ПРАВОВА БЕЗПЕКА ОСОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛОБОДА АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 347.77

ПРАВОВА БЕЗПЕКА ОСОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Горова Оксана Борисівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 12
1.1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 28
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 67
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 70
2.1 ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 70
2.2 СКЛАДОВІ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 84
2.3 ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 115
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 123
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 127
3.1 ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ 127
3.2 СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПРАВООХОРОННОГО ОМБУДСМАНА 137
3.3 ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ДОКТРИНИ ПРАВОВОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИ 145
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 161
ВИСНОВКИ 162
ДОДАТКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ДПБО — Доктрина правової безпеки особи
НБУ — національна безпека України
НПА — нормативно-правові акти
ПБО — правова безпека особи
СНБ — система національної безпеки

ВСТУП
Актуальність теми. Розбудова державності в Україні та формування ринкових відносин супроводжуються ускладненням процесів у правовій, соціальній, економічній та політичній сферах суспільного життя. За таких умов важлива роль відводиться державі, її механізму, від якого вимагається організованість, чіткість діяльності та узгоджена взаємодія всіх його елементів. Визначальну роль в забезпеченні цих вимог посідає право.
Нині в Україні поступово формується алгоритм правового регулювання національної безпеки в конкретній сфері життєдіяльності, досить активно досліджується правова природа безпеки. Натомість, для вітчизняної науки окреме розроблення правових проблем забезпечення національної безпеки, більше того виділення такої окремої сфери національної безпеки як правової і аналіз забезпечення правової безпеки особи, суспільства і держави на даному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку.
Практика забезпечення правової безпеки особи залишається неефективною, оскільки діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування у даній сфері значною мірою невпорядкована, а створення нової системи проходить вкрай повільно і суперечливо, не ґрунтується на достатніх науково-теоретичних напрацюваннях. Зокрема, не враховується, що на противагу домінуючій у минулому державоцентристській парадигмі права, право дедалі більше набуває людиноцентристського змісту, відповідно актуалізується проблема забезпечення правової безпеки саме особи.
При написанні дисертаційного дослідження автор послуговувався ідеями і теоретичними науковими положеннями, викладеними у працях вчених із теорії держави та права, зокрема: Є.О. Гіди, С.Д. Гусарєва, В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія, М.Б. Левицької, В.Ф. Мелащенка, А.Ю. Олійника, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, С. П. Рабиновича, В.Ф. Сіренка, О.В. Скрюпнюка, О.Д. Тихомирова, Ю. М. Тодики, О.В.Тюріної, О.Ф. Фрицького, М.В. Цвіка, В.М. Шаповала та інших.
Враховані також розробки провідних науковців Росії, які займалася даною проблемою: М.С. Алешенкова, М.В. Баглая, О.Ф. Галузіна, А.І. Ковлера, Є.Г. Козлова, О.Є. Кутафіна, О.А. Лукашової, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, Б.М. Родіонов, І. В. Ростовщикова, Л. Б. Тіунової, К.Б. Толкачова, Т. Б. Тюріної, А. Г. Хабібуліна та ін.
Вагомою джерельною базою слугували роботи вчених, які безпосередньо досліджували різні аспекти правової безпеки особи, і праці яких дисертант використовував у своїй роботі: С.В. Городянко, О.П. Дзьобань, О.І. Дубенко, О.О. Дурманенко, В.В. Колотило, Ю.В. Корнєєв, В.А. Ліпкан, В. Липинський, Ю.Є. Максименко, М.С. Небеська, Н.Р. Нижник, М.М. Пендюра, К.Т. Ромашкова, Г.П. Ситник, К.Т. Томашкова, М.М. Чорний, З.Д. Чуйко, А.О. Шишко.
Утім, незважаючи на наявність значного масиву наукових досліджень, присвячених проблемі правового регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки особи, поза науковим обігом залишилося теоретичне обґрунтування існування як самостійної правової сфери, а також окремого виду національної безпеки — правової безпеки особи. Адже ефективне регулювання правової безпеки особи безпосередньо пов’язане із оптимальним розподілом повноважень між суб’єктами її забезпечення, усуненням дублювання і паралелізму в їхній роботі.
Вивчення наукової літератури в даній сфері також засвідчило, що комплексного дослідження стану та перспектив правової безпеки особи на сьогоднішній день не проводилось, що і зумовлює актуальність даної теми, а отже і вибір її як теми нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленої Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2011 р. № 1911, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., оголошених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 26 травня 2009 р.) та включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010–2012 рр. Тему дисертації зареєстровано Координаційним бюро Національної академії правових наук України (№ 27, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, нормативно-правових актів визначити стан, тенденції, закономірності і особливості забезпечення правової безпеки особи в сучасній українській державі, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності напрямів її удосконалення. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних задач:
 проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;
 розробити модель системного виміру правової безпеки особи через розгляд онтологічних, аксіологічних, антропологічних та ідеологічних його компонентів;
 визначити джерела формування поняття правової безпеки особи;
 запропонувати авторське поняття правової безпеки особи та визначити його зміст;
 охарактеризувати складові безпеки особи;
− сформувати напрями підвищення ефективності нормативно-правового регулювання правової безпеки особи;
− визначити сучасні тенденції формування інституту правоохоронного омбудсмана;
− подати власні пропозиції щодо проекту структури та основних положень Доктрини правової безпеки особи.
Об’єкт дослідження ― суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення правової безпеки особи.
Предмет дослідження ― правова безпека особи в сучасній українській державі.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом застосовувався широкий комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження. Базовою методологічною основою виступає загальнонауковий системний підхід, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів і суспільних явищ як елементів системи та за допомогою якого правова безпека особи розглядається як системне утворення (п. 1.2).
За допомогою діалектичного та історичного методів досліджено генезис наукових розвідок, присвячених окремим аспектам порушеної проблеми, стан та розвиток інститутів правової безпеки особи (п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1, п. 3.2). Формально-логічний та соціологічний методи допомогли визначити роль та місце правової безпеки особи у правовій системі Україні, його значущість для суспільства та особи, а також стали в нагоді при дослідженні понятійно-категорійного апарату (п. 2.1, 3.1). Статистичний та порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення правового регулювання суспільних відносин у сфері правової безпеки та шляхів удосконалення вітчизняного законодавства в контексті порушеної проблеми (п. 1.2, п. 3.1, п. 3.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено поняття, загальні та особливі ознаки правової безпеки особи (п. 1.2, 2.3). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися норми національних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері правової безпеки особи (п. 3.1, п. 3.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу складу та елементів правової безпеки особи, визначенню напрямів удосконалення її забезпечення (розділ 3). Історичні аспекти становлення інституту правової безпеки особи досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу (п. 1.1, п. 1.2, п. 3.1, п. 3.2). Соціологічні методи (спостереження, опитування, інтерв’ювання) застосовано для аналізу діяльності державних органів та установ у сфері забезпечення правової безпеки особи (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). При розробленні проекту Доктрини правової безпеки особи використовувався також програмно-цільовий метод (підрозділ 3.2, 3.3, додатки).
Емпіричну базу дослідження становлять: результати анкетування
429 працівників правоохоронних органів, суддів та осіб, діяльність яких безпосередньо пов’язана з юридичною практикою; узагальнені кількісні дані вивчення, аналізу забезпечення правової безпеки особи у правових актах.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження. На основі цього досягнуто певних результатів, що характеризуються науковою новизною.
уперше:
– подано з позицій теорії природного права визначення наступних понять: правова безпека — складова національної безпеки, зміст якої полягає у правовому регулювання національних інтересів у будь-якій сфері національної безпеки, правової захищеності національних інтересів, що виникають у правовій сфері, а також захищеності права як визначального регулятора суспільних відносин, створенні державними та недержавними інституціями необхідних та достатніх умов для ефективного функціонування правової системи; правова безпека особи — стан правової захищеності інтересів людини і громадянина, які виступають суб’єктом безпекових правовідносин, від реальних та потенційних загроз у будь-якій сфері національної безпеки, за якого забезпечується реалізація її інтересів, гармонійний розвиток і баланс із інтересами інших об’єктів національної безпеки, визначено їхній зміст;
– подано модель системного виміру правової безпеки особи крізь онтологічний, аксіологічний, антропологічний та ідеологічний її компоненти. Онтологічний вимір правової безпеки особи подано через аналіз буття правової безпеки особи — правова сфера її існування; можливість і дійсність існування правової безпеки особи в рамках правової сфери; субстанцію і акциденцію правової безпеки особи — існування як правового забезпечення безпеки по кожній сфері життєдіяльності, так і існування правової безпеки особи як самостійної субстанції в рамках правової сфери. Аксіологічний вимір правової безпеки особи дозволив аналізувати її як специфічне соціальне явище, певний прояв суспільних відносин і нормативно оціночний бік суспільної свідомості, подати пропозиції щодо формування аксіологічного простору. Антропологічний вимір правової безпеки особи дозволив додатково аргументувати необхідність впровадження людиноцентристської парадигми для формування системи правової безпеки особи, дотримання принципів правовладдя і народовладдя. У рамках ідеологічного виміру правової безпеки особи було визначено обрії та сфери рецепції різноманітних політико-правових і безпекових концепцій, з урахуванням потреб української нації у розвитку і світоглядній інтеграції; було намічено шляхи для дальшого формування механізмів позбавлення можливостей впровадження та імплементації неприродної для української безпеково-правової думки модернізації правової системи і елементів правової культури;
– виділено складові інституту правової безпеки: правове регулювання реалізації національних інтересів у правовій сфері; захищеність національних інтересів, що виникають у сфері правовідносин; захищеність права як визначального регулятора суспільних відносин, захищеність процесів правотворення і правореалізації;
– запропоновано сформувати інститут правоохоронного омбудсмана — посадова особа, уповноважена відповідним органом державної влади, що здійснює правоохоронний контроль за додержанням прав та свобод працівників правоохоронних органів та їхній захист на території України і за її межами в рамках її юрисдикції на постійній основі під час здійснення ними правоохоронних функцій;
– розроблено структуру і подано основні положення Доктрини правової безпеки особи;
удосконалено:
 теоретичні підходи до розмежування термінів «правова безпека», «безпека особи», «правова безпека особи», «правова сфера»;
 підходи до формування принципів забезпечення правової безпеки особи;
 класифікацію загроз правовій безпеці особи;
 підходи до формування життєво важливих інтересів особи в правовій сфері;
дістало подальшого розвитку:
− впровадження положень людиноцентристської концепції щодо аргументації необхідності формування системи правової безпеки особи;
− положення щодо необхідності формування алгоритму правового регулювання правової безпеки особи.
Практичне значення одержаних результатів. Визначення особливостей забезпечення правової безпеки особи та пошук шляхів її вдосконалення має важливе теоретичне і практичне значення. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані:
у правотворчій діяльності ― в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України;
у правозастосовній діяльності ― використання одержаних результатів уможливить покращити правозастосовну діяльність суб’єктів забезпечення правової безпеки особи;
у навчальному процесі і науково-дослідній роботі ― матеріали дисертації використовуються при вивченні таких навчальних дисциплін як теорія держави та права та інших правових дисциплін і спеціальних курсів, положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань правової безпеки особи (акти впровадження в навчальний процес Університету економіки та права «КРОК» від 12 травня 2011 р.; Академії праці та соціальних відносин від 21 травня 2012 р.; Національного університету біоресурсів і природокористування України від 14 листопада 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на науково-практичній конференціях та семінарах: «Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України» (м. Луцьк, 2008 р.), «Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам’яті професора Ю.І.Римаренка)» (м. Київ, 2009 рік), «Актуальні проблеми зміцнення державності і національної єдності України» (м. Київ, 2010 р.), «Адміністративне право у сучасному вимірі» (м. Київ, 2010 р.), «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності» (м. Київ, 2010 р.), «Правові та політичні проблеми сучасності» (Луцьк, 2012 р.), «Протидія сучасним формам тероризму та екстремізму» (Київ, 2013 р).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 12 наукових публікаціях (серед яких п’ять статей, опублікованих у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань із юридичних наук, сім тез наукових доповідей на науково-практичних конференціях та методичні рекомендації).

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства у правовій сфері та практики його застосування, наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблем, що стосуються правової безпеки особи в сучасній Українській державі.
Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного питання.
Аналіз бібліографічних джерел надав можливість дійти висновку, що в юридичній науковій літературі не вироблено парадигмального поняття безпеки, національної безпеки і відповідно безпеки особи, не сформульовані критерії виокремити об’єктів національної безпеки, не визначено правові підходи до визначення складових безпеки кожного з цих об’єктів, не розроблено підходи до легітимації національних інтересів чи то в рамках національної безпеки, чи то в рамках кожного об’єкта окремо, і відповідно не здійснено вироблення на правових підставах основ розроблення державної політики національної безпеки, важливим компонентом якої виступає правова складова. Що в цілому не сприяло формуванню окремого наукового інтересу щодо розроблення як окремої теми – теми правової безпеки особи.
Було зроблено висновок, що безпека особи є поліструктурним феноменом і відбиває не тільки контекст фізичного захисту особи від протиправних посягань, а й охоплює низку ключових для виживання і стабільного розвитку особи питань: екологічні, правові, інформаційні, економічні, соціальні тощо. Усі вони є неможливими для реалізації поза контекстом права.
У цілому проведений догматико-юридичний аналіз, герменевтичний, а також логіко-семантичний аналіз надав можливість резюмувати: наукова розробленість тематики правової безпеки особи в Україні доволі незначна. Свідченням цього є практична відсутність публікацій теоретичного та практичного характеру стосовно окремих інститутів права національної безпеки, зокрема правової безпеки особи. Натомість, більшість публікацій мають проблемний і констатуючий, почасти фрагментарний характер. Через це різні елементи правової безпеки особи досліджуються авторами різних галузей наук, тож нині в українській правничій літературі найбільшого розповсюдження набули роботи галузевого характеру, де розглядаються окремі аспекти безпеки, переважно механізми кримінально-правового або адміністративно-правового захисту (забезпечення, гарантування тощо) безпеки особи.
Воднораз поява нових загроз для безпеки особи, обумовлена подальшим розривом між правовою реальністю і конкретними реальними потребами особи в безпеці.
Головним висновком, на якому можна зосередити увагу той, що дослідники, намагаючись описати поняття правової безпеки і надати йому визначення, зосередили увагу на таких аспектах: 1) інтегрованість правової складової в усі сфери життєдіяльності; 2) забезпечення захищеності самої правової системи. Відтак, нами виокремлен два рівні правової безпеки: 1) правове регулювання національної безпеки; 2) безпека права.
Виділено компоненти інституту правової безпеки: правове регулювання реалізації національних інтересів; захищеність національних інтересів, що виникають у сфері правовідносин; захищеність права як визначального регулятора суспільних відносин.
Робиться важливий висновок: безпека кожного об’єкта національної безпеки є необхідною умовою подальшого розвитку цілісного організму, одним із механізмів забезпечення функціонування якого виступає правова безпека.
З урахуванням проведених нами теоретичних досліджень, зокрема щодо співвідношення різних термінів, правову безпеку пропонується розглядати крізь призму поділу шарів дослідження на такі: безпека власне права, тобто права як екзистенціальної категорії з позицій не тільки лібертарно-легістського підходу, а й з позицій природного права — безпека змісту; безпека правової системи, у тому числі системи права, тобто форм виразу права, норм права, законодавства, ефективну діяльність із його реалізації, настання бажаних результатів внаслідок дії правових механізмів впливу на суспільні відносини — безпека форм права; правова безпека особи у процесі правозастосування — безпека цілі, результату органічного співфункціонування форми та змісту.
Результатом теоретичних досліджень стало вироблення авторського розуміння термінів правової безпеки та правової безпеки особи: правова безпека — складова національної безпеки, зміст якої полягає у правовому регулюванні реалізації національних інтересів у будь-якій сфері національної безпеки, захищеності національних інтересів, що виникають у сфері безпекових правовідносин, а також захищеності права як визначального регулятора суспільних відносин, а також створенні державними та недержавними інституціями необхідних і достатніх умов для ефективного функціонування правової системи; правова безпека особи — стан правової захищеності інтересів людини, котра виступає суб’єктом безпекових правовідносин, від реальних та потенційних загроз у будь-якій сфері національної безпеки, за якого забезпечується реалізація її інтересів, гармонійний розвиток і баланс із інтересами інших об’єктів національної безпеки.
З урахуванням наведеного зазначимо, що діяльність усіх державних органів і недержавних організацій, що здійснюють діяльність із забезпечення безпеки особи має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці особи, піднесенні рівня фінансово-економічного процвітання особи, надійному забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини та громадянина, боротьбі зі злочинністю, зміцненні законності та правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства.
Для ефективного регулювання відносин у сфері національної безпеки постає необхідність у формуванні та закріплення такої її складової як правова, що має об’єднати специфічні правові норми та стандарти, у найбільш широкому плані – відносини, що складаються, з приводу забезпечення безпеки особи, передусім на формальному рівні: на рівні безпекового законодавства. Адже досі в Україні, незважаючи на конституційні положення, не захищено жодної дисертації з таких тем, як: право на безпеку, безпекова функція держави тощо. Адже це свідчить передусім про значне відставання науковців від реальних тенденцій, бо у своїх роботах вони розглядають доволі сталі інститути, спираючись на солідний шар наукової літератури, утім, нехтуючи прагненням справжніх науковців до відкриття нових горизонтів, нехай це і пов’язане із подеколи не зовсім вірним кроками.
Причому дане законодавство не повинно виступати самоціллю, а має віддзеркалювати ідею існування особи, враховувати національні та історичні традиції як державотворення, так і правотворення. Більш того, саме в законодавстві мають бути закріплені інтереси особи, причому прописано точний механізм їхнього забезпечення, правових гарантій, а також визначені умови відповідальності, передусім держави, за неналежне виконання своїх обов’язків із приводу створення умов для реалізації законних інтересів, прав і свобод особи. Отже, можна говорити про органічне поєднання інституційної та соціальної складової, об’єднувальним елементом яких є право.
Просторова локалізація загальних завдань забезпечення національної безпеки надає можливість здійснити науковий аналіз процесів, що відбуваються в різних сферах життєдіяльності, у тому числі правовій.
У зазначеному важливим аспектом інституціоналізації правової безпеки виступає чітке визначення меж даної сфери, її предметної насиченості та змістовної наповненості. Більш того, унормування даної сфери та сприйняття її як окремої сприятиме найскорішому формуванню і побудові організаційної та функціональної її структури, діяльність яких відображатиме важливі компоненти процесів. Своєю чергою це надасть можливість чіткіше розуміти не тільки правову складову в кожній сфері життєдіяльності, а й розглядати правову сферу як самостійну й окрему, яка чинить системний вплив на усю систему національної безпеки.
Перманентна нестабільність державних структур й інститутів, насичення життя загрозами та небезпеками, пов’язана з трансформаційними перетвореннями й динамічністю процесів у всіх сферах національної безпеки, а отже, і життя людини. Це вимагає докорінного переосмислення необхідності становлення та розвитку інституту безпеки особи. Через опанування теоретико-правового змісту, структури життєво важливих інтересів, загроз безпеці людини, здійснення реальної рефлексії безпеки найважливішого об’єкта — особи, а також ідеології правової безпеки — нами було досліджено й обґрунтовано правову природу безпеки особи.
На початку ХХІ століття особливо помітною виявилася структурна та функціональна криза національної безпеки, стала очевидною докорінна, органічна її неадекватність новим реаліям у безпековому середовищі, передусім реальним загрозам і небезпекам у сфері безпекових правовідносин. Це призвело до необхідності переосмислення концептуальних і методологічних основ національної безпеки, виявлення взаємовпливу реальних тенденцій і легітимованих концепцій, не тільки розстановки пріоритетів внутрішньої й зовнішньої політики, а й аналізу механізму їх реальної легітимації, виявленні та законодавчому закріпленні критеріїв формування сфер національної безпеки, а також формування правової безпеки як окремого самостійного виду національної безпеки.
Аналіз правових досліджень засвідчив еволюцію від структурно-функціональних парадигм безпеки особи до ліберальних теорій інструменталізму та неофункціоналізму, які відображають трансформацію підходів до оцінки місця і ролі правової безпеки в системі національної безпеки, зокрема місця та ролі правової безпеки на сучасному етапі розвитку глобального суспільства, формування нового правопорядку.
Було виділено чинники, які суттєво впливають на процес інституціоналізації правової безпеки особи:
- правова безпека виступає стрижневим компонентом системи національної безпеки, без правової безпеки вона втрачає зв'язок із інституційною реальністю;
- правова складова наявна у будь-якій сфері національної безпеки;
- правова безпека чинить окремий значний вплив на формування та реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики;
- у правовій безпеці знаходять своє вираження і конкретизацію традиції та історична спадкоємність державо- і правотворення, соціальне призначення права як регулятора суспільних відносин і правової безпеки як консолідуючого і атрибутивного компонента системи національної безпеки;
- правова безпека має чітко визначений об’єкт і предмет, що ще раз свідчить про перманентний характер її існування впродовж тривалого часу;
- правова безпека забезпечується притаманними їм методами та в притаманних їй формах залежно від змісту національної безпеки як родового поняття, і відповідно, конкретизації завдань, які стоять перед державою на тому чи іншому етапі розвитку стосовно забезпечення правової безпеки;
- у правовій безпеці виявляється та об’єктивується притаманна їй особливість й закономірності розвитку, динаміка соціально-політичних, фінансово-економічних, духовних і культурних перетворень в усіх сферах життєдіяльності.
Виділено елементи, які потрібно враховувати про формуванні правової безпеки особи: здійснення на основі чинної нормативної бази регламентації правового статусу суб’єктів забезпечення безпеки особи; удосконалення на основі Конституції України, Стратегії національної безпеки України механізмів забезпечення прав і свобод людини, гарантування реалізації законних інтересів; врахування національних традицій правотворення, зменшення впливу міжнародних норм, що завдають шкоди правовій системі України; коректне переосмислення власної історії, формування на цій основі національного ідеалу, національної мети, національної ідеї із подальшою їх легітимацією; наукове розроблення і законодавче закріплення національних інтересів особи з виділенням серед них пріоритетних; створення умов для формування нової ідеології правової безпеки, яка має стати наслідком формування нової концепції права та ґрунтуватиметься на постулатах ідеології антропоцентризму; розвиток міжнародного партнерства з іноземними країнами як із питань правового забезпечення національної безпеки, так із питань забезпечення правової безпеки особи.
Зроблено висновок про необхідність формування нової концепції права, яка відображатиме реальний період існування і тенденції розвитку світу: період утвердження відносин сили, коли провідним країнам світу, об’єднаним у єдиний воєнно-політичний блок – НАТО вкрай потрібна стабільна правова основа здійснення силових акцій із встановлення контролю над природними ресурсами інших країн (так звані операції з примушення до миру, забезпечення прав і свобод людини, гуманітарна інтервенція тощо). Нова теорія права має базуватися на презумпції непорушності суспільних відносин всередині держави, поєднаної із дослідженням норми про те, що має бути, безпомилковості велінь плюралістичного права як ефективного засобу регулювання суспільних відносин, що є продуктом єдиної влади.
Окреслено тенденції нормативно-правового регулювання правової безпеки, зокрема аргументовано позицію щодо необхідності розроблення теоретичних засад діяльності правоохоронного омбудсмана — посадової особи, уповноваженої відповідним органом державної влади, що здійснює правоохоронний контроль за дотримання конституційних прав і свобод працівників правоохоронних органів та їхній захист на території України і за її межами в рамках юрисдикції на постійній основі під час здійснення ними правоохоронних функцій.
До викладеного надано проект структури Доктрини правової безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Липинський В. К. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму / Липинський В. К. ; ред. Я. Пеленський ; Ін-т Східноєвропейських дослід. НАН України ; Східноєвропейський дослід ін-т ім. В. К. Липинського. — Київ — Філадельфія, 1995. — 472 с.
2. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 ; 12.00.02 / Колодій Анатолій Миколайович. — К., 1998. — 391 с.
3. Левицька М. Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Левицька Марина Борисівна. — К., 2002. — 206 с.
4. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан. — [2-ге вид. доп. і перероб.]. — К. : Текст, 2008. — 400 с.
5. Рабінович С. П. Права людини у природно-правовій думці неотомізму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень” / С. П. Рабінович. — Одеса, 2003. — 19 с.
6. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (теоретико-методологічний аналіз) : дис. … доктора філософ. наук : 21.03.01 / Дзьобань Олександр Петрович. — К., 2005. — 457 с.
7. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (теоретико-методологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : спец. 21.03.01 „Гуманітарна та політична безпека держави” / О. П. Дзьобань. — К., 2005. — 32 с.
8. Пендюра М. М. Національна безпека України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень” / М. М. Пендюра. — К., 2006. — 19 с.
9. Ліпкан В. А. Національна безпека України : нормативно-правові аспекти забезпечення / Ліпкан В. А. — К. : Текст, 2003. — 180 с.
10. Колотило В. В. Роль ідеології у процесі соціальних змін : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / В. В. Колотило. — К., 2006. — 17 с.
11. Чорний М. Г. Вплив ідей лібералізму на формування української політико-правової думки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права ; історія політичних та правових учень” / М. Г. Чорний. — К., 2006. — 17 с.
12. Дурманенко О. О. Релігія в контексті онтологічної безпеки особистості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 09.00.11 „Релігієзнавство” / О. О. Дурманенко. — К., 2010. — 20 с.
13. Цицерон М. Т. Диалоги. О государстве. – О законах / Цицерон М. Т. ; [изд. подгот. : Веселовский И. Н., Горенштейн В. О., Утченко С. Л. ; пер. с латин.]. — М. : Наука, 1966. — 224 с.
14. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Гроций Г. ; [пер. с латин.]. — М. : Госюриздат, 1956. — 867 с.
15. Локк Дж. О государственном правлении / Дж. Локк // Локк Дж. Избранные философские произведения : [в 2 т.] / под ред. И. С. Нарского. — М., 1960. — Т. 2. — С. 3—138.
16. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права / Ж.-Ж. Руссо // Руссо Ж.-Ж. Трактаты / [пер. с фр.]. — М., 1969. — С. 151—256.
17. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Гегель Г. В. Ф. ; [ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц ; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц ; пер. с нем.]. — М. : Мысль, 1990. — 524 с.
18. Мала енциклопедія етнодержавознавства / [редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін.] ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Довіра ; Генеза, 1996. — 942 с.
19. Копейчиков В. В. Народовластие и личность / В. В. Копейчиков. — К. : Украина, 1991. — 280 с.
20. Ницше Ф. Воля к власти : опыт переоценки всех ценностей / Ф. Ницше. — М. : REFL-book, 1994. — 352 с.
21. Кістяківський Б. Вибране / Б. Кістяківський. — К. : Абрис, 1996. — 472 с.
22. Ліпкан В. А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України : [монографія] / В. А. Ліпкан. — К. : Текст, 2008. — 440 с.
23. Ліпкан В. А. Проблеми законодавчого забезпечення національної безпеки / В. А. Ліпкан // Українське право. — 2003. — № 1 (16). — С. 107—120.
24. Ліпкан В. А. Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2002. — № 18. — С. 70—76.
25. Ліпкан В. А. Основи права національної безпеки / В. А. Ліпкан // Право України. — 2009. — № 1. — С. 108—116.
26. Дубенко О. І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / О. І. Дубенко. — Ірпінь, 2009. — 21 с.
27. Корнєєв Ю. В Адміністративно-правове забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / Ю. В. Корнєєв. — Ірпінь, 2002. — 18 с.
28. Шишко А. О. Адміністративно-правові засади забезпечення особистої безпеки працівників суду в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / А. О. Шишко. — Львів, 2010. — 16 с.
29. Городянко С. В. Організаційно-правове забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / С. В. Городянко. — К., 2007. — 20 с.
30. Томашкова К. Т. Механізм державного управління економічною безпекою особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управ. : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / К. Т. Томашкова. — К., 2007. — 20 с.
31. Небеська М. С. Органи внутрішніх справ як суб’єкти забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку і громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / М. С. Небеська. — Харків, 2011. — 20 с.
32. Горбачова І. М. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „ Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право” / І. М. Горбачова. — Одеса, 2008. — 20 с.
33. Гриньків О. О. Застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства : вітчизняна практика та світовий досвід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність” / О. О. Гриньків. — К., 2010. — 20 с.
34. Тихий В. П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки : [конспект лекцій] / В. П. Тихий. — Х. : Нац. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1996. — 68 с.
35. Тихий В. Актуальні питання застосування і вдосконалення кримінально-правових норм про відповідальність за злочини проти громадської безпеки / В. Тихий // Право України. — 2010. — № 9. — С. 25—30.
36. Тихий В. П. Поняття злочинів проти громадської безпеки / В. П. Тихий // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим кримінальним кодексом України : матеріали міжнар. наук.– практ. семінару, (м. Харків, 1-2 жовт. 2002 р.). — Х., 2003. — С. 15—18.
37. Тихий В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности / В. П. Тихий. — Х. : Вища школа, 1981. — 172 с.
38. Тихий В. П. Злочини проти громадської безпеки : наук.–практ. коментар / В. П. Тихий ; Академія правових наук України ; Інститут вивчення проблем злочинності ; Служба безпеки України ; Інститут оперативної діяльності та держ. безпеки. — К., 2010. — 71 с.
39. Ліпкан В. А. Національна безпека України : кримінально-правова охорона : [навч. посіб.] / В. А. Ліпкан, І. В. Діордіца. — К. : КНТ, 2007. — 292 с.
40. Бантишев О. Ф. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина. Розділ 1. Злочини проти основ національної безпеки України / О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін. — К. : Паливода А. В., 2010. — 84 с.
41. Панасюк Т. І. Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Т. І. Панасюк. — К., 2007. — 20 с.
42. Бєлоусова Н. Б. Концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / Н. Б. Бєлоусова. — К., 2009. — 19 с.
43. Мельник Н. А. Трансформація концепції нейтралітету в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 „Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Н. А. Мельник. — К., 2008. — 20 с.
44. Горбулін В. П. Системно-концептуальні засади стратегії національної безпеки України / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. — К. : Євроатлантикінформ, 2007. — 592 c.
45. Пономаренко Г. О. Управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: адміністративно-правові засади : [монографія] / Пономаренко Г. О. ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. — Х. : Вапнярчук Н. М., 2007. — 448 с. — Бібліогр.: с. 404—446.
46. Настюк В. Я. Адміністративно-правові режими у сфері національної безпеки та протидії тероризму : [монографія] / В. Я. Настюк; Академія правових наук України ; Інститут вивчення проблем злочинності ; Служба безпеки України ; Інститут оперативної діяльності та держ. безпеки. — К., 2008. — 245 с.
47. Чуйко З. Д. Конституційні основи національної безпеки України : дис. … канд. юрид наук : 12.00.02 / Чуйко Зоряна Дмитрівна. — Х., 2007. — 209 с.
48. Нижник В. Н. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку ) : [навч. посіб. для вузів] / Нижник В. Н., Ситник Г. П., Білоус В. Т. ; за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. — К. : Преса України, 2000. — 304 с.
49. Данільян О. Г. Національна безпека України : структура та напрямки реалізації : [навч. посіб.] / О. Г. Данільян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. — Х. : Фоліо, 2002. — 285 с.
50. Максименко Ю. Є. Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень”/ Ю. Є. Максименко. — К., 2007. — 20 с.
51. Ліпкан В. А. Теорія національної безпеки : [підруч.] / В. А. Ліпкан. — К. : КНТ, 2009. — 631 с.
52. Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки : [навч. посіб.] / Костенко Г. Ф. — К. : ДЕМІД, 2002. — 144 с.
53. Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки : національний та міжнародний аспекти / О. С. Бодрук; Рада національної безпеки і оборони України ; Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. — К. : НІПМБ, 2001. — 300 с.
54. Алешенков М. С. Секьюритология : [монография] / М. С. Алешенков, Б. Н. Родионов. — М. : МГУЛ, 2000. — 103 с.
55. Колосов Ю. П. Энергоинформационная безопасность / Ю. П. Колосов // Бизнес и безопасность. — 2003. — № 1. — С. 97—100.
56. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы) / Крысько В. Г. ; под общ. ред. А. Е. Тараса. — Минск : Харвест, 1999. — 448 с.
57. Петров В. В. Воєнно-інформаційна безпека України за умов посилення загроз інформаційних війн : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 21.01.01 „Основи нац. безпеки держави (політ. науки)” / В. В. Петров. — К., 2010. — 19 с.
58. Морозов И. Н. Геоэкономические реалии и безопасность / И. Н. Морозов. — М. : Молодая гвардия, 2001. — 192 с.
59. Дамаскин О. Федерализм и региональные проблемы экономической безопасности Российской Федерации / О. Дамаскин // Обозреватель. — 2003. — № 1—2. — С. 71—78.
60. Беляев И. Н. Механизм экономической безопасности / И. Н. Беляев, М. Н. Иванов, Ф. Н. Петрова, М. И. Глущенко // Национальная безопасность и геополитика России. — 2002. — № 9. — С. 53—62.
61. Валевський О. Л. Структура геополітичних інтересів України [монографія] / О. Л. Валевський, М. М. Гончар. — К. : НІСД, 1995. — 94 с.
62. Кремень В. Г. Політична безпека України : концептуальні засади та система забезпечення : [монографія] / Кремень В. Г., Бінько І. Ф., Головащенко С. І. — К. : МАУП, 1998. — 92 с.
63. Арсентьев М. Финансовая безопасность России / М. Арсентьев // Обозреватель. — 2000. — № 8. — С. 83—84.
64. Барановський О. І. Фінансова безпека : [монографія] / О. І. Барановський — К. : Фенікс, 1999. — 338 с.
65. Фещенко В. На яких китах тримається фінансова безпека держави / В. Фещенко // Урядовий кур’єр. — 2002. — № 92 (23 травня). — С. 6.
66. Воєнна реформа в Україні : старт чи черговий фальстарт // Національна безпека і оборона. — 2000. — № 1. — С. 2—39.
67. Перепилиця Г. М. Без’ядерний статус і національна безпека України / Г. М. Перепилиця ; Нац. ін-т стратег. досліджень. — К. : НІСД, 1998. — 108 с. — (Сер. Воєнна безпека ; Вип. 6).
68. Шкідченко В. П. Деякі шляхи подальшого розвитку нормативно-правової бази забезпечення воєнної безпеки / В. П. Шкідченко // Наука і оборона. — К., 2000. — № 3. — С. 3—10.
69. Маначинський О. Я. Військова безпека України і вплив на неї геополітичних факторів / О. Я. Маначинський, А. А. Соболєв. — К. : НІСД, 1997. — 163 с. — (Сер. Воєнна безпека ; Вип. 4.).
70. Бжезинский 3. Великая шахматная доска. (Господство Америки и её геостратегические императивы) / З. Бжезинский — М. : Междунар. отношения, 1999. — 256 с.
71. Паламарчук В. М. Економічні перетворення і соціальна безпека / В. М. Паламарчук ; Нац. ін-т стратег. досліджень. — К. : НІСД, 1996. — 64 с. — (Соціальні стратегії ; Вип. 1).
72. Соціальні ризики та соціальна безпека в умовах природних та техногенних надзвичайних ситуацій та катастроф / відп. ред. : В. В. Дурдинець, Ю. І. Саєнко, Ю. О. Привалов. — К. : Стилос, 2001. — 497 с.
73. Копан О. В. Соціальна безпека і процедурні засади управління / О. В. Копан // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — Х., 2001. — № 14. — С. 280—284.
74. Тиунова Л. Б. Проблемы общесоциальной безопасности и правовая государственность / Л. Б. Тиунова // Изв. вузов. Правоведение. — 1991. — № 5. — С. 23—33.
75. Новікова О. Ф. Соціальна безпека : організаційно-економічні проблеми і шляхи вирішення / Новікова О. Ф. ; НАН України. Інститут економіки промисловості. — Донецьк, 1997. — 459 с.
76. Дегодюк Е. Г. Еколого-техногенна безпека України / Е. Г. Дегодюк, С. Е. Дегодюк. — К. : ЕКМО, 2006. — 306 с.
77. Костецький М. Р. Система управління еколого-економічною безпекою підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.04 „Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)” / М. Р. Костецький. — К., 2010. — 18 с.
78. Дубовик С. Роль ядерної енергетики в системі енергетичної безпеки держави / С. Дубовик // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — К., 2002. — № 1. — С. 72—78.
79. Свиридов А. А. Классификация направлений национальной безопасности. Духовная безопасность России / А. А. Свиридов // Национальная безопасность и геополитика России. — 2002. — № 3—4. — С. 156—159.
80. Дзьобань О. П. Безпека духовної сфери України з точки зору соціально-філософського аналізу (до постановки проблеми) / О. П. Дзьобань // Право і безпека. — Х., 2002. — № 1. — С. 172—175.
81. Литовченко О. Ю. Формування кадрової безпеки підприємств АПК : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.04 “Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)” / О. Ю. Литовченко. — К., 2010. — 22 с.
82. Мамонов В. В. Образовательная безопасность и государственная идеология / В. В. Мамонов // Право и образование. — 2003. — № 2. — С. 118—128.
83. Фисун Ю. Ю. Міжнародно-правове регулювання інституту релігійної безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 „Міжнародне право” / Ю. Ю. Фисун. — К., 2005. — 17 с.
84. Мамонов В. В. Обеспечение демографической безопасности — приоритетная задача Российской Федерации / В. В. Мамонов // Журнал российского права. — 2002. — № 6. — С. 32—38.
85. Савощенко Н. Пограничная безопасность Российской Федерации / Н. Савощенко // Власть. — 2002. — № 1. — С. 8—16.
86. Про деякі питання Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України [Електронний ресурс] : указ Президента України № 905/2007 від 20 верес. 2007 р. — Режим доступу : www.rainbow.gov.ua/action.
87. Бабурин С. Н. Стратегия национальной безопасности России : теоретико-методологические аспекты : [монография] / С. Н. Бабурин, М. И. Дзлиев, А. Д. Урсул. — М. : Магистр ; ИНФРА-М, 2012. — 512 с.
88. Сушик О. В. Правові засади забезпечення радіаційної безпеки за законодавством України : автореф дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 „Земельне право ; аграрне право ; екологічне право ; природоресурсне право” / О. В. Сушик. — К., 2010. — 20 с.
89. Ситник Г. П. Державне управління у сфері забезпечення національної безпеки України : теорія і практика : дис. … доктора наук з держ. упр. : 25.00.01 / Ситник Григорій Петрович. — К., 2004. — 429 с.
90. Ксьонзенко В. П. Енергетична безпека як визначальний чинник економічної незалежності України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.01.01 „Економічна теорія” / В. П. Ксьонзенко. — Х., 2001. — 19 с.
91. Пащенко О. О. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки : соціальна обумовленість і склад злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право” / О. О. Пащенко. — Х., 2004. — 18 с.
92. Бобро Д. Г. Аналіз ядерної ядерно-небезпечних об’єктів Чорнобильської АЕС : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фіз.-мат. наук : спец. 01.04.21 “Радіаційна фізика та ядерна безпека” / Д. Г. Бобро. — Х., 2003. — 31 с.
93. Щербань В. П. Економічні і соціально-екологічні основи формування та розвитку продовольчої безпеки в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук : спец. 08.07.02 „Економіка сільського господарства і АПК” / В. П. Щербань. — Суми, 2004. — 62 с.
94. Основні напрями державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України : указ Президента України від 27 груд. 2005 р. № 1863/2005 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 52. — Ст. 3266.
95. Про Стратегію національної безпеки України : указ Президента України вiд 12 лют. 2007 р. № 105/2007 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 11. — Ст. 389.
96. Основы национальной безопасности : [монография] / М. М. Абдурахманов, В. А. Баришполец, В. Л. Манилов, В. С. Пирумов. — М. : Друза, 1998. — 327 с.
97. Возжеников А. В. Основные концептуальные положения национальной безопасности России в ХХІ веке / А. В. Возжеников, И. Н. Глебов, В. А. Золотарев. — М. : ЭДАК ПАК, 2000. — 48 с.
98. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России / В. Манилов // Военная мысль. — 1996. — № 1. — С. 7—17.
99. Хилько О. Л. Визначення загроз національній безпеці в українській теоретико-політичній думці / О. Л. Хилько // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Сер. Філософія. Політологія. — К., 2004. — № 68—69. — С. 57—60.
100. Хилько О. Л. Концептуальні підходи до визначення шляхів забезпечення національної безпеки України / О. Л. Хилько // Політологічний вісник. — 2004. — № 16. — С. 143—152.
101. Шипілова Л. М. Методика обґрунтування понятійно-категорійного апарату теоретичних основ політики безпеки : [монографія] / Шипілова Л. М. — К. : Ін-т проблем нац. безпеки при РНБОУ, 2005. — 217 с.
102. Шипілова Л. М. Партійні, етнічні, релігійні та конфесійні структури та їх вплив на розвиток внутрішньої і зовнішньої політики України / Л. М. Шипілова // Нова парадигма : зб. наук. праць. — К., 2004. — № 36. — С. 166—172.
103. Шипілова Л. М. Системний підхід у дослідженні концептуальних засад національної безпеки України / Л. М. Шипілова // Нова парадигма : зб. наук. праць. — К., 2004. — № 36. — С. 142—147.
104. Шипілова Л. М. До проблеми визначення основних понять та методології оцінки ризиків і загроз національній безпеці України / Л. М. Шипілова // Науково-інформаційний збірник. — К., 2005. — Вип. 16. — С. 137—225.
105. Петриківська О. С. Філософська антропологія як методологія синтезу знань про людину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.02 „Діалектика і методологія пізнання” / О. С. Петриківська. — Одеса, 2007. — 18 с.
106. Соломаха І. Г. Християнська антропологія Іоаникия Галятовського : філософсько-релігієзнавчий підхід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.01 „Релігієзнавство” / І. Г. Соломаха. — К., 2008. — 19 с.
107. Ленин В. И. Теория насилия / В. И. Ленин— М. : Алгоритм, 2007. — 254 с.
108. Плеханов Г. В. Социализм и политическая борьба. Наши разногласия / Плеханов Г. В. — М. : Госполитиздат, 1948. — 403 с.
109. Шелер М. Ресентимент в структуре моралей / Шелер М. ; [пер.с нем. А. Н. Малинкин]. — СПб. : Наука ; Университетская книга, 1999. — 231 с.
110. Мангейм К. Очерки социологии знания : Проблема поколений- состязательность — экономические амбиции / Мангейм К. ; [пер. с англ. Е. Я. Додин] ; отв. ред. Е. Я. Скворцов ; РАН ; Институт научной информации по общественным наукам. — М. : ИНИОН РАН, 2000. — 162 с. — (Сер. „Соціологія”).
111. Бергер П. Социальное конструирование реальности : трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер. Е. Руткевич]. — М. : Медиум, 1995. — 333 с. — (Первые публикации в России).
112. Адорно Т. В. Проблемы философии морали : лекции / Адорно Т. В. ; [пер. с нем. М. Л. Хорьков]. — М. : Республика, 2000. — 239 с. — (Библиотека этической мысли).
113. Маркузе Г. Структура інстинктів і суспільство : філос. дослідж. вчення Зигмунда Фройда / Маркузе Г. ; [пер. О. Юдина]. — К. : Ніка-Центр, 2010. — 248 с.
114. Хоркхаймер М. Диалектика просвещения : философские фрагменты / М. Хоркхаймер, Т. В. Адорно ; [пер. М. Кузнецов]. — М. : Медиум ; СПб. : Ювента, 1997. — 311 с.
115. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (відпов. ред.) та ін.] ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Укр. енцикл., 1998. — Т. 2 : Д-Й. — 1999. — 742 с.
116. Хитра А. Я. Державно-правові погляди Павла Скоропадського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / А. Я. Хитра. — Львів, 2003. — 19 с.
117. Галузин А. Ф. Правовая безопасность и ее принципы / А. Ф. Галузин. — СПб. : Р. Асланов ; Юридический центр Пресс, 2008. — 361 с.
118. Антипенко В. Ф. Борьба с современным тероризмом : международно-правовые подходы / Антипенко В. Ф. ; НАН Украины ; Институт государства и права им. В. М. Корецкого. — К. : ЮНОНА-М, 2002. — 723 с.
119. Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости : [монграфия] / Антипенко В. Ф. ; Служба безопасности Украины ; Институт оперативной деятельности и гос. безопасности. — К., 2007. — 440 с.
120. Антипенко В. Ф. Оптимізація антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції : [монографія] / Антипенко В. Ф. ; Національний авіаційний ун-т ; Інститут міжнародних відносин. — К., 2008. — 406 с.
121. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Братель Сергій Григорович. — К., 2007. — 269 с.
122. Братель С. Г. Демократичний цивільний контроль за