Праченко Олена Костянтинівна Розвиток гендерної толерантності при вирішенні міжособистісних конфліктів у юнацькому віці

Короткий опис

Праченко Олена Костянтинівна, старший викладач кафедри психосоматики та психологічної реабілітації Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Назва дисертації «Розвиток гендерної толерантності при вирішенні міжособистісних конфліктів у юнацькому віці». Шифр та назва спеціальності 19.00.07 педагогічна та вікова психологія. Спецрада Д 26.053.10 Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ПРАЧЕНКО Олена Костянтинівна
УДК 37.015.3-053.6:316.48:316.647.5:316.346.2(043.3)
РОЗВИТОК ТЕНДЕРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПРИ ВИРІШЕННІ
МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова пихологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело О.К. Праченко
Науковий керівник: Ставицька Світлана Олексіївна, доктор психологічних наук, професор
Київ - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТЕНДЕРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ
МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 16
1.1. Наукові підходидо вивчення толерантності як психологічного
феномена 16
1.2. Сутність, чинники, компоненти та механізми розвитку гендерної
толерантності як інтегральної якості особистості 29
1.3. Психологічні особливості тендерної толерантності у міжособистісних
конфліктах в юнацькому віці 41
Висновки до першого розділу 54
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТЕНДЕРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ
МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 57
2.1. Організація дослідження та психодіагностичні методи вивчення
гендерної толерантності в юнацькому віці 57
2.2. Показники становлення гендерної толерантності та її зв’язок з іншими
видами толерантності у юнацькому віці 63
2.3. Особливості вияву структурних компонентів та механізмів розвитку
гендерної толерантності у юнаків та юнок 83
2.4. Специфіка впливу схильності до міжособистісних конфліктів на
гендерну толерантність у юнаків і юнок 108
Висновки до другого розділу 120
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ
ТЕНДЕРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ПРИ ВИРІШЕННІ МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ ОСОБИСТОСТЮ
ЮНАЦЬКОГО ВІКУ 128
3.1. Розвивально-корекційна програма з розвитку гендерної толерантності

8
при вирішенні міжособистісних конфліктів в юнацькому віці 128
3.2. Динаміка розвитку тендерної толерантності юнаків і юнок за
результатами формувального експерименту 148
3.3. Методичні рекомендації психологам та викладачам закладів вищої
освіти щодо розвитку тендерної толерантності юнацтва 167
Висновок до третього розділу 176
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 204

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та емпіричне дослідження тендерної толерантності; визначенні структурні компоненти досліджуваного явища та критерії їх сформованості; досліджені механізми її вияву та розвитку, взаємозв’язок тендерної толерантності та схильності до міжособистісних конфліктів в юнацькому віці, обгрунтовано, розроблено та апробовано програму розвитку тендерної толерантності та зниження схильності до міжособистісних конфліктів особистостей юнацького віку.
1. Теоретичний аналіз проблеми гендерної толерантності у сучасному суспільстві дозволив визначити, що на сьогодні не існує єдиного визначення та структурного наповнення цього особистісного феномена. У дослідженні ми розглядаємо гендерну толерантність юнаків і юнок як інтегральну особистісну властивість, яка виражається у спрямованості на самоаналіз і саморозвиток гендерної ідентичності, що опосередковує вияви емоційної, когнітивної та поведінкової саморегуляції з метою оптимізації їх соціальних, навчально - професійних та міжстатевих взаємодій; дозволяє встановлювати та підтримувати якісні стосунки з представниками своєї та протилежної статі на рівні співробітництва, кооперації та компромісів. Комплексність цього особистісного феномена визначається рівнем сформованості та взаємозалежністю когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів у структурі гендерної толерантності особистості. Сформованість визначених компонентів гендерної толерантності залежить, передусім, від таких механізмів її розвитку як гендерна ідентичність та гендерна стереотипність.
Юнацький вік у дослідженні визначений як сенситивний для розвитку гендерної толерантності, оскільки, він відзначається активними змінами в особистісній, професійній та міжособистісній сферах, що вимагає від юнацтва організованості, сформованості «Я-концепції», розвиненості адаптаційного потенціалу, мобільності у реагуванні та прийнятті рішень щодо різних життєвих ситуацій в умовах мінливості соціуму, іншими словами толерантності до

180
невизначеності. Критеріями розвитку тендерної толерантності в юнацькому віці визначено: особистісну рефлексію, емоційну компетентність та моральну саморегуляцію.
2. Рівень розвитку гендерної толерантності визначається показниками сформованості компонентів гендерної толерантності, зокрема: когнітивний - містить розвинену рефлексивність, здатність до саморозвитку та самовдосконалення. Їх розвиток сприяє усвідомленню відмінностей між представниками різних статей, удосконаленню особистісних якостей, які необхідні для подальшої оптимізації міжстатевих стосунків; емоційний - характеризується емоційною стійкістю, ціннісним ставленням до емоційних станів як власних, так і оточуючих. Сформованість цих складників сприятиме усвідомленню власних емоційних виявів, розвитку емпатійності, емоційної чуттєвості, прийняттю емоційних станів оточуючих, які є орієнтирами успішної, продуктивної взаємодії між статями й, відповідно, гендерній толерантності; поведінковий - включає гнучкість поведінкових проявів, комунікативний самоконтроль, спрямованість на конструктивне вирішення конфліктних ситуацій, що впливає на вміння свідомо керувати власними діями у міжстатевій взаємодії. Достатній розвиток цих компонентів дозволяє правильно рефлексувати життєві ситуації, прогнозувати емоційні стани та поведінкові акти партнера зі взаємодії та ефективно взаємодіяти у конфліктних ситуаціях, що сприятиме спрямованості на попередження та ефективне вирішення конфліктних ситуацій. Емпіричними критеріями розвитку гендерної толерантності в юнацькому віці визначено: особливості міжстатевої взаємодії; розвиненість емоційної сфери; розвиток комунікативних якостей, на основі яких розрізняються рівні розвитку гендерної толерантності.
3. Вияв гендерної толерантності юнаками та юнками можна характеризувати наступними рівнями: високий - спрямовані на збагачення досвіду й розширення знань умінь і навичок міжстатевої взаємодії, достатньо емпатійні, практично не мають гендерних стереотипів та приймають індивідуальні особливості кожної особистості не залежно від її статевої

181
приналежності, налаштовані на партнерську взаємодію; володіють розвиненими комунікативними якостями; середній рівень - володіють достатніми знаннями та навичками міжстатевої взаємодії, проте, не завжди використовують їх у повсякденній життєдіяльності, виявляють емпатійність, хоча, іноді, можуть проявляти байдужість до представників протилежної статі, визнають за необхідність послаблення гендерних та статевих стереотипів, проте, іноді, можуть слідувати деяким з них у процесі партнерської взаємодії, комунікативні якості досить розвинені; низький рівень - їм притаманний обмежений досвід та уміння міжстатевої взаємодії, погано орієнтуються в емоційних проявах та реакціях опонентів, мають певні труднощі у встановленні контактів з представниками обох статей, зокрема й комунікативні, володіють слабо розвиненим саморегулятивним потенціалом.
4. Констатовано, що у більшої половини представників юнацького віку рівень тендерної толерантності знаходиться на середньому (наближеному до низького) рівні; близько третини юнацтва мають низький рівень тендерної толерантності; і лише п’ята часина має сформовану (високий рівень) гендерну толерантність. Визначено, що гендерна толерантність більше сформована у дівчат ніж у хлопців, що пояснюється усвідомленою гендерною ідентичністю, не схильністю до стереотипного сприйняття оточуючих, диференційовністю емоційних проявів; а хлопці більше схильні до прояву маскулінних якостей особистості та гендерної стереотипності в процесі міжстатевої взаємодії, дещо обмежені в своїх емоційних виявах, володіють зниженою поведінковою та комунікативною саморегуляцією.У більшості дівчат спостерігається середній рівень конфліктності особистості, а домінуючими стратегіями поведінки у конфлікті обрані «співпраця», «компроміс» та «пристосування». У хлопців переважає високий рівень конфліктності та схильність до ворожо-агресивної поведінки, а домінуючими стратегіями поведінки у конфлікті є «суперництво».
Отримані результати обумовили необхідність пошуку шляхів, методів та засобів розвитку гендерної толерантності та зниження конфліктності особистості в юнацькому віці.

182
5. Теоретичним підґрунтям авторської програми з розвитку гендерної
толерантності виступили положення особистісно-орієнтованого виховання
І.Д. Беха та гендерного підходу, на основі яких було розроблено модель та розвивально-корекційну програму, завданнями якої було створення психологічних умов для самореалізації та саморозвитку, розкриття особистісних і гендерних потенціалів молоді як представників різної статі. Ефективність запропонованої програми визначалась: розширенням усвідомлення
респондентами гендерних відмінностей і відмінностей між статями; зниженням стереотипності у процесах індивідуальної та групової взаємодії; розвитком комунікативних якостей та навичок безконфліктної комунікації; більш усвідомленим рефлексуванням відмінностей між власним гендерним і статевим «Я»; налаштованістю на формування міжстатевих партнерських стосунків на паритетних позиціях, зниженням впливу фрустраторів щодо гендерно-статевої взаємодії; спрямованістю на саморозвиток та самовдосконалення і зростання гендерної культури, загалом.
6. Також були розроблені рекомендації для викладачів та практичних психологів закладів вищої освіти, щодо розвитку якостей гендерно-толерантної особистості у юнаків, з метою оптимізації міжстатевих відносин в умовах стрімких соціальних трансформацій.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів заявленої проблеми та відкриває перспективи подальшої дослідницької роботи щодо вивчення зовнішніх чинників розвитку гендерної толерантності, розробки портрету гендерно-толерантної особистості за показниками особистісних якостей та вивчення методів формування гендерної толерантності на різних
вікових етапах.