Особливості конструювання культурного капіталу сучасного українського студентства

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Голіков Олександр Сергійович

УДК 316.728

Особливості конструювання культурного капіталу
сучасного українського студентства

Спеціальність 22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор соціологічних наук, доцент
Сокурянська Людмила Георгіївна

Харків 2009

ВСТУП

РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРНИЙ КАПІТАЛ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ

13

1.1. Парадигмальні та концептуальні засади вивчення культурного капіталу

13

1.2. Культурний капітал: проблема визначення та суміжних понять

32

1.3. Культурний капітал як процес: конвертації, ансамбльованість, капітальні практики

55

Висновки до розділу І

70

РОЗДІЛ ІІ. КОНТЕКСТИ КОНСТРУЮВАННЯ КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ

74

2.1. Соціокультурні нерівності як макроконтекст конструювання культурного капіталу

74

2.2. Вища освіта як мезоконтекст конструювання культурного капіталу

92

2.3. Повсякденнісні мікроконтексти конструювання культурного капіталу

114

Висновки до розділу ІІ

128

РОЗДІЛ ІІІ. ПОВСЯКДЕННІСНІ СТРАТЕГІЇ ТА ПРАКТИКИ КОНСТРУЮВАННЯ КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ: ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

131

3.1. Культурне споживання як практика культур-капіталізації

131

3.2. Роль акторної повсякденності в процесах культур-капіталізації

145

3.3. Проблеми зв’язку ціннісно-нормативної структури та культурного капіталу

164

Висновки до розділу ІІІ

174

ВИСНОВКИ

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

180

ДОДАТКИ

203

ВСТУП

Сучасні багатовимірні суспільства вже не піддаються аналітичному осмисленню в тому вигляді термінів соціальної стратифікації, в якому вони були сформульовані в середині ХХ століття. Актуалізуються нові, багаточисельні системи координат, за якими існує та сприймається розшарування суспільства. Важливу роль серед них грають різноманітні культурні виміри соціальних нерівностей.
Ці процеси розшарування супроводжуються елімінуванням статичності соціокультурної диференціації як результату (що зафіксовано в концепті соціокультурної стратифікації) і трансформацією її в динамічний процесуальний вимір структури суспільства. Процесуальний вимір нерівностей (як у праксеологічному, так і у гносеологічному аспектах) все далі відходить від процесу власне відтворення і все більше стає процесом конструювання, виробництва системи соціокультурних розрізнень. Конкурентне суспільство, засноване на всепроникаючому ринку (а Україна наразі йде шляхом будівництва саме такого суспільства), є системою статусів досягнення. Саме з цієї точки зору можуть бути адекватно проінтерпретовані не зовсім нібито очевидні процеси боротьби в соціокультурному полі за визнання: відбувається не просто боротьба стратегій за визнання їх успішними, але й боротьба цінностей за визнання їх такими, заради яких варто конструювати й реалізовувати ці стратегії. Базою конкурентоздатності цінностей залишається їх економічна, ринкова осмисленість або вартість. Суспільство конкуренції так чи інакше вимушене звертатися до еталону конкуренції до ринку за своєрідною «консультацією» щодо успішності тієї чи іншої цінності для системи стратифікації та щодо успішності тієї чи іншої стратегії втілення в життя цінностей.
Гіпердиференціація соціального простору призводить до зміщення на шкалі цінностей, за якого культурні та символічні фактори стають все більш значимими у визначенні соціальних можливостей. Правомірно поставити те ж запитання, яке ставив М. Хальбвакс: якщо брати шкалу багатства, то де на ній можна провести ділення, що відповідають розрізненням між класами [164]?
Загальноцивілізаційні тенденції в цій сфері зазначені В.Л. Іноземцевим, який стверджував, що в 1990-ті роки найбільш важливим ресурсом стали інформація та знання в сучасному виробництві, перетворення їх в безпосередній фактор економічного простору; в той же час домінуючою тенденцією стало швидке становлення інтелектуальної еліти як нового привілейованого шару суспільства, по відношенню до якого і середній клас, і пролетаріат виступають соціальними групами, не здатними претендувати на самостійну роль у виробничому процесі. Тут він співпадає з Мануелем Кастельсом, за яким «в новому, інформаціональному способі розвитку джерело виробництва полягає в технології генерування знань, обробки інформації та символічної комунікації». [67, с. 39]
В цьому контексті система освіти дає не тільки професійні знання, але й формує майбутню стратифікаційну структуру суспільства. В контексті постійних змін ринку праці та потреби в постійній перекваліфікації робітників (на що вказує Д.Л. Константиновський) економічний статок соціальних страт починає формуватися освітнім рівнем, а економічні проблеми детермінують освітні програші одних соціальних прошарків в порівнянні з іншими.
Ускладнюють аналіз ситуації українські реалії, за яких не тільки індивіди переміщуються між позиціями, але й самі позиції прийшли до руху відносно одне іншого і постійно реконфігурують соціальний простір (див. концепцію рухомих структур С.О. Макєєва [69]). Вони призводять до того, що культурні виміри в умовах коливання значущості економічних та соціальних вимірів проблематизують свою стабільність на мікрорівні та важливість для трансформаційних процесів на макрорівні: адже культурний капітал громадян є одним з найважливіших факторів, що визначають темпи та характер соціальної трансформації. А враховуючи, що в Україні разом із виконанням функції соціальної мобільності освіта стає джерелом соціальної поляризації, обумовленої маркетоморфною системою конвертацій капіталів, за якої на макрорівнях світ університету відмовляється від своєї першопочаткової відокремленості від простору грошей, а на мікрорівнях культурний капітал в розумінні високопрофесійної компетенції з загальнопоширеного ресурсу (яким він був за радянських часів) перетворюється в атрибутивну характеристику мобільних, всюдивстигаючих членів економічної еліти.
З огляду на це проблематизується використання структурно-конструктивістського підходу до мікровимірів (соціо)культурних засад нерівностей, оскільки сформульоване в межах цього підходу розуміння ансамблю капіталів та його ролі нерелевантне українським реаліям.
Актуальним представляється дослідження особливостей процесів конструювання культурного капіталу в контексті українських реалій. Полем емпіричної верифікації соціологічного теоретизування в сфері конструювання культурного капіталу як фрагменту ансамблю капіталів обрано українське студентство, що обумовлено рядом причин, а саме: актуальність дослідження (ауто)конструювання студентством ансамблю капіталів; важливість дослідження факторів, що впливають на кількісний та якісний виміри цього процесу; необхідність визначення впливу вищої школи як контексту конструювання культурного капіталу на процес культурної капіталізації своїх вихованців; перебування студентства внаслідок сутнісних характеристик власного буття в постійному процесі (ре)конструювання свого ансамблю капіталів, що є умовою та гарантією наочності гіпертрофованих відносно всього суспільства процесів конструювання культурного капіталу, що в дослідницькому сенсі є перевагою.
Окрім того, надзвичайно актуальним є побудування аналітичної та дослідницької схеми вивчення системи культурного капіталу в умовах сучасного українського суспільства, оскільки досі соціокультурні нерівності в їх культурному дизайні вивчалися еклектично та несистемно внаслідок відсутності універсального лакатосівського дослідницького проекту.
Ступінь розробки проблеми. Теоретико-методологічними засадами вивчення культурного капіталу є передусім розробки теоретиків капітального аналізу, французьких соціологів П. Бурдьє та Ж.-К. Пассерона[20, 21, 22, 177], які трактують культурний капітал як сукупність найважливіших культурних компонентів (освіти, мови, побутової культури, символів, зв’язків); авторів альтернативних варіантів капітального аналізу: В. Радаєва, який запропонував генеральну класифікацію багатоманітності капіталів; Р. Петерсона, в центрі уваги якого був вплив культурного капіталу на культурне споживання; Р. Патнема і Дж. Коулмена, які концентрувалися на аналізі соціального капіталу та його співвідношення з людським; Г. Беккера - автора теорії людського капіталу.
Роль системи вищої освіти в процесах культурного диференціювання та, зокрема, процеси набуття капіталів майбутніми фахівцями висвітлюються у роботах таких авторів, як В. Арбєніна, В. Астахова, В. Бакіров, О. Балакірєва, О. Баранов, Л. Бєлова, О. Виштак, Л. Герасіна, Г. Зборовський, Н. Іванова, Т. Каменська, О. Козлова, Д. Константиновський, Є. Кузьміних, О. Куценко, Н. Ліповська, К. Михайльова, Г. Мкртчян, Н. Мухамеджанова, О. Набатчикова, О. Навроцький, А. Ніколаєвська, О. Омельченко, Н. Паніна, Є. Подольська, М. Руткевич, Г. Сілласте, Л. Сокурянська, Ф. Філіпов, Ю. Чернецький, С. Шаронова, О. Шукліна, О. Якуба та ін. Розробці теорії та методології капітального аналізу присвячують свої роботи Ю. Биченко, А. Бова, О. Демків, Ю. Золотарьова, Ю. Качанов, Д. Логінов, В. Нікулін, В. Радаєв, В. Степаненко, Н. Шматко, І. Шуригіна та ін.
Суттєвий внесок у науковий аналіз процесів культурних вимірів соціальної диференціації зробили такі вітчизняні і російські дослідники, як Г. Ашин, А. Ашкеров, О. Вєршинська, О. Волянська, З. Голенкова, Є. Головаха, Т. Заславська, Є. Ігітханян, В. Іноземцев, Н. Коваліско, С. Макєєв, С. Оксамитна, І. Прибиткова, В. Радаєв, О. Симончук, Ю. Сорока, Н. Тихонова, М. Шульга та ін.
Проте узагальнення наукових праць дослідників культурного капіталу свідчить про недостатній рівень концептуалізації його конструювання та конвертування, ситуативність та кон’юнктурність дефініцій та операціоналізацій культурного капіталу, відсутність аналізу його зв’язку з історичною, стратифікаційною та соціокультурною контекстуальністю, суміжними феноменами, процесами конструювання та конвертування, а також брак комплексних досліджень чинників та механізмів конструювання та (пере)визнання культурних ресурсів як капітальних. Розробка саме цих аспектів аналізу культурного капіталу як аналітично виділеного феномену визначає нагальну необхідність здійснення дослідження з теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з базовими напрямками досліджень, що здійснювалися та здійснюються за участю автора кафедрою соціології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації” (номер державної реєстрації 01024000357), Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій” (номер державної реєстрації 0105u000709), «Проблеми формування громадянської ідентичності української молоді: роль освіти як чинника консолідації суспільства».
Об'єктом дослідження виступає культурний капітал української студентської молоді. Предметом процеси становлення, переоформлення, конвертації, використання (в тому числі інвестування), тобто конструювання культурного капіталу сучасною молоддю в макро-, мезо- та мікроконтекстах.
Мета роботи полягає в аналітичній та дослідницькій концептуалізації підходу, в рамках якого стане можливим дослідження процесів конструювання культурного капіталу в українських соціокультурних умовах з точки зору структурних елементів констеляції культурних ресурсів, до якої входить культурний капітал, з одного боку, та контекстів конструювання культурного капіталу з іншого.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
- аналіз основних теоретико-методологічних підходів до вивчення культурного капіталу;
- розробка категоріально-понятійного апарату дослідження, зокрема здійснення теоретичної та емпіричної інтерпретації поняття «культурний капітал», аналіз його співвідношення з суміжними поняттями;
- розробка концептуальної та методологічної схеми аналізу процесів (ре)конструювання культурного капіталу актора;
- аналіз векторів культуркапіталізації пострадянської студентської молоді;
- виявлення контекстуальної обумовленості характеристик та властивостей культурного капіталу пострадянського студентства;
- дослідження формування в умовах вищої школи ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців у сфері культурного капіталу як важливої складової їх культурного капіталу;
- виявлення особливостей динаміки процесів конструювання культурного капіталу пострадянського студентства через диференціацію культурних практик;
- опрацювання моделі ціннісної детермінації культурного капіталу як концептуальної оптики дослідження процесів соціокультурної диференціації.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених дослідницьких завдань у дисертаційній роботі використовувався комплекс методів, які забезпечують логіку і системність дослідження: порівняльно-історичний у межах теоретичної інтерпретації структури і контекстів конструювання культурного капіталу українського студентства та його динаміки; міждисциплінарний при селекції комплексу методів соціологічного дослідження культурного капіталу; системно-структурний при розмежуванні рівнів (макро-, мезо-, мікро-) конструювання культурного капіталу та визначенні їх співвідношення; а також такі загальнонаукові методи, як системний аналіз, типологізація, порівняльний аналіз та здійснений на його основі синтез. В рамках дисертаційної роботи були застосовані кількісні та якісні методи емпіричного дослідження, а саме: масові анкетні опитування, фокусовані групові інтерв’ю, аналіз документальних джерел. Серед методів обробки даних застосовувалися кореляційний, порівняльний аналізи кількісних даних, метод змістовного аналізу якісної інформації тощо.
Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження стали розробки представників структурно-конструктивістського підходу - дослідників в галузі капітальних вимірів соціального простору нерівностей П. Бурдьє, Ж.-К. Пассерона, Г. Беккера; соціокультурний підхід в експлікаціях П. Сорокіна, М. Лапіна, Л. Сокурянської, Ю. Сороки та інші; діяльнісно-структурна теорія в інтерпретаціях Т. Заславської та О. Куценко; феноменологія повсякденності П. Бергера та Т. Лукмана; теорія капіталів В. Радаєва; суб’єктна теорія інституту освіти Л. Сокурянської; ціннісний підхід А.О. Ручки та Л.О. Ази.
Емпіричну базу дисертації становлять результати міжнародних соціологічних досліджень студентської молоді, здійснених за участі автора кафедрою соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації” (2002-2004 рр., за репрезентативною вибіркою опитано 1972 студенти 19 вузів України та 900 студентів 17 вузів Білорусі); Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних суспільств” (2005-2006 рр., за репрезентативною вибіркою опитано 3057 студентів 31 ВНЗ України, 780 студентів 13 ВНЗ Білорусі та за нерепрезентативною вибіркою 587 студентів 8 ВНЗ Росії), а також результати дослідження, проведеного за участі автора Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка «Становище студентської молоді України» (2008 р., за репрезентативною вибіркою опитано 5103 респонденти українських ВНЗ) (керівник проекту к.с.н. Балакірєва О.М.). Окрім того, в дисертації використовуються результати авторського якісного дослідження (серія фокусованих групових інтерв’ю (всього 4 фокусованих групових інтерв’ю), проведених 2008 року серед студентів чотирьох ВНЗ міста Харкова).
Наукова новизна роботи полягає у розв’язанні важливого теоретико-методологічного завдання, пов’язаного з концептуалізацією та дослідженням процесів конструювання і конвертації культурного капіталу пострадянської студентської молоді, а саме:
· вперше на основі аналізу теоретико-методологічної бази наукових надбань з теми дослідження запропоновано структурно-контекстний підхід до аналізу культурного капіталу пострадянського студентства, який полягає в тому, що культурний капітал, з одного боку, аналізується з точки зору його структури, яка є проекцією структури особистісної повсякденності, а з іншого, - результатом актуалізації трьох рівнів соціокультурних контекстів конструювання культурного капіталу (макро-, мезо- та мікрорівні);
· вперше у вітчизняній соціології розроблено понятійно-категоріальний апарат дослідження процесів конструювання культурного капіталу (зокрема, введено в науковий обіг такі поняття, як «культуркапіталізація», «капіталізаційні практики», «капіталізаційні стратегії», «структура особистісної повсякденності», «контексти конструювання культурного капіталу», «культуркапітальна насиченість повсякденності»), а також систему показників емпіричного виміру структури культурного капіталу, що була застосована для аналізу повсякденнісних диференціаційних практик та стратегій пострадянського студентства;
· вперше згідно з логікою сучасних процесів парадигмального синтезу в соціологічному теоретизуванні концептуалізовано зв’язок між макроструктурами нерівностей та мікроструктурами особистісної повсякденності, який проявляє себе як зв'язок між різнорівневими контекстами конструювання культурного капіталу;
· дістав подальшого розвитку категоріальний апарат теорії практик та діяльнісно-структурної парадигми завдяки переосмисленню понять практик та стратегій як сутнісно різних видів діяльності актора, що мають різні ознаки, але векторно зорієнтовані на один результат конструювання культурного капіталу;
· дістала подальшого розвитку теоретична та емпірична інтерпретація поняття «культурний капітал», яке визначається автором як фрагментована еклектична соціокультурно конкретна система конвенційних характеристик актору, що володіють ресурсною природою в соціокультурній сфері значимостей і значень, освоєні актором, володіють здатність до (само)прирощення та виражені специфічним чином; доведена доцільність використання цього поняття в дослідженні соціокультурної диференціації сучасного українського суспільства, що обумовлено значенням даного феномену у процесах як мікро-, так і макроструктурування суспільства, а також можливостями емпіричного виміру культурного капіталу;
· дістав подальшого розвитку концепт культурного споживання, який інтерпретується автором як набір гетерогенних за своїми властивостями практик конструювання культурного капіталу студентства; на підставі емпіричного дослідження доведено взаємовплив освітніх практик українського студентства та особистісних особливостей культурного споживання;
· удосконалено класифікацію чинників формування культурного капіталу особистості на базі аналізу впливу на якість та обсяг культурного капіталу макро-, мезо- та мікросоціальних контекстів;
· удосконалено модель ціннісно-діяльнісної детермінації культурного капіталу, в якій запропоновано аналіз культурного капіталу як результату ціннісно детермінованих видів активності особистості.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розробці структурно-контекстного підходу до аналізу культурного капіталу особистості, який може бути застосований у подальших дослідженнях з зазначеної теми; у розробці категоріального апарату дослідження культурного капіталу; в інтерпретації та уточненні змісту понять «культурний капітал», «культурні ресурси», «конструювання культурного капіталу», «культурне споживання», «культуркапіталізація», «капіталізаційні практики», «капіталізаційні стратегії», «структура особистісної повсякденності», «контексти конструювання культурного капіталу», «культуркапітальна насиченість повсякденності» та ін. Результати дисертаційного дослідження розширюють можливості соціологічного аналізу (ре)конструювання та функціонування культурного капіталу в українському суспільстві, а також можуть бути використані у подальших вимірах культурного капіталу та його повсякденнісних аспектів формування зокрема.
Практичне значення результатів дисертації полягає у виявленні структури культурного капіталу студентської молоді з урахуванням контекстуальності цього феномену в умовах суспільної трансформації, що допоможе прогнозувати подальший розвиток даного явища, відкриває можливості коригування процесів культуркапіталізації сучасної молоді, а також аналізу професійної та компетентнісної стратифікації українського суспільства в контексті становлення «суспільства знань» з урахуванням індивідуалізації та «окультурення» простору нерівностей. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в практиці таких інституцій, як освітні організації, консультативні органи, органи державного управління, а також рекрутингові та хедхантингові установи. Матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні навчальних курсів: «Соціологія культури», «Соціологія молоді», «Соціальна стратифікація», «Соціологія освіти», «Соціологія знання» та ін., а також при підготовці підручників і навчальних посібників із цих курсів. Результати дисертаційного дослідження були використані автором при розробці спецкурсу «Основи капітального аналізу» для студентів соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Апробація роботи. Основні висновки і положення даного дисертаційного дослідження були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях «Якубинська наукова сесія» (Харків, 2006, 2007, 2008 рр.), «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2006, 2007, 2008 рр.), Перший Львівський соціологічний форум (м. Львів, 2007 р.), «Шевченківська весна» (Київ, 2007 р.), «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (Київ, 2008 р.), Третій Всеросійський соціологічний конгрес” (Москва, 2008 р.), Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2008, 2009 рр.), «Ломоносівські читання» (Москва, 2009 р.). Дисертація обговорювалася на теоретичних семінарах кафедри соціології та соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 публікаціях, 6 з яких у спеціалізованих фахових виданнях ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (всього 191 джерело), додатків. Обсяг основної частини дисертації 179 сторінок, список літератури 23 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Однією з гострих проблем українського, як і взагалі пострадянського, суспільства є відсутність готових або принаймні конвенційованих шкал оцінювання нерівностей поза залежністю від вісі вимірювання економічної, соціальної чи культурної. Чи не найважливішим чинником цього феномену можна вважати недостатню здатність акторів адекватно самовизначитися у новому, мінливому соціальному просторі, що в умовах становлення маркетоморфного суспільства означає, окрім всього іншого, такі вміння, як здатність визначити (для себе) цей простір як простір боротьби та обміну, здатність усвідомити власні політичні інтереси та визначити свої дії заради їх реалізації. Ця здатність вже сама по собі є капіталом, оскільки може вести до прирощення культурного капіталу та покращення позиції в полі культурних нерівностей через загострене усвідомлення своїх програшів чи виграшів. Ця здатність була концептуалізована нами в такому компоненті культурного капіталу, як вміння орієнтуватися в одному з вимірів соціокультурного простору, а саме в капітальних значимостях.
Необхідність підвищеної дослідницької уваги до вивчення студентства як потенційного чи / та активного суб'єкту економічного, соціального та культурного функціонування суспільства обумовлена онтологічною специфікою даної соціальної групи, яка в силу віку (що в соціобіологічному сенсі детермінує ряд характеристик: лабільність, гнучкість, мінливість, мобільність) і нормативно-інституційних умов функціонування (серед яких провідне місце займає процес отримання освіти) стає ключовою групою, діяльність якої сконцентрована навколо конструювання власного культурного капіталу, і, таким чином, у «знятому» вигляді майбутнього сукупного культурного капіталу українського суспільства. Теза про те, що студентство являє собою зріз суспільства, отримує, таким чином, абсолютно новий вимір, а дослідження культурного капіталу українського студентства новий аспект актуальності, базований на проблемному становленні так званого «суспільства знань» на теренах України.
Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, присвячених розгляду культурного капіталу в умовах українського суспільства, процесам його формування, конвертації, інвестування, диверсифікації і розвитку, треба зазначити відсутність у вітчизняній науці комплексного аналізу цього наукового питання, проблематичність висвітлення його теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних аспектів. Зокрема, нам не вдалося знайти у соціологічному дискурсі єдиного теоретичного, емпіричного та операційного підходу до вивчення культурного капіталу, який дозволяв би системно та комплексно дослідити культурний капітал різних соціальних груп. При цьому запропонований у роботі структурно-контекстний підхід представляє собою комплексну концептуальну модель аналізу культурного капіталу пострадянського студентства з подальшою її емпіричною апробацією.
Узагальнення теоретико-методологічних підходів до вивчення поняття культурний капітал” і пов’язаних з ним категорій «ансамбль капіталів», «культурні ресурси», «процеси конструювання культурного капіталу», «культурне споживання», «культуркапіталізація», «капіталізаційні практики та стратегії», «структура особистісної повсякденності», «контексти конструювання культурного капіталу», «культуркапітальна насиченість повсякденності» дозволяє схарактеризувати культурний капітал як еклектичну, фрагментарну, динамічну та ситуативну складову габітуалізованих структур актора, що як соціальний конструкт та соціологічний концепт володіє чітко окресленими специфічними характеристиками (капітальна природа, освоєність, вираженість в певній формі, існування в просторі соціокультурних значимостей та значень та інше), піддається емпіричному вимірюванню, маніфестуючись у ціннісно-нормативній структурі, практиках та стратегіях актора, а також у наявних результатах попередніх капіталізаційних актів (і, відповідно до концепції подвійного структурування реальності, у сприйнятті та (само)оцінці цих результатів).
Спираючись на класифікацію інкорпорованого, об’єктивованого та інституціоналізованого станів культурного капіталу, запропоновану П. Бурдьє, на ряд досліджень культурного капіталу як фактору культурного споживання (Р. Петерсон), культурного капіталу як системи кодів (Б. Бернстайн), а також на феноменологію повсякденної діяльності П. Бергера та Т. Лукмана, в роботі запропоновано та застосовано систему емпіричних показників виміру культурного капіталу українського студентства, до якої віднесено: академічну успішність як прояв інституційних навичок актора, характерних для базового мезоконтексту конструювання культурного капіталу мезоконтексту освіти; структурні елементи особистісної повсякденності, виражені в капіталоємних фрагментах повсякденності, доступах до цих фрагментів, їх обсязі та капіталоємності; систему сателітно-субститутних ресурсів, представлених компетенціями, навичками, вміннями, знаннями; практики та стратегії актора як подальші процеси культуркапіталізації, ціннісно-нормативну систему актора як предиспозицію та перспективу майбутнього ансамблю капіталів.
Емпірична апробація структурно-контекстного підходу до аналізу обсягу та структури культурного капіталу свідчить про значущість впливу на диференціацію капіталізаційної активності студентства не тільки об’єктивних чинників (економічного, регіонального, поселенського, родинного, освітнього, власне культурного), на які зазвичай звертають увагу дослідники капітальних структур, але і суб’єктивних чинників (ціннісного, культурного споживання, суб’єктивно-діяльнісного). Повсякденнісний чинник, на який ми звертаємо особливу увагу поруч з чинником освітнім і який, з нашої точки зору, посідає посередницьке, медіумне місце в системі чинників конструювання культурного капіталу, транслюючи вплив макро- та мезоконтекстів на ці процеси і знаходячи свій прояв у розподілі структури та обсягу культурного капіталу в особистісній повсякденності: найбільш успішні стратегії культуркапіталізації та найякіснішим чином сконструйований культурний капітал демонструють студенти, в повсякденності яких спостерігається максимальний обсяг та гармонійний розподіл гетерогенних та різноманітних культурних ресурсів (висока освіта батьків, велика домашня бібліотека, доступ до культурних та інтелектуальних благ, можливості конвертації в культурні ресурси соціальних та економічних форм капіталу та інше). При цьому значимим для конструювання культурного капіталу виявився не тільки обсяг культурного капіталу, сконцентрованого в даній повсякденності, але і його структура (що й знайшло відображення в концептах культуркапітальної насиченості та консистентності повсякденності).
Важливим у контексті дослідження проблеми конструювання культурного капіталу студентської молоді стало вивчення ролі системи вищої освіти у формуванні культуркапіталізаційних практик та стратегій студентства, що представляє собою фактично реалізацію соціальної суб’єктності інституту освіти в системі соціокультурних нерівностей, оскільки непрямо дозволяє інституту освіти і досі впливати на (ре)продукування ландшафту диференціацій. Зафіксована у дослідженнях різниця в рівнях культурного капіталу студентів, що забезпечується системою освіти взагалі та вищою школою зокрема, і обумовлений цим розрив їх ціннісно-нормативних структур та поведінкових схем (виражений, зокрема, в подальших практиках та стратегіях, оцінках та практично зорієнтованих цінностях) є свідоцтвом недостатньої ефективності виконання освітою егалітарної функції, тобто надання рівного доступу до культурних ресурсів всім прошаркам суспільства. Водночас ця ситуація є одним з проявів існуючої досі елітарної функції диференціювання соціокультурного простору. Це слабко відчувається в суспільстві «рухомих структур», але швидко актуалізується в системі стабільних нерівностей та нерівностних конвенцій тобто фактично ці нерівності, що фундуються в умовах неусталеності, є «нерівностями на майбутнє» і, отже, «відкладеними розривами» в соціальній тканині. Фактично на сьогодні ми можемо говорити про «сплячий» (у марксівських метафорах) стан культурного капіталу в соціокультурних умовах нестабільного українського суспільства.
Значну роль у стабілізації системи капіталів в суспільстві, в тому числі системи культурних капіталів майбутніх фахівців, має відіграти виникнення в системі вищої освіти (а паралельно в молодіжному середовищі) схем сприйняття консенсусної природи щодо ролі та значущості різноманітних культурних ресурсів, їх капітальної природи та їх можливостей в макросоціальному контексті соціокультурних нерівностей. Саме за цієї умови культурний капітал стане, як це передбачають теоретики «суспільства знань», ключовим фактором існування та розвитку надсучасного суспільства.
Але ці нерівності, маніфестовані в культурному капіталі актора, а також в сукупному культурному капіталі різних соціальних груп, на даному етапі теоретичного та емпіричного розвитку соціології не є досяжними ані прямо, ані таким чином, як це пропонував П. Бурдьє в емпіричному та дослідницькому сенсах. Культурний капітал, як ми це продемонстрували в нашому дисертаційному дослідженні, може бути вивчений через ряд непрямих індикаторів, інтерпретованих на міжпарадигмальному та міждисциплінарному стику в рамках порівняльної релятивної стратегії, що не допускає абсолютних вимірів та суджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абельс Х. Проблема социального порядка в социологии Т. Парсонса [Електронний ресурс] / Х. Абельс Режим доступу:
http://www.soc.pu.ru/publications/pts/abels.shtml
2. Аберкромби Н., Хилл С., Тёрнер Б.С. Социологический словарь: Пер. с англ. / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б.С. Тёрнер; под ред. С.А. Ерофеева. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. 620 с.
3. Авраамова Е.М., Шабунова А.А., Логинов Д.М. Студенты столицы и провинции: социальные ресурсы, ожидания / Е.М. Авраамова, А.А. Шабунова, Д.М. Логинов // Социологические исследования. 2005. - № 9. с. 98-103.
4. Аза Л.А. Ценностные ориентации рабочей молодёжи. / Л.А. Аза, В.А. Поддубный, А.А. Ручка К.: «Наукова думка», 1978. 204 с.
5. Астахова В.И. Непрерывное образование - стратегическое направление развития современных образовательных систем / В.И. Астахова // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні. - К.: ІС НАНУ, - 2004. с. 429-431.
6. Ашин Г.К. Проблема элитного образования в зарубежной социологии / Г.К. Ашин // Социологические исследования. 2005. - № 2. с. 87-95.
7. Ашкеров А. Семья, школа и различие видов культурного капитала [Електронний ресурс] / А. Ашкеров. - Режим доступу:
http://www.traditio.ru/ashkerov/semja.htm
8. Балакірєва О.М., Валькована О.В. Трансформація цінностей освіти / О.М. Балакірєва, О.В. Валькована // Український соціум. - 2007. - № 4. с. 7-19
9. Баранов А.А. «Подводные рифы» социального неравенства: чем они грозят нашей школе / А.А. Баранов // Директор школы. 2003. - № 10. с. 3-9;
10.Баранов А.А. Иванова Н.Г. Влияние социальной дифференциации на образовательные ориентации горожан / А.А. Баранов, Н.Г. Иванова // Социологические исследования. 2003. - № 2. с. 72-78.
11.Басина Т.А. Социальный капитал как предмет социологической интерпретации: особенности теоретических подходов / Т.А. Басина // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. 632 с. с. 65-68.
12.Батуренко С.А. Исследования социальной стратификации современного российского общества: методологические подходы, критерии, профили и динамика социальной трансформации / С.А. Батуренко // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. - 2007. - № 3. с. 15-28.
13.Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман ; [пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева]. М., Изд-во «Логос», 2002. 390 с.
14.Бауман З. Текучая современность / З. Бауман ; [пер. с англ. под ред. Ю.В. Асочакова]. СПб.: Питер, 2008. 240 с.
15.Бахтигозина М.В. Интеллигенция как социальный феномен / М.В. Бахтигозина // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2002. 621 с. с. 570-573.
16.Беленький В.Х. Социальная структура общества: социально-философские и социологические проблемы / В.Х. Беленький // Философия и общество. 2007. № 3. - с. 49-63.
17.Белова Л.А. Функциональная характеристика системы воспитания в современном вузе / Л.А. Белова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. 621 с. с. 503-505.
18.Бестужев-Лада И.В. К школе двадцать первого века. Размышления социолога. / И.В. Бестужев-Лада - М.: "Педагогика", 1988. - 256 с.
19.Бова А.А. Соціальний капітал українського суспільства / А.А. Бова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. 632 с. с. 69-72.
20.Бурдье П. Различение: социальная критика суждения / П. Бурдье // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и науч. ред. В.В. Радаев; Пер. М.С. Добряковой и др. М.: РОССПЭН, 2004. 680 с.
21.Бурдье П. Социология политики. / П. Бурдье М.: Socio-Logos, 1993. 336 с.
22.Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и науч.ред. В.В. Радаев; Пер. М.С. Добряковой и др. М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. С. 519-536.
23.Бусова Н.А. Культурные корни социального капитала / Н.А. Бусова // Социологические исследования. 1999. - № 9. с. 144-148.
24.Бутиліна О.В. Студентська молодь у суспільстві, що трансформується / О.В. Бутиліна // Український соціум. - 2007. - № 4. с. 20-26.
25.Быченко Ю.Г. Социальный аспект человеческого капитала [Електронний ресурс] / Ю.Г. Быченко. - Режим доступу:
http://journal.seun.ru/j2000_2r/Socio/BichenkoUG.htm
26.Бюджет времени преподавателей и студентов, его социальная обусловленность. Каунас 1975. 552 с.
27.Веблен Т. Теория праздного класса. Экономическая мысль Запада. / Т. Веблен М.: Прогресс, 1984. 368 с.
28.Вевьерка Мишель Формирование различий / Мишель Вевьерка // Социологические исследования. 2005. - № 8. с. 13-24.
29.Вербець В.В. Формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді: проблеми та перспективи / В.В. Вербець // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні. К.: ІС НАНУ, - 2004. с. 399-403
30.Виштак О.В. Мотивационные предпочтения абитуриентов и студентов / О.В. Виштак // Социологические исследования. 2003. - № 2. с. 135-138.
31.Волков В.В. Теория практик / Вадим Волков, Олег Хархордин. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге. 298 с.
32.Волянська О.В. Культурні стандарти як фактор соціальної дифереціації / О.В. Волянська // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2006. - № 723. - с. 52-56
