ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………….. 3
Розділ 1.
Особливості пізнання в справах про злочини, які вчинені неповнолітніми
особами ……………………………………………………………… 9
Підрозділ 1.1. Предмет доказування в справах про злочини неповнолітніх………….. 9
Підрозділ1.2. Особливості доказування в справах про злочини неповнолітніх……… 35
Розділ 2.
Досудове провадження в справах про злочини неповнолітніх………… 51
Підрозділ 2.1. Порушення кримінальної справи щодо неповнолітнього ……………. 51
Підрозділ 2.2. Досудове розслідування в кримінальних справах неповнолітніх…….. 61
Пункт 2.2.1. Процесуальний статус неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого
в кримінальній справі ………………………………………………… 61
Пункт 2.2.2. Порядок досудового провадження, яке закінчується постановою про
направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення
неповнолітнього від кримінальної відповідальності …………………… 97
Розділ 3.
Особливості попереднього та судового розгляду справ про злочини
неповнолітніх………………………………………………………….. 111
Підрозділ 3.1. Попередній розгляд суддею справ про злочини неповнолітніх ………… 111
Підрозділ 3.2. Судове слідство в кримінальних справах неповнолітніх………………... 119
Підрозділ 3.3. Вирішення в судових рішеннях питання про вид та міру покарання або
про застосування примусових заходів виховного характеру …………. 133
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….. 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………….. 156
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………. 179

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна Україна перебуває на шляху демократичних перетворень. Політичні, економічні, соціальні та правові реформи, що проводяться в нашому суспільстві, безпосередньо стосуються всіх верств населення, зокрема й неповнолітніх, які складають чверть населення країни. Ратифікувавши 27 лютого 1991 року Конвенцію про права дитини (1983 р.), Україна взяла на себе низку зобовязань у сфері захисту неповнолітніх, які знайшли своє відображення в національному законодавстві. На пріоритетність молодіжної політики вказано в Конституції України (1996 р.), Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (1992 р.), в Указах Президента “Про Національну програму “Діти України” (1996 р.), “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 р.” (2001р.), “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики безнаглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” (1998 р.) та в багатьох інших нормативних актах.
В умовах реалізації судово-правової реформи особливого значення набуває створення моделі ювенальної юстиції як комплексного механізму захисту неповнолітніх, зокрема й тих, що потрапили до сфери дії кримінального процесу.
Прагнення України стати повноправним учасником міжнародного співтовариства призвело до ратифікації низки міжнародних документів, що стосуються захисту прав неповнолітніх, які вчинили злочин (Мінімальні стандартні правила, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила, 1985 р.) та ін.). На положення цих нормативних актів повинні спиратися як українські законодавці, так і органи, що ведуть процес, однак аналіз і зіставлення норм національного законодавства і міжнародно-правових документів свідчить про необхідність їх подальшого узгодження.
Суттєвий внесок у розробку теоретичних і практичних проблем, що виникають під час провадження в кримінальних справах неповнолітніх, зроблений в роботах багатьох науковців – фахівців не тільки в галузі кримінально-процесуального права, але й кримінального права, криміналістики та кримінології. Зокрема: Ю. П. Аленіна, З. А. Астемірова, Ю. В. Бауліна, В. Д. Бринцева, О. Х. Галімова, Л. М. Голубєвої, Н. І. Гуковської, А. І. Долгової, А. Я. Дубинського, В. С. Зеленецького, Л. Л. Каневського, В. П. Кашепова, Л. М. Кривоченко, О. С. Ланда, О. О. Левендаренка, В. В. Леоненка, Є. Д. Лукянчикова, Г. М. Міньковського, Є. Б. Мельникової, В. В. Ніколюка, Г. М. Омельяненко, В. Т. Очередіна, Д. П. Письменного, В. Я. Рибальської, Н. Ш. Сафіна, В. В. Сташиса, В. В. Шимановського, В. Ю. Шепітька та інших.
Разом з тим слід зазначити, що більшість цих робіт виконана до прийняття нових Кримінального (далі КК) та Цивільного (далі ЦК) кодексів України, окремі норми яких встановлюють особливості кримінальної та цивільно-правової відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини, Сімейного кодексу України (далі СК), а також внесення суттєвих змін до Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) (21 червня 2001р. та 12 липня 2001р.). Крім того, значна їх частина присвячена аналізу лише окремих аспектів провадження в кримінальних справах неповнолітніх. У звязку з цим залишаються дискусійними проблеми кримінально-процесуального статусу неповнолітнього та інших субєктів, які приймають участь у цій категорії справ, порядку застосування щодо неповнолітнього заходів процесуального примусу, звільнення його від кримінальної відповідальності та інші спірні питання, що потребують вирішення в новому КПК.
Вказані обставини й обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження та визначають її актуальність.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” № 0186. 0. 09903.
Мета і задачі дослідження. Основна мета роботи полягає в науковому аналізі проблем, що виникають у сфері кримінально-процесуального регулювання провадження в справах про злочини неповнолітніх, а також у визначенні на підставі Конституції України, міжнародно-правових стандартів та відповідних новел у нормативній базі України, шляхів удосконалення судочинства в цій категорії справ. Окреслена мета дослідження зумовила необхідність розвязання конкретних завдань: 1) проаналізувати особливості провадження в кримінальних справах неповнолітніх та сформулювати пропозиції до законодавства, спрямовані на підвищення дієвості кримінального судочинства в цій категорії справ; 2) обґрунтувати необхідність особливого підходу до захисту прав неповнолітніх, які вчинили злочин і потрапили у сферу дії кримінального процесу; 3) дослідити відповідність чинного кримінально-процесуального законодавства вимогам міжнародних стандартів та розробити рекомендації щодо імплементації положень міжнародних актів у національне законодавство з урахуванням його особливостей.
Обєктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають під час провадження в справах про злочини неповнолітніх.
Предметом дисертаційного дослідження є проблеми, що мають місце в кримінальному процесі в цій категорії справ.
Методи дослідження. Для досягнення вказаної в дисертації мети були використані загальний діалектичний метод наукового пізнання кримінально-процесуальної дійсності, а також спеціальні методи, зокрема: історико-правовий (використовувався для вивчення історичного розвитку теорії і практики кримінального судочинства з окремих питаннь); порівняльно-правовий (застосовувався для вивчення та порівняльного аналізу кримінально-процесуального законодавства України та інших країн з метою використання позитивного світового досвіду); структурного і системного аналізу (дозволив зробити аналіз елементів загального предмета доказування та його співвідношення з обставинами, що підлягають доказуванню в кримінальних справах неповнолітніх); статистичний метод (застосовувався для дослідження статистичної інформації щодо діяльності суду, прокуратури, слідчих та кримінальної міліції у справах про злочини неповнолітніх) та інші. При цьому вказані методи використовувалися з урахуванням їх взаємозвязку та взаємозалежності, що забезпечує повноту, всебічність та істинність наукових результатів.
Емпіричну базу роботи становлять дані, одержані внаслідок вивчення матеріалів 450 справ про злочини неповнолітніх, результати узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України та країн СНД, а також стандартизованого опитування суддів, прокурорів, слідчих, працівників служб у справах неповнолітніх та спеціальних підрозділів міліції з метою визначення їх професійної позиції стосовно проблем, що існують у практиці провадження в кримінальних справах осіб, які не досягли вісімнадцяти років.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем, які виникають під час провадження в кримінальних справах неповнолітніх, після ратифікації Верховною Радою України міжнародно-правових актів, що стосуються захисту прав неповнолітніх, прийняття в Україні низки важливих нормативних актів (КК, ЦК, СК), внесення змін у КПК (21 червня 2001 р. та 12 липня 2001 р.).
Найбільш значними, такими, що мають як теоретичне, так і практичне значення, є положення, які виносяться на захист:
- аргументується положення про те, що предмет доказування в справах про злочини неповнолітніх є самостійним інститутом кримінально-процесуального права. Запропоновано по-новому окреслити у КПК обставини, що підлягають встановленню в цій категорії справ, шляхом деталізації (конкретизації) та доповнення положеннями, які дозволять отримати всебічну характеристику особи неповнолітнього обвинуваченого;
- з метою зміцнення гарантій реалізації права на захист особи, яка не досягла вісімнадцяти років і вчинила злочин, уточнюється процесуальне положення неповнолітнього, його захисника та законного представника в кримінальному процесі; наведені додаткові аргументи на користь того, що конфіденційність інформації щодо неповнолітнього має бути забезпечена під час усього провадження в кримінальній справі і щодо всіх осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, незалежно від їх процесуального статусу;
- пропонується в структурних підрозділах МВД та прокуратури виділити спеціалізовані апарати слідчих або прокурорів, до виключної компетенції яких віднести питання порушення справ про злочини неповнолітніх та проведення досудового слідства;
- обґрунтовується думка, що провадження, яке закінчується винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення неповнолітнього обвинуваченого від кримінальної відповідальності, є новою, самостійною формою закінчення досудового розслідування. Робиться висновок про необхідність надання органам, які здійснюють провадження в справі, право звільняти неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру не лише за вчинення злочинів невеликої, але і середньої тяжкості. Запропонована процедура закриття справи згідно із ст. 9 КПК України в стадії попереднього розгляду справи суддею, яка повинна відбуватися в судовому засіданні з обовязковою участю неповнолітнього обвинуваченого, його захисника, законного представника, прокурора, потерпілого;
- з метою підвищення достовірності данних, отриманих у результаті проведення процесуальних дій з участю неповнолітнього, який вчинив злочин, пропонується внести зміни до кримінально-процесуального законодавства в частині уточнення правового статусу педагога, зокрема: визначені поняття “педагог”, його права та обовязки, коло процесуальних дій, в яких є доцільною його участь, особливості його консультативної діяльності;
- на підставі аналізу дієвості запобіжних заходів, що обираються до неповнолітнього обвинуваченого, пропонується передбачити в законі нові види запобіжних заходів, які здатні стати реальною альтернативою взяттю під варту, зокрема, обовязок неповнолітнього звітувати перед державним компетентним органом; по-новому нормативно визначити обставини, які необхідно враховувати при обранні запобіжного заходу щодо неповнолітнього у вигляді затримання або взяття під варту;
- на підставі дослідження порядку судового розгляду кримінальної справи та рішень, які приймає суд у цій стадії процесу, з урахуванням міжнародних стандартів формулюються пропозиції, спрямовані на уточнення процесуального статусу служб у справах неповнолітніх та спеціальних підрозділів міліції, застосування судами до неповнолітніх правомірних заходів впливу, що мають найбільший виховний ефект, прискорення судового розгляду справ цієї категорії;
- узагальнення практики застосування статті 73 КПК, яка регламентує порядок провадження в кримінальних справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності, дозволяє зробити висновок про необхідність: уточнення в законі підстав та порядку поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника; надання неповнолітньому, його законному представнику та захиснику права оскарження цих дій в апеляційному порядку; узгодження ст. 7³ та п. 6 ст. 45 КПК України щодо моменту вступу захисника в справу цієї категорії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, зроблені в роботі, можуть бути використані при розробці нового КПК України, удосконаленні положень КК України про кримінальну відповідальність та покарання осіб, які не досягли вісімнадцяти років, уточненні положень інших законів, які торкаються питань провадження в кримінальних справах неповнолітніх, при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань кримінального судочинства в справах неповнолітніх. Матеріали дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при вивченні курсу “Кримінальний процес”, підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також бути орієнтиром у подальшому дослідженні проблематики теми “Особливості провадження в кримінальних справах неповнолітніх” як у цілому, так і окремих її питаннь. Окрім того, положення, що містяться в науковій роботі, можуть бути корисними слідчим, прокурорам, суддям, працівникам служб у справах неповнолітніх та спеціальних підрозділів міліції, законним представникам.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею та рекомендована до захисту.
Основні положення дисертації доповідалися автором на міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (м. Донецьк, 26 квітня 2002 р.); семінарі-практикумі “Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на правопорушення неповнолітніх” (м. Харків, 19-20 червня 2003 р.); науково-практичній конференції “Право власності: проблеми забезпечення, реалізації, захисту” (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.), “Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.); науково-практичному семінарі “ Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи її попередження” (м. Харків, 27 листопада 2003 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тези трьох наукових доповідей.
Структура роботи. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 182с.
Робота складається із вступу, трьох розділів, які включають 7 підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання та практики кримінального судочинства в справах про злочини неповнолітніх дозволяє сформулювати низку висновків та пропозицій:
1. Пропонується нова редакція ст. 433 КПК України, вимоги якої спрямовані на усунення неповноти вивчення особистості неповнолітнього, який вчинив злочин, у кримінальному судочинстві.
2. З метою підвищення достовірності даних, отриманих у результаті процесуальних дій за участю неповнолітнього, який вчинив злочин, запропонована нова редакція статті 438 КПК України, спрямована на уточнення правового положення педагога в кримінальному судочинстві.
3. Для підвищення ефективності діяльності законного представника під час провадження в справах про злочини неповнолітніх, запропонована нова редакція статті 441 КПК України, положення якої спрямовані на чітке визначення статусу названого субєкту кримінального процесу.
4. З метою підвищення гарантій реалізації прав та свобод неповнолітніх, які вчинили злочин, пропонуються зміни та доповнення до статей КПК України, що регулюють застосування щодо неповнолітніх запобіжних заходів.
5. Пропонується змінити матеріально-правові підстави звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, що дозволить зменшити кількість осіб, яким призначається покарання.
6. З метою реалізації вимог міжнародно-правових документів про швидкий, без зайвих затримок, розгляд справ про злочини неповнолітніх виносяться пропозиції до порядку закриття кримінальної справи на підставі ст. 9 КПК України в стадії попереднього розгляду справи суддею.
7. З урахуванням дієвості та ефективності видів відповідальності, що призначаються неповнолітнім, пропонується внести зміни до статей 445, 448 КПК України, які дозволять орієнтувати суддів на застосування найбільш ефективних заходів впливу.
Практична реалізація запропонованих в дисертації висновків та рекомендацій в законотворчій та правозастосовчій діяльності, з нашої точки зору, дозволить органам, які ведуть процес, більш ефективно вирішувати завдання, що стоять перед ними, забезпечуючи як інтереси правосуддя в цілому, так і права та законні інтереси неповнолітніх в кримінальному судочинстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев В. А. Проблемы условно-досрочного освобождения несовершеннолетних // Рос. следователь. – 2002. - № 2. – С. 16-20
2. Алексеев С. С. Механизм Правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187с.
3. Аленин Ю. П., Гідулянова Є. М. Проблеми закриття кримінальних справ неповнолітніх, що не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені ІІІ Комінтерну в Одесі: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – С. 137-139
4. Аликперов Х. Д., Курбанова К. Ш. УК РФ и некоторые проблемы осбовождения от уголовной ответственности. / Государство и право. - № 1. – 2000. – С. 57-60
5. Альшевский Т. В. Особенности расследования дел о преступлениях несовершеннолетних //Тр. ВШ МООП РСФСР . – М. - 1965. – № 12. – С. 23-28
6. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступное поведение и психические аномалии./ Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М.: “Спарк”, 1998. – 215с.
7. Антонян Ю. М., Виноградов М. В., Голумб Ц. А. Преступность и психические аномалии. // Сов. государство и право. – 1979. - № 7. – С.
8. Антонян Ю. М., Гульдан В. В. Криминальная патопсихология. – М.: Наука, 1991. – 120с.
9. Антонян Ю. М., Самовичев Е. Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступлений. (Психологические механизмы насильственного преступного поведения). – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 80с.
10. Антонян Ю., Бородин С. Изучение правонарушителей с психическими аномалиями // Соц. законность. - 1985 - № 2 – С. 50 –52
11. Астемиров З. А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. Теорет. введ. в изучение спец курса: Учеб. пособие. – М., 1970. – 125с.
12. Ахпанов А. Н. Меры процессуального принуждения: социальная ценность, теория и практика применения: Учеб. пособие. – Караганда: Карагандинская высшая школа МВД СССР, 1989. – 92с.
13. Багаутдинов Ф. Ювенальная юстиция начинается с предварительного следствия // Рос. юстиция. – 2002. - № 9. – С. 43-45
14. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе (Конспект лекций). – Харьков, 1965. – 36с.
15. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть.- Днепропетровск: Пороги, 1992 – 167с.
16. Бакаев Д. М., Зеленецкий В. С., Финько В. Д. Прокурорский надзор за законностью избирания мер пресечения в стадии предварительного расследования / Учеб. пособие. – Харьков, 1986. – 56с.
17. Бандурка О. М., Трубников В. М., Яровий А. О. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній. – Харків: НУВС, 2003. – 260с.
18. Банин В. А. Структура предмета доказывания в советском уголовном процессе. – Уфа: Изд-во Башк. ун-та., 1976. – 79с.
19. Бахарев Н. В. Очная ставка: уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 184с.
20. Безлепкин Б. Т. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный). – М.: ООО «Витрем», 2002. – 832с.
21. Белозеров Ю. Н., Чугунов В. Е., Чувилев А. А. Дознание в органах милиции и его проблемы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 197с.
22. Биологические и социальные факторы нарушений поведения у детей и подростков: Межвуз. зб. науч. тр. Ленинр. гос. пед. ин-т./Под ред. Шипицина Л. М. – Л., 1989. – 109с.
23. Благодир С., Смітієнко З. Закриття справ щодо неповнолітніх вирішення проблем // Право України. – 1998. - № 2. – С. 44-45
24. Богословская Л. А. Сущность законного интереса личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы социалистической законности. – 1986. – вып.17. – С. 86-88
25. Бойцова Л., Бойцов В., Руднев В. Уполномоченный по делам несовершеннолетних. // Сов. юстиция. – 1992. - № 9. – С. 10
26. Болдырев Е. В. Меры предупреждения правонарушений несовершеннолетних в СССР. – М.: Наука, 1964. – 368с.
27. Борисова Н. Е. Концепция формирования отрасли ювенального права в российской правовой системе: Автореф. дис . … доктора юрид. наук 12.00. – М., 1999. – С. 26
28. Бородин С. В., Палиашвили А. Я. Вопросы теории и практики судебной экспертизы. – М., 1963. – 180с.
29. Бочкарева Г. Вопросы психологии в судопроизводстве по делам несовершеннолетних // Сов. юстиция. – 1971. - № 2. – С. 10-11
30. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонение. – М.: Педагогика, 1990. – 144с.
31. Брынцев В. Д. Психолого-педагогическая экспертиза по делам несовершеннолетних в уголовном судопроизводстве / В кн.: Мозаика «великой» судебно-правовой реформы Украины. – Харьков: Ксилон, 2001. – С. 80-82
32. Брынцев В. Д. Функции и роль судебных воспитателей в профилактике и предупреждении правонарушений. / В кн.: Мозаика “великой” судебно-правовой реформы Украины. – Харьков: Ксилон, 2001. – С. 121-122
33. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.08. К. 2002. – 18с.
34. Бурмистров И. А. Сущность и специфика преступлений совершаемых неформальными группами несовершеннолетних. // Рос. следователь. – 2000. - №6. – С. 31-36
35. Вапнярчук В. В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: ТОРСІНГ, 2001. – 220с.
36. Васильев А. Н., Карнеева Л. М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208с.
37. Введение в философию. Учебник для вузов В 2 т. Т. 2 / Фролов И. Т., Араб-Оглы Э. А., Арефьева Г. С. и др. – М.: Политиздат, 1980. - 639с.
38. Виленский М. Актуальные вопросы специализации по делам несовершеннолетних. // Сов. юстиция. – 1970. - № 12. – С. 15-16
39. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229с.
40. Возбуждение и предварительное расследование дел о преступлениях несовершеннолетних: Учеб пособие / Отв. ред. С. П. Ефимычев. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – 100с.
41. Возрастная и педагогическая психология / отв. ред А. В. Петровский. – М.: Просвещение, 1979. – 286с.
42. Выготский Л. С. Педология подростка. //Собр.соч.: В 6 т. – М.: Педагогика, 1984. – Т. 5. – С. 257-321
43. Галимов О. Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. – СП.б.: Питер, 2001. – 224с.
44. Галкин А. Возвращение ювенальной юстиции в Россию. // Рос. юстиция. – 2002. - № 7. – С. 15-16
45. Гальперин И. М., Лукашевич В. З. Предание суду по советскому уголовно-процессуальному праву. – М.: Юрид. лит., 1965. – 150с.
46. Глазырин Ф. В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий. Учеб. пособие. – Свердловск: Изд-во Сверд. юрид. ин-та, 1973. – 156с.
47. Глазырин Ф. В., Илларионов В. П., Кругликов А. П. Воспитательное воздействие следователя на несовершеннолетнего правонарушителя: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 156с.
48. Гласность судебной деятельности по уголовным делам. / Отв. ред. В. В. Леоненко. – К.: Наук. думка, 1993. – 188с.
49. Горбачева Е. В. Виктимологические аспекты в уголовном судопроизводстве по делам несовершеннолетних: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. ЛГУ. – Л., 1981. – 24с.
50. Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. – 303с.
51. Горшнев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256с.
52. Горшнев В. М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1975г.// Правопорядок и правовой статус личности. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, - 1980. – С. 51-58
53. Горьковская И. А. Влияние семьи на формирование делинквентности у подростков. //Психол. журнал. – 1994. – Т.15. - № 2. – С.57-65
54. Гошовський М. І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмету доказування в кримінальному процесі України: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – Львів, 1997. – 24с.
55. Грабовская Н. П. Роль семьи в предупреждении правонарушений несовершеннолетних. // В мире подростка. – М., 1988. – С. 271-277
56. Грабовская Н. П. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних в СССР.- Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-т., 1961. – 79с.
57. Гранкин К. В. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с милицией при возбуждении и предварительном расследовании дел о преступлениях несовершеннолетних: Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1983. – 24с.
58. Громов Н. А., Полунин С. А. Санкции в уголовно-процессуальном праве России. – М.: Городец, 1998. – 152с.
59. Грошевой Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства: Учеб. пособие. – Харьков: ХЮИ, 1979. – 84с.
60. Грошевой Ю. М. Правовые свойства приговора – акта социалистического правосудия: Учеб. пособие. – Харьков: ХЮИ, 1978. – 60с.
61. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков: “Вища школа” изд-во Харьков. ун-та, 1975. – 144с.
62. Грошевой Ю. М. Психологичекая экспертиза на предварительном следствии. // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. – 1970. - вып.7. – С. 122-129
63. Гуковская Н. И., Долгова А. И., Миньковский Г. М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208с.
64. Гуляев А. П. Следователь в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1981. – 192с.
65. Гуткин И. М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. – М: Госюриздат, 1963. – 136с.
66. Дагель П., Резниченко И. Вопросы компетенции и организации судебно-психологической экспертизы // Сов. юстиция. – 1970. - № 1. – С. 7-9
67. Добровольска Т., Міньковский Г. Процесуальне становище підозрюваного під час попереднього слідства і дізнання // Рад. право. – 1960. - № 6. – С. 35
68. Долгова Л. И. Социально - психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1981. – 160с.
69. Дремова Н. А. Мотив и цель в преступлениях несовершеннолетних: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1972. – 27с.
70. Дубинский А. Я., Лукъянчиков Е. Д. Некоторые вопросы возникающие в стадии возбуждения уголовного дела о преступлениях несовершеннолетних // Тр. КВШ МВД СССР. – К. – 1975. - № 9. – С. 95-97
71. Дубинский А. Я., Сербулов А. М. Меры пресечения в советском уголовном процессе: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1980. – 52с.
72. Дяченко К. І., Шость Н. В. Процесуальні особливості розслідування справ про злочини неповнолітніх. – Х.: Константа, 1997. – 56с.
73. Евстеев М. П., Кирин В. А. Законодательство об ответственности несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1970. – 136с.
74. Елесин В. Участие защитника в судебном следствии по делам несовершеннолетних // Сов. юстиция. - 1972. - № 8. – С. 25-26
75. Емельянов В. П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 97с.
76. Еникеев З. Д. Применение мер пресечения по уголовным делам: Учеб. пособие. – Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1998. - 84с.
77. Європейська конвенція з прав людини // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 212-221
78. Жданова И. В. Особенности личности подростков с девиантным поведением при пограничных нервно-психических расстройствах. Диссерт. Канд. психол. наук. – Харьков: Украинский НИИ охраны здоровья детей и подростков, 1997. – 175с.
79. Жогин М. В., Фаткуллин Ф. Н. Возбуждение уголовного дела. – М.: Госюриздат, 1961. – 205с.
80. Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 6. – Ст. 35
81. Заливадняя Е., Сперанский К. Уточнить статью об ответственности за вовлечение несовершеннолетнего в совершение преступления //Рос. юстиция. – 2002. - № 12. – С. 57-58
82. Застосування кримінальних заходів до неповнолітніх правопорушників./ Отв. ред. О. Я. Свєтлов. – К.: Наукова думка, 1974. – 78с.
83. Зеленецкий В. С. Предупреждение преступлений следователем: Монография. – Х: Вища школа, 1975. – 171с.
84. Зеленецкий В. С., Финько В. Д., Белецкий А. З. Прокурорский надзор за исполнением законов органов внутренних дел при приеме, регистрации, учете и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях / Учеб. пособие. – М., 1988. – 121с.
85. Зильфугарян М. М. Социально-правовые и криминологические проблемы предупреждения правонарушений, совершаемых несовершеннолетними, лишившимися родительского попечения: Автореф. дис….канд. юрид. наук. 12. 00. 08. – М., 1990. – 23с.
86. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность: (Вопр. теории и практики). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1981. – 136с.
87. Зуйков Г. Г. Выявление в процессе расследования причин и условий, способствующих совершению преступлений и принятие мер к их устранению. Пособие. – М., 1964. – 67с.
88. Ибрагимова А. М. О применении обязательных работ в отношении несовершеннолетних. // Рос. следователь. – 2003. - № 6. – С.35-36
89. Иванов А., Ландо А. Законный представитель несовершеннолетнего подозреваемого // Соц. законность. – 1973. - № 1. – С. 47
90. Иванов А., Ландо А., Законный представитель несовершеннолетнего обвиняемого // Соц. законность. – 1970. - № 9. – С. 72-73
91. Иванова Е. Ф. О некоторых личностных особенностях женщин с делинквентным поведением. // Девіантна поведінка неповнолітніх: можливості впливу. Мат. Міжнарод. наук.-практ. конференції. – Харків, 1994. – С. 241-243
92. Игошев К. Е. Опыт социально-психологического анализа личности несовершеннолетних правонарушителей. – М.: ВШ МООП СССР, 1967. – 79с.
93. Игошев К. Е. Психология преступных проявлений среди молодежи: Учеб. пособие. – М.: ВШ МВД СССР, 1971. – 173с.
94. Ильяшенко А. И. Семейные факторы социального риска и преступность несовершеннолетних. // Рос. следователь. – 2001. - № 6. – С. 41-45
95. Ищенко П. П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процесуальные и криминалистические аспекты). – М.: Юрид. лит., 1990. – 158с.
96. Івасюк І. Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08. – Львів, 2002. – 20с.
97. Інструкція про порядок про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду в органах, підрозділах і установах внутрішніх справа України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди: Затв. наказом МВС України від 26 листопада 1991 р. № 500. Погоджено з Прокуратурою України.
98. Інструкція про призначення і проведення експертиз: Затв. наказом Мін. юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 // Офіц. вісник України. – 1998. - №46. - С. 173-180
99. Калмыкова Н. В. Защита по делам несовершеннолетних. – Мн.: Беларусь, 1981. – 110с.
100. Калмыкова Н. В. Защита по делам несовершеннолетних: Автореф. дис….канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – Мн., 1982 . – 21с.
101. Каневский Л. Л. Организация расследования и тактика следственных действий по делам несовершеннолетних: Учеб. пособие. – Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1978. – 88с.
102. Каневский Л. Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1982. – 112с.
103. Карасев И. Устранять недостатки в проведении судебных процессов по делам несовершеннолетних. // Сов. юстиция. – 1969. - № 8. – С. 8-9
104. Карнеева Л. М., Миньковский Г. М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия. / В кн.: Вопросы предупреждения преступности. – М., 1966. – вып.4. – С. 83-109
105. Катушев В. Возмещение ущерба по делам о хищениях, совершенных подростками. // Соц. законность. – 1971. № 2. - С. 64-65
106. Катькало С. И., Лукашевич В. З. Судопроизводство по делам частного обвинения. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 208с.
107. Кашкет Е. Г. Обеспечение конфиденциальности уголовного судопроизводства в отношении несовершеннолетних // Проблемы правового регулирования борьбы с правонарушениями: Межвуз. сб. науч. трудов. – Омск. – 1990. – С. 97-101
108. Келина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Наука, 1974. – 232с.
109. Киселева Т. Деякі аспекти діяльності адвоката по профілактиці правопорушень неповнолітніх // Рад. право. – 1986. - № 8. – С. 41-44
110. Китаев Н. И., Китаева В. Н. Экспертные психологические исследования в уголовном процессе: проблемы, практика, перспективы. – Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2002. – 432с.
111. Кобзарь И. А. Духовность как средство социализации личности несовершеннолетних. //Рос. следователь. – 2002.- № 1. – С. 30-32
112. Ковалев В. В. Социально-психиатрический аспект проблемы девиантного поведения у детей и подростков // Нарушение поведения у детей и подростков. – М., 1981. – С. 11-23
113. Ковальський В., Казмиренко Л. Субєктивна детермінація насильственної злочинності молоді. // Рад. право. – 1990. - № 2. – С. 31-34
114. Коврига З .Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 175с.
115. Козырин М. Основы системы профилактики безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних. // Рос. юстиция. – 2002. - № 7. – С.49-51
116. Кокорев Л. Д. Конституция СССР – основа развития и совершенствования правового статуса личности в уголовном судопроизводстве // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – С. 142-146
117. Колб О. Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12. 00.08. – К., 1997. – 23с.
118. Кон И. С. Психология ранней юности: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1989. – 255с.
119. Конвеція про права дитини. Збірник законодавчих актів і нормативних документів з питань соціально правового захисту дітей. – К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998. – С. 36-52
120. Кондратенко В. Т. Девиантное поведение у подростков: социально- психологические и психиатрические аспекты. – Минск.: Беларусь, 1988.- 207с.
121. Корнеева Л. Подозреваемый в советском уголовном процессе // Соц. законность. – 1959. - № 4. – С. 35-38
122. Корнуков В. М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та., 1987. – 218 с.
123. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 137с.
124. Коробков Г. Д. Освобождение от уголовной ответственности и наказания по советскому уголовному праву: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1981. – 72с.
125. Король В. В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09. – Львів, 2002. – 205с.
126. Король В. В. Засада гласності та її обмеження у кримінальному судочинстві : Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2002. – 19с.
127. Короткий Н. Н. Особенности задержания и заключения под стражу несовершеннолетних. В кн. Нормативные акты и рекомендации по предупреждению и расследованию преступлений несовершеннолетних. Сост. В. И. Святенький, И. В. Чернышова. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – С. 43-56
128. Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов: Вища школа,1987. – 142с.
129. Коченов М. М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. – М., 1980. – 183с.
130. Коченов М. М., Ефимова Н. И., Кривошеев А. С., Ситковская О. Д. Изучение следователем психологии обвиняемого: Методическое пособие. – М., 1987. – 52с.
131. Коченов М. М., Осипова Н. Р. Психология допроса малолетних свидетелей: Методическое пособие. – М., 1984. – 35с.
132. Кравець Є. Як “готуються” майбутні правопорушники. // Право України. – 1995. - № 5-6. – С. 50-51, 61
133. Крейдун Н. П. Психологическое содержание криминогенного комплекса личности и его динамика в условиях изоляции от общества: Автореф. дисс…канд. психол. наук. – Киев, 1991. – 24с.
134. Кривоченко Л. И. Борьба за ликвидацию преступности среди несовершеннолетних в СССР (конспект лекций). – Х.: ХЮИ, 1965. – 45с.
135. Кривоченко Л. Н. Об особенностях признания несовершеннолетних невменяемыми./ В кн.: Вопросы предотвращения и ликвидации преступности и других правонарушений. Тез. докл. научн. конф. (Харьк. юрид. ин-та). Харьков, 1968.- С. 191-193
136. Кривошеев А. А. Изучение личности преступника в процессе расследования. – М.: Юрид. лит., 1971. – 80с.
137. Кримінальне право України: загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулин, В. І. Борисов та ін. За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х.: Право, 1997. - 368с.
138. Кримінальне право України: загальна частина: Підручник. / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. – К.: Правові джерела, 2002. – 423с.
139. Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 494с.
140. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект підготовлений Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності за станом на 18 березня 2004 року). – К., 2003
141. Кудрявцев В. Н. Механизм преступного поведения. – М., 1981. – 279с.
142. Кудрявцев В. Н. Социальное и биологическое в антиобщественном поведении // Биологическое и социальное в развитии человека. – М., 1977. – С. 152-158
143. Кудрявцев И. А. Судебная психиатрическая экспертиза. – М.: Юрид. лит., 1988. – 224с.
144. Кудрявцев И., Морозова М. Ответственность несовершеннолетних: некоторые пародоксы нового УК // Рос. юстиция. – 1997. - №8. – С. 29
145. Кучинский В. А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 207с.
146. Ландо А. С. Представители несовершеннолетних обвиняемых в советском уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1977. – 133с.
147. Ларин А. М. Предмет доказывания как объект правовой регламентации //Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М.: Наука, 1979. – 319с.
148. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 220с.
149. Ларин А. М., Мельникова Э. Б., Савицкий В. М. Уголовный процесс России: Лекции-очерки. / Под ред. проф. В. М. Савицкого. – М.: БЕК, 1997. – 324с.
150. Левендаренко О. О. Особливості процесу у справах про злочини неповнолітніх: Дис…канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – Донецьк, 2003. – 229с.
151. Леоненко В. В. Розгляд справ про злочини неповнолітніх у стадії віддання до суду. – К.: Наукова думка, 1972. – 150с.
152. Леоненко В. В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К.: Наукова думка, 1987. – 144с.
153. Лукъянчиков Е. Д., Письменный Д. П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних: Учеб. пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. – 67с.
154. Макарова З. В. Гласность уголовного процесса: Монография / Под ред. З. З. Зинатуллина. – Челябинск: ЧГТУ, 1993. – 178с.
155. Манкеев Н. Защита прав несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии. // Соц. законность. – 1973. - № 12. – С. 58-59
156. Мартинович И. В Белоруси созрели предпосылки создания ювенальной юстиции. // Рос. юстиция. – 2002. - № 8. – С. 49-50
157. Матузов Н. И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 293 с.
158. Матусевич И. А. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования преступлений. – Мн: БГУ, 1975. – 128с.
159. Махов В. Возбуждение уголовного дела в отношении определенного лица // Рос. юстиция. – 1997. - № 12. – С. 25
160. Мельник В. В., Яровенко В. В. Теоретические основы судебно-психологичекой экспертизы. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1990.- 160с.
161. Мельникова Э. Б. Участие специалистов в следственных действиях. – М.: Юрид. лит., 1964. – 87с.
162. Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2000. – 272с.
163. Меркушов А. Практика рассмотрения уголовных дел в отношении несовершеннолетних. // Рос. юстиция. – 2000. - № 6. – С. 8-10
164. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (Пекинские правила) // Збірник законодавчих актів і нормативних документів з питань соціально-правового захисту дітей. – К.: Столиця, 1998. – С. 10-35
165. Миньковский Г. М. Некоторые причины преступности несовершеннолетних в СССР и меры ее предупреждения.// Сов. государство и право. – 1966.- № 5. – С. 84-93
166. Миньковский Г. М. Особенности расследования и судебного разбирательства дел несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1959. – 208с.
167. Миньковский Г. М. Тузов А. Л. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 215с.
168. Миньковский Г. М. Эффективность мер воздействия на несовершеннолетних правонарушителей. // Сов. государство и право. – 1971. - № 4. – С. 105-110
169. Миньковский Г. Уголовная ответственность несовершеннолетних. // Сов. юстиция. – 1973. - № 17. – С. 26-28
170. Миньковский Г., Ревин В. «Пекинские правила» и проблемы совершенствования республиканского законодательства. // Рос. юстиция. – 1992. - № 6. – С. 3
171. Митрохина З. И. Использование данных психологии при производстве допроса и судебно-психологической экспертизы. Текст лекций – Харьков: ХЮИ, 1982. – 67с.
172. Митрохіна З. І. Судово-психологічна експертиза: Конспект лекцій. – Х.: НЮАУ, 1995. – 20с.
173. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. – Саратов: СГУ, 1975. – 150с.
174. Михайлов В. А. Меры пресечения в Российском уголовном процессе. – М.: Право и закон, 1996. – 304с.
175. Михайлова Т. А. Предание суду в советском уголовном процессе / Отв. ред. В. В. Шубин. – М.: Юрид. лит., 1981. – 88с.
176. Михеев Р. И. Основы учения о вменяемости и невменяемости. – Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1980. – 119с.
177. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300с.
178. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – К.: Вища школа, 1984. – 133с.
179. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Збірник Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ, 1996. - С. 9-19
180. Мінюков А. Забезпечення повноти, всебічності та обєктивності розслідування, що провадиться слідчими МВС (окремі аспекти) // Право України. – 1999. - № 12. – С. 56-58
181. Міхєєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-е вид., перероб і доп. - К.: Либідь, 1999. – 536с.
182. Міхєєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинский А. Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: ЮРінком, 1995. – 639с.
183. Мудьюгин Г., Похис М. Судебно-медицинскую экспертизу в стадию вобуждения уголовного дела // Соц. законность. – 1971. - № 9. – С. 56-58
184. Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 125с.
185. Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 року № 3/1 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх”.
186. Наказ міністерства юстиції від 27 травня 2002 р. № 206/90/44/5 “Про затвердження форм статистичних звітів щодо роботи судів загальної юрисдикції (крім господарських) та Інструкцій щодо їх заповнення” // Офіц. вісник України. – 2002. - № 24. – С. 98-122
187. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под. общ. ред. В. М. Лебедева; Науч. ред. В. П. Божьев. – М.: Спарк, 2002. – 991с.
188. Нащекин Е. Свидетель или подозреваемый // Следователь. – 1996. - № 1. – С. 17
189. Нека Л. И. Организация правосудия по делам несовершеннолетних в США и Великобритании: Автореф. дис….канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – М., 1990. – 23с.
190. Никандров В. И. Участие родителей несовершеннолетних подозреваемых и обвиняемых в уголовном процессе // Государство и право. – 1993. - № 8. – С. 99-106
191. Николюк В. В. Производство с участием несовершеннолетних: Учеб. пособие. – Омск, 1994. – 46с.
192. Николюк В. Участие в судебном разбирательстве представителей инспекций по делам несовершеннолетних. // Сов. юстиция. – 1983. - № 9. – С. 10
193. Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно психологичекая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1985. – 54с.
194. Нормативные акты и рекомендации по предупреждению и расследованию дел несовершеннолетних / Сост. В. И. Святенький, Н. В. Чернышова. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – 240с.
195. Обидина Л. Избрание меры пресечения несовершеннолетнему // Сов. юстиция – 1981. - № 14. – С. 26-27
196. Обидина Л., Чих Н. «Интеллектуальный возраст» – не основание для прекращения уголовного дела.//Соц. законность. – 1987. - № 7 – С. 55-56
197. Омельченко Г. Е. Застосування підписки про невиїзд у справах про злочини неповнолітніх // Рад. право – 1987. - № 7. – С. 56-61
198. Омельченко Г. Е. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. – К.: НИИ РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1988. – 92с.
199. Омельяненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. - № 5. – С. 79-83
200. Омельяненко Г. М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально- процесуальної форми: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. - 128с.
201. Орлов В. М. Экспертиза на предварительном следствии и прокурорский надзор за законностью ее проведения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1973. – С. 23
202. Очередин В. Т. Обеспечение законности при расследовании преступлений несовершеннолетних следователями органов внутренних дел: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. – 84с.
203. Пахолок Л. І. Втілення демократичних засад судоустрію і принципів міжнародного права в організацію спеціалізованих судів. / Законодавство України та міжнародне право. – К., 1998. – С. 285-286
204. Перлов И. Д. Приговор в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1960. – 261с.
205. Петелин Б. Основания и порядок назначения судебно-психологической экспертизы // Сов. юстиция. – 1976. - № 13. – С. 9-11
206. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. – М.: Наука, 1985. – 235с.
207. Пирожков В. Ф. Криминальная психология. – М.: “Ось-89”, 2001. – 704с.
208. Плетнев В. Проблемные вопросы собирания доказательств по новому УПК.//Рос. юстиция. – 2002.- № 9 – С. 48-50
209. Побегайло Г. Д. Предание суду (актуальные проблемы). Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 25с.
210. Положення про судових вихователів від 15 листопада 1995 р. № 478/63/7/5. Затв. Наказом Верховного Суду України, Мін. юстиції України, Мін. освіти.
211. Полоцкий Е., Шейно Э. Порядок расследования преступлений несовершеннолетних и рассмотрение дел о них // Соц. законность. – 1959. - № 9. –
212. Попелюшко В. Предмет доказування в кримінальному процесі (процесуально-правові та кримінальне правові аспекти). – Острог, 2001. – 196с.
213. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296 – ХІІ “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. – Ст. 426
214. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 3 “Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одісей, 2000. – С. 390-393
215. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. № 6 “Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одіссей, 2000. – С. 244- 248
216. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. № 3 “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, яке регулює повернення справ на додаткове розслідування” // Збірник постанов Пленуму Верхоного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одісей, 2000. – С. 339-349
217. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. № 6 «Про практику застосування застави як запобіжного заходу» // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 – С. 10-13
218. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1981 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства в справах про злочини неповнолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромадську діяльність” // Збірник постанов Пленуму Верхоного Суду України в кримінальних справах. – Х.: Одісей, 2000. – С. 234- 238
219. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосуваня примусових заходів виховного характеру” // Право України. – 2002. - № 11. – С. 151-153 (159)
220. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 14 февраля 2002 г. № 5 “О судебной практике по делам о преступлениях несовершеннолетних” // Рос. юстиция. – 2000. - № 4. – С. 59-61
221. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 21 марта 1968 г. № 1 “О внесении изменений в постановление Пленума Верховного Суда СССР № 6 от 3 июня 1963 г. “О судебной практике по делам о преступлениях несовершеннолетних” // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1968. - № 3. – С. 11-13
222. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 3 июля 1963 г. № 6 “О судебной практике по делам о преступлениях несовершеннолетних” / Бюл. Верх. Суда СССР. – 1963. - № 4. – С. 5-12
223. Постановления Пленума Верховного Суда СССР № 16 от 3 декабря 1976г. “О практике применения судами законодательства по делам о преступлениях несовершеннолетних и о вовлечении их в преступную и иную антиобщественную деятельность” (С доп. внесен. пост. Пленума Верх. Суда СССР от 9 июля 1982 № 6) // Бюл. Верх. Суда СССР, 1982. - № 5. – С. 3-11
224. Постановления Пленума Верховного Суда СССР № 16 от 3 декабря 1976г. “О практике применения судами законодательства по делам о преступлениях несовершеннолетних и о вовлечении их в преступную и иную антиобщественную деятельность” (С доп. внесен. пост. Пленума Верх. Суда СССР от 9 июля 1982 № 6) // Бюл. Верх. Суда СССР, 1982. - № 5. – С. 3-11
225. Представление следователей по делам несовершеннолетних: Метод. рекомендации. / Г. П. Химичева, В. П. Петрушев, Г. И. Щекин, А. Я. Липец, В. А. Коханов – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 72с.
226. Примаченко А. Недетская проблема // Зеркало недели. – 2003. - № 22. – С.6
227. Примаченок А. А. Совершенствование уголовно-правововй системы мер борьбы с правонарушениями несовершеннолетних. /Под ред. М. А. Ефимова. – Мн.: “Навука і тэхніка”, 1990. - 272c.
228. Примаченюк А. А. Подросток и правопорядок. – Минск.: Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1972. – 98с.
229. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України 1963-1995 г.г.. – К., 1995. – С. 80-90
230. Проект закона “О ювенальной юстиции”. В кн. Ларина А. М., Мельникова Э. Б., Савицкий В. М. Уголовный процесс России. Лекции-очерки / Под ред. проф. В. М. Савицкого. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – С. 293-314
231. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии досудебного следствия за законностью применения мер процессуального принуждения: Учеб. пособие. / Сост. А. В. Кондратьев, Л. М. Давыденко, П. М. Карпач – Донецк: ДоНУ, 2003. – 101с.
232. Просвирин В. Г. Особенности предмета доказывания по уголовным делам несовершеннолетних: Автореф. дис….канд. юрид. наук. 12. 00. 09. – Волгоград, 2001. – 24с.
233. Психология формирования и развития личности /Отв. ред. Л. И. Анцыферова. – М.: Наука, 1981. – 365с.
234. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів спеціальності “Правознавство” (2-ге вид.). – К.: Б. в., 1994. – 236с.
235. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Питер, 2000. – 656с.
236. Рекомендация R (80) «О заключении под стражу до суда» // Комитета Ми