ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАКОДОНОВАДСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
На правах рукопису

КУРАЗОВ ЮСУП ХАМЗАТОВИЧ
УДК: 342.9(477)

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАКОДОНОВАДСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Коломоєць Тетяна Олександрівна
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….……………………….4
Розділ 1. Попередження як вид адміністративного стягнення: загальнотеоретичні та історико-правові аспекти………………………………………………………………13
1.1. Попередження як вид адміністративного стягнення: поняття та його основні властивості, співвідношення із суміжними правовими поняттями…………………..13
1.2. Історіографія дослідження попередження в адміністративно-правовій доктрині та ґенеза його закріплення у законодавстві……………………………………………36
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………………65
Розділ 2. Попередження як вид адміністративного стягнення: процедурний аспект……………………………………………………………………………………..70
2.1. Підстави застосування попередження як виду адміністративного стягнення..70
2.2. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування попередження…………………………………………104
2.3. Виконання постанов (рішень) про накладання попередження…………………133
Висновки до Розділу 2………………………………………………………………….148
Розділ 3. Шляхи удосконалення доктринальних та нормативних засад накладення попередження як виду адміністративного стягнення………………………………..153
3.1. Зарубіжний досвід законодавчого визначення засад застосування попередження й шляхи його запозичення для України…………………………………………….153
3.2. Основні напрямки вдосконалення нормативних засад використання ресурсу попередження як виду адміністративного стягнення………………………………..173
Висновки до Розділу 3………………………….………………………………………184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….187
Список використаних джерел………………………………………………………….193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КпАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
МК – Митний кодекс
РМ – Республіка Молдова
РНК – Рада народних комісарів
Рр. – роки
РФ – Російська Федерація
Ст. – стаття
Тис. – тисяч
Т.з. – точка зору
Т.ч. – тому числі
УРСР – Українська радянська соціалістична республіка
ЦВК – Центральний виконавчий комітет

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах докорінного перегляду змісту і призначення адміністративного права, всіх його складових, в т.ч. адміністративно-деліктного права, активізації зусиль вчених-адміністративістів, юристів-практиків, законотворців, громадськості по підготовці проекту нового вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного акту поглиблена увага повинна приділятися пошуку оптимальних, адекватних, ефективних адміністративних стягнень, за вчинення численних, різноманітних адміністративних проступків. Певне місце серед останніх, незважаючи на модифікаційні процеси, пов’язані із криміналізацією, декриміналізацією протиправних діянь, запровадженням кримінальних проступків, посідають адміністративні проступки із незначним ступенем суспільної шкідливості, адекватною реакцією з боку держави на вчинення яких слід вважати стягнення переважно виховного, превентивного змісту, яким можна вважати попередження. За офіційними даними Верховного Суду України, показники накладення попередження по відношенню до всієї кількості осіб, які були притягнуті до адміністративної відповідальності, дорівнюють: у 2003 році – 25,3 %, 2004 році – 28,6 %, 2005 році – 30,5 %, 2006 році – 35, 3 %, 2007 році – 36,6 %, 2008 році – 32,2 %, 2009 році – 2,7 %, 2010 році – 3,2 %, 2011 році – 4,2 %, І півріччі 2012 року – 4,9 %. Слід пам’ятати, що попередження накладається й в позасудовому порядку. За офіційними даними Управління статистики у Запорізькій області, відповідні показники дорівнюють: у 2008 році – 29 %, 2009 році – 13 %, 2010 році – 12 %, 2011 році – 16,5 %. Безперечно, у порівнянні із показниками накладення штрафу їх визнати лідируючими неможна, однак у порівнянні із показниками інших різновидів адміністративних стягнень вони є достатньо високими. У разі вчинення адміністративного проступку із незначним ступенем суспільної шкідливості, в т.ч. малозначного, особою (в т.ч. вперше), яка в цілому має позитивні характеристики, як правило, за наявності обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність, доцільним є, перш за все, виховний, превентивний (загальна та спеціальна превенція) вплив на особу з елементом кари. Саме таким є потенціал попередження як виду адміністративного стягнення, однак недооцінка в сучасних умовах його комплексного ресурсу, багато у чому, зумовлена недосконалістю законодавчого підґрунтя, його істотною застарілістю, розпорошеністю, фрагментарністю та суперечливістю змісту. Все це слід визнати суттєвим недоліком, який варто виправити, усунути перешкоди (які, на жаль, дублюються і у наявних зразках перспективної нормотворчості) для ефективного використання ресурсу попередження. В наявності потреба у поглибленому доктринальному дослідженні попередження як виду адміністративного стягнення задля формування ґрунтовного наукового базису для сучасного вітчизняного адміністративно-деліктного нормотворчого процесу.
Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, в тому числі й адміністративно-правової, які в різні історичні періоди займалися цією проблематикою, зокрема праці: В.Б Авер’янова, А.Б. Агапова, О.М. Бандурки, В.М. Бевзенка, Л.Р. Біли-Тіунової, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, С.В. Ващенка, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Б.В. Дрейшева, Є.В. Додіна, В.В. Доненка, О.С. Дугенця, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Кізілова, А.В. Кіріна, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, Д.М. Лук’янця, М.Я. Масленнікова, В.В. Мартиновського,О.І. Миколенка, С.О. Мосьондза, Р.С. Мельника, В.Г. Поліщука, А.А. Пухтецької, О.С. Рогачьової, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, І.О. Федорова, Н.В. Хорощак, А.М. Школика, О.И. Якуби та інших. Проте, попри багатоманітність наукових джерел, увага, в основному, вчених зосереджується на попередженні лише фрагментарно, в аспекті дослідження більш змістовних питань. Жодної роботи, в якій би комплексно досліджувалося цей вид адміністративного стягнення, до цього часу немає, що підкреслює важливість обраної тематики дослідження.
Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження ресурсу попередження виду адміністративного стягнення зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810, відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічний науковий аналіз історії розвитку та сучасного стану інституту попередження як виду адміністративного стягнення та визначення перспектив його розвитку в національному законодавстві та юридичній практиці з урахуванням зарубіжного досвіду.
Згідно з поставленою метою, основними завданнями дослідження є:
з’ясувати сутність попередження як виду адміністративного стягнення, виокремити його, основні властивості та визначити його співвідношення із суміжними правовими поняттями;
здійснити аналіз історіографії дослідження попередження в адміністративно-правовій доктрині та ґенези його закріплення у законодавстві;
охарактеризувати підстави (нормативні, юридико-фактичні, процедурні) застосування попередження як виду адміністративного стягнення;
розкрити зміст та виділити специфіку провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування попередження;
визначити особливості виконання постанов (рішень) про накладення попередження;
узагальнити зарубіжний досвід законодавчого визначення засад застосування попередження як виду адміністративного стягнення та окреслити можливі шляхи його запозичення для України;
охарактеризувати основні перспективні напрями вдосконалення правових засад застосування попередження як виду адміністративного стягнення, підвищення ефективності використання його ресурсу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із порядком застосування і виконання попередження як виду адміністративного стягнення.
Предмет дослідження – попередження як вид адміністративного стягнення за законодавством України.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. Дослідження проведене у контексті розгляду будь-якого державно-правового явища з позиції соціального детермінізму, обумовленості державотворчих та правотворчих процесів змінами у суспільних відносинах та суспільній свідомості.
При дослідженні історіографії дослідження попередження як виду адміністративного стягнення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та ґенези закріпленні його засад у законодавстві використовується методологія порівняльного правознавства, прийоми логіки (синтез, аналіз, індукція, дедукція) на основі принципу історизму (підрозділ 1.2). Для з’ясування сутності, виокремлення основних властивостей попередження, співвідношення його із суміжними правовими поняттями використовуються структурно-функціональний, системний метод, прийоми логічного методу та метод правової статистики (підрозділ 1.1).
Прийоми логічного методу, аксіоматичний, системний методи використовуються при характеристиці підстав застосування попередження як виду адміністративного стягнення (підрозділ 2.1), а структурно-функціональний, метод правової статистики, окрім названих вище, – під час аналізу провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається його застосування, виділення особливостей такого провадження, як, до речі, і виконання постанов (рішень) про накладення попередження (підрозділи 2.2, 2.3).
У процесі дослідження зарубіжного досвіду законодавчого визначення засад застосування попередження, виокремлення можливих шляхів його запозичення для України використовуються методологія порівняльного правознавства, прийоми логічного методу (підрозділ 3.1). Вони ж використовуються у поєднанні із методами юридичного моделювання, правової статистики й при виділенні пріоритетів удосконалення законодавчих засад та практики застосування попередження в Україні (підрозділ 3.2).
Нормативна основа дослідження – чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне адміністративно-деліктне законодавство, законодавство зарубіжних країн.
Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Управлінням статистики у Запорізькій області, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управлінням узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці цілісним комплексним дослідженням, присвяченим попередженню як виду адміністративного стягнення. Зокрема, наукову новизну дослідження становлять основні висновки, положення та рекомендації, які відображають істотний внесок автора:
вперше:
– проведено комплексне дослідження попередження як виду адміністративного стягнення з метою вдосконалення та розвитку його потенціалу;
– визначено історіографію дослідження попередження як виду адміністративного стягнення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, у зв’язку з чим виділено кілька етапів, що мають умовні хронологічні межі: перший – до 50-х рр. ХХ ст.; другий – 50-90 рр. ХХ ст.; третій – з 90-х рр. ХХ ст. – і до цього часу із внутрішнім умовним поділом – до і після 2000 р., специфіку кожного із них, що, у свою чергу, дозволило простежити тенденцію до спеціалізації галузевих доктринальних досліджень, яку доцільно зберегти і посилити з одночасним урахуванням досягнень вітчизняної та зарубіжної адміністративно-правової доктрині;
– визначено особливості виконання постанов (рішень) про накладення попередження як виду адміністративного стягнення, сформульовано і обґрунтовано пропозиції щодо доцільності розгляду виконання, перш за все, з точки зору ефективності використання ресурсу попередження із акцентом на умови, критерії та показники такої ефективності;
удосконалено:
– наукові положення щодо узагальнення зарубіжного досвіду застосування попередження як виду адміністративного стягнення та визначення шляхів його запозичення для України із акцентом на те, що таке запозичення має бути виваженим, комплексним, стосовно досвіду різних (пострадянських, європейських) держав, прийнятним для України;
– характеристику юридико-фактичних підстав застосування попередження як виду адміністративного стягнення із обґрунтуванням доцільності його застосування лише у разі вчинення адміністративного проступку з необережності, як фізичною, так і юридичною особою (щоправда, при визнанні першої домінуючим суб’єктом), малозначного діяння із легалізацією визначення останнього;
– наукові підходи щодо системи суб’єктів накладення попередження, яку запропоновано модифікувати за рахунок позбавлення відповідних повноважень адміністративних комісій при сільських, селищних, міських радах, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, перерозподілу їх повноважень між районними судами (суддями) та державними органами, що діють за принципом спеціалізації (органи внутрішніх справ, державні інспекції тощо);
набули подальшого розвитку:
– положення про те, що провадження у справах про адміністративні проступки, за вчинення яких передбачається застосування попередження, є особливим різновидом адміністративно-деліктного провадження, що відрізняється підвищеною оперативністю, економністю, спрощеністю (в т.ч. може бути у «спрощеному порядку»), мінімізованим документообігом, зменшеним представництвом учасників (обґрунтовується доцільність фіксації обов’язкової участі особи, щодо якої здійснюється розгляд справи), особливістю набуття чинності підсумковим документом;
– визначення пріоритетного напрямку удосконалення нормативних засад використання ресурсу попередження, а саме їх систематизації у формі кодифікації – зосередження їх в єдиному кодифікованому адміністративно-деліктному акті (при суцільній кодифікації матеріальних та процедурних положень);
– положення про доцільність нормативного визначення засад заміни адміністративних стягнень, в т.ч. й попередження, а також посилення засад реалізації принципу публічності при накладенні останнього за рахунок впровадження різних обов’язкових заходів інформаційного характеру задля забезпечення максимального використання його ресурсу.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації спрямовані на розвиток теоретичних засад попередження як виду адміністративного стягнення, вдосконалення його нормативного підґрунтя та практики застосування. Окремі положення роботи можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого дослідження попередження як виду адміністративного стягнення (акт впровадження Запорізького національного університету від 22.11.2012 р.);
– правотворчості – для вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства шляхом внесення змін до КпАП України, при підготовці перспективного кодифікованого адміністративно-деліктного акту;
– правозастосовній діяльності – для поліпшення діяльності уповноважених державних органів щодо застосування попередження як виду адміністративного стягнення (акти впровадження Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 15.01.2013 р., Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2012 р., Запорізького училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Запорізькій області від 31.01.2013 р.);
– навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів, проведення лекційних та практичних занять з навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративно-юрисдикційна діяльність», «Адміністративна реформа в Україні» (акти впровадження Запорізького національного університету від 22.11.2012 р., Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 15.11.2012 р., Національного гірничого університету від 29.11.2012 р., Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету від 05.12.2012 р., Донецького юридичного інституту МВС України від 12.12.2012 р., Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова від 15.12.2012 р.; Харківського національного університету внутрішніх справ від 12.112.2012 р., Запорізького училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Запорізькій області від 31.01.2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (м. Київ, 2012 р.), «Теоретичні та практичні проблеми сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 2012 р.), «Актуальні дослідження юридичної науки в ХХІ столітті» (м. Львів, 2012 р.), «Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект» (м. Миколаїв, 2012 р.), «Актуальні питання державно-правового будівництва України: сучасний період» (м. Львів, 2012 р.), «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Тернопіль, 2012 р.), «Проблеми реалізації принципу верховенства права: теоретичні і практичні аспекти» (м. Київ, 2012 р.), «Сучасне правотворення: питання теорії та практики» (м. Одеса, 2012 р.), «Пріоритетні напрями розвитку правової системи України» (м. Львів, 2013 р.), «Правова система України: сучасні тенденції та фактори розвитку (м. Запоріжжя, 2013 р.).
Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 6 наукових статтях, опублікованих у видання, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, а також у 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні правових засад накладення попередження як виду адміністративного стягнення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні правових засад накладення попередження як виду адміністративного стягнення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Визначено, що попередження – це вид адміністративного стягнення, офіційний від імені держави разовий осуд адміністративного правопорушення (як правило, малозначного), вчиненого особою, яка в цілому позитивно характеризується, й інформування останньої про протиправний, антигромадський характер її поведінки й недопущення такого у майбутньому. Доведено, що його основними ознаками є: це вид адміністративного стягнення; є реакцією на вчинення адміністративного правопорушення із незначним ступенем шкідливості, в т.ч. малозначного, як правило, при наявності обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність; переважно виховно-превентивний характер з елементами кари, його мета комплексна й включає, відповідно, виховний, превентивний (загальна і спеціальна превенція), каральний елементи; має ретроспективний характер з елементом інформування; полягає в офіційному (від імені держави) осуді протиправної поведінки особи і інформуванні її про неприпустимість такої у майбутньому; правовий характер, засади застосування нормативно регламентовані; особистісна спрямованість; самодостатність потенціалу, завдяки чому застосовується як основний вид адміністративного стягнення; разовий (одномоментний) характер застосування, хоча наслідки триваліші (протягом року); застосовується як щодо фізичних, так і юридичних осіб, які, як правило, «мають добрі характеристики»; оперативна, спрощена (в т.ч. «у спрощеному порядку»), економна процедура застосування; судовий та адміністративний порядок накладення; письмова або інша встановлена форма фіксації. Встановлено, що всі ознаки у сукупності формують комплексний своєрідний потенціал попередження, а відповідно і відмінність його від суміжних правових інституцій – усного зауваження, попередження як заходу адміністративного припинення, заходу адміністративного попередження, застереження, догани, попередження як заходу процесуального примусу, що застосовується в адміністративному судочинстві, тощо.
2. Проаналізовано історіографію дослідження попередження як виду адміністративного стягнення у вітчизняній адміністративно-правовій науці, виділено умовно три етапи такого дослідження, встановлено тенденцію до поглиблення спеціалізації доктринальних тематичних правових досліджень, яку варто зберегти і надалі задля формування ґрунтовного наукового базису для новітнього вітчизняного нормотворчого процесу, зорієнтованого на удосконалення правових засад використання ресурсу попередження. Ґенезу попередження у вітчизняному законодавстві запропоновано розглядати як складний, кількоетапний (умовно виділено чотири етапи), недостатньо результативний процес, встановлено відсутність, на жаль, досконалого (різного ступеня) правового підґрунтя для попередження як виду адміністративного стягнення у різні історичні періоди, виокремлено основні пріоритети сучасної нормотворчості у зазначеній сфері із максимальною деталізацією засад використання потенціалупопередження.
