ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СЛІДЧИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………3
ВСТУП ……………………………………………………………………………….4-12
РОЗДІЛ I. Правові та організаційні основи управління діяльністю слідчих підрозділів ОВС України
1.1. Правові основи діяльності слідчих підрозділів ОВС України
та їх структура……………………………………………………………………….13-33
1.2. Цілі та завдання слідчих підрозділів ОВС…………………………………34-45
1.3. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого……………………46-50
1.4. Наукова організація праці слідчих…………………………………………..51-62
РОЗДІЛ II. Управління діяльністю слідчих підрозділів
2.1. Особливості управління діяльністю слідчого підрозділу ОВС…………...63-78
2.2. Управлінські функції слідчих підрозділів…………………………………..79-90
2.3. Методи та засоби управління слідчими підрозділами……………………..91-110
2.4. Роль керівника слідчого підрозділу ОВС в управлінні слідчим
підрозділом………………………………………………………………………...111-129
РОЗДІЛ III. Вдосконалення діяльності слідчих підрозділів ОВС України
3.1. Спеціалізація та удосконалення структури слідчих підрозділів……….130-135
3.2. Правові засади утворення та управління слідчо-оперативними групами
та організація взаємодії з оперативними підрозділами системи МВС
України……………………………………………………………………..136-146
3.3. Підвищення рівня професійної підготовки слідчого……………………147-157
3.4. Відповідальність слідчих за результати своєї діяльності……………….158-166
3.5. Проблеми оптимізації і підвищення ефективності діяльності
слідчих………………………………………………………………………167-174
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………175-178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………179-105
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………106-160

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Органи досудового слідства держави є одним з основних суб’єктів реалізації її правоохоронної функції. Саме в діяльності цих органів найяскравіше виявляється реально існуючий стан боротьби зі злочинністю та захищеність прав і свобод громадянина від злочинних посягань.
Значна перебудова системи органів досудового слідства з метою удосконалення їхньої діяльності у напрямку демократизації та ефективності передбачена у постанові Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні”.
Набуття Україною статусу незалежної держави, особливо після вступу її у 1995 р. до Ради Європи, прийняття у 1996 р. Конституції України, ратифікація у 1997 р. Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., проведення адміністративної реформи, прийняття у 2001 році нового Кримінального кодексу України та внесення суттєвих змін до діючого Кримінально-процесуального кодексу України обумовили необхідність реформування системи органів досудового слідства та їх функціонування з метою реального забезпечення незалежності слідчих, їх процесуальної самостійності, невтручання в їх діяльність завдяки впровадженню правових та організаційних засобів.
У сучасних умовах, коли суду надані контрольні функції щодо прийняття слідчим на досудовому слідстві рішень, що обмежують конституційні права і свободи громадян (арешт, обшук, огляд житла, продовження строків тримання під вартою та ін.); коли до суду можуть бути оскаржені рішення слідчого та прокурора, виникає нагальна потреба в удосконаленні управління слідчими підрозділами.
Наукові дослідження проблем управління соціальними системами актуалізуються у зв’язку з ускладненням умов їх функціонування, зростанням ролі суб’єктивного фактора. Загальна теорія управління, а також юридичні науки і слідча практика накопичили значний обсяг інформації, яку можна використати для виявлення закономірностей розвитку слідчих підрозділів, вивчення технології управлінських процесів у системі досудового слідства. Наявність емпіричного матеріалу і теоретичних досліджень дозволили розробити низку питань стосовно управління слідчими підрозділами в межах науки управління з урахуванням їх специфіки та режиму їхньої діяльності.
Головні резерви інтенсифікації роботи слідчих підрозділів – удосконалення системи організації праці, встановлення конструктивної взаємодії між слідчими підрозділами, прокуратурою, судом та органами дізнання, розвиток спеціалізації в усіх її ланках, впровадження досягнень науки, зокрема, комп’ютерних технологій у практичну діяльність, активізація людських можливостей. Теоретична усвідомленість цих процесів – завдання велике й складне. Треба враховувати те, що завдяки поширенню підслідності зростає вага слідчої роботи в загальному обсязі діяльності органів розслідування. Тому виникла гостра необхідність систематизації знань про управління системою органів досудового слідства. Дослідження в цій галузі актуальні, тому що ефективність впливу апаратів управління на діяльність практичних працівників ще занадто низька, форми та методи організації праці удосконалюються повільно.
Недостатнє дослідження правових та організаційних аспектів управління слідчими підрозділами з урахуванням специфіки процесуального статусу слідчого як суб’єкта управління, необхідність реорганізації системи органів досудового слідства, приведення їх діяльності у відповідність до Конституції України, вимог сучасного суспільства, удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, форм і методів управління найнижчою ланкою – слідчим підрозділом у системі слідчих органів ОВС визначили актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.3.2. Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2001-2005 рр. Рішення Колегії МВС України від 12.12.2000 р. №9 КМ/1), Національного університету внутрішніх справ (п.1.4., п.2.1. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.) та (п. 1.2.) пропозицій кафедри управління в ОВС Національного університету внутрішніх справ щодо проведення науково-дослідних робіт на 2003 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення чинного законодавства України і практики його реалізації, узагальнення основних положень праць науковців здійснити всебічний і комплексний аналіз найбільш актуальних і важливих наукових проблем управління слідчими підрозділами ОВС України, обґрунтувати і розробити практичні рекомендації, спрямовані на забезпечення завдань, які стоять сьогодні перед слідчими підрозділами.
Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається постановка і вирішення таких основних завдань:
- характеристика системи органів досудового слідства, особливості її становлення, шляхи розвитку та реформування;
- узагальнення практики управління слідчими підрозділами ОВС в умовах введення судового контролю за досудовим слідством;
- визначення місця і ролі начальника слідчого підрозділу в управлінні слідчими підрозділами системи ОВС та організації взаємодії з прокурором, слідчим суддею та органами дізнання;
- розмежування централізації управлінських рішень з боку керівників слідчих підрозділів і оптимального розподілу функцій між слідчими у відповідності з їх процесуальною самостійністю і кваліфікацією;
- обґрунтування форм наукової організації праці слідчого з урахуванням сучасних комп’ютерних технологій та наукових досягнень у розслідуванні кримінальних справ;
- розгляд питання про утворення й управління слідчими та слідчо-оперативними групами, як найважливішого, мобільного структурного елемента слідчого підрозділу, діяльність яких забезпечує оперативне розкриття і розслідування злочинів;
- визначення шляхів оптимізації управлінських рішень, обґрунтування напрямків професійного відбору та підвищення рівня професійної підготовки начальників слідчих підрозділів і слідчих;
- обґрунтування питання спеціалізації та структурних змін слідчих підрозділів ОВС;
- розгляд проблем ефективності діяльності слідчих підрозділів, навантаження слідчих та їх відповідальності за результати своєї діяльності, зокрема, в умовах професійного ризику;
- визначення основних напрямків удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства у сфері процесуальної діяльності слідчих.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають у сфері управлінської діяльності слідчих підрозділів ОВС України.
Предмет дослідження складає правовий механізм управління в діяльності слідчих підрозділів у сучасних умовах реформування системи досудового слідства і введення судового контролю за ним; особливості управлінського впливу керівників слідчих підрозділів на діяльність процесуально самостійних і незалежних слідчих.
Методи дослідження. Застосування методів обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх юридичної форми і соціального змісту, здійснювати системний аналіз організаційно-правових аспектів управління слідчими підрозділами ОВС України. В роботі дисертант використовує як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Логічний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використаний при дослідженні нормативних актів, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження. Конкретно-історичний метод застосовувався при дослідженні розвитку слідчого апарату, появи окремих теорій, концепцій, поглядів вчених процесуалістів та управлінців з проблем методики управління слідчими підрозділами. Порівняльно-правовий метод використаний при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та зарубіжних країн. За допомогою системно-структурного методу був здійснений аналіз основних елементів управління слідчими підрозділами ОВС України. Соціологічні методи (опитування, анкетування) були застосовані для збору інформації про організацію роботи слідчих підрозділів, кадрове забезпечення, управлінські рішення начальників слідчих підрозділів. Метод моделювання використано при розгляді питання про спеціалізацію та структурні зміни слідчих підрозділів ОВС.
При написанні дисертації науково-теоретичну базу дослідження склали праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузях теорії управління, адміністративного права, кібернетики, криміналістики, кримінально-процесуального права, зокрема: В.Б.Авер`янова, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, В.П.Бахіна, В.Н.Бахраха, І.Л.Бачило, Р.С.Бєлкіна, Ю.П.Битяка, В.С.Венедиктова, В.З.Веселого, С.Є.Віцина, М.М.Гродзинського, Є..Г.Запорожцева, В.Д.Зеленського, В.С.Зеленецького, Г.Г.Зуйкова, О.П.Іспакяна, Л.М.Карнеєвої, В.М.Климова, О.П.Коренєва, М.І.Кулагіна, О.М.Ларіна, В.Д.Малкова, А.Ф.Майдикова, Б.Я.Петеліна, В.П.Петкова, В.М.Плішкіна, Г.Х.Попова, О.Ф.Скакун, В.О. Соболєва, Л.О.Соя–Серко, В.Т.Томіна, Г.О.Туманова, О.Г.Фролової, С.І.Цвєткова, М.Н.Шавшина, В.Г.Щокіна, В.К.Шкарупи, Е.Ф.Яськова та інших, присвячені проблемам удосконалення структури слідчих підрозділів ОВС та управління їхньою діяльністю.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність органів досудового слідства. Автором у процесі дослідження вивчалися закони і підзаконні нормативні акти, що безпосередньо регулюють діяльність правоохоронних і контролюючих їх органів, нормативні акти МВС України (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленумів Верховного Суду, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалось законодавство зарубіжних країн (Росії, Казахстану, США, Великобританії, Франції), та ряд міжнародних нормативних документів, що стосуються предмета дослідження. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, пов’язаних з проблемами удосконалення управління слідчими підрозділами та їх ролі й місця в системі органів досудового слідства. Достовірність і обґрунтованість висновків автора підтверджуються емпіричними даними, отриманими у процесі вивчення правової статистики, узагальнення кримінально-процесуальної практики правоохоронних органів України, анкетування 197 слідчих та 53 начальників слідчих підрозділів України.
Такий підхід дав можливість авторові дослідження з урахуванням потреб практики обґрунтувати свої висновки і пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України, що регулюють правовий статус слідчого, начальника слідчого підрозділу, певні аспекти кримінально-процесуальної та управлінської діяльності слідчих підрозділів у системі органів досудового слідства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим аналізу процесуальної та управлінської діяльності слідчих підрозділів ОВС України як тісно пов’язаних між собою ланок системи; характеристиці функцій та методів управління; визначенням організаційної структури і шляхів її удосконалення, особливостей забезпечення управління. В результаті проведеного дослідження сформульовано наукові положення і висновки, частина яких є новими, а решта дозволяє поглибити уявлення про ті чи інші аспекти досліджуваної проблеми, які запропоновані автором особисто і виносяться на захист. Основні з них такі:
1. На підставі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, узагальнення даних експерименту, що проводився з березня 2002 р. у слідчих підрозділах, доведено об’єктивну необхідність існування слідчого апарату в органах внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції і військової поліції (щодо військовослужбовців).
2. Обґрунтовано необхідність зміни підслідності кримінальних справ між слідчими цих відомств.
3. Дістало подальшого розвитку визначення місця слідчих підрозділів у системі ОВС України і виділення їх з адміністративного підпорядкування начальників органів внутрішніх справ.
4. Вперше сформульовані пропозиції щодо вирішення мовної проблеми у кримінальному судочинстві та організації роботи слідчих підрозділів, зокрема, закріплення в законі обов’язкового володіння слідчим державною мовою і мовою більшості населення місцевості, де проводиться розслідування. У зв’язку з цим запропоновано у вищих навчальних закладах, які готують фахівців для слідчих підрозділів, ввести нові навчальні програми та державний іспит з української мови.
5. Подальшого розвитку дістали положення про реформування органів дізнання і його поширення, як самостійної форми розслідування малозначних та середньої тяжкості очевидних злочинів, за якими встановлено особу.
6. Запропоновано введення у системі судових органів посади слідчого судді по здійсненню судового контролю за досудовим слідством, а в слідчих підрозділах надання одному із заступників начальника слідчого підрозділу функціональних обов’язків щодо координації дій слідчого з прокурором та слідчим суддею по отриманню рішень, що обмежують конституційні права і свободи громадян (про арешт, обшук, огляд та ін.).
7. Удосконалено розуміння функцій слідчих та слідчо-оперативних груп як мобільного структурного елемента слідчого підрозділу з урахуванням територіальної (дільничної) та предметної спеціалізації для розкриття і розслідування злочинів.
8. Розроблено ряд положень по удосконаленню процесуального статусу начальника слідчого підрозділу, які забезпечать процесуальну самостійність слідчого.
9. Удосконалено функціональні обов’язки начальників слідчих підрозділів з урахуванням введення судового контролю за досудовим слідством.
10. Запропоновано ряд положень щодо професійного відбору і підвищення
кваліфікації слідчих та начальників слідчих підрозділів.
11. Удосконалено принципи і методи управління слідчих підрозділів у сучасних умовах реформування органів кримінального судочинства (досудового слідства, прокуратури, суду).
12. Подальшого розвитку дістала концепція використання комп’ютерних технологій в управлінні слідчими підрозділами та науковій організації праці слідчого.
13. Вперше запропоновано звільнення слідчого від можливої відповідальності за процесуальні дії, вчинені в умовах професійного ризику.
14. Зроблено висновок про необхідність прийняття Закону України “Про статус слідчого” і запропоновано проект цього закону.
Практичне значення одержаних результатів, викладених в дисертації, полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в ній висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності – в результаті дослідження сформульовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень у діючий Кримінально-процесуальний кодекс України та Проект нового КПК України, які регламентують діяльність органів досудового слідства;
- у сфері науково-дослідної діяльності - основні висновки дисертації наукового дослідження можуть служити базою для подальшої розробки організаційно-правових аспектів управління слідчими підрозділами ОВС України;
- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів і розробок дозволить удосконалити управління слідчими підрозділами, підвищити ефективність діяльності слідчих та їх відповідальність за результати своєї роботи;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладенні дисциплін “Судові та правоохоронні органи України”, “Досудове слідство в ОВС України”, а також можуть бути використані в навчальному процесі під час проведення різних видів занять, в тому числі у системі підготовки та підвищення кваліфікації слідчих ОВС, а також при розробці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися дисертантом на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової Держави Україна” (м. Львів, Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 4-5 травня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, НУВС, 20 червня 2003 р.).
Окремі положення роботи дисертанта, що стосуються ролі начальника слідчого підрозділу по управлінню слідчим підрозділом ОВС, прийнято до впровадження і використовується Головним слідчим управлінням ОВС України. Теоретичні аспекти дисертаційного дослідження використовуються в Національному університеті внутрішніх справ України при викладанні курсантам і слухачам навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”, а також у науково-дослідній роботі. Розроблені автором пропозиції про доповнення, зміну й удосконалення діючого законодавства направлені Голові Кабінету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, про що є акти теоретичного та практичного впровадження.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у семи публікаціях: п’яти статтях у фахових наукових виданнях та двох статтях, опублікованих за результатами наукових доповідей на конференціях у збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Дисертація виконана у відповідності з вимогами ВАК, складається з вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок; список використаних джерел складається із найменувань і займає 26 сторінок; додатки 57сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики, теоретичного осмислення положень, концепцій і точок зору провідних вчених в галузях управління, кримінального процесу, криміналістики, психології, соціології, лінгвістики та інших галузях знань сформульовані пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правових засад та організаційних аспектів управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України. А саме:
1. Закріпити у новому Кримінально-процесуальному кодексі України існування слідчих підрозділів у чотирьох відомствах: органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції та військової поліції (щодо військовослужбовців), і розподілити між ними підслідність кримінальних справ відповідно завдань кожного відомства в боротьбі зі злочинністю.
2. Диференціювати форми досудового розслідування і ввести дізнання як самостійний вид розслідування щодо малозначних та середньої тяжкості злочинів.
3. З метою забезпечення процесуальної незалежності слідчих усіх відомств закріпити в Законі України “Про статус слідчого” та Кримінально-процесуальному кодексі положення у вигляді конкретної норми: “При вирішенні питання про порушення і розслідування кримінальних справ у встановлених законом межах слідчі незалежні і підкоряються тільки закону. Ніхто не може втручатись в його діяльність і вимагати від слідчого розголошення даних досудового слідства”.
4. Вивести слідчих органів внутрішніх справ з адміністративного підпорядкування начальників органів внутрішніх справ і зосередити управління слідчими підрозділами ОВС у слідчих відділах міст, управліннях областей та Головному слідчому управлінні МВС України. Змінити систему зовнішніх показників результатів роботи слідчих підрозділів, в основу яких покласти не чинник розкриття, а результат розслідування кримінальної справи.
5. Привести у відповідність з Конституцією України Кримінально-процесуальний кодекс України щодо ведення кримінального судочинства державною мовою, з метою вирішення мовної проблеми при провадженні кримінального судочинства та організаційних питань, пов’язаних з забезпеченням участі перекладача та необхідністю перекладу матеріалів кримінальних справ, зокрема, у російськомовних регіонах. Закріпити у Законі України “Про статус слідчого” вимоги до слідчого володіти державною мовою та мовою більшості населення місцевості, де проводиться розслідування. Надати слідчому можливість при розслідуванні кримінальних справ користуватися обома мовами, а перекладача запрошувати лише у випадках, коли суб’єкт процесу наполягає на його участі.
6. В умовах створення передбаченого Конституцією України судового контролю за досудовим слідством врегулювати повноваження слідчого судді, створити в судах службу з досудових питань та координації діяльності слідчих підрозділів з питань судового контролю. З цією метою внести зміни в Закон України “Про судоустрій”, а в Кримінально-процесуальному кодексі передбачити порядок і строки розгляду в судах подань слідчого, які б забезпечували оперативну взаємодію органів досудового слідства і судового контролю.
7. Внести конкретні пропозиції щодо доповнення і зміни Проекту Кримінально-процесуального кодексу України по регулюванню повноважень начальника слідчого підрозділу і забезпечення процесуальної незалежності слідчого, а саме п.3 ч.2 статті 40 Проекту КПК України після слів: “передавати справу іншому слідчому” доповнити словами “ у випадках: а) коли слідчим допущено порушення закону; б) з метою забезпечення повного і об’єктивного розслідування; в) звільнення слідчого, його відрядження, переводу на іншу роботу, значного об’єму роботи по іншим справам; г) низькою кваліфікацією; стану здоров`я, віку які не дозволяють слідчому розслідувати кримінальну справу такої категорії складності”. А також доповнити цю статтю частиною 8 у наступній редакції: “Начальник слідчого підрозділу має право повертати органу дізнання матеріали дослідчої перевірки, які не містять ознак злочину”.
8. Розроблено і впроваджено пам’ятку початкуючого начальника слідчого підрозділу, в якій сформульовані вимоги щодо особистості начальника слідчого підрозділу, його обов’язки та рекомендовані форми управління слідчим підрозділом.
9. З метою підвищення якості відбору абітурієнтів на навчання за слідчо-криміналістичною спеціальністю у вищих навчальних закладах запропоновано ввести вступний іспит викладання замість диктанту. Також обґрунтована необхідність єдиних державних стандартів кваліфікації слідчих.
10. Надані рекомендації щодо підвищення ефективності підбору кандидатів, професійного рівня навчання та кваліфікації слідчих і начальників слідчих підрозділів. Запропоновано начальниками слідчих підрозділів призначати осіб, які пройшли спеціальну підготовку на курсах або в інститутах підвищення кваліфікації та по закінченню склали відповідні іспити.
11. Обґрунтовані рекомендації щодо застосування комп’ютерних технологій та науково-технічних засобів в управлінні слідчими підрозділами і науковій організації праці слідчого: запропоновано удосконалити підготовку слідчих та начальників слідчих підрозділів щодо володіння комп’ютерною технікою, засобами відео- та звукозапису; підвищити матеріально-технічне забезпечення цими засобами усіх слідчих підрозділів України. У слідчих підрозділах для спрощення контрольних функцій начальника і обліку звітності впровадити комп’ютерні програми, які б об’єднали усі інформаційні данні про розслідуванні кримінальні справи в інформаційну мережу: “начальник слідчого підрозділу - слідчі”. Доведена необхідність створити також єдину комп’ютерну мережу в усіх слідчих підрозділах України та заснувати спеціальні інформаційні сайти, при користуванні якими слідчі зможуть отримувати необхідну методичну допомогу, довідки про стан злочинності, аналітичні данні Головного слідчого управління та таке інше. А також, забезпечити надійний захист такої мережі та надання спеціального доступу працівникам слідчих підрозділів для зручного користування нею.
12. Запропоновано застосування предметно-територіальної спеціалізації і створення мобільних слідчо-оперативних груп для розкриття і розслідування злочинів, вчинених на певній території.
13. Сформульовано основні положення відповідальності слідчого за результати своєї діяльності і запропоновано закріпити в Законі України “Про статус слідчих” звільнення слідчого від дисциплінарної та майнової відповідальності за слідчі помилки та дії вчинені в умовах професійного ризику, а саме процесуальні дії, які були обумовлені збігом об’єктивних обставин і по помилковому уявленню слідчого були правомірними та направленими на забезпечення завдань кримінального судочинства.
14. Обґрунтована доцільність проведення у слідчих підрозділах з метою запобігання професійної деформації особистості слідчого профілактичних заходів у трьох напрямках: адміністративно-організаційному, відновлювально-реабілітаційному і психолого-виховному, що необхідно закріпити у відомчих наказах.
15. Доведена необхідність після визначення в новому Кримінально-процесуальному кодексі України підслідності кримінальних справ слідчих різних відомств згідно з новим Кримінальним кодексом України провести комплексне дослідження навантаження слідчих, визначити відповідні показники, які покласти в основу розподілу кримінальних справ між слідчими у слідчих підрозділах.
16. Розроблено проект Закону України “Про статус слідчого”.

СПИСОК ВИКОПИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: Содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. Думка, 1990. – 48с.
2. Адміністративне право України [Підруч. для юрид.вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П.Битяка; Нац. юрид акад. України ім. Я. Мудрого. – Х.: Право, 2001. – 528с.
3. Александров А.С. Каким быть предварительному следствию//Гос-во и право. – 2001.-№9.- С.54-62.
4. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. Нац. юрид.акад. им. Я. Мудрого.- Х.: Право, 1997. – 60с.
5. Ануфрієв М.І. Система підготовки та перепідготовки персоналу органів внутрішніх справ України//Вісн.Ун-ту внутр.справ. Вип.8/ [Редкол.:О.М. Бандурка (відп.ред.) та ін.]. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – С. 8-13.
6. Асанов В.Н. Работа с кадрами и её влияние на совершенствование деятельности
следственных подразделений//Проблемы деятельности следственных подразделений: Сб. науч. трудов. – Волгоград, 1998. – С. 102-103.
7. Астапенков В.Г., Астапенкова Э.П. Методологические основы профессиональной
этики следователя// Вопросы уголовного процесса. Вып. 3. Саратов: Изд-во Сараторского ун-та, 1998. – С.63-69.
8. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности// Сов. Гос-во и право. –
1997. - №6. – С. 59-67.
9. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание ы управление. – М.: Полит
издат, 1981. – 432с.
10. Ашитко В.П. Функции процессуального контроля начальника следственного
управления // Процессуальные и криминалистические проблемы производства по уголовным делам. - М.: Акад. МВД России, 1995. - С.129-136.
11. Балакшин В. Нужен следственный комитет // Соц. Законность.-1991.- №2. - С.28.
12. Балашов А. Организация взаимодействия следователей и органа дознания //Соц. законность. – 1975.-№6. - С.51.
13. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія,
досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 440с.
14. Бандурка О.М. Слідчий – моя професія: Наук.-практ. нариси/Ун-т внутр.справ.-
Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 216с.
15. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: [Підруч.
для вищ. Закл. Освіти МВС України]. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 220с.
17. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Х.:
ООО «Фортуна -пресс», 1998. - 464с.
18. Бандурка А.М., Друзь В.А. Этнопсихология: Учеб. пособие для высш. учеб.
заведений/ Ун-т внутр. дел. – Х.: Изд-во Ун-та внутр. дел, 2000.-240с.
19. Бандурка А.М., Орлов П.И. Некоторые проблемы подготовки кадров в высших
учебных заведениях системы МВД Украины //Человеческий фактор в повышении эффективности деятельности правоохранительных органов: Мат. Междунар.науч.-практ. конф., 28-29 сент. 1994 г. - Луганск, 1995, с. 26-31.
20. Барабаш А.С. Негативная уголовно-процессуальная ответственность// Изв.высш
учеб. заведений. – Правоведение. – 1987.- №4. – С.89-93.
21. Баранов Н. Н., Кондратюк Л.В. Методика оценки деятельности следственного
аппарата. - М. - 1976.- 38с.
22. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід) / Монографія. – К.: Ніка центр, 2003.-448с.
23. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Автореф. дис... канд.юрид. наук:12.00.09/Нац. акад. внутр. справ України.- К, 2000. – 20с.
24. Баулін О.В., Карпов Н.С. Дізнання в Україні проблеми і перспективи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Мат. наук.-прак. конф., 18-19 квіт. 2002 р., м. Харків. [Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.)та ін.]. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 254-258.
25. Бахин В.П. НОТ в органах охраны общественного порядка /В кн.: 50 лет Советского государства и социалистической законности: Мат.науч.-практ. конф.[15-16 дек.1967 г.Ред.кол.: И.А. Потапов и др.]. - Волгоград, 1968.- С. 179-181.
26. Бахин В.П. К продолжению разговора об оценке средств борьбы с преступностью// Актуальные проблемы деятельности ОВД по предупреждению, раскрытию и расследованию преступлений: Мат. межд. науч. конф. - Одесса, 2000, С.30-41.
27. Бахин В.П., Весельский В.К., Карпов Н.С. Проблемы оптимизации следствия//Современные проблемы криминалистики и управления.-М.,1998.-С.77-91.
28. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. –К.: Основа, 2002. – 456с.
29. Бахрах В.Н. Организационные структуры государственного управления// Правоведение. – 1981.- №6. - С.30-32.
30. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – М.: Юрид.лит.,1976. - 200с.
31. Белкин Р.С. О понятии организации расследования преступлений//Организация расследования преступлений органами внутренних дел. – М., 1978. - С. 25-32.
32. Белкин Р.С. Профессия – следователь (Введение в юридическую специальность).– М.: Юристъ, 1998. – 168с.
33. Божьев В.П. К вопросу о регламентации деятельности следственных аппаратов в России//Состояние законности, борьбы с преступностью и коррупцией: Мат. науч.-прак. конф. - М.: Академия МВД РФ, 1993. - С.127-134.
34. Бойко В. Нова Конституція та судова влада //Право України.–1997.- № 1.- С.16.
35. Бородин С. В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела. - М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1970. –120с.
36. Бушлинский Н.Н., Миндагулов А.Х. К вопросу о научном обосновании количества следственно-оперативных групп // Уголовная ответственность и организационные меры борьбы с преступностью: Сб. науч. тр. ВНШ МВД СССР.- 1980. – Вып. 53. – С. 58-64.
37. Бышкова Р.А. О дифференциации форм уголового судопроизводства // Пути дальнейшего совершенствования деятельности ОВД. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1977. – С. 115-118.
38. Вахитов Ш.К. Место следственного аппарата в системе государственных органов// Сов. гос-во и право.- 1988.- №2. - С. 70-77.
39. Ващенко І.В. Роль професійного спілкування в управлінні персоналом. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2002.- С. 133-137.
40. Венедиктов В.С. Організаційно-правові питання підбору персоналу на службу в ОВС України //Вісн.Ун-ту внутр.справ. Вип.14/[Редкол.:О.М. Бандурка (відп.ред.) та ін.]. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2001. - С. 151-156.
41. Весёлый В.З. Формирование теории управления горрайорганами внутренних дел//Проблемы теории управления горрайорганами внутренних дел. – М., 1981.- 86с.
42. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность.-М.:Наука,1987.–111с.
43. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования в советском уголовном процессе. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. – 96с.
44. Викторов Б.А. Следственный аппарат органов охраны общественного порядка//Соц. Законность.- 1968.-№4.- С. 67-69.
45. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине/ Пер. с англ. – 2-е изд. –М.: Сов. радио, 1968. - 326с.
46. Вишняков В.Г. Совершенствование аппарата управления на современном этапе//Сов. гос-во и право.- 1966. - №11.- С. 30-38.
47. Власов А.А. Полномочия следователя в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09/ Акад. МВД СССР. - М.,1979. - 23с.
48. Волобуев А.Ф. Моделирование учебного процесса средствами ПК// Як нам упорядкувати нашу вищу школу: Мат. міжнар. наук.-практ. конф.- Х., 2001.- С.91.
49. Воронин Е.И. Процессуальное положение следователя органов внутренних дел: Автореф. дис…канд. юрид. наук:12.00.09/Саратовский ун-т.-Саратов,1978.- 18с.
50. Всеобщая декларация прав человека. (Принята и провозглашена резолюцией 217
А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 10 дек. 1948 г.) // Международные акты о правах человека: Сб. док./ Комис. по правам человека при Президенте Рос. Федерации, Ин-т гос-ва и права РАН; [Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева.] – М.: НОРМА, 2002. – С. 38-42.
50.Выдря М.М. Расследование уголовного дела – функция уголовного процесса//Сов. Гос-во и право. - 1980.- №9.- С.79.
51.Гаврилов А.К. Критерии оценки деятельносты следователя по раскрытию преступлений//Правовые и организационные вопросы предварительного расследования/ Труды высш. следств. шк, Вып. 17,[Редкол.:С.П. Ефимичев (отв. ред) и др.]. - Волгоград, 1977,с.24-29.
52.Гаврилов А.К. Организация работы начальника следственного отделения.- Волгоград, 1972. - 79с.
53.Гаврилов О. А. Компьютерные технологии в правотворческой деятельности: Учеб. пособие/ Акад.правовой ин-т при Ин-те го-ва и права РАН. - М.: Изд. Группа Норма – Инфра-М, 1999. -102 с.
54.Галкин И. Расследование преступлений группой следователей// Соц. законность.- 1963. - №4. – С.39
55.Голосниченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії, поняття). – Ірпінь, 1998. – 108с.
56.Голунский С.А., Рогинский Г.К. Техника и методика расследования преступлений / Под. ред. М.С. Строговича, Вып5. - М.: Сов. Законодательство, 1934. - 15 с.
57.Гончаров І. Бригадний метод розслідування: теорія, практика, шляхи вдосконалення // Право України. – 1994. -№ 5-6. – С. 20-22.
58.Горбачёв А.В. Дифференциация форм уголовного судопроизводства// Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Мат. науч.-практ. конф., 18-19 квіт. 2002р., м. Харків / [Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.)та ін.]. К.;Х.: Юрінком Інтер,2002.-С.226-229.
59.Гом` єн Д. Короткий путівник Європейського суду з прав людини /Пер. з англ.- Львів: Кальварія, 2000. –340с.
60.Гранат Н.Л., Голоднюк М.Н., Лушечкина М.А. Опыт выявления склонности к работе следователя // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.- 1989.- №6.- С.46-53.
61.Гранин А.Ф. К вопросу об эффективности деятельности органов внутренних дел//Пути дальнейшего совершенствования деятельности ОВД: Мет. ежегод. науч.-практ. конф. сотрудников КВШ МВД СССР и работников ОВД.– К., 1976. - С. 49-52.
62.Григорьев В.Н. Расследование преступлений в чрезвычайных условиях. – М.: Акад. МВД РФ, 1994. –196с.
63. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. - М.: ЛексЭст, 2002. - 1088с.
64.Гуляев А.П. Выведение следственного аппарта из сферы ведомственного влияния//Укрепление законности и борьбы с преступностью в условиях формирования правового государства: [Мат. конф., 29 нояб. –1 дек. 1989г. /Редкол.: С.В.Бородин идр.]. - М.:ИГПАН.- 1990. - С.153-156.
65. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1981.- 192с.
66. Гурне Б. Державне управління / Пер. з франц. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
67.Гусев Л.Н. Процессуальное положение следователя в советском уголовном процессе// Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве СоюзаССР: [Сб. ст. / Под ред. С.А. Голунского]. – М.: Госюриздат,1959. – С.301-328.
68.Державне управління: теорія і практика / За заг. ред д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер`янова. – К.: Брінком Інтер, 1998. – 432с.
69.Додин Е.В. Административная диалектология: Курс лекций.- Одесса, 1997. –115с.
70.Долженко В.М. Оптимізація оцінки результатів діяльності слідчих підрозділів ОВС // Актуальні проблеми підготовки спеціалістів для підрозділів ОВС. Зб. наук. праць. - Херсон, 2002. - С.14-17.
71.Доля Е. Следователь: где и каким ему быть // Сов. юстиция.- 1990.- № 15.- С.17.
72.Дробатухин В.С. Математическое моделирование в организации рабочего места следователя// Процессуальные и криминалистические проблемы производства по уголовным делам: Сб. науч. тр. - М.,1995. – С. 175-183.
73.Дроздов Г.В. Содержание и структура предварительного производства в советском уголовном процессе// Изв. Висш. учеб заведений. - Правоведение. –1990.-№3.- С.68-74.
74.Дроздов Г.В. Судебный контроль за расследованием преступлений // Сов. юстиция.- 1992.- № 15-16.- С.12-13.
75.Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. Посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р. Нижник. – К.: Ін Юре, 1999. – 244с.
76.Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. - К., 1987.- 131с.
77.Дубинский А.Я. Некоторые вопросы создания и работы группы следователей //Труды Киевской ВСШ МВД СССР. – 1972.- Вып. 6. – С.181-183.
78.Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного следствия: Учеб. пособие. - К., 1975. – 132с.
79.Дубинский А.Я., Шостак Ю.И. Организация и деятельность следственно-оперативной группы. – К., 1981.- 48с.
80.Дяченко І.І. Державний стандарт вищої освіти як фактор забезпечення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ України // Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України: Мат. наук.-практ.конф., Харків, 24 довт.2002р./Нац. ун-т внутр.сспрв.- Х.: Нац. ун-т внутр.справ, 2002.-С.112-115.
81.Еремеев В.П. Полномочия начальника следственного отдела МВД //Вопросы совершенствования предварительного следствия. - М., 1971 – 35с.
82.Ефимичев С.П. Задачи предварительного расследования: Сб. науч. тр. Процессуальные вопросы предварительного следствия на современном этапе / М-во внутр. дел СССР, Высш. следств. шк.; [Редкол.: В.С. Шадрин (отв.ред) и др.]. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988.- С. 4-20.
83.Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджтенту і управлінської діяльності.- К., 1994.- 232с.
84.Жогин Н В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. – М.: Гос. юриздат,1961. – 206с.
85.Жогин Н.В., Фаткулин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит.,1965. –367с.
86.Жуковский В.М. Процессуальная независимость следователя и некоторые её гарантии// Предварительное следствие в условиях правовой реформы: Сб. науч. тр.-Волгоград, 1991.- С.37-44.
87.Заботин Б.В., Тельшевский С.М. Организационное обеспечение выполнения управленческих решений в системе органов внутренних дел.- К.: РИО МВД УССР,1978. - 52с.
88.Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. // ВВР України. – 1993.- №9. – Ст. 62.
89.Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 24 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994.- №15.- Ст. 84.
90.Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993р. // ВВР України. – 1994.- №11.– Ст. 51
91.Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. // ВВР України. - 1991. - №4. – Ст.20.
92.Закон України “Про мови” від 2810.1989р.// ВВР України. – 1992.- №22. – Ст. 303.
93.Закон України “Про Освіту” від 23 травня 1991р. із змінами та доповненнями на 24 березня 1996р.- Київ: Генеза, 1996.
94.Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р.// ВВР України.-1991.- №53.-Ст.793.
95.Звирбуль А.К. Организация расследования по уголовному делу бригадой следователей //Проблемы предварительного следствия. – Волгоград, 1975. - С.67-69.
96.Звирбуль А.К. Внедрение научных рекомендаций в практику работы следователей прокуратуры // Всесоюзная конференция лучших следователей прокуратуры. Сб.науч. ст. - М., 1974.- С.56 -59.
97.Звирбуль А.К. Роль юридической науки в повышении еффективности предварительного следствия // Проблемы предварительного следствия, Вып.4, Волгоград, 1975.- С.1-15.
98.Запорожцев Є.Г. Функції системи управління органів внутрішніх справ// Вісн. Одес. Ін-ту внутр. справ.-2000.- Одеса. - №2. - с.58-63.
99.Захарин Ю.М. Морально-психологический фактор и труд следователя организация работы следователей. Вып.5.- М., 1972. – 64с.
100.Здир Я.А. Коллегиальность и единоначалие в управлении органами внутренних дел.- Лекция / Высш. школа МВД СССР.- М.,1972. – 32с.
101.Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Ч.1.Концептуальные основы.- Х.: Основа, 1994. - 320с.
102.Зеленецький В.С. Про деякі напрямки підвищення ефективності правоохоронної діяльності (за матеріалами соціологічного дослідження) // Питання боротьби зі злочиністю: Зб. наук.пр.- К.,2000. – С. 122-130.
103.Зеленецький В.С. Структура дослідчого кримінального процесу//Вісник Ак. прав. наук України. – Х. – 1996.- №7.- С.126-134.
104.Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений: Криминалист. аспекты/ Отв.ред. Ю.Н. Лукин; Сев.-Кавк. Науч. центр. высш. шк. – Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. Ун-та, 1989.- 148с.
105.Зозулинський Б. Пропозиції реорганізації попереднього слідства// Рад. право.- 1989. - №9. - С. 20-22.
106.Зозулинський О. Теорія і практика бригадного методу розслідування// Рад. право. – 1971.- № 4. - С.37-38.
107.Золотухін І.І. Деякі проблеми перепідготовки та підвищення кваліфікації слідчих органів внутрішніх справ України // Вісн.Ун-ту внутр.справ. Вип.9/[Редкол.:О.М. Бандурка (відп.ред.) та ін.]. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - С. 97-70.
108.Зуйков Г.Г. Основы научной организации управления и труда в органах внутренних дел.- М.: Юрид.лит., 1974. - 176с.
109.Зуйков Г.Г., Черненко Г.И., Яськов Я.Ф. Научная организация труда в органах внутренних дел.- М.: Юрид.лит.- 1981. – 176с.
110.Иванов А.В. Роль и место следственной части в системе органов предварительного следствия // Правовые и криминалистические проблемы раскрытия и расследования преступлений: Тр. Акад. управления.- М., 1998.- С.40-45
111.Испакян А.П. Подготовка и принятие управленческих решений.- М.: Юрид лит., 1971.- 56с.
112.Испакян А.П., Туманов Г.А. Основы научной организации труда в органах внутренних дел. Лекция. - М.: Изд-во НИ и РИО ВСШ МВД СССР, 1972. – 52с.
113.Истина … И только истина! Проблемы, дискуссии и предложения : Пять бесед о судебно-правовой реформе /[Беседы вел Ю.М. Хотченков; Отв. ред. Ю.И. Стецовский]. - М.: Юрид. лит. – 1990. - 432с.
114.Ищенко Е. Алгоритмизация расследования//Соц. законность. - 1990. - №3. - С.63-65.
115.Ищенко П.П. Автоматизированное рабочее место следователя: проблемы и перспективы// Правовые и криминалистические проблемы расследования преступлений: Тр. Акад. управления. - М., 1998. – С.169-179.
116.Кабанов П. Риск при расследовании преступлений// Соц. законность. - 1989. - №2. - С.56-58.
117.Калтыгин В.М., Зинченко Е.К. Компьютерные технологии в практике расследования// Сов. юстиция.-1992. - № 3. -С.13.
118.Калюжний Р.А. Науково технічний прогрес в діяльності правоохорониих органів. – К., 1990. – 160с.
119.Капорцев А.Г. Система контроля в органах внутренних дел и её пректирование.- М.: Академия МВД СССР, 1990. -18с.
120.Караханов В.Е. Проблемы правового регулирования внутрисистемного управления// Правовые вопросы управления в сфере обеспечения правопорядка.- М. , 1982. – С.91-94.
121.Катетников А.С. Организация контроля в следственном отделении органа внутренних дел: Лекция. - Волгоград : ВСШ МВД России, 1994. – 40с.
122.Карнеева Л. М. Где быть следственному аппарату// Соц. законность.-1991.-№2.- С.26-28.
123.Карнеева Л.М. Организационные и процессуальные вопросы расследования преступлений группой следователей // Соц. законность. – 1964. - №6. – С.45.
124.Карнеева Л. М. Проблемы перестройки следственного аппарата органов внутренних дел// Соц. Законность. – 1989.- №2.- С. 62-63.
125.Карнеева Л.М., Галкин И.С. Расследование преступлений группой следователей.– М.: Юрид. лит., 1965. – 92с.
126.Карнеева Л. М., Ключанский В.И. Организация работы следователя. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 112 с.
127.Каткова А.Г. Особливості організації розслідування злочинів в умовах надзвичайного стану // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ.–2001. - Спецвипуск. - С. 44-47.
128.Каткова А.Г. Проблемні питання діяльності слідчих і слідчо-оперативних груп в управлінні слідчими підрозділами // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. Вип. 15, Х., 2001.- С.115-118.
129.Каткова А.Г. Планування роботи слідчого підрозділу органів внутрішніх справ, як одна з форм наукової організації праці // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ, Вип.19, Х., 2002. - С.115-119.
130.Каткова А.Г. Проблеми управління слідчими підрозділами в умовах реформування правової системи України// Молода Українська держава на межі тисячоліть: Зб. наук. пр./ Львівський ін-т внутр. справ при Нац. акад. внутр. справ України.- Львів, 2001.- С.107-109.
131.Каткова А.Г. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого. // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ, Вип. 22, Х., 2003. - С.160-164
132.Каткова А.Г. Спеціалізація та структурні зміни слідчих підрозділів// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірка наукових праць. – Х.: Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ.- 2003. – С. 20-22
133.Каткова А.Г. Правові та організаційні аспекти направлення та виконання міжнародних окремих доручень органами досудового слідства України та Росії // Актуальні проблеми політики. – Одеська Національна юридична академія. – 2002.- Вип.15. - С.293-298.
134.Каткова Т.В. Проблеми реалізації принципу безпосередності дослідження доказів на досудовому слідстві: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09/ Нац. юрид. академия им. Я.Мудрого.- Х.,1997. - 18с.
135.Керженцев П.М. Принципы организации. Избр. произведения. – М.: Экономика, 1968. - 464с.
136.Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя:[Учеб. пособие для юрид. вузов и фак.]. – К.: Вища школа,1990.-103с.
137.Климов В.М. Методы управления: Уч. Пособие.- К.: Основа, 1997. - 234 с.
138.Клочко А.М. Підготовка учнів старших класів по вибору юридичної професії //Актуальні проблеми управління персоналом ОВС Уркаїни:Мат. наук.-прак.конф., Х.арків, 24 жовт. 2002/ Нац.ун-т внутр. справ.- Х.: Вод-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - С.104-107.
139.Клочков В.Г. Судебный контроль за соблюдением законности и обоснованности избрания меры пресечения заключения под стражу// Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1988.- №4. - С.100-125.
140.Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учеб. для вузов по спец. “Менеджмент”. М.: Издат. Группа НОРМА- ИНФРА- М,1999.- 528 с.
141.Коберник С.Д. Деякі особливості розслідування розкрадання коштів у банківських комп’ютерних системах і мережах // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Мат. міжнар. наук.-практ. конф. , 15-16 груд.1998р., м. Харків/ Редкол.: В.І. Борисов (голов.ред.) та ін. - Х., 1999.-С.20-28.
142.Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. – К., 1994. – 154с.
143.Коврига З.Ф. Свобода личности и ответственность в уголовном судопроизводстве //Изв. высш. учеб. заведений. Правоведение.–1987.- №5. - С.60-64.
144.Ковтун И.И., Кузьмин И.В. Матрично-реляционная модель данных в автоматизированных системах управления потоками процессуальных документов и органами предварительного следствия// Персональный компьютер на службе коиминальной милиции и следователя: возможности перспективы.: Сб.науч. тр.- М.,1997. - С.49-54
145.Кожевніков Г.К. Судова-правова реформа в Україні, і реформування органів досудового розслідування //Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції, 18-19 квітня 2002 року., м. Харків./Редкол.: Сташис В.В. (голова ред.)та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002.-288с.
146.Кожевніков Г.К., Хотенец В.М., Янович Ю.П. Значення навантаження та умов праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності// Вісн. Акад. правових наук України.- 1996.- №7.- С.134-145.
147.Козловський С. Проблеми питання затримання та взяття під варту осіб у ході реалізації норм Конституції України// Право України.- 2000.- №4.- С.57-59.
148.Колбая В.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства. – М.: Юрид. лит.,1975.-152с.
149.Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: реальность и перспективы // Гос-во и право.- 1998.- №11.- С.31-39.
150.Коляда П.В. Досудове розслідування: міркування щодо його підслідності та незалежності // Міліція України.- 2003.-№3.-С.6-7.
151.Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. К.: Юрінком – Інтер, 2001 – 205с.
152.Коляда П.В. – 1 липня – професійне свято слідчих органів внутрішніх справ// Міліція України. - №7. - 2002. – С. 4-6
153.Коляда П.І. Чим живеш слідство// Міліція України. - №8. - 2002. - С.4-5.
154.Конвенция о защите прав человека и основных свобод. Рим, 4 ноября 1950г. //Международные акты о правах человека: Сборник документов/ сост. д.ю.н., проф. В.А. Карташкин, д.ю.н., проф. Е.А. Лукашева. – 2-е изд., доп. – М.: Из-во НОРМА, 2002. – 944с.
155. Коновалов В. Групповой метод расследования // Законность.- 1995. - № 7. -С.37-41.
156.Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища шк. Из-во при Харьк. Ун-те, 1978. - 144с.
157.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. –Х.:КОНСУМ, 1996.- 128с.
158.Концепція розвитку системи МВС України: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 1996р. // ЗП України. – 1996. - № 8.
159.Корицкий Э. Б. и др. Советская управленческая мысль 20-х годов: Кр. именой справ., М.: Экономика, 1990.- 232с.
160.Корнеева Л.М. Проблема перестройки следственного аппарата органов внутренних дел. // Соц. Законность. – 1989.- №2.- С. 62-63.
161.Косарев В.В. О перестройкке структуры деятельносты органов предварительного расследования на основе програмно-целевого подхода.// Проблемы совершенствования деятельности следственных и экспертных подразделений. Сб. научных трудов ВСШ МВД СССР,- Волгоград, 1989. - С.96-102.
162.Котов Д.П., Шиханцов Г.Г. Психология следователя. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1977. - 134с.
163.Кочергин Е.А. Контроль как функция управления. - М.: Юрид.лит, 1982.- 168с.
164.Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (Організаційні і правові питання): Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07/Нац. ун-т внутр. вправ. – Х.,1998.- 206с.
165.Кравченко Ю.Ф. Основні напрямки кадрової політики в органах внутрішніх справ України.// Вісник ун-ту внутр. справ. Вип.2.- Харків, 1997. – С. 3-10.
166.Криминалистика: Учеб. для вузов/ Под ред Р.С. Белкина. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 990с.
167.Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами/ За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 840с.
168.Кудинов Л.Д. Некоторые аспекты перестройки управления предварительным следствием в районном звене// Проблемы совершенствования следственных и экспертных подразделений //Сб. науч. тр. ВСШ МВД СССР,Волгоград,1989.-С.86-96
169.Кудинов Л.Д. Процессуальный подход к определению места следственного аппарата в структуре органов государства // Предварительное следствие в условиях правовой реформы: Сб. научных трудов, Волгоград, 1991. - С. 22-31.
170.Кузьмин А. Информационное обеспечение расследования преступлений // Законность.- 1999.- №6.- С.41-43.
171.Кузьмичёв В.С. Теория и практика следственной деятельности. К.: НВТ “Правник”,1997. - 245с.
172.Кузніченко О.В. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ // Право України.- 2001.- №1.- С.77-80.
173.Кукушкин Ю.А. Общие вопросы организации следственной работы. – Волгоргад: РИО ВСШ МВД СССР, 1975. - 103с.
174.Кулагин Н.И. Организация управления в сфере предварительного следствия.- Волгоград, ВСШ МВД СССР, 1980. – 106с.
175.Кулагин Н.И. Планирование расследования сложных многоэпизодных дел. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 61с.
176.Кулагин Н.И. Становление руководителя подразделения. Волгоградская высшая следственная школа МВД РФ, Волгоград: 1995.- 65с.
177.Кулагин Н.И. Управление следственным аппаратом ОВД: Автореф. дис… док. юрид. наук./ Акад. МВД Российской Федерации. – М., 1990. - 41 с.
178.Кулагин Н.И. Учет анализ преступности и её причин начальником следственного отделения// Труды высшей следственной школы МВД СССР, Волгоград, 1973.- 146с.
179.Куланин Н.И. Структура и функции управления в системе предварительного следствия: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД России, 1994. - 76с.
180.Куряков Е.А. Некоторые вопросы научной организации труда следователей //Вопросы совершенствования следственной работы. - Волгоград, 1970. -№2. - С.45-51.
181.Кушнірова Т.В. Організація процесу самовиховання співробітників ОВС Укпаїни: Мат. наук.-практ. конф., Харків, 24 жовт. 2002р./ Нац. ун-т внутр.вправ.-Х.: Нац. ун-т. внутр. справ, 2002.- С.57-59.
182.Ларин А. М. Процессуальные вопросы соотношения следствия и оперативно-розыскной деятельности органов дознания// Соц.законность.- 1964. - №7. - С.15
183.Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование. Организация.- М.: Юрид.лит., 1970. – 223с.
184.Ларин А.М. Управление расследованием и измерение его эффективности // Сов. Гос-во и право.- 1979. -№10.- С.82-89.
185.Лейманн Я.А. Руководитель и специалист: взаимодействие: (Об управленческом консультировании). – М.: Знание, 1984.- 64с.
186.Леоненко М. Правові питання визначення принципу національної мови в кримінальному судочинстві.// Право України.- 1999.- №4. - С.66-68.
187.Лобойко Л.М. Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09/ Нац. юрид. акад.ім. Я.Мудрого.-Х.,1997.-18с.
188.Лукьянчиков Е.Д., Кузьмичёв В.С. Познание природы следственной деятельности как основа его совершенствования. Проблемы совершенствования следственных и экспертных подразделений: Сб. Научных трудов. Волгоград, 1989. –186с.
189.Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1972.-79с.
190.Мазаев В.Д. Гарантии конституционных норм на предварительном следствии// Реализация норм государственного и административного права на предварительном следствии: Сб. научных трудов МВД, Высшая следственная школа.- Волгоград, 1987.- С. 13-21.
191.Майдыков А.Ф. Классификация и процедура управленческих решений в горрайорганах внутренних дел. – М., 1988.- 102с.
192.Маляренко В.Т. Про мову кримінального судочинства // Вісник Верховного суду України.- 2000.-№ 2.- С.41-44.
193.Мандрица В.М., Касьянов В.В. Правовые основы управления, Ростов –на- Дону: Феникс, 2002.- 447с.
194.Матвієнко В.В., Берназ П.В. Удосконалення взаємодії слідчого з громадськістю- основа об’єктивного та повного розслідування злочинів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- 2002.-№2. - С.92-95.
195.Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні і прикладні аспекти)/ За заг.ред. д-ра юрид.наук, проф. О.М. Бандурки: Монографія. – Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 287с.
196.Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників ОВС: теоретичні і прикладні аспекти: Монографія/ Нац. акад. внутр. справ.- К.: Нац.акад. внутр. справ України, 1997. – 191с.
197.Милль Дж. Ст. Обзор философии Вильяма Гамильтона и главных философских вопросов, обсуждённых в его творениях./ Пер. с англ..- СПб.: Изд. Рус. кн. торговли,1869.-528с.
198.Минюков П.И. Использование процесуальних полномочий начальниками следственных подразделений органов внутренних дел в руководстве расследованием, К.: НИИ МВД СССР, 1981. – 52с.
199.Місце і роль органів досудового слідства в системі кримінального судочинства України та шляхи його реформування. // Міліція України.- 2003.- №3.- С.7-8.
200.Митрохин Н.П. Законность и демократизм предварительного следствия, Минск: Выш. шк.,1979. - 205с.
201.Михайленко А