ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ЗАСАД ФІНАНСУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ’ЄКТА ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН 13
1.1. Правовий статус Міністерства внутрішніх справ в системі державних органів влади України 13
1.2. Поняття, зміст і значення фінансування в системі фінансових правовідносин 41
1.3. Аналіз нормативно-правової бази, що регулює фінансування Міністерства внутрішніх справ України 61
РОЗДІЛ 2
ПРАВОЗАСТОСОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ГАЛУЗІ ДЕРЖАВНИХ ВИДАТКІВ 82
2.1. Порядок і правові форми виконавчо-розпорядчої діяльності Міністрерства внутрішніх справ України у сфері здійснення державних витрат 82
2.2. Характеристика суб’єктів контролю за дотриманням правових приписів у галузі витрат МВС України 99
2.3. Організаційно-правове забезпечення реалізації методів фінансового контролю за виконанням кошторису МВС України 121
2.4. Теоретичні і практичні питання підвищення ефективності використання бюджетних коштів МВС України 135
ВИСНОВКИ 152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 158

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суверенної держави, національного і культурного відродження її народу, побудови правової держави відбуваються значні зміни в усіх сферах громадського, політичного і економічного життя українського суспільства. В період цих змін невирішеною залишається проблема викорінення таких існуючих у країні негативних явищ, як злочинність, в тому числі організована злочинність і корупція, що в умовах економічної кризи і політичної нестабільності наносять значної шкоди економіці України, гальмують розвиток громадянського суспільства, створення правової держави, розширюють сфери негативного впливу за межі України. Важливою подією в житті громадян України стало прийняття Конституції, яка “остаточно визначило статус України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної правової держави...” [1].
Саме тому однією з необхідних умов незалежного існування і розвитку України, її утвердження на міжнародній арені, виступає стабільне забезпечення внутрішньої національної безпеки в різних її проявах і громадського порядку. В Україні, як і у інших державах, створені і виконують свої завдання у цій сфері правоохоронні органи, до складу яких входить система органів внутрішніх справ України, яку очолює центральний орган виконавчої влади – Міністерство внутрішніх справ України.
Незважаючи на виключну важливість для держави функцій, що покладені на органи внутрішніх справ, стан фінансового забезпечення МВС України за весь період існування був недостатнім для нормального функціонування, з року в рік погіршувався і загрожує перетворенню МВС України в орган, що діє нижче власних можливостей, а така ситуація може завдати серйозної шкоди державній внутрішній безпеці, викликати набагато більші державні грошові витрати, ніж потрібно для його нормального функціонування.
Складність ситуації криється не тільки в об’єктивних причинах, викликаних загальною економічною кризою в країні. Однією з причин погіршення стану фінансування МВС України є також недосконалість правового регулювання її витрат: законодавчої, підзаконної, відомчої нормативної бази; відсутність діючого механізму застосування існуючих законодавчих та підзаконних фінансово-правових актів, нормативна неурегульованість окремих фінансових відносин тощо.
Актуальність дослідження зумовлена насамперед тим, що вирішення проблем поліпшення стану фінансового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, створення якісної правової бази і удосконалення існуючого правового регулювання фінансування його витрат потребує комплексної наукової розробки цього напрямку, яка б відповідала рівню її наукової і практичної актуальності, сучасним науковим потребам і особливостям розвитку української державності.
Безперечно, наукова робота з окремих напрямків цієї проблеми ведеться. В ній беруть участь фахівці Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС, Міністерства фінансів України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Правовідносини у сфері фінансування Міністерства внутрішніх справ України регулюються нормами сучасного фінансового права, яке базується на досягненнях в галузі фінансового права і державного управління, у розвиток яких значний внесок зробили українські вчені: Д.А. Бекерська, Л.К. Воронова, Н.К. Ісаєва, С.Т. Кадькаленко, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, І.В. Мартьянов, А.А. Нечай, Н.Р. Нижнік, П.С. Пацурківський, Н.Ю. Пришва, В.М. Репецький, А.О. Селіванов, А.І. Сирота, І.П. Устинова. Теоретичні дослідження і досягнення українських вчених нерозривно пов’язані з науковими розробками і працями російських вчених-юристів: В.В. Бесчеревних, О.М. Горбунової, Т.С. Єрмакової, М.В. Карасьової, Н.А. Куфакової, М.І. Піскотіна, Ю.А. Ровинського, Н.І. Хімічевої, С.Д. Ципкіна та інших.
Представниками юридичної науки чимало зроблено у сфері дослідження правової природи видатків державного бюджету, до яких також належать видатки МВС України. Прикладом може служити фундаментальна монографічна праця Л.К. Воронової “Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР (на материалах союзной республики)”, яка вийшла у 1981 році в Києві і представляє собою особливий інтерес, оскільки є однією з перших спроб у фінансово-правовій науці колишнього СРСР ґрунтовно розібратися в інституті бюджетного фінансування [2].
