ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ МІЖ ВЛАДОЮ ТА „ТРЕТІМ СЕКТОРОМ” У СОЦІАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

КАЛІНКІНА Наталія Володимирівна

УДК: 35.072.3

ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ МІЖ ВЛАДОЮ ТА
„ТРЕТІМ СЕКТОРОМ” У СОЦІАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ГОВОРУХА Віктор Володимирович
кандидат наук з державного
управління, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ЗМІСТ.......................................................................................................2
ВСТУП.....................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПАРТНЕРСТВА МІЖ ОРГАНАМИ ВЛАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ „ТРЕТЬОГО СЕКТОРА” В РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ11
1.1. Розвиток ідеї та конституційне закріплення поняття соціальна держава.............................................................................................................11
1.2. Можливості та межі сучасної соціальної держави.....................27
1.3. Моделі соціального партнерства органів влади і недержавних організацій........................................................................................................42
Висновки до першого розділу..............................................................58
РОЗДІЛ 2. „ТРЕТІЙ СЕКТОР” В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ:
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ.............................................62
2.1. Організаційно-правові засади діяльності недержавних неприбуткових організацій в Україні............................................................62
2.2 „Третій сектор” в європейських країнах та США: місія і завдання в налагодженні механізмів соціального партнерства..................78
2.3. Діяльність недержавних організацій в оцінках населення Північно-Східного регіону України..............................................................95
Висновки до другого розділу.............................................................115
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І НЕДЕРЖАВНИХ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ГРОМАДЯН..............118
3.1. Перспективні напрями організації взаємодії державних і недержавних неприбуткових організацій...................................................118
3.2. Застосування проектного менеджменту в організації взаємодії держави та недержавних неприбуткових організацій...............................134
3.3. Організація соціального партнерства на регіональному рівні.148
Висновки до третього розділу:..........................................................162
ВИСНОВКИ.........................................................................................164
ДОДАТОК А. ДОВІДКИ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.................................................................................169
ДОДАТОК Б. СТАТИСТИЧНИЙ ОПИС РЕЗУЛЬТАТІВ ОПИТУВАННЯ „ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В ОЦІНКАХ НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ”...........................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................179

ВСТУП

Актуальність теми. Останні роки стали в Україні часом динамічного розвитку різних форм самоорганізації населення, громадських рухів, об’єднань, які науковці об’єднали поняттям „третього” або недержавного сектора. Такі організації дедалі більше стають вагомим суб’єктом соціально-політичних та соціально-економічних перетворень, виступають організаційно-інституційним засобом захисту інтересів окремих соціальних груп, спільнот, осіб.
Разом з тим існування зазначених інститутів, хоч і сприяє сталому розвитку громадянського суспільства в Україні, однак, ще не гарантує упровадження демократичних стандартів і принципів у процесі розвитку незалежної Української держави, оскільки демократія і громадянське суспільство по-різному обумовлюють одне одного. Демократія з її головним принципом забезпечення прав не лише більшості, а й меншості, являє собою набір норм і процедур щодо підтримання рівноваги та стабільності в суспільстві. У цьому сенсі демократія може бути встановлена і там, де громадянське суспільство виявляє себе лише в „зародковому” стані. Проте громадянське суспільство не може існувати без демократії. Воно виростає за умови поваги і довіри держави до окремого громадянина, його думок, світоглядних позицій та відповідних інститутів, що дозволяє досягти підзвітності та підконтрольності влади перед суспільством, реалізації прав територіальної громади впливати на вирішення актуальних місцевих проблем та громадянина будувати на власний розсуд своє життя. Розвиток громадянського суспільства передбачає впровадження з боку держави таких форм і методів взаємодії з соціальними інститутами та громадськими організаціями, які роблять кожного громадянина не тільки головним об’єктом, а й головним суб’єктом розвитку держави.
Необхідність побудови України як демократичної, правової та соціальної держави вимагає, з одного боку, пошуку чітких і прозорих механізмів налагодження взаємодії між органами державної влади та інститутами громадянського суспільства, а з іншого розробки практичних рекомендацій для організацій „третього сектора” стосовно підвищення власної ролі та потенціалу щодо захисту та реалізації інтересів українських громадян, забезпечення європейських стандартів життя кожному.
Стан наукової розробки проблеми. Методологічні, методичні та прикладні питання багатоаспектної проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні сьогодні досліджуються багатьма вітчизняними вченими (А.Амоша, Н.Борецька, С.Вовканич, Т.Заяць, М.Козоріз, Х.Копистянська, Ю.Краснов, О.Кузьмін, В.Мікловда, В.Нікітін, О.Новікова, О.Палій, Т.Пантелеєва, С.Писаренко, М.Пітюлич, У.Садова, В.Скуратівський, Л.Семів, І.Сирота та ін.).
Проблеми підвищення соціальних стандартів та якості життя розглядають у своїх працях І.Бондар, М.Долішній, С.Злупко, С.Кадомцева, А.Колот, В.Куценко, Е.Лібанова, В.Мандибура, В.Новіков, В.Онікієнко та ін.
Особливості становлення та розвитку в Україні „третього сектора” докладно аналізують О.Білик, Н.Галайко, В.Головенько, Ю.Галустян, О.Ганюков, О.Другов, С.Зелінський, Ю.Кірсанова, С.Левицькі, Г.Табачук, В.Турин, М.Шевченко та ін.
Перспективи демократизації державного управління активно досліджують В.Говоруха, А.Гошко, В.Дзюндзюк, Н.Корабльова, В.Корженко, В.Мартиненко, Г.Одінцова, І.Розпутенко, С.Серьогін, Т.Хомуленко, В.Цвєтков, О.Чаплигін, Ю.Шаров та ін.
Окремі інструменти розвитку соціального партнерства в Україні пропонують В.Бакуменко, О.Винников, В.Гошовська, В.Данюк, І.Дубровський, Г.Задорожний, О.Зінченко, О.Коврига, А.Колот, В.Комарницький, Т.Ляшенко, Ю.Маршавін, О.Мірошниченко, Д.Неліпа, О.Поколодна, В.Смоловик, Н.Соф'янц, О.Черниш та ін.
Разом з тим, державно-управлінський аспект налагодження соціального партнерства в Україні на сьогодні залишається практично поза увагою українських науковців. Саме це й обумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науково-дослідною роботою „Антикризова стратегія державного управління” (державний реєстраційний номер 0107U006774), що виконувалась науковим творчим колективом Харківського регіонального інституту Національній академії державного управління при Президентові України. Автором запропоновано узагальнені матеріали з використання можливостей громадських організацій для вирішення проблем територіальної громади в умовах кризи за допомогою технології соціального проектування як форми організації взаємодії місцевих органів влади та недержавних неприбуткових організацій.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та опрацювання практичних заходів щодо трансформації форм і методів взаємодії органів влади з недержавними неприбутковими організаціями.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- уточнити сутнісні засади і особливості функціонування та розвитку соціальної держави;
- з’ясувати загальні риси та основні відмінності наявних моделей соціального партнерства між органами влади та недержавними неприбутковими організаціями;
- узагальнити змістовні характеристики організаційно-правового механізму функціонування недержавних неприбуткових організацій в Україні;
- визначити сучасний стан системи соціального партнерства в Україні та обґрунтувати специфічні особливості її розвитку;
- дослідити та узагальнити зарубіжний досвід взаємодії органів влади з організаціями „третього сектора” та можливості його застосування в Україні;
- розробити механізм і практичні заходи щодо забезпечення ефективного соціального партнерства на регіональному рівні.
Об’єкт дослідження процес взаємодії органів влади та недержавних неприбуткових організацій у реалізації функцій сучасної соціальної держави.
Предмет дослідження інституційні форми та механізми взаємодії органів влади і недержавних неприбуткових організацій в Україні у забезпеченні соціальних гарантій громадян.
Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення предмета дослідження застосовувались методи аналізу і синтезу (можливість використання західних моделей до процесів, що відбуваються в сучасній Україні, ідея та поняття соціальної держави, організаційні структури системи соціального партнерства), моделювання (перспективна модель соціального партнерства, упровадження принципів і підходів проектного менеджменту), абстрагування та узагальнення (визначення нових напрямів взаємодії держави та недержавних неприбуткових організацій), соціологічного опитування (з’ясування ставлення населення регіону до громадських організацій) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні конкретного наукового завдання у сфері науки державного управління теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних підходів щодо трансформації засобів взаємодії органів влади та недержавних неприбуткових організацій, виходячи із сучасних організаційно-правових можливостей та зарубіжного досвіду налагодження соціального партнерства. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:
уперше:
запропоновано організаційно-інституційний механізм забезпечення соціального партнерства на регіональному рівні на основі створення обласних Центрів соціального партнерства, основними напрямами діяльності яких має стати інституціоналізація діалогу між владою, бізнесом і громадськістю щодо вирішення актуальних проблем місцевого розвитку;
удосконалено:
систематизацію моделей соціального партнерства органів влади і недержавних неприбуткових організацій на підставі таких критеріїв: відповідність запропонованій множині принципів і цінностей, що лежать в основі моделі; можливі впливи держави і зміни в її ролі; співвідношення повноважень державних та недержавних інститутів;
типологізацію недержавних неприбуткових організацій в Україні (об’єднання громадян, які не займаються комерційною, політичною, релігійною діяльністю та мають за мету захист інтересів певної соціальної групи, вирішення або сприяння розв’язанню важливих соціальних проблем), виявлено їхні специфічні особливості в Україні;
методику впровадження технологій проектного менеджменту стосовно організації взаємодії органів влади і недержавних неприбуткових організацій, що передбачає не лише усвідомлення кінцевої мети проекту, терміни його виконання, опис ролі та функцій кожного суб’єкта в процесі його реалізації, а й максимально можливе використання ресурсів усіх учасників реалізації проекту на основі співпраці влади, недержавних неприбуткових організацій та бізнесу;
класифікацію форм взаємодії органів влади та недержавних неприбуткових організацій (конкурсні, соціально-технологічні, організаційно-структурні, процедурні, комплексні);
дістало подальший розвиток:
узагальнення напрямів удосконалення сучасної моделі соціальної держави в Україні, що включають: пошук нових механізмів поєднання закономірностей ринкової економіки з попитом населення на зростаючий добробут; підвищення особистого внеску споживачів соціальних благ в їхнє виробництво; розширення незалежного, у тому числі й суспільного, контролю за всією сукупністю державної діяльності;
обґрунтування можливостей налагодження соціального партнерства в сучасній Україні.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні перспективних механізмів взаємодії органів влади та недержавних неприбуткових організацій (ННО) як основи демократичних стандартів державного управління, розвитку громадянського суспільства. Результати дослідження можуть бути корисними для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, лекцій та практичних занять із соціальної та гуманітарної політики, зв’язків з громадськістю у системі Національної академії державного управління при Президентові України.
