ПОДАТКОВА ПЕРЕВІРКА ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень……………………………………. 3

Вступ………………………………………………………………. 4

Розділ I. Правова природа податкового контролю…………. 14

1.1. Зміст та основні види, форми і методи податкового контролю ……………………………………………….
14
1.2. Контрольні повноваження податкових органів ….…. 35
Висновки до розділу I…………………………………………….. 56

Розділ II. Зміст, принципи, види та наслідки податкових перевірок……………………………………... …………………… 60

2.1. Поняття та зміст податкової перевірки ……………… 60
2.2. Правові принципи проведення податкових
перевірок…………………………………………………
79
2.3. Види податкових перевірок……………………………. 103
2.4. Наслідки податкових перевірок……………………….. 143

Висновки до розділу II …………………………………………… 158

Висновки …………………………………………………………… 165

Список використаної літератури………………………………… 181
Додатки ……………………………………………………………... 203

ВСТУП
Питання податкової реформи, налагодження партнерських взає-мин між владою та суб'єктами господарювання, створення простих і прозорих умов оподаткування сьогодні особливо актуальні в Україні. Іс-нуючі нерівномірність і несправедливість розподілу податкового наван-таження, викривлення норм законодавства, каральна спрямованість по-даткових органів, серед іншого, зумовлюють наявність багатьох негати-вних явищ в економічній сфері, подолання яких є неодмінною умовою нормального розвитку суспільства.
Одним із основних завдань проведення податкової реформи в Україні є не тільки досягнення стабільності правових норм, поступове зниження податкового навантаження, запровадження оптимізованих мо-делі та системи податкових відносин, але й збільшення податкових над-ходжень до бюджетів та державних цільових фондів. Виконання цього завдання можливе лише за умови чіткого дотримання податкової дисци-пліни. Без створення ефективної системи податкового контролю як одні-єї із важливих гарантій і передумов забезпечення публічних інтересів держави, належна податкова дисципліна та збільшення рівня податкових надходжень є неможливими.
Тому особливо актуальним і своєчасним є дослідження теоретич-них проблем правового регулювання податкового контролю на сучасно-му етапі здійснення податкової реформи, адже функціонування системи оподаткування передбачає необхідність створення такої системи держа-вних органів, які забезпечили б контроль за повнотою та своєчасністю виконання платниками податків податкових обов’язків.
Дослідженню теоретичних та практичних проблем визначення сутності, змісту державного контролю взагалі та податкового, зокрема, а також механізму його реалізації в науковій літературі присвячено чима-ло робіт. Серед авторів, які присвятили свої праці таким питанням, мож-на назвати Г.В. Атаманчука, І.Л. Бачило, Д.Н. Бахраха, Л.К. Воронову, В.М. Гаращука, О.М. Горбунову, О.Ю. Грачеву, М.В. Карасьову, Ю.В. Квашу, І.Є. Криницького, І.І. Кучерова, О.Ю. Судакова, І.О. Оре-шкіна, М.П. Кучерявенка, Л.М. Касьяненко, О.А. Ногіну, Г.В. Петрову, О.В. Поролло, Л.А. Савченко, М.С. Студенікіну, О.С. Шарова, С.О. Шохіна, Н.І. Хімічеву та ін.
Наукові роботи вказаних фахівців внесли вагомий вклад в розви-ток теорії та практики правового регулювання контролю. Однак, висо-кий динамізм та недосконалість податкового законодавства, зумовлю-ють невпинний розвиток економічних відносин, збільшення потреб дер-жави у коштах, ставлять все нові завдання, вирішення яких потребує фундаментальних наукових досліджень. Зазначені обставини у своїй сукупності зумовлюють на необхідність проведення даного дисертацій-ного дослідження, яке своєчасне ще й тому, що сприяє створенню зага-льної ідеології оподаткування, формуванню принципових підходів до застосування норм податкового права, усуненню колізій, нечіткостей у правовому регулюванні податкових відносин. Зосередження наукового інтересу на дослідженні різних аспектів податкового контролю, з ураху-ванням особливостей його формування та реалізації, в тому числі через здійснення податкових перевірок, обґрунтовується також тим, що в умо-вах перехідного періоду формування ринкової економіки в Україні по-трібні дієві гарантії захисту прав людини, підприємця, власника та їх до-бробуту від зубожіння, державного свавілля, надмірного податкового тиску.
Актуальність наукового дослідження проблем формування і реалі-зації функцій контролю в податковому законодавстві виявляє себе також у зв’язку з тим, що зневага до цього положення у практиці дії фінансової системи створює таке становище в політиці, при якому бюджет розгля-дається лише як фіскальний план доходів та економічних і соціальних перетворень, у тому числі як надмірний податковий тиск. Дослідження цих проблем своєчасне ще й тому, що сприяє виявленню прогалин у те-оретичній розробці правового механізму оподаткування в Україні, ство-ренню загальної теоретичної ідеології з цих питань, формуванню зага-льних принципових підходів до застосування норм податкового права, усуненню колізій, нечіткостей у регулюванні правових відносин фінан-сової системи.
Дисертація присвячена формуванню цілісного і комплексного нау-кового уявлення про механізми організації та реалізації податкових пе-ревірок, їх відповідність цілям розбудови правової, демократичної, соці-альної держави, спрямованість на успішне реформування економічних відносин на шляху розбудови ринкової економіки, на досягнення цілей реформування правової системи та відновлення галузі фінансового пра-ва у напрямках, які визначають її системність, дієвість, стабільність, вза-ємопов’язаність її нормативних приписів, в тому числі приписів-принципів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 29 червня 2004 року (протокол № 11).
Дисертація виконана згідно з цільовою комплексною програмою "Права людини і проблеми становлення організації і функціонування ор-ганів державної влади і місцевого самоврядування" на 2001 - 2005 рр. (номер державної реєстрації 0186.0.070865).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного досліджен-ня є формування цілісного і комплексного наукового уявлення про пода-ткові перевірки як організаційно-правову форму реалізації податкового контролю, їх відповідність цілям розбудови правової, демократичної, соціальної держави, а також формування теоретичних положень і прак-тичних висновків, спрямованих на удосконалення чинного податкового законодавства.
Для досягнення вказаної мети дисертантом були поставлені та ви-рішувалися наступні завдання:
- з’ясувати природу податкового контролю та розкрити його зміст, основні види, форми і методи його здійснення;
- надати характеристику та здійснити класифікацію контрольних повноважень податкових органів;
- визначити поняття податкової перевірки в фінансовому праві України як організаційно-правової форми реалізації податкового конт-ролю;
- проаналізувати зміст податкових перевірок та їх види;
- розглянути систему правових принципів проведення податкових перевірок;
- визначити перспективи розвитку законодавчого регулювання по-даткових перевірок;
- розробити та надати пропозиції щодо удосконалення чинного за-конодавства у сфері податкового контролю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому на монографічному рівні розглянуті питання правової природи податкових перевірок, їх зміст та класифікація. У результаті проведеного дослі-дження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, що мають важливе теоретичне та практичне значення і виносяться на за-хист, а саме:
1. Вперше здійснено системне виокремлення специфічних ознак податкового контролю як діяльності, що пов’язується виключно зі стаді-єю формування публічних грошових фондів, яка здійснюється спеціаль-но уповноваженими суб’єктами і спрямована на дотримання податково-го законодавства.
2. Розкрито зміст податкової перевірки як сукупності активних дій владних суб'єктів (через здійснення ними повноважень) та сукупності активних дій і пасивної поведінки контрольованих суб'єктів (при реалі-зації права на податкову перевірку уповноважених органів).
3. Наведене авторське визначення податкового контролю як одно-го з видів державного фінансового контролю, що являє собою діяльність спеціально уповноважених суб’єктів відносно особливого об'єкту, спря-мовану на забезпечення дотримання податкового законодавства платни-ками податків, податковими агентами та іншими суб’єктами, які забез-печують реалізацію податкового обов’язку платників податків, встанов-лення та притягнення, у разі необхідності, до відповідальності винних осіб.
4. Вперше аргументовано застосування такого показника податко-вого контролю як його ефективність, який характеризується: 1) рівнем мобілізації до бюджетів та державних цільових фондів податків і інших обов'язкових платежів; 2) повнотою обліку платників податків і об'єктів оподаткування; 3) якістю податкових перевірок, що виражається, перш за все, у зниженні числа судових розглядів і скарг платників податків на дії суб'єктів податкового контролю; 4) зменшенням часу на контакти з платниками податків.
5. Обґрунтовано авторську позицію стосовно того, що праву упов-новаженої сторони (контролюючого суб'єкта) перевіряти дотримання своєчасності, правильності і повноти сплати податків і зборів і виконан-ня інших встановлених податковим законодавством обов'язків кореспо-ндує обов'язок іншої сторони (контрольованого суб'єкта) створювати не-обхідні умови для здійснення контрольної діяльності і виконувати вимо-ги уповноваженого органу.
6. Наведено авторське бачення щодо систематизації стадій проце-су проведення податкової перевірки, які поділено на: 1) підготовку до проведення перевірки; 2) проведення податкової перевірки; 3) оформ-лення результатів податкової перевірки; 4) оскарження результатів пода-ткової перевірки в позасудовому порядку; 5) перегляд результатів пода-ткової перевірки за обставинами, що знов відкрилися, в позасудовому порядку.
7. Аргументується авторська позиція стосовно необхідності вклю-чення до процесу проведення податкових перевірок ще однієї стадії - розгляду заперечень платників податків до оформлення результатів по-даткової перевірки у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень.
8. Вперше до учасників процесу податкової перевірки включають-ся особи, чиї процесуальні дії служать лише засобами доказування (свід-ки, експерти та ін.). Вони виконують функцію сприяння провадженню по справі про податкове правопорушення.
9. Вперше деталізовано основні етапи камеральної перевірки: 1) перевірка повноти надання платником податків документів податкової звітності, передбачених законодавством про податки і збори; 2) перевір-ка своєчасності надання розрахунків з податків до податкового органу; 3) візуальна перевірка правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх за-повнення і т.п.); 4) перевірка правильності складання розрахунків з по-датків і зборів (обов’язкових платежів), що включає арифметичний під-рахунок підсумкових сум, що підлягають сплаті до бюджету чи відшко-дуванню із бюджету (наприклад, податку на додану вартість) і перевір-ку обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, а також правильність відображення показників, необхідних для обчислен-ня бази оподаткування з метою виявлення арифметичної чи методологі-чної помилки у поданій звітності.
10. Наведене авторське визначення податкової перевірки як урегу-льованої нормами матеріального і процесуального права діяльності спе-ціально уповноважених контролюючих державних органів з контролю за дотриманням платниками порядку і строків нарахування, утримання, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та надання податкової звітності, яка проводиться на підставі аналізу і дослідження первинної облікової і звітної документації, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
11. Запропоновано проекти змін і доповнень до чинних законів України та інших нормативно-правових актів про оподаткування.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що вини-кають у зв’язку з організацією та проведенням податкових перевірок.
Предметом дослідження виступають норми права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з організацією та прове-денням податкових перевірок.
Методи дослідження. При роботі над дисертацією використову-валася сукупність методів наукового пізнання соціально-економічних процесів і явищ. Основним методом дослідження виступає діалектичний метод пізнання, за допомогою якого проблеми, що вирішуються в дисе-ртації, розглядаються у процесі розвитку їх існування, в єдності їх еко-номічного змісту та юридичної форми. Невід’ємним доповненням до цього методу є метод системного аналізу, шляхом використання якого виокремлюються і розглядаються у системі різні аспекти проведення податкового контролю, розглядаються зміст та особливості окремих ви-дів перевірок. Статистичний та порівняльно-правовий методи застосову-валися при детальному вивченні українського податкового законодавст-ва у порівнянні з законодавством іноземних держав, зокрема Російської Федерації, Азербайджанської Республіки, Казахстану, та використову-валися для окреслення напрямів удосконалення правових засад і практи-ки застосування державними органами наданих їм повноважень. За до-помогою історично-правового методу в роботі досліджено розвиток пра-вового регулювання контрольної діяльності держави у сфері податкових відносин. Формально-юридичний метод застосовується для уяснення та зіставлення окремих законодавчих положень і норм (тлумачення прин-ципів оподаткування, їх змісту, форм втілення в податковому законодав-стві), в тому числі в історичному аспекті. Також застосовувалися методи граматичного розгляду, тлумачення та зіставлення окремих категорій і правових норм, що сприяло визначенню прогалин та інших недоліків у чинному законодавстві України, наданню пропозицій щодо його удо-сконалення.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на здобутках зага-льної теорії держави і права, окремих галузевих юридичних наук, а та-кож філософії, які мають суттєве значення для розкриття теми даної ро-боти. Нормативний та емпіричний фундамент дослідження становлять положення Конституції України, законів та постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів Укра-їни, нормативно-правові та акти методичного характеру (інструкції, на-кази, а також листи й роз'яснення Державної податкової адміністрації України та інших контролюючих органів), узагальнення практики діяль-ності податкових органів України, публікації у періодичних виданнях, а також довідкова література..
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації, викладені в ній висновки й пропозиції можуть бу-ти використані:
- у науково-дослідницькій сфері як фундамент для подальших на-укових досліджень проблем правового регулювання податкового контролю;
- у сфері правотворчої діяльності для розробки Податкового коде-ксу України та удосконалення чинного податкового законодавства України;
- у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів під-ручників і навчальних посібників з курсів "Фінансове право" та "Подат-кове право", а також під час викладання означених дисциплін;
- при розробці нових навчальних спецкурсів, таких як: "Правове регулювання фінансового контролю", "Правове регулювання податково-го контролю в Україні" тощо, а також при підготовці відповідних мето-дичних матеріалів, підручників, текстів лекцій, навчальних посібників із означених спецкурсів;
- у правозастосовній сфері для вдосконалення діяльності держав-них органів, що здійснюють податковий контроль, та вирішення існую-чих колізій при застосуванні податкових законодавчих актів для подо-лання чи запобігання конфлікту інтересів;
- у виховній сфері в роботі щодо підвищення рівня правової куль-тури населення і професійного рівня працівників податкових та інших правоохоронних, а також судових органів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і об-говорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної акаде-мії України імені Ярослава Мудрого.
Окремі положення дисертації оприлюднені у вигляді виступів і доповідей на науково-практичних конференціях: "Современное законо-творчество: теория и практика (к 100-летию Государственной Думы России)". Международная научно-практическая конференция РАЮН (г. Москва, 22-23 декабря 2005 года); "Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства". Всеукраїнсь-ка науково-практична конференція молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26-27 червня 2006 року); "Інноваційний розвиток України: нау-кове, економічне та правове забезпечення". Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Харків, 27-28 жовтня 2006 року).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у шести наукових публікаціях, із яких 3 на-укові статті у фахових виданнях та 3 тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розді-лів, що поєднують 6 підрозділів, висновків до кожного розділу та зага-льних висновків до роботи, списку використаної літератури (231 на-йменування), додатків на 2 сторінках. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 204 сторінки, з них основного тексту – 180 сто-рінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В ході аналізу проблем дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків.
Визначення податкового контролю в чинному податковому зако-нодавстві України відсутнє. У зв'язку з цим убачається логічним визна-чити поняття "податковий контроль" через пошук аналогів серед най-більш близьких до нього понять. Перш за все, це стосується фінансового контролю. Визначення фінансового контролю може бути використано при з'ясуванні змісту податкового контролю та визначення основних йо-го видів, форм і методів, для послідуючого з'ясування змісту поняття податкової перевірки.
Податковий контроль як елемент управління вирішує декілька за-вдань: по-перше, це контроль за фінансовою і господарською діяльніс-тю суб'єктів у зв'язку з оподаткуванням; по-друге, це регламентована нормами права діяльність владних і зобов'язаних осіб, пов'язана з фор-муванням публічних грошових фондів за рахунок надходжень від подат-ків, зборів (обов'язкових платежів); по-третє, це засіб забезпечення за-конності у сфері оподаткування.
Оскільки податковий контроль є спеціальним державним контро-лем, ще однією його особливістю є те, що він виражає відносини влади і підпорядкування, що базуються на фіскальних функціях оподаткування. Особливістю є те, що суб'єктам податкового контролю надано право позасудового розгляду справ про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Державний владний характер податкового контролю обумовлений специфікою податко-вих правопорушень, заснованих на фіскальній функції податків, а також несплатою платниками податків та зборів.
Ще однією особливістю податкового контролю, яка виділяє його із фінансового, є те, що він завжди реалізується через сукупність безумов-но активних дій владних суб'єктів при здійсненні ними повноважень, та сукупність активних дій і пасивної поведінки контрольованих суб'єктів при реалізації права на податкову перевірку уповноважених органів. Слід зазначити, що податкові органи не повинні обмежуватися лише перевіркою дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасністю їх сплати. На суб'єктів податково-го контролю покладається проведення перевірочних дій за дотри-манням юридичними і фізичними особами, а також посадовими особа-ми чинних законів і нормативних актів, не завжди прямо пов'язаних з формуванням грошових фондів держави, а таких, що забезпечують реа-лізацію вказаного процесу. У процесі податкового контролю оціню-ється не тільки кількісні результати фінансово-господарської діяль-ності, але і її законність, доцільність, якість, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки. Звідси важливого значення набуває такий показник податко-вого контролю як його ефективність, який характеризується: 1) рівнем мобілізації до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів); 2) повнотою обліку платників податків і об'єк-тів оподаткування; 3) якістю податкових перевірок, що виражається, перш за все, у зниженні числа судових розглядів і скарг платників по-датків на дії суб'єктів податкового контролю; 4) зменшенням часу на контакти з платниками податків.
Таким чином, податковий контроль – це один із видів державного фінансового контролю, який являє собою діяльність спеціально уповно-важених суб’єктів відносно особливого об'єкту, спрямовану на забезпе-чення дотримання податкового законодавства платниками податків, по-датковими агентами та іншими суб’єктами, які забезпечують реалізацію податкового обов’язку платників податків, встановлення та притягнен-ня, у разі необхідності, до відповідальності винних осіб.
Правова форма контрольної діяльності у сфері оподаткування є однією з гарантій дотримання балансу інтересів платників податків і ін-ших зобов'язаних осіб, з одного боку, і держави, в особі уповноважених органів, з іншого. Будь-яка конкретна форма контрольної діяльності по-даткових органів повинна мати правовий характер і бути частиною пра-вової форми податкового контролю в цілому. Внутрішній зміст конкрет-них процедур податкового контролю, який знаходить своє зовнішнє ви-раження у вигляді форм податкового контролю, визначається: 1) специ-фікою податкових норм, що є юридичною базою для здійснення подат-кового контролю; 2) специфікою змісту суб'єктивних прав і обов'язків учасників контрольних податкових відносин; 3) самою фактичною дія-льністю суб'єктів по здійсненню своїх прав і обов'язків.
Звідси виникає необхідність законодавчого закріплення поняття організаційно-правової форми реалізації податкового контролю, під якою слід розуміти врегульоване нормами матеріального та процесуаль-ного права зовнішнє вираження діяльності спеціально уповноважених контролюючих державних органів по здійсненню податкового контро-лю, результати якої несуть визначені законом правові наслідки.
Розмежування загальної і спеціальної компетенції органів, що управляють у сфері оподаткування, лежить в основі виділення безпосе-редньо податкових і опосередковано податкових органів. Загальною податковою компетенцією наділені саме податкові інспекції і адміністрації, які виступають владною стороною з приводу сплати (стягнення) податків і зборів, здійснюючи податковий контроль, притягнення платників до відповідальності за здійснення податкового правопорушення від імені держави.
Спеціальною податковою компетенцією наділені декілька органів. Так, митні органи мають повноваження податкових органів з контролю за сплатою податків і зборів винятково при переміщенні товарів через митний кордон України. Податкова міліція наділена спеціальними пов-новаженнями у області оподаткування, які застосовує у разі здійснення злочинів, адміністративних правопорушень при сплаті податків; здійс-нює захист працівників податкових органів і розслідування випадків ко-рупції в системі податкових органів.
Всі права і обов'язки, що формують повноваження податкових ор-ганів, розподіляються на дві групи:
1) група, яка кореспондується і узгоджується з правами і обов'яз-ками платників (наприклад, обов'язок давати інформацію, що стосується оподаткування, пов'язана з правом платників податків на таку інформацію);
2) група самостійних прав і обов'язків, які реалізуються при взаємодії з іншими органами або при накладенні санкцій.
Для контрольних податкових правовідносин базовим є положен-ня, коли праву уповноваженої сторони (контролюючого суб'єкта) пере-віряти дотримання своєчасності, правильності і повноти сплати податків і зборів і виконання інших встановлених податковим законодавством обов'язків кореспондує обов'язок іншої сторони (контрольованого су-б'єкта) створювати необхідні умови для здійснення контрольної діяльно-сті і виконувати вимоги уповноваженого органу. У свою чергу, контро-льований суб'єкт має право вимагати від уповноваженого контролюючо-го органу здійснення контрольної діяльності в межах законодавчо вста-новлених повноважень з дотриманням встановленого порядку і строків контрольно-процесуальної діяльності. При цьому закріплення виключного переліку прав і обов'язків податкових органів є дуже важливим для обмеження протиправного застосування дій щодо платників податків та для створення у останніх упевненості в захисті їх з боку держави, яка розглядає платника податків не як потенційного правопорушника, а як партнера. Таке положення визначається ч.2 ст.19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Своєчасне та повне формування доходної частини бюджетів й державних цільових фондів значною мірою пов’язані з рівнем організа-ції в державі податкового контролю за сплатою податків, зборів та ін-ших обов’язкових платежів. Враховуючи, що Україна сьогодні перебу-ває у постійному пошуку оптимальної системи оподаткування, яка б, з одного боку, забезпечувала податковими надходженнями бюджети та державні цільові фонди всіх рівнів, а з іншого - стимулювала економічну активність суб'єктів господарювання, важливість наукових досліджень з цих питань є беззаперечною. Нам вбачається необхідним проаналізува-ти, в першу чергу, правову природу податкової перевірки як найбільш ефективної форми реалізації податкового контролю, визначити її зміст, основні правові принципи проведення, а також її учасників та об'єкти дослідження.
Загальновідомо, що вітчизняна система оподаткування на сього-днішній день далека від досконалості. Їй на даному етапі податкової ре-форми властивий ряд суттєвих проблем, які перешкоджають еволюцій-ному та динамічному її розвитку. Не останнє місце у цьому контексті належить нормативній невизначеності поняття форми податкового конт-ролю взагалі і, його основної форми - податкової перевірки, зокрема. З точки зору практичної організації контрольної діяльності податкових органів форма податкового контролю є одним із важливих засобів його налагодження. Неправильний вибір тих чи інших форм здійснення пода-ткового контролю, порядку здійснення цієї діяльності може призвести до значних негативних правових наслідків, у тому числі до не легітим-ності результатів податкового контролю.
Серед основних прав органів ДПС виділяється право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки. Контроль під час невиїзних перевірок забезпечується аналі-зом поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'яза-них з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових плате-жів).
Аналіз чинного законодавства України та практика його застосу-вання свідчать, що саме перевірка є найбільш дієвим способом отриман-ня інформації про виконання платником своїх обов'язків з обчислення та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Її проведення передба-чає певну підготовку до проведення безпосередньо контролюючих дій, здійснення самої податкової перевірки і підведення її підсумків. Тобто, здійснення податкових перевірок передбачає послідовну реалізацію дій, пов'язаних із здійсненням податкового контролю певними суб'єктами щодо діяльності конкретних осіб при реалізації ними обов'язків, пов'яза-них із сплатою певних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Стадії процесу проведення податкової перевірки виглядають та-ким чином: стадії процесу проведення податкової перевірки:
1) підготовка до проведення податкової перевірки (яка включає визначення підстав для її проведення, видання наказу керівника подат-кового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформ-лення посвідчень на право проведення виїзної перевірки, ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок, виклик платника та інше);
2) проведення безпосередньо перевірочних дій;
3) оформлення акту (при виявленні фактів порушень вимог подат-кового та іншого законодавства суб'єктами господарювання) чи довідки (при невстановленні таких порушень) про проведення податкової пере-вірки);
4) підписання акту та розгляд заперечень платників податків до прийняття податкових повідомлень-рішень (рішень);
5) оформлення результатів податкової перевірки у вигляді прийн-яття податкових повідомлень - рішень (рішень) про визначення податко-вих зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій;
6) оскарження результатів податкової перевірки в позасудовому порядку (в порядку адміністративного оскарження);
7) перегляд результатів податкової перевірки за обставинами, що знов відкрилися, в позасудовому порядку.
8) оскарження результатів податкової перевірки в судовому по-рядку (з дотриманням строків апеляційного узгодження податкових зо-бов'язань).
Елементами податкового контролю взагалі та податкових переві-рок зокрема, є об'єкт та предмет податкової перевірки. Об'єктом подат-кової перевірки є дії (бездіяльність) особи, що перевіряється, з належно-го обліку і здійснення операцій з об'єктами оподаткування, дотримання порядку сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), правомірного використання податкових пільг, а предметом - грошові документи, бух-галтерські книги, звіти, кошториси, декларації та інші носії інформації, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Ще одним елементом податкової перевірки є суб'єкти податкових перевірок. Ними виступають учасники контрольних податкових право-відносин, наділені відповідними правами і обов'язками. Характер складу суб'єктів контрольних правовідносин досить різноманітний. З однієї сторони, суб'єктами податкових перевірок є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридич-ної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприєм-ницької діяльності чи не мають такого статусу. На них обов’язково згід-но з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати подат-ки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Тобто це гру-па контрольованих суб'єктів, які складають коло суб'єктів відносин, що регулюють здійснення податкових перевірок. До даної групи суб'єктів можна віднести не тільки платників податків і зборів, а також податко-вих агентів і т. п., тобто осіб, що представляють зобов'язану сторону в податкових правовідносинах.
Іншу групу суб'єктів податкових перевірок складають контролюю-чі суб'єкти (які є "лідируючими", що виконують свої функції в "чужих" інтересах, з метою оптимального вирішення контрольної справи, і які наділені певними владними повноваженнями). Їх дії, пов'язані з прове-денням податкових перевірок, орієнтовані на оцінку поведінки контро-льованих суб'єктів.
Категорію "контролюючий орган" чинним законодавством Украї-ни було визначено Законом № 2181 [56]. Відповідно до п. 1.12. ст. 1 ви-щевказаного Закону контролюючий орган - це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи пода-ткового боргу. У пп. 2.2.1. п. 2.2. ст. 2 цього ж Закону водночас зазнача-ється, що контролюючі органи вправі здійснювати перевірки своєчасно-сті, достовірності, повноти нарахування і сплати лише стосовно тих по-датків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Аналізуючи вищенаведені норми закону, можна дійти висновку, що контролюючим органом визнається лише той державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль (а) за своєчасністю, досто-вірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових плате-жів) і (б) за погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. При цьому під здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) законо-давець розуміє саме здійснення перевірки указаних фактів.
До учасників податкових перевірок в науковій літературі відно-сять, чиї процесуальні дії служать лише засобами доказування (свідки, експерти та ін.). Вони виконують функцію сприяння провадженню по справі про податкове правопорушення і без них неможливо провести не-залежну об'єктивну оцінку дій контрольованих суб'єктів.
Оскільки за своєю природою контрольно-податкові правовідноси-ни є владними відносинами, їх суб'єктам притаманна юридична нерів-ність. Владні засади в цих правовідносинах обумовлюють обов'язкову участь у них суб'єкта, який діє від імені держави й реалізує надані йому владні повноваження, якого можна назвати контролюючим суб'єктом, та й чинне законодавство оперує такою назвою. Контролюючий суб'єкт пе-ребуває в постійно триваючих відносинах з державою, яка наділила його компетенцією у сфері податкового контролю й уповноважила виражати державну волю у встановлених нею (державою) межах. У цьому зв'язку зазначений суб'єкт є уповноваженим державою органом і виступає та-ким в контрольно-податкових правовідносинах по здійсненню податко-вих перевірок.
Суб'єкта, який зазнає владно-контрольного впливу з боку контро-люючого суб'єкта, можна назвати контрольованим суб'єктом. Він, на відміну від контролюючого, виступає пасивним учасником контрольно-податкових правовідносин. Лише в деяких випадках така особа може ви-ступати в ролі активного суб'єкта даних правовідносин. Ця властивість має прояв, коли він ініціює виникнення контрольно-податкових право-відносин, зокрема, при проведенні перевірок, що проводяться на особис-те прохання суб'єкта підприємницької діяльності, чи при здійсненні пла-тником процедур апеляційного узгодження податкових зобов'язань.
Контролюючий і контрольований суб'єкти є обов'язковими учас-никами податкових перевірок, так як участь цих суб'єктів у таких право-відносинах закріплюється в чинному законодавстві в імперативній фор-мі. Вони не можуть самостійно приймати рішення - брати їм участь у контрольно-податкових правовідносинах чи ні. Ці суб'єкти мають юри-дичний інтерес до участі в проведенні перевірок та у їх результатах. Од-нак підтекст їх інтересу різний. Так, контролюючий суб'єкт, уповнова-жений від імені держави на здійснення перевірки, діє в інтересах держа-ви, суспільства, тобто його діяльність носить публічний характер.
На відміну від контролюючого, контрольований суб'єкт діє у своїх власних інтересах, які носять приватний характер.
Для діяльності суб'єктів фінансового контролю характерний особ-ливий тип правового регулювання, як звільнення від заборони. Це тип регулювання, який ґрунтується на базі загальної заборони певної діяль-ності, але при цьому може бути зроблено певний виняток із загальної за-борони. Цим типом правового регулювання врегульовано діяльність ор-ганів фінансового контролю, щоб позбавити їх можливості діяти не ін-акше, як лише в межах повноважень, що визначені правовими нормами.
У законах, що регулюють діяльність органів фінансового контро-лю, нерідко одні і ті самі функції та повноваження викладені іншими словами. Кожен орган намагається охопити контролем максимальну кі-лькість об'єктів, що створює ситуацію, при якій стає неможливим прове-дення глибокого аналізу діяльності суб'єктів господарювання. Відсут-ність чіткого переліку органів фінансового контролю, нечітке визначен-ня їх функцій і повноважень та дублювання в їх діяльності, невизначена процедура фінансового контролю свідчить про недотримання даної га-рантії в тому об'ємі, який вимагається для побудови гармонійних відно-син між контролюючими органами та суб'єктами господарювання.
Для реалізації двоєдиного завдання, яке стоїть перед органами державної податкової служби по організації ефективного здійснення за-кріплених в законодавстві специфічних, властивих даному органу дер-жавної влади функцій і завдань та забезпечення при цьому пріоритету захисту і дотримання законних прав і інтересів громадян і організацій, істотне значення належить правовим принципам.
Правові принципи проведення податкової перевірки, виходячи із раніше визначеного двоєдиного завдання проведення податкових пере-вірок, вбачається можливим поділити на дві групи.
Першу групу будуть складати принципи, покликані забезпечити пріоритет захисту прав і законних інтересів платників податків при про-веденні податкових перевірок.
Вона, на нашу думку, повинна включати в себе наступні принци-пи: 1) принцип законності; 2) принцип юридичної рівності; 3) принцип пріоритету захисту прав і інтересів платників податків; 4) принцип глас-ності; 5) принцип дотримання податкової таємниці; 6) принцип відшко-дування збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб при проведенні податкових перевірок; 7) презумпція сумлінності платників податків, податкових агентів, платників зборів і інших зобов'язаних осіб.
У другу групу ми включаємо принципи, що забезпечують раціона-льність і ефективність податкових перевірок. Дана група принципів в свою чергу, може бути розділена на дві підгрупи - матеріально-правові принципи, направлені безпосередньо на регулювання контрольних пра-вовідносин, і процесуальні принципи, направлені на регулювання про-цесу проведення контрольних заходів.
Підгрупа матеріально-правових принципів має містити наступні із них: 1) принцип відповідальності; 2) принцип незалежності; 3) принцип об'єктивності і достовірності; 4) принцип загальності податкового конт-ролю; 5) принцип єдності податкового контролю; 6) принцип територіа-льності податкового контролю.
В підгрупу процесуальних принципів, які забезпечують раціональ-ність і ефективність податкових перевірок можуть бути об’єднані: 1) принцип планування; 2) принцип регулярності (систематичності) кон-тролю; 3) принцип документального оформлення результатів контролю; 4) принцип взаємодії і обміну інформацією з іншими державними орга-нами; 5) принцип обмеження сфери податкового контролю тільки пи-таннями виконання особою обов’язків, передбачених податковим зако-нодавством.
Запропонована класифікація, як і будь-яка інша, є певною мірою умовною. Так, наприклад, принципи відповідальності, загальності пода-ткового контролю можуть бути в рівній мірі віднесені як до першої, так і до другої групи принципів, оскільки, з одного боку, сприяють підви-щенню раціональності і ефективності податкових перевірок, а, з іншого, забезпеченню прав і законних інтересів платників податків.
Особливе значення при здійсненні податкового контролю займа-ють камеральні перевірки як один із видів податкових перевірок.
Основні етапи камеральної перевірки включають:
1) перевірка повноти надання платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) передбачених законодавством про податки і збори (обов’язкові платежі) документів податкової звітності;
2) перевірка своєчасності надання документів податкової звітності до податкового органу;
3) візуальна перевірка правильності оформлення документів пода-ткової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення і т.ін.);
4) перевірка правильності складання розрахунків у наданих доку-ментах податкової звітності, що включає арифметичний підрахунок під-сумкових сум податків і зборів (обов’язкових платежів), що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету (наприклад, податку на додану вартість) і перевірку обґрунтованості застосування ставок подат-ку й податкових пільг, а також правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування з метою виявлення ари-фметичної чи методологічної помилки у наданій звітності .
Потребує законодавчого урегулювання питання про обов'язковість проведення камеральних перевірок з переліком конкретних видів подат-ків, зборів (обов'язкових платежів), стосовно яких вона має проводитися, а також визначення строків і тривалості їх проведення. Встановлення максимально стислих строків для проведення камеральних перевірок призведе до більш швидкого (в порівнянні з результатами виїзних пере-вірок) виявлення та усунення порушень податкового законодавства.
Для платника податків це є також, в деякій мірі виграшним, так як розмір штрафних санкцій у разі виявлення порушень при проведенні та-кого виду перевірок є меншим в порівнянні з підсумками проведення ви-їзних перевірок. Крім цього, це призведе до недопущення платником ви-явлених порушень в наступних податкових деклараціях, наприклад, у разі неправильного застосування податкових пільг або ставок оподатку-вання.
Оскільки деяким обставинам, що є підставою для проведення по-запланової перевірки, передує запит органу ДПС, необхідно звернути увагу на такі моменти. По-перше, у всіх трьох випадках підставою для позапланової перевірки є саме ненадання відповіді або пояснень платни-ка податків на запит органу податкової служби з конкретного питання. Тобто, без направлення такого запиту посадові особи органу податкової служби не мають права прийти на позапланову перевірку, посилаючись при цьому на перелічені вище підстави її проведення.
По-друге, оскільки запит має бути складеним виключно у письмо-вій формі (що передбачено у кожному із трьох зазначених вище випад-ках), то стосовно платника податків не може проводитися позапланова перевірка за вказаних підстав, якщо контролюючі органи не надсилали йому письмового запиту.
По-третє, Законом № 509-XII встановлений строк для надання від-повіді платником на отриманий ним запит у 10 робочих днів. Тому для встановлення дати відліку вказаного строку для початку проведення по-запланової перевірки необхідно встановити дату отримання платником такого запиту (під розписку чи згідно поштового повідомлення про вру-чення). Встановлення такої дати є обов'язковим, оскільки раніше цього строку позапланова перевірка не може бути розпочата.
Слід також зазначити, що запит, який направляється платнику по-датків, повинен відповідати нормам чинного законодавства.
Перевірка стану збереження активів платника податків не підпадає під позапланову виїзну перевірку, так як підстави для її проведення не визначені як обставини для проведення позапланової перевірки. Таким чином, перевірка стану збереження активів платника податків, що пере-бувають у податковій заставі, є окремим видом перевірок, право на про-ведення яких надано податковим органам чинним законодавством.
Неврегульованість питання щодо підстав та порядку їх проведення призводить до виникнення конфліктів між платниками податків та орга-нами ДПС при їх проведенні. У зв'язку з чим необхідно врегулювати це питання шляхом внесення змін до Закону № 509-XII. Зокрема, закріпити за органами ДПС право на проведення перевірок стану збереження акти-вів платника податків, що перебувають у податковій заставі, як сукупно-сті заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог чинного законодавства та встановити періодичність і строки їх проведення.
Важливе значення для захисту законних прав і інтересів платників податків під час проведення планових або позапланових виїзних переві-рок є законодавче закріплення умов допуску посадових осіб органів ДПС до їх проведення. Законодавчо встановлено, що перевірка може проводитись виключно за умови надання платнику податків під розпис-ку направлення на перевірку та копії наказу про її проведення. У разі прийняття рішення про продовження термінів проведення перевірки ви-писується нове направлення на перевірку (у 2 екземплярах). Перший ек-земпляр разом з копією наказу на продовження терміну проведення пе-ревірки вручається платнику під розписку.
При цьому слід зазначити, що така вимога не міститься в Законі, хоча вона має суттєве значення, насамперед, для платника податків. Крім того, не визначено жодним нормативним актом терміну вручення такого нового направлення. Проведення будь-якої перевірки відволікає платника податків від його основної діяльності, а тому невизначена на-перед тривалість втручання контролюючого органу в економічну дія-льність платника може призвести до відсутності стабільності і плану-вання господарських операцій. Між тим, законодавством передбачено, що проведення перевірок органами ДПС не повинно порушувати норма-льного режиму роботи платників податків. У зв′язку з цим вважаємо за необхідне врегулювати це питання на законодавчому рівні.
Ще однією із умов допущення до перевірки посадових осіб органів ДПС, якою необхідно доповнити Закон № 509-XII, є обов’язкова реєст-рація в Журналі відвідування суб'єкта підприємницької діяльності пред-ставників контролюючих органів (з зазначенням у ньому термінів і мети відвідування, посади і прізвища особи, що здійснює перевірку, та його підпису).
Крім того, на нашу думку, доцільним є також внесення змін до Порядку ведення Журналу реєстрації перевірок, затвердженого наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.1998 р. № 18. Вони стосуються реєстрації вказаного Журналу в ор-гані податкової служби за місцем обліку платника податку. Відсутність вказаної реєстрації надає змогу недобросовісним платникам податків переписувати вказаний Журнал у разі необхідності (наприклад, для під-твердження свого права на недопуск до проведення перевірки з мотиву-ванням про відмову особи, що здійснює перевірку, від підпису в журна-лі). З іншого боку, не врегульованим залишається і питання щодо поряд-ку реєстрації і відмови від реєстрації у журналі представника контро-люючого органу. У зв'язку з чим, вважаємо за доцільне ведення вказа-ного Журналу паралельно як контрольованим суб'єктом, так і контро-люючим органом, для чого передбачити реєстрацію Журналу в двох ек-земплярах, додавши до нього графу "підпис директора або власника (для юридичних осіб) або тільки підписом (для фізичних осіб) суб'єкта під-приємницької діяльності". Вказане сприятиме захисту прав платників податків від неправомірних дій посадових осіб контролюючого органу та слугуватиме недопущенню несанкціонованих перевірок.
Неврегульованими у чинному законодавстві, на нашу думку, є та-кож питання щодо відповідальності за порушення строків прийняття по-даткових повідомлень-рішень (рішень) за результатами проведених пе-ревірок та визначення строків давності застосування штрафних (фінан-сових) санкцій. Відсутність законодавчо встановлених строків давності притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фі-нансових) санкцій, на наш погляд, є неприпустимим і веде до безпідста-вного обмеження прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів під-приємницької діяльності, тому потребує негайного вирішення, адже на-віть строк притягнення до кримінальної відповідальності за скоєні зло-чини обмежується терміном до 15 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Найменування джерела
1. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т.- М.: Юридическая литература, 1982. –Т.1. – 359 с.
3. Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учебное пособие. - Харьков: фирма "Эспада", 2000. – 288 с.
4. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. - К., 1994. - 165 с.
5. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования. -М: Юрид. лит., 1975. - 240 с.
6. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1980.- 256 с.
7. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. - М.: Юрид. лит., 2000.-
178 с.
8. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного ис-следования). М.: Политиздат, 1968. – 384 с.
9. Афанасьев В.Г. Человек в системе управления. - М: Знание, 1975. - 64 с.
10. Ашмарина О.М. Некоторые вопросы разграничения налоговой компе-тенции // Государство и право. - 2002. - №12. -С.48-54
11. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформ-ления и реализации). - М.: Юрид.лит., 1976. – 198 с.
12. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М: Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
13. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учеб. пособие. - Пермь: Пермск. ун-т, 1978.- 102 с.
14. Бахрах Д. Н. Административное право России: Учебник для вузов. М.: НОРМА. - 2000.- 640 с.
15. Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный ме-ханизм. - М.: Финансы и статистика, 1989. – 256 с.
16. Бондаренко И.Н. Органы, контролирующие уплату налогов и сборов: со-стояние, противоречия, перспективы развития //Финансовое право. -2004. -№ 6. –С.29-31
17. Бурцев В.В. Государственный финансовый контроль: методология и ор-ганизация.- М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000.– 134 с.
18. Брызгалин А. Вопросы применения ответственности за нарушения нало-гового законодательства и правоприменительная практика //Хозяйство и право. -1998. -№8. – Ст.52
19. Брызгалин В. Дополнительные мероприятия налогового контроля: тео-рия и практика применения // Хозяйство и право. – 2003. - №9. - С.65-74
20. Васильев Р.Ф. Акты управления: (Значение, проблема исследований, понятие). - М.: Изд-во МГУ, 1987.-141 с.
21. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления. - М: Изд-во МГУ, 1970. – 108 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "ПЕРУН", 2004. – 1440 с.
23. Вересоцький М. Перевірки: нова специфіка // Юридичний радник. -2005. -№5. – С.73-74
24. Вільховий Ю. Позапланові перевірки з питань виробництва та обігу спирту, алкоголю та тютюну // Вісник податкової служби України. -2005. -№38(368). – С.41
25. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. -М.: Юрид. лит., 1973. – 134 с.
26. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. –Харьков: Легас, 2003. – 360 с.
27. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 466 с.
28. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предприниматель – налогоплательщик - го-сударство: Правовые позиции Конституционного Суда Российской Феде-рации: Учеб. пособие. - М: ФБК-ПРЕСС. - 1998.- 592 с .
29. Галаган И. А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в "непроцессуальных отраслях"). - Воронеж: Изд-во ВГУ. - 1985.- 149 с.
30. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні . – Харків: Фоліо, 2002. -176 с.
31. Гаруст В.Ю. Поняття, зміст та призначення контролю в сфері оподатку-вання //Вісник Національного Університету Внутрішніх справ.Вип.30. –Харків, 2005. – С.254-259
32. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. –К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. -273 с.
33. Годунов А.А. Введение в теорию управления (Система промышленного производства).- М, 1967.- 200 с.
34. Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовый мониторинг в совре-менной России. - Москва, 2003.- 158 с.
35. Годме Поль-Мари. Налоговое право. - М.: Прогресс, 1978. – 429 с.
36. Горшенев В. М..Природа юридического процесса как комплексной сис-темы //Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном госу-дарстве. – Ярославль. – 1980. – Ст.3-11
37. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как форма правовой деятельности. - М.: Юрид. лит. - 1987 – 176 с.
38. Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.03// ВВР. - 2003. -№ 18.- Ст.144.
39. Грачева Е.Ю. Проблемы правового регулирования государственного финансового контроля. - М.: Юриспруденция, 2000. – 192 с.
40. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учебное пособие. - М.: Юриспруденция, 2000.- 304 с.
41. Грисимова Е. Н., Макарова О. А., Ильюшихин И. Н. Налоговый кодекс Российской Федерации: Ч. 1: Схемы. Пояснения. Комментарии / Под общ. ред. Н. М. Голованова. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 1999.-
271 с.
42. Гуреев В.И. Российское налоговое право. М.: Экономика, 1997.-
383 с.
43. Гусева Т. Налоговые проверки и оформление их результатов //Законность. - 2000. - №10. – С.121-123.
44. Гусева Т.А. Проблемы совершенствования механизма налогового кон-троля и порядка привлечения к налоговой ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук. 12.00.14. / Саратовская государственная акаде-мия права. – Саратов, 2001. - 33 с.
45. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика: Современ-ное написание: в 4 т. Т.3 –М: ООО "Издательство АСТ": ООО "Издате-льство Астрель". - 2003. – 921 с.
46. Данилевский Ю. А., Мезенцева Т. М. Финансовый контроль в отраслях народно-го хозяйства при различных формах собственности. - М. : Финансы и статистика, 1992. – 79 с.
47. Декрет КМ України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 //ВВР. –1993. - N10. - Ст. 77.
48. Демидов О.А. Напрями підвищення відповідальності платників за своє-часність сплати податків // Податкова політика в Україні та її норматив-но-правове забезпечення. Зб.наук. праць за матеріалами науково-практ. конференції 1-2 грудня 2000 р. –Ч.1. –Ірпінь, 2001.- С.132-133
49. Жуков В.А., Опенышев С.П. Государственный финансовый контроль. -М.: Инфра - М. -1999. -383 с.
50. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2000. – 129 с.
51. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачова та ін.; За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.
52. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради УСРС. - 1991. - № 6. - Ст.37.
53. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 05.02.1998 № 83/98-ВР // В