3. Охарактеризовано підстави застосування попередження як виду адміністративного стягнення, які пропонується розглядати як комплексне поняття, що охоплює: нормативний, юридико-фактичний і процедурний аспекти. Доведено, що множинність та розмаїття нормативних підстав, розпорошеність їх у численних зовнішніх формах ускладнює сучасне правозастосування, знижує ефективність використання ресурсу попередження, а відповідно необхідною є потреба їх систематизації у формі кодифікації. Детально проаналізовано юридико-фактичні засади застосування попередження, з’ясовано, що такими є діяння (дії чи бездіяльність), що як правило, посягають на власність, громадський порядок, порядок управління, використання природних ресурсів, порядок на транспорті тощо, характеризуються незначним ступенем суспільної шкідливості (в т.ч. малозначністю), вчиняються вперше особами (фізичною або юридичною), які в цілому позитивно характеризуються, при наявності обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність. Доведено, що вони можуть бути разовими або триваючими, альтернативними, збірними, закінченими і незакінченими, формальними (у переважній більшості) і матеріальними, особистими і службовими, вчиненими загальним і спеціальним суб’єктом, умисними і необережними, обґрунтовується доцільним накладення попередження лише при вчиненні діяння з необережності.
4. Встановлено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається накладення попередження, є особливим різновидом адміністративно-деліктного провадження. До його особливостей запропоновано віднести: специфіку юридико-фактичних підстав можливості притягнення до відповідальності винної особи, які є одночасно і складовою предмету розгляду, підвищену спрощеність і оперативність, в т.ч. можливість розгляду справ у «спрощеному порядку» (без складання протоколу і накладення попередження на місці вчинення проступку); підвищену економність та мінімізоване (як правило) документаційне забезпечення; дещо зменшене, як правило, представництво учасників провадження за рахунок участі «лідируючих, основних» учасників і відносно меншу активність усіх інших учасників; розмаїття та множинність суб’єктів накладення попередження із достатньо широкими повноваженнями адміністративних комісій при сільських, селищних, міських радах, судів (суддів), органів внутрішніх справ, дещо меншими – виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, незначними – державних інспекцій та інших уповноважених органів (осіб); набрання чинності постановою одразу ж після її винесення, незалежно від можливості її оскарження.
5. З’ясовано, що виконанню постанов (рішень) про накладення попередження має відводитися роль практично значущої «вирішальної» стадії всього провадження, оскільки у разі фактичного невиконання постанови про накладення попередження втрачається сенс всього попередження. Встановлено, що особливостями виконання постанови про накладення попередження, є: негайне виконання постанови одразу після винесення (у разі заочної участі має місце надсилання копії порушнику протягом встановленого законодавством терміну); звернення постанови до виконання і фактичне (безпосереднє) виконання, як правило, здійснюється одним і тим самим суб’єктом адміністративної юрисдикції (окрім заочної участі порушника у розгляді справи); непоширення відстрочки виконання постанови; контроль за виконанням постанови, в основному, здійснюється суб’єктом її винесення та безпосереднього виконання; відсутність примусового виконання постанови.
Логічним доведено зосередження уваги на аналізі ефективності як принципу відповідного провадження, що обумовлює результативність протидії адміністративним проступкам й сприяє максимальному використанню ресурсу попередження. При цьому акцент варто робити не тільки на узагальненому її аналізі, а й на її умовах, критеріях та показниках.
6. Аргументовано положення про доцільність врахування зарубіжного досвіду правового визначення засад використання ресурсу попередження, яке має бути комплексним, виваженим, багатовекторним, стосовно досвіду різних держав із акцентом на його прийнятність для України, узгодженість із особливостями вітчизняного нормотворення та відповідність сучасним вимогам. Доведено, що доречним виглядає врахування позитивного досвіду Російської Федерації, Королівства Іспанії, Республіки Сербії щодо дефініційного нормативного визначення попередження, Російської Федерації, Республіки Казахстан – накладення попередження щодо до юридичних осіб, Португальської Республіки, Російської Федерації стосовно регламентації засад заміни його (ним) іншими адміністративними стягненнями, Королівства Іспанії, Республіки Сербії – закріплення додаткових (індивідуалізованих) критеріїв накладення, Азербайджанської Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації та інших пострадянських країн стосовно кодифікації нормативних засад попередження, фіксації його лише у письмовій формі, більшості європейських держав – збереження судового та адміністративного, прозорого, оперативного порядку накладення попередження, детальної регламентації засад оскарження його застосування, а також врахування принципів європейського адміністративного права при регламентації процедури накладення цього виду стягнення, що дозволить максимально використовувати його потенціал.
7. Виокремлено й охарактеризовано основні перспективні напрямки удосконалення правових засад попередження як виду адміністративного стягнення, серед яких: по-перше, уніфікувати, систематизувати у формі кодифікації всі нормативні засади застосування попередження (оптимальним вважається новий Кодекс України про адміністративні проступки, який би містив матеріальні та процедурні приписи); по-друге, зберегти попередження як оптимальне стягнення виховно-превентивного (переважно) змісту із формулюванням його офіційного визначення, визнанням в якості основного стягнення (поряд із нормами-дефініціями основного, додаткового стягнення, критеріїв їх розподілу, різновидів); по-третє, врегулювати питання про накладення попередження по відношенню до фізичних та юридичних осіб, із одночасним нормативним визначенням малозначних діянь, фіксуванням і накладення попередження у разі вчинення лише адміністративних правопорушень з необережності; по-четверте, закріпити можливість заміни адміністративних стягнень, в т.ч. й попередження – (м) з урахуванням реальних обставин справи, можливості досягнення реальної мети стягнення; по-п’яте, оптимізувати систему суб’єктів накладення попередження шляхом розподілу відповідних повноважень між судами (суддями) та органами, що діють за принципом спеціалізації, позбавивши таких повноважень адміністративні комісії та виконавчі комітети, по-шосте, зберегти звичайне і «спрощене» провадження щодо відповідних справ, однак визнати обов’язковою участь у будь-якому випадку особи, щодо якої здійснюється розгляд, що гарантує виконання постанови про накладення попередження; по-сьоме, посилити публічний ефект від накладення попередження (за рахунок різних заходів), підвищувати ефективність його накладення за рахунок максимального врахування всіх її умов, критеріїв, показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник української мови / упоряд. Т.В. Ковальова; худож.-оформлювач В.П. Бублик. – Харків: Фоліо, 2005. – 767с.
2. Юридична енциклопедія: В 6 т. (Редкол: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 4: Н-П. – 2002. – 720 с.
3. Юридична енциклопедія: В 6 т. (Редкол: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 1: А-Г. – 2007. – 672 с.
4. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. – 1020 с.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / за заг. ред. А.С. Васильєва, О.І. Миколенка. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. – 1024 с.
6. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 44-45. – Ст. 552.
7. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание шестое, дополненное и переработанное // А.С. Васильов, Е.В. Додин, О.П. Подцерковный и др. / Под общ.ред. А.С. Васильева, А.И. Миколенка. – Х.: ООО «Одиссей», 2008. – 1024 с.
8. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
9. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч.посібн. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
10. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посібник / А.М. Комзюк, В.А. Гуменюк, Г.В. Джагупов та ін. / за заг. ред. А.Т. Комзюка. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 80с.
11. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ): навч. посібн. / С.Т. Гончарук. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 78 с.
12. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях і відповідях): навч. посібн. / С. Т. Гончарук. – К.: КМУЦА, 1998. – 40 с.
13. Дрейшев Б.В. Предупреждение как вид административного взыскания / Б.В. Дрейшев // Известия вузов. Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 51-59.
14. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: монографія / Н.В. Хорощак. –К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.
15. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил: навч. посібн. / за заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2010. – 208 с.
16. Лук’янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: монографія / Д.М. Лук’янець. –- Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
17. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / за заг. ред. О.М. Бандурки .– Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
18. Адміністративна відповідальність: навч. посібн. / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2011. – 184 с.
19. Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність: навч. посібн. / С.В. Ващенко, В.Г. Поліщук. – Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
20. Бахрах Д.Х. Юридическая ответственность по административному праву / Д.Н. Бахрах // Инновационная Россия: проблемы и перспективы формирования правового государства: материалы международной научно-практической конференции, посвященной 80-летию Д.Н. Бахраха. – Екатеринбург: ООО «Издательство» УМЦ УПИ», 2012. – С. 33-43.
21. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах, Б.В. Россинский, ЮН. Старилов. – 2-е изд. доп. – М.: Норма, 2005. – 800 с.
22. Колпаков В.К.Процесуальний примус в адміністративній відповідальності: монографія / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв, І.М. Сопілко та ін. – Харків: Харків юридичний, 2011. – 416 с.
23. Романов М.В. Звільнення від відбування покарання: навч. посібн. / М.В. Романов. – Х.: Нац. ун-т «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», 2012. – 90 с.
24. Серков П.П. Административная ответственность в российском праве: современное осмысление и новые подходы: монография / П.П. Серков. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2012. – 480 с.
25. Миколенко О.І. Адміністративний процес та адміністративна відповідальність в Україні: навчальний посібник / О.І. Миколенко. – Харків : ТОВ «Одіссей», 2010. – 368 с.
26. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення: монографія / Л.В. Коваль. – К.: «Вища школа», 1975. – 158 с.
27. Шергин А.П. Административные взыскания по советскому праву: Автореф. дис. … к.ю.н. / А.П. Шергин. – М., 1969. – 20 с.
28. Ведєрніков Ю.А. Адміністративне право України: навч. посібн. / Ю.А. Ведєрніков, В.К. Шкарупа. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
29. Адміністративне право України: навч. пос. / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
30. Якуба О.М. Советское административное право (Общая часть): підручн. / О.М. Якуба. – Х.: «Вища школа», 1975. – 232 с.
31. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР: монографія / Г.П. Бондаренко. – Л.,1975.
32. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение: монография / Л.В. Коваль. – К.: «Вища школа», 1979. – 229 с.
33. Волков А.М.Административное право: учебник / А.М. Волков, А.С. Дугенец. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА, 2013. – 288 с.
34. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України: навч. посібн. / В.П. Чабан. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
35. Хорощак Н.В. Питання законодавчого розмежування основних та додаткових адміністративних стягнень / Н.В. Хорощак // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19. – С. 173-176.
36. Офіційний сайт Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/.
37. Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за порушення проти громадської моралі: автореф. дис…к.ю.н. / В.О. Морозова. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2003. – 17 с.
38. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення в системі заходів адміністративного примусу та проблеми їх удосконалення / С.Т. Гончарук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 6(56). – С. 35-45.
39. Комментарий к законодательству о штрафах, налагаемых в административном порядке. – М.: Юридическая литература, 1968. – 216 с.
40. Агапов А.Б. Административная ответственность: учебник / А.Б. Агапов. – М.: «Статут», 2000. – 251 с.
41. Чиж Ю.В. Адміністративна відповідальність за службові правопорушення у сфері земельних відносин: Автореф. дис….к.ю.н. / Ю.В. Чиж. – К.: Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України, 2010. – 20 с.
42. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч.посібн. / С.Г. Стеценко. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.
43. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють: Автореф. дис….к.ю.н. / О.В. Горбач. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 16 с.
44. Посметний В.В. Проблеми розмежування адміністративних стягнень та заходів впливу в теорії та практиці адміністративної відповідальності / В.В. Посметний // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: у 2-х ч., 7-8 грудня 2006 року. – Сімферополь, 2006. – С. 112-115.
45. Кузьменко В.А. Застосування заходів адміністративного примусу в адміністративному судочинстві / В.А. Кузьменко // Вплив адміністративного судочинства на розвиток публічного права в Україні: зб. наук. статей / за заг. ред. Темкіжева І.Х. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – С. 226-248.
46. Юридична енциклопедія: В 6 т. (Редкол: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. –
Т. 5: П-С. – 2003. – 736 с.
47. Кирин А.В. Предупреждение и его особая роль как меры административной ответственности /А. В. Кирин //Административное право и процесс. – 2011. – № 10. – С. 31-32.
48. Кирин А.В. Административно-деликтное право: (теория и законодательные основы): монография / А.В. Кирин. – М.: Норма, ИНФРА-М, 2012. – 464 с.
49. Анджиєвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення / В.С. Анджиєвський, І.А.Тимченко. – К.: Політвидав України, 1987. – 110 с.
50. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій / Л.В. Коваль. –К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
51. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
52. Голосніченко І.П. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): навч. посіб. / І.П. Голосніченко, Н.І. Золотарьова, Д.О. Штанько / за заг. ред. І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2003. – 112 с.
53. Беленчук І.А. Адміністративне право України: навч. посібн. / І.А. Беленчук. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 176 с.
54. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ: навч. посібн. / Д.П. Калаянов. – Одеса: АО БАХВА, 1998. – 128 с.
55. Дихтиевский П.В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности: монографія / П.В. Дихтиевский. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 256 с.
56. Адміністративне право України. Академічний курс: підручн.: У двох томах: Том І. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
57. Голосніченко І. П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності / І. П. Голосніченко // Право України. – 2006. – № 8. – С. 60-63.
58. Голосніченко І.П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність / І. П. Голосніченко // Право України. – 2002. – № 10. – С. 20-24.
59. Купін А.П. Місце адміністративних стягнень в системі заходів державного примусу / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2008. – № 1. – С. 85-94.
60. Леліков О.В. До питання системи адміністративних стягнень у проекті КпАП України / О.В. Леліков // Запорізькі правові читання: матеріали щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (15-16 травня 2009 року): тези доповідей: у 2-х т. / за ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя, 2009. – Т.1. – С. 81-82.
61. Черній В.В. Адміністративні стягнення: система та види / В.В. Черній // Адміністративне право в сучасному вимірі: матеріали IV науково практичного семінару. – К., 2010. – С. 177-179.
62. Федоров І. О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України : монографія / І. О. Федоров. – Запоріжжя :ТОВ ВПО «Запоріжжя», 2006. – 144с.
63. Татарян В.Г. Становление советского административно-деликтного законодательства: к 25-летию принятия Основ законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях / В. Г. Татарян // История государства и права. – 2005. –№ 4. – С. 45-49.
64. Куртяк И.В. Административно-деликтное законодательство: понятие, содержание, этапы развития / И. В. Куртяк // История государства и права. – 2003. – №6. – С.19-22.
65. Літошенко О.С. Розвиток нормативно-правової бази адміністративної відповідальності в Україні: основні етапи / О.С. Літошенко // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 3. – С. 39-44.
66. Гуржій Т.О. Адміністративне право України: навч. посібн. / Т.О. Гуржій. – К.: КНТ, 2011. – 680с.
67. Адміністративне право: підручник / Ю.А. Битяк (кер. авт.-кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін..; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. – 2-те вид., перероб. та допов. – Х.: Право, 2012. – 656 с.
68. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
69. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: навч. посібн. / за заг. ред. В.П. Пєткова. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2000. – 72с.
70. Гарда І.В. Загальні правила накладення адміністративних стягнень / І.В. Гарда: автореф. дис… к.ю.н.: 12.00.07. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2009. – 19с.
71. Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торговельної діяльності: Автореф. дис…к.ю.н. / С.В. Ващенко. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 17 с.
72. Іванищук А.А. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення в судах загальної юрисдикції: Автореф. дис. к.ю.н. / А.А. Іванищук. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2011. – 20 с.
73. Іванцов В.О. Адміністративно-правові засоби протидії правопорушенням в галузі фінансів: Автореф. дис. к.ю.н. / В.О. Іванцов. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010. – 20 с.
74. Кострубіцька О.Є. Адміністративна відповідальність за правопорушення в паливно-енергетичному комплексі України: Автореф. дис. к.ю.н. / О.Є. Кострубіцька. – К.: Київський нац. університет внутрішніх справ, 2009. – 19 с.
75. Фетісова С.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері господарської діяльності: Автореф. дис. к.ю.н. / С.В. Фетісова. – Ірпінь: Національний університет державної податкової служби України, 2011. – 19 с.
76. Соколовська О.М. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі житлово-комунального господарства: Автореф. дис. к.ю.н. / О.М. Соколовська. – К.: Нац. академія внутрішніх справ. – 2011. – 18 с.
77. Сидоренко В.В. Адміністративно-правова відповідальність за економічні правопорушення: Автореф. дис. к.ю.н. / В.В. Сидоренко. – К.: Держ. науково-дослідний інститут МВС України, 2011. – 19 с.
78. Семенко Б.М. Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у галузі будівництва: Автореф. дис. к.ю.н. / Б.М. Семенко. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. – 16 с.
79. Рєзнік С.О. Малозначність правопорушення як підстава звільнення від адміністративної відповідальності: Автореф. дис. к.ю.н. / С.О. Рєзнік. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 20 с.
80. Миронюк Р.В. Органи внутрішніх справ як суб’єкти виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. к.ю.н. / Р.В. Миронюк. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2003. – 19 с.
81. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
82. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / Т.О. Коломоєць. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 576 с.
83. Мельник Р.С. Система адміністративного права: монографія / Р.С. Мельник. – Х.: Вид-во Харківського національного університету внутрішніх справ, 2010. – 298 с.
84. Кінаш Ю.Я. Засоби адміністративного примусу у сфері забезпечення безпеки у вугільних шахтах: Автореф. дис. к.ю.н. / Ю.Я. Кінаш. – Ірпінь: Нац. академія державної податкової служби України, 2003. – 19 с.
85. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: Автореф. дис. к.ю.н. / Г.В. Джагупов. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 20 с.
86. Оленченко Т.Л. Особливості відповідальності посадових осіб системи МВС України (адміністративно-правовий аспект): Автореф. дис. к.ю.н. / Т.Л. Оленченко. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006. – 18 с.
87. Панов І.О. Адміністративно-юрисдикційна діяльність дільничного інспектора міліції: Автореф. дис. к.ю.н. / І.О. Панов. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2005. – 20 с.
88. Бичков А.С. Адміністративна відповідальність за порушення правил безпеки польотів: Автореф. дис. к.ю.н. / А.С. Бичков. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2010. – 15 с.
89. Савченко О.І. Адміністративні делікти у сфері міграції: Автореф. дис. к.ю.н. / О.І. Савченко. – Ірпінь: Національний університет державної податкової служби України, 2008. – 20 с.
90. Константа О.В. Адміністративно-правові заходи боротьби з порушеннями митних правил: Автореф. дис. к.ю.н. / О.В. Константа. – Харків: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2008. – 20 с.
91. Менів Л.Д. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів: Автореф. дис. к.ю.н. / Л.Д. Менів. – Ірпінь: Національний університет державної податкової служби України, 2012. – 18 с.
92. Ващенко С.В. Попередження як стягнення у законодавстві України про адміністративну відповідальність / С.В. Ващенко // Запорізькі правові читання: тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (15-16 травня 2008 року): за заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя; ЗНУ, 2008. – С. 190-191.
93. Кизилов В.В. Миф о воспитательной роли административных наказаний. / В. В. Кизилов // Актуальные проблемы административной ответственности: материалы Всероссийской научно-практической конференции (Омск, 19.05.2011 года) / под ред. Ю.П. Соловья. – Омск: Омский юридический институт, 2011. – 252 с.
94. Принцип верховенства права: проблеми теорії і практики: у двох книгах / За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка; [ред. кол.: Ю.С. Шемчушенко(голова)] / Книга друга: Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві / Відп. ред. В.Б. Авер’янов. – К: Конус-Ю, 2008. – 314 с.
95. Рекомендація № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо адміністративних санкцій від 13.02.1991 року // web: http://www.coe.int/t/f/affaires_juridiques/coop%E9ration_juridique/droit_et_justice_administratifs/textes_I_documents/Conv_Rec_Res/Res%2ox(91)1.asp.
96. Демократичні засади державного управління та адміністративне право: монографія / [кол.авт.: Шемшученко Ю.С., Нагребельний В.П. та ін.]; за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2010. – 496 с.
97. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс: [підручник] / за заг. ред. О.М. Бандурка. – Х.: Золота миля, 2011. – 584 с.
98. Адміністративне право України: курс лекцій / укладачі: В.В. Конопльов, С.О. Кузніченко, А. В. Басов, Д.В. Єремлеєв, Ю.Ю. Басова, С.А. Буткевич, О.А. Балдецький. – Х.: Харків юридичний, 2009. – 316 с.
99. Адміністративне право України:підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
100. Ківалов С.В.Адміністративне право України: навч. посібн./ С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – Одеса: Фенікс, 2011. – 400с.
101. Адміністративне право. Альбом схем: навч. посібн. / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін. – Х.: Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого», 2012. – 160 с.
102. Основи адміністративного права: навч. посібн. / С.М. Алфьоров, С.В. Ващенко, М.М. Долгополова, А.П. Купін. – Запоріжжя: Юридичний ін-т ДДУВС, 2011. – 198 с.
103. Курс адміністративного права України: підручники / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.] / за ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.
104. Грозовський І.М. Право Нової Січі (1734-1775 рр.): навч. посібн. / І.М. Грозовський. – Харків: Видавництво ун-ту внутр. справ, 2000. – 108 с.
105. Кирин А.В. Теория административно – деликтного права: Автореф. дис… д.ю.н. / А.В. Кирин. – М.: ФГБОУ ВПО «Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации», 2012. – 57 с.
106. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: монографія / О.В. Константий. – К.:Українське агентство інформації та друку «Рада», 2005. – 120 с.
107. Об участии трудящихся в охране общественного порядка в стране: постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 02.03.1959 года // СП ССР. – 1959. – №4. – Ст. 25.
108. Рогачева О.С. Эффективность норм административно-деликтного права: автореф. дис…д.ю.н. / О.С. Рогачева. – Воронеж: Воронежский государственный университет, 2012. – 49 с.
109. Основы законодательства Союза СССР и союзних республик об административных правонарушениях. – М., 1980. – 24 с.
110. Куразов Ю.Х. Попередження в адміністративно-правовій доктрині: узагальнений аналіз тенденцій доктринальних досліджень / Ю.Х. Куразов // Митна справа. – 2012. – № 6(84), ч. ІІ, кн. 1. – С. 237-246.
111. Ляхович І.І. Адміністративна відповідальність: навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. / І.І. Ляхович. – Івано-Франківськ: видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010. – 170 с.
112. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: учебн. пособие / Д.Н. Бахрах. – М.: ООО «Юриспруденция», 1999. – 122 с.
113. Кузьменко О.В. Взаємообумовленість та взаємозалежність змісту адміністративного процесу та адміністративної процедури від предмета адміністративного права / О.В. Кузьменко // Проблеми теорії та практики адміністративної юстиції: зб. наук. Статей / Смокович М.І., Цуркан М.І., Перепелюк В.Г. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – С. 69-79.
114. Ільєнок Т.В. Адміністративне правопорушення: доктринальний аспект / Т.В. Ільєнок // Юридична наука. – 2012. – № 11 – С. 34-41.
115. Гегель Г.В. Ф. Энциклопедия философских наук. Т.1. Наука логики / Г.В. Гегель. – М.: Мысль, 1974. – 452 с.
116. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: монографія / Д.М. Лук’янець. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
117. Алехин А.П., Кармолицкий А.А. Административное право Россия. Первая часть: учебник/ А.П. Алехин, А.П. Кармолицкий, – М.: Издательство «Зерцало», 2009. – 528 с.
118. Рогачева О.С. Основные направления изучения эффективности норм административно-деликтного права / О.С. Рогачева // Администратвиное право и процесс. – 2011. – №1. – С. 13-16.
119. Калинина Л.А. Роль административной науки в совершенствовании законодательства об административном правонарушении / Л.А. Калинина // Административная ответственность: вопросы теории и практики. – М., 2005. – С. 52.
120. Богуцький В.В., Мартиновський В.В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: навч. посібн. / В.В. Богуцький, В.В.Мартиновський. – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2009. – 168 с.
121. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: монографія / Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: «ВЕРЖЕ», 2000. – 241 с.
122. Коломоєць Т.О., Сквірський І.О. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування: монографія / Т.О. Коломоєць, І.О. Сквірський. – К.: Істина, 2008. – 184 с.
123. Алімов К.О. Громадські роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: автореф. дис… к.ю.н. / К.О. Алімов. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. – 19 с.
124. Піскун І.І. Адміністративно-правові засади встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт: автореф. дис… к.ю.н. / І.І. Піскун. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2007. – 20 с.
125. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу: навч. посібн. / О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 208 с.
126. Круглов В.А. Административно-деликтный процес: учебное пособие / В.А. Круглов, Л.П. Попов. – М.: Издательство деловой и учебной литературы, 2005. – 336 с.
127. Коломоєць Т.О. Апеляція в адміністративно-юрисдикційному процесі: питання теорії та практики: монографія / Т.О. Коломоєць, Р.О. Кукурудз. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. – 254 с.
128. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права:навч. посібн. / [за заг. ред. Р.О. Куйбіди, В.І. Шишкіна]. – К.: Старий світ, 2006. – С. 427-451.
129. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс: [підручн.] / за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Золота миля, 2011. – 584 с.
130. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посібн. / С.Г. Стеценко. – К.: Атіка, 2009. – 640 с.
131. Миколенко О.І. Місце адміністративного процедурного права в системі юридичних знань та системі права України: автореф дис…д.ю.н. / О. І. Миколенко. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2011. – 20 с.
132. Кононов П.И. Административный процесс и административное судопроизводство: понятие и соотношение / П.И. Кононов // Перспективы оптимизации административного процесса: материалы международной научно-практической конференции, посвященной 75-летию Заслуженного юриста РФ, к.ю.н., доц. М.Я. Масленникова / Отв. ред. проф. А.С. Дугенец. – М.: ФГУ «ВНИИ МВД России», 2011. – С. 71-78.
133. Пономаренко Г.О., Комзюк А.Т., Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Адміністративна юстиція в Україні: навч. посібн. / за заг. ред. А.Т. Комзюка. – К.: Прецедент, 2009. – 198 с.
134. Адміністративне процесуальне (судове) право України: підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2007. – 312 с.
135. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право: учебник, 2-е изд., перераб. и доп. / подготов. д.ю.н. А.И. Каплуновым / В.Д. Сорокин. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. – 571 с.
136. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
137. Бандурка О.М. Адміністративний процес: підручник / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
138. Кузьмичёва Г.А. К вопросу об административном процессе как самостоятельной отрасли права / Г.А. Кузьмичёва // Административное право и административный процесс: актуальные проблемы / отв. ред. Л.Л. Попов, М.С. Студеникина. – М.: Юристь, 2004. – С. 244-258.
139. Дерюга А.Н. Оптимизация упрощённого производства по делу об административном правонарушении: теоретико-прикладной аспект / А.Н. Дерюга // Перспективы оптимизации административного процесса: материалы международной научно-практической конференции, посвященной 75-летию Заслуженного юриста РФ, к.ю.н., доц. М. Я. Масленникова / Отв. ред. проф. А.С. Дугенец. – М.: ФГУ «ВНИИ МВД России», 2011. – С. 131-138.
140. Колпаков В.К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок / В.К. Колпаков // Право України. – 2005. – № 2. – С. 10-14.
141. Забарний Г.Г. Адміністративне право України: посібн. Для підготовки до іспитів / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, О.В. Терещук, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001. – 194 с.
142. Бердник В.С. Юрисдикційна діяльність адміністративних комісій (матеріальний та процесуальний аспекти): автореф. дис… к.ю.н. / В.С. Бердник. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. – 18 с.
143. Лук’янець Д.М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності: концептуальні засади та проблеми право реалізації: автореф. дис… д.ю.н. / Д.М. Лук’янець. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – 35 с.
144. Ширіна С.А. Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані із безпекою дорожнього руху: автореф. дис… к.ю.н. / С.А. Ширін