Результати дисертаційного дослідження використані Управлінням з питань внутрішньої політики Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 01-313 від 24.04.2008 р.) та Управлінням інформаційно-аналітичної роботи Сумської міської ради (довідка про впровадження № 157/0523 від 02.04.2008 р.)
Особистий внесок здобувача. Усі основні положення та висновки дисертаційної роботи розроблені автором самостійно. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на ІV, VІІ та VІІІ Міжнародних наукових конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, лютий 2004р., березень 2007р., березень 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції „Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (м. Львів, березень 2007р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю „Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (м.Київ, травень 2007р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю „Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м.Львів, 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції „Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці” (м.Харків, 2008р).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у восьми наукових працях, серед яких п’ять опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з державного управління. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 авт. арк.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження, спрямованого на розробку ефективних механізмів соціального партнерства між органами влади та „третім сектором” в Україні, дозволили зробити такі узагальнені висновки:
1. Соціальна держава є особливим типом високорозвинутого суспільного утворення з високим рівнем соціальної захищеності всіх громадян за допомогою активної діяльності держави по регулюванню соціальної, економічної та інших сфер життєдіяльності суспільства, встановленню в ньому відносин соціальної справедливості та солідарності, а також гарантуванню кожній особистості права на захист своїх інтересів і задоволення соціальних потреб.
2. Окрім чотирьох загальновизнаних функцій соціальної держави (компенсаторної, інвестиційної, емансипаторської та розподілу і перерозподілу), проведене дослідження дозволяє виділити та обґрунтувати ще дві: стабілізуючу, що стосується забезпечення соціальної стабільності за допомогою досягнення соціального консенсусу та законотворчу, реалізація якої забезпечує формування законодавчої бази з обов'язковим урахуванням цінностей соціальної держави. Причому реальне упровадження зазначених нових функцій тісно пов'язане з активною діяльністю недержавних неприбуткових організацій.
3. Досвід розвинутих країн свідчить, що проблеми соціальної держави багато в чому зумовлені намаганням державних органів та інституцій самотужки вирішувати всі соціальні питання, що становлять суспільний інтерес, обмежуючи тим самим прагнення громадян до участі в управлінні державними справами і вирішенні місцевих проблем. Держава, виступаючи в ролі опікуна і благодійника, унеможливлює самореалізацію і саморозвиток громадян та позбавляє їх і себе відповідальності за неналежну діяльність чи бездіяльність. Це призводить, з одного боку, до обмеження використання вагомого потенціалу суспільного та економічного розвитку громадської ініціативи, з іншого до зменшення можливостей громадянського контролю за діяльністю владних структур.
4. Поняття „соціальне партнерство” виникло на початку XX сторіччя, коли активно стали вибудовуватися відносини між працедавцями, найманими працівниками і державою (ідея трипартизму). Разом з тим, у подальшому під соціальним партнерством розумілася вже активна співпраця між усіма соціальними акторами в процесі розвитку суспільства і вирішення нагальних соціально-економічних проблем. Неабияку роль у розвитку соціально-партнерських відносин між державою та іншими суб’єктами соціально-економічного розвитку відіграють в усьому світі саме організації „третього сектора”.
5. У сучасному суспільстві можна виділити п'ять основних моделей соціального партнерства органів влади і організацій „третього сектора” у процесі функціонування соціальної держави:
добродійну, коли держава вибудовує свою взаємодію з недержавними інституціями лише навколо допомоги тим особам, які самі не можуть піклуватися про себе;
державницьку, за якої держава є основним суб’єктом розв’язання різних соціальних проблем і вибудовує свої відносини з недержавними організаціями з позиції „старшого”;
активістську, коли держава вибудовує відносини з неінституціоналізованими громадськими рухами та ініціативами, що формуються для розв’язання якоїсь однієї проблеми;
ринкову, яка передбачає делегування відповідальності від державного сектора недержавному та маркетизацію сфери надання соціальних послуг;
асоціативної демократії, за якої держава допомагає недержавним організаціям розв’язувати актуальні соціальні проблеми, делегує їм певні повноваження, залишаючи за останніми провідну роль у процесі соціального розвитку.
Реалізація саме останньої моделі свідчить про найбільшу розвиненість інститутів громадянського суспільства.
6. Виходячи зі змістовних характеристик „третього сектора” в Україні, запропоновано такі вимоги щодо його організації: засновниками недержавних організацій не можуть виступати органи державної влади або органи місцевого самоврядування; ці організації не можуть вести комерційну діяльність та отримувати прибуток; їх членами стають добровільно; їхня діяльність регулюється відповідними статутними документами, зареєстрованими уповноваженими державними органами; вони самокеруються, самостійно визначають цілі та завдання, форми і методи своєї діяльності.
У широкому розумінні до недержавних неприбуткових організацій можна віднести: організації громадян за інтересами, політичні партії, професійні спілки; релігійні організації, органи самоорганізації громадян, благодійні організації. У вузькому розумінні об’єднання громадян, які не займаються комерційною, політичною або релігійною діяльністю та ставлять на меті захист інтересів тієї чи іншої соціальної групи; розв’язання або сприяння розв’язанню однієї (чи кількох) важливої соціальної проблеми. Саме такі організації і виступали предметом дисертаційного дослідження.
7. Функціонування ННО в Україні регулюється низкою нормативно-правових документів, основними з яких є Цивільний кодекс України (2003р.), Господарський кодекс України (2003р.), Закони України „Про об’єднання громадян” (1992 р.), „Про благодійництво та благодійні організації”, „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” (1997р.), „Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998р.), „Про оподаткування прибутку підприємств” (1997р.), „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (1999р.), „Про місцеве самоврядування” (1997р.) та ін. Але й досі актуальною залишається проблема неузгодженості законодавства, особливо стосовно термінів, що визначають сфери і компетенції впливу ННО, особливості їх звітності та участі у розв’язанні проблем місцевого розвитку.
8. За нинішніх умов діяльність ННО концентрується навколо надання специфічних послуг, для яких є характерним таке: трудомісткість у структурі їх ціни значну частку складає заробітна плата, тому вони коштують дорого, якщо надаються приватним сектором; адресність одержувачі послуги, як правило, складають конкретну групу населення, що визначається її чітко вираженим статусом; інноваційність здебільшого потреба в цих послугах виникла недавно, у зв'язку з чим приватний сектор може не поспішати надавати дані послуги, якщо не бачитиме в цьому вигоди, а центральна або місцева влада можуть не відразу усвідомити необхідність в належному бюджетному забезпеченні надання цих послуг; опора на громадськість значна частина тих, хто бажає надавати дані послуги, готові робити це на добровільній і безкорисливій основі.
Отже, йдеться, перш за все, про послуги, закріплені у відповідному Законі Україні „Про соціальні послуги”. Надання інших послуг, зокрема у сфері освіти, охорони здоров’я, наукових досліджень, захисту навколишнього середовища, на сьогодні в Україні потребує законодавчого забезпечення та розвитку.
9. Задля упровадження моделі асоціативної демократії та сприяння розвитку соціального партнерства в Україні є доцільною реалізація таких заходів: застосування державних цільових програм розвитку „третього сектора”; установлення законодавчого обмеження впливу політичних партій та релігійних організацій на діяльність ННО; прийняття єдиного закону про ННО; створення бази даних вітчизняних ННО, проведення аналізу їх фінансових, проектних, організаційних, людських та інших ресурсів; нормативне закріплення процедур звітування органів влади перед громадськістю та здійснення контролю за їхньою діяльністю; забезпечення мотивації працівників органів влади щодо співробітництва з ННО; удосконалення структури оподаткування ННО; прийняття Закону України „Про державне соціальне замовлення”; нормативне узгодження можливостей участі громадських інститутів у цивілізованих формах лобіювання інтересів різних соціальних груп.
10. Координація зусиль між різними суб’єктами соціально-економічного розвитку територій, налагодження дійового соціального партнерства можливі за умов використання технологій проектного менеджменту, що передбачає чітке усвідомлення кінцевої цілі проекту, терміни його виконання, чіткий опис ролі та функцій кожного суб’єкта в процесі його реалізації, інтеграцію ресурсів усіх учасників реалізації проекту (забезпечення реалізації взаємодії влади, ННО та бізнесу).
11. Для акумуляції та консолідації зусиль різних суб’єктів соціального розвитку, забезпечення ефективної взаємодії між ННО, громадськістю та місцевими органами влади доцільно створити Центри соціального партнерства. Запропоновано механізм, що здатен забезпечити співпрацю і включає декілька важливих складових: формування інформаційного простору на рівні окремої територіальної громади з організацією публічних дискусій з актуальних проблем; обстеження, діагностика і аналіз ефективності взаємодії громадських і владних структур конкретної території; упровадження передового досвіду, в тому числі й закордонного у діяльність всіх суб’єктів соціального партнерства; організація тренінгів із розвитку соціального партнерства, навчання представників місцевої влади і громадськості методам і формам ефективної взаємодії та нових професій у соціальній сфері; залучення громадськості до розв’язання пріоритетних проблем соціально-економічного розвитку територій; організація і проведення конкурсів суспільно-значущих проектів і програм, спрямованих на соціальний розвиток території; проведення очних і дистанційних консультацій з проблем ефективної взаємодії влади і громадськості та експертизи соціальних проектів.

Реалізація даного механізму дозволить суттєво змінити існуючу ситуацію щодо забезпечення реалізації прав громадян, у тому числі і на управління місцевим розвитком, зробити діяльність органів влади доступною та прозорою для всіх громадян, сприяти становленню України як дійсно демократичної та соціальної держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.АбалкинЛ.И. Вызовы нового века / Л.И.Абалкин. М.: Ин-т экономики РАН, 2001. С.53 60.
2.Актуальные проблемы социальной безопасности / под ред. А.В.Савича. СПб.: Метрополис, 2001. С.99.
3.АкумоваН.В. Колективно-договорные формы регулирования заработной платы / Н.В.Акумова, В.В.Ярмольчук. Гл.2 : Зарубежный опыт социального партнерства. М. : Социум, 2000. 187с.
4.АлпатовА. Право на справедливое вознаграждение за труд: совершенствование механизма реализации / А.Алпатов // Человек и труд. 2004. №2. С.64 67.
5.АндреевС.Н. Основы некоммерческого маркетинга: для политических партий, властных структур, некоммерческих организаций, физических лиц / С.Н.Андреев, Л.Н.Мельниченко. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 255 с.
6.Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации / М.В.Баглай. М., 1997. 156 с.
7.Бакіров В. С. Мета громадянського суспільства рівноправне критичне партнерство з державою / В.С.Бакіров // Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію (за матеріалами засідання круглого столу”, 11квіт. 2000р., м.Харків) : наук. зб. Х.: УАДУ ХФ, 2001. С.14 16.
8.Балюк М. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство / М.Балюк, Г.Гончаров // Право України. 1996. №11. С.33 37.
9.Барышев В. Социальное партнерство как фактор стабилизации / В.Барышев // Человек и труд. 2003. № 7. С. 77 80.
10.Баталов Э. Я. Доживет ли Россия до социального государства / Э.Я.Баталов // Российская Федерация. М., 1997. № 8. С. 7 12.
11.Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади / О. Батанов // Право України. 1999. № 5. С. 25 30.
12.Беляева И. От патернализма к социальному партнерству (Рос. Федерация) / И. Беляева, Н. Малафеев // Пробл. теории и практики управления. 1995. № 2. С. 92 97.
13.Бизюков П. Профсоюзы „для войны”? / П. Бизюков, Л. Петрова // ЭКО. 2001. № 8. С. 111 125.
14.Бизюков П. В. Альтернативные профсоюзы на пути освоения социального пространства / П. В. Бизюков // СОЦИС. 2001. №5. С.35 40.
15.Біленчук П. Д. Соціальне партнерство та муніципальний розвиток: перші кроки / П. Д. Біленчук, П. С. Качур, В. В. Кравченко [та ін.]; Громадська організація „Товариство науковців по сприянню муніципальній реформі” ; Асоціація міст України. К.: Влад і Влада, 1999. 198с.
16.Богиня Д. П. Основи економіки праці / Д. П. Богиня, О.А.Грішнова: навч. посіб. 3-тє вид., стер. К. : Знання-Прес, 2002. 313с. (Вища освіта ХХІ століття).
17.Борисик В. И. Основы трудового законодательства США / В.И.Борисик, И. А. Геевский // США: ЭПИ. М., 1995. № 9. С. 83 95.
18.Буассонна Ж. Борьба с безработицей и реорганизация труда: размышления в связи с исследованием, проведенным во Франции / Ж.Буассонна // Междунар. обзор труда. М., 1997. Т. 135. №2. С.3 14.
19.Бугров Л. Ю. Понятие и классификация коллективных соглашений в российском трудовом праве / Л. Ю. Бугров. // Государство и право. 2002. №4. С.36 41.
20.Вердье Ж.-М. Вклад международных стандартов в области труда в трудовое законодательство Франции / Ж.-М. Вердье // Междунар. обзор труда. М., 1994. Т. 132. № 4/6. С. 117 130.
21.Веселова Е. Прошу слова в защиту основ социального партнерства / Е.Веселова // Хозяйство и право. 2003. № 3. С. 115 118.
22.Винников О. Ю. Оподаткування діяльності неприбуткових організацій в Україні / О. Ю. Винников. К. : Центр інновацій та розвитку, 2000. 94 с.
23.Винников О. Ю. Неприбуткові організації: ресурси та оподаткування / О. Ю. Винников. К. : Центр інновацій та розвитку, 2002. 176 с.
24.Винников О. Ю. Правові засади соціального партнерства в територіальних громадах України: громадські організації та органи влади / О.Ю. Винников, Н. О. Соф’янц / Регіональний Центр „Сприяння”. Севастополь ; Донецьк : Вебер, 2001. 95 с.
25.Витко Ф. Пути развития социального партнерства (Беларусь) / Ф.Витко // Вестн. профсоюзов. 1996. № 7. С. 21 28.
26.Вихарев А. Право есть нужен механизм его реализации / А.Вихарев // Человек и труд. 2002. № 2. С. 85 87.
27.Власть и социальные партнеры: эволюция отношений // Вестн. профсоюзов. 1996. № 3. С. 51 53.
28.Волгин Н. Социальные факторы экономического роста: гармонизация интересов работников и работодателей достижима / Н. Волгин, А. Кобяков // Человек и труд. 2005. № 2. С. 31 33.
29.Геєць В. До соціального миру і злагоди через соціальне партнерство: (Система соціального партнетрства в Австрії) / В. Геєць, В.Чирков // Людина і праця. 1994. № 6. С. 21 24.
30.Генеральное соглашение важный инструмент социального партнерства // Вестн. профсоюзов. 1993. № 1. С. 2 8.
31.Гладкий И. Социальное партнерство: правительство, предприниматель, профсоюзы / И. Гладкий // Профсоюзы Украины. 1992. № 31. С. 23 25.
32.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Офіц. вісн. України. № 11. Ст. 462.
33.Гошовська В. Соціальне партнерство: яким йому бути? / В.Гошовська, А. Арсієнко // Голос України. 1996. № 36. 6 трав. С. 6.
34.Грищенко Н. Н. О социальном партнерстве в России пора говорить всерьез / Н. Н. Гриценко // Солидарность. 1996. № 5. С. 3 7.
35.Грищенко Н. Н. Профсоюзное движение в России: исторический опыт и современность / Н. Н. Грищенко : материалы науч.-практ. конф. „Профсоюзам России 90лет”. М., 2003. С. 17 41.
36.Грищенко Н. Н. Утверждать философию справедливого социального договора / Н. Н. Грищенко // Труд и социальные отношения. 1996. № 2. С. 3 14.
37.Губенко І. І. Уніфікована система обліку і звітності неприбуткових (громадських) організацій / І. І. Губенко, С. О. Левицькі, С. І. Павлюк та ін. К. : Юрид. книга, 2001. 176 с.
38.Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : моногр. / кол. авт. ; відпов. ред. проф. Н.Р. Нижник. К. : УАДУ, 1997. 448с.
39.Державне управління і менеджмент : навч. посіб. у табл. і схемах / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін. / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової. Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. С. 75 78.
40.Державне управління : навч. посіб. / А. Ф. Мельник, О.Ю.Оболенський, А. Ю. Расіна. К. : Знання-Прес, 2003. 344 с.
41.Дієсперов В. С. Економіка сільськогосподарської праці / В.С.Дієсперов. К. : ІАЕ УААН, 2004. 488 с.
42.Дімітров Ю. Г. Правове регулювання легалізації (офіційного визнання) неприбуткових організацій в Україні: Процес реєстрації громадської чи благодійної організації у запитаннях і відповідях / Ю.Г.Дімітров. К. : Центр інновацій та розвитку, 2000. 28 с.
43.Дубровський І. М. Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спеціальність 22.00.07 / І. М. Дубровський ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Х., 2001. 18 с.
44.Дубровський М., Жуков В. Структура, зміст процесу соціального партнерства / М. Дубровський, В. Жуков // Профспілки України. 1995. №1-2. С. 9 14.
45.Дурдинець В. Працюватимемо разом задля єдиної мети: Виступ першого віце-прем’єр-міністра України на VІ конгресі ФПУ / В. Дурдинець // Профспілкова газета. 1997. 29 січ. С. 1, 3.
46.Ершов С. Ложится на обратный курс?: Разговор о российском варианте социального партнетства / С. Ершов // Рос. Федерация. 1995. №9. С. 56-57.
47.Ершов С. Социальное партнерство: австрийский вариант / С.Ершов// Профсоюзы. 1995. № 4. С. 36 38.
48.Єсинова Н. І. Економіка праці / Н. І. Єсинова : навч. посіб. Х. : Академія, 1999. 188 с.
49.Жакселяков Э. Парламентаризм и профдвижение СНГ сотрудничество на благо социального развития / Э. Жакселяков // Вестн. профсоюзов. 1996. № 11-12. С. 5-6.
50.Жуков В. Соціальне партнерство в Україні / В. Жуков, В.Скуратівський : навч. посіб. К. : УАДУ, 2000. 200 с.
51.Завальна Ж.В.Фінансування неприбуткових організацій (на прикладі юридичних клінік) / Ж. В. Завальна, М. В. Старшинський. Суми : Унів. книга, 2005. 100 с.
52.Задорожний Г. В. Соціальне партнерство реальний шлях до відкритого суспільства / Г. В. Задорожний, О. В. Коврига, В. В. Смоловик. Х. : Харків. ін-т бізнесу і менеджменту, 2000. 192 с.
53.Закон України „Про об'єднання громадян” від 16 черв. 1992 р. № 2460-XII // ВВР України. 1992. № 34. Ст. 504.
54.Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовт. 2000 р. № 2017-ІІІ // Офіц. вісн. України. 2000. № 44. Ст. 1876.
55.Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1 черв. 2000 р. № 1768-ІІІ // ВВР України. 2000. № 35. С. 290.
56.Закон України „Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 р. № 966-ІV // Офіц. вісн. України. 2003. № 29. Ст. 1435.
57.Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16 верес. 1997 р. № 531/97-ВР // ВВР України. 1997. № 46. Ст. 292.

58.Закон України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 7 жовт. 1997 р. № 554/97-ВР // ВВР України. 1997. № 52. Ст.312.
59.Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22трав. 1997 р. № 283/97-ВР / ВВР України. 1997. № 27. Ст. 181.
60.Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 груд. 1998 р. № 281-ХІV // Офіц. вісн. України. 1998. № 51. Ст.1870.
61.Закон України „Про Політичні партії” від 5 квіт. 2001 р. № 2365-ІІІ// Офіц. вісн. України. 2001. № 17. Ст. 728.
62.Законодавча і нормативна база для створення і діяльності неприбуткових організацій в Україні / О. І. Сидоренко (упоряд.). К. : Центр інновацій та розвитку, 2003. 396 с.
63.Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий досвід та рекомендації для України / Лабораторія законодавчих ініціатив ; Міжнар. фонд „Відродження”. К., 2000. 36 с.
64.Зарембо Н. Могут оказаться перед закрытой дверью: (Принцип „социального партнерства” в действиях немецких профсоюзов против растущей безработицы) / Н. Зарембо // Профсоюзы и экономика. 1996. №5. С. 41 44.
65.Ильин В. Н. Российские профсоюзы и аппарат управления: тенденции взаимоотношений / В. Н. Ильин // Социол. исслед. 1995. №10. С. 53 58.
66.Івченко О. М. Перевірки органами контролю неприбуткових організацій: Унікальна методика запобігання перевіркам / О. М. Івченко. К.: Центр інновацій та розвитку, 2002. 100 с.
67.Карелина М. В. Региональные профсоюзы в социальном диалоге / М. В. Карелина // СОЦИС. 2005. №3. С. 62 70.
68.Карелина М. В. Тенденции изменения численности профессиональных союзов / М. В. Карелина // СОЦИС. 2001. № 5. С.40 49.
69.Кірсанова Ю. В. Бухгалтерський облік для неприбуткових організацій: Нові стандарти нові можливості / Ю. В. Кірсанова. 2-ге вид. К. : Центр інновацій та розвитку, 2000. 116 с.
70.Козина И. М. Профсоюзы в коллективных трудовых конфликтах / И. М. Козина // СОЦИС. 2001. № 5. С. 49 56.
71.Колот А. На принципах трипартизму: (Симпозіум у Будапешті з питань „Заробітна плата, ефективність і соціальне партнетрство в країнах Центр. та Сх. Європи”) / А. Колот // Профспілкова газета. 1995. 13 груд. С. 1.
72.Комарницький В. І. Правові питання соціального партнерства в Україні / В. І. Комарницький : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спеціальність 12.00.05 / Нац. ун-т внутрішніх справ. Х., 2001. 19 с.
73.Конституции государств Восточной Европы. М., 1996.
74.Конституции государств Европейского Союза. М., 1997.
75.Конституции зарубежных государств. М., 1996.
76.Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К. : Преса України, 1997. 80 с.
77.Коршунова Т. Социальное партнерство: новые подходы / Т.Коршунова // Человек и труд. 2002. № 6. С. 58 66.
78.Кравчук І. Соціальне партнерство: білоруський варіант / І. Кравчук // Профспілкова газета. 1995. 15 листоп.
79.Кривошеєв В. Т. Социальное государство и его роль в становлении социального партнерства / В. Т. Кривошеєв // Соціально-гуманитарные знания. 2004. № 3. С. 112 124.
80.Кузнецов Ю. Идеология социального государства / Ю. Кузнецов [Электронный ресурс]. Режим доступа к стр. : http://www.strana-oz.ru/authors/?author=92.
81.Лада А. Практика и проблемы применения коллективного договора / А. Лада, А. Петров // Хозяйство и право. 2001. № 10. С. 36 43.
82.Левашов В. А. Россия: социальное государство и стратегия устойчивого развития / В. А. Левашов // Обозреватель. 1996. № 8. С. 5 9.
83.Левицькі С. О. Облік діяльності неприбуткових організацій / С.О.Левицькі. Рівне : УДУВГП, 2003. 259 с.
84.Левицькі С. О. Облік та контроль діяльності неприбуткових організацій / С. О. Левицькі / Нац. ун-т водного господарства та природокористування. Рівне : НУВГП, 2005. 347 с.
85.Лейкі Беріт М. Врядування неприбуткових організацій: Підзвітність та повноваження головні принципи врядування / М. Лейкі Беріт. К. : КМ Академія, 2003. 54 с.
86.Лоббирование и профсоюзы // Вестн. профсоюзов. 1994. № 10. С. 35 38.
87.Ляшенко Т. М. Соціальне партнерство як фактор політичної та соціальної стабільності в Україні / Т. М. Ляшенко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спеціальність 23.00.02 / НАН України ; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень. К., 1998. 18 с.
88.Ляшенко Т. Соціальне партнерство: шлях до ринкової держави // Юрид. вісник. 1999. № 18. 6 12 трав.
89.Малочин Ю. Єдиний шлях суспільного миру і злагоди: (Соціальне партнерство в Україні) / Ю. Малочин, А. Садовенко // Профспілки України. 1995. № 3-4. С. 2 4.
90.Малочин Ю. Соціальне партнерство забезпечує еволюційний розвиток (Розмова директора Ін-ту соц.-труд. відносин з заст. директора) / Ю. Малочин, А. Садовенко // Голос України. 1995. 20 черв. С. 3.
91.Марков В. Координационные советы действуют: Из опыта социал. партнерства в городах и районах / В. Марков // Профсоюзы. 1996. № 9. С. 22-23.
92.Маршавін Ю. Н. Соціальне партнерство на ринку праці України : навч. посіб. / Ю. Н. Маршавін, С. В. Бакуменко, В. М. Данюк та ін. ; Центр соціальних досліджень ім. В. Старосольського. К., 1998. 151 с.
93.Мизес Людвиг фон. Человеческая деятельность / Мизес Людвиг фон. М., 2000. 85 с.
94.Мірошниченко О. В. Методологічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в Україні / О. В. Мірошниченко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спеціальність 08.09.01 / ХДЕУ. Х., 2004. 20 с.
95.Мкртчан Г., Чистяков И. Социальное партнерство, трипартизм и генеральные соглашения / Г. Мкртчан, И. Чистяков // Общество и экономика. 1998. С. 10-11.
96.Можаев В. Какие сведения профсоюзы могут запрашивать у работодателя при подготовке к проведению коллективных переговоров / В.Можаев // Человек и труд. 2001. № 6. С. 87.
97.Молодякова Э. Встроенность японских профсоюзов в структуру предприятий / Э. Молодякова // Человек и труд. 2001. № 7. С. 38 40.
98.Мороз О. Верховна Рада України і профспілки повинні діяти спільно і узгоджено: (Виступ на Всеукр. зборах голів профспілкових комітетів 21 лют. 1995 р.) / О. Мороз // Профспілкова газета. 1995. 1берез. С. 3 6.
99.Настільна книга неприбуткових організацій / Ін-т громадянського суспільства ; А. Ткачук (ред.). К. : Ін-т громадянського суспільства, 2000. 274 с.
100.Невід’ємний елемент стосунків, або як в інших країнах розуміють соціальне партнерство // Профспілки України. 1993. № 2. С. 33-34.
101.Неліпа Д. В. Особливості інституціоналізації соціального партнерства (політологічний аналіз) / Д. В. Неліпа : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спеціальність 23.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2005. 17 с.
102.Неприбуткові організації: Консультації, роз'яснення провідних спеціалістів податкових органів, нормативна база. Донецьк. : Баланс-Клуб, 2005. 112 с.
103.Нуртдинова А. Некоторые аспекты становления социального партнерства в России / А. Нуртдинова // Пробл. теории и практики управления. 1995. № 3. 122 126.
104.Нуртдинова А. Объединения работодателей и их права и обязанности в системе социального партнерства / А. Нуртдинова // Профсоюзы. 2003. № 10. С. 3 12; 2003. № 11. С. 3 13.
105.О взаимодействии организаций третьего сектора (НКО) с государственными органами в сфере социальной политики. Международный опыт. Совместный проект ПРООН и Комитета общественных и межрегиональных связей Правительства Москвы, Экспериментальный центр взаимодействия общественных и государственных структур Социальное партнерство // сост. : Г. Лапина, И. Леонова, О. Казаков и др. ; под ред. Г.Лапиной, И. Леоновой. М. : Благотворительный гуманитарный фонд им. П. А. Флоренского, 1999. 116 с.
106.Озаки М. Трудовые отношения и организация труда в промышленно развитых странах / М. Озаки // Хозяйство и право. 1997. №1/2. С. 65 87.
107.Опыт взаимодействия с парламентами (профсоюзы зарубежных стран) // Вестн. профсоюзов. 1996. № 9. С. 38 44.
108.Основы социального управления : учеб. пособие / А. Г. Гладышев, В. Н. Иванов, В. И. Патрушев [и др.] / под ред. В. Н. Иванова. М. : Высшая шк., 2001. 421 с.
109.Основы социальной работы / под ред. П. Д. Павленко. М. : Инфра-М, 2000. 368 с.
110.Отечественная история. М., 1997. 715 с.
111.Очерки истории социальной работы в России и за рубежом : учеб. пособие / М. В. Ромм, Т. А. Ромм, И. А. Скалабан и др.; под ред. М.В.Ромма. Новосибирск : Изд-во НГТУ, 1999. 314 с.
112.Панкевич О. До питання про основні завдання соціальної держави (загальнотеоретичний аспект) // Вісн. Академії правових наук України. 2000. № 2 (21). С. 183 191.
113.Петровський О. І. Роль соціального партнерства в становленні найманої праці в трансформаційній економіці / О. І. Петровський : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спеціальність 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. Х., 2002. 19 с.
114.Петюх В. М. Ринок праці / В. М. Петюх : навч. посіб. К. : КНЕУ, 1999. 288 с.
115.Пивоворов Ю. Профспілки і влада: соціальне партнерство: важкі кроки / Ю. Пивоворов // Міст. 1995. 30 жовт. 5 листоп. № 431. С. 11.
116.Пиньера Хосе. Шанс для трудящихся: приватизация социального обеспечения в Чили / Х. Пиньера [Электронный ресурс] Режим доступа к стр. : http://www.sapov.ru/novoe/n00-53.htm.
117.Подшибякина Н. О некоторых проблемах социального партнерства в условиях глобализации / Н. О. Подшибякина // Человек и труд. 2003. № 1. С. 68 70.
118.Политология : энцикл. слов. М., 1993.
119.Попов Ю. Н. Социальное партнерство как инструмент управления/ Ю. Н. Попов // Солидарность. 1996. № 5. С. 8 15.
120.Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг” від 10 груд. 2003 р. № 1895 // [Електронний ресурс] Режим доступу до стор.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
121.Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок залучення представників громадських організацій до спостережень за зміною цін і тарифів на товари та послуги, що реалізуються населенню, і рівнів заробітної плати працівників галузей економіки” від 15 січ. 2005 р. № 39 // Офіц. вісн. України. № 3. Ст. 138.
122.Примірні положення про адміністративно-територіальну та галузеву ради соціального партнерства / Федерація профспілок України. К., 1999. 12 с.
123.Профсоюзы на капиталистических предприятиях (организационная структура, формы, методы и направления деятельности) / отв. ред. С. А. Ершов М. : Наука, 1991. 256 с.
124.Ракоти В. Новая модель организации работы профсоюзов / В.Ракоти // Человек и труд. 2001. № 6. С. 80 83.
125.Результати дослідження розвитку ННО 21 країни світу проведеного Центром дослідження громадянського суспільства Інститута досліджень політики Університета Джона Хопкінса штат Меріленд США [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор. : http://www/spcenter.ru/publics/sborn.html.
126.Розвиток недержавних організацій через правові реформи : семінар, 28-29 серпня 1996, Київ / Світовий Конгрес Українських Юристів ; Міжнародна фундація виборчих систем. К., 1996. 222 с.
127.Розпорядження КМУ Про схвалення Концепція сприяння органам виконавчої влади розвитку громадянського суспільства від 21 лист. 2007 р. №1035-р [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1035-2007-%FO.
128.Савченко Е. Неприбыльные организации: налоговый и бухгалтерский учет / Е. Савченко, В. Кузнецов. Х. : Фактор, 2005. 297 с.
129.Садовенко А. Соціальне партнерство об’єктивна потреба розбудови демократичної України / А. Садовенко // Розбудова держави. 1995. № 7-8. С. 42 47.
130.Садовенко А. Соціальне партнерство і демократичне плюралістичне суспільство / А. Садовенко, Н. Маслова-Лісічкіна // Україна: аспекти праці. 1996. № 1. С. 62 64.
131.Семенова Е. И. Социальное партнерство мировой опыт / Е.И.Семенова // Ур