ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ПІЗНЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Короткий опис

Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

МАКАРЧУК Наталія Олексіївна

УДК 159.922.6: 159.964.21

ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВ’ЯЗАННЯ
КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ
У ПІЗНЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Пов’якель Надія Іванівна,
доктор психологічних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці (студентський період розвитку особистості) 12
1.1. Конфліктні ситуації: психологічна сутність та підходи до вивчення. Психологічні передумови їх виникнення у пізньому юнацькому віці 12
1.2. Конфліктна поведінка у інтерперсональній взаємодії як чинник виникнення конфліктних ситуацій 27
1.3. Психологічний аналіз юності як етапу онтогенетичного розвитку особистості. Роль особистісних характеристик у виникненні конфліктних ситуацій у студентський період становлення особистості 34
1.4. Студентство як етап активізації внутрішніх протиріч у пізньому юнацькому віці 51
1.5. Психологічні засоби та умови розв’язання конфліктних ситуацій у студентський період становлення особистості 58
Висновки 64
РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особистісних детермінант конфліктних ситуацій, їх проявів та психологічних наслідків у пізньому юнацькому віці 67 2.1. Методика констатуючої частини дослідження 67
2.2. Психологічний аналіз результатів дослідження видів конфліктних ситуацій у студентському середовищі 71
2.3. Конфліктні ситуації та особливості конфліктної поведінки у пізньому юнацькому віці 87
2.4. Особистісні характеристики поведінки як передумови виникнення конфліктних ситуацій в пізньому юнацькому віці 92
2.5. Динаміка психологічних наслідків конфліктних ситуацій особистості у пізньому юнацькому віці 113
Висновки 122
РОЗДІЛ 3. Особистісно-орієнтоване психологічне забезпечення формування умінь розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці (студентський період розвитку особистості) 124
3.1. Обґрунтування та опис методики формуючої частини дослідження 124
3.2. Динаміка змін в особистісних детермінантах виникнення конфліктних ситуацій 131
3.3. Психологічні механізми самоприйняття й самоусвідомлення у розв’язанні конфліктних ситуацій 137
3.4. Розвиток умінь саморегуляції у профілактиці та подоланні конфліктних ситуацій 144
3.5. Динаміка сформованості особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій на початковій та завершальній стадіях експериментального дослідження 152
Висновки 163
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170
ДОДАТКИ 193

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціальні зміни нашого суспільства детермінують активізацію суперечливості у суб’єктивному світі особистості, що призводить до гострої потреби у аналізі подій і процесів, які проектують конфлікти. Багаточисленні конфлікти, в яких суб’єкти реалізують домінуючі вікові потреби в досягненні, самореалізації, самовираженні, суперництві, відстоюванні власних цінностей, позицій та пристрастей, характеризують юнацьку молодь сучасності. Це зумовлює актуальність дослідження конфліктності на нинішньому етапі розвитку суспільства як у цілому, так і з позицій власне особистісних аспектів становлення юнака.
В працях вітчизняних психологів Г.М.Андреєвої, Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, І.С.Булах, Л.С.Виготського, Є.І.Головахи, І.В.Дубровіної, Д.Б.Ельконіна, І.С.Кона, О.О.Кроніка, Б.С.Круглова, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка, В.С.Мерліна, О.М.Прихожан, А.А.Реана, С.Л.Рубінштейна, О.В.Скрипченка, Д.І.Фельдштейна і зарубіжних науковців Е.Еріксона, К.Левіна, Ж.П’яже юність визначається як період самовизначення, розвитку часової перспективи, теоретичного мислення, рефлексії. Водночас, на думку науковців, вимагає більш детального дослідження етап пізньої юності, характерологічні ознаки якого у вітчизняній психологічній науці визначаються з позицій реалізації провідної діяльності юнаком (І.С.Кон), у зарубіжних дослідженнях виокремлюється специфіка завершення „кризи ідентичності” і набутті соціальної ідентичності (К.Грейс, Е.Еріксон). Зокрема, як вітчизняні, так і зарубіжні науковці схильні визначати пізню юність як етап переходу і становлення юнака у дорослому житті.
Процеси адаптації, соціалізації та специфіка провідної діяльності, що зумовлюють розвиток світоглядних орієнтацій особистості у пізньому юнацькому віці виступають передумовою до формування особистісної детермінації розв’язання конфліктних ситуацій. Так, у дослідженнях доведено взаємообумовленість та взаємозалежність детермінації психіки людини, зокрема її поведінкової сфери, а саме детермінації конфліктної поведінки, активізації внутрішньоособистісної конфліктності, застосуванні конфліктогенів у спілкуванні та ін. Праці А.К.Альбуханової-Славської, О.М.Леонтьєва, В.С.Мерліна, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейна, Д.М.Узнадзе, О.О.Ухтомського спрямовані на дослідження власне внутрішньої детермінації поведінки. К.О.Альбуханова-Славська, Л.І.Божович, Б.В.Зейгарнік, С.Р.Карташов, О.М.Леонтьєв, Г.В.Ложкін, В.С.Мерлін, В.М.Мясищев, М.І.Пірен, Н.І.Пов’якель, В.А.Семіченко, В.В.Столін, Н.В.Чепелєва визначають особистісну детермінацію крізь призму внутрішньоособистісного конфлікту як чинника виникнення і розв’язання конфліктних ситуацій. Дослідження взаємозв’язку детермінант внутрішньоособистісного конфлікту і проблеми професіоналізації (Є.Ф.Зеєр, С.Б.Кузінова, Т.Ю.Левченко, Г.В.Ложкін, О.Л.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва та ін.) розширюють можливості вивчення проблеми конфліктних ситуацій в інтерперсональній взаємодії студентів.
Дослідження психологічної сутності виникнення й розв’язання конфліктів вітчизняними (Ф.М.Бородкіним, Ф.Ю.Василюком, Н.В.Гришиною, О.О.Єршовим, А.Т.Ішмуратовим, Л.М.Карамушкою, Н.Л.Коломінським, І.Н.Коряком, Г.В.Ложкіним, Л.О.Петровською, М.І.Пірен, Н.І.Пов’якель, О.П.Щоткою та ін.), а також зарубіжними вченими (М.Вебер, М.Дойч, М.Козер, Дж.Скотт та ін.) дають можливість подальшого вивчення специфіки конфліктів та особливостей їх подолання у пізньому юнацькому віці, водночас, ми не зустріли досліджень взаємообумовленості об’єктивних і суб’єктивних чинників, які виступають передумовами до формування особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці з урахуванням специфічних характеристик юності як вікового етапу та специфіки провідної діяльності юнаків (студентський період розвитку).
Таким чином, зростаючі потреби соціальної й психологічної практики до своєчасного прогнозування і психокорекції конфліктних ситуацій у студентської молоді, а також недостатня наукова розробленість даної проблеми і зумовили вибір теми кандидатського дослідження: Особистісні детермінанти розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри психології та педагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова. Тема дисертації затверджена Вченою Радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №12 від 21 червня 2002 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 21.12.2004 р.).
Об’єкт дослідження конфлікти у пізньому юнацькому віці.
Предмет дослідження особистісні детермінанти та психологічні механізми розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці (студентський період розвитку).
Мета дослідження. Дослідити особистісні детермінанти та психологічні механізми розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці і розробити науково-обґрунтовані психологічні рекомендації для своєчасної психопрофілактики та психокорекції конфліктів у юнаків.
В основу нашого дослідження було закладено припущення про те, що:
• існують психологічні закономірності розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці, сутність яких полягає у тісному взаємозв’язку особистісної детермінації феноменів їх виникнення і розв’язання, а також відносно стійкі особистісні властивості, обумовлені ними стереотипізовані конфліктні форми поведінки і конфліктогени, які стимулюють виникнення конфліктних ситуацій;
• розвиток психологічних механізмів (самоусвідомлення, самопізнання, самоприйняття, саморегуляція) та особистісних детермінант (розширення системи особистісно-значущих мотивів цілей та цінностей, зниження й подолання психологічних властивостей фрустрованості, підвищеної тривожності та агресивності, емпатійна поведінка, рефлексія та розвинуте рефлексивне Я, позитивне (саногенне) мислення, конструктивна комунікативна взаємодія, відкритість та партнерство у взаємодії) розв’язання конфліктних ситуацій можливий за умов запровадження системи особистісно-орієнтованої профілактики і психокорекції конфліктних форм поведінки.
Обрана мета та висунуті припущення обумовили такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до проблеми виникнення й розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці.
