Каталог / ЮРИДИЧНІ НАУКИ / Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
скачать файл:
- Назва:
- ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПОСЯГАНЬ НА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇХ СЛУЖБОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
- ВНЗ:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
- Короткий опис:
- З М І С Т
ВСТУП 3 - 11
РОЗДІЛ I. Поняття безпеки службової діяльності
працівників міліції як морально-кримінологічна проблема
1.1 . Теоретичні основи охорони безпечних умов професійної
діяльності працівників міліції 12 - 28
1.2.Фактор індивідуальної професійної майстерності працівників
міліції у механізмі попередження посягань на їх особу 29 - 43
1.3. Проблемні аспекти фізичної готовності працівників
міліції для подолання посягань на їх життя, здоров’я
та гідність 44 - 65
РОЗДІЛ II. Кримінологічні аспекти законодавчих гарантій
безпечних умов діяльності працівників міліції
2.1.Постановка проблеми кримінологічних аспектів законодавчих
гарантій безпечних умов діяльності працівників міліції 66 - 75
2.2. Кримінологічні рекомендації щодо об’єктивних ознак
складів злочину проти життя і здоров’я працівників
правоохоронних органів 76 – 88
2.3. Кримінологічні рекомендації щодо суб’єктивних ознак
складів злочину проти життя і здоров’я працівників
правоохоронних органів 89 - 115
РОЗДІЛ III. Концептуальні напрями ранньої профілактики
насильницьких посягань, спрямованих на працівників міліції
3.1. Поняття концептуальних напрямів ранньої профілактики
насильницьких конфліктів та суспільно небезпечних посягань
на працівників міліції 116 – 133
3.2. Кримінологічні аспекти формування і закріплення
авторитету працівників міліції 134 - 147
3.3. Віктимологічні питання боротьби з посяганнями на
життя, здоров’я і гідність працівників міліції 148 - 161
3.4. Кримінологічні пропозиції підвищення ефективності боротьби
органів внутрішніх справ щодо посягань на життя,
здоров’я і гідність працівників міліції 162 - 172
ВИСНОВКИ 173 - 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178 - 205
ДОДАТКИ 206 - 226
В С Т У П
Актуальність теми. Загальна соціально-політична ситуація в Україні характеризується підвищенням рівня криміналізації суспільства. Характерною рисою сучасної злочинності є організована злочинна агресія, основним ядром якої є корисливо-насильницька злочинність. Розвиток злочинності у такому напрямі безпосередньо впливає на діяльність правоохоронних органів, зокрема працівників міліції, які здійснюють правоохоронні функції в умовах організованої протидії з боку представників злочинного світу. Це автоматично підвищує небезпеку для правоохоронців, зокрема для їх життя, здоров’я і гідності. В зв’язку з цим виникає необхідність системного дослідження проблеми професійних умов їх діяльності, що, в свою чергу, стає передумовою пошуку більш ефективної захищеності і безпеки працівників міліції, як суб’єктів охорони правопорядку в Україні.
Аналіз статистичних даних свідчить, що в Україні вчинюється значна кількість правопорушень та злочинів проти правоохоронців. Так, за останні п’ять років складено майже 272000 адміністративних протоколів за злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції та публічний заклик до невиконання вимог працівника міліції (ст.ст. 185, 185-7 КпАП). До адміністративної відповідальності за ці правопорушення притягнуто майже 268000 осіб. Зареєстровано майже 4250 злочинів, передбачених ст.ст. 342, 345, 348 КК України. Із них: 36 % - заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохоронних органів; 2,9 % - посягання на життя правоохоронців. За цей період від рук злочинців постраждало 2600 працівників міліції. Із них: 13,2 % - загинули; 86,8 % - отримали поранення.
Існують дві основні форми активного захисту життя, здоров’я, честі і гідності працівників міліції у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків: 1) своєчасне застосування до винних осіб відповідної суворої судової репресії; 2) підвищення заходів ранньої профілактики з боку не тільки суспільства, але й самих правоохоронців. Здобувач вважає, що рання профілактика посягань на особистість працівників міліції найбільш перспективна і саме на цьому напрямі дослідження автор і сконцентровує свою увагу.
В ході дослідження з’ясовано, що майже 90 % опитаних нами правоохоронців вважають, що реально можуть захистити себе при умові підвищення соціального статусу органів міліції, передусім їх авторитету та збільшення реальних можливостей до самооборони. У взаємовідносинах працівників ОВС з населенням виникає безліч ситуацій, які в цілому своєрідно “екзаменують” обидві сторони на дуже специфічну форму психологічної сумісності в екстремальних умовах. У зв’язку з цим працівники міліції повинні бути орієнтовані на вміле поєднання службової рішучості щодо припинення правопорушень та надання певної соціальної допомоги населенню. При цьому вони мають виявляти правдивість (об’єктивність) і принциповість, а в складних ситуаціях – уникати знервованості, зайвих силових дій, зберігаючи готовність залагоджувати самостійно конфліктні ситуації. Працівники міліції зобов’язані застосовувати як правові, так і моральні сторони реагування при забезпеченні правозастосування. Загалом прагнення до підвищення авторитету охоронців громадського порядку повинне базуватися на врахуванні основних принципів гуманної організації правоохоронного процесу, орієнтованого зрештою на масову підтримку населення. Саме в цьому аспекті, врешті-решт, бачиться головна риса актуальності розглядуваної теми дослідження.
Професійна діяльність працівників міліції повинна враховувати, що сприймання і розуміння іншої людини (правопорушника, злочинця) – психологічно складний процес взаємодії двох сторін: особистості індивіда, який сприймає, і особистості суб’єкта сприймання. Таке розуміння охоплює багато психологічних компонентів на рівні включення механізмів свідомості і підсвідомості. Значення набуває знання характеристик найпоширеніших психологічних ситуацій у взаємовідносинах працівників міліції з правопорушниками, використання тактичних прийомів та засобів міліцейської діяльності. Аналізована кримінологічна ситуація потребує подальшого поглиблення й розвитку системи наукових знань про кримінолого-психологічний захист працівників міліції при виконанні ними своїх службових обов’язків.
В цілому практика боротьби з силовою протидією працівникам міліції і посяганнями на їх особу свідчить про підвищену актуальність необхідності проведення кримінологічних розробок з даної проблеми для боротьби з суспільно небезпечним середовищем. Цей аспект кримінологічної діяльності посідає важливе місце в попередженні правопорушень у системі правових інститутів кримінальної юстиції. З урахуванням наведених обставин і визначено вибір теми дослідження.
Комплексного предметного дослідження посягань на життя та здоров’я працівників міліції у зв’язку з їх службовою діяльністю майже не проводилось. Досліджувану проблему певною мірою розглядали такі науковці, як Л.В. Багрій-Шахматов, П.П. Баранов, С.П. Безносов, П.М. Білий, С.І. Бражніков, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, І.П. Козаченко, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, О.І. Рощін, В.О. Туляков, І.К. Туркевич та інші, але і в їх працях досліджувані в дисертації питання розглянуто тільки частково, без достатньої комплексності теоретико-практичних підходів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України і є частиною загальної науково-дослідницької програми Академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка шляхів підвищення ефективності попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції, а також сприяння створенню науково обґрунтованих положень і рекомендацій стосовно правових норм, які спрямовані на боротьбу з даними злочинами.
Завдання проведеного дослідження можна звести до таких основних положень: визначення стану наукової розробки проблеми попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції; дослідження причин і умов, що сприяють вчиненню посягань на життя та здоров’я працівників міліції; вивчення кримінологічних характеристик осіб, винних у вчиненні даних злочинів; узагальнення індивідуальних чинників професійної майстерності працівників міліції; систематизація концептуальних напрямів ранньої профілактики злочинності, пов’язаної з насильницькими посяганнями на особистість працівників міліції; проведення теоретичних розробок щодо створення системи безпеки професійної діяльності працівників міліції; обґрунтування основ методики протидії посяганням на життя та здоров’я працівників міліції.
Об’єкт дослідження – злочинність у сфері охорони життя та здоров’я працівників міліції як соціальне явище, основні напрями її профілактики.
Предметом дослідження є: кримінально-правові норми, що регулюють кримінальну відповідальність за посягання на життя та здоров’я працівників правоохоронного органу; система світоглядних, соціально-правових та інших основ забезпечення безпечних умов праці співробітників міліції; причини і умови, що детермінують ці посягання.
Методи дослідження. У ході дослідження використано такі наукові методи:
системного аналізу документів (нормативних актів, кримінальних справ, інформації та інших матеріалів), які за своїм змістом стосуються теми дослідження;
порівняльно-правовий – для визначення регламентації цього питання на різних етапах його розвитку;
соціологічні і статистичні методи – для узагальнення юридичної практики, проведення анкетування, опитування, аналізу емпіричної інформації, що стосується проблеми дослідження;
історико-правовий - для проведення аналізу етапів становлення та розвитку кримінальної відповідальності за злочини, які розглядаються.
Емпіричною базою дослідження є статистичні звіти Міністерства юстиції України за 1990-2000 рр. (за формами №№ 10, 11, 1-АП); звіти МВС України за 1996-2000 рр. (за формами №№ 9, 10-13, 1-г). Узагальнено дані власних досліджень: вивчення більше 200 кримінальних справ, 350 екстремальних ситуацій, в яких працівники міліції отримали поранення або загинули; анкетування та опитування працівників міліції (500 осіб).
Нормативною базою наукової праці є Конституція України; міжнародно-правові акти: Загальна декларація прав людини; Декларація про поліцію; Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку; Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку; Закон України “Про міліцію”; Кримінальний кодекс України; відомчі нормативно - правові акти МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це - одне з перших в Україні кримінологічних досліджень на монографічному рівні проблем соціально-правової захищеності особи працівників міліції. За результатами дисертації виявлені об’єктивні потреби і обґрунтовані авторські підходи до розв’язання проблеми попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції. На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, положень, висновків, пропозицій, які відбивають його наукову новизну. Основними з них є:
- в дисертації робиться висновок, що кримінологічна проблематика, присвячена підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів стосовно охорони громадського порядку, а також припинення правопорушень, повинна повніше враховувати аспекти, пов’язані з курсом на підвищення загального професіоналізму та його обов’язкової психологічної основи – авторитету працівників ОВС та міліцейських служб;
- даються рекомендації щодо використання досвіду зарубіжних кримінологів із закликом до поліцейських виконувати функції не тільки правоохоронців, а й вихователів, коли на практиці соціальна ціна авторитету поліцейських служб серед населення об’єктивно і суб’єктивно має різко зростати, про що свідчать конкретно-соціологічні дослідження;
- аргументується кримінологічний аспект дослідження того, що критерії оцінки рівня професійного авторитету працівників міліції характеризуються багатьма показниками як професійних, так і індивідуально особистісних якостей у їхній єдності і органічній взаємозумовленості. Наголошується, що професійний авторитет охоронців громадського порядку більш широкий, порівняно з виконанням поточних службових обов’язків. Здобувач вважає, що виконання таких обов’язків, якщо вони “не працюють” на авторитет працівників міліції і в цілому на авторитет ОВС, поступово веде до службової ізоляції та різного роду деформацій. У більш широкому контексті підкреслюється, що професійний авторитет міліції - досить вагомий складовий елемент авторитету державної влади взагалі. Важливим резервом зміцнення авторитету міліції є постійне вирішення багатьох проблемних питань щодо забезпечення зростання авторитету державної влади в широкому розумінні. При цьому аргументується новий підхід, за яким обсяг прав і обов’язків працівників міліції повинен не звужуватися, а розширюватися;
- необхідне поглиблене засвоєння працівниками міліції основ таких наук як психологія, педагогіка та етика, що сприятиме використанню наукових прийомів спілкування, особливо в екстремальних умовах діяльності. Доцільна поглиблена наукова розробка позитивної психологічної моделі особи працівника міліції як типового професіонала з урахуванням динаміки сучасних криміногенних кризових явищ у суспільстві та наступу епідемії стресових ситуацій;
- аргументується концепція ефективнішого попередження професійних деформацій працівників міліції, як проблеми, що потребує системного аналізу. Загальними положеннями такого попередження є:
а) усунення або максимально можлива нейтралізація факторів криміналізації держави;
б) кореляція професійної деформації працівників ОВС одночасно повинна розглядатися і в контексті професійної деформації працівників інших ланок адміністративно-правової системи України. Це, насамперед, комплексна проблема боротьби з корупцією в країні взагалі та в правозастосовній системі – зокрема;
в) використання досягнень психологічної та медичної наук для ефективного (своєчасного) усунення стресових перевантажень у роботі працівників міліції;
г) на загальному кримінологічному рівні це – розробка і реалізація ефективної науково вивіреної програми правового виховання населення, зокрема молоді;
- вказується на необхідність налагодити об’єктивні канали надходження до населення позитивної інформації про діяльність міліції; доцільність істотно розширювати, соціалізувати і гуманізувати контакти працівників міліції з населенням; необхідність знання основних узагальнених характеристик ставлення населення до тих чи інших напрямів діяльності ОВС з метою підвищення її рейтингу та пошуку нових форм взаємодії міліції і населення.
Проведене дослідження побудоване на концептуальній ідеї, що в основі соціальної і правової захищеності працівників міліції повинен стояти їхній достатній професіоналізм, а в основі професіоналізму – високий авторитет.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних аспектів попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції; у правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства; у правоохоронній сфері – в практичній діяльності ОВС, щодо попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції; у навчальному процесі - при написанні відповідних розділів підручників і навчальних посібників з кримінології, кримінального права тощо; при підготовці і читанні лекцій з метою дальшого вдосконалення діяльності правоохоронних органів.
Особистий внесок здобувача. Дослідження є результатом самостійної наукової діяльності. Деякі теоретичні положення, відомі в літературі, розглядаються по-новому, з урахуванням сучасного кримінологічного знання. Для отримання науково-теоретичного результату автором проаналізовано певний обсяг доктринальних джерел, що дало можливість обґрунтувати теоретичні положення й сформулювати практичні пропозиції щодо підвищення ефективності попередження посягань на життя та здоров’я працівників міліції.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки роботи були обговорені на засіданні кафедри кримінології і юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України та отримали позитивний відгук. Результати дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції молодих юристів “Майбутнє правової системи України” (м. Київ, березень 1996 р.). Основні положення дисертаційного дослідження були використані при підготовці для колегії МВС України аналітичної довідки “Про стан роботи із забезпеченням особистої безпеки працівників ОВС під час виконання службових обов’язків та заходи щодо її посилення”, рішення якої від 29 лютого 1996 р. направлено для виконання в усі ГУ-УМВС в областях, на транспорті та в навчальні заклади. Зазначені результати дослідження опубліковані в двох монографіях (у співавторстві), що використовуються у навчальному процесі в учбових закладах МВС.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в двох монографіях (у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу; трьох розділів, які включають десять підрозділів; висновків; списку використаних джерел кількістю 264 на 28 сторінках, п’ятнадцяти додатків на 21 сторінці. Загальний обсяг дисертації - 226 сторінок.
- Список літератури:
- В И С Н О В К И
Узагальнюючи проміжні висновки і рекомендації до кожного розділу (підрозділів) дисертаційного дослідження щодо проблеми безпеки працівників міліції у зв’язку із виконанням ними професійних обов’язків, логічно сформулювати головну концепцію підвищення ефективності такої безпеки. Вона містить в собі такі основні ідеї:
1. Магістральний напрямок підвищення ефективності боротьби з посяганнями на життя, здоров’я і гідність працівників міліції - є докорінне підвищення професійного авторитету міліцейського корпусу.
Проведене дослідження свідчить, що існує органічний взаємозв’язок між рівнем професійного авторитету працівників міліції і рівнем безпечності умов їх діяльності. Саме професійний авторитет є високоефективною “охоронною грамотою”, яка, по суті, автоматично і психологічно піднімає рівень безпеки працівників міліції.
Головне в тому, щоб абсолютна більшість громадян дійсно повірила у практичну можливість органів міліції забезпечити правову справедливість, законність і громадський порядок у суспільстві.
Перевірено життям, що кожна нова проблема, як правило, випливає з довгодіючої старої проблеми. Тому необхідно точно виділити напрям розвитку проблеми, використовуючи досвід попередників [187. – С. 9]. Саме такий досвід дає підстави для висновку, що структурований захист безпечних умов праці правоохоронців починається з формування, закріплення і розвитку авторитету органів міліції, з чесного та кваліфікованого служіння законності та надійного захисту громадського порядку в багатьох сферах соціального життя.
Напрями підвищення авторитету органів міліції в цілому і кожного працівника міліції окремо, як неодноразово зазначалося в проведеному дослідженні, — багатовекторні, але одним з найголовніших з них є активізація боротьби з деформаціями особистості окремих правоохоронців.
Необхідно не тільки на державному, але й на громадському рівні стимулювати готовність населення до активного сприяння працівникам міліції при виконанні ними своїх професійних обов’язків.
2. Протидія працівників міліції насильницьким посяганням на них — це одна з форм необхідної оборони в умовах виконання міліцейських обов’язків. І якщо діяльність міліції, стосовно до населення, повинна базуватися на принципах безпеки, законності, гуманізму, соціальної справедливості, поваги до особи, то, звичайно, ці принципи у повній мірі відносяться й до самих працівників міліції, служба яких практично завжди пов’язана з певним ризиком, який прийнято розуміти, що це ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за її межами. І якщо право об’єднує суспільство людей у державі, - за визначенням Г.М. Світи, - тим, що вони підкорені одним і тим самим вимогам права, то працівників міліції об’єднує ще й законодавче право не тільки на забезпечення правопорядку, але й на активний самозахист та, в межах законності, на правову самодостатність [195. – С. 430].
В широкому розумінні це й зумовлює доцільність більш поглибленої регламентації інституту самооборони для працівників міліції, зокрема щодо фізичних і психологічних форм протистояння, застосування вогнепальної зброї тощо. Конче важливо вчасно перебороти існуючу недооцінку психологічних методів у боротьбі з правопорушниками і злочинцями, потенційно готовими до протистояння та насильства. Зокрема, необхідно своєчасно враховувати ту кримінологічну обставину, що правопорушення і злочинність з часом видозмінюються, а тому, відповідно, повинні коригуватися й психологічні прийоми і методи “взаємин” працівників міліції з носіями суспільно небезпечної поведінки, особливо в умовах надзвичайних ситуацій.
3. Серед концептуальних напрямів ранньої профілактики насильницьких посягань на безпеку працівників міліції центральне місце і особливе значення посідає проблема значного підвищення загального рівня авторитету міліцейських служб. Саме досить високий професійний авторитет працівників міліції серед населення, це, врешті-решт, всеосяжний базис ранньої профілактики посягань на їх життя, здоров’я і гідність.
4. Правоохоронна практика переконливо підтверджує, що від якісного рівня реалізації функцій професії працівників міліції, який включає і досить високий інтелектуалізм, значною мірою залежить авторитет кожного працівника міліції конкретно і системи служб міліції в цілому. При цьому характер і специфіка правоохоронної діяльності працівників міліції багато в чому залежать від вдалої інтеграції спеціальних і психологічних особливостей їх професіоналізму.
Професійні функції працівників міліції такі, що на передній план висуваються завдання засвоєння ними основ загальної і спеціальної психології в умовах екстремальних ситуацій охорони громадського порядку [174].
Кожний працівник міліції зобов’язаний досить чітко і повно орієнтуватися як у питаннях загальної психології людини, так і в специфічних психологічних особливостях правопорушників, злочинців, які протистоять йому.
Знання психологічних особливостей людини взагалі та правопорушників зокрема формує більш високий рівень міліцейського професіоналізму, коли вдало поєднуються практичні нахили та теоретико-психологічні знання [184]. Саме життя переконує, що проблема науково обґрунтованої психологічної підготовки працівників міліції (поліції) в сучасних умовах стає однією з центральних щодо діяльності охорони громадського порядку.
5. Вже наголошувалось, що обов’язковим складовим елементом професіоналізму працівників міліції є інтелектуальний компонент. Досвід роботи різноманітних служб міліції в умовах контактів із населенням, а особливо при конфронтації з правопорушниками, переконливо підтверджує пріоритетне значення такого елемента професіоналізму, як інтелектуалізм з умінням індивідуального психологічного підходу до кожної людини. Звичайно, само по собі завдання підвищення професіоналізму та інтелектуалізму при реалізації основних функцій міліцейської діяльності не відрізняється новизною, але справжня проблема полягає у комплексній реалізації цих двох елементів практичної діяльності [30].
6. Наука юридичної конфліктології однозначно підтверджує, що професійна культура полягає саме в умінні звести нанівець можливу конфліктність, максимально використовуючи загальні і спеціальні психологічні знання в умовах екстремальності при безумовному недопущенні перевищення законних меж затримання або суто вдаваного відновлення правопорядку.
Така чітка й відповідальна організація практичної реалізації професії пов’язана, по суті, із благополуччям багатьох людей, а також із систематичним реальним входженням у владу, створює міліцейську субкультуру, у рамках якої формуються правоохоронні цінності, символи, норми, накопичується досвід.
7. Ретельне кримінологічне дослідження осіб, що вчинили посягання на життя та здоров’я працівників міліції, дає підстави виділити їх в особливий вид, якісно відмінний від інших громадян. Доводиться доцільність окремого кримінологічного дослідження психології “взаємовідносин працівників міліції та правопорушників”.
8. Теоретичні розробки проблеми етики професіональної діяльності працівників міліції повинні проводитися на міждисциплінарній основі з урахуванням особи злочинця, зокрема з психічними відхиленнями і аномаліями.
9. На рівні сучасної кримінологічної науки доцільно розробити відомчу інструкцію стосовно психолого-етичних особливостей подолання екстремальних ситуацій у взаємовідносинах працівників міліції з правопорушниками і злочинцями.
10. Суспільна небезпека злочинних посягань на життя і здоров’я працівників правоохоронного органу прямо диктує кримінологічне завдання концептуального теоретичного і практичного осмислення сучасного рівня ефективності кримінального законодавства про відповідальність за такі злочинні посягання. У зв’язку з цим пропонується внести відповідні зміни в ст.ст. 342, 345, 348 КК України.
11. Безпеку працівників міліції слід розуміти в широкому контексті – моральному, біологічному, психічному, юридичному. Вище зазначена ситуація потребує наявності певних організаційних засад по захисту прав працівників міліції, адекватного реагування керівних структур ОВС.
Тому, з нашої точки зору, було б доцільно створити в Департаменті роботи з персоналом МВС України самостійний структурний підрозділ з питань захисту соціальних прав і безпечних умов діяльності працівників ОВС.
12. З метою вивчення ситуацій та осіб, які вчинюють правопорушення відносно працівників міліції, а також осіб, які характеризуються явною суспільною небезпекою, та використання цих даних в профілактиці посягань на життя та здоров’я працівників міліції у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків доцільно створити банк даних. Це дасть можливість систематично вести облік ситуацій, що характеризуються небезпекою для життя та здоров’я працівників міліції.
З цією метою необхідно постійно поповнювати облік даними матеріалів: службових розслідувань по факту отримання поранень співробітниками міліції, або їх смерті; застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, фізичної сили як працівниками міліції, так і злочинцями; кримінальних справ, що порушені на осіб, які вчинили злочини проти працівників міліції, у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования /Предисл. д-ра юрид. наук, проф. И.И. Карпеца. - Москва: Юрид. лит., 1972. – 334 с.
2. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методологические проблемы. – Москва: Политиздат, 1985. – 263 с.
3. Адлер А. О. нервическом характере: Пер. с нем. /Э.В. Соколов (ред.). – СПб. – Москва: Университетская книга, 1997. – 388 с.
4. Александров Ю.В. Профессиональная деформация, проявляющаяся у сотрудников органов внутренних дел, и пути ее преодоления. – В кн.: Актуальные проблемы нравственного воспитания слушателей высших учебных заведений и практических работников ОВД. – Киев, 1979. - С. 77-84.
5. Александров Ю.В. Советский уголовный закон на страже здоровья человека. – Киев: Вища школа, 1977. – 45 с.
6. Аленін Ю.П. Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків злочинів: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук (12.00.09) /Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 1997. – 48 с.
7. Андреевский И.Е. Полицейское право. – 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Тип. Пратц. - 1874 – Т. 1: Введение и часть 1, полиция безопасности. – XVII, 648 с.
8. Андросюк В.Г. Екстремальна ситуація: діяти обережно! //Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996.- № 2. – С. 191-198.
9. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівника міліції: Методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик //Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1996. - № 1. – С. 105-115.
10. Афанасьев В.С. Обеспечение законности: вопросы теории и практики /По материалам органов внутренних дел/: - Автореф. дис. … д-ра юрид. наук (12.00.01) /Акад. МВД Рос. Федерации, Специализиров. Совет Д. 052.01.04. – Москва, 1993. – 39 с.
11. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (Вопросы определений нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – 429 с.
12. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология : Учебное пособие для вузов. – Харьков: РИП «Оригинал», 1997. – 352 с.
13. Баранов П.П. Стереотипы профессионального правосознания работников органов внутренних дел и пути их преодоления. – В кн.: Теоретические и организационно-правовые проблемы применения наказания. – Уфа, 1990. - С. 154-161.
14. Бартошек М. Римское право: Понятие, термины, определения: Пер. с чеш. /Спец. науч. ред., авт. предисл. и коммент. З.М. Черниловский. – Москва: Юрид. лит., 1989. – 447 с.
15. Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности //Психологическое обеспечение социального развития человека: Межвед. сб. /Под. ред. А.А. Крылова. - Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1989. – 149 с. - /Эксперимент. и приклад. психология. Ленинград. гос. ун-т. Вып. 13/.
16. Білий П.М. Правова держава і правова культура працівників міліції: взаємопорядок та результативність //Право України. – 1997. - № 12. – С. 75-78.
17. Білий П.М. Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.09.) /Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 1998. – 16 с.
18. Білий П.М., Голосніченко І.П., Сущенко В.Д. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ та проблеми її правового регулювання. – У кн.: Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності ОВС. – Київ, 1995. - С. 5-10.
19. Білий П.О. До питання про правову культуру співробітників органів внутрішніх справ //Право України. – 1997. - № 10. – С. 40-41.
20. Блувштейн Ю.Д., Яковлев А.М. О перспективах научной разработки проблем борьбы с преступностью //Ученые записи высших учебных заведений Литовской ССР. Право Т. XVI. Вып. 1: Роль уголовно-правовых наук в борьбе с правонарушениями в условиях зрелого социализма. – Вильнюс, 1981. - С. 3-9.
21. Богаденко В. Нові правила взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього руху України //Кримінальний огляд. – 1997. - № 34.
22. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. – Москва: Юрид. лит., 1978. – 176 с.
23. Большой энциклопедический словарь. - 2-е изд. – Москва: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 1456 с.
24. Борисов А.В., Сизиков Н.И., Скрипалев А.Е. Подготовка и воспитание кадров полиции в дореволюционной России – В кн.: Психология и идеология в профессиональной подготовке сотрудников органов внутренних дел. – Москва, 1992. – С. 8-10.
25. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – Москва: Юрид. лит., 1977. – 239 с.
26. Бородин С.В. Уголовно-правовые и иные проблемы безопасности личности. – В кн.: Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью /С.В. Бородин и др. (ред.); РАН, Институт государства и права. – Москва, 1996. – 96 с.
27. Босхолов С.С. Криминологическая информация в правоприменительной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие МВД СССР; Минск, Высш. школа. – Минск, 1990. – 100 с.
28. Бражник С.И. Профессиональная этика милицейской службы: Лекция (М-во внутрен. дел СССР, Киев. высш. школа им. Ф.Э. Дзержинского). – Киев, 1979. – 44 с.
29. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – Москва: Юрид. лит., 1967. – 240 с.
30. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учебное пособие. – Москва: Рос. пед. агентство, 1998. – 262 с.
31. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – Киев: Политиздат Украины, 1985. -120 с.
32. Василенко В.И. Преступления против порядка управления: Уголовное законодательство Украинской ССР /Под ред. заслуж. работника высш. школы УССР, доц. В.В. Сташиса и засл. деят. науки УССР, проф. С.И. Тихенко. – Москва: Юрид. лит., 1971. – 543 с.
33. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1962. -№ 8. – Ст. 83.
34. Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 46. – Ст. 249.
35. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1962. - № 37. - Ст. 461.
36. Волженкин Б.В. Общественная опасность личности как криминологическая и уголовно-правовая категория. – В кн.: Теоретические проблемы учения о личности преступника: (Сб. науч. тр.) /Всесоюз. Ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности /Редкол.: В.К. Звирбуль и др.. – Москва: Всесоюзн. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1979. – С. 72-77.
37. Воропай Т.С. В поисках себя: Идентичность и дискурс. – Харьков: Харьковский гос. политехн. ун-т, 1999. – 418 с.
38. Всеукраинские ведомости. – 1995. - 17 августа.
39. Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство. – В кн.: Основные направления борьбы с преступностью: Сборник статей. /Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности /Под ред. проф. И.М. Гальперина и проф. В.И. Курляндского. – Москва: Юрид. лит., 1975. - С. 47-77.
40. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. Т.2. Философия природы /Под ред. и с вступит. ст. А.А. Максимова. – Москва: Ин-т философии коммунистической академии при ЦИК СССР СОЦЭКГИЗ, 1934. –683 с.
41. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – Москва: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
42. Герцензон А.А. Уголовное право и социология: Проблемы социологии уголовного права и уголовной политики. – Москва: Юрид. лит., 1970. – 286 с.
43. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века /РАН. Институт теории образования и педагогики. – Москва, 1998. – 608 с.
44. Гіденс Е. Соціологія /Пер. з англ. В. Шовкуна., А. Олійника. – Київ: Основи, 1999. – 726 с.
45. Глистин В.К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений: Объект и квалификация преступлений. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
46. Гнатенко П.И. Национальная психология. – Днепропетровск: Полиграфист, 2000. – 214 с.
47. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учебное пособие для спец. «Правоведение». – Киев: УМКВО, 1989. – 69 с.
48. Голос Украины.- 1995.- 20 декабря.
49. Гришин А.А. Формирование профессиональной чести и служебного достоинства у сотрудников органов внутренних дел: Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел: Межвуз. сборник науч. трудов /Отв. ред. М.М. Ибрагимов, КВШ МВД Украины. – Киев, 1991. - С. 60-67.
50. Грищук В.К. Методологічні засади сучасної державної кримінальної політики України. – В кн.: Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики : Зб. наукових праць /Українська академія внутрішніх справ. – Київ, 1994. - С. 155-165.
51. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку /Национальная юридическая академия Украины им. Я. Мудрого. – Харьков: Право, 1998. – 142 с.
52. Девятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. – Каир, 1995. 29 апреля – 9 мая . – В кн.: Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій /ООН, Рада Європи, Всесвіт. мед. асоц. /Тасис; /Упоряд. та вступ. сл. Т. Яблонська. – Амстердам; Київ: Укр. – Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – 227 с.
53. Декларация о полиции. Приложение /Резолюция № 690 (1979) 31-й Парламентской ассамблеи Совета Европы. - Страсбург, 8 мая 1979. – В кн.: Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – Москва: СПАРТА, 1998. – С. 77-81.
54. Джеймс Каррен. Чрезвычайная служба помощи в городской среде: модернизация роли полиции //Международное обозрение уголовной политики /ООН. – Нью-Йорк. - 1973. – № 30. – С. 107-122.
55. Дикая Л.Г., Семикин В.В., Щедров В.И. Исследование индивидуального стиля саморегуляции психофизиологического состояния //Психологический журнал /РАН. Институт психологии; А.П. Грушинский (гл. ред.) –1994.- № 6. - Т.15. – С. 54-71.
56. Дмитренко Ю.П. Проблеми соціального захисту працівників правоохоронних органів: Наукові розробки Академії – вдосконалення практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ /За результатами науково-дослідних робіт у 1993 році): Матеріали науково-практичної конференції /Київ, 1-2 лютого 1994 р.) /МВС України; УАВС; Відп. ред. А.П. Закалюк. – Київ, 1994. - С. 107-109.
57. Довганик В. Формування творчого мислення особистості майбутніх правоохоронців //Право України. – 1997. -№ 10. – С. 41-43.
58. Долгова А.И. Криминология: Учебник для вузов. – Москва: Норма, 1999. – 272 с.
59. Долгова А.И. Преступность и общество /РАН; Ин-т науч. информации по обществ. наукам; ГИЦ МВД России //Законность. – Москва, 1992. – 47 с. /Актуальные вопросы борьбы с преступностью в России и за рубежом. Вып. 3./.
60. Дробницкий О.Г. Понятие морали: Историко-критический очерк. – Москва: Наука, 1974. – 388 с.
61. Дулов А.В. Судебная психология: Учебное пособие для юрид. ин-тов и фак. - Изд. 2-е, испр. и доп. – Минск: Вышэйшая школа, 1975. – 462 с.
62. Емельянов В.П. Терроризм – как явление и как состав преступления /НИИ изучения проблем преступности Академии правовых наук Украины. – Харьков: Право, 1999. – 269 с.
63. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступности в СССР: Вопросы теории. – Львов: Вища школа, Изд-во при Львов. ун-те, 1976. – 194 с.
64. Жалинский А.Э. Теоретические проблемы профилактики преступлений: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук (12.00.08). Всесоюз. науч. – исслед. ин-т МВД СССР. – Москва, 1980. – 32 с.
65. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов: Вища школа, 1980. – 212 с.
66. Загальні правила поведінки державного службовця. Затв. Наказом Головдержслужби України 23 жовтня 2000 р. № 58. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 р. за № 783/5004.
67. Закалюк А.П. Законодательное регулирование профилактики преступлений в условиях формирования правового государства: Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тез. докл. и науч. сообщ. Респ. науч. конф., 24-26 окт. 1990 г. /Харьков. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского и др. /Редкол.: Н.И. Панов (отв. ред.). – Харьков, 1990. – С. 232-234.
68. Замошкин Ю.А. Личность в современной Америке : Опыт анализа ценностных и полит. ориентаций. – Москва: Мысль, 1980. – 247 с.
69. Зденек М. Развитие правого полушария: Пер. с англ. – Минск: Попурри, 1997. – 320 с.
70. Зеленецкий В.С. Методологические основы борьбы с преступностью: Учебное пособие /Прокуратура СССР. Ин-т повышения квалификации руководящих кадров. Фил. ин-та. – Харьков: Харьк. фил. Ин-та прокуратуры СССР, 1989. – 96 с.
71. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание. – Киев: Юринком интер, 1999. – 237 с.
72. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие /МВД Украины. Ин-т внутр. дел. – Харьков: Рубикон, 2000. – 239 с.
73. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения: Учебное пособие. – Горький: Горьк. высш. школа МВД СССР, 1974. – 167 с.
74. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – Москва: Инфра-М., 1997. – 383 с.
75. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів: Навчальний посібник. – Київ: Наук. думка, 1996. – 190 с.
76. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. – Москва: Политиздат, 1974. – 328 с.
77. Каган М.С., Эткинд А.М. Индивидуальность как объективная реальность //Вопросы психологии: Научный журнал Академии педагогических наук СССР - 1982.- № 4. – С. 170-173.
78. Карташев С. Конфликтология: Теория и практика конфликтов. Экология преступности. Феноменология войн /Центр науч. и культур. инициатив. – Кишинев: Парагон, 1996. – 480 с.
79. Карташкин В.А. Международная защита прав человека. Основные проблемы сотрудничества государств. - Москва: Междунар. отношения, 1976. – 224 с.
80. Кашепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства ее реализации //Государство и право. – 1998. - № 2. - С. 66-71.
81. Кернер Х.Ю., Рессман Э. Криминология: Словарь-справочник / Пер. с нем. – Москва: Норма, 1998. – 391 с.
82. Киевские ведомости. - 1995.- 26 сентября.
83. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. /Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї від 17 грудня 1979 р. - У кн.: Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. /Упоряд. Т. Яблонської. – Київ: Сфера, 1999. – С. 166-169.
84. Козаченко І.П. Участь працівників практичних підрозділів у навчальному процесі //Проблеми підвищення рівня підготовки кадрів для органів внутрішніх справ: Матеріали наук.-практ. конференції. – Київ, 10-11 грудня 1992 р. - Київ, 1993. - С. 263-266.
85. Козловская Е.А. Психолого-педагогические основы деятельности участкового инспектора милиции: Учебное. пособие /МВД СССР; Гл. упр. кадров и учеб. заведений. – Москва, 1990. – 79 с.
86. Комарова А.І. Корупція, організована злочинність в Україні: реалії, шляхи подолання: Уряду України, Президенту України, Верховній Раді України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників в НДІ “Проблеми людини”. – Київ, 1999. - С. 15-24.
87. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки /Затверджено Указом Президента України від 25 грудня 2000 року. - № 1376/2000.
88. Кондратьєв Я.Ю., Голосніченко І.П. Передмова /Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – С. 5-6.
89. Кондратьєв Я.Ю., Юхновець Г.О., Казміренко Л.І. Використання психологічних знань як напрям удосконалення діяльності оперативних підрозділів по розкриттю злочинів: Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. - Т. 12. Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників в НДІ: “Проблеми людини.” - Київ, 1999. - С. 380-386.
90. Копєйчиков В.В. Захист прав людини як одна з головних функцій органів внутрішніх справ //Наукові розробки Академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ: (За результатами науково-дослідних робіт у 1993 році): Матеріали науково-практичної конференції /Київ, 1-2 лютого 1994 р.) /МВС України; УАВС; Відп. ред. А.П. Закалюк. – Київ, 1994. - С. 6-8.
91. Коренев А.П. Введение в юридическую специальность: Учебное пособие для образоват. учреждений юрид. профиля МВД России /А.А. Абдурахманов, А.А. Гришин, Ю.Н. Жданов и др.; Под ред. А.П. Коренева: Моск. акад. МВД России. – 2-е изд., с изм. и доп. – Москва: Щит-М, 2000. – 142 с.
92. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Предисл. В.Н. Кудрявцева. – Москва: Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
93. Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права /Высш. следственная школа. - Волгоград, 1992. – 92 с.
94. Коржанський М.Й. Нарис уголовного права. – Київ: Генеза, 1999. – 207 с.
95. Костенко О.М. Організована злочинність і кримінологічна безпека суспільства (проблема політичної кримінології).: Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Т. 12. Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників в НДІ: “Проблеми людини.” - Київ, 1999. - С. 305-307.
96. Крайг Г. Психология развития /Н. Мальгина /пер. с англ. – 7 изд. Междунар. – СРБ. - Петербург, 2000. – 992 с.
97. Криминологическое значение конкретной жизненной ситуации: Механизм преступного поведения /Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – Москва: Наука, 1981. - С. 87-95.
98. Криминология : Учебник для вузов по спец. “Правоведение” /В.К. Звирбуль, В.В. Клочков, Н.Ф. Кузнецова и др.; Отв. ред. В.К. Звирбуль и др.. – Москва: Юрид. лит., 1979. – 304 с.
99. Криминология и профилактика преступлений: Учебник для слушателей высших учебных заведений МВД СССР; /Под ред. докт. юрид. наук А.И. Алексеева. – Москва: МВШМ МВД СССР, 1989. - 431 с.
100. Криминология. Исправительно-трудовое право. История юридической науки. – Москва: Наука, 1977. – 192 с.
101. Криминология. Учебник для юрид. вузов /Под общей ред. д-ра юрид. наук, проф. А.И. Долговой. – Москва: ИНФРА-М: НОРМА, 1997. – 784 с.
102. Криминология: Учебник для вузов по напр. и спец. «Юриспруденция» / Г.М. Миньковский, Н.Ф. Кузнецова, М.Н. Голоднюк и др.; Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. - Москва: Изд-во МГУ, 1994. - 413 с.
103. Криминология: Учебное пособие /С.В. Максимов и др.; Под общ. ред. В.Е. Эминова. – Москва: ИНФРА-М: НОРМА , 1997. – 157 с.
104. Криминология: Учебник для юрид. вузов /С.Б. Алимов, Ю.М. Антонян, С.П. Бузынова и др.; Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – Москва: Юрист, 1995. – 511 с.
105. Криминология: Учебник /Под ред. Б.В. Коробейникова, Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – Москва: Юрид. лит., 1988. - 384 с.
106. Кримінальний кодекс України: Проект, внесений Комісією Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. – Київ: Право - Укр. правн. Фундація, 1994. – 156 с.
107. Кудрявцев В.Н. Личность преступника /В.Н. Кудрявцев, Н.Н. Кондрашков, Н.С. Лейкина и др. Ред. коллегия: В.Н. Кудрявцев и др.; Всесоюзный ин-т по изучению причин и разраб. мер. предупреждения преступности. – Москва: Юрид. лит., 1975. – 270 с.
108. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – Москва: Юрид. лит., 1972. – 352 с.
109. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – Москва: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
110. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. – Москва: Юрид. лит., 1977. – 168 с.
111. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации /Под ред. В.Н. Кудрявцева. – Москва: Изд-во МГУ, 1969. – 232 с.
112. Кулик А.Г. Опыт изучения общественного мнения о преступности. – В кн.: Социально-психологические проблемы деятельности органов внутренних дел /Межвуз. сб. науч. тр. МВД Украины; УАВД. – Киев, 1993. - С. 15-30.
113. Кулик А.Г., Бобырь В.И. Общая тенденция преступности в Украине в 1972-1993 годах и прогноз на ближайшие годы //Преступность в Украине. Бюллетень законодательства и юридической практики Украины.-1994.- № 2. - С. 5-37.
114. Куличенко В.В., Столбовой В.П. Профессиональная деформация сотрудников уголовного розыска: Сущность и пути профилактики: Лекция / КВШ МВД СССР. – Киев, 1990. – 54 с.
115. Курс советского уголовного права. - Т. 2. Часть общая. Преступление /Авт. - Заслуж. деят. науки РСФСР чл.-кор. АН СССР А.А. Пионтковский. – Москва: Наука, 1970. – 516 с.
116. Курс советского уголовного права. - Т. 4. Часть особенная. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. – 557 с.
117. Курс советского уголовного права. - Т. 6. Часть особенная. Преступления против государственного аппарата и общественного порядка. Воинские преступления. – Москва: Наука, 1971. – 559 с.
118. Курс советской криминологии /Под ред. В.Н. Кудрявцева и др. – Москва; Юрид. лит., 1985. – В надзаг.: Всесоюз. Ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности. - Т. 1. Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник /Г.В. Дашков, В.Н. Кудрявцев, В.В. Панкратов и др. – Москва, 1985. – 415 с.
119. Курс советской криминологии: Предупреждение преступности. – Москва: Юрид. лит., 1986. - 352 с.
120. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 144 с.
121. Лазарева Л.И. Принцип недопустимости поворота к худшему //Правоведение. –1977.- № 2. - С. 101-104.
122. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. - 3-е изд., перераб. /Под ред. М.Я. Басова, В.Н. Мясищева «Новые идеи в учении о личности». – Ленинград: Гос. изд., 1924. - 290 с.
123. Лановенко І.П., Мельник П.В. Проблема вибору в кримінології. – Київ, 1999. – 458 с.
124. Лапшин С.А. Каратэ-до: Основная техника и методика преподавания. – Донецк: Сталкер, 1996. – 384 с.
125. Лапшин С.А., Лапшин С.С. Каратэ для мастеров. Стратегия поединка. – Донецк: Сталкер, 1996. – 334с.
126. Леви В.Л. Искусство быть собой: Индивидуальная психотехника. – Изд. обновл. /Рис. автора. – Москва: Знание, 1991. – 256 с.
127. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – Москва: Политиздат, 1975. – 304 с.
128. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – Київ: Україна, 1997. – 167 с.
129. Лихолоб В.Г. Науково-методичні питання кримінологічної підготовки кадрів для органів внутрішніх справ /Проблеми підвищення рівня підготовки кадрів для органів внутрішніх справ: Матеріали наук.-практ. конференції. – Київ, 10-11 грудня 1992 року. - Київ, 1993. - С. 193-195.
130. Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю: Морально-правовий аспект реалізації закону. – Київ: Вища школа, 1991. – 219 с.
131. Личность преступника /Всесоюзный ин-т по изуч. причин и разработке мер предупреждения преступности. – Москва: Юрид. лит., 1971. – 356 с.
132. Лунеев В.В. Объективизация криминологических показателей в системе контроля над преступностью. – В кн.: Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – Москва, 1996. - С. 34-52.
133. Лунеев В.В. Преступность XX века: Мировые регион. и рос. тенденции: Мировой криминологический анализ /Ин-т госуд. и права Российской АН. – Москва: НОРМА, 1997. – 497 с.
134. Мацко А.С. Теоретичні і практичні аспекти діяльності дільничного інспектора міліції органів внутрішніх справ по попередженню рецидиву злочинів серед осіб, засуджених умовно, і тих, до кого застосована відстрочка виконання вироку: Автореф. дис… канд. юрид. наук (12.00.08) /Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. – Київ, 1995. – 24 с.
135. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: Теоретичні та прикладні аспекти. – Київ, : НАВСУ, 1997. – 191 с.
136. Мельник П.В., Гумин А.М., Терещенко Л.В. Взаимодействие органов милиции и населения как криминологическая проблема. – Киев-Львов, 1999. - 215с.
137. Мельник П.В., Ківенко Н.В., Лановенко І.І. Теоретико-методологічні основи концепцій нетрадиційної та суспільно небезпечної поведінки: Філософсько-психологічні підвалини кримінології як науки. Том 1. – Київ, 2001. – Т. 1. 678 с.
138. Мельник П.В., Терещенко Л.В. Концептуальні передумови формування професіоналізму працівників міліції: Спецкурс з кримінології: Монографічне дослідження. - Ірпінь, 1998.- 143с.
139. Мельник П.В., Терещенко Л.В. Етика взаємовідносин працівників міліції і населення //Вісник Податкової служби України (Державна податкова адміністрація України). - 1999. - № 8. – С. 33-37.
140. Методика анализа преступности: Метод. пособие /Всесоюз. Ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности. А.И. Долгова и др.; Под ред. О.В. Сороки. – Москва: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1986. – 117 с.
141. Методологические проблемы уголовно-правового регулирования общественных отношений: Сб. науч. тр. М-во внутр. дел СССР. ВНИИ /Под общ. ред. И.И. Карпеца. – Москва: ВНИИ МВД СССР, 1989. – 93 с.
142. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР. В 2-х т. – Киев, 1966. – Т. 1. - 831 с.
143. Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. – Київ: АН УРСР. – Ч. 1. 1959. – 435 с.
144. Молдован В.В. Правоохоронні органи : Опорні конспекти. – Київ: Юмана, 1998. – 159 с.
145. Мудьюгин Г.Н. Нравственно-психологическая характеристика преступников: Личность преступника /В.Н. Кудрявцев, Н.Н. Кондрашков, Н.С. Литкина и др. Ред. коллегия: В.Н. Кудрявцев и др.; Всесоюзн. Ин-т по изучению причин и разраб. мер. предупреждения преступности. – Москва: Юрид. лит., 1975. - С. 154-206.
146. Наркотизм и преступность /Нац. АН Украины, Ин-т гос. и права. – Киев: Наук. думка, 1994. – 343 с.
147. Наше Отечество: Опыт политической истории: (В 2 Т.) / С.В. Кулешов, О.В. Волобуев, Е.И. Пивовар и др.; Рос. гос. гуманит. ун-т. – Москва: Изд. центр “Терра”, 1991. – Т. 1. – 389 с.
148. Нечай А.А. Правові основи фінансування витрат на культуру в Україні: Автореф.… канд. юрид. наук (12.00.02). – Київ, 1995. – 21 с.
149. Никифоров А.С. США: сентябрьский (1994г.) закон о контроле над насильственной преступностью. – В кн.: Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. – Москва, 1996. - С. 82-96.
150. Новаковский В.А. Опыт подведения итогов уголовной статистики с 1861 по 1871 год. – СПб., 1891.
151. Новиченко А.С. Методологические основы познания преступности: Учебное пособие / А.С. Новиченко; Под ред. Г.А. Аванесова; М-во внутр. дел СССР, Высш. юрид. заоч. шк., – Москва: ВЮЗШ, 1991.- 89 с.
152. Нойманн Э. Глубинная психология и новая этика: /Пер. с нем. Ю.М. Донецк. - СПб.: Акад. проек., 1999. – 205 с.
153. О праве полицейского США на самозащиту во внеслужебное время //Борьба с преступностью за рубежом: Ежемесячный информационный бюллетень. – Москва. - 1997. - № 2. – С. 22-25.
154. О применении американской полицией вспомогательного оружия //Борьба с преступностью за рубежом: (по материалам иностранной печати) : Информ. бюллетень /РАН; ВИНИТИ. – Москва. - Вып. 4. - 1994. - С. 10-15.
155. Ознобишин Н.Н. Искусство рукопашного боя [Останнє перевид.]. – Москва, 1930.
156. Опришко І.В., Сидорчук Л.А. Правове положення, функції та структура кримінальної міліції. – В кн.: Наукові розробки академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів ОВС. – Київ, 1994. - С. 96-101.
157. Орехов В.В. Социальное планирование и вопросы борьбы с преступностью. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 133 с.
158. Основания уголовно-правового запрета: Криминализация и декриминализация /В.Н. Кудрявцев, П.С. Дагель, Г.А. Злобин и др.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. – Москва: Наука, 1982. – 303 с.
159. Основные принципы применения силы и огнестрельного оружия должностными лицами по поддержанию правопорядка /Материалы VIII конгресса ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. - В кн.: Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій /Упоряд. Т. Яблонської. – Київ: Сфера, 1999. - С. 170-174.
160. Особливості проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ: Навчальний посібник /І.П. Голосніченко, Ю.В. Іщенко, М.В. Парасюк та ін.; МВС України; УАВС. – Київ, 1994. – 41 с.
161. Панасюк А.Ю. Обвинительный уклон в зеркале психологического исследования //Психологический журнал / РАН. Институт психологии: А.П. Брушинский (гл. ред.). – 1992. – Т. 13. - № 3. - С. 54-65.
162. Парасюк М.В. Адміністративно-правове регулювання службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ: Автореф. дис.… канд. юрид. наук (12.00.02) / Укр. акад. внутр. справ. – Київ, 1995. – 22 с.
163. Перебитюк М.В. Пошукові науково-технічні засоби та їх застосування в розслідуванні злочинів: Автореф. дис.… д-ра юрид. наук. (12.00.09) – Харків, 1997.
164. Перебитюк М.В. Пошукові науково-технічні засоб
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн