Паляниця Сергій Семенович. Стан ангіотензину ІІ, необмеженого протеолізу, гемостазу і ліпопероксидації в гострому періоді ішемічного інсульту та їх корекція

Короткий опис

Паляниця Сергій Семенович. Стан ангіотензину ІІ, необмеженого протеолізу, гемостазу і ліпопероксидації в гострому періоді ішемічного інсульту та їх корекція. : Дис... канд. наук: 14.01.15 2004

Паляниця С.С. Стан ангіотензину ІІ, необмеженого протеолізу, гемостазу і ліпопероксидації в гострому періоді ішемічного інсульту та їх корекція. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. Харків, 2003.
Досліджено вміст в спинномозковій рідині ангіотензину ІІ, продуктів пероксидного окислення ліпідів, активності ферментів протирадикального захисту та інтенсивність протеолізу у 105 хворих в гострому періоді ішемічного інсульту. З’ясовано, що підвищення рівня ангіотензину ІІ корелює із збільшенням інтенсивності генерації активних форм кисню та вмістом продуктів ліпопероксидації, що відбувається за зниження активності ферментів протирадикального захисту і супроводжується інтенсифікацією протеолітичної деструкції низько- і високомолекулярних білків, пригніченням колагенолізу та ниркового кислотовиділення. Доведено, що використання в лікуванні хворих в гострому періоді ішемічного інсульту лозартану калію і ліпіну на відміну від звичайної патогенетичної терапії активізує процеси ацидифікації сечі, нормалізує тромбіногенез та підсилює протизгортаючу активність крові. Клінічна ефективність комплексного лікування з використанням лозартану і ліпіну перевищує таку при використанні в патогенетичній терапії інгібіторів АПФ, про що свідчать позитивні зміни параметрів неврологічної вогнищевої симптоматики.
На підставі вивчення впливу лозартану калію і ліпіну на функціональний стан нирок, гемостаз, фібриноліз, протеоліз і ліпопероксидацію розроблено і впроваджено в клінічну практику схему застосування цих препаратів в комплексному лікуванні хворих в гострому періоді ішемічного інсульту з першої доби: лозартан калію (50 мг перорально, 1 раз на добу протягом 14 днів), ліпін (500 мг внутрішньовенно повільно на 50,0 мл 0,9% розчину NaCl 1 раз на добу протягом перших 5 днів).

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення змін функціонального стану нирок і ангіотензину ІІ при гострих розладах мозкового кровообігу та їх наслідках і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в оцінці клінічної ефективності з визначенням показів для застосування лозартану і ліпіну в гострому періоді ішемічного інсульту на підставі вивчення їх впливу на артеріальний тиск, функціональний стан нирок, гемостаз, фібриноліз, протеоліз і ліпопероксидацію.
2. У гострому періоді ішемічного інсульту в лікворі збільшується вміст ангіотензину ІІ на 45%, що прямо корелює з високою інтенсивністю процесів пероксидного окислення ліпідів і супроводжується зменшенням активності ферментів протирадикального захисту, підсиленням пероксидної модифікації білків та інтенсифікацією протеолізу на тлі зниження ферментативного фібринолізу і підвищення неферментативної фібринолітичної активності ліквору.
3. У порівнянні зі звичайним комплексом патогенетичної терапії використання в лікуванні хворих в гострому періоді ішемічного інсульту лозартану і ліпіну характеризується вираженою діуретичною реакцією, суттєвим зниженням концентрації в сечі білка та ступеня протеїнурії на тлі активації процесів ацидифікації сечі шляхом інтенсифікації ацидо- і амоніогенезу в ниркових канальцях.
4. Застосування в комплексному лікуванні лозартану і ліпіну швидко нормалізує тромбіногенез як за зовнішнім, так і за внутрішнім механізмами утворення протромбіназного комплексу, підсилює протизгортаючу активність крові та впродовж двох тижнів нормалізує функціональну активність тромбоцитів, вміст у крові фібриногену і активність фібринстабілізуючого фактора.
5. За поєднаної дії лозартану і ліпіну перебудова структури плазмового фібринолізу характеризується підвищенням інтенсивності ензиматичного лізису фібрину і зниженням неферментативної фібринолітичної активності. Початкове збільшення Хагеман-залежного фібринолізу змінюється його нормалізацією на тлі сталої потенційної активності плазміногену, яка не відрізняється від контрольних величин.
6. Застосування в комплексному лікуванні хворих на ішемічний інсульт лозартану і ліпіну призводить до початкової інтенсифікації протеолітичної деградації в плазмі крові низько- і високомолекулярних білків та колагену, що змінюється її перманентним зниженням, причому лізис азоказеїну та колагенолітична активність нормалізуються. На початку лікування з використанням лозартану і ліпіну в сечі підсилюється розпад низькомолекулярних білків і колагену за відсутності достовірних змін з боку лізису високомолекулярних білків. Наприкінці лікування усі зазначені параметри протеолітичної активності сечі не відрізняються від контрольних показників.
7. Клінічна ефективність комплексного лікування з використанням ліпіну і лозартану перевищує таку при використанні в патогенетичній терапії інгібіторів АПФ, про що свідчать позитивні зміни параметрів вогнищевої неврологічної симптоматики: позитивна динаміка парезів спостерігалась у 68% хворих, підвищеного м’язового тонусу за пірамідним типом у 65%, підвищеного м’язового тонусу за екстрапірамідним типом у 22%, аміостатичного синдрому у 26%, порушення поверхневої і глибокої чутливості у 52 і 45% відповідно, афазії у27%, порушення гнозиса і праксиса у 24%.