісних детермінант формування стильових особливостей педагогічного спілкування зумовили вибір теми нашого дослідження: Особистісні детермінанти формування стилю педагогічного спілкування у майбутніх учителів”.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт кафедри психології Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (науковий напрям Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів”, тема Соціально-психологічні основи підготовки вчителя в умовах педагогічного вузу”). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №3 від 29 жовтня 2004 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 2 від 22 лютого 2005 р.).
Об`єкт дослідження підготовка майбутнього вчителя до педагогічного спілкування.
Предмет дослідження особистісні детермінанти формування стильових особливостей педагогічного спілкування майбутнього вчителя.
Мета дослідження полягає у виявленні стильових особливостей педагогічного спілкування у студентів педагогічного вищого навчального закладу, особистісних детермінант стилю спілкування та шляхів, засобів і прийомів формування окремих компонентів стилю педагогічного спілкування в процесі професійної підготовки.

У ході дослідження були висунуті такі гіпотези:

- на початкових етапах навчання майбутніх учителів схильність до індивідуального стилю педагогічного спілкування проявляється у типах ставлення до оточуючих.

- існує тісний взаємозв’язок між типом ставлення людини до оточуючих та її самооцінкою, рівнем самоактуалізації особистості, особистісною зрілістю та іншими особистісними характеристиками.
- формування продуктивних стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх учителів пов’язане з корекцією вказаних особистісних детермінант і може здійснюватися засобами активного соціально-психологічного навчання.

Відповідно до предмету, мети та гіпотез були поставлені такі завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні підходи до проблеми стилю педагогічного спілкування.
2. Виявити особливості стильових проявів педагогічного спілкування у майбутніх учителів.
3. Визначити особистісні детермінанти стильових особливостей педагогічного спілкування та експериментально дослідити наявність зв’язку між стильовими особливостями педагогічного спілкування й інтегральними особистісними утвореннями майбутніх учителів.
4. Розробити та апробувати програму цілеспрямованого формування та корекції стильових особливостей педагогічного спілкування майбутніх учителів.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концептуальні положення особистісно орієнтованого підходу до спілкування (І.Д. Бех, Т. Лірі, В.С. Мерлін, І.Л. Руденко, У. Шутц та ін.), загально психологічні положення теорії педагогічного спілкування (О.О. Бодальов, В.А. Кан-Калик, Г.О. Ковальов, Я.Л. Коломинський, О.О. Леонтьєв, О.В. Мудрик та ін.), теоретичні основи формування особистості майбутнього вчителя (В.М. Галузяк, О.В. Киричук, Н.В. Кузьміна, Ю.М. Кулюткін, В.О. Сластьонін, Т.С. Яценко та ін.), теорія самоактуалізації особистості (А. Маслоу), положення теорії особистісної зрілості (Ю.З. Гільбух, Г. Олпорт, П.М. Якобсон та ін.), дослідження впливу самооцінки на міжособистісне та професійне спілкування (Р. Бернс, Л.М. Мітіна, С.А. Рябченко, Т. Шибутані та ін.), теоретико-методологічні основи активного соціально-психологічного навчання (І.В. Вачков, Ю.М. Ємельянов, Я. Морено, Л.А. Петровська, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотез застосовувався комплекс методів теоретичного та емпіричного дослідження. Основними теоретичними методами були: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, за допомогою яких проведено аналіз та систематизацію літературних джерел, узагальнено теоретичні та практичні дані з проблеми дослідження, визначено стан її розробленості. На етапі емпіричного дослідження використовувалися анкетування, стандартизовані опитувальники, психодіагностичні методики, психолого-педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), активне соціально-психологічне навчання. Для обробки та інтерпретації отриманих даних проводилися кількісний та якісний порівняльний аналізи, застосовувалися методи математичної статистики (метод кореляції, регресійний аналіз, метод бінарного вибору, метод обчислення t-критерію Стьюдента). Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм Eview, Excel.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту природничо-географічної освіти та екології, Інституту української філології та Інституту педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова (м. Київ). Усього у дослідженні взяли участь 257 студентів.
Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи (пошуковий, дослідно-експериментальний, узагальнюючий) впродовж 2001-2005 рр.
