ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В ПОЛЬЩІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису
ГРЕЧКАЯнаРоманівна
УДК351/354:37.014
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ
В ПОЛЬЩІ
Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Науковий керівник
КрисюкСтепанВасильович
професор, д.пед.н.
Київ 2009 ЗМІСТ

Ст.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................

ВСТУП......................................................................................................................

4

5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДЬСКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА

1.1. Питання механізмів управління освітою у вітчизняній та польській літературі..................................................................................................

13

1.2. Державно-громадське управління освітою в Республіці Польща як теоретична і практична проблема..................................................................

28

Висновки до розділу1 ....................................................................................

45

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В ПОЛЬЩІ

2.1. Управління освітою в Республіці Польща та оптимізація механізмів його реформування .

47

2.2. Структура системи освіти в Польщі.......................................................

76

2.3. Особливості нової моделі управління освітою в Республіці Польща..

88

Висновки до розділу2.

108

РОЗДІЛ 3
МЕХАНІЗМИ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ОСВІТОЮ

3.1. Громадські органи та учнівське самоврядування в управлінні навчальними закладами Польщі....................................................................

111

3.2. Особливості функціонування одноосібних і колегіальних органів та самоврядування в управлінні вищими навчальними закладами Польщі

130

3.3. Громадські організації місцевого, регіонального і загальнодержавного рівнів в управлінні польською освітою.....................

150

Висновки до розділу3......................................................................................

168

ВИСНОВКИ.............................................................................................................

171

ДОДАТКИ................................................................................................................

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................

192

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВНЗ вищі навчальні заклади
ДАК Державна акредитаційна комісія Республіки Польща
МНО Міністерство національної освіти
ОЕК Окружна екзаменаційна комісія
ОМС органи місцевого самоврядування
ЦЕК Центральна екзаменаційна комісія