Окремі проблеми фінансування бюджетних закладів в 1960-1990 роках вивчалися такими вченими-юристами, як Н.А. Куфакова [3-4], В.В. Гусєва [5-6], Д.А. Бекерська [7-8], А.А. Нечай [9].
Але до цього часу не було жодного комплексного наукового дослідження правових основ фінансування витрат Міністерства внутрішніх справ України, що безумовно ускладнює і гальмує цей важливий для успішної діяльності МВС України процес. Хоча фрагментарне висвітлення проблеми фінансування МВС України має місце як в юридичних наукових статтях, так і в переважно економічних виданнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.р.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2005 р.р.). Особливого наукового значення набуває зв’язок дисертаційного дослідження з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 р.р.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є визначення суті, механізму і особливостей правового регулювання видатків МВС України з державних фондів коштів шляхом аналізу стадій процесу правового регулювання, а саме – правотворчої та правозастосовчої діяльності держави у галузі фінансування витрат на утримання МВС України.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:
- охарактеризувати поняття фінансово-правового регулювання, дослідити особливості механізму правового регулювання фінансування витрат МВС України, в період становлення ринкових відносин, і його впливу на сучасний стан діяльності міністерства;
- проаналізувати становлення і динаміку розвитку правової бази фінансування МВС України – фінансово-правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, безпосередньо Міністерства внутрішніх справ України;
- розкрити призначення і проаналізувати зовнішній і внутрішній види фінансового контролю у сфері здійснення видатків МВС України;
- проаналізувати проблеми забезпечення ефективності фінансування МВС України;
- на базі системного підходу узагальнити чинну нормативно-правову базу фінансування МВС України, викрити недоліки механізму правового регулювання та реалізації правових норм, накреслити напрямки усунення існуючих недоліків з метою удосконалення чинного законодавства, яке регламентує фінансування МВС України;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення правових основ фінансування органів внутрішніх справ, напрямків підвищення ефективності витрат державних коштів МВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі планування і здійснення фінансування з державних фондів коштів видатків на здійснення діяльності МВС України та контролю за використанням цих коштів.
Предметом дослідження є норми чинного законодавства України в сфері фінансування Міністерства внутрішніх справ України: Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження та вказівки МВС України, інструкції, вказівки Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС України та практика їх застосування.
Методи дослідження обрані з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, виходячи з поставленої в роботі мети і завдань. У дисертації використовувалась у сукупності різна методологія дослідження, однак основним методом, який застосував дисертант, був загальний науковий метод дослідження [10], що дозволив зробити аналіз чинного законодавства та практики його застосування у діяльності МВС України. Також широко був використаний метод порівняльного правового дослідження, історико-правовий метод, формально-догматичний метод, за допомогою яких була здійснена зовнішня юридична обробка правового матеріалу, системний, соціологічний, статистичний та інші методи, що дало змогу вирішити завдання дисертаційного дослідження.
Емпіричну базу роботи складають зібрані та вивчені матеріали практичної роботи Департаменту фінансових та економіки МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено власну авторську концепцію організаційно-правового механізму здійснення фінансування МВС України. Дисертаційне дослідження відображає пошук нових підходів, є теоретичним узагальненням практики адміністративно-правового нормотворення у сфері видатків на утримання МВС України.
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства, які виносяться на захист:
- наведено теоретичні висновки про те, що адекватне нормативно-правове забезпечення фінансування МВС України є невід’ємною та важливою умовою гармонійного розвитку держави в умовах фінансово-економічного і адміністративного реформування, виходячи із призначення названого міністерства в системі державних органів;
- доведено, що від чіткого визначення елементів правового статусу МВС України, особливо компетенції, залежать обсяги фінансування його діяльності, визначеність при встановленні і застосуванні нормативів витрат, які затверджуються Кабінетом Міністрів України і на яких базується фінансування МВС України;
- доведено тезис про необхідність усунення прогалин і недоліків у чинному законодавстві, яке регламентує фінансування МВС України, та докорінного реформування планування названого фінансування;
- аргументовано висновок про невиконання запланованих у Державному бюджеті України обсягів витрат на МВС України, що призвело до нестабільного фінансування всієї системи органів внутрішніх справ;
- обґрунтовано висновок, що структура Класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України не відповідає сучасним вимогам бюджетного законодавства. По-перше, відомча структура бюджетної класифікації повинна бути більш деталізована з багаторівневим цільовим поділом. По-друге, крім деталізованого відомчого поділу, вона повинна передбачати функціональну (програмну структуру видатків) на заходи, які здійснюються кількома державними органами, наприклад – на виконання Державної програми боротьби із злочинністю, на забезпечення громадського порядку і внутрішньої безпеки. По-третє, вона повинна мати предметну структуру видатків по кожному виду видатків, які вказані у бюджетній класифікації;
- аргументовано положення про необхідність деталізації видатків МВС України в Класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України, зокрема щодо окремого виділення коштів державного забезпечення, коштів на капітальне будівництво. Ця деталізація буде забезпечувати, по-перше, одну з найважливіших функцій бюджетної класифікації – адресне виділення фінансових ресурсів, конкретність бюджетних асигнувань за видами діяльності з достатнім ступенем деталізації, по-друге, прийняття обгрунтованих рішень Верховною Радою України про необхідність даних видів діяльності та розмірів його фінансування, по-третє, дієвий контроль вищого представницького органу за їх здійсненням;
- обґрунтовано висновок, що проведення на державному рівні широкомасштабних, комплексних дій по боротьбі зі злочинністю потребує конкретного, окремо визначеного джерела фінансування цих заходів, обґрунтованих обсягів їх фінансування, що буде сприяти вдосконаленню державного управління у сфері фінансування їх видатків. З метою активізації боротьби з організованою злочинністю, треба мобілізувати для цього кошти, створити централізовані джерела, які б посилили роль фінансових важелів у боротьбі зі злочинністю;
- аргументовано тезис, що правове регулювання форм і розмірів грошового утримання атестованих співробітників МВС України повинно здійснюватися вищим органом у системі органів виконавчої влади – Кабінетом Міністрів України, а не Президентом України;
- доведено тезис: визначеність і ефективність фінансового контролю за фінансово-господарською діяльністю МВС України залежать від розробки на державному рівні такого нормативного акту, який би, з урахуванням специфіки її діяльності, визначив конкретних суб’єктів фінансового контролю та механізм його здійснення;
- обґрунтовано загальний висновок, що відсутність цілісності і системності діючої нормативної бази, застарілість окремих фінансово-правових норм, які не відповідають базовим законам (за схемою “конституційна норма – базовий закон – спеціальний закон”) є причинами недосконалості правового регулювання фінансування МВС України;
- здійснено обґрунтування пропозицій: про розробку і прийняття спеціального нормативно-правового акту з метою системної регламентації розмірів і порядку виплати грошового забезпечення працівників міліції; про підвищення ефективності фінансового планування і вдосконалення його основи – економічно обґрунтованих норм і нормативів витрат; запровадження довгострокового планування фінансування МВС України на два, три або чотири бюджетних періоди з приводу здійснення довгострокових реформ, соціальних заходів; про створення на рівні Центрального апарату МВС України певного резерву асигнувань для їх використання в непередбачених ситуаціях, які не можуть прогнозуватися під час складання кошторисів;
- здійснено обґрунтування пропозицій про доповнення ст. 22 Бюджетного кодексу України щодо розширення функцій головних розпорядників бюджетних коштів.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки та пропозиції спрямовані на вдосконалення правових основ фінансування видатків МВС України та механізму правозастосовчої діяльності в цій сфері.
Крім того, результати дослідження становлять певний інтерес для здійснення цілеспрямованих наукових досліджень з окремих ключових проблем правового регулювання фінансування МВС України. Вони дають можливість подальшого дослідження існуючих і пошуку нових джерел фінансування міністерства і системи МВС України в цілому, подальшої розробки правового регулювання грошового утримання співробітників і працівників МВС України, удосконалення фінансового планування, фінансового контролю в системі МВС України.
Матеріалами та результатами дослідження можна скористатися при підготовці лекційного курсу “Фінансове право”, особливо таких тем, як: “Фінансова система України”, “Фінансовий контроль”, “Державні видатки”, “Кошторисно-бюджетне фінансування”, а також при написанні підручників, посібників з фінансового права.
Апробація результатів дослідження.
Дисертація виконана і обговорена на кафедрі економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України.
Окремі положення наукової роботи викладені на наукових конференціях:
“Розбудова держави: духовність, екологія, економіка”, яка відбулася у місті Києві 29-30 березня 2000 року;
“Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах”, яка відбулася 30-31 березня 2000 року в місті Одесі;
“Податкова політика в Україні її нормативно-правове забезпечення” яка відбулася 1-2 грудня 2000 року у місті Ірпінь;
“Підсумкова конференція роботи Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України”, яка відбулася 14-15 лютого 2001 року у місті Києві;
“Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи реформування)”, яка відбулася 20-22 грудня 2001 року у місті Ірпінь.
