Парубець Олена Миколаївна. «Періодична преса ХХІ століття: проблеми та перспективи»

Короткий опис

Парубець Олена Миколаївна. Назва дисертаційної роботи: "«Періодична преса ХХІ століття: проблеми та перспективи» "

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
На правах рукопису
ПАРУБЕЦЬ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА
УДК 007 : 304 : 070 : 379.823
ПЕРІОДИЧНА ПРЕСА ХХI СТОЛІТТЯ: ПРОБЛЕМИ І
ПЕРСПЕКТИВИ
Спеціальність 27.00.04. – теорія та історія журналістики
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник
Приступенко Тетяна Олегівна
кандидат історичних наук, професор
Київ – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП ...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПЕРІОДИЧНА ПРЕСА ЯК ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ .........................................................................................................10
1.1. Періодична преса як об'єкт дослідження: західноєвропейське
спрямування.................................................................................................................10
1.2. Періодична преса в українському науковому дискурсі: історіографія
питання .........................................................................................................................30
1.3. Періодична преса як об'єкт дослідження: вектори і методологія ...................51
Висновки до 1 розділу ................................................................................................73
РОЗДІЛ 2. ПЕРІОДИЧНА ПРЕСА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН........76
2.1. Політика як основний чинник функціонування періодичної преси в
сучасному суспільстві.................................................................................................76
2.2. Періодична преса як соціокультурний феномен: сучасні реалії.....................98
2.3. Функції ЗМІ, журналістики та преси: порівняльний аналіз і
трансформаційні процеси.........................................................................................118
Висновки до 2 розділу ..............................................................................................136
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ В ХХI СТОЛІТТІ .....140
3.1. Періодична преса в постіндустріальному інформаційному суспільстві......140
3.2. Трансформація періодичної преси: технологічний і бізнес-аспекти............165
3.3. Творчо-професійна трансформація друку ХХI століття................................184
Висновки до 3 розділу ..............................................................................................203
ВИСНОВКИ...............................................................................................................206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................216
3
ВСТУП
Актуальність теми. Зростання уваги дослідників до медіасфери
зумовлене зміною принципів функціонування мас-медіа та їхнього
домінуванням у сучасному світі завдяки впливу процесів глобалізації, розвитку
новітніх технологій, інтенсифікації та прискоренню інформаційних потоків.
Крім того, впливовість ЗМІ зумовлена можливостями формування громадської
думки, загальносвітовими тенденціями у міжкультурній комунікації,
комерціалізацією мас-медіа, еволюцією інформаційно-комунікаційних і
цифрових технологій, що загалом визначають медіапроцеси та розвиток
окремих її сегментів.
Аналізований період (2004-2014рр.) позначений трансформацією
типологічної структури, функцій, змістовного наповнення, технологічного
базису, журналістської діяльності, організаційно-структурного та бізнесаспектів друкованих ЗМІ. У сегменті преси, як і у інших складових
медіасистеми, відбувається видозміна комунікативних стратегій, що базуються
на діалоговій взаємодії з активною аудиторією соціальних мереж.
Складність дослідження полягає у тому, що кожен з аспектів
трансформації друкованої преси (преса як соціокультурний феномен та її
функції, преса в інформаційному суспільстві, технологічний і бізнес-аспекти,
творчо-професійна трансформація друку тощо) має притаманні лише йому
властивості, тому узагальнення за допомогою єдиного інструментарію
неможливе та потребує застосування системного підходу.
Актуальність теми визначається трансформацією соціокультурного
простору сучасного суспільства, що впливає на характеристики
соціокультурних явищ, до яких належить періодична преса як складова
медіасистеми. Важливим для розуміння соціокультурної динаміки преси є
аналіз інформаційного суспільства та особливостей масової комунікації.
Вивчення означених проблем дає можливість зрозуміти принципи
функціонування сучасної преси та окреслити тенденції її подальшого розвитку.
4
Актуальною дослідницькою проблемою є пошук нових підходів до
аналізу періодичної преси як соціального інституту в сучасному суспільстві.
Значної уваги заслуговує переосмислення ролі, місця та функцій преси.
Потребує вивчення перебудова творчо-професійної складової друку ХХI
століття, яка підпорядкована ринковим механізмам медіапростору. Особливо
актуальним є затвердження нових принципів журналістської діяльності.
На тлі соціокультурних трансформацій інформаційного суспільства
змінюються підходи до технологічного і бізнес-аспектів функціонування преси.
Динаміка зниження тиражів преси відбувається у різних країнах світу
(розвинені країни Європи та Азії, Північна Америка, Австралія) з різним
ступенем інтенсивності. Хоча в деяких країнах (Індія, КНР) спостерігається
зростання накладів. Кризові явища у сегменті друкованих видань, спричинені
фінансовими проблемами та розвитком нових каналів комунікації, призвели до
посилення конкуренції на ринку. Кардинальне оновлення медіаринку та
моделей розповсюдження контенту, модифікація характеру медійного
споживання, падіння рекламних надходжень, скорочення системи роздрібної
торгівлі змушують видавців шукати адекватні моделі функціонування преси.
На часі переорієнтація видавничого бізнесу з рекламоцентричної моделі на
перспективну у майбутньому продажоцентричну, яка передбачає розширення
спеціалізованих каналів дистрибуції, введення лінійки додаткових сервісів,
монетизацію контенту сайтів видань та продаж цифрових версій для різних
платформ. Наведені процеси актуалізують пошук способів використання
новітніх технологій, розширення існуючих зв'язків між різними
інформаційними платформами і отримання доходів на базі цифрових носіїв.
Таким чином, набуває актуальності і значимості визначення основних
тенденцій розвитку моделі періодичної преси у період з 2004 по 2014 роки та
зміна способів функціонування друкованих видань, напрямів розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з напрямами роботи
кафедри періодичної преси Інституту журналістики. Його виконано у рамках
5
комплексної програми науково-дослідної роботи Інституту журналістики КНУ
імені Тараса Шевченка «Український медійний контент у соціальному вимірі»
(номер державної реєстрації № 11БФ045-01).
У зв’язку з актуальністю теми були сформульовані наступні мета і
завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження- на основі вивчення
теоретико-методологічних досліджень друкованих ЗМІ визначити комплекс
тенденцій, що характеризують розвиток преси на сучасному етапі. Цьому
підпорядковані такі наукові завдання:
- охарактеризувати теоретичні підходи до вивчення преси у дослідженнях
західноєвропейських вчених;
- систематизувати типологію періодичної преси в науковому дискурсі;
- виявити основні вектори та методологічні принципи дослідження
періодичної преси;
- з’ясувати головні засади функціонування періодичної преси як
соціального інституту сучасного суспільства;
- проаналізувати характеристики сучасної соціокультурної реальності та
специфіку періодичної преси як соціокультурного феномену;
- провести порівняльний аналіз функції ЗМІ, журналістики та преси;
- розглянути тенденції розвитку періодичної преси крізь призму процесів
та явищ інформаційного суспільства;
- виходячи із технологічного і бізнес-аспектів функціонування преси,
визначити перспективи розвитку та ринкові стратегії друкованих ЗМІ;
- обґрунтувати специфіку творчо-професійної діяльності в умовах
трансформації медіасистеми та становлення конвергентних ЗМІ.
Об'єкт дослідження: процес еволюції медіасистеми ХХІ століття.
Предмет дослідження: трансформація періодичної преси у період з 2004
по 2014 рік, зумовлена особливостями інформаційного суспільства.
Теоретико-методологічна база дисертації представлена науковими
дослідженнями таких напрямів: 1) зарубіжні теорії преси Ф. Сіберта, Т.
Петерсона та У. Шрама [252]; Д. Мак-Квейла [374-375]; Д. Халліна і П. Манчіні
6
[360]; 2) перетворення комунікативного простору (Д. Белл [16], Д. Болтер [332],
Р. Грусін [332], Р. Дебре [69, 43-344], Т. Еріксен [81], М. Кастельс [122-123], Р.
Катц [366], М. Маклюен [167, 372-373], Л. Соерберг [398], Т. Петіт [387-388],
М. По [389-391], Е. Тоффлер [266]); 3) атрибутивні ознаки преси (М. Житарюк
[88], О. Косюк [143], Т. Кузнякова [153], І. Михайлин [190], Р. Офіцинський
[207]); типологія видань (С. Гурьєва [65], Т. Давидченко [66], В. Іванов [111-
112], О. Каплій [120], О. Кузнєцова [151],І. Михайлин [190], М.
Недопитанський [198], Г. Сенкевич [251], Т. Хітрова [284]); 4) особливості
розвитку якісних видань (С. Блавацький [19-21], В. Жугай [91], Ю. Кириллова
[126], Є. Цимбаленко [286]); 5) методологічні проблеми дослідження преси (І.
Барановська [13], У. Бек [325], С. Вейсбард [410], В. Іванов [112], К. Йенсен
[365], Д. Кантор [354], Д. Каррен [340],І. Михайлин [189], М. Нечиталюк [199-
200], М. Парк [341], Є. Прохоров [225], В. Різун [231-232], М. Романюк [233-
234], Л. Світич [248, 250], І. Фомічова [276-277], Т. Фролова [277-279], М.
Шиліна [310]); 6) політичний аспект функціонування преси (А. Вілков [45], М.
Воронова [51], Ю. Ганжуров [55-56], Л. Давидов [67], С. Демченко [71-72], Є.
Іванова [104], А. Казаков [45], А. Костирєв [141], Л. Мілбрат [377], С. Поцелуєв
[220], А. Федорова [272], С. Халл [359], А. Чічановський [297-299], В. Шкляр
[311], В. Шпак [314-315], Д. Яковлєв [318-319]); 7) періодична преса як
соціокультурний феномен (К. Ажеж [1], З. Бауман [14-15], Н. Габор [52], М.
Житарюк [88, 90], Є. Корнілова [139], М. Лапін [158], Н. Луман [163-164], В.
Мансурова [171], Л. Мар’їна [172-174], Б. Мисонжников [187],О. Ровенчак [289,
291], А. Черних [290], Н. Черниш [289, 291], А. Сафарова [247], Д. Чистяков
[294-296]); 8) функції преси (Д. Брайант [27], Л. Васильєва [43], М. Житарюк
[88],С. Корконосенко [137], І. Михайлин [190], Г. Панкова [208], Є. Прохоров
[224], О. Савінова [239], А. Соколова [256], С. Томпсон [27], І. Фомічова [278]);
9) технологічний і бізнес-аспекти функціонування періодичної преси (О. Амзін
[5], О. Вартанова [33-40], Л. Василик [42], Ю. Васьківський [44], А. Волкова
[48], А. Воронов [50], М. Дорош [75], О. Ільченко [114], О. Косюк [143], О.
Лазарчук [157], Г. Матижев [176], І. Мудра [194-195], А. Палійчук [44]).
7
Методи дослідження. Мета і завдання дисертаційного дослідження
визначили відбір методів. Базовим методом було обрано методологічний
принцип системного підходу до аналізу явищ і процесів, що дозволив
проаналізувати особливості сучасного медіапростору та принципи
функціонування періодичної преси ХХІ століття. За допомогою
компаративного методу здійснено порівняльний аналіз наукових концепцій
інформаційного суспільства. Порівняльно-змістовний аналіз сприяв
дослідженню ролі, місця та особливостей функцій сучасної преси. Метод
узагальнення використано при розгляді преси як соціального інституту. За
допомогою діалектичного методу проаналізовано динаміку соціокультурних
процесів та підпорядковану їм логіку трансформації преси. Системний підхід
дозволив: розглянути пресу як складноструктуровану систему, кожний елемент
якої має певне призначення і здійснює специфічні функції, спрямовані на
задоволення відповідних потреб системи; проаналізувати елементи
медіасистеми та визначити місце і значення преси на сучасному етапі;
сформулювати моделі подальшого розвитку друкованих ЗМІ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у всебічному аналізі
преси у контексті нових тенденцій розвитку медіасистеми. Функції,
технологічна і бізнес-складові, трансформація журналістській діяльності та
інші ознаки розвитку преси досліджені в системі взаємодії із соціокультурними
процесами і в загальному медіаконтексті.
У роботі вперше:
- здійснено аналіз концепцій періодичної преси в українському та
західноєвропейському науковому дискурсі, що засвідчив переосмислення
наукових розробок, формування нових підходів, відсутність уніфікованої
класифікації періодичної преси;
- позначено теоретико-методологічні принципи і основні концепти
наукової рефлексії щодо векторів і методології періодичної преси як об'єкта
дослідження;
8
- систематизовано теорії масових комунікацій та інформаційного
суспільства у контексті вивчення преси, що дозволило проаналізувати динаміку
її трансформації під впливом кардинального перетворення медіапростору.
Удосконалено:
- підходи до визначення нового етапу розвитку преси, який
супроводжується процесами медіаконвергенції та становленням інтернетжурналістики;
- розуміння сучасної моделі ЗМІ як основного елементу політичної
системи суспільства;
- визначення характеристик соціокультурної реальності та специфіки
соціокультурної динаміки та їх вплив на трансформацію преси;
- модель функцій ЗМІ, журналістики та преси.
Набули подальшого розвитку:
- теоретичні підходи до вивчення інформаційного суспільства та його
ролі у функціонуванні сучасної преси;
- сформульовані технологічні особливості й бізнес-моделі сегменту
друкованих видань;
- обґрунтування зміни базових параметрів функціонування журналістики.
Науково-практичне значення одержаних результатів полягає у тому,
що поданий у дисертації матеріал виводить знання про періодичну пресу на
новий рівень наукового осмислення та узагальнення. У роботі сформульовані
теоретичні положення для вивчення періодичної преси у контексті
соціокультурних трансформацій інформаційного суспільства. Практична
значимість дослідження полягає у тому, що його матеріали актуальні для
характеристики принципів функціонування сучасного медіасектору періодичної
преси. Висновки можуть бути використані зацікавленими медіаорганізаціями
для реформи та вдосконалення системи управління діяльністю ринку
періодичної преси, а також вироблення стратегій друкованих видань. Крім того,
окремі положення і висновки дослідження можуть використовуватися у
навчальних курсах «Сучасна медіасистема», «Економіка та менеджмент ЗМІ»,
9
«Інтернет-журналістика», «Професійна діяльність журналіста», «Журналістика
в інформаційному суспільстві», «Журналістика як соціокультурний феномен»,
а також у рамках спецкурсів та в роботі тематичних наукових семінарів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом
самостійної роботи автора. Висновки і рекомендації зроблені здобувачем
особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
дисертації були обговорені на засіданнях кафедри Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Положення,
висновки і науково-теоретичні результати дослідження опубліковані в
матеріалах і виголошено у доповідях на конференціях: Міжнародна науковопрактична конференція «Стандарти журналістики та професійної освіти в
період суспільних трансформацій, 23-24 квітня 2015 р. (Львів); Всеукраїнська
науково-практична конференція молодих учених «Сучасні виклики для
соціально значущої медіа діяльності», 26-27 березня 2015 року (м. Київ); XXІ
міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування і
розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика», 3 квітня 2015
року (м. Київ); Міжнародна наукова конференція «Гуманитарные и
общественно-экономические науки в эпоху глобализации – 2015», 31 травня
2015 р. (Будапешт).
Публікації. Результати дисертації оприлюднено в зарубіжних та
українських наукових виданнях. Усього публікацій – 7, із них: у наукових
фахових виданнях – 4 статті, в іноземному виданні – 1 стаття, публікацій тез
наукових доповідей за темою наукової роботи – 2.
Структура та обсяг дисертації. Структура обумовлена логікою
реалізації поставленої мети дослідження. Дисертація складається із вступу,
трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації – 259 сторінки, з яких 215 сторінок – основний текст. Список
використаних джерел складається із 412 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На тлі соціокультурних трансформацій інформаційного суспільства
змінюються підходи до вивчення різноманітних аспектів функціонування
преси. Під впливом кардинального перетворення медіапростору відбувається
динамічна трансформація періодичної преси. Завдяки систематизації теорій
масових комунікацій проведене дослідження трансформаційних процесів
періодичної преси ХХІ ст. засвідчило такі тенденції:
1. Найсуттєвішими детермінантами формування медіасистем є: 1)
економічний фактор, який розглядається сучасними теоретиками як
найважливіший для ринку преси, адже економічні свободи та інвестиційна
привабливість є основними факторами процвітання ЗМІ; 2) політичний фактор,
що в сукупності з іншими впливає на систему ЗМІ; 3) соціокультурний фактор,
що, обумовлюючи динамічні зміни суспільних процесів, впливає на
медіасферу, формує запити аудиторії та визначає національну специфіку
медіасистеми; 4) технологічний фактор, що зумовлює можливості
різноманітних комунікаційних каналів для поширення інформації ЗМІ.
Теоретичні підходи до вивчення преси у дослідженнях
західноєвропейських вчених представлені різноманітними підходами.
Нормативна теорія, спираючись на форму політичної системи та державного
управління, виходить з того, що модель преси (авторитарна, лібертаріанська,
соціальної відповідальності та радянська тоталітарна) визначає соціальнополітичну структуру суспільства («Чотири теорії преси» Ф. Сіберта, Т.
Петерсона і У. Шрама).
Д. Халлін і П. Манчіні, спираючись на стан інформаційних ринків,
політичний паралелізм, ступінь журналістської професійності, ступінь
втручання держави в медіасистеми, визначили три моделі медіасистем:
північноатлантичну (ліберальну), північноєвропейську (корпоративнодемократичну), середземноморську (поляризовано-плюралістичну).
207
В основу соціально-орієнтованого підходу до аналізу ЗМІ Д. Мак-Квейла
покладено думку про вплив суспільних процесів на медіасистему та її
трансформацію. ЗМІ перебувають на перетині трьох основних сфер впливу на
медіа – економічної, політичної та технологічної сфери, що визначають
особливості моделі ЗМІ. Концепція підзвітності мас-медіа суспільству
підкреслює зв'язок розвиненого громадянського суспільства та мас-медіа.
Тенденції інформаційних процесів у постсоціалістичних країнах свідчать
про формування нового медіапростору, зумовленого демонополізацією
політичної, економічної та духовної сфер суспільства. Поширеним явищем у
діяльності пострадянської преси є: наявність завуальованого впливу держави
та/чи власників на видання, що втілюється в лобіюванні їхніх інтересів;
формальності статусу «незалежного видання»; монополізації преси як засобу
контролю над ЗМІ; комплексністю проблеми демократизації та реформування
медіагалузі країн; спротиву реформам у медіагалузі з боку владних інститутів.
2. Кардинальна трансформація радянської системи ЗМІ у часи
перебудови сформувала нову систему преси, на яку впливає глобалізація та
процеси інформаційного суспільства. Відбулися базові зрушення у системі
періодичної преси на початку ХХІ століття. Сучасні друковані видання
конкурують з виданнями свого ринкового сегменту, електронними медіа та
новітніми мультимедійними платформами. Зазнають змін періодичність,
тематика, обсяг, тираж, редакційна структура та інші параметри преси. Зростає
роль візуального компоненту видань.
Основними елементами формування моделі преси є - політичний стан,
ідеологія суспільства, економічний і технологічний розвиток, культурний та
освітній рівень населення. Традиційною є класифікація періодичної преси за
місцем видання і географією поширення; формою власності та засновництвом;
обсягом і форматом, версткою і дизайном; періодичністю, призначенням,
тематичною (галузевою) спеціалізацією.
Увага вітчизняних науковців прикута до питань медіаконвергенції і
пов’язаних із нею аспектів функціонування преси (аналіз преси та інтернет-
208
медіа; цифровізація видань; технологічний аспект формування інтегрованого
інформаційного продукту тощо). Українські дослідники відзначають, що
друкована преса перебуває у пошуку інструментів адаптації до нової
конкуренції в умовах сучасного медіапростору.
3. Інновації медіасередовища та принципові зміни у підходах до вивчення
суспільної свідомості спричинили розширення векторів дослідження преси.
Зафіксовано методологічний плюралізм та відсутність метатеорії, що
перешкоджає понятійній та теоретичній сумісності підходів та окреслює
міждисциплінарну неузгодженість використання результатів досліджень різних
наук. На тлі поширення постнекласичних методологічних підходів відбувається
пошук інтегративних підходів для вивчення процесів медіасфери.
Основними науковими напрямами дослідження преси є: аналіз типології
видань, жанрів, форматів, журналістської діяльності, медіаконтенту, аудиторії,
диджиталізації медіапростору. Ефективними для вивчення медіасистем і
підсистем ЗМІ є системний аналіз, синергетична методологія,
інституціонально-комунікаційний підходи. Аналітико-синтезуючий
підхід(синергетичний вектор досліджень) об’єднує традиційні і новітні
методологічні підходи. Синергетика розглядає медіасистеми як складні нестійкі
відкриті системи, зміни в яких носять імовірнісний характер. Ідеї
постнекласичної науки, що активно проникають у сферу журналістикознавства,
необхідно застосовувати з урахуванням специфіки національних моделей ЗМІ
та у контексті процесів глобалізації.
4. Медіа є основним компонентом політичної сфери суспільства завдяки
можливостям впливу, збільшенню кількості ЗМІ та каналів трансляції
інформації, розвитку Інтернету. Явища «медіатизації політики» та «політизації
медіа» свідчать про ступінь впливу ЗМІ та формування нових способів
взаємодії між політикою, політичною владою та мас-медіа, що
супроводжуються розривом між реальною політикою та її медійним образом;
комерціалізацією політичної комунікації; автономізацією медійної політики;
професіоналізацією політичної комунікації.
209
Специфіка інформування в друкованих ЗМІ полягає у наявності
коментування, вираженій або завуальованій позиції журналіста та в цілому
видання. Кодування повідомлень у друкованих ЗМІ відбувається за допомогою
системи виражальних засобів. Ефективність використання преси для
поширення політичної інформації зумовлена її масовістю; аналітичністю
способу викладу подій, коментуванням та прогнозуванням розвитку ситуації;
доступністю отримання інформації без додаткових пристроїв; активним
сприйманням надрукованої інформації читачами.
Маніпулятивність у пресі посилюється у виборчий період та зумовлена
зв’язками з політичними силами, що призводить до відображення їхніх
інтересів у контенті видання. Реакція аудиторії у пресі конструюється за
допомогою коментарів адресанта, інформації для формування ставлення читача
до повідомлення; стереотипів та шаблонів; спрощення та стандартизації
уявлень у поєднанні з оціночними судженнями, що вводяться у новинний потік;
компонування матеріалів на шпальтах у сполученні із типами заголовків,
ілюстраціями, шрифтами, способом форматування та оформлення тощо.
Формування уявлень аудиторії про політичні явища відбуваються на
макрорівні (методи впливу, що реалізуються при визначенні змісту
комунікаційних повідомлень) та мікрорівні (окремі і латентні лінгвістичні
засоби для створення бажаного образу). Технологіями впливу макрорівневої
групи є актуалізація негативу; неадекватна генералізація; безпідставне
приписування намірів суб'єкту; превалювання оцінки над фактами; спрощення
інформації; позиціонування власної точки зору як істинної. Механізмами
макрорівня є засоби посилення експресивності тексту; типи заголовків;
структурні особливості матеріалів тощо.
Функціями політичної комунікації у демократичних суспільствах є
спостереження за соціально-політичним середовищем, висвітлення подій, які
можуть позитивно чи негативно вплинути на добробут громадян; визначення
порядку денного, виявлення ключових проблем сучасності; надання платформи
для позначення своєї позиції для представників політикуму, влади та інших
210
зацікавлених груп; забезпечення діалогу у різноманітних питаннях між
представниками влади і громадськості; механізми притягнення до
відповідальності офіційних осіб за здійснювану політику; стимулювання
громадян до активної участі в політичному житті; опір зазіханням на
незалежність ЗМІ.
Ознаками політичного інформаційного простору на сучасному етапі
розвитку українського суспільства є зниження ідеологічної складової;
відсутність зворотного зв’язку на вертикальному рівні політичної комунікації
та нерозвиненість горизонтального зв’язку; поділ інформаційного простору між
засновниками чи співзасновниками ЗМІ (фінансово-промислові групи, органи
державної влади і місцевого самоврядування); відсутність репрезентанта
інтересів суспільства; фінансова залежність ЗМІ; використання політичного
впливу з боку власників видань з метою управління громадською думкою;
перетворення друкованих ЗМІ на засоби політичної і економічної боротьби.
5. Розглядаючи пресу як соціокультурний феномен, слід відзначити
суттєву роль ЗМІ у розвитку суспільства, яка забезпечується завдяки
можливостям їх регулятивного впливу на соціум, взаємодії ЗМІ із
різноманітними сферами суспільства. Зміна соціокультурного простору
сучасного суспільства впливає на характеристики соціокультурних явищ, до
яких належить медіасистема і періодична преса як її складова.
Інститут ЗМІ сьогодні динамічно розвивається на всіх рівнях, що
призводить до появи нових засобів і форм впливу на формування
соціокультурної реальності. Мас-медіа у сучасному світі як один з елементів
психосоціального суспільного простору претендують на роль потужного
фактору формування світоглядної та ціннісної орієнтації людини. Транслюючи
культурні коди, ЗМІ впливають на вибір суспільством культурних цінностей,
безпосередньо беруть участь у формуванні ціннісної картини світу.
Важливою умовою розуміння соціокультурної динаміки преси є аналіз
інформаційного суспільства та особливостей функціонування, природи і
сутності масової комунікації. ЗМІ як соціокультурне явище відзначаються
211
динамічністю та постійним розвитком. Сучасний медіаландшафт поповнюють
нові медіа. Окрім традиційних джерел інформації, до яких належить друкована
преса, функціонують Інтернет-платформи, електронні, кабельні та супутникові
технології, що призводить до появи різноманітного контенту.
Комунікація у соціокультурному просторі завдяки технологічному
прогресу є двостороннім та багатоплановим процесом, позначеним зростанням
ролі аудиторії, що має вільний доступ до інформації та формує порядок денний.
За таких умов журналісти втрачають монополію на трансляцію інформації.
Реалії функціонування мас-медіа позначені скороченням часу трансляції і
обробки інформації; трансформацією традиційних ЗМІ; зміною ролі преси у
соціумі, особливостями взаємодії зі сферами суспільного життя, ступенем її
регулятивного впливу на суспільство; переходом культури від книжководрукованого типу до екранного.
Процеси глобалізації і технологізації призвели до формування
експлуатації розважальності у способах трансляції інформації; комерціалізації;
візуалізації контенту; спрощення якісних видань. Утворення спільного
інформаційного простору поєднує розмаїття традиційних і нових форм
культурного вираження та передбачає функціонування старих і нових медіа, які
поглинають традиційні культурні форми.
Успішні друковані видання активно виконують культуроформуючу
функцію та функцію соціального навігатора, наповнюють журналістські тексти
смисловим компонентом. Роль преси у процесі формування картини світу
людини фіксують механізми впливу на громадську думку (теорія порядку
денного, функція гейткіперів, гейтоупенера).
6. Трансформація функцій преси зумовлена динамікою соціокультурних
процесів у суспільстві. Суттєві зміни у системі журналістики відобразилися на
зміні пріоритетності функцій, формуванні нових, виникненні
дисфункціональних елементів.
Результативними рівнями реалізації функцій преси є: функціональний
(виконання завдань поставленої функції), дисфункціональний (досягнення
212
протилежного ефекту певної функції), нефункціональний (побічні ефекти, не
пов'язані з виконанням основного завдання функції), афункціональний вплив
або відсутність очевидних результатів. Дисфункціональність означає втрату
звичних ознак основних функцій, їх розвиток у негативному напрямку,
відхилення від норми (комунікативна дисфункція, аксіологічна дисфункція).
Дисфункціональні тенденції виникають завдяки перевантаженості
інформаційного потоку; нав’язуванню негативізму або оптимізму; залежності
аудиторії від новин; «втомі співчувати».
На сучасному етапі інформаційна, культурно-просвітницька та
релаксаційна функції зазнають процесів аберації. Інформаційна функція
домінує завдяки потребі в оперативному інформуванні в умовах глобалізації та
процесу перетворення інформації на товар. Трансформація культурнопросвітницької функції та домінування релаксаційної визначається орієнтацією
ЗМІ на ринкову рентабельність. Важливим елементом функціонування
друкованих ЗМІ є навігаційна соціальна функція, що орієнтує аудиторію у
масиві інформації. Відбувається трансформація функцій журналістики,
пов’язана з неприйняттям аудиторією ролі журналіста в традиційних ЗМІ;
претензією аудиторії на контроль контенту журналістських матеріалів. Нова
медіареальність наділила журналіста функцією медіатора дискусій.
7. Компонентами соціальної трансформації інформаційного суспільства є:
перехід від виробництва товарів до виробництва послуг в економічному
секторі; домінування професійного та технічного класу у структурі зайнятості;
центральне місце знань як джерела інновацій та формулювання політики;
особлива роль технологій; створення нової «інтелектуальної технології». Роль
ЗМІ посилюється: вони стають сегментом індустрії дозвілля; формування
інформаційних потоків, відбір пріоритетних тем, модерація новин - впливають
на формування громадської думки.
Ознаками інформаційного суспільства є використання інформації як
економічного ресурсу; перетворення інформації на предмет масового
споживання; формування інформаційного сектору економіки; увага аудиторії
213
стає найдефіцитнішим ресурсом (у сфері інформації відбувається конкуренція
за час дозвілля аудиторії); злиття фінансового і культурного капіталу;
монополізація ЗМІ; втрата статусу журналістів як основних суб'єктів
комунікації; посилення економічної функції ЗМІ.
В інформаційному просторі змінюється комунікаційна парадигма:
аудиторія перетворилася на творця комунікації та контенту; суб'єкт-суб'єктна
веб-взаємодія формує неієрархічні, горизонтально-гомогенні інформаційнокомунікаційні потоки. Змінилися медіаспоживання та медіаповеденінка
(можливість індивідуального графіку споживання контенту).
Явище медіаконвергенції передбачає перетворення Інтернету на
локалізоване середовище всього спектру комунікаційних продуктів і усіх видів
медіа. Модернізація медіасистеми передбачає зміну типологічної структури
ЗМІ, пов’язану з появою нових типів видань в сегменті ділової преси та
корпоративних видань; переважання регіональних видань над
загальнонаціональними; концентрацію ЗМІ, виникнення медіамонополій,
домінування зарубіжних транснаціональних корпорацій. Процес конвергенції
друкованих видань відбувається з різною інтенсивністю в залежності від
специфіки медіаринку; законодавства у сфері перехресного володіння ЗМІ;
поширення Інтернету та кількістю користувачів; розвитку ІКТ і мобільної
індустрії. Конвергенція в редакціях видань заснована на використанні
цифрових технологій; мультимедійному способі подачі контенту; виробництві
контенту для багаторазової трансляції різними каналами комунікації; спільному
створенні контенту журналістами різних структурних відділів медіа-компанії.
Процес оновлення форматів на тлі співіснування традиційних і нових медіа
отримав назву «ремедіація». Для преси ремедіація позначається на формах і
способах її функціонування: змінюються способи отримання, розповсюдження
інформації та посередницька модель поширення повідомлень.
8. Технологічні інновації спричинили синтез використання технологій
друку, перехід до мультимедійного виробництва, реформування видавничої
справи. Друковані ЗМІ виступають як товар на ринку інформаційних і
214
рекламних послуг, на ринку впливу. На ринок преси впливають політична
ситуація; ставлення до преси рекламодавців; криза економіки, розвиток
альтернативних каналів комунікації. Позитивними наслідками технологічного
прогресу є скорочення витрат на друк та розповсюдження, можливість
багаторазового використання матеріалів.
Традиційна економічна модель преси базується на реалізації тиражів та
рекламних надходженнях. Трансформація принципів функціонування сучасних
редакцій періодики відбувається у напрямах взаємодії з аудиторією,
виробництва медіапродукції, монетизації зусиль переходу ЗМІ в Інтернет.
Зростання інтернет-ЗМІ, зниження рекламних доходів та тиражів свідчить про
кризу на ринку преси. Успіх бізнесу пов’язується з розширенням способів
продажу тиражів, залученням реклами, мультимедійними форматами, якісним
дизайном для формування імпульсного споживчого попиту, збереженням
впізнаваного образу бренду та орієнтацією на нову аудиторію при переході на
інші платформи, компактизацією контенту, адаптацією видання для цифрових
форматів, позиціонуванням на базі системного вивчення комплексу аспектів
(аудиторії, ринку, конкурентів), стратегією створення та просування
монобренду (запуск єдиного бренду з подальшим випуском продукції), кобрендингу (об’єднання двох або кількох брендів з метою отримання додаткових
прибутків), суббрендингу, інтеграцією із соціальними мережами, створенням
безкоштовних програм для мобільних пристроїв, формуванням місцевих
спільнот, розвитком каналів дистрибуції контенту.
9. На специфіку творчо-професійної діяльності в умовах трансформації
медіасистеми та становлення конвергентних ЗМІ впливає технологічний аспект
як фактор підвищення оперативності доставки інформації; багатоканальність
комунікацій; візуалізація інформації як провідний засіб комунікації в
медіасередовищі; зміна форм та способів збору та трансляції інформації.
Технологічні інновації призводять до трансформації професійної діяльності
журналістів та розширення їх компетенцій. Журналістськими спеціалізаціями в
конвергентній редакції є: редактор-агрегатор, мобільний журналіст, аналітик
215
для опрацювання баз даних, мультимедіапродюсер, редактор-експерт, редактор
інтернет-спільноти.
Технологізація редакційної роботи та конвергенція призвела до
спрощення пошуку інформації, її перевірки та зв'язку з спікерами і експертами;
посилення інтерактивності спілкування з аудиторією; збільшення темпу роботи
та скорочення термінів її виконання; вторинності інформації та поверховості
аналізу подій.
Затребуваними стають такі якості журналістської професії: вміння
працювати в конвергентній редакції для різних платформ в умовах жорсткої
організації праці та ліміту часу; командна взаємодія з журналістським
колективом та технічними відділами; ефективна діяльності в умовах
конкурентного медіасередовища; надпродуктивність праці в режимі
безперервності інформаційного циклу; швидке опанування новітніх технологій
для ефективного та оперативного продукування контенту; засвоєння інновацій
для функціонування в медіапросторі (краудсорсинг, бази даних, хмарні
технології тощо); взаємодія з аудиторією в соціальних мережах; якісний
контент, креативність та творча індивідуальність як запорука уваги з боку
аудиторії; знання форматів та особливостей різних видів мас-медіа для
просування контенту та високий рівень адаптації до змін медіасередовища.
Таким чином, динамічні процеси у системі друкованих видань
призводять до її суттєвої трансформації. Кризові явища на ринку преси
стимулюють видавців до оптимізації редакційних принципів, використання
арсеналу мультимедійних інструментів для створення контенту та його
поширення. Подальше функціонування періодики пов’язане з формуванням
моделей, що базуються на використанні мультимедійних технологій, що
сприятимуть розширенню аудиторії і, як наслідок, сприятимуть формуванню
привабливих пропозицій для рекламодавців; зростанню і диверсифікації
бізнесу. У цілому наведені тенденції свідчать про трансформацію традиційних
ЗМІ та кардинальну зміну інформаційного простору, тому напрям дослідження
періодичної преси потребує подальшої наукової розробки.