2. Розкрити особистісні детермінанти, які зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці та дослідити особливості конфліктної поведінки студентів у ситуаціях непорозумінь як чинника виникнення і розв’язання конфліктних ситуацій.
3. Виявити психологічні механізми розв’язання конфліктних ситуацій, що пов’язані з психологічними закономірностями їх виникнення.
4. Розробити систему психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних засобів розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці та обґрунтувати психологічні рекомендації для їх своєчасного попередження й подолання.
Теоретико-методологічними засадами дослідження виступили наукові положення про особистість як суб’єкта довільної активності (Б.Г Ананьєв, М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.А.Роменець, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.); положення психологічної концепції розвивального навчання (В.В.Давидов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та ін.); розвитку особистості в юнацькому віці (Б.Г.Ананьєв, Г.М.Андреєва, Л.І.Божович, І.С.Булах, Є.І.Головаха, І.В.Дубровіна, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, О.О.Кронік, Б.С.Круглова, О.В.Скрипченко, Д.І.Фельдштейн), особистісно-орієнтовані підходи до особистісного зростання у подоланні життєвих криз та проблемних ситуацій (П.В.Лушин, В.О.Моляко, Н.І.Пов’якель, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко). Дослідження також спирається на методологічні положення психологічного вивчення та подолання конфліктів (А.Я.Анцупов, Ф.М.Бородкін, Ф.Ю.Василюк, О.О.Єршов, А.Т.Ішмуратов, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, І.Н.Коряк, Г.В.Ложкін, Н.І.Пов’якель, К.Н.Поліванова, В.І.Слободчиков, О.П.Щотка та ін.); положення вітчизняних досліджень інтерперсональної взаємодії (Л.Е.ОрбанЛембрик, В.В. Третьяченко та ін.); психологічні принципи застосування психокорекційної й психопрофілактичної роботи та особистісного зростання в системі фахової підготовки у вузі (О.Ф.Бондаренко, Н.В.Гришина, Г.В.Ложкін, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва, Т.С. Яценко та ін.).
Методи дослідження. У роботі використано комплекс теоретичних і емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми та етапам дослідження. Для розв’язання поставлених завдань й перевірки висунутого припущення було застосовано теоретичні (теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних) та емпіричні (анкетування, тестування) методи дослідження. Застосовувався комплекс тестових методик: для діагностики стилей міжособистої взаємодії студентів та оцінки психологічної атмосфери в групі Т.Лірі, А.Фідлера; для діагностики особистісних властивостей детермінації виникнення і подолання конфліктних ситуацій Г.Айзенка, А.Басса та А.Даркі, А.Ф.Бажина, С.А.Голинкіна та О.М.Еткінда, Х.Шмішека. В роботі використовуються методи математичної статистики, комп’ютерної обробки експериментальних результатів.
Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася на базі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Дослідження проводилось упродовж 1999 2004 років на експериментальній вибірці досліджуваних кількістю 285 осіб.
Надійність і вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечено теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, репрезентативністю вибірки досліджуваних, використанням комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, що адекватні меті та завданням, поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних, практичним впровадженням дисертаційних результатів.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що:
• Вперше теоретично обґрунтовано та експериментально виокремлено особистісну детермінацію конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці; визначено особистісні властивості, що детермінують виникнення конфліктних ситуацій у студентських колективах; обґрунтовано та експериментально перевірено умови ефективності застосування психопрофілактичних і психокорекційних методів у процесі конфліктної взаємодії студентів.
• Розширено та поглиблено розуміння психологічних механізмів та особистісних властивостей, що виступають детермінантами розв’язання конфліктної взаємодії у студентському віці.
• Дістало подальшого розвитку розуміння проблеми особистісного зростання в юнацькому віці, зокрема, у процесі розв’язання конфліктних ситуацій та їх упередження.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що апробований комплекс психодіагностики особливостей конфліктних ситуацій у студентському віці, який надає можливість упереджувати труднощі та проблемні ситуації, що виникають у навчально-виховному процесі серед студентів, а також розроблена та апробована автором особистісно-орієнтована програма психопрофілактики та психокорекції у процесі розв’язання ситуацій непорозумінь в інтерперсональній взаємодії студентів можуть бути використані у виховній роботі зі студентами, у процесі викладання курсів із психології особистості, психологічних тренінгів особистісного зростання, з психології конфлікту, політичної психології та психології управління, для вдосконалення процесу становлення особистості у системі вузівської підготовки студентів.
Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення та одержані теоретичні й емпіричні результати є самостійним внеском автора у розвиток досліджень психології розв’язання конфліктів в юнацькому віці, розробку психолого-педагогічних засобів їх психодіагностики, психопрофілактики й психокорекції. У спільній науковій публікації авторськими є результати психодіагностики конфліктних ситуацій в інтерперсональній взаємодії (внесок здобувача складає 50%).
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися й отримали схвалення на засіданнях кафедри психології та педагогіки, кафедри практичної психології НПУ імені М.П.Драгоманова. Результати дослідження апробовано на наукових звітних конференціях НПУ імені М.П.Драгоманова (Київ, 2001, 2003, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України Л.Д.Кучми” (Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Київ, 2002, 2004), VІ Костюківських читаннях (Київ, 2003), Міжнародній конференції Конфліктологічна експертиза: теорія та методика” (Київ, 2002, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Житомир, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції Теорія і практика в психологічному консультуванні і психотерапії” (Київ, 2005), IV Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень ´2005” (Дніпропетровськ, 2005) .
Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців освітянської галузі у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (Довідка № 07-10/991 від 06.06.2005; Довідка № 07-10/1038 від 16.06.05), Ізмаїльському державному гуманітарному університеті (Довідка № 1-7/317 від 13.05.05); у спеціалізованій школі № 254 м. Києва (Довідка № 221 від 10.06.05).
Публікації. Результати експериментального дослідження висвітлено у 13 публікаціях автора, в тому числі у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 8 статей, серед яких 7 одноосібних, матеріали конференцій.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури (253 найменування, із яких 19 іноземними мовами), додатків (11). Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 17 таблиць, 9 рисунків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації 249 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання проблеми особистісної детермінації розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці, виявлено специфіку, вивчено психологічні закономірності й механізми взаємозв’язку детермінант виникнення і розв’язання конфліктних ситуацій в інтерперсональній взаємодії юнаків, обґрунтовано психологічні умови та чинники формування психологічних механізмів та особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій у студентському середовищі.
За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:
1. Сучасні наукові підходи та тенденції щодо вивчення конфліктних ситуацій спрямовані на розгляд насамперед конфліктогенних ситуацій, а не на розгляд ситуацій як складних, проблемних, критичних, крізь призму конфлікту. Водночас, саме ситуації непорозумінь, їх невирішеність і, внаслідок, подальша ескалація зумовлюють загострення конфліктної інтерперсональної взаємодії та її перехід у конфлікт. Конфліктні ситуації виступають структурно і змістовно завершеними одиницями деструктивної взаємодії стосунків, критичності й проблемності, а їх упередження сприяє оздоровленню інтерперсональної взаємодії студентів, їх особистісного зростання.
2. Конфліктна взаємодія у пізньому юнацькому віці детермінується суб’єктивними чинниками і шляхом проекції у інтерперсональній взаємодії набуває характеру конфліктних форм поведінки (агресивно-екстравертовані, агресивно-інтровертовані, тривожно-ухильні та знижено-емпатійні).
3. Конфліктні ситуації у міжособистісній взаємодії студентів можуть детермінуватися: об’єктивними стимулами оточуючого середовища (соціально-обумовлені або зовнішньо-детерміновані), специфікою внутрішньо групової взаємодії (детерміновані групою), груповими та внутрішньоособистісними чинниками (особистісно-детерміновані).
4. Особистісні детермінанти розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці формуються за умови розвинутих суб’єктивних механізмів особистості, умінь особистісної рефлексії. Формування психологічних механізмів розв’язання конфліктних ситуацій (самоусвідомлення, самопізнання, самоприйняття, саморегуляція та ін.), забезпечує самоаналіз та самоусвідомлення власних суб’єктивних детермінант тривожності, агресивності, ригідності, фрустрованості; розвиток умінь об’єктивації самоспостереження, розвиває здатність до аналізу власних можливостей і особливостей.
