Перощук Зорина Іванівна. Правові засади доходів і видатків місцевих бюджетів в Україні

Короткий опис

Перощук Зорина Іванівна. Правові засади доходів і видатків місцевих бюджетів в Україні : Дис... канд. наук: 12.00.07 2008

Перощук З.І. Правові засади доходів і видатків місцевих бюджетів в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню правових засад доходів і видатків місцевих бюджетів в Україні. У роботі розглядаються теоретичні основи та практичні проблеми формування дохідної частини місцевих бюджетів та форм мобілізації ресурсів, які становлять систему доходів місцевих бюджетів, розмежування видів видатків на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів та трансфертної системи України як основного інструменту перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетами усіх рівнів. Особлива увага приділяється виявленню основних причин, які обмежують фінансові можливості органів місцевого самоврядування у здійсненні своїх функцій та пошукам шляхів їх розв’язання. Запропоновано нові підходи стосовно державної політики щодо фінансового забезпечення місцевих бюджетів.
Автором визначено напрями удосконалення національного законодавства, враховуючи зарубіжний досвід та особливості бюджетної системи України, розроблено низку пропозицій і рекомендацій щодо оптимізації функціонування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин.

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць вчених, сформульовані основні результати і пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення.
1. Місцеві бюджети є важливою складовою фінансової системи держави, виступаючи фінансовою основою місцевого самоврядування та виконуючи функції розподілу суспільного продукту, регулювання економічних процесів та стимулювання соціально-економічного розвитку на відповідних територіях. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються найважливіші заходи держави в галузі соціально-культурної сфери, зокрема здійснюються видатки на державне управляння, освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізкультуру і спорт. Місцеві бюджети відіграють значну роль у забезпеченні функціонування, житлово-комунального та дорожнього господарства, транспорту, засобів масової інформації тощо.
Результати дослідження свідчать, що в Україні всього 7,0% місцевих бюджетів можна вважати самодостатніми в частині виконання делегованих державних повноважень, решта є фінансово залежними від державного бюджету. Джерела здійснення видатків на реалізацію прав та обов’язків місцевого самоврядування, які мають місцевий характер в загальному фонді місцевих бюджетів складають всього 10,0%, що є свідченням слабкої власної фінансової бази місцевого самоврядування. Такий їх стан є гальмом не тільки економічного розвитку територій, а і причиною розшарування регіонів за рівнями розвитку, зростання соціального напруження, пригноблення місцевої ініціативи, нерозвиненості інститутів місцевої демократії.
2. Неналежне здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій є в значній мірі наслідком недосконалого правового регулюванням доходів та видатків місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин.
3. Автор пропонує внести зміни до БК України у частині перегляду доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, що дасть змогу суттєво зміцнити фінансову основу місцевого самоврядування, зокрема:
перерозподілити податок з доходів фізичних осіб між обласними та районними бюджетами (внести зміни до ч.2 ст.65 та п.1 ч.1 ст.66 БК України);
плату за землю зараховувати виключно до доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (внести зміни до п.2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.66 і відповідно п.2 ч.1 ст.69 БК України);
відмежувати від доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, доходи спеціального фонду (змінити редакцію ст.69 БК України);
до власних доходів місцевих бюджетів зараховувати податок на нерухоме майно та частину податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності) доповнити ч.1 ст.69 новими пунктами;
здійснювати за рахунок видатків, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів видатки на позашкільну освіту (внести зміни до п.2 ч.1 ст.89 та п.2. ч.1 ст.90 БК України);
закріпити основні засади розподілу (пропорційно чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці) та надання (з врахуванням елементів обов’язкової наявності розроблених та затверджених місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування програм соціально-економічного розвитку; економічної необхідності, доцільності і ефективності цілей програм соціально-економічного розвитку; фінансової обґрунтованості щодо спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об’єктів комунальної власності) субвенції на соціально-економічний розвиток ст.105 БК України викласти у новій редакції.
4. Для досягнення ефективного планування доходів і видатків місцевих бюджетів автором запропоновано змінити значення фінансового нормативу бюджетної забезпеченості і визначити його як рівень фінансового забезпечення делегованих державних повноважень, розрахований на підставі державних соціальних стандартів, і використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету).
5. На підставі позицій вітчизняних учених та аналізу сучасних форм мобілізації ресурсів, які становлять систему доходів місцевих бюджетів та видів видатків на здійснення повноважень, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів сформовано власну думку щодо цих питань, яка полягає у такому:
доходи місцевих бюджетів це визначені законом і встановлені щорічними актами про бюджет грошові надходження, що отримуються за рахунок податкових, неподаткових та спеціальних надходжень, а також трансфертів (дотацій, субвенцій), які є необхідними для забезпечення виконання завдань та реалізації функцій, покладених на органи місцевого самоврядування в межах Конституції та законів України;
в основу класифікації доходів місцевих бюджетів покласти такі ознаки: 1) мету утворення (обов’язкові і добровільні); 2) порядок утворення (централізовані зосереджені на рівні місцевого бюджету) та децентралізовані акумульовані на рівні комунальних підприємств, організацій чи установ); 3) юридичну форму надходжень (податкові та неподаткові); 4) економічну природу (власні, закріплені, регулюючі); 5) джерела утворення (від комунального господарства, юридичних осіб, заснованих на недержавній формі власності, громадських організацій та фізичних осіб);
видатки місцевих бюджетів це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, пов’язаних з виконанням визначених законом делегованих державних та власних повноважень місцевого самоврядування, джерелом здійснення яких є доходи місцевих бюджетів;
класифікацію видатків місцевих бюджетів здійснювати за такими ознаками: 1) функціональною (делеговані, власні, обов’язкові, факультативні); 2) за економічною (поточні або споживання, капітальні або розвитку (інноваційні або інвестиційні)); 3) за відомчою (основний критерій: головні розпорядники бюджетних коштів керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад).
6. За критеріями призначення види міжбюджетних трансфертів доцільно поділити на дві групи: 1) врівноважуючі або вирівнювальні (дотація вирівнювання та кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів); 2) обов’язкові, підтримуючі або стимулюючі (субвенції та різного роду дотації), відповідно, обов’язкові це міжбюджетні трансферти на здійснення соціальних програм, підтримуючі або стимулюючі на здійснення програм соціально-економічного та культурного розвитку.