ПРАВОВІ ОСНОВИ ПАРТНЕРСТВА МІЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………..………......................3
РОЗДІЛ I.
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПАРТНЕРСТВА МІЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ
1.1. Соціальна природа міліції та її правоохоронної діяльності: історико-правовий аналіз .......……………………………………….…………………....12
1.2. Зміст діяльності міліції щодо охорони прав і свобод громадян........................................................................................…………….....34
1.3. Сутність та зміст правового регулювання партнерства міліції і населення......................................................................................…………….....59
РОЗДІЛ 2.
ПРАВОВІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ З НАСЕЛЕННЯ
2.1.Залучення громадськості до правоохоронної діяльності..........………......82
2.2.Громадській контроль за діяльністю міліції.............................………......105
2.3. Врахування та формування громадської думки в оцінці ефективності правоохоронної діяльності міліції...........................……….………………....125
РОЗДІЛ 3.
НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЛІЦІЇ
З НАСЕЛЕННЯМ
3.1.Організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв’язків міліції з населенням....................................................……………………….....144
3.2.Шляхи підвищення професіоналізму правоохоронця як чинника ефективної діяльності щодо захисту прав і свобод громадянина..................................................................................………….......166

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......190
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Основною властивістю правової, демократичної, соціальної держави, якою Конституція проголосила Україну, є її орієнтація на людину, особистість. Зазначений підхід обумовлено тим, що саме людина є найбільшою цінністю суспільства, а її розвиток, задоволення потреб та інтересів визнається одним із провідних завдань держави. Такі демократичні перетворення зумовлюють переорієнтацію функціонування всього державного механізму, в тому числі міліції на захист прав, свобод і законних інтересів громадян.
Органи внутрішніх справ наполегливо працюють над створенням сприятливого правового клімату для забезпечення успішної реалізації реформаторського курсу щодо трансформації суспільного устрою. Одним з найбільш важливих завдань реформування є розвиток партнерських відносин між міліцією і населенням на засадах довіри, прозорості, взаєморозуміння і взаємодопомоги в боротьбі зі злочинністю. Досягнення цієї мети пов’язане із вирішенням ряду складних проблем і неможливе без налагодження конструктивної взаємодії з різними групами громадськості на основі узгодження позицій і взаємної участі у вирішенні правоохоронних завдань. В той же час, ефективне використання потенціалу громадськості може бути досягнуте, з одного боку, в результаті вірно організованої взаємодії на засадах закону, а з іншого – за допомогою зміцнення партнерських, шанобливих стосунків між правоохоронцями і громадянами, створення позитивного образу працівника міліції та підвищення рівня довіри населення до міліції.
Разом з тим взаємовідносини між органами внутрішніх справ і суспільством, які склалися в Україні на теперішній час, не можна вважати оптимальними. Як свідчать результати соціологічних опитувань громадян, в ряді місць склався негативний імідж міліції, внаслідок цього значно знизилась довіра населення до неї як до правоохоронного органу. Відстала від потреб часу теоретична, культурно-виховна підготовка правоохоронців. Не відповідає вимогам сьогодення і практична діяльність силових структур щодо створення доброзичливих взаємовідносин із населенням. Отже, виникла необхідність у створенні виваженої системи заходів з метою привернення уваги населення до діяльності правоохоронців та стимулювання довіри до них з боку різних груп громадськості.
Питання, що стосуються взаємовідносин населення з міліцією, завжди були в центрі уваги науковців і практиків-правоохоронців. Значний внесок у розробку даної проблеми внесли такі вчені як А.П. Закалюк, О.П. Коренєв, Л.М. Колодкін, М.В. Костецький, О.П. Клюшніченко, А.В. Майдиков, В.Т. Томін та ін. Однак із здобуттям Україною незалежності відбулося багато змін в житті суспільства, почався процес створення нового законодавства, склалася певна практика його застосування, а відтак виникла потреба нового вивчення і осмислення цього питання. Останнім часом окремі проблеми партнерства міліції і населення активно досліджуються М.І. Ануфрієвим, О.М. Бандуркою, В.О. Соболєвим, Ю.Ф. Кравченком, О.Н. Ярмишем та іншими науковцями, а також практичними працівниками органів внутрішніх справ. Проте, на сьогодні відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному науковому дослідженню зазначених проблем. Таким чином, дослідження правових основ партнерства міліції і населення набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 7.8 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р.) і Національного університету внутрішніх справ (п. 3.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.). Робота спрямована також на виконання основних положень Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр., а також Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр., затвердженої рішенням колегії МВС України від 16 грудня 1999 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на базі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, правові засади, форми та методи партнерських відносин міліції і населення, а також виробити рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети дисертант поставив перед собою такі основні завдання:
- проаналізувати понятійний апарат з обґрунтуванням місця і ролі понять “партнерство” і “взаємодія” в системі управління органами внутрішніх справ;
- з’ясувати зміст діяльності міліції щодо охорони прав і свобод громадян;
- визначити специфіку завдань, сформулювати і класифікувати основні принципи та функції взаємодії міліції і громадськості;
- проаналізувати правову основу діяльності громадських формувань щодо охорони громадського порядку з визначенням шляхів їх оптимізації та усуненням прогалин у чинному законодавстві, яке регламентує їх діяльність;
- визначити організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв’язків міліції з населенням;
- з’ясувати зміст категорії “громадська думка”, уточнити її місце у сфері залучення населення до партнерства;
- оцінити існуючі і розробити власні конкретні пропозиції щодо удосконалення системи вивчення та формування громадської думки, підвищення ефективності діяльності міліції у цій сфері;
- здійснити аналіз форм і методів діяльності громадськості і міліції щодо встановлення партнерських відносин;
- дослідити сутність і місце громадського контролю в системі взаємодії населення з міліцією;
- провести аналіз категорії “професіоналізм” та шляхів його підвищення як чинника ефективної діяльності щодо захисту прав і свобод громадянина;
- розробити рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства з питань взаємовідносин працівників міліції і населення, окремих груп громадськості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правоохоронної діяльності міліції за участю громадян.
Предмет дослідження становлять правові засади, форми та методи партнерських відносин міліції і населення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосування діалектичного методу пізнання дозволило дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, забезпечило системність в аналізі правових явищ. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, зокрема, для характеристики соціальної природи міліції (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного та історико-правового методів поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади діяльності міліції щодо формування партнерських відносин з населенням (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Для визначення поняття та системи правового регулювання партнерських відносин, правового статусу громадських формувань використано логіко-семантичний метод, метод порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу, а також метод статистичних досліджень (підрозділ 1.3). Використання структурно-логічного методу та методу статистичного узагальнення дозволило визначити умови формування громадської думки (підрозділ 2.3), а системно-структурного методу разом з системно-функціональним – шляхи удосконалення організаційно-правових заходів діяльності міліції та підвищення професіоналізму її працівників (підрозділи 3.1, 3.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо формування та удосконалення правових основ партнерських відносин між міліцією і населенням.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, зокрема, В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.І. Веремеєнка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, В.Р. Кісіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, О.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, В.В. Лазарєва, Л.Л.Попова, В.П. Пєткова, О.І. Остапенка, Л.М. Розіна, В.М. Самсонова, М.М. Тищенка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, Ц.А. Ямпольської, О.Н. Ярмиша та ін.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади партнерських відносин між міліцією і населенням. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо організації взаємодії міліції з населенням може бути використано в Україні. Емпіричну базу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні та аналітичні матеріали про стан громадської думки та результати діяльності підрозділів міліції у сфері зв’язків з громадськістю в 1999-2003 рр.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням правових основ партнерства міліції і населення. І визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку суспільних відносин в сфері управління органами внутрішніх справ та напрямків удосконалення законодавства України, що регламентує ці питання.
На захист виносяться наступні головні положення та висновки:
1. Висновок про те, що незважаючи на існуючий погляд на зв’язки з громадськістю в органах внутрішніх справ, як лише на взаємодію населення та міліції, партнерство містить в собі більш широкий спектр дій та заходів і потребує відокремлення в самостійний інститут .
2. Висновок про необхідність розглядання партнерства органів внутрішніх справ і населення як складової частини налагодження стосунків між державною владою та громадськістю.
3. Висновок про те, що партнерство органів внутрішніх справ і населенням є необхідною складовою функціонування правоохоронної структури.
4. Висновок, згідно якому для поліпшення стосунків міліції з громадськістю необхідно:
- вжити послідовну систему заходів для створення позитивного іміджу працівників органів внутрішніх справ;
- налагодити чітку систему інформування населення про діяльність ОВС, УВС України;
- вдосконалити існуючу систему дослідження громадської думки та реагування на неї.
5. Висновок про необхідність використання в роботі, що націлена на зміцнення зв’язків з громадськістю та поліпшення ставлення населення до міліції, наукових методів.
6. Висновок про необхідність започаткування в науково-дослідницькій і навчальній структурі вищих закладів освіти МВС України цільового викладання навчальної дисципліни “ Міліція і населення - партнери” та наукових досліджень по цій тематиці.
7. Висновок про доцільність відновлення добровільних громадських формувань, за допомогою яких зростає ефективність охорони громадського порядку, запобігання правопорушень.
У дисертації обґрунтовується низка понять, концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики положень і висновків, одержаних особисто здобувачем. Насамперед, це те, що:
- вперше в Україні проведене комплексне дослідження правових основ партнерських взаємовідносин органів внутрішніх справ з населенням. Дослідження проведене на основі положень Конституції України з урахуванням нових правових, соціальних, політичних, економічних реалій сьогодення, процесів входження України у світове співтовариство;
- вперше в правовій літературі таке явище, як партнерство розглядається в контексті міліції і населення, що дозволяє аналізувати їх правовий статус як функції управління;
- здійснений новий підхід у розумінні і визначенні змісту зв’язків органів внутрішніх справ з громадськістю через комплексне дослідження структурних змін як у суб’єкті управління –органах охорони правопорядку, так і в об’єкті – соціальному оточенні, а також взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом;
- дістали подальший розвиток форми, а також принципи, методи і функції партнерства міліції і населення , як управлінської діяльності; надана деталізація їх змісту;
- дістали подальший розвиток організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв’язків міліції з населенням.
- одержала подальший розвиток зміст категорії “громадська думка”, та уточнене її місце у сфері залучення населення до партнерства.
- вперше у термінологічному та гносеологічному аспектах, проаналізована проблема співвідношення партнерства і взаємодії в діяльності органів внутрішніх справ;
- необхідність започаткування в науково-дослідницькій і навчальній структурі вищих закладів освіти МВС України цільового викладання навчальної дисципліни “Партнерства міліції і населення” та наукових досліджень по цій тематиці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”; Закону України “Про міліцію”.
- у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо встановлення і розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ при проведенні занять з дисциплін “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, “Управління в органах внутрішніх справ”, “Зв’язки ОВС з громадськістю . Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта;
- у правовиховній сфері – висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть слугувати матеріалом у роботі щодо підвищення рівня правової культури населення і професійного рівня працівників органів внутрішніх справ України.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати було оприлюднено на науково-практичній конференції ад’юнктів і магістрантів (м. Харків, квітень 2002 р.), на “круглому столі” “Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах” (м. Харків, 21-22 грудня 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості: результати проведення експерименту, можливості і перспективи” (м. Харків, 14-15 лютого 2003 р.), засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності в органах внутрішніх справ і управління в органах внутрішніх справ Національного Університету внутрішніх справ МВС України.
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, викладено в розділі підручника “Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією”, у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновку, списку використаних джерел.

Список літератури

ВИСНОВКИ

З прийняттям Конституції постали завдання щодо побудови демократичної держави, реалізації економічних реформ, підвищення рівня життя і добробуту громадян України, вирішення яких значною мірою залежить від ефективності роботи правоохоронних органів, і зокрема Міністерства внутрішніх справ, яке є головним підрозділом у системі органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань.
Важливою частиною процесу демократизації суспільства, побудови в Україні правової держави, забезпечення законності і правопорядку є співпраця державних правоохоронних органів з населенням. Використання можливостей громадськості на принципах довіри, взаємопорозуміння і добропорядності у цій справі є одним з основних напрямів створення реальної протидії злочинним елементам.
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових засад, форм та методів партнерських відносин міліції і населення. Основні з них такі:
1. Незважаючи на існуючий погляд на зв’язки з громадськістю в органах внутрішніх справ лише як на взаємодію населення та міліції, партнерство містить у собі більш широкий спектр дій та заходів і потребує відокремлення в самостійний інститут. Відносини міліції і населення на основі партнерства мають будуватися на рівноправності сторін та спільності мети.
2. Визначаючи основні риси реформування міліції, треба перш за все виходити з її соціального призначення. Погляди щодо цього, які існують у повсякденній свідомості, в різних структурах влади або у міліцейському середовищі, найчастіше дуже різні і нерідко далекі від тих, які повинні були б мати місце в правовій державі.
3. Партнерство органів внутрішніх справ і населення слід розглядати як складову частину налагодження стосунків між державною владою та громадськістю. Таке партнерство є необхідною складовою функціонування правоохоронної структури.
4. В Україні доцільно утворити єдиний координаційний центр, який би регулював порядок створення громадських формувань, права і обов’язки їх членів, фінансування якого має здійснюватися за кошти місцевого бюджету.
5. Доцільно законодавчо вирішити питання матеріального стимулювання громадських формувань та їх членів, надання різних пільг та заохочень за інформацію, яка сприяє припиненню та розкриттю злочинів, затриманню злочинців. Це можна вирішити шляхом створення відповідного фонду за рахунок коштів підприємств різних форм власності.
6. Слід вирішити питання про розширення повноважень членів громадських формувань під час здійснення ними функцій щодо охорони громадського порядку, припинення злочинів, затримання злочинців, а також про забезпечення їх особистої безпеки шляхом можливого надання їм спеціальних засобів самозахисту, про підвищення відповідальності осіб, які чинять перепони у здійсненні членами громадських формувань своїх повноважень.
7. Для поліпшення стосунків міліції з громадськістю необхідно:
- вжити послідовну систему заходів для створення позитивного іміджу працівників органів внутрішніх справ;
- налагодити чітку систему інформування населення про діяльність органів внутрішніх справ України;
- вдосконалити існуючу систему дослідження громадської думки та реагування на неї.
8. Необхідно активізувати використання в роботі, спрямованій на зміцнення зв’язків з громадськістю та поліпшення ставлення населення до міліції, наукових методів.
9. Очевидною є доцільність відновлення добровільних громадських формувань, за допомогою яких можливе ефективніше виконання завдань щодо охорони громадського порядку, запобігання правопорушенням. Проте активізація діяльності громадських формувань і громадських дорадчих організацій (рад, комітетів), спрямованої на підтримку та допомогу міліції, вимагає удосконалення організаційно-правової системи участі населення в охороні громадського порядку та формування позитивної громадської думки щодо діяльності міліції; посилення правовиховної та профілактичної роботи працівників міліції серед дорослого населення і молоді.
10. Необхідно вдосконалити існуючу систему вивчення громадської думки з метою підвищення точності отримуваних результатів досліджень та уникнення помилок. Основними шляхами удосконалення можуть стати: застосування більш широкого спектру засобів оцінки громадської думки; підвищення репрезентації вибірки; уникнення помилок при аналізі даних, отримуваних при опитуванні; порівняння результатів оцінки існуючої громадської думки, отриманих центрами громадських зв’язків, з результатами, наданими незалежними експертами, та вивчення можливих причин їх розбіжності.
11. В науково-дослідній і навчальній діяльності вищих навчальних закладів МВС України слід започаткувати цільове викладання навчальної дисципліни “Міліція і населення – партнери” та наукові дослідження з цієї тематики.
12. Надано конкретні рекомендації щодо підвищення професійного рівня працівників міліції в стосунках з різними колами громадськості.
13. Вперше в правовій літературі таке явище, як партнерство розглядається в контексті міліції і населення, що дозволяє аналізувати їх правовий статус як функції управління.
14. Здійснений новий підхід у розумінні і визначенні змісту зв’язків органів внутрішніх справ з громадськістю через комплексне дослідження структурних змін як у суб’єкті управління –органах охорони правопорядку, так і в об’єкті – соціальному оточенні, а також взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом.
15. Дістали подальший розвиток форми, а також принципи, методи і функції партнерства міліції і населення , як управлінської діяльності; надана деталізація їх змісту.
16. Потребують поліпшення організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв’язків міліції з населенням.
17. Одержала подальший розвиток зміст категорії “громадська думка”, та уточнене її місце у сфері залучення населення до партнерства.
На підставі зазначеного, наукове та практичне використання здобутих результатів дисертаційного дослідження може бути за такими напрямками:
- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”.
- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів внутрішніх справ щодо встановлення партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, “Управління в органах внутрішніх справ”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта;
- у правовиховній сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть слугувати матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури населення і фахового рівня працівників органів внутрішніх справ України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція, законодавчі та інші нормативні акти
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №_30. – Cт. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради.-1991.- №22. – Ст. 234
4. Закон України "Про участь громадян у охороні громадсь¬кого порядку й державного кордону" від 22 червня 2000 року // Юридичний Вісник України. – 2000. – №3. – С.57–68 (з наступними змінами та доповненнями)
5. Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням та підвищення авторитету міліції на 1999- 2005 роки. // Схвалена Колегією МВС України 16.12.1999 р. та затверджена Міністром внутрішніх справ від 28.12.1999 р. № 8 км /1
6. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266
7. Указ Президента України “Про затвердження комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” від 13 грудня 2000 року №1376/2000. // Офіційний вісник України. – 2000.-№52. – Ст.2258
8. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку” від 16 липня 1999 року № 650/99. // Офіційний вісник України. – 1999. – №24
9. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради.-1992.-№34.-Ст.504 (з наступними змінами та доповненнями)
10. Закон України “Про статус народного депутата України” від 26 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради.-1993.- №3.- Ст.17 ( з наступними змінами та доповненнями)
11. Закон України “Про інформацію” від 02 жовтня 1992 року //Відомості Верховної Ради України.-1992.- №48. – Ст.650
12. Закон України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України.-1995.- №13.- Ст.83
13. Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації” від 23 вересня 1997 року //Відомості верховної Ради України. - 1997.-№ 49.- Ст.229
14. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93 ( з наступними змінами та доповненнями)
15. Закон України “Про звернення громадян” від 02 жовтня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. 1996 -№ 47.- Ст. 256
16. Закон України “Про оперативно–розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України., – К.,1992 – №22. – Ст. 738
17. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 року //Зібр. Законодавства України. Сер.3.- 2002.- №4 – Ст.48
18. Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №31.- Ст. 338.
19. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державну автомобільну інспекцію МВС України” від 14 квітня 1997 року. №341 // Офіційний Вісник України. – 1997. – №16
20. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Док. ООН A/RES/34/169 // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Українсько – Американське бюро захисту прав людини. 1996. – С. 62-65
21. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнята Радою Європи 04 листопада 1950 р. – Ст. 529 // Права людини: Збірник документів. – Харків, 1997
22. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50
23. Розпорядження МВС України “Про проект комплексної програми удосконалювання роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.” від 04 січня 1999 року №1
24. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян” від 26 лютого1993 року № 140 //Зібр. Законодавства України. Сер.2. Звід постанов. – 1998.-№3.-Ст.207
25. На¬каз УДАІ МВС України “Про затвердження Положення про організацію роботи інституту громадських по¬мічників Державтоінспекції" від 4 лютого 2000 року № 74
26. Наказ МВС України "Про затвердження Положен¬ня про Головне управління адміністративної служби міліції МВС України" від 20 листопада 1997 року № 790
27. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України.-1991.-№20.-Ст.249 (з наступними змінами та доповненнями)
28. Всеобщая декларация прав человека // Права человека: Сборник международных документов. - М.: Изд-во МГУ, 1986
29. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 01 липня 1998 року // Право та практика.-1998.-№17
30. Програма удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції з профілактики правопорушень та розкриття злочинів у сільській місцевості на 2002-2003 роки // Затверджена Міністром внутрішніх справ 12 червня 2002 року №5271/Сн
31. Рішення колегії МВС України “Про підсумки роботи ОВС у 1999 р. та завдання відповідно до вимог Президента й Уряду України щодо поліпшення боротьби зі злочинністю і посилення охорони громадського порядку” від 28 грудня 1999року №8 км/1
32. Наказ МВС України “Про затвердження Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки” від 30 червня 2001 р. № 515
33. Організаційно-тактичні заходи МВС України в 2003 році Затверджені Міністром внутрішніх справ України генерал-полковником міліції Ю.О.Смирновим від 25 грудня 2002 року. м. Київ.
34. Розпорядження МВС України “Про проведення раптових перевірок несення служби, стану дисципліни і законності серед особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України” від 24 жовтня 1997 року № 231
35. Наказ МВС України “Про затвердження Положення про громадську прес-службу при головному управлінні ДАІ МВС України” від 11 липня 2002 року №677 // Офіційний вісник України.-2002.-№30.-Ст.1442
36. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 01 серпня 2002 року №683 // Офіційний вісник України.-2002.-№31.-Ст.1463
37. Наказ МВС України “Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України” від 10 червня 1998 року №414 // Офіційний вісник України. - 1998.- №32.-Ст.1213
38. Постанова Верховної Ради України “Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 23 березня 2000 року № 45
39. Постанова Ради Міністрів УРСР “Про положення про добровільні народні дружини з охорони громадського порядку в Українській РСР” від 28 травня 1974 року №26
40. Наказ МВС України “Про затвердження типових штатів та Типового положення про підрозділи органів внутрішніх справ по роботі з населенням і громадськими формуваннями” від 24 червня 1997 року №400
41. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового Статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону” від 20 грудня 2000 року №1872 // Юридичний вісник України.-2001-№5
42. Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 року // Голос України. – 1997. – № 51.
43. Розпорядження Президента України “Про затвердження положення про Міністерство внутрішніх справ України” від 07 жовтня 1992 року № 157 // Голос України. – 1992. – 20 жовтня.
44. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації” від 14_квітня 1997 р. № 348 // Офіційний вісник. – 1997. – № 16
45. Наказ МВС України “Про затвердження інструкції про організацію комплексного інспектування і контрольних перевірок ГУВС, УВС, УВСТ МВС України” від 02 липня 1993 року №389
46. Рішення колегії МВС України “Про стан відомчого контролю в МВС України та заходи щодо підвищення ефективності ревізій та перевірок” від 04 вересня 1998 р. №5 км/5
47. Наказ МВС України “Про затвердження Типових рекомендацій щодо поліпшення взаємовідносин міліції з учасниками автодорожнього руху та власниками транспортних засобів” від 30 червня 1998 року № 48
48. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України – 1993.- №46. – Ст.427
49. Наказ МВС України “Про заходи щодо забезпечення програм випуску учбових кінофільмів для навчальних закладів та професійної підготовки працівників МВС України” від 27 січня 1996 року № 53
50. “Положення про наставництво в органах внутрішніх справ України” // Додаток №1 до Наказу МВС України від 31 січня 1996 року – № 58
51. Рішення Колегії МВС України “Про роботу багатотиражних видань, засновниками (співзасновниками) яких є УМВС України в областях по підвищенню рівня інформування населення щодо діяльності органів внутрішніх справ” // затверджено від 24 квітня 1996 року. – № 4км/2.
52. Постанова Кабінету Міністрів України “Про концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ” від 24 квітня 1996 р. № 456 // ЗП України. – 1996. - №5. – Ст.276
53. Наказ МВС України “Про затвердження статуту патрульно–постової служби міліції України від 28 червня 1994 року № 404 // зареєстровано в Мінюсті України – 06 вересня 1994 року № 213/423.
54. Наказ МВС України “Про положення про Центр громадських зв’язків МВС України” від 08 серпня 1998 року №160
Спеціальна література:
55. Адміністративна реформа — історія, очікування та перспективи // Упоряд. В. П. Тимощук. - К.: Факт, 2002. - 100 с.
56. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія //За заг. ред.. проф. О.М.Бандурки. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2002.- 336 с.
57. Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации: // Дис….д-ра юрид.наук.-М.,1993.- 93 с.
58. Хижняков Н.Г. Милиция в системе исполнительной власти Российской Федерации: // Дис…. канд.юрид.наук.-М.,1998.-35 с.
59. Дербичева С.А. Социализация полиции и партнерство с населением как стратегия борьбы с преступностью: европейские ноу-хау // Закон и право. – 2002.-№1.-Ст.50-55
60. Общая теория права и государства: Учебник //Под ред. В.В.Лазарева. 2-е изд., перераб. и доп. - М.:Юристъ, 1996.- 186 с.
61. Великий Тлумачний Словник Сучасної Української Мови. //Уклад. голов. ред. В.Т. Бусей. - К.:, Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002.-1440 с.
62. Наумкин Ю.В. Взаимодействие органов внутренних дел с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью. Ташкент, 1999.- 91 с.
63. Философский энциклопедический словарь. “Советская энциклопедия”.- М., 1983.- 840 с.
64. Бандурка О.М., Соболєв В.О., Московець В.І. Партнерські взаємовідносини між населенням і міліцією.- Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003.- 352 с.
65. Аксенов А.А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел как функция управления: //Автореферат. дис. … канд. юрид. наук.- М., 1974. – 23 с.
66. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел: Лекция. - М., 1971. – 314 с.
67. Томин В.Т. Взаимодействие ОВД с населением: //Автореф. дис. ... доктора юрид. наук. – М., 1981. – 32 с.
68. Соколов Ю. А. Участь трудящих в охороні суспільного порядку. - М., 1962. - 97 с.
69. Озолин В. А. Суспільні початки в адміністративній діяльності міліції. - М., 1967.- 142 с.
70. Взаимодействие органов внутренних дел с общественностью по обеспечению охраны общественного порядка. Сборник научных трудов. Научно-исследовательский и редакционный отдел. - Киев, 1982.-128 с.
71. Самохин П. М. Добровільні народні дружини - основна форма участі населення в охороні громадського порядку. Праці ВШ МВС СРСР, №28, 1971.- Ст.31 – 35
72. Розин Л.М. Организация взаимодействия службы охраны общественного порядка с государственными органами и общественными организациями. - М., 1978. – 89 с.
73. Томін В. Т. Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням у боротьбі зі злочинністю. Омськ, 1975.- 123 с; Томин В.Т. Население – сфера функционирования и объект управления органов внутренних дел .- М.,1978.
74. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учебное пособие. – К., 1993. – 80 с.
75. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.:,1991.- 917 с.
76. Социологический словарь на русском, английском, немецком, французском и чешском языках.// Под. ред. Осипова Г.В.. Издательская группа ПНФА – Норма. М., 1998.-480 с.
77. Политическая Энциклопедия. В 2 томах. /Под. ред. Семигина Г.Ю. Мысль - М, 1999.- 750 с.
78. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. М.,1996.-56 с.
79.Шушкевич И. Взаимодействие с населением – важнейшая задача милиции // Закон и право. – 2001.-№7.-Ст.42-44
80. Ветров А.В. Соперничество или партнерство. М., 1997.-78 с.
81. Формы участия общественности в борьбе с преступностью: /Под ред. М.Ю. Рагинского. – М.: Госиздательство юрид. Лит., 1963.- 212 с.
82. Кондратьєв Я.Ю. Громадські формування з охорони порядку і боротьба зі злочинністю: минуле і сьогодення. //Форпост. Милиция Украины. № 4, 2001.- Ст.16-18
83. Джафарова 0.В. Роль громадських формувань у процесі взаємодії міліції та населення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 18 - С.272-275.
84. Ермаков К.К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел: Лекция. - М., 1971. – 314 с.
85. Миралиев Б, Мирзажанов К. Участие трудящихся в охране общественного порядка. Госиздательство юрид. Лит., М., 1963.- 212 с.
86. Михайленок П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.:Генеза,2000.- Т.3:1946-1990.-616 с.
87. Борисенко А.Г., Кричер В.И. Руководство народными дружинами. М.,- 1971.
88.Шостенко И.И. Организационно-правовые формы участия трудящихся в деятельности советской милиции в период построения социализма в ССР 1917-1936 гг. (по материалам Украинской ССР).//Автореферат дис… канд. юрид. наук. - К., 1985. - 17 с.
89. Серегин А.В., Соколов И.В. Добровольная народная дружина по охране общественного порядка. М., 1971.- 76 с.
90. Джафарова 0.В. Взаємодія органів внутрішніх справ і населення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 15- Ст. 122-125
91. Иванов И. Организация взаимодействия органов внутренних дел на транспорте с добровольными народными дружинами // Участие трудящихся в охране общественного порядка. – М., 1986. – С.50–54.; Додин Е.В., Колпаков В.К. Общественные пункты охраны порядка и их взаимодействие с милицией в предупреждении правонарушений в микрорайоне. – К., 1987 – 129с.
92. Ісаєв В. Народним дружинам – 40 років. // Міліція України. – 1998., № 9. – С.19.
93. Поліція і боротьба зі злочинністю за рубежем. — М., 1994. - СТ. 34-35.
94.Діяти слід в інтересах держави // Іменем Закону. – 9.03.2001. – № 13. – С.5.
95. Павличенко О. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері: 36 Міжнародних документів. – Х., 1998. – 304с.; Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї 00Н від 17 грудня 1979 року. // Докум. 00Н А/КЕ5/34/169. – К., 1996. – Ст.62–65.
96. Гливинский А.З.Правовое регулирование участия граждан в обеспечении правопорядка в Российской Федерации /Учебное пособие. М., - 2001.- 57 с.
97. Етика Арістотель. СП б., М., - 1908.- 83 с.
98. Кравченко Ю.Ф. “ Міліція України”. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2000.- 432 с.
99. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности. – М., 1990. – 372 с.
100. Джафарова 0.В. Взаємодія міліції та населення як механізм реалізації прав та свобод людини і громадянина // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 20 - С. 78-83.
101. Толкачев К. Б. Хабибулин А. Г. Органи внутрішніх справ у забезпеченні конституційних прав і свобод громадян. Уфа, 1991 .- 117 с.
102. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов-на-Дону, “Феникс” 1999, - 627 с.
103. Жуковська Ж.О. Залучення населення до співробітництва з міліцією. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000., №1. – С.22–24.
104. Московець В.І. Взаємодія населення з міліцією: стан та шляхи удосконалення. / Дис…канд.юрид.наук. Х., 2001.- 248 с.
105. Чхиквадзе В.М. Соціалістичний гуманізм і права людини. М., 1979. –188 с.
106. Шот М. Правопорядок охороняють громадські формування. // Міліція України. – 2001., №12. – Ст.10–11.
107. Руденский Е.В. Социальная психология: курс лекций. -М.:ИНФРА –М., 1999. - 224 с.
108. Общение и оптимизация совместной деятельности. / Под редакцией Андреевой Г.М., .Яноушека Я., - Изд. Московского университета, 1987.- 302 с.
109. Законность — основа правоотношений в деятель¬ности милиции. Лекция. М., МВШМ МВД СССР 1987.- 3 с.
110. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. Москва Юридическая литература. 1987.- 9 с.
111. Словарь иностранных слов. – 18-е изд. стер. – М.: Русский яз., 1989. – 620 с.
112. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
113. Старосыцяк Е. Елемент науки керування. М., 1965. - 197 с.
114. Адміністративне право / Под. ред. Лунева М.,1970.- с.14
115. Афанасьев В.Г.Человек в управлении обществом.М.,1977.-125 с.
116. Богданов М.В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел. Лекция. Ташкент. – 1982. – 35 с.
117. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Актуальні проблеми реформування. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б. Коліушко. – К., 1999. – 52 с.
118. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / [И.Л. Бачило, А.А. Гришковец, И.С. Мелюхин и др.]; Отв. ред. И.Л. Бачило; Ин-т государства и права Рос. АН. – М.: Изд. группа “Юристъ”, 1998. – 431 с.
119.Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия / Под ред. А.П. Гуляева. – М.: МАЭП:ИИК “Колита”, 2000. – 208 с.
120. Шестак В.С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання) // Автореферат дис… канд. юрид. наук. – Х.,- 2002 .- 18 с.
121. Авер’янов В.Б Цвєтков В.В., Шаповал В.М. та ін. Державне управління. Теорія і практика. – К.: Юрінком, 1998. – 431 с.; Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 118 с.
122. Шахназаров Г.Х. Социалистическая демократия: некоторые вопросы теории. М., 1974, - 177 с.
123. Письменицький А.А. Взаємодія Держави і засобів масової інформації.// Автореферат дис… канд. юрид. наук. – Х.,- 1997 .- 20 с.
124. Валерко В.М Храм законослухняності має будуватися чистими руками. // Міліція України. – 2003., №1. – Ст.10–11.
125. Казанчук І.Д. Управління процесом паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ України (організаційно - правові питання) // Дис…канд.юрид.наук. Х., 2002.- 212 с.
126. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЭК, 1996. – 368 с.
127. Алистратов Ю.Н. Право граждан на обращение в государственные органы и органы местного самоуправления в условиях становления демократического правового государства в России: //Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1995. – 19 с.
128. Курінний Е.В. Розгляд звернень громадян в органах внутрішніх справ //Навчальний посібник. Дніпропетровськ. 2000.- 33с.
129. Московець В.І. Взаємодія населення з міліцією: стан та шляхи удосконалення. /Автореферат Дис…канд.юрид.наук. Х., 2001.- 18 с.
130. Кушерець В. І. Формування громадської думки. – К., 1990. – 132 с.
131. Ануфрієв М.І. Партнерство ОВС з населенням: стратегія, сучасний стан і досвід // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей.—Донецьк, 2000.- №2.
132. Оссовський В.Л., Громадська думка: Спроба соціологічної інтерпрітації. – К.: Інститут соціології НАНУ, 1999.- 137 с.
133. Оссовський В. Проблеми ідентифікації громадської думки // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998., № 1-2. – С.82–86.
134. Гавра Д. Общественное мнение в системе социального управления: Автореф. дис. докт.соц.наук. – Спб., 1995. – 32 с.; Поскопин В.В. Социально-политическая теория Т. Парсонса: Методологический аспект. – Ижевск, 1994. – 234 с.
135. Джафарова 0.В. Громадська думка як критерій оцінки ефективності діяльності ОВС // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Вип. 16 - С.217-220.
136. Варчук В.В. Роль общественного мнения в деятельности органов внутренних дел // Организация общественных связей органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1997. – С. 67–70.
137. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Х..: “Основа”, 1999.- 440 с.
138. Кант И. Соч. В 6 т. – М.,1964. –Т.3. – 673 с.
139. Кривельская Н.В. Общественное мнение и его учет в управлении органов внутренних дел. // Дис …канд..юрид. наук. – М., 1990. – 178 с.
140. Бичев В. Мораль и социальная психика. – М.,1978.-283 с.
141. Балабанов К.В. Учет общественного мнения – важное средство укрепления общественного порядка. - К., 1986.
142. Казанчук І.Д. Громадська думка та діяльність правоохоронних органів по її формуванню // Вісник унів-ту внутріш. справ. Вип.8. – Х., 1999. – Ст. 254–258.
143. Черячукин Ю.В, Ємельянова Е.Д, Бойченко В.В. Имидж полиции в европейских странах Волгоград, - 2000.- 50 с.
144. Общественное мнение и власть: механизм взаимодействия. // Отв. ред. А.Ручка. – К., 1995. – 136 с.
145. Сознание и трудовая деятельность (ценностные аспекты сознания, вербальное и фактическое поведение в сфере труда) – К, - Одесса, 1985. – Ст. 41-57.
146. Полторак В.А. Природа громадської думки як стану масової свідомості. Джерела і специфіка її формування // Соціологія. Посібник. – К., 1999. – Ст. 272–279.
147. Щипанов Н. Социальная компетентность общественного мнения // Организация общественных связей органов внутренних дел. Материалы научно-практической конференции. – М., 1997. – С. 22–29; Розенфельд Ю. Общественное мнение как социальный феномен // Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі. Матеріали міжнар. науково–практичної конференції. – К., 1995 – С. 203–207.
148. Макарчук В.Н. Методы и формы административной деятельности участковых инспекторов милиции / Дис…канд.юрид.наук. М.,- 1992.- 99 с.
149. Козлов Ю.М. Поняття форми управлінської діяльності // Методи і форми державного керування. М.: Юридична література, 1977. – 26 с.
150. Евтихиев И.И. Виды и формы административной деятельности // Автореф. докт. дис. М., 1948.
151. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. Ст. 104 – 106.
152. Попова В.И. К вопросу о предмете советского административного права в связи с его систематизацией // Сб. Вопросы административного права на современном этапе. Гос.юриздат, 1963. Cт. 149-150
153. Старосьцяк Е. Правовые формы административной деятельности. М.: Госюриздат, 1959.- 16 с.
154. Андрєєва О.Б. Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень. Науково-практичний посібник Х.,.1999.- 32 с.
155. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. Изд. АН СССР. М., 1954. – 166 с.
156. Безденежных В.М. Правовые форми административной деятельности советской милиции./ Дисс… канд.юрид.наук. М., 1968. – 103 с.
157. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Попова ЛЛ. М.: Академия МВД СССР, 1987. – 118 с.
158. Голосніченко І.П. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. – Київ: Українська академія внутрішніх справ,1995.- 177 с.
159.Кідрук Ю.В. Проблеми створення і діяльності місцевої міліції України (адміністративно-правові та організаційні аспекти)// Автореф. дис. канд юрид наук.-.199.- 22 с.
160. Щелоков Н.А.. Профілактика – главное направление в борьбе с преступностью. М.,1974. – 12 с.
161. Плаксін О.М. Міліція – це політичний чинник суспільства, що демонструє намагання жити по-новому // Міліція України. – 2000., №6. – С.4–6.
162. Гижевский В.К., Троилин В.В. Общественность и охрана общественного порядка на железнодорожном транспорте: Учебное пособие : Украинской академии внутренних дел 1992. - 72 с.
163. Взаємодія міліції і громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії / Під. Ред. А. Дж. Бека, Ярмиша О.Н. Навчальний посібник.- Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2001.-200 с. 172
164. Ануфрієв М.О. Управлінські шляхи щодо зміцнення дисципліни та законності серед особового складу органів внутрішніх справ України// Автореф. дис... канд. юрид. наук. – X., 1997. – 20 с.
165. Сущенко В.Д., Смирнов А.М, Коваленко О.І., Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ. Монографічне дослідження. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 336 с.
166. Шипунов В., Кишкель Е. Основы управленческой деятельности: Управление персоналом. Управленческая психология: [Учеб. для ВУЗов] – 2–е изд. перераб. – М., 2000. – 304 с.; Бурега В. Управленческая деятельность: теория и практика профессиографического исследования. // НАН Украины. – Донецк, 2000. – 95 с.
167. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України (організаційно-правові питання): // Автореф. дис. ... канд. юр. наук. – Харків., 1998. – 20 с.
168. Роль ОВС у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000.-184 с.
169. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. – Х.:, Нац. ун-т внутр. дел,- 2003.-288 с.
170. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України.— Конспект лекцій.— Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996.— 160 с.
171. Мышляев Н.П., Портнов И.П., Савенков В.П. Индивидуальная профилактика, осуществляемая участковыми инспекторами милиции. М., 1990.- 30 с.
172. Барковський В.П. Про формування партнерських відносин між міліцією і населенням // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. -№4.
173. Кравченко Ю.Ф. Ставлення населення до роботи міліції як показник реалізації завдань реформування органів внутрішніх справ України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - №1
174. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади. //Автореф. дис. доктора юрид. наук. Х.,- 2002.-38 с.
175. 175. Обухівський К. Психологічна теорія будівлі і розвитку особистості// Психологія формування і розвитку особистості. М., 1981. -Ст.59-60.
176. Психология и педагогика в профессиональной подготовке сотрудников ОВС в 5-ти частях. Часть 1 / Под ред. А.Ф. Дунаева, А.С. Батышева. Москва , 1992 .- Ст. 9-10
177. Матюхіна Н.П.Сучасні проблеми управління персоналом ОВС України. Науков-практтичний посібник. Харків.,-2002.- 125 с.
178. Пономарів Я.А. Психологія творчості. М., 1976.
179. Абросимова Н. Проблемы взаимодействия органов внутренних дел с населением в процессе предупреждения и расследования преступлений.// Закон и право. – 2001.-№8.- Ст.2-4
180. Попова Г.В. Професійна комунікативна компетентність працівника ОВС. //Автореф.дис. .. канд. псих.наук.- 1997.- 17 с.
181. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебное пособие / Под. ред. Г.В. Дубова, А.В. Опалева. - 2-е изд., исправ. й доп. - М.: Щит-М, 2000.
182. Никитин А.М. О некоторых концептуальных аспектах развития милиции в третьем тысячелетии. // Закон и право.-2001.-№7.- Ст. 39-42
183. Казанчук І.Д. Паблік Рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ. // За редакцією доктора юридичних наук, професора О.М.Бандурки. “Основа” Харків.-2003.- 198 с.
184. Петухов В.А. Організаційно-правові аспекти проходження практики та стажування в підрозділах МВС України. //Автореф. Дис. .. канд.юрид. наук.- Х.,- 2003.- 20 с.
185. Гілюн О. В. Соціологічне опитування. – К., 1999. – 218 с.
186. Посметний В.В. Організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України. // Автореф. дис. канд. юрид.наук. - Х.-2002 .- 18 с.