5. Формування особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці можливе за рахунок впливу на суб’єктивний світ особистості і розвитку адекватного взаємообумовленого зв’язку з об’єктивною дійсністю. Соціально-психологічний тренінг є складовою психопрофілактичної та психокорекційної роботи і мають на меті структурований, організований психолого-педагогічний вплив на особистість студента. Основними психологічними умовами, що забезпечують формування і розвиток особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій є: розвинений суб’єктивний світ особистості, який виражається у гармонійному розвитку рефлексивного Я; сформований позитивний особистісний досвід, що сприяє проходженню адаптації до створених об’єктивних соціальних умов і зменшує вплив деструктивних психологічних властивостей тривожності, агресивності, ригідності та фрустрованості на інтерперсональну взаємодію; розвинені психологічні механізми самоусвідомлення, самопізнання, самоприйняття та саморегуляції особистості.
6. Своєчасна психопрофілактика та психокорекція конфліктів у юнацькому віці передбачає активізацію суб’єкт-суб’єктної форми прояву особистісних детермінант розв’язання конфліктних ситуацій в інтерперсональній взаємодії шляхом впровадження таких рекомендованих прийомів як: самоусвідомлення власних конфліктогенів; самопізнання і формування конструктивних світоглядних елементів суб’єктивності; самоприйняття соціально-значущих рольових позицій; саморегуляція у створенні позитивної модальності домінуючих емоцій; рефлексування щодо депривації власних потреб; прояв адекватної предмету конфліктування імпульсивності у формі позитивної активності в інтерперсональних стосунках; підвищення і удосконалення рівня культури інтерперсональної взаємодії; формування професійної самосвідомості та відповідальності. Реалізація даних рекомендацій передбачає застосування проекції конструктивних конфліктних ситуацій як чинника розвитку як особистості, так і колективної взаємодії у пізньому юнацькому віці.
Перспективою дослідження даної проблеми є поглиблене вивчення специфіки розвитку світоглядних уявлень особистості у пізньому юнацькому віці як чинника проекції конструктивної конфліктної взаємодії, аналіз та вивчення особливостей розвитку самосвідомості, а також психологічних механізмів формування конструктивної інтерперсональної взаємодії у студентському середовищі. Особливо слід звернути увагу на дослідження і виокремлення суб’єктивних та об’єктивних чинників, що сприяють розвитку саморегуляції особистості у пізньому юнацькому віці та вплив кризових факторів на становлення особистості у пізньому юнацькому віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М.: Академический Проект, 2000. 509 с.
2. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Академия, 1997. 368 с.
3. Агапов В.С. Становление Я концепции личности: теория и практика. М.: Институт молодежи, 1999. 156 с.
4. Алёшина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. 2-е изд. М.:Класс, 1999. 208 с.
5. Альбуханова-Славская К.А. Жизненные перспективы // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. С. 137145.
6. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания // Под.редакцией А.А.Бодалева. М.: Издательство Институт практической психологии”, Воронеж: НПО МОДЭК”, 1996. 384 с.
7. Ананьєв Б.Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах. Т.І. М., 1980. 230 с.
8. Андрійчук І.П. Формування позитивної Я концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки: Дис. ...канд. психол.наук: 19.00.07. Т., 2002. 208 с.
9. Анцупов А.Я. Пять принципов исследования межличностных конфликтов // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Чернівці,1995. Ч.ІІ. С. 128129.
10. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты: Учебное пособие. К.:МАУП, 1996. 104 с.
11. Асмолов А.Г., Ягодин Г.А. Образование как расширение возможностей развития личности: от диагностики отбора к диагностике развития // Вопросы психологии. 1992. №1. С. 6 13.
12. Афонькова В.М. К вопросу о конфликте в процессе общения в коллективе // Общение как педагогическая проблема. М., 1974. С. 31 32.
13. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методический аспект). Х.: Консум, 1999. 239 с.
14. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии, 1989. №1. С.92 100.
15. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х.: ООО Фортуна-пресс”, 1998. 464 с.
16. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие для вузов. Харьков, 1997. 351 с.
17. Беляев Г.С., Лобзин В.С., Копылова И.А. Психогигиеническая саморегуляция. Л.: Медицина, 1977. 160 с.
18. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 460 с.
19. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна Віта, 1995. 202 с.
20. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.:ИЦ „Академия”, 2002. 320 с.
21. Бодалев А.А. Личность и общение // Избран. труды. М.: Педагогика, 1983. С. 43 47.
22. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1978. №4. С. 2334.
