Педак Інга Семенівна. Економічний механізм підвищення якості оліє-жирової продукції

Короткий опис

Педак Інга Семенівна. Економічний механізм підвищення якості оліє-жирової продукції : Дис... канд. наук: 08.07.02 2007

Педак І.С. Економічний механізм підвищення якості оліє-жирової продукції. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук спеціальності 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Сумський національний аграрний університет, м. Суми, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і методичних аспектів підвищення ефективності виробництва, переробки й збуту продукції оліє-жирової галузі.
На підставі вивчення наукових розробок вітчизняних вчених-економістів і досвіду країн з розвинутою ринковою економікою узагальнені науково-теоретичні основи й обґрунтована методична схема комплексного аналізу ефективності виробництва насіння соняшника в контексті стратегії якості.
Систематизовано теорії управління якістю, які включають п’ять етапів розвитку (наукова організація праці, контроль якості готової продукції, створення першої системи якості продукції, концепція загального управління якістю на основі стандартів, гармонізація вітчизняних стандартів відповідно до міжнародних.
У хронологічному порядку розглянута схема розвитку стандартів, які регламентують роботу системи управління якістю.
Проведено аналіз функціонування оліє-жирової галузі відповідно до ефективності виробництва, переробки й збуту її продукції. Також проведений факторний аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища сільськогос- подарських підприємств оліє-жирового підкомплексу.
Розглянуто перспективи розвитку оліє-жирової галузі та запропоновані ефективні шляхи підвищення якості продукції. Також розроблена факторна модель функціонування системи якості підприємств оліє-жирової промисловості, у якій показані привабливі сторони для можливих інвесторів. Відповідно до цього запропоновано скооперувати дрібні сільськогосподарські підприємства для розширення можливостей залучення інвестора й відповідно до цього мати можливість впровадити систему управління якістю.

Система управління якістю це інтегрований механізм управління, спрямований на реалізацію цілей у сфері якості та орієнтований як на мінімізацію всіх видів втрат, так і на узгоджене функціонування всіх її елементів. У своєму розвитку системи управління якістю пройшли такі етапи: від наукової організації праці, через контроль якості продукції, до стандартизації процесу виробництва та відповідності міжнародним стандартам якості продукції.
Конкурентоспроможність оліє-жирової продукції досягається за рахунок дієвих механізмів якості продукції на сільгосппідприємствах, стандартизації процесу виробництва та переробки продукції, сертифікування продукції відповідно до стандартів якості, заходів із покращення ґрунтів, сортів соняшнику, нормованих сівозмін, необхідного технічного забезпечення обробки ґрунтів та збору урожаю.
Розробку методичних підходів до оцінки функціонування систем управління якістю на підприємствах оліє-жирового підкомплексу базувалися на таких наукових засадах, що дали змогу найповніше дослідити теоретичну базу дослідження; надати економічну оцінку виробничій та інноваційній діяльності підприємств галузі; проаналізувати вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища галузевих підприємств на об’єкт дослідження; проаналізувати напрями виникнення ризикових ситуацій здійснення технологічного обміну в галузі оліє-жирової галузі та запропонувати шляхи зменшення ймовірності утворення таких ризикових ситуацій.

4. Виявлено, що господарства Запорізької області, починаючи з 1999 р., щорічно втрачали через низький вихід олії на малих переробних підприємствах 1,2-12,0 тис. т олії. Розрахунки показують значні втрати грошових коштів в області 2,5-24,1 млн. грн. від переробки насіння соняшнику на малих потужностях. Рекомендуємо сільгоспвиробникам надавати перевагу переробці на давальницькій основі, яка порівняно з власною є більш прибутковою. Вихід та краща якість олії, вироблена оліє-жировими підприємствами, забезпечує вищу ефективність виробництва соняшнику. Ціна давальницької переробки (у січні 2004 р. становила 200 грн. за 1 т насіння), собівартість сировини і витрати на транспортування (на відстань 50 км від господарства до заводу) забезпечували прибуток з 1 т олії 300 грн., який на 200 грн. більше, ніж від власного виробництва.

Механізми управління якістю продукції оліє-жирового підкомплексу мають три складові: внутрішній ринок, експортні та імпортні операції, які базуються на нормативно-правовому забезпеченні діяльності, інформаційному моніторингу, технологічних складових, фінансових важелях, а також фінансово-економічних методах. Вони засновані на врахуванні зовнішнього та внутрішнього середовища господарювання.

6. Стратегія інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від якісних показників продукції, яка ними виробляється. Впровадження системи управління якістю на дрібних підприємствах практично неможлива через значнідодаткові витрати на цей процес. Наріжним питанням виходу із цих обставин може бути об’єднання неспроможних до інновацій сільськогосподарських підприємств у кооперативи.
7. З використанням методів факторного аналізу та математичної статистики запропонована факторна модель функціонування системи якості на цих підприємствах, яка включає аспекти інвестиційної привабливості підприємств, фінансову можливість використання системи якості. Із показників видно, що витрати на впровадження системи управління якістю значно нижчі при об’єднанні дрібних господарств у кооператив.
8. Серед сукупних фундаментальних ризиків, що впливають на оліє-жирову діяльність, виявляється тенденція до збільшення. У 2005 р. сукупний показник становив 6,65, а за прогнозами експертів цей показник збільшиться до 8,3 бала. Ці ризики змінити на рівні підприємства є складним завданням, тому при складанні стратегічних планів слід враховувати вплив найбільш вагомі ризики щодо витрат. Для визначення спеціалізованих ризиків ми маємо сукупну експерту оцінку. Так, у 2005 р. загальна сума балів становить 8,95, а за прогнозом вона збільшується та становить 9,70 бала, що дає змогу зробити такі висновки: спеціалізовані ризики передбачувані та ними можна управляти.