ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Короткий опис

Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

УДК 349.6+656.13(477)

БРИГАДИР Іван Васильович

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Спеціальність 12.00.06 земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
ШУМІЛООлексійМихайлович

Харків 2008

ЗМІСТ
ЗМІСТ................................................................................. 2
ВСТУП.................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ....................... 13
1.1 Історико-правові засади екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту............................................................... 13
1.2 Законодавчі гарантії екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту............................................................... 31
1.3 Загрози екологічній безпеці в галузі автомобільного транспорту.......................................................................................... 57
Висновки до розділу................................................................ 67
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ............................................................................... 70
2.1 Забезпечення екологічної безпеки при експлуатації автомобільних транспортних засобів................................................ 70
2.2 Забезпечення екологічної безпеки вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом....................................... 93
2.3 Забезпечення екологічної безпеки в сфері обслуговування автомобільного транспорту............................................................. 104
Висновки до розділу.............................................................. 119
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ............................................................................. 122
3.1 Роль державних органів, органів місцевого самоврядування та громадськості у підтриманні екологічної безпеки на автомобільному транспорті............................................................. 122
3.2 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.............. 139
3.3 Міжнародне співробітництво в сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.................................................. 157
Висновки до розділу.............................................................. 166
ВИСНОВКИ........................................................................ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................... 176

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день держава і громадськість приділяють велику увагу проблемі забезпечення екологічної безпеки. В ст. 16 Конституції України закріплено такий обов’язок держави як забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу.
Правовому забезпеченню екологічної безпеки присвячено цілу низку національних нормативно-правових актів та міжнародних договорів, учасником яких є і Україна. Тому можна стверджувати, що формується певний елемент системи екологічного права України, норми якого знаходять своє місце в різних галузях права. Однією із таких сфер, виступає правове регулювання транспортної діяльності. Однак у зв’язку з кризою у більшості галузей економіки, суб’єктам господарювання та органам держави не завжди вдається виконувати законодавчий принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки. Не є винятком і галузь автомобільного транспорту. Так склалося, що даний вид транспорту є найбільш поширеним і на нього припадає переважна частина пасажирських та вантажних перевезень, особливо у великих містах. Він же є одним з основних джерел забруднення довкілля в цілому та окремих його елементів.
Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту здійснюється за двома основними напрямками. З одного боку екологічним законодавством, що висуває загальні вимоги до здійснення будь-якої господарської діяльності, а з другого спеціальним законодавством щодо правового регулювання суспільних відносин, що скаладаються в транспортній галузі. Обидва напрямки інколи не узгоджуються, існують прогалини в законодавстві, використовуються застарілі стандарти та вимоги в галузі автомобільного транспорту, від яких світова спільнота уже відійшла. Це, в свою чергу, не дозволяє як слід забезпечити конституційне право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, породжує значні складнощі у забезпеченні правової охорони навколишнього природного середовища, створює умови для скоєння екологічних правопорушень, не дозволяє органам внутрішніх справ та іншим правоохоронним органам ефективно виконувати свої природоохоронні функції.
Незважаючи на зазначені недоліки правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, дана тема не знайшла свого комплексного дослідження. До розгляду проблеми правової регламентації екологічної безпеки на різних рівнях підходили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В.І.Андрейцев, Г.В.Анісімова, Г.І.Балюк, Н.Н.Веденін, О.С.Колбасов, В.В.Костицький, М.І.Краснова, Г.П.Сєров, М.О.Фролов, Ю.С.Шемшученко та інші. У 1999р. Н.В.Барбашова захистила дисертацію на тему „Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності”, де частково розглянула проблеми забезпечення екологічної безпеки всієї системи транспорту як частини господарської діяльності. Пізніше Л.О.Бондар провів дисертаційне дослідження на тему: „Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні”, в якій досліджувалися заходи правового механізму регулювання екологічно небезпечної діяльності, визначалися особливості правового регулювання окремих її видів, здійснювалася правова розробка наукового поняття та теоретичні дослідження механізму правового регулювання екологічно небезпечної діяльності. Але комплексне дослідження правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту не проводилося.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 48 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 2009 років (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004), п.п. 4.3 та 9.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 2010 р.р. і планів науководослідних робіт кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити зміст поняття екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, основні правові заходи і механізми її забезпечення, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення системи чинного законодавства для ефективного розв’язання проблем зменшення негативного впливу автомобільного транспорту на життя і здоров’я людини та довкілля.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження, зроблено спробу вирішити такі завдання:
· охарактеризувати юридичну природу екологічної безпеки та її правове регулювання в законодавстві України;
· з правової точки зору оцінити галузь автомобільного транспорту та загрози екологічній безпеці, котрі в ній виникають;
· визначити правові засоби зменшення негативного впливу безпосередньої експлуатації транспортних засобів та охарактеризувати їх різновиди ;
· розкрити правові заходи гарантування екологічної безпеки при транспортуванні вантажів;
· охарактеризувати правові заходи гарантування екологічної безпеки у сфері обслуговування діяльності автомобільного транспорту;
· визначити правовий механізм, котрий дозволить забезпечити екологічну безпеку в галузі автомобільного транспорту;
· з’ясувати роль та завдання органів державної влади і місцевого самоврядування та громадськості у підтриманні екологічної безпеки на автомобільному транспорті;
· охарактеризувати значення та особливості юридичної відповідальності в досліджуваній сфері;
· вивчити досвід інших країн щодо гарантування екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту та визначити основні напрямки міжнародної співпраці в цій галузі;
· сформулювати шляхи вдосконалення існуючого законодавства для комплексного вирішення проблем забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.
Предмет дослідження становить правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. Логічний метод (аналізу, синтезу, індукції, дедукції) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження (розділи 1, 2, 3). Із використанням діалектичного методу досліджувався розвиток законодавства у сфері регулювання екологічної безпеки та система правових засобів гарантування екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту (підрозділ 1.2, розділ 2). За допомогою методу системного аналізу визначено систему правового регулювання забезпечення екологічної безпеки та основні загрози екологічній безпеці від діяльності у сфері автомобільного транспорту (підрозділи 1.2 та 1.3). Для встановлення змісту правових норм та вимог використовувався метод доктринального тлумачення правових норм (розділи 1, 2, 3). Системно-структурний метод використовувався при дослідженні ролі органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості в забезпеченні екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту (підрозділ 3.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн щодо правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту (розділ2, підрозділ 3.3). З використанням емпіричного методу досліджувалась практика застосування чинного законодавства (розділ 2, підрозділи 3.1, 3.2).
Усі використані методи наукового дослідження ґрунтуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбувалися і відбуваються в Україні та інших країнах протягом усієї історії використання автомобільного транспорту. Це, в свою чергу, дозволило різнобічно дослідити міжгалузевий правовий інститут екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту та обґрунтувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України у цій сфері.
Теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. У дисертації використані праці таких відомих вчених у різних галузях права: В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкової, С.А.Боголюбова, М.М.Бринчука, Ю.О.Вовка, А.П.Гетьмана, В.А.Єгіазарова, Б.В.Єрофєєва, І.І.Каракаша, Т.Г.Ковальчук, О.С.Колбасова, В.В.Костицького, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, М.І.Малишко, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, В.В.Петрова, О.О.Погрібного, В.К.Попова, Г.П.Сєрова, Н.І.Титової, М.О.Фролова, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, О.М.Шуміла та інших.
Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, міжнародні нормативно-правові договори, Закони України, Постанови Верховної Ради України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини щодо забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, нормативні акти іноземних країн. Використано також низку проектів законодавчих актів. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення результатів діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування у зазначеній сфері, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій, котрі виносяться на захист, зокрема:
1. Уперше дано юридичне визначення поняття „екологічна безпека в галузі автомобільного транспорту”, яка є станом захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та довкілля, за якого гарантується право кожної людини на здорове та безпечне навколишнє середовище та існують необхідні умови для захисту довкілля, відтворення природних об’єктів і задоволення інших прав громадян та інтересів держави, який досягається шляхом виканання юридичними та фізичними особами нормативних вимог щодо експлуатації автомобільних транспортних засобів, перевезення вантажів та обслуговування автомобільного транспорту.
2. Дістали подальшого розвитку наукові погляди на історію та процес формування права екологічної безпеки, яке розглядається як комплексна галузь екологічного права, котра, крім властивих їй функцій як частини екологічного права, виконує завдання об’єднати різні галузі права з метою найбільш ефективного та комплексного виконання покладених на екологічне право та законодавство функцій.
3. Уперше визначено систему правових норм що регулюють суспільні відносини по забезпеченню екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту як міжгалузевий правовий інститут, який формується з метою охорони довкілля, гарантування кожному здорового та безпечного навколишнього середовища та створення необхідних умови захисту довкілля, відтворення природних об’єктів і задоволення інших прав громадян та інтересів держави.
4. Уперше з правової точки зору визначено та класифіковано загрози екологічній безпеці в галузі автомобільного транспорту, які залежно від джерел таких загроз слід розділити на групи: автомобільні транспортні засоби та безпосередня їх експлуатація; вантажі, що перевозяться автомобільним транспортом; сфера обслуговування діяльності автомобільного транспорту.
5. Уперше визначено систему та проведено авторську класифікацію правових засобів забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, які залежно від джерел загроз та напрямку і способу правового впливу слід поділяти на такі:
· забезпечення екологічної безпеки при експлуатації транспортних засобів: правові засоби зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від роботи автомобілів; правові засоби попередження негативного впливу автомобіля на життя і здоров’я людини та довкілля після виведення його з експлуатації як транспортного засобу; правові засоби забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту через поліпшення якості пального; правові засоби гарантування екологічної безпеки при поводженні з витратними матеріалами;
· гарантування екологічної безпеки при перевезенні вантажів: економіко-правові та адміністративно-правові засоби;
· забезпечення екологічної безпеки сфери обслуговування діяльності автомобільного транспорту.
6. Дістали подальшого розвитку наукові позиції щодо місця та повноважень органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості з огляду на їх роль у гарантуванні екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, обґрунтовано пропозиції щодо необхідності розширення повноважень посадових осіб МВС та Державної екологічної інспекції з метою належного реагування на правопорушення у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.
7. Обґрунтовано наукові пропозиції щодо:
- якісно нового використання фінансово-економічних важелів забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту, зокрема, поширення обов’язку сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища на всіх власників та користувачів автомобілів, запровадження збору за екологічний клас автомобіля;
- посилення ролі інституту юридичної відповідальності власників та користувачів автомобільних транспортних засобів шляхом більш широкого застосування заходів впливу майнового характеру, не відмовляючись при цьому від санкцій особистісного спрямування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
у науково-дослідній сфері положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем забезпечення екологічної безпеки окремих галузей економіки та матеріального виробництва, визначення нових напрямків у розвитку права екологічної безпеки;
у правотворчості в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо удосконалення законодавства України, зокрема, прийняття поданих до Верховної Ради України, Екологічного кодексу України та Податкового кодексу України, внесення змін до КУпАП, інших законів України та цілої низки підзаконних нормативно-правових актів; у процесі дослідження було підготовлено, підписано та направлено до ВРУ відкритий лист представників громадських організацій природоохоронного спрямування з пропозицією внести зміни до деяких законодавчих актів України з метою встановлення як обов’язкових європейських вимог до автомобілів на рівні Євро-2;
у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність суддів, працівників правоохоронних та контролюючих органів державної влади та місцевого самоврядування; результати дослідження використовувалися в практичній діяльності органів Прокуратури, МВС, неурядових організацій.
у навчальному процесі матеріали дисертації уже використовуються в Харківському національному університеті внутрішніх справ та Навчально-науковому інституті права, економіки та соціології ХНУВС під час проведення занять з дисциплін „Екологічне право”, „Земельне право”, „Аграрне право” та „Основи екології”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: „Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (м. Бєлгород, 2003 р.), „Регіон2003: Стратегія оптимального розвитку” (м. Харків, 2003 р.), „Понт Эвксинский ІІІ” (м. Севастополь, 2003 р.) „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 2003 р.), „Актуальні проблеми реформування приватного права України” (м.Запоріжжя, 2006р.) „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м.Харків, 2006р.), на засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ і кафедри трудового, екологічного та земельного права Навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, а також в роботі Харківської міської громадської організації „ЕкоПраво-Харків”.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в 7статтях, з яких 4 у фахових збірниках наукових праць та 6 тезах наукових доповідей на конференціях; матеріали дисертаційного дослідження використані при підготовці Науково-практичного коментаря Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.
Структура дисертації. Робота композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок, із яких список використаних джерел 36 сторінок (342 найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ
Комплексно дослідивши проблеми правового регулювання забезпечення екологічної безпеки автомобільного транспорту, основні правові заходи і механізми її забезпечення. Наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягає у науковому обґрунтовані пропозицій щодо удосконалення системи чинного законодавства для ефективного розв’язання проблем зменшення негативного впливу автомобільного транспорту на життя і здоров’я людини та довкілля.
Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:
1. У працях вчених-правознавців України та інших країн з початку 80-х років минулого століття використовується поняття „екологічна безпека”. Під ним досить часто розуміються різні за своїм змістом явища та стани, інколи взагалі ставиться під сумнів саме його існування як правової категорії. Дисертант пропонує в цьому питанні за відправну точку брати права та інтереси індивідууму як основної соціальної цінності в державі, а життя та здоров’я людини розглядати як основний об’єкт охорони від негативного впливу, в тому числі автомобільного транспорту. Внаслідок проведеного дослідження в дисертації набуло подальшого розвитку поняття „екологічна безпека”, яка є станом захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та довкілля, за якого гарантується право кожної людини на здорове та безпечне навколишнє середовище та існують необхідні умови для захисту довкілля, відтворення природних об’єктів і задоволення інших прав громадян та інтересів держави.
Похідним від загального визначення екологічної безпеки є „екологічна безпека в сфері автомобільного транспорту”, яка є станом захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави та довкілля, за якого гарантується право кожної людини на здорове та безпечне навколишнє середовище та існують необхідні умови для захисту довкілля, відтворення природних об’єктів і задоволення інших прав громадян та інтересів держави, який досягається шляхом виканання юридичними та фізичними особами нормативних вимог щодо експлуатації автомобільних транспортних засобів, перевезення вантажів та обслуговування автомобільного транспорту.
2. У дисертації досліджено процес створення законодавчої бази з регулювання відносин щодо забезпечення екологічної безпеки. Він відбувається шляхом переплетення та включення правових норм, які містять вимоги екологічної безпеки, з нормативно-правовими актами інших галузей права та законодавства. До недавнього часу кожна галузь права розвивалася відносно самостійно, відповідна їй правова наука опрацьовувала принципи та закономірності розвитку правового регулювання, властиві тільки даній галузі права. Але такий шлях розвитку неприйнятний. Це пояснюється системністю права, правові норми проникають все глибше в різні сфери суспільного життя, які досить часто переплітаються, і тому стає неможливо розвивати галузь права без проникнення її норм у сферу суспільних відносин, котрі не становлять предмет правового регулювання цієї галузі. Правові інститути однієї галузі права, проникаючи у сферу регулювання іншої, набувають міжгалузевого характеру.Таким прикладом може бути й інститут правового регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту. І як частина комплексної галузі екологічного права права екологічної безпеки, він стає тим інструментом, за допомогою якого екологічне право взаємопов’язується з іншими галузями права. Принципи даного інституту стають обов’язковими в інших галузях права, а подекуди і домінують над ними. Тому автор робить висновок, що систему правових норм що регулюють суспільні відносини по забезпеченню екологічної безпеки в сфері автомобільного транспорту необхідно розглядати як міжгалузевий правовий інститут, який формується з метою охорони довкілля, гарантування кожному здорового та безпечного навколишнього середовища та створення необхідних умови захисту довкілля, відтворення природних об’єктів і задоволення інших прав громадян та інтересів держави.
3. Саме існування правового поняття „екологічна безпека” нерозривно пов’язане з наявністю певних загроз. Будь-яка діяльність суб’єкта, спрямована на гарантування екологічної безпеки, завжди пов’язана з пошуком, знешкодженням та подоланням наслідків певних загроз.
Дисертант доводить, що діяльність у сфері автомобільного транспорту становить реальну загрозу екологічній безпеці. Законодавством України та практикою його застосування основними джерелами такої загрози визначені:
· автомобільні транспортні засоби та безпосередня їх експлуатація;
· вантажі, що перевозяться автомобільним транспортом;
· сфера забезпечення діяльності автомобільного транспорту АЗС, СТО, автомобільні мийки, автотранспортні підприємства, автомобільні шляхи тощо.
4. При вивченні проблем забезпечення екологічної безпеки під час експлуатації транспортних засобів проаналізовано вітчизняне законодавство та досвід інших країн світу в цій сфері. Всі засоби гарантування екологічної безпеки за основними напрямками та способами правового впливу запропоновано поділити на такі групи:
правові засоби зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від роботи автомобілів, серед яких виділяються підгрупи:
o встановлення більш жорстких правових вимог до вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигуна;
o встановлення додаткового фінансового (фіскального) навантаження;
o впровадження адміністративно-правових обмежень для власників транспортних засобів;
правові засоби попередження негативного впливу автомобіля на життя і здоров’я людини та довкілля після виведення його з експлуатації як транспортного засобу;
правові засоби забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту через поліпшення якості пального;
правові засоби гарантування екологічної безпеки при поводженні з такими витратними матеріалами, як автомобільні покришки, відпрацьовані мастила, фільтруючі елементи, охолоджуючі рідини, акумулятори тощо.
Дослідження дозволило зробити висновок про недоцільність запровадження окремих адміністративно-правових засобів забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту. Найбільш дієвим засобом зменшення шкідливого впливу кожного транспортного засобу на людину та довкілля є поступове запровадження все більш жорстких вимог до екологічних показників автомобіля в поєднанні з елементами економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища.
5. Для гарантування екологічної безпеки при перевезенні вантажів автор виділяє економіко-правові та адміністративно-правові засоби.
Перші застосовуються для економічного стимулювання забезпечення екологічної безпеки та фінансування необхідних заходів, серед яких детально проаналізовано попереднє обов’язкове страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків, і виявлено низку недоліків цього механізму, для яких запропоновано шляхи усунення.
Другі включають у себе вимоги, що висуваються державою до транспортної діяльності, включаючи необхідність укладення певних договорів. Серед них слід виділити правові вимоги до дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які розділено на групи залежно від напрямку здійснення впливу:
вимоги про підготовку вантажу до відправлення (тара, упаковка, зберігання, сумісність різних видів матеріалів, призначених для одночасного перевезення);
вимоги до транспортних засобів та персоналу, що здійснюють перевезення;
вимоги до організації перевезень (узгодження маршрутів, охорона).
6. Усі правові вимоги щодо екологічної безпеки в галузі транспортної інфраструктури, на думку дисертанта, доцільно класифікувати за джерелами загрози на вимоги до:
АЗС;
СТО автомобілів, включаючи авторемонтні та шиноремонтні підприємства; стоянки; гаражні кооперативи та індивідуальні гаражі;
автомийок;
автомобільних шляхів.
Це дозволяє виявити причини виникнення загроз екологічні безпеці, вжити необхідних заходів для їх знешкодження та недопущення повторення в майбутньому.
7. Роль державних органів у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту автором досліджено залежно від їх функціональних повноважень та організаційно-правового рівня. Це дозволило визначити їх систему та коло повноважень у цій сфері. На основі проведеного аналізу запропоновано розширити компетенцію посадових осіб МВС та Мінприроди для здійснення належного контролю за вмістом забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля та покарання осіб, винних у його перевищенні, усунути прогалини в правовому статусі інспекторів Державної екологічної інспекції; сформульовано причини невиконання деяких нормативних актів органами державної влади.
8. У дисертації досліджено роль громадськості в забезпеченні екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту. Обґрунтовано, що саме завдяки залученню представників неурядових організацій та громадян до процесу здійснення контролю в зазначеній сфері без виділення додаткових коштів стає можливим домогтися більш високого рівня дотримання законодавства України та розширити охоплення контролем сфери суспільних відносин із забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту.
9. Інститут юридичної відповідальності в цілому та за правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту зокрема слід у подальшому вдосконалювати за рахунок посилення відповідальності, особливо шляхом розширення санкцій майнового характеру. Запропоновано алгоритм визначення розміру збору за забруднення навколишнього природного середовища від роботи автомобіля та сформульовано пропозиції щодо його запровадження в чинному законодавстві з метою притягнення всіх автовласників до відповідальності в разі порушення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля.
10. Визначено, що для вдосконалення практики застосування вимог законодавства України щодо юридичної відповідальності за правопорушення у сфері екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту необхідно відмовитися від „моногалузевої” відповідальності і комплексно застосовувати всі норми законодавства. Тобто при притягненні особи до відповідальності згідно з КК України чи КУпАП необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України, ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища”, ЗУ „Про охорону атмосферного повітря”, ЗУ „Про відходи” тощо. За таких умов дається повна правова оцінка порушенню екологічного законодавства та забезпечується дія принципу невідворотності юридичної відповідальності.
11. Міжнародну співпрацю у сфері забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту необхідно здійснювати в контексті приведення законодавства України у відповідність до вимог ЄС. Для якісного виконання даного напрямку роботи, на думку дисертанта, основну увагу слід приділяти розробці та впровадженню на території України загальнодержавного програмного документа з комплексної перебудови і розвитку вітчизняної транспортної системи як складової європейської на зразок Білої Книги „Європейська транспортна політика до 2010-го: час для рішень”.
12. Дослідження дозволило обґрунтувати прийняття змін і доповнень до низки нормативних актів, які дозволять ефективно гарантувати право людини на безпечне для життя та здоров’я довкілля та мінімізувати негативний вплив всезростаючої кількості автомобільних транспортних засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. "ТехСобытия" самые интересные события в области технологий. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://subscribe.ru/archive/compjournal.techevents.
2. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч: У 2-х т.: Том 1. Загальна частина / Редколегія: В.Б.Авер’янов (голова). К.: Юрид. думка, 2004. 584 с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука теория философия: Опыт комплексного исследования. М.: Статут, 1999. 712 с.
4. АлексеевС.С. Теория права. М.: Изд-во БЕК, 1994. 224с.
5. Андрейцев В. І. Екологічне право. Особлива частина: Підруч. [для студ. юрид. вузів і фак.] К.: Істина, 2001. 544 с.
6. Андрейцев В. І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії / В.І. Андрейцев // Право України. 1999. № 1. С. 6269.
7. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. К.: Знання-Прес, 2002. 332 с.
8. Андрейцев В.І. Правові проблеми виявлення і існування монополізму в регулюванні земельних, природоресурсових та екологічних правовідносин / В.І. Андрейцев // Бюлетень Міністерства юстиції України. 1999. 2006. № 7. С. 41 68.
9. Анисимова А. В. Особенности реализации естественного права при использовании атмосферного воздуха / А.В. Анісімова // Проблеми законності. Вип.70. 2004. С. 36 44.
10. Анисимова А.В. Осуществление естественных прав в условиях экологической безопасности / А.В.Анісімова // Проблеми законності. Вип. 68. 2004. С. 52 61.
11. Анисимова А.В. Принципы естественного права в экологии / А.В.Анісімова // Проблеми законності. Вип. 64. 2003. С.53 63.
12. Атаманчук В.Г. Теория государственного управления. Курс лекций.М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
13. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні. К., 1997. 196 с.
14. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАНУ. К. 1999. 18с.
15. Безпечність промислових підприємств. Терміни і визначення: ДСТУ 2156-93 [Чинний з 1994-01-01]. / Видання офіційне. Держстандарт України. 1994.
16. Біоетанол із ГМ-дерев. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dt.ua/3000/3320/61353/.
17. Біопаливо: тільки без фанатизму! [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dt.ua/3000/3320/61883/.
18. БобковаА.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. Донецьк: Юго-Восток, 2000. 308с.
19. БобковаА.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. Автореф. дис д-ра юрид. наук: 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право"; 12.00.04 " Господарське право; господарсько-процесуальне право" Київський національний університет ім. Т. Шевченка К., 2001. 33, [1]с.
20. Боголюбов С. А. Экологическое право: Учеб. [для вузов.] М.: Издательство НОРМА, 2001. 448 с.
21. Боголюбов С.А. Экология: Учебное пособие. М.: Знание. 1997. 187с.
22. Бондар Л.О Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. / Бондар Ладимир Олександрович Одеса, 2001. 206с.
23. Брагинский М.И., Договорное право. Книга четвертая: Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта. / Брагинский М.И., Витрянский В.В. М.: Статут, 2003. 910 с.
24. Бринчук М.М. О понятийном аппарате экологического права / Бринчук М.М. // Государство и право. М. 1998 р. № 9. С.2028.
25. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учеб. [для высш. юрид. учебных заведений.] М.: Юристъ, 1998.688с.
26. БринчукМ.М. Экологическое право. М.: Юристъ 1998. 686 с.
27. БулгаковМ.Б., Природоохранительные акты: от „Русской правды” до петровских времен / БулгаковМ.Б., Ялбуганов А.А. // Государство и право. 1996. №8.
28. В Донецкой области произошла вторая за последние 12 дней крупная автокатастрофа [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.facts.kiev.ua/April2002/2704/02.htm#11.
29. В Киеве на 12 улицах введут одностороннее движение [Електронний ресурс] Режим доступу: http://elvisti.com/node/73234.
30. В Киеве поступили в продажу талоны на парковку [Електронний ресурс] Режим доступу: http://elvisti.com/node/73833.
31. ВАЗ в ГДР. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.zagran.kiev.ua/pages/92/strana1.htm.
32. Веденин Н.Н. Экологическое право: Учеб. [для студентов высш. учебных заведений.] / Веденин Н.Н. М.: Право и Закон. 2000. 336с.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. та голов. ред. В.Т.Бусел.] К.: Ірпінь. ВТФ„Перун”. 2002. 1440с.
34. Вербицький В.В. Правовое ругулирование обеспечения екологической безопасности РФ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право" / М. 1999. 22[1]с.
35. Виноградов В.П. Обеспечение экологической безопасности на территории Волжского бассейна методами прокурорского надзора / Виноградов В.П. // Экологическая безопасность: проблемы, поиск, решения. М., 2001. С. 2045.
36. Вітовська І.В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Вітовська Ірина Володимирівна. Івано-Франківськ, 2004. 185 с.
37. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. Х.: Изд-во при Харьк. ун-те издат. объеденения „Вища шк. ” 1986. 160 с.
38. Водний кодекс України від 06.06.1995 // Відомості Верховної Ради України. 1995. №24. ст. 189.
39. Гетьман А.П., Шульга М.В., Попов В.К. Екологічне право України: Підруч. / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. Х.: Право. 2005. 384 с.
40. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. М.: Юрид. лит., 1972. 258с.
41. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Офіційний вісник України. 2003. №11. Ст.462.
42. Григор’єва Т.В. Правове регулювання використання й охорони водних живих ресурсів: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Григор'єва Тетяна Вікторівна. Харків, 2004, 188 с.
43. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Гусаров Сергій Миколайович. Нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2002. 183 с.
44. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 // Голос України. 1991. 03. №45.
45. ДерехЗ.Д. Загальні аспекти Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів / ДерехЗ.Д. // Безпека дорожнього руху. 1998. № 1.
46. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затверджений наказом Держстандарту України від 19.11.2001 № 552 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://uapravo.net/data/base46/ukr46008.htm.
47. Детройтский автосалон 2008. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dimelauto.ru/index.php?option=com_content&task =view&id=331&Itemid=1.
48. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004. №1365 // Офіційний вісник України. 2004. № 42.
49. ДзейтовС.А. Государство и экологическая безопасность. Теоретико-правовой аспект: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01. СПб. 1994. 22с.
50. Долгополова М.М. Управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Долгополова Марина Михайлівна. Нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2003. 208 с.
51. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській області за 2005 рік. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ecodepart.kharkov.ua/report/.
52. ДОПОГ с измененной структурой, выпущенное в качестве официального издания ООН [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.unece.org/trans/danger/publi/adr/adr2003/ContentsR.html.
53. Дышите глубже. Российский автопром привязали к экологическим стандартам. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.rg.ru/2005/10/21/trebovania.html.
54. Егиазаров В.А. Транспортное право. Учебное пособие; Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации. М.: ЗАО „Юстицинформ”, 2002. 528с.
55. Егизаров В.А. Транспортное право: Учеб. [для вузов] (3-е изд., стер.). М.: ЗАО „Юстицинформ”, 2005.
56. Екологічне право України. Академічний курс: Підруч. за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. К.: Юрид думка. 2005. 848с.
57. Європейський парламент бореться з „паливним туризмом”. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://eu.prostir.ua/news/9840.html.
58. Єрофеев Б.Е. Экологическое право России. М., 1999. 299 с.
59. ЖелваковЭ.Н. О законодательном обеспечении экологической безопасности / ЖелваковЭ.Н. // Государство и право. 1995. № 2.
60. За и против б.у. авто. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.fnr.ru//vi.php?uy=hoiid=1.
61. Завгородня В.М. Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Завгородня Владислава Миколаївна. К., 2003. 198 с.
62. Заржицький О.С. Правові аспекти регіональної екологічної політики: [Монографія]. Дніпропетр.: Наука і освіта. 2003. 160с.
63. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 34. Ст.27.
64. Злотникова Т.В. Проблемы развития российского экологического законодательства на современном этапе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право" / ИГП РАН. М., 2000. С. 42.
65. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища: Дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.06 / Зуєв Віталій Анатолійович Нац. ун-т внутр. справ. Х., 1999. 215с.
66. Импорт легковых авто: чужого хлама нам не надо. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.zakon.kz/our/news/news.asp?id =30055877&NP=2.
67. Интервью проф. Алексея Яблокова на радио „Эхо Москвы”. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.echo.msk.ru/programs/korzun/52675/.
68. История атомобилей Мерседес. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.mercedes-club.org/old_cars/w126/index.php.
69. Йоффе О.С. Гражданское правоотношение // Избранные труды по гражданскому праву. М.: Статут, 2000. 777 с.
70. Как „защитить” воздух [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.avto-hom.com.ua/viem.php?id=1.
71. Капкан для колес. Неосмотрительность водителей обернется еще одним неприятным сюрпризом. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://times.liga.net/articles/gs012642.html.
72. Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття // Закон і Бізнес. 2002. 10. №39.
73.