Планування в системі державного регулювання ринкової економіки: організаційно-правові засади

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАРУЩАК Володимир Петрович

УДК 346.51

Планування в системі
державного регулювання ринкової економіки: організаційно-правові засади

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Мамутов Валентин Карлович,
доктор юридичних наук, професор

Одеса 2008

ЗМІСТ

Вступ ........

4

Розділ 1.

Теорія і методологія дослідження планомірності і державного управління в сфері ринкової економіки .........

18

1.1.

Планомірність у структурі ринкової економіки ........................

18

1.2.

Планомірність і державне управління суспільним капіталом ..

35

1.3.

Планування в системі державного управління економічною діяльністю ......................................................................................

53

Висновки до першого розділу..

74

Розділ 2.

Правове регулювання планування економічної діяльності ......................................................................................

79

2.1.

Зміст правового регулювання процесу планування у сфері державного управління ................................................................

79

2.2.

Правовідносини планування економічної діяльності в механізмі державного управління ...............................................

89

2.3.

Механізм правового регулювання планування економічної діяльності .......................................................................................

106

Висновки до другого розділу........

120

Розділ 3.

Організаційно-правове регулювання процесу планування в СРСР та за рубежем .................................................................

123

3.1.

Організаційна структура планування економічної діяльності радянського періоду .....................................................................

123

3.2.

Ретроспективний аналіз законодавства про планування ..........

137

3.3.

Організація планової діяльності в розвинених країнах ............

160

Висновки до третього розділу..............

178

Розділ 4.

Правове регулювання планування фінансової діяльності в механізмі державного управління ........................................

183

4.1.

Правові засади планування фінансової діяльності ....................

183

4.2.

Правова природа планових фінансових нормативів .................

212

4.3.

Правове регулювання планування оподаткування ....................

232

4.4.

Право і планування бюджетної системи ....................................

248

Висновки до четвертого розділу .................................................

280

Розділ 5.

Удосконалення механізму організаційно-правового регулювання планування економічної діяльності ...............

286

5.1.

Органи державного управління в механізмі планування економічної діяльності .................................................................

286

5.2.

Сучасний стан правового регулювання планування економічної діяльності .................................................................

300

5.3.

Правовий механізм стратегічного планування економіки ...............

334

5.4.

Правове регулювання державного сектора економіки .............

360

5.5.

Тенденції розвитку механізму правового регулювання планування ринкової економіки .............................................

375

Висновки до п’ятого розділу .......................................................

388

Висновки..

395

Додаток А

401

Список використаних джерел ........................................................................

409

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення української держави, перехід до нового типу економічних відносин ставить цілий ряд проблем з вдосконалення правового регулювання соціально-економічних відносин. Ілюзії щодо ринкової економіки з її механізмами саморегулювання призвели до невірної практики державного управління і неефективного правового регулювання. Врешті-решт, неврахування об'єктивного характеру функціонування соціально-економічних процесів призвело до кризових явищ і нестабільності ринкового господарства протягом 90-х років. Все це спонукає до пошуку ефективних механізмів державного управління зі стабілізації ринкової економіки та її розвитку.
Ринкова економіка розвинених країн світу істотно відрізняється від тієї економіки, що була в ХIX ст. і в першій половині ХХ ст. Концентрація і централізація капіталу, зміна відносин між працею і капіталом, науково-технічна революція, правова держава, соціалізація сутності держави зумовили інтервенцію держави в ринкову економіку. Розвиток економіки в західних країнах відбувався і відбувається за активної участі держави” [382, с. 3]. Цей феномен уможливлює стабільний розвиток держав із ринковою економікою і достатнє соціальне забезпечення. Тому, „оцінюючи проблему державного втручання в економіку України, необхідно врахувати досвід розвинутих країн” [323, с. 261].
Україна є державою потенційно багатою на природні, кліматичні, геополітичні, економічні, трудові ресурси. Однак ця потенційність залишається нереалізованою з цілого ряду причин, де однією з основних є неефективна система державного управління. В світі існують різноманітні системи державного управління, які можна кваліфікувати як ефективні або як неефективні. Американська, європейська, японська системи управління довели свою життєздатність в регулюванні соціально-економічних відносин. В той же час латиноамериканська й арабська системи управління виявилися малоефективними. Маючи такий спектр різноманітних видів державного управління, можна і доцільно скористатися світовим досвідом, з урахуванням наявних національних характеристик української держави і суспільства для побудови ефективної системи правового регулювання економіки в механізмі державного управління.
За наявності проблем соціально-економічного розвитку в країні найбільше значення мають процеси, що відбуваються в економіці, оскільки тільки вона може дати надійну перспективу всьому подальшому розвитку. Тому ось тут і є центр докладання державою своїх зусиль зі стабілізації економічної діяльності. „Сталість розвитку економіки держави забезпечується сталістю розвитку системи державного управління” [382, с. 4]. Досвід 90-х років ХХ ст. показав, що державне управління в сфері економічних процесів, попри будь-які добрі наміри, ніколи не дасть ефекту, якщо не буде виходити з об'єктивних закономірностей функціонування економіки, іманентних їй форм правового регулювання, належного і можливого впливу держави на економіку.
Одним з істотних регуляторів ринкової економіки є планування[1] [389, с. 21] і його правове регулювання [372, с. 183]. Можна, з точки зору теорії, по-різному ставитися до планування в ринковій економіці від його заперечення[2] [11, с. 45] до його повного визнання [50, с. 412; 137, с. 107]. Але не можна заперечувати факти реальної дійсності, а вони свідчать про те, що планування і ринкова економіка не тільки співіснують, але й є сутностями, що взаємовпливають одна на одну і підвищують ефективність всього соціально-економічного середовища. В останні роки поступово посилюється увага до питань планування і його можливостей щодо регулювання ринкової економіки через сферу державного управління [167, 338, 363, 389, 219]. Здається, що це не випадково, оскільки планування в своїх різноманітних формах і видах має істотний імпульс впливу, яким можна і необхідно скористатися для розвитку соціально-економічних відносин [95, с. 57-58]. Від вивчення досвіду зарубіжних розвинених країн до вироблення власної планової стратегії в ринковому господарстві такий шлях руху до планового регулювання економічної діяльності. Це дає можливість об'єктивно будувати механізм державного управління в рамках його необхідного і достатнього впливу на ринкову економіку, уникаючи його необґрунтованого втручання в економічні процеси.
Ефективність планування ринкової економіки в механізмі державного управління тим вища, чим ширше в цій діяльності використовується правове регулювання, оскільки останнє є різновидом державного управління та складовою частиною його механізму. Воно дозволяє наситити планування елементом нормативності, взаємопов’язати всіх суб'єктів планового процесу, цілеспрямувати управляючий вплив на досягнення поставленої мети, об’єктувати функціонування законів суспільного розвитку через управлінську діяльність в ринковому середовищі і створити достатньо потужний імпульс процесам стабілізації і розвитку економіки. Правове регулювання планування дозволяє активно впливати на зниження криміналізації економіки, на усунення джерел корумпованості, некомпетентності, безвідповідальності, оскільки зв'язки між суб'єктами ринкової економіки стають більш публічними і відкритими.
В сучасних умовах склалося, на жаль, таке становище, що розумінню і проблемам державного регулювання в юридичній літературі не приділялося достатньо уваги” [372, с. 184]. Що стосується питань правового регулювання планування в сфері економіки, то воно залишається поза межами наукового дослідження і робіт як теоретичного, так і практичного характеру фактично не існує. В процесі аналізу проблемних питань планування в умовах ринкової економіки використані наукові результати, що містяться в роботах вітчизняних і зарубіжних фахівців з державного управління, юристів, економістів. Це Мамутов В.К., Лаптєв В.В., Опришко В.Ф., Знаменський Г.Л., Замойський І.Є., Васильєв А.С., Пушкін А.А., Цвєтков В.В., Побірченко І.Г., Михайлін С.З., Венедіктов А.В., Мартем’янов В.С., Альохін А.П., Кравцов А.К., Кутафін О.Є., Козлов Ю.М., Нижник Н.Р., Шаров Ю.П, Луньов А.Є., Бачило І.Л., Черковець В.Н., Поппер К., Маршалл А., Райт Г., Гурне А. та інші автори.
Відносно актуальності теми дослідження у наукових джерелах слід зазначити таке. „Колишня система планування, що діяла в Українській РСР, як і в цілому в Радянському Союзі, достатньо повно висвітлена у літературі” [372, с. 192]. Дослідження питань правового регулювання планування в пострадянський час практично не здійснювалися. Дослідження цієї проблематики в радянський період було представлене не дуже широко і обмежене науковими працями 70-х і першої половини 80-х років. При цьому концепції в більшості захищали соціалістичну систему та соціалістичний характер економіки, де ринкові відносини грали другорядну роль. Одиничною роботою, що, зокрема, присвячена правовому регулюванню планування ринкової економіки за кордоном, є монографія Мамутова В.К. і Чувпила О.О. Господарське право зарубіжних країн”, яка вийшла в 1996 році [167]. В цивільному праві питання планової діяльності і його правового регулювання, як правило, розглядаються з проблем взаємозв'язку планування і договірної діяльності [329]. В адміністративно-правовій літературі робіт і монографій з правових питань планування економічної діяльності також було небагато. Монографія Кутафіна О.Є. Планова діяльність радянської держави” висвітлювала проблему правового регулювання планування в державно-правовому аспекті [147]. Його ж книга Місцеві Ради і народногосподарське планування” [146] звернута до проблем діяльності Рад і їх ролі в галузі планування. Робота Альохіна А.П. [84] досліджувала загальні питання взаємовідносин вищестоящого органу і підприємства. Робота Кравцова А.К. План і право” [140] звернута до загальних питань взаємозв'язку планування і правового регулювання. Роботи Ноздрачьова А.Ф. Радянське законодавство і господарський механізм” [334] і Концепція закону про планування” [332] присвячені загальним проблемам правового регулювання планування господарської діяльності. Можна досить впевнено сказати, що ані в громадянському, ані в адміністративному праві проблеми планування ринкової економіки належної розробки не отримали, оскільки опинилися у «мертвій зоні» між предметами цивільного і адміністративного права [148, с. 70-87; 166, с. 61-68; 334, с. 50-61].
Дослідження правового регулювання планування в економічній сфері було найбільш представлене в господарсько-правовій літературі. Великою колективною монографією була книга 1964 р. під редакцією Лаптєва В.В. Правові питання планування промисловості в СРСР” [267]. В розробку правових проблем планування значний внесок зробили Лаптєв В.В., Мамутов В.К., Жабін А.П., Заменгоф З.М., Торкановський В.П., Хайдас Г.А., Разнатовський І.М., Іванов Г.А. та інші автори. Найбільш значними розробками з цього питання були роботи Лаптєва В.В. Економіка і право” [156], Господарське право” [375], Правові форми і методи управління промисловістю” [153], Правове положення державних промислових підприємств в СРСР” [151], Мамутова В.К. Компетенція державних органів в рішенні господарських питань” [162], Вдосконалення правового регулювання господарської діяльності” [165], Заменгофа З.М. Правове регулювання планування народного господарства” в монографії Господарське право” [374], Норми і нормативи як економіко-правова база планування в умовах науково-технічного прогресу” [223], Жабіна А.П. Правові форми і юридична сила планових управлінських рішень” [167], Хайдаса Г.І. Правова природа державних народногосподарських планів” [367], До питання про правову природу народногосподарських планів” [366, с. 37-46], Разнатовського І.М. Управління промисловістю Української РСР” [276], Правове регулювання організації і діяльності республіканських промислових об’єднань” [275], Торкановського Є.П. Народногосподарське планування: зустрічні плани і соціалістичне значення” [353], Іванова Г.А., Приблуди А.Ш. Планові органи в СРСР” [126]. В пострадянський період цей напрямок представлено підручником „Господарське право” під редакцією Мамутова В.К. Мабуть, уперше за останнє більш ніж десятиріччя конкретно йде мова про необхідність правового регулювання планування економічної діяльності [372, с. 192-197].
В державному управлінні дослідження відносно планування економічної діяльності та його правового регулювання практично відсутні. Те, що стосується планування в державному управлінні, відноситься до стратегічного планування. Тут слід відмітити дослідження Шарова Ю.П. „Стратегічне планування в муніципальному менеджменті” [386], „Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівні” [398]. В цьому напрямку зустрічаються статті Тертичка В.В. [348] і В. Маліновського [160].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідними роботами Національної академії державного управління при Президентові України, які виконувались 1998-2008 рр. Так, робота виконувалась за темами Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними і політичними процесами (1998-2000 роки)”, номер державної реєстрації 324, здобувачем обґрунтовані підходи до правового регулювання планування економіки, Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу: управлінські аспекти (2001-2002 роки)”, номер державної реєстрації 0101U006947, здобувачем висвітлюються правові аспекти державного планування, Реформування територіальних основ організації публічної влади на регіональному та місцевому рівні (2003)”, номер державної реєстрації 0103U001648, здобувачем розроблені питання правового регулювання планування бюджету та фінансів, „Економіко-правовий механізм розвитку державного управління і місцевого самоврядування” (2004-2006 роки), номер державної реєстрації 0104U004195, здобувачем розроблена концепція правового регулювання планування економічної діяльності, „Організаційно-правовий механізм управління розвитком регіону” (2007-2008 роки), номер державної реєстрації 0107U004694, здобувачем наданий ретроспективний і сучасний аналіз організаційної структури плануванню економічної діяльності.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і методологічних положень, наукових і практичних рекомендацій щодо розвитку правового регулювання процесу планування ринкової економіки в механізмі державного управління з використанням досвіду розвинених країн, які можуть бути використані в практиці державного управління в процесі розвитку економіки і наближення її до світових стандартів.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
- виявити взаємозв'язки планування і ринкової економіки в механізмі державного управління;
- виявити специфіку планування як функції державного управління;
- дати характеристику правовим відносинам планування ринкової економіки;
- визначити механізм правового регулювання планування економічних відносин;
- проаналізувати досвід правового регулювання розвинених країн в ринковій економіці в механізмі державного управління;
- дати аналіз практики правового регулювання планування в господарській і фінансовій сферах;
- проаналізувати практику та чинне законодавство в сфері планування економічної діяльності і визначити можливості правового регулювання планування в державному секторі економіки;
- надати характеристику правовому регулюванню бюджетної системи та шляхів її удосконалення;
- визначити тенденції правового регулювання планування економічних відносин.
Об’єктом дослідження є діяльність органів державного управління з планування економічної діяльності[3] [57, с. 19].
Предметом дослідження є організаційно-правові засади планування ринкової економіки[4] [57, с. 20].
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що правове регулювання планування ринкової економіки в механізмі державного управління є об’єктивним явищем, яке доцільно використовувати в державному управлінні з метою розвитку ринкової економіки. Це можливо за рахунок переосмислення планування в системі механізму державного управління та його впливу на ринкову економіку.
Методи дослідження. Дослідження правового регулювання планування ринкової економіки в механізмі державного управління ґрунтується на використанні закономірностей об'єктивних економічних законів, управлінності, державного управління і пов'язаних з ними юридичних категорій і понять. В основі дослідження використовується метод системного аналізу структур, що і визначило побудову всієї дисертаційної роботи. На основі його планування досліджується в своїй першопочатковій суттєвості, починаючи з закону планомірності. Після цього досліджується планомірність як категорія сфери управлінності у взаємодії з економічними структурами. Це дає можливість створити об'єктивний базис від дослідження самого планування і його взаємозв'язків до конкретних форм свого прояву. Тому в подальшому дослідження переходить у пласт управлінської діяльності і, в першу чергу, в сферу державного управління. Це забезпечує можливість адекватного сприймання планових процесів і їх впливу на ринкову економіку в сфері діяльності держави. В подальшому це дозволяє перейти до аналізу взаємодії планування і правового регулювання. З цих позицій забезпечується аналіз практики правового регулювання планування економічних відносин і тенденцій його розвитку. Таким чином, метод системного аналізу структур дозволяє вивчити явище з основ його виникнення і подальшого саморозвитку у взаємозв'язках з тими структурами, в яких воно функціонує. Схематично його можна уявити як вертикальний зріз з дослідження, коли явище розглядається в своєму русі по спіралі, пронизуючи різноманітні шари соціально-економічних відносин, де вихід явища на поверхню, тобто конкретну практику, детерміновано його первинною суттєвістю. Такий підхід дає можливість найбільш об'єктивно підійти до розв’язання конкретних проблем, уникаючи суб’єктивізму і побічних деформацій. Тому висновки і пропозиції з вдосконалення організаційно-правових засад планування ринкової економіки досить об'єктивні за своїм змістом.
В дисертації досить широко використовується метод історично-логічного аналізу. Історичний процес розвитку планування і його правового регулювання розглядається з точки зору його логічного розвитку. Це дозволяє забезпечити сполученість історичного розвитку і об'єктивного функціонування соціально-економічних систем, що також підвищує точність самого дослідження. В дисертації використано економіко-правовий метод дослідження проблем планування економічної діяльності [117, 156, 165, 373]. Економіко-правовий підхід системний підхід. Ця якість виявляється в тому, що він забезпечує охоплення як єдиного цілого всієї сукупності правових відносин, відповідних предмету економіки, організації управління і планування ринкової економіки. Його системність проявляється також в тому плані, що юридичні дослідження проводяться на базі економічних, і рішення правових завдань розглядається в контексті рішення економічних проблем [392, с. 18]. В зв'язку з цим положення і висновки враховують результати досліджень економічної і правової науки (теорії економіки, макроекономіки, конкретної економіки, управління, господарського, цивільного, конституційного, адміністративного права та ін.). Поряд з цими методами використано методи сходу від абстрактного до конкретного, індукції і дедукції, аналізу і синтезу, історико-правовий та інші. В сукупності все це дозволяє розглядати проблеми, що мають методологічний характер, створювати нові теоретичні конструкції, аналізувати об'єктивно практику відносин, що складаються, адекватно визначати тенденції в правовому регулюванні планування ринкової економіки.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає у формуванні концептуального підходу до вирішення проблеми правового регулювання планування ринкової економіки. Найбільш суттєві результати дослідження, які відображають внесок автора у розробку означеної проблеми, полягають в такому:
вперше:
доведено, що правове регулювання процесу планування в умовах ринкової економіки активно впливає на виробничі відносини, приведення їх у відповідність до продуктивних сил. З одного боку, воно покликане створювати умови для розвитку продуктивних сил, а з іншого удосконалювати виробничі відносини. Тому обґрунтовано, що іманентною формою державного планування, може бути зобов’язальне планування. Зобов’язальне планування це планування на основі планового контракту між державою і суб’єктом підприємницької діяльності. Йдеться про формування системи планування, де сторони можуть пропонувати економічну діяльність в певних параметрах свого функціонування;
введено поняття управлінності як середовища, в якому формуються механізм державного управління економічною діяльністю і організаційно-правові засади планування, в зв’язку з чим обґрунтовано погляд на закон планомірності як об’єктивний закон сфери управлінності, на противагу погляду, що закон планомірності це економічний закон, що поширює можливості планування в механізмі державного управління;
розкрито сутність закону розподілу праці як процесу розщеплення складної праці до простої, що суттєво впливає на державне управління, його механізм та правове регулювання планування економічної діяльності і втягує державу в регулювання економічної діяльності.
удосконалено:
положення, що регулюючий вплив держави, в тому числі і плановий, пов’язаний з об’єктивним характером розвитку товарного виробництва на основі розподілу праці і необхідністю регулювання соціальних наслідків діяльності суб’єктів підприємницької діяльності;
підходи до впливу держави як гаранта існування суспільства на сучасному етапі на економічні процеси. Самоціллю держави не є регулювання руху капіталу, а збереження суспільства як співіснуючої системи, і здійснити це можливо тільки в тому випадку, якщо функціонування суспільного капіталу знаходиться під контролем держави. Звідси виникає мотив планування в діях держави в правовій формі щодо регулювання соціально-економічних відносин суспільства;
положення, що державне управління і планування знаходяться в органічному взаємозв’язку. Держава, формуючи в правовій формі управлінські рішення, значною мірою планує свої дії, передбачує результат рішень, що приймаються. Держава використовує правове регулювання планування як одну з форм здійснення своєї діяльності в економічній сфері. В державному управлінні за допомогою правового регулювання плануванню піддається не тільки зовнішня діяльність органів держави, але й їх внутрішня діяльність і організаційна структура;
досліджено ретроспективу законодавства про планування, яка свідчить, що система правового регулювання радянського періоду це закономірний розвиток системи державного управління авторитарного характеру, який вів до гальмування розвитку планової системи. Це пояснюється об’єктивними чинниками, що склались в державному управлінні економікою, які не відбивали дійсних економічних відносин, бо був порушений економіко-правовий підхід до формування і розвитку законодавства про планування;

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо формування державно-правових механізмів планування економічної діяльності та розроблено науково-прикладні рекомендації, які забезпечують дієвість державного управління в сфері економічної діяльності. Отримані результати показують, що вихідна методологія виявилася результативною, гіпотеза підтвердилася, поставлені завдання реалізовані і мета досягнута. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки та пропозиції:
1. Аналіз стану досліджень в галузі державного управління з питань правового регулювання планування економічної діяльності засвідчив, що розробка організаційно-правових механізмів планування економічної діяльності і їх конкретне застосування нове і актуальне завдання сучасної науки і практики державного управління, викладене як концепція функціонування і розвитку планування у правовій формі. Планування обґрунтовано як управлінське явище, що виступає важливим чинником розвитку економічної діяльності. В процесі дослідження сформульовано механізм переходу економічного явища в правову форму, в залежності від розвитку трансформаційних процесів у суспільстві. Економічна діяльність і право показані у діалектичному зв’язку в процесі свого історичного розвитку.
2. Розроблена методологія розвитку планування, виходячи із своєї початковості і об’єктивного характеру дії законів суспільного розвитку і реалізації їх у практиці правового регулювання економічної діяльності. Визначена об’єктивна характеристика планування, його сутність, природа, місце в суспільному розвитку та в розвитку економічних відносин і процес переходу планування у площину правового регулювання економічної діяльності. Такий методологічний підхід дозволив здійснити аналіз адекватно об’єктивному руху економічного розвитку, уникаючи суб’єктивізму і впливу теорій на предмет дослідження. Разом з тим, це дало можливість формувати науковий апарат та методи дослідження без викривлення та особистого підходу, що зменшило імовірність помилок в дослідженні та висновках.
3. Виділено правове регулювання планування економічної діяльності в системі ринкової економіки як складова державного управління. Такий висновок є наслідком процесу дослідження. Аналіз взаємодії правового регулювання з ринковими механізмами, з державним управлінням, зі з’ясуванням правової природи економічних нормативів, змісту планових правовідносин, механізму правового регулювання планування та іншого доводить, що правове регулювання планування ринкової економіки знаходиться в межах сфери державного управління.
4. Вирішені теоретичні проблеми правового регулювання планування економічної діяльності, що мають практичну спрямованість. Нарівні з теоретичними дослідженнями і побудовою концепції правового регулювання планування ринкової економіки надано аналіз діючих нормативно-правових актів у цій сфері, їх недоліків, вад, а також досліджена їх відповідність один одному та об’єктивному характеру протікаючих економічних процесів. Зокрема дана розгорнута характеристика Закону України Про державні прогнози і програми соціально-економічного розвитку України” та Бюджетного кодексу як правового акту, що регламентує порядок планування видатків і доходів держави та територіальних громад. Така спрямованість роботи, що заснована на поєднанні теорії і практики, забезпечила не тільки достатній рівень новизни, але можливість зробити обґрунтовані висновки і пропозиції.
5. Доведено висновок про зростання ролі планування і його правового регулювання у сучасних умовах. Сьогодення розвинених країн свідчить, що вони досить широко користуються плануванням в регулюванні ринкової економіки. Держава розглядає правове регулювання планування як додатковий механізм підвищення ефективності економічної діяльності і здійснює пошук нових форм планування, які б змогли ініціювати розвиток ринкового господарства. В останні десятиліття все більш використовуються види планування, засновані на юридичних засадах і до яких можна віднести стратегічне планування та контракт-плани. Поступово і в Україні все ширше використовується планування як важіль регулювання соціально-економічних процесів та розвивається його нормативно-правова база. Показано, що правове регулювання планування економічної діяльності в процесі розбудови Української держави ще не відповідає потребам суспільного розвитку, а тому необхідно його подальше удосконалення.
6. Обґрунтовано положення, що правове регулювання планування виступає як система, що впливає і удосконалює ринкові відносини. Воно включає у себе регулювання різноманітних форм планової діяльності в економічній сфері. За цим регулюванням стоїть процес відпрацювання ринкового механізму, що забезпечує кінцевий результат, і удосконалення відносин, що виникають у зв'язку з цим. Встановлено, що якщо перше буде розглядатися у відриві від другого або навпаки, то правове регулювання є не тільки неповним, але і неефективним. Отже, специфіка правового планування полягає в сполученні процесу економічної діяльності з інтересами держави, власників і робітника у виробництві, обміні, розподілі і споживанні результатів діяльності в умовах ринкової економіки.
7. У дисертації надані рекомендації по удосконаленню діючого законодавства. Рекомендовано прийняття Закону України „Про планування економічного і соціального розвитку держави, регіонів, міст та галузей національної економіки”; Закону України „Про перспективне планування інвестицій”; Закону України „Про планування бюджетного розвитку”, а також у Господарському Кодексі ст. 11 замінити розділом, присвяченим плануванню економічної діяльності, внести зміни і доповнення до Закону України „Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України” з метою створення дієздатного нормативного акту, а не декларативного, яким він є сьогодні.
8. В процесі дисертаційного дослідження визначена значна роль розподілу праці у розвитку державного управління та планування. Висновок, який не зустрічається у науковій літературі, це те, що розподіл праці є зведенням складної праці до простої, яка існує як система. Це дало можливість методологічно обґрунтувати етапи виникнення державного управління і планування та зрозуміти ті процеси, що відбуваються в економічній діяльності на основі взаємодії розподілу праці та планування в сучасних умовах. Найбільш важливим є висновок втягнення держави в коло економічних відносин, розвиток товарності держави та зростання ролі державного управління в регулюванні економічних відносин на основі розподілу праці.
9. В історичному плані доводиться, що законодавство про планування це закономірний процес його розвитку і тієї системи державного управління адміністративно-командного характеру, що склалася в Радянському Союзі. Цікавим в цьому відношенні, як показує аналіз нормативно-правових актів у їх ретроспективі, є явище, коли об’єктивна управлінська категорія як планування застосовується до системи державного керування, яке нехтує науковою основою планування. Таким чином, складається ситуація, коли об’єктивне використовується у суб’єктивній діяльності органів державного управління у відриві від наукової основи планування, що вело до формального планування. Тому більшість того, що містилось в нормативно-правових актах з питань планування в сфері економічних відносин, ніколи не реалізовувалась. Поступово за допомогою законодавства складався механізм гальмування розвитку економічної системи, що, зокрема, вело до розвитку центробіжних сил в державі і розпаду СРСР.
10. В роботі доводиться висновок, що правове регулювання планування не рівнозначне плануванню як такому. Воно значно ширше і багатше останнього. Правове регулювання планування виступає як інструмент управління ринковою економікою в руках держави, ґрунтуючись на об’єктивних закономірностях соціально-економічного процесу. Воно виконує функцію розвитку національного ринку товарів і послуг у відповідності до мети і завдання державного управління. Правове регулювання породжує персоніфіковану відповідальність суб’єктів ринкової економіки, структур державного управління за рішення, що приймаються з планових питань, стратегії і практики планування по виконанню напрямків планової діяльності, їх контролю, порядку формування і руху. Правове регулювання планування створює систему цілеспрямованого впливу на управлінські відносини і ринковий механізм в цілому. Ця цілеспрямованість дозволяє орієнтувати функціонування і розвиток національної економіки в певному напрямку, домагаючись кінцевого результату.
11. В дисертації міститься висновок про можливість застосування зобов’язального планування з боку держави в регулюванні економічної діяльності. Зобов’язальне планування це планування на основі планового контракту між державою і суб’єктом підприємницької діяльності. В плановому контракті кожна із сторін бере на себе зобов’язання по виконанню планових показників: держава через створення умов для їх виконання, аж до фінансування, а підприємство своїми діями досягнути результатів планового контракту. Невиконання сторонами своїх зобов’язань повинне означати не тільки можливість розірвати контракт в односторонньому порядку, але й притягти винну сторону до майнової відповідальності за свої дії. Зобов’язальне планування позбавлене основних недоліків як директивного, так і індикативного планування. Тут знижується жорстка детермінованість волі держави по відношенню до суб’єкта підприємницької діяльності, планові рішення приймаються зважено, інакше прийдеться нести відповідальність не тільки конкретному державному органу, але і його керівнику. В той же час знімається недолік індикативного планування. Ставши стороною в плановому контракті, суб’єкт підприємницької діяльності вже не може ігнорувати волю держави, в зручний для себе момент змінити свою лінію поведінки, бо в противному разі виникає його відповідальність перед державою.

12. На основі проведеного дослідження рекомендується прийняти Закон України Про планування економічного і соціального розвитку держави, регіонів, міст та галузей народного господарства”; Закон України Про перспективне планування інвестицій”; Закон України Про планування бюджетного розвитку”, а також у Господарському кодексі ст. 11 замінити розділом, присвяченим плануванню господарської діяльності, внести зміни і доповнення до Закону України Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України” з метою створення дієздатного нормативного акту, а не декларативного, яким він є сьогодні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Хозяйсвенный механизм развитого социалистического общества / Л.И. Абалкин. М. : Мысль, 1973. 263 с.
2. Авдаков Ю.К. Бородин Л.В. Производственные объединения и их роль в организации управления советской промышленностью / Ю. Авдаков, Л. Бородин. М. : МГУ, 1973. 258 с.
3. Авдаков Ю.К. Народное хозяйство в период иностранной интервенции и гражданской войны (1918-1920г.г.) / Ю. Авдаков. М. : Госиздат, 1959. 43 с.
4. Авдаков Ю.К. Организационно-хозяйственная деятельность ВСНХ в первые годы Советской власти (1917-1921) / Ю. Авдаков. МГУ, 1971. 57 с.
5. Авдаков Ю.К., Бородин Л.В. Производственные объединения и их роль в организации управления советской промышленностью / Ю. Авдаков, Л. Бородин. М. : МГУ, 1973. 58 с.
6. Авер’янов В.Б. Державне управління та виконавча влада: зміст і співвідношення / В. Авер’янов // Вісник державної служби. 2004. № 1. С. 716.
7. Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади України: проблеми реформування. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції / В. Авер’янов. К. : ООО АДЕФ Україна, 2003. 232 с.
8. Административное право : [под ред. Ю.М. Козлова]. М. : Юридическая література, 1968. 575 с.
9. Административное право Украины : [учебник под ред. Ю.П.Битяка]. Х. : Право, 2003. 574 с.
10. Александров Н.Г. О роли права в осуществлении экономических методов руководства промышленностью / Н. Александров // Советское государство и право. 1967. № 6. С. 1122.
11. Алексєєв І. Актуальні проблеми державного управління / І. Алексєєв : Актуальні проблеми державного управління : науковий збірник ОФ УАДУ. Одеса : Оптимум, 2001. Вип. 6. С. 817.
12. Алексєєв І. Функції та об’єкти державного / І. Алексєєв : Актуальні проблеми державного управління : науковий збірник ОФ УАДУ. Одеса : Оптимум, 2001. Вип. 6. С. 1423.
13. Алехин А.П. Предприятие в системе отраслевого управления / А. Алехин. М. : Знание, 1977. 191 с.
14. Альтернатива: выбор пути. М. : Мысль, 1990. 463 с.
15. Андронова Ю.М. Реформування податкової системи України в умовах інтеграції до Європейського Союзу: прибутковий податок з громадян / Ю. Андронова // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2003. № 1. С. 2423.
16. Анискин К.В., Павлова А.М. Планирование и контролинг / К. Анискин, А. Павлова. М. : Омега-Л, 2003. 280 с.
17. Анулич И.В. Государственное управление экономическим развитием // И. Анулич // Проблемы теории и практики управления. - № 10. 2007. С. 919.
18. Арбитраж в народном хозяйстве. М. : Госюриздат, 1948. 383 с.
19. Артемов А., Брыкин А., Шумаев В. Модернизация государственного управления экономикой / А. Артемов, А. Брыкин, В. Шумаев // Экономист. 2008. № 2. С. 2839.
20. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. Атаманчук // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2000. № 3. С. 3544.
21. Атаманчук Г.В. Некоторые проблемы познания государственного управления / Г. Атаманчук // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2003. В. 1. С. 4150.
22. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Г. Атаманчук. М. : Юридическая литература, 1997. 399 с.
23. Бажан Ю. Економічний розвиток і державна політика / Ю. Бажан, О. Кілієвич, О. Мартена, О. Романюк, М. Ройко, В. Юрчишин К. : УАДУ, 2001. 480 с.
24. Базілінська О.Я. Макроекономіка / О. Базілінська. К. : УНЛ, 2005. 442 с.
25. Байцим В. Ефективність управління державним сектором у ринкових умовах господарювання / В. Байцим // Вісник Національної Академії державного управління. К. : НАДУ, 2004. № 3. С. 5665.
26. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю.П. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2003. № 2. С. 3442.
27. Бакуменко В., Кравченко С. Проблемний аналіз державного управління. Актуальні проблеми державного управління // В. Бакуменко, С. Кравченко : Актуальні проблеми державного управління : наук. збірник. Одеса : ОРІДУ, 2005. Вип. 1. С. 3748.
28. Бакуменко В.Д. Аналітичне забезпечення формування державно-управлінських рішень/ В. Бакуменко // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2000. № 4. С. 2940.
29. Бакуменко В.Д. Державне регулювання економіки в умовах переходу до ринку / В. Бакуменко // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 1997. № 1. С. 3645.
30. Бакуменко В.Д. Моделі діяльності як інструмент дослідження суб’єктивно-об’єктивних відносин / В. Бакуменко. // Актуальні проблеми державного управління : науковий збірник. Х. : Вид-во «Магістр», 2002. № 1. С. 3849.
31. Бакуменко В.Д. Теоретичні основи дослідження державно-управлінських процесів / В. Бакуменко // Актуальні проблеми державного управління : науковий збірник. Дніпропетровськ. : ДРІДУ, 2002. Вип. 2. С. 4051.
32. Бакуменко В.Д. Удосконалення прийняття державно-управлінських рішень як один із важливіших чинників розвитку державного управління / В. Бакуменко // Збірник наукових праць Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2003. Вип. 1. С. 2739 с.
33. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методології, практики / В. Бакуменко. К. : Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
34. Бакуменко В.Д. Функція контролю як важлива складова державного управління / В. Бакуменко // Актуальні проблеми державного управління : науковий збірник. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2002. Вип. 11. С. 1425.
35. Балацкий Е. Особенности государственного сектора промышленности / Е. Балацкий. Экономист. № 6. 2002. С. 2132.
36. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Л. Басовский. М. : ИНФА-М, 2004. 260 с.
37. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка : [учеб. пособие] / Л. Басовский. М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2000. 415 с.
38. Батырев С. Что означает план во Франции / С. Батырев //За рубежом. 1991. № 25. С. 3542.
39. Бауэр А. Философия и прогностика / Бауэр А., Эйхорн В. Кребер Г. М. : Прогресс, 1971. 424 с.
40. Бачило И.Л. Функкции органов управления / И. Бачило. М. : Юридическая литература, 1976. 198 с.
41. Біла С. Державне регулювання фінансування структурної трансформації економіки України / С. Біла // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2000. № 3. С. 4748.
42. Біла С. Моделювання державного впливу на структурну трансформацію реального сектора економіки України / С. Біла // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2001. № 3. С. 5465.
43. Біла С. Сучасні тенденції державного регулювання відтворювальної структури економіки України / С. Біла // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2001. № 2. Ч. ІІ. С. 6775.
44. Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) / В. Борденюк // Право України. 2005. № 1. С. 5467.
45. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в конспекті реформи державного управління / В. Борденюк // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2000. № 1. С. 4555.
46. Борденюк В. Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції органів місцевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 1997. № 1. С. 5867.
47. Борденюк В. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави / В. Борденюк // Право України, 2003. № 11. С. 4958.
48. Борденюк В. Співвідношення органу державної влади та органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Збірник наукових праць Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2002. Вип.2. С. 6071.
49. Братусь С.Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод. / С. Братусь // Советское государство и право. 1979. №11. С. 5465.
50. Бревнов А.А. Основы экономической теории / А. Бревнов. Х. : Одиссей, 2004. 511 с.
51. Бунич П.Г. Хозяйственный расчет и эффективность производства / П. Бунич, Г. Киперман, В.Перламутров. М. : Знание, 1974. 252 с.
52. Буряковский В. В. Налоги / В. Буряковский, В. Кармазин, С. Каламбет, О. Водолазная. Днепропетровск : Пороги, 1998. 486 с.
53. Бутенко А.П., Кучеренко В.Р. Державне регулювання економіки в перехідний період / А. Бутенко, В.Кучеренко. Одеса : Градостроитель, 1999. 240 с.
54. Бутук А.И. Макроэкономика / А. Бутук. К. : Знання, 2004. 514 с.
55. Бюджетний Кодекс України ; за станом на 31 жовт. 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 37-38. С. 189327.
56. Вакуленко В.М. Стратегічне планування на місцевому рівні / В. Вакуленко, В. Мамонова, Ю. Шаров. Ужгород : Патент, 2004. 126 с.
57. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах запада: США, Великобритания, Франция, Германия / И. Василенко. М. : Лотос, 2001. 200 с.
58. Васильев А.С. Адмимнистративное право Украины / А. Васильева. Х. : Одиссей, 2001. 288 с.
59. Веденеев Ю.А. Организационные формы государственного управления промышленности в СССР / Ю. Веденеев. М. : Наука, 1984. 48 с.
60. Ведута Е.Н. Стратегия и экономическая политика государства / Е. Ведута. М. : Академический проект, 2003. 462 с.
61. Венгер В. До питання про управління державними підприємствами // В. Венгер // Економіка України, 2005. № 2. С. 3539.
62. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР / А. Венедиктов. Л. : ЛГУ, 1957. Т. 1. 500 с.
63. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР СССР / А. Венедиктов. Л. : ЛГУ: 1961. Т. 2. 864 с.
64. Вінод Т., Мантур Д. Якість економічного зростання / Т. Вінод, Д. Мантур. К. : Основи., 2002. 33 с.
65. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Л. Владимирова. М. : Изд.дом «Дашкова и К», 2001. 308 с.
66. Воротін В. Державне регулювання економіки України: політичний аспект / В. Воротін // Вісник Української Академії державного управління. К. : УАДУ, 2002. № 1. С. 8795.
67. Вуйчік М. Організація та принципи функціонування органів самоврядування в Польщі / М. Вуйчік. Варшава, 2000. 71 с.
68. Гілберт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гілберт. М. : Прогресс, 1969. 186 с.
69. Гладун З.С. Адміністративне право України / З. Гладун. Тернопіль : Карт-бланш, 2004. 579 с.
70. Глазунова Н.И. Система государственного управления / Н. Глазунова. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 551 с.
71. Глівенко І.С. Економічне прогнозування / І. Глівенко, М. Соколов, О. Теліженко. Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. 207 с.
72. Глушков В.М. Проблемы научной организации управления социалистической промышленности / В. Глушков. М. : Экономика, 1966. 273 с.
73. Глушков В.М. Проблемы совершенствования планомерной организации и управления социалистическим производством / В. Глушков. М. : Экономика, 1969. 219 с.
74. Годунов А.А. Социально-экономические проблемы управления социалистическим производством / А. Годунова. М. : Экономика, 1975. 133 с.
75. Господарський Кодекс України ; за станом на 31 жовт. 2008 р. К. : Парламентське вид-во, 2003. 226 с. (Бібліотека офіційних видань).
76. Государственное управление : [под ред. В. А. Козбаненко]. М. : Статут, 2000. 911 с.
77. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування та планування / Б. Грабовецький. К. : Центр навчальної літератури, 2003. 188 с.
78. Гражданское право : [под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К.]. М. : Проспект. 2004. Т. 1 776 с.
79. Гумаргалиев И. Диалектика плана и рынка / И. Гумаргалиев // Экономист. 2005. № 7. С. 8798.
80. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне. К. : Основи, 1993. 167 с.
81. Дайнеко О.А. Наука управления в СССР / О. Дайнеко. М. : Экономика, 1967. 326 с.
82. Данилишин А.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы рахвития / А. Данилишин, Л. Шостак. К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2002. 356 с.
83. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55-93 Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради. 1993. № 28. С. 362457.
84. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 14-92 «Про податок на добавлену вартість» // Відомості Верховної Ради. 1993. № 10. С. 183243.
85. Державне регулювання економіки ; [навч. посібник ; Чистів С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін.]. - К. : КНЕУ, 2000. 316 с.
86. Державне управління : словник-довідник / [В. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д. Безносенко та ін.] ; за заг. ред. В. Князєва, В. Бакуменка. К. : УАДУ, 2002. 228 с.
87. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади :