ПОКАРАННЯ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ МАЙНОВІ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Пироженко Олександр Сергійович

УДК 343.27(477)

ПОКАРАННЯ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ МАЙНОВІ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ,
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гуторова Наталія Олександрівна
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2011
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДДУПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань
КК 1922 р. – Кримінальний кодекс УСРР 1922 року
КК 1927 р. – Кримінальний кодекс УСРР 1927 року
КК 1960 р. – Кримінальний кодекс УРСР (України) 1960 року
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
НМДГ – неоподаткований мінімум доходів громадян
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
ПК – Податковий кодекс України 2010 року

ЗМІСТ
ВСТУП.……..………………………….………………………………………....…….4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАНЬ, ЩО ОБМЕЖУЮТЬ МАЙНОВІ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ…………..………...….…12
1.1. Поняття, система й мета покарань, що обмежують майнові права засуджених…………..…….…………………….………….…………….……...……12
1.2. Покарання, що обмежують майнові права засуджених, у вітчизняному законодавстві: історико-правовий аспект......….….…………..……………...……..34
1.3. Покарання, що обмежують майнові права засуджених, у кримінальному законодавстві інших держав.……………………………………………..……….….51
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………...……...…64
РОЗДІЛ 2. ШТРАФ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ………...………………..………….67
2.1. Проблеми встановлення штрафу як кримінального покарання………...…..…67
2.2. Кримінально-правові проблеми призначення штрафу………………...…..…..92
Висновки до розділу 2 ………………………………………………...……..……...105
РОЗДІЛ 3. ВИПРАВНІ РОБОТИ І СЛУЖБОВІ ОБМЕЖЕННЯ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЯК ВИДИ ПОКАРАНЬ………….…….…….…109
3.1. Проблеми встановлення виправних робіт і службових обмежень для військовослужбовців як кримінальних покарань….....………………………...….109
3.2. Кримінально-правові проблеми призначення виправних робіт і службових обмежень для військовослужбовців…...……………………………………..….....133
Висновки до розділу 3..………………………………...……………………..……..147
РОЗДІЛ 4. КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА ЯК ВИД ПОКАРАННЯ…….....……...152
4.1. Проблеми встановлення конфіскації майна як кримінального покарання.....152
4.2. Кримінально-правові проблеми призначення конфіскації майна....………...175
Висновки до розділу 4...……………………………………………………….…….186
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….……...188
ДОДАТКИ.……………………………………………………...………….………..195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………..…..……..201

В С Т У П

Актуальність теми. Інтеграція України до світової спільноти вимагає запровадження нових підходів до формування кримінально-правової політики, пошуку сучасних, а також удосконалення існуючих засобів впливу на негативні для суспільства явища.
Загальновідомо, що в системі заходів протидії злочинності значне місце відводиться кримінальному покаранню, правильне застосування якого з урахуванням принципу економії кримінально-правової репресії вважається ефективним і дійовим заходом запобігання злочинним проявам. Значну роль у цьому процесі відіграють покарання, що обмежують майнові права засуджених (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна), про що свідчать і сучасні тенденції гуманізації вітчизняного кримінального законодавства, і судова статистика. Незважаючи на щорічне зменшення загальної чисельності засуджених, починаючи з 2005 р. спостерігається зростання частки осіб, до яких були застосовані покарання, обмежуючі майнові права засуджених. Так, у 2005 р. питома вага осіб, яким призначені такі покарання, що обмежують майнові права засуджених, складала 10,9% від загальної чисельності останніх (19,3 тис.), у 2006 р. – 13,3% (21,4 тис.), у 2007 р. – 15,0% (23 тис.), у 2008 р. – 18,9% (27,8 тис.), у 2009 р. – 18,8% (27,5 тис.).
Однак навіть загальне зростання частки застосування вказаних покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, не вказує на раціональне розвантаження системи кримінальної юстиції, оскільки практика призначення кожного з їх видів має суттєві відмінності. Так, якщо питома вага осіб, до яких застосовано штраф, у загальній структурі засуджених зросла з 3,1% (6254 осіб) у 2001 р. до 14,7% (21487 осіб) у 2009 р., то чисельність осіб, яким призначено виправні роботи, поступово зменшилася з 10346 (5,1%) до 1052 (0,7%) осіб за той самий період часу. З моменту введення до законодавства про кримінальну відповідальність покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців майже втричі зросло число осіб, до яких його застосовано (з 44 у 2002 р. до 118 у 2009 р.), однак частка таких осіб у загальній структурі засуджених залишається невеликою (0,08% у 2009 р.). Лише застосування конфіскації майна свідчить про відносно стабільну практику її призначення (в період з 2002 по 2009 рр. в середньому – до 33,5% осіб, засуджених за злочини, в санкціях яких передбачено даний вид покарання). Зазначене вказує на наявність проблем правової регламентації покарань, що обмежують майнові права засуджених, а також практичного їх застосування, які не дозволяють повною мірою реалізувати весь їх каральний, виправний і попереджувальний потенціал.
Покаранням, що обмежують майнові права засуджених, приділено значну увагу й у науці кримінального права. Проблеми нормативного врегулювання і практичного застосування окремих їх видів, а також загальні питання вчення про покарання, що безпосередньо стосуються останніх, порушувалися в роботах В.В.Антипова, П.П.Андрушка, Л.В.Багрія-Шахматова, М.І.Бажанова, Ю.В.Бауліна, В.І.Борисова, І.М.Гальперіна, В.К.Грищука, Н.О.Гуторової, Т.А.Денисової, В.К.Дуюнова, В.П.Ємельянова, І.І.Карпеця, І.Я.Козаченка, Н.Ф.Кузнецової, О.М.Литвака, В.Т.Маляренка, О.С.Михліна, А.А.Музики, Й.С.Ноя, Ю.А.Пономаренка, А.В.Савченка, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.М.Трубникова, В.І.Тютюгіна, О.Г.Фролової, М.І.Хавронюка, М.Д.Шаргородського, С.С.Яценка та ін. Окремі їх аспекти в дореволюційний період розглядалися в працях С.В.Познишева, М.С.Таганцева, І.Я.Фойницького та ін.
Після реформування кримінального законодавства у 2001 р. деякі проблеми нормативного регулювання окремих видів покарань, що обмежують майнові права засуджених, були предметом дисертаційних досліджень В.П.Козирєвої («Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України», м. Київ, 2007 р.), В.О.Попраса («Штраф як вид покарання за кримінальним правом України», м. Харків, 2008 р.), Г.М.Собко («Конфіскація за кримінальним законодавством України», м. Київ, 2008 р.), Н.В.Марченко («Додаткові покарання та особливості їх призначення», м. Запоріжжя, 2009 р.). Проте в названих роботах поза увагою залишилася низка проблем законодавчої регламентації штрафу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, конфіскації майна, а також практики призначення вказаних покарань. До того ж, окремі з розглянутих питань було вирішено дисертантами далеко не безспірно.
Викладене свідчить про потребу подальшої теоретичної розробки юридичної природи покарань, що обмежують майнові права засуджених, їх системи й видів, змісту й особливостей призначення. Названі проблеми не знаходять однозначного вирішення й у судовій практиці, що вказує на потребу їх подальшого осмислення з урахуванням сучасних досягнень кримінально-правової думки. Вельми актуальною є проблема ефективності даних кримінально-правових заходів в умовах теперішньої соціально-економічної ситуації. Усе це визначає значущість теми дослідження, оскільки необхідність заповнення прогалин у доктрині кримінального права зумовлюється потребами не тільки науково-дослідницької, але й правотворчої і правозастосовної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр. (п. 2.1). Обрана тематика відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (додаток 2, п. 7), затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 347 від 29 липня 2010 р., спрямована на подальшу реалізацію положень розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008. Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 24 лютого 2006 р. (протокол № 2) й уточнена 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка проблем і формулювання теоретично й практично обґрунтованих висновків щодо правової природи, законодавчого закріплення й практики застосування покарань, що обмежують майнові права засуджених.
З урахуванням визначеної мети поставлені наступні завдання:
– розкрити зміст поняття „покарання, що обмежують майнові права засуджених”, визначити види покарань, що входять до цієї групи, та їх місце в системі покарань за чинним законодавством України про кримінальну відповідальність;
– дослідити розвиток вітчизняного кримінального законодавства про покарання, що обмежують майнові права засуджених;
– виявити особливості регламентації цих видів покарань у зарубіжному законодавстві, виділити їх позитивні риси й порівняти з вітчизняним законом про кримінальну відповідальність;
– проаналізувати проблеми встановлення покарань, що обмежують майнові права засуджених;
– з’ясувати юридичну природу, систему, види, мету й основний зміст цих покарань;
– визначити особливості дотримання принципів і загальних засад призначення покарання при застосуванні його досліджуваних видів;
– узагальнити та проаналізувати практику застосування покарань, що обмежують майнові права засуджених.
– сформулювати на підставі здійсненого дослідження рекомендації з удосконалення відповідних положень кримінального законодавства і практики його застосування.
Об’єктом дослідження виступають кримінально-правові відносини, що виникають у зв’язку з установленням і застосуванням кримінальних покарань.
Предметом дослідження є покарання, що обмежують майнові права засуджених, за кримінальним правом України.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених мети й завдань, об’єкта і предмета дослідження, в процесі якого використовувалися загальнонаукові й спеціальнонаукові методи. Діалектичний обумовив розгляд поняття „покарання, що обмежують майнові права засуджених”, мети, проблем їх застосування через вивчення більш загальних категорій – покарання, його цілей, принципів і засад призначення (підрозділи 1.1; 2.2; 3.2; 4.2). Порівняльно-правовий задіяно для порівняння відповідних положень національного законодавства із зарубіжним (підрозділ 1.3), історичний і порівняльно-історичний – для дослідження різних етапів та особливостей закріплення покарань, що обмежують майнові права засуджених, у вітчизняному законодавстві, тенденцій їх розвитку (підрозділ 1.2). За допомогою формально-логічного (догматичного) методу проаналізовано зміст законодавчих положень про штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскацію майна як види покарання (в усіх розділах дисертації). Системно-структурний став у нагоді при з’ясуванні місця останніх в системі покарань та інших заходів кримінально-правового характеру (підрозділи 1.1; 2.1; 3.1; 4.1). Методи статистичного аналізу допомогли проаналізувати судову практику щодо застосування покарань, що обмежують майнові права засуджених (підрозділи 2.2; 3.2; 4.2).
Науково-теоретичним підґрунтям цієї наукової роботи послужили праці як вітчизняних, так і зарубіжних правознавців. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Нормативні підвалини дисертації склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти інших галузей права.
Емпіричну базу дослідження становлять дані проаналізованих автором 510 кримінальних справ, розглянутих місцевими й апеляційними судами у 2002–2009 рр., узагальнення судової практики Верховного Суду України за 2001–2009 рр., матеріали опублікованої судової статистики.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дозволило сформулювати низку наукових положень, висновків та рекомендацій, які, на думку автора, є новими для науки кримінального права в теоретичному й практичному аспектах:
уперше:
– аргументовано, що тенденції історичного розвитку на території України покарань, що обмежують майнові права засуджених, відбивають тісний взаємозв’язок їх законодавчої регламентації з конкретними умовами, епохою, суспільно-політичним ладом держави, правовими поглядами, звичаями, а також з ідеологічними стереотипами, що склалися в тогочасному суспільстві;
– сформульовано авторське тлумачення досліджуваних покарань як заходів державного примусу, які застосовуються за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені злочину, полягають у передбачених кримінальним законом обмеженнях прав засудженого на володіння, користування й розпорядження належним йому майном шляхом його стягнення (відрахування, вилучення) в доход держави і тягнуть судимість;
– обґрунтовано необхідність конкретизації кримінальним законодавством періодів, протягом яких мають бути сплачені певні частки штрафу в разі призначення його з розстрочкою виплати;
– доведено потребу закріпити в кримінальному законі приписів про обов’язковість урахування майнового стану засудженого при призначенні виправних робіт і службових обмежень для військовослужбовців;
удосконалено:
– поняття окремих видів покарань, що обмежують майнові права засуджених;
– погляд на зміст мети покарання і шляхи її досягнення при застосуванні штрафу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців і конфіскації майна;
– точку зору про обов’язковість урахування майнового становища засудженого при призначенні штрафу;
– положення про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців;
отримали подальший розвиток:
– положення про можливість віднесення штрафу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців і конфіскації майна до покарань, що обмежують майнові права засуджених, оскільки законодавцем у диспозиціях статей 53, 57–59 КК прямо встановлені обмеження майнових прав винного;
– позиція щодо визначення розміру штрафу за окремі види злочинів у сумі, кратній розміру заподіяної шкоди;
– наукова позиція про потребу закріплення в кримінальному законі правообмежень, які становлять зміст виправних робіт, і запропоновано шляхи її вирішення;
– твердження про існування щонайменше 2-х шляхів відмови від загальної конфіскації майна; зокрема, наведено аргументи на користь збільшення кількості санкцій, які передбачали б штраф як додаткове покарання, й обґрунтовано необхідність урегулювати нормами кримінального закону меж і підстав застосування так званої спеціальної конфіскації майна.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції й рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальшої розробки теоретичних проблем вивчення видів покарання та специфіки призначення покарань, що обмежують майнові права засуджених;
– у правотворчості – в процесі подальшого вдосконалення КК України, зокрема, для розробки проектів законів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності (лист Першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 154 від 2 лютого 2011 р.);
– у правозастосовній діяльності – при застосуванні судами України норм КК, що регламентують умови, підстави й порядок призначення штрафу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців і конфіскації майна як видів покарання та при звільненні від їх відбування (Акт упровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність судів Черкаської області від 29 грудня 2010 р.);
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право України» та «Кримінально-виконавче право України» у вищих навчальних закладах; при підготовці навчальної, науково-практичної й методичної літератури (Акт упровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 31 січня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Висновки і пропозиції, викладені в науковому дослідженні, доповідались автором на регіональних і міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 12 травня 2006 р. і 25 травня 2007 р.), «Проблеми відповідальності в сучасному праві» (м. Москва, 10-11 грудня 2009 р.) і «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 23 квітня 2010 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дослідження викладені дисертантом у підготовлених одноособово 5-ти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях України, а також у 4-х тезах наукових доповідей на вказаних конференціях.
Структура дисертації визначається метою й завданням дослідження. Робота складається зі вступу, 4-х розділів, що охоплюють 9 підрозділів, з висновків, списку використаних джерел (296 найменувань) та 6-ти додатків. Загальний обсяг роботи складає 230 сторінок, з них основного тексту – 194 сторінки, список використаних джерел міститься на 30-ти сторінках, додатки – на 6-ти сторінках.

Список літератури

В И С Н О В К И

У дисертації здійснено вирішення наукового завдання – сформульовані теоретично та практично обґрунтовані висновки щодо законодавчого визначення та судового застосування покарань, що обмежують майнові права засуджених, за кримінальним правом України, вироблені рекомендації щодо удосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки та рекомендації, що мають як теоретичне, так і прикладне значення:
1. На сучасному етапі розбудови правової держави в Україні у протидії злочинності значну роль виконують покарання, що обмежують майнові права засуджених, які автор визначає як заходи державного примусу, що застосовуються за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені злочину, і полягають у передбачених кримінальним законом обмеженнях прав засудженого на володіння, користування й розпорядження належним йому майном шляхом його стягнення (відрахування, вилучення) в доход держави, а також тягнуть судимість. Основним каральним елементом досліджених покарань є обмеження майнових прав, які прямо встановлені кримінальним законом. До цієї групи покарань слід віднести штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців та конфіскацію майна.
2. Покарання, які виступають предметом вивчення, відрізняються від інших видів тим, що кримінальним законом у статтях 53, 57–59 КК прямо передбачено обмеження майнових прав засуджених при їх застосуванні (штраф – це грошове стягнення; під час відбування виправних робіт та службових обмежень для військовослужбовців провадиться відрахування в доход держави певного відсотку заробітку (грошового утримання); конфіскація полягає у вилученні в доход держави майна, що є власністю винного). При цьому між собою аналізовані покарання розрізняються об’ємом та характером обмежень майнових прав, які у певний для штрафу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців та конфіскації майна спосіб також дозволяють досягти визначених ст. 50 КК цілей покарання.
3. Історико-правовий розвиток покарань, що обмежують майнові права засуджених, у вітчизняному законодавстві від часів Київської Русі до сьогодення свідчить про те, що вони існують із часів створення права і мали характер грошових штрафів та конфіскацій. Здійснене дослідження дозволяє зробити висновок, що назва покарань, що обмежують майнові права засуджених, змінювалася в залежності від конкретних умов та епохи, суспільно-політичного устрою, який діяв на землях України. Незважаючи на це, їх сутність залишалася майже незмінною. Характерною ознакою правового регулювання досліджуваних покарань є диференціація їх розміру пропорційно сумі заподіяного збитку.
4. Штраф – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні її майнових прав шляхом стягнення певної суми грошових коштів в доход держави, а також тягне судимість. При призначенні штрафу необхідно враховувати глибоку диференціацію суспільства за майновою ознакою, проявляючи гуманність щодо малозабезпечених осіб. Існує потреба прогнозувати можливість реального виконання покарання. Даний вид покарання є більш ефективним щодо осіб, які вчиняють злочини з використанням свого службового становища (хабарництво, перевищення владних повноважень, злочини у сфері господарської діяльності, економічні злочини та інші злочини, які вчинюються з використанням службових повноважень). Аналіз кримінального законодавства зарубіжних країн свідчить, що даний вид покарання є найбільш поширеним серед тих, які в них закріплені. Способи закріплення та обчислення штрафу в різних країнах є диференційованими.
5. Виправні роботи – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, та полягає в примусовому залученні засудженого за місцем роботи до праці та застосуванні обмежень: майнового характеру – шляхом відрахування в доход держави певного відсотку заробітку; трудового характеру – шляхом заборони звільнятися з попереднього місця роботи за власним бажанням без дозволу контролюючого органу; особистого характеру – шляхом заборони виїжджати за межі держави без дозволу контролюючого органу та необхідності періодично з’являтися на реєстрацію, яке тягне судимість.
6. Службові обмеження для військовослужбовців – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, та полягає в застосуванні обмежень майнового та трудового характеру у виді відрахування частини її грошового утримання в доход держави, забороні бути підвищеним у посаді та у військовому званні, а також тягне судимість. Даний спеціальний вид покарання є підвидом виправних робіт, що застосовується до обмеженого кола суб’єктів злочину, а саме до військовослужбовців.
7. Конфіскація майна – це захід державного примусу, що застосовується за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна засудженого. Існування у вітчизняному кримінальному законодавстві загальної конфіскації майна в подальшому вважаємо недоцільним, тому що за своєю сутністю вона не відповідає окремим положенням Основного Закону (зокрема, принципам рівності громадян перед законом і вини). Окрім того, загальна конфіскація зачіпає майнові й особисті права та інтереси не тільки засудженого, але й членів родини, утриманців, які не мають відношення до вчиненого злочину і, відповідно, безневинно страждають; здатна створити складні проблеми в ресоціалізації особи, що відбула покарання; не є розповсюдженою серед більшості розвинених держав; має низький рівень виконання; не забезпечує відшкодування збитків потерпілому.
8. Установлено, як мінімум, два кримінально-правових заходи, вдосконалення регламентації яких дозволить повністю замінити загальну конфіскацію майна. Ними є додаткове покарання у виді штрафу і так звана спеціальна конфіскація майна. Причому остання у переважної більшості зарубіжних країн на законодавчому рівні передбачена в якості інших заходів кримінально-правого характеру. Відтак, потребує введення до кримінального закону окремого розділу, який би об’єднував заходи кримінально-правого характеру, що не є кримінальним покаранням, з включенням до його складу норм, які регламентують спеціальну конфіскацію майна, а також виключення відповідних вказівок із кримінально-правових санкцій.
9. З метою вдосконалення законодавчої регламентації покарань, що обмежують майнові права засуджених, пропонується внести до КК та інших законодавчих актів такі зміни й доповнення:
а) частину 4 ст. 53 КК викласти в такій редакції:
«4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. Інтервали часу, протягом яких повинні бути сплачені встановлені судом частини, складають два тижні або один чи два місяці і встановлюються з урахування періодичності отримання доходів засудженим»;
б) в редакцію ст. 57 КК внести наступні зміни:
– частину 1 статті викласти в такій редакції:
«1. Покарання у виді виправних робіт полягає в залученні засудженого до праці за місцем роботи, з якої заборонено звільнятися за власним бажанням без дозволу контролюючого органу, та встановлюється на строк від шести місяців до двох років. З урахуванням майнового стану винного із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків»;
– частину 2 статті доповнити словами «…а також до інших осіб, які обіймають посади, що відповідно до закону несумісні із судимістю»;
– доповнити статтю частиною третьою такого змісту:
«3. Виправні роботи не призначаються особам, які вчинили злочини, пов’язані з використанням ними службових чи професійних обов’язків, якщо винний продовжує працювати на тій самій посаді або роботі». У зв’язку із цим частину третю вважати частиною четвертою;
в) перше речення в частині 2 ст. 58 КК викласти в такій редакції:
«2. З урахуванням майнового стану винного із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків… (далі за текстом)»;
г) викласти ст. 77 КК у такій редакції:
«1. У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням їй можуть бути призначені додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
2. Покарання у виді штрафу може бути призначено за умови, якщо його передбачено як додаткове покарання в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за якою засуджується особа»;
д) частину 2 ст. 389 КК викласти в наступній редакції:
«Ухилення від відбування громадських чи виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців особою, засудженою до цього покарання, – карається… (далі за текстом)»;
е) частину 1 ст. 44 КВК доповнити абзацом п’ятим наступного змісту: «…брати участь у проведенні виховної роботи із засудженим», а також абзацом шостим: «... доводити до відома трудового колективу зміст вироку щодо засудженого до виправних робіт».
10. Подальше вдосконалення правового регулювання покарань, що обмежують майнові права засуджених, шляхом внесення змін до КК та інших законодавчих актів повинно бути спрямовано на:
а) розширення кількості санкцій, які передбачали б штраф як додаткове покарання;
б) установлення розміру штрафу як додаткового покарання за тяжкі й особливо тяжкі злочини в межах від п’ятиста до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або в сумі, кратній розміру заподіяної шкоди;
в) визначення конкретного строку відбування громадських робіт при заміні цим покаранням штрафу, оскільки чинна редакція статті цей строк ніяким чином не обмежує;
г) виключення виправних робіт із санкцій статей Особливої частини КК, суб’єктам вчинення яких вони не можуть бути призначені згідно з обмеженнями, встановленими ч. 2 ст. 57 КК;
д) зафіксування в кримінальному законі заборони на звільнення військовослужбовця зі служби за власним бажанням під час відбування ним покарання у виді службових обмежень;
е) закріплення в КПК положень щодо забезпечення виконання можливого штрафу шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого;
ж) установлення в КВК й Законі України «Про виконавче провадження» детальної процедури виконання штрафу з розстрочкою виплати.
11. З метою вдосконалення практики застосування покарань, що обмежують майнові права засуджених, у відповідних рекомендаціях, які на підставі узагальнення практики призначення кримінальних покарань надаватиме Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пропонуємо викласти наступні роз’яснення:
а) «Призначаючи покарання у виді штрафу, виправних робіт чи службових обмежень для військовослужбовців і визначаючи їх розмір, межі та строки, суди мають враховувати майновий стан підсудного та його сім’ї: можливість отримання доходу у виді заробітної плати; наявність на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку та інших непрацездатних осіб; отримання доходу від незабороненої законом діяльності (доходи від присадибної ділянки, від цінних паперів, відсотки по банківським вкладам, орендна плата за здане майно); наявність домоволодіння, інших будівель; витрати підсудного на забезпечення власної життєдіяльності та членів своєї сім’ї (витрати на комунальні послуги, плата за навчання, лікування тощо); існування інших зобов’язань матеріального характеру (аліменти, виконавчі листи, банківські кредити та ін.)»;
б) «Суди не повинні призначати службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) особам, у яких під час відбування покарання закінчується строк проходження військової служби (добігає кінця строк дії контракту, досягнення особою граничного віку проходження служби тощо)».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. № 1129–IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / відп. ред. В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
6. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755–VI // Офіційний вісник України – 2010 р. – № 92. – Т. 1. – ст. 3248.
7. Кодекс законів про працю України : станом на 10 січня 2009 р. – Х.: Одіссей, 2009. – 136 с. – (Серія «Закони України»).
8. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125–XII в редакції Закону від 14 вересня 2006 р. № 140-V // Відомості Верховної Ради України – 2006. – № 44. – Ст. 432.
9. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
10. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності: Закон України від 15 квітня 2008 р. № 270-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 24. – Ст. 236.
11. Про державний бюджет України на 2011 рік: Закон України від 23 грудня 2011 р. № 2857–VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 99. – Ст. 3541.
12. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232–XII в редакції Закону від 4 квітня 2006 р. № 3597–IV // Відомості Верховної Ради України – 2006. – № 38. – Ст. 324.
13. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038–XII // Відомості Верховної Ради України – 1994. – № 28. – Ст. 232.
14. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. № 1701–IV // Відомості Верховної Ради України – 2004. – № 35. – Ст. 412.
15. Про порядок здійснення помилування: Положення затверджене Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 71. – Ст. 2554.
16. Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: Положення, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 95. – Ст. 3129.
17. Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб: Постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 р. // Офіційний вісник України – 2007. – № 86. – Ст. 3148.
18. Про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: Інструкція, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. №270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Т. 2. – Ст. 90.
19. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 4–8.
20. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 із змінами та доповненнями від 10 грудня 2004 р. № 18; 12 червня 2009 р. № 8; 6 листопада 2009 р. № 11// Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20; 2005. – № 1. – С. 13; 2009. – № 7. – С. 11–13; 2009. – № 12. – С. 16.
21. Стандартные минимальные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила): Приняты резолюцией Генеральной Ассамблеи 45/110 14 декабря 1990 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 217–225.
22. Уголовный кодекс Австрии / Науч. ред. Н. Е. Крылова ; предисл. и перевод с нем. А. В. Серебренникова. – М.: Зерцало–М, 2001. – 144 с.
23. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Науч. ред., предис. И. М. Рагимова ; пер. с азербайдж. Б. Э. Аббасова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 325 с.
24. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. Б. В. Волженкин ; пер. с англ. И. В. Мироновой. – [2-е изд.]. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 510 с.
25. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. и предисл. С. С. Беляева ; перевод с дат. и англ. С. С. Беляева, А. Н. Рычевой. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 230 с.
26. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предисл. Н. Ф. Кузнецовой и Ф. М. Решет¬никова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
27. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред. А. И. Коробеева ; пер. с кит. Д. В. Вичикова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 303 с.
28. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и вступ. статья А. И. Лукашова и Э. А. Саркисовой ; пер. с латыш. А. И. Лукашова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 313 с.
29. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Предисл. Б. В. Волженкина ; обзор. стат. А. В. Баркова – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 474 с.
30. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А. И. Лукашова ; пер. с болгар. Д. В. Милушева, А. И. Лукашова ; вступ. статья Й. И. Айдарова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 298 с.
31. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. А. И. Лукашова, Н. Ф. Кузнецовой ; пер. с польск. Д. А. Барилович. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.
32. Уголовный кодекс Российской Федерации / Авт.-сост. коммент. Д. А. Гайдуков, С. А. Перчаткина. – М.: Эксмо, 2009. – 336 с.
33. Уголовный кодекс Турции / Науч. ред. и предисл. Н. Сафарова, Х. Аджава; пер. с турец. Н. Сафарова, Х. Бабаева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 372 с.
34. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / Науч. ред. и вступ. статья Д. А. Шестакова; предисл. доктора права Г.-Г. Йешека; перевод с нем. Н. С. Рачковой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
35. Уголовный кодекс Швейцарии / Науч. ред., предисл. и перевод с нем. А. В. Серебренниковой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
36. Уголовный кодекс Швеции / Науч. ред. Н. Ф. Кузнецова и С. С. Беляев ; пер. на рус. яз. С. С. Беляева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 320 с.
37. Уголовный кодекс Японии / Науч. ред. и предисл. А. И. Коробеева ; перевод с япон. Е. Н. Еремина. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 226 с.
38. Архів Військового місцевого суду Черкаського гарнізону. Справа № 1 – 10/2002.
39. Архів Військового місцевого суду Черкаського гарнізону. Справа № 1 – 32/2003.
40. Архів Зміївського районного суду. Справа № 1 – 108/2009
41. Архів Куп’янського міськрайонного суду. Справа № 1 – 449/2009
42. Архів Ленінського районного суду м. Харкова. Справа № 1 – 835/2007
43. Архів Соснівського районного суду м. Черкаси. Справа № 1 – 14/2002.
44. Архів Соснівського районного суду м. Черкаси. Справа № 1 – 229/2007.
45. Архів Червонозаводського районного суду м. Харкова. Справа № 1 – 908/2009.
46. Архів Черкаського районного суду. Справа № 1 – 134/2003.
47. Архів Черкаського районного суду. Справа № 1 – 311/2003.
48. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження): монографія / Д. С. Азаров. – К.: Атіка, 2007. – 304 с.
49. Азарян Е. Р. Преступление. Наказание. Правопорядок / Е. Р. Азарян. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 229 с.
50. Алексеев В. И. Нормативное регулирование уголовных наказаний по уложению о наказаниях 1845 года / В. И. Алексеев // История государства и права. – 2005. – № 1. – С. 34¬–37.
51. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 5. – С. 19–34.
52. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 20–35.
53. Антипов В. В. Щодо обставин, які виключають можливість застосування певних видів покарань, в аспекті принципу справедливості / В. В. Антипов // Актуальні проблеми кримінального судочинства України: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Донецьк, 21 листопада 2003 р. – Донецьк: ДЮІ, 2004. – С. 226–230.
54. Антонян Е. А. Исполнение наказаний без изоляции от общества / Е. А. Антонян // Вестник Московского университета МВД. – 2005. – № 1. – С. 60–63.
55. Асаналиев Т. А. Проблемы уголовной и исправительно-трудовой политики в период восстановления и дальнейшего развития демократических начал в советском государстве (1954–1985 гг.) / Т. А. Асаналиев // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2005. – № 3. – С. 170–173.
56. Астемиров З. А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: учебное пособие / З. А. Астемиров. – Махачкала: РИО ДГУ, 1987. – 90 с.
57. Багрий-Шахматов Л. В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право : учеб. пособие / Л. В. Багрий-Шахматов ; под ред. проф. Н. А. Стручкова. – М.: ВШ МВД СССР, 1969. – 76 с.
58. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / М. И. Бажанов. – К., Вища школа, 1980. – 216 с.
59. Бажанов М. И. Наказание в проекте УК Украины / М. И. Бажанов // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 38. – С. 167–179.
60. Баулін Ю. В. Виправні роботи у проекті КК України / Ю. В. Баулін // Проблеми пенітеціарної теорії і практики. – 2001. – № 6. – С. 199–203.
61. Баулін Ю.В. Виклики «нової» злочинності і проблеми кримінального права / Ю. В. Баулін // Кримінальне право України. – 2006. – № 1. – С. 5–9.
62. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. / Чезаре Беккариа. – М.: Стелс, 1995. – 304 с.
63. Беляев А. Новое уголовно-правовое регулирование конфискации имущества / А. Беляев // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 17¬–21.
64. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.
65. Березовская Н. Л. Отличие общественных и исправительных работ / Н. Л. Березовская // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – Спеціальний випуск. – С. 19–22.
66. Берзін П. С. Наслідки у складах злочинів у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : навчальний посібник / П. С. Берлін. – К.: КНТ, 2007. – 392 с.
67. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Іван Григорович Богатирьов. – К., 2006. – 500 с.
68. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних з позбавленням волі : монографія / І. Г. Богатирьов. – К.: Атіка, 2005. – 312 с.
69. Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) / І. Богатирьов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 79–84.
70. Бондарєв В. В. Щодо призначення кримінального покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців / В. В. Бондарєв, В. О. Василишин // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 39–41.
71. Бородин С. В. Проблемы уголовного наказания и некоторые пути их разрешения / С. В. Бородин, Л. Р. Клебанов // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2005. – № 1. – С. 127–133.
72. Бриллиантов А. В. Проблемы совершенствования уголовного законодательства о конфискации имущества / А. В. Бриллиантов // Проблемы применения наказаний, не связанных с лишением свободы : сб. науч. труд. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 75–81.
73. Бриллиантов А. Изменения законодательства о наказании / А. Бриллиантов // Российская юстиция. – 2004. – № 5. – С. 35–40.
74. Брынза С. М. Наказания за преступления против собственности по уголовному законодательству Республики Молдова / С. М. Брынза // Российский следователь. – 2002. – № 9. – С. 37–46.
75. Бугаєв В. О. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України / В. О. Бугаєв // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. – № 4. – С. 64–70.
76. Бурдін В. М. Санкції окремих статей Особливої частини КК України потребують змін / В. М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – № 4. – С. 44–51.
77. Бушуев И. А. Исправительные работы / И. А. Бушуев. – М.: Юрид. лит., 1968. – 200 с.
78. Вартилецька І. А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. А. Вартилецька. – К., 1997. – 19 с.
79. Вартилецька І. А. Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі мають відповідати принципам законності та гуманізму / І. А. Вартилецька // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 164–166.
80. Васильев А. В. Исполнение наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия : учеб. пособие / А. В. Васильев, А. И. Маслихин. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1989. – 82 с.
81. Васильева Т. В. Назначение и исполнение уголовного наказания в виде штрафа: социально-правовые проблемы : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Т. В. Васильева. – Рязань, 2004. – 18 с.
82. Велиев С. А. Принципы назначения наказания / С. А. Велиев. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 388 с.
83. Вербенський М. Г. Покарання, не пов’язані з позбавленням волі: загальна характеристика і проблеми застосування / М. Г. Вербенський // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: «Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування та вивчення», Харків, 25–26 жовтня 2001 р. ; редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком-Інтер, 2002. – С. 86–89.
84. Воробьев О. Ю. Наказание в виде общественных и исправительных работ по УК Украины 2001 года / О. Ю. Воробьев // Альтернативные виды уголовных наказаний – пути для уменьшения тюремного населения / Украинско-Американское Бюро защиты прав человека, Апелляционный суд Харьковской области ; сост. Г. Марьяновский. – К.: Сфера, 2003. – С. 45–53.
85. Галиакбаров Р. Р. Система и виды наказаний: лекция / Р. Р. Галиакбаров. – Горький: ГВШ МВД СССР, 1986. – 40 с.
86. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения / И. М. Гальперин. – М.: Юридическая литература, 1983. – 208 с.
87. Герасименко В. П. Виды наказаний, применяемых при замене неотбытой части наказания более мягким / В. П. Герасименко // Право і безпека. – 2006. – № 3. – С. 36–39.
88. Герасименко В. П. Поняття покарання та його ознаки за КК України 2001 р. / В. П. Герасименко // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 80. – С. 113–115.
89. Гирко С. И. Основные идеи, положения и новеллы «поправок» внесенных в Уголовный кодекс Российской Федерации Федеральным законом от 8 декабря 2003 года № 162-ФЗ / С. И. Гирко, Б. Д. Завидов, В. Б. Липатенко, С. Ф. Шумилин // Российский следователь. – 2004. – № 2. – С. 14–18.
90. Голіна В. В. Судимість : монографія / В. В. Голіна. – Х.: Харків юридичний, 2006. – 384 с.
91. Горох О. П. Покарання за злочини у сфері обігу наркотичних засобів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. П. Горох. – К., 2007. – 23 с.
92. Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. / В. К. Грищук. – К.: Ін Юре, 2006. – 568 с.
93. Гулый А. А. Нужно ли России возобновление института общей конфискации имущества? / А. А. Гулый // Юрист. – 2006. – № 4. – С. 62, 63.
94. Гуторова Н. Конфіскація майна за кримінальним правом України: проблеми та перспективи / Н. Гуторова, О. Шаповалова // Право України. – 2010. – № 9. – С. 56–65.
95. Гуторова Н. О. Кара як мета кримінального покарання / Н. О. Гуторова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 42–46.
96. Гуторова Н. О. Конфіскація майна як вид кримінального покарання: проблеми захисту прав людини / Н. О. Гуторова // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», Львів, 13–14 лютого 2003 р. – Львів, 2003. – С. 391–393.
97. Гуторова Н. Щодо ефективності застосування майнових покарань за злочини проти державних фінансів / Н. Гуторова // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 11. – С. 119–121.
98. Данелян Р. С. К вопросу о специфичности труда для осужденных к исправительным работам / Р. С. Данелян // Закон и судебная практика : сб. науч. ст. ученых-юристов Краснодар. края и Республики Адыгея. – Краснодар: Изд-во Краснодар. юрид. ин-та МВД России, 2002 – С. 139–143.
99. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та реалізація його функцій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. А. Денисова. – Запоріжжя., 2010. – 38 с.
100. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України : навчальний посібник / Т. А. Денисова. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. – 152 с.
101. Дзигарь А. Л. Исправительные или принудительные работы / А. Л. Дзигарь // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2005. – № 4. – С. 186–188.
102. Дзигарь А. Л. К вопросу о последствиях в случаях злостного уклонения от уплаты штрафа / А. Л. Дзигарь // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2005. – № 2. – С. 450, 451.
103. Дзигарь А. Л. Уголовные наказания: эволюция и перспективы / А. Л. Дзигарь. – Краснодар.: Изд-во Кубан. гос. ун-та, 2001. – 201 с.
104. Додонов В. Н. Сравнительное уголовное право. Общая часть: монография / В. Н. Додонов ; под общ. и науч. ред. И. С. Щербы. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 448 с.
105. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі / В. Дрьомін // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27–31.
106. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания по советскому уголовному праву: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. К. Дуюнов. – М., 1985. – 21 с.
107. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике: монографія / В. К. Дуюнов. – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
108. Дядькин Д. С. Система наказания применительно к теории назначения уголовного наказания / Д. С. Дядькин // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2006. – № 2. – С. 66–72.
109. Егоров В. С. История уголовного наказания в период становления российского права / В. С. Егоров // Государство и право. – 2006. – № 5. – С. 114–117.
110. Ермолаев И. П. Свод законов Киевской Руси: учебное пособие для изучения «Русской правды» / И. П. Ермолаев, Р. Г. Кашафутдинов. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1985. – 90 с.
111. Желудков М. А. Отмена конфискации имущества и принцип справедливости / М. А. Желудков // Закон и право. – 2004. – № 8. – С. 42, 43.
112. Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: монографія / О. О. Житний. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
113. Житний О. О. Кримінальне право України. Частина Загальна (у схемах та таблицях): навчальний посібник / О. О. Житний. – Х.: Одіссей, 2008. – 200 с.
114. Жук В. Проблеми судової практики щодо призначення покарання у вигляді позбавлення волі / В. Жук // Система виконання покарань в Україні: проблеми та перспективи гуманізації: [навч.-метод. посіб.]. – К.: Вид-во Українського фонду сприяння пенітенціарним реформам в м. Києві, 2000. – С. 15¬–24.
115. Журавлев М. П. Наказания, не связанные с мерами исправительно-трудового воздействия на осужденных, и их исполнение: учебное пособие / М. П. Журавлев, С. И. Никулин, А. К. Романов. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 58 с.
116. Загудаев Ю. Н. Имущественные наказания по советскому уголовному праву : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Ю. Н. Загудаев. – М., 1985. – 20 с.
117. Звечаровский И. Понятие мер уголовно-правового характера / И. Звечаровский // Законность. – 2007. – № 1. – С. 19–21.
118. Иванов В. Н. Должна ли сохраняться конфискация имущества как вид уголовного наказания? / В. Н. Иванов // Советское государство и право. – 1958. – № 9. – С. 100, 101.
119. Истомин А. Ф. Понятие и цели наказания (продолжение) / А. Ф. Истомин, Д. А. Лопаткин // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2006. – № 2. – С. 94–100.
120. Истомин А. Ф. Понятие и цели наказания / А. Ф. Истомин, Д. А. Лопаткин // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2005. – № 4. – С. 176–185.
121. Історія держави і права України : підручник / В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін. ; за ред. А. С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
122. Історія держави і права України. Підручник: у 2-х т. / О. Д. Святоцький, М. М. Страхов, І. П. Сафронова та ін. ; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина., В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 2003. – Т. 1. – 2003. – 656 с.
123. Історія держави і права України : у 2 ч. : підруч. для юрид. вищих навч. закладів і факультетів / А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький, О. Л. Копиленко та ін. ; за ред. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – Ч. 2. – 448 с.
124. Історія держави і права України : у 2 ч. : підруч. для юрид. вищих навч. закладів і факультетів / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін. ; за ред. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – Ч. 1. – 368 с.
125. Казак С. В. Штраф в уголовном законодательстве Беларуси и России / С. В. Казак // Закон и право. – 2001. – № 12. – С. 10–12.
126. Карганова Б. Место штрафа в системе наказаний по УК РФ / Б. Карганова // Уголовное право. – 2003. – № 4. – С. 33–35.
127. Карпец И. И. Индивидуализация наказания / И. И. Карпец. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 152 с.
128. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И. И. Карпец. – М.: Юридическая литература, 1973. – 288 с.
129. Кирись Б. О. Конфіскація майна як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав / Б. О. Кирись // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1–2. – С. 202–209.
130. Кирись Б. О. Конфіскація майна: аргументи за збереження і за скасування цього виду покарання / Б. О. Кирись // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів, 2006. – Вип. 1. – С. 233–243.
131. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Е. М. Кісілюк. – К., 2003. – 20 с.
132. Климюк О. Ф. Майнові покарання за злочини в праві України: Х – початок ХХ століття / О. Ф. Климюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 4. – С. 134–142.
133. Козаченко А. Злочини і покарання в Україні-Гетьманщині за універсалами Богдана Хмельницького (1648–1657 роки) / А. Козаченко // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4. – С. 120–126.
134. Козаченко И. Я. Проблема совершенствования механизма исполнения штрафа как меры уголовного наказания / И. Я. Козаченко, Т. Ю. Погосян // Уголовное наказание и проблемы его исполнения : сб. науч. трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 89–93.
135. Козирєва В. Еволюція кримінальних покарань майнового характеру у вітчизняному законодавстві / В. Козирєва // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 122–126.
136. Козирєва В. Конфіскація майна: теорія і практика застосування / В. Козирєва // Право України. – 2006. – № 1. – С. 98¬–102.
137. Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Козирєва. – К., 2007. – 20 с.
138. Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Валентина Петрівна Козирєва. – К., 2007. – 211 с.
139. Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру: сутність, мета, практика застосування / В. П. Козирєва // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 140–144.
140. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917–1920: навч. посібник / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
141. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 247 с.
142. Костромин А. С. Наказания, связанные с материальным воздействием на осужденного, в истории уголовного права зарубежных стран / А. С. Костромин // История государства и права. – 2007. – № 1. – С. 40–42.
143. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіт