ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКСПОРТУ ОЗБРОЄНЬ В 90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЧЕРЕДНІЧЕНКО ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК: 32: [351.753 : 339.564] (477) "1991/2000"

ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКСПОРТУ ОЗБРОЄНЬ В 90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Коппель Олена Арнольдівна
доктор історичних наук, професор

Київ - 2002

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Основні методи дослідження наукової проблеми ……………….........
1.2. Нормативно-правове середовище предмета дослідження...…….........
1.3. Аналіз джерельно-документальної бази …………….……………........
Висновки до Розділу 1…………………………………………………….........
РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЕКСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ОЗБРОЄНЬ
2.1. Передумови виходу України на світовий ринок озброєнь…………....
2.2. Система державного управління експортом військово-технічної продукції в контексті міжнародних зобов'язань України.………………....
2.3. Регіональні напрямки політики України в галузі міжнародних передач продукції військового призначення…………………………..........
Висновки до Розділу 2…………………………………………………….........
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКСПОРТУ ОЗБРОЄНЬ
3.1. Оцінка реалізації експортних можливостей держави у військово-технічній cфері………………………………………………….........................
3.2. Зовнішні чинники впливу на використання експортного потенціалу військово-промислової галузі України…………………..............................
3.3. Перспективні завдання державної політики України у сфері експорту озброєнь …………………………………………..……………........
Висновки до Розділу 3……………………………………………………........
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………….......
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………........
Додаток А…………………………………………………………………..........
Додаток Б………………………………………………………………….......... 3

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Міжнародні передачі товарів військового призначення являють собою глибоко укорінене явище, характерне для розвитку сучасних міжнародних відносин. Це обумовлено суверенним правом держав одержувати в цілях оборони озброєння та військову техніку (ОВТ), які надходять, зокрема, із зовнішніх джерел. В основі державної політики щодо збройового експорту лежить багато чинників, а її реалізація призводить до різноманітних наслідків для країн-постачальників, посередників, кінцевих споживачів, третіх країн, міжнародної спільноти в цілому. Залежно від конкретної ситуації, даний вид зовнішньої діяльності в деяких випадках здатний сприяти укріпленню регіональної і глобальної безпеки та стабільності, в інших - призводити до посилення напруженості та дестабілізації, підвищення небезпеки виникнення воєнного конфлікту або надавати наявним конфліктам більш тривалий та гострий характер.
На практиці цей елемент системи міжнародних відносин здатний об’єднувати її учасників заради стратегічного партнерства або, навпаки, стримувати інтеграційні процеси. Незважаючи на доволі обмежену частку обсягів торгівлі зброєю в загальносвітовому товарообігу, саме військово-технічне співробітництво (ВТС) держав визначає рівень взаємної довіри, значною мірою впливає на формування та подальший характер відносин між ними, тому його дослідження набуває додаткової наукової та практичної актуальності.
В політиці більшості країн світу торгівля зброєю залишається одним з ключових питань. В першу чергу, це пов'язано з їхнім прагненням мати достатньо оснащені збройні сили, здатні ефективно виконувати покладені на них особливі функції. На сьогодні лише окремі держави, включаючи Сполучені Штати Америки, Францію та Велику Британію, в змозі повністю задовольнити потреби національних військових формувань в необхідних видах та кількості ОВТ власного виробництва, тому міжнародні поставки озброєння та військової техніки залишаються перспективним видом діяльності, що тісно пов'язаний із зовнішньою політикою усіх учасників експортно-імпортних операцій, набуваючи, таким чином, глобального характеру.
З проголошенням незалежності перед Україною постали нові зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні проблеми, в тому числі необхідність здійснення такого специфічного виду діяльності, як експорт озброєнь, що значною мірою визначає роль держави в сучасній системі міжнародних відносин. Процес її становлення та незалежного розвитку потребує створення відповідних структур, механізмів та принципів взаємодії із геополітичним середовищем, які б сприяли затвердженню репутації України як відповідального та прогнозованого партнера, забезпечували необхідні передумови для подальшої інтеграції держави до світової системи політичного, торговельно-економічного, науково-технічного, гуманітарного співробітництва. Одним з елементів забезпечення повноцінного функціонування такої структури виступає державне регулювання зовнішньої діяльності, важливою складовою частиною якої є політика партнерства у військово-технічній сфері та контролю за міжнародними передачами озброєнь, військової техніки, товарів та технологій подвійного призначення.
З огляду на те, що задля розв’язання комплексу загальнодержавних проблем, в тому числі скорішого виводу національної економіки з кризового стану за рахунок валютних надходжень, Україна претендує на стале місце серед провідних світових експортерів озброєнь і водночас намагається дотримуватись вимог міжнародного контролю, її діяльність щодо утримання на збройових ринках не повинна дисонувати з політикою держави-учасниці міжнародних режимів з питань експорту товарів військового призначення, яка також бере активну участь у підтриманні регіональної та глобальної безпеки. Таким чином, необхідність забезпечення балансу політичних, економічних та інших національних інтересів, пов’язаних із експортом ОВТ, визначає доцільність наукового вивчення даної проблеми.
Системний аналіз політики України в галузі експорту озброєнь в 90-ті роки ХХ століття має суттєве значення для вироблення, з урахуванням набутого досвіду, виваженої стратегії на найближчу та віддалену перспективу, оптимізації структури органів виконавчої влади, задіяних в її реалізації, законодавчого закріплення концептуальних основ та принципів регулювання експортом ОВТ. Доцільність проведення дослідження обумовлена також тим, що десятирічний досвід міжнародної діяльності України на світовому ринку озброєнь засвідчує певну непослідовність, в окремих випадках на межі порушень державою її міжнародних зобов’язань, у прийнятті та реалізації зовнішньополітичних рішень. Разом з тим, недооцінка причинно-наслідкових зв’язків взаємодії національної системи експорту озброєнь із зовнішнім середовищем, а також недосконалість державно-управлінської діяльності у даній галузі, можуть призвести до негативних наслідків для України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави" (номер державної реєстрації 97128) та наукової теми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Зовнішньополітична стратегія України в контексті розбудови нової європейської архітектури" (номер державної реєстрації 97129).
Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає в аналізі впливу внутрішніх та зовнішніх чинників на процес формування політики України в сфері міжнародних передач товарів військового та спеціального призначення, виробленні механізмів підвищення її ефективності.
Метою роботи є визначення, на підставі комплексного аналізу, концептуальних основ формування та стратегічних напрямків реалізації державної політики України щодо збройового експорту в умовах забезпечення національних інтересів, регіональної та глобальної безпеки.
Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:
- встановити можливість розширення категорійно-понятійного наукового апарата проблеми, що досліджується;
- зробити оцінку збройового експортного потенціалу України та ефективності його реалізації;
- провести аналіз дієздатності системи державного управління та контролю за експортом військово-технічної продукції та її відповідності міжнародним зобов'язанням України;
- визначити та охарактеризувати основні періоди державної політики щодо збройового експорту у 90-ті роки ХХ століття, дослідити зовнішні та внутрішні фактори впливу на її формування та реалізацію (політичний та економічний аспекти);
- обґрунтувати основні концептуально-стратегічні засади та напрямки розвитку політики України в галузі експорту озброєнь.
Об`єктом дослідження виступають міжнародні передачі товарів військового та спеціального призначення.
Предмет дослідження – державна політика України в галузі експорту озброєнь в період, що розглядається.
Методи дослідження. Виходячи із специфіки об'єкта дослідження, автор обирає як основні методи аналізу - системний, проблемно-історичний, нормативний, емпіричний.
Застосування принципів системної теорії створює основу для визначення елементів системи національного експорту ОВТ та системи міжнародного ринку військової продукції, з’ясування їх функціональних зв’язків, висвітлення внутрішнього та зовнішнього середовища, у якому відбувається державна політика щодо міжнародних передач продукції військового та спеціального призначення.
Використання проблемно-історичного підходу дозволяє визначити та охарактеризувати основні періоди розвитку політики України в галузі міжнародних передач товарів військового та спеціального призначення, які формувались під впливом комплексу політичних, економічних та військових факторів.
Доцільність застосування нормативного методу дослідження обумовлена тим, що збройовий експорт являє собою регульовану соціальну систему, діяльність елементів якої (державна політика) регламентується на національному та міжнародному рівнях.
Політика держави в галузі міжнародних передач продукції військового та спеціального призначення може бути предметом як теоретичного, так і емпіричного аналізу, що спирається на реально існуючу в практиці міжнародних відносин взаємодію у цій галузі через політичну, економічну та військову обумовленість. Застосування емпіричного методу виступає певною запорукою наукової об'єктивності та достовірності результатів дисертаційного дослідження.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 90-ті роки ХХ століття, коли Україна, ставши повноцінним самостійним суб`єктом міжнародних відносин, використовує наявні політичні та економічні передумови здійснення збройового експорту для забезпечення національних інтересів. Верхня межа досліджуваного періоду – 2000 рік, в якому, за усталеною міжнародною практикою, спеціалізованими національними та міжнародними експертно-аналітичними структурами підбиваються підсумки результатів діяльності держав на світовому ринку озброєнь за попередній рік та десятиліття в цілому.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що автором:
- доведено системну сутність національного експорту товарів військового призначення і світового ринку озброєнь та військової техніки із притаманними ним, як соціальним системам, характеристиками;
- зроблено акцент на вивченні причинно-наслідкових зв’язків політичного аспекту системи експорту озброєнь, обгрунтовано, що торгівля ОВТ невід'ємно пов’язана з політикою міждержавних відносин і є одним з дієвих інструментів її реалізації;
- визначено, що міжнародні передачі товарів військового призначення мають двозначний вплив на стан національної, регіональної та міжнародної безпеки: як стабілізуючий, так і дестабілізуючий, через що наведена сфера потребує окремого цілеспрямованого регулювання (політики) з боку країн-учасниць;
- встановлено взаємозв’язок ефективності політики України в галузі міжнародних передач ОВТ з наявними експортними можливостями, рівнем та формою державного управління щодо їх використання, яке, у свою чергу, обумовлюється міжнародними зобов’язаннями країни у цій сфері;
- розроблено авторську концепцію періодизації національної політики щодо міжнародних передач продукції військового та спеціального призначення на підставі комплексного аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників формування кожного з етапів;
- викладено концептуальні основи формування та реалізації політики України в галузі експорту озброєнь. Для її забезпечення сформульовано рекомендації організаційно-управлінського характеру щодо: оптимізації системи контролю за експортом ОВТ, посилення державного протекціонізму та підвищення економічної ефективності національного збройового експорту, вдосконалення порядку державного регулювання міжнародних передач товарів військового призначення, зокрема, шляхом прийняття Верховною Радою України "Концепції військово-технічного співробітництва України з іноземними державами", законів "Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами" та "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення".
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Матеріали, основні положення та наукові висновки дослідження можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, до компетенції яких входять питання військово-технічного співробітництва України з іноземними державами, національними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, спеціально уповноваженими на проведення експортно-імпортних операцій з товарами військового та спеціального призначення, а також спеціалізованими науково-дослідними установами. Зокрема, для:
- теоретичної та практичної оцінки впливу українського збройового експорту на рівень військово-політичної стабільності у регіонах, до яких він здійснюється, а також на процес трансформації системи міжнародних відносин в цілому;
- перспективної розробки та реалізації державної політики щодо експорту озброєнь та військової техніки;
- формування стратегії нарощування експортного потенціалу країни у військово-технічній сфері, його просування на регіональних ринках;
- прогнозування політики держав - провідних світових експортерів/імпортерів зброї, визначення зовнішньополітичного курсу України щодо них;
- забезпечення національних інтересів в рамках участі держави в міжнародній системі експортного контролю;
- удосконалення чинної правової бази.
Практичні рекомендації дисертанта щодо законодавчого оформлення військово-технічного співробітництва з іноземними державами; перспективних для України товарних та регіональних сегментів світового ринку озброєння; використання особливостей міждержавних відносин в окремих регіонах в національних інтересах України; прогнозування можливих військово-політичних наслідків експортних операцій для регіональної та глобальної стабільності; створення механізму запобігання безпідставним звинуваченням України в порушенні вимог міжнародного експортного контролю; усунення внутрішньої конкуренції між національними експортерами ОВТ; нарощування експортного потенціалу національного військово-промислового комплексу – реалізуються Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”, про що є відповідний відзив.
Крім того, матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів у вузах з проблем міжнародних відносин, національної та міжнародної безпеки, проблем конверсії.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Наукові результати дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на наукових конференціях в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 квітня 2000 року та 18 жовтня 2001 року. Тези виступів опубліковані.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження опубліковані в шести одноосібних наукових статтях загальним обсягом 2,6 авторських аркуші.
Структура дисертації обумовлена змістом наукової проблеми, метою та основними завданнями роботи. Вона складається з вступу, трьох розділів та дев'яти підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки, в тому числі 17 сторінок – перелік 208 найменувань джерел українською, російською та англійською мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проблема впливу внутрішніх та зовнішніх чинників на формування експортної політики України щодо передач товарів військового і спеціального призначення, а також механізмів забезпечення її ефективності є недостатньо опрацьованою в науковому плані, належить до одного з найменш розроблених об'єктів наукового аналізу. Огляд наявних наукових праць та публікацій з даної тематики засвідчив переважну увагу до економічної складової збройового експорту, їх обмеженість розглядом окремо взятих експортно-імпортних операцій, недостатню розвиненість категоріально-понятійного апарату, відсутність історичної періодизації та критеріїв оцінки політики держави в галузі експорту озброєнь, законодавчо закріплених принципів її визначення та стратегічних напрямків здійснення.
Проведене автором дослідження формування та реалізації політики України в галузі експорту озброєнь в 90-ті рр. ХХ століття дає можливість проаналізувати характерні для цього періоду недоліки та на основі системного підходу, запропонованого для розгляду цього явища, розробити пропозиції для підвищення ефективності діяльності держави на світовому ринку озброєнь, комплексно враховуючи політичний, економічний та військовий аспекти. В представлених висновках викладено узагальнюючі положення дослідження та сформульовано рекомендації щодо наукового і практичного використання одержаних результатів, які полягають у наступному.
1. Експортні поставки озброєння та військової техніки являють собою соціальну систему із усіма властивими цій категорії ознаками: структурним упорядкуванням елементів, сталістю міжелементних зв’язків, цілеспрямованою функціональністю, динамічним внутрішнім та зовнішнім середовищем, з яким вона взаємодіє. Автором сформульовано поняття “національна система експорту озброєнь”, під яким розуміється структурована сукупність суб’єктів, що, взаємодіючи між собою, за специфічним родом своєї діяльності забезпечують участь держави в міжнародних передачах продукції військового призначення.
Доведено, що країни - постачальники, посередники, кінцеві споживачі, впливаючи одне на одного, своєю діяльністю утворюють систему більш високого рівня (міжнародної торгівлі зброєю), у якій всі вони виконують функцію окремих елементів. Проведена комплексна оцінка політичних, військових та економічних аспектів участі держав в міжнародних передачах продукції військового призначення дозволила визначити стратегічні напрямки розвитку і управління національною системою експорту ОВТ, прогнозувати її вплив на стан регіональної та міжнародної безпеки.
2. Невід'ємною складовою розробки концептуального підґрунтя політики держави в галузі експорту озброєнь є визначення категоріально-понятійного апарату. На підставі аналізу нормативно-правової бази України автором уточнено параметри категорії "товари військового призначення" та її співвідношення з категоріями "міжнародні передачі товарів військового призначення" та "державний експортний контроль", сформульовано основні принципи їх здійснення. Задля вдосконалення порядку здійснення міжнародних військових поставок запропоновано критерії їхнього категорування в залежності від того, хто виступає в ролі замовника та постачальника.
Результати проведеного наукового дослідження показують, що прийняття низки відповідних указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України лише частково сприяло вирішенню даної проблеми, тому що лише законодавче регулювання здатне забезпечити належне функціонування національної системи експорту озброєнь, її відповідність вимогам міжнародного експортного контролю, сучасному характеру міжнародних відносин загалом.
3. Виконання функціональних завдань, покладених на національний експорт озброєнь як на систему, забезпечується шляхом її регулювання, зміст і форми якого закладаються у відповідну державну політику, що має співвідноситись з середовищем, у якому вона започатковується та розвивається. Його нормативно-правова складова має внутрішній та зовнішній характер і полягає, відповідно, у конституційному закріпленні державного суверенітету України та її права на зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну діяльність, створенні державою необхідного правового поля, а також в отримані нею повноважень суб’єкта системи міжнародних відносин через приєднання та участь у різноманітних організаціях та режимах, в тому числі таких, що виробляють спільні правила експорту ОВТ.
4. Формування політики України як нового впливового актору світового ринку озброєнь та військової техніки збіглося у часі з його корінними трансформаціями, обумовленими розпадом біполярної системи міжнародних відносин. Комерціалізація міжнародних передач продукції військового призначення, скорочення їх обсягів і одночасне розширення кола країн-експортерів, загострення конкуренції між ними визначально вплинули на зміст діяльності України з реалізації її оборонного експортного потенціалу. Розрахунок на національний ВПК як на основне джерело надходження валютних коштів виявився помилковим внаслідок економічної кризи, в якій опинилась держава, та відсутності цільової управлінської політики. Місце України серед провідних експортерів озброєння було забезпечене завдяки реалізації на зовнішньому ринку надлишкової військової продукції радянського виробництва, меншою мірою - використанню ремонтно-сервісних потужностей і лише в останню чергу - поставкам продукції вітчизняних оборонно-промислових підприємств.
5. Передумовою забезпечення ефективності збройового експорту та його відповідності національним інтересам є створення оптимальної системи державного управління та контролю за цим видом зовнішньої діяльності. В Україні створено національну систему експорту озброєнь президентсько-урядового типу, оскільки в основу її функціонування покладаються рішення виконавчої гілки влади. Встановлено, що відсутність цільового законодавчого підґрунтя та епізодичність парламентського нагляду за діяльністю спеціальних експортерів провокує нестійкість механізму державного управління та контролю.
