ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ДРУЧЕК ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

На правах рукопису

УДК 340.12:165.721

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ
В ПЕРІОД СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Кельман Михайло Степанович

Львів – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО
НІГІЛІЗМУ 25
1.1. Виникнення та еволюція явища нігілізму і його національно-історична ґенеза………………………………………………………………….25
1.2. Поняття правового нігілізму: дефінітивні підходи до розуміння, природа, сутність 44
1.3. Структура та класифікація правового нігілізму 55
1.4. Детермінанти правового нігілізму 72
Висновки до розділу 1 85
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ
В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО МІНІМІЗАЦІЇ 90
2.1.Загальна характеристика трансформаційних процесів і змін суспільної свідомості у сучасній Україні 90
2.2. Поняття та особливості форм прояву правового нігілізму 101
2.2.1. Елементи антиюридизму на стадії правотворення 108
2.2.2.Специфіка форм прояву правового нігілізму на етапі правореалізації 122
2.3. Новітні форми вираження правового нігілізму…………………….143
2.4. Правовий нігілізм у професійно-юридичній діяльності працівників міліції 151
2.5. Перспективи мінімізації рівня правового нігілізму 173
Висновки до розділу 2 185
ВИСНОВКИ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституційне визнання України демократичною правовою державою [1] стало історичною необхідністю, викликом часу, обумовленим прогресивними трансформаційними змінами у світі та на пострадянському просторі. Задекларовані гуманістичні ідеали передбачають нові вимоги до багатьох аспектів суспільного життя, передусім у царині права. Однак аналіз якісних характеристик стану розвитку загальної демократичної та правової культури свідчить про наявність у цьому процесі двох взаємовиключних тенденцій. З одного боку, становлення правової держави і формування громадянського суспільства будується на реальному втіленні принципу верховенства права, досягненні відповідного, адекватного розвиткові правової культури і правової свідомості рівня поваги до нього. Проте умови демократичної трансформації українського су¬спіль¬ства, системні зміни в організації його інституцій, суттєве розширення меж індивідуальної свободи, нестабільність нормативного поля, послаблення позицій держави в ефективному соціальному регулюванні об’єктивно сприяють поширенню різних форм протиправної поведінки, які є наслідком правового нігілізму. Двадцятирічний досвід трансформаційних процесів в Україні з усією очевидністю свідчить про те, що на шляху демократичної еволюції можуть виникати і виникають певні соціально-юридичні феномени, деструктивну роль яких не варто недооцінювати. Правовий нігілізм, як одна з форм деформації правосвідомості, на сучасному етапі розвитку України, без сумніву, є явищем, що негативно впливає на стан реалізації прав і свобод громадян, законності, правопорядку та може стати серйозною загрозою демократичному розвиткові України.
Для сучасної юридичної науки поняття правового нігілізму не є новітнім об’єктом вивчення. Разом з тим, аналіз спеціальних досліджень з названої проблематики свідчить, що питання особливостей формування, поширення і розвитку правового нігілізму в умовах сучасного періоду суспільних змін ще не знайшли достатнього висвітлення. У більшості випадків у юридичній літературі домінує думка, що стан правосвідомості громадян і наявні в ній деформації є наслідком тоталітарного минулого нашої держави, коли право не було і не могло бути фундаментальною соціальною цінністю та об’єктом поваги як з боку держави, так і суспільства. Ці умови, на думку В.О.Туманова, «породили деформоване сприйняття права не тільки у представників старшого покоління, але й у наступного за ним» [2, с.408-409]. Однак Україна розвивається в умовах незалежності вже значний проміжок часу, якого цілком достатньо як для формування якісно відмінного світогляду молодого покоління громадян, так і для сприйняття нових демократичних, європейських цінностей і здійснення на цій основі певних змін у правосвідомості значної частини старшого покоління. Адже докорінна зміна суспільного устрою обумовлює кардинальні зміни й у суспільній правосвідомості. Вочевидь, новими факторами впливу на правосвідомість громадян з початку 90-х років ХХ ст. стали ринкова економіка і пов’язаний з нею принципово інший тип економічних відносин, зміна ідеології, функціонування нових демократичних інститутів, сучасний формат формально-правової регуляції суспільного порядку, особливості практики розробки та реалізації нормативних приписів тощо. Все це приводить до зростання значення легітимної ініціативи особи та її відповідальності за вибір певної моделі правової поведінки, які у свою чергу залежать від рівня правової свідомості і стану демократичних правових цінностей у суспільстві [3, с.4].
Тому у цьому зв’язку виникла необхідність детального аналізу процесів, що відбуваються у сфері індивідуальної та суспільної правосвідомості, новітніх змін у ставленні українців до права та його регулятивних властивостей, детермінант і можливих наслідків таких змін.
Для українського громадянського суспільства, що розвивається, проблема зміцнення правосвідомості поглиблюється слабкими позиціями засад формально-правового мислення державних службовців і посадових осіб усіх рангів, зокрема правлячої еліти. Це масово породжує такі негативні явища, як неякісність і невиконання законів, некомпетентність, корупцію, посадову злочинність, бюрократизм на всіх рівнях влади тощо.
Зміст завершення демократичних реформ у нашій державі передбачає створення якісно нового, по суті європейського, юридичного простору, в якому дії всіх суб’єктів правового спілкування мають базуватися на засвоєнні і використанні ними правових цінностей справді демократичної держави і розвинутого громадянського суспільства.
Правовий нігілізм, що деструктивно впливає на функціонування суспільних і державних інститутів, має бути подолано не лише у сфері правосвідомості, але й у сфері правової поведінки. Одним з найнебезпечніших практичних наслідків антиюридизму (у даному контексті термін «антиюридизм» є синонімом терміна «правовий нігілізм») є значне підвищення рівня зло¬чин¬но¬сті, порушення громадського порядку, неналежні забезпечення, охорона та відновлення прав і свобод громадян. На нашу думку, шляхами локалізації (звуження, обмеження) цих явищ мають слугувати заходи щодо значного поліпшення правового виховання всього населення та підвищення правової культури.
Актуальність звернення до дослідження феномена правового нігілізму набуває особливого значення у контексті зовнішньополітичних устремлінь Української держави. Обраний з моменту набуття незалежності України курс щодо повернення на загальноцивілізаційний шлях розвитку, на європейську інтеграцію з усією гостротою ставить питання про відповідність складу української правової ментальності характеристикам ментальностей найбільш розвинутих у демократичному і правовому сенсі націй, сприйняття нашими співвітчизниками, як пересічними громадянами, так і посадовими особами, загальновизнаних соціальних і демократичних інститутів, передусім права. Не викликає сумнівів твердження, що правовий нігілізм є невід’ємною частиною усіх правових систем [4, с.3], однак найбільш руйнівної сили він досяг у країнах пострадянського простору, де європейська правосвідомість, що базується на ідеалах правової держави і громадянського суспільства, вільного, соціально орієнтованого ринку і пріоритету прав особи, не сприймається більшістю громадян через певну (радянську) контркультуру права, яка історично склалася [4, с.4]. Отже, реалізація завдань зовнішньої політики України вимагає виконання комплексного завдання щодо формування якісно нового, передусім, правового світогляду україн¬ців, значного зменшення рівня правового нігілізму.
Поширення нігілістичного ставлення до права в сучасному українському суспільстві є суттєвим світоглядним фактором, що перешкоджає завершенню в Україні демократичних перетворень і становленню правової державності. Однією з важливих складових успіху у вирішенні цього важливого завдання, таким чином, стає комплексне, глибоке й ефективне дослідження особливостей соціально-юридичного феномена правового нігілізму в період суспільної трансформації. Сутність вищезазначених факторів робить обрану проблему теоретично і практично актуальною, а факт відсутності наукових ґрунтовних і фундаментальних досліджень, які б відповідали сучасним вимогам і реаліям [5, с.3], дає можливість зробити свій скромний внесок у заповнення існуючих лакун.
Ступінь наукової розробки теми визначається важливістю зазначеної проблематики, обумовленістю її непростим процесом реформування сучасного українського суспільства, складністю і недостатнім вивченням усіх особливостей та аспектів феномена правового нігілізму.
Багатогранність та філософське забарвлення явища, що досліджується, неоднозначність його розуміння і оцінки проявів обумовлює широту та багатопозиційність предметного аналізу. Традиційно виступаючи як об’єкт вивчення перш за все юридичної науки, правовий нігілізм як культурно-правовий і соціальний феномен цікавив протягом століть представників багатьох наук. Проблеми нігілістичного світосприйняття у цілому та правового нігілізму зокрема свого часу досліджували Л. Абель, Г.В.Ф. Гегель, К. Левіт, Ш.-Л.Монтеск’є, Ф.Ніцше, Г.Кельзен, В.Краус, М.Сміт, А. де Токвіль, М.Хайдаггер, О.Шпенглер, Ф.Г.Якобі, К.Ясперс, класики вітчизняної, російської (М.О.Бердяєв, О.І.Герцен, В.В.Розанов, Б.О.Кістяківський, П.І.Новгородцев, Л.І.Петражицький) і зарубіжної філософії, юриспруденції та соціології.