На першому (пошуковому) етапі (2001-2002 рр.) вивчався стан розробленості проблеми дослідження у зарубіжній та вітчизняній психології, формулювалися та уточнювалися мета, завдання та гіпотеза дослідження, розроблено і обґрунтовано програму констатуючого експерименту, проведено пілотажну апробацію підібраного комплексу методик.
На дослідно-експериментальному етапі (2002-2004 рр.) проводилися експериментальна перевірка гіпотези, для чого діагностувалися тип ставлення майбутніх учителів до оточуючих, їх самооцінка, рівень самоактуалізації особистості та особистісна зрілість за допомогою батареї методик, був розроблений та апробований авторський тренінг формування позитивного, особистісно орієнтованого ставлення майбутніх педагогів до оточуючих, аналізувалися результати його ефективності за допомогою методів математичної обробки кількісних даних в поєднанні з якісним аналізом отриманих результатів.
Під час узагальнюючого етапу (2004-2005 рр.) здійснювалися опис та інтерпретація результатів експериментальної роботи, їх зіставлення з гіпотезою дослідження, проводилося оформлення отриманих результатів у вигляді написання тексту кандидатської дисертації.
Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:
- вперше виділено типи ставлення до оточуючих як передумови формування стилю педагогічного спілкування, виявлено особистісні детермінанти та встановлено зв’язки між стильовими особливостями спілкування й інтегральними особистісними утвореннями (самооцінкою, рівнем самоактуалізації особистості та особистісною зрілістю), показано їх роль у формуванні стильових особливостей педагогічного спілкування, обґрунтовано програму формування позитивного, особистісно орієнтованого ставлення майбутніх педагогів до оточуючих через корекцію їхніх інтегральних особистісних утворень, отримано емпіричне підтвердження можливості корекції непродуктивних (деструктивних) стилів спілкування через гармонізацію Я-концепції особистості та активізацію процесу самоактуалізації особистості;
- розширено і доповнено зміст понять стиль спілкування” та стиль педагогічного спілкування”, наявні дослідження стосовно впливу самооцінки на міжособистісне та професійне спілкування;
- дістало подальшого розвитку дослідження проблеми детермінації стильових особливостей спілкування особистості, формування стилю педагогічного спілкування, становлення особистості майбутнього вчителя та можливостей активного соціально-психологічного навчання у цьому процесі.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у підготовці майбутніх учителів до професійно-комунікативної взаємодії з учнями. Апробований комплекс методів та методик може бути використаний викладачами педагогічних вищих навчальних закладів для діагностики та корекції стильових особливостей спілкування студентів та особистісних детермінант індивідуального стилю спілкування. Розроблена та впроваджена програма тренінгу позитивного, особистісно-орієнтованого ставлення може застосовуватися в навчально-виховному процесі з метою оптимізації стилю спілкування студентів як передумови формування їх стилю педагогічного спілкування, а також у роботі з учителями. Отримані теоретичні та експериментальні дані доповнюють курс педагогічної психології та можуть бути використані у темі Психологія педагогічної діяльності” при підготовці майбутніх учителів, а також у спецкурсах з проблем спілкування та педагогічного спілкування.

Особистий внесок автора полягає у виділенні типів ставлення майбутніх учителів до оточуючих як передумови формування стилю педагогічного спілкування, виявленні особистісних детермінант стильових особливостей спілкування, розробці програми тренінгу, спрямованого на формування позитивного, особистісно орієнтованого ставлення до оточуючих. В опублікованих спільних роботах використані результати експериментального дослідження автора дисертації.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечувалися комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих даних, застосуванням методів математичної статистики і достовірною результативністю формуючого експерименту.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення обговорювалися та дістали схвалення на Всеукраїнських науково-практичних конференціях Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2002, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній конференції Соціально-психологічні детермінанти становлення громадянськості сучасної молоді у контексті спадщини А.С. Макаренка” (Київ Полтава, 2004); на засіданнях кафедри психології та звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002-2005 рр.).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Інституту природничо-географічної освіти та екології (довідка № 07-10/1028 від 10 червня 2005 р.), Інституту української філології (довідка № 07-10/1029 від 10 червня 2005 р.) Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, на факультеті додипломної освіти Університету економіки та права КРОК” (довідка № А 30 від 30 травня 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені у 10 публікаціях, серед яких 7 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, навчально-методичний посібник, матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 253 найменування (24 з них іноземною мовою) та 3 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 173 сторінках комп’ютерного набору і містить 19 таблиць і 5 рисунків на 10 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми особистісних детермінант формування стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх учителів, яке проявилося у дослідженні схильності студентів до певного стилю педагогічного спілкування, визначенні особистісних детермінант стильових особливостей спілкування, розробці програми цілеспрямованого формування та корекції стильових особливостей педагогічного спілкування.
1. Ефективність міжособистісної взаємодії вчителя та учнів суттєвим чином пов`язана з притаманним педагогу стилем професійного спілкування, який визначає типові для нього способи комунікативної поведінки з учнями. З-поміж термінів, що відображають специфіку взаємодії вчителя та учнів (стиль педагогічного керівництва, стиль педагогічної взаємодії, стиль ставлення вчителя до учнів, стиль педагогічних стосунків), ми вважаємо доцільним вживати термін стиль спілкування”, як такий, що найбільш повно відображає сутність навчально-виховної взаємодії педагога з дітьми. Ми визначаємо стиль педагогічного спілкування не лише як сукупність стабільних в часі, трансситуаційних способів, прийомів та експресивних проявів спілкування педагога, але і як особистісне надбання вчителя, що є результатом його професійного самовизначення та самоактуалізації. Виходячи з вище зазначеного, доцільно говорити про можливість формування певних компонентів стилю педагогічного спілкування не лише в процесі професійної діяльності вчителя, а вже під час професійної підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів.
2. Наявність великої кількості типологій стилів педагогічного спілкування пояснюється, в першу чергу, відмінністю параметрів, які покладені в їх основу. Найбільш поширеною та загальновживаною є класифікація, у якій критерієм виділення стилів виступає об’єм та спосіб розподілу керівних функцій між вчителем та учнями, проте вона не відображає усієї складності процесу їхньої взаємодії та дещо однобічно представляє різноманітність стилів педагогічного спілкування. Більш доцільно, на нашу думку, в основі виділення стилів педагогічного спілкування розглядати декілька параметрів, таких як домінантність залежність, підкореність”, дружелюбність агресивність”.
3. В процесі професійної підготовки майбутніх учителів доцільно вести мову не про стиль педагогічного спілкування, а про схильність до певного комунікативного стилю, що проявляється в особливостях ставлення студентів до оточуючих, оскільки стиль педагогічного спілкування може проявлятися лише за умови включення особистості в професійно-педагогічну діяльність.
4. Усвідомлення студентами власних особливостей спілкування відрізняється глибиною теоретичних знань з психології спілкування взагалі та педагогічного зокрема, рівнем усвідомлення та самоаналізу особливостей власного спілкування та його стильових ознак, глибиною усвідомлення недоліків власного спілкування, наявністю потреби у їх подоланні. На основі визначених критеріїв виділяються три рівні усвідомлення стильових особливостей спілкування майбутніх педагогів: низький, середній та високий. Переважна більшість студентів знаходиться на низькому та середньому рівнях усвідомлення стильових особливостей власного спілкування.
5. На початкових етапах навчання стиль педагогічного спілкування проявляється у п’яти основних типах ставлення до оточуючих: домінантно-дружелюбному, м’якому; домінантно-дружелюбному, жорсткому; підкорено-дружелюбному; домінантно-агресивному; підкорено-агресивному. Найбільш ефективним та педагогічно доцільним (тобто таким, що відповідає суб’єкт-суб’єктним стосункам між вчителем та учнями) є домінантно-дружелюбний, м’який тип ставлення, який характеризується оптимальним проявом домінантності та доброзичливістю у спілкуванні з оточуючими, а отже може слугувати позитивною передумовою для подальшого формування у майбутніх учителів ефективного стилю педагогічного спілкування. Однак лише п’ята частина студентів як молодших, так і старших курсів, проявляють схильність до оптимального стилю спілкування. Такі показники не можна вважати задовільними з огляду на важливість стилю педагогічного спілкування для здійснення якісної професійної діяльності вчителя.
6. Особистісними детермінантами, які обумовлюють типові для майбутніх педагогів, стійкі та трансситуаційні засоби та прийоми їх комунікативної поведінки і лежать в основі формування стилів педагогічного спілкування, а отже і визначають ефективність навчально-виховної взаємодії вчителя та учнів є самооцінка (як компонент Я-концепції особистості), рівень самоактуалізації особистості та особистісна зрілість. Продуктивному типу ставлення до оточуючих відповідають вищі показники рівня самоактуалізації та особистісної зрілості й адекватно висока самооцінка.
7. Формування продуктивного типу ставлення до оточуючих, як чинника розвитку стилю педагогічного спілкування у майбутніх учителів, можливе за умови стимулювання та корекції вищеназваних особистісних характеристик активними методами навчання.
Наслідком формуючого експерименту стали оптимізація самооцінки та розвиток здатності до рефлексії та саморефлексії, що проявилися у впевненості в собі, відкритості, позитивному налаштуванні на міжособистісне спілкування, бажанні самовдосконалюватися, адекватній критичній оцінці себе, усвідомленні власної відповідальності за свої дії. Прискорення процесів самоактуалізації особистості майбутніх педагогів проявилося перш за все у показниках шкал сензитивності, самоприйняття, самоповаги, контактності та гнучкості поведінки. Помітна динаміка й за шкалами особистісної зрілості (шкалою ставлення до свого Я” та здатності до встановлення психологічної близькості з іншими людьми). Всі описані внутрішні, особистісні зміни призвели до трансформації у зовнішній, операційній сфері і стимулювали формування позитивного, особистісно-орієнтованого типу ставлення студентів до оточуючих.
На фоні всіх вище зазначених змін відбулася гармонізація проявів домінантності та дружелюбності у студентів експериментальної групи. Підкорені студенти стали більш упевненими у собі та здатними відстоювати свою точку зору; надмірна авторитарність у стосунках змінилася на помірне домінування; агресивність, недоброзичливість трансформувалися у дружелюбне ставлення. Збільшилася кількість студентів з домінантно-дружелюбним, м’яким типом ставлення.
Закріплення досягнутих результатів вимагає подальшої цілеспрямованої роботи з формування продуктивних стилів спілкування впродовж усього періоду професійної підготовки у ВНЗ.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування стилів педагогічного спілкування. Подальшого вивчення потребують питання інтегрального вивчення чинників і детермінант стилів педагогічного спілкування та їх взаємообумовленості, створення методик для діагностування безпосередньо стилю педагогічного спілкування, пошуку різноманітних шляхів формування стилю педагогічного спілкування у професійній підготовці та інтеграції особистісного та ситуаційного підходів у цьому процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В.В. Совместная деятельность дошкольников как условие гуманного отношения к сверстникам // Вопросы психологии. 1980. - №5. С. 60-70.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с англ. М.: Прагма, 1993. 123 с.
3. Аминов Н.А. Природные предпосылки педагогических стилей у преподавателей начальной школы // Вопросы психологии. 1997. - № 2. С. 14-23.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 340 с.
5. Андреев А.А. Влияние стиля педагогического общения на познавательную активность учащихся на уроке: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / ЛГУ. Л., 1984. 20 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для вузов по специальности «Психология». М.: Изд-во МГУ, 1988. 432 с.
7. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 416 с.
8. Антон Э.Э. Анализ речевого общения учащихся и учителя на уроке // Проблемы общения и воспитания. Тарту: Изд-во ТГУ, 1974.Ч.1.С.165-178.
9. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности // Психологический журнал. 1984. - №6. С. 30-33.
10. Артемьева Т.И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.67-87.
11. Асеев В.Г. О диалектике детерминации психического развития // Принцип развития в психологии. М., 1978. С.21-37.
12. Балл Г.О. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В.Киричука, Р.М. Шамелелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. С.6-30.
13. Березовин Н.А., Коломинский Я.Л. Учитель и детский коллектив: Психолого-педагогическое исследование. Минск: Изд-во БГУ, 1975. 160 с.
14. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
15. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. Наук.-метод. посібник. К.: ІЗТН, 1998.- 203 с.
16. Бех І.Д. Педагогічна позиція як предмет наукового осмислення // Іноваційні пошуки в сучасній освіті / За ред. Л.І. Даниленко, В.Ф. Паламарчук. К.: Логос, 2004. С. 20-28.
17. Блейк Р., Моутон Д. Научные методы управления. К., 1990.
18. Бобырев Н.Д. Формирование элементов педагогического мастерства у студентов высшего учебного заведения: Автореф. дис канд. психол. наук. Казань, 1983. 21 с.
19. Бодалев А.А. О понимании школьника воспитателями и проектировании ими его личности // Тезисы докладов на ІІ съезде общества психологов. Вып. 2, М., 1963. С. 18.
20. Бодалев А.А. Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизации: Сб. науч. тр. / АПН СССР, НИИ общей и педагогической психологии. М.: АПН СССР, 1983. 98 с.
21. Бодалев А.А. Воздействие стиля общения педагога с учащимися на их эмоциональный опыт // Личность и общение. Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. С. 65-69.
22. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации: Сб науч. Тр. / Под ред. А.А. Бодалева и др. М.: АПН СССР, 1987. С.17-27.
23. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во МГУ, 1988. 188 с.
24. Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. 1989. - №6. С.74-81.
25. Бодалев А.А. Психология общения / Академия пед. и социальных наук, Московский психолого-социальный ин-т. М.: Воронеж, 1996. 256 с.
26. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности: Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 207 с.
27. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей // Вопросы психологии. 1975. - №1. С. 80-89.
28. Бочелюк В.Й., Долинська Л.В. Формування психологічної готовності вчителів до особистісно-орієнтованого навчання. Навчально-методичний посібник для шкільних психологів та викладачів ВНЗ. К., 1999. 51 с.
29. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 Л., 1987. 268 с.
30. Бреслав Г.М. Проблема эмоциональной регуляции общения у дошкольников // Вопросы психологии. 1984. - №3. С. 53-59.
31. Брудный А.А. Понимание и общение. М., 1989. 163 с.
32. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М., 1994.
33. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение. Самара: Самар. Дом печати, 1999. 128 с.
34. Буторина Т.С. Стиль педагогического руководства как фактор формирования комсомольского коллектива класса (в деятельности классного руководителя): Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 Л., 1976. 28 с.
35. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 144 с.
36. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Дис канд. психол. наук:19.00.07 / Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2000. 235 с.
37. Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъектного подхода к групповой работе: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
38. Вяткина З.Н. Индивидуальный стиль деятельности в педагогическом мастерстве учителя. Пермь, 1979. 74 с.
39. Габдулина Л.И. Стиль педагогического общения и его ценностно-смысловые и когнитивные детерминанты: Дис канд. психол. наук: 19.00.05 / РГУ. - Ростов-наДону, 1999 - 237 с.
40. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. докл. Краснодар, 1975. С. 17-19.
41. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України. К., 1998. 199 с.
42. Галян О.І. Співвідношення імперативності та діалогічності у стильовій характеристиці діяльності вчителя: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України. К., 1999. 167 с.
43. Гатанов Ю.Б., Гатанова Н.В. Психологические особенности влияния стиля педагогической деятельности на формирование мотивации учения у учащихся // Психолого-педагогические условия развития личности учащихся (Тезисы межвузовской конференции). Воронеж: ВГПИ, 1990. С.2425.
44. Гильбух Ю.З. Тест-опросник личностной зрелости. К.: Научно-практический центр «Психодиагностика и дифференциированное обучение», 1994. 23 с.
45. Гоголь О.В. Формування педагогічного мовлення майбутніх вчителів активними методами навчання: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / УДПУ. К., 1997. 24 с.
46. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. 217 с.
47. Голубков С.В. Особенности организации педагогического общения при различных типах профессионального отношения учителя: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 / МПУ. М., 2001. 152.
48. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы психологии, 1975. - №1. С. 100-111.
49. Гоноболин Ф.Н. Психологический анализ способностей. В сб.: Способности и интересы / Под ред. Н.Д. Левитова, В.А. Крутецкого. М., 1962. С. 232-274.
50. Горянина В.А. Внутренний конфликт как главная причина, обусловливающая склонность личности к непродуктивному стилю взаимодействия // Психология сегодня. Материалы I Всероссийской научной конференции. М., 1996. С.45-46.
51. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности стиля межличностного взаимодействия // Психологический журнал. 1997. - №6. С.73-83.
52. Горянина В.А. Психология общения. М.: Академия, 2002. 416 с.
53. Грибанова А.Д., Калиненко В.К. Кларина Л.М. и др. Психология воспитания /Под ред. А.В. Петровского. М.: Аспект Пресс, 1995. 152 с.
54. Громыко Ю.В. Проектное сознание. Проектирование и программирование в образовании. М., 1997.
55. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 271 с.
56. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. 1992. - №1-2. С.22-33.
57. Денисенко Г.А. Диалогическое общение: условия и факторы эффективности: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.01/Моск. гос. ун-т. М., 1992. 25 с.
58. Джонсон Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Пер. з англ. В.Хомика. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. 288 с.
59. Долинська Л.В. Стиль педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя // Психологія. Зб. наук. пр., вип. 1 (4). К.: НПУ, 1999. С. 64-69.
60. Долинська Л.В., Гоголь О.В., Зінченко Л.М. Педагогічне мовлення: Навчально-методичний посібник. К.: НПУ, 1996. 51 с.
61. Долинська Л.В., Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутніх менеджерів. Навчально-методичний посібник. За заг. Ред. О.А.Кузьменка. К.: Логос, 2001. 96 с.
62. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки: Дисканд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім.М.П.Драгоманова. К., 2000. 196 с.
63. Донцов А.И. К проблеме целостности субъекта коллективной деятельности //Вопросы психологии. 1979. - №3. С.29.
64. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальный мир: методологические и теоретические проблемы. М.: Смысл, 1993. 456 с.
65. Дорфман Л.Я. Стили активности методологические и теоретические предпосылки интегрального подхода // Стиль человека: психологический анализ / Под ред. А.В.Либина. М.: Смысл, 1998. С.34-51.
66. Дьяконов Г.В. Теоретические аспекты исследований психологии педагогического общения // Психология педагогического общения. Сб. н. тр., т.1. Кировоград, 1991. 191с.
67. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 168 с.
68. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учеб. Пособие / ЛГУ. Л., 1991. 108 с.
69. Євстаф’єва К.О. Самооцінка студентів педучилища як фактор професійного самовизначення: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 1997. 21 с.
70. Журавлев А.Л. Стиль руководства по управлению социально-психологическим климатом производственного коллектива //Социально-психологический климат коллектива: Теория и методы изучения. М., 1979. С.136.
71. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. 1989. - №1. С. 5-14.
72. Захарова Л.Н. Личностные особенности, стили поведения и типы профессиональной самоидентификации у студентов педвуза // Вопросы психологии . 1991. №2. С.60-66.
73. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 498 с.
74. Зінченко Л.М. Психологічні особливості інтелектуально-мовленнєвого компоненту педагогічної діяльності: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / УДПУ. К., 1994. 24 с.
75. Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения: социальный и личностный типы общения; их профессиональные, познавательные и генетические аспекты. Ростов-на-Дону: РГПИ, 1976. 146 с.
76. Золотнякова А.С. Личность в структуре педагогического общения. Ростов-на-Дону: РГПИ, 1979. 80 с.
77. Интегральное исследование индивидуальности: стиль деятельности и общения. Пермь, 1992. С. 88-93.
78. Исмагилова А.Г. Стиль педагогического общения как системное явление // Системное исследование инливидуальности. Пермь, 1991. С.102-103.
79. Исмагилова А.Г. Стиль педагогического общения воспитателя детского сада // Вопросы психологии. 2000. - № 5. С. 65-72.
80. Исмагилова А.Г. Стиль педагогического общения как метаиндивидуальная характеристика воспитателя и как фактор развития ребенка // Мир психологии. 2002. - № 1. С. 195-201.
81. Исмагилова А.Г. Стиль педагогического общения в исследовании индивидуальности: полисистемный подход (на материале воспитателей дошкольных образовательных учреждений): Дис. док психол. наук: 19.00.01/ Пермь, 2002. 357 с.
82. Исмагилова Ф.С. Системная структура профессионального опыта специалиста // Интегральная индивидуальность человека и ее развитие в профессиональном образовании. Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 2000. С.144-162.
83. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. С.319.
84. Каган М.С., Этниед А.М. Общение как ценность и как творчество // Вопросы психологии. 1988. - №4. С.25-34.
85. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процесс (Эмоционально-коммуникативные аспекты педагогического творчества): Автореф. дисдокт. психол. наук. Л., 1985. 35 с.
86. Кан-Калик В.А. Педагогическое общение как творческий процесс // Вопросы психологии межличностного познания и общения. Краснодар, 1985. С.58-72.
87. Кан-Калик В.А. Техника педагогического общения // Учителю о педагогической технике. М., 1987. С.14-48.
88. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
89. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. - № 4. С. 9-17.
90. Карнеев Р.К. Индивидуально-личностные факторы диалогичности общения: Дис канд психол. наук: 19.00.07. М., 1986. 121 с.
91. Карпов А.В. Психология менеджмента: Учеб. Пособие. М.: Гардарики, 1999. 584 с.
92. Киричук А.В. Общение в классном коллективе как объект педагогического управления: Дис докт. пед. наук. К., 1974. 322 с.
93. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань: КГУ, 1969. 278 с.
94. Ковалев Г.А. «Активное социальное обучение» как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/ НИИ ОПП АПН СССР. М., 1980. 20 с.
95. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии три стратегии воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации: Сб.науч. тр. / Ред кол. А.А.Бодалев и др. М.: АПН СССР, 1987. С.4-16.
96. Ковалев Г.А., Петровская Л.А., Спиваковская А.С. Об одной из форм психологической помощи учителям и родителям в совершенствовании общения с детьми // Общение и развитие психики. Сб. науч. тр. / Под ред. А.А. Бодалева, Г.А.Ковалева. М.: Изл. АПН СССР, 1986. С.75-87.
97. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий /В.С.Авсеев, С.П.Безносов, В.А.Богданов и др. Л.:Лениздат, 1987. 144с.
98. Коломиец А.В. Формирование продуктивного стиля педагогического общения во внеучебной деятельности студентов (на материале факультетов общественных профессий педагогических вузов): Дис канд. пед. наук: 13.00.01/ КГПИ. К., 1989. 172 с.
99. Коломинский Я.Л. Некоторые социально-психологические проблемы изучения психологического взаимодействия // Общение и развитие психики. Сб. науч. тр. / Под ред. А.А. Бодалева, Г.А.Ковалева. М.: Изл. АПН СССР, 1986. С.87-98.
100. Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии. М.: Знание, 1977. 64 с.
101. Корнилова Т.В., Парамей Г.В. Подходы к изучению когнитивных стилей двадцать лет спустя // Вопросы психологии. 1989. - №6. С.140-148.
102. Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Характеристика связей операций педагогического общения со свойствами различных уровней индивидуальности педагога // Проблемы интегрального исследования индивидуальности и ее педагогические аспекты. Пермь, 1985. С. 30-48.
103. Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Психологическая характеристика типов индивидуальных стилей педагогического общения // Интегральное исследование индивидуальности: Теоретические и педагогические аспекты. Пермь, 1988. С. 23-31.
104. Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Исследование индивидуального стиля педагогического общения // Вопросы психологии. 1990. - № 2. С. 62-69.
105. Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Качественная психологическая характеристика индивидуальных стилей педагогического общения учителей // Интегральное исследование индивидуальности: стиль деятельности и общения / Отв. ред. Б.А. Вяткин. Пермь, 1992. С. 79-88.
106. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. 208 с.
107. Кузьмина Н.В. Одаренность педагогов как фактор развития способностей учащихся // Проблемы способностей в советской психологии. М., 1984. С. 101-106.
108. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся // Вопросы психологии. 1984. - №1. С. 20-25.
109. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя (В помощь лектору). Л.: Знание, 1985. 32 с.
110. Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. Л.: Знание. 20 с.
111. Лабунская В.А. О структуре социально-перцептивной способности личности // Вопросы психологии межличностного познания и общения. Красноград, 1983. С.63-67.
112. Ландшир Ж. Отбор учителей // Перспективы. 1990. - № 1. С. 136-142.
113. Левитов Н.Д. К психологии формирования авторитета учителя // Сов. педагогика. 1946. - №1-2. С.74-79.
114.