ПІДСТАВИ ТА МЕЖІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ВТРУЧАННЯ В ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ЧАБАЙОВСЬКИЙ ТАРАС ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 343.131

ПІДСТАВИ ТА МЕЖІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ВТРУЧАННЯ В ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Письменний Дмитро Петрович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НЕДОТОРКАННІСТЬ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ГРОМАДЯН ЯК МІЖГАЛУЗЕВИЙ ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ 13
1.1. Поняття права на особисте життя та його таємницю 13
1.2. Недоторканність особистого життя як принцип кримінального процесу 38
Висновки до першого розділу 51
РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ВТРУЧАННЯ В ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 55
2.1. Фактичні та юридичні підстави провадження слідчих дій, що обмежують право на недоторканність особистого життя 55
2.2. Провадження слідчих дій, що обмежують право на недоторканність особистого життя 77
Висновки до другого розділу 132
РОЗДІЛ 3. МЕЖІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ВТРУЧАННЯ В ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 137
3.1. Класифікація інформації про особисте життя за її доступністю 138
3.2. Обмеження права на недоторканність особистого життя за особистою ознакою та обсягом інформації 149
Висновки до третього розділу 160
РОЗДІЛ 4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ 162
4.1. Недопустимість розголошення даних досудового розслідування 162
4.2. Проведення закритого судового засідання 174
Висновки до 4 розділу 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 216
3)
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЖЕК – Житлово-експлуатаційна контора
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУ – Конституція України
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
п. – пункт
р. – рік
РАГС – Реєстрація актів громадянського стану
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність незалежних держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
УНР – Українська Народна Республіка
ЦК – Центральний комітет
ч. – частина

4) ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена тим фактом, що однією з важливих умов інтеграції України до світової спільноти є приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини та громадянина.
Згідно зі ст. 3 КУ людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Кримінальне провадження є саме тією сферою правозастосовної державної діяльності, у якій обмеження прав людини є об’єктивно необхідним явищем для успішного вирішення завдань такого провадження, охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також для швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. При цьому є неприпустимим протиставлення інтересів суспільства й окремої особи. Порушення прав громадян не може бути виправдане мотивами державної необхідності. У цих умовах стає нагальним посилення захисту й охорони конституційних прав осіб, одним з яких є право на недоторканність та охорону особистого життя громадян.
У кримінально-процесуальному законодавстві чітко не визначено підстави та межі втручання в особисте життя громадян. Тому особливого значення набувають питання статусу особи в кримінальному процесі, які пов’язані з істотним обмеженням суб’єктивних прав громадян. Насамперед йдеться про недоторканність особистого життя, сутність та зміст якого потребує пошуку оптимальних шляхів нормопроектування з огляду на розроблення та прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, який сприятиме гуманізації національного законодавства та його гармонізації з міжнародно-правовими актами.
Вагомий внесок у наукове дослідження проблем, пов’язаних з визначенням поняття особистого життя, підстав та меж кримінально-процесуального втручання у дану сферу зробили як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, Ю. О. Гурджі, А. Я. Дубинський, М. С. Дунаєва, В. С. Зеленецький, А. В. Іщенко, О. В. Капліна, Н. С. Карпов, І. Ф. Літвінова, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук’янчиков, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Назаров, В. Т. Нор, Ю. Ю. Орлов, І. Л. Петрухін, М. А. Погорецький, М. І. Сірий, С. М. Стахівський, В. Т. Тертишник, Л. Д. Удалова, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило та ін.
Разом з тим наукові дослідження більшості із зазначених правознавців проведені на підставі раніше діючого законодавства, тому в них не враховані реалії сьогодення. Мають місце також певні недоліки кримінально-процесуального регулювання підстав та меж втручання в особисте життя громадян у ході проведення досудового розслідування. Всі ці фактори зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження і визначили його основні напрямки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з напрямами, визначеними указами Президента України № 361 від 10.05.2006 р. «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» та № 311 від 08.04.2008 р. «Про Концепцію реформування кримінальної юстиції України», узгоджена з тематикою пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України № 347 від 29.07.2010 р.), а також відповідно до плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування сформулювати й обґрунтувати комплекс теоретичних положень інституту недоторканності особистого життя громадян, розкрити підстави та межі кримінально-процесуального втручання в їх особисте життя і на цій основі сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі задачі:
- з’ясувати сутність поняття такого конституційного права людини як право на недоторканність особистого і сімейного життя;
- проаналізувати в історичному аспекті становлення та генезис поняття «недоторканність особистого життя» в законодавстві України та інших держав;
- визначити законні способи обмеження права на недоторканність особистого життя та сформулювати загальні підстави втручання органів, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, в особисте життя громадян;
- розкрити поняття «межі втручання в особисте життя громадян» із врахуванням положень кримінально-процесуального, цивільного та інформаційного законодавства;
- визначити критерії, яким повинна відповідати інформація про особисте життя громадян, яку отримують органи кримінального переслідування та суду;
- сформулювати вимоги щодо кримінально-процесуальних гарантій, які забезпечують недоторканність особистого життя громадян;
- внести пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України по забезпеченню гарантій недоторканності особистого життя громадян.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері кримінально-процесуальної діяльності, що пов’язані з обмеженням недоторканності особистого життя громадян органами дізнання, досудового слідства та суду.
Предмет дослідження – підстави та межі кримінально-процесуального втручання в особисте життя громадян.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та задач дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дав змогу розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Системно-структурний метод використовувався для висвітлення інституту охорони особистого життя водночас як складної структури і як складової системи кримінального процесу; історико-правовий –для дослідження генезису інституту охорони особистого життя людини, що дозволило встановити його основні закономірності та визначити перспективні напрямки розвитку. За допомогою порівняльного методу виявлено спільну для більшості розвинутих країн світового співтовариства тенденцію до закріплення в кримінально-процесуальному праві норм, спрямованих на охорону особистого життя; норми національного законодавства порівнювалися з нормами Модельного КПК країн СНД, законодавства РФ, Франції, Німеччини, Австрії, США та інших країн. Формально-логічний метод сприяв аналізу правових норм КУ, КПК та його проектів, що регулюють проблему охорони особистого життя. Метод моделювання застосовувався для формулювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення норм національного законодавства, а структурно-функціональний – дозволив визначити суть понять «особисте життя громадян» та «недоторканність особистого життя». Використання соціологічного методу (інтерв’ювання, анкетування) дало змогу з’ясувати думки слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ щодо сучасного стану і проблемних питань охорони особистого життя.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані 214 вивчених автором кримінальних справ, що знаходилися у провадженні слідчих підрозділів ГУМВС України в Київській, Львівській, Харківській областях і місті Києві протягом 2006-2010 рр.; статистичні матеріали Верховного Суду України; дані соціологічних досліджень (опитування), проведених автором у 2005-2010 рр. серед 375 слідчих органів внутрішніх справ різних регіонів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних монографічних досліджень, в якому на підставі аналізу законодавства та практики його застосування досліджено підстави та межі кримінально-процесуального втручання в особисте життя громадян.
У дисертації пропонується вирішення проблем і дискусійних питань правового та організаційного характеру, що мають наукове та практичне значення і залишаються неврегульованими та суперечливими, вирішення яких має істотне значення для теорії кримінального процесу та практики діяльності органів досудового слідства, прокуратури і суду.
За його результатами сформовано положення, які виносяться на захист і містять елементи наукової новизни, зокрема:
вперше:
- сформульовано та науково обґрунтовано авторське визначення поняття «особисте життя», під яким розуміють особливу сферу сімейних, родинних, побутових відносин, дружніх та інтимних зв’язків, симпатій, антипатій, прихильностей і захоплень, що не підлягають зовнішньому контролю (як з боку держави, так й інших осіб та організацій), що включає: свободу міркування, визначення кола контактів з людьми; недоторканність житла, особистих записів, переписки, поштових відправлень, телеграфних й інших повідомлень; таємницю змісту телефонних й інших переговорів; таємницю усиновлення; гарантовану можливість довірити особисті й сімейні таємниці лікарю, адвокату й нотаріусу, не побоюючись її розголошення; таємницю сповіді;
- доведено, що зміст поняття «право на недоторканність особистого життя» у кримінальному процесі містить такі складові: 1) недоторканність житла; 2) таємниця кореспонденції (листів, телеграм, дописів до газет, журналів тощо); 3) недоторканність інформації, що передається каналами зв’язку; 4) особиста та сімейна таємниця (неможливість розголошення відомостей особистого життя, що стосуються справи); 5) недоторканність особистої документації; 6) таємниця банківських вкладів та рахунків; 7) таємниця усиновлення; 8) професійна таємниця (адвокатська, лікарська, релігійна та ін.); 9) право відмовитися від дачі показань проти самого себе, членів сім’ї та близьких родичів; 10) можливість ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе; 11) право спростовувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї за допомогою судового захисту; 12) заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; 13) право на закритий розгляд справи;
- обґрунтовано необхідність включення у кримінально-процесуальне законодавство України принципу недоторканності особистого життя та здійснено відмежування його від інших суміжних кримінально-процесуальних категорій;
- висловлено пропозицію про доповнення КПК окремою нормою про обов’язок вжиття органом дізнання, слідчим, прокурором заходів щодо нерозголошення обставин особистого життя учасників кримінального процесу, які виявлені під час проведення слідчих та інших процесуальних дій;
- запропоновано доповнити ст. 121 КПК окремою новою частиною: «Розголошення даних про особисте життя учасників кримінального процесу без їх згоди не допускається»;
- доведено, що частину першу ст. 20 КПК потрібно доповнити реченням такого змісту: «Закритий судовий розгляд справи допускається з метою охорони таємниці особистого та сімейного життя учасників кримінального процесу»;
- обґрунтовано, що частину четверту ст. 20 КПК слід доповнити таким положенням: «Якщо відбувався закритий судовий розгляд, то з метою нерозголошення відомостей про особисте життя учасників процесу, оголошується тільки вступна та резолютивна частина вироку»;
удосконалено:
- порядок проведення слідчих дій: «накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку», «обшук», «виїмка»;
- положення про загальні підстави провадження слідчих дій, що обмежують конституційне право на недоторканність особистого життя. Групу формальних підстав утворюють: а) наявність порушеної кримінальної справи; б) мотивоване клопотання слідчого; в) рішення суду (судді). Фактичні підстави – докази, що підтверджують необхідність провадження слідчої дії;
дістало подальший розвиток:
- пропозиція про доповнення ст. 20 КПК положенням про порядок оголошення у судовому засіданні документів, які носять особистий характер;
- положення, що юридичними підставами одержання відомостей, що становлять професійну таємницю, повинні бути: а) наявність порушеної кримінальної справи; б) мотивована постанова слідчого, що підтверджує необхідність одержання зазначених даних. Фактичні дані за своїм характером повинні бути такими, щоб їхнє неповідомлення унеможливило вирішення завдань кримінального судочинства;
- теза про те, що особисті інтереси у кримінальному процесі є самостійними і самодостатніми та заслуговують захисту не в меншій мірі, ніж суспільні інтереси. У зв’язку із цим пропонується нова редакція ст.2 КПК;
- підтримано та розвинено позицію про доцільність вживання та розрізнення понять: «право на недоторканність особистого життя» та «право особи на недоторканність».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані автором теоретичні положення, висновки і пропозиції з питань підстав та меж кримінально-процесуального втручання в особисте життя громадян вже використовуються:
- у науково-дослідній роботі Державного науково-дослідного інституту МВС України при проведенні наукових досліджень за темами Плану НДДКР інституту (акт Державного науково-дослідного інституту МВС України від 14.02.2011);
- у законотворчій діяльності – враховані при підготовці проекту КПК та у роботі по удосконаленню чинного КПК (акт Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 16.01.2008 № 04-30/18-30);
- у практичній діяльності органів досудового слідства – розроблені рекомендації позитивно оцінені і використовуються працівниками органів досудового слідства МВС України (акт Головного слідчого управління МВС України від 15.12.2006 № 13/6-647);
- у навчальному процесі – при викладанні курсу «Кримінальний процес» у вищих навчальних закладах, а також при підготовці навчальних програм, підручників та навчальних посібників із кримінально-процесуального права (акт про впровадження наукових розробок в навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ від 21.10.2008 № 36).
Особистий внесок здобувача. Положення, які виносяться на захист, розроблені дисертантом самостійно. У статті «Обмеження права громадян на недоторканність особистого життя при знятті інформації з каналів зв'язку», підготовленій у співавторстві з М. П. Климчуком, а також у статті «Особисте життя людини як об’єкт правового захисту», яку підготовлено у співавторстві з І. В. Кириченком, особистий внесок здобувача становить 50 % від загального обсягу тексту статей.
Апробація результатів дисертації. Робота підготовлена на кафедрі кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, представлена й обговорена на засіданні кафедри, схвалена її членами та рекомендована до захисту.
Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на: науково-теоретичній конференції молодих вчених (м. Київ, 2005 р.); науково-практичній конференції «Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Київ, 2005 р.); науковій конференції «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); науково-теоретичній конференції молодих учених «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності» (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції «Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції» (м. Київ, 2006 р.); засіданні круглого столу «З актуальних питань кримінального процесу» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве» (м. Київ, 2006 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток юридичної науки на сучасному етапі» (м. Тернопіль, 2007 р.); науково-практичній конференції «Фахова підготовка слідчих: актуальні проблеми та перспективи удосконалення» (м. Львів, 2008 р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора А.Я. Дубинського «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (м. Київ, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов» (м. Київ, 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження відображені у дев’ятьох статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджений МОНмолодьспорт України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено комплексне дослідження підстав та меж кримінально-процесуального втручання в особисте життя громадян, сформульовано наукові положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та практики, внесено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, зокрема:
1. Обмеження права на особисте життя за обсягом інформації здійснюється в рамках з’ясування предмета та меж доказування. Основними вимогами до інформації про особисте життя, на одержання якої претендують органи кримінального переслідування й суд, є: 1) інформація про особисте життя повинна бути отримана на законних підставах; 2) відомості повинні бути отримані від належного суб’єкта; 3) дані про особисте життя повинні бути дійсно необхідними для встановлення обставин, що входять у предмет доказування, і відповідати вимогам відносності.
2. Особисте життя включає не тільки недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, розголос інтимних подробиць життя, а й право вимагати від органів влади дій, спрямованих на забезпечення недоторканності особистого життя. Вказане положення є універсальним, відтак пропонується наділити вказаним правом учасників кримінально-процесуальної діяльності та з цією метою внести відповідні зміни у ст. 43, 43-1, 49, 50, 51 та 69-1 КПК, що якісно позначиться на дотриманні права на недоторканність особистого життя. У зв’язку з цим пропонуємо надане в КПК право громадян на недоторканність особистого життя закріпити як принцип кримінального процесу, деталізувати його та визначити механізм реалізації.
3. Загальні (формальні) підстави отримання відомостей про особисте життя, що становлять особисту, сімейну та професійну таємниці утворять: а) наявність матеріалів провадження; б) обґрунтована вимога уповноваженої особи. У цьому зв’язку пропонуємо в КПК закріпити положення такого змісту: «Отримання відомостей про особисте життя, що становлять особисту, сімейну й професійну таємниці, від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності здійснюється на підставі обґрунтованої вимоги у зв’язку з провадженням у справі. Суб’єкти процесу, яким дані про особисте життя, що становлять особисту, сімейну й професійну таємниці, стали відомі у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, зобов’язуються зберігати ці відомості в таємниці та не допускати їх розповсюдження».
4. Гарантіями недоторканності особистого життя на стадії судового розгляду виділено: проведення закритого судового розгляду за рішенням суду у справах про злочини проти статевої недоторканості і статевої свободи особи та інші злочини, коли їх розгляд може привести до розголошення відомостей про інтимні сторони життя учасників кримінального судочинства або відомостей, що принижують їх честь і гідність; необхідність отримання згоди зацікавлених осіб на оприлюднення у відкритому судовому засіданні їх листування, записів телефонних та інших розмов, телеграфних, поштових та інших повідомлень, а також на дослідження у відкритому засіданні матеріалів фотографування, аудіо- і відеозаписів, кінозйомки, що носять особистий характер; обов’язковість згоди сторін на фотографування, відеозапис і (або) кінозйомку в залі суду; право суду при проголошенні вироку обмежуватися тільки вступною і резолютивною його частинами у випадку, якщо справа розглядалася в закритому судовому засіданні.
5. З метою реалізації нормативного закріплення єдиних фактичних та юридичних підстав для проведення слідчих дій пропонуємо: по-перше, всі слідчі дії, що обмежують право людини на особисте життя, викласти в одному розділі, наприклад, як це зроблено в проекті КПК – главі 33: «Огляд, освідування, ексгумація, виїмка, обшук, накладення арешту на кореспонденцію, застосування технічних засобів отримання інформації». Окрім того, в першій статті цього розділу закріпити положення: «Фактичні та юридичні підстави проведення слідчих дій, що обмежують недоторканність особистого життя. Під час проведення кримінально-процесуальної діяльності лише докази слугують фактичною підставою для обмеження прав громадян, крім випадків, прямо передбачених законом».
6. Прокурорський нагляд за досудовим слідством варто зберегти, проте обмежити його процесуальними діями, що не потребують санкції суду. З цією метою пропонуємо привести у відповідність норми чинного КПК, зокрема, ст.ст. 177, 178, 187, де визначити, що загальною підставою для проведення слідчих дій, що обмежують недоторканність особистого життя, є рішення суду.
7. Висловлено та обґрунтовано низку пропозицій щодо удосконалення процедури проведення слідчої дії – «накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку»:
– якщо слідчому стає відомо, що на пошті знаходиться лист або телеграма, що має виключно важливе значення для розкриття злочину, він повинен володіти правом винести постанову, в якій зобов’язати установу зв’язку затримати кореспонденцію на певний термін (наприклад, до 24 годин з моменту винесення постанови). Протягом цього терміну слід отримати дозвіл суду на огляд і виїмку цієї кореспонденції, в іншому випадку листи і телеграми направляються адресату;
– якщо при дослідженні поштово-телеграфної кореспонденції закон вимагає присутність понятих, то і при дослідженні фонограми прослуховування їх присутність є обов’язковою.
З метою вироблення єдиної позиції щодо надання дозволу на арешт поштово-телеграфної кореспонденції вважаємо за необхідне покласти здійснення повноважень розглядати подання слідчих і виносити постанови про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку на суддів судів першої інстанції.
8. З метою усунення обмежень прав громадян при проведенні обшуку положення ст. 178 КПК слід викласти в наступній редакції: «Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, інших надзвичайних ситуаціях, невідкладного проведення огляду місця події можливий установлений законом порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи, якщо неможливо отримати дозвіл власника житла чи іншого володіння».
9. Статті КПК, що визначають повноваження органу дізнання, особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду та судді, доцільно доповнити положенням, що вони зобов’язані не розголошувати без згоди учасників кримінального процесу дані про їх особисте життя. Також, з урахуванням дії ч. 2 ст. 387 КК, слід внести доповнення до ст. 121 КПК про кримінальну відповідальність цих державних органів та посадових осіб за розголошення даних про особисте життя учасників кримінального процесу без їх на те згоди. При цьому у цій нормі необхідно зазначити, що відповідальність наступає у випадку заподіяння особі моральної або матеріальної шкоди.
10. З метою нерозголошення даних досудового слідства, відомостей про особисте життя громадян необхідно: – виключити ч. 14 зі ст. 236-8 КПК, відповідно до якої під час судового розгляду скарги суб’єкти сторони захисту мають право ознайомитися з матеріалами, які обґрунтовують порушення кримінальної справи, та вимагати їх оголошення у судовому засіданні; – доповнити ст.ст. 165-2, 165-3 КПК нормою, що подання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строку тримання обвинуваченого від вартою розглядається у закритому судовому засіданні.
11. Статтю 20 КПК слід доповнити такими положеннями: закритий судовий розгляд допускається з метою охорони таємниці особистого та сімейного життя учасників кримінального процесу. Особисті папери, запис телефонних та інших переговорів, телеграфні та інші види кореспонденції осіб можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні тільки за їх згодою. Дані вимоги застосовуються і при дослідженні матеріалів фотографування, звуко- і відеозаписів, кінозйомки, які носять особистий характер. У разі проведення закритого судового розгляду, проголошується вступна та резолютивна частина вироку.
12. КПК слід доповнити новою статтею «Недопустимість розголошення даних закритого судового засідання» у такій редакції: «При розгляді справи повністю або частково у закритому судовому засіданні головуючий попереджає всіх осіб, які беруть участь у справі, про недопустимість розголошення відомостей, що будуть оголошуватися і досліджуватися у закритому судовому розгляді, і про відповідальність за статтями КК, про що робиться відмітка у протоколі судового засідання та відбирається підписка».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров А. С. Субсидиарный уголовный иск / А. С. Александров // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 75–84.
2. Асанов В. Роль личности в обеспечении своих прав / В. Асанов // Уголовное право. – 1999. – № 4. – С. 36–37.
3. Байков А. В. Юридическая клиника : опыт практического обучения юристов : [учебно-методическое пособие] / А. В. Байков, Л. А. Воскоби-това, П. Дуглас, Л. В. Туманова, В. Г. Шарыгин. – СПб. : Равена, 1999. – 368 с.
4. Бахин В. О соотношении прав личности и методах борьбы с преступностью / В. Бахин, Н. Карпов // Закон и жизнь. – 2004. – № 8. – С. 9–15.
5. Баштега Р. Охорона таємниці сповіді у кримінальному судочинстві / Р. Баштега // Право України. – 2004. – № 6. – С. 86–87.
6. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс в вопросах и ответах : учебное пособие / Б. Т. Безлепкин. – 7-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2011. – 336 с.
7. Беляева Н. Г. Право на неприкосновенность частной жизни : международно-правовое и внутригосударственное регулирование / Н. Г. Беляева // Российский юридический журнал. – 2000. – № 1. – С. 39–44.
8. Бентам И. О судебных доказательствах : [пер. с француз. И. Горонович] / И. Бентам. – К. : Тип. М. П. Фрица, 1876. – 440 с.
9. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
10. Білоусов О. І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі : монографія / О. І. Білоусов, С. М. Смоков. – Одеса, 2009. – 112 с.
11. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. І. Бобрик. – Х., 2004. – 213 с.
12. Бобров В. К. Словарь основных терминов по уголовному процессу / В. К. Бобров. – М. : Щит-М, 2001. – 159 с.
13. Борець Т. О. Провадження слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Т. О. Борець. – К., 2008. – 228 с.
14. Бородчук В. Яким бути Кримінальному кодексу України / В. Бородчук // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 62–63. – С. 7–8.
15. Василенко Д. Л. Обмеження окремих прав громадян під час досудового провадження : дис. … канд. юр. наук : спец. 12.00.09 / Д. Л. Василенко. – К., 2008. – 215 с.
16. Васильєв С. В. Доказывание и доказательства по делам о возмещении вреда, причиненного личности / С. В. Васильев - Х. : Факт, 2000. – 198 с.
17. Ведомости съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 33. – С. 1318 (изложены в ред. Федерального закона от 2 марта 1998 г. – № 30–ФЗ).
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с. : іл.
19. Витрук Н. В. Общая характеристика конституционных прав, свобод и обязанностей граждан СССР / Н. В. Витрук // Социализм и личность. – М. : ИГПАН, 1979. – С. 10-14.
20. Волкотруб С. Г. Імунітет свідків і захист довірених відомостей у кримінальному процесі / С. Г. Волкотруб // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 342–346.
21. Галаган В. І. Засоби збирання доказів на стадії порушення кримінальної справи / В. І. Галаган, О. І. Галаган, Ж. В. Удовенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 4. – С. 111–120.
22. Галаган В. І. Конфіденційна інформація : поняття, зміст і значення в кримінально-процесуальній діяльності органів внутрішніх справ України / В. І. Галаган // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 168-174.
23. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : монографія / В. І. Галаган К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
24. Галаган В. І. Співвідношення кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ України / В. І. Галаган // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Наукове видання / за гол. ред. проф. В. Л. Регульського. – Львів : ЛІВС при НАВСУ, 2000. – С. 50–54.
25. Глисков А. Тайна частной жизни и общественный интерес / А. Глисков // [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
www.cjes.ru/law/article/dostup/2. shtml.
26. Голунский С. А. Возбуждение уголовного дела / С. А. Голунский. – М. : Юриздат, 1939. – 104 с.
27. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Д. Гом’єн. – Львів : Кальварія, 1999. – 176 с.
28. Гончаренко В. Г. Хрестоматія з історії держави і права України : у 2 т. : навч. посібник (з найдавніших часів до початку XX ст.) / В. Г. Гончаренко. – К. : Ін Юре, 1997. – Т. 1. – 463 с.
29. Грошевий Ю. М. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України : [навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти] / Ю. М. Грошевий. – Харків : Право, 2002. – 160 с.
30. Грошевой Ю. М. Уголовно-процессуальные аспекты оперативно-розыскной деятельности / Ю. М. Грошевой, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский // Вісник ЛАВС МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 81–91.
31. Гурджі Ю. Щодо функціональної характеристики правового захисту особи у кримінальному судочинстві / Ю. Гурджі // Право України. – 2009. – № 1. – С. 74–79.
32. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс / К. Ф. Гуценко. – М : Зерцало, 1998. – 482 с.
33. Денисов А. И. Общая система социалистической демократии / А. И. Денисов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 247 с.
34. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини : джерела та практика застосування / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. – К. : АртЕк, 1997. – 624 с.
35. Дзера О. В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. – 2-е вид., переробл. і допов. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць. – К. : Юрінком Інтер, 2006 – . Т. І. – 2006. – 832 с.
36. Дроздова Л. В. Принципы уголовного процесса : критерии их выделения и значение / Л. В. Дроздова // Актуальные проблемы раскрытия и расследования преступлений. – Красноярск : Сиб. юрид. ин-т МВД России, 1999. – С. 91–98.
37. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский // К. : Наукова думка, 1984. – 183 с.
38. Дубинський А. Я. Перспективи розвитку кримінально-процесуального законодавства, що регламентує досудову діяльність / А. Я. Дубинський // Сучасні проблеми держави та права : зб. наук. праць. – К. : Вид-во «Либідь», 1990. – С. 155–162.
39. Дунаева М. С. Основания и пределы уголовно-процессуального вмешательства в частную жизнь граждан : автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.09 / М. С. Дунаева. – Иркутск, 2002. – 16 с.
40. Духовский M. B. Русский уголовный процесс / M. B. Духовский. – М : Склад, изд. в кн. складе M. B. Клюкина, 1910. – 515 с.
41. Дюрягин И. Я. Гласность и тайна в уголовном процессе / И. Я. Дюрягин // Российский юридический журнал. – 1995. – № 4 (8). – С. 37–38.
42. Журавлев М. К вопросу о правовом иммунитете членов Совета Федерации и депутатов Государственной Думы Федерального Собрания РФ / М. Журавлев // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 88–93.
43. Загальна декларація прав людини від 10. 12. 1948 р. / Док. ООН/ PES/ 217 А // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Качуренко. – К. : Наук. думка, 1996. – С. 18–24.
44. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – С. 19.
45. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2654-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – С. 62.
46. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. – Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – С. 30.
47. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» вiд 23.12.1993 р. № 3781-XII // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3781-12.
48. Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 3. – С. 86.
49. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року № 2654-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – С. 51.
50. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11. 01. 2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – С. 64.
51. Закон України «Про інформацію» вiд 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – С. 650.
52. Закон України «Про нотаріат» від 02. 09. 1993 р. № 3425-XII // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3425-12.
53. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 року № 2132-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – С. 296.
54. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2654-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – С. 303.
55. Закон України «Про поштовий зв’язок» // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – С. 1918.
56. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 12. – С. 244.
57. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – С. 283.
58. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3018-14.
59. Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16 грудня 2005 року № 8616 (щодо гарантій гласності та відкритості судового процесу), підготовлений і поданий народним депутатом України М. Катеринчуком // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc2.
60. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – ЮрінкомІнтер, 2005. – 235 с.
61. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий. – Х., 1998. – 340 с.
62. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе / В. С. Зеленецкий. – Х. : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 108 с.
63. Зеленецький В. С. Дослідче провадження про вчинений злочин : наук.-практ. посібник / В. С. Зеленецький. – Х. : Право, 2009. – 128 с.
64. Ивлиев Г. П. Основания и цели применения мер процессуального принуждения / Г. П. Ивлиев // Государство и право. – 1995. – № 11. – С. 71–77.
65. Ільченко С. Роль суду на досудових стадіях провадження кримінальної справи в аспекті обмеження конституційного права особи на житло та інше володіння особи / С. Ільченко // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 116–123.
66. Іщенко А. В. Наукове забезпечення протидії злочинності : посібник / А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 224 с.
67. Калугин А. Понятой в уголовном процессе / А. Калугин // Российская юстиция. – 1998. – № 10. – С. 11–12.
68. Кардона Феррейра Ж. О. Правосудие с открытыми глазами / Ж. О. Кардона Феррейра // Российская юстиция. – 2000. – № 10. – С. 41–43.
69. Карпов Н. С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності : монографія / Н. С. Карпов / за ред. В. П. Бахіна. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 218 с.
70. Карташев В. Н. Частная жизнь и отдельные проблемы реализации принципа невмешательства в нее в следственной практике / В. Н. Карташев, А. В. Перевозчиков // Доступ граждан к правовой информации : Компакт-диск. – Вып 2. – СПб., 1999. – С. 38–42.
71. Кобликов А. С. Уголовный процесс / А. С. Кобликов. – М : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 28–29.
72. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
73. Ковтун Н. Н. Соотношение частных и публичных начал в уголовном судопроизводстве РФ : время выбора / Н. Н. Ковтун // Государство и право. – 1995. – № 11. – С. 66–70.
74. Козьяков І. М. Контроль засобів комунікації в слідчій практиці : проблеми та реальність / І. М. Козьяков // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 2. – С. 200–202.
75. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. П. Верина, В. В. Мозякова. – М. : Экзамен, 2004. – 976 с.
76. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 р. // Голос України. – 2001. – № 3. – С. 6–8.
77. Коновалова В. Е. Обыск : тактика и психология : учеб. пособие / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. – Харьков : Изд-во «Гриф», 1997. – 74 с.
78. Коновалова В. Моральні засади судочинства : стан і тенденції / В. Коновалова // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2006. – № 2. – С. 178–184.
79. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – 141 с.
80. Концепція реформування кримінальної юстиції в Україні : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.minjust.gov.ua/0/13720.
81. Корнієнко М. В. Суспільство і правопорядок. Видання в 6-ти т. – Т. 2 / М. В. Корнієнко. – К. : Фонд юрнауки АПС, 2007. – 264 с.
82. Корнуков В. М. Об уголовно-процессуальных гарантиях и интересах личности и правосудия / В. М. Корнуков // Реализация уголовной ответственности : уголовно-процессуальные и правовые проблемы. – Куйбышев : Изд-во Куйбыш. ун-та, 1987. – С. 118.
83. Король В. В. Засада гласності кримінального судочинства України : поняття, зміст, підстави обмеження : монографія / В. В. Король . – Івано-Франківськ : Плай, 2003. – 187 с.
84. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія / О. В. Кохановська. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
85. Красавчикова Л. О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 160 с.
86. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – С. 131.
87. Кримінальний процес : підручник / наук. ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
88. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленіна. – Х. : ТОВ»Одіссей», 2008. – 944 с.
89. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г Гончаренка. – Вид. п’яте, переробл. та доповн. – К. : Юрисконсульт, 2008. – 896 с.
90. Кримінально-процесуальний кодекс України : прийнят. 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – С. 15.
91. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права від 10 грудня 2008 року. – 157 с.
92. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство із змінами та допов. на 16 вересня 2011 року : (Відповідає офіц. текстові). – К. : Алерта; ЦУЛ, 2011. – 212 с.
93. Кураков Л. П. Информация как объект правовой защиты / Л. П. Кураков, С. Н. Смирнов. – М : Гелиос, 1998. – 240 с.
94. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе : (предмет, цель, содержание) / Э. Ф. Куцова. – М. : Юрид. лит., 1973. – 199 с.
95. Кучинский В. А. Личность, свобода, право / В. А. Кучинский. – М. : Юрид. лит., 1978. – 208 с.
96. Кучинська О. П. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / О. П. Кучинська, О. А. Кучинська. – К. : Прецедент, 2005. – 202 с.
97. Лазарев В. В. Основы права / В. В. Лазарев. – М. : Юрист. 1998. – 448 с.
98. Ларин А. М. Уголовный процесс России / А. М. Ларин, Э. Б. Мельникова, В. М. Савицкий. – М. : Бек, 1997. – 314 с.
99. Лебедев В. М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / В. М. Лебедев. – М. : Спарк, 2000. – 830 с.
100. Лебедев В. Судебная власть и средства массовой информации : теория вопроса и практика взаимоотношений / В. Лебедев // Российская юстиция. – 1999. – № 12. – С. 2–5.
101. Леоненко В. В. Гласность судебной деятельности по уголовным делам / В. В. Леоненко, Г. И. Чангули, Н. И. Сирый, А. И. Миллер. – К. : Наукова думка, 1993. – 188 с.
102. Лисак В. «Судочинство : гласність чи права людини» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.viche.info/journal/179/.
103. Лихова С. Конфіденційна інформація як об’єкт кримінально-правової охорони / С. Лихова // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С. 47–48.
104. Літвінова І. Ф. Соціальна обумовленість та загальні умови правомірного обмеження права особи на недоторканність житла та іншого володіння / І. Ф. Літвінова // Адвокат. – 2009. – № 1. – С. 18–23.
105. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій : навч. посібник / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2005. – 456 с.
106. Лопатин В. Н. Защита права на неприкосновенность частной жизни / В. Н. Лопатин // Журнал российского права. – 1999. – № 1. – С. 84–89.
107. Лузин В. В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США / В. В. Лузин // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 91–92.
108. Лузин В. В. Право на смерть / В. В. Лузин // Сибирский юридический вестник. – 1998. – № 3. – С 14–15.
109. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : монографія / Є. Д. Лук’янчиков. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
110. Лук’янчиков Є. Д. Процесуальні форми участі особи, що володіє спеціальними знаннями у кримінальному судочинстві / Є.Д. Лук’янчиков // Судова експертиза. Сучасний стан та перспективи розвитку : Тези доповідей. – К. : Міністерство юстиції України, 2010. – С.91 – 94.
111. Лупинская П. А. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации / П. А. Лупинская. – М : Юристь, 2004. – 696 с.
112. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / [пер. с фр. С. В. Боботова, Д. И. Васильева; под ред. и со вступ. ст. С. В. Боботова]. – М. : Прогресс, 1993. – 382 с.
113. Мазан Б. В. Організаційні та процесуальні проблеми вдосконалення діяльності органів дізнання : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Б. В. Мазан. – Х., 2005. – 201 с.
114. Майорова Л. В. Охрана тайн в уголовном судопроизводстве / Л. В. Майорова // Актуальные проблемы раскрытия и расследования преступлений. – Красноярск : Сиб. юрид. ин-т МВД России, 1999. – С. 7–12.
115. Макарова З. В. Гласность уголовного процесса : монография / под ред. З. З. Зинатуллина. – Челябинск : ЧГТУ, 1993. – 178 с.
116. Малеин М. Н. Личные неимущественные права граждан : понятие, осуществление, защита / М. Н. Малеин. – М. : М3 Пресс, 2001. – 244 с.
117. Малеин Н. С. О врачебной тайне / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1981. – № 6. – С. 79–86.
118. Маляренко В. Т. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як одна з основних конституційних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 4. – С. 27.
119. Маляренко В. Т. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – К. : «Юрисконсульт», «Юстініан». – 2010. – 896 с.
120. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : теорія, історія і практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступня док. юр. наук : спец. 12.00.09 / В. Т. Маляренко. –Харків, 2005. – 35 с.
121. Маляренко В. Т. Про недоторканість житла та іншого володіння особи як засада кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9. – С. 4–6.
122. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення / В. Т. Маляренко // Право України. – 2004. – № 5. – С. 3-12.
123. Манівлець Е. Є. Реалізація конституційних прав та свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій : дис. … канд. юр. наук : спец. 12.00.09 / Е. Є. Манівлець. – Д., 2005. – 183 с.
124. Манов Г. Н. Теория права и государства / Г. Н. Манов. – М. : Бек, 1995. – 336 с.
125. Масленникова Л. Н. Методология познания публичного и частного (диспозитивного) начал в уголовном судопроизводстве / Л. Н. Масленникова. – М. : Акад. управления МВД России, 2000. – 179 с.
126. Мепаришвили Г. Д. О неприкосновенности личной документации граждан в уголовном процессе / Г. Д. Мепаришвили // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 73– 74.
127. Мингес А. В. Реализация конституционного права неприкосновенности личности на предварительном следствии / А. В. Мингес // Реализация норм государственного и административного права на предварительном следствии. – Волгоград : Изд-во Волгогр. ВСШ МВД СССР, 1987. – С. 48–55.
128. Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. Михеєнко // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2. – С. 110–112.
129. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : [підручник] / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибко. – 2-ге вид., переобл. і доп. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
130. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К. : Юрінком 1995. – № 4–5. – 639 с.
131. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 / Док. ООН / RES/ 2200 А (ХХІ) // Права людини : міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Качуренко. – К. : Наук. думка, 1996. – 199 с.
132. Москалькова Т. Н. Этика уголовно-процессуального доказывания : стадия предварительного расследования преступлений. – М. : Спарк, 1996. – 125 с.
133. Назаров В. В. Кримінальний процес України : підручник / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. – К. : Атіка, 2007. – 584 с.
134. Назаров В. В. Обмеження конституційних прав людини в кримінальному провадженні : дис. … доктора юрид. наук : спец. 12. 00. 09 / В. В. Назаров. – Дніпр., 2009. – 451с.
135. Наказателно процесуален кодекс на Република България от 29 апреля 2006 г. [Електронный ресурс]. – Режим доступа : http ://lex.bg/laws/doc/2135512224.
136. Настільна книга слідчого : [ наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Вид. дім « Ін Юре», 2007. – С. 494– 495.
137. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
138. Новий тлумачний словник української мови : у 4-х т. / укладачі В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : АКОНІТ, 1998. – Т. 1. – 926 с.
139. Одерій В. О. Розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12. 00. 09 / В. О. Одерій. – Х., 1997. – 23 с.
140. Окуньков Л. А. Конституции государств Европейского Союза / Л. А. Окуньков. – М. : ИНФРА-М. – НОРМА, 1999. – 803 с.
141. Орлов Ю. Ю. Реалізація європейських стандартів права людини на приватність у нормативно-правовому регулюванні оперативно-розшукової діяльності в Україні / Ю. Ю. Орлов // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : до 170-річного ювілею. – Київ : НПУ, 2006. – Вип. 4. – С. 187–195.
142. Основи законодавства України про охорону здоров’я : прийнят. 19. 11. 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 4. – С. 19.
143. Пнстриков С. Б. Вопросы неразглашения данных предварительного следствия в условиях гласности / С. Б. Пестриков // Демократизм предварительного расследования : сборник научных трудов. – Минск : Высш. школа, 1990. – С. 69–73.
144. Петросян М. Что такое неприкосновенность частной жизни / М. Петросян // Правозащитник. – 1995. – № 1. – С. 48–52.
145. Петрухин И. Л. Личная жизнь : пределы вмешательства / И. Л. Петрухин. – М : Юрид. лит., 1989. – 192 с.
146. Петрухин И. Л. Личные тайны : (человек и власть) / И. Л. Петрухин. – М. : Ин-т гос. и права РАН, 1998. – 232 с.
147. Петрухин И. Л. Частная жизнь : (правовые аспекты) / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 1999. – № 1. – С. 64–65.
148. Петрухин И. Л. Человек и власть : (в сфере борьбы с преступностью) / И. Л. Петрухин. – М : Юристь, 1999. – 134 с.
149. Письменний Д. П. Проект кримінального процесуального кодексу України та окремі питання його удосконалення / Д. П. Письменний // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі : матеріали круглого столу (Київ, 20 травня 2011 р.). – К. : ФОП Ліпкан О. С., 2011. – 350 с.
150. Письменний Д. П. Розслідування злочинів слідчою та оперативно-слідчою групами : правові й організаційні засади : монограф. / Д. П. Письменний, В. М. Федченко. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ, 2006. – 204 с.
151. Письменный Д. П. Отказ в возбуждении уголовного дела в советском уголовном процессе (по материалам органов МВД Украинской ССР) : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс, судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / Д. П. Письменный. – Х., 1980. – 19 с.
152. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : монографія / М. А. Погорецький. – Харків : «Арсіс ЛТД», 2007. – 576 с.
153. Полюга Л. М. Словник антонімів української мови / за ред. Л. С. Пала-марчука. – 2-е вид., доп. і випр. – К. : Довіра, 2001. – 275 с.
154. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. 3-є вид. – К. : Довіра, 2007. – 477с. – (Словники України).
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28 березня 2008 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 4–8.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» № 7 від 28. 09. 1990 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973–1998 рр.) / Бюлетень законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 11. – С. 35–42.
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 р. № 4 : постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах . – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.
158. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 року № 12 // Право України. – 1993. – № 1. – С.13–17.
159. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09.
160. Пошва Б. М. Судовий контроль за дотриманням конституційних прав особи під час досудового розслідування кримінальної справи : практика та проблеми вдосконалення / Б. М. Пошва // Адвокат. – 2005. – № 6. – С. 37-43.
161. Права людини і професійні стандарти для юристів : у документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ,1996. – 286 с.
162. Права людини, міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Кучеренко. – 2-е вид. – К. : Юрінформ, 1992. – 200 с.
163. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – К., 2002. – № 4. – С. 109–117.
http ://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115.
164. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі / [В. І. Борисов, Н. В. Глинська, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило]. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. – 352 с.
165. Проект Кримінально-процесуального кодексу України (з порівняльними таблицями) : розроблений робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 р., № 820/2010 // Закон і бізнес. – № 26 (1013), 25 червня 2011 р.– К., 2010. – 416 с.
166. Проект Кримінально-процесуального кодексу України : реєстр. № 1233 від 13 грудня 2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115.
167. Проект Кримінально-процесуального кодексу України : реєстр. № 3456-д від 18 листопада 2005 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
gska2.rada.gov.ua.
168. Про організацію роботи органів прокуратури з реалізації принципу гласності : наказ Генерального прокурора України від 14 липня 2006 р. № 11гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http ://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102.
169. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами : навчальний посібник / П. М. Рабінович. – К. : Атіка. – 2001. – 176 с.
170. Рингольдс Балодис. Тайна исповеди и закон / Балодис Рингольдс // Общество. – 2000. – № 86. – С. 30.
171. Ромовська З. В. Особисті немайнові права фізичних осіб / З. В. Ромовська // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 47–60.
172. Российская Федерация. Федеральный Закон «О связи» от 7 июля 2003 года № 126-ФЗ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http ://minkomsvjaz.ru/5878/7687.shtml.
173. Ростовщиков И. В. Следственная деятельность в системе гарантий конституционных и иных прав и свобод личности / И. В. Ростовщиков // Реализация норм государственного и административного права на предварительном следствии. – Волгоград : Изд-во Волгогр. ВСШ МВД СССР, 1987. – С. 39.
174. Савицкий В. М. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / В. М. Савицкий Л. Н. Башкат