ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ПЛАН

Вступ 3
Розділ 1. Поняття валютних цінностей і валютних операцій
1.1. Поняття валютних цінностей за законодавством України 15
1.2. Поняття та система валютних операцій 27
Висновки до розділу 1 47
Розділ 2. Основи державного регулювання банківських
валютних операцій в Україні
2.1. Поняття, зміст, правовий режим та методи державного
регулювання валютних операцій в Україні 49
2.2. Обов’язковий продаж іноземної валюти 77
2.3. Ліміт валютної позиції 87
2.4. Регулювання курсу валютних операцій 95
2.5. Ліцензування валютних операцій 103
Висновки до розділу 2 129
Розділ 3. Особливості правового регулювання окремих
видів банківських валютних операцій
3.1. Правове регулювання операцій купівлі-продажу іноземної
валюти на міжбанківському валютному ринку 132
3.2. Правове регулювання розрахункових валютних операцій 149
3.3. Правове регулювання операцій із залучення кредитів 166
(позик) від нерезидентів у іноземній валюті
Висновки до розділу 3 171
Висновки 174
Список використаних джерел 181

ВСТУП

Актуальність теми. Утворення незалежної держави, активізація міжнародних економічних відносин та загальнолюдських стосунків стали чинниками, що зумовили створення в Україні власної законодавчої бази з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та її невід’ємної частини - законодавства про регулювання валютних операцій. Внаслідок здійснення ринкових перетворень, змін в економічній та валютній політиці, поступового переходу до економіки відкритого типу і ліквідації державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності значно розширилось коло валютних операцій.
Тенденція до збільшення зовнішньоторговельних оборотів невідворотно привела до збільшення валютних операцій у кількісному відношенні, адже суб’єкти господарської діяльності у процесі зовнішньої торгівлі почали укладати велику кількість договорів з оплатою в іноземній валюті. Водночас, в обігу на території України з’явилась значна кількість готівкової іноземної валюти. Внаслідок цього виникли відносини, у ході реалізації яких здійснюються валютні операції, а іноземна валюта набула значної ваги як засіб здійснення міжнародних розрахунків, інвестицій та заощаджень.
Так, у процесі здійснення українськими підприємствами зовнішньоторговельних операцій з більш, як 200 країнами світу, оборот зовнішньої торгівлі перевищив 31 млрд. доларів США [69]. Активізація та інтенсифікація валютних відносин і валютних операцій обумовили необхідність вдосконалення їх державного регулювання і появу нормативних актів, якими врегульовано широке коло валютних відносин.
Станом на 01.11.2003 року понад 140 банків мали банківські ліцензії та письмові дозволи на право здійснення операцій з валютними цінностями [208], що є одним з підтверджень того, наскільки широко валютні відносини розповсюджені у вітчизняній економіці. Адже наявність майже у кожного з існуючих в Україні банків статусу банку, уповноваженого на вчинення валютних операцій (а до їх числа входять як власні валютні операції банків, так і операції, які банки здійснюють за дорученням клієнтів), яскраво свідчить про значення валютних операцій в економіці держави та важливість їх чіткого науково обґрунтованого правового регулювання.
У цілому режим валютного регулювання визначається багатьма факторами, серед яких можна виділити такі: вплив міжнародних організацій та світового валютного ринку, внутрішнє економічне становище, закономірності функціонування грошово-кредитної системи країни, її валютного сектора та інші чинники. Одне з центральних місць серед таких чинників займає право, яке є головною формою управління валютним ринком України і з урегулюванням відповідних відносин вносить свої внутрішні корективи до механізму їх функціонування. Необхідність побудови правової держави означає, зокрема, втілення у життя принципів верховенства закону і закріплення на рівні закону основ регулювання валютних відносин, які сьогодні містяться у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (141, далі - Декрет [141]), тобто акті, прийнятому вищим органом виконавчої, а не законодавчої влади. Згідно з пунктом 1.1 Застережень України до пункту 2а статті 30 (Додаток ІV) Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами Україна лише протягом перехідного періоду, що не перевищує п’яти років з дня підписання зазначеної Угоди (тобто до червня 1999 року), мала право застосовувати цей Декрет стосовно дочірніх компаній та філій компаній Співтовариства [304]. Нині цей час минув і Україна по суті вже більше чотирьох років порушує свої міжнародні зобов’язання перед ЄС, що неприпустимо для держави, яка прагне бути правовою та посісти чільне місце у світі. Цей факт також обумовлює підвищений інтерес до правової складової частини режиму регулювання валютних операцій.
Питання валютних відносин і державного управління ними - валютного регулювання - все частіше стають предметом обговорення науковців, практиків та широкої громадськості. Іноді ж вони постають досить гостро у масштабах усієї країни та вимагають термінового вирішення і вжиття заходів екстраординарного характеру. Так, валютні операції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України опинилися у центрі уваги світової громадськості у 2002-2003 роках – йдеться про події, які розгорнулись навколо втілення в Україні вимог FATF (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей) [146] і привели до відчутних змін у правовому регулюванні валютних операцій у сторону посилення державного контролю за ними [91; 95 та інші].
Разом з тим все гостріше постає необхідність лібералізації валютного ринку України та законодавчого впорядкування відносин на ньому. Про це багато дискутувалося з різних трибун вченими, банкірами, підприємцями, представниками влади тощо [75, с. 69]. В юридичній літературі теж неодноразово відзначалась жорсткість обмежень, встановлених валютним законодавством України [41, с. 324]. Подібні заяви лунали і з боку керівництва Національного банку України, але так і не набули одноголосності. З одного боку, нинішній Голова Національного банку України п. Тигіпко С.Л. визнає, що «… валютна лібералізація допоможе громадянам України», з іншого - керівник департаменту валютного регулювання НБУ п. Яременко дуже обережно висловлюється з приводу доцільності вдосконалення проекту закону про валютне регулювання, заявляючи при цьому, що Україна не повинна орієнтуватися у цьому аспекті на Росію, де такий закон вже давно прийнято, оскільки у Росії «…спостерігається хибний надлишок капіталу. Вітчизняному ж капталу є де «прикластися» і на Україні» [75, с. 70]. Проте, на мою думку відсутність сьогодні в Україні чіткого, системного та науково обґрунтованого механізму державного регулювання валютних операцій цілком очевидна, про що, зокрема, йтиметься у нашому дослідженні. Такий стан речей не повинен фіксуватися надовго, оскільки у разі його збереження жорсткість режиму валютного регулювання може стати гальмом на шляху розвитку експортного та інвестиційного потенціалу вітчизняної економіки і уповільнити інтеграцію України до світового співтовариства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у контексті загального плану роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона випливає з цільової комплексної програми «Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України» (номер державної реєстрації 0198 W 004863), що розроблялась на юридичному факультеті у період із 1 січня 1997 року до 31 грудня 2000 року і є складовою частиною комплексної теми «Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні» (розробляється з 1 січня 2000 року).
Водночас тема дисертаційного дослідження пов’язана із питаннями вдосконалення банківської системи України, її правової бази, адаптації до вимог Європейського Союзу та приведення національного законодавства України у відповідність з європейськими стандартами, що знайшло своє відображення у таких документах як Указ Президента України «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98, «Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 30 серпня 2000 року № 1033, «Про програму інтеграції України до Європейського Союзу» від 14 вересня 2000 року № 1072, у Комплексній програма розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки та інших.
Мета і завдання дослідження полягає у розкритті змісту дії фінансово-правових норм, якими регулюються відносини у сфері здійснення валютних операцій, їх місця у системі валютно-правового регулювання, а також у виявленні ефективності втілення за їх допомогою валютної політики Української держави. Ця мета обумовила завдання, які поставлені у процесі роботи на дисертацією:
- дослідити валютні операції як правову категорію, їх систему і види;
- проаналізувати поняття, зміст і правове регулювання валютних операцій в Україні;
- зосередити основний напрям дослідження на питаннях державного регулювання валютних операцій, окремих його інструментів і механізмів, проаналізувати їх систему;
- сформулювати висновки щодо вдосконалення правового регулювання валютних операцій і здійснення їх на практиці, а також вдосконалення відносин з управління валютним ринком України, його регулювання і контролю за валютними операціями.
Валютні операції являють собою досить широке коло відносин. Тому у цій роботі увагу зосереджено на таких аспектах цієї теми, як державне управління валютним ринком України і регулювання валютних операцій та участь у ньому уповноважених банків. Аналіз застосування і правового регулювання цивільно-правових договорів, на підставі яких реалізуються валютні операції, є проблемою, що потребує окремого дослідження, тому автор не розглядав їх у своєму дисертаційному дослідженні.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження у цій роботі є публічно-правові відносини у сфері державного регулювання валютних операцій. Очевидно, що вони виникають та реалізовуються здебільшого у процесі укладення та виконання договорів цивільно-правового характеру. Але ця тема у певному розумінні є безмежною - в іноземній валюті можуть укладатися більшість угод (правочинів) і сам по собі їх опис не є завданням цього дослідження.
Валютне регулювання здійснюється з метою підтримки стабільності національної грошової одиниці України і аналіз валютного законодавства свідчить, що виділення валютних операцій в окрему групу та охоплення їх різновидів здійснюється саме з метою державного управління, регулювання і контролю за ними. Договірні цивільно-правові відносини у загальному масиві валютних відносин лише виражають факт волевиявлення сторін на здійснення валютної операції. Тому загальний об’єкт цього дослідження - валютні операції - пов’язаний з особливим предметом - правовим режимом здійснення цих операцій, впливом на них з боку держави, зокрема, аналізом окремих інструментів та механізмів цього впливу.
Загалом питання державного регулювання валютних операцій дуже широке і може стати предметом всеохоплюючого дослідження різних галузей правової науки. Так чи інакше, ці питання суміжні з митним законодавством (наприклад, у частині регулювання операцій по переміщенню валютних цінностей через митний кордон України), з податковим законодавством (адже валютний контроль у певній частині здійснюють органи державної податкової служби) і т.д. Але у нашому дослідженні увага зосереджена саме на банківських валютних операціях, оскільки банківська система посідає центральне місце у регулюванні і контролі валютних операцій і сьогодні є найбільш розвинутим сегментом фінансового ринку України, на фоні якого найкраще аналізувати питання державного регулювання валютних операцій, що стали предметом нашого дисертаційного дослідження. При цьому не маються на увазі лише власне банківські операції в іноземній валюті, у тому значенні, який терміну «банківські операції» надає стаття 47 чинного Закону України «Про банки і банківську діяльність» [110]. Йдеться про регулювання валютних операцій різних суб’єктів та різних типів, за умови, що вони здійснюються через банки або ж за їх участю, у тому числі і за участю Національного банку України, як важливої складової частини банківської системи України. Це - абсолютна більшість валютних операцій, і тому роль банківської системи у їх здійсненні (зокрема, робота уповноважених банків) знаходиться у центрі уваги у цьому дослідженні.
Глибинна суть цих відносин полягає в організації належного функціонування валютного ринку України, яке у цілому не може охоплюватись лише цивільно-правовими нормами і нормами адміністративного права, оскільки передбачає не лише організаційно - правові заходи, а й функціонування фінансового механізму. Розкриття цього механізму можливе лише з позицій єдиної фінансової діяльності держави, впливом на них світової валютної системи, формування валютного курсу, відносно якого валютні операції відіграють у певному розумінні як формуючу, так і підпорядковану роль, оскільки у остаточному підсумку він формується під впливом цілого ряду чинників.
Предметом нашого дослідження є фінансово-правові норми, якими виражається воля і забезпечуються інтереси держави у сфері регулювання валютних відносин, валютного ринку України і створюється режим правового регулювання валютних операцій.
Методологічною основою дослідження стала сукупність методів юридичного аналізу, дослідження юридичної форми фінансових відносин. Роль керівних методів, законів і категорій склали загальнофілософські висновки, логіка та методологія наукового дослідження.
Діалектичний метод зумовлює дослідження питань валютно-правового регулювання з урахуванням суперечностей, що закладені у природі цих відносин, аналізі інтересів сторін, держави, міжнародних та іноземних інституцій, постійній змінюваності валютних відносин тощо. Особливе значення має розгляд цих питань у єдності їх економічного змісту і правової форми, розмежування яких і вимагає застосування формально-логічного методу.
Системний підхід дозволяє розглядати валютні операції як явище у системі валютних відносин і їх правового регулювання, зважено оцінити сукупність валютних відносин і їх загальний результат та його суспільне значення, надати системного характеру державному управлінню ними. Системний підхід при розгляді питань цієї теми обумовлює і необхідність урахування суттєвого впливу світового валютного ринку на валютну систему України, розуміння змін у ньому з найбільш широких позицій і одночасно оцінку можливостей розвитку валютних операцій та їх правового регулювання з позицій необхідності дотримання стабільності грошової одиниці України.
Історико-правовий метод є невід’ємною частиною будь-якого юридичного дослідження, однак у сфері валютних операцій він має певні об’єктивні обмеження, оскільки за часів існування Радянського Союзу валютні операції не мали широкого розповсюдження, а справжній розвиток вони отримали лише за умов відкритої ринкової економіки.
Застосування порівняльного методу має два аспекти - співставлення правового регулювання валютних операцій в Україні із процесами у світі, іноземних державах та країнах, які щойно почали розвивати свою валютну систему.
Особливе методологічне значення мало застосування висновків та фактографічних даних економічної науки, які, однак, не можуть бути прямо застосовані у процесі юридичного дослідження, аналізу, а потребують переведення у площину юридичних категорій і можуть лише використовуватися у роботі, але не становити її зміст. Фінансово-правовому регулюванню підлягають далеко не всі економічні відносини і процеси, а лише ті з них, які є вольовими, виражають відносини між людьми. Тому використання досліджень економічного характеру зводиться, насамперед, до аналізу їх висновків.
Інформаційною базою дослідження стали праці вчених-юристів та аналіз питань валютного регулювання вчених-економістів як вітчизняних, так і зарубіжних (слід мати на увазі, що валютний ринок України є сегментом світового валютного ринку, зміни на якому досить відчутно впливають на внутрішні валютні відносини). Оскільки валютні відносини на території нашої країни практично почали розвиватись лише з набуттям незалежності і побудовою відкритої економіки, то у цьому дослідженні використовувались головним чином сучасні роботи.
Нормативні акти, що становлять основну спрямованість дослідження, є сукупністю джерел валютного права і у кількісному відношенні серед них переважають акти Національного банку України. Велика їх кількість свідчить про необхідність проведення систематизації валютного законодавства. У процесі його здійснення все більш необхідним є врахування вимог міжнародних організацій, виражених у багатьох документах з метою входження українських банків до світового валютного ринку і створення умов для розвитку міжнародних економічних відносин.
Статистичні матеріали необхідні для оцінки ефективності валютної політики держави, тенденцій розвитку операцій на валютному ринку України.
Ступінь дослідження теми. Питання правового регулювання валютних операцій не достатньо висвітлені в юридичній літературі, хоча валютні відносини, в остаточному підсумку зводяться саме до валютних операцій. При оцінці ступеня дослідження питань цієї теми слід мати на увазі, що у радянський період дослідження валютних відносин у зв’язку з їх нерозповсюдженістю взагалі були вкрай обмежені. В якості поодиноких прикладів можна назвати праці А.Б. Альтшулера [7], І.П. Айзенберга [1; 2] та деякі інші роботи економічного характеру. Питання про валютні операції, як правило, розглядається в економічній літературі у числі інших при розгляді валютних відносин у цілому, валютного регулювання [16; 37; 38], валютних ризиків [39] та інших. З числа праць, безпосередньо присвячених валютним операціям, можна назвати дослідження І.Я. Носкової [23; 24], Л.П. Петрашко [30], Лізелотт Сурен [34], І.Т. Балабанова [8; 9], деякі колективні праці, в яких валютні операції отримали належне висвітлення [22; 44; 45; 50; 51; 54; 60]. Питання державного регулювання валютного ринку і валютних операцій у них чітко на перший план не виступають, хоча і стають предметом аналізу у наукових доробках з питань фінансового ринку України у цілому [35]. Однак економічний аспект теми про валютні операції не може замінити юридичного. До того ж, у ньому не можуть бути розділені фінансово-правові і цивільно-правові моменти, що, на нашу думку, є дуже важливим при висвітленні правової суті валютного регулювання.
В якості праць загального характеру, де згадуються питання валютних операцій і їх правового регулювання, можна виділити дослідження з фінансового права у цілому [13; 27; 55; 56; 57; 58; 59], банківської справи [40; 49 та інші] та банківського і валютного права [14; 41; 46 та інші]. Так, у юридичній літературі питання про правове регулювання валютних операцій спеціально розглядалось у числі інших досліджень з питань валютного права такими аналітиками банківського права як Є.В. Карманов [17 та інші], О.А. Костюченко [20; 21], О.О. Качан [18], О.М. Олійник [25], І.Б. Завірюха [15], О.П. Орлюк [26] та інших. Особливо слід відмітити роботи з валютного права Алісова Є.О. [4; 5; 6 та інші].
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що правові питання здійснення валютних операцій у цій роботі досліджені з позицій їх фінансово-правового регулювання, режиму здійснення, розкриття природи державного впливу на валютний ринок України та операції, що здійснюються на ньому. Основна увага у роботі зосереджена на характеристиці та розкритті змісту державного регулювання валютних операцій і його складових. Регулювання валютних операцій розглядається не у загальному контексті валютних відносин, а з деталізацією окремих аспектів державного впливу на них, що вкрай важливо як для юридичної доктрини, так і для практики. До того ж, через швидку зміну підзаконних нормативних актів, які, на жаль, сьогодні містять найбільш значну частину норм права, що регулюють валютні операції в Україні, за останній час ця тема набула нових рис та характеристик, які потребують детального вивчення.
Як результат дослідження на захист виносяться такі положення:
1) правовий режим обмежень та засоби валютного регулювання визначаються, головним чином, змістом валютної політики України і необхідністю підтримання стабільності національної грошової одиниці - гривні. За цих умов їх зміна шляхом вдосконалення валютного регулювання залежить від об’єктивних обставин і волі органів політичної влади, яка має втілюватися в Основних напрямах грошово-кредитної політики України, які розробляє Рада Національного банку України;
2) правове регулювання валютних відносин має владний, імперативний, публічний і тим самим фінансово-правовий характер, водночас передбачаючи договірний характер здійснення більшості валютних операцій;
3) з метою вдосконалення валютного законодавства необхідно прийняти Закон про валютне регулювання та валютний контроль, а також систематизувати численні нормативні акти НБУ щодо відносин на валютному ринку України та вдосконалити правові форми його діяльності. Вносяться пропозиції щодо структури Закону;
4) необхідні більш точні визначення валюти, валютних цінностей, валютних операцій, розмежування їх із суміжними категоріями, зокрема, розмежування понять «іноземна валюта», «валютні цінності» та «гроші», понять «валютні операції» та «угоди (правочини) з валютними цінностями»;
5) з метою більш багатогранного і глибокого розуміння суті і змісту валютних операцій необхідно розробити їх детальну класифікацію, в якій слід виділити нові види операцій. Зокрема, пропонується поділ валютних операцій за їх характером на поточні та капітальні, а також їх поділ за економічним змістом;
6) слід виділити в окрему систему, що має власні категорії, державне регулювання валютних операцій, режим їх обмежень, інструменти валютного регулювання, провівши таким чином розмежування понять «валютне» і «валютно-правове» «регулювання». Таким чином, підкреслюється публічно-правовий характер відносин, пов’язаних із державним регулюванням валютних відносин, засоби впливу держави на валютні відносини чітко розмежовуються на правові та економічні. Останні не є предметом цієї роботи;
7) необхідне зміцнення правових засад валютної політики і управління валютними відносинами, зокрема, слід вжити конкретних заходів щодо втілення у валютних відносинах принципу верховенства закону. Так, пропонується закріпити сукупність інструментів державного регулювання валютних операцій на рівні закону і також на рівні закону передбачити чіткі межі повноважень Національного банку України по запровадженню нових і модифікації вже існуючих засобів регулювання;
8) у розрізі кожного із інструментів регулювання валютних операцій необхідно вдосконалити правове регулювання відносин, що виникають у сфері ліцензування валютних операцій, обов’язкового продажу валюти, розрахункових відносин тощо. Зокрема, пропонується уточнення переліку та юридичного значення дозвільних документів (ліцензій), що видаються на право здійснення валютних операцій, законодавче визначення переліку валютних операцій, які дозволяє здійснювати той чи інший дозвіл (ліцензія), уніфікація порядку видачі індивідуальних ліцензій, визначення механізму та умов обов’язкового продажу валюти на рівні закону та інше.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні висновків та пропозицій з проблематики державного регулювання валютних операцій в Україні з метою їх вдосконалення. Одним із основних напрямів роботи є спроба ще раз провести межу між приватними і публічними засадами у здійсненні валютних відносин. Ці результати можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу фінансового права та спеціальних курсів, а також у сфері наукових досліджень при подальшій розробці питань правового регулювання валютних відносин. Вважаємо, що валютні операції у них мають посісти окреме структурне місце. Крім того, результати цього дослідження можуть бути використані у законотворчій роботі органів державної влади та управління, зокрема при створенні закону, що замінить собою чинний нині Декрет, а також у практичній діяльності комерційних банків та інших учасників валютних відносин.
Особистий внесок здобувача полягає, перш за все, в самостійній ініціативній постановці питання про валютні операції, їх дослідженні, формулюванні деяких концептуальних підходів, внесенні конкретних пропозицій і висновків, що виносяться на захист.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, принципові ідеї і висновки дослідження були викладені в авторських публікаціях, а також були використані:
1) у виступі автора на науково-практичній конференції «Міжнародний досвід та реалії України», що відбулася 05.02.2003 року в Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України;
2) у роботі Першої фондової торговельної системи, членом Банківського комітету якої є автор;
3) у пропозиціях, висловлених автором у ході роботи Асоціації українських банків, зокрема, її постійно діючої Комісії з питань боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, членом якої він є;
4) у роботі закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», співробітником якого є автор, та у роботі Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро»;
5) при виконанні Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України науково-дослідних робіт.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків (як до кожного розділу, так і до роботи у цілому), списку використаних джерел (всього 260 найменувань) та виносок. Загальний обсяг основного тексту дисертації - 176 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У цій дисертаційній роботі розглянуті окремі питання фінансово-правового регулювання валютних операцій в Україні. Оскільки у обсязі дисертаційного дослідження неможливо здійснити повний аналіз всього комплексу питань, пов’язаних із здійсненням валютних операцій в Україні, зокрема, їх цивілістичного аспекту - автор зосередив увагу лише на фінансово-правовомурежимі здійснення валютних операцій. В основу цієї дисертації покладено існуючий нормативний матеріал, яким регулюються валютні відносини, тобто чинне законодавство України, а також монографії та статті з цих питань, хоча швидкоплинність і мінливість банківських відносин змушує постійно вносити зміни до чинного законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України. Однак, викладене вище дозволяє сформулювати певні висновки щодо суті та шляхів удосконалення системи валютно-правового регулювання у цій сфері. Короткий розгляд поняття, системи валютних операцій і їх правового регулювання дозволяє зробити деякі узагальнюючі висновки і пропозиції щодо вдосконалення цього інституту у подальшому.
Безумовно, валютні операції посідають центральне місце у системі валютних відносин і їх регламентація постійно знаходиться у центрі уваги законодавця. Основним питанням регулювання валютних операцій є зміст і напрями валютної політики, яка формується у вищих ешелонах державної влади і втілюється у життя Національним банком України. Правова регламентація валютних відносин і валютних операцій, режим обмежень і методи їх регулювання цілком залежать від політичної волі і механізмів реалізації конституційного положення щодо головного завдання Національного банку України – підтримувати стабільність національної грошової одиниці України - гривні. З цією метою в Україні створено досить суворий режим обмежень валютних операцій, запроваджено їх ліцензування, обов’язковий продаж іноземної валюти та багато інших інструментів впливу, які застосовуються в окремих сферах валютних відносин.
Аналіз правового регулювання валютних операцій в Україні свідчить, що держава здійснює валютне регулювання з метою упорядкування валютних відносин, спрямування їх для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб суб’єктів підприємництва. З цією метою вона використовує певні інструменти валютного регулювання, режим обмежень валютних операцій, застосовуючи при цьому заходи нормативно-правового регулювання та індивідуального впливу. Договірний характер цих відносин тим часом поєднується із специфічно валютною природою цих відносин, що виділяє їх у числі інших договірних операцій за своїм змістом і особливостями. Деякі відносини (наприклад, операції з переміщення валютних цінностей через митний кордон України, переказ коштів у іноземній валюті) мають характер адміністративних методів впливу. Основоположними актами валютного законодавства закладаються основи державного регулювання валютних операцій, встановлюючи основи режиму здійснення валютних операцій, виділяють їх основні види тощо.
Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що необхідність здійснення валютного регулювання обумовлюється роллю держави за умов ринкової економіки, яка певною мірою потребує єдиного централізованого начала, узгодження питань, які ринок не у змозі розв’язати самостійно. Державне управління валютними операціями не слід розуміти як безпосереднє управління здійсненням кожної окремо взятої операції - воно лише означає їх підпорядкування загальнодержавним нормам і правилам. До числа основних функцій держави у сфері здійснення валютних операцій, управління валютним ринком і валютними відносинами у цілому можна віднести підтримання стабільності національної грошової одиниці, забезпечення сфери економіки валютними ресурсами, створення належної правової основи валютних відносин, забезпечення ефективного функціонування валютного ринку України, забезпечення зовнішньоекономічних інтересів держави (принцип фінансової безпеки держави), системи контролю, запобігання зловживанням і порушенням та інші.
Ефективним засобом регулювання валютних відносин є валютна політика, яку мають здійснювати як вищі органи державної влади, так і Національний банк України, який згідно зі статтею 24 Закону України «Про Національний банк України» [109] щорічно інформує Верховну Раду про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої ним на наступний рік і на більш тривалий період. Аналіз нормативних актів Верховної Ради України з питань грошово-кредитної політики за останні роки свідчить, що вона практично приймає розроблені центральним банком країни напрями до відома. У зв’язку з цим вважаємо, що цей основоположний документ повинен прийматися вищим органом законодавчої влади держави у вигляді розгорнутого акту, як, наприклад, Основні напрями бюджетної політики.
У дисертації розглянуті та виділені основні інструменти регулювання валютних операцій і відзначено рівень їх правового закріплення. Значна частина засобів валютного регулювання мають рівень законодавчого закріплення і є суттєвим інструментом впливу на інтереси суб’єктів підприємницької діяльності, що, власне кажучи, і визначає необхідність такого високого рівня їх правової регламентації. Водночас, регулювання валютної позиції майже не відображені на законодавчому рівні, а обов’язковий продаж валюти, який є одним із найгостріших засобів впливу на суб’єктів господарювання, запроваджено за рішенням Національного банку України, а не законом.
Наприкінці кожного розділу цього дисертаційного дослідження сформульовані висновки щодо питань, які були розглянуті у ньому. Напевно, немає сенсу повторювати їх ще раз, враховуючи те, що кінцеві висновки загальні для усіх розділів і так чи інакше логічно витікають з них. Проведене нами дослідження у цілому засвідчує, що сучасний стан правового регулювання валютних операцій в Україні характеризується переважно негативними рисами, такими як:
1) абсолютна кількісна та об’ємна перевага у загальному масиві джерел законодавства підзаконних нормативних актів, головним чином - нормативно-правових актів НБУ, до яких у свою чергу постійно вносяться зміни та доповнення, що іноді є досить суттєвими, несподіваними та суперечливими. У той час, як найважливіші економічні та суспільні інституції в Україні отримали належне правове врегулювання у формі законів або навіть кодексів, законодавство про валютне регулювання продовжує базуватися на недосконалому та вкрай застарілому нормативно-правовому акті, прийнятому вищим органом виконавчої влади;
2) відсутність системного та науково обґрунтованого підходу до правової регламентації валютних відносин, що спричинило до появи у законодавстві значних прогалин, двозначностей, колізій та до видання для їх усунення підзаконних актів або навіть юридично нікчемних роз’яснень у формі листів. Суттєві недоліки містяться навіть у нормативному визначенні таких основоположних термінів як «валютні цінності», «валютні операції» тощо. Ці прогалини та колізії, з одного боку, зменшують ефективність валютного регулювання і зводять нанівець окремі успіхи у цій царині, а з іншого боку - заважають нормальній діяльності фізичних та юридичних осіб, насамперед - у сфері господарювання;
3) очевидне відставання норм законодавства, якими регулюються валютні відносини, від розвитку економічних процесів у державі та розвитку суміжних галузей права: конституційного, цивільного тощо. Наслідком цього є непоодинокі випадки прийняття Національним банком України нормативно-правових актів із перевищенням наданих йому законом повноважень, ігнорування основоположних засад реалізації в Україні права власності та створення у системі валютного регулювання непрозорих і незрозумілих контрольних механізмів, правова природа яких невідома. Не поодинокі випадки, коли НБУ своїми актами підмінює законодавчі положення, змінює строки розрахунків тощо (наприклад, введення обов’язкового продажу, про яке йшлося вище). На жаль, слід констатувати, що повноцінний контроль за діяльністю НБУ у сфері регулюванням валютних відносин з боку Верховної Ради України наразі відсутній.
Останні роки і навіть місяці характеризуються спробами НБУ дещо лібералізувати режим валютних операцій, однак, темпи запровадження і глибина цих змін не є і не можуть бути задовільними, оскільки нинішній стан справ може бути виправлений лише у разі включення до цього процесу вищого законодавчого органу України - Верховної Ради. Наразі існує потреба у вдосконаленні системи нормативно-правових актів з питань валютного регулювання, прийнятті Закону про валютне регулювання, систематизації валютного законодавства, зокрема, шляхом поглинання новими кодифікованими актами дрібних, виділенні в окремих актах груп питань, розширенні законодавчої основи валютно-правового регулювання тощо, у зв’язку з чим є сенс насамперед переглянути деякі положення чинного законодавства з метою їх вдосконалення і лише потім проводити заходи по впорядкуванню нормативно-правових актів НБУ.
Висловлені у цій роботі міркування мають на меті не тільки науково-теоретичне обґрунтування зміни та вдосконалення окремих механізмів та інструментів валютного регулювання: порядку обов’язкового продажу валюти, ліцензування, обмежень при здійсненні розрахунків у іноземній валюті тощо. Йдеться головним чином про необхідність послідовного впровадження вищих принципів права у правовому регулюванні банківських відносин, недопущення навіть окремих випадків їх порушення, неприпустимість керування при здійсненні правового регулювання банківських і валютних відносин лише міркуваннями економічного характеру, ігноруючи при цьому обставини правового характеру. У цьому ж напрямі мають бути спрямовані і подальші наукові дослідження у згаданій сфері.
Найбільш загальною пропозицією, яка витікає із цього дослідження, є прийняття основного акту валютного законодавства у формі Закону про валютне регулювання та валютний контроль. Ще у серпні 1994 року Президія Верховної Ради України вирішили створити робочу групу з розробки цього документу та доручила їх подати готовий проект на розгляд до 01.10.1994 року [123]. У жовтні 1995 року концепція проекту Закону України про валютне регулювання була затверджена Верховною Радою України [122]. Але суттєвих зрушень у цій справі й досі немає. Можна зрозуміти деяку незацікавленість у прийнятті цього документа з боку Національного банку України та інших органів, пов’язаних з валютним регулюванням. НБУ за кілька років спромігся досягти помітної стабілізації валютного ринку України і курсу національної валюти, у той час як кардинальні зміни реформістського характеру можуть цьому завадити. Однак слід зважити і на такі аспекти цього питання, як міжнародні, зокрема, міжнародно-правові, на необхідність побудови правової держави, захисту прав людини, суб’єктів підприємницької діяльності, гарантування стабільності правил гри у фінансовій сфері держави тощо.
У проекті Закону про валютне регулювання та валютний контроль пропонується врахувати пропозиції, що пролунали у цій роботі, зокрема, щодо визначення понять «валютні цінності», «валютні операції», «нерезиденти», щодо врегулювання на рівні закону правових засад та принципів функціонування валютного ринку України, зміцнення набору основних інструментів валютного регулювання, механізму їх впровадження та оперативного перегляду у разі необхідності, виділення основних засад процесуального порядку роботи органів управління, зокрема, порядку розгляду і надання ліцензій на здійснення валютних операцій, чіткого визначення порядку, підстав та юридичного значення генеральних та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій тощо.
Виходячи з питань, розглянутих у роботі, пропонуємо таку структуру Закону України «Про валютне регулювання і валютний контроль»:
1) Загальні положення:
а) визначення термінів;
б) мета та завдання Закону;
в) сфера застосування Закону;
г) правовий статус учасників валютних правовідносин (резидентів та нерезидентів);
д) повноваження державних органів у сфері валютного регулювання (Національного банку України, Кабінету Міністрів України, органів контролю) у сфері валютного регулювання;
д) функції уповноважених банків та інших фінансових установ при здійсненні контролю за операціями своїх клієнтів;
е) застосування міжнародного законодавства та законодавства інших країн у валютних відносинах.
2) Основні засоби державного регулювання валютних операцій:
а) ліцензування валютних операцій, у тому числі поняття і види ліцензій та інших дозвільних документів, перелік операцій, що потребують ліцензування, органи, уповноважені на видання ліцензій, особливості генеральних та індивідуальних ліцензій на право здійснення валютних операцій;
б) обов’язковий продаж валюти;
в) валютний курс;
г) ліміт валютної позиції;
д) порядок запровадження та здійснення інших засобів валютного регулювання.
3) Організація торгівлі іноземною валютою на валютному ринку України (основні положення):
а) поняття і структура валютного ринку України;
б) учасники валютного ринку;
в) основні принципи торгівлі іноземною валютою;
г) порядок торгівлі іноземною валютою на території України;
4) Порядок здійснення розрахункових валютних операцій;
5) Основи валютного контролю;
6) Відповідальність за порушення законодавства про валютне регулювання.
Законодавство України на сьогодні знаходиться на важкому шляху свого оновлення та приведення у відповідність з нормами цивілізованого світового суспільства. Цей процес у майбутньому безперечно торкнеться валютного законодавства, яке повинно регулюватись невеликою кількістю нормативних актів, узгоджених між собою та іншими актами законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Монографії (один, два або три автори).
1. Айзенберг И.П. Валютная система СССР. - М.: Соцэкзгиз, 1961.
2. Айзенберг И.П. Валютная система СССР. - М.: Соцэкгиз, 1962.
3. Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 224 с.
4. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – X.: Фирма «Консум», 1998. - 142 с.
5. Алисов Е.А. Финансовое право. Учебное пособие. – Х.: фирма «Эспада», 1999. - 232 с.
6. Алисов Е.А. Финансовое право Украины. Учебное пособие. – Х.: фирма «Эспада», 2000. - 285 с.
7. Альтшулер А.Б. Международное валютное право. - М.: Международные отношения, 1984. - 254 с.
8. Балабанов И.Т. Валютный рынок и валютные операции в России. - М.: Финансы и статистика, 1994. – 239 с.
9. Балабанов И.Т. Валютные операции. - М.: Финансы и статистика, 1993. – 211 с.
10. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Підручник. 2-е видання, перероблене і доповнене. - К.: Знання, КОО, 1999. - 305 с.
11. Бункина М.К. Валютный рынок. - М.: АО «ДИС», 1995. – 110 с.
12. Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. - X.: Гриф, 1997. - 176 с.
13. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – Х.: Легас, 2003. - 360 с.
14. Дорофеев Б.Ю., Земцов Н.Н., Пушин В.А. Валютное право России.- М.: НОРМА, 2001. - 360 с.
15. Заверуха І.Б. Банківське право: Навчальний посібник. - Л.: Астролябія, 2002. - 222 с.
16. Золотов А.Ф. Международные валютно-кредитные отношения: Курс лекций. - К.: МАУП, 2001. - 112 с.
17. Карманов Є.В. Банківське право України. Навчальний посібник. – Х.: Консум, 2000. - 464 с.
18. Качан О.О. Банківське право. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 288 с.
19. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Гелиос АРВ, 1999. - 687 с.
20. Костюченко О.А. Банківське право. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. - К.: А.С.К., 2001. - 576 с.
21. Костюченко О.А. Банківське право. - К.: КНЕУ, 1999. - 166 с.
22. Мищенко В.И., Науменкова С.В. Валютное регулирование: Основные понятия и показатели. – Сумы: Информминсат, 1994. – 50 с.
23. Носкова И.Я. Валютные и финансовые операции. Учебное пособие для вузов. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М.: Финансы. ЮНИТИ, 1998. - 334 с.
24. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. – 208 с.
25. Олейник О.М. Основы банковского права. - М.: Юрист, 1997. – 423 с.
26. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 240 с.
27. Орлюк О.П. Фінансове право. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.
28. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. - Чернівці, 1997. - 244 с.
29. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Перевод с французского. - М.: Прогресс Универс, 1994. - 493 с.
30. Петрашко Л.П. Валютні операції. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 204 с.
31. Пискулов Д.Ю. Теория и практика валютного дилинга. - М., 1995. – 200 с.
32. Семёнов К.А. Международные валютные и финансовые отношения. - М.: ТЕИС, 1999. - 176 с.
33. Симионов Ю.Ф., Носко Б.П. Валютные отношения. Учебное пособие для вузов. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 2001. - 320 с.
34. Сурен Лизелотт. Валютные операции. Основы теории и практика. Перевод с немецкого. 2-е издание. - М.: Дело, 2001. - 176 с.
35. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. – Ірпінь.: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.
35. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. - К.: Знання. Прес, 2002. - 535 с.
37. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навчальні посібник. - Київ: Товариство «Знання», КОО, 1999. - 359 с.
38. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. – 420 с.
39. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 444 с.
Чотири автори.
40. Банковское дело / О.И. Лаврушин, Н.И. Мамонова и др.; Под редакцией О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 672 с.
41. Банківське право: українське та європейське. Навчальний посібник / П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход; За редакцією П.Д. Біленчука. - К.: Атіка, 1999. - 400 с.
42. Валютний рынок и валютное регулирование. Учебное пособие / Т.Р. Антановский, М.Б. Медведева, О.И. Павлов и др.; Под редакцией Н.М. Платоновой. - М.: БЕК, 1996. - 475 с.
43. Гроші та кредит. Підручник / А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін.; За загальною редакцією М.І. Савлук. - К., 2001. - 602 с.
44. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін.. – К., 2000. – 316 с.
45. Державне регулювання економіки / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога; За редакцією І. Михасюка. - Львів: «Українські технології», 1999. - 640 с.
П’ять і більше авторів.
46. Банківське право України: Навчальний посібник / А.М. Жуков, А.Ю. Іоффе, В.Л. Кротюк, В.В. Пасічник, А.О. Селіванов та ін.; За загальною редакцією А.О. Селіванова. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 368 с.
47. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За редакцією А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.
48. Банки и банковские операции. Учебник / Е.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, О.М. Маркова и др.; Под ред. Е.Ф.Жукова. - М.: Банки и биржи, 1997. - 471 с.
49. Банковское дело / В.И. Колесников, Л.П. Кроливецкая, Н.Г. Александрова и др.; Под редакцией В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 480 с.
50. Биржевая деятельность. Учебник / А.Г. Грязнова, Л.В. Корнеева, В.А. Галанов и др.; Под ред. А.Г. Грязновой, Л.В. Корнеевой, В.А. Галанова. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 238 с.
51. Валютний рынок и валютное регулирование. Учебное пособие / Т.Р. Антановский, М.Б. Медведева, О.И. Павлов и др.; Под ред. Н.М. Платоновой. - М.: БЕК, 1996. - 475 с.
52. Валютная политика капиталистических стран / Г.Н. Анулова, С.В, Горбунов, И.Г. Доронин и др.; Отв. ред И.С. Королёв. - М.: Наука, 1990. - 224 с.
53. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
54. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Л.Н. Красавина, Т.И. Алибегов, С.А. Былиняк и др.; По ред. Л.Н. Красавиной. - М., 1994. – 562 с.
55. Советское финансовое право / Под ред. В.В. Бесчеревных, С.Д. Цыпкина. - М.: Юридическая литература, 1982. - 488 с.
56. Советское финансовое право / Под ред. Е.А. Ровинского. 3-е изд. - М.: Юридическая литература, 1987. - 472 с.
57. Советское финансовое право: Учебник / Под ред. Л.К. Вороновой, Н.И. Химичевой. - М.: Юридическая литература, 1987. - 464 с.
58. Фінансове право / Є.О. Алісов, Л.К. Воронова, С.Т. Кадькаленко та ін.; Відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Фірма Консум, 1998. - 495 с.
58. Фінансове право / Є.О. Алісов, Л.К. Воронова, С.Т. Кадькаленко та ін.; Відп. ред. Л.К. Воронова. - 2-е видання, виправлене та доповнене. – Х.: Фірма Консум, 1999. - 495 с.
60. Экономика и право: Учебное пособие для студентов вузов / Н.А. Антоненко, А.Е. Беляков, Н.Д. Эриашвили и др. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 1999. - 815 с.
Словники.
61. Воронова Л.К. Банковско-финансово-правовой словарь - справочник. - К.: А.С.К., 1998. - 288 с.
62. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - К.: Знання, 2000. - 588 с.
63. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Русский язык. - 1983. - 816 с.
64. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 442 с.
65. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. 2-е издание, испр. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 476 с.
66. Финансово-кредитный словарь. Т.1. // - М.: Госфиниздат, 1961. - 662 с.
67. Финансово-кредитный словарь.Т.2. // - М.: Госфиниздат, 1964. - 688 с.
68. Финансово-кредитный словарь. В 3-х томах. Т.2. // Гл. ред. В.Ф. Гарбузов. - М.: Финансы и статистика, 1984. - 511 с.
Складові частини журналу.
69. Економіка України за 2002 рік // Урядовий кур’єр. - 23 січня 2003 р. - № 13.
70. Емелин А.В. Валютные операции и валютные сделки: понятие и классификация // Деньги и кредит. - 2000. - № 4. - С. 42-48.
71. Ефимова Л.Г. Правовые последствия отзыва лицензии у коммерческого банка // Хозяйство и право. - 1995. - № 8. - С. 84-91.
72. Карманов Є.В. Про цивілістичний підхід до вирішення проблем правового регулювання валютних відносин // Право України. - 2000. - № 3. - С. 81-83.
73. Кирилюк С. Валютні операції у комерційних банках // Банківська справа. - 1998. - № 1. - С. 16-22.
74. Литвин Н. Правові аспекти регулювання валютних операцій комерційних банків України // Вісник Національного банку України. – 1999. - № 11 (45). – С. 18-21.
75. Низы не могут, верхи не хотят // «Бизнес». – 12 січня 2004 р. - № 1-2 (572-573). - С. 69-70.
76. Плата за відхід з валютообмінної тіні // Урядовий кур’єр. - 26 червня 2003 р. - № 116.
77. Резникова О. Валютне регулювання на міждержавному рівні та його вплив на національну валютну систему // Банківська справа. – 2000. - № 4.
78. Сапожников Н. Правовое регулирование текущих операций по счетам в уполномоченных банках Российской Федерации // Хозяйство и право. - 1997. - № 2. – С. 90-93.
79. Юргелевич С. Валютне регулювання: зарубіжний досвід та пропозиції щодо України // Економіка. Фінанси. Право. - 2000.- С. 3-8.
Автореферати.
80. Богун В.П. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті у зовнішньоекономічних відносинах: Автореф. дис. … канд. юридичних наук: 12.00.04. / НАН України. Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2001. - 20 с.
Нормативні акти.
81. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. № 55-12 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 31 - Ст. 429.
82. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. № 254К/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
83. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. № 435-IV. // Голос України. - 12 березня 2003 р. - № 45-46; 13 березня 2003 р. - № 47-48.
84. Цивільний кодекс УРСР. Затверджений Законом УРСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 (втратив чинність).
85. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001 р. № 2341-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
86. Митний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 р. № 92-04. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.
87. Господарський кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. № 436-04 // Голос України. – 14 березня 2003 р. - № 49-50.
88. Кодекс про адміністративні правопорушення. Прийнятий Верховною Радою УРСР 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984 р. Додаток до № 51. - Ст. 1122.
89. Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий Верховною Радою України 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995 р. - № 47-52. - Ст. 349.
90. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 р. № 142-12 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 34. - Ст. 499.
91. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р. № 249-04 // Урядовий кур’єр. - 11 грудня 2002 р. - № 231.
92. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 р. № 327/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 32.- Ст. 255.
93. Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. № 3857-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18. - Ст. 101.
94. Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13 вересня 2001 р. № 2681-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 2.
95. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 6 лютого 2003 р. № 485-04 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 14. - Ст. 104.
96. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 28 листопада 2002 р. № 291-04 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 4. - Ст. 32.
97. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04 лютого 1994 р. № 3929-12 //Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23. - Ст. 161.
98. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1997 р. - № 46. - Ст. 292.
99. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-04 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 37. - Ст. 308.
100. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 5 грудня 1990 р. № 509-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.
101. Закон України «Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства» від 5 липня 1991 р. № 1306-12 (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 43.- Ст. 568.
102. Закон України «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 р. № 1192-14 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 51.- Ст. 451.
103. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-12 //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст. 682.
104. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. № 2939-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 110.
105. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - Ст. 377.
106. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. № 351-14 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6. - Ст. 44.
107. Закон України «Про внесення змін до деяких Декретів Кабінету Міністрів з питань валютного регулювання» від 3 червня 1997 р. № 295/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 29 – Ст. 189.
108. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 15 - Ст. 67.
109. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. № 679-14 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.
110. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-03 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
111. Закон України «Про банки й банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. № 872-12 (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. – Ст. 281.
112. Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих під-приємству, установі, організації розкраданням, знищенням /псуванням/, недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р. № 2I7/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 22. - Ст. 173.
113. Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 9. - Ст. 34.
114. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 p. № 1775-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.
115. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 24. - Ст. 128.
116. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.
117. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-12 //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - Ст. 508.
118. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-12 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст. 510.
119. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19. - Ст. 80.
120. Закон України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 05 квітня 2001 р. № 2346-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.
121. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-03 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.
122. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію проекту Закону України про валютне регулювання» від 31 жовтня 1995 р. № 412/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 43. - Ст. 315.
123. Постанова Президії Верховної Ради України «Про пропозицію постійної Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності щодо розробки проекту Закону України про валютне регулювання і валютний контроль» від 12 серпня 1994 р. № 108/94-ПВ.
124. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р. № 762/96 // Урядовий кур’єр. – 29 серпня 1996 р. - № 161-162.
125. Указ Президента України «Про заходи щодо недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей « від 27 червня 1999 р. № 724/99 // Урядовий кур’єр. – 6 липня 1999 р. - № 123.
126. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання» від 2 листопада 1993 р. № 502/93 // Урядовий кур’єр. – 9 листопада 1993 р. - № 163.
127. Указ Президента України «Про вдосконалення валютного регулювання» від 22 серпня 1994 р. № 457/94 // Урядовий кур’єр. – 27 серпня 1994 р. - № 132.
128. Указ Президента України «Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)» від 01 серпня 1995 р. № 679/95 (втратив чинність) // Урядовий кур’єр. – 3 серпня 1995 р. - № 115-116.
129. Указ Президента України «Про деякі питання захисту банківської таємниці» від 21 липня 1998 р. № 805/98 // Урядовий кур’єр. – 23 липня 1998 р. - № 139-140.
130. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 р. № 319/94 // Урядовий кур’єр. – 23 червня 1994 р. - № 96-97.
131. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України» від 22 лютого 2001 р. № 108/2001 // Урядовий кур’єр. – 28 лютого 2001 р. - № 38.
132. Указ Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27 червня 1999 р. № 734/99 // Урядовий кур’єр. – 1 липня 1999 р. - № 120-121.
133. Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 12 липня 2001 р. № 512/2001 // Урядовий кур’єр. – 1 серпня 2001 р. - № 136.
134. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України» від 7 липня 2003 р. № 580/2003 // Урядовий кур’єр. – 16 липня 2003 р. - № 129.
135. Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межі України» від 13 вересня 1995 р. № 839/95 // Урядовий кур’єр. – 28 вересня 1995 р. - № 145-146.
136. Указ Президента України «Про деякі питання іноземного інвестування» віл 7 липня 1998 р. № 748/98 // Урядовий кур’єр. – 16 липня 1998 р. - № 134-135.
137. Указ Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» від 21 січня 1998 р. № 41/98 // Урядовий кур’єр. – 27 січня 1998 р. - № 17.
138. Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10 лютого 1996 р. № 124/96 // Урядовий кур’єр. – 13 лютого 1996 р. - № 29.
139. Положення про Державну податкову адміністрацію України. Затверджене Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886/2000 // Урядовий кур’єр. – 13 вересня 2000 р. - № 166.
140. Положення про Державну митну службу України. Затверджено Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. № 1022/2000 // Офіційний вісник України. – № 35. – Ст. 1477.
141. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. -1993.- № 17.- Ст. 184.
142. Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України» від 2 грудня 1992 р. № 2-92 // Відомості Верховної Ради України». - 1993. - № 2, Ст. 14.
143. Декрет Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті» від 19 лютого 1993 р. № 16-93 (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 17. - Ст. 185.
144. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - Ст. 77.
145. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 30 березня 2002 р. № 445 // Урядовий кур’єр. – 23 квітня 2002 р. - № 77.
146. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) від 28 серпня 2001 р. № 1124 (з Додатком «Сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)») // Урядовий кур’єр. – 01 вересня 2001 р. - № 157.
147. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» від 19 квітня 1999 р. № 632 // Урядовий кур’єр. – 29 квітня 1999 р. - № 79-80.
148. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про реалізацію Указу Президента України від 2 листопада 1993 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання» від 26 листопада 1993 р. № 962 // Урядовий кур’єр. – 30 листопада 1993 р. - № 172.
149. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів та нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями» від 12 грудня 1998 р. № 1968 // Урядовий кур’єр. – 17 грудня 1998 р. - № 242-243.
150. Основні засади грошово-кредитної політики на 2003 рік. Схвалені рішенням Ради Національного банку України від 10 вересня 2002 р. № 13 // Урядовий кур’єр. - 19 вересня 2002 р. - № 172.
151. Положення про порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України з метою придбання облігацій зовнішніх державних позик України. Затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 січня 2003 р. № 35 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 8. – Ст. 308.
152. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України. Затверджена Постановою Правління Національного банку України 12 липня 2000 р. № 283 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 31. – Ст. 1320.
153. Положення про порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України з метою