ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Жидовцева Ольга Анатоліївна
УДК 343.123

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Дисертація
на здобуття наукового ступеню
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
Головко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Харків — 2013

З М І С Т

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ

1.1. Поняття та структура професійної правосвідомості 11
1.2. Функції професійної правосвідомості 32
1.3. Місце і роль професійної правосвідомості у різних видах юридичної діяльності
Висновки до розділу 1
46
60
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ
2.1. Поняття професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей
67
2.2. Структура та функції професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей
Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ
84
108
3.1. Підвищення ефективності змісту і форм правового виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей
116
3.2. Шляхи подолання і попередження деформації правосвідомості працівників кримінальної міліції
Висновки до розділу 3
139
172

ВИСНОВКИ

182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
192

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини проголошується головним обов’язком держави. У реалізації цього завдання провідна роль належить органам внутрішніх справ, діяльність яких спрямована на запобігання правопорушенням, цивілізоване розв’язання конфліктів, зміцнення режиму законності та правопорядку.
Досвід державного будівництва незалежної України свідчить, що успішне вирішення поставлених перед органами внутрішніх справ завдань залежить від компетентності та професійної підготовленості правоохоронців. Без високого, на рівні світових стандартів, професіоналізму працівників органів внутрішніх справ, до числа яких належать і працівники кримінальної міліції у справах дітей, побудувати правову, демократичну, соціальну державу практично неможливо.
Провідну роль у системі органів внутрішніх справ відіграють підрозділи кримінальної міліції у справах дітей, які здійснюють профілактику правопорушень серед неповнолітніх. Вони виявляють, попереджують та розкривають злочини, вчинені особами, які не досягли 18 років, проводять роботу з недопущення правопорушень дітьми, беруть участь у правовому вихованні неповнолітніх правопорушників.
Специфіка складних і різнопланових завдань, покладених на працівників кримінальної міліції у справах дітей, вимагає від них не тільки оперативних навичок, які забезпечують розкриття та запобігання правопорушень, а й розуміння того, як правильно знайти підхід до дитини, котра переступила через закон і потребує допомоги. У зв’язку з цим правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей має свої особливості, які безпосередньо впливають на ефективність функціонування підрозділів кримінальної міліції у справах дітей.
Незважаючи на важливість та актуальність розробки проблеми формування й удосконалення професійної правової свідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, вона не знайшла належного висвітлення в юридичній літературі. Увага багатьох спеціалістів із цієї проблеми досі зосереджувалась на дослідженні або професійної правосвідомості працівників органів внутрішніх справ у цілому, або правосвідомості працівників окремих відділів та служб міліції. Фундаментальні теоретичні дослідження правосвідомості були проведені такими вченими-правознавцями, як П. Баранов, М. Матузов, В. Копєйчиков, І. Фарбер, В. Чефранов та ін. Зв’язку правосвідомості та правової культури присвячені праці В.Камінської, В. Котюка, А. Лікаса, О. Ратінова, О. Скакун, С. Сливки. Професійна правосвідомість розглядалась такими науковцями, як О. Гулевич, О. Крижанівський, П. Рабінович, В. Сапун, М. Соколов, В. Столовський, І. Овчаренко та ін. Окремі аспекти професійної правосвідомості та особливості правосвідомості працівників органів внутрішніх справ досліджували П. Білий, Н. Горбатюк, Ю. Грошевий, П. Макушев, В. Мухін, В. Темченко. Аналіз деформації професійної свідомості юристів здійснено в працях С. Борисової, H. Гранат, В. Коробки, В. Кудрявцева, В. Столовського. Значна кількість проведених досліджень професійної правосвідомості об’єктивно не враховує особливостей сучасного етапу державного будівництва. Між тим практичний досвід діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах свідчить про необхідність наукового осмислення стану та шляхів підвищення правосвідомості такої специфічної категорії працівників міліції, як працівник кримінальної міліції у справах дітей. При цьому йдеться про необхідність проведення комплексного, монографічного дослідження назрілих як теоретико-методологічних, так і суто практичних проблем з цього питання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 24 Додатку 2, пп. 5, 23–25, 29 Додатку 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., п. 14.7 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей як виду професійної правосвідомості, що передбачає розкриття її змісту, призначення, загальних закономірностей і особливостей формування та функціонування, а також у формулюванні теоретичних положень і практичних висновків та рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей.
Для досягнення поставленої в дисертації мети необхідно вирішити такі основні задачі:
– уточнити поняття «професійна правосвідомість»;
– визначити структуру та зміст основних складових елементів професійної правосвідомості;
– з’ясувати та охарактеризувати функції професійної правосвідомості;
– уточнити роль професійної правосвідомості у правотворчій та правореалізаційній діяльності;
– визначити поняття та особливості професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей;
– охарактеризувати структуру і функції правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей;
– з’ясувати зміст, форми і провідні напрямки правовиховної роботи з працівниками кримінальної міліції у справах дітей щодо формування та удосконалення їх професійної правосвідомості;
– визначити основні способи попередження і подолання деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань становлення та розвитку професійної правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей.
Предмет дослідження становлять особливості професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод широко використано для з’ясування поняття та структури професійної правосвідомості а також її функцій (підрозділи 1.1, 1.2). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення структури та функцій професійної правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей (підрозділ 2.2). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів визначено місце і роль професійної правосвідомості у різних видах юридичної діяльності, змісту і форми правового виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей (підрозділи 1.3, 3.1). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для визначення поняття професійної правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей та шляхів подолання і попередження деформації правосвідомості працівників кримінальної міліції (підрозділи 2.1, 3.2).
Науково-теоретичну базу дослідження складають праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, які стосуються розгляду питання правосвідомості у загальнотеоретичному, соціально-психологічному та правозастосовному аспектах і, зокрема, аналізу професійної правосвідомості працівників органів внутрішніх справ, – С. Алексєєва, О. Бандурки, П. Баранова, Н. Бури, О. Головка, Ю. Грошевого, В. Камінської, О. Колодія, В. Котюка, С. Лисенкова, А. Мамонтіна, М. Матузова, В. Нерсесянца, М. Орзіха, О. Передерія, О. Ратінова, І. Рябка, В. Сальникова, О. Скакун, С. Сливки, М. Соколова, В.Тищенка, Ю. Тодики, І. Фарбера, М. Цимбалюка, Н. Щербакової, О. Ярмиша та ін.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають засади формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо формування професійної правосвідомості працівників правоохоронних органів може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки визначити проблеми формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:
вперше:
– визначені особливості взаємодії професійної правосвідомості та юридичної діяльності, запропоновано авторський підхід до визначення характеру і засобів впливу професійної правосвідомості на процеси правотворчості та правореалізації;
– професійна правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей визначена як правосвідомість особливої професійної групи, представники якої займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту й підготовку, усвідомлюють спільність цілей і соціальних завдань, єдність своїх інтересів, цінностей, установок і застосовують властиві їм специфічні форми та методи роботи для забезпечення правопорядку у чітко визначених напрямках діяльності;
– визначено систему загальних вимог до змісту основних компонентів професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, що необхідні для ефективного виконання ними професійних обов’язків;
– з’ясовано основні форми та методи правовиховної роботи стосовно працівників кримінальної міліції у справах дітей, що дало змогу визначити основні засади та напрямки розвитку її нормативно-правового забезпечення, сформулювати завдання реформування системи правовиховної роботи;
удосконалено:
– поняття та зміст категорії «правосвідомість», під якою пропонується розуміти зумовлену специфікою соціальної ролі та юридичної діяльності систему правових ідей, поглядів, почуттів, ціннісних орієнтацій, що визначають образ життя та мотиви поведінки у службовій сфері представників юридичної професії;
– визначення правового виховання як цілеспрямованої систематичної діяльності усіх суб’єктів виховного процесу щодо формування високого рівня правової освіченості, ціннісно-правових орієнтацій, установок соціально активної правомірної поведінки, прищеплення навичок практичного використання правових знань у повсякденному житті та професійній діяльності;
– характеристику проявів деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, у звязку з чим виявлені та систематизовані основні детермінанти їх виникнення та розвитку;
– систему заходів із нейтралізації (мінімізації) та попередження деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, у звязку з чим сформульовані рекомендації щодо профілактики даного соціального явища та підвищення рівня їх професійної правосвідомості;
дістали подальший розвиток:
– з’ясування особливостей професійної правосвідомості в її змістовному та структурно-функціональному аспектах, у звязку з чим визначено основні її складові, з’ясовано їх особливості та встановлено взаємозв’язок із основними функціями свідомості;
– визначення особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, які детермінуються безпосередньою специфікою їх діяльності, на підставі чого з’ясовано, що особливості функціонування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей як складної системи визначаються не тільки змістом компонентів, що входять до структури даної системи, але й ступенем єдності, цілісності останньої; при цьому як змістовні властивості функціональних компонентів розглянутої системи, так і рівень їх узгодженості зумовлюються дією складної сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів впливу об’єктивного та суб’єктивного характеру;
– теоретична інтерпретація поняття «деформація правової свідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей» як системно складного соціально-правового явища, яке характеризується викривленням, відхиленням від норми усіх або декількох її складових елементів, що призводить до суттєвого зниження або повної втрати професійної компетенції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – як основа для подальшої розробки проблемних питань формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей;
– у правотворчості – щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють правоохоронну діяльність органів внутрішніх справ;
– у правозастосовній діяльності – для покращення практичної діяльності щодо формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність підрозділів кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України в Харківській області від 10.05.2012 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Теорія держави і права», «Юридична деонтологія», різноманітних спецкурсів, які передбачають розгляд питань, пов’язаних із професійною правосвідомістю та правовою культурою співробітників органів внутрішніх справ; результати дослідження враховано у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.04.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на чотирьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2011), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2012), «Актуальні проблеми забезпечення практичної спрямованості підготовки кадрів для органів внутрішніх справ України» (Харків, 2012), а також на засіданнях кафедри державно-правових дисциплін факультету з підготовки слідчих Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та у 2 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — визначення особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Насамперед зазначається, що проблема правосвідомості завжди була однією з центральних у теорії держави і права. Але особливу актуальність проблема дослідження правосвідомості набуває сьогодні — в умовах динамічного розвитку українського суспільства, кардинальної трансформації політико-правового мислення, зміни цінностей, змісту та засобів здійснення юридичної діяльності. Саме правосвідомість є важливою передумовою якісного і результативного функціонування правової і політичної систем, реалізації основних принципів правової держави, адже від рівня правосвідомості безпосередньо залежить вирішення завдань зміцнення законності та правопорядку, підвищення ефективності та якості діяльності правоохоронних органів. В даному ракурсі в світлі загальних завдань, що постають перед органами внутрішніх справ на сучасному етапі, актуальною проблемою є визначення змісту, аналіз характерних особливостей, а також пошук шляхів формування й удосконалення професійної правосвідо¬мості співробітників такого підрозділу кримінальної міліції як кримінальна міліція у справах дітей.
Проведений теоретичний аналіз дозволяє охарактеризувати професійну правосві¬домість як зумовлену специфікою соціальної ролі та юридичної діяльності систему правових ідей, поглядів, почуттів, ціннісних орієнтацій, що визначають загальний характер та моделі поведінки у службовій сфері представників юридичної професії. Професійна правосвідомість має власні особливості формування, певні стадії розвитку і ґрунтується на системі принципів, до яких відносяться компетентність, орієнтованість на реалізацію правових норм, зв’язок з ідеями справедливості та законності, політична і правова зрілість та ін.
На підставі узагальнення основних методологічних підходів до вивчення змістової морфології професійної правосвідомості автором було доведено доцільність підходу до її структурування через виділення ідеологічного, психологічного та поведінкового елементів, а також запропоновано уточнення існуючої класифікації функцій професійної правосвідомості, згідно з яким відповідно до основних структурних елементів професійної правосвідомості визначено три її основні функції — пізнавальну, оцінювальну та регулятивну (тоді як інші функції постають похідними від них і практично охоплюються ними, зокрема, світоглядна, прогностична, інформаційна, виховна та ін.). При цьому, провідним завданням професійної правосвідомості визнається саме регулювання правової діяльності, надання їй цілеспрямованого характеру, що акумулюється у регулятивній функції; різноманітні ж прояви провідної функції у правовій поведінці дозволяють виділити також низку підфункцій професійної правосвідомості — телеологічну, генераційну, праксеологічну та ін., кожна з яких займає своє місце на відповідному рівні, зумовлене тісним взаємозв’язком із відповідними структурними елементами професійної правосвідомості. Проведений аналіз структурних та функціональних характеристик правової свідомості свідчить про те, що професійна правосвідомість як суб’єктивний елемент правової дійсності, що представляє собою єдину динамічну систему, має складну внутрішню структуру, а рівні правосвідомості в межах її структури можуть бути включені до різних видів юридичної діяльності. Вони мають власну специфіку та різний ступінь ефективності, виконують неоднакову роль у процесі правового регулювання. Загальна ж роль професійної правосвідомості виходить далеко за межі досліджених основних її функцій і виявляється також у різних видах юридичної діяльності, зокрема, у правотворчості та правореалізації.
Аналіз місця і ролі правосвідомості у процесі правотворчості дозволяє відзначити, що правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, умовою їх точної та повної реалізації. Професійна правосвідомість спрямовує процес розробки правових норм відповідно до існуючих у суспільстві цінностей та актуальних потреб суспільного розвитку. В процесі реалізації права рівень правосвідомості суб’єктів також впливає на якість і повноту втілення в життя приписів юридичних норм, але роль правосвідомості істотно відрізняється в залежності від виду реалізації права, яка може бути як безпосередньою, здійснюваною суб’єктами правовідносин (коли правосвідомість виступає необхідним орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанту поведінки в межах норм права), так і правозастосовчою, здійснюваною спеціальними державними органами (яка вимагає спеціальної професійної підготовки й кваліфікації, відповідних умінь, навичок, готовності до застосування спеціальних правових засобів при вирішенні юридичних ситуацій).
З огляду на специфіку діяльності працівників кримінальної міліції у справах дітей як окремої, професійної групи в системі органів внутрішніх справ, було обґрунтоване та сформульоване загальне визначення професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей як правосвідомості особливої професійної групи, представники якої займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту й підготовку, усвідомлюють спільність цілей і соціальних завдань, єдність своїх інтересів, цінностей, установок і застосовують властиві їм специфічні форми та методи роботи для забезпечення правопорядку у чітко визначених напрямках діяльності. Такими напрямками, в межах загального завдання здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень, є: проведення роботи, пов’язаної із запобіганням правопорушенням дітей; виявлення, припинення та розкриття злочинів, вчинених дітьми; здійснення досудової підготовки матеріалів про правопорушення, вчинені дітьми, проведення дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проведення розшуку дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживання в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, участь у правовому вихованні дітей та ін.
На підставі аналізу сутності та основних змістовних характеристик професійної правосвідомості співробітників кримінальної міліції у справах дітей було з’ясовано, що вона не зводиться лише до тих якостей і властивостей, які детермінуються тільки специфікою самої професійної діяльності; наголошується, що у змістовному плані професійна правосвідомість працівників кримінальної міліції у справах дітей у значній мірі зумовлюється й характеристиками суспільної правосвідомості на сучасному етапі його історичного розвитку, зазнаючи постійного впливу різноманітних чинників — соціальних, економічних, політичних, культурних, науково-технічних, організаційних та ін.
Проведений аналіз особливостей професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей дозволяє визначити її як складне, багатокомпонентне, багатофункціональне утворення, що має розгалужену структуру та відіграє домінуючу роль у механізмі формування правомірної активної діяльності. Відповідно до визначених основних функцій професійної правосвідомості — пізнавальної, оцінювальної та регулятивної, визначені її основні структурні компоненти: ідеологічний (інтелектуальний, когнітивний) — певна сума юридичних знань та умінь; психологічний (інтелектуально-емоційний) — система оцінок почуттів та ставлень до права, практики його виконання й застосування; поведінковий (інтелектуально-емоційно-вольовий) — сукупність правових установок та ціннісних орієнтацій. Встановлено, що пізнавальній функції професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, яка, в цілому, виявляється у відбитті й усвідомленні соціальних явищ та процесів з точки зору їх правового опосередкування, відповідає певний обсяг правових знань та умінь, що відбивається у понятті «правова підготовка». Система знань, умінь і навичок, якими повинен володіти працівник кримінальної міліції у справах дітей для ефективного виконання своїх професійних обов’язків, є достатньо великою і містить в собі як загально-правові знання, знання законодавства — насамперед, Конституції, законів України «Про міліцію», «Про освіту», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про попередження насильства в сім’ї», знання Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, низки міжнародних документів, що стосуються прав та свобод людини, дитини, соціального захисту дитинства та ін., так і знання основ адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, кримінології, юридичної психології, педагогіки, професійної етики співробітників правоохоронних органів та ін., а також спеціальні соціально-правові, психолого-педагогічні, медико-педагогічні знання, спеціальні організаційно-педагогічні, виховно-профілактичні, дидактичні, конструктивно-правові, медико-педагогічні, комунікативні, інтегральні, прикладні вміння та навички роботи з дітьми. До даного структурного елементу професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей відносять також обсяг правової поінформованості, глибину юридичних знань, відповідний рівень юридичного мислення.
Оцінювальна функція професійної правосвідомості, якій відповідає система оцінок з конкретних юридичних питань, оцінювальні ставлення до закону та практики його виконання і застосування, містить у собі елементарний емоційний стан особистості — почуття, емоції, переживання; а також складні емоційні утворення — ціннісні ставлення до правових явищ у вигляді переконань, поглядів, стереотипів. Зазначені емоційні стани, які формуються на основі правових знань та уявлень, юридичних прав та обов’язків, законності у правотворчій та правореалізаційній діяльності, активно впливають на поведінку співробітника кримінальної міліції у справах дітей у тій або іншій правовій ситуації. Регулятивна функція професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, що передбачає співвіднесення поведінки з діючою у суспільстві системою правових приписів, базується на таких загальних установках та правових орієнтаціях як: розуміння об’єктивної природної обумовленості правової регламентації соціальних відносин; впевненість у спроможності правових механізмів забезпечити належну соціальну рівновагу; установка на морально-правову зумовленість професійної діяльності та необхідність реалізації права. Установки на активну правомірну поведінку та професійно значущу поведінку представляють собою системне особистісне утворення, структурними складовими якого є теоретична, методична, мотиваційна і морально-психологічна, а також практична готовність, і передбачають готовність до активного використання своїх професійних прав з метою захисту громадян, їх прав і свобод, готовність до справедливого, відповідального та свідомого виконання професійних обов’язків, прагнення до вдосконалення права відповідно до загальнолюдських морально-правових цінностей.
Обгрунтовано, що функціонування професійної правосвідомості як складної системи визначається не тільки змістом компонентів, що входять до структури даної системи, але й ступенем єдності, цілісності останньої; при цьому, як змістовні властивості функціональних компонентів розглянутої системи, так і рівень їхньої узгодженості зумовлюються дією складної сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів впливу об’єктивного та суб’єктивного характеру.
Важливим аспектом дослідження особливостей формування і функціонування професійної правосвідомості працівників міліції у справах дітей є також аналіз шляхів, форм та методів її удосконалення, до найважливіших з яких відноситься правове виховання. Автором було уточнено визначення правового виховання — як цілеспрямованої систематичної діяльності всіх суб’єктів виховного процесу щодо формування високого рівня правової освіченості, ціннісно-правових орієнтацій, установок соціально активної правомірної поведінки, прищеплення навичок практичного використання правових знань у повсякденному житті та професійній діяльності. Встановлено, що підвищення ефективності змісту та форм правового виховання як одного з найважливіших аспектів формування професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей зумовлюється низкою взаємопов’язаних та взаємообумовлених чинників, серед яких варто відзначити: відповідність змісту та організації правовиховного процесу завданню формування і розвитку у працівників кримінальної міліції у справах дітей високих професійних якостей; відповідність соціальної практики та характеру (спрямованості, змісту) виховного впливу на співробітників; урахування індивідуальних особливостей співробітників кримінальної міліції у справах дітей та їх колективів; роль правовиховного впливу на співробітників особистості керівника; інтенсивність та якість взаємин між співробітниками; дотримання принципу єдності виховання та самовиховання. Необхідно також відзначити й такий важливий засіб підвищення ефективності змісту і форм правового виховання працівників кримінальної міліції у справах дітей, як морально-правове виховання, що спрямоване на формування відповідного емоційного, морального ставлення до права, вироблення морально-етичного підходу до вирішення професійних проблем.
Автор доходить висновку, що всі розглянуті чинники, які впливають на ефективність змісту й форм правового виховання, діють не розрізнено, а в тісному взаємозв’язку, адже даний процес здійснюється у всіх сферах діяльності працівників кримінальної міліції в справах дітей і передбачає застосування різноманітних засобів і методів впливу, які є ефективними тільки тоді, коли становлять систему взаємозалежних і взаємообумовлених заходів. Таким чином, вони проявляються як основні тенденції розвитку процесу правового виховання в цілому, що здійснює визначальний вплив на формування професійної правосвідомості співробітників кримінальної міліції у справах дітей.
Дослідження шляхів, форм і методів формування та удосконалення професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей спрямоване також на вивчення процесів деформації професійної правосвідомості, виявлення причин, що зумовлюють виникнення та розвиток даного явища, а також визначення основних шляхів його подолання і попередження. Виходячи із загального розуміння деформації правосвідомості як системно складного соціально-правового явища, що характеризується викривленням, відхиленням від норми усіх або декількох компонентів її структури, що викликає зміни, які негативно впливають на особистість, а також на здійснювану нею професійну діяльність, автор пропонує визначення деформації професійної правосвідомості працівника кримінальної міліції у справах дітей як системної кризи його правосвідомості, зумовленої дисфункцією її складових елементів, що призводить до суттєвого зниження або повної втрати професійної компетенції.
Автором була запропонована узагальнена характеристика проявів деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, а також виявлені й систематизовані основні детермінанти їх виникнення та розвитку. Зокрема, було встановлено, що найпоширенішими формами деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей є правовий нігілізм, правовий ідеалізм (правовий фетишизм), правовий інфантилізм (пробільність правосвідомості), аберація (перероджена правосвідомість). Соціальна небезпека зазначених видів деформації правової свідомості неоднакова й залежить від їхньої поширеності та відповідності вчинку їх носія інтересам розвитку особистості і суспільства. Найбільш небезпечним вважаємо саме перероджену правосвідомість (негативно-правовий радикалізм), яка є показником повної (системної) кризи професійної правосвідомості. До основних форм об’єктивації деформації професійної правосвідомості у діяльності працівників кримінальної міліції у справах дітей відносимо правову демагогію (маніпулювання правовими категоріями), морально-правовий конформізм, спекулятивно-правовий популізм, а також стереотипізацію мислення, яка може виявлятися у феноменах «виконавчого функціоналізму», «обвинувального ухилу», «синдромі власної непогрішимості» та ін. До проявів деформацій правосвідомості, притаманних професійній правосвідомості працівників кримінальної міліції в справах дітей, також можна віднести: зниження емоційного ставлення до подій, що відбуваються, та байдужість до осіб, стосовно яких здійснюється професійна юридична діяльність; нехтування неюридичною професійною думкою; формалізм та бюрократизм. З’ясовано, що дані форми та види прояву деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей можуть виникати як через зовнішні впливи оточуючого середовища, так і під безпосереднім впливом умов і досвіду самої професійної діяльності.
Проведене дослідження сутності деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, виявлення детермінант, що спричиняють її виникнення і розвиток, дозволили окреслити основні шляхи нейтралізації причин і умов деформації професійної правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей, а також сформулювати основні рекомендації із профілактики та корекції даного соціального явища.
Організаційно-правовий механізм протидії деформаціям правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей становить комплекс організаційно-управлінських і правових заходів щодо усунення, нейтралізації та мінімізації факторів деформуючого впливу, а також із попередження їхнього виникнення і впливу на професійну правосвідомість як у період професійної підготовки, так і безпосередньо під час практичної діяльності. До основних засобів подолання та попередження деформацій професійної правосвідомості відносимо наступні: вдосконалення системи юридичної освіти (її фундаменталізація, поглиблення спеціалізації, зв’язків з юридичною наукою та юридичною практикою); оптимізація кадрової політики (підвищення якості кадрового забезпечення шляхом підбору професіональних кадрів відповідно до сучасних соціальних та правових реалій); заходи організаційно-управлінського характеру (розробка та запровадження у діяльність кримінальної міліції у справах дітей програм діагностики психологічного клімату, соціальної реабілітації, запровадження процедури перевірки знань, особистих та ділових якостей майбутніх керівників та ін.); проведення виваженої державної політики (створення режиму законності, виконання й забезпечення норм і гарантій соціального, правового та фізичного захисту працівників, створення системи моральних і матеріальних стимулів праці, підвищення престижу професії); особисті зусилля працівників кримінальної міліції у справах дітей з оволодіння культурою, нормами права та моралі (самоосвіта, безперервне навчання, слідування етичним нормам та кодексу честі у професійній діяльності).
З огляду на причини виникнення деформації професійної правосвідомості, форми її прояву, вважаємо за потрібне здійснювати постійний профілактичний вплив на стан правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах дітей. До основних напрямків такого впливу відносимо: поліпшення якості професійної підготовки, удосконалення організації та управління, створення здорового морально-психологічного клімату в колективах; удосконалення системи навчання, створення реальної перспективи просування по службі, формування і підтримку почуття захищеності, упевненості в корисності та справедливості своєї справи; впровадження заходів психологічної підтримки, а також системи психологічного стимулювання до особистісного і професійного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
2. Андрусяк Т. Г. Правопорядок і правосвідомість: питання взаємозв’язку та взаємовпливу / Т. Г. Андрусяк // Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри : тези Міжнар. наук.-практ. конф. / за заг. ред. Ю. М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2008. – С. 16–18.
3. Аржанников Н. М. Индивидуальная воспитательная работа в органах внутренних дел. Организация, рекомендации, методика : пособие /
Н. М. Аржанников, Х. Х. Лойт, Э. В. Суслин. – Л. : Изд-во ВПУ МВД СССР, 1988. – 52 с.
4. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1080. – 368 с.
5. Афанасьев B. C. Обеспечение социалистической законности в деятельности органов внутренних дел (основы системного подхода) /
В. С. Афанасьев. – М. : Акад. МВД России, 1987. – 72 с.
6. Бабаев В. К. Общая теория права. Краткая энциклопедия / В. К. Бабаев,
В. М. Баранов. – Н. Новгород : НЮИ МВД РФ, 1997. – 200 с.
7. Байниязов Р. С. Правосознание и российский правовой менталитет /
Р. С. Байниязов // Правоведение. – 2000. – № 2. – С. 31–40.
8. Байниязов Р. С. Правосознание: психологические аспекты /
Р. С. Байниязов // Правоведение. – 1998. – № 3. – С. 16–21.
9. Бакулина Л. Т. Государственная правореализующая деятельность : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Бакулина Лилия Талгатовна. – М., 1998. – 20 с.
10. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1999. – 440 с.
11. Бандурка О. М. Потрібно змінити дві речі – звітність і мислення /
О. М. Бандурка // Іменем закону. – 17.01.2003. – № 3 (5339). – С. 1–6.
12. Баранов В. М. Правовая демагогия: природа, формы проявления, социальная опасность / В. М. Баранов // Северо-Кавказский юридический вестник. – 1998. – № 4. – С. 13–31.
13. Баранов П. П. Правосознание и правовое воспитание / П. П. Баранов. – Общая теория права : курс лекций. – Н. Новгород : Изд-во Нижегород. ВШ МВД РФ, 1993. – С. 475–494.
14. Баранов П. П. Проблемы сформированности профессионального правосознания работников органов внутренних дел (теоретические проблемы) : монография / П. П. Баранов. – Деп. в ИНИОН АН СССР 15.08.1989, № 39283. Библиогр. указатель. Новая сов. литература по обществ. наукам (Государство и право). – М., 1989. – № 42. – 197 с.
15. Баранов П. П. Профессиональное правосознание и поведение работников правоохранительных органов / П. П. Баранов // Личность и власть : межвуз. сб. науч. работ / отв. ред. Рябко А. И. – Ростов н/Д : Изд-во Рост. ВШ МВД РФ, 1995. – С. 58–67.
16. Баранов П. П. Профессиональное правосознание работников ОВД: социальная обусловленность проблемы, её содержание и логический анализ / П. П. Баранов // Вопросы теории государства и права. – Вып. 9. – 1990. – С. 101–108.
17. Баранов П. П. Теоретические и методологические основы изучения профессионального правосознания работников органов внутренних дел / П. П. Баранов. – Деп. в ЦНИОН АН СССР 25.04.1988, № 33595. Библиогр. указатель. Новая советская литература по обществ. наукам (Государство и право). – М., 1988. – № 9. – 183 с.
18. Баранов П. П. Теория систем и системный анализ правосознания личного состава ОВД / П. П. Баранов. – Ростов н/Д : РВШ МВД РФ, 1997. – 166 с.
19. Баранов П. П. Формирование профессионального правосознания сотрудников органов внутренних дел – важное условие обеспечения правовой реформы в стране / П. П. Баранов // Правовая реформа и проблемы ее реализации : тез. докл. и сообщ. регион. науч.-практ. конф., (г. Краснодар, 14–15 сент. 1989 г.). – Краснодар : Изд-во Кубан. ун-та, 1989. – С. 70–72.
20. Баскин Ю. Я. Вопросы теории правового сознания / Ю. Я. Баскин,
И. А. Чудинов // Правоведение. – 1972. – № 2. – С. 18–24.
21. Батуркин В. Г. Понятие и структура правового сознания / В. Г. Батуркин // История государства и права. – 2004. – № 5. – С. 19–21.
22. Бегинин В. И. Общественное правосознание и государственность. (Социально-философский анализ) / И. В. Бегинин. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1994. – 439 с.
23. Белканов Е. А. Базовые стереотипы сознания / Е. А. Белканов // Российский юридический журнал. – 1998. – № 2. – С. 51–58.
24. Белканов Е. А. Структура и функции правосознания: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Белканов Евгений Александрович. – Екатеринбург, 1996. – 200 c.
25. Бельский К. Т. Социалистическое правосознание: диалектика формирования и развития / К. Т. Бельский. – Ярославль : Верх.-Волж. кн. изд-во, 1979. – 384 с.
26. Бельский К. Т. Структура и функции правосознания / К. Т. Бельский. – М. : Норма, 1996. – 212 с.
27. Білий П. До питання про правову культуру працівників ОВС / П. Білий // Право України. – 1997. – № 14. – С. 40–41.
28. Большая юридическая энциклопедия / В. В. Аванесян, С. В. Андреева,
Е. В. Белякова [и др.] ; оформл. А. Мусина. – М. : Эксмо, 2007. – 688 с.
29. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 704 с.
30. Бондарев А. А. Повышение правовой культуры сотрудников милиции как средство формирования и развития их ценностных ориентаций /
А. А. Бондарев // Наука и практика. – 2009. – № 4 (41). – С. 12–18.
31. Борисова С. Е. Профессиональные стереотипы как личностная предпосылка и проявление профессиональной деформации сотрудников милиции / С. Е. Борисова // Профессионал. – 2001. – № 2 (40). – С. 11–14.
32. Бреднева В. С. Уровни правосознания и юридическая деятельность : монография / В. С. Бреднева. – Южно-Сахалинск : СахГУ, 2010. – 164 с.
33. Брушлинский А. Российское общество в поисках новой психологической опоры / А. Брушлинский // Российский социально-политический вестник. – 1996. – № 1–2. – С. 5–7.
34. Бура Н. А. Функции общественного правосознания / Н. А. Бура. – К. : «Наукова думка», 1986. – 85 с.
35. Васильев В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильев. – СПб. : Питер, 1997. – 656 с.
36. Вершок И. Л. Об экологическом правосознании / И. Л. Вершок // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 42–50.
37. Волошенюк А. В. Правовой нигилизм: общетеоретическая характеристика / А. В. Волошенюк. – Х. : ООО «Прометей-Пресс», 2005. – 104 с.
38. Вопленко Н. Н. Правосознание и правовая культура : учеб. пособие /
Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2000. – 52 с.
39. Воспитательная работа с личным составом в системе Министерства внутренних дел Российской Федерации : учебник / под общ. ред. д-ра пед. наук, д-ра юрид. наук, проф. В. Я. Кикотя. – М. : ЦОКР МВД РФ, 2009. – 480 с.
40. Глезерман Г. Б. Формирование, воспитание, самовоспитание личности /
Г. Б. Глезерман // Вопросы философии. – 1976. – № 4. – С. 27–41.
41. Глоссарий современного образования / под общ. ред. Е. Ю. Усик. – Х. : Изд-во НУА, 2007. – 524 с.
42. Гойман В. Правовой нигилизм: пути преодоления / В. Гойман // Советская юстиция. – 1990. – № 9. – С. 3–5.
43. Гойман В. И. Формирование правовой активности как составная часть коммунистического воспитания / В. И. Гойман. – М. : Высш. шк., 1988. – 152 с.
44. Головатий М. Ф. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понят. слов. / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
45. Головченко В. В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения / В. В. Головченко. – К. : «Наукова думка», 1985. – 127 с.
46. Горбатюк Н. А. Некоторые особенности формирования правосознания работников милиции / Н. А. Горбатюк // Проблемы совершенствования организации и деятельности советской милиции в условиях формирования правового государства / под ред.: Сапогин А. Н. ; редкол.: Ананич В. А., Вежновец В. Н., Гавриленко Д. А., Сухаркова А. И. – Минск : Изд-во Мин. ВШ МВД СССР, 1991. – С. 138–139.
47. Горшенев В. М. Теория юридического процесса / В. М. Горшенев. – Х. : «Вища школа», 1985. – 192 с.
48. Горшков М. К. Массовое сознание россиян в период общественной трансформации: реальность против мифа / [М. К. Горшков, А. В. Авилова, А. Л. Андреев, Л. Г. Бызов, Н. М. Давыдов, А. Г. Здравомыслов,
В. В. Петухов, Н. Е. Тихонова, А. Ю. Чепуренко] // Мир России. – 1996. – № 2. – С. 95–116.
49. Гранат Н. Л. Деформация профессионального сознания личности работников правоохранительных органов и возможности ее профилактики / Н. Л. Гранат // Проблемы действия права в новых исторических условиях : труды Акад. МВД РФ, 1993. – С. 30–43.
50. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура / Н. Л. Гранат,
В. В. Панасюк // Юрист. – 1998. – № 11–12. – С. 2–8.
51. Гранат Н. Л. Профессиональная культура в правоприменительной деятельности органов внутренних дел / Н. Л. Гранат, Р. Х. Макуев. – М. : Акад. МВД России, 1994. – 92 с.
52. Гранат Н. Л. Профессиональное сознание и социалистическая законность в деятельности органов внутренних дел / Н. Л. Гранат. – М. : Акад. МВД СССР, 1984. – 84 с.
53. Гречин А. С. Правосознание как система социально-правовых установок / А. С. Гречин, Ю. А. Красиков // Вестник Московск. ун-та. Серия 11: Право. – 1978. – № 6. – С. 30–34.
54. Грошев A. B. Профессиональное правосознание сотрудников органов внутренних дел. (понятие, функции, проблемы формирования) : учеб. пособие / А. В. Грошев. – Екатеринбург : Изд-во ЕВШ МВД России, 1995. – 82 с.
55. Грошев А. В. Роль профессионального правосознания в совершенствовании уголовного закона и практики его применения /
А. В. Грошев // Российский юридический журнал. – 2005. – № 3. – С. 88–96.
56. Грошевий Ю. М. Професійна правосвідомість судді та правоздатність рішень суду: кримінально-процесуальний аспект / Ю. М. Грошевий // Університетські наукові записки : [Часопис Хмельниц. ун-ту упр. та права]. – 2005. – № 4 (16). – С. 248–255.
57. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие / Ю. М. Грошевой. – Х. : «Вища школа», 1986. – 185 с.
58. Грушин Б. А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования / Б. А. Грушин. – М. : Политиздат, 1987. – 368 с.
59. Гулевич О. А. Правосознание и правовая социализация (аналитический обзор) : учеб. пособие [для студ. фак. психол. высш. учеб. заведений по спец. 020400 – «Психология»] / О. А. Гулевич, Е. О. Голынчик. – М. : Междунар. о-во им. Л. С. Выготского, 2003. – 270 с.
60. Гуцериев Х. С. Правовая и духовная культура сотрудника правоохранительных органов / [Х. С. Гуцериев, В. П. Сальников,
В. П. Федоров, А. И. Худяк]. – СПб. : СПбЮИ МВД России, 1996. – 156 с.
61. Демічева В. В. Правова культура та правосвідомість: взаємозв’язок та взаємовплив / В. В. Демічева // Держава і право. – Вип. 28. – 2005. – C. 119–125.
62. Демічева В. В. Функції правосвідомості: поняття, система та значення /
В. В. Демічева // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 4. – С. 24–28.
63. Денисова О. С. Сучасні підходи до поняття та структури правової свідомості / О. С. Денисова // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2001. – № 4. – С. 16–23.
64. Дєордієв О. В. Функції держави: поняття і сутність / О. В. Дєордієв // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 18. – 2003. – С. 233–237.
65. Димитров А. В. Учебно-методические материалы для слушателей (курсантов) учебных заведений МВД СССР по организации самовоспитания и самообразования / А. В. Димитров ; под ред. И. В. Горлинского. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1990. – 32 с.
66. Про зміцнення кадрового потенціалу та підвищення рівня професіоналізму працівників органів внутрішніх справ : директива МВС України від 06.02.2004 № 6 : затв. рішенням колегії МВС України від 06.02.2004 № 1 КМ/1.
67. Евдеева Н. В. Правосознание и правопонимание: диалектика взаимодействия / Н. В. Евдеева, О. Ю. Перов // Современное право. – 2007. – № 7. – С. 48–53.
68. Евплова Н. Ю. Правосознание молодежи: теоретический и социологический аспекты : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Евплова Наталья Юрьевна. – Самара, 2000. – 176 c.
69. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии : учебник /
М. И. Еникеев. – М. : Юристъ, 1996. – 631 c.
70. Етичний Кодекс працівника міліції, затверджений рішенням колегії МВС України : від 15.05.2001 // Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ / [уклад. В. А. Петухов, С. В. Попов, В. В. Посметний, О. В. Запорожцев]. – Сімф. : Доля, 2004. – 126 с.
71. Етичний Кодекс працівника органів внутрішніх справ України : затв. на засіданні колегії МВС України : від 05.10.2000 № 7 КМ/8.
72. Ефремова Г. Х. Особенности ценностно-нормативной системы личности молодых правонарушителей и вопросы правового воспитания /
Г. Х. Ефремова // Правосознание и правовое воспитание молодежи / отв. ред. Панкратов В. В. – М. : ВИ по ИП и РМПП, 1978. – С. 138–147.
73. Жданов І. О. Правосвідомість: основні структурні елементи / І. О. Жданов // Держава і право. – Вип. 38. – 2007. – С. 68–74.
74. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій,
В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за ред. В. В. Копєйчикова. – Стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
75. Иванов В. И. Правосознание и правовая культура сотрудников органов внутренних дел / [В. И. Иванов, О. Е. Иванов, Э. В. Кузнецов,
А. Ф. Назаренко, В. П. Сальников]. – Л. : ВПУ им. 60-летия ВЛКСМ МВД СССР, 1981. – 80 с.
76. Игошев К. Е. О содержании и структуре психологии социалистического правосознания / К. Е. Игошев // Труды Высшей школы МВД СССР. – Вып. 31. – 1971. – С. 88–120.
77. Игошев К. Е. Изучение правосознания и общественного мнения о преступности и деятельности правоохранительных органов : пособие / Ефремова Г. Х., Игошев К. Е., Ратинов А. Р. – М. : Изд-во ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1989. – 118 c.
78. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. – М. : Республика, 1993. – 228 с.
79. Ильин И. А. Путь к очевидности / И. А. Ильин. – М. : Республика, 1993. – 431 с.
80. Ильин И. А. Собрание сочинений : в 10 т. / сост., вступит. сл. и коммент. Ю. Т. Лисицы ; И. А. Ильин. – М. : Рус. кн., 1994– . – Т. 4 : [Понятия права и силы ; Общее учение о праве и государстве ; О сущности правосознания ; О монархии и республике ; Из лекций «Понятия монархии и республики»]. – 1994. – 624 с.
81. Інструкція з організації планування в системі ОВС України : затв. наказом МВС України від 24.01.2005 № 65.
82. Калькова В. Л. Исследование социальных представлений в европейской социальной психологии (сводный реферат) / В. Л. Калькова // Общественные науки за рубежом. Серия 11: Социология. – 1992. – № 4. – С. 92–109.
83. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания : сб. науч. тр. / редкол.: Бойков А. Д. (отв. ред.), Каминская В. И., Ратинов А. Р., Степанов В. В., Шляпочников А. С. – М. : Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1974. – С. 39–67.
84. Капустин Б. Г. Либеральные ценности в сознании россиян / Б. Г. Капустин, И. М. Клямкин // Политические исследования. – 1994. – № 1. – С. 28–35.
85. Карпец И. И. Правосознание и причины преступности / И. И. Карпец,
А. Р. Ратинов // Советское государство и право. – 1968. – № 12. – С. 47–54.
86. Карташов В. Н. Понятие и структура юридической деятельности /
В. Н. Карташов // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды : сб. науч. тр. / редкол.: Вопленко Н. Н., Карташов В. Н. (отв. ред.), Лайтман В. И., Леушин В. И., Мельников Ю. И., Щербакова Н. В. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1989. – С. 12–31.
87. Карташов В. Н. Профессионализм субъектов юридической деятельности / В. Н. Карташов // Правовая реформа и проблемы совершенствования профессиональной юридической деятельности / ред. В. Н. Карташов. – Ярославль : ЯрГУ, 1990. – С. 6–18.
88. Кириллов Н. П. Массовое сознание. Структура. Генезис. Сущностные характеристики (вопросы теории и методологии) : в 3 кн. / Н. П. Кириллов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1995. – Кн. 2. – 124 с.
89. Кистяковский Б. А. Избранное : в 2 ч. Ч. 1–2 / Б. А. Кистяковский. – М. : Рос. полит. энцикл., 2010. – 1029 с.
90. Кобець О. В. Структура професійної правосвідомості юриста /
О. В. Кобець // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки. – Вип. 36. – 2005. – С. 389–398.
91. Кобликов А. С. Юридическая этика : учеб. [для вузов] / А. С. Кобликов. – М. : Издат. группа «Норма – Инфра-М», 1999. – 168 с.
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
93. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України : затв. наказом МВС України від 11.01.1996 № 18 // Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції : наук.-практ. посіб. / [М. І. Ануфрієв, В. О. Соболєв, О. А. Мартиненко, Д. О. Кобзін] ; за заг. ред. проф. Бандурки О. М. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 114 с.
94. Кожевников В. В. Правовая активность личности / В. В. Кожевников. – Омск : Изд-во Юрид. ин-та МВД России, 1997. – 211 с.
95. Кожевников В. В. Проблемы профес