Попрошаєв Олександр Володимирович. Вибір ігрового амплуа у ватерполістів 12-15 років на підставі аналізу структури спеціальної підготовленості

Короткий опис

Попрошаєв Олександр Володимирович. Вибір ігрового амплуа у ватерполістів 12-15 років на підставі аналізу структури спеціальної підготовленості : дис... канд. наук з фіз. виховання та спорту: 24.00.01 / Харківська держ. академія фізичної культури. — Х., 2006. — 265арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 181-206

Попрошаєв Олександр Володимирович. Вибір ігрового амплуа у ватерполістів 12-15 років на підставі аналізу структури спеціальної підготовленості. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 Олімпійський і професійний спорт. Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2006.
Дисертація присвячена проблемі удосконалення системи відбору і розподілу спортсменів за ігровими амплуа у водному поло. У роботі на підставі комплексного аналізу показників структури спеціальної підготовленості, які характеризують рівень фізичного розвитку, спеціальну плавальну і технічну підготовленість, визначені основні параметри, що впливають на вибір ігрового амплуа у водному поло. Виявлено значущість різних показників структури спеціальної підготовленості залежно від вузької ігрової спеціалізації (центральний захисник, центральний нападаючий, півзахисник). Позначено характер кореляційних взаємозв’язків між показниками рівня фізичного розвитку з одного боку і спеціальною плавальною, а також технічною підготовленістю, з іншого боку. Проаналізовано динаміку приросту і ступінь кореляційного взаємозв’язку між показниками структури спеціальної підготовленості у ватерполістів у віковому діапазоні 12-15 років. Розроблено експертну систему і бальний спосіб визначення ігрового амплуа у водному поло за найбільш значущими показниками структури спеціальної підготовленості. Застосування даних методик дозволяє визначати ігрове амплуа спортсменів вже на ранніх етапах багаторічної підготовки, що дає можливість уникнути помилок у визначенні вузької ігрової спеціалізації, підвищує ефективність тренувального процесу, сприяє більш швидкому росту спортивної майстерності і дозволяє спортсменам досягти високих результатів з меншими витратами часу і зусиль.
Основні положення дисертаційної роботи впроваджені у тренувальну практику спортсменів - ватерполістів різної кваліфікації, а також у теоретичний розділ підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з водного поло.

1. Проведений аналіз науково-методичної літератури та узагальнення практичного досвіду підготовки ватерполістів різної кваліфікації дозволили встановити, що одним з найбільш перспективних напрямків подальшого удосконалення процесу підготовки у водному поло є раціоналізація побудови системи відбору і орієнтації ватерполістів на основі вивчення структури спеціальної підготовленості.
2. Дослідження структури спеціальної підготовленості кваліфікованих ватерполістів залежно від ігрового амплуа показало, що:
для центральних захисників однаковою мірою важливі всі компоненти структури спеціальної підготовленості (показники рівня фізичного розвитку, спеціальна плавальна і технічна підготовленість (їх співвідношення 33: 32: 35%));
для центральних нападаючих визначальними є показники рівня фізичного розвитку (57 %) і технічна підготовленість (34 %). Плавальна підготовленість складає 9 %;
для гравців середньої зони у структурі спеціальної підготовленості найбільш істотними є спеціальна плавальна підготовленість (51%) і рівень фізичного розвитку (36%). Технічна підготовленість складає 13 %.
3. Встановлено, що вплив антропометричних і фізіометричних даних на результати в спеціальній плавальній і технічній підготовленості у віці 12-13 років незначний (0,21r0,32). Тісний взаємозв’язок між показниками рівня фізичного розвитку зі спеціальною плавальною й технічною підготовленістю простежується, починаючи з 14 років (0,49r0,52), посилюючись до 15 років (0,54r0,69), що підтверджується побудованою кореляційною матрицею.
4. Виявлено, що найбільший приріст соматичних параметрів у юних ватерполістів має місце в 13-14 років. Відзначено запізнювання пубертатного стрибка фізіометричних і функціональних показників (ЖЄЛ і сили кисті) у порівнянні з соматичними. Найбільший приріст цих показників спостерігався у 15-тирічних спортсменів.
5. Встановлено, що найбільші величини приросту результатів тестових завдань, які оцінюють рівень спеціальної плавальної підготовленості, мають місце у ватерполістів в 13 і 15 років. Показники тестових завдань, що відображають рівень спеціальної плавальної підготовленості ватерполістів 12-15 років, істотно залежать від рівня розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей.
6. Максимальні значення приросту результатів практично у всіх тестових завданнях, які оцінюють рівень технічної підготовленості юних ватерполістів 12-15 років, відзначаються у 13 років, значні в 14-ти річному віці, найменші в 15 років. Виняток складають «точність основного кидка з місця», «точність основного кидка з ходу» і «час обробки м’яча при основному кидку з ходу», де найменші значення приросту спостерігаються по закінченню першого року навчання в навчально-тренувальній групі (13-14 років).
7. Визначання ігрового амплуа юних ватерполістів найбільш доцільно проводити у віці 13-14 років. До цього вікового періоду істотних розходжень у структурі спеціальної підготовленості спортсменів залежно від ігрового амплуа практично не виявляється.
8. Визначати ігрове амплуа у водному поло дозволяє розроблена нами методика, яка включає 33 показника, що комплексно відображають рівень фізичного розвитку, спеціальну плавальну і технічну підготовленість. Ігрове амплуа спортсмена визначається максимальним значенням, набраним в одній із класифікаційних функцій.
9. Бальний спосіб визначення ігрового амплуа у водному поло дозволяє з високим ступенем вірогідності визначати ігрову спеціалізацію ватерполістів за п’ятьма параметрами структури спеціальної підготовленості, якими є: довжина руки, «10 м на спині», «плавальний спецтест», «точність основного кидка з місця», «точність основного кидка з ходу».