ВСТУП

Актуальність теми. Вивчення світових тенденцій та особливостей розбудови освіти, модернізація управлінських механізмів має важливе значення для реформування освіти України, дає основу для прогнозування і реального відродження національної освіти, системного управління нею та наближення до європейських стандартів. При виробленні стратегії розвитку галузі освіти особливо пізнавальним є досвід центральноєвропейських постсоціалістичних країн, які отримали у спадок схожі проблеми в освіті та управлінні нею. До таких країн належать Польща, Чехія, Словаччина та ін.
Республіка Польща зуміла вдало поєднати власні традиції управління освітою з позитивним досвідом інших країн. У зв’язку з необхідністю впровадження Болонського процесу система освіти приведена у відповідність до нього, що викликано об’єктивною потребою узгодження будь-якої структури з її змістовним наповненням. Повноваження центральних органів управління освітою обмежено, частину їх передано місцевому рівню, що сприяло поєднанню державного та громадського управління. Суттєво розширено сферу діяльності органів місцевого самоврядування (далі ОМС) і керівників навчальних закладів, що створило умови для співпраці місцевої громади і закладів освіти. ОМС отримали змогу формувати і проводити власну освітню політику відповідно до місцевих потреб та освітньої політики країни. Розширено автономію навчальних закладів усіх рівнів та можливості для реалізації самоуправління.
Впровадження в Україні Болонського процесу, перехід до державно-громадської моделі управління освітою потребує вивчення досвіду цих процесів у країнах, де залучення широких кіл громадськості дало свої позитивні результати. Для України актуальними залишаються процес децентралізації управління освітою, розширення автономії навчальних закладів, наближення їх до місцевого оточення, розгляд повноважень і співпраці органів управління освітою різних рівнів, ролі місцевого самоврядування в управлінні освітою та особливості внутрішнього управління навчальними закладами, повноваження їх керівників та органів управління освітою, а також громадських органів, специфіка їх спільної діяльності, своєрідність співробітництва навчальних закладів і громадських організацій.
Польські громадські органи та організації, пов’язані з освітою та вихованням, діють відповідно у навчальних закладах і за їх межами. Співпраця громади з державними органами в управлінні освітою тісно пов’язана із самоврядуванням (місцевим, учнівським, студентським, аспірантським і самого навчального закладу). Суттєвим у вирішенні цього питання є умови обрання представників до громадських органів, сфера їх діяльності, компетенції та відповідальність, підпорядкування і співпраця між собою та з ОМС.
Вагомий внесок у відображення сучасних трансформацій управлінської системи освіти Польщі та її функціонування зробили такі вітчизняні дослідники, як А.Василюк, Л.Гриневич, І.Ковчина, К.Корсак, В.Щербаченко, Н.Яковець.
Вивчення досвіду Республіки Польща викликане її теоретичним та практичним здобутком у цій сфері діяльності, є пізнавальним для розбудови Україною нової системи управління освітою. У роботі зроблено акцент на запозиченні для України досвіду Польщі щодо структурної перебудови управління системою вищої освіти в умовах переходу до Болонського процесу. Зауважимо, що вживання в дослідженні терміну «управління освітою» обумовлено відсутністю в Польщі терміну ідентичного «державно-громадському управлінню освітою» в Україні. Аналіз вітчизняних досліджень свідчить про відсутність цілісного та системного вивчення процесу управління освітою в Польщі. Тому дослідження трансформацій та аналіз позитивних здобутків, а також проблем, які виникали при проведенні змін в управлінні освітою в Республіці Польща, дозволить використати цей досвід для реформування вітчизняної системи управління освітянською галуззю, сформувати оптимальну модель регіонального управління освітою та запобігти негативним явищам при проведенні змін в Україні.
У роботі нами окремо досліджено дошкільну, загальну середню, професійну освіту (система шкільництва) та вищу (система вищого шкільництва). Також розглянуто управління державними навчальними закладами, враховуючи, що саме вони підпорядковані ОМС. Усі ці чинники визначили актуальність і зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано автором у межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «­­Державне управління та місцеве самоврядування» на кафедрі управління освітою Національної академії в рамках науково-дослідної роботи «Становлення державно-громадського управління освітою в Україні» (номер державної реєстрації 0102U002535). В якості співвиконавця на громадських засадах автором досліджено особливості взаємодії органів державного управління, місцевого самоврядування з громадськістю в системі державно-громадського управління освітою в Польщі.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в здійсненні цілісного та системного наукового аналізу особливостей управління освітою в Польщі, зокрема, механізмів взаємодії органів управління освітою із громадськістю в системі державно-громадського управління та розроблення на основі цього практичних рекомендацій для удосконалення моделі державно-громадського управління освітою в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дисертації розв’язувалися такі завдання:
- проаналізувати наукові праці та інші інформаційні джерела щодо управління освітою Польщі, виділити та охарактеризувати сучасну польську модель управління освітою;
- виявити та обґрунтувати механізми взаємодії органів державного управління освітою і громадськості в управлінні освітою;
- обґрунтувати особливості та механізми розвитку державно-громадського управління освітою в Республіці Польща, а також диференціювати види, характер і принципи діяльності польських громадських органів та організацій в управлінні освітою;
- обґрунтувати нову систему проведення перевідних та випускних іспитів як одного з каталізаторів якості освіти;
- окреслити діяльність, компетенції та повноваження керівників та органів управління освітою, розкрити механізми їх співпраці, баланс повноважень та відповідальності між усіма рівнями та учасниками управління освітою;
- розробити практичні рекомендації для застосування позитивного досвіду Республіки Польща в розвитку державно-громадського управління освітою в Україні.
Об’єкт дослідження система управління освітою в Польщі.
Предмет дослідження особливості державно-громадського управління освітою в Польщі.
Гіпотеза дисертаційного дослідження базується на припущенні, що вивчення та критичне осмислення польського досвіду формування державно-громадської моделі управління освітою, практичне використання цього досвіду з точки зору доцільності та відповідно до національних особливостей системи освіти України сприятиме залученню громадськості до вирішення освітянських проблем і в цілому підвищить рівень вітчизняного управління освітою.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі проведення дисертаційного дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих наукових методів та підходів:
- теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел із державного управління, менеджменту, теорії управління, законодавчих актів і нормативно-правових документів із питань управління освітою Польщі та України;
- історико-логічний метод, що дав можливість проаналізувати розвиток механізмів державно-громадського управління освітою в Республіці Польща;
- метод ретроспективного аналізу для виявлення та узагальнення тенденцій розвитку державно-громадського управління освітою в Польщі;
- структурно-функціональний підхід до визначення механізмів державно-громадського управління освітою в Республіці Польща з погляду його організаційної будови та функціональної реалізації;
- інформаційно-аналітичні методи дослідження, які використовувалися для оцінювання досягнутого стану державно-громадського управління освітою в Польщі;
- метод порівняльного аналізу, який дав змогу розглянути й обґрунтувати можливість застосування польського досвіду в умовах України.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є: польські закони та підзаконні акти; аналітичні висновки та звіти державних органів Польщі, які відповідають за розробку та впровадження державно-громадського управління освітою; наукові та публіцистичні розвідки вітчизняних та зарубіжних учених і фахівців; сторінки і портали глобальної мережі Інтернет з означених питань.
Збір матеріалів із досліджуваної проблеми, її комплексний аналіз та наступна систематизація дали змогу конкретизувати напрями дослідження та методику його проведення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено цілісне та системне дослідження державно-громадського управління освітою в Польщі з позиції можливості застосування відповідного досвіду в системі державного управління України, зокрема:
- науково обґрунтовано державно-громадський характер управління освітою, який полягає в: співпраці державних, самоврядних, громадських органів та громадськості в управлінні освітою; децентралізації управління; самоврядуванні в освіті; зв’язку сучасної системи управління освітою з управлінськими традиціями (наприклад, формування учнівського самоврядування);
- визначено позитивні сторони системи управління освітою, зокрема, встановлення балансу повноважень та відповідальності між усіма рівнями та учасниками управління освітою, розширення повноважень керівників навчальних закладів і органів місцевого самоврядування, співпраця останніх ізнавчальними закладами, підвищення ролі громадськості у процесі підготовки та прийняттяуправлінськихрішеньорганами державної влади та місцевого самоврядування, посилення ролі шкільних рад, розширення повноважень учнівського, студентського та аспірантського самоврядування, перехід учнівського самоврядування у студентське тощо;
- запроваджено термін «усуспільнення навчальних закладів», що означає орієнтацію навчальних закладів незалежно від форми власності на реалізацію освітніх цілей і завдань у відповідності до суспільних потреб місцевості, регіону;
удосконалено визначення поняття «державно-громадське управління освітою» як процесу управління із залученням громадськості, спрямованого на демократизацію управлінських відносин, самоврядування та усуспільнення навчальних закладів;
дістали подальшого розвитку:
- механізми державно-громадського управління освітою, зокрема: передача частини повноважень шляхом делегування влади від центральних органів управління освітою органам місцевого самоврядування, навчальним закладам; встановлення партнерського впливу і взаємоконтролю державних, самоврядних і громадських органів у питаннях освіти; залучення громадськості до співуправління в освіті; налагодження співпраці навчальних закладів із місцевою громадою, громадськими організаціями; розвиток навчальних закладів у тісному зв’язку з потребами регіону; вдосконалення роботи громадських органів у навчальних закладах; наділення учнівського, студентського та аспірантського самоврядування відповідними повноваженнями та ін.;
- взаємодія рівнів управління освітою (центрального, регіонального, місцевого, основного (елементарного)) у формуванні освітньої політики, розподілі освітніх коштів, підготовці та підвищенні кваліфікації педагогічних кадрів; співпраця органів місцевого самоврядування (місцевий рівень) і вищих навчальних закладів (основний рівень) щодо визначення плану прийому до вищих шкіл згідно з потребами місцевого ринку праці та органів місцевого самоврядування (місцевий рівень) і педагогічної ради школи (основний рівень) щодо затвердження керівника навчального закладу тощо;
- нові напрями у діяльності та повноваження керівників органів управління освітою, навчальних закладів у сучасних умовах, а саме: проведення демократичних виборів у навчальних закладах, загального нагляду і контролю правової діяльності вищих навчальних закладів; підпорядкування навчальних закладів безпосередньо органам місцевого самоврядування тощо;
- формування безперервного процесу участі громадян в управлінні освітою (перехід учнівського самоврядування у студентське і аспірантське; залучення громадськості до співуправління в освіті тощо).
Практичне значення одержаних результатів. Проаналізований та висвітлений матеріал у дослідженні, висновки та практичні рекомендації є основою для вирішення науково-прикладних завдань управління освітою в Україні. Досвід Польщі в галузі управління освітою може бути використаний у практиці модернізації вітчизняної системи управління освітою, практичній роботі управлінських освітянських кадрів.
Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством освіти і науки України при розробці науково-методичних рекомендацій, визначенні структури та обсягів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, а також при розробці відповідних пропозицій Міністерства освіти і науки України до Міністерства економіки України щодо плану державного замовлення на 2006-2008роки з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у вищих навчальних закладах Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження від 11.04.2008р. №7/1-17-365); враховані в практичній діяльності Центральним інститутом післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження від 14.04.2008р. №01-14/201); враховані та частково використані в управлінні закладами освіти Житомирської області (довідка про впровадження від 23.12.2008р. №1-3163).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлені у доповідях та повідомленнях, виголошених на науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (Київ, 2002р.), «Україна: людина, суспільство, природа» (Київ, 2004р.), «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (Київ, 2005р.), на засіданнях кафедри управління освітою, міжкафедральному семінарі кафедр управління освітою, управління охороною суспільного здоров’я, соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України та міжкафедральному семінарі кафедр державного управління та місцевого самоврядування, управління муніципальним розвитком Академії муніципального управління.
Публікації. Різноманітні аспекти досліджуваної проблеми відображено у 9 наукових працях, у тому числі у восьми одноосібних публікаціях (4 статті у наукових фахових виданнях із державного управління та 3 тези доповідей на наукових і науково-практичних конференціях) й одній доповіді у співавторстві.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 215сторінок, із яких 175сторінок основного тексту, 13додатків на 16сторінках, список використаних джерел на 24сторінках (224найменування, у тому числі194 іноземною мовою).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання здійснення цілісного системного наукового аналізу особливостей управління освітою в Польщі, зокрема, механізмів взаємодії органів управління освітою із громадськістю в системі державно-громадського управління освітою та розроблення на основі цього практичних рекомендацій для удосконалення моделі державно-громадського управління освітою в Україні. Одержані в ході виконання дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки.
1. Проведений аналіз наукових праць за темою дослідження переконує, що питання державно-громадського управління освітою в Польщі не було предметом спеціального дослідження в Україні. Окремі праці вчених стосуються педагогічних аспектів або ж опосередковано розглядають управління освітою в Польщі. Результати дослідження засвідчили, що сучасна польська модель управління освітою є державно-громадською і включає горизонтальний (діяльність громадських та освітніх рад самоврядування) та вертикальний (пов’язаний з участю в управлінні державних, самоврядних, громадських органів) поділи, що в результаті забезпечує її гнучкість, здатність швидко та ефективно реагувати на місцеві потреби та зміни в освіті. Дисертантом введено в науковий обіг термін усуспільнення навчальних закладів орієнтація навчальних закладів незалежно від форми власності на реалізацію освітніх цілей і завдань у відповідності до суспільних потреб місцевості, регіону. Уточнено поняття «державно-громадське управління освітою», під яким розуміється процес управління із залученням громадськості, спрямований на демократизацію управлінських відносин, самоврядування та усуспільнення навчальних закладів.
2. Встановлено, що державне управління системою шкільництва у Польщі становлять три рівні: міністр освіти, куратори освіти, керівники навчальних закладів. Після реформування системи освіти повноваження міністра обмежилися за рахунок передачі частини їх кураторам та органам місцевого самоврядування, юридично обумовлена діяльність громадських органів управління. До складу місцевого самоврядування Польщі входять ради воєводств, повітів і ґмін, основними повноваженнями яких є задоволення потреб місцевої громади в галузі освіти.
Внутрішнє управління польськими навчальними закладами є децентралізованим. Їх структура законодавчо передбачає діяльність громадських та колегіальних органів управління навчальних закладів (шкільні та батьківські ради, органи учнівського самоврядування, сенати, конвенти, органи студентського і аспірантського самоврядування), які наділені відповідними повноваженнями у вирішенні внутрішніх питань навчальних закладів і співпрацюють між собою.
3. Виявлено і обґрунтовано механізми взаємодії органів державного управління і громадськості в управлінні освітою: залучення широкого кола громадськості і самоврядування до управління як важливої умови децентралізації та усуспільнення навчальних закладів; децентралізація управління освітою шляхом розширення повноважень керівників навчальних закладів і органів місцевого самоврядування; встановлення однакового рівня впливу і взаємоконтролю державних, самоврядних і громадських органів у питаннях освіти; співпраця самоврядування зі шкільним середовищем шляхом налагодження співпраці навчальних закладів із місцевою громадою, громадськими організаціями, розвиток навчальних закладів у тісному зв’язку з потребами регіону; удосконалення роботи громадських органів у навчальних закладах; посилення ролі шкільних рад з метою запобігання можливої сваволі чи диктаторських методів управління; підвищення контролюючої ролі громадськості та розширення повноважень учнівського, студентського (створення аспірантського) самоврядування, що сприяло їх залученню до участі у вирішенні внутрішніх справ навчального закладу, відстоюванні своїх прав та інтересів; перехід учнівського самоврядування у студентське і аспірантське; розвиток конкуренції на первинному ринку освітніх послуг та ін.
4. Доведено, що державно-громадський характер управління освітою Польщі реалізовується завдяки вагомій участі самоврядування та громадськості у формуванні освітньої політики регіону в межах державної освітньої політики, в управлінні освітою. У навчальних закладах законодавчо передбачена діяльність товариств і організацій, статутним завданням яких є ведення виховної роботи, розширення і збагачення форм дидактичної та опікунської діяльності. За їх межами функціонує система громадських організацій, скерованих на різнорівневу співпрацю з учнями, вчителями, керівниками, роботу з дітьми та молоддю, підтримку підвищення кваліфікації вчителів та впровадження нових програм. Також є громадські організації, які створюють та керують недержавними навчальними закладами, що діють при державних навчальних закладах.
Позитивними рисами системи управління освітою в Польщі є відміна монополії держави на створення навчальних закладів; розширення можливостей для ведення експериментів, авторських освітніх інновацій, використання авторських програм навчання; розширення повноважень керівників навчальних закладів і органів місцевого самоврядування, співпраця органів місцевого самоврядування із навчальними закладами; підвищення контрольної ролі громадськості тощо.
5. Обґрунтовано, що нова система проведення іспитів (внутрішній та зовнішній етапи), а також створення Центральної та окружних екзаменаційних комісій дає можливість визначити фаховий рівень викладачів, виявити здібності та досягнення учнів з метою вибору професії, формулює спільний стандарт необхідних знань учнів за умов існування різних програм, способів і методів навчання. Така система іспитів об’єктивно відображає рівень якості освіти, дозволяє органам місцевого самоврядування систематично та об’єктивно оцінювати роботу навчальних закладів та використовувати дані результати для цільового розподілу коштів.
6. Окреслено діяльність, компетенції та повноваження керівників та органів управління освітою, умови їх призначення та відкликання, розкрито механізми їх співпраці, баланс повноважень та відповідальності між усіма рівнями та учасниками управління освітою. Так, у компетенції міністрів (найвищий рівень державного управління освітою) залишився тільки загальний нагляд і контроль правової діяльності навчальних закладів. Головним завданням кураторів освіти (середній рівень) є допомога органам управління освітою на місцевому рівні та проведення на теренах свого воєводства педагогічного нагляду, що обіймає сукупність педагогічної діяльності навчальних закладів. Куратори безпосередньо підпорядковані міністру національної освіти, співпрацюють із ним та з органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть створювати і керувати тільки державними навчальними закладами. Вони співпрацюють з кураторами в оцінюванні праці керівників навчальних закладів, із радами шкіл та батьківськими радами. Керівники навчальних закладів (елементарний рівень) втілюють освітню політику держави на практиці. При виконанні покладених на них завдань співпрацюють із громадськими органами своїх навчальних закладів. Громадські та колегіальні органи (рада школи, батьківська рада, учнівське, студентське, аспірантське самоврядування, Головна рада вищого шкільництва, Державна акредитаційна комісія, сенат (конвент), рада головної організаційної одиниці), органи учнівського, студентського та аспірантського самоврядувань співпрацюють із керівниками своїх навчальних закладів між собою. Вплив громадських та колегіальних органів на процес прийняття рішень обмежив сферу затвердження індивідуальних рішень.
Міністри призначаються Радою Міністрів, на інші посади керівники обираються шляхом проведення конкурсів на підставі відповідних вимог. Важливою тенденцією є прозорі вибори громадських та колегіальних органів, умови виборів та квота їх членства передбачені нормативно-правовими актами в галузі освіти. Членами конкурсних комісій є також представники різних органів громадських і самоврядування навчальних закладів.
7. Проведене дисертаційне дослідження особливостей системи управління освітою в Польщі та зроблені висновки мотивують формулювання рекомендацій законодавчим та виконавчим органам України стосовно наукового та практичного використання отриманих результатів для подальшого вдосконалення державно-громадського управління освітою в Україні (закони України «Про освіту» від 23.05.1991р. №1060-XII та «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997р. №280/97-ВР), зокрема:
- законодавчо визначити компетенції органів місцевого самоврядування, чітко розмежувати їхні функції на усіх рівнях, що забезпечить чітку систему управління освітою на регіональному та місцевому рівнях;
- законодавчо встановити механізми співпраці та взаємного контролю за діяльністю державних органів громадськими органами та самоврядуванням для забезпечення дієвості державно-громадського управління освітою, підвищення їх відповідальності;
- розширити функції органів державно-громадського управління освітою для суб’єктів розробки освітньої політики регіону з урахуванням державної освітньої політики, що сприятиме ефективному, прозорому і демократичному формуванню освітньої політики безпосередніми її виконавцями, створення нових підходів до організації відкритого демократичного діалогу з навчальними закладами та громадськістю, періодичного звітування органів управління освітою перед громадськістю;
- переглянути і встановити чіткі вимоги до кандидатів на посади керівників органів управління освітою, керівників навчальних закладів, каденцію їх перебування на посаді та умови звільнення, чіткі умови проведення конкурсів із неодмінним залученням представників громадськості; запровадити періодичну звітність перед громадськістю, що сприятиме підвищенню ефективності та якості управління освітою, навчальними закладами, їх відповідальності перед громадськістю.

З урахуванням складності та багатоаспектності питань управління освітою подальші дослідження можуть стосуватися вивчення зарубіжного досвіду щодо фінансування, співпраці держави та громадськості у формуванні національної освітньої політики, законодавчого забезпечення діяльності та розвитку державно-громадського управління освітою, розвитку самоврядування, підвищення якості освіти тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна Болонья СаламанкаПрагаБерлін) / упорядники : М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубіянко, І.І.Бабин Т. : Екон. думка; ТАНГ, 2003. 60с.
2. Василюк А. Вища освіта Польщі: структура, управління, фінансування, підготовка кадрів / А. В.Василюк // Освіта і упр. 1998. № 2. Т. 2. С.154163.
3. Василюк А. Головні особливості освітніх реформ у Польщі та Україні (порівняльний аналіз) / А. В. Василюк // Освіта і упр. 1998. №4. С.4045.
4. Василюк А. Польща і Україна: концептуальні підходи до реформування системи оцінювання (порівняльний аналіз) / А. В. Василюк // Освіта і упр. 2000 (2001). №3-4. Т.4. С.1320.
5. Василюк А. Приватний сектор у галузі вищої освіти Польщі та України / А.В.Василюк // Екон. часоп. 1998. №11-12. С.4547.
6. Василюк А. Реформування професійної освіти в Польщі та Україні (порівняльний аналіз) / А. В. Василюк // Освіта і упр. 1999. №1. Т.3. С.1318.
7. Василюк А. Утворення і діяльність недержавного сектора у системі вищої освіти Польщі / А. В. Василюк // Освіта і упр. 1998. №1. Т.3. С.158162.
8. Василюк А.В. Професійно-педагогічна підготовка вчителів у Польщі (1989-1997рр.) : автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед.наук : спец. 13.00.04/ А. В. Василюк. К., 1998. 20с.
9. Василюк А., Пахоцінський Р., Яковець Н. Сучасні освітні системи : посіб. з порівн. педагогіки для самост. роботи студ. / АллаВасилюк, РишардПахоцінський, НаталіяЯковець. Ніжин, 2002. 139 с.
10. ВасилюкА. Про реформування середньої освіти в Україні і Польщі / А.Василюк, Н. Яковець // Освіта і упр. 1999. №3. Т.3. С.115120.
11. ВасилюкА.В. Недержавний освітній сектор у Польщі: міфи і реалії / А.В.Василюк, К.В. Корсак // Освіта і упр. 2003. №3. Т.6. С.152156.
12. ВознякБ. Громадськість і освіта у Польщі та Україні / Б.Возняк, К.Корсак // Освіта і виховання в Польщі і Україні (ХІХ ХХст.) : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / упорядкув. і заг.ред. Є.І.Коваленко. Ніжин : НДПУ, 1998. С.7477.
13. ГонцяжЯ. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі [Текст] / Януш Гонцяж, Наталя Гнидюк, Олена Куленкова, Вікторія Гуменюк ; за заг. ред. Я.Гонцяжа ; Центр дослідж. адмін. Реформи ; Міжнар. центр перспект. дослідж. К. : Міленіум, 2001. 182с.
14. ГриневичЛ. Децентралізація управління освітньою системою (на прикладі Польщі) / Л.Гриневич // Освіта і упр. 2004. №3-4. Т.7. С.153160.
15. ГриневичЛ.М. Тенденції демократизації управління базовою освітою в сучасній Польщі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01 / Л.М.Гриневич. К., 2005. 20с.
16. ЗахорскаМ. Преобразования в системе просвещения концепции и предпосылки / М.Захорска // Вторая волна польских реформ / под ред. Л.Колярской-Бобиньской. Варшава : Oficyna Naukowa; Instytut Spraw Publicznych, 2000. С.73102.
17. КнодельЛ. Освітня система в Польщі : Традиції та сучасність [Електронний ресурс] / Л.Кнодель. Режим доступу :http://www.pleyady.kiev.ua/index.php?go =Pages&in=view&id=1040. Заголовок з екрана.
18. КовчинаІ.М. Педагогічна освіта в Польщі у 80-90-х роках ХХ століття / І.М.Ковчина ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. К. : Логос, 2000. 142с.
19. КовчинаІ.М. Реформування загальної середньої і педагогічної освіти в Польщі у 80-90-х роках ХХст. : автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед.наук : 13.00.04 / І.М.Ковчина ; АПН України; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. К., 1997. 19с.
20. КонажевскиК. Замечания по поводу реформы системы просвещения / К.Конажевски // Четыре реформы. От концепции до реализации / под ред. Л.Колярской-Бобиньской. Варшава : Oficyna Naukowa ; Instytut Badań Publicznych, 2000. С.255267.
21. Корсак К.В. Вища освіта сучасної Польщі / К.В.Корсак // Світова вища освіта: Порівняння і визнання законних кваліфікацій і дипломів : монографія. К. : МАУП МКА, 1997. С.141146.
22. КорсакК.В. Реформи освіти у Польщі та Україні: уроки і перспективи / К.В.Корсак// Освіта і виховання в Польщі і Україні (ХІХ ХХст.) : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / упорядкув. і заг.ред. Є.І.Коваленко. Ніжин : НДПУ, 1998. С.36.
