Перевозчиков Вячеслав Володимирович. Клініко-патогенетичні особливості затримки статевого розвитку у дівчаток-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах

Короткий опис

Перевозчиков Вячеслав Володимирович. Клініко-патогенетичні особливості затримки статевого розвитку у дівчаток-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах. : Дис... канд. наук: 14.01.01 - 2007.

Перевозчиков В.В. Клініко-патогенетичні особливості затримки статевого розвитку у дівчат-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет, Харків, 2006.
Дисертація присвячена визначенню клінічних проявів затримки статевого розвитку і уточненню патогенетичних механізмів формування цієї патології у дівчат-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах.
Визначено, що патогенетичні механізми ЗСР, клінічні прояви та психологічні характеристики у підлітків із повних благополучних сімей і сімей соціального ризику мають суттєві відмінності. Показано, що пацієнткам із благополучних сімей більш притаманна ЗСР із затримкою фізичного розвитку, гіпогонадотропна форма патології, гіпоестрогенемія та гіпоплазія матки.
У патогенезі ЗСР у підлітків із сімей соціального ризику суттєву роль відіграє відсутність стимулюючого впливу ПРЛ на статевий розвиток, а також високі рівні індоламінів (серотоніну і мелатоніну).
У дівчат із сімей соціального ризику виявляються високі показники стресу, в хворих із благополучних сімей високий рівень тривожності.
На підставі отриманих результатів були розроблені та впроваджені в практику нові негормональні методи лікування дівчат із ЗСР. Ефективність неспецифічної загальностимулюючої терапії, в складі якої, крім медикаментів, застосовувався ультрафонофорез вітаміну Е, вище у пацієнток із соціально неблагополучних сімей тільки при І ступені патології. Застосування кломіфенцитрату за спадаючою схемою дозволяє індукувати менархе у 80,6 % підлітків із благополучних сімей і тільки у 25,8 % із сімей соціального
ризику. Гормональної стимуляції статевого розвитку потребує більшість хворих із соціопатичних сімей вже при ІІ ступені ЗСР, із благополучних сімей із ЗСР ІІІ ступеня.

У дисертаційній роботі подано нове вирішення наукової задачі, суть якої полягає в удосконаленні лікування дівчат-підлітків із затримкою статевого розвитку шляхом уточнення патогенетичних механізмів ЗСР і визначення особливостей клінічних проявів даної патології в дівчат, які виховуються в різних мікросоціальних умовах.
1. У результаті проведеного дослідження встановлено наявність особливостей клінічних проявів ЗСР і механізмів її формування в дівчат-підлітків, які виховуються в різних мікросоціальних умовах. Показано, що ефективність негормональних методів лікування в порівнюваних групах неоднакова.
2. Перинатальний анамнез дівчат із ЗСР із сімей соціального ризику більш обтяжений, ніж у хворих із повних благополучних сімей: тяжкий гестоз першої половини вагітності матері цих дівчат переносять втричі частіше ніж вагітні із повних благополучних сімей (20,0 % і 7,1 % відповідно Р<0,001), у них частіше реєструються передчасні пологи (10,6 % і 4,2 % відповідно Р<0,02), оперативні втручання в пологах (11,8 % і 2,8 % відповідно Р<0,001), гіпоксія плоду й асфіксія новонародженої (22,4 % і 8,5 % відповідно; Р<0,001). Діти з малою вагою при доношеній вагітності (2500 гр і менше) частіше народжуються в повних благополучних сім’ях (16,5 % проти 9,4 % в сім’ях соціального ризику; Р<0,04). Дівчата із сімей соціального ризику частіше ніж підлітки із благополучних сімей мають патологію ЦНС (85 % та 69,4 % відповідно; Р<0,01), для останніх в 1,5 рази частіше діагностуються хвороби травної системи (52,8 % проти 38,1 % в сім’ях соціального ризику; Р<0,001).
3. У дівчат із ЗСР із повних благополучних сімей більш ніж в два рази частіше в порівнянні з хворими із сімей соціального ризику відмічається поєднання дефіциту маси тіла з затримкою росту. У хворих із соціопатичних сімей частіше ніж в пацієнток із благополучних сімей спостерігається інвертований пубертат (34,6 % і 24,1 % відповідно; Р<0,002), андрогензалежні дермопатії (23,5 % і 15,8 % відповідно; Р<0,02), та в 15-18 років майже в 3 рази рідше виявляється різко виражена гіпоплазія матки (9,2 % проти 25,4 % в благополучних сім'ях; Р<0,003).
4. Для дівчат-підлітків із ЗСР, незалежно від особливостей макросоціального оточення, характерним є гіповітаміноз Е, який виявляється в
76,3 % з них. Хворі з повних благополучних сімей достовірно частіше, ніж пацієнтки з деструктивних сімей, мають гіпогонадотропний варіант ЗСР. У 16-18 років у цих підлітків поряд із гіпогонадотропінемією виявляється дисгонадотропінемія з домінуванням ФСГ над ЛГ, що свідчить про збереження інфантильного типу функціонування гіпоталамо-гіпофізарного комплексу. У підлітків із сімей соціального ризику до 16-18 років спостерігається „дозрівання” функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, і показники ЛГ і ФСГ більш ніж у половини (62,9 %) наближаються до вікової норми. У хворих із повних благополучних сімей частіше, ніж в їх перевесниць із сімей соціального ризику, виявляється знижений рівень естрадіолу в крові при однакових значеннях тестостерону (55,8 % і 39,5 % відповідно; Р<0,01).
5. Лише в 44,2 % дівчат із ЗСР із сімей соціального ризику вміст ПРЛ в крові не виходить за межі вікових норм за рахунок високої частоти зниженого його рівня (45,3 % проти 17,1 % в благополучних сім'ях; Р<0,001). Відсутність стимулюючого впливу ПРЛ на статевий розвиток відіграє важливу роль у патогенезі формування ЗСР в дівчат із соціально неблагополучних сімей. У 60,5 % хворих із таких сімей ЗСР перебігає на тлі підвищеного рівня мелатоніну (проти 33,3 % в благополучних сім’ях; Р <0,02) і серотоніну (72,4 %
проти 47,6 % відповідно; Р<0,03), що є однією із важливих ланок патогенезу ЗСР в них.
6. У дівчат-підлітків із ЗСР, які виховуються в сім’ях соціального ризику, спостерігаються дезадаптивні тенденції, що відбивається в більш високих показниках стресу. Хворі з повних благополучних сімей усвідомлюють і відображають у тестових відповідях високе психоемоційне напруження, яке проявляється в показниках рівня особистісної тривожності.
7. Неспецифічна загальностимулююча терапія із включенням в неї ципрогептадину і ультрафонофорезу вітаміну Е відносно показників фізичного розвитку і збільшення розмірів матки більш ефективна в групі дівчат із сімей соціального ризику, але зменшення вираженості патології достовірно частіше спостерігається тільки при ЗСР І ст. (76,7 %) і вдвічі зменшується при ЗСР ІІ-ІІІ ст. У дівчат із благополучних сімей таке лікування є досить ефективним при ЗСР І-ІІ ст. (54,8-55,7 %) і достовірно знижується тільки при ЗСР ІІІ ст. Прогностично несприятливими показниками відносно ефективності загальностимулюючої неспецифічної терапії в соціопатичних сім'ях є низький рівень ПРЛ у крові, в благополучних сім'ях значно виражена гіпоестрогенемія. Поява менархе при його індукції кломіфенцитратом за розробленою нами схемою відмічається у 80,6 % дівчат з повних благополучних сімей і лише у 25,8 % (Р<0,001) хворих, які виховуються в несприятливих мікросоціальних умовах.