23. Божович Л.И., Славина Л.А. Психическое развитие школьника и его воспитание. М., 1979. 461с.
24. Бондар Н.Є. Формування особистісної репрезентації життєвого шляху в юнацькому віці: Дис. канд.психол.наук: 19.00.07. К., 1998. 207с.
25. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика (Учебное пособие для студентов старших курсов психологических факультетов и отделений университетов). К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
26. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3 С. 26-33 с.
27. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1989. 190 с.
28. Булах І.С., Виногородський А.М. Вивчення особистісних позицій підлітків в констексті розвитку саморефлексії в отроцтві // Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. 1999. Вип.2 (5) С. 103111.
29. Бурлачук В. Життєвий світ і структура конфлікту // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. № 45. С. 93104.
30. Бурлачук Л.Ф., Духнович В.Н. Акцентуации личности. Что диагностируем? // Вопросы психологии. 1998. №2. С. 136.
31. Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов (для начальной школы). Как нам договориться? Практическое руководство по ненасильственному разрешению конфликтов / Пер. с нем. Р.С.Эйвадиса. СПб.: «Светлячок»; «Речь», 2001. 128с.
32. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дис. ...канд.психол.наук: 19.00.01. К., 1999. 181 с.
33. Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
34. Васьківська С.В. Внутрішні суперечності як основа міжособових конфліктів // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнарод. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. С. 332 333.
35. Вачков И.В. Психологический тренинг как средство развития профессионального самосознания педагогов // Школа здоровья, 1995. №3. С. 73 84.
36. Ващенко В.И. Интрапсихические процессы как причина конфликтного поведения личности // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези 3 міжнародної науково-практичної конференції. Київ Чернівці. 1995. С.73-75.
37. Вилюнас В.К. Психологисеские механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
38. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1976. 269 с.
39. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
40. Вірна Ж.П. Формування професійного становлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: Автореф. дис. ...канд.психол.наук: 19.00.07 / Ін-т психології АПН України. К., 1996. 24 с.
41. Волков А.М., Микадзе Ю.В., Солнцева Г.Н. Деятельность: структура и регуляция. М., 1987. 240 с.
42. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1983. Т.3. С. 5 314.
43. Выготский Л.С. Сознание как проблема психологии поведения // Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1982. Т.1. С. 5 52.
44. Гаджиева Н.М., Никитина Н.Н., Кислинская Н.В. Основы самосовершенствования: Тренинг самосознания. Екатеринбург: Изд-во Деловая книга, 1998. 144 с.
45. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 144 с.
46. Головаха Е.И., Кроник А.А. Прогнозное проектирование новых образов психической культуры: принципы конструктивной психологии // Прогнозное социальное проектирование: теоретико-методологические и методические проблемы. - М.: Наука, 1994. С. 209 218.
47. Григорьева Т.Г., Лижская Л.В., Усольцева Т.Г. Основы конструктивного общения: Методическое пособие для преподавателей. М: Совершенство, 1997.
48. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположености к конфликтному поведению // Психические состояния. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. Вып. 10. С. 90 96.
49. Гришина Н.В. Опыт построения социально-психологической типологии производственных конфликтов // Психология производству и воспитанию. Л., 1997. С. 19 24.
50. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2000. 652 с.
51. Гройсман А.Л. Личность. Творчество. Регуляция состояний. М.: Магистр, 1998. 436 с.
52. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
53. Давыдов В.В., Зак А.З. Уровень планирования как усливие рефлексии // Мысли о мыслях. Новосибирск, 1995. Т.1.: Рефлексивное мышление и творчество. Ч.1. С. 67 73.
54. Данількевич М.І. Моделі та концепції пізнання соціального конфлікту // Природа, феноменологія та динаміка конфлікту у сучасному світі. Чернівці, 1993. Ч.І. С.9091.
55. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М.: РАУ, 1995. 32 с.
56. Деркач А.А., Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психологической и професиональной зрелости личности. М.: РАУ, 1995. 208 с.
57. Дикая Л.Г. Становление новой системы психической регуляции в экспериментальных условиях деятельности // Принцип системности в психологических исследованиях. М.: Наука, 1990. С. 103 114.
58. Діагностичні критерії з DSM III R: Пер. с англ. К.: Абрис, 1994. 272 с.
59. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. 1999. №2. С. 42 49.
60. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. 2-е изд., доп. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
61. Дружинин В.В., Конторов О.С., Конторов М.Д. Введение в теорию конфликта. М.: Радио и связь, 1989. 288 с.
62. Дубчак Г.М. Внутрішньо особистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі: Дис. ...канд..психол.наук: 19.00.05. Чернівці, 2000. 208 с.
63. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2001. 368 с.
64. Ершов А.А. Как избежать конфликта // Труд, контакты, эмоции. Л., 1980. 158 с.
65. Ершов А.А. Личность и коллектив (межличностные конфликты в коллективе, их разрешение). Л.: Знание, 1976. 40 с.
66. Етичний кодекс психолога. К.: Товариство психологів України. 12 с.
67. Єгорова Є.В. Психологічний аналіз причин конфліктної поведінки учнів та способи подолання їх вчителем // Зб. доп. науково-практичної конференції Конфлікти у педагогічних системах”. Вінниця: ВДТУ, 1997. С. 340-342.
68. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П., Менеджер: психологические секреты профессии. М., 1992. 168 с.
69. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304с.
70. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: Анамнез, этимология и патогенез. Л.: Медицина, 1998. 248 с.
71. Зиверт Х. Тестирование личности: Пер. с нем. М.: АО Интерэксперт, 1997. 198 с.
72. Иванов В.Г., Коломийченко Л.А. Нравственный конфликт: Зло или благо? Л., 1983. 16 с.
73. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2002. 544 с.
74. Ильин Е.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
75. Ілійчук В.І.Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки: Автореф. дис. канд.психол.наук: 19.00.08 / Інст.психол.АПН України. К., 1996. 24 с.
76. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К., 1996. 188 с.
77. Казмиренко В., Боровский А., Очеретянский В. Социально-психологические проблемы безработицы // Персонал. 1993. №1. С. 60 81.
78. Кайдалов Д.П., Суименко Е.Н.. Психология единоначалия и коллегиальности. М., 1979.
79. Калин В.К. Актуальные аспекты теории воли // Всесоюзная конференция „Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности”. Симферополь, 1986. С. 67 69.
80. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навч. посібник. К.: Вид-во Ін-ту змісту та методів навчання, 1997. 180 с.
81. Карандашев В.Н. Психология: введение в професию. М.: Смысл, 2000. 288с.
82. Карвасарський Б.Д. Психотерапия.- М.: Медицина, 1985. 304 с.
83. Карнозова Л.М. Самоопределение профессионала в проблемной ситуации // Вопросы психологии. 1990. №6. С. 75 82.
84. Карташов С. Конфликтология. Кишинёв: Парагон, 1996. 480 с.
85. Климов Е.А. Конфликтующие реальности в работе с людьми (психологический аспект): Учеб. пособие. М.: МПСИ, 2001. 192 с.
86. Кованов А.Ю. Я профессиональное и Я в профессии // Мир психологии, 2002. №2. С. 135 143.
87. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту. К.: МАУП, 1996. 176 с.
88. Коломенский Я.Л., Жизневский Б.П. Социально-психологический анализ конликтов между учителем и учениками на уроке // Вопросы психологии. 1990. №2. С. 35 42.
89. Кон И.С. Открытие Я”. М., 1978. 367 с.
90. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
91. Конфліктогенна особистість: Словник-довідник термінів з конфліктології: Укл. Татенко В.О. Чернівці-Київ, 1995. 332 с.
92. Конфликты и переговоры. Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 192 с.
93. Конфлікти у сумісній діяльності / Ложкін Г.В., Сьомін С.В., Петровська Т.В., Кисельова О.О. К.: Вид-во Сфера, 1997. 95 с.
94. Корнелиус Х., Фейр Ш., Выиграть может каждый. М., 1992. 212 с.
95. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К., 1995. 304 с.
96. Костина Л. Игровая терапия с тревожными детьми. СПб.: Речь, 2001. 160с.
97. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під. ред. Л.Н.Проколієнко. К.: Рад. школа, 1989. 608с.
98. Кречмер Э. Строение тела и характер. М.: Педагогика-Пресс, 1995. 608 с.
99. Крогиус Н.В. К психологии конфликтной деятельности // Искусственный интеллект” и психология / Под. ред. О.К. Тихомирова. М.: Наука, 1976. 142 с.
100. Крэйг Г. Психология развития.- СПб.: Из-во Питер, 2000. 992 с.
101. Ладанов И.Д., Галицкий В.П. Психологические аспекты преодоления конфликтных ситуаций в трудовых коллективах. М., 1984. 87 с.
102. Ласькова В.Г. Особливості конфліктної взаємодії в юнацьких спортивних командах: Автореф.дисканд.психол.наук: 19.00.01 / Інститут психології АПН України. К., 1998. 18 с.
103. Латынов В. Конфликт: протекание. Способы разрешения поведения конфликтующих сторон // Иностранная психология. 1993. Т.1. №2. С.8792.
104. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Из-во Просвещение, 1964. 342 с.
105. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Выща школа, 1989. 375 с.
106. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. 432 с.
107. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.: Медицина, 1983. 255 с.
108. Ложкин Г.В. Психологический климат трудового коллектива. К., 1988. 67с .
109. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. К.: МАУП, 2002. 256 с.
110. Ломов Б.Ф. Личность как продукт и субъект общественных отношений. М., 1973. 21с.
111. Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии. М., 1981. 212 с.
112. Лук’яненко Т.Н. Психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці: Дис. ...канд.психол.наук: 19.00.07. Київ, 2003. 195 с.
113. Лупъян Я.А. Баръеры общения, конфликты, стресс 2-е изд.доп. Мн.: Выща школа, 1988. 223 с.
114. Лушин П.В.Психология личностного изменения. Кировоград: ООО Имекс ЛТД, 2002. 360 с.
115. Лушин П.В. Личностные изменения как процес: теория и практика. Одесса: Аспект, 2005. 334 с.
116. Майерс Д. Психология / Пер. с англ. Мн.: ООО Попурри, 2001. 848 с.
117. Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ. СПб.: Питер, 1996. 688 с.
118. Макарчук Н.О. Психологічні особливості проведення аналізу та експертизи конфліктів у студентських групах // Конфліктологічна експертиза : теорія і методика. К.: Т-во конфліктологів України ІПППО АПН України, 2003. Випуск 3: Методика конфліктологічної експертизи. С. 50 55.
119. Макарчук Н.О. Тривожність як передумова внутрішньоособистісного конфлікту в старшому юнацькому віці // Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Випуск 24. С. 139 143.
120. Макарчук Н.О. Психологічні характеристики внутрішньоособистісних конфліктів в студентському віці та їх динаміка. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологія. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Випуск 1 (25). С. 295 302.
121. Макарчук Н.О. Фрустрованість особистості як чинник внутрішньоособистісної конфліктності в пізньому юнацькому віці // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологія. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Випуск 2 (26). С. 110 118.
122. Макарчук Н.О. Особистісні детермінанти подолання конфліктів у студентському віці // Конфліктологічна експертиза : теорія і методика. К.: Т-во конфліктологів України ІПППО АПН України, 2005. Випуск 4: Актуальні проблеми конфліктологічної експертизи. С. 57 63.
123. Макарчук Н.О. Особливості розвитку Я концепції в пізньому юнацькому віці як чинника конфліктних форм поведінки // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологія. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. Випуск 4 (28). С. 295 302.
124. Макарчук Н.О. Психолого-педагогічні умови розвитку особистісних детермінант розв’язання конфліктів у сучасної молоді // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологія. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. Випуск 5 (29). С. 17 22.
125. Макарчук Н.О. Формування психологічної культури конструктивного спілкування як передумова профілактики конфліктів у студентських колективах // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Проблеми педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України Л.Д.Кучми”. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. Ч.3. С. 65 68.
126. Макарчук Н.О. Педагогічний конфлікт як чинник професійного становлення студентів в період навчання у вищому навчальному закладі // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” К.: Вид-во Європейського університету, 2003. Т.4 С. 179 183.
127. Макарчук Н.О. Психологічні умови подолання внутрішніх кризових станів особистості в студентському віці // Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії: Матеріли Міжнародної науково-практичної конференції. К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2005. С.76 79.
128. Макарчук Н.О. Творчість особистості в пізньому юнацькому віці як передумова до формування детермінант конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій // Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 2005. С. 66 67.
129. Макарчук Н.О. Особистісні детермінанти конфліктних ситуацій інтерперсональної взаємодії студентів // Динаміка наукових досліджень ´2005: