ПОЛІЦІЯ КРАЇН ЄС ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДОСВІДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Калаянов Дмитро Петрович

УДК 351.741

ПОЛІЦІЯ КРАЇН ЄС ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ДОСВІДУ
В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор
заслужений юрист України
Берлач Анатолій Іванович

Одеса – 2010

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................. 4

Розділ 1. Теоретико-правові основи інституту поліції в сучасних
демократичних державах ..................................................................... 16
1.1. Поняття «поліція» і «поліцейська діяльність»: сутність і зміст........ 16
1.2. Поліція як інститут захисту державного ладу
та гарантування громадської безпеки............................................... 83
1.3. Механізм захисту прав і свобод
громадян у діяльності поліції країн ЄС............................................ 104
Висновки до розділу 1…………………………………………………….. 127

Розділ 2. Правові та організаційні основи
діяльності поліції країн ЄС................................................................ 131
2.1. Організація діяльності основних галузевих служб поліції…………... 131
2.2. Принципи управління персоналом поліції країн ЄС.............................. 164
2.3. Громадський і державний контроль за діяльністю поліції ………….. 195
2.4. Забезпечення прав і свобод людини та громадянина
в адміністративній (поліцейській) діяльності............................... 215
Висновки до розділу 2…………………………………………………….. 243

Розділ 3. Кадрове забезпечення діяльності поліції країн ЄС ………....... 249
3.1. Проходження служби в підрозділах поліції........................................ 249
3.2. Система професійної підготовки поліцейських кадрів...................... 270
3.3. Міжнародні стандарти в галузі підготовки поліцейських кадрів...... 282
3.4. Реформування системи кадрового забезпечення
органів внутрішніх справ України в умовах євроінтеграції........ 292
Висновки до розділу 3…………………………………………………….. 310

Розділ 4. Досвід діяльності поліції країн ЄС в організації
міжнародної діяльності органів внутрішніх справ України ....... 315
4.1. Правові основи міжнародної правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ ............................................................... 315
4.2. Діяльність МВС України у сфері європейської інтеграції................ 341
4.3. Співробітництво МВС України з поліцейськими відомствами
країн ЄС у сфері правоохоронного забезпечення
міжнародного миру……………………………………………......... 356
Висновки до розділу 4…………………………………………………...... 375

Висновки ....................................................................................................... 379

Додатки ......................................................................................................... 385

Список використаних джерел...................................................................... 412

ВСТУП

Актуальність теми. Стратегічним курсом України є інтеграція до Європейської спільноти. На цьому шляху наша держава повинна провести значне реформування не тільки своєї економічної та фінансової системи, але й реформування правоохоронних органів, і в першу чергу – органів внутрішніх справ. В останній час країни Європейського Союзу (далі – ЄС) суттєво змінили правові підстави діяльності поліцейських служб. Наразі вони чітко розмежовані на норми, правила та стандарти, обов’язкові для організації поліцейських служб усіх членів цієї спільноти, та національне поліцейське законодавство, яке притаманне кожній країні ЄС з урахуван-ням її специфіки. До першої групи належать документи, що регламентують створення європейського поліцейського відомства (рішення Ради від 06.04.2009 р. про створення Європейського поліцейського відомства (Європол), рішення Ради від 28.02.2002 р. про створення Євроюсту з метою посилення боротьби з тяжкою злочинністю та ін.). До другої групи належить національне законодавство, що регулює діяльність поліцейських служб кожної країни ЄС. На підставі цих та інших актів поліція країн ЄС досягла значних успіхів щодо захисту прав громадян, боротьби зі злочинністю, тероризмом та іншими правопорушеннями, використовуючи при цьому різноманітні форми діяльності, головним чином – адміністративно-правові, оскільки службам поліції країн ЄС належать поліцейські (адміністративні) повноваження.
Однак, на жаль, у вітчизняній літературі зовсім не звертається увага на необхідність наближення правових підстав, на яких ґрунтується адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України, до поліцейського законодавства країн ЄС та практики його застосування, що суттєво впливає на ефективність діяльності вітчизняних правоохоронних органів. Особливо ретельно при цьому необхідно вивчати передовий досвід поліцейської діяльності в країнах ЄС, оскільки однієї імплементації поліцейського законодавства ЄС в законодавчу практику України недостатньо для реального підвищення якості роботи органів внутрішніх справ.
Поліцейськими силами країн ЄС досягаються суттєві позитивні ре-зультати протидії правопорушенням, а тому бажання скористатися відповідним досвідом виглядає цілком природним. Актуальність дослідження ґрунтується також на необхідності подолання суперечностей між потребою застосування європейських стандартів забезпечення прав та свобод людини і відсутністю належного теоретико-методологічного й науково-прикладного підґрунтя реалізації нових підходів до вдосконалення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ в Україні.
Перераховані обставини дають підстави дослідити основи організації й діяльності поліції країн ЄС і можливостей застосування їхнього досвіду в роботі органів внутрішніх справ України як актуальну проблему, яка має важливе значення з погляду юридичної теорії й практики, що й визначило її вибір як об'єкта дисертаційного дослідження.
Ступінь наукової розробки теми. Окремі питання вивчення та вико-ристання світового досвіду організації діяльності поліції тією чи іншою мі-рою висвітлювалися у працях таких українських та іноземних учених, як О.М. Бандурка, М.М. Биргеу, А.В. Губанов, В.В. Доненко, І.Б. Коліушко, С.Я. Коненко, Б.С. Крилов, В.С. Куйбіда, О.І. Остапенко, Ю.І. Осіпов, А.В. Сергєєв. Так А.В. Губанов та Б.С. Крилов зробили історичний та правовий аналіз організації поліції зарубіжних країн. Організаційно-правові основи діяльності поліції окремих зарубіжних країн сьогодні досліджують українські вчені Л. Д. Варунц, Д. Д. Ганчев, В. О. Заросило, І. В. Зозуля, С. Я. Косенко, О. С. Передерій, О. С. Проневич, А.В. Самотуга, В. О. Січкар, О. С. Юнін та ін.
Проте, незважаючи на проведені дослідження зарубіжного досвіду в указаних сферах, на сьогодні відсутній комплексний аналіз законодавства країн ЄС та спільних нормативно-правових актів ЄС, що визначають принципи поліцейської діяльності. Не досліджено особливості функціонування та сучасних підходів до вдосконалення управління персоналом поліцейських систем країн ЄС, не опрацьовано можливості його застосування в практиці управління персоналом органів внутрішніх справ України. Запропонована дисертаційна робота є актуальним комплексним дослідженням, у якому розглянуто діяльність поліції країн ЄС та використання її досвіду в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії держави і права та адміністративного права: Г. Абадинського, В.Б. Авер’янова, О. Ф. Анд-рійко, М. І. Ануфрієва, І. В. Аристової, Д. М. Бахраха, К. С. Бєльського, А. І. Берлача, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, Ж. Веделя, І.І. Веремеєнка, І. П. Голосніченка, С. Т. Гончарука, В. Л. Грохольського, А. В. Губанова, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, І.М. Даньшина, М.І. Єропкіна, В.О. Заросила, В. Ф. Захарова, Д. Інсіарді, Р. А. Калюжного, К. Кенні, Г. Келлінга, А.П. Клюшниченка, В.В. Коваленка, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. В. Конопльова, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Я. Ю. Кондратьєва, О. П. Коренєва, О. В. Кузьменка, Б. А. Курілова, Н. Ф. Кузнецової, Д. М. Лук’янця, В. М. Манохіна, М. Я. Масленікова, Н. П. Матюхіної, В.І. Олефіра, О. І. Остапенка, В. П. Пєткова, С. В. Пєткова, Л. Л. Попова, Д. В. Приймаченка, Т. О. Проценка, О. П. Рябченко, В. Д. Сорокіна, В.П. Столбового, Ю.А. Соколова, С.Г. Стеценка, Т. Фельтеса, Є.М. Шахунянца, В. І. Шакуна, О. П. Шергіна, Д. Школьника, О. М. Якуби, Х.П. Ярмакі, С.С. Яценка та інших.
Незважаючи на важливість і актуальність вивчення досвіду зарубіж-них країн та потребу його наукового опрацювання при перебудові роботи органів внутрішніх справ України, комплексного підходу в цьому напрямі в наукових розробках в нашій державі ще не було.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період з 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755). Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до ЄС (затверджено Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072), Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618). Методичні рекомендації «Використання в діяльності чергових частин ОВС новітніх технологій, спрямованих на захист прав і законних інтересів громадян» виконано на замовлення Головного штабу МВС України (план науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт МВС України на 2007 р.). Дисертацію виконано на кафедрі управління та інформаційно-технічного забезпечення органів внутрішніх справ Одеського державного університету внутрішніх справ в межах теми науково-дослідної роботи «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (державний реєстраційний номер 0103U002568).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретико-методологічних та науково-прикладних засад застосування в Україні позитивного досвіду країн ЄС щодо організації діяльності поліції, що включає розроблення системи наукових поглядів, пропозицій організаційно-правового характеру, принципово нових підходів, моделей і технологій підвищення ефективності правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України.

Виходячи з поставленої мети, у дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні таких завдань:
- вивчити та проаналізувати правові підстави діяльності поліції країн ЄС;
- провести порівняльно-правовий аналіз правових актів, норми яких регулюють діяльність поліції країн ЄС;
- на підставі проведеного дослідження правових актів, норми яких ре-гулюють діяльність поліції країн ЄС, сформулювати авторське визначення понять «поліція», «поліцейська діяльність» та дати тлумачення іншим тер-мінам, що характеризують поліцейську діяльність у країнах ЄС;
- вивчити особливості контролю за діяльністю поліції в країнах ЄС та розробити пропозиції з удосконалення правового забезпечення контролю за діяльністю «силового» компонента виконавчої влади в Україні;
- дослідити напрями діяльності поліції країн ЄС, пов’язані із захистом державного ладу та громадської безпеки, кадровим забезпеченням, та порівняти їх із подібними напрямами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України;
- провести порівняльний аналіз діяльності поліції країн ЄС і на його основі виробити наукові положення та пропозиції щодо використання по-зитивного досвіду органами внутрішніх справ України із забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян;
- сформулювати рекомендації, що стосуються впровадження норм мі-жнародно-правових актів щодо діяльності поліції країн ЄС до вітчизня-ного правоохоронного законодавства;
- узагальнити практику реалізації спільної стратегії України та ЄС у галузі внутрішніх справ із визначенням шляхів оптимізації їх організацій-них структур, функцій та форм управління.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері використання досвіду діяльності поліції країн ЄС в адміністративній діяль-ності органів внутрішніх справ України.
Предмет дослідження – правові підстави організації, форми й методи діяльності поліції країн ЄС та визначення можливості їх використання в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної ро-боти є система методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі роботи використано методи теоретичного та емпіричного дослідження, основними з яких є системний підхід, який є методологічною основою всієї дисертаційної роботи і використовувався для встановлення закономірностей діяльності поліції країн ЄС (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2). Історичний (підрозділи 1.1, 4.3) та формально-юридичний методи (підрозділи 3.1, 3.2); порівняльно-правовий аналіз (підрозділи 3.3, 3.4, 4.1), індукція, аналогія та абстрагування (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, 4.2) застосовані окремо та в комплексі для визначення предмета дослідження, удосконалення понятійно-категоріального апарату й розкриття методологічних категорій у предметній сфері дослідження, змістовної інтерпретації прикладних функцій поліції й удосконалення правових та організаційних засад правоохоронної діяльності, для визначення сутності й видів прав і свобод людини як об’єкта правоохоронної діяльності (під-розділи 1.3, 2.3, 2.4, 3.3, 3.4).
Методи абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання використано під час розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму організа-ційно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ з урахуванням досвіду країн ЄС (підрозділи 2.4, 3.4, 4.2, 4.3).
Інформаційну та емпіричну основу дослідження склали також уза-гальнення практичної діяльності поліції країн ЄС (зокрема Великої Брита-нії, Німеччини, Польщі, Франції), аналіз політико-правових публікацій, до-відкових видань, даних офіційної статистики. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Ураховано багаторічний особистий досвід автора, набутий під час служби в органах внутрішніх справ України, а також його участь як керівника і координатора постійної мобільної групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ в Одеській області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисер-тація є комплексним монографічним дослідженням організаційно-правових засад діяльності поліції країн ЄС, у якому здійснено вирішення проблеми використання її досвіду в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України, що має суттєве значення для розвитку вітчизняної науки адміністративного права та правоохоронної практики. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано ряд нових у теоретичному плані та важливих для практики понять і положень, які виносяться на захист. Основні з них такі:
уперше:
– сформовано сучасний комплекс базових науково-теоретичних поло-жень адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України;
– на основі детального порівняльно-правового аналізу поліцейських систем країн ЄС та організації і діяльності МВС України, тенденцій їх роз-витку окреслено пріоритети та шляхи вдосконалення адміністративної дія-льності органів внутрішніх справ України;
– розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи управління ор-ганами внутрішніх справ у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ Укра-їни;
– окреслено напрями подальшого реформування органів внутрішніх справ України та їх діяльності в забезпеченні прав і свобод людини та гро-мадянина, а також розроблено основні оцінки стану їх захисту;
- досліджено особливості функціонування та сучасних підходів до вдосконалення діяльності поліції країн ЄС, опрацьовано можливості застосування їх досвіду в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України;
дістали подальшого розвитку:
- поняття поліцейської функції держави як урегульованої нормами адміністративного права розпорядчо-владної діяльності органів державної влади із застосуванням заходів примусу, що визначені законодавчими ак-тами у сфері публічного управління при забезпеченні громадського поряд-ку та громадської безпеки;
- поняття поліції як державної інституції, з урахуванням нових підхо-дів до розуміння сутності прав і свобод людини та громадянина, зокрема щодо глобального зв’язку між забезпеченням громадського порядку й громадської безпеки і дотриманням прав і свобод людини та громадяни-на;
- пропозиції з удосконалення правового забезпечення контролю за діяльністю «силового» компонента виконавчої влади;
- дослідження напрямів діяльності поліції країн ЄС, пов’язаної із захистом державного ладу та громадської безпеки, кадровим забезпеченням, та порівняння їх із відповідними напрямами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України;
- аналіз історичного розвитку правових та організаційних засад діяль-ності поліції щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина в окремих країнах ЄС;
удосконалено:
- теоретичну обґрунтованість упровадження міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини та громадянина в правову систему України, досліджено закономірності і тенденції, що впливають на ефектив-ність забезпечення прав і свобод людини та громадянина в адміністратив-ній діяльності органів внутрішніх справ України;
- теоретичну та практичну моделі діяльності органів внутрішніх справ як суб’єкта адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України, що виконує соціальну функцію у суспільстві;
– методи, завдання та форми адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України в механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
– здійснено аналіз досвіду діяльності поліції країн ЄС у сфері забез-печення прав і свобод людини та громадянина і визначено можливості його використання в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України.
– сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо впровадження міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина в адміністративну діяльність органів внутрішніх справ України.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Мате-ріали дисертації можуть бути основою для подальших досліджень проблем реформування органів внутрішніх справ України. Окремі положення дисертаційної роботи використані:
- у правотворчості – для розроблення та вдосконалення вітчизняного адміністративного законодавства (лист комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 16.10.2009 р. № 04-12/12-3191);
- у правозастосовній діяльності – для покращання практичної діяльності державних органів, зокрема органів внутрішніх справ, у сфері європейської інтеграції, а також запровадження системи управління якістю відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 (акт впровадження в діяльність ГУМВС України в Одеській області від 08.02.2010 р.; довідка про впровадження в діяльність Управління МВС України на Одеській залізниці від 22.02.2010 р.);
- у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників із курсів «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Управління в ор-ганах внутрішніх справ», «Управління в органах поліції зарубіжних країн» (акт впровадження в діяльність Одеського державного університету внут-рішніх справ від 22.05.2009 р.; акт впровадження в діяльність Національно-го університету ДПС України від 27.05.2009 р.);
- у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення й вирішення проблем реформування органів внутрішніх справ у контексті євроінтеграції.
Значущість дослідження визначається також його спрямованістю на вирішення завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ України. Отримані в процесі вивчення висновки, надані пропозиції й рекомендації можуть сприяти виробленню заходів щодо вдосконалення організаційних і правових основ, стратегії й тактики адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та зміцненню їх взаємодії з поліцією країн ЄС, а також використовуватися при підготовці фахівців у вищих юридичних навча-льних закладах і проведенні наукових пошуків із відповідної проблема-тики.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів дисертації полягає в тому, що дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного права. У процесі одержання нових наукових результатів ідеї або розробки інших дослідників не використовувалися. У підручнику «Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ» (2008 р., з грифом МОН України) внесок автора полягає в розробленні концепції наукових засад адміністративної (поліцейської) діяльності. У навчальному посібнику «Адміністративна діяльність» (2009 р., з грифом МОН України) внесок автора полягає у викладенні основ адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ України.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на шістнадцяти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Міжнародне гуманітарне право, право людини та правоохоронна діяльність» (Одеса, 10-12 червня 2000 р.); «ХХІ-й век: очаквани реальности в бизнеса и мениджмьнта» (Свищов, Болгарія, 26-27 жовтня 2001 р.); «Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи її вирішення” (Одеса, 17-18 жовтня 2002 р.); «Поліція та права людини» (Одеса, 26-30 квітня 2004 р.); «Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку» (Одеса, 3-4 червня 2006 р.); «Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії» (Одеса, 31 березня 2006 р.); «Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства» (Одеса 14-15 липня 2006 р.); «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспо-рті» (Одеса. 29 вересня 2006 р.); «Проблеми розвитку транспортної галузі та удосконалення транспортного законодавства» (Одеса, 15 червня 2007 р.); «Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України в умовах Європейської інтеграції» (Одеса, 11 жовтня 2007 р.); «Взаємодія правоохоронних органів Туреччини і України у виявленні організованих злочинних угруповань наркоділків з міжнародними зв’язками» (Одеса, 29 травня, 2008 р.); «Запровадження у Міністерстві внутрішніх справ України системи управління якістю: проблеми і перспективи» (Київ, 6 червня 2008 р.); «Bezpečné slovensko a europska únia» (Кошице, Словаччина, 13 – 14 листопада 2008 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 10 квітня 2009 р.); «Cooperarea internationale a organelor de drept in prevenirea şi combaterea criminalitatii transnationale» (Кишинів, Молдова, 5-6 листопада 2009 р.); «Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності Міністерства внутрішніх справ України» (Київ, 27 листопада 2009 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 23 квітня 2010 р.)
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 51 публіка-ції, серед яких одна одноосібна монографія (загальним обсягом 13,8 д.а.), 26 статей у спеціальних наукових виданнях, що входять до переліку, за-твердженого ВАК України, авторські навчальні посібники: «Адміністрати-вні проступки підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування особливості провадження» (2007 р., обсягом 9,6 д.а., з грифом МОН України) та «Основи управління в ОВС» (2007 р., 9,4 д.а., з грифом МОН України), а також праці, надруковані в матеріалах міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено правові та організаційні основи діяльності поліції країн ЄС та сформульовано вирішення наукової про-блеми щодо використання досвіду поліцейської діяльності в адміністрати-вній діяльності органів внутрішніх справ України. Автор визначає ряд на-укових понять і категорій; аналізує та проводить експертизу певних пра-вових явищ і практики, а також формулює пропозиції щодо їх удоскона-лення. До найбільш істотних результатів, отриманих у процесі реалізації завдань дисертаційної роботи, належать такі висновки й судження.
1. На основі аналізу комплексу правових та організаційних основ, ви-роблених теорією і практикою країн ЄС з метою нейтралізації існуючих і можливих спроб узурпувати вплив на поліцію, автор дійшов висновку, що вони мають велике значення для забезпечення демократичного характеру діяльності цього державного інституту. До них, насамперед, належать: орієнтування поліції на служіння загальнонаціональним поглядам і захист фундаментальних демократичних цінностей; обмеження її організаційно-правових можливостей діяти всупереч інтересів інших державних і суспі-льних структур; забезпечення громадського контролю за функціонуван-ням поліцейських сил і залучення громадськості до опосередкованого ке-рівництва ними; побудова національних поліцейських систем на основі створення множинності суб'єктів поліцейської діяльності, підпорядкова-них різним міністерствам, відомствам і органам місцевого самоврядуван-ня; «перетинання» компетенції цих суб’єктів для використання їх із метою взаємного контролю.
2. З’ясовано, що поліція, будучи професійним збройним формуван-ням виконавчої влади, що має владні повноваження, особливу систему управління й специфічних методів виконання покладених на неї завдань, є «силовим» гарантом існуючої державності й законності. Саме можливість застосування санкціонованого насильства служить основною ознакою, що детермінує її місце й роль у системі влади й суб’єктів правоохоронної дія-льності.
3. Теорія, доктрини, правове регулювання, моделі організації й управління, стратегія й тактика діяльності поліції кран ЄС визначаються, у першу чергу, національними особливостями бачення шляхів вирішення внутрішньополітичних, економічних і соціальних проблем, що виникають у конкретний період перед кожною країною.
4. Визначено, що принципи організації й функціонування поліцейсь-кого апарату безпосередньо залежать від політичного режиму, який його створив, що призводить при зміні останнього до перегляду доктринальних установок і стратегії реформування правової бази, кадрового складу й управлінських моделей діяльності поліції.
5. Для країн ЄС характерні тенденції розширення юрисдикційних по-вноважень поліції, децентралізації управління нею, а також дедалі більш активного надання поліцейськими органами управлінських та інших адмі-ністративних послуг.
6. Обґрунтовано думку, що основними характеристиками поліції кра-їн ЄС можна визначити такі:
- поліцейські служби визнають верховенство права відповідно до професійного кодексу поведінки;
- поліція у країнах ЄС забезпечує громадську безпеку з повагою до прав людини;
- підзвітність поліцейських служб є прозорою. Обов’язковим є функ-ціонування механізмів внутрішнього і зовнішнього контролю та нагляду;
- підтримання порядку за допомогою поліції в країнах ЄС є двосто-роннім процесом, який відповідає потребам та інтересам індивідів і спіль-нот та потребує довіри, згоди та підтримки населення. Цей процес ґрунту-ється на прозорості й діалозі. У багатьох країнах ЄС поліція децентралізо-вана – з метою адекватного і швидкого реагування на потреби населення.
7. Визначено поняття «поліція» як державної інституції, з урахуван-ням нових підходів до розуміння сутності прав і свобод людини, зокрема щодо глобального зв’язку між гарантуванням громадської безпеки і до-триманням прав людини та громадянина.
Персонал поліції – це найбільш консервативна й численна частина чиновництва, що володіє, на відміну від інших категорій державних муні-ципальних службовців, широкими владними повноваженнями, що мають здебільшого дискреційний характер, а також правом здійснювати негласні заходи.
Головною метою політики відносно поліцейських кадрів є перетво-рення їх на надійне знаряддя захисту існуючої державності й законності. Це здебільшого досягається за допомогою суворого відбору в поліцейські формування (особливо на командні посади), інтенсивної ідеологічної й професійної підготовки, установлення для працівників поліції підвищеного грошового утримання, пільг, соціальних гарантій, створення сприятливих умов для просування по службі, використовуючи офіційні канали, а також широке застосування конкурсного методу комплектування й пер-манентної ротації більшості категорій особового складу поліції.
8. Теорією й практикою країн ЄС вироблено комплекс заходів, спря-мованих на забезпечення загальносоціального характеру поліцейської дія-льності (орієнтування поліції на захист фундаментальних принципів де-мократії, позбавлення її організаційно-правових можливостей діяти неза-лежно від інших державних і суспільних структур, деетатизація поліцей-ської діяльності, створення множинності її суб'єктів при «перетинанні» їх компетенції й ін.). Ці заходи по суті універсальні, але ступінь і форми реа-лізації більшості з них у різних країнах неоднакові, що зумовлено націо-нальною специфікою.
9. У результаті аналізу теоретичних джерел та нормативно-правової основи, що регулює діяльність поліції країн ЄС, виділено такі моделі управління поліцією: централізована (пряме підпорядкування поліцейських сил центральному органу виконавчої влади); децентралізована (відсутність єдиного загальнонаціонального органу, відповідального за гарантування внутрішньої безпеки та уповноваженого на управління поліцією); комбіно-вана (наявність загальнонаціонального органу, відповідального за гаранту-вання внутрішньої безпеки, координацію діяльності розрізнених поліцей-ських служб).
10. З’ясовано, що функція поліції – це прояв іманентно властивого їй конкретного змісту в рамках законодавчо оформленої компетенції. Функ-ція поліції зумовлена сутністю держави й роллю, що законодавчо визна-чена поліції як органу держави. Функція поліції відповідає етапу еволю-ційного розвитку окремої держави; відображає основні, найбільш значимі аспекти поліцейської діяльності, спрямовані на виконання завдань, поста-влених державою й закріплених законодавцем; визначає пріоритети полі-цейської діяльності в конкретній державі й її сутність; зумовлена сутністю і змістом права та застосовується відповідно до потреб суспільного розви-тку.
11. Визначено, що невід’ємною частиною регулярного політичного діалогу між Україною та країнами ЄС є запозичення передового досвіду організації та діяльності поліцейських органів країн ЄС, які впродовж останніх десятиліть досягли високих показників щодо протидії злочинно-сті та забезпечення громадського порядку.
12. На підставі проведеного порівняльного аналізу діяльності поліції країн ЄС вироблено наукові положення та пропозиції щодо використання її позитивного досвіду органами внутрішніх справ України із забезпечен-ня прав, свобод і законних інтересів громадян. Зокрема, пропонується за-стосування в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ соціа-льно орієнтованої концепції тотального управління якістю, яка ґрунтуєть-ся на чотирьох базових елементах:
1) визначення якості діяльності правоохоронних органів як сукупнос-ті особливостей послуг, що надаються такими організаціями;
2) головний критерій якості поліцейської діяльності – це ступінь за-доволення запитів і потреб споживачів, які оцінюють якісні характеристи-ки поліцейських послуг;
3) принцип тотальності передбачає залучення до процесу вдоскона-лення якості діяльності всього персоналу поліції та організацію контролю за якістю на всіх етапах надання послуг;
4) принцип безперервного підвищення якості діяльності передбачає цільову орієнтацію системи управління на постійний розвиток і вдоскона-лення всієї організаційної системи надання послуг.
13. Сформульовано рекомендації, що стосуються впровадження окреслених норм міжнародно-правових актів щодо діяльності органів внутрішніх справ у законодавство України. Зокрема, виділено три основні напрями такої політики. Перший напрям – структура, економіка, соціальна й культурна політика. Другий напрям – спільна зовнішня та безпекова (оборонна) політика. Третій напрям – внутрішня безпека та юстиція.
14. На підставі узагальнення практики реалізації спільної стратегії України та країн ЄС у галузі внутрішніх справ було визначено проблеми, які потребують якнайшвидшого вирішення. Це, по-перше, недостатня ко-ординація діяльності в правоохоронній сфері, що потребує підвищення статусу й розширення повноважень урядових структур. По-друге, необ-хідно активізувати зусилля зі створення недержавних інститутів сприяння євроінтеграційним процесам у сфері діяльності органів внутрішніх справ, які взяли б на себе відповідальність за здійснення цього курсу на рівні громадських об’єднань та організацій. По-третє, курс на інтеграцію в ЄС все ще лишається прерогативою центральних відомств. Цього недостатньо для умов, коли проголошено тезу: «Від Європи держав – до Європи регіонів». Тому акцент має бути перенесений на ширше залучення регіонів до формування та реалізації євроінтеграційної політики.
15. Проаналізовано проблеми, що характеризують стан та місце жінок у поліцейській службі, причини цих проблем. Робиться висновок про те, що політика гендерної рівності стає за сучасних умов дедалі більш сприй-нятливою до потреб жінок. Водночас, поліцейська професійна культура продовжує зберігати традиційно опозиційне ставлення до жінок у поліції відповідно до уявлення про переважно «чоловічий» характер поліцейської діяльності.
16. Обґрунтовано необхідність постійного контролю з боку суспільс-тва за діяльністю поліції й інших силових відомств. Але, зважаючи на складність такого контролю, реальність і ефективність громадського кон-тролю може бути забезпечена тільки тоді, коли він здійснюється через представницький орган державної влади – парламент. Наведено два істот-ні доводи на користь цієї думки. По-перше, парламент формується безпо-середньо суспільством, тому може вважатися його безпосереднім пред-ставником у владі й здатний адекватно відображати його інтереси в межах законотворчості. По-друге, згідно з принципом поділу влади, діяльність парламенту незалежна від інших галузей влади, оскільки захищена систе-мою стримувань і противаг, що дозволяє об'єктивно контролювати діяль-ність інших державних інститутів і за необхідності припиняти спроби не-правомірних дій з боку посадових осіб поліції.