Пахлеванзаде Альборз Реалізація засади розумності строків на досудовому розслідуванні

Короткий опис

Пахлеванзаде Альборз, викладач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гумані­тарного університету: «Реалізація засади розумності строків на досудовому розслідуванні» (12.00.09 - кримінальний про­цес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-роз- шукова діяльність). Спецрада Д 41.136.01 у Міжнародному гуманітарному університеті

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ПАХЛЕВАНЗАДЕ Альборз
УДК 343.123.1(477)
ДИСЕРТАЦІЯ РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАДИ РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ
12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність Галузь знань 08 - Право Подасться на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії). Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело А. Пахлеванзаде
Науковий керівник:
ГІОДОБНИЙ Олександр Олександрович
Завідувач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики доктор юридичних наук, професор
Одеса - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 15
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАДИ РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ 23
1.1 Наукова розробленість проблеми реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні та теоретичне підґрунтя її вирішення 23
1.2 Поняття, функціональне призначення та класифікація кримінально- процесуальних строків 42
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАДИ РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ 56
2.1 Міжнародно-правові та конституційні основи розумності строків досудового розслідування 56
2.2 Особливості вітчизняної кримінально-процесуальної регламентації розумності строків досудового розслідування 71
РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАДИ РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ 84
3.1 Загальна сутнісно-темпоральна характеристика досудового розслідування на засадах розумності його строків 84
3.1.1 Темпоральні характеристики та проблемні аспекти початку досудового розслідування 85
3.1.2 Строкові характеристики основних процесуальних рішень досудового розслідування 93
3.1.3 Темпоральні компетенції учасників кримінального провадження, уповноважених на здійснення контрольно-наглядової функції 103
3.2 Розумність строків заходів забезпечення кримінального провадження 111
3.3 Особливості забезпечення розумності строків проведення слідчих (розшукових) дій 133
3.4 Розумність строків зупинення, відновлення, продовження та закінчення досудового розслідування 150
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 234
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ЄРДР - Єдиний реестр досудових розслідувань ЄСПЛ - Європейський суд з прав людини
Закон «Про ОРД» - Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»
ззкп - заходи забезпечення кримінального провадження
КК - Кримінальний кодекс України
КПК - Кримінальний процесуальний кодекс України
НСРД - негласні слідчі (розшукові) дії
ОРД - оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ - оперативно-розшуковий захід
СРД - слідчі (розшукові) дії
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. На сучасному етапі розвитку нашої держави інтеграція до Європейського Союзу є одним із пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики, що зумовлює необхідність суттєво поглибити співробітництво в економічній, політичній та правовій сферах. Щодо останнього напряму, Україна ще у 1997 році ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, якою, зокрема, закріплено право кожної людини при висуненні проти неї будь-якою кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону і, що дуже важливо, впродовж розумного строку.
Реалізуючи міжнародні стандарти, Конституція України, як одну із засад судочинства, у ст. 129 передбачила розумні строки розгляду справи судом, а в чинному кримінальному процесуальному законі у ст. 7 на рівні загальних засад кримінального провадження законодавець закріпив і розумність його строків, розтлумачивши цей принцип у ст. 28. Водночас, у сучасних умовах стабільно позитивної реалізації засади розумності строків як кримінального провадження взагалі, так і досудового розслідування, зокрема, очікувати не можна у зв'язку з недосконалістю зазначених вітчизняних правових механізмів, а також з огляду на кардинальну й таку, що не корелює з іншими положеннями кримінального процесуального законодавства, зміну концепції строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК, законом від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності з 15.03.2018.
Аналіз звітності Генеральної прокуратури України за 2013-2017 pp. свідчить, що в умовах перманентно високого рівня кримінальних правопорушень, одночасно незначною є кількість кримінальних проваджень, по яким вручено повідомлення про підозру: середній показник указаного періоду - 34 %. Ще меншим у порівнянні як із рівнем зареєстрованих кримінальних правопорушень, так і з кількістю кримінальних проваджень, по яким вручено повідомлення про підозру, є відсоток закінчених кримінальних проваджень, відповідні показники
якого за п’ятиріччя склали 1,9% та 5,6%. Ці цифри рельєфно демонструють невтішну картину про щорічно зростаючий рівень нсрозслідуваних злочинів, а відтак порушення принципу розумності строків досудового розслідування.
Значним внеском у науковому опрацюванні фундаментальних аспектів досудового розслідування стали роботи таких вчених як Ю. П. Аленін,
B. К. Волошина, І. В. Гловюк, О. В. Капліна, Т. В. Каткова, О. П. Кучинська, Л. М. Лобойко, Т. О. Лоскутов, О. О. Мохонько, В. Т. Нор, О. А. Осауленко,
0. І. Пашиніна, М. А. Погорецьий, А. В. Самодін, Д. Б. Сергєєва, Д. В. Сімонович,
C. В. Слінько, С. М. Смоков, О. А. Солдатенко, О. Ю. Татаров, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, К. О. Чаплинський, О. Г. Шило, М. Є. Шумило, О. О. Юхно, А. 3. Якубова та ін.
Безпосередньо питань реалізації засади розумності строків на монографічному рівні торкалися такі закордонні дослідники як О. С. Архіиов,
1. В. Малофєєв, І. В. Маслов, К. Ю. Хатмуллін. Вітчизняними монографічними дослідженнями, що з позицій кримінального процесу висвітлюють темпоральну правову проблематику, є роботи С. Б. Фоміна «Строки у кримінальному судочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення», 2002 p., С. О. Заїки «Строки у кримінальному процесі України в контексті європейських стандартів», 2006 p., а також Є. Г. Коваленка та Г. Я. Коваленко «Кримінально- процесуальні строки нри застосуванні заходів процесуального примусу», 2010 р. Як це очевидно вбачається, зазначені роботи, переважно, присвячені загальній проблематиці строків у кримінальному судочинстві, із предметом даного дослідження не співпадають, виконані на основі закордонної нормативної бази чи законодавства, що на цей час втратило чинність, та сучасних кримінально- процесуальних реалій не віддзеркалюють.
Зазначені обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження га підтверджують його актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015, Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р. Тема дисертації затверджена вченою радою Міжнародного гуманітарного університету 23 грудня 2014 р. (протокол №3) та відповідає комплексній темі Міжнародного гуманітарного університету «Україна і світ у контексті становлення і розвитку соціогуманітарної сфери» на 2010-2016 pp. і кафедральній темі «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики».
Мета і завдання дослідження. У відповідності із встановленими об’єктом (правовідносини, які виникають у зв'язку із реалізацією засади розумності строків кримінального провадження) і предметом (реалізація засади розумності строків на досудовому розслідуванні) дисертації, її мстою є розроблення та вдосконалення теоретичних, правових та праксеологічних засад реалізації принципу розумності строків на досудовому розслідуванні. Багатоаспсктність і комплексність поставленої мети зумовили необхідність виділення низки таких завдань:
окреслити стан наукової розробленості проблеми реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні і теоретичне підгрунтя її вирішення;
сформулювати визначення основних темпоральних кримінально-
процесуальних категорій та класифікувати кримінально-процесуальні строки, окреслити функціональне призначення останніх у досудовому розслідуванні;
охарактеризувати сучасний стан міжнародно-правової та конституційної регламентації розумності строків досудового розслідування;
окреслити вітчизняні кримінально-процесуальні засади розумності строків досудового розслідування та визначити шляхи їх удосконалення;
запропонувати сутнісно-темпоральну характеристику досудового
розслідування на засадах розумності його строків;
закріпити сучасні підходи до визначення розумності строків заходів забезпечення кримінального провадження;
обгрунтувати актуальне розуміння порядку забезпечення розумності строків проведення слідчих (розшукових) дій, диференціювати слідчі (розшукові) дії за с гро ко в и м и х арактер и е ги ка м и;
визначити сучасні проблеми реалізації розумності строків під час зупинення, відновлення, продовження та закінчення досудового розслідування, окреслити шляхи їх вирішення.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи € загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Метод теоретичного аналізу й синтезу застосовано під час дослідження теоретичних аспектів реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні (підрозділи 1.1, 1.2). Статистичний метод
використовувався у збиранні та аналізі даних, узагальненні матеріалів слідчої практики органів досудового розслідування (підрозділи 3.2, 3.3, 3.4). Формально- юридичний метод застосовувався для визначення змісту окремих темпоральних термінів, понять, що використовуються в теорії права, міжнародному та конституційному праві, кримінальному праві та процесі, цивільному праві та процесі, а також у слідчій практиці (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). За допомогою системно-структурного методу обґрунтовано віднесення принципу розумності строків до категорії міжгалузевих, а також складено сутнісно- темпоральну характеристику досудового розслідування на засадах розумності його строків (підрозділи 1.1, 3.1). Соціологічний метод використовувався у вивченні думок практикуючих юристів щодо правових та праксеологічних проблем реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). У процесі дослідження використовувалися положення теорії держави і права, кримінального процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінального права, цивільного процесу, загальної теорії соціології.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики Генеральної прокуратури України, узагальнення практики Верховного Суду та Конституційного Суду України, результати вибіркового аналізу матеріалів Єдиного державного ресстру судових рішень (біля 100 рішень слідчих суддів), практика Європейського суду з прав людини (41 рішення), анкетування 205-ти слідчих, процесуальних керівників, прокурорів, слідчих суддів, працівників оперативних підрозділів, адвокатів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є першим, здійсненим в умовах дії чинного кримінального процесуального законодавства, монографічним дослідженням проблеми реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні. Науковою новизною відзначаються такі положення:
уперше: на основі теоретичного та семантичного підходів запропоновано за аналогією з цивільним процесом у визначенні поняття процесуальних строків використовувати категорії «періоди у часі» (замість «проміжки часу»), «граничний термін» (замість «граничний строк»), сформульовано відповідні редакції ст.ст. 113 і 115 КПК;
надано сутнісно-темпоральну характеристику досудового розслідування на засадах розумності його строків, елементами якої є: строкові характеристики етапів досудового розслідування, його основних процесуальних рішень; темпоральні компетенції учасників кримінального провадження, уповноважених на здійснення контрольно-наглядової функції, а також розумність строків заходів забезпечення кримінального провадження та слідчих (розшукових) дій (далі - СРД);
у новій концепції строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК, запропоновано визнати: по-перше, етап повідомлення особі про підозру одночасно як «попередній кінцевий» термін, оскільки за ним залишено чіткі темпоральні характеристики розслідування неочевидних кримінальних правопорушень, та як «проміжний початковий» щодо розслідування кримінальних правопорушень, по яким повідомлено особі про підозру; по-друге, найважливішими строки від «проміжного початкового» до «кінцевих» термінів; по-третє, принцип розумності строків таким, що прагне до «aurea mediocritas»;
сформульовано та пропонується до закріплення у ст. З КПК «Визначення основних термінів Кодексу» авторське тлумачення таких положень, передбачених
ч. 4 ст. 294 КПК, як «складність провадження», «особлива складність провадження», «виняткова складність провадження»;
удосконалено: вітчизняні кримінально-процесуальні засади розумності строків досудового розслідування шляхом визначення їх специфічних рис та формулювання пропозицій щодо вдосконалення положень ст. 28 КПК;
класифікацію СРД за строковими характеристиками із використанням критеріїв визначеності строку дії та наявності темпоральних характеристик процедури вирішення питання про їх застосування, а також пропозиції щодо забезпечення розумності строків проведення СРД шляхом формулювання змін до положень чч. 1 і 4 ст. 249 та ст. 251 КПК;
набули подальшого розвитку: знання про ступінь наукової розробленості проблеми реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні і теоретичне підґрунтя її вирішення, яким визнано системний підхід і теоретико- правове вчення про строки;
розуміння функціонального призначення кримінально-процесуальних строків у досудовому розслідуванні, передусім, у контексті розумності строків, як золотої середини між категоріями «швидкість» та «якість» розслідування;
характеристика сучасного стану міжнародно-правової регламентації розумності строків кримінального провадження та його конституційного закріплення у вітчизняному Основному законі;
сучасні підходи до визначення розумності строків заходів забезпечення кримінального провадження, їх класифікація у частині застосування такого класифікаційного критерію, як наявність темпоральних характеристик процедури вирішення питання про застосування.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має теоретико- прикладпий характер, а її висновки і пропозиції становлять науковий та практичний інтерес і можуть бути використані у:
правотворчості - для внесення змін і доповнень до Кримінального процесуального кодексу, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»;
практичній діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду (акт впровадження прокуратури Одеської області від 20.04.2018);
науково-дослідній діяльності та навчальному процесі - для подальшої розробки актуальних проблем досудового розслідування та під час проведення занять з навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Прокурорський нагляд», «Основи оперативно-розшукової діяльності» (акт Міжнародного гуманітарного університету від 18.04.2018).
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на розширеному засіданні кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Міжнародного гуманітарного університету. Її положення, висновки та пропозиції доповідалися на конференціях: «Міжнародне право : DE LEGE PRAETERITA, INSTANTE, FUTURA» (Одеса, 13-14 листопада 2015 p.); «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 18 грудня 2015 р.); «Особливості розвитку законодавства України у контексті євроінтеграційних процесів» (Харків, 5-6 червня 2015 р.); «Гуманітарний і інноваційний ракурс професійної майстерності: пошуки молодих вчених» (м. Одеса, 27 жовтня 2017 p.); «Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності» (м. Одеса, 15-16 грудня 2017 р.); «Актуальні проблеми реформування кримінальної юстиції» (м. Одеса, 20 квітня 2018 p.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення й пропозиції дисертаційного дослідження викладено у 12-ти наукових працях, із них 5 статей у наукових фахових виданнях, одна публікація у виданні іноземної держави та 6 тез доповідей на конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (430 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок, у тому числі список використаних джерел - 44 та додатки - 12 сторінок.

Список літератури

висновки
У результаті дисертаційного дослідження отримано й обгрунтовано нові тсорстико-прикладні досягнення, які вирішують важливі наукові та практичні завдання й у своїй сукупності визначають теоретичні, правові та праксеологічні засади реалізації принципу розумності строків на досудовому розслідуванні.
1. Наукова розробленість проблеми реалізації засади розумності строків на досудовому розслідуванні на сучасному етапі наукового розвитку характеризується недостатнім рівнем. Теоретичним підгрунтям її вирішення є системний підхід, застосування якого досліджуваний принцип кримінального процесу дозволяє віднести до категорії міжгалузевих, що виступає у ролі системоутворюючого фактора як власне до системи загальних засад кримінального судочинства так і для системи вищого рівня - визначених Конституцією України у ст. 129 основних засад судочинства.
Теоретичне осмислення вчення про строки створює доктринальну основу для вдосконалення нормотворчої і правозастосовної діяльності, якою, зокрема, є: констатація двох способів обчислення часу (хронологічного та хронометричного); розуміння строку як юридичного факту, який використовується лише в сукупності з іншими елементами фактичного складу і не має самостійного значення; констатація, що «розумний сгрок» - це оціночне поняття, яке ґрунтується на соціальному розумінні часу, є найбільш абстрактним і має потребу в тлумаченні з урахуванням конкретних обставин справи.
2. Кримінально-процесуальні строки класифікуються за такими класифікаційними підставами: адресатом; способом визначення; способом обчислення; критерієм визначеності; стадіями процесу; функціональним призначенням.
Функціональне призначення кримінально-процесуальних строків полягає в тому, що вони є процесуальними гарантіями законності, які мають імперативний характер, обмежують час для прийняття процесуальних рішень чи вчинення процесуальних дій з метою доцільної організації кримінального провадження,
забезпечення оперативності та ефективності правосуддя, дотримання прав і законних інтересів учасників процесу, здійснення дисциплінуючого впливу на останніх. Сьогодення надзвичайно актуалізувало питання про встановлення золотої середини між категоріями «швидкість» та «якість» розслідування, що можливо лише із застосуванням оціночної темпорально-правової категорії «розумний строк».
Пропонуємо викласти у такій редакції ст. 113 та ч. 1 ст. 115 КПК:
- ст. 113 «Поняття процесуальних строків»:
«Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом періоди у часі, в межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного терміну, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Граничним терміном є певний момент у часі, із настанням якого учасники кримінального провадження не мають права приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії»;
- ч. 1 ст. 115 «Обчислення процесуальних строків»:
«Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Граничний термін може визначатися вказівкою на подію».
3. Міжнародно-правові документи, ратифіковані Україною, активно застосовують різноманітні темиоральиі поняття, зокрема і формулу «розумності строку»: Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) у ч. З ст. 5 (кожен, кого заарештовано або затримано, має негайно постати перед суддею, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження), у ч. 1 ст. 6 (кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення); Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.) у ч. З ст. 9 (кожна заарештована або затримана за кримінальним обвинуваченням особа в терміновому порядку доставляється до судді і має право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення). Загальна декларація прав людини (1948 р.) фіксує правові основи її статусу та закріплює найсуттєвіші із них, що одночасно виступають основами правосуддя, однак не згадує про принцип розумності строків кримінального провадження, лише у ст. 10 проголошуючи, що для встановлення обгрунтованості пред’явленого особі кримінального обвинувачення вона має право на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.
Конституція України, у цілому сприйнявши високі міжнародні правові стандарти захисту прав людина та громадянина, лише у ст. 29 непрямо гарантує дотримання часових меж при здійсненні кримінального провадження, проголошуючи, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, а також на рівні основних засад судочинства у ст. 129 визначила принцип розумних строків розгляду справи судом, який відноситься до всієї системи права і до кожної галузі.
Питання конкретизації категорії «розумність» щодо строків судочинства, загалом, та кримінального провадження, зокрема, Конституцією та міжнародно- правовими стандартами не тлумачаться.
4. Специфічними рисами вітчизняної кримінально-процесуальної регламентації розумності строків досудового розслідування є:
по-перше, відсутність конкретизації категорії «розумність» строків судочинства на міжнародно-правовому та конституційному рівнях регулювання компенсовано прийняттям Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», відповідно до якого Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод та практика зазначеної міжнародної судової інстанції визнані джерелами національного права;
по-друге, саме рішеннями ЄСПЛ розроблена практика оцінки розумності строків кримінального провадження, що базується на принципах:
а) вірного визначення термінів початку та закінчення його строків, де перший пов’язаний із повідомленням про підозру (висуненням звинувачення), затриманням чи арештом, початком досудового слідства чи допитом особи як підозрюваної (залежно від того, яка з указаних подій сталася раніше), другий - винесенням остаточного рішення у кримінальному провадженні (набранням вироком законної сили та його виконанням, закриттям кримінального провадження). Період розгляду кримінальної справи не поділяється на стадії досудового слідства та судового розгляду, він аналізується з точки зору його розумності в цілому, включаючи провадження щодо оскарження. З метою практичного забезпечення принципу розумності строків кримінального провадження необхідно постійно звертати увагу на дотримання цього принципу й на окремих стадіях, у т.ч. на досудовому розслідуванні як на першій із них;
б) урахування обставин справи на основі їх оцінки у сукупності;
в) справедливого балансу між оперативністю провадження та належним відправленням правосуддя;
та здійснюється з використанням критеріїв: 1) складності справи: 1.1) з юридичної точки зору; 1.2) з фактичної точки зору; 2) поведінки заявника; 3) руху справи в адміністративних органах і судах; 4) ризиків звинувачених у сенсі «favor libertatis»;
по-третє, здійснення у вітчизняній кримінально-процесуальній регламентації докладного тлумачення критеріїв визначення розумності строків кримінального провадження на рівні підзаконних нормативно-правових актів;
по-четверте, юридичний інструментарій визначення розумності строків кримінального провадження, передбачений ст. 28 КПК, не в повній мірі віддзеркалює зазначені принципи, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ, що обумовлює необхідність доповнення цієї статті частинами 2 і 3 (відповідно чч. 2-6 чинної редакції вважати чч. 4-8) такого змісту:
«2. Розумність строків кримінального провадження визначається на засадах вірного визначення термінів початку та закінчення його строків, урахування обставин справи на основі їх оцінки у сукупності, справедливого балансу між оперативністю провадження та належним відправленням правосуддя.
3. Термін початку строку кримінального провадження щодо конкретної особи пов’язується із повідомленням про підозру, затриманням чи арештом, початком досудового слідства чи допитом особи як підозрюваної (залежно від того, яка з указаних подій сталася раніше), а термін закінчення - з винесенням остаточного рішення у кримінальному провадженні (набранням вироком законної сили та його виконанням, закриттям кримінального провадження)».
5. Сутнісно-темпоральна характеристика досудового розслідування на засадах розумності його строків містить такі елементи: строкові характеристики етапів досудового розслідування, його основних процесуальних рішень; темпоральні компетенції учасників кримінального провадження, уповноважених на здійснення контрольно-наглядової функції, а також розумність строків ЗЗКП та СРД.
Частину 3 ст. 110 КПК слід викласти у такій редакції: «Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови чи клопотання, що складаються у випадках, передбачених цим Кодексом».
Етан внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР необхідно визнати окремою стадією кримінального провадження під назвою «дослідче провадження» та надати йому таких темпоральних характеристик: 24 години після отримання інформації, а за необхідності проведення попередньої перевірки заяв та повідомлень - не більше 10-ти днів. Частину 1 ст. 6 Закону «Про ОРД» слід доповнити такою підставою для проведення ОРД як «перевірка заяв чи повідомлень про злочини шляхом проведення оперативио-розшукових заходів, що не потребують дозволу прокурора чи слідчого судді».
У новій концепції строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК, необхідно визнати: 1)етап повідомлення особі про підозру одночасно як «попередній кінцевий» термін, оскільки за ним залишено чіткі темпоральні характеристики розслідування неочевидних кримінальних правопорушень, та як «проміжний початковий» щодо розслідування кримінальних правопорушень, по яких повідомлено особі про підозру; 2) найважливішими строки від «проміжного початкового» до «кінцевих» термінів; 3) принцип розумності строків таким, що прагне до «aurea mediocritas» (лат. - «золота середина»).
Строки, законодавчо визначені від початкового до попереднього термінів, мають особливе значення для вирішення такого основного завдання розслідування неочевидних злочинів як встановлення винної особи, що у переважній більшості вирішується шляхом проведення НСРД. Найбільш рельєфно засада розумності строків актуалізується на етапі закінчення досудового розслідування, як на певному його підсумку. Відповідно, найважливішими є строки від «проміжного початкового» до «кінцевих» термінів, а сам принцип розумності необхідно визначати, спираючись на формулу «aurea mediocritas», що ототожнюється з необхідним способом дій, відсутністю крайнощів.
Формальною золотою серединою строків досудового розслідування є: за основним строком розслідування злочинів - місяць із дня повідомлення особі про підозру, а у складних випадках у разі продовження строків - три місяці з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості та шість місяців із дня повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Розумність усіх відхилень у бік іраничних термінів (два, шість та дванадцять місяців відповідно) може виправдовуватися лише певними нормативно закріпленими обставинами, що об’єктивно ускладнюють кримінальне провадження.
6. Розумність строків ЗЗКГІ базуватиметься на таких сучасних підходах: по-перше, дотримання під час їх застосування міжнародних стандартів відповідності і достатності підстав, наявності розумної підозри, покладання тягаря доказування на сторону обвинувачення, судового контролю, неможливості «автоматичного» продовження та альтернативності застосування;
по-друге, їх класифікації з використанням критеріїв: а) визначеності строку дії, можливості його продовження: 1) заходи, що тривають протягом чітко
визначеного періоду часу: 1.1) строк дії яких може бути продовжений (дозвіл на затримання з мстою приводу; домашній арешт; тримання під ватрою; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади);
1.2) заходи, строк дії яких не може бути продовжений (затримання; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна); 2) заходи, строк дії яких не визначено (законне затримання; особисте зобов'язання; особиста порука; застава; накладення грошового стягнення; арешт майна; виклик; вилучення майна, яке входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу); б) наявності темпоральних характеристик процедури вирішення питання про їх застосування як гарантій дотримання прав і законних інтересів учасників процесу: 1) строки процедури прийняття рішення про застосування
запобіжних заходів; 2) строки процедури прийняття рішення про застосування
інших ЗЗКП;
по-третє, неухильного дотримання правових гарантій, закріплених у пп. 1 і 5 ч. 5 ст. 110 КПК, які як обов’язкову вимогу до форми процесуальних рішень визначають зазначення часу прийняття постанови чи ухвали, часу (строку) її виконання, та ч. 1 ст. 203 щодо припинення дії ухвали про застосування
запобіжного заходу після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального
провадження.
7. Забезпечення розумності строків проведення СРД має свої особливості та повинно передбачати такі сучасні підходи:
по-перше, законодавче конструювання системи СРД як складної, що містить саме гласні слідчі дії, передбачені главою 20, та підсистему НСРД, закріплену у главі 21 КПК;
по-друге, загальні темпоральні вимоги, встановлені до системи СРД у ст. 223 КПК: заборона на їх проведення після закінчення строків досудового розслідування, крім проведення за дорученням суду, та недопущення здійснення СРД у нічний час, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного;
по-третє, урахування нормативно визначених особливостей проведення НСРД (ч. 2 ст. 246 КПК): а) нсгласність (конспіративність); б) лише у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (тобто для вирішення мети отримання зазначених даних, переважно в період від моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР до повідомлення особі про підозру); в) тільки у кримінальних провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких злочинів НСРД, передбачених ст.ст. 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 КПК;
по-четверте, необхідність окремої класифікації НСРД, що обумовлено їх негласним та конспіративним характером.
За темпоральними характеристиками СРД диференційовано: 1)за
визначеністю строку дії: 1.1) ті, що тривають протягом визначеного періоду часу;
1.2) строк дії яких додатково не визначено та які здійснюються на загальних підставах; 2) за наявністю темпоральних характеристик процедури вирішення питання про їх застосування як гарантій дотримання прав і законних інтересів учасників процесу.
Регулювання строкових характеристик НСРД у чинному КПК має ряд суттєвих особливостей:
по-перше, за класифікаційною ознакою визначеності строку дії та можливості продовження їх диференційовано: а) ті, для яких ч. 1 ст. 249 встановлено основний строк у 2 місяці з можливістю його продовження відповідно до ч. 4 указаної статті на строк, що не може перевищувати максимального строку досудового розслідування - НСРД, що здійснюються за ухвалою слідчого судді; б) ті, для яких основного строку не встановлено (передбачається відповідними рішеннями про їх проведення);
по-друге, особливих темпоральних характеристик процедури вирішення питання про здійснення НСРД як гарантій дотримання прав і законних інтересів учасників процесу надано всім діям, що проводяться за ухвалою слідчого судді, такими нормами: ст. 250 - проведення НСРД до постановления ухвали слідчого судді; ст. 248 - розгляд клопотання про дозвіл на проведення НСРД;
по-третє, в умовах дії чинної редакції ст. 219 КПК, що регулює строки досудового розслідування, в провадженнях про тяжкі й особливо тяжкі злочини стало можливим їх здійснення аж до 30-ти місяців, відповідно вбачається застарілою редакція ч. 4 ст. 249 КПК, що регулює строки НСРД за дозволом слідчого судді.
Напрямами вдосконалення правовою регулювання темпоральних характеристик НСРД, що впливатимуть на забезпечення їх розумності, є: 1) встановлення у ст. 251 КПК основного строку НСРД, здійснюваних на підставі постанови слідчого або прокурора, такого самого, як і строку ухвали слідчого судді - тобто два місяці (шістдесят діб); 2) внесення змін до ч. 1 ст. 249 КПК з остаточною редакцією: «Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати шістдесят діб»; 3) викладення ч. 4 ст. 249 КПК у такій редакції: «Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати вісімнадцяти місяців. У разі, якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження та затримання розшукуваної особи».
8. Сучасні проблеми реалізації розумності строків під час зупинення, відновлення, продовження та закінчення досудового розслідування можуть бути вирішені шляхом реалізації наступних змін до кримінального процесуального законодавства:
- введення до ст. 280 КГІК такої підстави для зупинення досудового розслідування як «невстановлення особи, яка вчинила злочин»;
- викладення ч. З ст. 281 КПК у редакції: «Розшук підозрюваного доручається оперативним підрозділам»;
- доповнення ч. 1 ст. 280 КПК такою підставою зупинення досудового розслідування як «на строк вирішення питання про позбавлення підозрюваної особи імунітету (народні депутати, судді, Генеральний прокурор, особи, які мають дипломатичний імунітет)»;
- викладення п. 1 ч. З ст. 294 КПК в редакції: «До трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, Генеральним прокурором або його першим заступником чи заступником» (В. К. Волошина, Є. С. Немчинов);
- закріплення у ст. З КПК «Визначення основних термінів Кодексу» тлумачення положень ч. 4 ст. 294 КПК:
«складне провадження (середньої тяжкості або тяжкі злочини; від 1-го до 3-х підозрюваних (підсудних); до 5-ти потерпілих; до 10-ти епізодів однорідних злочинних дій, які кваліфіковані за однією статтею особливої частини КК або вчинення різнорідних злочинів, які хоча й кваліфіковані за різними статтями особливої частини КК, однак становлять ідеальну сукупність злочинів; до 5-ти цивільних позовів; до 10-ти свідків; юридична складність (кваліфікації, колізія норм); ухилення підозрюваних від слідства та суду);
особливо складне провадження (тяжкі та особливо тяжкі злочини; від 3-х до 10-ти підозрюваних (підсудних); від 5-ти до 40-ка потерпілих; більше 10-ти однорідних епізодів або декілька різнорідних злочинів, кваліфікованих різними статтями особливої частини КК, якщо вони становлять реальну сукупність злочинів; вчинення злочину організованою групою (ч. З ст. 28 КК); по справі обов'язкова участь захисника (ст. 52 КПК); від 5-ти до 15-ти цивільних позовів; від 10-ти до 50-ти свідків; хоча б один з обвинувачених є неповнолітнім або особою, яка потребує сурдоперекладача, або іноземцем, який потребує перекладача з іноземної мови; злочинна протидія розслідуванню);
винятково складне провадження (особливо тяжкі злочини; більше 10-ти підозрюваних (підсудних); більше 40-ка потерпілих; вчинення злочину злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК); більше 50-ти епізодів злочинів; більше двох обвинувачених є неповнолітніми особами; більше 3-х підсудних є особами, які потребують сурдоперекладача, або іноземцями, які потребують перекладача чи декількох перекладачів з іноземної мови; необхідність міжнародної правової допомоги)».
Всі відхилення від формальної золотої середини строків досудового розслідування в бік їх кінцевих термінів повинні обгрунтовуватися лише зазначеними критеріями, що свідчать про складність конкретного кримінального провадження.
Напрямами вдосконалення кримінального процесуального законодавства на етапі закінчення досудового розслідування є: 1) доповнення ч. З ст. 219 КПК положенням про те, що строк досудового розслідування автоматично продовжується на строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК (І. П. Зіньковський); 2) внсссння змін до положень ст. 290 КПК:
а) врегулювання процедури судового розгляду клопотання про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та можливості подання апеляційної скарги на відповідне рішення слідчого судді (Т. В. Корчева);
б) визначення порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження інших суб’єктів (потерпілий, представник юридичної особи, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник) та законодавче роз’яснення категорії «зволікання» (Н. С. Карпов);
в) внесення до переліку осіб, які можуть бути обмежені при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування цивільного позивача, його представника чи законного представника, цивільного відповідача, його представника (О. О. Торбас); г) визначення необхідності приєднання до матеріалів кримінального провадження письмового підтвердження факту доступу й ознайомлення з наданими матеріалами (Ю. П. Аленін).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абламський С. Є. Реалізація прав потерпілого на стадії досудового розслідування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2014. 200 с.
2. Агакерімов О. Н. Домашній арешт в системі запобіжних заходів: автореф. Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Одеса, 2016. 20 с.
3. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия. Москва: Статут, 2000. 256 с.
4. Аленін Ю.П. Особливості відкриття матеріалів іншій стороні за новим КПК України: здобутки та прорахунки. Юридичний вісник. 2013. № 4. С. 89-94.
5. Аленін Ю.П. Особливості початку досудового розслідування за новим КПК України (позитивні і негативні аспекти). Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2012. Т. 11. С. 395-403.
6. Аленін Ю. П. Поняття та система принципів кримінального провадження. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2014. Т. 14. С. 78-89.
7. Ангелснюк А.-М. Ю. Затримання підозрюваного в справах про незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин (процесуальні та криміналістичні аспекти): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Ірпінь, 2012. 19с.
8. Андрусяк В. Б. Функції органів досудового слідства в кримінальному процесі України: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2010. 224 с.
9. Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем. Принципы системной организации функций. Москва: Наука, 1973.315 с.
10. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини : монографія. Київ: Вид. дім «КМ Academia», 2000. 206 с.
11. Архипов А. С. Принцип разумного срока уголовного судопроизводства : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Москва, 2014. 206 с.
12. Аскин Я. Ф. Проблема времени. Ее философское истолкование. Москва: Мысль, 1966. 200 с.
13. Баб’як А. В. Адміністративно-процесуальні строки: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2005. 200 с.