ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ (1992-2003 рр.)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

МУСІЄНКО ДЕНИС ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 7.038.6 (477)

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ (1992-2003 рр.)

Спеціальність 17.00.01 - теорія та історія культури.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
доктор філософських наук, профессор
Танчер Віктор Володимирович

Київ 2006

Вступ с.3

Розділ І.Історіографія, джерельна база та методологія
дослідження с.10
Висновки до розділу с.23
Розділ ІІ. Комунікативна культура та постмодерністські
параметри її виміру с.25
2.1 Комунікативна культура як інтегральний чинник суспільного
буття с.25
2.2.Постмодерністська концептуалізація сучасних
соціокультурних процесів с.38
Висновки до розділу с.69
Розділ ІІІ. Від комунікативної модерн-культури до
культури постмодерної: туризм в Україні як носій
і чинник комунікативної культури с.71
3.1.Туризм радянського періоду як відбиток
особливостей комунікативної культури модерного типу с.71
3.2.Правове і адміністративне забезпечення розвитку туризму
в Україні часів незалежності як чинники впливу на
комунікативну культуру с.96
3.3.Особливості сучасного розвитку туризму в Україні та
їх вплив на комунікативну культуру с.122
Висновки до розділу с.148
Висновки с.151
Список використаних джерел і літератури с.155

ВСТУП

Актуальність дослідження. Українське суспільство, стрімко змінюючись протягом півтора десятиріччя, ставить перед гуманітарними науками багато проблем, для вирішення яких необхідні уточнення понятійного апарату та наукової методології відповідно до нової соціокультурної реальності.
Радикальні трансформаційні процеси в Україні мають парадигмальний характер не тільки у політиці чи економіці, а й в культурі, яка, відповідно до нових соціально-економічних реалій, трансформується в усіх своїх складових, набуваючи принципово нових ознак. Цей період української історії корелюється з тим, що в Західному Світі сьогодні визначається як доба постмодерну, або постмодернізму.
Складовою культури, в якій виразно виявляється специфіка постмодернізму, є комунікативна культура, що формується на основі конкретно-історичних імперативів спілкування і відображає суспільні цінності та їх ієрархію. Одним із видів історичної практики, в якій особливості трансформації комунікативної культури виявляються найбільш яскраво, є туризм.
Туризм набув поширення за певних економічних, політичних і соціальних умов: підвищення матеріально-економічного рівня, вивільнення часу для рекреації і відпочинку, розвиток транспортної і готельної інфраструктури, сприятливого політичного клімату тощо. Саме на кінець ХХ початок ХХІ століття припадає справжній апогей розвитку туризму. Одним із чинників цих процесів є комунікативна культура, її відкритий і толерантний характер.
Зазнаючи впливу комунікативної культури, туризм впливає на неї в тих зонах, де відбувається зустріч культур, міжкультурна комунікація. Чим більш інтенсивними стають контакти суб’єктів, носіїв певних культурних ідентифікацій, тим глибше усвідомлюється специфіка постмодерністського світу його мультикультурності, плюральності, тим активніше утверджуються притаманні йому принципи культурної відкритості і толерантності. Особливо це важливо у сфері туризму, що є не примусовою, а максимальною вивільненою від соціальної регламентації культурною комунікацією.
Наукова рефлексія цієї, постмодерністської за своїм характером трансформації ще потребує свого дослідження, оскільки комунікативна культура України, зокрема пострадянського етапу її розвитку, ще не була самостійним предметом наукового дослідження.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається недослідженістю проблеми трансформації комунікативної культури в Україні пострадянського періоду у вітчизняній історичній науці. Особливого значення вона набуває в умовах незалежності України, коли кроскультурні комунікації посилюються після падіння залізної завіси і розпаду Радянського Союзу. Водночас у цей період Україна, з точки зору глобальних парадигмальних вимірів станів людства, входить до глобальної онтологічної парадигми постмодерного суспільства. Відбувається переорієнтація суспільства на рейки постіндустрійного, а культури постмодерністського типу .
Комунікація як феномен і як онтологічна характеристика є предметом філософії, особливо сучасної. Проте, комунікативна культура як така ще тільки входить у коло актуальної наукової проблематики. Все це вимагає визначення цього поняття в його суто культурологічному сенсі і власне культурологічної структуризації предмету та напрямів його дослідження.
Багатовекторність комунікативної культури потребує уточнення історичної практики, в контексті якої буде розглядатися комунікативна культура і з’ясовуватися характер її трансформації. Дисертант конкретизує предмет дисертаційного дослідження, звкртаючись до комунікативної культури в контексті туризму. Цей вид історичної практики зацікавлює тим, що в ній поєднуються кілька аспектів, адже зустріч культур завжди відбувалася (до ери інформаційних технологій) внаслідок просторового переміщення тобто подорожей. Туризм це сучасне оформлення (соціальний інститут) переміщення (подорожей) суб’єктів (носіїв) культурної комунікації. Саме в цьому виді соціальної активності яскраво виявляє себе комунікативна культура кінця ХХ- початку ХХІ століття, час найвищої туристської активності, зумовленої комплексом економічних, соціальних, транспортних, геополітичних інтелектуальних та інших чинників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах державної програми Концептуальні напрямки щодо розвитку культури” - Постанова Кабінету Міністрів від 26.06.1997р. - та відповідно до тематичного плану наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв. Матеріали дисертаційного дослідження є складовою навчальних курсів: Теорія культури”, „Соціологія культури”, Історія української культури”.
Хронологічні і географічні межі дослідження. Хронологічні межі дослідження (1992-2003 рр.) зумовлені тим, що саме у цей період внаслідок радикальної зміни геополітичної ситуації відбувається трансформація культури українського суспільства, у тому числі її комунікативної складової, у бік відкритості і зростаючої готовності до сприйняття культурних новацій, утвердження принципу культурного плюралізму. 1992 рік розглядається як початок такої трансформації, у зв’язку з тим, що особливість туристичної діяльності, в контексті якої розглядається комунікативна культура, полягає у її циклічному характері, пік якої припадає, зважаючи на географічні особливості України, на літній сезон 1991 року, що відбувся ще в межах радянської системи.
Крім того, у процесі дисертаційнго дослідження було включено матеріал, що відноситься до 2004 року, зокрема там, де цього вимагала логіка наукового пошуку. Це стосується даних про розвиток туризму в Україні протягом 2004 року, що дозволяють більш репрезентативно довести гіпотезу про постмодерністський характер трансформації комунікативної культури в Україні.
Географічні межі дисертаційного дослідження охоплюють всю сучасну Україну, оскільки характер трансформації комунікативної культури має в цілому універсальні ознаки, як і залучення всіх без винятку областей, м. Києва і м. Севастополя до туристичної діяльності як туристично-рекреаційних територій України.
Джерельна база дослідження. Характер дослідження багато в чому зумовив зміст та обсяг джерел. Було використано документи, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України у м. Києві (ЦДАВО України), а також обласних архівів. Залучено офіційні матеріали, у тому числі із законодавчого забезпечення економічної і адміністративної діяльності в сфері туризму. Дотримання принципу об’єктивності дослідження зумовило використання статистичних та інформаційних збірників і довідників.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертації становлять: системно-функціональний підхід, логічний аналіз структурних елементів комунікативної культури у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, а також універсальні науково-дослідницькі принципи об’єктивності, історизму. У процесі роботи використовувалися проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, історико-порівняльний, історико-генетичний, статистико-аналітичний та описовий методи.
Мета дослідження: визначити постмодерністський характер еволюції комунікаційної культури України за роки незалежності (1992-2003 рр.) в контексті розвитку туризму.
Для досягнення мети дослідження розв’язано такі науково-дослідні завдання:
- проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;
- уточнити особливості культурологічного змісту понять „комунікативна культура” і „міжкультурна комунікація”;
- визначити постмодерністські параметри виміру комунікативної культури;
- виявити особливості прояву комунікативної культури модерного типу в туризмі радянського періоду;
- проаналізувати правове й адміністративне забезпечення розвитку туризму в Україні часів незалежності як чинників опосередкованого впливу на трансформацію комунікативної культури;
- на основі аналізу особливостей сучасного розвитку туризму в Україні визначити їх вплив на постмодерністський характер трансформації комунікативної культури.
Об’єктом дослідження є комунікативна культура в сучасній Україні.
Предметом дослідження є комунікативна культура сучасної України в контексті розвитку туризму з точки зору постмодерністського характеру її трансформації.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
- з’ясовано стан наукової розробки теми;
- уточнено поняття „комунікативна культура” і „міжкультурна комунікація”;
- визначено постмодерністські параметри виміру комунікативної культури;
- виявлено особливості прояву комунікативної культури модерного типу в туризмі радянського періоду;
- проаналізовано правове й адміністративне забезпечення розвитку туризму в Україні часів незалежності як чинників опосередкованого впливу на комунікативну культуру;
- на основі аналізу особливостей сучасного розвитку іноземного туризму в Україні визначено їх вплив на постмодерністський характер трансформації комунікативної культури.
Практичне значення дослідження. Положення і висновки дисертації можуть бути використані для розв’язання подальших науково-дослідних завдань в галузі комунікативної культури в руслі історико-культурологічного підходу. Ідеї та висновки дисертації можуть бути застосовані також при розробці програм і проектів, спрямованих на розв’язання суперечностей розвитку комунікативної культури. Матеріал дисертаційної роботи стане інформаційним джерелом для підготовки праць з історії України, історії вітчизняної культури, для викладання гуманітарних і соціальних дисциплін у вищих навчальних закаладах.
Апробація дослідження. Положення та висновки дисертації були викладені у доповідях та виступах на наукових конференціях і теоретичних семінарах, а саме: Міжвузівська конференція "Нові концепції та сучасні підходи в підготовці кадрів культури" (11—12 квітня 2000, Київський Національний університет культури і мистецтв, Київ); Міжвузівська конференція "Дні науки" (26—27 квітня 2000, Національний технічний університет України, Київ); ІІ Всеукраїнська соціологічна конференція (19 квітня 2002, Київ); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Гуманізація вищої освіти" (4—7 липня 2003, Суми, Бердянськ); Науково-прогностична конференція "Людина — проект світу і смислу: життєтворчі орієнтири для освіти ХХІ століття" (24—25 листопада 2004, Київ).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у 12 одноосібних публікаціях автора, у тому числі 3 - у фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукової літератури з теми дисертації переконує, що питання розвитку комунікативної культури в контексті розвитку туризму в Україні зазначеного періоду, тим більше під кутом зору постмодерністської трансформації ще не досліджувалися.
2. Комунікативна культура є сукупністю відносно сталих параметрів спілкування і взаємодії суб’єктів в різноманітних модусах соціальної діяльності і наскрізною складовою соціокультурних процесів. В сучасних умовах вона часто відіграє роль системно утворюючого чинника, пов’язаного із специфікою постмодерністської доби останньої третини ХХ-початку ХХІ століття.
3. Поняття „постмодернізм” останнім часом поступово застосовується для позначення історичного періоду останньої третини ХХ- початку ХХІ століття. Постмодернізм відображає зміни в сучасному суспільстві, сутність яких полягає в демократизації культури, у відмові від так званої центрованості, тотальності як авторитарності. Все це формує ідеологію мультикультуралізму визнання паритетності різних культур і різних культурних дискурсів. Накопичення цих елементів відбувається і в дискурсі такого феномену, як комунікативна культура.
4. Проявом такої комунікації є спілкування в контексті зустрічі носіїв різних етнічних і геополітичних ідентифікацій, що на сьогодні відбувається в контексті туризму. Доведено, що парадигма комунікативної культури радянського періоду відповідає культурі модерного типу, з притаманними їй тотальністю і претензією на гегемонію уніфікованості, яка виявляє себе в заідеологізованому характері туризму радянського періоду. На основі аналізу архівних та опублікованих матеріалів доведено, що туризм, у тому числі іноземний та зарубіжний, перебував під пильним контролем комуністичної партії та радянського уряду і був своєрідним засобом ідеологічного протистояння та ідейного впливу.
Для досягнення цієї мети використовувалися адміністративні і фінансові механізми: обмеження свободи пересування як для українських громадян, так і для іноземних туристів шляхом визначених туристичних маршрутів і групового характеру туристичних подорожей; обмежене поширення туристичних путівок серед радянських громадян та добір кандидатів для закордонних поїздок за соціальними, ідейно-політичними критеріями, а також обмеження обміну рублів на валюту. Ці механізми дозволяти відфільтровувати комунікацію радянських та іноземних громадян.
5. Розвитку туризму в Україні пострадянського періоду сприяло законодавство як загальнодержавного, так і регіонального рівнів, що виявилося в стимулюванні економіки регіону, транспортної і готельної інфраструктури, у створенні умов безпеки та комфорту для туристів. Спрощення пропускних процедур і візового режиму безпосередньо спричинили позитивні тенденції розвитку туризму і опосередковано удосконаленне комунікативної культури, інтенсифікуючи міжкультурні комунікації.
6. За роки незалежності України розвиток туризму відбувався не рівномірно поступально, він мав свої кризові періоди і періоди піднесення. Аналіз динаміки туристичних потоків в’їздного туризму підтвердив це. Відповідно, можна виділити: перший період після розпаду СРСР до 1998 р. включно час поступового відродження в’їзного туризму в Україну і його зростання; другий етап - 1999-2003 роки - характеризується різким спадом 1999 р. і нове піднесення, різкий спад 1999 р. став наслідком обвалу рубля у Росії (серпень 1998).
Поступове пожвавлення іноземного туризму на другому етапі відбувалося на якісно нових засадах. Різке зменшення кількості іноземних туристів з Росії змусило українських туроператорів виходити на нові сегменти міжнародного туристичного ринку. Висновок про поступову переорієнтацію на туристів з далекого зарубіжжя підтверджує позитивна динаміка іноземного туризму в Україну з таких країн, як Німеччина, Польща, Велика Британія, Ізраїль, Італія, Іспанія, Франція, Туреччина.
Ще одним показником стає диференціація туристів за характером поїздок в Україну. Якщо за радянських часів переважав майже виключно організований туризм, то за часів незалежності зростає приватний туризм, що свідчить структурний аналіз потоків іноземних туристів до України. Зростання приватного туризму, або приватних поїздок, означає і поліваріантність комунікативних контактів, в які вступає на території України іноземний турист.
7. Про трансформацію комунікативної культури свідчить і динаміка кількісного зростання друкованих видань України туристичного спрямування, що значною мірою мають рекламне-інформаційне призначення і є важливими каналами опосередкованої комунікації. Так, видання урізноманітнюються залежно від того, якою мовою вони видаються, зростає якість поліграфічного оформлення, змінюється сам характер рекламного звернення. Подання інформації свідчить про намагання „розмовляти” мовою тих „культурних кодів”, зрозумілих туристам. Розширюючи читацьку аудиторію потенційних іноземних туристів, видання сприяють не тільки їх ознайомленню з туристично-рекреаційними можливостями України і збільшенню туристичних потоків, а й впливають на трансформаційні процеси комунікативної культури в контексті туризму, надаючи їй постмодерністських ознак відкритості, толерантності, мультикультурності.
Опосередкованим показником змін комунікативної культури в контексті туризму в Україні є й розвиток туристичної інфраструктури: засобів тимчасового розміщення, санаторно-курортних закладів, підвищення рівня комфортності та сервісу.
8. Ці показники відображають суттєві зміни світоглядних орієнтирів комунікативної культури українського суспільства і свідчать про поступовий перехід до відкритості і толерантності, визнання мультикультурних визначень особистості і більшу готовність до комунікації з представниками інших культурних ідентифікацій, що є ознакою постмодерністського виміру комунікативної культури, тобто свідчить про постмодерністський характер її трансформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Антоненко В.Г. Місце міжнародного туризму у взаємодії і взаємозбагаченні культур. // Філософія і культурологія туризму. К., 2001 С. 109-120.
2. Антонов В.И. Семиотика культуры. Улан-Уде, ВСГТУ, 2001. 193 с.
3. Арсеньєв А.С. Паломництво предтеча розвитку туризму на Чернігівщині. // Туристично-краєзнавчі дослідження. Вип. 1, ч. 2. К., 1998. С. 129-137.
4. Арт-терапия в эпоху постмодернизма: Сб. научн. тр. СПб: Речь, Семантика 2002. 221 с.
5. Бауман З. Философия и постмодернистская социология. // Вопр. философии. 1993. - №3. - С. 36-45.
6. Бачинин В.А. Сорок три тезиса на пути от классики к постмодерну. Социодинамика взаимодействий традиций и новаций. // Традиции и новации в современных философских дискурсах. Материалы круглого стола (8 июня 2001, Санкт-Петербург). Серия „Symposium”. — СПб.: Санкт-Петербургское философ. общ-во, 2001. - Вып. 14. - С. 14-26.
7. Бгажноков Б.Х. Коммуникативное поведение и культура (К определению предмета этнографии общения). - М., 1978.
8. Бездрабко В.В. Журнал „Краєзнавство” та його роль у розвитку історичних регіональних досліджень 1920-1930-х рр.: Автореф... дис. канд. істор наук НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. К., 2000. 19 с.
9. Боас Ф. Ум первобытного человека. М.-Л., 1926.
10. Бодрийяр Ж. Система вещей. - М., 1995. - С. 135-163.
11. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. - Екатеринбург, 2000.
12. Буравченков А.О., Гаврилишин І.П. Культура і туризм: взаємозалежність, взаємодія і збагачення. // Культура на зламі тисячоліть: Збірник наукових статей. Ч.1 К., 1996. - С. 91-102.
13. Бурдье П. Социология политики. - М.: Socio-Logos, 1993. — 336 с.
14.Бутенко И.А. Постмодернизм как реальность, данная нам в ощущениях. // Социологические исследования. - 2000. - № 4. - С. 3-11.
15. Ващенко Н.П., Горохова О.В. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму. // Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах. Зб. наукових праць. К., 2001. С.48-51.
16. Вельш В. „Постмодерн”: Генеалогия и значение одного спорного понятия. // Путь. —1992. — № 1.
17. Весь мир в кармане. Украинская туристическая газета. - 2003. - № 109, апрель.
18. Весь мир в кармане. Украинская туристическая газета. - 2003. - № 114, сентябрь.
19. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. - К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
20. Вояж плюс. - №1. январь, 2003.
21. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. — К.: Четверта хвиля, 2001. — 424 с.
22. Гаврилюк С.В. Краєзнавча й екскурсійна діяльність церковних братств Волині наприкінці ХІХ ст. // З історії вітчизняного туризму. К., 1997. С. 39-44.
23. Гердер И.Г. Идеи философии истории человечества. — М.: Наука, 1977.
24. Глобус. Туристичний журнал. №2, Листопад, 2003.
25. Горський С.В. Туризм як предмет соціологічного дослідження. // Наукові записки КІТЕП. - Вип. 1. - К.: УЦДК, 2001 - С. 99-105.
26. Гостиничний бизнес. - №1. -2000.
27. Гостиничный и ресторанный бизнес. - №2 (5), 2001.
28. Готелі України від „А” до „Я”. Випуск перший. Київ, 2003. 272 с.
29. Григорович-Барський В. Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік. К.: Основи, 2000.
30. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транскультурний феномен: естетичний аналіз. Дис. докт. філос.наук. 09.00.08.- К., 2002. 395 с.
31. Гуссерль Е. Кризис европейского человечества и философия. // Вопросы философии. — 1986. — № 3. — С. 101—106.
32. Гуссерль Э. Логические исследования: Пролегомены к чистой логике. — К.: Вентури, 1995. — 256 с.
33. Дашкевич Я. Постмодернізм та українська історична наука. Українські проблеми. -1999.- №1/2. С.109-119.
34. Дворниченко В.В. Развитие туризма в СССР в 1917-1983 гг. М.: Турист, 1985. 86 с.
35. Державна програма розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 583 К.:2001. 29 с.
36. Деррида Ж. Письмо к японскому другу // Вопр. философии. — 1992. — № 4. — С. 53—57.
37. Дианова В.М. Постмодернизм как феномен культуры // Введение в культурологию. / Под ред. Ю.Н. Солонина, Е.Г. Соколова. — СПб.: Петропополис, 2003. — С.125—130.
38. Дильтей В. Описательная психология. — СПб., 1996.
39. Заржевский С.Г. Организационная культура в современной России. Автореф канд. філос. Наук. М.,1997. - 19 с.
40. З історії вітчизняного туризму. Зб. наук. статей.- К.: ФПУ, Інститут туризму, 1997. 280 с.
41. Зінченко В.А. Молодіжний туризм в Українській РСР у 70-80-х рр. ХХ ст. Дис....канд істор.наук Донецький національний університет Донецьк, 2003.
42. Зорин И.В.,Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. М.: Финансы и статистика, 2003. 368с.
43. Зыбайлов Л.К., Шапинский В.А. Постмодернизм. — М.: Прометей, 1993. — С. 55—82.
44. Ивбулис В.Я. От модернизма к постмодернизму. // Вопросы философии. — 1989. — № 9. — С. 256—261.
45. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Посмодернизм. М.: Интрада, 1996. 256 с.
46. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. — М.: Интрада, 1998.
47. Иноземцев В.Л. Современный постмодернизм: конец социального или вырождение социологии. // Вопр. философии. — 1998. — № 9.
48. Ионин Л. Г. Социология культуры. — М.: Логос, 1996. — 280 с.
49. Квартальнов В.А. Туризм: теорія и практика. Избранные труды: в 5 тт. - Т. 1. Гуманитарные проблемы развития туризма: история и современность. М.: Финансы и статистика, 1998. 192 с.
50. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика. Избранные труди: в 5тт. - Т.4 Иностранный туризм. М.: Финансы и статистика, 1998. 312 с.
51. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Орбиты «Спутника»: Из истории молодежного туризма. К.: Молодь, 1987. 152 с.
52. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность. К.: Вища школа, 1989. - 342 с.
53. Клещев А.Г. Развитие корпоративной культуры фирмы. Кострома: Знание, 1999.
54. Клуб туриста. - №1, квітень, 2003.
55. Ковалюк Р. Українська мандрівка в Галичині у ХІХ ст. // З історії вітчизняного туризму. Зб. наукових статей. К., 1997. С.32-37.
56. Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. К.: Ваклер, 1996. - С.213-294.
57. Конституція України. Київ, 1997.
58. Королько В.Г.Основи Паблик рилейшнз К.: „Реф-бук, „Ваклер”, 2000. - 527 с.
59. Крючков А.А. История международного и отечественного туризма. М.:НОУ «Луч», 1999. 94 с.
60. Кузин Ф.А. Культура делового общения. М.,1997.
61. Кульбицкий Я.Л., Кутузова И.А., Савватеева Д.И., Усовская Э.А. Проблемы теории культуры. — Мн.: БелНИУФЭ, 1998.
62. Культура: теория и проблемы. / Т.Ф. Кузнецова, В.М. Межуев, И.О. Шайтанов и др. — М.: Наука, 1995.
63. Курбатов В.И. Стратегия делового успеха. Ростов-на-Дону, Феникс, 1995. - 413 с.
64. Курбатов В.И. Как успешно провести переговоры. - Ростов-на-Дону, Феникс, Москва, «Зевс», 1997. 252 с.
65. Кутырев В. А. Пост-пред-гипер-контр-модернизм: концы и начала. // Вопросы философии. — 1998. — № 5.
66. Лайон Д. Інформаційне суспільство: Проблеми та ілюзії // Сучасна зарубіжна філософія. — К., 1996. — С. 362—380.
67. Леви-Строс К. Первобытное мышление. — М.: Республика, 1994. — 384 с.
68. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М.,1983.
69. Легенький Ю.Г. Философия моды ХХ столетия. К.: КНУКіМ, 2003. 298с.
70. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. — СПб.: Алетейя, 1998. — 159 с.
71. Лич Е. Культура и коммуникация. Логика взаимосвязи символов. М.: Издательская фирма „Восточная література” РАН, 2001. -141 с.
72. Лосев А.Ф. Миф — Число — Сущность. — М.: Мысль, 1994. — 919 с.
73. Лук’янець В.С. Постмодернистскоє мышление мышление ХХІ века? //Totallogy. Постнекласичні дослідження К.:ЦГО НАН України. 1995.
74. Лук’янець В.С. Постмодерн: проблема буття культури. // Феномен української культури: методологічні засади дослідження. К., 1996.
75. Лук’янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. — К.: Абрис, 1998. — 252 с.
76. Луцький Я.В. Історія туризму в Галичині до 1939 р. З історії вітчизняного туризму К., 1997. С. 66-75.
77. Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию. М.: Дело,1999.
78. Любовець О.М. Актуальні проблеми історії розвитку туризму на українських землях. // Філософія і культурологія туризму. К., 2001. С. 90-99.
79. Максименко С.В. Туристическая деятельность: международно-правовие аспекти. Одеса, 2001. 175 с.
80. Маньковськая Н.Б. Эстетика постмодернизма. СПб.: Алетейя, 2000. 346с.
81. Меднікова Г.С. Мистецтво постмодернізму як фактор адаптації особистості. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001. — 240 с.
82. Мєднікова Г.С. Українська та зарубіжна культура ХХ століття. К.: Знання, 2002.
83. Межкультурная коммуникация на рубеже веков. Материалы конференции. Пермский гос. университет. Пермь, 2000.
84. Меридиан. Бортовий журнал Аеросвіт. - № 4, 2000.
85. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. - № 5, 2000.
86. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. - № 1 (37), 2000.
87. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. - № 1 (43), 2002.
88. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. - № 3 (49), 2002 р., стор. 87
89. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. - № 6 (48), 2002.
90. Міжнародний туризм. Журнал про мандрівки та відпочинок. 2005. - №.2.
91. Міжнародний туризм. Каталог турів. - №3, 2003
92. Мид М. Культура и мир детства. М.: Наука, 1988.
93. Миколаївський обласний архів. Ф.3,оп.36,спр.35
94. Миколаївський обласний архів. Ф.7,оп.80,спр.82
95. Морган Л.Н. Лига ходеносауни, или ирокезов М.; Наука,1983
96. Мусана М.О. Омуш. Стратегія диверсифікованого розвитку туристського комплексу в регіональній економіці. Автореферат ...кан. ек. наук. Харків, 2003.
97. Найн А.Я. Культура делового общения. - Челябинск,1997.
98. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. — М.: Academia, 1999. — 640 с.
99.Новости турбизнеса - №1, октябрь, 2003.
100. Очерки по истории теоретической социологии XX столетия / Ю.Н. Давыдов, А.Б. Гофман, А.Д. Ковалев и др. — М.: Наука, 1994.
101. Павловская А.В. Россия и Америка. Проблеми общения культур. -М.1998.
102. Партійний архів Миколаївського обласного комітету КП України Ф.3, оп.38,спр.47 -34 арк.
103. Партійний архів Миколаївського обласного комітету КП України Ф.7, оп.80,спр.82 -90 арк.
104. Пархоменко Т.С. Туристський імідж України та концепція його позиціювання на міжнародному ринку туристських послуг. //Наукові записки КІТЕП. Вип.1.- К.:УЦДК,2001- с.117-123.
105. Пархоменко Т.С. Туризм в контексті геополітики. // Наукові записки КІТЕП. - Вип.2.- К.: Знання України, 2002. - С.23-29.
106. Пархоменко Т.С. Антропологія туризму. // Філософія туризму К.: Кондор, 2004 С.57-65.
107. Персикова Т.Н. Межкультурная коммуникация и корпоративная культура. М.: Логос, 2004. 224 с.
108. Побєдоносцева І.Є. Телевізійний дискурс у культурному просторі постмодернізму: Дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.04 / Київський національний ун-т театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. — К., 2005. — 19 с.
109. Політична історія України. ХХ століття т.6.Від тоталітаризму до демократії (1945-2002). К.: Генеза, 2003. 690 с.
110. Політологічний енциклопедичний словник К.: Генеза, 1997.
111. Попович С.І. Соціально-економічні передумови розвитку туризму в Україні та розширення його інфраструктури в 60х першій половині 80-х рр.(на прикладі профспілкового туризму). // З історії вітчизняного туризму. Збірник наукових статей. К.: Інститут туризму ФПУ,1997. С.115-120.
112. Попович С.І. Соціально-економічні передумови розвитку туризму в Україні в 60 х першій половині 80-хрр Автореферат канд. дис....іст. наук. К., 1998.
113. Порядок оформлення документов иностранним туристам для поездки в Крим с получением визового разрешения для в” езда в Украину с целью туризма сроком до 8 суток в аеропорту „Сімферополь” - Український туристичний вісник Жовтень 2003. С.25.
114. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки” від 15.10.03 р. - № 1609.
115. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 410 Про порядок оформлення документів іноземним туристам Український туристичний вісник жовтень 2003р.
116. Постмодернизм и культура: Материалы круглого стола // Вопр. философии. — 1993. — № 3. — С. 3—16.
117. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз, или Как успешно управлять обществоенним мнением. М.: Центр,1998. 352 с.
118. Почепцов Г.Г. Как становятся президентами. Избирательные технологии ХХ века. К.: Знання, 1999. 380 с.
119. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні” К.: Юрінком Інтер, 2002. 629 с.
120. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. — М.: Прогресс, 1986. — 432 с.
121. Про стан та перспективи розвитку туризму в України” (інформаційно- аналітичний матеріал до парламентських слухань). К.: Держтурадміністрація України, 2000.
122. Рассел Б. Історія західного мислення. — К.: Основи, 1995. — 754 с.
123. Рашковский Е. Постмодерн: культурная революция или культурная контрреволюция? // Мировая экономика и междунар. отношения. — 1999. — № 9. — С. 46—53.
124. Рєдклифф-Браун А.Р. Структура и функция в примитивном обществе. Очерки и лекции. М.;Издательская фирма «Восточная литература» РАН,2001.
125. Розвиток туризму в Україні: Проблеми і перспективи. - Зб. наук ст. К.: ІВЦ «Слов’янський діалог», 1995 244 с.
126. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про Заходи щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму” від 27.06.2003 р. № 390-р.
127. Ромат Е. Реклама.- К.: ИСИО Украині НВФ «Студцентр», 1996. 212 с.
128. Рорти Р. Прагматизм без метода // Логос. — 1996. — № 8.
129. Рорти Р.Философия и будущее человечества. // Вопросы философии. 1994. - № 6. С.29-34.
130. Сборник нормативных актов по вопросам иностранного туризма в СССР. М.: Международные отношения, 1969. 764 с.
131. Сборник нормативных актов по вопросам иностранного туризма в СССР. М.:Институт повишения квалификации Госкоминтуриста СССР,1988. ч.ІІ.- 596с.
132. Синдбад путешественник. Ежемесячний рекламно-информацийний каталог. Июнь, 2003.
133. Ситниченко Л.А. Человеческое общение в интерпретациях К.:Наукова думка,1990. 108с.
134. Скоропатова И. С. Русская постмодернистская литература. — М.: Флинта: Наука, 2001. — 608 с.
135. Слободян П.М. Деятельность КПСС по совершенствованию работы туристско-экскурсионных учреждений в условиях перестройки советского общества (На материалах партийных организаций Украины 80-е годы): автореферат дисертации канд..ист.наук: Киев, ВПШ.- К.,1989. 25 с.
136. Слободян П.М. Актуальні проблеми розвитку внутрішнього туризму //туристично-краєзнавчі дослідження. - Вип.1. - Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Туризм в Україні: економіка та культура”, ч.1 К.,1998.
137. Соболь О.М. Постмодерністская волна в философии Запада. // История философии и культуры К.: Наукова думка. 1991.
138. Соболь О.М. Постмодерн: філософські і культурні виміри. // Філософська та соціологічна думка -1992. - № 8 С.48-63.
139. Соболь О. М. Постмодерн та майбутнє філософії. — К.: Наукова думка, 1997. — 187 с.
140. Соколова М.В. История туризма. М.: Мастерство, 2002. 352 с.
141. Спивак В.А. Корпоративная культура. СПб.:Питер,2001
142. Стародубцева Л. Архітектура постмодернізму К.:1998
143. Странник. Журнал профессиональних путешественников. - №9 (51),2002
144. Странник. Журнал профессиональних путешественников. - №1 (56).2