ПОСЯГАННЯ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕВІРКИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВЧИНЕНІ АБО ПІДГОТОВЛЮВАНІ ЗЛОЧИНИ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

ЮШИНА ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.36:343.123.1(477)

ПОСЯГАННЯ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕВІРКИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВЧИНЕНІ АБО ПІДГОТОВЛЮВАНІ ЗЛОЧИНИ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Фесенко Євгеній Володимирович

Луганськ – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Поняття та система злочинів проти правосуддя. Сутність, завдання та значущість діяльності співробітників правоохоронних органів щодо розгляду та прийняття рішень по заявам і повідомленням про вчинені або підготовлювані злочини

12
1.1. Поняття та система злочинів проти правосуддя 12
1.2. Сутність, завдання та значущість діяльності співробітників правоохоронних органів щодо розгляду та прийняття рішень по заявам і повідомленням про вчинені або підготовлювані злочини

30
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2 Об’єктивні ознаки суспільно-небезпечних посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини

46
2.1. Об’єкт посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини
46
2.2. Загальна характеристика об’єктивної сторони посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини

57
2.2.1. Об’єктивна сторона перешкоджання здійсненню правосуддя 62
2.2.2. Об’єктивна сторона перешкоджання з’явленню заявника, перекладача, спеціаліста, свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від подання заяви про вчинений або підготовлюваний злочин, давання показань, пояснень, висновків чи перекладу

82
2.2.3. Об’єктивна сторона примушування громадян до давання пояснень в процесі перевірки інформації про вчинені або підготовлювані злочини

105
2.2.4. Об’єктивна сторона розголошення даних матеріалів перевірки заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини
130
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ 3 Суб’єктивні ознаки посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини

145
3.1. Суб’єкт посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини
145
3.2. Суб’єктивна сторона посягань проти правосуддя, що вчинюються в процесі перевірки інформації про скоєні або підготовлювані злочини

153
Висновки до розділу 3 164
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
ДОДАТКИ 188

ВСТУП

Актуальність теми. У державі, що визначила однією із цілей свого розвитку інтеграцію в європейське співтовариство, на конституційному рівні проголосила себе правовою (ст. 1 Конституції України), правосуддя набуває особливого статусу як найважливіший гарант дотримання прав і свобод людини й громадянина.
Водночас, виконуючи настільки важливу роль, і саме правосуддя в цілому, і кримінальне судочинство зокрема також потребують охорони, у тому числі за допомогою кримінально-правових норм, адже у сфері відносин на етапі перевірки заяв чи повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини аж ніяк не виключені діяння, що створюють перешкоди для виконання його завдань, суттєво обмежують законні права й інтереси учасників кримінального процесу або взагалі усувають передумови нормальної діяльності з відправлення правосуддя.
На цьому етапі співробітники правоохоронних органів, незважаючи на обмежений КПК України процесуальний інструментарій пізнання обставин вчиненого діяння, доходять до попереднього висновку про наявність або відсутність ознак складу злочину і приймають важливі рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні.
Про масштаби цієї роботи та деякі проблемні питання свідчать статистичні дані, згідно з якими кількість заяв і повідомлень про злочини за період 1996–2007 рр. збільшилася з 1 млн 806 тис. 419 до 2 млн 851 тис. 384, або на 63,3%. У 2008 р. до ОВС України надійшло більше ніж 2,8 млн заяв та повідомлень про злочини, а також 48 тис. звернень (скарг) громадян з приводу нереагування на них; 80 тис. постанов про відмову в порушенні кримінальної справи скасовані прокурорами. Згідно з даними Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ УМВС України в Луганській області, у 2011 р. надійшло 209 984 таких заяв і повідомлень, у 160 640 випадках у порушенні кримінальної справи відмовлено, 537 постанов скасовані прокурорами з одночасним порушенням кримінальної справи .
Діяльність щодо розгляду й прийняття рішень по заявах чи повідомленнях про злочини спрямована на виконання завдань кримінального судочинства як однієї з форм здійснення правосуддя, а саме: на охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь; швидке й повне розкриття злочинів; викриття винних з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності. У цій частині вони кореспондують й із завданнями кримінального права: охороною прав і свобод людини і громадянина, а також запобіганням злочинам.
Зазначена діяльність є кримінально-процесуальною, оскільки врегульована нормами КПК України. На цьому етапі не виключена можливість вчинення низки суспільно небезпечних діянь, що посягають на інтереси, цілі, завдання й авторитет правосуддя, на нормальну діяльність органів й осіб, які сприяють виконанню судом покладених на нього функцій.
До категорії суспільно небезпечних діянь, що можуть вчинятися на цьому етапі кримінального судочинства, слід віднести різні форми психічного й фізичного примушування заявника до відмови від подання до правоохоронного органу заяви про вчинений або підготовлюваний злочин чи до відкликання поданої заяви у справах приватного обвинувачення; перешкоджання здійсненню правосуддя шляхом незаконної відмови в порушенні кримінальної справи; розголошення даних матеріалів перевірки інформації про злочини; протиправний вплив на спеціаліста й перекладача з метою перешкоджання їх з’явленню до правоохоронного органу для участі в перевірці, примушування їх до відмови від давання висновків або здійснення перекладу, давання завідомо неправдивих висновків або неправильного перекладу; примушування заявника або очевидців до давання пояснень.
При цьому настання кримінальної відповідальності за вчинення низки таких діянь (зокрема, за розголошення даних матеріалів перевірки інформації про злочини, перешкоджання з’явленню заявника, перекладача, спеціаліста до правоохоронного органу, примушування до відмови від подання заяви, давання висновків, здійснення перекладу, давання завідомо неправдивих висновків або неправильного перекладу; погрози заподіяння тілесних ушкоджень, погрози застосування катування, викрадення або позбавлення волі людини) чинним законодавством узагалі не передбачено.
До питань кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя у своїх працях зверталися відомі вчені-правознавці: Ю.В. Александров, М.І. Бажанов, А.М. Бойко, В.І. Борисов, І.С. Власов, М.А. Гараніна, А.В. Галахова, О.С. Горелік, М.Н. Голоднюк, П.І. Гришаєв, С.А. Денисов, С.Є. Дідик, М.Й. Коржанський, Л.Л. Кругліков, Ю.І. Кулєшов, В.М. Кудрявцев, Я.М. Кульберг, Л.В. Лобанова, В.А. Мисливий, В.В. Мульченко, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, Н.А. Носкова, В.І. Осадчий, Ш.С. Рашковська, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, В.І. Тютюгін, І.М. Тяжкова, Є.В. Фесенко, А.І. Чучаєв та інші, праці яких є методологічною базою проведеного дослідження.
Останнім часом за близькою тематикою дослідження були захищені дисертації М.В. Сійплокі “Кримінально-правова характеристика притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності” і О.О. Вакулик “Незаконні дії як спосіб примушування давати показання”. Теоретичну основу дослідження становлять також праці вітчизняних і зарубіжних учених минулого й сьогодення в галузі теорії права, кримінального права і кримінального процесу, зокрема: С.А. Альперта, П.П. Андрушка, Ю.В. Бауліна, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.Г. Гончаренка, В.К. Грищука, Ю.М. Грошового, Н.О. Гуторової, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, В.С. Зеленецького, О.М. Костенка, Л.М. Кривоченко, В.Т. Маляренка, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, М.М. Михеєнка, А.А. Музики, М.І. Панова, А.В. Савченка, В.М. Тертишника, В.П. Тихого, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, Н.Н. Ярмиш, С.С. Яценка та ін.
Проте слід зазначити, що на дисертаційному рівні комплексний аналіз суспільно небезпечних посягань проти інтересів правосуддя на цьому специфічному етапі кримінального судочинства не проводився, а отже, кримінально-правові заходи запобігання їм дотепер теоретично не обґрунтовані, що й зумовило вибір теми та основні завдання дослідження.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р. Дисертацію виконано відповідно до Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2011 р., затвердженого на засіданні вченої ради (протокол від 24 грудня 2010 р. № 6), а також п. 37 додатка № 4, п. 7 додатка № 5, п. 138 додатка № 6 “Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років” (затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347).
Тема дисертації затверджена й уточнена вченою радою Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол від 26 січня 2007 р. № 15, протокол від 27 січня 2012 р. № 9).
Мета й задачі дослідження. Мета дослідження – визначення теоретичних підстав щодо доцільності взяття під кримінально-правову охорону регламентований ст. 97 КПК України етап перевірки інформації про вчинені або підготовлювані злочини та внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо оптимізації норм розділу ХVIII Особливої частини КК України “Злочини проти правосуддя” і практики їх застосування.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– дослідити поняття та систему злочинів проти правосуддя;
– з’ясувати суть, завдання, значущість і специфічні ознаки діяльності співробітників правоохоронних органів з розгляду й прийняття рішень по заявах чи повідомленнях про вчинені або підготовлювані злочини;
– встановити об’єктивні й суб’єктивні ознаки суспільно небезпечних діянь, що вчинюються на цьому етапі, а також обґрунтованість позиції законодавця, який не передбачив кримінальної відповідальності за їх вчинення;
– визначити ступінь кримінально-правового захисту прав і особистої безпеки учасників кримінального процесу та інших осіб, які залучаються до діяльності з перевірки інформації про вчинені або підготовлювані злочини;
– сформулювати й обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства та практики його застосування.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів прокуратури, досудового слідства, дізнання, а також осіб, які сприяють зазначеній діяльності на етапі розгляду та вирішення заяв чи повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини.
Предмет дослідження – посягання проти правосуддя, що здійснюються в процесі перевірки інформації про вчинені або підготовлювані злочини.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження в роботі використано такі загальнонаукові й спеціальні наукові методи: історичний – для вивчення генези кримінального законодавства України про відповідальність за злочини проти правосуддя; порівняльно-правовий – для порівняння положень КК і КПК України, приписів зарубіжного законодавства з метою виявлення та врахування позитивного досвіду доцільності взяття під кримінально-правовий захист аналізований етап кримінального судочинства; системно-структурний – для аналізу ознак основних складів злочинів, передбачених ст. 373, 376–378, 384–387 КК України, а також їх кваліфікуючих ознак; формально-юридичний (догматичний) – для встановлення змісту кримінально-правових і кримінально-процесуальних понять, які застосовуються при регламентації діяльності з перевірки інформації про злочини, а також при кваліфікації злочинів проти правосуддя; соціологічний – для дослідження матеріалів правозастосовної практики, опрацювання статистичних даних та анкетування працівників правозастосовних органів.
Емпіричну базу дослідження становлять: 200 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи за період з 1 січня 2007 р. до 1 липня 2011 р.; статистична інформація, надана Департаментом інформаційних технологій МВС України та Державною судовою адміністрацією України; матеріали слідчої й судової статистики щодо злочинів проти правосуддя та у сфері службової діяльності, результати анкетування 120 працівників правоохоронних органів Луганської й Донецької областей.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених із загальної теорії права, кримінального права, кримінально-процесуального права, а також енциклопедично-довідкова література. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство нашої країни, інші нормативно-правові акти, а також постанови Пленуму Верховного Суду України та проект Кримінально-процесуального кодексу, внесений Президентом України до розгляду Верховною Радою України 13 січня 2012 р. № 9700.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, що обґрунтовує необхідність взяття під кримінально-правову охорону діяльність органів і осіб, які сприяють суду у здійсненні функції правосуддя на етапі перевірки інформації про вчинені або підготовлювані злочини.
До найбільш важливих результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі концептуальні положення:
уперше:
– обґрунтовано доцільність доповнення розділу ХVIII Особливої частини КК України “Злочини проти правосуддя” нормою, що передбачає відповідальність за перешкоджання здійсненню правосуддя службовими особами правоохоронних органів. Формами діянь, що утворюють об’єктивну сторону цього злочину, визначено завідомо незаконні: а) відмову в порушенні кримінальної справи; б) закриття кримінальної справи; в) зупинення кримінальної справи; г) скасування прокурором постанови про порушення кримінальної справи; д) відмову в прийманні або ухилення від реєстрації заяв чи повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини;
– вказано на дисбаланс прав і обов’язків учасників кримінального судочинства залежно від стадії кримінального процесу. У разі вчинення заявником, перекладачем, спеціалістом протиправних дій вони визнаються суб’єктами злочинів проти правосуддя. За здійснення ж суспільно небезпечних діянь стосовно зазначених осіб кримінальна відповідальність статтями розділу ХVIII КК України не передбачена;
– обґрунтовано пропозицію щодо доцільності розширення кола потерпілих, зазначених у ст. 386, 377–378 КК України, шляхом включення до них заявника, перекладача й спеціаліста, що дасть змогу встановити однаковий рівень кримінально-правового захисту для всіх учасників кримінального судочинства незалежно від їх статусу;
– аргументовано необхідність доповнення об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 386 КК, такими видами психічного впливу на учасників кримінального процесу, як “погроза викрадення або позбавлення волі” та “погроза застосування катування”, що вбачаються за ступенем тяжкості більш суспільно небезпечними порівняно, наприклад, з погрозою знищення чи пошкодження майна;
– умотивовано доцільність розширення сфери дії ст. 373 і 387 КК шляхом викладення їх назв як “Примушування давати показання або пояснення” та “Розголошення даних досудового слідства, дізнання, матеріалів перевірки заяв чи повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини”. Внести відповідні доповнення до частин першої і другої цих статей, а частину другу ст. 373 КК доповнити кваліфікуючою ознакою “погроза застосування насильства чи катування”;
удосконалено:
– наукову концепцію, згідно з якою здійснювана від імені держави особливим колом уповноважених кримінально-процесуальним законом посадових осіб правоохоронних органів робота з розгляду та вирішення заяв чи повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини є специфічним етапом діяльності органів і осіб, які сприяють процесуальній діяльності суду з виконання функції правосуддя;
– положення, що на цьому етапі закладається правова гарантія здійснення правосуддя, оскільки призначенням зазначеної діяльності є встановлення наявності або відсутності у вчиненому діянні ознак складу злочину, а також що суспільна небезпека цих діянь полягає в перешкоджанні своєчасному розкриттю, припиненню й запобіганню злочинам;
– підхід, відповідно до якого примушування заявника й очевидців до давання пояснень і отримані в результаті неправомірного впливу відомості (інформація), зафіксовані в офіційних матеріалах перевірки, можуть спричинити й спричиняють прийняття незаконних рішень (постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову в її порушенні), чим заподіюється істотна шкода цілям, завданням і інтересам правосуддя;
– положення про те, що розголошення даних перевірки інформації про злочини здатне суттєво утруднити їх розкриття та припинення, перешкодити виявленню й фіксації доказів. Зібрана інформація може стати надбанням зацікавлених осіб, які можуть знищити сліди й знаряддя злочину, справити протиправний вплив на учасників кримінального процесу;
дістали подальшого розвитку:
– аргументи на користь того, що поняття шантажу в конструкції ст. 386 КК України, а саме “розголошення відомостей, що їх ганьблять”, доцільно привести у відповідність із більш універсальним законодавчим його формулюванням в інших нормах Особливої частини КК (ст. 189) і викласти як “розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці”;
– положення про заміну використовуваного законодавцем у конструкції об’єктивної сторони ст. 377–380, 386, 398–400 КК України словосполучення “їх близьких родичів” словосполученням “їх родичів або близьких їм осіб”, що дасть змогу істотно підвищити рівень правового захисту учасників кримінального судочинства від протиправного впливу зацікавлених осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення та висновки, включаючи надані пропозиції, можуть бути використані у:
правотворчості – при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України. Зокрема, підготовлену за результатами дисертаційного дослідження доповідну записку із пропозиціями, спрямованими на вдосконалювання КК України, було направлено до Верховної Ради України і, як випливає з листа Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 17 січня 2012 р. № 04-10/14-64, вони використовуватимуться в законотворчій діяльності;
правозастосовній діяльності – розроблені методичні рекомендації та пропозиції щодо кваліфікації злочинів, передбачених ст. 373, 376, 386–387, впроваджені в діяльність слідчих і прокурорів прокуратури Луганської області (акт впровадження від 23 грудня 2011 р.);
– навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів та проведенні навчальних занять з курсів “Кримінальне право. Особлива частина”, “Кваліфікація злочинів”, “Кримінальний процес” (акт впровадження в навчальний процес Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 1 лютого 2012 р.);
науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретичних проблем вивчення та протидії злочинам проти правосуддя.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дослідження, зокрема, доповідалися й обговорювалися на двох міжнародних науково-практичних конференціях: “Механізм кримінально-правового впливу: український та зарубіжний досвід” (м. Одеса, 2010 р.), “Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку” (Другі Донбаські правові читання) (м. Луганськ, 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в шести опублікованих працях, чотири з яких – статті в наукових фахових виданнях України, дві – матеріали науково-практичних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків і списку використаних джерел (148 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки, з яких основний текст – 173 сторінки, додатки – 15 сторінок, список використаних джерел – 14 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках викладено найважливіші результати проведеного дослідження щодо специфічних ознак діяльності з приймання, реєстрації й вирішення заяв та повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, її спрямованість на виконання завдань кримінального та кримінально-процесуального права. Проведене дослідження дає змогу сформулювати такі загальні висновки й пропозиції.
1. Аналіз поняття та системи злочинів проти правосуддя дав змогу зробити висновок, що під діяльністю щодо здійснення правосуддя в кримінальному праві розуміється не тільки діяльність суду, а й діяльність органів досудового слідства, прокуратури, дізнання, виконання призначеного судом покарання.
2. На підставі дослідження суті, завдань і значущості діяльності щодо розгляду та прийняття рішень по заявах чи повідомленнях про злочини визначено, що на цьому етапі кримінального процесу приймаються важливі процесуальні рішення й закладається правова гарантія здійснення правосуддя.
3. Аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак діянь, що можуть вчинюватися на цьому етапі, дав змогу віднести до категорії посягань проти правосуддя різні форми психічного й фізичного примушування заявника до відмови від подання заяви про вчинений або підготовлюваний злочин, перешкоджання здійсненню правосуддя шляхом завідомо незаконної відмови в порушенні кримінальної справи, розголошення даних матеріалів перевірки інформації про злочини, протиправний вплив з метою перешкоджання з’явленню заявника, спеціаліста, перекладача до правоохоронного органу, примушування до давання пояснень.
4. Вказано на необґрунтованість позиції законодавця, який не передбачив заходів кримінально-правової охорони заявника, спеціаліста, перекладача від протиправних посягань.
5. Запропоновано доповнити КК України ст. 372-1 і викласти її в такій редакції:
Стаття 372-1. Перешкоджання здійсненню правосуддя
1. Перешкоджання здійсненню правосуддя прокурором, слідчим, співробітником органу дізнання шляхом винесення завідомо незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи, зупинення кримінальної справи, завідомо незаконного скасування прокурором постанови про порушення кримінальної справи, відмови в прийманні або ухилення від реєстрації заяв, повідомлень, іншої інформації про вчинені або підготовлювані злочини, –
карається…
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, поєднані з фальсифікацією матеріалів кримінальної справи, матеріалів перевірки заяв, повідомлень, іншої інформації про вчинені або підготовлювані злочини, або такі, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, –
карається…
На підставі узагальнення думок учених-правознавців та результатів проведеного дослідження запропоновано також провести реконструкцію низки статей цього розділу й викласти їх у такій редакції:
Стаття 386. Перешкоджання з’явленню заявника, свідка, потерпілого, перекладача, спеціаліста, експерта, примушування їх до відмови від подання заяви, давання пояснень, показань, висновків, або перекладу.
Перешкоджання з’явленню заявника, свідка, потерпілого, перекладача, спеціаліста, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих і спеціальної тимчасової слідчої комісій Верховної Ради України, дізнання чи до прокурора, примушування їх до відмови від подання заяви про вчинений або підготовлюваний злочин, від давання пояснень, показань, висновків, перекладу, а також до давання завідомо неправдивих пояснень, показань, висновків, завідомо неправильного перекладу шляхом погрози вбивством, насильством, застосуванням катування, знищенням або пошкодженням майна, викраденням або позбавленням волі цих осіб, їх родичів або близьких їм осіб, або розголошенням відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці, або підкуп заявника, свідка, потерпілого, спеціаліста, експерта, перекладача з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за подану заяву, раніше дані показання чи пояснення, висновки або переклад, –
карається штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 373. Примушування давати показання або пояснення.
1. Примушування давати показання при допиті, а також пояснення шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання, досудове слідство, перевірку заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, –
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства, погрозою застосування насильства або катування або зі знущанням над особою, за відсутності ознак катування, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.
Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства, дізнання, матеріалів перевірки заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини.
1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, судді, даних досудового слідства, дізнання, матеріалів перевірки заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, –
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
2. Розголошення даних досудового слідства, дізнання, матеріалів перевірки заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, матеріалів тимчасових слідчих або спеціальної тимчасової слідчої комісій Верховної Ради України, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу, головою або членами вказаних комісій, незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві, дізнанні, перевірці заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, а також у роботі вказаних комісій, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, –
карається штрафом від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 376. Втручання в діяльність судових і правоохоронних органів.
1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися винесення неправосудного судового або незаконного процесуального рішення, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину або затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою зі свого службового становища, –
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя, присяжного, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, заявника, спеціаліста, перекладача.
1. Погроза вбивством, насильством, викраденням або позбавленням волі, застосуванням катування, знищенням або пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя, присяжного, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, заявника, спеціаліста, перекладача, а також щодо їх родичів і близьких їм осіб у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне заподіяння судді, народному засідателю, присяжному, прокурору, слідчому, особі, яка провадить дізнання, заявнику, спеціалісту, перекладачу або їх родичам і близьким їм особам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до шести років.
3. Умисне заподіяння особам, які вказані в частині першій і частині другій цієї статті, тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя, присяжного, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, заявника, спеціаліста, перекладача.
1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю, присяжному, прокурору, слідчому, особі, яка провадить дізнання, заявнику, спеціалісту, перекладачу, або їх родичам і близьким їм особам, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –
карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.
Стаття 384. Завідомо неправдиве показання.
1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта чи спеціаліста під час провадження дізнання, досудового слідства, перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про вчинені або підготовлювані злочини, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінника про оцінку майна при здійсненні виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, –
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, –
караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта, спеціаліста чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків.
1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта, спеціаліста чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про вчинені або підготовлювані злочини, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання, –
карається штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову від давання показань або пояснень під час провадження дізнання, досудового слідства, перевірки заяв, повідомлень та іншої інформації про вчинені чи підготовлювані злочини або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Алтухов С.А. Преступления сотрудников милиции / С.А. Алтухов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 360 с.
2. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі : кримінально-правова характеристика : монографія / П.П. Андрушко. – К. : КНТ, 2007. – 328 с.
3. Бажанов М.І. Злочини проти правосуддя : консп. лекцій / М.І. Бажанов. – Х. : Національна юрид. акад. України, 1996. – 29 с.
4. Баулін Ю.В. Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю / Ю.В. Баулін, В.С. Зеленецький // Кримінальне право України : теорія і практика. – 2007. – № 2–3. – С. 96–108.
5. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складу злочину, передбаченого ст. 229 КК України : монографія / П.С. Берзін. – К. : Атіка, 2005. – 316 с.
6. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту (із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена). – К. : Українське Біблейне Товариство, 1995. – 296 с.
7. Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С. 180–190.
8. Брусницын Л.В. Международно-правовые и конституционные основы обеспечения безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию / Л.В. Брусницын // Государство и право. – М. : Наука, – 1996. – № 3. – С. 100–109
9. Бриллиантов А.В. Настольная книга судьи : преступления против правосудия : науч.-практ. пособ. / А.В. Бриллиантов, Н.Р. Косевич. – М. : Велби : Проспект, 2008. – 560 с.
10. Бурдін В.М. Окремi проблеми злочинiв проти правосуддя за КК України / В.М. Бурдін // Життя i право. – 2004. – № 2. – С. 74–78.
11. Власов И.С. Об объекте преступлений против правосудия / И.С. Власов // Ученые записки ВНИИСЗ. – М., 1964. – Вып. 1 (18). – С. 95–106.
12. Власов И.С. Ответственность за преступления против правосудия / И.С. Власов, И.М. Тяжкова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 136 с.
13. Войцишен В. Застосування насильства з боку правоохоронців. Це спосіб розкриття злочинів? / В. Войцишен // Вісник прокуратури. – 2011. – № 4. – С. 6–13.
14. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального застосування / С.Б. Гавриш. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 635 с.
15. Гаранина М.А. Система преступлений против правосудия (формирование и развитие) : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Марина Алексеевна Гаранина. – М., 1995. – 216 с.
16. Гармаев Ю.П. Может ли адвокат быть соучастником в незаконном освобождении от уголовной ответственности? / Ю.П. Гармаев // Юридический мир. – 2002. – № 4. – С. 7–10.
17. Голоднюк М.Н. Преступления против правосудия // Курс уголовного права : в 5 т. / М.Н. Голоднюк ; [под ред. Г.Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова]. – М., 2002. – Т. 5. – 502 с.
18. Горелик А.С. Преступления против правосудия : монография / А.С. Горелик, Л.В. Лобанова. – СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 491 с.
19. Горелик А.С. Преступление и наказание в Российской Федерации. Популярный комментарий к Уголовному кодексу РФ / [отв. ред. А.С. Горелик и А.Л. Цветанович]. – М. : БЕК, 1997. – 720 с.
20. Грошевой Ю.М. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності / Ю.М. Грошевой, Е.О. Дідоренко, Б.Г. Розовський // Вісник ЛАВС. – 2002. – № 3. – С. 81–91.
21. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и её установление : монография / П.С. Дагель, Д.П. Котов ; Воронежский государственный университет. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 243 с.
22. Джуган М.П. Класифікація злочинів проти правосуддя / М.П. Джуган // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 83-86.
23. Денисов С.А. Заведомо незаконный арест или задержание (уголовно-правовые вопросы) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / С.А. Денисов. – М., 1992. – 23 с.
24. Денисов С.А. Актуальные проблемы уголовной ответственности за преступления против правосудия : дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 / Сергей Анатольевич Денисов. – СПб., 2002. – 310 с.
25. Денисов С.А. Преступления против правосудия. Теория и практика применения уголовного закона / С.А. Денисов. – СПб., 2002. – 286 с.
26. Дідик С.Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді, як спеціального суб’єкта злочину : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / С.Є. Дідик. – К., 2009. – 207 с.
27. Донсков Д.А. Понятие преступлений против правосудия / Д.А. Донсков // Юридические записки Ярославского государственного университета имени П. Г. Демидова. – Ярославль, 2002. – Вып. 6. – С. 147–152.
28. Дробот В.П. О трактовке некоторых терминов статей Особенной части УК Украины / В.П. Дробот // Вісник ЛАВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2005. – Вип. 3. – С. 75–84.
29. Дробот В.П. О противоречиях процессуальной регламентации стадий доследственной проверки заявлений и сообщений о совершенном преступлении / В.П. Дробот // Вісник ЛАВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2003. – Вип. 4. – С. 101–119.
30. Дробот В.П. Уголовная ответственность за нарушение правил административного надзора как рудимент в системе преступлений против правосудия / В.П. Дробот // Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ, 2011. – Вип. 1. – С. 104–115.
31. Елизаров П.С. Преступления против правосудия / П.С. Елизаров – К. : Высш. шк. МООП УССР, 1965. – 46 с.
32. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования. Уголовно-правовое исследование / В.П. Емельянов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
33. Жуковский В.М. Процессуальная независимость следователя и некоторые ее гарантии. Предварительное следствие в условиях правовой реформы / В.М. Жуковский. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1991. – 89 с.
34. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 19–23.
35. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела / В.С. Зеленецкий. – Х. : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 108 с.
36. Зеленецкий В.С. Понятие и природа досудебного уголовного процесса / В.С. Зеленецкий // Вестник Академии правовых наук Украины. – Х., 2002. – № 2 (29). – С. 157–165.
37. Зеленецький В.С. Дослідчий кримінальний процес (інноваційна характеристика) / В.С. Зеленецький // Юридичний вісник України. – 2010. – № 17. – С. 4–5.
38. Злочини проти правосуддя : навч. посіб. / [за заг. ред. проф. В.І. Борисова, проф. В.І. Тютюгіна]. – Х. : Нац. ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2011. – 160 с.
39. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / [за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського]. – К. : Істина, 2010. – 430 с.
40. Коржанский Н.И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н.И. Коржанский. – Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1976. – 119 с.
41. Коржанский Н. И. Очерки уголовного права / Н.И. Коржанский. – К. : Генеза, 1999. – 186 с.
42. Коржанский Н.И. Развитие учения об объекте преступления в науке советского уголовного права. Становление и развитие советского уголовного законодательства / Н.И. Коржанский. – Волгоград, 1973. – 243 с.
43. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів : навч. посіб / М.Й. Коржанський. – 3-тє вид., доповн. та переробл. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
44. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина загальна : курс лекцій. – К. : Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
45. Козак О.С. Основні підходи до визначення змісту кримінальної відповідальності / О.С. Козак, І.М. Салімонов // Запорізькі правові читання : матер. щорічної Міжнар. наук.-практ. конфер., м. Запоріжжя, 17–18 травня 2007 р. – Запоріжжя : ЗНУ, 2007. – С. 25-28.
46. Копанева Е. На следующий день после того, как Ландик избил девушку, незнакомые мужчины «вежливо попросили» ее забрать заявление из милиции / Е. Копанева // Факты. – 2011. – 5 серпень.
47. Котляр Г.О. Теоретико-правовий аналіз юридичної природи кримінальної відповідальності / Г.О. Котляр // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 143–148.
48. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / [под общ. ред. С.И. Никулина]. – М., 2000. – 463 с.
49. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [под общ. ред. Ю.П. Скуратова и В.М. Лебедева]. – 4-е изд., изм. и доп. – М., 2002. – 546 с.
50. Кравцов П. Невирішені проблеми у новому КК України / П. Кравцов, В. Мульченко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 50–52.
51. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / [за ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка]. – К : Юрінком-Інтер, 1997. – 517 с.
52. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / [за ред. професорів П.С. Матишевського, С.С. Яценка, доцента П. \П. Андрушка]. – К. : Юрінком-Інер. 1999. – 896 с.
53. Міхеєнко М.М. Кримінальний процес України : підручник / М.М. Міхеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – 2-е вид. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
54. Грошевий Ю.М. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий ; [за ред. Ю.М. Грошевого та О.В. Капліної]. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
55. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К. : Юрінком Інтер-Право, 2003. – 416 с.
56. Кримінальне право України: Практикум : навч. посіб. / [П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко та ін. ; ред. С.С. Яценка]. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 592 с.
57. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – 3-тє вид., переробл. і допов. – Х. : Одіссей, 2007. – 1184 с.
58. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін. ; [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Атіка, 2004. – 656 с.
59. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. ; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – 4-тє вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
60. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / [М.М. Агєєв, О.О. Бахуринська, Д.П. Алешин та ін. ; за ред. О.О. Кашкарова, В.А. Робака]. – Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2010. – 364 с.
61. Кримінальне право. Загальна частина : підручник / [за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського]. – К. : Істина, 2011. – 1112 с.
62. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [кол. авторів: А.В. Байлов, О.А. Васильєв, О.О. Житний та ін. ; за заг. ред. О.М. Литвинова ; наук. ред. серії О.М. Бандурка]. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 572 с.
63. Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву / Н.Ф.Кузнецова. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1958. – 204 с.
64. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Юристъ, 1999. – 304 с.
65. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. – М., 1960. – 244 с.
66. Кудрявцев В.Н. Преступления против правосудия / [под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова] // Уголовное право России. Особенная часть : учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2001. – 476 с.
67. Кулешов Ю.И. Преступления против правосудия: понятие, система, юридический анализ и проблемы квалификации : уч. пособ. / Ю.И. Кулешов. – Хабаровск, 2001. – 226 с.
68. Кульберг Я.М. Преступления против правосудия / Я. М. Кульберг. – М. : Госюриздат, 1962. – 62 с.
69. Лазоренко В. Кримінальна відповідальність за неповідомлення про злочин / В. Лазоренко // Вісник прокуратури. – 2011. – № 2. – С. 59–62.
70. Лобанова Л.В. Преступления против правосудия: теоретические проблемы квалификации и законодательной регламентации / Л.В. Лобанова. – Волгоград, 1999. – 208 с.
71. Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами і повідомленнями про злочини : навч. посіб. / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ, 2009. – 100 с.
72. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій / Л.М. Лобойко. – 2-е вид., змін. і допов. – К. : Істина, 2008. – 488 с.
73. Лукьянчиков Е.Д. Уголовно-правовые проблемы досудебного производства / Е.Д. Лукьянчиков, Д.П. Письменный // Вісник ЛАВС ім. 10-річчя Незалежності України. – 2004. – Вип. 1. – С. 223–231.
74. Лысенко О.В. Уголовно-правовые аспекты незаконного вознаграждения : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / О.В. Лисенко. – М., 2002. – 209 с.
75. Марфицин П.Г. Уголовно-правовые и процессуальные вопросы применения ст. 179 УК РСФСР / П.Г. Марфици , А.Д. Турищев // Преступления против правосудия: уголовно-правовые и уголовно-процессуальные аспекты. – Омск, 1996. – 189 с.
76. Маркунцов С.А. Уголовно-правовой запрет: теоретический аспект / С.А. Маркунцов ; [под науч. ред. А.Э. Жалинского]. – М. : Юрлитинформ, 2007. – С. 20–28.
77. Макарова О. Дисципліна в міліції – правопорядок в державі / О. Макарова // Юридичний вісник України. – 2002. – 3 березня – 5 квітня. – С. 14.
78. Меркулова В.О. Кримінальна відповідальність: окремі теоретичні та соціально-правові аспекти : монографія / В.О. Меркулова. – Одеса : ОЮІ ХНУВС, 2007. – 225 с.
79. Международные договоры Украины. 1988–1990. – К., 1997. – Т. 1. – 344 с.
80. Мисливий В.А. Кримінально-правова охорона досудового кримінального процесу / В.А. Мисливий // Кримінальний кодекс України : 10 років очікувань : тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 23–24 вересня 2011 р. – Л. : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 492 с.
81. Мисливий В.А. Удосконалення кримінально-правових норм щодо злочинів проти правосуддя / В.А. Мисливий // Право України. – 2011. – № 9. – С. 117–135.
82. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть : учебник / П.П. Михайленко. – К. : Редакционно-издательский отдел МВД Украины, 1995. – 247 с.
83. Михеєнко М.М. Проблемы реформы судебного права / М.М. Михеєнко // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики : зб. наук. пр. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 308 с.
84. «Мужской разговор: учителя музыки избили за ухаживание 27–летней давности» // Итоги недели. – 2010. – № 15 (245).
85. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посіб. / В.О. Навроцький. – К. : Юринком-Интер, 2006. – 704 с.
86. Навроцький В. О. Злочини проти правосуддя : лекції для студентів юридичного факультету / В.О. Навроцький. – Л. : Юридичний факультет Львівського державного університету імені І. Франка, 1997. – 48 с.
87. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В.О. Навроцький. – К. : Знання, КОО, 2000. – 771 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
88. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К. : Каннон : А.С.К., 2001. – 1104 с.
89. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – 5-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2008. – 1216 с.
90. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відп. ред. С.С. Яценко]. – 4-те вид., переробл. та доп. – К. : А.С.К., 2006. – 848 с.
91. Наумов А. В. Российское уголовное право : курс лекций : в 2-х т. / А.В. Наумов. – М. : Юридическая литература, 2004. – Т. 2. Особенная часть. – 832 с.
92. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
93. Носкова Н.А. Ответственность граждан за преступления против правосудия / Н.А. Носкова. – М. : Знание, 1975. – 38 с.
94. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. – М. : Норма, 2001. – 208 с.
95. Орлов П. Завідомість як ознака вини / П. Орлов // Радянське право. – 1984. – № 6. – С. 54–57.
96. Палюх Л.М. До питання про родовий об’єкт злочинів проти правосуддя / Л.М. Палюх // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 1–8.
97. Панов М.І. Встановлення протиправності, як необхідна умова правильної кваліфікації злочинів / М.І. Панов // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні : матер. наук. конф. (м. Харків, 15 травня 2008 р.) / ред. кол. : B.I. Борисов (голов, ред.) та ін. – X. : Право, 2008. – С. 17–21.
98. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А.А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
99. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та у кримінальних справах / [упоряд.: В.С. Козадаев. – Х. Фактор, 2011. – 448 с.
100. Полный курс уголовного права :в 5 т. / [под ред. А.И. Коробеева]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. – Т. 5. – 951 с.
101. Пусторослев П.П. Из лекций русского уголовно-судебного права : Введение. Источники уголовно-судебного права. Система уголовных судов / П.П. Пусторослев. – К. : Маттисена, 1909. – Вып. 1. – 330 c.
102. Преступления против правосудия / [под ред. А.В. Галаховой]. – М. : Норма, 2005. – 416 с.
103. Про оголошення рішень судів щодо притягнення до кримінальної відповідальності колишніх працівників міліції : Наказ МВС України від 15 січня 2011 р. – № 19. – 8 с.
104. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13.12.2007 р. № 1233 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1.
105. Проект кримінально-процесуального кодексу України від 13.01.2012 р. № 9700 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1.
106. Попова Л.А. Уголовная ответственность за угрозу или насильственные действия в связи с осуществлением правосудия или производством предварительного расследования : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 / Л.А. Попова. – Омськ, 2001. – 207 с.
107. Рарог А.И. Субъективная сторона преступлений / А.И. Рарог. – М. : Профобразование, 2001. – 135 с.
108. Рашковская Ш.С. Преступления против правосудия : учеб. пособ. / Ш.С. Рашковская. – М., 1978. – 215 с.
109. Российское законодательство X–XX веков : в 9 т. / [под общ. ред. О.И. Чистякова]. – М. : Юридическая литература, 1984. – Т. 1. Законодательство Древней Руси. – 432 с.
110. Российское законодательство X–XX веков веков : в 9 т. / [под общ. ред. О.И. Чистякова]. – М. : Юридическая литература, 1985. – Т. 2. Законодательство Древней Руси. – 520 с.
111. Российское законодательство X-XX веков веков : в 9 т. / [под общ. ред. О.И. Чистякова. – М., 1988. – Т.6 Законодательство первой половины XIX века. – 432 с.
112. Решение Конституционного Суда Украины о конституционности статьи 248-3 ГПК Украины от 28.05.2001 р. № 6рп/2001 // Вестник КСУ Украины. – 2001. – № 3.
113. Российское уголовное право : в 2-х т. / [под ред. проф. А.И. Рарога]. – М. : Полиграф ОПТ, 2004. – Т. 2. Особенная часть – 896 с.
114. Савонюк Р.Ю. Порушення кримінальної справи слідчим: проблеми доказування / Р.Ю. Савонюк // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 7. – С. 34–41.
115. Санталов А.И. Об уголовной ответственности и ее процессуальном выражении / А.И. Санталов // Вестник ЛГУ. – 1972. – № 23. – С. 168–175.
116. Сахаров А., Преступления против правосудия : Социалистическая законность /А. Сахаров, Н. Носкова. – М., 1987. – № 11. – С. 46.
117. Сердюк Л. В. Криминологическое и уголовно-правовое исследование насилия : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 / Л. В. Сердюк. – Саратов, 2003. – 212 с.
118. Стоянов М. Особливості перевірки додержання вимог закону при реєстрації заяв та повідомлень про злочини та при провадженні дослідчих перевірок органами внутрішніх справ / М. Стоянов // Вісник прокуратури. – 2010. – № 4. – С. 35–41.
119. Стан та структура злочинності в Україні за 12 місяців 2007 року / МВС: Департамент інформаційних технологій. – К., 2008. – С. 1–18.
120. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В.Я. Таций. – Х. : Выш. школа, Изд-во при ХГУ, 1988. – 100 с.
121. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В.М. Тертишник. – К. : А.С.К., 2004. – 1056 с.
122. Трофимов С. В. Концепция развития уголовного законодательства Украины / С.В. Трофимов // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики : зб. наук. пр. – Київ, 1994. – 308 с.
123. Уголовный кодекс Республики Болгария / [науч. ред., канд. юрид. наук А.И. Лукашев]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 298 с.
124. Уголовный кодекс Республики Беларусь / [предисл. проф. Б.В. Волженкина]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 474 с.
125. Уголовный кодекс Голландии / [науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, проф. Д.А. Шестаков]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
126. Уголовный кодекс Грузии / [науч. ред. З.К. Бигвава ; пер. И. Мериджанашвили]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 409 с.
127. Уголовный кодекс Республики Польша / [науч. ред. канд. юрид. наук А.И. Лукашев, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.
128. Уголовный кодекс Республики Казахстан / [науч. ред. докт. юрид. наук И.И. Рогова]. – СПБ. : Юридический центр Пресс, 2001. – 466 с.
129. Уголовный кодекс ФРГ / [науч. ред. и вступ. Статья докт. юрид. наук, проф. Д.А. Шестаков]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
130. Уголовный кодекс Швейцарии / [науч. ред., предисл. и перевод с немецкого канд. юрид. наук А.В. Серебрянниковой[. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
131. Уголовное право Украины. Особенная часть : учебник. / [под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация]. – К. : Юринком-Интер, 2003. – 672 с.
132. Уголовный кодекс Украинской ССР : Научно-практический комментарий / [отв. ред. Министр юстиции Украинской ССР В.И. Зайчук, спец. ред. канд. юрид. наук С.С. Яценко]. – К. : Изд-во политической литературы Украины, 1978. – 880 c.
133. Уголовно-процесуальный кодекс Украины. Научно-практический комментарий / [под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина]. – Х. : Одиссей. – 2003. – 968 с.
134. Уголовное право РФ. Особенная часть : учеб. / [под ред. Б.В. Здравомыслова]. – М., 1999. – 659 с.
135. Уголовное право. Особенная часть : учебник для вузов / [ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.П. Новоселов]. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1998. – 768 с.
136. Уголовное право России. Часть особенная : учебник для вузов / [отв. ред. Л.Л. Кругликов]. – М. : БЭК, 1999. – 832 с.
137. Устименко В.В. Специальный субъект преступления / В.В. Устименко. – Х. : Виш. школа, 1989. – 104 с.
138. Фесенко Е.В. Об’єкт злочину з погляду реалій / Е.В. Фесенко // Юридичний вісник України. – 1997. – № 33. – С. 3.
139. Фесенко Е.В. Цінності як об’єкт злочину / Е.В. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–78.
140. Хархардин Д.Н. Некоторые аспекты квалификации незаконного освобождения от уголовной ответственности / Д.Н. Хархардин // Пять лет действия УК РФ : итоги и перспективы : матер. 11-й Междунар. науч.-практ. конфер., состоявшейся на юридическом факультете МГУ, 30–31 мая 2002 г. – М., 2003. – С. 156–162.
141. Чучаев А.И. Преступления против правосудия : научно-практический комментарий / А.И. Чучаев. – Ульяновск, 1997 – 113 с.
142. Чельцов М. Спорные вопросы учения о преступлении / М. Чельцов // Социалистическая законность. – 1947. – № 4. – С. 6–12.
143. Юшина Ю.В. Объект посягательств против интересов правосудия на этапе рассмотрения заявлений и сообщений о преступлениях / Ю.В. Юшина // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 2. – С. 92–107.
144. Юшина Ю.В. О совершенствовании мер уголовно-правовой защиты заявителя о преступлении / Ю.В. Юшина // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2009. – Вип. 3. – Ч. 2. – С. 88–98.
145. Юшина Ю.В. Проблемные вопросы квалификации принуждения граждан к даче объяснений в процессе уголовного судопроизводства / Ю.В. Юшина // Кримінальна юстиція в Україні : Сучасний стан та перспективи розвитку. Спеціальний випуск Вісника ЛДУВС № 6 : у 3-х ч. – Луганськ, 2010. – Ч. 1. – С. 299–308.
146. Юшина Ю.В. О совершенствовании правовых средств обеспечения безопасности участников уголовного судопроизводства / Ю.В. Юшина // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / редкол. : С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. ; відп. за вип. В.О. Туляков. – Одеса : Юридична література, 2010. – Вип. 55. – С. 451–456.
147. Юшина Ю.В. До питання щодо криміналізації розголошення даних матеріалів перевірки заяв або повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини / Ю.В. Юшина // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 1. – С. 139–145.
148. Юшина Ю.В. Про незавершеність і недоліки конструкції об’єктивної сторони статті 386 КК України / Ю.В. Юшина // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. пр. – Донецьк, 2011. – № 1 (44). – С. 214–219.