Попов Сергій Афанасійович. Нововведення в системі органів публічної влади: стратегічний підхід

Короткий опис

Попов Сергій Афанасійович. Нововведення в системі органів публічної влади: стратегічний підхід.- Дисертація д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02, Акад. муніцип. упр. - Київ, 2015.- 496 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ПОПОВ СЕРГІЙ АФАНАСІЙОВИЧ

УДК: 351: 001.895 : 303.4 ](043.3)

НОВОВВЕДЕННЯ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ: СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД

25.00.02  механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Бакуменко Валерій Данилович,
доктор наук з державного управління,
професор, заслужений діяч науки і техніки
України

Одеса – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ …………………………………... 5
ВСТУП…………………………………...………………………………... 6
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДГРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО МЕХАНІЗМУ НОВОВВЕДЕНЬ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ…………………………………............

18
1.1 Парадигма інноваційного розвитку суспільства: комплексний механізм нововведень в системі органів публічної влади……….
18
1.2 Державно-управлінські нововведення: поняття та їх узагальнене предметне поле………………………………….........
29
1.3 Європейська Стратегія інновацій та належного демократичного врядування на місцевому рівні: предметне поле нововведень ….
40
1.4 Світовий та вітчизняний досвіди об’єктивації державно-управлінських нововведень ………………………………….........
51
1.5 Концептуалізація комплексного механізму нововведень у державно-управлінських та суміжних дослідженнях …………...
69
Висновки до розділу 1…………………………………................... 90
РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В РЕЖИМІ НОВОВВЕДЕНЬ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …………………………..

95
2.1 Інноваційна діяльність органу публічної влади: системно-діяльнісний підхід ………………………………….........................
95
2.2 Інноваційна діяльність системи органів публічної влади: стратегічний підхід ………………………………….......................
108
2.3 Особливості інноваційного процесу органу публічної влади…... 130
2.4 Класифікація державно-управлінських нововведень……………. 146
Висновки до розділу 2 …………………………………………….. 161
РОЗДІЛ 3
СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИМИ НОВОВВЕДЕННЯМИ …………………………

166
3.1. Стратегічне управління державно-управлінськими нововведеннями…………………………………………………….
166
3.2 Раціональна модель прийняття та реалізації рішення як домінанта стратегічного управлінського процесу………………..
181
3.3 Методологічне забезпечення етапів прийняття стратегічного рішення……………………………………………………………...
200
3.4 Критеріальна база вибору раціонального стратегічного рішення: ймовірнісний підхід ……………………………………..
220
Висновки до розділу 3……………………………………………... 240
РОЗДІЛ 4
ФАКТОРИ СПРОТИВУ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИМ НОВОВВЕДЕННЯМ……………………………………………………...

246
4.1 Систематика основних факторів спротиву державно-управлінським нововведенням ……………………………………
246
4.2 Теоретико-практична готовність службовців органів публічної влади до нововведень………………………………………………
265
4.3. Вплив освітньої гетерофільності на інноваційну готовність службовців органів публічної влади………………………………
284
Висновки до розділу 4……………………………………………... 311
РОЗДІЛ 5
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ………………………………………...

317
5.1 Стратегічні орієнтири розвитку державно-управлінської інноваційної діяльності…………………………………………...
317
5.2 Пріоритетні напрями удосконалення державно-управлінської інноваційної діяльності…………………………………………...

333
5.3 Комплексна верифікація нових наукових результатів: теоретико-методологічні засади стратегічного підходу до нововведень в системі органів публічної влади……...................

352
5.3.1 Комплексна методика верифікації нових наукових результатів. 353
5.3.2 Підсумки верифікації наукових результатів дисертаційного дослідження………………………………………………………..
363
Висновки до розділу 5……………………………………………. 381
ВИСНОВКИ………………………………………………………. 387
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………... 397
ДОДАТКИ ………………………………………………………... 450

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АР  адміністративні реформи (адмінреформи)
Д(П)У державне (публічне) управління
ДІП  державна інноваційна політика
ДУ – державне управління
ДУІД  державно-управлінська інноваційна діяльність
ДУН  державно-управлінські нововведення
ІГС – інститути громадянського суспільства
ІД  інноваційна діяльність
КМУ  Кабінет Міністрів України
Меморандум  меморандум з стабілізації цінової ситуації на ринку медичних товарів та послуг
МСВ  місцеве самоврядування
НУО – неурядові організації
ОВВ  органи виконавчої влади
ОПВ  органи публічної влади
ПІРС  парадигма інноваційного розвитку суспільства
ПНУ  пріоритетні напрями удосконалення
СГС  суб’єкти громадянського суспільства
СОІЗ  стратегічна одиниця інноваційних змін
Статут  статут територіальної громади
СУЯ  система управління якістю
ТМЗ  теоретико-методологічне забезпечення
УР  управлінське рішення
ФСН – фактори спротиву нововведенням

ВСТУП

Актуальність теми. Найвпливовіші тенденції і фактори сучасного етапу розвитку суспільства зумовлюють необхідність адекватного, масштабного та швидкого оновлення ефективності публічного взагалі й зокрема державного управління інноваційним шляхом, що визначено пріоритетами Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» [321], Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [324], Програми [316] та Плану [46] дій Кабінету Міністрів України та стратегічною ініціативою новітньої інноваційної політики Європейського Союзу щодо стимулювання та поширення соціальних нововведень у системі державного управління [35, с. 76–82].
Загальні теоретичні засади інноваційного розвитку системи органів публічної влади розроблено у працях як вітчизняних дослідників  В.Д. Бакуменка [187] (модель-підхід до формування інноваційної парадигми управління суспільним розвитком); Ю.Г. Кальниша [115] (система моделей інноваційного управління суспільним розвитком); О.В. Орлова [215] (концепція теорії інновацій державного управління); Ю.П. Сурміна [94] (сучасні тенденції розвитку державного управління); С.О. Кравченка, А.М. Михненка [187], Т.І. Пахомової [229], Л.Л. Приходченко [284] та інших (предметне поле нововведень), так і зарубіжних вчених  Г.В. Атаманчука [11], Л.В. Сморгунова [65], Дж. Грахама [435], Дж. Груінінга [436], Дж. Евалта [434], Т. Рандма-Лайфа [432], В. Райта, Т. Вірхайна [78], Г. Пітерса, Д. Осборна, Т. Геблера [78, 75, 82, 112, 102] (концепції державного управління, тенденції його розвитку, моделі реалізації адміністративних реформ на нових принципах); В.М. Іванова, В.І. Патрушева [106], В.Л. Романова [344, с. 46] (інноваційні технології державного, регіонального та муніципального управління) та інших.
Їх напрацювання склали основу для розвитку теоретико-методологічних засад механізмів державного управління, в яких сформувалися два основні напрями. Перший зосереджений на конструюванні та функціонуванні інноваційних механізмів, які досліджено у більш ніж у 30 працях (В.А. Ізюмської [113], Д.В. Карамишева 119, Ю.М. Комара 140, А.О. Кузнецова [155, 154, В.О. Стригуна [377]], О.В. Федорчак [405] та інших). Водночас актуалізувався другий напрям щодо досліджень механізму нововведень як цілеспрямованого способу впровадження інноваційних механізмів у працях як вітчизняних дослідників  В.Б. Дзюндзюка [82] та Л.Л. Приходченко [284] (оновлення ефективності органів публічної влади шляхом впровадження принципів нового публічного менеджменту та демократичного врядування); Т.І. Пахомової [229] (використання цього механізму для реформування державної служби); А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенського, А.Ю. Васіної [75] (структурування основних складових цього механізму); М.І. Синиці [353, с. 406–418] (концептуальні засади розвитку механізмів технологічної інноватизації системи державного управління); М.І. Лахижи [165] (досвід Польщі та України з впровадження системи управління якістю); Х.В. Хачатуряна [409] (нововведення як засіб реалізації реформ), так і зарубіжних вчених  В.М. Іванова, В.І. Патрушева [106] (специфіка та необхідність інновірування державного, регіонального та муніципального управління); Е. Роджерса [338] (дифузія нововведень в соціальних системах, зокрема в органах публічної влади).
Незважаючи на широке коло нововведень, їх значущість у досягненні цілей сучасних державно-управлінських реформ, обмежену їх результативність в Україні, всезростаючу увагу дослідників до механізму нововведень, залишаються прогалини в їх теоретико-методологічному забезпеченні щодо комплексного механізму нововведень; інноваційної діяльності системи органів публічної влади; стратегічного управління нововведеннями та факторів спротиву змінам. Результати цих досліджень сприятимуть успішному оновленню ефективності цієї системи, що й актуалізувало тему дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в межах виконання у 20072014 рр. в ОРІДУ НАДУ при Президентові України науково-дослідних робіт за Комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» та на замовлення Центрів перепідготовки і підвищення кваліфікації публічних службовців, де дисертант був науковим керівником і виконавцем таких тем: «Розробка інформаційно-методичного забезпечення впровадження системи управління якістю в діяльності органів виконавчої влади» (№ держреєстрації 0107U007959), «Удосконалення інноваційно-орієнтованого професійного навчання службовців органів публічного управління Вінницької області» (№ держреєстрації 0110U006242), «Розроблення моделі управління сталим регіональним розвитком на засадах демократичного врядування» (№ держреєстрації 0110U002557), «Розробка концептуальних засад реформування системи регіонального управління» (№ держреєстрації 0112U001541), «Удосконалення професійного навчання державних службовців Вінницької області з питань державного менеджменту як складової адміністративної реформи» (№ держреєстрації 0110U006620), «Професійне навчання службовців органів публічного управління з питань реалізації пріоритетів адміністративної та економічної реформ: регіональні аспекти» ( № держреєстрації 0112U004159), «Регіональні науково-практичні аспекти реалізації Програми економічних реформ на 2010–2014 роки» (№ держреєстрації 0112U001881), «Розвиток лідерства в публічному управлінні та забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу регіону» (№ держреєстрації 0113U001786), «Сучасні підходи до використання ресурсного потенціалу регіонального управління» (№ держреєстрації 0113U001740), «Реалізація окремих пріоритетів комплексного розвитку регіону» (№ держреєстрації 0114U002604). Особистим внеском автора в цих роботах є результати досліджень інноваційних тенденцій у теорії та практиці державного управління, досвіду впровадження державно-управлінських нововведень, обгрунтування їх поняття та класифікації, моделі інноваційної діяльності як системи, факторів спротиву нововведенням тощо.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад стратегічного підходу до нововведень в системі органів публічної влади та визначення пріоритетних напрямів удосконалення державно-управлінської інноваційної діяльності.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
 проаналізувати теоретичні підходи до обґрунтування комплексного механізму нововведень у системі органів публічної влади в межах парадигми інноваційного розвитку суспільства та визначити роль нововведень у діяльності цієї системи;
 сформулювати поняття нововведень, які притаманні державно-управлінським реформам, та розробити їх узагальнене предметне поле, конкретизувати його у вимірі сучасних принципів демократичного врядування на місцевому рівні;
 виявити та систематизувати найпоширеніші види державно-управлінських нововведень, проаналізувати основні інноваційно-орієнтовані наукові здобутки, визначити суттєві теоретико-методологічні прогалини;
 обґрунтувати та розробити варіанти моделей інноваційної діяльності органу публічної влади та їх системи, сформулювати принципи їх побудови та функціонування, а також основні поняття;
 проаналізувати відомі моделі інноваційних процесів і класифікацій інновацій та з’ясувати їх придатність для використання у галузі державного управління;
 обґрунтувати та побудувати моделі управління нововведеннями та прийняття рішення з урахуванням відповідного методологічного забезпечення;
 розробити класифікації невизначеностей та ризиків наслідків стратегічного рішення щодо впровадження нововведення;
 виявити та систематизувати основні фактори спротиву нововведенням, дослідити стан теоретико-практичної готовності службовців органів публічної влади до них;
 визначити стратегічні орієнтири розвитку державно-управлінської інноваційної діяльності, пріоритетні напрями її удосконалення; верифікувати отримані результати дисертаційного дослідження.
Об’єкт дослідження – розвиток системи органів публічної влади.
Предмет дослідження – стратегічний підхід до нововведень в системі органів публічної влади.
Методи дослідження. Методологічну базу досліджень становив комплекс загальнонаукових і конкретнонаукових підходів, методів та інших методологічних засобів. Основу концепції цих досліджень складав системний і комплексний підходи, структурно-функціональний аналіз. Методи логічного пошуку, бібліографічного, наукометричного і документального аналізів, включеного спостереження й узагальнення використано для виявлення інноваційно-орієнтованих наукових напрацювань попередників, тенденцій інноваційного розвитку державного управління, визнаних видів нововведень, а також для уточнення структури інноваційного процесу, який притаманний органу публічної влади, обґрунтування напрямів цього дослідження. Методи соціологічних досліджень використано для підтвердження підпорядкованості процесу поширення державно-управлінських нововведень S-подібній закономірності; визначення й уточнення факторів спротиву змінам, зокрема в аспекті інноваційної готовності службовців органів публічної влади, впливу їх освітньої гетерофільності; виявлення найважливіших зовнішніх і внутрішніх факторів системи органів публічної влади; верифікації отриманих наукових результатів. Системний, ситуативний і комплексний підходи, методи порівняння, узагальнення і систематизації використано для формулювання поняття «державно-управлінські нововведення»; формування узагальненого предметного поля нововведень, конкретизації його в контексті реалізації сучасних принципів демократичного врядування на місцевому рівні; побудови класифікації державно-управлінських нововведень та упорядкування основних факторів спротиву. Методи аналогії та структурно-функціонального аналізу, системно-діяльнісний підхід застосовано для побудови концептуальних моделей державно-управлінської інноваційної діяльності та стратегічного управління нововведеннями.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено наукові положення та отримано нові наукові результати, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему теоретико-методологічного обґрунтування стратегічного підходу до нововведень в системі органів публічної влади. У результаті:
уперше:
 запропоновано комплексний механізм нововведень як сукупність логічно взаємозв’язаних механізмів ініціювання нововведень, цільових механізмів та механізмів функціонування системи органів публічної влади в режимі нововведень, які сумісно забезпечують оновлення ефективності цієї системи в межах державно-управлінських реформ через масштабне впровадження нововведень шляхом здійснення інноваційної діяльності;
– сформульовано поняття «державно-управлінські нововведення» як масштабні наслідки якісних змін (здійснених у межах державно-управлінських реформ) у складових системи органів публічної влади, їх взаємозв’язках, громадянському суспільстві, його взаємовідносинах із зазначеною системою у процесі формування й реалізації державної та місцевої політики та сформовано узагальнене предметне поле цих нововведень, спрямоване на оновлення ефективності системи органів публічної влади, сприяння розвитку громадянського суспільства та їх взаємин, конкретизовано сегмент цього поля стосовно забезпечення ефективного управління процесом сталого розвитку за участю суб’єктів громадськості на засадах демократичного врядування на місцевому рівні;
– розроблено модель інноваційної діяльності системи органів публічної влади, спрямованої на забезпечення впровадження та поширення нововведень у системі цих органів через системне поєднання за цілями інноваційних діяльностей загальносистемного, функціонального та інструментального рівнів, а також сформульовано такі поняття: «інноваційна діяльність органу публічної влади» як діяльність, що системно поєднує управління, здійснення й забезпечення інноваційного процесу органу публічної влади з використанням внутрішніх і зовнішніх ресурсів, можливостей, видів і способів супроводу; «інноваційна діяльність системи органів публічної влади» як діяльність, що системно поєднує управління, здійснення й забезпечення різнорівневих процесів системи органів публічної влади з використанням зовнішніх та внутрішніх ресурсів, можливостей, видів і способів супроводу; визначено принципи побудови та функціонування цього виду діяльності: системності інноваційної діяльності; її оптимальності; релевантності інноваційного процесу та процесу поширення нововведення; S-подібної закономірності; необхідності та достатності передумов; стратегічності інноваційного розвитку системи органів публічної влади; зворотного зв’язку; інноваційної готовності кадрового ресурсу;
– обґрунтовано модель стратегічного управління нововведеннями на засадах принципу стратегічності інноваційного розвитку цієї системи через використання ієрархії взаємозв’язаних за цілями стратегій і програм, що забезпечують управління загальносистемним та функціональними процесами поширення нововведення та інноваційними процесами;
– проведено оцінювання стану теоретико-практичної готовності службовців органів публічної влади до нововведень та виявлено, що домінування освітньої гетерофільності в їх середовищі негативно вплине на успішність впровадження нововведень, а також визначено стратегічні орієнтири розвитку державно-управлінської інноваційної діяльності та пріоритетні напрями її удосконалення шляхом відповідного опрацювання та систематизації найвагоміших зовнішніх та внутрішніх факторів, згрупованих за ознаками розвитку, захисту, стримування та кризи;
вдосконалено теоретико-методологічні засади стратегічного підходу до нововведень у системі органів публічної влади шляхом: побудови моделей «критичної маси» користувачів нововведень, яка дозволяє спрогнозувати точку започаткування успішного розгортання процесу поширення нововведень, та інноваційного процесу, що відображує його особливості в органі публічної влади для директивних нововведень; введення класифікації нововведень, яка висвітлює їх характеристики, особливості впровадження і рушійні фактори з позиції їх масштабного поширення; систематизації факторів спротиву нововведенням, які характеризують основні несумісності, що властиві одночасному здійсненню традиційної та інноваційної діяльностей та суперечності в останній;
дістали подальшого розвитку:
 парадигма інноваційного розвитку суспільства через врахування комплексного механізму нововведень як інструменту цілеспрямованого досягнення суспільнозначущих змін у системі органів публічної влади та суспільстві, а також в їх взаємодії в межах здійснення державно-управлінських реформ;
 підхід до систематизації світових і вітчизняних моделей адміністративних реформ, який ґрунтується на використанні ознак основних складових державного управління; визнаних форм об’єктивації державно-управлінських нововведень, що забезпечують розвиток спроможності органів публічної влади, суб’єктів громадянського суспільства, взаємодії влади і громадськості; основних складових моделі прийняття стратегічного та програмно-цільового рішення з урахуванням інструментарію для його розробки в умовах невизначеностей та ризиків;
 ймовірнісний підхід до вибору раціонального рішення на основі опрацювання оцінок параметру «правильність прийняття рішення» за використанням універсального критерію мінімуму середнього ризику для управлінської ситуації «ризик»;
 методологічний інструментарій щодо оцінювання теоретико-практичної готовності публічних службовців до нововведень та впливу їх освітньої гетерофільності на успішність їх поширення; визначення стратегічних орієнтирів розвитку державно-управлінської інноваційної діяльності та пріоритетних напрямів її удосконалення; компетентнісного підходу до розробки навчальних планів із підготовки інноваційних менеджерів для системи органів публічної влади; комплексної експертної верифікації нових наукових результатів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в їх впровадженні в: роботу Головного управління економіки Херсонської обласної державної адміністрації (акт впровадження від 21.05.2011 р.) при доопрацюванні проекту Стратегії економічного і соціального розвитку області до 2015 року; Головного управління зовнішньоекономічної діяльності Одеської обласної державної адміністрації (акт впровадження 11.10.2011 р.) під час реалізації проекту «Підвищення якості та прозорості адміністративних послуг, що надаються органами виконавчої влади і місцевого самоврядування в інвестиційній сфері»; Одеського регіонального відділення Асоціації міст України та громад (акт впровадження від 26.02.2011 р.) при підготовці і проведенні навчальних і науково-практичних нарад, семінарів, круглих столів із керівництвом органів місцевого самоврядування; Вінницького та Херсонського центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (відповідно акти впровадження від 28.02.2011 р. і 15.02.2011 р.) при розробці та використанні науково-методичних матеріалів для інноваційно-орієнтованого навчання публічних службовців, впровадження системи управління якістю; Приватного акціонерного товариства «ЕСОММ Со» (довідка про впровадження від 29.09.2014 р. № 09/29/64) при впровадженні геоінформаційних технологій у діяльність місцевих органів публічної влади; Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень (довідка про впровадження від 15.10.2014 р.) при здійсненні масштабного впровадження програмно-цільового бюджетування на місцевому рівні на виконання наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2012 р. № 1221; навчальний процес ОРІДУ НАДУ при Президентові України (акт про впровадження від 05.11.2014 р.), зокрема на кафедрах управління проектами, державного управління і місцевого самоврядування при розробці навчальних посібників «Управління проектами в публічній сфері», «Стратегічне планування», «Лідерство в системі державної служби».
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту належить: підхід до конкретизації предметного поля нововведень щодо реалізації принципів Європейської стратегії інновацій і належного демократичного врядування на місцевому [264]; використання системно-діяльнісного підходу до структурування та обґрунтування сутності державно-управлінської інноваційної діяльності [237, 266]; припущення і підтвердження підпорядкованості процесу поширення державно-управлінських нововведень S-подібній закономірності [242]; припущення про наявність впливу освітньої гетерофільності службовців органів публічної влади на їх інновативність, а також розробка інструментарію щодо підтвердження цього ефекту [240, 260, 261, 443]; підхід до систематизації інноваційно-орієнтованих результатів дисертаційних досліджень у галузі науки «Державне управління», виявлення та характеристика доробку щодо інноваційного розвитку системи органів публічної влади [278]; аналітичне обґрунтування та розробка матриці формально-логічного взаємозв’язку між компетентністю і навчальними дисциплінами [267]; опрацювання SWOT-аналізу як інструменту для визначення стратегічних орієнтирів інноваційного розвитку системи державного управління [233].
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені автором на науково-практичних конференціях і конгресах за міжнародною участю: «Збалансований розвиток громад  основа формування державної стратегії регіонального розвитку до 2020 року» (Вінниця, 2013); «Актуальні проблеми європейської інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2011); «Економічні та фінансові процеси в регіоні в умовах прогнозної невизначеності», «Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби», «Удосконалення механізмів реалізації функцій державного управління в умовах обмежених бюджетних ресурсів», «Соціально-економічний потенціал регіону та бюджетний процес», «Сучасні тенденції розвитку публічного управління: теорія та практика», «Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління», «Реформування публічного управління: теорія, практика, міжнародний досвід» (Одеса, 20092014; Одеса  Орел, 2011); «Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики», «Стратегія державної кадрової політики  основа модернізації країни», «Модернізація державного управління та європейська інтеграція України», «Місцеве самоврядування – основа сталого розвитку України», «Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування», «Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку», «Інноваційні підходи та механізми державного та муніципального управління» (Київ, 20112014); «Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика», «Модернізація системи державного управління: теорія та практика» (Львів, 20102014); «Державне управління та місцеве самоврядування», «Публічне управління: виклики ХХІ століття», «Публічне управління ХХІ століття: від соціального діалогу до суспільного консенсусу» (Харків, 20112014); «ИНФОКОМ», «Проблемы и перспективы развития менеджмента и предпринимательства в России» (РостовнаДону, 20122013).
Публікації. Основні положення та зміст дисертації опубліковано у 58 наукових працях, зокрема у 3 монографіях (1 одноосібна та 2 колективні), 29 статтях у наукових фахових виданнях (зокрема 6 у зарубіжних виданнях), 26 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій і конгресів, зокрема міжнародних та за міжнародною участю.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 496 сторінок, обсяг основного тексту  396 сторінок. Робота містить 70 таблиць, 49 рисунків і 6 додатків. Список використаних джерел складається з 446 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливої наукової проблеми, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні стратегічного підходу до нововведень у системі органів публічної влади та визначенні пріоритетних напрямів удосконалення державно-управлінської інноваційної діяльності. Результати проведеного дослідження та їх узагальнення свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і дають підстави зробити такі висновки.
1. Проаналізовано теоретичні підходи до обґрунтування парадигми інноваційного розвитку суспільства, яка логічно поєднує найвпливовіші тенденції його еволюції, синергетичну концепцію, циклічно-генетичну теорію, системний та ситуативний підходи, а також комплексний механізм нововведень, утворений сукупністю взаємозв’язаних механізмів ініціювання нововведень, цільових механізмів та механізмів функціонування системи органів публічної влади в режимі нововведень, та показано, що інноваційна діяльність і нововведення є провідними інструментами цілеспрямованого оновлення ефективності цієї системи, розвитку громадянського суспільства та їх взаємовідносин у рамках здійснення державно-управлінських (адміністративних) реформ, розроблених на засадах ціннісних орієнтирів, нових концепцій соціального та державного (публічного) управління.
2. Сформульовано поняття «державно-управлінські нововведення», яке узагальнено характеризує масштабні наслідки якісних змін у системі органів публічної влади, суспільстві та їх взаєминах у межах державно-управлінських реформ за використанням таких аргументів: державно-управлінські реформи є організаційним та змістовним початком цих суспільнозначущих перетворень; головним критерієм-результатом досягнення ефекту від цих нововведень є їх масштабне поширення через здійснення інноваційної діяльності. З огляду на ознаки цього поняття та сучасні тенденції розвитку їх змісту, розроблено узагальнене предметне поле нововведень та охарактеризовано основні форми їх об’єктивації. За результатами аналізу сучасних світових та вітчизняних моделей адміністративних реформ виявлено основні наслідки реформування системи державного управління та з’ясовано, що вітчизняне поле нововведень певною мірою відповідає загальносвітовим тенденціям, яке переважно зосереджено на вдосконаленні системи центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Конкретизовано сегмент поля нововведень стосовно принципів Європейської Стратегії інновацій і належного демократичного врядування на місцевому рівні через обрання пріоритетних принципів (1 «сталий розвиток і орієнтація на довгострокові результати», 2 «інновації і відкритість до змін»), визначення їх решти як необхідних і достатніх для реалізації першого принципу через використання другого принципу та класичних моделей діяльності й організаційних змін. Нововведення цього сегменту спрямовані на забезпечення ефективного управління процесом сталого розвитку, спроможності органів публічної влади та суб’єктів громадськості, їх дієвих взаємин у процесі реалізації сучасних принципів врядування на місцевому рівні.
3. Виявлено, систематизовано та охарактеризовано найпоширеніші у світі види державно-управлінських нововведень, які: посилюють спроможність органів публічної влади, зокрема їх «чутливість», «відкритість» та «прозорість»; сприяють розвитку громадянського суспільства, підготовці лідерів демократичних змін у громадах, згуртованості та причетності їх суб’єктів до місцевих справ, зміцненню взаємин влади і громадськості, їх активному і дієвому партнерству; забезпечують формування інноваційного і стало-орієнтованого світоглядів, прищеплення етичних норм і правил поведінки у суспільстві тощо. З’ясовано, що вітчизняний досвід характеризується частковим впровадженням цих типів нововведень, поширення яких є стриманим, іноді невдалим навіть у межах Державних програм. «Чутливість», «відкритість» та «прозорість» органів публічної влади забезпечується здебільшого традиційними інструментами комунікації, особливо на місцевому рівні, а у містах обласного значення  використанням і е-технологій.
Аналіз новітніх державно-управлінських досліджень свідчить, що в їх предметному полі щодо механізмів державного управління, поряд із конструюванням та функціонуванням інноваційних механізмів управління (переважно у галузевому та регіональному аспектах), стрімко утверджується напрям стосовно механізму нововведень (як інструменту цілеспрямованого впровадження інноваційних механізмів), за яким: частково досліджено предметне поле нововведень (як засіб реалізації державно-управлінських реформ у аспекті реалізації принципів нового публічного менеджменту та демократичного врядування) та інноваційну діяльність органу публічної влади; розроблено концепцію теорії інновацій державного управління та концептуальні засади розвитку механізмів технологічної інноватизації системи державного управління; запропоновано використати механізм нововведень для реформування державної служби; вивчено досвід Польщі та України із впровадження системи управління якістю та досліджено дифузію нововведень у соціальних системах, частково для органів публічної влади тощо. Визначено, що суттєві прогалини у цих дослідженнях стосуються комплексного механізму нововведень та його основних складових, зокрема інноваційної діяльності системи органів публічної влади; стратегічного управління нововведеннями та факторів спротиву змінам.
4. Обґрунтовано та розроблено модель інноваційної діяльності органу публічної влади, яка її відображає як систему через взаємозв’язану сукупність основних внутрішніх і зовнішніх складових, де перші представлено інноваційним та управлінським процесами, ресурсами та можливостями, основними видами і способами їх супроводу (щодо навчання, досліджень, комунікації, формування інноваційної культури, методологічного та технологічного забезпечення) та зворотнім зв’язком. Зовнішні складові відображено державно-управлінською практикою (як поле використання нововведень та формування нових потреб) та наукою (як джерело інноваційних знань), відповідними передумовами, ресурсами та можливостями, видами й способами супроводу та зв’язками. Сформульовано поняття «інноваційна діяльність органу публічної влади» як діяльність, що системно поєднує управління, здійснення і забезпечення інноваційного процесу органу публічної влади з використанням внутрішніх і зовнішніх ресурсів, можливостей, видів та способів супроводу.
Також обґрунтовано та розроблено модель інноваційної діяльності системи органів публічної влади, яка відображає її як систему через поєднання сукупності основних внутрішніх та зовнішніх складових, де перші утворено взаємозв’язаними інноваційними діяльностями загальносистемного, функціонального та інструментального рівнів як мінімально необхідну їх кількість для забезпечення управління поширенням нововведень. Їх достатня кількість визначатиметься вимогами до ефективності в конкретних умовах. Охарактеризовано інноваційну діяльність кожного рівня як поєднання управління, здійснення й забезпечення відповідного процесу з необхідною та достатньою кількістю зв’язків із такими зовнішніми складовими: державно-управлінська практика та інноваційні знання, передумови, ресурси, можливості, види та способи супроводу. Доведено, що процес поширення нововведень в системі органів публічної влади підпорядковується S-подібній закономірності.
Сформульовано поняття «інноваційна діяльність системи органів публічної влади» як діяльність, що системно поєднує управління, здійснення і забезпечення різнорівневих процесів цієї системи з використанням зовнішніх та внутрішніх ресурсів, можливостей, видів і способів супроводу. Розроблено основні принципи побудови та функціонування інноваційної діяльності системи органів публічної влади: принципи системності інноваційної діяльності; її оптимальності; релевантності інноваційного процесу та процесу поширення нововведення; S-подібної закономірності; необхідності та достатності передумов; стратегічності інноваційного розвитку системи органів публічної влади; зворотного зв’язку; інноваційної готовності кадрового ресурсу.
5. Проаналізовано відомі моделі інноваційних процесів, на основі чого з’ясовано, що модель третього покоління вважається дослідниками придатною для використання в галузі державного управління. Також з’ясовано, що організаціям та органам публічної влади, зокрема, притаманний своєрідний інноваційний процес, який дещо схожий з раціональною моделлю прийняття рішення. Ці процеси включають «управлінські» та «забезпечувальні» елементи, які невластиві для них. Використовуючи ці напрацювання, вітчизняний і зарубіжний досвід щодо директивних нововведень, результати включеного спостереження, обґрунтовано, розроблено та охарактеризовано модель інноваційного процесу органу публічної влади з такими основними етапами: опанування (нової ідеї), взаємоадаптація «інновація ↔ орган влади», впровадження та інституалізація нововведення.
Проаналізовано сучасні класифікації інновацій, на основі чого з’ясовано, що: їх побудова заснована на використанні основних формально-логічних правил; поширеними їх ознаками є поле дії, новизна, предмет і масштаб використання нововведень; сучасне поле дії спрямоване на відображення всеосяжності нововведень. Проте, більшість із них є фрагментарними, зокрема у галузі державного управління, де частково присутні запозичення з традиційної теорії інновацій, а найбільш дотичною до предмету цього дослідження є класифікація за Пригожиним. Розроблено та охарактеризовано класифікацію державно-управлінських нововведень, яка систематизовано відображає їх основні властивості з позиції масштабного їх поширення через такі ознаки: «характеристика нововведень» з ознаками нижчого рівня  «поле дії», «новизна»; «особливості впровадження» відповідно  «механізм нововведень», «успішність впровадження»; «рушійні фактори»  «дієвість акторів», «причини виникнення».
6. Обґрунтовано та побудовано модель стратегічного управління нововведеннями, яка спрямована на забезпечення успішного їх поширення в системі органів публічної влади й заснована на засадах стратегічності інноваційного розвитку цієї системи через використання ієрархії взаємозв’язаних за цілями (за вертикаллю та горизонталлю) стратегій та програм, що забезпечують управління загальносистемним та функціональними процесами поширення та інноваційними процесами. Запропоновано матрицю «управлінська ситуація», яка характеризує управлінські рішення залежно від відносної величини кумулятивної кількості користувачів нововведенням у часі. Охарактеризовано загальні особливості стратегічного управління нововведеннями за ознаками: тип і масштаб проблеми; форми управлінських рішень; рівні ієрархії, основні принципи побудови та функції; динаміка формування та реалізації рішень.
З’ясовано, що у теоріях рішень, державного управління, стратегічного, програмно-цільового та інноваційного менеджментів раціональна модель прийняття рішення розглядається як найефективніша для вирішення слабко структурованих проблем, які також характерні для державного управління, зокрема із впровадження нововведень. Спираючись на праці І. Ансоффа, принцип стратегічності інноваційного розвитку системи органів публічної влади, обґрунтовано та розроблено раціональну модель прийняття та реалізації стратегічного та програмно-цільового рішень з управління нововведеннями у цій системі за етапами:  підготовки, де цілі реформ покладено в основу формулювання ієрархії цілей стратегій та програм. Обрано інтегральний критерій оцінювання альтернатив, який характеризує досягнення ефекту від нововведення через показники повноти, своєчасності та якість їх поширення. Охарактеризовано принципи розробки цілей та цих показників. Пропонується використати стратегічний аналіз для виявлення орієнтирів розвитку, захисту, стримування та кризи;  розробки, де опрацювання альтернатив засновано на використанні факторів розвитку з урахуванням чинників інших орієнтирів. Розглянуто принципи формування основного поля альтернатив;  прийняття, де раціональне рішення обирається колективно, а потім індивідуально (із застосуванням певних критеріїв, правил) якнайкраще для досягнення стратегічних цілей;  реалізації, де конкретизується ідея нововведення, визначаються етапи його впровадження, ресурси, організаційно-правове забезпечення, поєднуються виконавці, заходи та ресурси у часі з метою найефективнішого досягнення стратегічних цілей;  оцінки та контролю реалізації рішення, його коригування, заснований на здійсненні провідних функцій контролінгу.
7. Для управлінської ситуації «ризик» розроблено класифікації невизначеностей та ризиків наслідків стратегічного рішення із впровадження нововведення, де перші охарактеризовано за ознаками «передумови», «умови» та «зміни умов» прийняття цих рішень, а інші  за ознаками «поле ризиків», «види та причини виникнення ризиків». Систематизовано методологічне забезпечення процесу прийняття стратегічного рішення, що характеризує основний інструментарій для провідних складових на етапах його підготовки, розробки і прийняття з урахуванням випадковості характеристик управлінської інформації. За використанням універсального критерію мінімуму середнього ризику обґрунтовано ймовірнісний підхід до критерію вибору раціонального стратегічного рішення із сукупності основних альтернатив шляхом компаративного опрацювання оцінок показника «правильність прийняття рішення» для управлінської ситуації «ризик». Запропоновано використати критерій Парето для формування поля основних альтернатив та формально-логічні методи для виявлення інформативних параметрів «істинного» рішення та причин недосконалостей при їх розробці.
8. Виявлено та систематизовано основні фактори спротиву державно-управлінським нововведенням, які характеризують провідні перешкоди їх успішному впровадженню через ознаки несумісностей основних зовнішніх та внутрішніх складових традиційної та інноваційної діяльностей та внутрішні суперечності останньої, які зумовлені проявом властивостей ключових акторів інноваційного процесу та недосконалостями міжорганізаційного супроводу цього процесу та процесу поширення нововведень, особливості яких уточнено та доповнено шляхом опитування впроваджувачів окремих інноваційних інструментів.
Досліджено теоретичну та практичну готовність службовців системи органів публічної влади до нововведень, яка найповніше характеризує розвиток кадрового ресурсу (головної складової їх інноваційного потенціалу) та можливість прояву фактору спротиву «несумісність компетентнісна». Шляхом опитування доведено, що загальний стан їх готовності вкрай низький. Державно-управлінські нововведення вивчали тільки 5,3 % опитаних, а 58,7 % не обізнані з управлінськими інноваціями. Опитані з економічною, юридичною та інженерно-технічною освітою дещо підготовлені до втілення простих нововведень, які вони вивчали, обізнані з ними, вважають їх важливими та які вже частково поширені в системі цих органів.
9. Обґрунтовано, що нині у середовищі публічної служби України домінує фактор спротиву «несумісність компетентнісна» (як невідповідність освітньої підготовки службовців наявним потребам професійної кваліфікації) унаслідок вираженого прояву ефекту освітньої гетерофільності. Цей ефект перешкоджатиме успішному впровадженню нововведень у директивно встановлений термін унаслідок зменшення швидкості сприйняття нової ідеї (на етапі започаткування інноваційного процесу) та ускладнення міжорганізаційної комунікації (на етапі розгортання процесу поширення нововведення). Негативний вплив цього ефекту підтверджено шляхом зіставлення результатів двох проведених фокус-групових інтерв’ю, розроблених за спеціальною методикою. Водночас шляхом опитування з’ясовано, що службовці вмотивовані до публічної служби (окрім осіб із медичною і менеджмент освітою); розуміють взаємозв’язок реформ з нововведеннями, їх вагомість, складність і роль, орієнтуються у предметному полі галузі державного управління; для більшості опитаних директивне впровадження нововведень не є безумовним і своєчасним. Близько 10 % опитаних з економічною та юридичною освітою дещо теоретично підготовлені до нововведень. Для осіб із медичною, менеджмент та аграрною освітою питання анкети викликали труднощі. 18 % опитаних вважають нововведення справою спеціально підготовлених фахівців.
Запропоновано матрицю «компетентність  навчальна дисципліна» як інструмент із розробки навчального плану для підготовки інноваційних менеджерів системи органів публічної влади, за допомогою якої можна виявити базові дисципліни, що забезпечують формування найважливіших інноваційно-орієнтованих компетентностей, та визначити їх частку у загальному обсязі навчального часу з огляду на першорядні компетентнісно-формувальні функції у підготовці цих фахівців. Науково-методичне забезпечення для їх підготовки вже частково розроблено у Національній академії державного управління при Президентові України.
10. Визначено стратегічні орієнтири розвитку державно-управлінської інноваційної діяльності як підґрунтя для побудови інноваційної Стратегії, для чого розроблено та використано методику засновану на методі SWOT-аналізу. Ці орієнтири групують найвагоміші зовнішні та внутрішні фактори за ознаками розвитку, захисту, спротиву, кризи, поміж яких базовими для розвитку обрано сильну сторону «компетентне керівництво» та можливість «наявність політичної волі до стратегічних перетворень», а найсуперечливішими вважаються слабка сторона «брак визнаних державних менеджерів «проривного» характеру» та загроза «відсутність інноваційної Стратегії».
Сформовано та систематизовано пріоритетні напрями удосконалення цього виду діяльності, що відображають її стартові прогалини через використання спеціально розробленої методики, заснованої на техніці «3С», яка забезпечує виявлення цих напрямів, та їх структурування на першочергові, другочергові та забезпечувальні. Ці напрями стосуються організації та забезпечення інноваційної діяльності щодо: її інформаційно-методичного супроводу; формування, підготовки та мотивації її кадрового ресурсу; стратегічного управління нововведеннями та створення відповідної системи, їх теоретико-методологічного супроводу; формування інноваційної культури, інфраструктури, соціально-психологічного клімату. Охарактеризовано напрями подальших досліджень, що стосуються удосконалення інноваційно-орієнтованого навчання публічних службовців, теоретико-методологічного забезпечення інноваційної діяльності та інституціонального забезпечення досліджень у її рамках тощо.
Верифіковано нові наукові результати дисертації, що засвідчило їх достовірність та вагомість для розвитку теорії, практики та навчального процесу через розробку та використання комплексної методики, яка включає фокус-групове інтерв’ю та інтерв’ю «компетентний експерт». Також підтверджено актуальність цього виду діяльності, її низьку успішність, визначено її основні проблеми та пріоритетні напрями досліджень. Надійність експертних оцінок забезпечено участю 19 докторів і 9 кандидатів наук, з яких 24 є фахівцями у галузі державного управління. Компетентний експерт професор В. Б. Дзюндзюк засвідчив наявність новизни та достовірність наукових результатів, їх відповідність найвагомішим напрямам розвитку теоретико-методологічного забезпечення інноваційної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврашков Л. Я. Инновационный менеджмент [Текст] : учебник / Л. Я. Аврашков, А. И. Базилевич, Л. В. Бобков ; под ред. В. А. Швандар, В. Я. Горфинкель. – М. : ВЗФЭИ, 2005. – 381 с.
2. Авсянников Н. М. Инновационный менеджмент [Текст] : учеб. пособие / Н. М. Авсянников. – М. : Изд-во РУДН, 2002. – 175 с.
3. Акмаева Р. И. Стратегическое планирование и стратегический менеджмент [Текст] : учеб. пособие / Р. И. Акмаева. – М. : Финансы и статистика, 2007. – 208 с.
4. Акофф Р. Л. Планирование в больших экономических системах [Текст] : пер. с англ. / Р. Л. Акофф. – М. : Советское радио, 1972. – 223 с.
5. Алексеєва К. А. Державна інноваційна політика в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Катерина Андріївна Алексеєва ; Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України. – К., 2009. – 20 с.
6. Ангеловски К. Учителя и инновации [Текст] : кн. для учителя : пер. с македон. / К. Ангеловски. – М. : Просвещение, 1991. – 158 с.
7. Андрейчиков А. В. Анализ, синтез планирование решений в экономике [Текст] : учебник / А. В. Андрейчиков, О. Н. Андрейчикова. – М. : Финансы и статистика, 2000. – 368 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление [Текст] : сокр. пер. с англ. / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.
9. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації [Текст] : монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
10. Аралбаева Ф. З. Риск и неопределенность в принятии управленческого решения [Текст] / Ф. З. Аралбаева, О. Г. Карабанова, М. Г. Круталевич-Леваева // Вестник Оренбург. гос. ун-та. – 2002. – Вып. 4. – С. 132–139.
11. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления [Текст] : курс лекций. – 2-е изд., доп. – М. : Омега-Л, 2004. – 301 с.
12. Афанасьєв М. В. Інноваційні процеси в системі державного управління і місцевого самоврядування [Текст] : наук. вид. / М. В. Афанасьєв, Л. Г. Шемаєва та ін. ; за заг. ред. М. В. Афанасьєва. – Х. : Вид-во ХНЕУ, 2006. – 212 с.
13. Бакуменко В. Особливості застосування інноваційних фільтрів у процесі пошуку евристичного змісту наукового дослідження [Текст] / В. Бакуменко, Ю. Кальниш, О. Руденко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / голов. ред. С. М. Серьогін. – Дніпропетровськ, 2005. – Вип. 3 (21). – С. 12–19.
14. Бакуменко В. Д. Загальні та проблемно-орієнтовані підходи до прогнозування і планування у нормотворчій діяльності [Текст] / В. Д. Бакуменко // Вісник державної служби України. – 1999. – № 3. – С. 82-92.
15. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні [Текст] : навч. посіб. [у 2 ч.]. Ч. 1. Теоретико-методологічні засади / В. Д. Бакуменко. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 230 с.
16. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні [Текст] : навч. посіб. [у 2 ч.]. Ч. 2. Науково-прикладні аспекти / В. Д. Бакуменко. – К. : ВІНІ АМУ, 2010. – 276 с.
17. Бакуменко В. Д. Сучасні моделі-підходи управління суспільним розвитком [Текст] / В. Д. Бакуменко, С. О. Борисевич, А. М. Михненко // Науковий вісн. Акад. муніцип. упр. – 2007. – Вип. 1. – С. 7–10.
18. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління [Текст] : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
19. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики [Текст] : монографія / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
20. Бараннік В. О. Інноваційні механізми впливу держави на розвиток ПЕК України [Електронний ресурс] / В. О. Бараннік, М. Г. Земляний, А. І. Шевцов. – Режим доступу : http://www.db.niss.gov.ua.
21. Баркан Д. И. Маркетинг для всех: Беседы для начинающих [Текст] / Д. И. Баркан. – Л. : Редакц.-издат. центр «Культ-информ-пресс», 1991. – 256 с.
22. Башкатов В. М. Механізми державного управління демократичними змінами в Україні [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / Владислав Михайлович Башкатов ; Одес. регіон. ін-т держ. упр. НАДУ при Президентові України. – Одеса, 2012. – 226 с.
23. Башкатова Ю. И. Управленческие решения [Текст] : учебник / Ю. И. Башкатова. – М. : ММИЭИФиП, 2003. – 89 с.
24. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций [Текст] : монография / Л. Д. Бевзенко. – К. : Ин-т социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.
25. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні [Текст] : монографія / Т. М. Безверхнюк, С. Є. Саханенко, Е. Х. Топалова ; за заг. ред. Т. М. Бехверхнюк. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 328 с.
26. Безверхнюк Т. М. Ресурсне забезпечення регіонального управління: теоретико-методологічні засади [Текст] : монографія / Т. М. Безверхнюк. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 320 с.
27. Білюк А. В. Розвиток державної податкової політики стимулювання інноваційної діяльності в Україні [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Андрій Вадимович Білюк ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2009. – 20 с.
28. Бойко-Бойчук Л. В. Поняття «Соціальна інновація»: типи визначень, приклади застосування [Текст] / Л. В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. – 2009. – № 3, Т. 5. – С. 94–99.
29. Бокий Г. Б. Роль классификационной системы в процессе получения новых научных знаний [Текст] / Г. Б. Бокий // Проблемы системных исследований : сб. науч. работ. – М., 1985. – С. 45–63.
30. Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://slovari.yandex.ru/инструмент/БСЭ/Инструмент/.
31. Большой энциклопедический политехнический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/polytechnic/3454.
32. Борисенко М. Б. Механізми державного управління інноваційним розвитком регіональних промислових кластерів [Текст] : автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / Микола Борисович Борисенко ; Харків. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Х., 2009. – 20 с.
33. Бочаров В. В. Корпоративные финансы [Текст] / В. В. Бочаров. – СПб. : Питер, 2001. – 256 с.
34. Брайант Дж. Основы воздействия СМИ [Текст] : монография : пер. с англ. / Дж. Брайант, С. Томпсон. – М. : Издат. дом "Вильяме", 2004. – 419 с.
35. Бурлай Т. В. Соціальні інновації у процесі економічної конвергенції країн ЄС [Текст] / Т. В. Бурлай // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» : зб. наук. пр. / НТУУ «КПІ». – К., 2012. – Вип. 9.– С. 76–82.
36. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-III [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17. – Назва з екрану.
37. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. №2542-ІІІ [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. – Назва з екрану.
38. Василенко В. А. Стратегічне управління [Текст] : навч. посіб. / В. А. Василенко, Т. І. Ткаченко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 396 с.
39. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент [Текст] : навч. посіб. / В. О. Василенко, В. Г. Шматько ; за ред. В. О. Василенка. – К. : ЦУЛ, 2005. – 440 с.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2007. – 1736 с.
41. Верба В. А. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємств [Текст] / А. В. Верба, І. В. Новікова // Проблеми науки. – 2003. – № 3. – С. 22–31.
42. Визначення навчальних потреб державних службовців місцевих державних адміністрацій Півдня України та Вінницької області [Текст] : наук.-метод. розробка / М. М. Іжа, С. А. Попов, Т. І. Пахомова та ін. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 40 с.
43. Вилкас Э. Й. Решения: теория, информация, моделирование [Текст] / Э. Й. Вилкас, Е. З. Майминас. – М. : Радио и связь, 1981. – 328 с.
44. Виханский С. О. Стратегическое управление [Текст] : учебник / С. О. Виханский. – М. : Экономисть, 2004. – 296 с.
45. Вишневський А. Застосування моделі та профілів компетентності для управління персоналом в системі державної служби [Текст] / А. Вишневський, О. Хмельницька // Вісник державної служби України. – 2004. – № 4. – С. 38–44.
46. Відновлення України – план дій: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/document/247648260/plan_ua.pdf.
47. Волков О. І. Економіка та організація інноваційної діяльності [Текст] : підручник / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан. – К. : ЦУЛ, 2007. – 662 с.
48. Володькина М. В. Стратегический менеджмент [Текст] : учеб. пособие / М. В. Володькина. – К. : Знання, 2004. – 149 с.
49. Ворона Д. М. Формування та реалізація державної інноваційної політики : галузевий аспект [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / Дмитро Миколайович Ворона ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2008. – 20 с.
50. Воронков А. А. Методы анализа и оценки государственных программ в США [Текст] / А. А. Воронков. – М. : Наука, 1986. – 190 с.
51. Воропаев Ю. Н. Риски, присущие бизнесу [Текст] / Ю. Н. Воропаев // Бухгалтерский учет. – 1995. – № 4. – С. 29–31.
52. Воротников А. А. Методы анализа и оценки государственных программ в США [Текст] / А. А. Воротников. – М. : Наука, 1986. – 190 с.
53. Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі [Текст] / пер. з англ. М. Коваль, Р. Федушинської. – Львів : Вид-во ЛФ УАДУ, 2000. – 137 с.
54. Гаман М. В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Микола Васильович Гаман ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2005. – 36 с.
55. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід [Текст] : монографія / М. В. Гаман. – К. : Вікторія, 2004. – 312 с.
56. Гафурова Д. И. Современный подход к определению понятия "инновации": не забываем о рисковом характере и об экономическом результате инноваций [Текст] / Д. И. Гафурова // Страховое дело : аналит. журн. – 2008. – № 8. – С. 36–41.
57. Гвишиани Д. М. Организация и управление [Текст] / Д. М. Гвишиани. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. – 332 с.
58. Гевко І. Б. Методи прийняття управлінських рішень [Текст] : підручник / І. Б. Гевко. – К. : Кондор, 2009. – 187 с.
59. Гелдерлоос П. Консенсус: принятие решений в свободном обществе [Текст] : пер. с англ. / П. Гелдерлоос. – СПб. : Реноме, 2010. – 106 с.
60. Глущенко В. В. Разработка управленческого решения. Прогнозирование – планирование. Теория проектирования эксперементов [Текст] / В. В. Глущенко, И. И. Глущенко. – Железнодорожный : ООО НПЦ Крылья, 2000. – 400 с.
61. Голинська О. В. Механізми державного управління бюджетами через інструменти програмно-цільового методу [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / О. В. Голинська ; Одес. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Одеса, 2011. – 213 с.
62. Голубева С. Н. Сопротивление изменениям: причины возникновения и методы преодоления [Електронний ресурс] / С. Н. Голубева // Труды МЭЛИ : электр. журн. : электр. науч. изд. – Режим доступу : http://do.gendocs.ru/docs/index-213034.html. – Назва з екрану.
63. Гольдштейн Г. Я. Cтратегический инновационный менеджмент : тенденции, технологии, практика [Електронний ресурс] : монография / Г. Я. Гольдштейн. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2002. – 179 c. – Режим доступу : http://www.aup.ru/books/m78/. – Назва з екрану.
64. Гончарова Т. А. Механізми державного антикризового управління в регіонах на основі інноваційного розвитку [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Тетяна Анатоліївна Гончарова ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2009. – 20 с.
65. Государственная политика и управление [Текст] : учебник [в 2 ч.] Ч. 1. Концепции и проблемы государственной политики управления / под ред. Л. В. Сморгунова. – М. : Рос. полит. энцикл., 2006. – 384 с.
66. Гречан А. П. Інноваційний потенціал підприємства та його основні складові [Текст] / А. П. Гречан, Г. П. Петренко // Вісник КНУТД. – 2005. – №4 (24). – С. 19–23.
67. Гриньов А. В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства [Текст] / А. В. Гриньов // Проблеми науки. – 2003. – № 12. – С. 12–17.
68. Гусєв В. О. Державна інноваційна політика: методологія формування та впровадження [Текст] : монографія / В. О. Гусєв. – Донецьк : Юго-Восток, 2011. – 624 с.
69. Дагаев А. А. Рычаги инновационного роста [Текст] / А. А. Дагаев // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – Вып. 5. – С. 70–76.
70. Дегтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення [Текст] : монографія / А. О. Дегтяр. – Х. : Вид-во ХарРІДУ НАДУ "Магістр", 2004. – 224 с.
71. Дегтяренко О. Г. Інноваційний механізм управління машинобудівними підприємствами [Текст] / О. Г. Дегтяренко, С. І. Колосок // Вісн. Сумського держ. ун-ту. – 2007. – Вип. 2. – С. 91–.98.
72. Дегтярьова І. О. Організація місцевого управління у штаті Арканзас (США) [Текст] / І. О. Дегтярьова // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф., м. Полтава, 11 листоп. 2010 р. – Полтава, 2010. – С. 35–36.
73. Денісова О. О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності [Текст] : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / О. О. Денісова. – К. : КНЕУ, 2005. – 256 с.
74. Державне управління [Текст] : курс лекцій / за заг. ред. Д. І. Дзінчука. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – 616 с.
75. Державне управління [Текст] : підручник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання, 2009. – 582 с.
76. Державне управління [Текст] : слов.-довід. / уклад. : В. Д. Бакуменко, Д. О. Безносенко, С. М. Вазар, В. М. Князєв та ін. ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
77. Державне управління та державна служба [Текст] : слов.-довід. / уклад. О. Б. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
78. Державне управління: основи теорії, історії і практика [Текст]: навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджи ; за заг. ред. П. І. Надолішнього, В. Д. Бакуменка. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
79. Державно-управлінська-інноваційна діяльність [Текст] / В. Д. Бакуменко, С. А. Попов // Енциклопедія державного управління [у 8 т.] Т. 4. Галузеве управління. – К., 2011. – С. 211–214.
80. Децентрализация: Эксперименты и реформы. Органы местного самоуправления в Центральной и Восточной Европе [Текст] / под ред. Т. М. Хорвата. – Будапешт : OSI/LGI, 2000. – 484 с.
81. Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 28 верес. 2011 р. [чинна] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua.
82. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій [Текст] : монографія / В. Б. Дзюндзюк. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ "Магістр", 2003. – 236 с.
83. Дзюндзюк В. Б. Методологічні засади оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій [Електронний ресурс] : автореф. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / В'ячеслав Борисович Дзюндзюк ; Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2006. – Режим доступу : http://www.irbis-nbuv.gov.ua.
84. Донбасс 2025 : стратегия будущего [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.feg.org.ua/docs/Donetsk_Monitor_Doc_Final_RUS.pdf. – Назва з екрану.
85. Досмаганбетова Н. Б. Современные тенденции оценки эффекивности деятельности государственных органов Республики Казахстан [Текст] / Н. Б. Досмаганбетова // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф., м. Полтава, 11 листоп. 2010 р. – Полтава, 2010. – С. 38–40.
86. Дробенко Г. О. Стратегічне планування розвитку територіальних громад [Текст] : метод. посіб. / Г. О. Дробенко, Р. Л. Брусак, Ю. І. Свірський. – Львів : Вид-во «СПОЛОМ», 2001. – 118 с.
87. Друкер П. Управління у час глибоких змін [Текст] / П. Друкер // Синергія : аналіт. журн. з менеджменту. – 2001. – № 1 (2). – С. 3–7.
88. Дульзон А. А. Разработка управленческих решений [Текст] : учебник / А. А. Дульзон. – Томск : Изд-во Томс. политехн. ун-та, 2009. – 295 с.
89. Економічне зростання Львова через успішний розвиток галузевих кластерів : Стратегія економічного розвитку Львова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.feg.org.ua/docs/Lviv_Round-table_Event_ukr.pdf. – Назва з екрану.
90. Експертно-аналітичний супровід діяльності місцевих держадміністрацій Півдня України: визначення потреб вдосконалення професійного навчання [Текст] : наук.-метод. розробка / М. М. Іжа, С. А. Попов, В. А. Яценко. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 16 с.
91. Експертно-аналітичний супровід регіональних перетворень – 2008: визначення потреб з вдосконалення професійної діяльності службовців Вінницької області [Текст] : заключ. звіт про НДР / наук. кер.