33.Ворона В.М. О методологии исследования социальной структуры общества / В.М. Ворона // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства. - К.: САУ, ІС НАНУ, 2002, с. 6-12.
34.Воспитательный процесс в высшей школе: его эффективность. Социологический аспект / [Е.А. Якуба, В.Л. Арбенина, А.И. Андрющенко и др.] - К.: Выща шк. Головное изд-во, 1988. - 275 с.
35.Высшая школа как фактор изменения социальной структуры развитого социалистического общества / [Отв.ред. Руткевич М.Н., Филиппов Ф.Р.] - М.: "Наука", 1978. - 272 с.
36.Высшая школа: испытание рынком (по материалам социологических исследований) / [Под ред. Якубы Е.А., Арбениной В.Л.] М., 1993. - 159 с.
37.Герасіна Л.М. Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеню доктора соціол. наук : спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / Л.М. Герасіна Харків, 1994. - 34 с.
38.Герасіна Л.М. Вища школа: реформування в демократичному суспільстві. / Л.М. Герасіна, А.Д. Ятченко - Х.: Акта, 1998. - 276 с.
39.Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс / При участии К. Бердсолл: Пер. с англ. Изд. 2-3, полностью перераб. и доп. М.: Эдиториал УРСС, 2005. 632 с.
40.Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс. 2-е изд. М.: Академичекий Проект, 2005. 528 с.
41.Голенкова З.Т. Игитханян Е.Д. Профессионалы портрет на фоне реформ / З.Т. Голенкова, Е.Д. Игитханян // Социологические исследования. 2005. - № 2. с. 28-36.
42.Голиков А.С. К проблемам конструктивистского капитального анализа / А.С. Голиков // Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «IV Харківські студентські філософські читання». Матеріали міжнародної наукової конференції Харків, 2007. с. 124-126
43.Голиков А.С. Элементы личностной повседневности в конструировании культурного капитала: дигитал-компетентность и домашняя библиотека [Електронний ресурс] / А.С. Голиков // III Всероссийский социологический конгресс. Москва-2008. 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). Москва: ИС РАН, 2008. ISBN 978-5-89697-157-3;
44.Голиков А.С. Эманации культурного капитала в вербальном поведении актора (по результатам фокусированных групповых интервью) / А.С. Голиков // Вестник Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина: «Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы». 2008. - № 800. с. 127-135
45.Голіков О.С. Капітальні виміри соціокультурних нерівностей: звязок дигітал-компетентності та особистісної повсякденності / О.С. Голіков // Молодь в умовах нової соціальної перспективи. Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (м. Житомир, 21-22 травня 2008 року). Житомир, 2008. с. 84-89
46.Головаха Е.И. Неосословное общество XXI столетия / Е.И. Головаха // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення II Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О. Шульга (наук.ред.) та ін. - К., 2002. с. 42-46.
47.Гольберт В.В. От заслуженного успеха к успеху без заслуг метаморфозы успеха в современной культуре [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.mion.novsu.ac.ru/gev/projects/success/forum/G2
48.Гронас М. "Чистый взгляд" и взгляд практика: Пьер Бурдье о культуре [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.nlo.magazine.ru/philosoph/sootech/main11.html
49.Демкив О.Б. Социальный капитал: теоретические основания исследования и операциональные параметры / О.Б. Демкив // Социология: теория, методы, маркетинг. 2004. - № 4. с. 99-111.
50.Демкив О.Б. Концепция группового культурного капитала и её адаптация к отечественным условиям / О.Б. Демкив // Социология: теория, методы, маркетинг. 2005. - № 4. с. 104-118.
51.Демків О.Б. Мережеві параметри соціального капіталу / О.Б. Демків // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. с. 167-170.
52.Доманьский Х. Отбор по социальному происхождению в среднюю школу и высшие учебные заведения / Х. Доманьский // Социология: теория, методы, маркетинг. 2005. - № 2. с. 24-47.
53.Дыльнова Т.В. Социальная справедливость и социальное неравенство в условиях современной России [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2005/04/09/0000208200/Dylnova.doc
54.Єрмакова Т.Г. Система освіти в сучасному суспільстві як субєкт ринкових відносин / Т.Г. Єрмакова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. У 2х т.; т. 1. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2006. с 395-401.
55.Жизненный путь и профессиональная карьера специалиста. Кишинев, ИПФ "Центральная типография", 1997. 192 с.
56.Зарицки Томаш Культурный капитал и доступность высшего образования (по результатам сравнительного исследования студентов московских и варшавских вузов) / Томаш Зарицки // Вестник общественного мнения. Данные. Анализ. Дискуссии. 2006. - № 2. с. 47-61
57.Заславская Т.И. Современное российское общество: Социальный механизм трансформации / Т.И. Заславская. М.: Дело, 2004. 400 с.
58.Зборовский Г.Е. Шуклина Е.А. Образование как ресурс информационного общества / Г.Е. Зборовский, Е.А. Шуклина // Социологические исследования. 2005. № 7. с. 107-113.
59.Зборовский Г.Е. Шуклина Е.А. Профессиональное образование и рынок труда / Г.Е. Зборовский, Е.А. Шуклина // Социологические исследования. 2003. - № 4. с. 99-106.
60.Золотарёва Ю.И. Право и социальный капитал в структурировании социальной действительности / Ю.И. Золотарёва // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. 632 с., с. 73-76.
61.Золотухина-Аболина Е.В. Повседневность: философские загадки / Е.В. Золотухина-Аболина. К.: Ника-Центр, 2006. 256 с.
62.Изменение социально-классовой структуры общества в условиях его трансформации / Е.А.Якуба, О.Д.Куценко, Л.М.Хижняк, М.А.Безносов, И.А.Евдокимова. Х.: Основа, 1997. 230 с.
63.Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции / Иноземцев В.Л. М.: Academia-Наука, 1999. 740 с.
64.Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие / Л.Г. Ионин. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Логос, 2000. 431 с.
65.Каменская Т.Г. Процессы в современной системе "знание-образование-воспитание" / Т.Г. Каменская // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні. - К.: ІС НАНУ, - 2004. с. 396-398.
66.Камышев Э.Н. Социальные проблемы формирования специалиста в вузе / Э.Н. Камышев. - Томск: Изд-во Томского университета, 1984. - 242 с.
67.Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика. Общество. Культура / Кастельс М. М.: ГУ ВШЭ. 2000. 608 с.
68.Кирдина С.Г. Социокультурный и институциональный подходы как основа позитивной социологии в России / С.Г. Кирдина // Социологические исследования. 2002. - № 12. с. 23-32.
69.Классовое общество. Теория и эмпирические реалии / Под ред. С. Макеева. К.: Институт социологии НАН Украины, 2003. 258 с.
70.Клімова Г.П. Освіта і цивілізація: Монографія / Г.П. Клімова. - Х.: Право, 1996. - 128 с.
71.Ковалиско Н.В., Савчинский Р.О. Многомерный анализ социальной стратификации современного украинского общества (региональный аспект) / Н.В. Ковалиско, Р.О. Савчинский // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2007. - № 3. - с. 5-37.
72.Коваліско Н.В. Освіта як критерій соціальної стратифікації в українському суспільстві / Коваліско Н.В. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2007. - № 761. с. 96-100.
73.Коваліско Н.В. Професія як критерій соціальної стратифікації / Н.В. Коваліско // Український соціум. - 2007. - № 3. с. 44-53.
74.Коваліско Н.В. Савчинський Р.О. Багатовимірна модель стратифікації в умовах трансформації суспільства / Н.В. Коваліско, Р.О. Савчинський // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. с. 182-186.
75.Коваліско Н.В. Соціальна диференціація та соціальне самопочуття молоді (регіональний аспект) / Н.В. Коваліско // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2006. - № 723. с. 226-231.
76.Коваліско Н.В. Соціальний статус у сучасній теорії стратифікації / Коваліско Н.В. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2006. - № 752. - с. 53-57.
77.Коваліско Н.В. Феномен капіталу в сучасній теорії соціальної стратифікації / Н.В. Коваліско // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. _ Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2007. с. 153-157.
78.Козлова Н.Н. Социология повседневности: переоценка ценностей / Н.Н. Козлова // Общественные науки и современность. 1992. - № 3. с. 47-56
79.Козлова О.Н. Повседневность как источник социального бытия / О.Н. Козлова // Социально-гуманитарные знания. 2001. - № 6. с. 69-82.
80.Козлова О.Н. Университетский бум / О.Н. Козлова // Социально-гуманитарное знание. 2005. - № 2. с. 72-85
81.Константиновский Д.Л. Молодёжь и образование (методические вопросы и опыт социального прогнозирования на материалах социологических обследований в Новосибирской области) / Д.Л.Константиновский, В.Н. Шубкин М.: «Наука», 1977. 160 с.
82.Кооп А.В. Образование и социализм. О закономерностях развития и функциях системы образования при социализме / А.В. Кооп Таллин: «Ээсти раамат», 1983. 172 с.
83.Костюк В.Г. Молодёжь Сибири: образование и выбор профессии / В.Г. Костюк, М.М. Траскунова, Д.Л. Константиновский Новосибирск: Наука, 1980. 192 с.
84.Кузьминых Е.В. Устойчивость статуса поколений: образовательный и профессиональный аспекты [Електронний ресурс] / Е.В. Кузьминых - Режим доступу:
http://econom.nsc.ru/ieie/smu/conference/articles/Кузьминых.doc
85.Кунгурцева Г.Ф. Социологический анализ понятий "интеллектуальный потенциал личности" и "интеллектуальный потенциал общества"/ Г.Ф. Кунгурцева // Социально-гуманитарные знания. - 2005. - № 5. - с. 128-138.
86.Куценко О.Д. Деятельностно-структурная парадигма общества как саморазвивающейся системы / О.Д. Куценко // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і пвідомлення II Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О. Шульга (наук.ред.) та ін. - К., 2002. - 533 с., с. 49-54
87.Куценко О.Д. Інтелігенція, інтелектуали, службовці у соціальній структурі, що змінюється / О.Д. Куценко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2006. - № 723. с. 23-31.
88.Куценко О.Д. Общество неравных. Классовый анализ неравенств в современном обществе: попытки западной социологии / О.Д. Куценко. - Харьков: Издательский центр ХНУ имени В.Н. Каразина, 2000. 316 с..
89.Лапин Н.И. Социокультурный подход и социетально-функциональные структуры / Н.И. Лапин // Социологические исследования. 2000. - № 7 с. 3-12
90.Лапин Н.И. Ценности как компоненты социокультурной эволюции современной России / Н.И. Лапин // Социологические исследования. 1994. - № 5. с. 3-8.
91.Левін Р.Я., Ноур А.М. Думки населення щодо деяких аспектів проблеми освіти / Р.Я. Левін, А.М. Ноур // Український соціум. - № 2. - 2007, с. 29-42.
92.Личностно-ориентированная социология / Питер Бергер, Бриджит Бергер, Рэндалл Коллинз. М.: Академический Проект, 2004. 608 с.
93.Логинов Д. Образовательный капитал как ресурс социально-экономической адаптации населения к рыночным преобразованиям [Електронний ресурс] / Д. Логинов. - Режим доступу:
http://spero.socpol.ru/docs/spero_no2_print.pdf
94.Макеев С.А. Теоретические проблемы изучения социальной структуры / С.А. Макеев // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і пвідомлення II Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О. Шульга (наук.ред.) та ін. - К., 2002. с 13-19.
95.Маркс К. Капитал: Критика политической экономии / К. Маркс // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения: В 9 томах. - т. 1 - М.: Политиздат, 1987. - 811 с.
96.Мезвришвили Л.Б. Теории циркуляции элит в посткоммунистических странах / Л.Б. Мезвришвили // Человек постсоветсткого пространства: Сборник материалов конференции. Выпуск 3 / Под ред. В.В. Парцвания. — СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2005. — С.351-359.
97.Меркулова Д. Ю. Интерпретация понятия «жизненного мира» Ю. Хабермасом и трансформация повседневности [Електронний ресурс] / Д.Ю. Меркулова. - Режим доступу:
http://liber.rsuh.ru/Conf/Sociocult/merculova.htm
98.Михайлева Е.Г. Интеллектуальный потенциал украинского общества: факторы формирования и развития в условиях современности / Е.Г. Михайлева // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х.: Вид.центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2003. с. 107-110
99.Михайлева Е.Г. Интеллектуальный потенциал Украины: п