ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КРАВЧУК ГЕННАДІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 347.734

ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Савченко Леся Анатоліївна

Київ - 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1 СУДОВА ВЛАДА ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ЩО ПОТРЕБУЄ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ……………………………....
11
1.1 Фінансова незалежність судової влади як складова її незалежності у системі державної влади ………………………………………………………...
11
1.2 Принципи фінансування судової влади…………………………………….. 34
1.3 Особливості нормативно-правового регулювання фінансування судової влади……………………………………………………………………………..
56
Висновки до розділу 1…………………………………………………………… 74
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ 79
2.1 Головні розпорядники бюджетних коштів………………………………….. 79
2.2 Порядок фінансування судової влади….....………………………………….. 94
2.3 Структура видатків на судову владу………….……………………………... 113
Висновки до розділу 2…………………………………………………………… 137
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ…………
144
3.1 Зарубіжний досвід фінансування судової влади…………………………….. 144
3.2 Реформування судової влади як шлях до підвищення ефективності її фінансування……………………………………………………………………..
155
Висновки до розділу 3…………………………………………………………… 167
ВИСНОВКИ……………………………………………………….......................... 170
ДОДАТКИ ……………………………..………………………………………... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………….. 191

ВСТУП
Актуальність теми. В Україні, державі із потужним демократичним потенціалом, продовжуються перетворення в усіх сферах життя. Вона заявила про євроінтеграційні наміри й орієнтується у своєму розвитку на міжнародні стандарти державного будівництва. Запорукою сприйняття її як правової демократичної держави є повага свободи й недоторканості людини, здійснення правосуддя відповідно до конституційних вимог. Цього неможливо досягти без зміцнення фінансової основи судової влади.
Суд, завдяки практичній реалізації системи стримувань і противаг, поступово набуває впливовості, визнання в суспільстві, але, на жаль, не фінансової самостійності. Причинами гальмування судово-правової реформи, спрямованої на створення незалежної судової влади, її деідеологізацію й гуманізацію, забезпечення необмеженого права людини й громадянина на справедливий судовий захист, є насамперед: відсутність необхідних економічних і соціальних умов, нерозуміння важливості фінансового чинника у розвитку судової влади. У частині 1 статті 130 Конституції України записано, що держава бере на себе обов’язок щодо фінансового забезпечення судової влади, створення комплексу умов, які сприятимуть виконанню судовими органами своїх функцій, тобто, йдеться про фінансові, матеріальні й організаційні аспекти забезпечення незалежності судів і суддів, що випливають з їхнього статусу. Не потребує доведення твердження про те, що незалежність судової влади є умовою реалізації її реалізацій та однією із підвалин правової держави. Однак саме завдяки фінансовому, матеріально-технічному забезпеченню судів органи виконавчої та законодавчої влади отримують можливість впливати на процес здійснення правосуддя.
Визначальною складовою незалежності судової влади є фінансова незалежність. Однак уже багато років поспіль запити щодо її фінансових потреб Верховною Радою України задовольняються лише частково: у 2002 р. суди були недофінансовані на 46,5 %; у 2003 р. було виділено менше ніж половину від необхідної суми; у 2004 р. – 47 % від потреби; на 2005 р. планувалося лише 42 % необхідних коштів; видатки на правосуддя у бюджеті 2006 року становили 59,7 % від реальних потреб; видатки у 2008 році пропонувалося задовольнити на 47%; у 2009 році судові органи отримали трохи більше половини від потреби. Обсяг видатків для утримання судів та установ державної судової адміністрації на 2010 рік становив лише 22,1%. У зверненні Голови Державної судової адміністрації України до органів законодавчої та виконавчої влади з проханням про збільшення фінансування судів та установ судової системи у 2011 році йшлося про необхідність урахування в проекті бюджету на 2011 рік видатків у сумі 9850,7 млн. грн., у тому числі поточних видатків – 7207,4 млн. грн. та капітальних видатків – 2690,4 млн. грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» на утримання судів та установ державної судової адміністрації передбачено видатки у сумі лише 2384896,7 тис. грн., тобто лише 24,2 % від потреби. Конституційна норма щодо повного фінансового забезпечення судової влади не виконується через недосконалість механізму її фінансування та його правового регулювання. Розв’язання проблеми покращення фінансового забезпечення судової влади, формування належної правової бази фінансування, що задовольнятиме її потреби в умовах розвитку Української держави, зумовлюють необхідність комплексного наукового аналізу цього напряму.
Відносини у сфері фінансування судової влади регулюються нормами фінансового права, вагомий внесок у становлення та розвиток якого внесли вітчизняні й зарубіжні вчені: Є.О. Алісов, Л.К. Воронова, О.М. Горбунова, О.Ю. Грачова, М.В. Карасьова, М.П. Кучерявенко, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківський, Л.А. Савченко, Н.І. Хімічева, Н.Я. Якимчук та інші. Окремі проблеми фінансування бюджетних інституцій або видів діяльності на початку ХХІ століття вивчалися такими вченими-юристами, як А.М. Цвєтков, А.Г. Чубенко, М.В. Глух, Л.М. Чуприна, А.М. Хливнюк та іншими. Але до цього часу відсутнє комплексне наукове дослідження правових основ фінансування судової влади в Україні, хоча висвітлення окремих аспектів цієї проблеми здійснювалося в наукових статтях юристів та економістів. Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений нагальною потребою з’ясування проблем фінансування судової влади задля створення відповідної правової бази, яка б сприяла повному, своєчасному виділенню фінансових ресурсів на її потреби та раціональному й ефективному їх розподілу й використанню.
Наукове й практичне значення проблеми, відсутність комплексного її аналізу у вітчизняному науковому дискурсі зумовили вибір теми дисертації, дозволили сформулювати мету й завдання, визначити аспекти дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження обрано з урахуванням положень концептуальних і програмних документів, які завдання реформування судової влади визначають як нагальні й першочергові: Програми інтеграції України до Європейського Союзу (затвердженої Указом Президента України від 14.09.2000), Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006), Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (затвердженого Указом Президента України від 12.01.2011), у яких ідеться про фінансування судів, оплату праці та соціально-побутове забезпечення суддів і працівників апарату судів.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Київського міжнародного університету 24 травня 2008 р. (протокол № 10). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету “Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти” (державний реєстраційний номер 0104U003159), у розробці якої дисертант брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних джерел, чинних нормативно-правових актів, міжнародно-правових документів, практики фінансового забезпечення судової влади в Україні розкрити особливості її фінансування та сформулювати теоретичні висновки й пропозиції щодо вдосконалення його правового регулювання.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження:
– визначити місце судової влади в системі державної влади з огляду на особливості її фінансування;
– з’ясувати сутність фінансової незалежності судової влади;
– сформулювати принципи фінансування судової влади;
– дослідити особливості правової регламентації процесу фінансування судової влади;
– окреслити коло головних розпорядників бюджетних коштів у процесі фінансування судової влади, охарактеризувати їхні функції;
– проаналізувати механізм фінансування судової влади та визначити шляхи його удосконалення в умовах судової реформи;
– охарактеризувати обсяги, динаміку й структуру видатків на судову владу;
– розглянути зарубіжний досвід у сфері фінансового забезпечення судової влади;
– розробити Концепцію Закону України «Про фінансування судової влади» та пропозиції щодо вдосконалення законодавства, пов’язаного з фінансуванням судів в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі фінансування судової влади в Україні.
Предмет дослідження – правові основи фінансування судової влади в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, що обрані з урахуванням мети роботи. Історико-правовий підхід використаний у процесі вивчення трансформації судової системи у судову владу як за часів незалежності України, так і в попередній історичний період (підрозділ 1.1). Метод системно-структурного аналізу застосовувався для загальної характеристики судової влади як суб’єкта фінансових правовідносин, визначення місця її фінансової незалежності у структурі незалежності в системі державної влади (підрозділ 1.1). Важливе місце у здійсненні наукового дослідження відведено методу моделювання, який дозволив сформулювати й уточнити дефініції деяких понять (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Метод тлумачення використовувався для з’ясування змісту законодавчих та інших правових норм у сфері регулювання процесу фінансування судової влади (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою статистичного методу досліджено фактичні показники фінансування судової влади, обсяги, динаміку й структуру видатків на судову владу у різні періоди (підрозділи 2.2, 2.3). Системно-функціональний аналіз дав можливість охарактеризувати механізм фінансування судової влади як цілісну систему та його складові, визначити шляхи його удосконалення в контексті судової реформи (підрозділ 1.3, 3.2). Формально-догматичний метод застосовувався при аналізі відповідних повноважень головних розпорядників бюджетних коштів у процесі фінансового забезпечення судової влади (підрозділ 2.1). За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано зарубіжне законодавство й передовий досвід з питань організації фінансування судових органів та запропоновано його запровадження в Україні (підрозділ 3.1). Метод опитування застосовувався при проведенні анкетування та опрацюванні його результатів (підрозділ 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правових основ фінансування судової влади, у якому обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій.
У рамках здійсненого дослідження одержано результати, які представляють наукову новизну, зокрема:
уперше:
– визначено місце судової влади в системі державної влади з огляду на особливості фінансування, специфіку нормативно-правового регулювання цього процесу, вказано на відсутність систематизації норм, неповноту охоплення усіх важливих етапів, наявність законодавчих прогалин і необхідність прийняття окремого закону (Закону України «Про фінансування судової влади»), який би усував усі ці недоліки, розроблено його Концепцію;
– поглиблено проаналізовано причини фінансової несамостійності судових органів, як-то: 1) недостатня правова урегульованість механізму фінансового забезпечення діяльності судових органів; 2) нерозуміння сутності фінансової незалежності судової влади; 3) надмірна концентрація владних повноважень у органів виконавчої і законодавчої влади в частині забезпечення фінансування судової влади;
– дається авторське тлумачення поняття «фінансова незалежність судової влади» з урахуванням ролі судових органів у бюджетному процесі щодо фінансування судової влади;
– сформульовано й обґрунтовано принципи фінансування судової влади (державного бюджетування; повноти фінансування; своєчасності фінансування; рівномірності виділення державних асигнувань протягом фінансового року; прямого фінансування й самостійності витрачання розпорядниками бюджетних коштів, призначених на фінансування судової влади, з обов’язковим дотриманням вимог бюджетного законодавства та затверджених кошторисів; захищеності бюджетних призначень на вказану сферу), виконання яких повинно сприяти забезпеченню її фінансових потреб у повному обсязі відповідно до вимог Конституції України та міжнародних стандартів;
удосконалено:
– аргументування необхідності подальшого розвитку й поліпшення законодавчого регулювання у сфері фінансового забезпечення судової влади, оскільки серед негативних факторів автором називаються відсутність нормативних положень про відповідальність за невиконання владних приписів щодо фінансування судової влади, перенесення питання матеріальної автономності судів із соціально-економічної в соціально-політичну сферу;
– узагальнення підходів організаційно-правового характеру до покращення системи бюджетного фінансування судової влади, які насамперед пов’язуються із положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
дістало подальшого розвитку:
– концептуальний підхід до фінансового забезпечення судової влади у напрямі гарантування її незалежності в системі державної влади, зокрема доцільність повернення до питання про особливий порядок її фінансування, який передбачатиме посилення участі головних розпорядників бюджетних коштів у формуванні проекту Державного бюджету України;
– обґрунтування структури видатків на судову владу для забезпечення здійснення правосуддя відповідно до законодавства та щорічного збільшення обсягів видатків на вказану сферу, особливо видатків розвитку, що стане запорукою її реформування й удосконалення та відповідності міжнародним тенденціям поступального розвитку;
– теза про необхідність перегляду, з урахуванням зарубіжного досвіду та практики судочинства, критеріїв для розробки економічно виважених і виправданих нормативів фінансового забезпечення судових органів й визначення на їхній основі реальних потреб кожного органу судової влади у фінансових ресурсах;
– характеристика основних напрямів реформування судової влади як передумови підвищення ефективності її фінансування, серед яких, насамперед, удосконалення механізму виділення бюджетних коштів судовим органам, рівномірний їх розподіл протягом фінансового року, удосконалення структури суддівської винагороди;
– обґрунтування необхідності внесення змін і доповнень до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження сприяє поглибленню й систематизації знань щодо правової регламентації фінансування судової влади та її удосконаленню. Отримані результати та сформульовані пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – мають стати основою для подальшого вивчення аналізованої проблеми, удосконалення механізму фінансування судової влади (акт впровадження №191-11/ 05-09 від 11.05.2009);
– у сфері правотворчості – зокрема, у законотворчій діяльності, при підготовці законопроекту «Про фінансування судової влади»;
– у навчальному процесі – під час викладання дисципліни „Фінансове право”, підготовки підручників і навчальних посібників, курсів лекцій із зазначеного предмета (акт впровадження №010 від 06.06.2011).
– у правозастосовній діяльності – для подальшого удосконалення діяльності суб’єктів, які беруть участь у процесі фінансування судової влади.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано і обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Київського міжнародного університету. Окремі положення роботи оприлюднені автором на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської області, 27 – 31 січня 2009 р.); «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 20 – 21 лютого 2010 р.); «Сучасна юридична наука і правозастосування» (м. Саратов, Російська Федерація, 3 – 4 червня 2010 р.); «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 19 – 20 березня 2011 р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 4 – 5 березня 2011 р.); «Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.); «Становлення господарської юрисдикції в Україні – 20 років досвіду роботи. Проблеми і перспективи» (м. Одеса, 24 – 26 травня 2011 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одинадцять наукових праць, п’ять з яких – наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку ВАК України, шість – тези доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлюється поставленою метою та сформульованими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок, з них: 177 – основний текст, 25 – список використаних джерел (244 найменування), 13 – додатки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, що включало системний аналіз нормативно-правових актів у сфері фінансування судової влади, наукових досліджень, дотичних до проблеми, що розглядалася, а також ознайомлення із сучасною вітчизняною практикою організації фінансування судової влади, зроблено певні теоретичні узагальнення й запропоновано доповнення до нормативно-правових актів з метою вдосконалення правових основ фінансування судової влади:
1. Попри значущість судової влади, її особливий статус у системі державної влади, вона й досі залишається найменш захищеною і самостійною. Певною мірою таку залежність судової влади можна пояснити об’єктивною взаємопов’язаністю усіх складових державного механізму. Особливо несамостійною судова влада є в плані фінансового забезпечення. Надмірна концентрація владних повноважень у частині забезпечення фінансування судових органів у виконавчої влади, недостатня правова урегульованість механізму їх фінансового забезпечення, загалом фінансова несамостійність гальмують розвиток судової влади. З огляду на це висловлюється думка щодо необхідності мінімізації впливу виконавчої й законодавчої влади на судову, насамперед через особливий порядок її фінансування.
2. Одним із пояснень повільного досягнення самостійності судової влади, її реальної незалежності й автономності можна вважати термінологічну невизначеність основних понять, як-то: «незалежність судової влади», або «самостійність судової влади», та «фінансова незалежність судової влади». Використовуючи стосовно судів термін «самостійність», а стосовно суддів – «незалежність» (хоча в більшості випадків ці терміни вживаються як синонімічні і взаємозамінні), науковці не розкривають чітко їхню сутність. Поняття самостійності органів судової влади, зміст принципу незалежності суддів не тлумачаться ні в Конституції України, ні в інших нормативно-правових актах про судову владу. Відсутність чіткого визначення на законодавчому рівні поняття незалежності судової влади не сприяє укріпленню її позицій у системі розподілу влад, а відповідно й належному фінансуванню. Важливою складовою незалежності судової влади, особливо в нинішніх економічних умовах, є її фінансова незалежність, яку, на основі узагальнення підходів до тлумачення цього поняття стосовно інших суб’єктів фінансових правовідносин, пропонуємо визначати як самостійний вибір судовою владою у рамках бюджетного процесу системи формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання своїх завдань та функцій.
3. У контексті реалізації євроінтеграційних намірів України важливим бачиться забезпечення гарантій незалежності судової влади, насамперед фінансової. Однією із них вважаємо чітке й непорушне дотримання вироблених практикою, підтверджених науковими дослідженнями й закріплених низкою нормативно-правових актів засад фінансування судової влади, які нині поки що не виконуються в повному обсязі. Серед причин можна назвати як нечітке формулювання цих принципів, так і відсутність інструментів контролю їх виконання. Аналіз нормативно-правових актів дав підстави сформулювати такі принципи фінансування судової влади в Україні: 1) державного бюджетування, який полягає у тому, що утримання судів, Державної судової адміністрації України та її територіальних органів здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; 2) повноти фінансування, що означає визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, який забезпечує повне й незалежне здійснення правосуддя відповідно до закону; 3) своєчасності фінансування, тобто повне й своєчасне виділення й передачу розпорядникам коштів, призначених відповідно до Закону про Державний бюджет України на фінансування судової влади; 4) рівномірності виділення державних асигнувань протягом фінансового року, що передбачає надходження коштів судовим органам щомісячно рівними частинами в розмірі однієї дванадцятої суми, передбаченої на їх утримання Законом про Державний бюджет України на поточний фінансовий рік; 5) прямого фінансування й самостійності витрачання розпорядниками бюджетних коштів, виділених на фінансування судової влади, з обов’язковим дотриманням вимог бюджетного законодавства та затверджених кошторисів; 6) захищеності бюджетних призначень на вказану сферу, означає, що обсяг видатків Державного бюджету України не може змінюватися при скороченні затверджених бюджетних призначень.
4. Обмеженість фінансових і матеріальних ресурсів держави зумовлює необхідність виваженості у виробленні заходів, спрямованих на їх раціональне й ощадливе витрачання. Тому держава постійно впливає на відносини із розподілу й перерозподілу національного доходу за допомогою правових засобів. Сформувалася така система правового регулювання й щодо фінансування судової влади. Вона традиційно включає закони та підзаконні нормативні акти. Погоджуємося з думкою про те, що вищий статус нормативно-правового акта, яким регламентується певний аспект діяльності суду, забезпечує надійніші гарантії самостійності судової влади. За своїм значенням і силою впливу до законів можуть бути прирівняні рішення Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України та й самі факти звертання до аналізу проблем, що виникали у практичній діяльності судових органів, можна розглядати як свідчення усвідомлення важливості фінансової незалежності судової влади. Певні питання діяльності судової влади, зокрема її фінансового забезпечення, регулюються й Указами Президента України та фінансово-правовими актами Кабінету Міністрів України. Однак більшість нормативно-правових актів не містить чітких норм щодо її фінансування, лише побіжно зачіпають окремі аспекти формування структури видатків. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» на новому етапі реформування здійснення правосуддя в Україні став концентрованим вираженням державної політики в сфері фінансування судової влади, розвинув конституційні норми про необхідність достатнього її фінансування як пріоритету демократичної держави, але й він потребує удосконалення, зокрема його слід доповнити нормою, яка гарантуватиме повне та своєчасне фінансування судової влади.
Для посилення гарантій удосконалення фінансування судової влади як такої, що посідає особливе місце в системі розподілу влад, позицію й підходи держави до розв’язання питань фінансового забезпечення судових органів, пропонується закріпити на рівні спеціального закону, наприклад «Про фінансування судової влади».
5. Важливе значення у процесі фінансування судової влади має визначення кола головних розпорядників бюджетних коштів та їхніх функцій. У радянські часи самі суди вели цей напрям своєї діяльності. Пізніше Міністерство юстиції з його територіальними управліннями стало посередником між судовими органами й Державним бюджетом України у фінансовому забезпеченні судів загальної юрисдикції. Законом України «Про судоустрій України» (2002 р.) було передбачено створення Державної судової адміністрації України, центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, на яку покладалося організаційне забезпечення судів, відповідно тоді функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України здійснювали: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Державна судова адміністрація України. Однак суддівською спільнотою, науковцями продовжувалася робота щодо пошуку більш оптимальної організації фінансового забезпечення судових органів з огляду на сучасні реалії й постійні зміни в економічній сфері. Саме в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (2010 р.) результати таких пошуків оформилися у формулювання про те, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: суди загальної юрисдикції; Конституційний Суд України; Державна судова адміністрація України. Кожен суд загальної юрисдикції, відповідно до нового Закону, ставав головним розпорядником бюджетних коштів, що унеможливлювало втручання в діяльність судів при виділенні бюджетних коштів та їх використанні. Однак наявність такої норми створила багато проблем. Пізніше до нього були внесені зміни: у ч.2 статті 142 в редакції від 23.12.2010 названо таких головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Державна судова адміністрація України. Відповідно новою редакцією Бюджетного кодексу України (від 08.07.2010) розширено функції головних розпорядників бюджетних коштів: у попередньому Кодексі їх наводилося шість, у новому – уже одинадцять, причому, деякі також набувають нового змісту. Більше уваги приділяється бюджетно-програмному фінансуванню. На думку автора, функцію забезпечення доступності інформації про бюджет недоцільно покладати на головних розпорядників бюджетних коштів, що виділяються на фінансування судової влади, оскільки це відволікатиме їх від виконання більш важливих завдань.
6. Законодавством України створено основи для особливого порядку виділення й перерахування судовим органам бюджетних коштів, однак його формування досі не завершене, що є однією із причин недостатньо ефективного фінансування судової влади. Вдосконалення механізму фінансування судової влади передбачає: надання представникам судової влади більших можливостей впливу на процес формування видаткової частини Державного бюджету України; встановлення реальних нормативів для розраховування потреб судів; підвищення рівня контролю Державної судової адміністрації України та органів судового самоврядування за використанням бюджетних коштів, виділених на фінансування судової влади. Бюджетним кодексом України не враховуються вимоги щодо забезпечення незалежності судової влади і її особливий статус, зокрема він не містить норми щодо захищеності видатків на фінансування судових органів. Актуальним є повернення до питання про особливий порядок фінансування судової влади: своєчасності виділення коштів (щомісяця до встановленої граничної дати, наприклад, до 10 числа поточного місяця), рівномірності виділення протягом фінансового року, участі представників судової влади у роботі над проектом Державного бюджету України тощо, оскільки підстави до цього дають конституційні вимоги про забезпечення фінансування судової влади.
7. Бюджетні кошти розподіляються державою з урахуванням пріоритетів, на підставі результатів аналізу соціальної й економічної ефективності діяльності державних органів у найближчому минулому періоді і з прогнозними показниками на наступний за плановим рік. Такі підходи забезпечують послідовність і наступність фінансової політики держави, однак передбачають внесення змін і до процесу роботи над кошторисами судових органів, масштабнішого й перспективного мислення керівників установ, які працюють над цим фінансовим документом.
8. Незадовільний обсяг і стан фінансування судової влади протягом останніх років пов’язується з: дефіцитом Державного бюджету України; недосконалістю нормативних положень щодо фінансування судової влади; недооцінюванням суспільством ролі й значення судових органів. Хоча обсяги фінансування судової влади номінально з кожним роком зростають, однак це не свідчить про покращення ситуації у зв’язку із збільшенням кількості судів, розширенням їхньої штатної структури; зростанням вартості витратних матеріалів, транспортних послуг, зростанням тарифів за послуги зв’язку, інфляційними процесами. Потребує коригування й зміна структури бюджету судової влади у бік збільшення коштів на капітальні видатки. Вважаємо, що потребують доопрацювання й підходи до оплати праці суддів – необхідно усунути так зване «зрівнювання» в оплаті та ввести доплату залежно від обсягу виконуваної роботи (кількості розглянутих справ), повернути надбавку за кваліфікаційний клас, за почесне звання «Заслужений юрист України», доплату за виконання особливо важливої роботи, що сприятиме більш професійному підходу до виконання посадових обов’язків. Реалії життя вимагають не лише фінансування в повному обсязі, а й щорічне збільшення видатків на судову владу, що стане запорукою її удосконалення, відповідності міжнародним тенденціям поступального розвитку.
9. Узагальнення зарубіжного досвіду фінансового забезпечення судової влади за умови критичного осмислення, сприятиме оптимізації розвитку вітчизняної судової системи. Серед новацій, апробованих у країнах із різними системами судівництва й моделями фінансування, цікавих для розгляду з метою запровадження у вітчизняну практику, слід назвати: збільшення розмірів судових зборів; уніфікацію та спрощення процедур розв’язання судових спорів; розгляд можливості заміни судових процедур альтернативними (медіацією, арбітражем, переговорами тощо); використання елементів методу репрезентативних витрат (що практикується в США) для визначення нормативів фінансування судів, у основі якого об’єктивний, економічний за своєю сутністю фактор – потреби населення певного регіону у послугах судових органів.
10. Удосконалення фінансування судової влади є важливим напрямом судово-правової реформи, що виходить нині в Україні на новий етап. На кожному її етапі спостерігаються й певні досягнення в удосконаленні фінансування й матеріально-технічного забезпечення судових органів: на першому (1992 – 1996 рр.) вагомим здобутком можна вважати прийняття низки актів, зокрема «Концепції судово-правової реформи в Україні», що визначила завдання забезпечення неможливості зменшення бюджету судової влади без згоди її представників; введення додаткової оплати праці за вислугу років та за класні чини; розв’язання житлового питання тощо; Закону України «Про статус суддів» (вiд 15.12.1992 № 2862-XII), яким було встановлено юридичні й матеріальні гарантії незалежності суддів (створення організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальне й соціальне забезпечення суддів, особливий порядок фінансування судів; неможливість скасування чи зниження іншими нормативними актами гарантій незалежності судді). Другий етап (1996 – 2002 рр.) розпочався з прийняттям Конституції України, яка закріпила принцип розподілу влад і в статті 130 – гарантії достатнього фінансування судової влади. Однак реально фінансова незалежність судів була обмеженою, судова гілка влада залежала від виконавчої і законодавчої. З прийняттям Закону України «Про судоустрій України» почався третій етап судової реформи (2002 – 2010 рр.), на якому була зроблена спроба сформулювати засади фінансування, окреслювався порядок фінансування й матеріально-технічного забезпечення судів, соціальний захист суддів і працівників судів; зупинявся законодавець і на статусі й повноваженнях Державної судової адміністрації України. З 2010 року триває четвертий, сучасний етап реформи, важливим завданням якого має стати посилення уваги до фінансування судової влади. Прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який містить низку позитивних новацій (встановлення розмірів заробітної плати суддям на рівні закону й упорядкування структури заробітної плати, віднесення бюджетних призначень на утримання судів до захищених статей видатків Державного бюджету), не розв’язало у повному обсязі завдання фінансування судової влади, що спонукало автора до розробки Концепції Закону України «Про фінансування судової влади», запропоновано зміст основних статей законопроекту.
11. Для забезпечення більш ефективного правового регулювання процесу фінансування судової влади необхідно внести зміни й доповнення до чинних нормативно-правових актів, а саме:
– Закону України «Про судоустрій і статус суддів» − статтю 142 «Засади фінансування судів» доповнити частиною 4 такого формулювання: «Фінансування судів України здійснюється щомісячно рівними частинами в розмірі однієї дванадцятої суми, передбаченої на їх утримання Законом про Державний бюджет України на поточний фінансовий рік»; у зв’язку з цим частини 4, 5, 6 стануть відповідно частинами 5, 6, 7; статтю 143 «Порядок фінансування судів» доповнити частиною 2 такого змісту: «Граничною датою щомісячного перераховування видатків на утримання судів органами Державної казначейської служби України на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів, що виділяються на фінансування судової влади, є 10 число кожного місяця»);
– Бюджетного кодексу України − пункт 1 частини 2 статті 22 «Розпорядники бюджетних коштів» доповнити такими словами: «Державна судова адміністрація України»; із частини 5 статті 22 «Розпорядники бюджетних коштів» виключити абзац 11: «забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу»; частину 2 статті 55 «Захищені видатки бюджету» доповнити абзацом 14 – «утримання судів».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимова Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы / Е. Б. Абросимова – М . : Ин-т права и публ. политики, 2002. – 160 с.
2. Алисов Е. А. Финансовое право Украины: Учебное пособие / Е. А. Алисов – Х. : фирма «Эспада», 2000. – 288 с.
3. Арістотель. Політика / Арістотель; [пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка]. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
4. Бабенко К. А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми його реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / К. А. Бабенко. – К., 2004. – 17 с.
5. Бадахов Н. Організація роботи судів: проблеми сьогодення / Н. Бадахов // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (12) . – 2009. – С. 41 – 44.
6. Балабан В. Проблемні питання у формуванні системи судової влади в Україні / В. Балабан // Вісник Державної судової адміністрації України. – №3 (4) . – 2007. – С. 41 – 43.
7. Балаклицький І. Без належного фінансування суди можуть зупинити роботу / І. Балаклицький // Вісник Державної судової адміністрації України. – №2. – 2009. – С. 2 – 9.
8. Балаклицький І. Заради самостійності судів і незалежності суддів / І.Балаклицький // Вісник Державної судової адміністрації України. – №2 (7) . – 2008. – С. 2 – 9.
9. Балаклицький І. Недофінансування судів – загроза їх незалежності // І. Балаклицький / Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (4) . – 2007. – С. 6 – 11.
10. Балаклицький І. Необхідність реформування судової системи потребує й реального фінансового забезпечення / І. Балаклицький // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 4 (9) . – 2008. – С. 2 – 10.
11. Балаклицький І. Потрібен окремий закон про Державну судову адміністрацію України / І. Балаклицький // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (10) . – 2009. – С. 2 – 4.
12. Балаклицький І. Працювати ефективніше, запозичуючи краще у колег / Балаклицький І. // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 4 (13). – 2009. – С. 2– 4.
13. Балаклицький І. Судочинство: проблеми залишаються / І. Балаклицький // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (12) . – 2009. – С. 2– 4.
14. Баренбойм П. М. Божественная природа судебной власти / П. М. Баренбойм // Российская юстиция.– 1996. – № 1. – С. 21–23.
15. Безнасюк А. С., Рустамов Х. У. Судебная власть : Учебник для вузов / А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 455 с.
16. Бєляєв В. В. Бюджет як відображення фінансово-економічних проблем регіонів країни: теоретико-аналітичні аспекти / В. В. Бєляєв // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку) : Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції 20 –22 грудня 2001 р. – Ірпінь, 2002. – С. 22–24.
17. Бойко В. Ф. Питання адміністрування в судовій системі / В. Ф. Бойко // Вісник Центру суддівських студій – 2009. – №12 – С. 16–17.
18. Бондаренко І. Механізм правового регулювання фінансових відносин / І. Бондаренко // Право України. – 2006. – № 5 – С. 74 –77.
19. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах / І. Бондаренко // Право України. – 2002. – № 8 – С. 37– 41.
20. Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад / І. Бородін // Право України. – 2002. – № 10 – С. 11–14.
21. Боровский М. В. Суды общей юрисдикции в Российской Федерации: проблемы и перспективы / М. В. Боровський – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.cfin.ru
22. Брейер С. Независимость судебной власти в США / С. Брейер – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : justice-chife.ucoz.ru/news/2009-07-09-9
23. Бринцев В. Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні (нормативна база, проблеми та шляхи їх вирішення) / В. Д. Бринцев – К. : «Юстініан», 2003. – 400 с.
24. Бринцев В. Д. Судебная власть (Правосудие): Пути реформирования в Украине // В. Д. Бринцев – Харьков, 1998 – С. 25 – 26.
25. Бровко Т. Результати діяльності територіальних управлінь Державної судової адміністрації України з питань організаційного забезпечення загальних місцевих судів (Підсумки роботи за 9 місяців 2009 року) / Т. Бровко // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 4 (13). – 2009. – С. 18 – 25.
26. Бульба О. Досвід реалізації принципу поділу влади у державах-учасницях СНД та його значення для України // О. Бульба / Юридична Україна. – 2008. – № 4 – С. 9 – 14.
27. Бутурлакіна Т. О., Оленчин В. В. Проблеми зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування / Т. О. Бутурлакіна, В. В. Оленчин – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua
28. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.
29. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР) – 2010 – N 50–51– Ст. 572.
30. Відбулося засідання робочої групи з фінансування судів // 17 листопада 2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua
31. Владимиров Д. Еще одна судебная реформа. Судьи хотят сами себе назначать зарплату / Д. Владимиров // Российская газета. – 08.09.2004 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mfit.ru/power/pub_3_137.htm
32. Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. Некоторые вопросы совершенствования правового регулирования финансовых отношений / Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко // Проблемы социалистической законности. – 1986. – № 18. – С. 73 – 77.
33. Воронова Л. К. Фінансове право України : Підручник / Л. К. Воронова – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
34. Гаганова Н. А. Концепция разделения властей и идея субсидиарности // Н. А. Гаганова // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 88 – 91
35. Гайдученко В. Організація управління кадровими ресурсами / В. Гайдученко // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 2 (11) . – 2009. – С. 25 – 36.
36. Гайдученко В. Проблеми кадрового забезпечення судів / В. Гайдученко // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (6) . – 2008. – С. 17 – 36.
37. Глух М. В. Правові основи фінансування комунального господарства: Автореф. … канд. наук, спец.: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет. – Київ, 2008. – 23 с.
38. Городовенко В. Про становлення незалежної судової влади / Городовенко В. // Право України – 2002. – №9 – С.121.
39. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи / Л. Грицаєнко // Право України – 2004. – № 5 – С. 35 – 37.
40. Грошевий Ю. М., Марочкін Є. І. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, Є. І. Марочкін – К.: ІнЮре, 1997. – 22 с.
41. Грудцына Л. Ю. Судебная защита прав и свобод личности: теоретический аспект / Л. Ю. Грудцына // Законодательство и экономика. – 2003. – № 8. – С. 70 – 77.
42. Гузела М. Контроль за законністю дій і рішень органів досудового розслідування як самостійна функція суду / М. Гузела // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2004. – Вип. 39.– С. 443 – 449 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=589
43. Денісова Г. Розвиток міжнародних стандартів незалежності судової влади у європейському праві / Г. Денісова // Юридична Україна – 2008. – № 1 – С. 66 – 72.
44. Державна судова адміністрація України – перший ювілей! // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (4) . – 2007. – С. 2 –3.
45. Дзюба В., Кривенко О. Правовий статус судді віддзеркалює повноваження та значення судової влади в цілому / В. Дзюба, О. Кривенко. // Юридичний журнал. – 2005. – №4. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.justinian.com.ua/article.php?id=1630
46. Довідник судді: законодавчі та відомчі акти з питань організації судочинства / Відповід. ред. В. Т. Маляренко. – К. : Воля, 2003 – С. 701 – 706.
47. Дрейшев В. Б. Законность издания государственных решений / В. Б. Дрейшев // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 1994. – № 6. – С. 76.
48. Дрок Г. Наше першочергове завдання – забезпечення умов для роботи судів загальної юрисдикції / Г. Дрок // Вісник Державної судової адміністрації України. – №3 (8) . – 2008. – С. 35 – 40.
49. ДСА бажає, а Мінфін вирішує // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (10) . – 2009. – С. 45.
50. Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів: Матеріали наук.-практ. семінару, 30-31 березня 2005 р., м. Харків / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Американська асоціація юристів / Правова ініціатива у Центральній Європі та Євразії (ABA/CEELI); Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України / голов. ред. В. В. Сташис. – Х.; К. : ЦНТ «Гопак», 2006. – 170 с.
51. Забезпечення незалежності судової влади у сфері фінансування судів України: законодавство та практика (підсумковий документ за результатами моніторингу проблем фінансування судової влади в Україні) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.helsinki.org.ua/index.php…
52. Зайцев М. Ю.Правові питання фінансування органів внутрішніх справ в умовах ринкової економіки: Автореф. … канд. наук, спец.: 12.00.07 – теорія управління; амін. право і процес; фін. право. – К., 2006 – 19 с.
53. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко – Київ : Юрінком Інтер, 2006.
54. Залежна незалежність, або Як Конституційний Суд опинився у матеріальній залежності від органів виконавчої влади : Розглянуто Колегією Рахункової палати 10.11.2009 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ac-rada.gov.ua›Рахункова палата України›publish/article/16720852
55. Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності судів України / М. Запорожець // Право України – 2004. – № 2 – С. 72 – 75.
56. Зубожіла Феміда : Розглянуто Колегією Рахункової палати 08.09.2009 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ac-rada.gov.ua›Сайт Рахункової палати України›publish/article/164490
57. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. N 146; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 червня 1999 р. N 418/3711 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dinai.com
58. Інформаційно-аналітична довідка за підсумками роботи Державної судової адміністрації у 2007 році // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (6) . – 2008. – С. 33 – 47.
59. Истина и только истина! Пять бесед о судебно-правовой реформе. – М., 1990. – С. 147.
60. Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть : Учебн./ М. В. Карасева – М. : Юристъ, 1999. – 256 с.
61. Клеандров М. И. Судебные системы государств – участников СНГ: законодательное обеспечение / М. И. Клеандров– М. : Юристъ, 2002. – 623 c.
62. Кириченко В. Суди, судові системи і судова влада у країнах Латинської Америки і Карибського басейну / В. Кириченко // Право України. – 2004. – № 1 – С. 154 –157.
63. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України / В. Коваль // Право України – 2003. – № 12 – С. 20 – 24.
64. Колос М. Рішення Конституційного Суду сприятиме активізації судової реформи в Україні / М. Колос – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : admincourt.net
65. Коментар до Закону «Про судоустрій України» / [Волков О. Ф., Захарова О. С., Іртегов В. К. та ін.]; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 462 с.
66. Коментар до Конституції України / В. Б. Авер’янов, В. Ф. Бойко, В. І. Борденюк та ін.; Б. Ф. Опришко та ін. (ред.); Верховна Рада України, Інститут законодавства. – Вид. 2-е, виправл. і доп. – К., 1998. – 412 с.
67. Константий О. Окремі проблеми становлення самостійної судової влади в Україні / О. Константий // Підприємництво, господарство і право. – № 10 (142) – 2007. – С. 33 – 36.
68. Конституційний договір «Про загальні засади організації і функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період прийняття нової Конституції України» від 08.06.95 № 1к/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – N 18. – Ст. 133
69. Конституція України вiд 28.06.96 № 254к / 96-ВР, остання редакцiя вiд 04.02.2011 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua
70. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: схвалено Указом Президента України від 10 травня 2006 року N 361/2006 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua›cgi-bin/laws/main.cgi?…361/2006
71. Концепція судово-правової реформи: Схвалена постановою Верховної Ради України вiд 28.04.1992 № 2296-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992. –N 30. – Ст. 426 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua›cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2296…
72. Коркунов Н. М. Русское государственное право / Н. М. Коркунов – СПб., 1909. – Т.1. – С. 18.
73. Кошти, виділені на правосуддя, використовували не завжди законно : Розглянуто Колегією Рахункової палати 24.02.2009 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ac-rada.gov.ua›Сайт Рахункової палати України›…/article/16724852
74. Кравчук Г. А. Винагорода за професійну діяльність судді як складова соціального захисту / Г. А. Кравчук // Становлення господарської юрисдикції в Україні – 20 років досвіду роботи. Проблеми і перспективи : Матеріали науково-практичної конференції (Одеса, 24 – 26 травня 2011 р.) – Одеса : «Астропринт», 2011. – С. 506 – 508.
75. Кравчук Г. А. Державна судова адміністрація України як один із головних розпорядників бюджетних коштів у фінансуванні судової влади / Г. А. Кравчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – № 9. – 2010. – С. 50 – 61.
76. Кравчук Г. А. Дотримання принципів фінансування судової влади як одна з передумов її незалежності / Г. А. Кравчук // Наше право. – №2. – Ч.2. – 2011. – С. 125–131.
77. Кравчук Г. А. Судова влада в Україні: особливості, функції та фінансова незалежність / Г. А. Кравчук // Вісник господарського судочинства – 2010. – №3. – С. 118 – 126.
78. Кравчук Г. А. Фінансування судової влади: зарубіжний досвід / Г. А. Кравчук // Проблеми державного будівництва в Україні : Матеріали ХVІ Міжнародної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу «Україна в євроінтеграційних процесах» (19 – 20 березня 2011 р., м. Київ). – Вип. 19. – Т 1. – К. : КиМУ, 2011. – С. 121–122.
79. Кравчук Г. А. Фінансування судової влади в Україні: проблеми і завдання / Г. А. Кравчук // Наше право. – №4. –Ч.1. – 2009. – С. 92 – 96.
80. Кравчук Г. А. Фінансування судової влади в Україні та захист прав людини / Г. А. Кравчук // Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення» (8 квітня 2011 р., м. Донецьк). – Донецьк : Сучасний друк, 2011.– С. 143 – 144.
81. Кримінальний процес України / За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків : «Право», 2000. – 496 с.
82. Куйбіда Р. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи : монографія / Р. Куйбіда – К. : Атіка, 2004. – 288 с.
83. Лощихін О. Актуальні питання вдосконалення розбудови судової системи на прикладі Республіки Польща / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 2. – 2008. – С. 23 – 26.
84. Лощихін О. Держава не повною мірою забезпечує виконання положень статті 118 Закону України «Про судоустрій України» щодо фінансування судів / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (10) . – 2009. – С. 27 – 29.
85. Лощихін О. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, пов’язані із фінансовою кризою, та їх вплив на функціонування судової гілки влади / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 4 (9). – 2008. – С. 34 – 35.
86. Лощихін О. Питання правового регулювання соціального захисту та гарантій незалежності суддів, а також працівників апаратів судів / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (6) . – 2008. – С. 15 – 16.
87. Лощихін О. Проблеми фінансового забезпечення судів та установ Державної судової адміністрації України / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 4 (5) . – 2007. – С. 32 – 33.
88. Лощихін О. Судова гілка влади: деякі проблеми фінансово-економічного забезпечення / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 1 (2) . – 2007. – С.19.
89. Лощихін О. Фінансове забезпечення судової влади (Бюджетний запит Державної судової адміністрації України як складова частина проекту Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік») / О. Лощихін // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (8) . – 2008. – С. 6 – 8.
90. Лусегенова З. С. Теоретико-правовые основы судебной власти в Российской Федерации : Автореф. … канд. наук, спец.: 12.00.01 – Теория права и государства ; История права и государства ; История политических и правовых учений / З. С. Лусегенова – Ростов-на-Дону, 2000. –18 с.
91. Максимов В. В. Федеральная целевая программа «Развитие судебной системы России» на 2002–2006 годы // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mfit.ru/pover/pub/_3_113.html
92. Маляренко В. Т., Стефанюк В. С., Омельяненко Г. М. та ін. Коментар до Закону «Про судоустрій України» / В. Т. Маляренко (заг.ред.).– К. : Юрінком Інтер, 2003. — 464 c.
93. Марочкин И. Е. Природа судебной власти / И. Е. Марочкин // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1996. – С.16 – 25.
94. Мартиненко П. Бюджет як чинник судової незалежності. Досвід Конституційного Суду України / П. Мартиненко // Вісник Конституційного Суду України – 1998. – № 5 – 6. – С.81 – 90.
95. Матеріали V з’їзду суддів України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : vkksu.court.gov.ua›969076/67856767/
96. Мельник М. Л, Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник / М. Л. Мельник, М. І. Хавронюк – К. : Атіка, 2002. – 576 с.
97. Механізм формування бюджетного запиту ДСА України при підготовці проекту Закону «Про державний бюджет України на 2010 рік» // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 2 (11) . – 2009. – С.11 – 12.
98. Міжнародні стандарти незалежності суддів : Збірка документів / [укл. Міжнародний фонд «Центр суддівських студій»]. – К. : Поліграф-Експрес, 2008. – 184 с.
99. Монаєнко А. О. Правові основи фінансування видатків на освіту та науку : Монографія / А. О. Монаєнко – Львів. : «Червона калина», 2009. – 251 с.
100. Монтескье Шарль Луи О духе законов / Шарль Луи Монтескье; [сост., пер. и коммент. А. В. Матешук]. – М., 1999 – 341 с.
101. Москвич Л. М. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних): [монографія] / Л. М. Москвич, С. О. Іваницький, І. О. Русанова – Х. : «ФІНН», 2009. – 488 с.
102. Музика О. А. Фінансове право : Навчальний посібник / О. А. Музика – К. : Вид - во Паливода А.В, 2004. – 220 с.
103. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 10. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
104. Недофінансування як різновид залежності судів від органів виконавчої влади // Газета «Правовий тиждень» № 13, 31 жовтня 2006 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.usdp.kiev.ua/?mid=157&action...id...
105. Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2010 році – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : court.gov.ua
106. Оніщук М. Головне завдання – завершення судової реформи / М. Оніщук // Вісник Державної судової адміністрації України. – № 3 (4) . – 2007. – С. 19 – 21.
107. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України «Про судоустрій України» / А. О. Селіванов (кер. авт. колект.), Є. В. Фесенко, Н. С. Рудюк та ін; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002 – 112 с.
108. Орлюк О. Фінансове право : навчальний посібник / О. Орлюк – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
109. Осетинський А. Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи / А. Осетинський // Право України. – 2006. – № 4. – С. 3 – 10.
110. О финансировании судов Российской Федерации: Федеральный закон от 10 февраля 1999 г. № 30-ФЗ – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : legis.ru › misc/doc/1151/
111. Пацурківський П. С. Проблеми теорії фінансового права / П. С. Пацурківський – Чернівці : Вид-во ЧДУ, 1998. – 275 с.
112. Пилипчук П. П. Належне фінансування судової влади як одна з гарантій самостійності судів і незалежності суддів / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України – 2005. – №1 (53). – С. 4 – 8.
113. Пилипчук П. П. Судова влада є найслабкішою і найбільш вразливою… / П. П. Пилипчук // Ві