Поясик Оксана Іванівна. Музична освіта та виховання учнів і молоді Галичини (20-30-ті рр. XX ст.)

Короткий опис

Поясик Оксана Іванівна. Музична освіта та виховання учнів і молоді Галичини (20-30-ті рр. XX ст.) : дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2004. — 217арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 164-190

Поясик О. І.Музична освіта та виховання учнів і молоді Галичини (2030-ті рр. ХХ ст.). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.
У дисертаційній роботі проаналізовано музичну освіту та виховання учнів і молоді Галичини 19201930-х рр. в історично-педагогічному аспекті; виявлено передумови та особливості розвитку музичної освіти та виховання української учнівської молоді; розширено базу даних про структуру музичної освіти й виховання молодого покоління; простежено шляхи реалізації музичної освіти в навчально-виховних закладах краю (загальноосвітніх, спеціальних, духовних); розглянуто організацію кваліфікаційної підготовки вчителів музики та співу; виявлено й накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти й виховання молодого покоління.
Матеріали, основні положення дисертації та висновки, які апробовані під час читання спецкурсу Організація музичної освіти й виховання в Галичині (1920-1930-ті рр.)”, можуть бути використані в лекційних курсах і семінарах з історії української педагогіки та історії культури у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, інститутах післядипломної педагогічної освіти, в написанні посібників з музичного навчання для педагогічних та мистецьких вузів України.

Узагальнення результатів дослідження дає підстави для такихвисновків:
1. Розвиток музичної освіти та виховання учнів і молоді в Галичині міжвоєнного періоду було зумовлено об’єктивними суспільно-історичними й соціально-економічними передумови: постійна підкореність регіону різним урядам (австрійському, польському), що спричинило часту зміну в краї юридичних та освітніх систем; зростання національної свідомості галицьких українців у результаті визвольних змагань Західноукраїнської Народної Республіки; ігнорування польською владою міжнародних угод та договорів стосовно національних меншин; загострення польсько-українських стосунків; злиденне життя галицького українського населення; посилення уваги польської держави до музичного виховання учнівської молоді, запровадження системи тоталітарного державного контролю над усіма формами музичної освіти та виховання, діяльністю різних типів навчально-виховних закладів; розробка нової концепції музичної освіти, заснована на громадянському вихованні учнів; тотальне ополячення молоді як кінцева мета державної політики спричинило організований спротив українців, а відтак наклало суттєвий відбиток на всі сфери життя, в тому числі й на освіту, зокрема музичну.
Встановлено особливості розвитку музичної освіти української учнівської молоді в Галичині: національна ідея як основа виховання; потреба в обґрунтуванні мети, завдань, форм музичної освіти та виховання учнів, спрямованих на збереження національних, культурно-історичних традицій українського народу; національно-патріотична активність українського населення краю в розбудові приватних загальноосвітніх і музичних закладів; посилення уваги культурно-просвітницьких українських товариств до створення мережі рідномовних загальноосвітніх і музичних навчальних закладів.
2. Аналіз і теоретичне осмислення організації музичної освіти й виховання молодого покоління в Галичині міжвоєнного періоду уможливили відтворення системи музичної освіти та виховання, що існувала в краї. В її
структуру входили загальноосвітні, музичні, духовні навчальні заклади, культурно-просвітницькі та музичні товариства, молодіжні організації.
За результатами дисертаційного дослідження визначено специфіку вивчення „Співу” в різних типах навчальних закладів Галичини,де музичній освіті й вихованню відводили чільне місце (школи першого, другого та третього ступенів, гімназії, педагогічні ліцеї, педагогії, учительські й духовні семінарії).
Виявлено спільні умови для всіх загальноосвітніх навчальних закладів: пріоритетність виховання перед навчанням, жорстока контрольованість позакласного та позашкільного життя учнів польською владою, незадовільне державне фінансування, намагання придушити будь-які національні прояви у вихованні підростаючого покоління.
Музичною освітою та вихованням учнів загальноосвітніх (державних, приватних) шкіл опікувалося МВіПО, а духовними навчальними закладами — відомство греко-католицького віросповідання при Синоді. Навчальні заклади, відомчого підпорядковування суттєво різнилися: перші характеризувалися відкритістю та доступністю для представників різних соціальних верств, а другі закритістю навчально-виховного процесу.
Альтернативу державній структурі музичної освіти та виховання становили навчальні заклади українських культурно-просвітницьких, педагогічних (Просвіта”, Рідна школа”) і музичних товариств (Товариство ім. М. Лисенка, Боян”), молодіжних організацій (Пласт”, Січ”, Сокіл”, Луг”, Каменярі”). Їх діяльність сприяла розв’язанню проблем музичної освіти й виховання учнівської молоді в Галичині, а також підвищенню музичної культури населення загалом.
У роботі охарактеризовано організацію професійної музичної освіти. Її зміст полягав у домінуванні нижчої професійної ланки. Важливе місце у розвитку спеціальної освіти посідав Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка та його філії. Вони працювали у багатьох містах Галичини. До розвитку національної музичної освіти та виховання помітно спричинилося духовенство шляхом налагодженості діяльності підпорядкованих йому навчальних закладів й залучення молоді до участі у хорових колективах, які підтримували традиції української церкви.
3. Результати дослідження свідчать, що з перших років існування польської влади зусиллями МВіПО здійснено першу реформу шкільництва (1920-ті рр.) на всій території Речі Посполитої. Її завданнями став перегляд змісту музичної освіти, умузикальнення” учнів і молоді, розвиток природних здібностей кожної дитини, вивчення учнями теорії музики. У практиці це реалізувалося відповідними вокально-слуховими, ритмічними вправами. Після другої шкільної реформи (1932 р.) посилено увагу до змісту музичних творів, особливо пісні.
В музичної освіти, яку здійснювали українські культурно-просвітницькі, музичні товариства, молодіжні організації Галичини, стрижневою була ідея національного виховання. Незважаючи на необхідність дотримуватися приписів та розпоряджень польської влади, їх діяльність стала засобом консолідації українського населення краю в боротьбі за вирішення культурних проблем, пов’язаних із підвищенням музично-освітнього рівня учнів і молоді Галичини.
Головними шляхами музичної освіти й виховання молодого покоління в галицькому краї були урочна, позаурочна, позакласна, позашкільна навчально-виховна робота, важлива роль належала родині. У практику повсякденного життя учнівської молоді входили лекції, музичні аудиції, вокальний, хоровий спів, участь в оркестрах, збирання творів усної народної творчості, імпрези”, організація та проведення концертів, свят пісень” тощо.
Встановлено, що музична освіта в Галичині 1920-1930-х рр. потужно впливала на учнів, що виявлялося в поглибленні музичних знань (музична грамота, історія музики); виробленні музичних навичок (сольний, хоровий спів, гра на інструментах, спів і гра з нот); розвитку музичних здібностей (ладове, музично-ритмічне чуття); підвищенні ефективності сприйняття при слуханні музики; вихованні музичних смаків, оцінне ставлення до музичного твору; розкритті емоційного змісту музики; розширенні музичної діяльності учнів, їх творчим самовираженням під час співу на уроках, виступах з хором, оркестром тощо.
4. У дисертаційному дослідженні розкрито шляхи організації професійної підготовки вчителів музики та співу. Її забезпечувала система освітніх інституцій: учительські семінарії, педагогічні ліцеї, педагогії, вищі державні й приватні курси підвищення кваліфікації, методичні центри, осередки та ін.
Підготовка вчителів музики та співу на всіх рівнях спрямовувалась на розвиток їх умінь реалізувати на практиці мету української школи, бути спроможними у важких умовах полонізації вдосконалювати навчально-виховний процес. Завдяки методичним розробкам, конспектам уроків із музики та співів на сторінках галицьких педагогічних, громадсько-культурних, мистецьких часописів формувались особливості української музичної думки й надавалась методична допомога українському вчителю. Заслуговує на увагу розробка вітчизняними педагогами проектів, альтернативних державним, навчальних програм із музики та співів, основаних на кращих традиціях національної культури. Розглядаємо їх як важливу складову боротьби українців за рідномовну школу міжвоєнної доби.
5. Проведене дослідження засвідчило, що окремі ідеї організації музичної освіти та виховання учнів і молоді Галичини міжвоєнного періоду не втратили своєї актуальності й сьогодні, зокрема:
введення предмета Музика” в інваріантну частину навчальних планів загальноосвітніх шкіл та закладів підготовки майбутніх учителів різного рівня акредитації впродовж усього періоду їх навчання;
створення широкої мережі державних і приватних закладів, спеціалізованих на музичній освіті та вихованні молодого покоління;
підвищення ефективності формування музичної культури учнівської молоді шляхом її залучення до участі в різноманітних формах музичної діяльності з використанням кращих зразків національного й світового мистецтва;
урахування досвіду минулого в організації підвищення кваліфікації вчителів музики, їх психолого-педагогічної й методичної підготовки, включно з проходженням річного стажування та атестацією випускників навчальних закладів із правом переходу на постійну вчительську посаду.
Проведене дослідження не вичерпуєвсі аспекти музичної освіти та виховання учнів і молоді в Галичині міжвоєнного періоду. Предметом наукового пошуку можуть стати: питання вдосконалення музичного виховання дітей дошкільного віку; зміст, форми, методи музичної освіти у вищій школі; організація музично-виховної роботи позашкільних інституцій; вплив духовенства на формування музичної культури підростаючого покоління тощо.