ПОДАТКОВА І КРЕДИТНО-ФІНАНСОВА ЗЛОЧИННІСТЬ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1
Злочинні посягання у сфері фінансової діяльності
1.1. Загальна характеристика фінансової системи та податкової і кредитно-фінансової злочинності
16
1.2. Кримінально-правові ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України) та шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України)

38
1.3. Кримінологічна характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами

65
Розділ 2
Детермінація податкової та кредитно-фінансової злочинності

2.1. Проблемні питання детермінації злочинності 100
2.2. Причини й умови вчинення ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами

111
Розділ 3
Попередження податкової та кредитно-фінансової злочинності
3.1. Загальносоціальні заходи попередження 145
3.2. Спеціально-кримінологічне попередження ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фі-нансовими ресурсами

158
Висновки 186
Використана література 197
Додатки 219

ВСТУП

Перехідний період до ринкових відносин в Україні обумовлює необхід-ність проведення ряду соціально-економічних, політичних, правових та інших реформ, для яких характерною рисою є реорганізація механізму господарювання в цілому та окремих його ланок. Ці процеси, на жаль, протікають непослідовно і суперечливо, оскільки вони пов’язані з розривом налагоджених за часів СРСР господарських зв’язків, спадом виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, зниженням життєвого рівня значної частини населення країни. Крім того, процеси, що відбуваються, супроводжуються загостренням криміногенної обстановки, значним зростанням окремих груп злочинів як загальнокримінальної спрямованості, так і злочинів у сфері економіки. Недовершене врегулювання питань власності, відсутність дійового контролю за законністю надходжень грошових коштів, що використовуються під час приватизації, незбалансованість кредитно-фінансової системи, високий ступінь монополізації деяких галузей народного господарства, значні недоліки й прорахування у сфері оподаткування та інші фактори не лише ускладнюють непросту економічну обстановку в Україні, але й сприяють значному розповсюдженню кримінальних проявів у цій сфері. При цьому треба зазначити, що у сфері оподаткування досить часто вчиняються не лише злочини, власне, пов’язані з ухиленням від сплати податків, але й сукупні з ними злочини, а саме зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення та деякі інші, що підтверджується результатами приведеного дослідження. Крім цього, до злочинів, що вчиняються у сфері економіки і фінансів, слід віднести шахрайство з фінансовими ресурсами, яке теж у своєї конструкції передбачає окремі елементи ухилення від сплати податків.
За своєю структурою фінансова злочинність охоплює цілу низку злочин-них діянь, передбачених, зокрема, в статтях 207, 209-212, 211, 212, 222, 223 Кримінального кодексу України1. Але в дисертації не випадково зроблений вибір на вивченні й аналізі таких злочинів як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст.212 КК України) і шахрайств з фінансовими ресурсами (ст.222 КК України). Це пояснюється певною низкою причин.
По-перше, все більшого розповсюдження набувають саме ці види злочи-нів. Офіційними органами статистики України констатується постійне їх збіль-шення. Так, після значної перерви у практиці застосування кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, питома вага вказаних злочинів у структурі господарських злочинів за останні роки збільшилася від 10% у 1996 р. до 20% у 2001 р. Спричинений збиток у 2000 р. оцінюється більш ніж у 32,3 млн. грн. Більш ніж удвічі зросла й кількість випадків фінансового шахрайства – з 1129 фактів у 1995 р. до 2578 у 1999 р., суми завданих збитків теж сягають мільйонів гривень За останні п’ять років кількість розглянутих судами кримінальних справ з цих видів злочинів збільшилася майже у 3 рази. Раніше проведені дослідження і наші власні висновки дають підстави вважати, що й у найближчі роки динаміка цих злочинів залишиться несприятливою – кількість злочинних проявів буде і далі стрімко зростати.
По-друге, звертає на себе увагу географія вказаних злочинів: ці протиправні діяння набули значного поширення і вже виходять за межі окремої держави. Вони набувають міжнародного характеру, при цьому з використанням транснаціональних злочинних зв’язків, що створює сприятливі умови, зокрема, для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, приховування прибутків від оподаткування, незаконного переведення кредитних коштів за кордон, конвертації безготівкової національної валюти у готівкову іноземну, і в решті решт, призводить до спустошення державної скарбниці, формування “чорного” ринку фінансових послуг тощо. Крім того, найбільше зростання рівня фінансової злочинності спостерігається у тих ділянках фінансової системи, які пов’язані із задоволенням життєвих потреб населення. Це, насамперед, податкові порушення у сфері торгівлі, транспортних послуг, сільського господарства, перероблюючої промисловості, а також порушення у галузі кредитно-фінансових відносин.
По-третє, вказані порушення, перш за все, пов’язані з викраданням, хабарництвом, корупцією, що створює міцне підґрунтя організованої злочинності і такої її складової частини як тіньова економіка, а остання становить, за різними підрахунками українських і зарубіжних експертів, близько 50-60% економіки України. У зв’язку з цим у підприємництво все більше і більше проникають особи з кримінальним минулим та інші представники злочинного світу.
По-четверте, з року в рік все більш широкою стає соціальна база правопорушників цих видів злочинності: все більший прошарок громадян вважає для себе допустимим незначне “відхилення” від норм закону у вигляді несплати податків і обов’язкових платежів, неповернення кредитних ресурсів чи використання їх не за призначенням тощо. Подібна ситуація деформує суспільну свідомість, підриває силу і авторитет закону, призводить до ущемлення прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності.
По-п’яте, сьогодні потребує наукової обробки і систематизації вже нако-пичений досвід вивчення і боротьби з ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів і шахрайством з фінансовими ресурсами.
По-шосте, у період 1991-1995 років у статистичній звітності МВС України структура викритих та розслідуваних злочинів, вчинених у сфері економіки в цілому, була представлена наступними видами злочинних діянь: фальшивомонетництво, розкрадання, спекуляція, незаконні валютні операції, незаконна торгівельна діяльність, порушення правил торгівлі. З 1996 р. вказана структура статистичної звітності МВС України у зв’язку із змінами, що були внесені в КК України, була розширена за рахунок таких діянь, як шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. І як свідчать цифри, саме останні стали найбільш типовими “представниками” фінансової злочинності у структурі всієї злочинності України із статистичної точки зору.
По-сьоме, необхідно мати на увазі, що шахрайства з фінансовими ресур-сами та ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів є злочинами з високим ступенем латентності. Удосконалюються засоби вчинення злочинів, з’являються нові, витончені “винаходи” у галузі фінансових зловжи-вань. Відсутність якісних узагальнень слідчо-судової практики і постанов Пленуму Верховного Суду України щодо застосування новацій, введених до кримінального законодавства, призводить до ситуації, коли навіть у разі заподіяння великих збитків економічним інтересам держави, суб’єктам підприємницької діяльності, громадянам прийняти суду зважене справедливе і законне рішення дуже складно.
По-восьме, виявлені соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні риси особистості злочинців, які вчиняють ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, шахрайства з фінансовими ресурсами, можуть бути з великою ймовірністю поширені й на особистості тих злочинців, які вчинили інші види фінансових злочинів.
По-девяте, різноманітні способи вчинення зазначених злочинів виклика-ють нагальну необхідність їх вивчення, так як накопичення значного за обсягом несистематизованого наукового матеріалу, призводить до появи численних, розрізнених і суперечливих практичних рекомендацій. Закономірно, що така ситуація потребує інтегрованого підходу до проблеми загальних положень їх попередження, визначення сутності і поняття фінансової злочинності в цілому та податкової і кредитно-фінансової злочинності, зокрема, класифікації цих злочинів. При цьому треба зазначити, що ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів і шахрайство з фінансовими ресурсами виявляють властивість значно краще піддаватися дії загальносоціальних і спеціально-кримінологічним заходам попередження порівняно з іншими економічними злочинами.
Кримінально-правовим і кримінологічним проблемам вивчення ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів і шахрайства з фінансовими ресурсами присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, як-от: П.П. Андрушка, В.І. Антипова, Л.П. Брич, М.Б. Бучко, В.Н. Вересова, Б.В. Волженкіна, П.Т. Геги, Д.І. Голосніченка, А.Є. Гутника, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, В.Є. Емінова, А.А. Казіни, О.Г. Кальмана, Я.М. Кураш, В.Д. Ларічева, В.В. Лисенка, В.Р. Мойсика, В.О. Навроцького, В.М. Поповича, Є.Л. Стрельцова та ін. Але дослідження вказаних авторів були проведені ще в 90-х роках ХХ століття. Водночас на сучасному етапі розвитку економіки України чимало висловлених ними положень певною мірою вже втратили свою новизну, актуальність через ті кардинальні зміни, що відбулися в законодавстві та суспільних відносинах, які воно регулює. Так, з часом істотно змінився соціальний зміст шахрайства з фінансовими ресурсами та ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. При цьому, останнім часом найчастіше проблематика фінансової злочинності досліджувалася в рамках наук кримінального права або ж криміналістики, а висвітленню цих питань в кримінології приділялася значно менша увага. До того ж в Україні майже немає кримінологічних дослі-джень фінансової злочинності на монографічному рівні. Також немає і чіткої системи заходів подолання зазначених злочинів. Так, наприклад, робота А.Є. Гутника “Попередження податковою міліцією ухилень від сплати податків” торкається кримінологічної характеристики лише одного виду фінансових злочинів – злочинів, передбачених ст.212 КК України, і їх попередження лише органами податкової міліції. А це, здається, вельми обмежений підхід до розгляду такої важливої проблеми як фінансова злочинність в її характерних проявах. Все це потребує уточнення та подальшу розробку раніше сформульованих висновків. Крім того, через відносно незначну питому вагу в структурі зареєстрованої злочинності податкова і кредитно-фінансова злочинність, як найбільш характерні прояви фінансової злочинності, майже не були предметом самостійних комплексних кримінологічних досліджень в Україні. Також не приділялася увага у достатній мірі особливостям злочинців, які вчиняють протиправні діяння у цих сферах життєдіяльності, мотивації їх злочинної поведінки, розробці системи засобів попередження означених протиправних діянь. Тому виникає нагальна необхідність більш глибокого і предметного вивчення сутності цих злочинних проявів. І тільки комплексний розгляд усіх зазначених вище питань може вивести на якісно новий теоретичний і практичний рівень вирішення такої актуальної для сьогодення проблеми.
Вищенаведене свідчить про своєчасність узагальнення теоретичного і емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій розвитку злочинності у податковій та кредитно-фінансовій сферах, вирішення на цій підставі низки проблем, пов’язаних з внесенням пропозицій щодо їх розв’язання в теорії, нормотворчості і практиці правоохоронних та інших органів, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження спрямований на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000, і є складовою частиною досліджень, передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (№0186.0.070883). Дисертація являє собою певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження, зазначеного цим планом.
Об’єктом наукового дослідження є податкова і кредитно-фінансова зло-чинність як найбільш типові прояви фінансової злочинності.
Предмет дослідження складається з аналізу кримінологічної характеристики податкової і кредитно-фінансової злочинності на прикладі таких найбільш розповсюджених злочинних діянь, як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст.212 КК України) і шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.222 КК України), зокрема їх кількісно-якісних показників в Україні (рівень, структура, динаміка, тенденції подальшого розвитку, оцінка їх латентності); причин й умов, що детермінують ці різновиди злочинів; характерних рис та особливостей особистості злочинців, що вчиняють злочини у сфері фінансової діяльності, заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження цих негативних явищ соціальної дійсності, зокрема. актуалізації необхідності розробки комплексних програм подолання означених різновидів злочинів.
Метою дисертаційної роботи є комплексне кримінологічне вивчення по-даткової і кредитно-фінансової злочинності на прикладі таких видів злочинів, як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами, що включає дослідження кількісних і якісних параметрів цих різновидів злочинності, детермінант, що їх зумовлюють, особистості злочинця, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики боротьби й попередження даних різновидів злочинності.
Для досягнення цієї мети автор поставив перед собою наступні завдання, які становлять зміст дисертаційного дослідження:
- визначити стан сучасної наукової розробки даної проблеми в кримінологічній науці;
- провести аналіз практики застосування кримінально-правових норм про відповідальність за злочини, що вчинені у сфері оподаткування, з урахуванням історії економіко-політичних умов розвитку нашої держави;
- визначити поняття фінансової системи України, її структурні елементи та їх кримінологічне значення у механізмі детермінації податкової та кредитно-фінансової злочинності;
- проаналізувати різні підходи до визначення поняття економічної, фінансової, кредитно-фінансової, податкової злочинності у спеціальній літературі, сформулювати власне поняття фінансової злочинності в цілому та її загальної структури, визначити критерії віднесення тих або інших злочинів саме до зазначених видів злочинності;
- надати розгорнуту кримінологічну характеристику сучасної податкової та кредитно-фінансової злочинності шляхом дослідження ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів і шахрайства з фінансовими ресурсами (в комплексі із супутніми злочинами);
- виявити найбільш типові кримінологічні риси особистості злочинців, діяння яких поєднані із вчиненням злочинів у сфері податкової та кредитно-фінансової діяльності;
- визначити причини, що детермінують ці злочини, і обставини, які спри-яють їх вчиненню;
- розробити науково обґрунтовані і практично виважені заходи, спрямовані на подолання злочинності у податковій та кредитно-фінансовій сферах, зокрема, і у фінансовій сфері в цілому, а також пропозиції щодо удосконалення відповідних норм галузей права, які торкаються механізму врегулювання суспільних відносин у зазначених сферах і врешті решт надають можливість досягнути мети попередження цих різновидів злочинності.
Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до пізнання суспільних явищ і процесів. Крім того, у процесі дослідження були використані й загальнонаукові методи пізнання, зокрема, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичний. Для вирішення окремих теоретичних і прикладних завдань застосовувалися також конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу отриманої інформації (вибіркове узагальнення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування засуджених, працівників органів внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури і суду). Так, за допомогою системно-структурного методу була здійснена обробка та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу. Завдяки порівняльно-історичному методу проаналізовані кримінально-правові норми та норми інших галузей права, зокрема, адміністративного, податкового, фінансового, що стосуються відповідальності за ухилення від сплати податків, у різні історичні етапи розвитку нашої держави та зроблена наукова оцінка сучасного стану низки нормативно-правових актів. Конкретно-соціологічні методи сприяли всебічному отриманню найбільш повного інформаційного матеріалу про об’єкт та предмет дисертаційного дослідження.
У ході дослідження використовувалося широке коло спеціальних літера-турних джерел із проблем кримінології, кримінального права, економіки, історії, теорії управління, соціології, психології тощо.
Емпірична база дисертаційного дослідження складається із вивчення та аналізу з використанням спеціалізованих питальників понад 300 архівних і слідчих кримінальних справ, що були розглянуті судами або знаходились у провадженні органів слідства Харківської, Донецької, Полтавської і Сумської областей у 1997-2002 роках за статтями 1482, 1485 КК України 1960 р. (статтями 212, 222 КК України 2001 р.), в тому числі й кваліфіковані за сукупністю злочинів. Крім того, було проведено опитування (анкетування та інтерв’ювання) засуджених за статтями 212, 222 КК України (у тому числі й за сукупністю злочинів) та осіб, які обвинувачувалися у вчиненні цих злочинів, а також 100 працівників правоохоронних органів, проведено контент-аналіз офіційної та комерційної преси за 1997-2003 р.р.; проаналізовано статистичні звіти та довідки МВС України, Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України, а також судових оглядів та інших матеріалів, що стосуються тематики дослідження.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинне законо-давство України (кримінальне, податкове, адміністративне, фінансове, цивільне, господарське та ін.), укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, що регулюють питання оподатку-вання громадян і фізичних осіб, постанови Пленуму Верховного Суду України. Аналіз емпіричного матеріалу та законодавства здійснений за станом на 1 липня 2003 р.
Наукова новизна одержаних результатів визначається комплексним характером дослідження проблеми злочинності у податковій та кредитно-фінансовій сферах у її кримінологічному і кримінально-правовому аспектах, поєднаного з розробками цієї проблеми у галузях економічної науки, податкового, адміністративного, фінансового права, теорії управління. Конкретний внесок дисертанта у розв’язанні питань щодо злочинів у сфері фінансової діяльності держави полягає в тому, що ним визначено низку пропозицій, які мають значення для теорії науки і практики боротьби з даними злочинними проявами. До найбільш вагомих результатів, що відбивають новизну дисертаційного дослідження, віднесені наступні теоретичні положення і практичні пропозиції, які виносяться на захист:
- по-новому зроблена поглиблена комплексна кримінологічна і кримінологічно значуща кримінально-правова характеристика злочинів у податковій та кредитно-фінансовій сферах: ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, шахрайства з фінансовими ресурсами, зокрема, проаналізований рівень, структура, динаміка даних злочинів. Це надало можливість обґрунтувати положення про значну латентність цих злочинів; провести порівняння цих видів діянь за рядом кримінально-правових та кримінологічних ознак; сформувати положення відносно тотожності кримінологічних характеристик вивчених злочинів з іншими злочинами фінансової спрямованості та обґрунтувати їх наукове і практичне значення;
- визначено поняття фінансової злочинності з позицій кримінології, її найбільш значущі критерії; запропоновано класифікацію фінансових злочинів з виокремленням таких різновидів фінансової злочинності. як податкова та кредитно-фінансова злочинність;
- у безпосередньому зв'язку з темою дослідження проаналізовано проблему легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як різновиду злочинів у сфері фінансової діяльності, окреслено певні перспективні напрямки кримінологічного дослідження цієї проблеми;
- на підставі критичного переосмислення чисельних класифікаційних сис-тем щодо способів і форм підготовки, здійснення та приховування злочинцями фактів вчинення податкових і кредитно-фінансових злочинів (на прикладі ухи-лення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та шахрайства з фінансовими ресурсами) по-новому із врахуванням потреб практики боротьби з цими видами злочинних проявів класифіковані зазначені способи і форми;
- емпіричним шляхом виявлена і наукового обґрунтована необхідність комплексного кримінально-правового та кримінологічного дослідження злочинних діянь не тільки у сфері податкових і кредитно-фінансових відносин, але й супутніх злочинів у зазначених сферах, як-от: зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення, викрадання із використанням службового становища тощо, на підставі чого зроблено висновок про комплексний характер злочинної діяльності у податковій та кредитно-фінансовій сферах;
- з метою створення системи ефективних заходів попереджувальної діяльності у сфері фінансової злочинності по-новому за низкою ознак соціально-демографічного, кримінально-правового і морально-психологічного характеру вивчена особистість злочинців, які вчинили ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, шахрайство з фінансовими ресурсами, а також супутні їм злочини;
- вперше висловлені пропозиції щодо розробки та прийняття в Україні Концепції боротьби зі злочинами в податковій та кредитно-фінансовій сферах, а також запропонована загальна структура та зміст проекту вказаного документу;
- по-новому за низкою напрямків розроблена комплексна система заходів щодо підвищення ефективності попередження зазначених різновидів злочинності.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації мають як певне теоретичне, так і спеціально-галузеве прикладне значення для розвитку кримінологічної науки і правоохоронної практики. Зокрема, висновки, що містяться в роботі, можуть бути враховані при підготовці проекту Податкового кодексу України, загальнодержавних програм боротьби зі злочинністю, у тому числі і Концепції та Програми боротьби за злочинами у податковій та кредитно-фінансовій сферах та інших законодавчих і підзаконних нормативних актів з питань оподаткування та кредитно-фінансової діяльності. Крім того, отримані результати можуть сприяти поглибленню кримінологічних знань з проблем вивчення зазначених злочинів – їх кримінологічній характеристиці, особистості злочинців, які вчиняють злочини у податковій та кредитно-фінансовій сферах, питань їх детермінації та попередження. Висновки, що містяться у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані під час викладання дисципліни “Кримінологія”, а саме: при підготовці спеціального курсу лекцій, навчально-методичних посібників та підручників для студентів вищих юридичних навчальних закладів; для підвищення кваліфікації практичних працівників правоохоронних органів та інших службовців органів управління; подальшій науковій розробці проблеми попередження злочинності у сфері фінансовій діяльності держави. Пропозиції та висновки по дисертації сприятимуть також вдосконаленню практики боротьби відповідних суб’єктів попереджувальної діяльності з даними різновидами злочинності.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою самостійне наукове дослідження, яке проведене автором особисто, у тому числі положення, що сформульовані в роботі, а також рекомендації, пропозиції та висновки, що отримані у результаті обробки та аналізу матеріалів судово-слідчої практики, наукових та нормативно-правових джерел, є авторськими наробками. При цьому деякі сторони проблеми податкової і кредитно-фінансової злочинності розкриті вперше або по-новому, творчо. У статті “Проблеми комп’ютерної злочинності”, написаній в співавторстві, автором особисто складений прогноз щодо даного виду злочинів на майбутнє.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Головні результати дисертаційної роботи були викладені автором на науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи” (м. Київ, 25 червня 1997 р.), науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Становлення правової системи демократичної України та юридична наука” (м. Харків, 16-17 червня 1998 р.), міжнародному науково-практичному семінарі “Фінансова злочинність” (м. Харків, 12-13 лютого 1999 р.), дев’ятій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Корупція, економічні злочини: шляхи подолання та удосконалення правових чинників розвитку суспільства” (м. Донецьк, 18 жовтня 2000 р.), науковій конференції молодих вчених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження знайшли відо-браження в 4 статтях і 6 тезах наукових повідомлень.
Структура дисертаційного дослідження обумовлена його цілями, за-вданнями та предметом і складається зі вступу, 3-х розділів, які містять 7 підрозділів, висновку, списку використаних літературних джерел в кількості 248 найменувань. Загальний обсяг праці – 229 сторінок, текст дисертації – 196 сторінок.

Список літератури

Висновки
Комплексне кримінологічне дослідження злочинності в податковій та кредитно-фінансовій сферах, виконане на емпіричних дослідженнях ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК) та шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), дозволило зробити низку висновків, внести пропозиції і рекомендації з подальшого вдосконалення практики боротьби з даними видами злочинів та визначити перспективні напрямки досліджень з обраної проблематики на майбутнє.
1. На систему фінансових правовідносин, що склалася сьогодні в Україні, посягає низка злочинних діянь. Сукупність цих діянь ми відносимо до фінансової злочинності. У теорії кримінологічної науки, а також у кримінальному праві, криміналістиці серед вчених немає єдиної точки зору щодо визначення фінансової злочинності. Немає одностайності й серед практиків. Ще більш розбіжностей у визначенні підстав віднесення злочинів до зазначеного різновиду злочинності і співвідношення з такими поняттями як економічна злочинність, господарська злочинність, злочини економічної спрямованості тощо. Вважаємо, що всю масу злочинів, які посягають на господарські відносини, про що йдеться у розділі 7 КК України, слід визначити як “господарська злочинність”. В основі ж запровадженого автором виділення фінансової злочинності покладений інтегрований критерій, що включає такі обов’язкові елементи: 1) наявність певного предмету посягання – матеріальних коштів (грошові кошти, валютні кошти, цінні папери, інші матеріальні цінності); 2) порушення процесу законного руху або ж створення передумов для порушення цього процесу і 3) в цілому єдність видового об’єкту посягання – правовідносини у сфері фінансової діяльності господарюючих суб’єктів. Зроблено висновок, що фінансову злочинність складають злочини, які посягають на суспільні відносини (відповідні структурні елементи, форми функціонування фінансової системи) у сфері фінансового господарювання держави, різних суб’єктів підприємницької діяльності, громадян шляхом незаконного “запуску” фінансового механізму і переміщення фінансових коштів або створення відповідних умов для їх переміщення до зацікавлених осіб чи, навпаки, умов для “неспрацьовування” вказаного механізму.
2. З’ясовано, що у практиці застосування статей Кримінального кодексу України, які передбачають кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, маються значні недоліки. Такий стан речей зумовлений деякими економіко-політичними аспектами історії розвитку держави, які проаналізовано в роботі. Зазначається, що кримінальна відповідальність за податкові злочини вперше була встановлена КК Української РСР у 1922 році. При цьому норми КК мали виразну класову спрямованість. Кримінальним кодексом УРСР 1927 р. так само в ряді статей передбачалася відповідальність за податкові злочини, при цьому було значно розширене коло кримінально караних діянь. Податкова реформа 1930 року в СРСР уніфікувала податкові і неподаткові платежі до державного бюджету і призвела до того, що кримінально-правові норми, які передбачали відповідальність за ухилення від сплати податків, втратили актуальність. У сучасному вигляді склад “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” був запроваджений Законом України від 28 січня 1994 р.
Стосовно шахрайства з фінансовими ресурсами зазначається, що недоліки практики застосування цієї норми кримінального закону пов’язані не тільки з її відносною новизною і недоліками формулювання диспозиції ст. 222 КК України, але й із значними складнощами оперативно-розшукового і кримінально-процесуального характеру.
3. Констатується, що у структурі загального числа зареєстрованих злочинів триває зростання злочинів економічної спрямованості. Тобто на сьогоднішній день не зупинений негативний процес криміналізації економіки.
Спираючись на дані офіційної статистики та власні дослідження, автор зазначає, що вказана тенденція стосовного податкової злочинності є очевидною і незаперечною. Стосовно кредитно-фінансової злочинності, на прикладі вивчення шахрайства з фінансовими ресурсами, обґрунтовано тезу про значну латентність цього виду злочинності і незадовільний стан роботи правоохоронних органів по виявленню цих злочинів.
4. Одним із центральних елементів кримінологічної характеристики ухилення від сплати податків є саме спосіб вчинення злочину і характеристика злочинної поведінки правопорушника. Наголошується, що при вчиненні податкових злочинів застосовується значна кількість способів ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів. Перманентні зміни податкового законодавства неминуче тягнуть за собою появу нових способів ухилення від сплати податків, “модернізацію” вже відомих. Але найбільш усталеними способами вчинення податкових злочинів залишаються заниження (53,7%) або ж приховування (23,2%) об'єкту оподаткування. Докладно аналізуються менш поширені способи, надано їх класифікацію.
На прикладі вивчення шахрайства з фінансовими ресурсами автор доходить висновку, що “універсальним” способом вчинення як вказаного злочину, так і взагалі злочинів кредитно-фінансового спрямування, є обман (родовий спосіб вчинення зазначеного злочину). Але в межах цього способу виділяються також й форми, в яких даний обман втілюється. Стосовно шахрайства з фінансовими ресурсами вказується, що двома найбільш розповсюдженими формами дій злочинців, які відрізняються лише в деталях, зокрема, в характері та об’ємі неправдивих відомостей є: 1) вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації для використання одержаних коштів за цільовим призначенням; 2) надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання будуть використовуватися на цілі, не передбачені кредитним договором. За результатами дослідження встановлено, що названі форми злочинної діяльності розподілилися приблизно порівну.
5. Зазначається, що оцінки фахівців стосовно латентності ухилення від сплати податків відрізняються майже діаметральної протилежністю. Оцінки фахівців щодо фінансового шахрайства також розходяться, хоча ними і не приводиться будь-яких індексів латентності для розглянутого виду злочинів: їх думки характеризуються оціночними поняттями типу “величезна латентність – низька латентність”. На підставі цього і з урахуванням попередніх положень дослідження автор доходить висновку, що ступінь латентності злочинів як податкової, так і кредитно-фінансової спрямованості, можна оцінювати лише приблизно, порівнюючи латентність даних видів злочинних діянь відносно один одного. На рівні окремих складів злочинів, що досліджувались, сформульовано висновок про те, що ухиленням від сплати податків притаманний більш значний ступінь латентності, ніж для шахрайства з фінансовими ресурсами. Автор обґрунтовує вказану думку тим, що: 1) у кількісному вираженні база платників податків набагато перевищує кількість фактів звернення у кредитно-фінансові установи з метою одержання кредитів, субвенцій, субсидій, дотацій; 2) охопити системою тотального контролю всю масу юридичних і фізичних осіб – платників податків при нинішній ситуації в економіці країни не уявляється можливим; 3) з документального боку – виявлення і доказування фактів ухилення від сплати податків набагато складніше порівняно із виявленням і доказуванням злочинів у кредитно-фінансовій сфері.
6. Вивчення соціально-демографічних характеристик особистості злочинців, які вчинили зазначені кримінальні діяння, дозволило дійти висновку про те, що особам, які вчиняють злочини у податковій та кредитно-фінансовій сферах, притаманні специфічні риси. Приблизно кожне п'яте ухилення від сплати податків вчиняється жінками (22,8%); майже половина злочинів, пов’язаних із шахрайством з фінансовими ресурсами, також вчиняється жінками (47,4%). Очевидно, що відсоток злочинців чоловічої статі “урівнюється” жіночою, зокрема, за рахунок значного числа працюючих бухгалтерів, які традиційно належать до жіночої професійної сфери. Найбільш “активними” неплатниками податків слід визнати осіб у віці від 30 до 39 років (28,8%). Порівняно підвищений вік фінансових шахраїв, основна криміногенна маса яких приходиться на 40-49 років (39,5%), дозволяє сформулювати думку про те, що ця тенденція взагалі властива для осіб, які вчиняють злочини у кредитно-фінансовій сфері.
Констатується, що особи, які вчиняють злочини у податковій та кредитно-фінансовій сферах, здебільшого характеризуються високим освітнім цензом, високим рівнем соціальної адаптованості, мають значний соціальний статус. Ця точка зору ґрунтується також і на власних дослідженнях автора, якими з’ясовано, що вищу освіту мали 48,3% винних у злочині, передбаченому ст. 212 КК України, і 81,6% винних у злочині, передбаченому ст. 222 КК України. Не зареєстровано жодного випадку наявності у винного неповної середньої або ж лише початкової освіти. Суспільно корисною працею на момент вчинення злочину займалися всі винні. Знаходилися у шлюбі 70,4% осіб, які вчинили ухилення від сплати податків, і 92,1% осіб, винних у вчиненні фінансового шахрайства. Сімейні стосунки у винних обох категорій відрізняються відсутністю серйозних внутрішніх сімейних конфліктів. Багато винних займають високе соціальне становище у суспільстві (керівники підприємств, окремих структурних підрозділів підприємств, головні (старші) бухгалтери тощо). Абсолютна більшість винних в ухиленні від сплати податків і шахрайстві з фінансовими ресурсами раніше не мали судимості (відповідно 98,5% і 100%).
7. Шляхом дослідження і аналізу соціально-психологічної характеристики особистості податкового і кредитно-фінансового злочинця з’ясовано параметри мотиваційної сфери його суспільно небезпечної діяльності. Констатується, що переважна більшість винних (61,8%) характеризується наявністю корисливого мотиву у традиційному розумінні. В той же час виявлені специфічні особливості мотиваційної сфери. Так, винні мотивували свої вчинки також інтересами підприємства і його працівників; невірним розумінням положень податкового законодавства, у тому числі з вини податкових органів; значними витратами на ведення підприємницької діяльності; тяжким особистим матеріальним становищем; невиправдано високими ставками податків; необережною помилкою в податковій звітності тощо. Такі результати дозволяють зробити висновок про наявність у вивченої категорії злочинців так званої корпоративної, або групової зацікавленості. Однак в цілому вивченій категорії осіб властиві корисливо-споживча орієнтація, прагнення до наживи, володіння матеріальними благами і цінностями, які найчастіше не можуть бути отримані в межах законної діяльності; їм притаманні потреби та інтереси престижного характеру. Це є домінуючою рисою морально-психологічного портрету податкового і кредитно-фінансового злочинця.
8. Емпіричною перевіркою гіпотези про те, що при вчиненні податкових злочинів часто або завжди має місце співучасть керівника суб'єкта підприємницької діяльності і головного (старшого) бухгалтера, встановлено, що співучасть зазначених осіб було констатовано вироком суду лише у 2,1% вивчених кримінальних справ. Однак автор вважає, що такий результат вибіркових досліджень все ж цілком не спростовує висловленої гіпотези і пояснюється дією переважно двох груп обставин: 1) обізнаністю винних стосовно посилення відповідальності при вчиненні злочину групою і відповідним перешкоджанням встановленню об'єктивної істини у справі; 2) неправильним використанням тактичних прийомів і рекомендацій слідчими по даній категорії справ під час їх досудового розслідування; недостатньо високою кваліфікацією і свідомістю деяких працівників слідства, які заради швидкого завершення розслідування вдаються до так званої “підміни процесуальної фігури”, діючи за відомим принципом – краще один “залізний” свідок, ніж двоє “ніяких” підозрюваних.
9. При розгляді причинного комплексу злочинності у податковій та кредитно-фінансовій сферах сконцентровано увагу на різних видах суспільних відносин. Серед таких – у контексті кримінологічного вивчення проблеми – роль вихідних, базисних належить економічним відносинам, які ми відносимо до факторів об’єктивного порядку. Крім того, погоджуючись з розподілом усіх факторів на причини та умови, вважаємо, що економічні фактори, поряд із соціальними та суспільно-психологічними, є причинами в детермінації розглянутих видів злочинності. Разом з тим роль умов, на нашу думку, належить політичним і правовим факторам, хоча при цьому всі зазначені фактори треба розглядати паралельно через їх взаємозв'язок і взаємозумовленість. Окремо підкреслене питання незадовільного стану податкового законодавства, який оцінений широкими верствами населення як неадекватний реаліям економічної системи нашого суспільства – недосконале і нестабільне, зайво ускладнене й об'ємне з надмірно високим рівнем оподаткування. Дослідження детермінаційних процесів дало можливість дійти висновку, що у теперішній час протидія злочинним проявам у податковій та кредитно-фінансовій сферах з боку правоохоронних органів є недостатньо ефективною. Зокрема, внаслідок відсутності у достатньому обсязі інформації щодо осіб, фактів і процесів, які відбуваються навколо банківської діяльності, а також безпосередньо усередині банків, правоохоронні органи зіштовхуються із процесом інфільтрації, тобто з проникненням до складу персоналу банків представників кримінальних структур, що уможливлює й істотно полегшує вчинення кредитно-фінансових злочинів.
Поряд із поділом усіх факторів, що детермінують зазначену злочинність, на причини й умови за їх “генетичною” ознакою, запропоновано розподіл цих факторів у залежності від їх природи і значення у факторному комплексі на: 1) ті, що привертають; 2) ті, що провокують і 3) ті, що сприяють. До першою групи ми відносимо стан податкового законодавства у країні, серйозні прорахунки у правовому вихованні і як наслідок у правосвідомості багатьох верств населення, в цілому скрутне становище підприємництва в Україні, несформовану ринкову економіку, політичні кризи у країні і в світі, що впливають на економічні відносини багатьох країн, у тому числі й нашої держави. У причинно-наслідковому комплексі податкової та кредитно-фінансової злочинності ці фактори за часом діють першими.
До факторів, що провокують вчинення злочинів у зазначених сферах, відносяться у переважній більшості ті фактори, що мають суб’єктивний характер. Це – психологія користолюбства, наочні масові випадки правопорушень з боку інших осіб; реальне становище конкретної підприємницької справи (необхідність її відновлення, розширення масштабів діяльності, реконструкції підприємства, освоєння нових видів виробництва) та ін. Ця група факторів діє поряд або услід факторів, що привертають, тобто тоді, коли є “фундамент” у вигляді факторів, що привертають.
До третьої групи факторів запропонованої класифікації відносяться складність документального обліку та ведення підприємницької діяльності, недостатня ефективність боротьби правоохоронних органів із вказаними різновидами злочинності тощо. За часом третя група факторного комплексу діє звичайно останньою, хоча дані фактори відомі ще задовго до вчинення того або іншого злочину.
10. Всі заходи попередження злочинності взагалі, й податкової та кредитно-фінансової злочинності зокрема, поділено на заходи загальносоціальної та спеціально-кримінологічної спрямованості. Істотне зниження рівня злочинності може бути досягнуто, у першу чергу, саме у процесі реалізації заходів загальносоціального попередження, позитивна дія яких спрямовується, насамперед, на розвиток і вдосконалення усієї системи існуючих у суспільстві відносин.
Серед основних загальносоціальних заходів попередження злочинності виділяються соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські, культурно-виховні заходи. При цьому домінуючу позицію повинні мати заходи в соціально-економічній сфері, як-то: подолання безробіття; максимальне відновлення робочих місць, надання робочих місць молоді, створення додаткових гарантій із працевлаштування громадян працездатного віку, яким з тих чи інших причин потрібний соціальний захист внаслідок неспроможності конкурувати на ринку праці; розвиток та удосконалення діяльності вітчизняного товаровиробника; стимулювання науково-технічного прогресу; упорядкування фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності та прискорення впровадження сучасних кредитно-інвестиційних механізмів розвитку малого та середнього бізнесу; підтримка становлення середнього класу українського суспільства; зміцнення та стабілізація національної валюти і фінансової системи держави взагалі, контроль оптимального темпу інфляції, справедливий перерозподіл власності, в цілому підвищення добробуту громадян тощо.
11. Податкова і кредитно-фінансова злочинність мають свої кримінально-правові і кримінологічні особливості, які обумовлюють й особливості спеціально-кримінологічного напрямку попереджувальної роботи. Аналізуючи ці особливості, автор доходить висновку стосовно неможливості виділення таких напрямків попереджувальної роботи, як запобігання і припинення. Тому все навантаження покладається саме на профілактичну роботу цих злочинів.
Всі різноманітні засоби профілактики вважаємо доцільним згрупувати в декілька напрямків: соціально-економічний, організаційно-управлінський, правовий і виховний напрямки.
До першочергових соціально-економічних заходів профілактики слід віднести здійснення податкової реформи; необхідність розробки науково обґрунтованої концепції доходів держави, стратегічне і тактичне закріплення якої необхідно в Податковому кодексі України, а також у загальнодержавних і регіональних (галузевих) програмах (концепціях), спрямованих на розвиток існуючої системи оподаткування і подолання негативних тенденцій і явищ, що мають місце в даній сфері; реформування системи оплати праці, пенсійного та іншого соціального забезпечення; розробку системи економічних засобів захисту внесків, капіталів, інших видів доходів підприємців від інфляції, злочинних посягань, протиправного втручання в їх діяльність державних та інших органів; обмеження готівкового грошового обігу поряд із широким запровадження безготівкових розрахунків із застосуванням сучасних банківських технологій, скорочення переліку і упорядкування процедури надання податкових пільг; реорганізацію діючої системи соціального страхування; широке впровадження механізмів задоволення визначальних матеріальних потреб людей через довгострокове кредитування тощо.
В якості ефективних організаційно-управлінських заходів слід розцінювати заходи, спрямовані на розробку проблем управління кредитними ризиками; оптимізації шляхів виявлення і розслідування конкретних фактів вчинення вищевказаних злочинів і притягнення винних до кримінальної відповідальності; створення єдиної інформаційно-аналітичної, облікової та ідентифікаційно-пошукової систем; забезпечення безперебійного функціонування механізму діючого контролю за доходами і витратами фізичних і юридичних осіб; подальше удосконалення порядку відкриття і функціонування рахунків у кредитно-фінансових установах; вдосконалення системи бухгалтерського і податкового обліку, аудита і контролю відповідно до міжнародних стандартів та практики тощо.
Одним з найбільш дійових шляхів подолання податкової злочинності та злочинності у кредитно-фінансовій сфері є послідовне і рішуче удосконалення правової бази, спрямованої на сприяння нормальному функціонуванню податкової і кредитно-фінансової сфер, а також на подолання негативних явищ, зокрема, злочинних проявів; проведення економіко-кримінологічної експертизи можливих криміногенних наслідків у разі прийняття нових нормативних актів; постійний моніторинг ефективності вже чинного законодавства, запровадження програм економічного і соціального розвитку тощо. Вважаємо, що вкрай необхідна розробка стратегічних довготривалих заходів, спрямованих на вдосконалення відносин у податковій і кредитно-фінансовій сферах, а також на подолання злочинів, що можуть вчинятися в цих сферах.
В основу цілісної системи нормативних документів, спрямованих на боротьбу зі злочинами у податковій та кредитно-фінансовій сферах, слід покласти базовий документ, який повинен мати вигляд Концепції. На сьогоднішній день в Україні відсутній комплексний документ концептуального і стратегічного призначення, який був би присвячений подоланню податкової та кредитно-фінансової злочинності. Автором розроблено загальну структуру і зміст Концепції боротьби зі злочинами в податковій і кредитно-фінансовій сферах України як нормативного акту комплексного характеру, що схематично складається із вступу, п’яти підрозділів основного розділу і заключного розділу. Наголошується, що концептуальною ідеєю розробки такого документу є досягнення найбільшої його ефективності, тому й пропонується зосередити зусилля на відносно вузькій ділянці боротьби, що охоплює лише ті злочини, які набувають останнім часом масового і загрозливого характеру, а саме злочини у податковій та кредитно-фінансовій сферах. На базі Концепції боротьби зі злочинами в податковій і кредитно-фінансовій сферах України доцільно також розробити державну Програму боротьби з даними злочинами.
Серед заходів виховного характеру підкреслено значення всебічної організаційної і просвітницької роботу із всіма верствами населення і особливо з платниками податків. Конкретними формами виконання цих завдань можуть стати організація моніторингу, опитування у вигляді анкет, розгляд листів та запитів платників податків із подальшим їх узагальненням і аналізом; розробка цілісної загальнодержавної програми щодо формування податкової культури у населення тощо.
Технічні заходи попередження податкових та кредитно-фінансових злочинів полягають у широкій комп'ютеризації, впровадженні в управління економікою та фінансами нових інформаційних технологій, науково-технічних приладів, пристроїв тощо, що дозволить не лише попередити вчинення злочинів, але й оптимізувати документообіг, заощадити час виконання поставлених завдань. При цьому неодмінно повинні враховуватись питання захисту інформації від несанкціонованого доступу, її викривлення, знищення тощо.

Використана література

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика: Учебник. М.: Акад. МВД СССР, 1980. 526 с.
2. Акутаев Р.М. К вопросу о методах измерения латентной преступности // Гос. и право. 1998. №7. С. 57-60.
3. Акутаев Р.М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие // Гос. и право. 1997. №12. С. 79-87.
4. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. М.: Щит-М, 1998. 340 с.
5. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. М.: Изд-во НОРМА, 2001. 482 с.
6. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и их устранение органами внутренних дел. М.: МВШМ МВД СССР, 1982. 47 с.
7. Алексеев А.М., Роша А.Н. Латентная преступность и эффективность деятельности правоохранительных органов // Вопр. борьбы с преступностью. Вып. 19. М.: Юрид. лит., 1973. С. 30-45.
8. Антипов Е.В. Выявление незаконного конвертирования как способа уклонения от уплаты налогов // Вісн. Луган. Ін-ту внутр. справ МВС України: Наук.-теор. журн. Вип.4. Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. С. 155-165.
9. Антонян Ю.М. Взаимодействие личности преступника и социальной среды // Вопр. борьбы с преступностью. Вып. 30. М.: Юрид. лит., 1979. – С. 27-38.
10. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления. М.: Акад. МВД СССР, 1973. 71 с.
11. Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника // Сов. государство и право. 1974. № 4. С.88-93.
12. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде): Учеб. пособие. М.: Акад. МВД СССР, 1975. 159 с.
13. Аскин Я.Ф. К вопросу о категориях детерминизма // Современный детерминизм и наука: Сб. статей. В 2 т. Т. 1. Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 1975. С. 31-34.
14. Аскин Я.Ф. Философский детерминизм и научное познание. М.: Мысль, 1977. 188 с.
15. Башнянин Г.І. Фінансові системи в економіці держави // Фінанси України. 1999. №10. С.51-55.
16. Безгубенко Л.М. До питання про суть фінансів // Фінанси України. 1998. №1. С. 12-15.
17. Белоус В.Т. Совершенствование борьбы с налоговыми преступлениями. 2002. №3. С. 59-69.
18. Блувштейн Ю.Д. Криминологическая характеристика и профилактика отдельных видов преступности. Мн.: Науч.-исслед. и ред.-изд. отдел, 1980. 108 с.
19. Бовтенко Т.А. Прибутковий податок із громадян. Досвід розвинутих країн // Фінанси України. 1997. №10. С. 97-99.
20. Большая советская энциклопедия. Третье изд. М.: Изд-во «Сов. энцикл.», 1973. Т.13. 608 с.
21. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина,
В.Е. Крутских. М.: ИНФРА-М, 1997. 790 с.
22. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). М.: Юрид. лит., 1971. 168 с.
23. Борисов В.І., Дорош Л.В. Організована злочинність: поняття, тенденції розвитку та перспективи удосконалення боротьби з нею // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. 26-27 квітня 1999. Х., 1999. С. 30-35.
24. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. Київ: Атіка, 2000. 278 с.
25. Бышевский Ю.В., Конев А.А. Латентная преступность и правосознание. Омск: Омск. ВШМ МВД СССР, 1986. 74 с.
26. Василик О.Д. Проблеми розвитку фінансової системи України // Матеріали наук.-практ. конф. «Адміністративна реформа в Україні». К.: «KM: Academia», 1998. С. 90-91.
27. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. №10. 1997. С. 37-42.
28. Василинчук В. Типові способи необґрунтованого одержання кредитів при вчиненні шахрайств з фінансовими ресурсами та шляхи їх розслідування // Право України. 2000. № 10. С. 28-31.
29. Введение в философию: Учебник: В 2 ч. / Под ред. И.Т. Фролова, Э.А. Араб-Оглы, Г.С. Арефьевой и др. М.: Политиздат, 1990. Ч.2. 678 с.
30. Вдовиченко М.І. Податкове врегулювання: досвід США і його використання в умовах України // Фінанси України. 2000. №3. С. 59-71.
31. Виткалов Д.Н. Некоторые проблемы уголовной ответственности должностных лиц за коррупционные деяния в налоговой системе // Вісн. Луган. Ін-ту внутр. справ МВС України: Наук.-теор. журн. Вип.2. Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. С. 151- 153.
32. Волженкин Б.В. Экономические преступления. СПб.: Изд-во «Юрид. центр Пресс», 1999. 236 с.
33. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления. М.: Юрид. лит., 1974. 167 с.
34. Гаухман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений: Лекция. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. 42 с.
35. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. К.: Юрінком, 1997.
144 с.
36. Гега П.Т. Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення. К.: Атіка, 1996. 167 с.
37. Гега П.Т. Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення: Автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Укр. акад. внутр. справ. К., 1996. 26 с.
38. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. М.: Юрид. лит., 1965. 227 с.
39. Герцензон А.А. Уголовное право и социология. М.: Юрид. лит., 1970. 285 с.
40. Гецько В.В. Місцеві фінанси: суть, структура і принципи формування ресурсів // Фінанси України. 1999. №5. С. 103-107.
41. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособие. К.: УМК ВО, 1989. 72 с.
42. Голина В.В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика): Дис … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Харьков, 1994. 569 с.
43. Голина В.В. Теория и практика предупреждения преступности в Украине // Пробл. законности.: Респ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. Вып. 30. Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1995. С.144-152.
44. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію. Х.: Рубікон, 1998.
125 с.
45. Голіна В.В. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним позбавленням волі і викраденням чужої дитини (статті 123, 124 КК України) // Проблеми боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Вип. 5. Х.: Право, 2001. С. 3-31.
46. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції. Харків: Укр. юрид. акад., 1994. 40 с.
47. Голіна В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров’я особи: Навч. посібник. Х.: НЮАУ, 1997. 52 с.
48. Гришаев А.И. Советская криминология. М.: Изд-во ВЮЗИ, 1975. 95 с.
49. Гутник А., Лысенко В. Использование фиктивных субъектов предпринимательства в преступном механизме уклонений от уплаты налогов // Підприємництво, держава і право. 2002. №6. С. 100-104.
50. Гутник А.Е. Предупреждение налоговой милицией уклонений от уплаты налогов. К.: Атіка, 2001. 176 с.
51. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. 383 с.
52. Даньшин И.Н. Борьба с хищениями социалистической собственности – важное и ответственное задание // Радянське право. 1985. №8. С. 40-43.
53. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку. Харьков: Право, 1998. 142 с.
54. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника // Проблемы соц. законности. Вып.6. Харьков, 1980. С. 117-126.
55. Даньшин И.Н. О методологической роли особенного и отдельного в криминологии // Проблемы правоведения. № 48. Киев, 1987. С. 79-86.
56. Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб. пособие. К.: УМК ВО, 1988. 88 с.
57. Даньшин І.М. Проблеми детермінації злочинності // Вісн. Акад. прав. наук України. 1995. №2. С.115-123.
58. Денисов С.Ф. Проблемы борьбы с организованными преступными группами, действующими в кредитно-финансовой сфере экономики // Фінансова злочинність: Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, Харків, 12-13 лют. 1999 р. / Редкол.: Борисов В.І. (голов. ред.) та ін. Х.: Право, 2000. С. 39-44.
59. Довідка про стан злочинності на території України за 12 місяців 1996 року. К.: Інформ. бюро МВС України, 1997. 34 с.
60. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (порівняльний аналіз) // Фінанси України. 1998. №6. С. 75-95.
61. Дудоров О. Встановлення суб’єктивних ознак ухилення від сплати податків у правозастосовчій практиці // Предпринимательство, хозяйство и право. 1998. №7. С. 16-24.
62. Дятленко М.М. Податковий кодекс України – необхідна умова попередження ухилень від сплати податків // Вісн. Луган. Ін-ту внутр. справ МВС України: Наук.-теор. журн. Вип.2. Луганськ: РВВ ЛІВС, 2001. С. 125-132.
63. Економіка України у 2002 році // Уряд. кур’єр. 2003. №13. 21 січ.
64. Економіка України в 1997 році // Уряд. кур’єр. 1998. №7. 19 лют.
65. Економіка України у січні-червні 2002 року // Уряд. кур’єр. 2002. №132. 23 лип.
66. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1997 року. К.: Упр. оператив. інформації МВС України, 1998. 54 с.
67. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 року / Упр. оператив. інформації МВС України. К., 1999. 63 с.
68. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1999 року / Упр. оператив. інформації МВС України. К., 2000. 45 с.
69. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 року / Упр. оператив. інформації МВС України. К., 2001. 67 с.
70. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року / Упр. оператив. інформації МВС України. К., 2002. 67 с.
71. Елчич С. Правовые аспекты финансовых отношений в федеративных государствах // Сов. государство и право. 1990. № 11. С.105-106.
72. Ермошенко Н. Определение угрозы национальным интересам государства в финансово-кредитной сфере // Экономика Украины. 1999. №1. С. 4-12.
73. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории). Львов: Выщ. шк., Изд-во при Львов. гос. ун-те, 1976. 194 с.
74. Жалинский А.Э. Уголовный закон и экономика в условиях социальных перемен // Укрепление законности борьбы с преступностью в условиях формирования правового государства. М., 1990. С. 131-137.
75. Загнітко О.П. Попередження використання телекомунікаційних систем для вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Анот. матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків). Х.: Скорпіон-Т, 2000. С. 58-60.
76. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. М.: Юрид. лит., 1986. 191 с.
77. Звіт про науково-дослідну роботу “Кримінологічна характеристика господарських та корисливих службових злочинів” (заключний): Рукопис. Х.: НДІ ВПЗ АПрН України, 1999. 234 с.
78. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. Харьков: Основа, 1994. 321 с.
79. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. Харьков: Прапор, 1996. 260 с.
80. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навч. посібник. Х.: Рубікон, 2000.
265 с.
81. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. К.: Генеза, 1998. 144 с.
82. Зелінський А.Ф., Оніка Л.П. Детермінація злочину: Навч. посібник. Харків: УкрЮА, 1994. 52 с.
83. Злочинність в Україні: Стат. збірник / Держ. ком. статистики України. К., 1998. 71 с.
84. Зуєва О.І. Шахрайство з фінансовими ресурсами // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Матеріали наук.-практ. конф., Харків / Редкол.: Борисов В.І. (голов. ред.) та ін. Х.: ПФ “Поиск”, 2002. С. 140-146.
85. Иванов В.Г. Причинность и детерминизм. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1974. 144 с.
86. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. Горький: Горьк. ВШМ МВД СССР. 168 с.
87. Каиржанов Е.И. Понятие, структура и виды профилактики преступлений: Лекция. Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1986. 72 с.
88. Кальман А.Г. Криминологическая характеристика и предупреждение преступности в сфере финансовой деятельности // Фінансова злочинність: Матеріали міжнар. наук.-практ. семінару, Харків, 12-13 лют. 1999 р. / Редкол.: Борисов В.І. (голов. ред.) та ін. Х.: Право, 2000. С. 79-83.
89. Кальман А.Г. Проблемы предупреждения налоговых преступлений // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Матеріали наук.-практ. конф., Харків / Редкол.: Борисов В.І. (голов. ред.) та ін. Х.: ПФ “Поиск”, 2002. С. 222-229.
90. Кальман О.Г. Проблема запобігання податковим злочинам // Вісн. прокуратури. 2001. №1. С. 45-48.
91. Кальман О.Г., Дарнопих Г.Ю., Христич І.О., Чікіна Н.О. Кримінологічні проблеми прогнозування економічної злочинності, планування і координації заходів боротьби з нею / Ін-т вивч. пробл. злочинності Акад. прав. наук України. Х., 2001. Деп. в ДНТБ України 5.05.2003. №61 – Ук 2003. 267 с.
92. Кальман О.Г., Дарнопих Г.Ю., Чікіна Н.О. Методика аналіз впливу економіко-правових чинників при прогнозуванні економічної злочинності // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Вип.6. Х.: Право, 2002. С. 86-104.
93. Камаев В.Д., Семенов В.Ф., Сорокин Д.Е. и др. Учебник по основам экономической теории (экономика). М.: ВЛАДОС, 1996. 380 с.
94. Камлик М.І. Шляхи вирішення нагальних проблем у кредитно-фінансовій та банківській сферах держави // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2000. № 1. С. 55-60.
95. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1970. 190 с.
96. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. М.: Юрид. лит., 1988. 204 с.
97. Ковалкин А.А. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел: Учеб. пособие. К.: КВШ МВД СССР, 1985. 96 с.
98. Козлов В. Налоговые преступления: трудности правоприменения // Законность. 2002. №7. С. 55-56.
99. Конев А.А. Криминологическая характеристика и предупреждение латентной преступности: Автореф. дис … канд. юрид. наук. М., 1980. 36 с.
100. Конев А.А. Некоторые специфические признаки латентной преступности // Пробл. борьбы с преступностью. Омск: Омск. ВШМ МВД СССР, 1977. С. 144-146.
101. Конев А.А. Основные криминологические характеристики латентной преступности: Учеб. пособие. Омск: Омск. ВШМ МВД СССР, 1980. 47 с.
102. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності. К.: Юрінком, 1996. 143 с.
103. Коровина З., Игольников А. О единой системе пенсионного обеспечения, обоснованных тарифах на жилищно-коммунальные услуги без льгот и привилегий // Экономика Украины. 1999. №1. С. 47-55.
104. Кравец А.С. Проблема детерминизма // Детерминизм и современная наука: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. С. 5-8.
105. Криминология и профилактика преступлений / Под ред. А.И. Алексеева. М.: Моск. ВШМ, 1989. 432 с.
106. Криминология: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.Е. Эминова. М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. 158 с.
107. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Миньковский. М.: Ю