Павловська Ольга Дмитрівна. Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційної глобалізації

Короткий опис

Павловська Ольга Дмитрівна. Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційної глобалізації: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Павловська О.Д. Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційної глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням формування умов усталеної конкурентоспроможності національних економік в умовах інвестиційної глобалізації.
Досліджуються системна сутність, компоненти, фактори і пріоритети національної конкурентоспроможності. Визначається характер інвестиційного глобалізму, аналізуються його тенденції, протиріччя та впливи на конкурентоспроможність країн з різним рівнем економічного розвитку, міжнародною мікро- та макроінтегрованістю. Виявляються та оцінюються проблеми і перспективи гармонізації глобального інвестування.
Запропоновано заходи з мобілізації внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів розвитку конкурентоспроможності економіки України на сучасній інноваційно-технологічній основі, в тому числі за рахунок розширення та інтенсифікації інвестиційного співробітництва з Євросоюзом.

Результати проведеного дисертаційного дослідження конкурентоспроможності національної економіки в умовах інвестиційної глобалізації дозволили автору зробити наступні висновки теоретичного та практичного спрямування.

Світогосподарський досвід показує, що усталеного соціально-економічного прогресу досягають країни, здатні формувати, ефективно реалізувати та цілеспрямовано розвивати свої конкурентні переваги. У еволюціонізуючому ринковому середовищі пріоритети національної конкурентоспроможності постійно видозмінюються. В сучасних умовах це: технологічність, інноваційність, інформаційна адекватність у взаємозв’язку із традиційною ресурсною (факторною) спроможністю та інституційним середовищем. Технологічне лідерство (для провідних країн) чи технологічна сумісність (для інших) на основі інноваційного розвитку роблять їх дійсно конкурентоспроможними. При цьому акценти міжнародної конкуренції дедалі більше зміщуються у бік інформаційно-комунікаційних факторів розвитку окремих країн і регіонів світу.
Оцінка конкурентоспроможності національних економік у теорії і практиці міжнародного порівняльного аналізу здійснюється з використанням ресурсного, факторного, рейтингового та інших підходів, які при комплексному використанні дають загалом об’єктивну характеристику її рівня. Низькоконкурентні позиції України у світових рейтингах, з одного боку, відображають нереалізованість національного потенціалу розвитку, а з другого висвітлюють наявні мікро- та макроекономічні проблеми системного характеру.
У процесі еволюції факторів виробництва, трансформації їхньої ролі в забезпеченні національної конкурентоспроможності найбільш якісно значимими були зміни в структурі капіталу. З одного боку, у превалюючій своїй інвестиційній складовій він безперечно формує необхідні умови для розвитку мікро- та макроконкурентоспроможності, а з іншого — критерії міжнародної конкурентоспроможності все більше залежать від інвестицій в людський та інтелектуальний капітал. Обсяги і ефективність внутрішнього та іноземного інвестування для забезпечення конкурентоспроможності економік детермінуються параметрами національного інвестиційного клімату, який є об’єктом міжнародних експертно-аналітичних оцінювань та постійного моніторингу. В 19911999 рр. Україна позиціонувалась серед країн з несприятливим кліматом з певною позитивною динамікою у 19992002 рр. Це ускладнює можливості України використовувати переваги активної діяльності на висококонкурентних міжнародних ринках капіталу.
Глобалізація як всеохоплюючий і динамічний процес розвитку сучасної цивілізації включає політичну, економічну, науково-технологічну, соціальну і екологічну складові. Економічна глобалізація розвивається на основі транснаціоналізації, регіоналізації та глобальної інституалізації, в результаті чого відбувається становлення нових (глобальних) суб’єктів світової економіки, трансформується їхня роль і регулятивні функції. Інвестиційна глобалізація інтегрує мотиваційні механізми та структурні компоненти економічної (виробничої та торговельної) глобалізації і розвивається випереджаючими темпами.
Проблеми забезпечення усталеної національної конкурентоспроможності на сьогодні неможливо розв’язати без поглибленого аналізу інвестиційного глобалізму, його передумов, чинників, особливостей, позитивних і негативних проявів і впливів. Безперечним універсальним позитивом інвестиційного глобалізму є масштабний і швидкий міжнародний перелив капіталу в результаті уніфікації середовища і технологій інвестиційного бізнесу. Разом з тим скористатися перевагами глобалізації можуть країни — економічні лідери, тоді як інші зазнають її зростаючі негативні впливи. Особливу руйнівну силу має спекулятивний капітал — безпрецедентний за обсягами, відірваний від реального сектору світової економіки, а у своїх віртуальних формах практично недоступний для регулювання.
Ключовою тенденцією в регулюванні міжнародного інвестування є його лібералізація, яка здійснюється з використанням чисельних інструментів стимулювання і підтримки як на національому рівні, так і в межах дво- та багатосторонніх інвестиційних угод. Особливого значення в регулюванні глобальних інвестиційних потоків набуває діяльність міжнародних економічних організацій, зокрема, Світової організації торгівлі. Важливо, що через угоди у межах СОТ формуються механізми взаємопогодженого регулювання торгівлі товарами, послугами та інвестицій, хоча вони ще не стали універсально дієвими. Виходячи із критеріїв національного прагматизму, селективності, зваженості, кожна країна повинна орієнтуватись на підвищення ефективності іноземної інвестиційної взаємодії, використання зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних потоків і врахування тенденцій інвестиційного глобалізму.
Для мобілізації інвестиційних факторів конкурентоспроможності української економіки, яка, на сьогодні, забезпечується ресурсами сировинно-індустріального типу, доцільно і необхідно: формувати сприятливі умови для внутрішнього та іноземного інвестування, орієнтуючи його на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку; форсувати створення власних транснаціональних корпорацій, кластерів у традиційних та нових секторах економіки; інтенсифікувати і поглиблювати інвестиційне співробітництво з Європейським Союзом.