23. КорсакК. Вища освіта Польщі / К.Корсак, А.Василюк // Міжнар. освіта. 1997. №3. С.2426.
24. Нові педагогічні поняття: Англо-польсько-український словник / уклад. А.В.Василюк ; Київ. ун-т ім.Тараса Шевченка ; Ніжин. пед. ун-т ім.Миколи Гоголя. Ніжин, 1999. 22с.
25. ПацёрекА. Достижения и неудачи / А.Пацёрек// Четыре реформы. От концепции до реализации / под ред. Л.Колярской-Бобиньской. Варшава : Oficyna Naukowa; Instytut Badań Publicznych, 2000. С.269293.
26. ПацёрекА. Семь сфер преобразований / А.Пацёрек// Четыре реформы. От концепции до реализации / под ред. Л.Колярской-Бобиньской. Варшава: Oficyna Naukowa ; Instytut Badań Publicznych, 2000. С.251254.
27. ПендельА. Проблеми управління середньою школою у Польщі в контексті взаємовідносин інституцій державної влади та місцевого самоврядування / А.Пендель// Ефективність державного управління : зб. наук. пр. 2002. Вип.1/2. С.199205.
28. ПендельА.Й. Управління загальноосвітніми навчальними закладами в Польщі: стан і перспективи розвитку : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / А.Й.Пендель; Львів. Регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Л.,2003. 20с.
29. Реформа системи освіти. Warsaw : Polish Know How Fundation, [2000]. 6c.
30. Студентський Парламент Республіки Польща [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.psrp.org.pl/index_ua.php. Заголовок з екрана.
31. ХицК. Вначале была «Учительская Солидарность». Реформы образования в Польше и Украине: сходства и различия / К. Хыц, А.Василюк // Зеркало недели. 2000. 1117марта. №10 (283) [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://www.mirror.kiev.ua/3000/3300/26201. Заголовок з екрана.
32. ХицК. Суспільна трансформація і освітні реформи у сучасній Польщі / К.Хиц, А.Василюк// Екон. часоп. 1999. №9. С.4852.
33. ХмелецкаяЭ. Преобразования в системе высшего образования / Э.Хмелецкая// Вторая волна польских реформ / под ред. Л.Колярской-Бобиньской. Варшава: Oficyna Naukowa ; Instytut Badań Publicznych, 2000. С.103141.
34. ШльосекФ. Реформа системи освіти Польщі / Ф.Шльосек// Шлях освіти. 1998. №3. С.2022.
35. ШльосекФ. Сучасні проблеми реформування освіти в Польщі / Ф.Шльосек// Освіта і виховання в Польщі і Україні (ХІХ ХХст.) : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / упорядкув. і заг.ред. Є.І.Коваленко. Ніжин : НДПУ, 1998. С.1520.
36. ЩербаченкоВ. Розвиток студентського самоврядування в університетах Республіки Польща / В.Щербаченко// Громад. ініціативи. 2001. №4 (10), груд. С.1820.
37. AdamczykE. Gminna kadra kierownicza w oświacie / E.Adamczyk// Samorządowy model oświaty : koncepcje i realia / E.Adamczyk, J.Gęsicki, E.Matczak. Warszawa : Instytut Badan Edukacyjnych, 2001. S.3143.
38. AdamczykE. Przemiany prawno-organizacyjne w tworzeniu oświaty samorządowej / E.Adamczyk// Samorządowy model oświaty: koncepcje i realia / E.Adamczyk, J.Gęsicki, E.Matczak. Warszawa : Instytut Badan Edukacyjnych, 2001. S.1929.
39. AuleytnerJ. Społeczne uwarunkowania procesów edukacyjnych / J.Auleytner// Przemiany edukacjkyne we współczesnej szkole / pod red. M.Jakowickiej ; Wyższa Szkoła Pedagogiczna Towarzystwa Wiedzy Powszechnej w Warszawie. Warszawa: Wydaw. WSP TWP, 1998. S.1118.
40. BarczakJ. Forum pedagogów szkolnych / J.Barczak, B.Rybaczyk// Wychowanie w szkole : materiały z konferencji regionalnej zorganizowanej przez Kuratorium Oświaty w Gorzowie Wlkp. 11.12.1998 r. [przygot. mater. Barbara Klimanowska]. Gorzów Wlkp. [Wielkopolski] : Wojewódzki Ośrodek Metodyczny, 1999 [i. e.] 2000. S.152153.
41. BaumanT. Demokracja w uniwersytecie / T.Bauman// Przemiany szkolnictwa wyższego u progu XXIwieku / pod red. ZbigniewaP.Kruszewskiego ; Szkoła Wyższa im.Pawła Włodkowica w Płocku. Płock : Wydaw. Naukowe «Novum», 1999. S.172179.
42. BobowskaG. Organ prowadzący oraz dyrektor szkoły (placówki) a oświatowe organizacje związkowe / G.Bobowska. Katowice : Związek Nauczycielstwa Polskiego ; Ośrodek Usług Pedagogicznych i Socjalnych , 2002. 68s.
43. BogajA. System edukacji w Polsce: osiągnięcia, problemy, dylematy / A.Bogaj, S.M.Kwiatkowski, M.J.Szymański. Wyd.2. Warszawa : Instytut Badań Edukacyjnych, 1997. 179s.
44. BorońW. Problemy tworzenia Krajowego Stowarzyszenia Pracowników Edukacji na rzecz Młodzieży i Społeczności Lokalnej / W.Boroń // Działalność stowarzyszeń kadr zarządzających oświatą : materiały konferencyjne, Warszawa, 9 maja 1996 / praca zbiorowa pod red. H.Bednarczyka ; oprac. M.Piotrowski et al. Radom : Instytut Technologii Eksploatacji ; Warszawa : Instytut Badań Edukacyjnych, cop. 1996. S.8082.
45. BorzęckaM. Z rodzicami w szkole: wiedzieć, rozumieć, współpracować / Maria Borzęcka, Renata Mareńca. Warszawa : Pracownia Pedagogiczna i Wydawnicza, cop.2000. 43s.
46. CardwellC., SpinksJ. Szkoła w procesie transformacji wizja na lata dziewięćdziesiąte / C.Cardwell, J.Spinks// Współczesne tendencje w kierowaniu zmianą edukacyjną : antologia2 / pod red. D.Ekiert-Grabowskiej. Radom : Instytut Technologii Eksploatacji, cop. 1997. S.1328.
47. Cele Rady i ich realizacja [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. aci.com.pl/Jntar/rada%20mlodziezowa.htm. Заголовок з екрана.
48. Czarnotta-MączyńskaJ. Aspekty uspołecznienia szkoły państwowej refleksje wychowawcy klasy / J.Czarnotta-Mączyńska// ABC kierowania szkołą. Z. 2. Kierowanie pracą wychowawczą szkoły / zespół red. E.Bocher-Kuchlewska et al. ; Centrum Doradztwa i Doskonalenia Nauczycieli. Szczecin : Oficyna Wydawnicza Zachodniopomorskiego Centrum Edukacyjnego: na zlec. CDiDN, 1996. S.7984.
49. Dąbrowa-Szefler M. System nauki i szkolnictwa wyższego funkcjonowanie i elementy zarządzania / podręcznik. M.Dąbrowa-Szefler. Warszawa : Centrum Badań Polityki Naukowej i Szkolnictwa Wyższego ; Uniwersytet Warszawski, 2003. 124s.
50. DenekK. Kierunki rozwoju polskiej edukacji / K.Denek// Przemiany edukacyjne we współczesnej zkole / pod red.M.Jakowickiej ; Wyższa Szkoła Pedagogiczna Towarzystwa Wiedzy Powszechnej w Warszawie. Warszawa : Wydaw. WSP TWP, 1998. S.3249.
51. Dokumenty procesu Bolońskiego [Електронний ресурс]. Warszawa, 2007. 26s. Режим доступу:http://www.nauka.gov.pl/mn/index.jsp?place=Lead08& news_cat_id=97&news_id=6761&layout=2&page=text. Заголовок з екрана.
52. DolataR. Reforma egzaminu maturalnego oceny i rekomendacje / R.Dolata, E.Putkiewicz, A.Wiłkomirska; Instytut Spraw Publicznych // Analizy i Opinie. 2004. №22. 14s.
53. DzierzgowskaI. Poradnik dla dyrektorów szkół, nauczycieli i rodziców / I.Dzierzgowska. Warszawa : Wydawnictwa CODN Centralnego Ośrodka Doskonalenia Nauczycieli, 2001. 120s.
54. Edukacja jest w niej ukryty skarb : raport dla UNESKO. Międzynarodowa Komisja do Spraw Edukacji dla XXI Wieku pod przewodnictwem Jacqes’a Delorsa / In’am al Mufti (et al.; przetł. Wiktor Rabczuk). Warszawa : Stowarzyszenie Oświatowców Polskich : Wydawnictwa UNESKO, cop.1998. 288s.
55. Edukacja narodowym priorytetem : raport o stanie i kierunkach rozwoju edukacji narodowej w Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej / Komitet Ekspertow do spraw Edukacji Narodowej. Warszawa ; Kraków : Panst. Wydaw. Naukowe, 1989. 445s.
56. Edukacja w zmieniającym się społeczeństwie / (oprac.zespoł. pod kier. IreneuszaBiałeckiego et al.) ; Rzeczpospolita Polska ; Ministerstwo Edukacji Narodowej. Wyd.2popr. Warszawa : Tepis, 1996. 249s.
57. FałkowskiW. Wystąpienie inauguracyjne / W.Fałkowski// Model szkolnictwa wyższego Biuletyn : Konferencje i seminaria 1(29)2000, Warszawa, styczeń, 2000. Warszawa, 2000. S.1114.
58. Federacja Związków i Stowarzyszeń Gmin i Powiatów RP // Edukacja w gminie, powiacie i województwie: z wzorami regulaminów i uchwał / [red. t. A.Gałuszka, W.Misztal, P.Stańczyk] ; Federacja Związków i Stowarzyszeń Gmin i Powiatów RP; Centrum Prawa Miejscowego. Kraków : Fundacja Rozwoju Samorządności i Prasy Lokalnej, 1999. S.108129.
59. FudaliJ. Kształtowanie europejskiej świadomości uczniów w szkole ogólnokształcącej : raport z badań / J.Fudali. Łódź : Wydaw. Uniwersytetu Łódzkiego, 1997. 295s.
60. Fundacjie i stowarzyszenia [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.
gimnazjum. pl/fundacje/fundacje.phtml. Заголовок з екрана.
61. GawreckiJ. Techniki pracy menedżera oświaty czyli Jak powinien działać profesjonalny dyrektor szkoły / L.Gawrecki. Poznań : eMPi2, 1997. 143s.
62. GęsickiJ. Strategie i taktyka reformy systemu edukacji / J.Gęsicki. Warszawa ; Kraków : Państ. Wyd. Naukowe, 1989. 34s.
63. GęsickiJ. Sytuacja ucznia w szkole: (jaka jest? jaka może być?) / J.Gęsicki. Warszawa: Instytut Badań Edukacyjnych, 1990. 113s.
64. GęsickiJ. Szanse i zagrożenia reformy oświaty / J.Gęsicki// Reforma edukacji w procesie jej wprowadzenia. Wałbrzych, 2003. S.1931.
65. GęsickiJ. Uwarunkowania tworzenia oświaty samorządowej / J.Gęsicki// Samorządowy model oświaty / E.Adamczyk, J.Gęsicki, E.Matczak. Warszawa : Instytut Badan Edukacyjnych, 2001. S.717.
66. Główne kierunki doskonalenia syste