Різні аспекти цього явища в контексті вивчення правової культури досліджували відомі правники С.С. Алексєєв, В.Г. Афанасьєв, В.М.Баранов, Н.В.Варламова, В.М. Гойман, І.О.Ільїн, С.М.Касаткін, М.І.Козюбра, О.А.Лукашева, М.І. Матузов, А.В. Малько, П.О.Недбайло, М.В.Цвік та ін.
Взаємозв’язок нігілістичного ставлення до права з певним станом розвитку правової культури розкривається в працях Ю.Я.Баскіна, С.П.Головатого, М.М.Ібрагімова, Д.А.Керімова, В.В.Копєйчикова, Л.А.Луць, М.Ф.Орзіха, П.М.Рабіновича, С.О.Сіріна, В.О.Туманова, Ю.С. Шемшученка та ін. Значний внесок у розробку методології наукового дослідження правових понять і категорій, що використовуються у даній роботі, зроблено М.С. Кельманом, В.С. Нерсесянцем, Н.М. Пархоменко та ін.
Тривалий час чи не єдиною спеціалізованою монографічною працею з проблематики правового нігілізму вважалася видана 1972 р. у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) праця А.І. Новикова «Нігілізм і нігілісти», яку й досі, залишивши поза увагою ідеологічне забарвлення, можна вважати чи не єдиною високотеоретичною і професійно виконаною квінтесенцією досягнутих на той час знань щодо предмета вивчення. Останніми роками зусиллями зокрема російських учених було видано низку монографій з цього питання. Так, за результатами дисертаційних досліджень 2001 р. К.Г.Федоренко видав працю «Форми правового нігілізму» [6], соціальну природу правового нігілізму дослідив у своїй праці П.О.Горохов [7], багатоаспектному аналізу сутності, форм прояву та особливостей правового нігілізму в Росії з позицій соціальної філософії присвячено монографію В.М.Гуляїхіна [8]. У контексті більш широкої проблематики праворозуміння обумовленість нігілістичних поглядів рівнем правосвідомості досліджується й іншими вченими, передусім зарубіжними. Факт публікації 2008 р. у Києві монографії Н.М.Оніщенко «Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи» [9] свідчить про спробу ліквідації недостатньої кількості комплексних монографічних досліджень загальнотеоретичного характеру, присвячених правовому нігілізмові в Україні.
Водночас проблему правового нігілізму активно досліджують відомі зарубіжні вчені. Так, окремі грані феномена нігілізму з позицій юриспруденції, соціології, політології, культурології розробляли в своїх працях Д.Арендт, Д.Атерн, Х.Балзер, І.Берлін, П.Ватсон, С.Гросс, М.Гіллеспі, Ф.Еванс, Р. Моррісон, С.Роуз, І.Фукс та ін.
Певні аспекти антиюридизму аналізуються в комплексних правових, філософських, соціологічних і культурологічних дослідженнях Б.С.Братусь, В.В.Головченка, С.М.Касаткіна, Є.В.Корецької, П.О.Недбайла, І.Ф.Рябко та ін. Філософсько-теоретичне осмислення питань, дотичних до кола нігілістичної проблематики, можна знайти у працях Т.В.Лютого, В.В.Чернєя, В.М.Гуляїхіна, Н.М.Ємельянової, В.А.Громико, О.Є.Рибаса та ін.
Тематика етичного та юридичного нігілізму свого часу розглядалася в художніх і публіцистичних творах російських та українських класиків філософської, юридичної і художньої літератури – О.І.Герцена, І.С.Тургенєва, Л.М.Толстого, О.Ф.Писемського, М.С.Лєскова та ін. Твори цих авторів стали загальнопубліцистичним підґрунтям, з якого зусиллями послідовників було виокремлено специфічну, вузьку проблематику юридичного нігілізму для подальшої розробки.
Вивченню сутності, змісту, форм прояву, джерел, негативних наслідків і засобів подолання правового нігілізму приділялася значна увага в спеціальних дисертаційних дослідженнях таких авторів як О.В.Арбузов, В.О.Волошенюк, О.Р.Гуліна, В.М.Гуляїхін, О.М.Зрячкін, М.Є.Панкратова, А.С.Палазян, Л.О. Лушина, М.О.Месилов, Л.Г.Кумикова, В.Є.Пшидаток, О.С.Радьков, Р.К.Русинов, В.В.Попов, В.Г.Сафонов, В.Б.Ткаченко, Г.В.Тригубенко, К.Г.Федоренко та ін.
Шляхи і перспективи подолання правового нігілізму, судячи з новітніх публікацій, нині досліджуються М.Бурдоносовою, І.Іщук, О.Макаровою, Л.Макаренко та ін. Більшість робіт зазначених авторів можна оцінити як продовження і розвиток історико-юридичного дискурсу щодо місця правових цінностей у ментальності народу, оцінки практики застосування права і розв’язання проблем на цьому шляху, однією з яких зокрема і є явище правового нігілізму.
У межах існуючих уявлень про правовий нігілізм дискусійними залишаються питання щодо сутності даного явища (так, налічується більше тридцяти дефініцій правового нігілізму, в основу яких покладено абсолютно різні категорії); не існує конкретної відповіді на питання про фактори, які його спричиняють і живлять, зокрема в умовах сьогодення; немає чіткої характеристики рис новітнього правового нігілізму в Україні початку ХХІ ст. Недостатньо розробленою можна вважати і наукову класифікацію видів (рівнів) правового нігілізму, зокрема за суб’єктним складом. Досить значними є лакуни у сприйнятті явища правового нігілізму та баченні шляхів його подолання у середовищі представників органів державної влади, чиновників, зокрема правоохоронців. Малодослідженим залишається питання форм вираження правового нігілізму. Слід констатувати також нечіткість наявних наукових позицій у питанні щодо змісту правового нігілізму. На нашу думку, представлені на сьогодні в науковій літературі рекомендації щодо механізмів зменшення даного негативного явища також є не зовсім обґрунтованими, а тому потребують чіткого уточнення, особливо в контексті визначення ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, у цьому процесі.
Все вищезазначене дає підстави дійти висновку, що хоча ступінь наукової розробленості аналізованої теми є досить високим, однак комплексної, цілісної картини науково-теоретичного розуміння правового нігілізму поки що не існує.
Необхідність якісного, ґрунтовного дослідження особливостей формування, форм вираження та характеристик явища правового нігілізму в межах сучасного трансформаційного періоду розвитку Української держави і суспільства з метою вироблення рекомендацій, спрямованих на мінімізацію шкідливих наслідків дії названого феномена обумовила вибір теми дисертації. Хронологічні межі рамки теоретико-правового дослідження окреслені початком 90-років ХХ ст. і до сьогодні. Окрім врахування мегафактора початку новітнього етапу історичного розвитку української державності, на вибір обраного часового проміжку вплинув чинник політологічного характеру, а саме – певний етап процесу демократичної трансформації пострадянського перехідного суспільства, яка, за багатьма оцінками, має чітку тенденцію до перетворення українського суспільства в суспільство атипове, тобто таке, що не вкладається в рамки жодної з існуючих класифікацій. Іншими словами, сьогодні існує реальна загроза специфічного (невдалого) фіналу процесів демократичної трансформації в Україні. На нашу думку, у комплексі можливих ідеологічних причин цього певне місце належить правовому нігілізмові. Отже, одним з актуальних завдань юридичної науки є дослідження стану правосвідомості та її деформацій у нових суспільних реаліях. Крім того, названий період має значний науковий інтерес з точки зору розвитку та видозміни суспільних і державних інститутів, викликаних активними процесами трансформації на тлі глобалізації та євроінтеграції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у межах п.п.2,17 «Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр.» (Наказ МВС України № 347 від 29.07.2010 р.), п.4 Концепції наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2010-2014 рр. Його проблематика відповідає темам «Проблеми формування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ та Херсонського юридичного інституту ХНУВС (державний реєстраційний номер 0110U002377). Виконання роботи також входить у пункти планів наукової роботи кафедри теорії та історії держави і права ЛьвДУВС, кафедри державно-правових дисциплін ХЮІ ХНУВС на 2010-2011 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета наукового пошуку полягає у комплексному системному аналізі особливостей правового нігілізму в сучасній Україні як деструктивного чинника, що супроводжує трансформаційні процеси, та у виробленні необхідних рекомендацій щодо мінімізації його проявів. У дисертації висувається та доводиться гіпотеза про зумовленість високого рівня та новітніх якостей правового нігілізму суспільними реаліями сьогодення.
Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання:
– простежити еволюцію явища нігілізму, національно-історичну ґенезу правового нігілізму та визначити його загальноцивілізаційну природу;
– проаналізувати існуючі наукові підходи до визначення поняття і сутності правового нігілізму та сформулювати авторську дефініцію з позиції феноменологічного підходу;
– удосконалити розуміння змісту, структури та видів правового нігілізму на основі аналізу наукових праць та емпіричних матеріалів;
– розкриваючи сутність детермінант правового нігілізму, з’ясувати причини, умови та джерела його живлення на сучасному етапі буття соціуму;
– визначити природу суспільної трансформації в Україні і охарактеризувати спричинені нею зміни в суспільній правосвідомості та особливості правового нігілізму;
– удосконалити визначення форм прояву правового нігілізму на основі теоретико-методологічної платформи онтологічного буття права;
– дослідити особливості форм прояву правового нігілізму на етапах правотворення та правореалізації;
– визначити поняття статусного (міліцейського) правового нігілізму, на основі аналізу емпіричних даних дослідити причини означеного явища та з’ясувати його сучасні параметри;
– сформулювати та обґрунтувати практично значущі рекомендації щодо алгоритму протидії правовому нігілізмові.
Об’єктом дослідження є: система суспільних відносин, в межах якої виникає та існує комплексний міжсистемний феномен – правовий нігілізм.
Предметом дослідження є: загальнотеоретичні особливості правового нігілізму в Україні в період суспільної трансформації.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є комплекс наукових праць українських та зарубіжних, передусім російських, учених зі специфічної проблематики правового нігілізму та пов’язаних із ним понять і явищ.
Нормативною базою дослідження є Конституція України та закони України, укази Президента України, універсальні та регіональні нормативно-правові акти зобов’язального і рекомендаційного характеру, нормативні акти інших органів державної влади, зокрема Міністерства внутрішніх справ України тощо.
Емпіричну базу дослідження становить статистична інформація, зокрема й відомчого характеру, оприлюднені дані всеукраїнських опитувань громадської думки, інші офіційні відомості, результати соціологічних опитувань визначених груп респондентів, а також результати анкетування (усього 1551 особа, цільові групи – працівники міліції і громадяни), спрямованого на виявлення ролі права у суспільному житті та оцінки респондентами правової дійсності. Отримано дані, що підтверджують нинішній високий рівень поширеня аномії, антиюридизму та нівелювання правових цінностей.
Методи дослідження обрано з урахуванням його мети та завдань, об’єкта і предмета. Методологічну основу роботи утворює система філософсько-світоглядних ідей, підходів, спеціально-наукових і спеціально-юридичних методів, які забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження. Філософсько-світоглядною основою роботи є людино-центристський підхід, ідеї цінності та справедливості права. Крім того, дослідження ґрунтується на ідеях об’єктивності існування різного роду деформацій у правовій свідомості; взаємообумовленості рівня нігілізму станом розвитку правової культури; підвищення небезпеки активного розвитку правового нігілізму в кризові періоди розвитку суспільства; допустимості певного ступеня ураженості антиюридизмом певних частин суспільства (соціальних груп), зокрема працівників правоохоронних структур; можливості корекції рівня загальної та індивідуальної правової культури шляхом здійснення широкомасштабних організаційно-виховних заходів; необхідності залучення до цього процесу широкого кола суб’єктів (структур) як недержавних (громадянського суспільства), так і державних органів (Міністерства внутрішніх справ).
Складність теми, що досліджується, а також її дотичність до предмета вивчення інших суспільних наук (політології, соціології) обумовили засто¬су-ван¬ня комплексу загальнонаукових, спеціально-наукових і приватно-науко-вих принципів і методів, кожен з яких дозволяє дослідити проблему в певній методологічній площині, з певних методологічних позицій. Із низки загальнофілософських методів і законів під час аналізу стану науково-теоретичного опрацювання визначеного предмета дисертації застосовано третій закон діалектики – накопичення кількості і переростання явища в іншу якість, що дозволило окреслити коло (якісне, кількісне і за особами авторів) наявних наукових праць, а відтак визначити теоретико-правові проблеми, що є темою дослідження. Загальнонаукові методи використовуються здобувачем для пізнання суті суспільних явищ, із позицій яких правовий нігілізм розглядається у контексті свого середовища. Застосування загально-діалектичних методів (сходження від абстрактного до конкретного, від цілого до його частин, від загального до приватного) використано насамперед для відпрацювання загального змісту та концепції дослідження. Методи аналізу, узагальнення, формалізації стали методологічною основою для опрацювання проблем доктринальних досліджень явища правового нігілізму. Історичний метод застосовувався при вивченні процесу виникнення, формування та розвитку нігілістичного світогляду у цілому та правонігілістичного зокрема. Історико-правовий метод, як один з основних у пізнанні державно-правових явищ і процесів, надав змогу виявити умови розвитку і детермінанти явища антиюридизму як у цілому, так і на українському ґрунті. Формально-догматичний та юридико-догматичний методи реалізувались головним чином при формуванні авторського розуміння поняття правового нігілізму, а також його детермінант, суб’єктно-об’єктного складу, форми вираження. Названий, а також системно-структурний методи використано для опрацювання проблем співвідношення понять «правовий нігілізм», «правова свідомість», «правова культура» та структури правового нігілізму. При застосуванні формально-логічних методів (дедукція-індукція, аналіз-синтез) досліджено особливості правового нігілізму сучасного зразка (його неоформ), сформульовано висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Структурний та функціональний методи дозволили з’ясувати особливості функціонування права та правової свідомості у період суспільних трансформацій. Серед методів із категорії конкретно-наукових слід назвати порівняльно-правовий, використаний зокрема при порівнянні рівня розвитку правової свідомості українського суспільства як тепер, так і в минулому. Також він використовувався для визначення тенденцій у розвитку явищ аномії (ігнорування соціальних норм), поширення антиюридизму в межах окреслених періодів та для з’ясування прикметних особливостей сучасного правового нігілізму. Залучення методів соціально-правового пізнання соціальних процесів дозволило врахувати взаємозв’язки явищ, які розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність засобів нівелювання правового нігілізму. Соціальний метод реалізовувався з метою глибшого розуміння антропологічного виміру правового нігілізму. За допомогою методу герменевтики розкрито зміст основних категорій і принципів шляхом дослідження змісту наукових праць, довідкових та статистичних матеріалів тощо. Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків (до розділів, загальних висновків). Прогностичний метод і метод моделювання використано при формулюванні конкретних пропозицій щодо розробки алгоритму протидії і механізму мінімізації явища правового нігілізму.
Залучений методологічний інструментарій враховує як сучасний дискурс соціального пізнання, так і особливості об’єкта та предмета дисертаційного дослідження. Використання зазначених методів допомогло проаналізувати явище правового нігілізму в його динаміці та взаємозв’язку з іншими правовими і суспільними явищами, виявити особливості його розвитку в умовах сьогодення порівняно з минулими періодами, отримати науково обґрунтовані результати, що відповідають реаліям нинішнього етапу суспільних змін.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є одним з перших у вітчизняній науці дослідженням умов розвитку, сутності та особливостей вираження феномена правового нігілізму в контексті сучасного етапу суспільної трансформації, а також спробою оригінального обґрунтування актуальних та ефективних заходів для мінімізації його рівня.
У дисертації запропоновано низку концептуальних положень з елементами наукової новизни:
уперше:
– акцентовано, що новацією у дослідженні загальнотеоретичних засад правового нігілізму є теза про набуття ним під впливом процесу суспільної трансформації нових якісних характеристик (глобальність, синергетичність, багатовимірність, здатність до новоутворень) та встановлений аналітичним шляхом і підтверджений емпіричними даними факт зростання рівня девіантної суспільної і статусної (міліцейської) правосвідомості;
– узагальнено наукові підходи щодо розуміння правового нігілізму, та, з огляду на його «убудованість» у різні системи, існування в різних площинах, множинність форм і багатоаспектність прояву, запропоновано авторську дефініцію з позицій феноменологічного підходу, це – комплексний міжсистемний феномен; соціальне, психологічне, ідеологічне явище, що полягає у мотивованому свідомому відторгненні девіантним суспільним середовищем права та пов’язаних із ним цінностей;
– запропоновано оригінальну теоретико-методологічну платформу дослідження форм прояву правового нігілізму як об’єктивованої сукупності негативних, соціально шкідливих реакцій суб’єкта на чинне у суспільстві право та пов’язані з ним цінності на етапах правотворення та правореалізації;
– у результаті дослідження зумовленості, сутності та (встановленого емпіричним шляхом) рівня розвитку деформаційних елементів у правовій свідомості конкретної групи респондентів-міліціонерів сформульовано поняття статусного (міліцейського) правового нігілізму як породженого девіантною правосвідомістю негативно-заперечного ставлення до права та пов’язаних з ним цінностей, властивого, тією чи іншою мірою, окремим представникам професії. На основі критерію обсягу дії вказаного феномена проаналізовано найбільш загальні форми його прояву у професійно-юридичній діяльності – у допрактичній (нігілістичні стереотипи та установки) та у правореалізаційній сферах (умисні правопорушення, професійні помилки), чим закладено теоретично-емпіричну основу для його подальшого вивчення;
– крізь призму обставини баготовимірності феномена правового нігілізму виявлено необхідність системного підходу до формування теоретичної моделі механізму мінімізації цього явища та наголошено на обов’язкових економічній, духовній та правовій його складових.
– обґрунтовано доцільність запровадження комплексної програми протидії правовому нігілізмові, з передбаченням загальносоціальних, спеціально-юридичних та просвітницько-виховних заходів. Розроблено і запропоновано для подальшої законотворчої роботи проект Закону України «Про правову освіту»;
удосконалено:
– систему наукових знань про енциклопедичні характеристики феномена нігілізму у розумінні специфічної критично-заперечної філософії та правового нігілізму у розумінні ідеології та практики антиправа, а також про загальноцивілізаційну та національно-історичну ґенезу цього явища як передумову сучасного високого рівня його поширення;
– понятійно-категоріальний апарат, що лежить в основі конструювання існуючих дефініцій правового нігілізму, зокрема тих, які враховують полісемантичний характер досліджуваного явища і визнають необхідність його ідеологічного, соціального, психологічного, правового виміру;
набули подальшого розвитку:
– дослідження сучасних суспільних процесів, які визначають специфічну якість суспільної правосвідомості, та положення про те, що у проблемні періоди буття соціуму рівень правового нігілізму зростає, а форми його прояву урізноманітнюються;
– теза щодо зумовленості проявів правового нігілізму у професійно-юридичній діяльності працівників міліції належністю останньої до системи соціальних інститутів, в межах якої існує вказаний феномен, а також комплексною дією на особовий склад відомства загальносуспільних та внутрішніх проблем.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертації сформульовано положення і обґрунтовано висновки, що сприятимуть подальшому осмисленню предмета дослідження, впровадженню заходів, спрямованих на підвищення ролі права у суспільстві, зростання рівня правосвідомості. Викладені умовиводи розвивають та доповнюють розділи теорії держави і права, присвячені даній проблематиці, слугуватимуть орієнтиром для подальшого поступу юридичної науки. Авторські пропозиції та рекомендації можуть бути практично застосовані:
– у правотворчій сфері – як теоретичний матеріал для розробки і прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення рівня правової культури, організацію правової освіти, нівелювання правового нігілізму;
– у сфері правозастосування – для оптимізації форм і методів діяльності органів державної влади, громадянського суспільства задля досягнення високого рівня законності та правопорядку;
– у просвітницькій роботі – для правового навчання та виховання населення;
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави та права», «Філософія права», «Основи правознавства», «Юридична деонтологія», «Правознавство», «Забезпечення прав і свобод громадян у діяльності органів внутрішніх справ», «Основи управління в органах внутрішніх справ», «Основи демократії», «Політологія» тощо, здійсненні занять у системі професійної підготовки.
За результатами дослідження розроблено проект Закону України «Про правову освіту», актуальність, практична значущість і цінність сформульованих ідей та норм якого були визнані Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики (лист-відповідь № 04-29/17-55 від 11 січня 2011 р.). Теоретичні положення праці використано для підготовки методичних матеріалів курсів «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права», що їх апробовано у навчальному процесі (Акт впровадження № 6 від 07.02.2011 р.). Результати дисертаційного дослідження впроваджені у діяльність УКЗ УМВС України в Херсонській області, УГБ УМВС України в Херсонській області, ВВБ в Херсонській області СВБ ГУБОЗ МВС України (Акт впровадження від 01.02. 2011 р.).
На захист виносяться такі ідеї, висновки і положення дисертації:
Одним із основних бажаних напрямів демократичної трансформації українського суспільства у сучасних умовах є набуття ним зовнішнього європейсько-цивілізаційного контуру при збереженні національної та культурної ідентичності і самобутності. Створення інституційно-правової системи такого суспільства передбачає формування нової якості правосвідомості українців, базовим елементом якої має стати західна, європейська модель ставлення до моральних, християнських і правових цінностей як ефективних регуляторів правової поведінки громадян.
Характер і стан правових цінностей у конкретному суспільстві, рівень його правової культури формується під впливом комплексу чинників, специфіка прояву яких може викликати активізацію явища правового нігілізму.
Правовий нігілізм – це комплексний міжсистемний феномен; соціальне, ідеологічне, психологічне явище, що полягає у мотивованому свідомому відторгненні девіантним суспільним середовищем права та пов’язаних із ним цінностей. Дисертант всупереч існуючому на сьогодні в теорії юриспруденції розумінню правового нігілізму як явища соціально-правового чи соціально-психологічного пропонує розглядати його з позицій політомії. Відповідно, аксеологічні основи даного явища мають поділятися на соціальну, психологічну, філософську, ідеологічну, практично-діяльнісну складові.
Реалізація перспективи становлення правової державності, формування розвинутого громадянського суспільства, входження України в загальноєвропейський простір залежать від засвоєння, розвитку і зміцнення правових цінностей і правосвідомості як на рівні всього населення країни, так і на рівні влади, державних структур, зокрема правоохоронних органів.
Найефективнішим засобом локалізації та усунення проявів правового нігілізму, на думку дисертанта, є використання максимально широкого системного механізму протидії цьому явищу, що складається із заходів: 1)загальносоціального; 2) організаційного; 3) ідеолого-виховного характеру.
Внутрішній зміст детермінант правового нігілізму, який відрізняється різноманіттям, слугує критерієм їх поділу на історичні, соціокультурні, ідео-логічні, особистісно-психологічні, соціально-економічні, державно-правові, трансформаційні. Розкриття питання щодо природи детермінант правового нігілізму дозволяє значно глибше пізнати його сутність і значною мірою локалізувати та мінімізувати це явище.
Сучасний правовий нігілізм в Україні характеризується практичним характером, масовістю, системністю, багатоаспектністю вираження. В умовах гострої системної соціально-економічної кризи він стає глобальним, агресивним, відверто демонстративним, сприяє посиленню нестабільності у суспільстві, гальмує демократичні перетворення, процес розбудови правової держави. Носіями

Список літератури

ВИСНОВКИ
Радикальні трансформаційні перетворення, що здійснюються нині в українському суспільстві, окреслюють нові виклики перед вітчизняною юридичною наукою, яка має забезпечити вирішення проблеми ефективної реалізації конституційно заявлених параметрів Української держави – суверенна, незалежна, демократична, правова, соціальна. Розвиток демократії, розширення прав і свобод громадян, удосконалення організації державної влади, успішне входження в загальноєвропейський простір не можливі без активного сприяння цьому соціуму у цілому і кожного індивіда зокрема. В контексті зазначеного велике значення має ставлення суспільства до Права, його регулятивних можливостей, що формує рівень правової культури та правової свідомості. Проте сьогодні в українському суспільстві все ще досить поширеним явищем є правовий нігілізм – комплексний міжсистемний феномен, соціальне, психологічне та ідеологічне явище, яке полягає у мотивованому свідомому відторгненні девіантним суспільним середовищем права та пов’язаних із ним цінностей.
У представленому дисертаційному дослідженні на основі застосування загальнонаукових та спеціально-наукових методів з’ясовано низку питань, що визначають енциклопедичний формат правового нігілізму – його сутність (з позицій дефініційного підходу), природу, склад та зміст. На основі запропонованої детермінантної теорії окреслюються та класифікуються джерела, причини і фактори виникнення та живлення цього негативного суспільного феномена. За допомогою конкретно-історичного методу, аналізу наявного літературного та джерельного доробку з проблематики розкрито ґенезу терміна «нігілізм» і понять, що слугували його наповненням у контексті загальноєвропейської та вітчизняної історії. Також виявляються основні форми вираження антиправових настроїв та особливості їх існування (характеристика) у сучасний період. Детально висвітлено питання щодо об’єкта (у широкому та вузькому розумінні) та предмета впливу правового нігілізму, виокремлено поняття і здійснено класифікацію кола суб’єктів – носіїв правонігілістичної свідомості. На думку автора, все вищезазначене є необхідною умовою глибшого розуміння теоретичних і практичних вимірів складного та багатоаспектного явища, що вивчається.
Проведене у дотичності до соціо-політологічних наук теоретико-методологічне дослідження трансформаційних процесів, які переживає нині пострадянське українське суспільство, дало можливість виявити закономірність зменшення ролі соціальних регуляторів у особливо кризові моменти змін, аж до стану соціальної аномії. Відтак зафіксовано (і це підтверджується даними авторського соцопитування) факт значного поширення серед певних груп населення (пересічні громадяни та працівники правоохоронних органів, зокрема міліції) антиюридичних умонастроїв (зневіра у регулятивній ролі права, незадоволення роботою вищих органів влади, недовіра до суду тощо). Актуалізація та аналіз явищ, що відбуваються у державно-правовій дійсності України, та переломлення їх через призму предмета дослідження надали можливість сформулювати поняття та виокремити особливості правового нігілізму новітнього зразка. Такими зокрема визначено: масовість, демонстративний характер, підкреслена агресивність, синергетична складова, багатоаспектність, різноманіття форм прояву, здатність до мімікрії та новоутворень. Новелою у розробці означеної проблематики можна вважати виявлення та опис новітніх форм правового нігілізму – мовного сепаратизму, національного і релігійного екстремізму, расизму, ксенофобії. Певною оригінальністю характеризується використаний у дисертаційній роботі підхід до вивчення форм прояву правового нігілізму, а саме – на етапі правотворення, правореалізації та правозастосування; а також у площинах активної та пасивної нігілістичної юридичної практики.
На розвиток усталеної в літературі думки, що стан трансформаційного розвитку українського суспільства викликає значне підвищення вимог до діяльності міліції, у даному дослідженні здійснено комплексний аналіз статусного правового нігілізму працівників міліції (із формуванням поняття та визначення) і зокрема такої найбрутальнішої його форми, як протизаконне насильство; з’ясовано і згруповано причини його виникнення; запропоновано комплекс заходів щодо зниження його проявів. Маючи на увазі одну з головних функцій науки – з метою максимально корисного, ефективного застосування пропонувати науково обґрунтоване, об’єктивно виважене знання про певний предмет чи явище, практична цінність даного дослідження полягає у сформованому і виписаному алгоритмі мінімізації рівня правового нігілізму в сучасному українському суспільстві. Таким чином, оскільки в процесі розробки сформульованої проблеми, на нашу думку, нам вдалося дослідити й охарактеризувати особливості правового нігілізму сучасного періоду суспільної трансформації в Україні, мети роботи досягнуто, а поставлені завдання можна вважати в основному виконаними. Вважаємо, що масив сформульованих у дослідженні науково-теоретичних викладок, положень та підкріплених емпіричним матеріалом фактів дав змогу довести висловлену на початку гіпотезу щодо обумовленості новими суспільними реаліями новітніх якостей феномена правового нігілізму. Проте значна складність і не розробленість теми залишають незайманими цілу низку її теоретичних та прикладних аспектів. Водночас вищезазначене дає підстави вважати цей напрям наукового дослідження важливим, цікавим і перспективним.
З урахуванням викладеного можна сформулювати такі узагальнюючі положення.
1. Нігілістичний тип світогляду ґрунтується на критично-заперечливому ставленні до загальновизнаних пріоритетів і цінностей. Як опозиційні погляди чи течія у філософських системах нігілізм існував у всі часи розвитку людської цивілізації, а з ХVІІІ ст. виділився його соціально-політичний вид. Найбільшого поширення в межах останнього набула ідея нехтування порядком нормативного регулювання, що становить основу правового нігілізму. Історичні обставини розвитку української нації сприяли формуванню у суспільній свідомості негативного ставлення до існуючого способу здійснення державної влади та правових норм. У сучасних умовах вказану ваду українського менталітету живлять реалії сьогодення: складнощі періоду посткомуністичної трансформації, нерозвиненість громадянського суспільства, невирішеність багатьох соціально-економічних проблем.
2. Правовий нігілізм – це комплексний міжсистемний феномен, соціальне, психологічне, ідеологічне явище, що полягає у мотивованому свідомому відторгненні девіантним суспільним середовищем права та пов’язаних із ним цінностей. Його сутністю є негативно-заперечне ставлення до правової дійсності, яке як певний стан правосвідомості формується у суб’єкта під впливом факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру і має соціальний, психологічний та ідеологічний аспекти вираження. Цей суспільний феномен активізується у кризові періоди буття соціуму, одним з яких є сучасна фаза посткомуністичної трансформації.
3. Структуру правового нігілізму з позицій об’єктно-суб’єктного аналізу складають: правова дійсність; теорія, ідеологія та практика правової організації суспільного життя (об’єкт); девіантно налаштовані індивіди, групи чи частина соціуму (суб’єкт). Зазначені критерії сприяють розумінню сутності правового нігілізму в процесі його класифікації. При розробці суб’єктно-видової проблематики явища важливе значення має необхідність дослідження статусного правового нігілізму – професійних категорій, пов’язаних з юридичною діяльністю.
4. Правовий нігілізм є негативним продуктом функціонування соціальної системи; його спричиняють диспропорції у її розвитку. Детермінанти цього явища класифікуються за: ознакою глобальності (джерела, причини, умови живлення); характером взаємозв’язку з дійсністю (об’єктивні, суб’єктивні); внутрішнім змістом (історичні, соціокультурні, ідеологічні, особистісно-психологічні, соціально-економічні, державно-правові, трансформаційні). Роль трансформаційних детермінант сьогодні є домінантною.
5. Українське суспільство перебуває нині в процесі посткомуністичної трансформації, що спричиняє аномію та девіативний стан правосвідомості. Значним є рівень правового нігілізму, нові набуті особливості останнього – масовість; демонстративність, агресивність, здатність до мімікрії – надають йому рис асоціальної системи з елементами синергетики.
6. Форми прояву правового нігілізму – це об’єктивована сукупність негативних, соціально шкідливих реакцій суб’єкта на чинне у суспільстві право та пов’язані з ним цінності. Онтологічними рівнями прояву правового нігілізму є стадії буття права: а)формування правових ідей (форми – антиправові ідеї, антиправові уявлення); б)перетворення суспільно-правових ідей у джерела права (вади нормотворчого процесу); в)впорядкування суспільних відносин за допомогою правових норм (вади правореалізації). Дослідження конкретних форм прояву правового нігілізму в площинах активної та пасивної нігілістичної юридичної практики дозволяє зробити висновок: цим явищем уражено значну кількість суб’єктів, особливу небезпеку має проникнення його в діяльність органів державної влади, зокрема правоохоронних.
7. Даний суспільний феномен здатний до новоутворень. Наразі стан економічного, політичного, суспільного життя в Україні сприяє розвитку звичних і появі новітніх його видів: регіонального і мовного сепаратизму, національного і релігійного екстремізму, ґендерної нерівності, расизму, ксенофобії.
8. Аналітично та емпірично виявлений високий рівень статусного (міліцейського) правового нігілізму викликаний дією на відомство низки загальносуспільних та внутрішньосистемних чинників. У допрактичній сфері він проявляється у вигляді стереотипів і установок антиправового спрямування («міліцейський цинізм»); у сфері правозастосування – через умисні порушення правових норм і професійні помилки. Найбрутальнішим його виявом є протизаконне насильство – насильницькі дії будь-кого з працівників міліції – представника влади, суб’єкта повноважень, які здійснюються стосовно окремої людини чи групи осіб всупереч офіційному законодавству, в результаті нелегітимного використання наданих владою можливостей. Проблеми ґенези та способів нівелювання названих явищ потребують напрацювань щодо їх вивчення та розв’язання.
9. Тотальність і багатовимірність феномена правового нігілізму обумовлюють принципову неможливість його нуліфікації, актуалізуючи вимогу перманентного зниження рівня. Складовими механізму мінімізації цього явища визначено економічну, політичну, духовно-культурну сферу. Нагальним заходом має бути реалізація в межах відповідної правової політики цільової державної програми, що містила б заходи загальносоціального, спеціально-юридичного та виховного спрямування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України [Електронний ресурс]: Закон України від 28.06. 1996р. № 254к/96-ВР із змін., внес. згідно із Законами України та Рішеннями Конституційного Суду: за станом на 06. 04. 2010р. №v011p710-10. – Електронні дані (1 файл). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/. – Назва з екрану.
2. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2 т./ [Отв. ред. проф. М. Н. Марченко]. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2.: Теория государства. - 622 с.
3. Пшидаток В.Е. Трансформация правосознания и правовых ценностей в условиях становления демократического и гражданского общества в современной России: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / В.Е. Пшидаток. – Ростов-на Дону, 2007. – 30 с.
4. Гулина О.Р. Исторические корни и особенности правового нигилизма в современной России: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / О.Р. Гулина. – Уфа, 2002. – 24 с.
5. Зрячкин А.Н. Правовой нигилизм: причины и пути их преодоления: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / А.Н. Зрячкин. – Саратов, 2007. – 26 с.
6. Федоренко К.Г. Формы правового нигилизма/ Федоренко К.Г. – Н. Новгород: Свет, 2001. – 85с.
7. Горохов П.А. Социальная природа правового нигилизма: [монография] / Горохов П.А. - Оренбург : ОГУ, 1998. – 152 с.
8. Гуляихин В.М. Правовой нигилизм в России: дис. …канд. юрид. наук: 12. 00. 01/ Гуляихин В.М. – Волгоград, 2005. – 218 с.
9. Оніщенко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи: [монографія] / Оніщенко Н.М.; [відп. ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученко]. – К.: Юридична думка, 2008. – 320 с.
10. Матузов Н.И. Общая теория права и государства / Н.И. Матузов// Правовой нигилизм и правовой идеализм [т.2]. – М.: Зерцало, 1998. – 640 с.
11. Панкратова М.Е. Проблемы противодействия правовому нигилизму в современной России / М.Е. Панкратова, Н.Д. Гомонов// Вестник МГТУ. – 2006. – № 1. – Т.9. – С. 163 – 171.
12. Чернєй В.В. Подолання правового нігілізму - важлива умова розбудови правової держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / В.В. Чернєй.– К., 1999. – 20 с.
13. Радьков О.С. Правовой нигилизм в России (конец ХХ-начало ХХІ в.в.): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Радьков Олег Сергеевич . – Ростов-на-Дону, 2005. – 170 с.
14. Алексеев М.П. К истории слова «нигилизм» / М.П. Алексеев // Статьи по словесной филологии и русской словесности. – Т.101. – №3: [Сборник статей в честь академика Алексея Ивановича Соболевского]. – Л., 1928. – 507 с.
15. Словарь по этике / [Под ред. А.А. Гусейнова и И.С. Кона]. – 6-е изд. – М.: Политиздат, 1989. – 447 с.
16. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: т. 1-4. /Даль В.И. – М.: Рус. яз., 1989. т. 2: И-О. –1989. – 779 с.
17. Ожегов С. И. Словарь русского языка. Около 57 тыс. слов. / Ожегов С.И./ Изд. 12-е, стереотип. [Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ю. Шведовой]. – М.: Русский язык, 1978. – 846 с.
18. Большой энциклопедический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http //www. academic.ru /mіsc/ enc3p nsf / ByID/ NТ 00033 ДС2. – Назва з екрану.
19. Українська радянська енциклопедія. Т.7. [Мікрокін-Олеум]. – Видання друге. Головна редакція Української радянської енциклопедії. – К.: Юридична наука, 1982. – 357 с.
20. Юридичний словник-довідник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
21. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической оценки/ Новиков А.И. – Ленинград: Лениздат, 1972.– 296 с.
22. Сирин С.А. Философские и научные основания энциклопедии правового нигилизма/ С.А. Сирин// Философский век. Альманах. Вып.27. Энциклопедия как форма универсального знания: от эпохи Просвещения к эпохе Интернета / [Отв. редакторы Т.В.Артемьева, М.И. Мишкин]. – СПб.: Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2004. – 421 с.
23. Зрячкин А.Н. Правовой нигилизм: причины и пути их преодоления: дис. …канд. юрид. наук: 12. 00. 01 /Зрячкин Александр Николаевич. – Саратов, 2007. – 187 с.
24. Ясперс К. Смысл и назначение истории / Ясперс К./ [пер. c нем. Левина М.И., ил. Барлах Э.]. 2-е изд. – М.: Республика, 1994. – 527 с.
25. Новгородцев П.И. Об общественном идеале / Новгородцев П.И. [Подгот. текста, вступит. стат. Соболев А.В. Примеч. Сапова В., Плотникова Н.]. – М.: Пресса, 1991. – 638 с.
26. Гулина О.Р. Исторические корни и особенности правового нигилизма в современной России: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Гулина Ольга Рифмировна. – Уфа, 2002. – 180 с.
27. Іщук І.В. Правовий нігілізм як явище правової дійсності: природа, сутність та шляхи подолання / І.В. Іщук // Держава і право: – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2009. – Вип. 43. – 708 с.
28. Бердяев Н.А. О характере русской религиозной мысли ХІХ века // [В кн.: Н.А. Бердяев о русской философии: Сборник]/Николай Александрович Бердяев. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та. - Ч.2. [Вступ. ст. Емельяновой Б.В., Новикова А.И.]. - Свердловск, 1991. – 238 с.
29. Краус В. Нігілізм сьогодні, або терплячість світової історії / Краус В. [пер. з нім. Павлюк М.]. – К.: Основи, 1994. – 124 с.
30. Fr. H. Jacobi`s Werke, 3 Bd., Leipzig, 1816.S.44 /[Письмо впервые опубликовано осенью 1799] - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. nietrsche. ru. / look/ 121_14. htm. – Назва з екрану.
31. Ницше Ф.И. Собрание соч. В 9-ти томах. / Ницше Ф.И. – М.: Норма, 1992. – Т.9 – 326 с.
32. Шпенглер О. Закат Европы / Шпенглер О. – Новосибирск: Наука, 1993. – 548 с.
33. Хайдеггер М. Европейский нигилизм / М.Хайдаггер. Время и бытие: статьи и выступления. / М. Хайдаггер. – М.: Республика, 1993. – 447 с.
34. Волошенюк О.В. Ідеологічний рівень правового нігілізму/ О.В. Волошенюк // Право і безпека. – 2005. – № 4. – С. 13 – 14.
35. Штирнер М. Единственный и его собственность / Штирнер М. - Харьков: Основа, 1994. – 560 с.
36. Шестов Л.И. Сочинения / Шестов Л.И. [сост. Л.В.Поляков]. – М.: Раритет, 1995. – 431 с.
37. Лютий Т.В. Становлення нігілізму в культурно-антропологічному контексті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософських наук: спец. 09. 00. 04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Т.В. Лютий. – К., 2001. – 22, [1] с.
38. Ницше Ф. Так говорил Заратустра: книга для всех и ни для кого/ Ницше Ф.
[Пер. Антоновский Ю.М]. – М.: МГУ, 1990. – 320 с.
39. Кумыкова Л.Г. Правовой нигилизм в сфере прав человека как форма деформации правового сознания: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Л.Г.Кумыкова.– Нальчик, 2006. – 22, [1]с.
40. Франк С.Л. Этика нигилизма. Вехи. Из глубины / Франк С.Л. – М.: НОРМА, 1991. – 210 с.
41. Толстой Л.Н. Письмо студенту о праве / Толстой Л.Н.– М.: Лик, 1911. – 11с.
42. Мопассан Ги де. Изобретатель слова «нигилизм» // Ги де Мопассан. Полное собрание сочинений: В 12-ти т.: [пер. c франц.] / Ги де Мопассан. [общ. ред. Ред. Данилин Ю.И.] – Т. 11: Статьи и очерки. Посмертные стихотворения. – М.: Правда, 1958. – 447 с.
43. Маркс К. Полное собрание сочинений. - Т.3/ К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Политическая литература, 1962. – 804 с.
44. Нерсесянц В.С. История политических и правовых учений / Нерсесянц В.С. – М.: ИНФРА, 1996. – 736 с.
45. Лушина Л.А. Нравственно-правовой нигилизм: генезис, сущность, формы: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» /Лушина Л.А. – Нижний Новгород, 2003. – 20, [ 1] с.
46. Панкратова М.Е. Правовой нигилизм как фактор, влияющий на становление и развитие демократического государства в Российской Федерации: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М.Е. Панкратова. – Санкт-Петербург, 2007. – 24, [1]с.
47. Головатий С. Верховенство права: [монографія ] / У 3-х кн. / Головатий С. – К.: Фенікс, 2006. – 1747 с.: Книга 1. Верховенство права: від ідеї – до доктрини. – С. 61-624; Книга 2. Верховенство права – від доктрини – до принципу. – С.625-1276; Книга 3. Верховенство права: Український досвід. – С.1277-1747.
48. Козюбра М. Євразійська або слов’янська правова сім’я: реальність чи міф / М. Козюбра, О. Лисенко // Українське право. – 2003. – №1.– С.7 –16.
49. Шевченко Т.Г. Перебендя // Кобзар - Видавництво художньої літератури «Дніпро» - К., 1966 [Тексти друкуються за виданням: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах, т.т. 1,2. – К.: АН УРСР, 1963]. – 624 с.
50. Шевченко Т.Г. Сон// Кобзар - Видавництво художньої літератури «Дніпро»- К., 1966 [Тексти друкуються за виданням: Т.Г. Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах, т.т. 1,2. – К.: АН УРСР, 1963]. – 624 с.
51. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М.В.Цвік, О.В. Петришин, Л.В.Авраменко та ін.; [За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В.Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В.Петришина]. – Харків: Право, 2009. – 584с.
52. Таранов П.С. Анатомия мудрости: 120 философов [в 2 т.] / Таранов П.С. – Симферополь: Таврия. – т.1. – 456 с.
53. Волошенюк А.В. Правовой нигилизм в постсоветском обществе : дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 01/ Волошенюк Александр Владимирович. – Харьков, 2000. – 200 с.
54. Туманов В.А. О юридическом нигилизме/ Туманов В.А. //Пульс реформ: Юристы и политологи размышляют: общественно-политическая литература/ [Cост. Ю.М. Батурин; ред. Л.В.Махваладзе]. – М.: Прогресс, 1989. – 378 с.
55. Варламова Н.В. Правовой нигилизм в постсоветской России: понимание, истоки, следствия / Н.В. Варламова //Драма российского закона. – М.: Юридическая книга, 1996. – 142 с.
56. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.В. Волошенюк. – Харків, 2000. – 20, [ 1] с.
57. Ткаченко В. Б. Российский правовой нигилизм: дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 01/ Ткаченко Владимир Борисович. – М., 2000. – 156 с.
58. Большая Советская Энциклопедия (в 30-ти томах)/ [под ред. А.М. Прохорова]. - Изд. 3-е. – М.: Советская Энциклопедия, 1974. – Т. 17. – 615с.
59. Популярна юридична енциклопедія/ кол. авт.: В. К. Гіржевський, В.В. Головченко [В. С. Ковальський - кер.] та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
60. Юридичний словник-довідник / за ред. Ю.С. Шемшученка / [Худож. оформ. В.М.Штогрина]. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
61. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник / Скакун О. Ф. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
62. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / Протасов В. Н. – М.: Новый Юрист, 1999. – 240 с.
63. Теория государства и права: курс лекций/ [М.И. Байтин, Ф.А. Григорьев, И.М.Зайцев; А.И.Демидов]; [под ред. Н.И. Матузова и А. В. Малько]. – М.: Юристь, 1999. – 672 с.
64. Поляков А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход: курс лекций / Поляков А. В. – 2 -е изд., доп. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 856 с.
65. Бурдоносова М.А. Правовий нігілізм: сутність та основні риси / М.А.Бурдоносова // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – С. 53 – 58.
66. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: учеб. для вузов, обуч. по спец. «Юриспруденция» / Нерсесянц В. С.; Ин-т гос. и права Рос. Акад. наук, Академ. прав.- М.: НОРМА, 2001. – 552 с.
67. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. / [Под редакцией Н.М. Марченко] – т. 2. Теория права. – М.: Зерцало, 2000. – 724 с.
68. Загальна теорія держави і права: навч. посібник /Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова / [Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.]; ред. Копєйчиков В.В. – К.: Юрінком Інтер, 1997. -320 с.
69. Шемчушенко Ю.С. Правовий нігілізм: юридичний словник- довідник / [За ред. Ю.С. Шемшученка]. - К., Феміна, 1996. – С.696.
70. Панкратова М.Е. Современное толкование понятия «юридический нигилизм / М.Е. Панкратова // История государства и права.– М.: Юрист, 2007. – №7. – С. 5-8.
71. Панкратова М.Е. Правовой нигилизм как фактор, влияющий на становление и развитие демократического государства в Российской Федерации: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М.Е. Пакратова.– Санкт-Петербург, 2007. – 24,[1]с.
72. Дручек О.В. Правовий нігілізм: підходи до розуміння /О.В.Дручек // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 140-144. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/ e-journals/ FR/ 2009-2/ 09 dovrd/pdf. – Назва з екрану.
73. Словник іншомовних слів / [Уклад. Л.О.Пустовіт та ін.]. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
74. Яков’юк І.В. Правова культура суспільства/ І.В. Яков’юк //Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] /М.В.Цвік, О.В.Петришин, Л.В.Авраменко та ін.; [За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В.Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В.Петришина]. –Харків: Право, 2009. – 584 с.
75. Арбузов А.В. Правовой нигилизм: теоретико-правовое исследование: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01/ Арбузов Анатолий Валерьевич. – Санкт-Петербург, 2006. – 209 с.
76. Ткаченко В.Б. Российский правовой нигилизм: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве»/ В.Б.Ткаченко. – Юрид. институт МВД России.- М., 2000. – 24, [1] с.
77. Касаткин С.Н. Правосознание как категория правоведения: теоретико-методологический аспект: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / С.Н. Касаткин. – Казань, 2003. – 21, [ 1]с.
78. Smitg M.B. The Personal Setting of Public Opinions: A Study of Attitude toward Russia / M.B.Smitg // The Public Opinion Quarterli. Princeton. 1947. Vol.2. № 4. – Р. 507-527.
79. Філософський словник [ред. В.І.Шинкарук]. – 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
80. Кунєв Ю. Об’єкт правознавства: системодіяльнісний підхід/ Ю. Кунєв // Право України. – 2008. – № 3. – С. 32 – 35.
81. Шемшученко Ю.С. Правовий нігілізм / Ю.С.Шемшученко // Юридична енциклопедія: [в 6 т.]: Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.- К.: Укр. Енциклоп., 1998 – 2003 – Г.Б., 736 с.: іл.
82. Варламова Н.В. Правовой нигилизм: прошлое, настоящее и будущее России/Н.В.Варламова // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение, - 2000. – №1. – С. 90.
83. Філософський словник [ред. В.І.Шинкарук]. - 2-е вид., перероб. і доп. . – К.: Голов. ред. УРЕ, 1989.- 800 с. – (в опр.).
84. Вороненков Д.Н. Правовой нигилизм и правовой идеализм (теоретико-правовое исследование): автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Д.Н. Вороненков. – Москва, 1999. – 20,[1]с.
85. Общая теория государства и права: Академический курс [в 3-х т.] - Т. 3 / МГУ им. М.В.Ломоносова, юрид. факультет. – 2-е изд, перераб. и доп. – М.: Зерцало, 2002.- 654 c.
86. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов / Венгеров А.Б. - 3-е изд. - М.: Юриспунденция, 1999. – 528 с.
87. Демидов А.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма/ А.И Демидов // Государство и право. – 1992. – №4. – С.73-78.
88. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм/ Н.И.Матузов // Общая теория государства и права. Академический курс. -Т.2. – М.: Зерцало, 1998. – 640 с.
89. Червонюк В.И. Теория государства и права: учебник / Червонюк В.И. – М.: Инфра-М, 2006 – 432 с.
90. Сирин С.А. Философские и научные основания правового нигилизма: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01/ Сирин Сергей Александрович.– Санкт-Петербург, 1994. – 186 с.
91. Туманов В.А. О правовом нигилизме / В.А.Туманов// Советское государство и право. – 1989. – №10. – С.20 – 27.
92. Сафонов В.Г. Правовой нигилизм работников государственного ап¬па¬ра¬та и пути его преодоления: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Г.В. Сафонов. – Москва, 2005. – 22, [1] с.
93. Месилов М.А. Правовой нигилизм государственных служащих в современной России: теоретико-правовое исследование: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве»/ М.А. Месилов. – Москва, 2008. – 24, [ 1] с.
94. Дручек О.В. Правовий нігілізм сучасної молоді: причини та форми прояву/ О.В. Дручек// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 46.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – 692 с.
95. Братусь Б.С. Аномалия личности / Братусь Б.С. – М.: Мысль, 1988. – 304 с.
96. Федоренко К.Г. Правовой нигилизм: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве»/ К.Г.Федоренко.– Нижний Новгород, 2001. – 22, [1] с.
97. Русинов Р.К. Правовой нигилизм/ Р.К.Русинов, А.П.Семитко// Теория государства и права. – Екатеринбург: Поток, 1997. – 335с.
98. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм / Н.И. Матузов // Правоведение. – 1994. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http.// www.jurfak.nm.ru/statii/matuzov. htm – Назва з екрану.
99. Туманов В.А. Учение о праве// Общая теория права. Курс лекций / Туманов В.А. – Нижний Новгород: Нижегородская ВШ МВД РФ, 1993. – 544 с.
100. Ивлев Ю.В. Логика: учебник для вузов [2-е изд., прераб. и доп.]/ Ивлев Ю.В. – М.: 2001.– 264 с.
101. Дручек О.В. До питання про об’єктно-суб’єктний склад правового нігілізму/О.В. Дручек// Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. Науково-теоретичний журнал. – 2010. – №1(68). – С. 91-99.
102. Словник іншомовних слів/ [За редакцією О.С.Мельничука]. – К.: Київська книжкова фабрика, 1975. – 776 с.
103. Матузов Н.И. Теория государства и права: курс лекций / Матузов Н.И. – Саратов: Право, 1995. – 678 с.
104. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник/ [За ред. О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко]. - К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
105. Макаренко Л.О. Правовий нігілізм як основна проблема реалізації прав та свобод людини і громадянина [Електронний ресурс] / Л.О.Макаренко.– Режим доступу: http://www.rusnauka.com/DN2006/Pravo/1_makarenko% 20l.o. doc.htm – Назва з екрану.
106. Макарова О.В. Історичні передумови виникнення явища правового нігілізму/ О.В. Макарова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2008. – 808 с.
107. Макарова О.В. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм: реалії сьогодення / О.В. Макарова // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – січень– С. 76 - 78.
108. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира/ Рубинштейн С.Л. – М.: АН СССР, 1957. – 328 с.
109. Новий тлумачний словник української мови [в 4 т]. –Том 2 [Ж-ОБД] / [Уклад. В.В.Яременко, О.М.Сліпушко]. – К.: Аконіт, 1998. – 912 с.
110. Мичурин В.А. Словарь понятий и терминов теории этногенеза Л.Н. Гумилёва/ Под ред. Л.Н.Гумилёва// Л.Н. Гумилёв. Этносфера: История людей и история природы. – М.: Прогресс; Пангея; Центр эколог. просвещения и развития «Экопрос», 1993. – 544 с.
111. Тригубенко Г.В. Роль міліції в подоланні правового нігілізму в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Тригубенко Галина Василівна. – К., 2005. – 209 с.
112. Палазян А.С. Нигилизм правового поведения россиян/ А.С. Палазян // Новый социальный порядок в России: основные черты и способы становления: Материалы Всероссийского научно-методического семинара. – Краснодар, 2001. - 178 с.
113. Кумыкова Л.Г. Правовой нигилизм в сфере прав человека как форма деформации правового сознания: автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве/ Л.Г.Кумыкова. – Нальчик, 2006. – 22, [ 1] с.
114. Дручек О.В. Детермінанти правового нігілізму: загальна характеристика /О.В.Дручек//Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2009. - № 3 (46). – С.15 – 24.
115. Радугин А.А. Социология: курс лекций. [3-е изд., перераб. и дополн.] / А.А. Радугин, К.А. Радугин. – М.: Центр, 2001. - 224 с.
116. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. [Т.4, РОБ –Я.]/ [Укладачі: професор Василь Васильович Яременко, канд. філолог. наук Оксана Миколаївна Сліпушко. Художнє оформлення – В.С.Мельничук]. – К.: Аконіт, 1998. – 941 с.
117. Растоу Д.А. Переходи до демократії: спроба створення динамічної моделі/ Демократія: Антологія/А. Денкворт Растоу: [ упоряд. О.Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – XXVІІІ. – Вип.1. – С.583 – 604.
118. Rastow D.A. Word of Nations: Problems of Political Modernization/ D.A. Rastow – Washington, 1967.
119. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика/ А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко.[-2-е вид., перероб. та доп.]. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 664 с.
120. Перегуда Є.В. Про особливості суспільно-політичної трансформації України / Є.В. Перегуда// Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. Випуск 46. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2009. – С.581 – 588.
121. На пути к «многолинейному» будущему: интервью с Фаридом Закарией // Свободная мысль. – 2009. – №1. – С.5 – 7.
122. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств. - К.: Політична думка, 1995. - 232 с.
123. Мартиненко В.М. Демократизація механізмів державного управління процесами суспільних трансформацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. управл.: 25. 00. 02 «Механізми державного управління» / В. М. Мартиненко. – Донецьк, 2005. – 37 с.
124. Политология: учебник для вузов / Отв. ред. д.ю.н., проф. В.Д. Перевалов. [В.М.Корельский, д-р юрид наук, проф.; А.Н.Кокотов, д-р юрид. наук, проф.; Л.А. Лазутин, канд. юрид. наук, доц.]. – М.: Норма, 2004. – 384 с.
125. Паніна Н. Українське суспільство 1992-2006 р.: соціологічний моні¬то¬ринг: [монографія] / Паніна Н. – К., Інститут соціології НАН України, 2006. – 94 с.
126. Центр Разумкова. Соціологічне опитування. - [Електронний ресурс]– Режим доступу: http: /razumkov.org.ua/ ukr/ poll.php?poll¬_id=68. – Назва з екрану.
127. Социология: краткий тематический словарь/ [Под общ. ред. Ю.Г. Волкова]. – Ростов-н / Д.: Феникс, 2001. –320 с.
128. Українське суспільство 1992-2007. Динаміка соціальних змін: монографія [ред.: В.Ворона, М. Шульга]. – К.: НАН України, Ін-т соціол., 2007. – 544 с.
129. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права/ Матузов Н.И. – Саратов: Саратовская государственная академия права, 2004. – 512 с.
130. Бабаев В.К. Теория права и государства в схемах и определениях/ Бабаев В.К., Баранов В.Н., Толстик В.А. - М.: Юристъ, 1998. – 250 с.
131. Гойман В.Н. Правовой нигилизм: пути преодоления/ В.Н. Гойман // Советская юстиция. – 1990. – № 9. – С.2 – 6.
132. Явич Л.С. Общая теория права / Явич Л.С. – Л.: ЛГУ, 1971. – 342 с.
133. Загальна теорія держави і права/ За ред. акад. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова/[А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков та ін.]. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
134. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание / Спиркин А.Г. - М.: Прогресс, 1972. – 124 с.
135. Попков В.Д. Правосознание// Теория государства и права / Попов В.Д. [под ред. М.Н. Марченко]. – М., 1996. – 436 с.
136. Цимбалюк М.М. Формування правосвідомості громадян у процесі розбудови громадянського суспільства / Цимбалюк М.М. – Острог, 2005. – 261 с.
137. Ильин И.А. Путь к очевидности: сборник / Ильин И.А. [Послеслов. В.И.Кураева; примеч. Р.К.Медведевой]. – М.: Республика, 1993. – 430 с.
138. Остроумов Г.С. Правовое сознание действительности / Остроумов Г.С. [отв. ред.: Фарберов Н.П.]. – М.: Наука, 1965. – 175 с.
139. Малахов В.П. Правосознание: природа, содержание, логика: [монография]/ Малахов В.П. – М.: Наука, 2001. – 386 с.
140. Ильин И.А. О сущности правосознания/ Ильин И. А.[Состав. и авт. вступит. стат. И. Смирнов]. – М.: Papor, 1993. – 234 c.
141. Макарова О.В. Форми прояву деформації правосвідомості населення України/ О.В. Макарова //Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 66 – 69.
142. Требін М.П. Правосвідомість громадян України: стан та види деформації [Електронний ресурс]/ М.П. Требін. – Режим доступу: www/ nbuv.qov.ua./ Portal/natural/vkhnu/ Sos_dos/ Trebin.paf. – Назва з екрану.
143. Маличок К. Формування правосвідомості українців на етапі демократизації України / Квітослава Маличок // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №5. – С.120 –122.
144. Дмитрієнко Ю.М. Становлення і розвиток синергетики української правосвідомості - нового прогресивного напрямку досліджень актуальних проблем теорії та історії держави і права / Ю.М. Дмитрієнко // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 41. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2008. – 808 с.
145. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лёхина и проф. Ф.Н. Петрова. [Издание четвёртое]. – Государственное издательство иностранных и национальных словарей. – М., 1954. – 853 с.
146. Карпец И.И. Правосознание и причины преступности/ И.И. Карпец, А.Р. Ратинов // Советское государство и право. – 1968. – №2. – С.48-52.
147. Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства: ґенеза та сучасність: [монографія]/ Калиновський Ю.Ю. – Харків: Право, 2008. – 288 с.
148. Волковицька Н.О. Проблеми деформації правової свідомості і розвиток демократії в Україні/ Н.О. Волковицька //Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 46. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2009. – С. 63–70.
149. Сайт Центральної виборчої комісії. Результати виборів 31 жовтня 2010./ –Електронні дані (2 файла). – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/ – Назва з екрану.
150. Шемяков О.Д. Дієздатність профспілок, як фактор впливу досягнення тривалої стабільності суспільно-політичної системи незалежної України / О.Д. Шемяков // Грані історії: зб. наук. праць, присвячений ювілею Віктора Миколайовича Докашенка. – Горлівка: ГДПІІМ, 2008. – С. 175 – 183.
151. Пиголкин А.С.Законотворчество в Российской Федерации: научно-практическое и учебное пособие./ Пиголкин А.С., Поленин С.В., Сирых В.М.; [Под ред. Пиголкина А.С.]. – М.: Формула права, 2000. – 608 с.
152. Газета Відголос.сom. Субота, 06.02. 10. – Електронні дані (1 файл). – Режим доступу : http://vidgolos.com/4642-yushenko-vvazhaye-shho-sered-suddiv-bagato.html – Назва з екрану.
153. Про внесення змін до Конституції України: Закон України №2222-ІV від 08. 12. 2004 р. – Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №2.
154. Баймуратов М.О.Формування парламенту України: до консенсусу оптимальної виборчої системи