ПРАВОВІ НОРМИ В МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДУТКА МИКОЛА ТАРАСОВИЧ

УДК 342.25+340.13

ПРАВОВІ НОРМИ В МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Солоненко Олег Миколайович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1 ҐЕНЕЗА НАУКОВОЇ ДУМКИ
ТА НОРМАТИВНА ФОРМАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВИХ НОРМ
У МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ ..................………………………………….15
1.1. Виникнення та розвиток сучасної наукової думки
про муніципально-правові норми………..………..………………………………15
1.2. Нормативна формалізація правових норм у муніципальному праві
України……………………………………………………………………………...29
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...38
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ НОРМИ В МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ
УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ..............................40
2.1. Поняття та сутність правових норм у муніципальному праві України........40
2.2. Методологія наукового дослідження правових норм
у муніципальному праві України…..…………………………………………..….72
Висновки до розділу 2……………………………………………………………...82
РОЗДІЛ 3 КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОВИХ НОРМ
У МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ………………………………….86
3.1. Класифікація правових норм у муніципальному праві України…………...86
3.2. Функції правових норм у муніципальному праві України………………...109
Висновки до розділу 3................................................................................................136
РОЗДІЛ 4 ДЖЕРЕЛА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ
У МУНІЦИПАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ...................................................140
4.1. Формально-юридичні джерела правових норм у муніципальному праві України……….………….…………………………………………………….…..140
4.2. Реформа місцевого самоврядування як шлях удосконалення
та розвитку правових норм у муніципальному праві України………………..164
Висновки до розділу 4.............................................................................................184
ВИСНОВКИ...........................................................................................................189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................204
ДОДАТКИ..………….…………………………………………………….……...231

ВСТУП

Актуальність теми. Правова норма є одним з виразних чинників сучасної тенденції розвитку національного муніципального права, а низка її характерологічних особливостей суттєво трансформують нинішні процеси демократичного розвитку суспільства й держави. Водночас правові норми як структурний елемент муніципального права формують і є основою його системи, виступають одним з найбільш важливих засобів реального забезпечення права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Актуалізація цієї проблеми також зумовлена відсутністю в національній муніципально-правовій науці комплексних, самостійних фундаментальних доктринальних напрацювань з проблеми правових норм у муніципальному праві України. При цьому існуючі нині теоретико-правові погляди щодо правових норм у системі муніципального права України не відповідають потребам правової дійсності й вимагають їх переосмислення з позицій юридичної науки. До того ж не розроблено методологічні підходи до їх розуміння, сутності, юридичні властивості, а отже, не встановлено чіткі межі їх правового регулювання, методи правового впливу, функціональні властивості, джерельну основу. У цьому сенсі об’єктивно існуючі методологічні підходи до аналізу норм права, без урахування особливостей правових норм муніципального права, екстраполюються на аналіз останніх.
Проведене нами соціологічне опитування депутатів місцевих рад та службовців органів місцевого самоврядування свідчить про те, що чинним законодавством України, яке регулює порядок організації і діяльності суб’єктів системи місцевого самоврядування, не задоволені 11 %, частково задоволені 74 %. Стосовно питання про потребу науково-теоретичного обґрунтування самостійного місця муніципального права в системі національного права, зокрема через призму правових норм як невід’ємної частини його системи, 60 % респондентів висловилися позитивно. Сучасний етап розвитку правових норм у муніципальному праві як юридичних основ функціонування відповідних суб’єктів системи місцевого самоврядування 26 % опитуваних назвали як невпорядкований та безсистемний, 42 % – суперечливий, 18 % – відчужений від реальних потреб нормативного урегулювання правових відносин у системі місцевого самоврядування. За потребу розвитку юридичних знань щодо практичного нормативного врегулювання правових відносин у сфері місцевого самоврядування, який безпосередньо пов’язаний з процесом науково-теоретичного розвитку та удосконалення розуміння місця, ролі й функціональних властивостей, джерел правових норм у муніципальному праві Україні висловилося 63 % респондентів. На недостатності науково-методичного матеріалу щодо розуміння змістовної сутності правових норм муніципального права з метою забезпечення професійної діяльності під час практичного вирішення питань у сфері місцевого самоврядування наголосило 75 % депутатів місцевих рад та службовців органів місцевого самоврядування. Водночас у 67 % респондентів виникала практична ситуація, за якою застосовування правових норм, що регламентують відносини у сфері місцевого самоврядування, становили певні труднощі через відсутність науково обґрунтованих методичних рекомендації щодо їх сутнісного розуміння, видової характеристики, функціональних властивостей, дії.
Загалом, проведене опитування свідчить про науково-теоретичну необхідність й актуальність цього дослідження, логіка якого обумовлюється також і потребами вітчизняної практики функціонування місцевого самоврядування як принципово нової системи публічної влади на локальному рівні в незалежній Україні.
У зв’язку з вищезазначеним, постає низка комплексних теоретичних питань до розуміння правових норм у системі муніципального права України, що й зумовлює проведення наукового аналізу обраної проблеми. Відтак, це дасть змогу сформувати власну концепцію розуміння правових норм у системі муніципального права України та віднайти ефективні напрями й форми розвитку загалом місцевого самоврядування в Україні в сучасних умовах конституційної, зокрема, і муніципальної реформ.
Тому головним завданням убачається формування єдиного концептуального підходу до розуміння правової норми в муніципальному праві, а також удосконалення його системи, надання йому стабільності й обґрунтованості. Відтак, на доктринальному рівні у контексті цієї широкомасштабної проблеми потребують теоретико-методологічного осмислення, обґрунтування питання місця та функціональної ролі муніципально-правових норм. Крім того, йдеться не стільки про надання методологічної парадигми правової норми в системі муніципального права, скільки про вироблення певних теоретико-правових доктрин у цій галузі та науці права.
Про значну концептуальну актуальність обраної проблеми, її теоретико-правових та практичних питань у сучасних умовах глибокої й усебічної суспільно-політичної трансформації в Україні свідчать у цій сфері напружені й інтенсивні наукові дискурси.
Для вирішення цілої низки складних проблем, пов’язаних з розумінням правової норми в муніципальному праві, слід відзначити роботи класиків з теорії норми права, зокрема: Ж. Бодена, Г. Геґеля, К. Гельвеція, Т. Гоббса, Г. Гроция, І. Канта, Г. Лейбніца, Дж. Локка, М. Лютера, Н. Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози.
У радянський період проблема правових норм здебільшого мала заідеологізований та етатистський характер, а за відсутності місцевого самоврядування ці питання взагалі не мали методологічного обґрунтування.
За час незалежності України національні вчені-муніципалісти, зокрема М. О. Баймуратов, О. В. Батанов, С. В. Болдирєва, В. І. Борденюк, Б. В. Калиновський, В. М. Кампо, А. М. Колодій, М. І. Корнієнко, В. В. Кравченко, Г. О. Мурашин, М. П. Орзіх, В. Ф. Погорілко, М. О. Пухтинський, В. Л. Федоренко, О. Ф. Фрицький, О. Н. Ярмиш та інші вчені, започаткували й напрацювали нові перспективні методологічні підходи до постановки цієї проблеми.
Вони заклали сучасні науково-теоретичні орієнтири, спрямовані на успішне розв’язання обраного напряму дослідження.
Чільне місце в опрацюванні цієї проблеми посідають і фундаментальні наукові праці у сфері муніципального права й зарубіжних науковців. Зокрема, науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких зарубіжних учених, як В. І. Васильєв, І. В. Видрін, В. В. Єремян, А. А. Замотаєв, Н. А. Ігнатюк, Ю. Д. Казанчев, А. Н. Кокотов, М. Н. Кудилинський, О. Є. Кутафін, А. В. Павлушкін, А. Н. Писарєв, Н. В. Постовой, А. А. Сергєєв, В. І. Фадєєв, В. С. Четверіков, В. Є. Чиркін, І. А. Шевелєв, Є. С. Шугріна, В. Л. Ясюнас та ін.
Викладене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її структуру й зміст, науковий та інший матеріал, що логічно зумовлює напрям і сферу цього наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2010–2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Назву теми обговорено та схвалено на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (нині – Національна академія внутрішніх справ) (протокол № 5 від 30 березня 2010 р.) та включено до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (Національної академії внутрішніх справ) на 2010–2012 рр. Тему дисертації включено до переліку тем дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право, розглянутих та схвалених Національною академією правових наук України у 2010 році (реєстраційний № 223, 2010 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному науковому методологічному аналізі теоретичних і прикладних проблем правової норми в системі муніципального права України та розробленні концептуальних висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення системи муніципального законодавства.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі задачі:
– з’ясувати ступінь наукового опрацювання теми дослідження;
– охарактеризувати нормативну формалізацію правових норм у муніципальному праві;
– окреслити загальну методологію проведення дисертаційного дослідження та методи вирішення поставлених задач;
– розкрити теоретичне розуміння правової норми в муніципальному праві;
– виявити сутність правової норми в муніципальному праві;
– здійснити за відповідними характерологічними ознаками класифікацію правових норм у муніципальному праві;
– дослідити та обґрунтувати функціональні властивості правових норм у муніципальному праві;
– виявити та висвітлити основні види функцій правових норм у муніципальному праві;
– проаналізувати формально-юридичні джерела правових норм у муніципальному праві;
– сформулювати ознаки та встановити сутність формально-юридичних джерел правових норм у муніципальному праві;
– означити перспективи утвердження та розвитку правових норм у муніципальному праві.
Об’єкт дослідження – система муніципального права України.
Предмет дослідження – правові норми в муніципальному праві України.
Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети та розв’язання означених задач, зважаючи на характер теми, її міжгалузевий аспект, було застосовано низку загальнонаукових і конкретно-наукових методів дослідження та пізнання правових явищ і процесів.
Із загальних методів при аналізі стану доктринального опрацювання визначеного предмета дослідження застосовано: закон накопичення певної кількості і переростання явища в іншу якість – для окреслення кола та визначення змістовної сутності теоретичних праць науковців і теоретико-правового спрямування цього дослідження (підрозділи 1.1, 2.2). Використано формально-логічні методи: аналіз як уявний розподіл цілісного предмета на складові частини – для виявлення ознак правової норми в муніципальному праві, визначення її особливостей з метою деталізованого вивчення й теоретичної характеристики (підрозділи 1.2, 2.1); метод узагальнення – при встановленні загальних властивостей та ознак у проведенні класифікації муніципально-правових норм (підрозділ 3.1).
Історико-правовий метод як загальнонауковий метод пізнання правових явищ і процесів застосовано для виявлення етапів розвитку нормативного становлення правових норм муніципального права в законодавстві про місцеве самоврядування (підрозділ 1.2); порівняльний (компаративістський) метод – для зіставлення різноманітних доктринальних підходів щодо правової норми в муніципальному праві, що зумовило необхідність здійснення узагальнення правової інформації щодо її сутності, якісних властивостей, функціональних можливостей (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2, 4.2). З методів емпіричних досліджень використано метод спостереження – при анкетуванні респондентів з цієї проблеми щодо питань проведення реформи місцевого самоврядування як чинника утвердження та розвитку правової норми в муніципальному праві (вступ, підрозділи 3.2, 4.2).
Серед конкретно-наукових методів застосовано: спеціально-юридичний метод – при описанні явищ правової дійсності за допомогою юридичної термінології, зокрема в аспекті дослідження джерел правових норм муніципального права (підрозділ 4.1), теоретико-юридичний – при описанні закономірностей юридичних конструкцій (правова норма, правотворчість, нормотворчість, джерело права), функціонуванні муніципально-правових норм, їх удосконалення та зв’язку з відповідними суспільними й державними процесами (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2).
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 100 депутатів місцевих рад та службовців органів місцевого самоврядування (протягом 2010–2011 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній науці муніципального права комплексним монографічним дослідженням загальнотеоретичних і практичних проблем поняття, сутності, класифікації, функціональних властивостей правової норми в муніципальному праві; проведено науковий пошук оптимальних шляхів її утвердження та розвитку з огляду на проведення в Україні реформи місцевого самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист і відображають науковий доробок у цій сфері, конкретизується у науково-теоретичних положеннях, пропозиціях, рекомендаціях, узагальненнях, визначеннях, зокрема:
вперше одержано:
– основні характерологічні риси правової норми в муніципальному праві: це початкова і фундаментальна ланка системи муніципального права; формально виражене, загальнообов’язкове, постійно діюче правило поведінки; є регулятором суспільних відносин, що становлять предмет муніципального права; установлена чи санкціонована народом, державою та/або повноважним суб’єктом системи місцевого самоврядування; визначає зміст муніципальних правовідносин, встановлюючи суб’єктивні права та юридичні обов’язки для їх учасників; її реалізація забезпечується державою та муніципальною владою, з можливістю застосування апарату примусу;
– аргументоване доведення, що функції муніципально-правових норм формулюють види й основні напрями впливу муніципального права на відповідні компоненти системи місцевого самоврядування, характеризують внутрішньо властивий стан і спосіб дії муніципального права й системно зумовлюють зміст основних видів та напрямів правового впливу на муніципальні відносини, у чому і виявляється їх сутність та соціальна цінність;
– теоретико-правове розуміння функціональних властивостей правової норми в муніципальному праві, зокрема за своїм характером функції муніципально-правових норм, по-перше, надають стабільність, єдність та динамізм суспільним відносинам, урегульованим муніципальним правом, по-друге, обумовлюють нормативну спрямованість впливу й текстуальне вираження функцій місцевого самоврядування, функцій суб’єктів його системи, муніципального права загалом;
удосконалено:
– теоретичне визначення, за яким муніципально-правова норма – це встановлене народом, органом державної влади, повноважним суб’єктом муніципальної нормотворчості та формально визначене в нормативно-правових актах загальнообов’язкове, забезпечуване примусовою силою держави й муніципальної влади правило, що закріплює і регулює суспільні відносини, які становлять предмет галузі муніципального права;
– розуміння призначення функцій у муніципальному праві, яке полягає в тому, що: по-перше, усі функції у його системі діють (впливають) одночасно; по-друге, їх правовий вплив має відповідну спрямованість на досягнення певного правового результату (мети); по-третє, мають адитивний характер (можливість доповнювати одна одну); по-четверте, свою дію поширюють у конкретній сфері правовідносин, у певних межах; по-п’яте, як результат взаємодії системи із середовищем виявляють властивість відносин між системою і середовищем; по-шосте, як явище (правове утворення), що залежить від іншого явища (системи муніципального права), є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін;
– положення, за яким система муніципальної реформи повинна ґрунтуватися на єдиних, чітких, зрозумілих і справедливих правових відносинах між органами влади та громадянами; невідворотності дій норм закону для всіх суб’єктів системи місцевого самоврядування; залученні громадськості до прийняття владних рішень; удосконаленні юридичних гарантій реалізації правових норм; реальній підзвітності й підконтрольності муніципальної влади громадянам через оприлюднення прийнятих актів, що містять правові норми; упровадженні принципів прозорості та неупередженості в застосуванні правових норм; формуванні єдиного кодифікованого акта – Муніципального кодексу України;
дістало подальший розвиток:
– теза, за якою в основу критеріїв класифікації правових норм муніципального права слід покласти їх внутрішні (статичні) та зовнішні (динамічні) якісні юридичні властивості, які й забезпечують їх онтологічну сутність, обумовлюють свою функціональну спрямованість, означують, які інтереси реалізуються в процесі муніципальної право- та нормотворчості, характеризують співвідношення муніципально-правових норм із суміжними галузями права;
– класифікація правових норм у муніципальному праві, що передбачає їх поділ на підставі системи критеріїв, якими є: 1) внутрішні якісні юридичні властивості – статичні якості муніципально-правових норм, що забезпечують їх буття, існування в системі муніципального права, вказують на їх сутність, виражають змістовне наповнення правових норм у муніципальному праві та їх цільове спрямування; 2) зовнішні якісні юридичні властивості – динамічні (функціональні), які визначають напрями та види впливу правових норм муніципального права, їх час, місце, сферу дії;
– аргументація про те, що функції муніципально-правових норм відображають сутнісні об’єктивно необхідні ієрархічні правові зв’язки, характеризують внутрішньо властивий стан системи муніципального права, види та напрями його правового впливу;
– теоретико-правова ідея, за якою функції муніципально-правових норм можна поділяти на основі певних ознак та критеріїв на різні види (групи): за сферою дії – внутрішні і зовнішні; за місцем у системі муніципального права – основні та додаткові, які є складовими елементами основних; за предметами відання, тобто певними сферами муніципальних відносин, яких вони стосуються, – політичні, економічні, соціальні, екологічні (природоохоронні), культурні; за часом дії – постійні й тимчасові;
– правова позиція, за якою засобом формування та планомірного запровадження в національне правове поле цілісної концепції реформування локальної демократії має стати розроблення Національної Стратегії (Дорожньої карти) реформування місцевого самоврядування в Україні, що повинна містити чіткі приписи, які б визначали головні напрями розвитку системи законодавства, заходи щодо його вдосконалення, усунення правових колізій, прогалин у правовому регулюванні відносин у галузі муніципального права;
– теоретико-прагматичне судження про те, що реформа місцевого самоврядування – це процес суспільних змін, які відбуваються у сфері функціонування інституцій місцевого самоврядування за посередництвом правових норм. Комплексне здійснення реформи місцевого самоврядування спрямоване на створення необхідних умов для динамічного, збалансованого розвитку в Україні адміністративно-територіальних одиниць, усунення основних регіональних диспропорцій, формування реального місцевого самоврядування.
Практичне значення одержаних результатів. Напрацьовані науково-теоретичні висновки, положення, пропозиції та рекомендації дисертації упроваджено та можуть бути використані:
– у правотворчій роботі – у контексті розроблення концепцій, правотворчих пропозицій та ініціатив, відповідних проектів нормативно-правових актів (акт впровадження Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України від 25 березня 2011 р. № 455-260/23-03/11);
– у практичній діяльності – у роботі над рішеннями постійних комісій та під час семінар-наради з обговорення проекту Закону України «Про ринок земель» (акт впровадження Калуської районної ради Івано-Франківської обл. від 4 жовтня 2011 р. № 1-28/302а-р/49);
– у навчальному процесі – під час проведення навчальних занять з курсантами та студентами при вивченні дисципліни «Основи муніципального права України» (акт впровадження Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ від 16 березня 2011 р.);
– у навчальній сфері – як доктринальний матеріал при викладанні навчальних дисциплін з конституційного права, муніципального права, а також при підготовці дидактичних матеріалів з означених дисциплін;
– у законотворчій сфері – як науково-теоретична основа подальшого вдосконалення національного законодавства у сфері функціонування місцевої публічної влади;
– у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підняття рівня правової культури депутатів місцевих рад, службовців органів місцевого самоврядування, усіх, хто цікавиться проблемами муніципального права України;
– у науково-дослідній сфері – при проведенні подальших досліджень у сфері муніципального права.
Особистий внесок здобувача. Положення, що викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. У науковій статті «Поняття та сутність норм муніципального права в Україні», опублікованій у співавторстві з О. К. Волохом, особистий внесок здобувача становить 50 %.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукового дослідження та їх аргументація, що містяться в дисертації, доповідались під час виступів на міжнародних, міжвузівських і регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2010 р.); «Моральні основи права» (м. Івано-Франківськ, 2010 р.); «Актуальні проблеми забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в дев’яти наукових публікаціях, серед яких шість статей – у наукових фахових виданнях з юридичних наук згідно з вимогами МОНмолодьспорту України, а три – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Завершуючи наше науково-теоретичне дослідження проблеми правових норм у муніципальному праві, слушно звернути увагу на те, наскільки повно та якою мірою якісно були вирішені зазначені на початку дисертації завдання для досягнення визначеної мети. У цьому сенсі маємо підстави стверджувати, що всі без винятку поставлені нами задачі в дослідженні знайшли своє логічне відображення як в окремих розділах дисертації, так і у висновках до них.
Вiдповiдно до логiки та методичної послiдовностi вирiшення поставлених задач було проведено огляд доктринальних та нормативних джерел з теми дисертацiї. Проаналiзовано джерела, якi дають теоретико-методологiчне уявлення про сутнiсть та змiст проблеми, що обрана для комплексного дослiдження, та вказують на її актуальнiсть i перспективнiсть. Зазначено, що напрацьованi науковцями у сферi нашого дослiдження методологiчнi пiдходи мають постановочний характер та повиннi органiчно пов’язуватися з використанням теоретичних досягнень оновленого категорiального й понятiйного апарату у сферi нашого дослiдження. Вiдтак, введення в мунiципально-правову i практичну сфери мiсцевого самоврядування цих досягнень викликає гостру необхiднiсть осмислення питань цього дослiдження, насамперед, крiзь призму прогресивного досвiду певних зарубiжних країн. Наведенi вектори наукового доробку спрямували науковий пошук на вирiшення поставлених завдань цiєї наукової працi задля досягнення визначеної мети. Тому, вiдповiдно до предмета дисертацiйного дослiдження, при вирiшеннi обраної проблеми актуально ґрунтуватися на набутому теоретико-правовому досвiдi iнших науковцiв у цiй сферi, застосовуючи методологiю юридичної науки. Нормативна основа нашого дослiдження складається з актiв нормативного характеру як нацiонального законодавства, так i вiдповiдних мiжнародних угод, що стосуються iнституцiоналiзацiї мунiципально-правових норм та перебуває у процесi свого як науково-методологiчного, так i юридико-технiчного формування. Ця закономiрнiсть логiчно пов’язана, зокрема, з тим, що вченi, практики, суб’єкти мунiципально-правових вiдносин ведуть активнi науково-теоретичнi та практичнi пошуки з певних питань цiєї проблеми, реформуються i вдосконалюються нормативнi основи мiсцевого самоврядування. Аналiзується сучасний iдейний досвiд зарубiжних країн у цiй сферi, а прогресивнi його аспекти трансформуються в практику нацiонального мунiципального законодавства, а вiдтак, i в теорiю мунiципального права. Питання нормативно-правового врегулювання органiзацiї й функцiонування мiсцевого самоврядування є досить важливим для успiшної та ефективної дiяльностi суб’єктiв його системи. Повнота, несуперечливiсть i досконалiсть правових норм у мунiципальному правi є необхiдною умовою для розвитку мiсцевої нормотворчостi та мiсцевого самоврядування загалом.
Обґрунтовано концептуальнi основи розумiння правової норми в мунiципальному правi, а отже, сутностi її призначення й мiсця в мунiципально-суспiльному життi. Зазначено, що на сучасному етапi в юридичнiй науцi нацiонального права пiдвищується науковий i практичний iнтерес до мунiципального права загалом, i до його правових норм зокрема. Як одна з нових галузей права України воно посiдає помiтне мiсце та суттєво впливає на регламентацiю вiдповiдних суспiльних вiдносин, зумовлюючи формування системи мiсцевого самоврядування, оскiльки саме правовi норми як основа галузi мунiципального права є фактором, що формує й регламентує його, виступають одним з найбiльш важливих засобiв забезпечення права територiальних громад самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення. Мунiципально-правовi норми перебувають нинi у станi становлення i пошуку, вони формуються як складний синтез опосередкування й осмислення багатьох проблем, пов’язаних з полiтичними, економiчними, духовними та iншими процесами, i вiдображають рух суспiльства до формування громадянського суспiльства та правової держави. Отже, мiсцеве самоврядування як один з основоположних iнститутiв конституцiйного ладу має власну систему норм, через призму яких розкривається сутнiсть цього важливого соцiально-полiтичного явища, його мiсце i роль у суспiльствi та державi. Найважливiшими з них є норми правової самостiйностi суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування. Тому закрiплення правових норм у мунiципальному правi нашої країни є суттєвим кроком на шляху розбудови її як цивiлiзованої, демократичної, правової, соцiальної держави. Стверджується також, що мунiципально-правовi норми вiдбулися як категорiї суспiльної правосвiдомостi. Їх можна назвати головним юридичним матерiалом, на базi якого будується мунiципальне право. Iгнорування їх у процесах правотворчостi й нормотворчостi може призвести до суперечностей у системi мiсцевого самоврядування, що негативно впливатиме на його повноцiнне функцiонування. Отже, подальший розвиток мiсцевого самоврядування в Українi неможливо здiйснити без розумiння мунiципально-правових норм як норм права, їх мiсця в системi та структурi права, оскiльки їх внутрiшньоправова функцiя, як норм права, полягає в тому, щоб вносити одноманiтнiсть у всю систему юридичних норм i забезпечувати єднiсть правового регулювання суспiльних вiдносин у сферi мiсцевого самоврядування, змiцнювати усi компоненти юридичної надбудови. Аналiз виникнення i розвитку мунiципально-правових норм свiдчить, що їх змiст спочатку визначався суспiльними потребами мiсцевого життя, потiм прослiдковується у суспiльних соцiальних вiдносинах, якi мають певну iсторiю i складаються в реальному життi, i лише згодом отримує регламентацiю та захист з боку держави. Виникнення мунiципально-правових норм спочатку в виглядi як загальносоцiальних явищ свiдчить про їх актуальнiсть для суспiльства й потребу юридичного оформлення, зумовило необхiднiсть подальшого їх закрiплення у виглядi юридичних норм права. Отже, iз самого початку свого виникнення мунiципально-правовi норми iснують як модифiкованi та пристосованi до полiтичного, економiчного, морального, iдеологiчного, соцiального стану розвитку громад у межах певної територiї, а з часом – i держав. Важливою ознакою мунiципально-правових норм є їх об’єктивна обумовленiсть, тобто їх вiдповiднiсть характеру суспiльних вiдносин, економiчних, полiтичних, iдеологiчних процесiв, що вiдбуваються у суспiльствi. Мунiципально-правовi норми, як i взагалi норми права, є юридичною категорiєю та формою суспiльної свiдомостi, що здiйснює iдейний, iнформацiйно-виховний вплив загального характеру, тобто виконують функцiю загального юридичного закрiплення вiдповiдних суспiльних вiдносин на мiсцевому рiвнi, а це дає можливiсть розглядати їх з позицiї певних керiвних основ дiяльностi мунiципальної влади. Мунiципальне право як цiлiсне нормативне утворення має власну архiтектонiку завдяки його правовим нормам, що сформувалися у процесi виникнення та розвитку мiсцевого самоврядування. Якщо адмiнiстративнi й конституцiйнi правовi норми стосуються публiчного iнтересу, його загальної форми, то мунiципально-правовi норми – iнтересiв розвитку громадян (територiальної громади), самостiйно здатних брати участь у вирiшеннi питань мiсцевого значення. Вiдтак, правовi норми мунiципального права, не порушуючи архiтектонiку основних галузей права, об’єднуються в особливу галузеву спiльнiсть, що характеризується принципами, специфiчними методами, сферою i межами дiї. Виокремлено такi головнi риси правової норми в мунiципальному правi: початкова i фундаментальна ланка системи мунiципального права; формально виражене, загальнообов’язкове, постiйно дiюче правило поведiнки; регулятор суспiльних вiдносин, що становлять предмет мунiципального права; установлена чи санкцiонована державою та/або повноважним суб’єктом системи мiсцевого самоврядування; визначає змiст мунiципальних правовiдносин, встановлюючи суб’єктивнi права та юридичнi обов’язки для їх учасникiв; її реалiзацiя забезпечується державою, з можливiстю застосування апарату примусу. Аргументовано наведено дефiнiцiю, за якою мунiципально-правова норма – це встановлене народом, органом державної влади, повноважним суб’єктом мунiципальної нормотворчостi та формально визначене в нормативно-правових актах загальнообов’язкове, забезпечуване примусовою силою держави й мунiципальної влади правило, що закрiплює i регулює суспiльнi вiдносини, якi становлять предмет галузi мунiципального права.
В аспектi розгляду методологiї наукового дослiдження правових норм у мунiципальному правi України зазначається, що методологiя загалом здiйснює вивчення усiх складових елементiв системи мунiципального права, зокрема i його правових норм. У цьому сенсi стверджується, що методологiя розглядається як вчення про шляхи i методи пiзнання предмета цiєї науки. Методологiя здiйснює свiтогляднi орiєнтири, принципи, на яких формується наукове знання, пропонує логiчний iнструментарiй пiзнання мунiципально-правових понять, категорiй, явищ i процесiв. Методологiя науки мунiципального права зумовлює мунiципально-правове знання, дає змогу вивчати мунiципально-правовi явища i процеси за допомогою основ онтологiї, гносеологiї й iнших елементiв.
У цьому контекстi методологiчну базу дослiдження становлять як загальнонауковi, так i спецiальнi юридичнi методи, а також методи сумiжних наук: методи аналiзу i синтезу, порiвняльно-iсторичний метод, статистичнi, соцiологiчнi методи; методи систематизацiї (групування, класифiкацiї), порiвняльно-правовий метод.
Системно подано порiвняльну характеристику основних класифiкацiйних моделей правових норм, зокрема й правових норм у мунiципальному правi. Зазначається, що одним з важливих факторiв, що змушує правову науку звертатися до проблем класифiкацiї правових норм у мунiципальному правi на теоретико-правовому рiвнi, є питання їх вiдмiнностей, обумовлених предметом i методом правового регулювання, юридичною силою, територiєю, сферою й мiсцем їх дiї, суб’єктами нормотворення, особливостями якiсних ознак структурних елементiв. Класифiкацiя мунiципально-правових норм є науково обґрунтованим засобом чiткого визначення їх мiсця у системi мунiципального права з виокремленням призначення кожної з рiзновидiв правових норм вiдповiдно до їх якiсних як внутрiшнiх, так i зовнiшнiх юридичних властивостей. Тому класифiкацiя методологiчно сприятлива на розкриття та пiзнання системи взаємопов’язаних мiж собою правових норм вiдповiдної галузi права, вираженої в подiлi норм на види з вiдображенням їх сутностi в механiзмi правового регулювання певних вiдносин. У цьому контекстi, мунiципально-правова норма набуває тих чи iнших якiсних юридичних властивостей, науково обґрунтована класифiкацiя мунiципально-правових норм є дiєвим аналiтичним iнструментарiєм їх дослiдження, надiйним методологiчним пiдґрунтям їх систематизацiї i в подальшому формулювання функцiональних їх властивостей, що дає змогу краще визначити їх мiсце в його системi, iєрархiчнi взаємозв’язки; охарактеризувати функцiональнi властивостi мунiципально-правових норм та їх роль у механiзмi правового регулювання; вона показує шляхи i засоби правового впливу на мунiципально-правовi вiдносини; можливiсть значно покращити правотворчу i правозастосовну дiяльнiсть вiдповiдних суб’єктiв права. Мунiципально-правовi норми як комплексна галузь права подiляють за рiзними адресатами iнших галузей права (конституцiйного, адмiнiстративного, земельного тощо). Вияв у мунiципально-правових нормах тiльки їх полiвалентного характеру вказує лише на характернi особливостi правової норми в мунiципальному правi й на те, що мунiципально-правовi норми є предметом вивчення не лише науки мунiципального права. Воно є предметом вивчення теорiї держави i права, конституцiйного права, адмiнiстративного права та iнших правових наук. Сутнiсна характеристика мунiципального права, особливостi його правового регулювання найчiткiше виявляються при розглядi у взаємозв’язку iз сумiжними галузями права: конституцiйним, цивiльним, адмiнiстративним правом тощо. Проте наведенi та iншi галузевi утворення регламентують мунiципально-правовi вiдносини лише побiчно, у взаємодiї з власним предметом правового регулювання, i тiльки мунiципальне право, за посередництвом власних правових норм, покликане забезпечити законодавче закрiплення правового статусу мунiципальної влади, визначити правовий механiзм її реалiзацiї, що фактично обумовлює архiтектонiку та самостiйнiсть мунiципального права в загальнiй правовiй системi. Резюмується факт, за яким мунiципальне право як цiлiсне нормативне утворення має власну архiтектонiку завдяки правовим нормам, що сформувалися у процесi виникнення та розвитку мiсцевого самоврядування. Якщо конституцiйнi й адмiнiстративнi правовi норми стосуються публiчного державного iнтересу, його загальної форми, то мунiципальнi правовi норми iнтересiв розвитку мiсцевої територiальної громади, яка здатна самостiйно брати участь у вирiшеннi питань мiсцевого значення. В основу конструкцiї критерiїв диференцiацiї правових норм мунiципального права слiд покласти їх внутрiшнi (статичнi) та зовнiшнi (динамiчнi) якiснi юридичнi властивостi, якi й забезпечують їх онтологiчну сутнiсть, обумовлюють свою функцiональну спрямованiсть, означують iнтереси, що реалiзуються у процесi мунiципальної право- та нормотворчостi, характеризують спiввiдношення мунiципально-правових норм iз сумiжними галузями права тощо. Критерiї диференцiацiї правових норм мунiципального права повиннi системно вказувати, насамперед, на послiдовнiсть їх розмiщення у структурнiй системi мунiципального права. Така класифiкацiя має слугувати логiчним i юридичним закономiрностям групування правових норм мунiципального права у певнi види. Класифiкацiя правових норм у мунiципальному правi має передбачати їх диференцiацiю на пiдставi системи критерiїв, якими є: 1) внутрiшнi якiснi юридичнi властивостi – статичнi якостi мунiципально-правових норм, якi забезпечують їх буття, iснування в системi мунiципального права, вказують на їхню сутнiсть, виражають змiстовне наповнення правових норм у мунiципальному правi та їх цiльове спрямування; 2) зовнiшнi якiснi юридичнi властивостi – динамiчнi, (функцiональнi) визначають напрями та види впливу правових норм мунiципального права, їх час, мiсце, сферу дiї тощо. Наведена концепцiя щодо проведення диференцiацiї правових норм мунiципального права за їх внутрiшнiми (статичними) якiсними юридичними властивостями обумовлює такi критерiї, вiдповiдно до яких вони групуються в певнi види:
– за змiстом (характером регульованих вiдносин) – норми матерiального та норми процесуального мунiципального права;
– за юридичною силою – мають найвищу юридичну силу (вiдображенi в Конституцiї), за вищою юридичною силою (мiстяться в законах) за ординарною юридичною силою (формалiзуються у пiдзаконних нормативно-правових актах, зокрема, i в актах мiсцевого самоврядування);
– залежно вiд характеру приписiв, що мiстяться в них – уповноважувальнi, зобов’язувальнi та забороннi;
– залежно вiд цiльового призначення i характеру викладу правових норм мунiципального права – норми-принципи, що закрiплюють настановнi за своєю суттю положення, якi лежать в основi органiзацiї та дiяльностi суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування; норми-дефiнiцiї, якi впроваджують визначення базових для мунiципального права термiнiв (легальнi визначення органiв мiсцевого самоврядування, мунiципального правового акта, iнших iнституцiй мiсцевого самоврядування); норма-мета, закрiплює цiлi та визначає завдання, на досягнення яких має бути спрямовано дiяльнiсть вiдповiдних суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування; норми-гарантiї.
Висвiтлено базовi пiдходи до чинникiв, що мають функцiональний вплив на мунiципально-правовi вiдносини, на систему мiсцевого самоврядування загалом та способи визначенням функцiй мунiципально-правових норм. У вiдповiднiй комплексностi та iєрархiчному зв’язку мунiципально-правовi норми виконують тi функцiї, якi зумовленi соцiальним призначенням мунiципального права. Функцiї мунiципально-правових норм вiдображають сутнiснi об’єктивно необхiднi iєрархiчнi правовi зв’язки, характеризують внутрiшньо властивий стан системи мунiципального права, види та напрями його правового впливу. Тому функцiї мунiципально-правових норм виступають у системнiй формi. Усi вони є внутрiшньо взаємопов’язаними, мають спiльне джерело, яким є система мунiципального права, i реалiзацiя кожної з них пов’язана з реалiзацiєю iнших. Концептуально доводиться, що функцiї мунiципально-правових норм формулюють види й основнi напрями впливу мунiципального права на вiдповiднi компоненти системи мiсцевого самоврядування. У цьому аспектi функцiї мунiципально-правових норм характеризують вiдповiдну основну функцiю мунiципального права опосередковано, а отже, вiдображають сутнiснi об’єктивно необхiднi зв’язки iснування останньої. Функцiї мунiципально-правових норм характеризують внутрiшньо властивий стан i спосiб дiї мунiципального права й системно зумовлюють змiст основних видiв та напрямiв правового впливу на мунiципальнi вiдносини, у чому i виявляється їх сутнiсть та соцiальна цiннiсть, що вiдповiдає зазначенiй доктринi теорiї функцiй норм права. Функцiї мунiципально-правових норм, по-перше, надають стабiльнiсть, єднiсть та динамiзм суспiльним вiдносинам урегульованим мунiципальним правом, по-друге, обумовлюють нормативну спрямованiсть впливу й текстуальне вираження функцiй мiсцевого самоврядування, функцiй суб’єктiв його системи, мунiципального права загалом. Призначення функцiй у мунiципальному правi полягає в тому, що, по-перше, усi функцiї у його системi дiють (впливають) одночасно, по-друге, їх правовий вплив має вiдповiдну спрямованiсть на досягнення певного правового результату (мети), по-третє, мають адитивний характер (можливiсть доповнювати одна одну), по-четверте, свою дiю поширюють у конкретнiй сферi правовiдносин, у певних межах, по-п’яте, як результат взаємодiї системи iз середовищем виявляють властивiсть вiдносин мiж системою i середовищем; по-шосте, як явище (правове утворення), що залежить вiд iншого явища (системи мунiципального права), є формою його виявлення i змiнюється вiдповiдно до його змiн. Функцiї мунiципально-правових норм є внутрiшньою здатнiстю системи мунiципального права до певного правового впливу. Вони охоплюють i фактично поширюються на всi тi сфери мунiципальних вiдносин, якi врегульованi правовими нормами мунiципального права й охоплюються її змiстом. Тому широке коло мунiципально-правових вiдносин зумовлює i досить широке коло вiдповiдних функцiй правових норм у мунiципальному правi. Формулюється дефiнiцiя, за якою функцiями мунiципально-правових норм слiд розумiти напрями та види правового впливу на вiдповiднi елементи системи мунiципального права, з метою досягнення конкретних змiн або пiдтримання певного їх стану. Функцiї мунiципально-правових норм можна подiляти на основi певних ознак та критерiїв на рiзнi види (групи): за сферою дiї – внутрiшнi i зовнiшнi; за мiсцем у системi – основнi та додатковi, якi є складовими елементами основних; за об’єктами, тобто цiлями i завданнями мiсцевого самоврядування; предметами вiдання, тобто певними сферами мунiципальних вiдносин, яких вони стосуються, – полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, екологiчнi (природоохороннi), культурнi тощо; за часом дiї – постiйнi й тимчасовi функцiї, тощо. Конкретно-видовi галузевi функцiї мунiципально-правових норм похiднi вiд властивостей i соцiального призначення окремих функцiй норм права, кореспондуються з конкретними функцiями мунiципально-правових норм. Прослiдковується органiчний зв’язок функцiй норм права та функцiй мунiципально-правових норм, що зумовлює iснування аналогiчних функцiй правових норм у мунiципальному правi, надiленi самостiйнiстю, автономнiстю функцiонування та водночас органiчними й iєрархiчними зв’язками з вiдповiдними правовими елементами мунiципального права. Фактично саме мунiципально-правовi норми (їх система) вибудовують функцiї як вiдповiднi напрями впливу мунiципального права, а рiзноманiтнi соцiальнi фактори визначають функцiональне призначення мунiципально-правових норм. Тому прослiдковується об’єктивний зв’язок функцiй мунiципально-правових норм з правовою матерiєю мiсцевого самоврядування, що й обумовлює iснування власне функцiй правових норм у мунiципальному правi, а система таких функцiй є достатньо змiстовною та водночас розмаїтою.
Контекст науково-теоретичного дослiдження формально-юридичних джерел мунiципально-правових норм зумовлений тим, що повна ефективнiсть функцiонування системи мiсцевого самоврядування прямо пропорцiйна вiд зведення правових норм мунiципального права у формалiзованi документи, якi й визначають їх вiдповiдну юридичну силу та покликанi розв’язувати ключовi питання у сферi мунiципально-правових вiдносин. Становлення i розвиток формалiзованих юридичних джерел правових норм мунiципального права в Українi є невiддiльним вiд загальнонацiонального державотворчого процесу. У найзагальнiшому розумiннi джерелами права являються такi чинники дiйсностi, якi зумовлюють виникнення потреби у правовому регулюваннi, появi вiдповiдних правових норм i надають змiсту цих норм певну репрезентативнiсть. Тому ми схиляємося до обумовленої в юриспруденцiї диференцiацiї джерел права на матерiальнi й формально-юридичнi. Джерела ретроспективного та наукового характеру (iсторичнi законодавчi пам’ятки права, пiдручники з теорiї права тощо), на наш погляд, не слiд вiдносити до юридичної категорiї «джерела права», оскiльки власне правового (юридичного) характеру вони не мають (не створюють нових правил поведiнки, не закрiпленi офiцiйно, неможливо застосувати заходи державного примусу, мiстять суб’єктивну авторську точку зору (не виражають державну волю тощо), а є лише оцiнювальними елементами й методологiчним пiдґрунтям розумiння iсторiї права, iдеологiї, теорiї форм та способiв виникнення, розвитку, онтологiї (насамперед джерелами вiдповiдних юридичних наук, як «джерело науки права», «джерело iсторiї права»), а не галузей права, зокрема й мунiципального.
Розкриття змiстовної правничої сутностi конструкцiї «юридичне джерело право» вiдбувається через призму iдеологiчних чи iсторичних чинникiв i результати процесу правотворчостi. Наукова цiннiсть введення в категорiально-понятiйний апарат категорiї «юридичне джерело права», свiдчить про застосування принципу методологiчного плюралiзму в дослiдженнях, та прагматично переважно має за мету характеристику iдеологiчної сутностi «джерела права», зокрема, полiтики держави як у правовiй, так i полiтичнiй сферах життєдiяльностi суспiльства та забезпечує взаємодiю мiж правосвiдомiстю i юридичною практикою, результатом якої є юридичний акт (форма закрiплення, зовнiшнiй вираз норм права), що змiстовно вiдповiдає розумiнню поняття «формально-юридичне джерело права». Водночас проблемним моментом у цiй дефiнiцiї є категорiя «юридична практика» як чинник формування вiдповiдного юридичного джерела. Юридична практика може передувати формалiзацiї лише тих джерел, у яких мiстяться норми-iнтерпретацiї, що об’єктивiзованi у вiдповiдних рiшеннях судової гiлки влади. Юридична конструкцiя «джерело права» повинна мати дуалiстичний характер, а саме охоплювати матерiальний та формально-юридичний змiст її розумiння.
Змiстовна сторона зовнiшньої форми права вiдображає те, яким чином створюються, визнаються та об’єктивiзують загальнообов’язковi правила поведiнки, i принципово поєднує волю суб’єктiв публiчної влади та форми вираження норм права. Формально-юридичнi джерела права за своїми властивими ознаками: 1) формулюють утiлення й закрiплення норм права в позитивних приписах у системi юридичних документiв; 2) є безпосереднiм результатом iдеологiчного усвiдомлення потреб державного та суспiльного розвитку, що внаслiдок низки право-, нормотворчих процедур одержують об’єктивiзоване вираження у нормативно-правових актах; 3) визначають загальнообов’язковiсть та обумовлюють гарантованiсть, iєрархiю, ступiнь юридичної сили правових актiв якi слугують нормативною основою (пiдставою) регулювання суспiльних вiдносин; 4) детермiнують юридичну об’єктивiзацiю правових норм за посередництвом застосування засобiв i способiв право(нормо)творчого процесу; 5) обумовлюють офiцiйний характер дiяльностi з вираження i закрiплення волi суб’єктiв право(нормо)творчостi з формування змiсту та зовнiшньої форми вираження правових норм; 6) органiзовують характерологiчну юридичну матерiю, сам змiст права, утiлюючи його у вiдповiдних структурних елементах системи права; 7) акумулюють єднiсть волi суб’єктiв публiчної влади та форм вираження норм права.
Доведено, що функцiонування суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування регулюється за посередництвом вiдповiдних нормативно-правових актiв. Вiдтак, мунiципальне право як галузь нацiонального права має свою систему формально-юридичних джерел, тобто форми правового вираження його правових норм, яка формується вiдповiдно до полiтичного, економiчного та соцiального розвитку держави. Формально-юридичним джерелам правових норм мунiципального права притаманна документальна розгалуженiсть, мiжгалузевий юридичний характер та безпосереднiй зв’язок з рiзними як за юридичною природою, так i повноваженнями суб’єктiв право-, нормотворчої дiяльностi, завдяки яким мунiципально-правовi норми одержують свою логiчну процедурну, формальну об’єктивiзацiю, юридичну силу, гарантованiсть та загалом створюють нормативну основу (пiдставу) регламентацiї мунiципально-правових вiдносин. Формально-юридичнi джерела мунiципально-правових норм, по-перше, це чиннi офiцiйнi юридичнi документи як спецiального, так i мiжгалузевого характеру, що мiстять правовi норми, предметом регламентацiї яких є суспiльнi вiдносини, що виникають у сферi мiсцевого самоврядування. По-друге, є безпосереднiм результатом iдеологiчного усвiдомлення об’єктивних потреб мунiципального розвитку, якi внаслiдок вiдповiдних право-, нормотворчих процедур набули формального зовнiшнього вираження. По-третє: формулюють загальнообов’язковiсть, констатують ступiнь юридичної сили та слугують нормативною основою (пiдставою) регулювання мунiципально-правових вiдносин. По-четверте, за посередництвом об’єктивiзованих правових норм органiзовують, упорядковують, єднають мунiципальний юридичний матерiал, що сприяє консолiдацiї рiзних їх видiв iз спрямуванням формування та розвитку нацiональної галузi мунiципального права (є внутрiшньо узгоджена система правових норм у системi мiсцевого самоврядування).
Дефiнiтивне формально-юридичнi джерела мунiципально-правових норм ми визначаємо як зумовленi iдеологiчними факторами становлення i розвитку локальної демократiї офiцiйно формалiзованi зовнiшнi форми закрiплення i вираження правових норм, що становлять юридичну основу регламентацiї мунiципально-правових вiдносин та системно генерують галузь мунiципального права. За своєю суттю формально-юридичнi джерела мунiципально-правових норм являють собою сукупнiсть способiв об’єктивiзацiї волi компетентних суб’єктiв публiчної влади, дiяльнiсть яких визначається законом за встановленою процедурою, що має офiцiйний характер, результатом якої є акти як форма вираження їх волi.
Доведено, що за умов демократичних перетворень на мiсцевому рiвнi саме недосконалiсть законодавства про мiсцеве самоврядування в Українi призвела до конфлiктiв мiж суб’єктами конституцiйно-правових вiдносин, вiдтак, iнтенсивно почали приймати правовi норми щодо регламентацiї вiдносин у сферi мiсцевого самоврядування, якi в подальшому зумовили розвиток мунiципально-правових норм.
Правовi норми, що визначають статус та обумовлюють зв’язки мiж суб’єктами системи мiсцевого самоврядування, передбачають фактично правове утвердження демократичних iнституцiй мiсцевого самоврядування як єдиних, визнаних у рамках певного правового поля, механiзмiв здiйснення ефективного (належного) самоврядування. У державi i дотепер не затверджено цiлiсної концепцiї реформування мiсцевого самоврядування в Українi. Ґрунтуючись на оцiнцi дiючих моделей мiсцевого самоврядування, слiд завершити вироблення та законодавчо прийняти нацiональну полiтику й мiсцеву стратегiю сталого розвитку мiсцевого самоврядування для приведення його у вiдповiднiсть з європейськими нормами мiсцевого розвитку та врядування.
Реформа мiсцевого самоврядування – це процес суспiльних змiн, якi вiдбуваються у сферi функцiонування iнституцiй мiсцевого самоврядування за посередництвом правових норм. Комплексне здiйснення реформи мiсцевого самоврядування дає шанс створити необхiднi умови для динамiчного, збалансованого розвитку в Українi територiй, усунення основних регiональних диспропорцiй, повернутися до реального мiсцевого самоврядування.
Перегляд Конституцiї, iнших вiдповiдних правових актiв, прийняття нових має узгоджуватися з положеннями мiжнародних документiв у цiй сферi, є нормативними рамками, якi визначають особливостi полiтичного та соцiального функцiонування територiальних громад, iнших суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування, що може стати одним зi шляхiв вирiшення наявних проблем у сферi мунiципальних вiдносин.
Слiд дотримуватися конституцiйної конструкцiї, на якiй ґрунтуватимуться всi iншi законодавчi розроблення i напрацювання щодо сутностi i форм мiсцевого самоврядування та будуватиметься модель реформування функцiонування системи мiсцевого самоврядування в Українi. Важливим засобом формування та планомiрного запровадження у нацiональне правове поле цiлiсної концепцiї реформування локальної демократiї має стати розроблення Нацiональної Стратегiї (Дорожньої карти) реформування мiсцевого самоврядування в Українi, яка повинна мiстити чiткi приписи, що визначатимуть головнi напрями розвитку системи законодавства, заходи щодо його вдосконалення, усунення правових колiзiй, пробiлiв у правовому регулюваннi вiдносин у галузi мунiципального права.
Вiдтак, мунiципальна реформа як надзвичайно складний, наукомiсткий процес має бути бiльш детально регламентована. При здiйсненнi цього процесу необхiдно застосовувати правовi норми, що потребує прийняття нових нормативно-правових актiв, внесення вiдповiдних змiн до iснуючих, скасування певних положень з урахуванням вiдповiдного досвiду зарубiжних країн.
Система мунiципальної реформи повинна будуватися на таких засадах: єдинi, чiткi, зрозумiлi i справедливi правила вiдносин мiж органами влади та громадянами; невiдворотнiсть дiї норм закону для всiх суб’єктiв системи мiсцевого самоврядування; залучення громадськостi до прийняття владних рiшень; удосконалення юридичних гарантiй реалiзацiй правових норм; реальна пiдзвiтнiсть i пiдконтрольнiсть мунiципальної влади громадянам через оприлюднення прийнятих актiв, якi мiстять правовi норми; упровадження принципiв прозоростi та неупередженостi в застосуваннi правових норм; формування єдиного кодифiкованого акта – Муніципального кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Проблемы теории государства и права : учеб. / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2003. – 576 с.
2. Авдеенкова М. П. Конституционное право в Российской Федерации : курс лекций : в 9 т. Основы теории конституционного права / М. П. Авдеенкова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Изд-во «Весь мир», 2005. – . –
Т. 1. – 2005. – 384 с.
3. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / Антоненко В. О., Баймуратов М. О., Батанов О. В. та ін. ; за ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. – К. : Атіка, 2007. – 864 с.
4. Александров Н. Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений / Н. Г. Александров // Ученые записки ВИЮН. – М. : Изд-во М-ва юстиции СССР, 1947. – Вып. VI. – С. 60–83.
5. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1971. – 223 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – . –
Т. 1. – 1981. – 361 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1982. – . –
Т. 2. – 1982. – 360 с.
8. Алексіс де Токвіль. Про демократію в Америці : пер. з фрац. Г. Філіпчука, М. Максименка. ; передмова Андре Жардена / Алексіс де Токвіль. – К. : Видав. дім «Всесвіт», 1999. – 590 с.
9. Андресюк Б. Деякі питання місцевого самоврядування в Україні та їх законодавче забезпечення / Б. Андресюк // Вісник програми сприяння парламентові України. – 1999. – № 6 (41). – С. 3–6.
10. Арташес Г. Некоторые теоретические предпосылки и проблемы организации местного самоуправления в посттоталитарном обществе / Г. Арташес / Центр исследования проблем самоуправления. – Клайпеда,
1992. – 87 с.
11. Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави та права / В. Д. Бабкін // Проблеми філософії права. – 2003. – .–
Т. 1. – 2003. – С. 56–61.
12. Баймуратов М. А. Публичная самоуправленческая (муниципальная) власть и гражданское общество: проблемы взаимосвязи и взаимозависимости / М. А. Баймуратов // Право и политика. – 2004. – № 3. – С. 82–87.
13. Баймуратов М. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов / М. Баймуратов // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 95–100.
14. Бакуменко В. Д. Реформи державного управління: співвідношення понять / В. Д. Бакуменко, С. О. Кравченко // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид.-поліграф. центр Акад. муніципального управління, 2009. – 379 с.
15. Барабашев Г. В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания) / Барабашев Г. В. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1971. – 280 с.
16. Барабашев Г. В. Идеалы самоуправления и российская действительность / Г. В. Барабашев // Государство и право. – 1996. – № 11. – С. 137–145.
17. Баранчиков В. А. Муниципальное право : учеб. для студ. вузов / Баранчиков В. А. – М. : ЮНИТИ-Дана, 2000. – 383 с.
18. Барський В. Р. Нормотворчість представницьких органів місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. Р. Барський. – О., 2006. – 18 с.
19. Батанов О. В. Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О. В. Батанов. – К., 2000. – 25 с.
20. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні : [моногр.] / Батанов О. В. / за заг. ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 512 с.
21. Батанов О. В. Муніципальне право зарубіжних країн : навч. посіб. : у 2 ч. ; за заг. ред. проф. П. Ф. Мартиненка. – К. : Знання України, 2005. – (Серія «Інноваційні освітні технології у муніципальному праві»). – Ч. 1 / О. В. Батанов, В. М. Кампо. – 2005. – 148 с.
22. Батанов А. В. Муниципальная власть: понятийная и функциональная характеристика / А. В. Батанов // Политика и общество. – 2007. – № 4. –
С. 17–26.
23. Батанов О. В. Муніципальне право України : підруч. / відп. ред. М. О. Баймуратов / Батанов О. В. – Х. : Одісей, 2008. – 528 с. – Серія: «Інноваційні освітні технології у муніципальному праві».
24. Батанов О. В. Муніципальне право як галузі національного права України: поняття та предмет правового регулювання / О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С. 83–89.
25. Батанов О. В. Муніципалізм як категорія сучасного муніципального права: постановка проблеми / О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 102–108.
26. Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики : [моногр.] / О. В. Батанов / відп. ред. М. О. Баймуратов. – К. : Юрид. думка, 2010. – 656 с.
27. Бачинін В. А. Філософія права : підруч. для юрид. спец. вищ. навч. закл. освіти / В. А. Бачинін, М. І. Панов. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2002. – 472 с.
28. Бачинін В. Філософія права : словник / Бачинін В., Журавський В., Панов М. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 408 с.
29. Біленчук П. Д. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право) : [навч. посіб.] / Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. – К. : Атіка, 2000. – 304 с.
30. Бобровник С. В. Нормативно-правовий акт / С. В. Бобровник, В. П. Нагребельний // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2001. – . –
Т. 3 : К–М. – 2001. – 792 с.
31. Боклет Райнгольд. Комунальні рівні в Баварії, комунальний устрій та вибори / Боклет Райнгольд // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1995. – Вип. 1. – С. 156–157.
32. Болдирєв С. В. Організаційно-правові питання місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / С. В. Болдирєв. – Х., 2003. – 19 с.
33. Бондарь Н. С. Местное сам