Петраковська Ольга Сергіївна. Методологія управління системою землекористування великих міст

Короткий опис

Петраковська Ольга Сергіївна. Методологія управління системою землекористування великих міст : Дис... д-ра наук: 05.24.04 2007

Петраковська О.С. Методологія управління системою землекористування великих міст. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.24.04 - Кадастр та моніторинг земель. Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2007.
Узагальнено методи формування інформаційних і структурних моделей, що описують місто як систему і визначена необхідність включення правових категорій в концептуальні підходи до прогнозування та планування розвитку міських земель. Визначені особливості міста як об’єкта управління, проведений
аналіз та узагальнення факторів, які визначають структуру землекористування на різних територіальних рівнях, запропонована структурно-логічна модель міста як системи землекористування, первинною неподільною складовою якої визнана земельна ділянка.
Обґрунтована необхідність інтегрування містобудівної, землевпорядної та кадастрової документації в сфері управління системою землекористування на основі визначення основних завдань і повноважень: функція право облік. Запропонований підхід до уніфікації класифікації облікових одиниць в земельному і містобудівному кадастрах, побудований на принципах єдності землі і усіх поліпшень. Визначені першочергові напрями та надані рекомендації щодо коригування законодавства у сфері управління землекористуванням.
Визнана необхідність комплексного застосування правових, планувальних, економічних, адміністративних і методів судочинства в процесі планування, реалізації містобудівних заходів та моніторингу земель.
Запропонований принципово новий підхід до оцінки ефективності управління землекористуванням на основі співвідношення доходів і витрат, побудований на принципі збалансованості громадських і приватних інтересів.

У результаті проведеного аналізу методологічних підходів і методів управління розвитком містобудівних систем, узагальнення сучасних світових тенденцій розвитку системи землекористування та дослідження міста як об’єкта управління визначено:

Основними передумовами, які визначають необхідність коригування методології управління є: юридична закріпленість нової структури власності на землю та об’єкти нерухомості, зміна форм фінансування розвитку міських земель, нова концепція управління на основі місцевого самоврядування.
Основні фактори, які визначають структуру управління системою землекористування, є: державний устрій, адміністративно-територіальний поділ, досконалість законодавчо-нормативної бази, структура суб’єкта і об’єкта управління та ступень сформованості суспільних відносин.
У питаннях управління землекористуванням пріоритетною є концепція сталого розвитку міст.
Основними методами управління землекористуванням є: правові, планувальні, економічні, адміністративні і судочинства при поєднанні яких може бути забезпечений сталий розвиток міських територій. Основними етапами управлінської діяльності є: планування, реалізація і моніторинг. Досвід України в сфері планування землекористування поки що не достатньо адаптований до вимог ринкової економіки. Реалізації запланованих заходів та моніторинг використання земель здійснюються в умовах законодавчої невизначеності і інформаційної недостатності.
Основними факторами, які обумовлюють структуру землекористування на різних територіальних рівнях є: природні, демографічні, соціальні, економічні, політичні, екологічні, історико-культурні, функціонально-планувальні. Вагомість факторів змінюється на різних рівнях територіальної організації. Найбільш вагомими на місцевому рівні є соціальні, економічні, демографічні, та функціонально-планувальні групи факторів.
Нові взаємовідносини між суб’єктами управління і суб’єктами прав вимагають розглядати місто як систему землекористування в певному законодавчо-визначеному правовому полі.

Отримані результати визначили необхідність і надали можливість:

Запропонувати модель міста як системи землекористування в структурі адміністративного районування та функціонального зонування. Земельна ділянка при цьому визнана первинною неподільною складовою системи.
Структуризувати обмеження прав власності і визначити переважну роль містобудівної документації при встановленні регламенту використання і забудови міських земель.
Систематизувати види зонування міських територій як інформаційного механізму і обґрунтувати необхідність впровадження правового зонування та його відображення в містобудівному кадастрі.
Довести необхідність інтеграції містобудування, кадастрової діяльності та землеустрою в питаннях управління міським землекористуванням і запропонувати підхід до їх взаємодії побудований на схемі функція облік право.
Обґрунтувати напрямки корегування основних положень містобудівного кадастру, які мають базуватися на принципах єдності землі і її поліпшень як єдиного майнового комплексу та переважності земельної ділянки як одиниці обліку. Запропонувати рекомендації щодо формування інформаційної забезпечення управлінської діяльності при взаємному обміну даними земельного та містобудівного кадастрі.
Запропонувати рекомендації щодо корегування містобудівного законодавства відповідно до нових правовідносин та джерел фінансування.
Запропонувати підхід до оцінки ефективності управління, в основу якого покладено мінімізацію загальних витрат на освоєння та забудову територій при заданому корисному результаті, побудовану на принципі збалансованості громадських і приватних інтересів.

Перспективними напрямками подальших досліджень у галузі удосконалення теорій та методологій управління землекористуванням міст є: уніфікація класифікації елементів містобудівних систем, як основи створення земельних та містобудівних кадастрів, удосконалення програмно-технологічного комплексу застосування інформаційних технологій; удосконалення наукових основ створення законодавчо-нормативної бази.