ПОТЕРПІЛИЙ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КАПШУЧЕНКО ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 342.922

ПОТЕРПІЛИЙ
В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Колпаков Валерій Костянтинович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................................................................3
ВСТУП................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ФЕНОМЕНА «ПОТЕРПІЛИЙ
В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ» ………….…...….…...……13
1.1. Історіографія дослідження проблем потерпілого
в адміністративно-деліктному процесі……..………………..........................................13
1.2. Адміністративно-деліктний процес – сфера об’єктивізація потерпілого
від адміністративного проступку.....................................................................................26
1.3. Зміст участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі ……………….39
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..…….49
РОЗДІЛ 2. СТАТУС ПОТЕРПІЛОГО
В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ…………….………..............52
2.1. Сутність правового статусу потерпілого в адміністративному проступку...…...52
2.2. Потерпілий у системі суб’єктів адміністративно-деліктного процесу.................71
2.3. Правове положення потерпілого на окремих стадіях провадження
у справах про адміністративні проступки………….………………………………..…97
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………..…………..110
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УЧАСТІ ПОТЕРПІЛОГО
В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ …........................................115
3.1. Зарубіжний досвід щодо статусу потерпілого від правопорушень…….............115
3.2. Перспективи нормативного регулювання участі потерпілого
в адміністративно-деліктному процесі ...……………………………………………..132
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………….……..….149
ВИСНОВКИ....................................................................................................................152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................160

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄС Європейський Союз
КАС Кодекс адміністративного судочинства України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК Кримінально-процесуальний кодекс України
ООН Організація Об’єднаних Націй
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність Незалежних Держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
Ст. Стаття
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка

ВСТУП
Актуальність теми. Орієнтація України на побудову правової держави та впровадження загальноєвропейських цінностей актуалізують дослідження, присвячені забезпеченню прав та свобод людини в різних сферах діяльності держави. Адміністративне право, яке об’єктивно відображає тенденції розвитку суспільного життя, перебуває у стані оновлення його фундаментальних засад, реалізації розуміння цієї значної галузі передусім як «людиноцентриської», покликаної забезпечувати права та свободи людини у сфері публічно-правових відносин. Усе це повною мірою стосується й адміністративно-деліктної процесуальної його складової, зокрема, провадження у справах про адміністративні правопорушення. Серед питань, що повинні привернути увагу законодавця, актуальними залишаються проблеми ефективного законодавчого регулювання засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, особливості участі його в зазначеній сфері відносин. Можливість забезпечення особі, якій адміністративним проступком завдано моральну, матеріальну або фізичну шкоду, реалізації свого потенціалу задля захисту та відновлення своїх прав та законних інтересів у форматі адміністративно-деліктного процесу є важливою складовою реалізації принципу пріоритетності забезпечення прав та свобод людини в адміністративному процесі, засобом обмеження можливих порушень з боку органів адміністративної юрисдикції під час адміністративно-деліктного процесу, гарантією законності притягнення до адміністративної відповідальності, що є досить актуальним в умовах істотного збільшенням кількості та урізноманітнення зовнішніх форм вияву адміністративних правопорушень, існування значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-деліктні, у тому числі й процесуальну їх складову, відносини, модифікації різноманітності заходів протидії адміністративним проступкам тощо.
Актуальності тематиці дослідження додає активізація діяльності вітчизняних юристів-учених, юристів-практиків, спрямованої на підготовку проекту нового кодифікованого адміністративно-деліктного акта (у наявності вже кілька варіантів), складовою якого є процесуальна частина, що й визначає засади участі в адміністративно-деліктному процесі всіх його учасників, серед яких чільне місце посідає потерпілий. Активне громадське обговорення перспективного кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства висвітлює наявність значної кількості проблемних, дискусійних положень, фрагментарність підходу розробників до нормативного врегулювання цих відносин, і насамперед, щодо визначення засад участі в адміністративно-деліктному процесі потерпілого, відсутність реального підґрунтя для максимальної реалізації зазначеним учасником процесу свого потенціалу. Негативним наслідком такої ситуації слугуватимуть проблеми правозастосовної діяльності, порушення прав та законних інтересів потерпілого в адміністративно-деліктному процесі. Результативність нормотворчої діяльності зумовлена, насамперед, дотриманням принципу науковості. Вона повинна здійснюватися на основі ґрунтовних наукових знань.
Питання визначення правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі певною мірою привертали увагу багатьох вітчизняних учених-адміністративістів, які працюють за напрямом адміністративного процесу взагалі та його складової – адміністративно-деліктного процесу (праці В.Б. Авер’янова,
О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, С.В. Ващенка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, І.Б. Коліушка, О.В. Кузьменко, О.В. Литвина, Д.М. Лук’янця, О.І. Миколенка, Н.М. Мироненка, В.Г. Перепелюка, М.Ф. Стахурського, М.М. Тищенка, С.М. Тараненко тощо), однак ці дослідження або ж обмежуються констатацією чинних законодавчих положень, або формуванням окремих пропозицій щодо вдосконалення статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в контексті розгляду іншої, як правило, більш широкої теми. М.Р. Сиротяк досліджував на рівні дисертаційного дослідження питання захисту прав потерпілого у провадженні у справах про адміністративні правопорушення (захист дисертації відбувся у 2007 році), однак у роботі акцентовано, головним чином, на розмежуванні майнових та немайнових прав потерпілого, порушених адміністративним проступком, та ролі органів адміністративної юрисдикції й інших учасників провадження у захисті прав потерпілого. Серед зарубіжних учених-адміністративістів слід відзначити праці А.Б. Агапова, А.М. Андреєва, Д.В. Астахова, Д.Н. Бахраха, І. Ш. Кілясханова, Ю.М. Козлова, А.П. Коренєва, В.А. Мельникова, Н.Г. Саліщевої, П.П. Сергуна, В.Д. Сорокіна, М.С. Студенікіної та ін.
Фундаментальною базою для дослідження питань, що розглядаються, цілком можуть слугувати праці (у тому числі дисертаційні) вітчизняних юристів-учених, присвячені дослідженню особливостей вияву правового статусу потерпілого у кримінальному, цивільному процесі (наприклад, Ю.О. Гурджі, О.П. Кучинської,
Т.І. Присяжнюк, Н.Б. Федорчука та ін.).
У вітчизняній адміністративно-правовій науці можна констатувати відсутність комплексних монографічних наукових досліджень щодо участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, з детальним висвітленням правової детермінації феномена «потерпілий в адміністративно-деліктному процесі», яка б включала історіографію дослідження проблем потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, характеристику адміністративно-деліктного процесу як сфери об’єктивізації потерпілого від адміністративного проступку, зміст участі потерпілого у відповідному процесі, зокрема, з поглибленим ґрунтовним аналізом статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, який би передбачав зосередження уваги на сутності самого правового статусу потерпілого, визначенні місця і ролі останнього в системі суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, а також особливостей статусу потерпілого на окремих стадіях цього процесу, і, безперечно, в якому б висвітлювалися б шляхи вдосконалення участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі з аналізом зарубіжного досвіду та окресленням основних перспектив нормативного врегулювання відповідних відносин. Усе це, безумовно, теж зумовлює актуальність обраної теми.
Процес виконання дисертаційного дослідження передбачає використання раніше діючого та чинного законодавства України, а також законодавства зарубіжних країн (зокрема країн «нової» та «старої» демократії), перспективного законодавства, наукових праць з філософії права, теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права та процесу, кримінального процесу, цивільного та господарського процесів, юридичної публіцистики.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані на республіканському рівні Державним комітетом статистики України, Верховним Судом України, Верховним уповноваженим з прав людини Верховної Ради України, низкою громадських правозахисних організацій. Формулюванню висновків сприяло також проведення опитування практичних діячів, які є фахівцями в досліджуваній сфері суспільних відносин, а також використання особистого професійного досвіду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.10 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004–2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755).
Актуальність цього напряму досліджень випливає з Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2005–2010 роки. Крім того, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до чинного та розробленням новітнього вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правового потенціалу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, особливостей вияву його адміністративно-правового статусу в зазначеному процесі, а також наукове обґрунтування сформульованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
 здійснити аналіз історіографії наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;
 охарактеризувати адміністративно-деліктний процес як сферу об’єктивізації потерпілого від адміністративного проступку;
 визначити основні елементи правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі та потенціал кожного з них;
 окреслити місце та роль потерпілого в системі суб’єктів адміністративно-деліктного процесу;
 виділити особливості участі потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу;
 узагальнити зарубіжний досвід нормативного регулювання адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі та основні пріоритети його запозичення у вітчизняному законодавстві з досліджуваних питань;
 виділити основні напрями розвитку законодавства у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;
 сформулювати ключові проблеми та розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.
Предмет дослідження – потерпілий в адміністративно-деліктному процесі.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, використано для розгляду їх у розвитку та взаємозв’язку, виявлення усталених напрямів і закономірностей загалом; історично-правовий метод – для вивчення історіографії наукових досліджень адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в їх розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення; системно-структурний метод – для визначення системи суб’єктів адміністративно-деліктного процесу та зв’язків між ними, виділення стадій адміністративно-деліктного процесу; логіко-семантичний метод – для формулювання відповідних дефініцій і понятійного апарату; порівняльно-правовий метод – для виявлення переваг та недоліків зарубіжного досвіду; соціологічний метод – для з’ясування думки фахівців-практиків щодо досліджуваної проблеми; методи моделювання, аналізу та синтезу – для розроблення пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер під час вивчення зумовили застосування цілої низки наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики, поєднання критичного й раціонального, порівняльно-ретроспективного, єдності логічного та системного. Використання синергетичного наукового напряму та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в сукупності всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, підвищенню наукового та практичного значення отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, зокрема:
вперше:
­ у результаті аналізу історіографії наукового дослідження адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі у вітчизняній правовій науці, запропоновано й обґрунтовано власний варіант періодизації, та подано розгорнуту характеристику кожного періоду з виокремленням відповідних особливостей;
­ проведено комплексний аналіз адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі шляхом характеристики окремих його елементів (прав, обов’язків та гарантій), визначення місця потерпілого серед інших суб’єктів адміністративно-деліктного процесу з виділенням відповідних зв’язків між ними та змісту участі потерпілого на стадіях відповідного процесу;
удосконалено:
­ визначення адміністративно-деліктного процесу як сфери об’єктивізації потерпілого від адміністративного проступку;
­ теоретичні положення щодо змісту участі потерпілого в юрисдикційному процесі, співвідношення із суміжними правовими категоріями;
­ узагальнювальний аналіз зарубіжного досвіду (зокрема країн «нової» та «старої» демократії) законодавчого регулювання участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі та визначення конкретних напрямів його запозичення;
дістали подальший розвиток:
 визначення потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;
 висвітлення змісту прав, обов’язків та гарантій як елементів адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;
 положення щодо класифікації суб’єктів адміністративно-деліктного процесу;
 практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати проведеного дослідження використовуються у:
науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення теоретичних і прикладних проблем участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;
правотворчій та правозастосовній діяльності – для удосконалення чинного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності у сфері адміністративно-деліктного процесу;
навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративний процес», «Провадження у справах про адміністративні проступки», «Адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ», «Адміністративне провадження у справах про адміністративні правопорушення», а також при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт, при підготовці методичних рекомендацій з відповідних дисциплін, при проведенні наукових та методичних семінарів (акт впровадження в навчальний процес на юридичному факультеті Запорізького національного університету від 28 квітня 2009 року, акт впровадження у навчальний процес Запорізького юридичного інституту, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 29 квітня 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження оприлюднено на п’яти науково-практичних та наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні» (м. Тернопіль, 10 лютого 2009 року), Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні» (м. Запоріжжя, 5–6 березня 2009 року), Всеукраїнській студентській науково - практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 року)», міжнародних науково-практичних конференціях «Роль і місце органів внутрішніх справ у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 10 квітня 2009 року). щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15–16 травня 2009 року).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано десять наукових статей і тези доповідей на науково-практичних конференціях, п’ять з яких – в юридичних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого та нині чинного законодавства, практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні історіографії дослідження проблем потерпілого в адміністративно-правовій доктрині, змісту його участі в адміністративно-деліктному процесі, огляді адміністративно-деліктного процесу як сфери об’єктивізації потерпілого, характеристиці правового статусу останнього та аналізі основних його елементів на різних стадіях відповідного процесу, а також окресленні основних напрямів удосконалення законодавства у вказаній сфері. Дисертанткою сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. У вітчизняній адміністративно-правовій доктрині до цього часу відсутні комплексні монографічні праці, безпосередньо присвячені адміністративно-правовому статусу потерпілого. Історіографію наукового дослідження відповідного питання умовно можна поділити на три етапи, кожен з яких характеризується певною специфікою. Перший етап (50–80 роки ХХ ст.) характеризувався переважно зосередженням уваги вчених-адміністративістів на дублюванні нормативних засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, або ж виділенні групи осіб відповідного процесу, до якої без змістовного обґрунтування і відносили потерпілого. Другий етап (90-ті роки ХХ ст.) охарактеризувався поглибленням змісту доктринальних досліджень питань суб’єктів адміністративно-деліктного процесу в цілому, зосередженням уваги науковців на проблематиці правового статусу потерпілого, щоправда, у контексті розгляду більш змістовного питання – системи суб’єктів адміністративно-деліктного процесу. Третій етап (з початку ХХІ ст. і до цього часу) – етап певної спеціалізації наукових правових досліджень проблематики суб’єктного складу адміністративно-деліктного процесу, зосередження уваги на окремих складових правового статусу потерпілого, з’ясування, щоправда, фрагментарного його ролі, місця в системі суб’єктів адміністративно-деліктного процесу, суб’єктивного підходу вчених до обрання окремих аспектів проблеми для поглибленого дослідження. Історичний аналіз доктринального дослідження адміністративно-правового статусу потерпілого в деліктному процесі свідчить про наявність певної тенденції – поступову спеціалізацію наукового пошуку, звуження предмета дослідження, що варто враховувати в контексті формування новітнього наукового базису для кодифікаційної роботи – визначення в новому кодифікованому адміністративно-деліктному акті засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, його правового статусу.
2. До цього часу у вітчизняній адміністративно-правовій літературі відсутня єдність поглядів науковців щодо поняття, природи адміністративного процесу. Превалюючим є погляд на адміністративний процес у вузькому розумінні (провадження у справах про адміністративні правопорушення) та у широкому розумінні (сукупність усіх видів адміністративних проваджень, порядок розгляду індивідуальних справ у сфері виконавчої діяльності державних органів, а у деяких випадках, і недержавних організацій), а також виділення кількох концепцій сутності адміністративного процесу: юрисдикційної, управлінської і судочинської (яку почали виділяти з набранням чинності КАС України). Найбільш прийнятним для сучасних реалій правотворення та правозастосування є погляд на адміністративний процес саме в широкому розумінні, яким охоплюється весь предмет регулювання адміністративно-процесуальних норм. Адміністративний процес, у свою чергу, варто розподіляти на певні складові (комплексні угруповання): юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційну складову адміністративного процесу, у свою чергу, можна поділити на деліктну та судочинську. Відповідно, в адміністративному процесі пропонуємо виділяти адміністративно-юрисдикційну (адміністративно-деліктну та адміністративно-судочинську) та адміністративно-неюрисдикційну складові.
3. Сферою об’єктивізації участі потерпілого від адміністративного проступку є адміністративно-деліктний процес як урегульована нормами адміністративно-деліктного процесуального і частини матеріального права діяльність уповноважених державних органів (осіб) щодо розгляду справ про адміністративні делікти (проступки), виявлення їх причин та умов, а також забезпечення притягнення винних осіб у вчиненні адміністративних деліктів (проступків) до адміністративної відповідальності.
4. Зміст участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі пов’язаний з адміністративним проступком, із шкодою, завданою цим проступком, й орієнтований, хоче це в законодавстві чітко й не зафіксовано, на забезпечення притягнення винної особи до відповідальності, з’ясування причин та умов проступку, попередження вчинення їх у майбутньому і, безперечно, із відшкодуванням тієї шкоди, яка була завдана особі вчиненням адміністративного проступку. Шкоду слід розглядати як зміни, що настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення адміністративного проступку. Адміністративним проступком особі може бути завдано фізичну (зміни, що сталися у стані людини як фізичної істоти), матеріальну (майнову) шкоду (втрата, привласнення, знищення або пошкодження майна, а також «неодержані доходи»), моральну (немайнову – щодо юридичної особи) шкоду (для фізичної особи – знаходить вияв у фізичних стражданнях, переживаннях, душевних хвилюваннях, яких ця особа зазнала внаслідок адміністративного проступку проти неї, членів її сім’ї, близьких, родичів; у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна особи; приниженням честі, гідності особи; для юридичної особи – у втратах немайнового характеру у зв’язку із приниженням ділової репутації такої особи, посяганням на її фірмове найменування, виробничу марку, товарний знак, розголошенням комерційної таємниці, зниженням престижу, підривом довіри до юридичної особи).
5. Як правило, вчені-адміністративісти серед основних елементів адміністративно-правового статусу особи розглядають права, обов’язки та гарантії, це повною мірою прийнятне і для потерпілого. Чинне адміністративно-деліктне законодавство лише в загальних рисах окреслює права потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, не конкретизуючи їх. У зв’язку з цим, доцільно максимально повно та уніфікованого закріпити права потерпілого, істотно розширивши їх коло. У цьому напрямі корисним є запозичення позитивного досвіду російського кодифікатора у сфері адміністративно-деліктних відносин, а також аналогічних норм КПК України щодо правового статусу потерпілого в рамках кримінального процесу.
6. Аналіз поглядів, що існують в адміністративно-правовій доктрині, та чинного адміністративно-деліктного законодавства (як вітчизняного, так і зарубіжного), дає підстави запропонувати такий комплекс прав потерпілого від адміністративного проступку в рамках адміністративно-деліктного процесу: знайомитися з усіма матеріалами справи про адміністративне правопорушення; брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення особисто або через свого представника; давати пояснення; надавати докази; заявляти клопотання та відводи; користуватися юридичною допомогою представника; виступати рідною мовою або користуватися у випадках, встановлених законодавством, послугами перекладача; оскаржувати постанову у справі; користуватися іншими процесуальними правами.
7. З урахуванням аналогічних засад кримінального процесу, а також необхідністю забезпечення реалізації прав потерпілого на відшкодування завданої йому шкоди, вважається за необхідне внести відповідні зміни до глави 21 КУпАП, розширивши коло осіб, які беруть участь в адміністративно-деліктному процесі, шляхом запровадження інституту цивільного позивача. На думку дисертанта, такі новели значно підвищать потенціал інституту потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, будуть сприяти захисту його прав і свобод та забезпечать дотримання принципу повноти, усебічності та об’єктивності розгляду справи про адміністративне правопорушення.
8. Недоліком нормативного закріплення та визначення правового статусу потерпілого є відсутність у чинному законодавстві переліку його обов’язків. Варто зазначити, що така нормативна фіксація правового статусу характерна і для інших учасників адміністративно-деліктного процесу. У зв’язку із цим, на особу, яка претендує на правовий статус потерпілого, необхідним є покладення обов’язку довести завдану їй шкоду (моральну, фізичну або майнову). Це буде сприяти збалансуванню правового статусу потерпілого від адміністративного проступку, адже гнучкість та ступінь реалізації правового статусу залежить від рівня кореспондування прав та обов’язків між собою.
9. Потерпілий входить до системи учасників адміністративно-деліктного процесу, перебуваючи з ними в горизонтальних та вертикальних зв’язках. Горизонтальні зв’язки характерні для площини відносин: «потерпілий – особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – захисник – законні представники – свідок – експерт – перекладач». Вертикальні зв’язки потерпілий має з органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративний проступок. Найбільш виражені зв’язки потерпілий має з основними, обов’язковими суб’єктами адміністративно-деліктного процесу, що можна пояснити їх особливим місцем у процесі та характером їх повноважень. Так, потерпілий тісно взаємодіє з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, юрисдикційним органом (посадовою особою), що здійснює розгляд справи. Ураховуючи специфіку правового статусу захисника та законних представників, незважаючи навіть на той факт, що вони є факультативними суб’єктами процесу, активно виявляються зв’язки потерпілого і з цими учасниками адміністративно-деліктного процесу, що, урешті-решт, зумовлено загальною спрямованістю законодавства України стосовно необхідності гідного забезпечення захисту прав та законних інтересів людини. При цьому потерпілий взаємодіє як із «власними» захисником та законними представниками, так й із захисником та законними представниками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зв’язки потерпілого із свідками, експертом та перекладачем не завжди знаходять свій вияв у межах адміністративно-деліктного процесу і їх виникнення, насамперед, залежить від волі та бажання реалізації відповідних прав потерпілого від адміністративного проступку, хоча для забезпечення досягнення основних завдань процесу участь вказаних допоміжних суб’єктів є все ж таки бажаною.
10. Специфічним є вияв адміністративно-процесуального статусу потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу. На першій стадії адміністративно-деліктного процесу відбувається визначення особи, яка є потерпілою від адміністративного проступку, фіксація цього факту у протоколі. При цьому комплекс прав потерпілого на цій стадії є досить обмеженим. Фактично, йому надається можливість підписати протокол, ознайомитися з його змістом, хоча реального механізму реалізації цього права потерпілий не має. На другій стадії процесу засади участі потерпілого знайшли своє більш-менш детальне нормативне закріплення; на цій стадії відбувається вивчення всіх обставин справи, у тому числі остаточно встановлюється факт завдання потерпілому шкоди, аналіз його аргументації та обґрунтування; фіксація розміру завданої шкоди, порядок та строки її відшкодування. Третя стадія для потерпілого є своєрідною гарантією забезпечення дотримання його прав та законних інтересів у тому разі, коли ініціатором цієї стадії виступає саме він або інший суб’єкт провадження в його інтересах. На стадії перегляду потерпілий, загалом, користується тим самим комплексом прав, що є характерним для другої стадії. На завершальній стадії адміністративно-деліктного процесу відбувається певне уточнення його правового статусу. Потерпілий, відповідно до норм законодавства України про виконавче провадження, наділяється достатньо широким колом повноважень, що, певним чином, «перекриває» той вакуум правового регулювання цього питання, який існує в чинному кодифікованому адміністративно-деліктному законодавстві.
11. У процесі розроблення нового кодифікованого адміністративно-деліктного акта, задля забезпечення досконалості його положень та ефективності застосування, убачається за доцільне врахувати досвід зарубіжних країн у частині врегулювання засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі з тим, щоб запозичити позитивний та уникнути негативного досвіду. Відповідне врахування повинне бути виваженим з акцентом на специфіку вітчизняного нормотворчого процесу, а також логічність, послідовність зарубіжних моделей кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, результати їх апробації часом і практикою, відсутність ідеологічних та історичних обумовленостей моделей у конкретних країнах, прогнозні показники щодо реального функціонування запозичуваних моделей для України
12. Узагальнювальний аналіз зарубіжного досвіду законодавчого визначення засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі свідчить про існування кількох «базових» варіантів вирішення відповідного питання: закріплення легального визначення потерпілого, розмежування потерпілого-фізичної та потерпілого-юридичної особи з детальною конкретизацією їх статусу в окремих статтях кодифікованого акта, надання достатньо широких прав, обов’язків потерпілому та окреслення засад юридичної відповідальності останнього (наприклад, Російська Федерація, Республіка Казахстан тощо) і фрагментарна фіксація окреслених прав, обов’язків потерпілого з акцентом на можливість визнання потерпілим від адміністративного правопорушення лише фізичної особи (наприклад, Республіка Сербія, Республіка Молдова тощо). Для України доцільним убачається врахування, насамперед, досвіду Російської Федерації, Республіки Казахстан, у частині розроблення та прийняття кодифікованого адміністративно-деліктного акта загалом і в частині визначення засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, зокрема як таких, що максимально наближені до потреб вітчизняного нормотворчого процесу у відповідній сфері та реалій правозастосування.
13. В Україні у напрямі розроблення нового кодифікованого адміністративно-деліктного акта роботи ведуться достатньо активно (у наявності кілька варіантів перспективного кодифікованого адміністративно-деліктного акта, проект Концепції реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні, проект Закону України «Про адміністративні проступки» тощо), що слід позитивно оцінити. Однак аналіз змісту перспективного законодавства дає змогу констатувати про певну фрагментарність підходу його розробників у частині визначення засад потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, що є істотною прогалиною, яка потребує свого відновлення. Задля вирішення цього питання доцільним убачається врахування: а) результатів перспективної нормотворчості в адміністративно-деліктній сфері із критичним підходом до деяких із них; б) результатів перспективної нормотворчості у кримінально-процесуальній сфері з урахуванням подібних та відмінних рис адміністративно-деліктного та кримінального процесів; в) здобутків кодифікаційної діяльності в адміністративно-деліктній сфері зарубіжних країн.
14. У майбутньому кодифікованому адміністративно-деліктному акті України варто врегулювати правові засади участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в окремій статті (глави «Особи, які беруть участь у процесі») з легальним визначенням потерпілого (як фізичної, так і юридичної особи, яким адміністративним проступком заподіяно фізичну, матеріальну, моральну шкоду), змістовним переліком його прав, обов’язків та відповідальності, деталізацією їх змісту щодо участі в окремих стадіях процесу в окремих статтях інших глав Кодексу, специфікою реалізації потенціалу особливими категоріями потерпілих (неповнолітніми, особами обмежено дієздатними, недієздатними тощо). Статус потерпілого в КУпАП повинен бути максимально наближений до статусу особи, щодо якої здійснюється адміністративно-деліктний процес.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Присяжнюк Т. І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. І. Присяжнюк. – К., 2006. – 18 с.
2. Федорчук Н. Б. Захист прав та законних інтересів потерпілого від злочину в кримінальному судочинстві англо-американської системи права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Н. Б. Федорчук. – К., 2007. – 20 с.
3. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Ю. О. Гурджі. – Одеса, 2007. – 40 с.
4. Юрченко О. Ю. Роль віктимної поведінки потерпілих при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Ю. Юрченко. – Х., 2004. – 16 с.
5. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. В. Давиденко. – Х., 2007. – 20 с.
6. Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Сенаторов. – Х., 2005. – 20 с.
7. Гошовський М. І. Потерпілий у кримінальному процесі України /
М. І. Гошовський та О. П.Кучинська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
8. Якуба О. М. Советское административное право (Общая часть) / Ольга Мироновна Якуба. – К. : Вища шк., 1975. – 232 с.
9. Советское административное право : [учебник] / под ред.
В. Т. Василенкова. – М. : Юрид. лит., 1990. – 576 с.
10. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративне правопорушення : [монографія] / Леонід Васильович Коваль. – К. : Вища шк., 1975. – 158 с.
11. Додин Е. В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий : [учеб. пособие] / Евгений Васильевич Додин. – Одесса : Юрид. лит.,
АО БАХВА, 1999. – 68 с.
12. Коваль Л. В. Адміністративне право : курс лекцій /
Леонід Васильович Коваль. – К. : ВЕНТУРІ, 1998. – 208 с.
13. Берлач А.І. Адміністративне право України: Навч. посіб для дист навч. – К.: Ун-т «Україна», 2004. – 472 с.
14. Зуй В. В. Адміністративне право України : конспект лекцій / В. В. Зуй, Ю. П. Битяк. – Х. : Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
15. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / Валерій Костянтинович Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
16. Тищенко Н. М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования /
Николай Маркович Тищенко. – Х. : Право, 1998. – 268 с.
17. Ведєрніков Ю. А. Адміністративне право України : навч. посіб. /
Ю. А. Ведєрніков, В. К. Шкарупа. – К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 336 с.
18. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк,
В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
19. Ващенко С. В. Основи адміністративного права (загальні питання, категорії, схеми) : навч. посіб. / С. В. Ващенко, М. М. Долгополова. – Запоріжжя : Юрид. ін-т МВС України, 2005. – 106 с.
20. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес : монографія / Іван Лукьянович Бородін. – К. : Алерта, 2007. – 184 с.
21. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность : учеб. пособие / Александр Иванович Миколенко. – Х. : Одиссей, 2004. – 272 с.
22. Ващенко С. В. Адміністративна відповідальність : навч. посіб. /
С. В. Ващенко, В. Г.Поліщук. – Запоріжжя : Юрид. ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
23. Комзюк А. Т. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. Анатолія Трохимовича Комзюка. – Х. : Вид-во Харків. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 80 с.
24. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України : підручник / за заг. ред. Оксани Володимирівни Кузьменко. – К. : Атіка, 2007. –
416 с.
25. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / Оксана Володимирівна Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
26. Бандурка А. М. Административный процесс : учебник для вузов /
А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – К. : Литера ЛТД, 2001. – 333 с.
27. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Едуард Францович Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
28. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч. посіб. / Валерій Костянтинович Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 184 с.
29. Додін Є. В. Адміністративна відповідальність у судовому порядку : навч.-метод. посіб. / Євген Васильович Додін. – Одеса : Юрид. л-ра, 2007. – 68 с.
30. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина : навч. посіб. / Володимир Григорович Перепелюк. – Чернівці : Рута, 2003. – 367 с.
31. Данількевич М. І. Адміністративне право України : навч. посіб. /
Микола Іванович Данількевич. – Д. : Дніпропетр. нац. ун-т, 2001. – 134 с.
32. Богуцький В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення : навч. посіб. / В. В. Богуцький, В. В. Мартиновський. – Х. : Видавець ФО–П Вапнярчук Н. М., 2009. – 168 с.
33. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен /
Валерій Костянтинович Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
34. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. Л. Бородін. – Х., 2004. – 38 с.
35. Сиротяк М. Р. Захист прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. Р. Сиротяк. – Х., 2007. – 20 с.
36. Сорокин В. Д. Административно-процессуальное право : учебник / подгот. д. ю. н. проф. А. Н. Каплуновым. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр «Пресс», 2008. – 571 с.
37. Салищева Н. Г. Гражданин и административная юрисдикция в СССР / Надежда Георгиевна Салищева. – М. : Наука, 1970. – 163 с.
38. Гриценко І. С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права : монографія /
Іван Сергійович Гриценко. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 335 с.
39. Петров Г. И. О кодификации советского административного права /
Г. И. Петров // Советское государство и право. – 1962. – № 5. – С. 27–33.
40. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
41. Хангельдыев Б. Б. О кодификации советского административного права / Б. Б. Хангельдыев // Советское государство и право. – 1964. – № 12. – С. 38–47.
42. Коренев А. П. Кодификация советского административного права : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.711 «Государственное и административное право» / А. П. Коренев. – М., 1962. – 18 с.
43. Сорокин В. Д. Административный процесс и административно-процессуальное право / Валентин Дмитриевич Сорокин. – СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2002. – 474 с.
44. Административное право России : учебник / Борис Николаевич Габричидзе и др.]. – 2-е изд., перераб. и доп.. – М. : ТК Велби, 2008. – 2008 с.
45. Самойленко А. В. Административные штрафы милиции как средство охраны советского правопорядка : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.711 «Государственное и административное право»/ А. В. Самойленко. – К., 1971. – 18 с.
46. Сорокин В. Д. Советское административно-процессуальное право : учебно-метод. пособие / Валентин Дмитриевич Сорокин. – Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1976. – 56 с.
47. Столбовий В. М. Адміністративне право України : посіб. для підгот. до іспитів / Володимир Миколайович Столбовий. – К. : КНТ, 2009. – 150 с.
48. Селіванов А. О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин /Анатолій Олександрович Селіванов. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2000. – 68 с.
49. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. /
Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
50. Голосніченко І. П. Адміністративний процес : навч. посіб. / за заг. ред.
д-ра юрид. наук, проф. І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2003. – 256 с.
51. Адміністративне судочинство : навч. посіб. / Рябченко О.П., Денесюк С.С., Новікова О.В, Литвин ОВ. та ін. / заг. ред. Рябченка О.П. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. – 232 с.
52. Кузьмичева Г. А. К вопросу об административном процессе как самостоятельной отрасли права // Л. Л. Попов и М. С. Студеникина // Административное право и административном процесс: актуальные проблемы. –
М. : Юрист, 2004. – С. 244–251.
53. Круглов В. А. Административно-деликтный процесс : учеб. пособие / В. А. Круглов, Л. Л. Попов. – М. : Изд-во деловой и учеб. лит., 2005. – 336 с.
54. Кодекс Украины об административных правонарушениях: научно-практический комментарий / [А. С. Васильев, Е. В. Додин, О. П. Подцерковный и др.] ; под общ. ред. А. С. Васильева, А. И. Миколенко. – 6-е изд., доп. и перераб.. – Харьков : Одиссей, 2008. – 1024 с.
55. Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / [Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.]. – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 781 с.
56. Юридична енциклопедія / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького / [ред. Ю. С. Шемшученко]. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 1998. –. .–
Т. 6 : Т - Я. – 1998. – 768 с.
57. Михлин А. С. Преступные последствия / Александр Соломонович Михлин. – М., 1969. – 104 с.
58. Малеин Н. С. О моральном вреде / Н. С. Малеин // Государство и право. – 1993. – № 3. – С.32-39.
59. Коломоєць Т. О. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення : монографія / Т. О. Коломоєць, Р. В. Сінєльнік. – К. : Істина, 2008. – 184 с.
60. Кон И. С. Социология личности / Игорь Семенович Кон. – М. : Политиздат, 1967. – 383 с.
61. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник. – 2-ге вид. / Ольга Федорівна Скакун / пер. з рос. – Х. : Консум. – 656 с.
62. Комаров С. А. Общая теория государства и права : курс лекций / Сергей Александрович Комаров. – М., 1996. – 312 c.
63. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
64. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. : / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Юрид. думка, 2004. –. .–
Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – 584 с
65. Сиротяк М. Р. Захист прав потерпілого в провадженні в справах про адміністративні правопорушення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Сиротяк Михайло Романович. – Х., 2006. – 203 с.
66. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса / Юрий Александрович Тихомиров. – М. : Юринформцентр, 1998. – 795 с.
67. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бояринцева Марина Анатоліївна. –К., 2005. – 213 с.
68. Тараненко С. Концептуальні засади забезпечення охорони прав і свобод особи в законодавстві про адміністративні правопорушення / С. Тараненко // Право України. – 1995. – № 7. – С. 36–38.
69. Кодекс об административных правонарушениях Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.garant.ru/main/12025267-025.htm#par4337.
70. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 груд. 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (з наступними змінами та допов.).
71. Мельник Н. Сфера дозволенного сужается / Н. Мельник, Н. Хавронюк // Зеркало недели. – 2004. – 25 сент. – № 38 (513). – С. 6
72. Федоров І. О. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України : монографія / Іван Олексійович Федоров. – Запоріжжя : ТОВ «ВПО «Запоріжжя», 2006. – 144 с.
73. Проект Кодексу України про адміністративні проступки від 26 трав. 2004 р. № 5558 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=18191.
74. Зубач А. В. Потерпевший как участник производства по делам об административных правонарушениях : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / Зубач Анатолий Васильевич. – М., – 2001. – 197 с.
75. Коломоєць Т. О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України / Тетяна Олександрівна Коломоєць. – Запоріжжя : Верже, 2000. – 240 с.
76. Иванов В. В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности : монография / Виктор Васильевич Иванов. – Одесса : «Астропринт», 2001. – 156 с.
77. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 /
Бородін Іван Лук’янович. – Х., 2004. – 405 с.
78. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Ожегов С. И. – 20-е изд., стереотип.. – М. : Рус. яз., 1988. – 750 с.
79. Юридический энциклопедический словарь / глав. ред. А. Сухарев : /
[М. М. Богуславский, М. И. Козырь, Г. И. Миньковский и др.]. – М. : Сов. энцикл., 1984. – 415 с.
80. Малеин Н. С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1977. – № 6. – С. 37–44.
81. Никитин А. Ф. Словарь-справочник по праву / Никитин А. Ф. – М. : Акалис, 1995. – 140 с.
82. Любашиц В. Я. Теория государства и права : учеб. пособие /
Любашиц В. Я., Мордовцев А. Я., Тимошенко И. В. – Ростов н/Д., 2002. – 512 с.
83. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / авт.-упоряд. : I. Б. Колiушко, Р. О. Куйбiда. – К. : Факт, 2003. – 535 с.
84. Основы государства и права : учеб. пособие / под ред. В. В. Комарова. – К. : Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – 245 с.
85. Теория государства и права : учебник для студ. вузов / [С. С. Алексеев, П. Т. Васьков, И. Я. Дюрягин и др.] ; под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юрид. лит., 1985. – 479 с.
86. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / Алексей Валентинович Мицкевич. – М. : Госюриздат, 1962. – 212 с.
87. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правознавство. – 1981. – № 3. – С. 44–53.
88. Витрук Н. В. Статус личности в политической системе общества / Николай Васильевич Витрук // Политология. – М., 1993. – 152 с.
89. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Николай Васильевич Витрук. – М. : Наука, 1979. – 229 с.
90. Астахов Д. В. Правовое положение участников производства по делам об административных правонарушениях : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.14 / Астахов Дмитрий Вячеславович. – М., 2005. – 177 с.
91. Адміністративне право : навч. посіб. / [О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кісіль]. – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
92. Агапов А. Б. Административное право : учебник / Агапов А. Б. – М. : Издат.-торг. корпорация «Дашков и Ко», 2004. – С. 578–587.
93. Оплачко І. О. Права, обов’язки та відповідальність потерпілого в адміністративно-деліктному процесі як визначальні елементи його адміністративно-правового статусу: прогалини їх законодавчого визначення/ І. О. Оплачко// Митна справа. – 2009. – № 3 (63), ч. 2. – С. 132 – 138.
94. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / под общ. ред. проф. Э. Н. Ренова. – М. : НОРМА (Издатель. группа НОРМА-ИНФРА-М), 2002. – 1040 с.
95. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс / Михаил Яковлевич Масленников. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. – 208 с.
96. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. – 5-е изд.. – Харьков : ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
97. Философия: Часть вторая: основные проблемы философии : учеб. пособие для вузов / под ред. проф. В. И. Кириллова. – 2-е изд., перераб. и доп.. – М. : Юристъ, 1999. – 304 с.
98. Коломоєць Т. О. Державний контроль у галузі чорної металургії в Україні: організаційно-правовий аспект : монографія / Т. О. Коломоєць, П. С. Лютіков. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2009. – 216 с.
99. Шергин А. П. Административная юрисдикция / Анатолий Павлович Шергин. – М. : Юрид. лит., 1979. – 144 с.
100. Административные правоотношения / Юрий Маркович Козлов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 184 с.
101. Кодекс про адміністративні правопорушення України (у редакції від 7 квіт. 2009 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
102. Агєєв О. В. Прокурор як суб’єкт адміністративного процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»/ О. В. Агєєв. – Х., 2006. – 18 с.
103. Адміністративне право України : навч. посіб. / за заг. ред.
Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
104. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Тетяни Олександрівни Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
105. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Леонид Васильевич Коваль. – К. : Вища шк., 1979. – 160 с.
106. Иванюженко А. Б. Процессуальные гарантии участников производства по делам об административных праовнарушениях : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.02 / Иванюженко Андрей Борисович. – СПб., 1999. – 223 с.
107. Бахрах Д. Н. Производство по делам об административных праовнарушениях : пособие для слушателей народных ун-тов / Д. Н. Бахрах,
Э. Н. Ренов. – М. : Знание, 1989. – 96 с.
108. Тищенко Н. М. Гражданин в административном процессе /
Николай Маркович Тищенко. – Харьков : Право, 1998. – 192 с.
109. Адміністративне право України : посіб. для підготовки до іспитів /
Г. Г. Забарний Р. А. Калюжний, О. В. Терещук, В. К. Шкарупа. – К. : Вид. Паливода А. В. – 2001. – 194 с.
110. Административное право./Авт. Кол.: Е.М. Анекин,С.С., Бородин, И.В. Бородушко и др. – учеб. изд. у – СПб. : Питер, 2004. – 252 с.
111. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – Одеса : Юрид. л-ра, 2002. – 312 с.
112. Постатейный комментарий к Кодексу РФ об административных правонарушениях /Авт. колл. : А. А. Голубев, Д. П. Звоненко, И. С. Кривова и др. – М. : Бератор-Пресс, 2002. – 928 с.
113. Гуев А. Н. Постатейный комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / Гуев А. Н. – М. : Юрид. фирма «КОНТРАКТ»; Издат. дом «ИНФРА-М», 2003. – 967 с.
114. Проект Кодексу України про адміністративні проступки від 26 трав. 2004 р. № 5558. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=18191.
115. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. – 3-е изд., перераб. и доп. / под общ. ред. Е. Н. Сидоренко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 944 с.
116. Оплачко І. О. Потерпілий в системі суб’єктів адміністративно-деліктного процесу/ І. О. Оплачко // Митна справа. – 2009. – № 4 (64), ч. 2. – С. 38–43.
117. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
118. Словарь русского языка : в 4 т. / АН СССР, Ин-т рус. яз. ; под ред
А. П. Евгеньевой. – 2-е изд., исправ. и доп.. – М. : Рус. яз., 1981. – . . –
Т. 4 : С – Я. – 1984. – 794 с.
119. Коломоєць Т. О. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування : монографія / Т. О. Коломоєць, І. О. Сквірський. – К. : Істина, 2008. – 184 с.
120. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навч. посіб / Семен Григорович Стеценко. – К. : Атіка, 2007. – 624 с.
121. Литвин О.В. Юридична відповідальність державних службовців / О.В. Литвин // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – Ірпінь, 2010. – №2 (49). – С.144-149.
122. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207 (з наступними змінами та допов.).
123. Кодекс об административных правонарушениях Республики Молдова. – Кишинев : S.C. “Lavilat-SNFO” S.R.L., – 2005. – 155 с.
124. Закон Республіки Словенії «Про проступки» // Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / автор-упоряд. О. А. Банчук. – К. : Книги для бізнесу, 2007. – С. 460–554.
125. Закон Республіки Сербії «Про проступки» // Адміністративне деліктне законодавство: Зару