ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІЛЬГ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП ........................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1.
ПРАВОВА ПРИРОДА ПОДАТКОВОЇ ПІЛЬГИ
1.1 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ ........ 12

1.2 ЗМІСТ ПОДАТКОВОЇ ПІЛЬГИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПОДАТКОВИЙ ОБОВ`ЯЗОК ............................................................................................... 37

ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ ..................................................................... 65

РОЗДІЛ 2.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ

2.1 ПІДСТАВИ КЛАСИФІКАЦІЇ ПІЛЬГ ПО ПОДАТКАХ ТА ЗБОРАХ .................................................................................................... 70

2.2 ФОРМИ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ ...................................................... 93

2.3 ТЕРИТОРІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ ................................... 113

2.4 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ПОДАТКОВОГО КРЕДИТУ ................................................................................................. 126

ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ ................................................................ 154

ВИСНОВКИ ............................................................................................... 162

СПИСОК ПОСИЛАНЬ ............................................................................. 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 188
В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження обґрунтовується тим, що на сучасному етапі розвитку України виокремились суттєві напрямки перебудови усіх сфер життєдіяльності суспільства. Якщо 90-ті роки ХХ століття передбачали перехід від адміністративно-командної системи до ринкових відносин, то сучасний етап характеризується вже якісним наповненням, забезпеченням об’єктивним змістом ринкових форм, що вже діють в Україні. Замість планової системи господарства вже утворились відповідні форми фінансово-економічного регулювання товарних та грошових потоків, здійснюється лібералізація зовнішньоекономічної діяльності тощо. Але поряд з об’єктивним і позитивним процесом в цій галузі посилюються і негативні тенденції в економіці, соціальній сфері. На сучасному етапі перехід до об’єктивних ринкових форм пов’язаний із зниженням життєвого рівня населення, ростом безробіття, зменшенням інвестування, орієнтацією на реконструкцію інфраструктури видобиваючих галузей. Звичайно це обумовлено певним об’єктивними потребами реформування, що пов’язані з подоланням структурних диспропорцій, зниженням ефективності та якості продукції, що випускається, але і послабленням системи державного управління.
Перш за все це стосується питань та перспектив регулювання процесів формування централізованих грошових фондів за рахунок яких і можуть здійснюватись кардинальні суттєві перебудови в суспільстві, можна сподіватися на фінансове забезпечення позитивних тенденцій здійснення державою своїх функцій. Загально відомо, що формування відповідних державних фондів за рахунок яких задовольняються ці потреби здійснюються переважно за рахунок коштів від податків та зборів, що надходять до Державного бюджету, місцевих бюджетів, позабюджетних цільових фондів.
Орієнтуючись на стимулювання подібних процесів зміст вирішення державних задач наштовхується на певне протиріччя. З одного боку, об’єктивно необхідне звеличення централізованих грошових фондів і звичайно розмірів податків та зборів. Але з іншого боку стимулювання підприємницької активності орієнтується на об’єктивні, у деякий час низькі розміри податкових відрахувань. Вирішення подібної дилеми і свідчить про те наскільки чітко здійснюється державне управління в галузі формування грошових фондів, наскільки об’єктивні існуючі податкові механізми.
Суттєвішу та мабуть найважливішу роль у вирішенні цього протиріччя і виконує регулювання змісту форм та видів податкових пільг. Саме за рахунок пільгових напрямків та механізмів виділяються найбільш перспективні для розвитку сектори та галузі господарства, найбільш суттєві та значущі напрямки діяльності юридичних та фізичних осіб як платників податків. На сьогодні проблема правового регулювання податкових пільг є одним із найбільш болючих напрямків формування раціональної та ефективної функціонуючої фінансової системи держави. Підкріплюється актуальність цього напрямку дослідження тим, що сучасний розвиток державного регулювання в цій галузі виокремлює вже не лише деякі пільгові категорії відповідних осіб, а і появу певних різновидів пільгових регіонів та територій в галузі оподаткування.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Правове регулювання відносин, пов’язаних із застосуванням пільгових режимів відносно оподаткування окремих категорій платників податків або регіонів мають на сьогодні практично виключно установче положення. Комплексних досліджень, присвячених аналізу особливостей правового регулювання пільг по податкам не було ні на рівні окремих наукових робіт, ні в формі самостійних дисертаційних досліджень. Окремі питання цього комплексу теоретичних проблем були затронуті в працях фахівців, що займаються проблемами фінансового права і інших публічних галузей права.
Показово при цьому, що тільки з середини 90-х років ХХ століття з’явилися видання, що взагалі торкаються та підходять впритул до даних проблем. Звичайно, не можна вважати, що ці проблеми не забезпечені фундаментальними теоретичними дослідженнями класиків фінансового права та фінансової науки взагалі. Неможливо уявити аналіз практично будь-якого питання без посилань на фундаментальні праці І. Озерова, І. Тарасова, А. Смітта, Д. Львова, Ф.Нітті, О. Ісаєва, В. Лебедєва, К. Рау, Д.Селігмена, А.Гур’єва та інших.
Суттєве значення мають також дослідження видатних вчених з теорії держави та права, на базі положень робіт яких робилися авторські висновки щодо змісту обов’язку, його різновидів та форм (С.С. Алексєєв, М.І. Матузов, Р.Й. Халфіна тощо).
Значний внесок в розвиток теорії і практики оподаткування зробили вчені-юристи радянського періоду. Найбільший вплив на розробку проблем дисертаційного дослідження внесли такі правники як В.В. Безчеревних, Л.К.Воронова, О.М. Горбунова, Н.А. Куфакова, М.І. Піскотін, Ю.А.Ровинський, Н.І. Хімічева, Д.Г. Черник, С.Д. Ципкін. Саме тому багато питань аналізується в розрізі поглядів, положень, аргументів, що на сучасному етапі знаходяться у сфері уваги багатьох дослідників в Україні та Російській Федерації. Йдеться, передусім, про роботи О.В Бризгаліна, О.В. Бакун, В.В. Вітрянського, Д.В. Вінницького, Н.В. Воротіної, О.Ю. Грачової, В.В. Гриценко, С.А. Герасименко, В.І. Гурєєва, Л.М. Долі, С.Т. Кадькаленка, М.В. Карасьової, О.М. Козиріна, М.П. Кучерявенка, І.І. Кучерова, П.С. Пацурківського, С.Г. Пепеляева, Г.В. Петрової, В.М. Федосова та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема кандидатської дисертації “Правове регулювання пільг при оподаткуванні” обговорена кафедрою підприємництва та фінансового права і затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 22 лютого 2000 року (протокол №5).

Мета і задачі дисертаційного дослідження
Метою дослідження є комплексний аналіз положень, що визначають зміст та правову природу податкового обов’язку платників податку; вплив на нього податкових пільг; зміст податкової пільги, механізми її дії та застосування; рішення на новій концептуальній основі дискусійність питань, що стосуються класифікації податкових пільг; регулювання окремих форм пільг при оподаткуванні; аналіз територіальних податкових пільг та їх різновидів.
У відповідності з поставленою метою дисертаційного дослідження в роботі поставлені такі задачі :
• розгляд змісту та елементів податкового обов’язку;
• визначення поняття та ролі податкової пільги у податковому обов’язку ;
• аналіз діючої податкової нормативно-правової бази України в галузі застосування податкової пільги, визначення її недоліків і напрямків удосконалення;
• розкриття змісту податкової пільги, її видів та форм ;
• аналіз поняття знижки та вилучення як податкових пільг;
• визначення специфіки застосування територіальних податкових пільг, їх форм та рівнів;
• аналіз змісту податкового кредиту та відношення його до податкових пільг.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері регулювання податкових пільг в Україні, їх вплив на податковий обов’язок платників податків та зборів, на розмір податкових надходжень. Загальну базу дослідження складають закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента, довідкова література та листи Державної податкової адміністрації України, проекти законів, законодавчі акти Російської Федерації, публікації періодичних видань та інша довідкова література.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та методологічні проблеми визначення податкових пільг, їх різновидів, підстав класифікації та застосування по відношенню до окремих категорій платників чи територій.

Методологічну основу дослідження склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання, що включила як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Основою дослідження виступає діалектичний метод пізнання, у відповідності з чим проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Саме тому загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним. Невід’ємним доповненням цього методу в цій системі є метод систематичного аналізу, шляхом використання якого виокремлюється місце податкових пільг в сукупності елементів правового механізму податків, розглядаються зміст та особливості їх інтегративних зв’язків. Відповідне місце в дослідженні займає порівняльно-правовий метод, що застосовується при аналізі українського податкового законодавства та порівнянні його з іноземними (у першу чергу російським), визначенні таких фундаментальних понять у теорії податкового права, як податковий обов’язок, правовий механізм податку, податкові пільги та їх форми, територіальні податкові пільги. За допомогою історично-правового методу в роботі досліджено розвиток правового регулювання пільг, відношення до них з боку державної влади, динаміка формування та удосконалення окремих форм податкових пільг, розвиток територіальних податкових звільнень. Певний екскурс за рахунок цього методу зроблено в правові системи Стародавнього Риму, Російської імперії, Радянського Союзу. Формально-юридичний метод застосується при констатації і порівнянні окремих законодавчих положень та норм (визначення податкової пільги, перелік форм податкових пільг, визначення податкового кредиту тощо) як у діючому податковому законодавстві, так і в актах, що втратили чинність та відповідних проектах законодавчих актів. Логіка дисертаційного дослідження полягає в сходженні від аналізу податкової пільги як елемента правового механізму податку до висновків узагальнюючого характеру, впливу її на зміст та особливості реалізації податкового обов’язку. Розгляд питань нормативно-правового регулювання податкових пільг здійснюється на основі положень, що носять загальний характер по відношенню до конкретних форм податкових пільг відносно окремих категорій платників чи територій.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених із загальної теорії держави та права, адміністративного, фінансового права, інших галузевих правових наук, економічної теорії і конкретно економічних галузей.
Висновки дисертації ґрунтуються на положеннях Конституції України, аналізі чинного законодавства України, нормативно-правових актів органів державної податкової адміністрації. В ході роботи над дисертаційним дослідженням було проаналізовано законодавство про податки (переважно в напрямку податкових пільг) за період ХІХ-ХХ ст., дореволюційні видання та дослідження економістів та юристів, фахівців в цій галузі. Це дозволило зробити обґрунтовані та узагальнюючі висновки на основі всебічного аналізу проблем як у просторі, так і в часі.
Інформаційна база дослідження включає норми Конституції України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які регулюють відносини в галузі податкових пільг, статистичні матеріали, довідкову літературу, листи Державної податкової адміністрації України, проекти нормативних актів.

Логіка дослідження проблем дисертації заключається у аналізі змісту податкового обов’язку, визначення податкової пільги ( звільнення, знижки). Згідно з цими поняттями здійснено розгляд особливостей регулювання звільнень, знижок та форм податкових пільг.

Інформаційною та емпіричною базою дисертації стали нормативно-правові акти, законодавства іноземних держав, довідкова література, листи Державної податкової адміністрації України, публікації фахівців в галузі фінансового та податкового права.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням змісту та видів податкових пільг, особливостей співвідношення їх та інших елементів правового механізму податку, що зроблено шляхом поглибленого аналізу податкового законодавства України та інших держав.
В ході дисертаційного дослідження сформульовані нові наукові висновки, що запропоновані дисертантом та особисто виносяться на захист:
1. По новому розглянуто класифікацію податкових обов’язків за рахунок виділення та деталізації в їх сукупності основних та додаткових.
2. Вперше в юридичній літературі аналізується зміст елементів правового механізму податку як похідної форми визначення податкового обов’язку.
3. По новому визначено місце податкової пільги в сукупності елементів правового механізму податку.
4. Аргументується авторське положення щодо зв’язку податкової пільги з одним із видів податкового обов’язку – сплатою податку.
5. Наведено та обґрунтовано авторський підхід до класифікації податкових пільг, вперше визначені підходи до розподілення їх на окремі види та форми.
6. Вперше дано визначення територіальних податкових пільг, проаналізовано їх зміст та характер.
7. Наведено авторський підхід до класифікації територіальних податкових пільг.
8. По новому розглянуто зміст податкового кредиту як форми відстрочки та розстрочки, а не податкової пільги.
9. По новому аналізується та аргументується подвійний характер податкового кредиту і розглядаються його форми ( по податку на прибуток та податку на додану вартість).
10. Наведено авторський варіант проекту статті Закону України “Про систему оподаткування”, що регулює податкові пільги.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи обумовлено положеннями наукової новизни цього першого комплексного дослідження правового регулювання податкових пільг в Україні.
Практичне значення цієї роботи можна виокремити в декількох напрямках. В науково – дослідницькій сфері матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми регулювання податкового обліку, змісту пільг при оподаткуванні, аналізу форм та видів податкових пільг, податкового кредиту та інших положень окремого інституту податкового права.
Правотворчій аспект значимості одержаних результатів полягає в можливості використання висновків та пропозицій, що містяться при розробці Податкового Кодексу України, окремих статей діючих податкових законів. Правоохоронна сфера передбачає можливість використання запропонованих висновків та рекомендацій які спрямовані на удосконалення застосування податкових законодавчих актів, вирішення існуючих колізій при їх застосуванні.
Правовиховне значення одержаних результатів полягає в можливості та перспективності використання положень дисертаційного дослідження у роботі по підвищенню рівня правової культури населення і професійного рівня працівників податкових, правоохоронних та судових органів.

Апробація, реалізація та публікація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації оприлюднені на науково-практичній конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” у місті Суми (25-27 травня 2000 року) ; науково-практичній конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” у місті Ірпінь (1-2 грудня 2000р.); науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків 2001р.); науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (Ірпінь 19-20 грудня 2001 р.).
Основні складові дисертації викладені в 6 наукових публікаціях, виданих автором самостійно в 2000 - 2002 роках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Регулювання податкових відносин полягає перш за все у закріпленні обов’язків платників податків та їх прав, а також прав та обов’язків органів, які представляють і реалізують державні інтереси. Ці органи фактично здійснюють реалізацію правообов’язків, регулювання податкових правовідносин за рахунок односторонніх і безумовних велінь держави, через які закріплюється приватна й публічна податкова правосуб’єктність.
Публічна податкова правосуб’єктність будується на наданні окремим органам відповідних повноважень, на делегуванні їм відповідних функцій. За такими органами законодавчо, винятково актами вищої юридичної сили, закріплюється коло прав та обов’язків, і здійснюється це насамперед детальним формуванням прав цих органів. Варто звернути увагу на певну подвійність публічної правосуб’єктності, що формує правообов’язки податкових органів : з одного боку, податкові органи виконують обов’язки перед власником грошових надходжень – державою, з другого - на цьому ж повноваженні базується і право на відповідні дії щодо платників податків. Визначення змісту податкового обов’язку, характеристика особливостей його регулювання не є проблемою виключно податкового чи фінансового права. Підкреслимо, що в цьому випадку йдеться про регулювання однієї з головних ознак держави, що фактично простежується в окремих інститутах усіх публічних галузей права. Так, адміністративне право, вирізняє, певні інститути в галузі державного управління надходження державних коштів, деталізує підстави відповідної адміністративної відповідальності, кримінальне законодавство відокремлює склади злочину, пов’язані зі здійсненням протиправних дій у галузі, що стосується оподаткування.
Усі податки та збори справляються виключно на підставі законів, і навряд чи їх сплату при цьому можна розглядати, як протиправне позбавлення права власності. Крім того, через вищевказані норми закріплено принципи, які повинні деталізуватися іншими правовими галузями - приватного і перш за все цивільною. Саме майнові відносини є предметом регулювання, яке здійснюється диспозитивними методами. Подібне розмежування конституційних норм, як раз і створює підстави для розмежування галузевих законодавств. Немає сенсу втягувати у сферу регулювання податковим правом, майнові відносини, що виникають між юридичними й фізичними особами, або поширювати на них договірні відносини. Майнові ж відносини можуть бути предметом податкового регулювання, але виключно в ситуації, коли майно переходить у власність держави або якщо з ним пов’язано публічний податковий обов’язок. А це вже, безумовно, предмет регулювання сукупністю державних владних приписів.
Податковим є обов’язок платників податків, що становить сукупність видових обов’язків по податковому обліку, сплаті податків і зборів, податкової звітності і реалізується через безумовне виконання ними державних владних приписів.
Категорія податкового обов’язку характеризується певною структурою і включає обов’язки :
1) з податкового обліку ;
2) по сплаті податків і зборів ;
3) щодо податкової звітності.
Групи податкових обов’язків можна класифікувати за значенням на:
a) основні обов’язки та права;
б) додаткові обов’язки та права.
До основних увійдуть ті, що пов’язані саме зі сплатою податків, бо за рахунок їх реалізується головний зміст податкового обов’язку – сплата податку, чим виконується конституційна вимога. За рахунок же додаткових обов’язків і прав, виконується повна і своєчасна сплата, тобто вони мають підлеглий, обслуговуючий характер. Це класифікація податкових обов’язків і прав за значенням, але необхідно ще охарактеризувати їх за часом здійснення. Податкові пільги виступають одним із найважливіших елементів правового механізму податку. Це твердження не є якимось гаслом чи загальним принципом, який визначає зміст податкової пільги. Подібне положення має суттєве значення саме тому, що за рахунок застосування податкових пільг формуються особливі, а іноді фактично окремі податкові режими, платниками реалізується значно змінений податковий обов`язок, а в деяких випадках можна стверджувати і про наявність фактично іншого податкового обов`язку. Правова природа податкових пільг визначається не лише місцем цього елемента в системі цілісного податкового механізму, а й ставленням до податкового обов`язку платника. На сьогодні в теорії податкового права податковий обов`язок розглядається як сукупність обов`язків, які виникають у платників податків при набутті ними відповідного статусу. Необхідно враховувати, що в даному випадку не слід забувати фундаментальних підстав, пов`язаних із принциповими моментами регулювання системи податкових обов`язків. Подібне регулювання здійснюється в межах публічної галузі права (точніше інституту податкового права як складової частини фінансово-правової галузі). Використання розвиненої системи методів (куди входять погодження тощо) не виключає головного - регулювання податкових відносин через імперативні методи, систему владних приписів.
Надання податкових пільг пов`язано з певною однорідністю, коли пільговий режим передбачає певне однорідне коло платників або інші підстави ( види, об`єкти ). Таким чином, відокремлюється певна група, що виокремлюється із загального масиву платників окремою характеристикою, з якою законодавець пов`язує надання пільгового режиму. До інших платників чи об`єктів оподаткування застосовуються при цьому загальні підходи при оподаткуванні. Відповідно і специфічна особливість, що характеризує надання пільги, обов`язково закріплюється в законодавстві.
Характеризуючи зміст податкової пільги, необхідно обов’язково звернути увагу на внутрішню комплексність регулювання податкових відносин. Це дозволяє підкреслити певну особливість, несхожість цього елемента правового податкового механізму з іншими, про які буде йтися нижче. Багато з них виступає елементами виключно податково-правового регулювання (наприклад, ставка оподаткування), тоді як особливості застосування податкової пільги деталізуються на стику декількох інститутів фінансового права.
Комплексність у регулюванні статусу платників податку, який використовує пільговий режим, є внутрішньою для фінансово-правових відносин і акумулює регулювання винятково імперативними методами. Дійсно, можна уявити собі надання пільг разом з іншими засобами полегшення фінансового стану платника податків за рахунок надання йому пільгових кредитів на підставі імперативних наказів Національного банку України або застосування механізму бюджетних дотацій і субвенцій. закріплюючи обов`язки та права по виконанню податкового обов`язку за платниками або компетенцію органів, які контролюють цю сплату, держава використовує прямий засіб визначення податкового обов`язку, доповнюючи його похідним. Здійснюється це шляхом фіксації елементів правового механізму податків. Дійсно, таким чином податковий обов`язок, будучи певним гаслом, певною нормою – принципом, набуває деталізації, зручності, можливості для застосування тоді, коли податок визначено як сукупність складових елементів його правового механізму.
На сьогодні в економічній та юридичній літературі немає однозначних підходів щодо класифікації видів і форм податкових пільг. Та вони й неможливі. Справа в тому, що законодавче застосування податкових пільг передбачає деяке їх переплетіння, використання складних перехідних і комплексних механізмів податкових пільг. Сформувати систему, виходячи з єдиного переліку класифікації, куди можна було б включити всі податкові пільги, дуже складно, навіть неможливо. Певна диференціація податкових пільг передбачає чіткий підхід до їх аналізу, коли і правова природа, й особливості законодавчого застосування тих чи інших форм податкових пільг більш чітко й однозначно проявляються в певній системі.
Ні законодавчого закріплення поняття пільг, ні переліку можливих форм їх застосування в законодавчому акті, що закріплює основи податкової системи України, немає. Немає й норми, яка закріплювала б загальні підходи до податкових пільг.
Звернімо увагу на те, як змінився підхід російського податкового законодавства в регулюванні цієї проблеми. Якщо у ст.10 Закону РФ “Про основи податкової системи” від 27 грудня 1991 р. “Пільги по податках” закріплювалися найважливіші підходи законодавця до їх регулювання (форми податкової пільги; встановлення податкової пільги виключно законодавством; заборона надання індивідуальних податкових пільг), то значно трансформується це положення в ч. І Податкового кодексу РФ.
Пільги по податках та зборах можуть встановлюватись у порядку й на умовах, визначених податковим законодавством, у наступних формах:
1. Неоподаткований мінімум об’єкта оподаткування.
2. Звільнення від сплати податку окремих категорій платників податку.
3. Вилучення окремих елементів об’єкта оподаткування.
4. Використання зменшених ставок податку.
5. Певні вилучення із суми податку, обчисленої для сплати (скидки).
6. Інші податкові пільги.
Звичайно, це лише наша точка зору, яка заснована на узагальненні чинного законодавства.
На сьогодні в економічній та юридичній літературі немає однозначних підходів щодо класифікації видів і форм податкових пільг. Та вони й неможливі. Справа в тому, що законодавче застосування податкових пільг передбачає деяке їх переплетіння, використання складних перехідних і комплексних механізмів податкових пільг. Сформувати систему, виходячи з єдиного переліку класифікації, куди можна було б включити всі податкові пільги, дуже складно, а іноді навіть неможливо. Певна диференціація податкових пільг передбачає чіткий підхід до їх аналізу, коли і правова природа, й особливості законодавчого застосування тих чи інших форм податкових пільг більш чітко й однозначно проявляються в певній системі.
Саме тому ми спробуємо зупинитися на підставах класифікації податкових пільг за деякими напрямками.
I. За типом платника податку податкові пільги можна поділити таким чином :
1.Податкові пільги, що надаються фізичним особам, охоплюють звільнення, які адресовані відповідним категоріям платників податків і які витікають із їх певних особливостей. Необхідно звернути увагу на неможливість надання індивідуальних податкових пільг. Це положення є загальним як для фізичних, так і для юридичних осіб.
Що стосується особливостей фізичних осіб, якими обумовлюється надання пільг в Україні, то їх, з нашої точки зору, можна поділити наступним чином:
а) особливості платника податків, пов’язані з його заслугами чи участю в державно значущих подіях;
б) особливості, пов’язані з певними соціально-забезпечувальними наслідками щодо платників податків. До цієї категорії платників належать спеціальні суб’єкти, яким закон надає право на отримання пільги (інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди I та II категорій);
в) особливості, пов’язані із забезпеченням мінімального рівня життя. Деяку увагу хотілося б приділити саме цій формі універсальної пільги, яка є досить поширеною в Україні й існує вже довгий час при нарахуванні прибуткового податку з громадян. Але, у цьому випадку складно розглядати це звільнення як податкову пільгу: адже податкова пільга передбачає звільнення відповідної групи певної категорії платників порівняно з усіма платниками, і характер універсальної пільги до неї, не можна застосовувати.
г) особливості, пов’язані з певним видом діяльності. Суб’єктом, на якого поширюється право на цей вид пільги, має бути особа, яка займається певним видом діяльності і за якою законодавець закріпив необхідні умови;
2. Податкові пільги, що надаються юридичним особам, охоплюють звільнення, адресовані певним типам юридичних осіб або юридичним особам, які займаються певним видом діяльності. При цьому подібні особливості можна поділити з урахуванням напрямків :
а) особливості діяльності юридичних осіб пов’язуються перш за все з діяльністю, у якій заінтересована на даному етапі держава, що реалізує суспільно значущі завдання;
б) особливості форми підприємств та організацій. При аналізі подібних особливостей необхідно зробити наголос на поділі підприємств за якісними параметрами, в яких є кількість працюючих і річний обіг коштів ;
3. Податкові пільги, що мають змішаний характер і надаються як юридичним, так і фізичним особам. Пільги, що мають змішаний характер, можуть надаватися юридичним особам – залежно від того, що є об’єктом оподаткування, і фізичним особам - залежно від того, хто є платником податку.
ІІ. За об’єктом надання звільнень податкові пільги можна диференціювати наступним чином :
1. Майнові пільги, які базуються на виділенні окремих складників майна як об’єкта оподаткування і звільненні їх під час нарахування податку. Ця пільга використовується платниками, які мають чітко визначений правовий статус.
2. Прибуткові податкові пільги, які застосовуються як звільнення окремих частин прибутку при нарахуванні або сплаті податку. До цієї категорії суб’єктів оподаткування законодавець відносить платників, сума прибутку яких підлягає звільненню частково.
3. Податкові пільги, пов’язані з певним видом діяльності платника. Їх необхідно розглядати, мабуть, як форму похідних пільг від попередніх двох різновидів. Дійсно, звільненню підлягає певна діяльність платника, але в підсумковому вигляді вона або ж пов’язана з використанням об’єкта оподаткування (певного виду майна), або стосується відповідної форми прибутків. Правда, в цьому разі платники звільняються від певних обов’язків незалежно від того, з’явиться в нього прибуток чи ні. Звільняється сама діяльність, але це , ще раз підкреслює похідний характер цих пільг.
III. За строками дії звільнень податкові пільги можна поділити так :
1. Постійні податкові пільги, що закріплюються законодавчими актами, які не мають періодичного характеру і час дії яких не деталізується. До цього типу податкових пільг належать більшість податкових звільнень, які встановлюються спеціальними податковими законами і діють протягом строку дії закону.
2. Періодичні податкові пільги, застосування яких орієнтовано на відповідні проміжки часу. До них належать :
а) довгострокові пільги, до яких можуть бути віднесені звільнення, що надаються на декілька років (2-5 років). Звичайно, поняття довгостроковості в цьому випадку досить відносне, але, при наданні пільг у сфері оподаткування це дійсно значний період часу. Застосування подібних пільг орієнтовано законом на досягнення певних умов, коли платник набуває відповідної сили стосовно виконання податкових обов’язків;
б) річні пільги охоплюють сукупність податкових звільнень, що надаються періодичними бюджетними законами. У цьому разі фактично обумовлюється річний строк їх застосування. Закон України “Про Державний бюджет на 2001 рік” закріплює перелік відповідних суб’єктів, які мають право користуватися пільгами. Приміром, ст. 54 встановлює “звільнення в порядку виключення у 2001 році від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади ... “. Тут зазначено чіткий строк дії – протягом 2001 р.
3. Надзвичайні податкові пільги надаються на період часу, пов’язаний із певними особливостями, що виникли внаслідок стихійного лиха, та ін. Цей вид пільги використовується суб’єктами, які зазнали стихійного лиха та інше, для ліквідації негативних наслідків. Так, закладається пільга для ліквідації наслідків, що були заподіяні Чорнобильською катастрофою.
ІV. За каналами надходження коштів податкові пільги можна розподілити на:
1. Державні податкові пільги, які охоплюють звільнення по податках, що надходять до Державного бюджету.
2. Місцеві податкові пільги, що обмежують надходження до місцевих бюджетів.
3. Сумісні податкові пільги, які надають звільнення по коштах, що надходять до Державного та місцевого бюджетів.
При характеристиці цієї сукупності пільг, варто звернути увагу на протиріччя чинного законодавства. Так, податкові пільги закріплюються законами найчастіше по відповідному податку без деталізації застосування певної пільги відповідно до тих часток коштів, що надходять до Державного чи місцевого бюджетів. Якщо це взагалі зрозуміло по податках та звільненнях коштів, що надходять до Державного бюджету (коли власник цих коштів вирішує, наскільки він може звільнити зобов’язаних осіб), то не зовсім зрозуміло щодо коштів, які надходять до місцевих бюджетів. Подібні звільнення повинні бути компетенцією місцевих органів самоврядування, і саме вони мають вирішувати, яким чином і в якому розмірі можна піти на звільнення надходжень до своїх бюджетів. Ось чому при закріпленні пільг по загальнодержавних податках необхідно закріплювати податкові звільнення по тій частці надходжень, що спрямовуються до Державного бюджету. Що стосується частини загальнодержавного податку, яка надходить до місцевих бюджетів, то повинно бути закріплено делегування права надання такого звільнення місцевим органам самоврядування.
V. За територією, на якій здійснюється дія податкової пільги :
1. Загальнодержавні податкові пільги, що діють на всій території України. Ці пільги поширюються на всіх платників податків, які займаються відповідною діяльністю і мають право на отримання пільги.
2. Місцеві податкові пільги, які надаються сільськими, селищними, міськими радами згідно з переліком і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, і діють на територіях відповідних областей.
3. Регіональні податкові пільги, що застосовуються на окремих специфічних територіях держави. Вони можуть охоплювати як частину областей ( наприклад, єдиний фіксований податок сільськогосподарських виробників вводився в порядку експерименту на територіях окремих районів трьох областей України, при якому від сплати цього податку звільнялись селяни до 1 січня 2001 р., за винятком сплати в пенсійний фонд і фонд соціального страхування ), так і декілька регіонів.
Розвиток особливостей механізмів податкового регулювання виділяє як пільгові деякі регіони, території, що характеризуються через різні підстави, меншим податковим тиском. Фактично йдеться про окремого суб’єкта податкової пільги, точніше, складного суб’єкта, який користується сукупною податковою пільгою, що надається відповідним територіям.
На сьогодні можна виділяти два типи територіальних податкових звільнень - внутрішні й зовнішні. Внутрішні податкові звільнення надаються відповідним окремим регіонам, розташованим на території України, тоді як зовнішні застосовуються як звільнення на територіях за межами України, де реалізуються податкові обов’язки резидентів України.
Пільги в оподаткуванні як певні звільнення, що надаються окремим категоріям платників податків, утворюють менш напружений податковий тиск. По окремих групах платників чи територій надання податкових пільг в такому разі пов`язано перш за все з виокремленням певних категорій платників податків, стосовно до яких і застосовуються відповідні податкові режими. Підставою вирізнення пільгових режимів в оподаткуванні, визначення окремих видів і форм пільг виступають специфічні характеристики тієї категорії платників, що розглядаються як пільгові, або від окремого виду їх діяльності.
Зміст надання пільг як звільнень від сплати податків реалізує не тільки інтереси платників, а й інтереси держави. При цьому закріплюються напрямки, які визначають певні обов`язки які лежать на державі, і які пов`язані з виділенням коштів. Так, утримання соціально незахищених груп населення передбачає певні дотаційні їм виплати, пов`язані з реалізацією державних функцій.
Більш логічним, на нашу думку, є не розгортання системи грошових потоків (виключно від усіх платників до бюджетів, а потім із бюджетів до окремих категорій платників у вигляді дотацій і субсидій), а скорочення руху грошових коштів за рахунок того, що відповідні категорії платників податків залишають у себе ту частку надходжень, яку вони повинні сплатити у відповідні централізовані грошові фонди.
Податкові пільги пов`язані з певними звільненнями певних категорій платників податків і навряд чи така позиція загальної характеристики податкової пільги може викликати багато суперечок. Але, систему пільг можна пов`язати і з певними податковими режимами, які можуть суттєво відрізнятися в різних адміністративно-територіальних одиницях або інших утвореннях (регіонах). Тут уже йдеться про податкові пільги, що надаються не окремим платникам, а певним їх об`єднанням, і утвореним за різними підставами. Податкова пільга, нібито переходить на вищий якісний рівень і закріплює пільгові податкові режими щодо деякої чисельності згрупованих платників податків. Виходячи з цього, можемо виокремити три різновиди подібних пільг, коли певні звільнення будуть стосуватися деяких підсистем платників, статус або діяльність яких пов`язані з певними територіями (регіонами).
Аналізуючи територіальні податкові пільги, спробуємо, здійснити це відповідно до їх класифікації. З нашої точки зору, підставою для останньої може бути характер території на якій формується і застосовується пільговий режим. З огляду на це слід виділити три різновиди територіальних податкових пільг :
1. Територіальні податкові пільги за межами території України, в певних специфічних регіонах, що обумовлюють відповідний податковий режим для податкових резидентів України чи нерезидентів, які здійснюють діяльність або отримують об’єкти оподаткування в Україні (що переважно стосується офшорних зон).
2. Територіальні податкові пільги, в окремих регіонах України, за якими закріплюється менш напружений податковий тиск (йдеться насамперед про вільні економічні зони в Україні).
3. Територіальні податкові пільги в окремих регіонах України, що обумовлюються застосуваннями місцевого оподаткування і лежать в основі менш напруженого податкового тиску. Зміст зовнішніх територіальних податкових звільнень характеризується застосуванням їх поза межами територій України, щодо її податкових резидентів.
Чинне податкове законодавство України дозволяє ставити питання про існування місцевих податкових територіальних пільг. Так, ст. 15 Закону України " Про систему оподаткування " закріплюючи вичерпний перелік місцевих податків та зборів, виділяє ті з них, які повинні вводитися обов’язковими до виконання положеннями місцевих органів самоврядування на певних територіях обов`язково і які можуть вводитися на розсуд цих органів. Дійсно, не всі податки та збори можна вводити без винятку на всіх територіях ( навряд чи у всіх регіонах України можуть бути курортний збір чи збір, наприклад за проїзд автотранспортом через прикордонні території ), але, через систему податків та зборів, що можуть вводитися місцевими органами самоврядування, закладаються підстави місцевих пільгових режимів.
Аналізуючи подібні пільги, треба враховувати наступне. По-перше, внутрішні податкові пільги можуть бути класифіковані за суб’єктами, які їх надають на :
а) місцеві – податкові пільги по місцевих податках та зборах, що вводяться місцевими органами самоврядування та діють на території відповідних регіонів;
б) загальнодержавні – податкові пільги, що надаються по загальнодержавних податках і зборах, виключно законами і діють на відповідних, закріплених законом територіях (найчастіше на вільних економічних зонах).
По-друге, податкові пільги можна розподілити за характером їх встановлення на імперативне й ініціативне. У випадку по загальнодержавних податках та зборах, тоді як ініціативне стосується пільг у межах компетенції місцевих органів самоврядування по місцевих податках та зборах.
Складний характер відносин щодо податкового кредиту призвів до того, що це поняття в податковому законодавстві України почало використовуватися з 1992 р. На даний час воно породило фактично два протилежних за змістом поняття : податковий кредит по податку на прибуток і податковий кредит по податку на додану вартість. А це зовсім різні категорії не лише за формою, а й за змістом. При податковому кредиті по податку на прибуток йдеться про податково - правовий інститут, який має дещо однорідний характер, тоді як податковий кредит по податку на додану вартість характеризується внутрішньою комплексністю фінансово - правових відносин, тому що останні знаходяться на межі бюджетного й податкового права і є представниками однорідних фінансово-правових, але специфічних інститутів.
Податковий кредит найчастіше характеризуються як один із небагатьох видів пільг в оподаткуванні. Але податковий кредит не можна визначати пільгою, під якою розуміється надання деяких привілеїв, часткового звільнення, полегшення вимог їх виконання, яке має безповоротний і безвідсотковий характер. Так, податкова пільга має під собою звільнення від сплати або зменшення сплати того чи іншого виду податку, яка не має платного й поворотного характеру. Поняття кредиту передбачає надання грошей або товарів у борг на умовах поворотності і платності. Звідси випливає, що податковий кредит має поворотний характер та ще й із сплаченням відсотку, що не є звільненням платників оподаткування. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що податковий кредит не є податковою пільгою, а виступає відстрочкою (способом погашення заборгованості, при якому сплата податку в повному обсязі переноситься на пізніший строк) податкового платежу або його розстрочкою (способом сплати за товари або послуги, при якому платіж надходить не в повному обсязі, а частками, в результаті чого виникають кредитні обов`язки). Таким чином, податковий кредит не є пільгою, яка звільняє платника податку від певних зобов`язань перед державою.
Таким чином, відносини, що стосуються податкового кредиту, регулюють не пільги по податках, а зміну строку внесення податкових платежів. Як вбачається, відповідна сукупність норм має стояти окремим підрозділом. Це може бути розділ Загальної частини Податкового кодексу чи закон, що закріплює загальні підстави оподаткування в державі.
Надання податкового кредиту має бути закріплено як серед прав та обов`язків податкових органів, так і серед прав платників податків. Це положення може бути доповнено й відповідним правом платників податку на оскарження дій податкових органів у суді при безпідставній відмові податкового органу в наданні податкового кредиту.
У наданні податкового кредиту одним із головних і найважливіших моментів є виділення системи органів, які мають право приймати рішення щодо податкового кредиту. Немає сенсу зараз детально зупинятися на цьому питанні, але загальні підходи, на наш погляд, тут досі прозорі. Приймати такі рішення повинні власники коштів, які надходять до відповідних бюджетів, а точніше, суб`єкти, які організують виконання бюджетів, контролюють їх (Міністерство фінансів України, відповідні фінансові органи). За таких умов такі рішення будуть реалізовуватися через податкові інспекції, які можуть і яким належить деталізувати подібні відносини. Однак, навряд чи на них можна покладати прийняття рішень, тому що їх можуть приймати виключно власники коштів, які надходять або затримуються. Різні форми відстрочок і розстрочок пов`язані із строком до шести місяців; податковий кредит – одного року; інвестиційний податковий кредит – до п’яти років. Ці строки є одним із головних підстав розмежування різних форм зміни сплати податку.

Список посилань

1. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка.- Харків: Право, 2000.- 520 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. - Т.1. - М.: Юрид. лит.,1982.- 360 с.
3. Антология экономической классики.- М.: М-П «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993. – 475c.
4. Беневольский В.Б. Рисковое предпринимательство в США: Экономические науки № 9. - 65-71 с.
5. Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні: Дис. ... канд.юрид.наук. – Харків, 2001. – 189 с.
6. Бізнес. – 2000. - №15 (378). 10 апр. - С.11.
7. Брызгалин А.В. Налоги и налоговое право: Учеб. пособие. - М.: Аналитика-Пресс, 1997. – 608 с.
8. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року. – К.: Атіка, 2001.- 80 с.
9. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. - М.: НОРМА, 2000.– 192 с.
10. Воронова Л.К. Налоговое право и налоговые правоотношения /Советское финансовое право: Учебник. М.: Юрид.лит., 1987. – 464 с.
11. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України : Автор. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 //НАНУ інститут держави і права ім. В.М. Корецького – К., 1996. – 24с.
12. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. - К.: “Знання”, КОО, 1998. – 273с.
13. Годме П. Финансовое право / Пер. и вступ. Ст. Р.О. Халфиной. – М.: Прогресс, 1978. – 430с.
14. Горбунов А.Р. Офшорный бизнес и управление компаниями за рубежом / Под ред. Р.Т. Юлдашева. – М.: Изд. центр «АНКИЛ»: Изд. дом «ИНФРА-М», 1997.- 192 с.
15. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
16. Гражданский кодекс Украины (Научно-практический комментарий).- Харьков: ООО «Одиссей», 1999. – 848 с.
17. Гражданское право: В 2-х т. Учебник/ Под ред. Е.А. Суханова.- М.: Изд-во БЕК, 1994.-Т.1. - 384 с.
18. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 2000. – 304 с.
19. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учебник. – М. Аналитика – Пресс, 1997. – 608с.
20. Гуреев В.И. Российское налоговое право. - М.: ОАО Издательство «Экономика», 1997.- 253 с.
21. Денисова И. Понятие налогового права России, его источники //Финансовое право: Учебник /Под ред. О.Горбуновой.- М.: Юристъ, 1996.-400с.
22. Евстигнеев Е.Н. Основы налогообложения и налогового права: Учеб. пособие. - М.: ИНФА-М, 1999. – 120с.
23. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации: Учебное пособие. - 2-е изд . – М.: ТЕИС, 1995. – 170 с.
24. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1997. – 304 с.
25. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: 1958. – 186 с.
26. Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доп. станом на 15 серпня 2001 р. – Харків: “Одисей”, 2001.- 272 с.
27. Кодекс України про адміністративні правопорушення: зі змін. та доп. на 10 червня 1995 р. - Харків: КОНСУМ, 1995. – 240 с.
28. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. –1996.- №30.- Ст. 141
29. Конституція України – основа реформування суспільства. - Харків.: Право, 1996. – 96 с.
30. Кримінальний кодекс України: Офіц. текст.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 240 c.
31. Крохина Ю.А., Ульянова В.Н. Финансовое право России: Учебное пособие. - Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. - 269с.
32. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций .- М.: Учеб.-консульт. центр «ЮрИнфор», 2001.- 360с.
33. Кучерявенко М.П., Александров С.В. Про оподаткування прибутку підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992. – 256 с.
34. Кучерявенко Н.П. Налоговое право : Учебник. – Харьков : Консул, 1998. – 448с.
35. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.
36. Кушнарьова Т.Е. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин: Дис. ...кан.юрид. наук. Харків, 2000.- 191 с.
37. Лебедев В.А. Финансовое право: Лекции. – С-Пб., 1883-1885. – 778с.
38. Эрделевский А.М. Комментарий к части I Налогового кодекса Российской Федерации (постат.).- М.: Юристъ, 1999. – 285 с.
39. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. - М.: Закон и право, 1997. – 34-36 с.
40. Львов Д. Курс финансового права: Учебник. – Казань : Типогр. Импер. ун-та. - 1888. - 517с.
41. Мараховська Т.М. Податкове стимулювання підприємницької діяльності: Дис… канд. економ. Наук: 08.04.01. – Х.., 2001. – 204с.
42. Маркс К., Енгельс Ф., Соч., Т. 4.- 619 с.
43. Налоги и налоговое право. Учеб. пособие /Под ред. А.В.Брызгалина. - М.: Аналитика - Пресс, 1997. – 608с.
44. Налоги и налогообложение / Под. ред. И.Г.Русаковой, А.Кашина. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 495с.
45. Налоговое право: Учеб. пособие / Под ред. С.Г.Пепеляева. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000. – 608с.
46. Налоговый кодекс Российской Федерации: Общая часть (проект) //Под ред. С.Д. Шаталина. – М.: Междун. центр фин. –экон. развития, 1996.- 656 с.
47. Налоговый кодекс Российской Федерации: Проект. – М.: РИДАС,1996.- 286 с.
48. Налоговый кодекс Российской Федерации: Часть первая: Офиц. текст.- М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА - М., 1999. – 142 с.
49. Налоговый кодекс Российской Федерации: Часть первая: Постатейный комментарий /Под общ. ред. В.И.Слома.- М.: Cтатут,-1999. - 396с.
50. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть вторая.- 2-е изд. – М.: «Ось-89», 2001. – 160с.
51. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки / Перевод с итальянского И.Шрейдера под ред. и с доп. А.Свирщевского со вступ. статьей проф. А.И.Чупрова. - М., 1904. – 623с.
52. О порядке погашения обязательств плательщиков налогов перед бюджетами и государственными целевыми фондами: Закон Украины от 21 декабря 2000 г. // Голос Украины.–2001.-№32.
53. Об основах налоговой системы в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 27.12.91 г.//Ведом. Верхов. Совета РФ. - 1992. - №11 - Ст.527.
54. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – М., 1911. – 352с.
55. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – М., 1908. – 530с.
56. Основы налогового права. Учеб.-метод. пособие. / Под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. - С. 496.
57. Оторочка, рассрочка, налоговый кредит, инвестиционный налоговый кредит : Порядок оформления. Условия предоставления. Финансовый контроль. – М.: Издательство “Ось-89”, 2000.- 80с.
58. Пацурківський П.С. Проблеми загальної теорії фінансового права в умовах переходу до ринкової економіки. Автореф. дис... д-ра юрид. наук.- К., 1998. – 42с.
59. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. - Чернівці, ЧДУ, 1998. – 276 с.
60. Пепеляев С.Г.. Законы о налогах: элементы структуры.- М.: СВЕА,1995. – 608 с.
61. Перепелица М.А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов: Дис. ...канд.юрид.наук. - Харків, 2001. – 181 с.
62. Петрова Г.В. Налоговое право: Учебник для вузов. – М.: Изд. гр. ИНФРА - М – НОРМА, 1997. – 264с.
63. Покачалова Е. Налоговое право Российской Федерации, его источники /Финансовое право: Учебник /Под ред. Н.И.Химичевой. - М.: Изд-во БЕК, 1995. – 525 с.
64. Порядок забезпечення інвалідів автомобілями: Постанова Кабінету Міністрів України від 8.09.97 р. №999 // Офіційний вісник України. – 1997. - №37.
65. Порядок надання органами державної податкової служби відстрочок і розстрочок, при сплаті податків, інших обов’язкових платежів //Затв. наказом Держ. податкової адміністрації України від 08.04.98 р., зареєстрованим у Мінюсті України 23.04.98р. //Офіц. Вісн. України.- 1998.- №17.- Ст.639.
66. Порядок складання розгляду затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій: Пост. Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 р. //Офіц. Вісн. України.- 2000.- №2.- Ст.40.
67. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 // Відом. Верховн. Ради України.- 1993.- №10.-Ст.82.
68. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.93 року N3125-ХІІ, //Відом. Верхвн. Ради України. – 1993. - №23. ст.243.
69. Про внесення змін до деяких Законів України з питань оподаткування у зв’язку із створенням спеціальних економічних зон “Азов” і “Донецьк” та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області: Закон України від 15.07.99р. // Офіц. Вісн. України.-1999.-N32.-Ст.1659
70. Про Державне казначейство України: Указ Президента України від 27 квітня 1995 р. //Урядовий кур’єр .-1995.-N 68-69, С.10;
71. Про Державний бюджет України на 2001 рік: Закон України від 07.12.2000 р. №2120-ІІІ //Відом. Верхов. Ради України. –2001.- №2-3.- Ст. 10.
72. Про Державний бюджет України на 2000 рік: Закон України від 14.03.2000 р. №1458-ІІІ //Уряд. кур’єр. –2000.- №46.
73. Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.93, №2939-ХІІ //Відом.Верховн.Ради України. - 1993. - №13. ст.110.
74. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ // Відом. Верховн. Ради України. – 2000.- №51-52.- Ст.447.
75. Про державну податкову службу в Україні: Закон України в ред. від 24 грудня 1993 р. №3813-ХІІ //Відом. Верховн. Ради України.-1994.- N15.
76. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4.12.90р. //Відом. Верхов. Ради України .- 1991.-№ 6.-Ст.37.
77. Про деякі зміни в оподаткуванні: Указ Президента України від 7.08.98 р. №857/98 //Офіц. Вісн. України. – 1998.- №32.- Ст.1202.
78. Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.92р. //Відом. Верховн. Рад