Повноправна участь держави в міжнародних передачах ОВТ не можлива без дотримання визначених міжнародною системою експортного контролю правил поведінки на світовому ринку озброєнь. Визначальним фактором створення в Україні національної системи експортного контролю став домінуючий вплив одного із зовнішніх чинників – а саме позиції США щодо приєднання України до спеціалізованих міжнародних режимів та домовленостей, участь в яких обумовила її відповідність міжнародним стандартам.
6. В основу державної політики збройового експорту повинен покладатись поточний та прогнозований попит на товарному та географічному сегментах ринку ОВТ, правильна оцінка яких та об’єктивне співвідношення з наявним експортним потенціалом обумовлює її ефективність. Значною мірою успіх залежить від активної маркетингової діяльності, запропонування різноманітних форм та схем міжнародного військово-технічного співробітництва, побудованих з урахуванням особливостей військово-технічної політики іноземних країн.
За фінансово-економічними показниками та ступенем розвитку національної системи управління та контролю за експортом військової продукції державну політику України в галузі міжнародних передач ОВТ можна розділити на три періоди:
- 1991-1995 рр. – перехід від неконтрольованого державою, в окремих випадках протиправного, експорту озброєнь до його впорядкування та усунення передумов для кримінальної діяльності шляхом введення державної монополії, створення спеціалізованих структур виконавчої влади, закладення основ для приєднання України до міжнародних режимів та домовленостей з експортного контролю;
- 1996-1998 рр. – створення єдиного державного посередника, уповноваженого на проведення експортно-імпортних операцій з продукцією військового та спеціального призначення – Державної компанії “Укрспецекспорт”, проведення загальнодержавних заходів з оцінки наявного експортного потенціалу країни, перехід до активної регіональної маркетингової політики, набуття членства в Вассенаарській домовленості, Групі ядерних постачальників та Режимі контролю за ракетними технологіями;
- 1999-2000 рр. – посилення виконавчої вертикалі національної системи збройового експорту, коригування державної політики в напрямку розвитку військово-технічного співробітництва з країнами, зацікавленими в придбанні продукції українського ВПК, залежність його перспектив від стану політичного партнерства з ними. У цей період актуалізується необхідність прийняття відповідних законів щодо регулювання участі України в міжнародних передачах продукції військового призначення.
7. Основні внутрішні фактори впливу на формування та реалізацію політики України в галузі експорту озброєнь протягом 90-х рр. ХХ століття доцільно диференціювати на економічні та політичні. Визначено, що до категорії економічних факторів відносяться: кризовий економічний стан держави в цілому і її ВПК зокрема; успадкування від колишнього СРСР військового арсеналу, який за своїми обсягами та номенклатурою значно перевищував національні оборонні потреби; відсутність замкнених циклів виробництва ОВТ, які користуються попитом на світовому ринку озброєнь; криміналізація міжнародних передач української продукції військового призначення; внутрішня конкуренція між суб’єктами зовнішньоекономічних операцій із зброєю; нерозвиненість спеціалізованої банково-фінансової системи забезпечення вітчизняного збройового експорту.
До числа внутрішніх політичних факторів входять: впровадження монополії держави на експорт військово-технічної продукції; створення організаційної структури управління та контролю за реалізацією збройового експортного потенціалу за президентсько-урядовим типом; визначення кола спеціалізованих експортерів виконавчою гілкою влади; слабка наглядова діяльність Верховної Ради України за даною сферою; відсутність достатньої законодавчої бази щодо військово-технічного співробітництва з іноземними партнерами.
Зовнішні чинники, які визначають зміст політики України щодо міжнародних передач ОВТ, також класифіковано на економічні та політичні. Першу сукупність складають: фінансові можливості та військово-технічна стратегія країн-потенційних імпортерів українських товарів військового призначення; конкурентоспроможність вітчизняної військової продукції при помірних цінах її реалізації; відсутність з боку України пропозицій щодо диверсифікованих форм фінансових розрахунків; виваженість маркетингової політики на регіональних ринках озброєнь.
До другого класу віднесено: вимоги світового співтовариства щодо нерозповсюдження зброї масового знищення; наявність військово-політичного протистояння в окремих регіонах світу; зовнішня багатовекторність національної системи збройового експорту; стан політичного та військово-технічного співробітництва з основними стратегічними партнерами України – США та Росією; міжнародні зобов’язання держави в галузі експортного контролю та дотримання принципів транспарентності; політичний тиск та викривлене висвітлення діяльності України країнами-конкурентами; залежність характеру військово-технічного співробітництва від входження країн до спільного політичного та військового простору; невтручання України у внутрішні справи країн-імпортерів її військової продукції.
Кожна з чотирьох означених груп факторів має свій визначальний вплив на зміст та форми реалізації державної політики України на світовому ринку озброєнь. Їх системне врахування в конкретних геополітичних та соціально-економічних умовах забезпечує об’єктивне визначення кола національних інтересів на цьому напрямку діяльності держави та шляхів досягнення поставлених цілей.
8. Пріоритетність перспективних завдань державної політики в галузі міжнародних передач товарів військового призначення та ефективність механізмів їх вирішення залежать від закладених концептуальних засад та комплексу стратегічних заходів для їх реалізації. Концептуальні принципи такої політики мають полягати у наступному: відповідності експорту ОВТ інтересам національної безпеки; монополії держави на даний вид зовнішньоекономічної діяльності; дотриманні вимог міжнародного експортного контролю; законодавчому оформленні концептуально-стратегічних принципів функціонування національної системи експорту озброєнь.
9. Органам законодавчої влади запропоновано створення цільової законодавчої бази, в основу якої мають бути покладені “Концепція військово-технічного співробітництва України з іноземними державами”, закони “Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами” та “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення”. Викладено основні положення, цілі та принципи побудови вказаних законодавчих актів.
Для практичного впровадження уповноваженими органами центральної виконавчої влади розроблено пропозиції, спрямовані на: визначення партнерів держави у міжнародній військово-технічній сфері; вдосконалення державного інституту посередництва в національній системі збройового експорту; запровадження компенсаційних форм співробітництва та додаткових фінансових схем забезпечення військових поставок; активізацію діяльності Міністерства закордонних справ України щодо участі держави у діючих та створенні нових міжнародних режимів та домовленостей з проблем експортного контролю.
10. Практичні рекомендації, зроблені по результатах наукового дослідження, були направлені та реалізуються головним державним посередником у галузі національного збройового експорту - Державною компанією "Укрспецекспорт" шляхом використання результатів викладеного дисертантом аналізу сучасного стану та перспектив розвитку світового ринку озброєнь при проведенні всебічного маркетингового вивчення регіональних ринків, налагодженні вигідного для України співробітництва з іноземними партнерами у військово-технічній сфері з одночасним урахуванням можливих військово-політичних наслідків експортних домовленостей. Паралельно з цим керівництвом Компанії враховано низку структурних, інформаційних та інших організаційних заходів, запропонованих у науковій роботі, які сприяють упередженню необґрунтованих звинувачень на адресу України в незаконній торгівлі зброєю, усуненню передумов до нездорової внутрішньої конкуренції, використанню фінансових можливостей Державної компанії “Укрспецекспорт” для підтримки перспективних оборонних проектів.
Теоретичні та практичні висновки дисертанта являють інтерес для профільних комітетів Верховної Ради України, Ради національної безпеки та оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Міністерства промислової політики України, Державної служби експортного контролю України, Служби безпеки України, Національної Академії наук України, аналітичних та експертних структур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Документи і матеріали
1. Акт проголошення незалежності України // Голос України. - 1991. - 27 серпня.
2. Декларація про державний суверенітет України // Закони України. / Верховна Рада України і Інститут законодавства. - К., 1996. - Т.1. - 462 с.
3. До парламентів і народів світу: Звернення Верховної Ради України // Голос України. - 1991. - 7 грудня.
4. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 р. №959-ХІІ // Закони України. / Верховна Рада України і Інститут законодавства. - К., 1996. - Т.1. - С. 333-343.
5. Закон України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10 вересня 1991 р. // Закони України. / Верховна Рада України і Інститут законодавства. - К., 1996. - Т.2. - С. 165-166.
6. Закон України Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 16 жовтня 1998 р. №187-ХІV // Закони України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 64.
7. Інформація тимчасової слідчої комісії по перевірці можливих фактів несанкціонованої торгівлі зброєю // Регион. - 1998. - 18 апреля.
8. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
9. Концепція (основи державної політики) національної безпеки // Зеркало недели. - 1997. - 18 января.
10. Основні напрями зовнішньої політики України // Голос України. - 1993. - 24 липня.
11. Про воєнну доктрину України: Постанова Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 року №3529-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №43. - Ст. 409.
12. Про порядок реалізації військами Збройних Сил на території України матеріальних засобів, техніки, озброєння і нерухомості: Указ Президента України від 30 грудня 1991 р. №28/91 // Голос України. - 1992. - 10 січня.
13. Про дальше вдосконалення державного експортного контролю: Указ Президента України від 26 грудня 1996 р. №1279/96 // Збірник указів Президента України. - 1996 р. - Випуск 4. - Частина ІІ - С. 233-235.
14. Про Положення про державний експортний контроль в Україні: Указ Президента України від 13 лютого 1998 р. №117/98 // Збірник указів Президента України. - 1998. - Випуск 1. - С. 111.
15. Питання військово-технічного співробітництва з іноземними державами, експортного контролю та військово-промислової політики: Указ Президента України від 4 лютого 1999 р. №121/99 // Збірник указів Президента України. - 1999. - Випуск 1. - С. 125-127.
16. Про Положення про Комісію з політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з іноземними державами: Указ Президента України від 16 березня 1999 р. № 254/99 // Збірник указів Президента України. - 1999. - Випуск 1. - С. 243.
17. Про заходи щодо вдосконалення військово-технічного співробітництва України з іноземними державами: Указ Президента України від 21 квітня 1999 р. №422 // Офіційний вісник України. - 1999. - №16. - Ст. 639.
18. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення: Указ Президента України від 12 червня 1999 р. № 640/99 // Збірник указів Президента України. - 1999. - Випуск 2. - Частина ІІ. - С. 11-12.
19. Про Порядок встановлення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов'язань України: Указ Президента України від 15 липня 1999 р. №861/99 // Збірник указів Президента України. - 1999 р. - Випуск 3. - С. 33.
20. Положення про порядок забезпечення виконання рішень Ради Безпеки ООН щодо встановлення/ скасування/ ембарго на експорт товарів: Указ Президента України від 15 липня 1999 р. №861/99 // Збірник указів Президента України. - 1999 р. - Випуск 3. - С. 33-36.
21. Про Державну комісію з питань оборонно-промислового комплексу України: Указ Президента України від 14 липня 2000 р. №893/2000 // Урядовий кур'єр. - 2000. - 22 липня.
22. Положення про Державну комісію з питань оборонно-промислового комплексу України: Указ Президента України від 19 вересня 2000 р. №1073/2000 // Нормативні акти. - К.: Український видавничий центр, 2001. - 672 с.
23. Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №563 // Звід постанов Кабінету Міністрів України. – К.: Український інформаційно-правовий центр, 1999. - №5/99. – Ст. 277.
24. Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 р. №302 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - №9. – Ст. 268.
25. Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом видів товарів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення та технологій, що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №1005 // Національна безпека і оборона. - 2001. - №6. - С. 48-53.
26. Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, які можуть бути використані при створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року №384 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 18. – С. 73-102.
27. Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. №767 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 29. – С. 70-77.
28. Про затвердження Положення про Урядову комісію з політики експортного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1997 р. №1199 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 45. – С. 31-33.
29. Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 р. №1358 // Офіційний вісник України. – 1997. - Число 50. - С. 50-87.
30. Положення про порядок державного контролю за проведенням переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1998 р. №125 // Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К., 2001. - №7. – С. 94-100.
31. Про затвердження Положення про порядок надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. №838 // Офіційний вісник України. - 1998. - №23. - Ст. 839.
32. Про затвердження Положення про надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 1999 р. №1228 // Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. – К.: Український інформаційно-правовий центр, 2002. - №10/99. – Ст.535.
33. Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 651 // Офіційний вісник України. – К., 2000. – №16. – С. 89-93.
34. Кодекс поведінки Європейського Союзу стосовно експорту озброєнь // Національна безпека і оборона. - 2001. - №6. - С. 71-73.
35. Шевцов А., Шеховцов В., Боднарчук Р., Нечипоренко В. Проблеми міжнародного співробітництва України у сфері воєнно-технічної політики. / Аналітичний матеріал ДФ НІСД. - Дніпропетровськ, 1996. - 207 с.
36. Актуальные вопросы создания финансово-промышленных групп на базе предприятий оборонного комплекса России и Украины: Докладная записка/ Академия наук Украины. Институт экономики и промышленности. – Донецк, 1994. – 6 с.
37. Всеобщее и полное разоружение: международные поставки оружия. Исследование о путях и средствах содействия повышению транспарентности в международных поставках обычного оружия: Доклад генерального секретаря ООН от 9 сентября 1991 г. // А/46/301. - 64 с.
38. Договор об обычных вооруженных силах в Европе // Правда. – 1990. – 21 ноября.
39. Дополнительный доклад Механизма наблюдения за санкциями в отношении УНИТА // UN S/2001/966. - ООН, 2001. - 48 c.
40. Принципы, регулирующие передачу обычных вооружений. // CSCE/FSC/SC.16.Vienna. - ОБСЕ, 1993. - 25 ноября.
41. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – К.: правові джерела, 1998. – 1088 с.
42. Федеральный закон Российской Федерации О военно-техническом сотрудничестве Российской Федерации с иностранными государствами от 19 июля 1998 г. №114-ФЗ // Кузык Б., Новичков Н., Шварев В., Кенжетаев М., Симаков А. Россия на мировом рынке оружия. - М., 2001. – с. 766-770.
43. Федеративная Республика Германия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс. 1991. – 153 с.
44. Экономические аспекты разоружения: разоружение как инвестиционный процесс // Исследование ЮНИДИР А/47/346. - ООН, 1992. - 27 августа. - 109 с.
45. Charter On A Distinctive Partnership Between The North Atlantic Treaty Organization And Ukraine // Summit Madrid 8-9.VII.1997.: Press Info. – Madrid, 1997.
46. Informal Meeting of EU Defence Ministers. Ecouen, 22 September 2000 // From St-Malo to Nice. European Defence: Core Documents. - Institute for Security Studies Western European Union. - Paris, 2001. - P. 143-146.
47. Mainz Declaration // From St-Malo to Nice. European Defence: Core Documents. - Institute for Security Studies Western European Union. - Paris, 2001. - P. 118-119.
48. The Alliance’s Strategic Concept. North Atlantic Council Summit. Washington DC, 24 April 1999 // From St-Malo to Nice. European Defence: Core Documents. - Institute for Security Studies Western European Union. - Paris, 2001. - P. 24-39.

Дисертації, автореферати дисертацій, довідкові видання
49. Проскуркін С.В. Маркетинг військово-технічної продукції і напрямки удосконалення зовнішньоекономічної діяльності на ринках озброєнь: Дис… канд. екон. наук: 08.06.02. - К., 2001. - 235 с.
50. Следзь С.В. Маркетинг світового ринку продукції військово-технічного призначення: Дис… канд. екон. наук: 08.06.02. – К., 1997. – 168 с.
51. Сладкевич В.П. Методичні основи формування маркетингової політики України на світовому ринку озброєнь: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.06.03. - К., 1995. - 25 с.
52. Цибулєнко Є.М. Міжнародно-правове регулювання застосування звичайних озброєнь: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.11. - К., 1999. - 184 с.
53. Щорічник СІПРІ 2000. Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. - К.: Заповіт, 2001. - 668 с.
54. Ежегодник СИПРИ 1995. Вооружения, разоружение и международная безопасность // Международная экономика и международные отношения. - 1996. - №1. - 160 с.
55. Ежегодник СИПРИ 1997. Вооружения, разоружение и международная безопасность. - М.: Наука, 1997. - 477 с.
56. Ежегодник СИПРИ 1998. Вооружения, разоружение и международная безопасность. - М.: Наука, 1999. - 684 с.
57. Ежегодник СИПРИ 1999. Вооружения, разоружение и международная безопасность. - М.: Наука, 2000. - 767 с.
58. Международная безопасность и разоружение: Ежегодник СИПРИ 1993. - М.: Наука, 1993. - 333 с.
59. Международная безопасность и разоружение: Ежегодник СИПРИ 1994. - М.: Наука, 1994. - 373 с.
60. Industrial Ukraine. Special edition. IDEX 1999. – 1999. II. – 54 p.
61. Industrial Ukraine. Special edition. IDEX 2001. – 2001. II. – 79 p.
62. Inventory of International Non-Proliferation Organizations and Regimes. 1996-1997 Edition. - Center for Non-Proliferation Studies, Monterey Institute of International Studies. - 1998. – 98 p.
63. SIPRI Yearbook 1992. World Armaments and Disarmament. - Oxford University Press, 1992. – 355 p.
64. SIPRI Yearbook 1996. World Armaments and Disarmament. - Oxford University Press, 1996. – 531 p.

Монографії
65. Бегма В.М. Оборонно-промислові комплекси України та Росії: співробітництво, партнерство, конкуренція. – К.: НІУРВ, 1998. – 192 с.
66. Бегма В.М. Ринок озброєнь: проблеми маркетингу продукції військово-технічного призначення. - К.: НІПМБ, 2001. - 192 с.
67. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. - К.: НІПМБ, 2001. - 300 с.
68. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика: Навч. Посібник. - К.: Фада, ЛТД, 2001. - 224 с.
69. Кривомаз Н.Т. Пакистанський контракт. – Х., 2001. – 240 с.
70. Маначинський О.Я., Соболєв А.А. Воєнна безпека України та вплив на неї політичних факторів. - К.: НІСД, 1997. - 25 с.
71. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. Посібник. - К., Либідь, 1997. - 176 с.
72. Мінгазутдінов І. Міжнародна та європейська безпека: Конспект лекцій / Ін-т міжнародних відносин. Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики. - К.: ІМВ, 1998. - 68 с.
73. Орловський П.М. Системний аналіз: основні поняття та методологія: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 360 с.
74. Пархомчук О.С. Проблеми конверсії у міжнародних відносинах: Конспект лекцій / Ін-т міжнародних відносин. Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики. - К.: ІМВ, 1998. - 51 с.
75. Перепилиця Г. Без`ядерний статус і національна безпека України. - К.: НІСД, 1998. - 109 с.
76. Політологія: історія та методологія // Андрущенко В.П., Антонечко В.Г., Ануфрієв Л.О. та ін. / За ред. Ф.М. Кирилюка. – К.: Здоров’я, 2000. – 632 с.
77. Проскуркін С. Маркетинг військово-технічної продукції і розвиток експортного потенціалу України. - К. ГРОТ, 1999. – 88 с.
78. Реформування Збройних Сил України: пріоритети, передумови та перспективи: За матеріалами міжнародних семінарів “Реформування Збройних Сил України. Потреба у змінах”, Київ, 14-15 лютого 2000 р. та “Відносини між збройними силами, суспільством і державою”, Київ, 22-23 червня 2000 р. – К., 2001. – 176 с.
79. Скуратівський В.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 188 с.
80. Стратегії розвитку України: виклики часу та вибір: Препринт. - К.: НІСД, 1994. - №22. - 178 с.
81. Чумак В.М., Бегма В.М., Кукін А.Ф., Заборський В.Л. Україна і світовий ринок озброєнь: Монографія. - К.: НІСД, 1997. - 118с.
82. Шергін С.О. Міжнародна система, безпека і глобальний розвиток: Конспект лекцій з курсу Порівняльна політологія. – К.: ІМВ, 1996. – 27с.
83. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. – М.: ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 302 с.
84. Белая книга российских спецслужб. - М.: Обозреватель, 1996. - 210 с.
85. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – 103 с.
86. Блищенко И.П. Обычное оружие и международное право. - М.: Международные отношения, 1984. - 216 с.
87. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общей ред. Е.Б. Кубко. - К.: Юринком, 1997. - 192 с.
88. Губанов В.А., Захаров В.В., Коваленко А.Н. Введение в системный анализ: Учеб. пособие / Под. Ред. Л.А. Петросяна. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1998. - 217 с.
89. Ефимов Г.К. Устав ООН - инструмент мира. - М.: Наука, 1986. - 136 с.
90. Карташев В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологи. – М.: “Прогресс-Академия”, 1995. - 325 с.
91. Ковальский В. Техническая оснащенность Вооруженных Сил Украины: оценка и прогноз. - К.: НІСД, 1995. - 48 с.
92. Козырев А. В. Торговля оружием в политике империализма. - М.: Наука, 1985. - 157 с.
93. Кудашкин В. Экспорт продукции военного назначения. Правовое регулирование. - М.: Спарк, 2000. – 338 с.
94. Кузык Б., Новичков Н., Шварев В., Кенжетаев М., Симаков А. Россия на мировом рынке оружия. - М., 2001. - 792 с.
95. Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения. - М., 1976. - 345 с.
96. Политическая энциклопедия: В 2 т. - М.: Мысль, 2000. - Т.1. - 775 с.
97. Савцов В.Я. Преступлением и обманом: Методы и средства сионизма в осуществлении политики неоколониализма. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 204 с.
98. Уткин А.И. США и Западная Европа: торговля оружием: (Международно-политический аспект). – М.: Наука, 1984. – 181 с.
99. Уткин А.И., Хвостов В.В. Дипломатия и оружие. – М.: Наука, 1987. – 185 с.
100. Цыганков П.А. Международные отношения: Учебное пособие. – М.: Новая школа, 1996. – 320 с.
101. Adams G., Comu C., James A. Between Cooperation and Competition: the Transatlantic Defence Market. - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 2001. – 89 p.
102. Anthony I. The Conventional Arms Trade. - Brookings Institution Press, Washington DC, 1997. - 189 p.
103. Arms and Technology Transfers: Security and Economic Considerations Among Importing and Exporting States / Ed.: S. Lodgaard - United Nations. N.Y., Geneva, 1995. - 287 p.
104. Bertsch G., Grillot S. Arms on the Market/ Reducing the Risk of Proliferation in the Former Soviet Union/ - Routledge. - New York. - 1998. – 242 p.
105. Brzoska M., Ohlson T. Arms Transfers to the Third World 1971-85. - Oxford University press: Oxford, 1987. - 253 p.
106. De Vestel P. Defence Markets and Industries in Europe: Time for Political Decisions? - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 1995. – 111 p.
107. Hayward K. Towards a European Weapons Procurement Process. - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 1997. – 57 p.
108. Heisbourg F. European Defence: Making It Work. - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 2000. - 123 p.
109. Howorth J. European Integration And Defence: The Ultimate Challenge? - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 2000. - 114 p.
110. Krause K. Arms And The State: Patterns Of Military Production And Trade. - Cambrige : Univ. Press, 1992. - 230 р.
111. Ohlson T. Arms transfer Limitations and Third World security. - Oxford, Oxford University Press, 1988. - 311 p.
112. Schmitt B. From Cooperation to Integration: Defence and Aerospace Industries in Europe. - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 2000. – 38 p.
113. The Structure of the Defence Industry. an International Survey / Edited by Ball N. and Leitenberg M. – N.Y.: St. Martin’s Press, 1984. – 139 p.
114. Walker W., Gummett P. Nationalism, Internationalism and the European Defence Market. - Paris: Institute for Security Studies Western European Union. - 1993. – 65 p.
115. WEU At Fifty. – Paris, 1998. – P. 67-78.
116. Zaborsky V. Ukraine`s Emerging Export Control System: Challenges and Prospects. - USA, The University of Georgia, 1996. – 53 p.
117. Zaborsky V. Ukraine`s Niche in the U.S. Launch Market: Will Kiev’s Hopes Come True? - The University of Georgia, 1996. – 22 p.

Статті
118. Бадрак В. Антологія обвинувачень або кому заважає збройовий бізнес України // Міжнародна безпека. - 2000. - №1. - С. 25-28.
119. Бадрак В. Державний контроль чутливого експорту крізь призму звинувачень // Національна безпека і оборона. - 2001. - №6. - С. 10-14.
120. Бадрак В. Україна на світовому ринку озброєнь // Національна безпека і оборона. - 2001. - №6.- С. 59-67.
121. Бакаєв Л., Лук`янов А., Хахлюк А. Щоб витримати світову конкуренцію // Політика і час - 2000. - №1-2. – С. 71-78.
122. Бегма В.М. Експортний контроль в Україні в контексті світового досвіду // Національна безпека і оборона. – 2001. - №6. – С. 15-20.
123. Бегма В.М. Перспективи військового та військово-технічного співробітництва України з РФ та з країнами СНД // Стратегічна панорама. – 1998. - №1-2. – С. 149-151.
124. Бодрук О. Ядерне роззброєння України у світлі нових світових тенденцій // Стратегічна панорама. - 2001. - №3-4. - С. 129-136.
125. Бондарчук Р. Коли на ринку - зброя // Політика і час. - 1999. - №4. - С. 25-32.
126. Важке озброєння в Африку Україна не постачала, стверджують Тарасюк і Горбулін // День. - 1999. - 22 березня.
127. Вачаєв О. А-400М-начебто близнюк "сімдесятки" // Народна армія. - 2000. - 31 жовтня.
128. Вачаєв О. Чи буде Україна першою у танковій "п'ятірці"? // Народна армія. - 1999. - 16 вересня.
129. Галака С. Україна та сучасні проблеми нерозповсюдження ядерної зброї // Нерозповсюдження та контроль озброєнь. - 1999. - №1. - С. 15-18.
130. Горбулін В. Оборонне будівництво в Україні: проблемні питання розвитку ОПК і підходи до їх вирішення // Стратегічна панорама. - 2001. - №1-2. - С. 135-142.
131. Горбулін В.: Україна не збирається передавати ракетні технології країнам, які підпадають під санкції ООН // Радіо Свобода. - 1997. - 20 травня.
132. Григорович С. Бушерське відлуння // Міжнародна безпека. - 2000. - №1. - С. 17-21.
133. Зам'ятін В. Пакистанський переворот ударив по французьких виробниках озброєння // День. - 1999. - 16 жовтня.
134. Зам`ятін В. Україна не продавала зброю талібам, каже посол Щербак // День. - 1998. - 14 березня.
135. Згурець С. Позиція Індії щодо українсько-пакистанського танкового контракту роз`яснюється // Радіо Свобода. - 1997. - 15 червня.
136. Княжанський В. Заборона на турбіни обернулась дозволом на ракети // День. - 1998. - № 44.
137. Копель О., Мануїльська Т., Пархомчук О. Загальні тенденції становлення та розвитку військового виробництва країн близькосхідного регіону // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1997. - Вип.6. - С. 70-79.
138. Коппель О., Пархомчук О. ООН і проблема стримування гонки озброєнь в районі Перської затоки // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1995. Вип. 3. - С. 31-36.
139. Коппель О., Пархомчук О. Проблеми та перспективи конверсії на Близькому Сході та в Азії // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1996. - Вип.5. - С. 28-40.
140. Лук'янов А., Хахлюк А. На світовому ринку озброєнь. Оборонно-промисловий комплекс України: перспективи XXI століття // Політика і час. - 2001. - № 6. - С. 71-74.
141. Перепелиця Г. Україна здатна конкурувати на світових ринках озброєнь. Найперспективнішим з них є Близький Схід // День. - 1997. - 10 квітня.
142. Романенко В. Ан-70. Політ у XXI століття // Військо України. - 1997. - №1-2. - С. 16-18.
143. Сірук М. Для УНІТА зброю поставляла не Україна, а Болгарія // День. - 2000. - 14 березня.
144. Сунгуровський М. Україна в оцінках СІПРІ // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 6. - С. 21-22.
145. Тимчук Д. Хіба ж ревуть воли… Вперше за весь час існування українського ВПК суперечки між вітчизняними зброярами стали надбанням громадськості // Народна армія. - 2001. - 30 серпня.
146. Ткач В. В Україні є можливості обійтися без російської допомоги у виробництві танків. Росія випробовує міцність української позиції у питаннях торгівлі зброєю на світовому ринку // День. - 1997. - 22 лютого.
147. Ткач В. "Укрспецекспорт" побоюється, що "Росвооружение" може перешкодити продажу Україною танків Пакистанові // День. - 1997. - 11 лютого.
148. У виробництві Ан-70 братиме участь Китай // Народна армія. - 2000. - 21 листопада.
149. Хахлюк А., Лук'янов А. Світовий ринок озброєнь: сучасний стан та тенденції розвитку // Військо України. - 1998. - №1-2. - С. 16-18.
150. Храмов В. Стратегічні цілі, стан та механізми співпраці України з державами СНД // Стратегічна панорама. - 2000. - №3-4. - С. 66-75.
151. Храмов В. Українсько-російські відносини: моделі національної безпеки // Віче. - 2000. - №3. - С. 10-30.
152. Чіпко М. Аферисти при зброї // Вечірній Київ. - 1998. - 10 квітня.
153. Чорноус С. Європа "кинула" нашу "Аннушку" // Народна армія. - 2000. - 3 серпня.
154. Чумак В. Чи можливий український експорт зброї? // Політика і час. - 1994. - №7. - С. 41-49.
155. Шевцов А., Їжак О. “Віртуальний ядерний арсенал” України // Нерозповсюдження та контроль озброєнь. – 2001. - № 2. – С. 4-8.
156. Шеховцов В., Бондарчук Р. Оборонний промисловий комплекс України: стан і перспективи розвитку // Стратегічна панорама.