Правові основи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку.

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………2

Розділ 1. Захист прав та законних інтересів платників податків: поняття та зміст…………………………………………………………………………………16
1.1. Історичний розвиток інституту захисту прав і законних інтересів платників податікв………………………………………………………………….16
1.2. Правова характеристика змісту та поняття захисту прав і законних інтересів платників податків………………………………………………………………… 26
1.3. Висновки до розділу...…………………………………………………………65

Розділ 2. Адміністративно-правовий статус платників податків та гарантії їх захисту.....………………………………………………………………………..72
2.1.Особливості адміністративно-правового статусу платників податків...……72
2.2. Характеристика системи гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків………………………………………………………………….99
2.3. Висновки до розділу...………………………………………………………..129

Розділ 3. Правові основи розгляду заяв і скарг платників податків в адміністративному порядку...…………………………………………………..138
3.1. Правововий статус підрозділів та посадових осіб державної податкової служби України, що уповноважені здійснювати розгляд заяв і скарг платників податків...…………………………………………………………………………..138
3.2. Особливості нормативного регулювання та шляхи удосконалення захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку...……………………………………………………..……………………153
3.3. Висновки до розділу...………………………………………………………..193

Висновки...………………………………………………………………………..201

Список використаних джерел та літератури...………………………………213

Вступ
Проголошення і закріплення на законодавчому рівні принципів правової і демократичної держави, звільнення її, в результаті приватизації, від функцій власника, який безпосередньо займається господарськими справами, розраховує лише на власні доходи і поводить себе як директор єдиного великого підприємства, обмежили державу в засобах фінансування та перетворили податки в Україні у головне джерело покриття видатків. Саме кошти сплачені платниками податків почали складати основу державного бюджету, а відтак і фінансову основу державної влади.
На відміну від радянського суспільства в нинішньому українському суспільстві пропорції представництва держави у фінансових правовідносинах стали оберненими. Якщо в умовах тотального одержавлення майже всієї власності в суспільстві держава виступала у фінансовому правовідношені в основному як господарюючий суб’єкт, то нині вона виступає у ньому переважно, як суб’єкт політичної влади [1,с.189].
Це ставить в ряд найбільш актуальних питань функціонування державної влади проблему забезпечення прав і законних інтересів платників податків.
При переході від командно-адміністративної системи управління до ринкової змінюються всі економічні відносини, які діяли раніше в суспільстві, методи та напрямки їх регулювання. Особливо це стосується методів державного регулювання економіки за допомогою податків, які по своїй суті є однією з головних складових частин фінансової політики як на рівні держави, так і на більш нижчих рівнях управління. На жаль, існуюча нині в Україні податкова система має багато негативних рис, які значно зменшують ефективність діяльності суб’єктів оподаткування та гальмують розвиток економіки держави в цілому.
Етатистська доктрина оподаткування, яка досягла свого апогею в радянському суспільстві, абсолютизувавши у цій сфері інтерес та роль держави і звівши нанівець роль та інтереси платників податків, продовжує, по суті визначати податкову політику молодої української держави. Діючий сьогодні механізм оподаткування все більш явно перетворюється в гальмо економічного і соціального розвитку країни. Він застарів у своїх підходах, є внутрішньо суперечливим, багато в чому не однорідним та іноді безсистемним. При відсутності стійкого законодавства, коли податкові закони за загальним визнанням недосконалі, а виконавча влада під гаслом боротьби за бюджет постійно зловживає відомчою нормотворчістю удосконалення механізму захисту прав і законних інтересів платників податків перетворюється в безспірну і невідкладну загальнодержавну потребу, яку не можна ігнорувати ні на практиці, ні в теорії.
Крім того в умовах формування ринкових відносин і економічних методів управління важко не помітити в більшій чи меншій мірі сильного впливу податкових правил на явища і процеси, на перший погляд досить далеких від сфери застосування цих правил. “Податки здійснюють немалий вплив на життя людини, у тому числі на формування сім’ї, вирішення питань спадкування, набуття майна. Людина багато в чому виходить з податкової політики держави при визначені свого життєвого шляху – вибору професії, місця роботи, конкретного заняття. Від податків залежить відношення людини до приватного бізнесу, можливість досягнути в ньому успіху, розвитку підприємливості і ініціативи. Податки суттєво визначають рівень благополуччя кожної окремої людини, а тим самим і всього суспільства [2,с.5].
Тому актуальність розробки правових проблем удосконалення механізмів захисту платників податків в Україні є очевидною. Це передбачає розробку чітких юридичних критеріїв у сфері оподаткування, де особливу роль відіграють проблеми взаємовідносин податкових органів і плаників податків. Недостатньо проголосити і записати права і обов’язки тих чи інших учасників податкових правовідносин. Всі права повинні бути гарантовані, а виконання зобов’язань – забезпечене припиненням неправомірних дій.
Кожен учасник податкових правовідносин повинен знати не тільки свої права і обов’язки, але і механізми та процедури, що повинні задіюватись і працювати при певних обставинах. Це особливо важливо при застосуванні податковими органами заходів примусового характеру. На сьогодні у діючих нормативних актах як і в проекті Податкового кодексу майже не міститься положень, які можуть в достатній мірі забезпечити гарантії прав платників податків у їх відносинах з контролюючими органами.
Орієнтування податкової системи держави на першочергове вирішення проблем макрорівня в супереч вирішенню проблем мікрорівня призвело до протистояння держави в особі її контролюючих органів, для яких податок є джерелом життєдіяльності всього державно-владного апарату та платників податків, які переважно перебувають у відносинах підпорядкування і так само як французький селянин, описаний ще К. Марксом [3,с.82], уявляючи собі чорта, уявляють його у вигляді збирача податків. За таких умов реалізація прав і законних інтересів платників податків немислима без їх належної юридичної охорони та захисту. У зв’язку з цим бачиться актуальним проведення дослідження їх поняття, змісту, взаємовідношення, а також питань про засоби їх забезпечення та місце серед них адміністративно-правових засобів.
В актуальності обраної теми наукового пошуку переконує також ступінь наукової розробки проблеми дослідження. Не буде перебільшенням сказати, що протягом усього радянського періоду про можливість захисту платниками податків власних прав та законних інтересів, у науці, лише згадувалося [4,с.198, 205; 5,с.201; 6; 7,с.82-93], але жодного разу ця проблема не досліджувалася. В юридичній літературі не приділялося належної уваги питанню про поняття та особливості адміністративного порядку захисту прав і законних інтересів суб’єктів оподаткування. На нашу думку, це було зумовлено насамперед тим, що саме у сфері державного управління найбільш завершено втілився у тодішньому суспільстві етатистський тип суспільної свідомості.
Етатисти, беручи економічні, соціальні, політичні та інші гарантії прав особи в суспільстві за об’єктивну дійсність, вважають, що тільки в недосконалості правових засобів реалізації і захисту прав громадян можуть виникати причини порушення прав особи в податкових правовідносинах[8,c.30]. “Фінансові відносини – це продукт фінансової діяльності держави, – зазначав Худяков О.І., – і важко допустити, щоб вона (в крайньому разі на сучасному етапі) здійснювала її неправовими засобами”[9,с.9].
Звичайно було б неістинним судження про те, що адміністративний порядок захисту прав і законних інтересів платників податків залишався зовсім поза увагою дослідників. Важливі підходи та напрямки дослідження даної проблеми ще в дореволюційний період були визначені Л.О. Зайденманом [10], В.І. Лешковим [11], І.Т. Тарасовим [12], С.А. Корфом [13], тощо. В радянський період вони набули подальшої розробки в працях А.І. Елістратова [14], М.Д.Загряцкова [15], Ю.М. Козлова [16], В.І. Ремнєва [17], В.В. Малькова [18], М.В. Карасєвої [19], В.В. Сажиної [20] та інших. Щоправда вченні досліджували проблеми захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку не спеціально, а в сукупності з іншими аспектами правових відносин, в основному, як захист права на звернення у межах загального конституційного правовідношення “держава – особа”.
В умовах, коли відкритість, контрольованість і прозорість роботи органів державного управління по конкретних справах вважалась фактично неприпустимою, зазначені розробки не могли розраховувати на їх повне і адекватне застосування на практиці. Проте ними започатковано чимало нових перспективних методологічних підходів до цієї проблеми, зроблені цінні узагальнення, оцінки та висновки, які можна розглядати в якості певних орієнтирів усім наступним дослідникам цього питання.
На теренах пострадянського простору монографічні дослідження, спеціально присвячені проблемам захисту прав і законних інтересів платників податків, з’явилися вже після формування основ національних податкових систем [21;22;23;24]. В основному вони базувались на практиці податкових спорів, що виникали в зв’язку з протиріччями податкових законів, проблемами взаємодії податкового законодавства та інших галузей права, прогалинами податкового регулювання, спотвореним відомчим тлумаченням податкових норм та ставили акцент на розкритті найбільш актуальних практичних питань.
Різні аспекти проблеми захисту прав платників податків в Україні тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у кандидатських дисертаціях В.В. Безуглої [25], Н.В. Воротіної [26], Т.А. Латковської [27], В.І. Полюховича [28], докторській дисертації та монографії М.П. Кучерявенка [29;30]. Окремі питання в новітніх умовах висвітлюються в працях таких українських дослідників як: Р.О. Гаврилюк [31], В.К. Гіжевський [32], І.В. Головач, О.М. Московенко, В.М. Селіванов [33], В.М. Попович [34;35], Л.А. Савченко [36], А.О.Селіванов [37], В.О. Шамрай [38], В.К. Шкарупа [39], та в цілому ряді спеціальних монографічних робіт [8;40;41;42;43;44;45;46;47;48].
Однак, грунтовних теоретико-прикладних розробок по даній проблемі не було. Правові основи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку ще жодного разу не ставали предметом спеціального дослідження.
Усі зазначені нами вище, а також чимало інших праць науковців послужили водночас науково-теоретичною основою нашого наукового пошуку. Дане дослідження спирається на ідеї та розробки, якими юридична наука була збагачена в дореволюційному, радянському періодах і в умовах незалежної Української держави. Розробка теми базувалася на висновках юристів-адміністративістів з врахуванням, розглянутих під відповідним кутом зору положень інших галузевих наук. Розуміючи глобальність і масштабність всього кола податкових проблем, нами, перш за все ставиться наголос на вирішені проблем, що відносяться до захисту інтересів платників податків та їх конституційних прав, в поєднанні з податково-бюджетними інтересами держави. Ефективність подолання цих проблем, на нашу думку, залежить від ефективності подолання етатиського світогляду, який практично зовсім відкидає можливість прояву особою у податкових правовідносинах суб’єктивної волі, до певної міри позбавляє її якостей суб’єкта права.
Обраний дисертантом напрямок наукового дослідження відноситься до пріоритетних в галузі адміністративного права. Покращення регулювання позасудового захисту прав і свобод громадян визначено серед пріорітетних завдань Концепції адміністративної реформи в Україні затвердженої Указом Президента України №810/98 від 22.07.1998 року [49], проблема вдосконалення податкових правовідносин в цілому в умовах становлення ринкової економіки та правовідносин з приводу захисту прав і законних інтересів платників податків зокрема входить до планових тем Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Ця тема входить у науково-дослідну проблематику ряду кафедр юридичних факультетів та вузів України, в тому числі кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького Національного університету ім. Юрія Федьковича, кафедри спеціальних юридичних дисциплін Національного університету “Острозька академія”.
Безпосередня мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі врахування досягнень адміністративної та фінансово-правової науки, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду розгляду заяв і скарг платників податків систематизувати результати розвитку комплексу правових норм різних галузей вітчизняного законодавства, які стосуються адміністративного порядку захисту прав і законних інтересів суб’єктів оподаткування в Україні, оновити концептуальні підходи до вказаної сфери суспільних відносин, привести їх у відповідність з рівнем науки адміністративного та податкового права, з врахуванням бурхливого процесу трансформації діючого законодавства, розкрити найбільш актуальні практичні питання, що впливають на підходи до застосування якісно нових принципів і норм в законопроектній роботі органів відповідальних за розвиток концепції адміністративного та податкового законодавства в майбутніх періодах.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження нами зроблена спроба вирішити наступні завдання:
на основі аналізу історичних фактів провести дослідження динаміки формування, становлення і розвитку інституту захисту прав і законних інтересів платників податків;
розкрити внутрішній зміст та сформулювати поняття захисту прав і законних інтересів платників податків;
охарактеризувати особливості адміністративно-правового статусу платників податків – фізичних осіб з позицій захисту ними власних прав і законних інтересів в адміністративному порядку;
охарактеризувати особливості адміністративно-правового статусу платників податків – юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів з позицій захисту ними власних прав і законних інтересів в адміністративному порядку;
визначити систему гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків;
проаналізувати, у світлі вимог Конституції України 1996 року, найбільш важливі для захисту прав і законних інтересів платників податків правові принципи, розкрити систему цих принципів, їх сутність і правову природу;
дослідити роль та значення законів, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних договорів і угод, рішень судових органів, активно-вольових дій організаційного характеру, в системі гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку;
здійснити аналіз правового статусу структурних підрозділів та посадових осіб Державної податкової Адміністрації України, що виконують функції розгляду заяв і скарг платників податків в адміністративному порядку;
розкрити особливості правового регулювання захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку;
виробити та запропонувати законодавцю і правозастосовчим органам практичні рекомендації щодо вдосконалення правових засад захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку, уточнити методологічні і організаційні орієнтири і критерії цієї діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час захисту платниками податків прав і законних інтересів в адміністративному порядку та регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення [50], Законами України “Про звернення громадян в Україні” [51], “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [52], “Про державну податкову службу в Україні” [53] та багатьма іншими законами, поста¬новами Верховної Ради Ук¬раїни, указами Президента України, постановами Ка¬бінету Міністрів України, норма¬тивно-правовими актами орга¬нів фінансового контролю.
Предметом даного дослідження є теоретичні, методологічні, процесуальні проблеми, а також матеріально-правовий аспект суспільних відносин, пов’язаних з правовим інститутом захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку.
При здійснені наукового пошуку нами використано в поєднанні, теоретичний та прикладний типи дослідження. Їх спрямовано на розкриття поняття, і змісту захисту прав і законних інтересів платників податків, визначення їх адміністративно-правового статусу, необхідних гарантій захисту, оцінку ступеня правового забезпечення цього інституту в Україні, удосконалення механізму його практичної реалізації.
При проведенні наукового дослідження опираються на цілу сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання. Шлях дослідження, спосіб пізнання дійсності і її відтворення у мисленні є науковим методом дослідження. З розвитком науки проходить розвиток і диференціація методів, що приводить до виникнення вчення про методи - методології. Саме методологія визначає, в якій мірі зібрані факти можуть служити реальною і надійною основою об’єктивного знання. В основу методології даного наукового пошуку покладені наукові принципи об’єктивності та історизму.
До основних серед дослідницьких методів, що використовувались при написанні дисертаційного дослідження належить загальний метод пізнання для всіх наук – метод діалекти¬ки. Згідно з його принципами всі явища природи і суспільного життя органічно взаємозв’язані і взаємозумовлені. Вони залежать одне від одного і перебувають у постійному русі і розвитку і саме з окремих явищ формується єдність їх складових частин і властивостей.
Серед спеціально-наукових методів пізнання можна виділити структур-но-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.
Але особливе місце тут займає формально-догматичний метод, який досліджує “догму” права. Інколи цей метод називають спеціально-юридичним. Серед інших методів дослідження в галузі правових проблем йому належить чільне місце. Перед використанням інших методів, доцільно спочатку застосувати формально-догматичний, – стверджує К.С. Бельський [54,с.21], – тобто здійснити зовнішню юридичну обробку правового матеріалу (“догм права”). Цей метод включає такі прийоми, як опис і аналіз правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію. З допомогою таких прийомів досліджувались зміст та юридична природа поняття захисту прав і законних інтересів платників податків, описувалися і аналізувалися правові принципи, методи і форми його реалізації та гарантії захисту, досліджувалися особливості правового статусу суб’єктів оподаткування, здійснювалася зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, досліджувались юридичні факти, формулювались визначення та загальна концепція наукового пошуку. Особливо велику роль зіграв формально-догматичний метод у систематизації та класифікації розрізненої системи суспільних відносин пов’язаних із адміністративним порядком захисту прав і законних інтересів платників податків у єдине органічне ціле. На його основі створювалося підгрунття для дослідження згаданих відносин на предмет досконалості їх законодавчої бази, вироблення рекомендацій для практичної діяльності, визначення шляхів удосконалення та форм існування в найкращому варіанті.
За допомогою наступного методу – порівняльно-правового дослідження, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у змісті адміністративно-правового та цивільно-правового методів захисту прав особи, виявлялися їх спільні і відмінні риси. Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався, також, як засіб розкриття особливостей інституту захисту прав і законних інтересів платників податків в інших країнах, спосіб аналізу, вияв¬лення окремих переваг його організації у інших державах і спроб перенесення їх на вітчиз¬няну дійсність.
Метод конкретно-соціологічного дослідження включає такі прийоми, як особисте спостереження за діяльністю підрозділів та посадових осіб, що виконують обов’язки по розгляду заяв і скарг платників податків, усне опитування службових осіб контролюючих органів, анкетування, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має практика розгляду заяв і скарг платників податків в адміністративному порядку. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства, формулювалися рекомендації і пропозиції щодо його покращення.
За допомогою історичного та порівняльно-історичного методу ретроспективно, тобто не догматично, а в динаміці розглядалася вся панорама явищ дослідження, в єдності з історичним досвідом враховувалося усе позитивне і цінне що було нагромаджено наукою за увесь шлях розвитку, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне і особливе у змісті правовідносин пов’язаних із захистом прав і законних інтересів платників податків. Позитивну роль зіграли інструментальний, інституційний, соціологічний, аксіологічний, діяльнісний підходи до проблеми дослідження, звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного матеріалу та ряд інших. Кожен з них у конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднані з іншими. Нами була здійсненна спроба інтегративного підходу дослідження проблем захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення адміністративного захисту прав і законних інтересів платників податків: закономірності його формування та забезпечення державою, сприйняття платниками податків, втілення в предметно-практичній діяльності контролюючих органів і досягнення на цій основі правопорядку у податкових правовідносинах.
Фактологічна база дисертації базується на матеріалах юридичної практики, узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях, судової практики, нормативно-правових актах контролюючих органів, зокрема, районних, міських державних податкових інспекцій та обласних державних податкових адміністрацій України.
Наукова новизна дослідження визначається як вибором маловивченої проблеми так і обгрунтуванням винесених на захист положень, які мають важливе значення як для розвитку правової теорії, так і правозастосовчої діяльності органів Української держави. Наукова новизна дисертації полягає перш за все в тому, що це одне з перших в українській науці досліджень спеціально присвячене проблемам захисту прав платників податків, які розглядаються в єдності загальних і конкретних питань. Вперше вчинена спроба розробити в рамках однієї роботи цілісну систему захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку, яка охоплює сукупність основних положень, необхідних для характеристики цього інституту. В дисертації дається комплексне і системне обгрунтування даного інституту в цілому, який розвивається відповідно до конкретних способів захисту прав суб’єктів оподаткування.
Відповідно до одержаних в ході дисертаційного дослідження нових наукових результатів на захист виносяться зроблені дисертантом узагальнення, оцінки і вис¬новки, нові підходи до вирішення питань поставленої проблеми.
Елементи новизни знайшли вираження у тому, що у вітчизняній правовій науці вперше:
- розкрито динаміку історичного формування сучасного інституту захисту прав і законних інтересів платників податків;
- розкрито внутрішній зміст права на захист прав і законних інтересів платників податків та проведено правову характеристику його елементів;
- визначено теоретичні основи та обґрунтувано можливості доюрисдикційного врегулювання податкових конфліктів;
- визначено поняття захисту прав і законних інтересів платників податків, його сутність у сучасних умо¬вах;
- проведена правова характеристика адміністративно-правового статусу платників податків – фізичних осіб з позицій захисту ними власних прав і законних інтересів;
- розкрито особливості адміністративно-правового статусу платників податків – юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів з позицій захисту ними власних прав і законних інтересів;
- уточнено систему гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків;
- у новому аспекті висвітлено систему найбільш важливих, для захисту прав і законних інтересів платників податків, конституційних принципів, дове¬дена не¬об¬хідність їх законодавчого закріплення;
- розкрито роль та значення законів, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних договорів і угод, рішень судових органів, активно-вольових дій організаційного характеру, в системі гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку;
- здійснено аналіз правовового статусу підрозділів та посадових осіб Державної податкової служби України, що уповноважені здійснювати розгляд заяв і скарг платників податків.
- обгрунтувано необхідность проведення реформи системи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку та запропоновано конкретні шляхи її здійснення.
- запропоновано значну кількості уточнень, змін та нововведень до чинного законодавства та Податкового кодексу України.
Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції одержані автором в результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу більше трьохсот шестидесяти наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики з питань оподаткування, осмислення власного досвіду.
Теоретичне і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, полягає у можливості використання їх для: 1) уточнення податкової політики, стратегії і тактики держави в умовах становлення ринкової економіки; 2) вдосконалення нормотворчого процесу у сфері адміністративних та податкових правовідносин, завершення роботи над Податковим кодексом України; 3) коректування суті, змісту, форм і методів діяльності правозастосовчих органів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на якісні чинники захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку; 4) подальших наукових досліджень проблем захисту прав і законних інтересів платників податків; 5) навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів в галузях адміністративного та фінансового права.
Апробація, публікація та реалізація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана на кафедрі спеціальних юридичних дисциплін національного університету “Острозька академія”, обговорена на спільному засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності і кафедри управління підрозділами податкової міліції Національної академії державної податкової служби України. Окремі питання дисертації доповідались на щорічних підсумкових наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів Національного університету “Острозька академія” у 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 роках; неодноразово на засіданні кафедри спеціальних юридичних дисциплін правничого факультету Національного університету “Острозька академія”; на науково-практичному семінарі “Права та основні свободи людини: конституційний і міжнародний аспекти” 30 березня 2000 року, на шостій і сьомій щорічній науковій конференції “Дні науки в Національному Університеті Києво-Могилянська академія” 24-28 січня 2000 року та 22-26 січня 2001 року в м. Київ; на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” 7-8 квітня 2001, 20 квітня 2002, 23 квітня 2003 року в м. Острог; на конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” 28 лютого 2000 р. в м. Тернопіль. Результати дисертаційного дослідження використовуються в лекціях і практичних заняттях при викладанні курсів фінансового і податкового права та при читанні спецкурсу “Проблеми захисту прав і законних інтересів платників податків”, що проводяться автором у навчальному процесі Національного університету “Острозька академія”.
За темою дисертації автором опубліковано 6 одноосібних наукових статей, у тому числі 3 – у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновків, переліку нормативних актів та використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок, в тому числі список використаних джерел та літератури на 24 сторінках, який складається з 365 найменувань.

Список літератури

Висновки
1. Підсумовуючи становлення інституту захисту прав платників податків, в історичних рамках його розвитку, можна можна виділити три періоди. Перший період вирізняється нерозвинутістю і випадковим характером податків, охоплює державне господарство давнього світу та середніх віків. Інститут захисту платників податків був вкрай обмеженим і практично зводився до окремих розрізнених заходів спрямованих, як правило, на запобігання сваволі владних осіб, на обмеження культу сили при встановленні і стягненні податкових платежів з населення. Другий період охоплює ХVI – XVIII століття. Поступово інститут захисту прав і ззаконних інтересів платників податків отримує філософське обґрунтування та нормативну основу, переважно у формі актів декларативного характеру. Проходить зародження основ правової системи захисту платників податків, в контексті становлення ідей прав людини. Платник податків набуває певної автономії, декларується право на невтручання держави у сферу свободи особистості, окреслену правом, розробляються основи системи гарантій державного захисту у випадку порушення його прав і свобод. Третій період в історії податків (XIX – XX століття) вирізняється суттєво меншою їх кількістю і більшою одноманітністю. Форми податків стають більш визначеними, правила їх адміністрування більш виробленими. На цьому грунті формуються дві основні доктрини оподаткування, що в кінцевому результаті визначають підходи до формування правових основ захисту прав і законних інтересів платників податків в кожній конкретній країні: етатиська та ліберальна. Результатом розвитку правових ідей лібералізму стало створення в системі державних органів управління спеціальних інстанцій, до відання яких відносились питання розгляду апеляцій платників податків. Виникає і розвивається концепція прав платників податків і зокрема права на оскарження незаконних дій фінансових органів. На теренах нашої держави, радянська правова система, взявши на на обслуговування етатиську доктрину оподаткування перетворила права платників податків лише у декоративні прикраси до обов’язків, а захист їх прав і законних інтересів перевівся в площину забезпечення контролю за апаратом державного управління.
2. Захист суб’єктивних прав юридичних та фізичних осіб – платників податків, повинен розглядатися нашим законодавством і юридичною наукою як найважливіша гарантія їх реального здійснення. Необхідність у захисті даного права обумовлена його порушенням або оспорюванням. Захист порушеного права означає вже реалізацію права на захист. Право на захист не означає право на задоволення вимог платника податку: підставою задоволення цих вимог є матеріальне право суб’єкта оподаткування, тоді як право на захист – лише підставою для постановки питання про розгляд справи компетентним органом.
3. Правозастосовча діяльність органів держави по захисту суб’єктивних прав платників податків, (юрисдикційний захист), завжди і в усіх випадках зв’язана з встановленням фактичних обставин, які обумовлюють необхідність цього захисту. Встановлення фактичних обставини здійснюється в певному, встановленому зако¬ном, порядку. Такий порядок являє собою процесуальну форму реалізації права на захист суб’єктивного права. Отже реалізація права на примусовий захист компетентним органам держави має дві сторони: і матеріальну, і процесуальну. Єдність матеріального права на захист і його процесуальної форми полягає у задоволенні (у випадку наявності достатніх законних підстав) матеріально-правової вимоги уповноваженої особи з одного боку і в розгляді його вимоги у встановленій законом певній процесуальній формі – з дру¬гого.
4. Врегулювання розбіжностей самостійно зацікавленими особами, передбачається багатьма нормами різних галузей права. Умовою ліквідації конфлікту є досягнення сторонами взаємно прийнятної угоди. Подібний порядок врегулювання розбіжностей назвають узгоджувальним. Поряд з цим існують норми, котрі передбачають можливість лише однієї сторони застосувати міри впливу, що здатні попередити правопорушення чи спонукати зобов’язану особу до виконання своїх обов’язків. Узгоджувальний порядок і власні дії особи об’єднуються під загальною назвою “доюрисдикційне врегулювання”. Доюрисдикційне врегулювання розбіжностей – суть прояву найбільш суттєвих елементів юридичної рівності суб’єктів. Характерною ознакою податкових правовідносин є нерівність сторін в таких відносинах. Разом з тим між владним органом державного управління і платником податків можуть складатися правовідносини засновані не тільки на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, але і на юридичній рівності сторін. Розмежування податкових і цивільних правовідносин проводиться за суб’єктним складом, що лежить в основі цих правовідносин. Отже норми податкового законодавства мають подвійну природу. Стосовно суб’єктів податкових відносин, які знаходяться в адміністративних податкових відносинах вона є адміністративно-правовою. За об’єктами податкових відносин які охоплюють власність (майно і доходи) осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування, враховуючи рівність різних форм власності і рівний ступінь захисту кожної з них природа норм податкового законодавства є цивільно-правовою. Що, окрім можливості звернутися з вимогою про захист своїх прав і законних інтересів до відповідних державних органів, дає змогу платнику податків самостійно здійснювати дії направлені на забезпечення недоторканості власних прав, припинення їх порушення і ліквідацію наслідків цих порушень.
5. Зазначений висновок підтверджується особливостями правової природи податкового конфлікту. Податковий конфлікт виникає і розвивається в адміністративно-фінансових правових відносинах які є триваючими. Спочатку таке правовідношення виступає як колізійне на основі претензії особи на певне благо, яке державний орган (посадова особа) відмовляється визнати. Однак, з моменту виникнення розбіжностей існуючі між сторонами відносини влади-підпорядкування набувають іншого характеру, у даному випадку, наявність у названих правовідносинах суб’єкта наділеного владними повноваженнями не зумовлює виникнення відносин підпорядкування. Тут правами в рівній мірі володіють обидві сторони. Адміністративне правовідношення посадова особа – платник податків складається на даному етапі як відносини співробітництва, як горизонтальні правовідносини. І саме диспозитивність процесуальних і майнових відносин при виникненні податкового конфлікту встановлює рівність сторін такого конфлікту, надаючи таким чином змогу розв’язати його без звертання до органу, що наділений повноваженнями по вирішенню таких конфліктів. Відтак, стосовно діючого адміністративного порядку врегулювання податкових конфліктів, доцільним вбачається послідовне впровадження і розвиток альтернативних правил, оскільки у цих відносинах елемент владного примусу має другорядне значення.
6. Отже в юридичній науці право на захист прав і законних інтересів платника податків може розглядатися як: право зацікавленої особи звернутися до компетентного державного органу з вимогою про захист порушеного чи оспорюваного права; право підтримувати свої вимоги всіма передбаченими у законі засобами і способами.; право вимагати від юрисдикційного органу прийняття об’єктивно істинного рішення що відповідає нормам об’єктивного права; право вимагати забезпечення реалізації прийнятих у встановленому законом порядку рішень. Крім того, передбачається розглядати таке право у якості такого, що забезпечує можливість платника податків самостійно здійснювати дії направлені на забезпечення недоторканості власних прав, припинення їх порушення і ліквідацію наслідків цих порушень. Все відмічене має реалізовуватись виключно на підставах і в межах встановлених чинними нормативно-правовими актами. Вказівка на останній момент є дуже важливою, тому, що фактично захисту підлягають тільки ті права та інтереси платників податків, які охороняються законом.
З врахуванням викладених положень, під поняттям захисту прав і законних інтересів платників податків варто розуміти закріплену у діючих нормативно-правових актах можливість кожного платника податків самостійно здійснювати дії чи звернутись до компетентних державних органів з вимогою здійснення ними дій, що направлені на забезпечення недоторканості його прав і законних інтересів, припинення їх порушення і ліквідацію наслідків цих порушень.
7. Закріплене в діючих нормативних актах і пропоноване в проекті Податкового кодексу поняття суб’єкта оподаткування має досить однобічний зміст, оскільки включає в себе лише обов’язок сплати податку. Відтак пропонується наступне визначення: платники податків – юридичні і фізичні особи, суб’єкти господарської діяльності, на яких діючими законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) в порядку та на умовах, що забезпечують ефективне здійснення ними господарської діяльності. Платник податків – фізична особа, на яку згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) в порядку та на умовах, що забезпечують ефективний захист їх прав і свобод. Вказаний принцип ефективності має лягти в основу визначення поняття податкового агента, наприклад – податковим агентом визнається особа, інша ніж платник податків, на яку відповідно до цього Кодексу покладено обов’язки щодо нарахування податку, утримання його з платника та перерахування до бюджетів сум податків на умовах та в порядку, що не перешкоджають здійсненню господарської діяльності, ефективному захисту його прав та свобод.
8. Адміністративно-правовий статус платників податків під час захисту суб’єктивних прав і законних інтересів повинен визначатися не наявністю прав і обов’язків, а можливістю брати участь у цих правовідносинах і володінням при цьому рядом прав і обов’язків. Практично ж адміністративна правоздатність, як елемент адміністративно-правового статусу платника податків, проявляється як визначена державою здатність мати права і обов’язки і характеризується в основному через їх юридичні обов’язки. Права, якими наділені суб’єкти оподаткування в галузі податкових відносин, відзначаються похідним характером від обов’язків.
Додаткові особливості адміністративно-правового статусу платників податків – фізичних осіб визначаються рядом основних та факультативних ознак резидентства. Можливість притягнення, за порушення вимог податкового законодавства, фізичної особи до адміністративної відповідальності, а також її право на оскарження рішень податкових органів і дій посадових осіб шляхом подання адміністративної скарги є частиною характеристики адміністративної правоздатності платника податку і дає більш повну її картину. Реалізація ж згаданої частини здійснюється за допомогою окремого елемента адміністративно-правового статусу платника податків – адміністративної дієздатності. Адміністративна дієздатність в податкових правовідносинах є похідною, вторинною по відношенню, зокрема, до цивільної і трудової. Разом з тим існують випадки, коли така дієздатність особи не є похідною, а спрямовується на реалізацію її цивільно-процесуальної дієздатності. Доведена в науці недопустимість розбіжностей настання у часі цивільної, трудової, податкової дієздатності, а також недопустимість розбіжностей податкової та цивільно-процесуальної дієздатності, в повній мірі відноситься і до адміністративно-процесуальної дієздатності у сфері податкових правовідносин.
Відносно новим і досить важливим елементом адміністративно-правового статусу платників податків – фізичних осіб, є інститут їх податкового обліку з присвоєнням ідентифікаційних номерів. В цілому він має прогресивний характер.
9. Адміністративна правоздатність платника податків – підприємця є менш широкою як в порівнянні із загальною цивільною правоздатністю громадян, так і в порівнянні з адміністративною правоздатністю платників податків – фізичних осіб. Вона пов’язана із здійсненням певної попередньо заявленої діяльност. Основною умовою виникнення адміністративної правоздатності фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності є її легітимність. Адміністративна процедура реєстрації підприємця органом державної податкової служби як платника податків, є обов’язковим і одним з першочергових елементів процедури легітимації. Здатність громадянина-підприємця набути статусу платника податків виникає з моменту визнання його повністю дієздатним. Момент виникнення адміністративної правосуб’єктності у фізичних осіб-підприємців, на відміну від платників податків – фізичних осіб, визначається, моментом завершення процедури реєстрації їх як платників податків.
Особливості адміністративного статусу платника податків – підприємця, окрім моменту виникнення правосуб’єктності, полягають в наступному: по-перше, обсяг його правосуб’єктності в процесі здійснення підприємницької діяльності може змінюватись, наприклад, за рахунок патентування, ліцензування тощо; по-друге, поруч із спрощеними правилами оподаткування встановлених законами, актами Президента і Уряду України, що застосовуються до фізичних осіб (наприклад при оподаткуванні доходів), до фізичних осіб – підприємців застосовуються норми які регулюють оподаткування і юридичних осіб (наприклад механізм оподаткування податком на додану вартість); по-третє, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, на відміну від громадян, що не є індивідуальними підприємцями, у випадку порушення у податкових правовідносинах їх прав та законних інтересів, якщо такі порушення пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, мають право звернутися за захистом до господарського суду; по-четверте, індивідуальний підприємець, який має за результатами здійснення підприємницької діяльності невиконані податкові зобов’язання і не в змозі їх виконати, може бути визнаний за рішенням суду неплатоспроможним;
10. Особливості адміністративно-правового статусу конкретної юридичної особи залежать від обсягу правоздатності, що визначається метою її діяльності і від обсягу дієздатності, що визначається кількістю видів діяльності які нею можуть здійснюватись. Визначальним тут є поділ юридичних осіб за критерієм отримання прибутку, тобто поділ на прибуткові і неприбуткові. Взяття юридичної особи на облік як платника податків є умовою виникнення у неї адміністративної правоздатності і дієздатності у сфері податкових правовідносин. Проте, в даному випадку, дієздатність, на відміну від правоздатності не виникає відразу у повному обсязі, а має перманентний характер, зумовлює необхідність здійснення ряду адміністративних заходів спрямованих на збільшення її обсягу (дозвільної, банківської, пенсійної, страхової, пожежної, санітарної легалізації, тощо).
11. Серед рис, що визначають особливості адміністративного статусу філій і представництв як платників податків можна виділити наступні: згадані підрозділи не є юридичними особами і не підлягають державній реєстрації; підлягають реєстрації у органах державної податкової служби за місцем знаходження як самостійні платники податків; реалізацію прав і обов’язків в податкових правовідносинах здійснюють на підставі відповідного доручення, в тому числі щодо захисту суб’єктивних прав і законних інтересів; за невиконання або неналежне виконання відособленими підрозділами обов’язків у податкових правовідносинах відповідає юридична особа, що їх створила; повноваження по захисту прав і законних інтересів здійснюють від імені юридичної особи – засновника і правові наслідки за результатами реалізації цих повноважень стосуються юридичної особи.
12. Під законністю у захисті прав і законних інтересів платників податків слід розуміти забезпечений діючими нормативними актами режим, при якому платники податків мають реальну змогу самостійно, або через компетентні юрисдикційні органи, застосувати міри впливу направлені на визнання чи поновлення оспорюваних, або порушених суб’єктивних прав та інтересів, до державно-владних органів, винних у їх порушені чи оспорюванні. Гарантії полягають у створені найбільш сприятливих умов для реалізації платниками податків своїх прав і їх захисту у випадку порушення. Під юридичними гарантіями захисту прав і законних інтересів платників податків потрібно розуміти закріплені в діючих правових нормах умови і засоби, що забезпечують платникам податків реальну охорону, безперешкодну реалізацію та поновлення в разі порушення їх суб’єктивних прав і законних інтересів.
13. В системі гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків чільне місце займають принципи права. Поряд з використанням загальноправових принципів, та принципів адміністративно-юрисдикційного процесу, існують специфічні принципи спрямовані на охорону допроцесуальних прав платників податків: принцип згоди суб’єктів оподаткування нести податкове навантаження; принцип законності – в трьох аспектах; принцип справедливості у двох аспектах; принцип стабільності; принцип єдності прав і обов’язків; принцип гуманізму.
14. Другим видом юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків є нормативно-правові акти. Ряд рис характеризують закон як одну з основних гарантій. Особливе місце серед законів як юридичних гарантій займають конституційні норми. Всі положення Основного Закону України які прямо чи опосередковано стосуються захисту прав та свобод особи, певною мірою встановлюють конституційні гарантії захисту прав і законних інтересів платників податків. До системи законів в яких отримують подальший розвиток і конкретизацію юридичні гарантії відносяться: 1) Загальні не фінансові закони; 2) Спеціальні не фінансові закони; 3) Загальні фінансові закони; 4) Загальні податкові закони; 5) Спеціальні податкові закони.
Специфічне місце серед нормативних актів займають підзаконні нормативно-правові акти, які представляють собою ієрархічну систему починаючи від вищих представницьких органів, Президента, уряду і закінчуючи актами місцевих органів влади і управління. Особливе місце в цій системі належить указам Президента. Акти уряду регулюють статус платників податків у вигляді постанов і розпоряджень, які приймаються у відповідності до статті 117 Конституції України і переважно супроводжують законодавчі акти вищого рівня. Акти міністерств і відомств відносяться до числа відомчих підзаконних нормативно-правових актів. Сюди відносяться накази, інструкції, вказівки, які покликані вирішувати питання реалізації спеціальних виконавчих, розпорядчих, контрольних, наглядових функцій органів виконавчої влади. На особливу увагу серед відомчих нормативних документів заслуговує “Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями”.
Для утвердження і забезпечення прав і свобод платників податків, в податковому кодексі, крім загальних положень обов’язково мають бути закріплені: чітко формалізовані положення про податкові ревізії та перевірки, порядок виконання рішень податкових органів, регламентація питань відповідальності за порушення податкового законодавства, ступені вини платника, санкції податкових органів, судовий і позасудовий правовий захист платників податків.
Досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами країн, які є економічними партнерами країни практично у будь-якій державі відбувається шляхом укладення міжнародних договорів. У якості однієї з основних гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків виступають,також, рішення судових органів. Стаття 147 Конституції України визначає особливе місце Конституційного Суду у вітчизняній системі судочинства. Завдання загальних судів полягає не в створені, а у застосуванні норм діючого права і тому рішення судів мають переконливу силу і на практиці часто служать керівництвом до дії як платникам так і фіскальним органам.
Активно-вольові дії організаційного характеру по забезпеченню правильного застосування норм, як третій вид юридичних гарантій прав платників, об’єктивуються у детальній регламентації порядку стягнення самих податків, недоїмок по них, сум фінансових санкцій, провадженні розстрочення або відстрочення платежів, порядку повернення переплачених сум і т. д.
15. Належність підрозділів апеляцій до органів державної податкової служби, головним завданням яких є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, пов’язує підрозділи апеляцій з підрозділами, що несуть відповідальність за формування доходів бюджету, а відтак, не забезпечує гарантій неупередженого, якісного і всебічного захисту прав і законних інтересів платників податків. Недоліком нормативних актів, що регулюють діяльність управління апеляцій, є те, що повноваження по розгляду звернень про неправомірність дій посадових осіб органів державної податкової служби вони відносять до компетенції підрозділів на які покладено практичну реалізацію контролюючих функцій. Крім того встановлююється чітке централізоване управлінське підпорядкування підрозділів апеляцій, що передбачає обов’язковість виконання низовими ланками наказів, розпоряджень, вказівок вищестоящих підрозділів та посадових осіб, це ж стосується порядку призначення та увільнення працівників вказаних підрозділів. Керівникам підрозділів апеляцій, також, надаються значні повноваження без визначення порядку та критеріїв оцінювання їх досвіду, рівня знань законодавчих та інших актів, з точки зору можливості зайняття такої керівної посади. На практиці це приводить до реальної втрати сили і значення закону, особливо якщо справу платника розглядає упереджена посадова особа.
В цілому, аліз нормативни актів, що врегульовують діяльність структурних підрозділів органів державної податкової служби, які уповноважені розглядати заяви та скарги платників податків в Україні, дає підстави для висновку про те, що їх реальною компетенцією, фактично, є досудова оцінка податкових конфліктів.
У звязку з цим, на першому етапі реформування порядку захисту прав і законних інтересів платників податків, пропонується встановити чіткий порядок та критерії для визначення достатності досвіду роботи та рівня правових знань осіб, що призначаються на посади з повноваженнями по розгляду заяв і скарг платників податків. Крім того вважаємо за необхідне, у Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та в Положенні “Про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, закріпити обов’язковий колегіальний розгляд заяв і скарг платників податків.
Другим етапом реформування захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку має стати максимальне наближення адміністративної процедури розгляду заяв і скарг платників податків до процедури судочинства. На нашу думку таке наближення необхідно здійснити шляхом виокремлення підрозділів апеляцій з структури підрозділів Державної податкової адміністрації України і створення на їх базі самостійні незалежні установи, які синтезували б адміністративний і судовий моменти при вирішені податкових спорів на основі провадження справ за принципами правосуддя: усності процесу, гласності, рівності сторін, змагальності сторін при колегіальному розгляді.
Прикладом таких органів можуть слугувати: фінансові суди Німеччини, система судових органів які розглядають податкові спори в США, адміністративні трибунали по збору прибуткового і основного податків Великобританії, органи адміністративної юстиції Франції, особливі юрисдикції Болгарії, тощо.
16. Поряд з підготовкою нормативної бази для створення вітчизняної структури незалежних органів з повноваженнями вирішення податкових спорів, необхідне негайне удосконалення діючого адміністративного механізму. З цією метою потрібно внести зміни і доповнення до ряду нормативних актів, що регламентують порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби та їх посадових осіб та оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення за порушення вимог законодавства про оподаткування.
17. За порушення норм податкового права адміністративна відповідальність може застосовуватись лише до фізичних осіб. До юридичних осіб, в межах податкових правовідносин можуть бути застосовані лише заходи фінансової відповідальності. Процес оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення є окремою стадією адміністративного процесу, яка складається з чотирьох етапів. Реалізація цих етапів здійснюється на основі принципів адміністративно-юрисдикційного процесу, що входять до системи гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку.
Отже, платники податків потребують негайного формування нового механізму забезпечення їх прав, розширення можливостей впливу на рішення державних фіскальних органів, вироблення нових взаємовідносин з цими органами.

Список використаних джерел та літератури

1. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці, 1998. – 276 с.
2. Топорнин Б.Н. Налоговое право в правовой системе России // Налоговый кодекс: сегодня и завтра: Сб. статей; Институт государства и права РАН, Российская асоциация налогового права. – М.: ФБК-Пресс, 1997. – С. 4-12.
3. Маркс К., Энгельс Ф. Собр. соч. 2-е изд. Т. 7.
4. Финансовое право. – М.: Юридическая литература, 1967. – 420 с.
5. Советское финансовое право. – М.: Юридическая литература, 1974. – 464 с.
6. Цыпеин С.Д. Правовое регулирование налоговых отношений в СССР. – М., 1955. – 252 с.
7. Бекерская Д.А. Юридические гарантии прав личности в налоговых правоотношениях // Весник МГУ. Серия 11. Право. – 1979. – № 4. – С. 82-93.
8. Щербанюк О. В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин. – Чернівці: Рута, 2000. – 280 с.
9. Худяков А.И. Актуальные проблемы предмета советского финансового права // Актуальные проблемы социалистического правосудия. Научно-аналитический обзор. – Алма-Ата. 1989. – С. 10-26.
10. Зайденман Л.О. Порядок и способы обжалования административных распоряжений и постановлений. – Спб., 1904.
11. О праве самостоятельности как основе для самоуправления. – М., 1871.
12. Организация административной юстиции // Юридический весник. – 1887. – № 9 (сентябрь).
13. Корф С.А. Административная юстиция въ России. Книга вторая. – Петербургъ, Типография Тренке и Фюсно, 1910. – 507 с.
14. Елистратов А.И. Очерк административного права. – М., 1923.
15. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы (в теории и законодательстве.) – М.: Право и жизнь, 1925. – 274 с.
16. Козлов Ю.М. Институт права жалобы по советскому административному праву: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – М., 1953. – 24 с.
17. Ремнев В.И. Право жалобы в СССР. – М., 1964. – 132 с.
18. Мальков В.В. Советское законодательство о жалобах и заявлениях. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 108 с.
19. Карасева М.В. Конституционное право граждан на обжалование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Ун-та, 1989. – 150 с.
20. Сажина В.В. Административная юстиця: к теории и истории вопроса // Советское государство и право. – 1989. – №9. – С. 36-44.
21. Герасименко С.А. Защита прав налогоплательщиков в арбитражном суде – М.: “Центр деловой информации” еженедельника “Экономика и жизнь”, 1994. – 135 с.
22. Герасименко С.А. Налоговые органы, налогоплательщик и Гражданский Кодекс. – М., 1995. – 142 с.
23. Кулеш В.А. Законные способы снижения налоговых платежей в 1995 году. – СПб.: Аналитик, 1995. – 206 с.
24. Петрова Г.В. Применение права в налоговых спорах. – М.: Алкиной Лимитед, 1996. – 160 с.
25. Безугла В.В. Правові основи побудови податкової системи України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1995. – 24 с.
26. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1996. – 16 с.
27. Латковська Т.А. Правове регулювання обов’язкових прлатежів і податків суб’єктів підприємницької діяльності. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1995. – 24 с.
28. Полюхович В.І. Структура і діяльність державної податкової служби в Україні: організаційно-правовий аспект. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1999. – 16 с.
29. Кучерявенко Н.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Харків, 1997. – 35 с.
30. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Консум, 1997. – 432 с.
31. Гаврилюк Р. До питання про юридичну природу прав платників податків // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. – Львів: Юридичний факультет Львівського національноо університету імені Івана Франка, 2003. – С. 192-195.
32. Гіжевський В.К., Самілик Г.М. Навчальний посібник з дисципліни “Податкове право”. – К.: Інститут економіки та права “КРОК”, 2001. – 130 с.
33. Селіванов В.М., Московенко О.М., Головач І.В. Захист прав платників податків в Україні (питання теорії і практики). – К.: Інститут приватного права і підприємництва АпрН України. – 1999. – 24 с.
34. Попович В.М. Проблеми реалізації податкової політики держави в проекті Податкового кодексу України // Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення. – Ірпінь, 2001. – Ч.2. – С. 229-233.
35. Попович В.М. Економічна безпека держави в контексті глобалізації тіньового капіталообороту в Україні // Держава і право. – К., 2001. – Вип.14: Юридичні і політичні науки. – С.261-277.
36. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні.Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Харків, 2002. – 26 с.
37. Селіванов А. Адміністрування податків: нові проблеми в адміністративному та фінансовому праві України // Право України. – 2002. – № 2. – С. 34-38.
38. Шамрай В. Основні напрями інформатизації державного управління в процесі реформування політичної системи в Україні // Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали “круглого столу”, Київ, 13 квітня 2001 р. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С.209–217.
39. Шкарупа В.К., Цимбал П.В., Чигрина Г.Л. Дізнання та досудове слідство по податкових злочинах: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. 236 с.
40. Денберг Р.Л. Международное налогообложение: Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 375 с.
41. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предпринимательство налогоплательщик- государство: Правовые позиции Конституционного суда Российской Федерации. Учебное пособие. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 542 с.
42. Сутырин С.Ф., Погорлецкий А.И. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике / Под. ред. Сутырина С.Ф. – Спб.: Полиус, 1998. – 577 с.
43. Коментарий к налоговому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Руковод. Авт. коллектива и отв. ред. А.В. Брызгалин. – М.: Аналитика-Пресс, 1999. – 400 с.
44. Брегін М.Г., Горішний Т.І., Гнус П.М. Основи податкового законодавства. – Львів: Світ, 2000. – 88 с.
45. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб. – Чернівці: Рута, 2002. – 392 с.
46. Петрова Г.В. Налоговое право. Учебник для вузов. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 271 с.
47. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть первая. Постатейный коментарий. Под. ред. проф. В.И.Слома. – М.: Статут, 1998. – 397 с.
48. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – 244 с.
49. “Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні”: Указ Президента України № 810/98 від 22.07.1998 року // Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – Ст. 943.
50. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 264 с.
51. “Про звернення громадян” Закон України від 02.10.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
52. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Закон України від 21.12.2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
53. “Про державну податкову службу в Україні” Закон України від 4 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
54. Бельский К.С. Финансовое право: наука история библиография. – М.: Юрист, 1995. – 208 с.
55. Права человека накануне XXI века. – М., 1994.
56. Римское частное право. Под ред. Н.Б.Новицкого и Н.С.Перетерского. – М., Юридздат, 1948. – 583 с.
57. Петрушевский Д.М. Очерки из истории английского государства и общества в средние века. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 232с.
58. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.
59. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под.ред.К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. – М.: Юристъ, 1996. – Т.2. – 520 с.
60. Лукашева Е.А. Права человека: понятие, сущность, структура // Общая теория прав человека. – М., 1996. - С. 1-28.
61. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов. – М., 1935. – Т. 2. – 718 с.
62. История политических и правоых учений: Хрестоматия / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Городец, 2000. – 511 с.
63. Тургенев Н.И. Опыт теории налогов // У истоков финансового права. – М: Статут, 1998. – С. 121-268.
64. Людвиг фон Мизес. Социализм. Экономический и социологический анализ. – М.: Catallaxy, 1994. – 416 с.
65. “Про державний суверенітет України” Декларація від 16.07.1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31. – Ст. 429.
66. “Про проголошення незалежності України” Постанова Верховної Ради України від 24.08.1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст. 502.
67. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1968. – 72 с.
68. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Качуренко Ю.К. – Київ.: Юрінформ, 1992. – 199 с.
69. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право в галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. – К.: Артек, 1997. – 624 с.
70. Стефанюк В. Проблема вдосконалення адміністративного права та перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 2003. – № 1. – С. 4-7.
71. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 160 с.
72. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
73. Палютин В.А. Государство и личность в СССР. – М.: Наука, 1974.
74. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка в 4 томах. Том 2. – М.: Русская речь, 1981.
75. Українська Радянська Енциклопедія. Гол.Редакц. УРЕ. – К., 1979. – Т. 4.
76. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М.Прохоров (пред.), М.С.Гиляров, Е.М.Жуков и др. – М.: Советская Энциклопедия, 1980. – 1600 с.
77. Ларин А.М. защита прав человека и гражданина в уголовном судопроизводстве // Общая теория прав человека. М., 1996. – С.169 - 173.
78. Гуревич М.А. Право на иск. – М.: АН СССР, 1949.
79. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. – М.: Юридическая литература 1982. – т. 2 – 468 с.
80. Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1976. – 288 с.
81. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 284 с.
82. Мелеин Н.С. Гражданский закон и права личности. – М., 1981. – 172 с.
83. Крашенинников Е.А. Структура субъективного права и права на защиту // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Вып.3. – Ярославль, 1979. – С. 79-87.
84. Гукасян Р.Е. Реализация конституционного права на судебную защиту // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту. – Калинин, 1982. – 128 с.
85. Добровольский А.А. Право на иск и право на удовлетворение иска // Вопросы развития и защиты прав граждан и социалистических организаций. – Калинин, 1978. – С. 57-58.
86. Пушкар Е.Г. Право на обращение в суд за судебной защитой: Автореферат дис. Докт. Юрид. наук. – К., 1984. – 24 с.
87. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: “Статут”, 2001. – 411 с.
88. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и охраняемых законом интересов как научная проблема советского правоведения // Проблема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. Межвуз. тематич. Сб. статей. Вып.1. – Ярославль, 1976. – С. 4-9
89. Сабикенов С. Некоторые вопросы защиты субъективных прав и охраняемых законом интересов советских граждан // Проблемы государства и права. Выпуск 9. – М., 1974.
90. Коментар до господарського процесуального кодексу України. Львів: Інститут технологій бізнесу і права, 2002. – 207 с.
91. Кодекс законів про працю. – К.: Атіка, 2003. – 104 с.
92. Кодекс про шлюб