ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ .................................................... 10
1.1. Значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності ............................................... 10
1.2. Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.................................................................................................. 38
1.3. Становлення та розвиток вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх ...................................... 61
Висновки до розділу 1 ............................................................................................. 86
РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАХОДИ ВПЛИВУ І АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ ....................................................................... 93
2.1. Поняття та класифікація адміністративних правопорушень неповнолітніх................................................................................................. 93
2.2. Попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми ............................................................................................ 121
2.3. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх .............................................................................................. 142
2.4. Сутність та особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень ............................................................................................ 158
Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 172

ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 191

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах здійснення в Україні реформування адміністративного права в цілому та окремих його інститутів зокрема актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини. В повній мірі це стосується самої незахищеної категорії суб’єктів адміністративно-правових відносин – неповнолітніх, які потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства в процесі реалізації своїх прав та свобод, що є чи не найголовнішою умовою їх фізичного та психічного розвитку, забезпечення їх благополуччя. Мабуть ніхто не буде заперечувати, що правопорушення неповнолітніх є важливою проблемою в українському суспільстві, яка має вирішуватись не лише за допомогою кримінологічних чи деліктологічних засобів, а й моральних, педагогічних, соціально-психологічних, вирішення цієї проблеми пов’язане із формуванням життєвої позиції неповнолітніх – майбутнього нашої держави. Дослідження особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх, з’ясування її місця та ролі в системі адміністративного права набуває особливого значення, оскільки це пов’язано з необхідністю удосконалення українського адміністративного законодавства в цілому, у тому числі його систематизацією. Таким чином, викладені вище обставини, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми в науці адміністративного права обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із правовим регулюванням адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні, а також їх розвитком і удосконаленням.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.1.1, 2.9 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.2.1, 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до чинного законодавства із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності;
- визначити поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх;
- проаналізувати процес становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх;
- здійснити класифікацію адміністративних правопорушень неповнолітніх;
- розглянути проблемні питання попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми;
- визначити особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
- з’ясувати сутність та визначити особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень та застосування до них заходів впливу чи адміністративних стягнень.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.
Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Конкретно-історичний метод застосовувався під час дослідження історико-правових особливостей становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, з’ясування особливостей зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію адміністративних правопорушень неповнолітніх, визначено особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх (підрозділи 2.1, 2.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості застосування до неповнолітніх заходів впливу та адміністративних стягнень (підрозділ 2.4). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління – В.Б.Авер’янова, О.О.Алєксєєва, О.Б.Андрєєвої, О.М.Бандурки, Ю.П.Битяка, К.Л.Бугайчука, А.С.Васильєва, І.П.Голосніченка, С.Т.Гончарук, Є.В.Додіна, Л.В.Коваля, Р.А.Калюжного, Я.М.Квітки, А.Т.Комзюка, В.К.Колпакова, С.П.Котелечука, М.П.Легецького, Д.М.Лук’янця, О.Ф.Скакун, О.І.Остапенка, В.М.Плішкіна, В.П.Пєткова, С.Г.Поволоцької, М.М.Тищенка, В.К.Шкарупи та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють адміністративну відповідальність неповнолітніх. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень проблем правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- вперше проаналізовано значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності, які є тими критеріями, що, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого – вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики;
- дістало подальшого розвитку визначення спеціальних ознак суб’єктів адміністративної відповідальності до яких віднесено: можуть мати постійний чи тимчасовий характер; відображають специфіку правового статусу осіб, які вчинили правопорушення; їх метою є диференціація відповідальності осіб, забезпечення справедливої правової оцінки їх неправомірних дій; вони можуть бути як конструктивними ознаками простих складів, що означає, що до адміністративної відповідальності за відповідні правопорушення притягуються лише спеціальні суб’єкти, так і кваліфікуючими ознаками кваліфікованих складів;
- дістало подальший розвиток з’ясування особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх яку визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права;
- подальший розвиток дістав аналіз процесу становлення та розвитку вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх який нерозривно пов’язаний, з одного боку, із загальним розвитком інституту юридичної відповідальність, з другого – становленням та розвитком адміністративної відповідальності в цілому на різних етапах розвитку нашого суспільства;
- адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми вперше класифіковано за такими критеріями: 1) залежно від об’єкту посягання; 2) за наслідками; 3) за способом здійснення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень; 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх;
- в новому аспекті визначено функції, які виконують склади конкретних адміністративних правопорушень, а саме: встановлюють юридичні підстави адміністративної відповідальності; передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу; забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступків; гарантують від необґрунтованого притягнення осіб до адміністративної відповідальності; обмежують відповідальність рамками скоєного;
- продовжено аналіз проблемних питань попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх яке визначено як систему різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб’єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, і як слід породжують деліктність цієї категорії осіб або сприяють їй, припинення таких правопорушень та притягнення їх до відповідальності;
- в новому аспекті розглянуто заходи попередження адміністративних правопорушень, які було об’єднано у такі групи: економічні, соціальні та технічні;
- відповідно до специфіки суб’єктів попереджувальної діяльності, дістало подальшого розвитку дослідження трьох основних рівнів попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми: загально-соціального, спеціального та індивідуального;
- в новому аспекті визначено поняття та з’ясовано особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
- дістав подальшого розвитку аналіз особливостей заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Керівних принципів запобігання злочинності серед неповнолітніх Організації Об'єднаних Націй (Ер-Ріядські керівні принципи); Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки правових питань адміністративної відповідальності неповнолітніх;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють адміністративну відповідальність неповнолітніх;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність юрисдикційних органів;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Управління адміністративно-політичної діяльністю в сфері забезпечення прав і свобод громадян та правопорядку” (Одеса, 2005), „Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 2006), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, управління в органах внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад адміністративної відповідальності неповнолітніх.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
з теоретичних питань:
1. Обґрунтовано, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого – вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.
2. Адміністративну відповідальність неповнолітніх як спеціальних суб’єктів визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права.
3. До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі: 1) носить виховний та як правило нематеріальний характер; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24-1, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП); 3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП; 4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність; 6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра; 9) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
4. Адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми можна класифікувати за такими критеріями: 1) залежно від об’єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.; 2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом; 3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх.
5. Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх визначено як систему різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб’єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, і як слід породжують деліктність цієї категорії осіб або сприяють їй.
6. Закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого – визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.
7. Адміністративне провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх визначено як частину адміністративного процесу, яка являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами сукупність послідовних дій уповноважених суб’єктів, що спрямована на своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожного правопорушення яке вчинене неповнолітнім, виховання його у дусі додержання законодавчих та підзаконних нормативних актів.

з удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні:

1. У зв’язку з тим, що попередження адміністративних правопорушень охоплює собою запобігання та профілактику пропонуємо назву ст.6 КпАП „Запобігання адміністративним правопорушенням” перейменувати на „Попередження адміністративних правопорушень”.
2. Беручи до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення терміна „неповнолітній”, хоча він широко вживається у ньому, пропонуємо у ст.13 КпАП передбачити, що „неповнолітньою вважається особа, яка під час вчинення правопорушення досягла 16-річного віку, але не досягла 18-річного віку”.
3. Незважаючи на те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, відповідальність за адміністративні правопорушення передбачається і цілою низкою підзаконних актів. Крім того, про встановлення адміністративної відповідальності лише законами України говориться в ст.9 КпАП. Звідси необхідним є закріплення положень підзаконних нормативних актів, які передбачають адміністративну відповідальність відповідними законами (законодавчими актами), або поміщення їх до особливої частини КпАП.
4. Вважаємо доцільним в КпАП передбачити окрему статтю під назвою „Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім” такого змісту: „При розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім, крім обставин, зазначених у статті 280 КпАП цього Кодексу, необхідно також з’ясувати: а) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього; б) характеристику особи неповнолітнього; в) умови життя та виховання неповнолітнього; г) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього”. Вважаємо, що таке положення буде відповідати і міжнародним актам у галузі охорони прав неповнолітніх, зокрема п.16.1 Пекінських правил.
5. На думку дисертанта, словосполучення „за винятком дрібних правопорушень” доцільно виключити із п.16.1 „Пекінських правил”, так як вивчення оточення неповнолітнього (соціального, сімейного, навчання в школі і т. ін.), умов в яких живе неповнолітній та обставини при яких було вчинене правопорушення повинні з’ясовуватись у кожному випадку незалежно від виду вчиненого правопорушення.
6. Вважаємо недоцільним приведення у ст.178 КпАП „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді” переліку деяких із видів громадських місць, доцільніше було б обмежитись таким реченням: „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, крім тих в яких продаж спиртних напоїв дозволений”.
7. У зв’язку із декларативністю ст. 282 КпАП „Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”, яка була встановлена нами під час вивчення відповідної юрисдикційної практики та за допомогою проведеного анкетування пропонуємо: по-перше, у цій статті слово „пропозиція” замінити на „подання”; по-друге, цю статтю закінчити такими словами: „У разі залишення подання без розгляду, орган (посадова особа), який його виніс зобов’язаний вжити заходи щодо притягнення такої особи до відповідальності, передбаченої ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення”; по-третє, назву щойно вказаної статті (185-6 КпАП) викласти у такій редакції: „Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, а також подання органу (посадової особи) про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”.
8. Беручи до уваги те, що переважна більшість із загальних суб’єктів та деякі із спеціальних суб’єктів попереджувальної діяльності не визначені у Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” вважаємо доцільним у ньому передбачити окремий розділ під назвою „Суб’єкти попередження правопорушень, які вчинюються неповнолітніми”, який містив би дві статті: 1) „Загальні суб’єкти попередження правопорушень неповнолітніх”; 2) „Спеціальні суб’єкти попередження правопорушень неповнолітніх” в яких був би приведений їх вичерпний перелік та повноваження. За основу цих статей пропонуємо взяти вище приведену нами класифікацію суб’єктів попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми.
9. Пункт 2.1 Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх в якому приведено перелік підстав взяття на облік неповнолітніх доцільно доповнити і такими як: систематичне (більше двох разів у рік) вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення; зловживання неповнолітніми спиртними напоями; зайняття жебракуванням; систематичне вчинення неповнолітніми насильства щодо ровесників чи інших осіб; членство неповнолітніх у расистських угрупованнях; надходження скарги чи заяви від громадян, повідомлень посадових осіб про систематичну зухвалу поведінку неповнолітнього. А таку підставу як „уживання дитиною спиртних напоїв” необхідно перейменувати на „систематичне уживання дитиною спиртних напоїв, або уживання дитиною спиртних напоїв що призвело до вчинення нею правопорушення”.
10. Беручи до уваги те, що під час розгляду справ про правопорушення неповнолітніх з’ясовуються додаткові обставини: вік, стан загального розвитку неповнолітнього, рівень його розумової відсталості та інших зазначених вище обставин доцільним буде збільшення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які вчинені неповнолітніми від 15 до 20 діб з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи незалежно від виду правопорушення.
11. Доцільно було б у ст.35 КпАП, таке словосполучення як „вчинення однорідного правопорушення” замінити на „вчинення правопорушення”.
12. Вважаємо доцільним переглянути перелік заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх. Про необхідність перегляду передбачених ст.24-1 КпАП заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх свідчать як дані проведеного нами анкетування, так і судова статистика. Так, понад 70 % опитаних нами 34 суддів зазначили, що такі заходи впливу як зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана є неефективними засобами впливу. Крім того, такі заходи впливу як догана (сувора догана) більш характерні для дисциплінарної відповідальності, і як слід повинні бути замінені на такі заходи впливу як: 1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім, що є формою зовнішнього осуду протиправної діяльності неповнолітнього; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягатиме у забороні відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, в тому числі пов’язаних з управлінням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза місцем проживання протягом певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, обов’язок з’являтися для реєстрації; 3) зобов’язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ; 4) громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Крім того, даний захід є не тільки мірою покарання, а й виконує виховну функцію, розвиває у підлітків позитивне ставлення до праці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України у 2005 році. Аналітично–статистичний збірник: законність, статистика, практика. - К.: МВС, 2006. – 54 с.
3. Карпюк Г. Кожен десятий злочин – за підлітками: // Іменем Закону. - № 45. – С.8-11.
4. Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 503 // Урядовий кур’єр. – 2005. – 11 грудня.
5. Додин Є.В. Административная деликтология – Одесса.: АО БАХВА, 1997. –112 с.
6. Фрейеров О. Возрастной критерий уголовной ответственности // Социалистическая законность. – 1968. – № 12. – С. 38–42.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - М.: Изд-во Ленинградского университета, 1968. – 339 с.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
9. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
10. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 168.
11. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
12. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
13. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку // Право України. – 1999. – № 4. – С. 41-44.
14. Лавріненко О.В. Правовий та соціальний захист жінок як суб’єктів службово-трудових правовідносин // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України.: Збірник наук. статей. Харків-Київ: Ла Страда-Україна, 1999. - С. 157-168.
15. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф: дис.. канд. юр. наук: 12.00.07 / НАН України, Ін-т держави і права ім. Корецького, К. – 2000. – 19 с.
16. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1996. – 210 с.
17. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации. Практическое пособие /Отв. Ред. Д.А. Керимов/, М.: Юр. лит. – 1989. – 254 с.
18. Социология преступности (Современные буржуазные теории): Сборник статей /Под ред. Проф. Б.С. Никифорова. – М.: Прогресс, 1966. – 368 с.
19. Політологія: Навч. посіб. для вуз. / Упоряд. та ред. М. Сазонова. – Харків: Фоліо, 1998. – 735 с.
20. Гаєвський Б.А. Українська політологія (концептуальні засади): Навч. посібник. - К.: МАУП, 1994. - 144 с.
21. Політологія: наука про політику / Під заг. ред. проф. В.Г.Кременя, проф. М.І.Горлача. - Вид-ня третє, виправлене і доповнене. - Київ-Харків.- „Едінорог”, 2001. – 640 с.
22. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
23. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. - 384 с.
24. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
25. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.
26. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
27. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
28. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Навч. посібн., вид. 3-є, зі змінами і доп. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
29. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
30. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії та поняття): Посібник. – Ірпінь, 1998. – 110 с.
31. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
32. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
33. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: характеристика категорій в умовах системного реформування: Автореф. дис…д-ра. юрид. наук: 12.00.07. – К., Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 38 с.
34. Бахрах Д.Н. Индивидульные субъекты административного права // Гос. и право. - 1994. - № 3. - С.15-24.
35. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
36. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. - К.: КІВС, 2003. -112 с.
37. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25-31.
38. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Автроф. дис. … д-ра юрид. наук. – К.: Нац. акад. внут. справ України,1997. – 43 с.
39. Подлінєв С.Д. Адміністративна деліктологія: Навчально-методичний посібник і навчальна програма. – Одеса: Юридична література, 1999. – 60 с.
40. Касьянов В.В. Нечипуренко В.Н. Социология права. – Ростов/н/Д.: Феникс, 2002. – 480 с.
41. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. – Київ, 1996. – 352 с.
42. Матеріали Міжнародної науково практичної конференції „Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливість впливу”. - Харків, 1994. – С.19-21.
43. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. - 2-е изд., доп. и перераб. - М.: МГУ, 1988. – 480 с.
44. Висковатова Т.П. Задержка психического развития, обусловленная неблагоприятным влиянием природных и антропогенных факторов. - Одесса: ЮУПУ, 1996. -264 с.
45. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л.: Медицина, 1983. - 256 с.
46. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий. Их статика, динамика, систематика // Избр.труды. - М., 1964. - С.116-252.
47. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Норма: Изд. группа “Норма Инфра”, - М.: 2000. – 502 с.
48. Селецкий А.И., Тарарухин С.А. Несовершеннолетние с отклоняющимся поведением. - К.: Вища школа, 1981. – 238 с.
49. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. - Х.: Прапор, 1996. - 260 с.
50. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов / Отв. ред. В.А. Томсилов. – М.: Зерцало, 2000. – 344с.
51. Лейкина Н.С. Криминология о преступнике. - Л.: Знание, 1978. – 125 с.
52. Шестаков Д.А. Криминогенная семья и формирование агрессивности // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. Сборник научных трудов. - Иркутск: Иркутский гос. университет, 1988. - С.63-64.
53. Антонян Ю. М. Психология убийства. - М.: Юрист, 1997. - 304 с.
54. Антонян Ю. М. Психология убийства. - М.: Юрист, 1997. - 304 с.
55. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79 с.
56. Антонян Ю. М., Гульдан В. В. Криминальная патопсихология.—М.:
Наука, 1991. – 243 с.
57. Закалюк А.П., Коротенко А.И., Москалюк Л.Н. Допреступное поведение и механизм совершения преступления при нарушениях психіки пограничного характера. // Проблемы изучения личности правонарушителя. (Сборник научных трудов). - М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. - С.143-156.
58. Антонян Ю.М. Бородин С.В. Преступность и психические аномалии / Отв. редактор Кудрявцев В.Н. - М.: Наука, 1987. – 208 с.
59. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів. Навчальний посібник. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2004. - 91 с.
60. Дубинин Н.К., Карпец И.И. Кудрявцев В.Н. Генетика. Поведение, ответственность: о природе антиобщественных проступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат. – 1982. – 304 с.
61. Орлов В.С. Подросток и преступление: Основные пути предупреждения преступлений несовершеннолетних. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 202 с.
62. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологические исследования. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
63. Теоретические основы предупреждения преступности / Отв. ред. В.К.Звирбуль, В.В.Клочков, Г.М.Миньковский.- М.: Юрид. лит., 1977. – 255 с.
64. Кудлай Т.П. Специализированные субъекты профилактики правонарушений несовершеннолетних: Учебное пособие для студ. спец. «Правоведение». – К.: УМК ВО, 1991. – 116 с.
65. Клюшниченко А.П. Административная и общественная ответственность несовершеннолетних. Киев. :ВШ МВД СССР, 1980. – 88 с.
66. Коченов М.М. Теоретические основы судебно-психологической экспертизы: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1991. – 35 с.
67. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности: (Теория и практика): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1993. – 36 с.
68. Уголовный закон: Опыт теоретического моделирования / Отв. ред.: В.Н. Кудрявцев, С.Г. Келина. – М.: Наука, 1987. - 278 с.
69. Боровых Л.В. Проблема возраста в механизме уголовно-правовой ответственности: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 1993. – 18 с.
70. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. - М.: Издательство НОРМА, 1998.- 285 с.
71. Застосування кримінальних заходів до неповнолітніх правопорушників / Від. Ред. О.Я. Свєтлов. - К.: Наукова думка, 1974. - 78 с.
72. Ольга П. Зубец. Возраст: особенности нравственной жизни.- М.: Знание, 1987.- 64 с.
73. Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М, 1999. - 784 с.
74. Человек и общество: Сб. ст. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. – Вып. 2. – 301 с.
75. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Академія, 2001. – 575 с.
76. Петрунек В.П., Таран Л.Н. Возраст тревог (заметки врачей-психоневрологов). – М.: Знание, 1973. – 96 с.
77. Алемаскин М.А. О психологической характеристике трудновоспитуемых подростков // О некоторых вопросах нравственного воспитания детей и подростков / Под ред. Благонадежной. – М.: Просвещение, 1970. – С. 41-52.
78. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. – М.: Юрид.лит., 1974. – 221 с.
79. Крутецкий В.А., Лукин Н.С. Очерки психологии старшего школьника. – М.: Учпедгиз, 1963. – 198 с.
80. Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми): Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.08. – Харків: Університет внутрішніх справ України, 1999. – 197 с.
81. Борьба с групповыми правонарушениями несовершеннолетних / Лановенко И.П., Светлов А.Я., Рощин А.И. и др. - К.: Наукова думка, 1982. - 201 с.
82. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К.: Здоров’я, 1994. – 295 с.
83. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1955. – Т. 2. – 777 с.
84. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – М.: Мысль, 1984. – 950 с.
85. Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія: В 6 т. - К.: Видавництво „Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1998. - Т. 1. - С.45-46.
86. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 1: А – Г. – 631 с.
87. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник / В.П.Андрущенко, М.І.Горнач (загал. ред.). – К.: Рубікон, 1997. – 400 с.
88. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. Свердловск, 1972. Т.1. – Основные вопросы общей теории социалистического права. – 371 с.
89. Теория государства и права: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д. Перевалова.: Издат. группа НОРМА –ИНФРА М, 2000. – 435 с.
90. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Юрінком, 1994. – 236 с.
91. Сурилов А. В. Теория государства и права. – Киев – Одес¬са: Вища школа, 1989. – 439 с.
92. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев–Одесса: Вища школа, 1982. – 183 с.
93. Самощенко М.С., Фарукшин М.С. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
94. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении // Правоведение. – 1986. – № 5. – С.67 – 72.
95. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 97 с.
96. Бачило И.Л., Щекочихин П.Г., Катричев С.В. Ответственность в управлении / отв. ред. А.Е. Лунёв, Б.М. Лазарев. – М.: Наука, 1985. – 303 с.
97. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. - К.: Вища школа, 1988. - 256 с.
98. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
99. Ойгензихт В.А. Мораль й право. – Душанбе: Дошши, 1987. – 121 с.
100. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
101. Теория государства и права. Учебник, / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 559 с.
102. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальноправовое исследование). – Воронеж: Изд–во Воронежского университета, 1970. – 252 с.
103. Лук'янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. 2001. - 220 с.
104. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навч. пос. – К., 1995. – 78 с.
105. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) // Право України. - 2000.- № 1. - С. 24-31.
106. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності // Право України. - 1999.- № 11. - С. 117-122.
107. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб : проблеми теорії та практики // Право України. - 1999.- № 9. - С. 6-9.
108. Демський Е.Ф., Ковальський В.С., Демський С.Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 4. – С. 168-176.
109. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: Автореф: дис.. д-ра. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2005. – 39 с.
110. Вельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. - № 12. - С. 20-25.
111. Кодекс України про адміністративні проступки (проект) – К.,- 2004. – 120с.
112. Проект Концепції реформи адміністративного права України / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.П. Голосніченко та ін. – К. – 1998. – 58 с.
113. Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие для юрид. фак. и ин-тов. – М.Юристъ, 1996. – 303 с.
114. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. - № 5. – С.67-71.
115. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
116. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
117. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
118. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. –Свердловск: Урал. ун-т‚ 1989. – 204 с.
119. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. Г.А.Туманова. – М.: Юрист, 1997. – 448 с.
120. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? – М.: Сов. Россия, 1990. – 125 с.
121. Рябов Ю.С. Административная ответственность граждан и должностных лиц. – Пермь: Кн. изд-во, 1984. – 114 с.
122. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. - Вид. друге, перероб. і доп. - Одеса: Юридична література, 2002. - 312 с.
123. Советское административное право: Учебник / Отв. ред. П.Т.Василенков. – М.: Юрид. лит., 1990. – 574 с.
124. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: Дис.. д-ра. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2005. – 590 с.
125. Бельський К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура. // Государство и право. – 1999. – № 12. – С.12–20.
126. Трубецкой С.Н. Собр. Соч.: в 6 т. - М., 1906. - Т. 4: Учение о Логосе в его истории. Философско-историческое исследование. – 459 с.
127. Административная ответственность: Учебник / Агапов А.Б. – М.: Статут, 2000. – 250 с.
128. Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.: Зерцало, 1997. - 608 с.
129. Леонтович Ф.И. Русская правда и Литовский Статут. – Б.м., б.г. – 92 с.
130. Статут Великого князівства Литовського 1529 р. / За ред.: С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. – 462 с.
131. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9 т.- М.: Юрид. л-ра, 1985.- Т.3.- 511 с.
132. Таганцев. Н.С. Русское уголовное право: Лекции: В 2 т. – 2-е изд. – СП.б.: Б.и., 1902. – Т.1: Часть общая. – 815 с.
133. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: Учебное пособие. – М.: Юридическое бюро „Городец”, 1997. – 448 с.
134. Собрание малороссийских прав 1807 года / Под ред. Б.М. Бабий, А.Н. Мироненко.- Киев: Наукова думка, 1993.- 368 с.
135. Свод законов Российской империи: В 15 т. – СП.б., 1857. – Т.15. – 960 с.
136. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями. – СП.б.: Б.и., 1885. – 36 с.
137. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. - К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. - 668с.
138. Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России: Учебное пособие. - М.: Проспект, 1998. – 470 с.
139. Чехович В.А. Мировий суд. // Юридична енциклопедія: В 6 т. - К: Видавництво „Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана, 2001. - Т. 3. - С. 628.
140. Закон 2-го июня 1897 г. Об ответственности малолетних и несовершеннолетних / Сост. Н. Мартынов. – СП.б.: Тип. Н. Мартынова, 1897. – 35 с.
141. Уголовное уложение, Высочайше утвержденное 22 марта 1903 года. – Сп.б.: Гос. канц., 1903. – 192 с.
142. Николюк В.В. Суды для несовершеннолетних: история и опыт их организации // Советское государство и право, 1991. - № 5. – С.77-83.
143. Хомяков Г.А. Административный суд в Российской Федерации: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.14. - М., 2001. - 397 с.
144. Честнов И.Л. Институт административных правонарушений в системе права: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. - СПб, 1994. - 159 с.
145. Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (административному) праву. Т. 2: Общая часть. - М.: печатня Снегиревой, 1910. - 266 с.
146. Гессен В.М. Из лекций по полицейскому праву, читаных в 1901 - 1902 учебном году в Александровской военно-юридической академии. - СПб: типо-лит. М. Гинсбурга, 1902. – 354 с.
147. Статистика детской преступности // Известия. – Киев, 4 апреля 1919. – № 12.
148. Лунев А.Е. Из истории развития законодательства и теории об административной ответственности в советском государстве. // Правовые основы ответственности в управлении в СССР и ГДР: Сб. статей. — М.: ИГП АН СССР, 1981. - 150 с.
149. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1925гг. Под ред. И.Т.Голякова. - М.: Госюриздат, 1953. - 463 с.
150. Макаренко А.С. О коммунистическом воспитании // Избр. пед. произв. Изд. 2-е. – М.: Гос. уч.-пед. изд-во Мин-ва просвещения РСФСР, 1956. – 579 с.
151. Про відповідальність неповнолітніх : Декрет ВУЦВК від 12 червня 1920 р. // ЗЗ УРСР. – 1920. – № 15. – Ст. 281.
152. Об итогах пересмотра комиссиями для несовершеннолетних дел, которые были заведены на несовершеннолетних // ЦДАВОВУ. – Ф. 166. – Оп. 1. – Спр. 981. – Арк. 5–8.
153. Положение СНК РСФСР “О детской социальной инспекции” от 23.09.1921 г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1921. - № 66. – Ст. 506.
154. Уголовный кодекс УССР в редакции 1922 г. – Харьков: Юрид. изд. Наркомюста УССР, 1925. – 104 с.
155. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г.. – 3-е офиц. изд. – Харьков: Юрид. изд., 1928. – 120 с.
156. Шаргородский М., Козак Л. Новый уголовный кодекс УССР / Под ред. С.А. Пригова. - Харьков: Юридическое изд-во Наркомюста УССР, 1927. - 131 с.
157. История государства и права Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1976. - 760 с.
158. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. - 1927. - № 39. - Ст.177.
159. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. - 1927. - № 63-65. - Ст. 239, 240.
160. Вениосов А.В. Из истории разработки проекта административного кодекса РСФСР. // Историко-юридические исследования правовых институтов и государственных учреждений СССР: Межвузовский сборник научных трудов. - Свердловск: СЮИ, 1986. - 161 с.
161. ЗЗ СРСР. - 1936. - № 18. - Ст.149.
162. Про доповнення та зміну розділу VІ, глави 4 частини ІІ-ої (книги другої) Кодексу законів про народну освіту УРСР : Постанова ВУЦВК та РНК України (1928 р.) // ЗУ УРСР. – 1928. – № 5. – Ст. 60.
163. Звернення Всеукраїнської комісії для неповнолітніх до всіх комісій для неповнолітніх республіки від 21 березня 1931 р. // ЦДАВОВУ. – Ф. 166. – Оп. 10. – Спр. 411. – Арк. 19.
164. Гернет Н.М. Социально-правовая охрана детства за границей и в России. - М.: Право и жизнь, 1924. - 68 с.
165. Куфаев В.И. Педагогические меры борьбы с правонарушениями несовершеннолетних. - М.: Работник просвещения, 1927. - 167 с.
166. Познышев С.В. Основы пенитенциарной науки. - М.: Право и жизнь, 1923. - 303 с.
167. Елистратов А.И. Основные начала административного права. - 2-е изд., доп. - М.: Г.А. Леманъ и С. И. Сахаров, 1917. - 294 с.
168. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве. (Развитие идеи и принципов административной юстиции. Административный процесс и право жалобы в советском законодательстве. Административно-финансовое распоряжение и финансовая жалоба). - 2-е изд., переработанное и значительно дополненное. - М.: Право и жизнь, 1925. - 244 с.
169. Гришаков Н.П. Детская преступность и борьба с ней путем воспитания. - Орел: Госиздат Орловское отд., 1923. - 74 с.
170. Набок М. О проекте новой инструкции комиссиям по делам несовершеннолетних // Вестник советской юстиции. - 1926. - № 10. - С. 391-394.
171. Глейзер М. Реорганізація комісій в справах неповнолітніх // Вісник радянської юстиції. - 1930. - № 23-24. - С. 667.
172. Викторов А. О комиссиях по делам несовершеннолетних // Вестник советской юстиции. - 1924. - № 7. - С. 271-272.
173. Перель Я. Борьба с беспризорностью и правонарушениями несовершеннолетних // Советская юстиция. - 1930. - № 7-8. - С. 18-21.
174. Веккер Е. Дети и Советское право (Изложение детского права УСРР). - Х.: Изд-во "Труд", 1925. - 110 с.
175. Люблинский П.И. Охрана детства и борьба с беспризорностью за 10 лет // Право и жизнь. - 1927. - № 8. - С. 27-36.
176. Скрыпник Н.А. Уголовная политика Советской власти. - Х.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1924. - 72 с.
177. Немировский Э.Я. Советское уголовное право. Часть общая и особенная. - Изд. 2-е изм. и доп. - Одесса, 1926. - 363 с.
178. Волков Г.І. Кримінальне право. Популярний підручник. - 2 вид. Пер. з рос. Т. Польської. - Х.: Юридичне вид-во НКЮ УСРР, 1928. - 151 с.
179. Матвієвський М. Опікунство над сиротами та права сиріт. - 2 випр. вид. - Х.: Юридич. вид-во НКЮ УСРР, 1930. - 38 с.
180. Шабалов С. Об Опеке и попечительстве // Еженедельник советской юстиции. - 1925. - № 9. - С. 214-215.
181. Рыдзюнский Г. Вопросы действующего семейного права // Еженедельник Советской юстиции. - 1922. - № 13. - С. 5-6.
182. Об устройстве детей, оставшихся без р