Окремі положення використовувалися автором під час проведення семінарських занять з курсу “Фінансове право”. Узагальнені висновки і пропозиції були сформульовані і подані автором для апробації до Департаменту фінансових ресурсів та економіки МВС України.
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено у чотирьох наукових публікаціях, які опубліковані у провідних фахових виданнях.
Структура дисертаційного дослідження обумовлюється поставленою метою та сформульованими завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (143 найменування). Повний обсяг дисертації становить 171 сторінка, з яких 157 – основний зміст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

З намаганнями здійснити адміністративну реформу, досягти фінансово-економічної стабільності у державі, які повинні грунтуватися на новітніх наукових засадах, радикальне реформування фінансування з Державного бюджету України стало нагальною потребою.
Нормотворча і правозастосовча діяльність Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника бюджетних коштів спрямована на встановлення, зміну і припинення фінансово-правових норм і, як наслідок, на встановлення, зміну і припинення фінансових правовідносин, об’єктивно зумовлена і є формою виконавчо-розпорядчої діяльності, в якій втілюється його організуюча роль у сфері витрачання державних коштів.
МВС України як центральний орган виконавчої влади має повну нормотворчу правосуб’єктність: положення, накази, розпорядження, інструкції і вказівки МВС України обов’язкові для виконання всіма структурними підрозділами, самостійними управліннями системи. Головною метою видання правових актів МВС України є забезпечення нормативно-методичної єдності в сфері громадського порядку, попередження та розкриття злочинів.
Кошторис є основним фінансово-плановим документом МВС України, який надає йому повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання міністерством своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Необхідність підвищення дієвості фінансування МВС України потребує чіткої ідентифікації уповноважених контролюючих суб’єктів, визначення характеру зв’язку та співвідношення між ними. Стверджуємо, що національній системі державного бюджетного контролю, яку можна визнати відповідною існуючим вимогам, бракує сучасного методичного та технологічного інструментарію виконання контрольних дій. Причиною цього є недостатня дослідженість методологічних аспектів проблеми, а відповідно – відсутність новітнього арсеналу прийомів і способів здійснення бюджетного контролю. Це суттєво збіднює контрольну практику і значною мірою зумовлює низьку ефективність функціонування системи державного бюджетного контролю. Таким чином, розв’язання проблеми підвищення ефективності названого контролю необхідно здійснювати на засадах системного підходу.
Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють порядок фінансування МВС України з Державного бюджету України, дає підстави стверджувати, що норми, які в них містяться носять пріоритетно зобов’язуючий характер, а саме фінансування здійснюється за певних умов – правових, організаційних, економічних і політичних.
Система суб’єктів зовнішнього фінансового контролю діяльністю МВС України у галузі видатків фондів коштів включає: по-перше, Верховну Раду України, по-друге, систему державних органів виконавчої влади, по-третє, Рахункову палату України.
Найвищий рівень контролю у державній бюджетно-виконавчій сфері у відповідності до Конституції України належить парламенту і утвореному ним постійно діючому спеціальному органу контролю – Рахунковій палаті України. Головними суб’єктами контролю за фінансуванням МВС України в системі державних органів виконавчої влади є: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України. Визначивши спеціальну контрольну компетенцію цих органів за виконанням державного бюджету, ознаки підпорядкованості та координаційних відносин між ними, приходимо до принципового висновку, що по-перше, на сьогодні в Україні відсутня єдина система контрольних органів у сфері виконавчої влади, по-друге, вони не мають єдиного структурного центру, який би спрямовував і координував контрольну діяльність у бюджетно-виконавчій сфері, по-третє, ці органи об’єднує лише “управлінська вертикаль”.
Критерій класифікації фінансового контролю на попередній, поточний і наступний пов’язаний із фактором часу проведення контролю. Ця класифікація має особливе значення для реформування фінансового контролю у сфері фінансування МВС України, тому що саме вона визначає контрольні процедури у бюджетній сфері. Так, недотримання вимоги обгрунтованості показників при розробці проекту кошторису зводить нанівець подальші зусилля контролюючих суб’єктів, оскільки процедура поточного і наступного контролю спрямовується на перевірку дезорієнтуючих цілей та стеження за дотриманням нереальних параметрів економічного і соціального розвитку, зумовлених цим недосконалим основним оперативним планом міністерства. У зв’язку з цим пропонуємо удосконалити – модифікувати чинну концепцію формування і затвердження кошторису МВС України за наступними напрямками: перевірка відповідності його фінансових показників за критерієм основних тенденцій соціально-економічного розвитку держави у вигляді моделей за попередні роки; уніфікація і стандартизація контролю за складанням бюджетного запиту і кошторису; чітка нормативно-правова регламентація у часовому просторі процедури контролю за послідовним складанням проекту кошторису та конкретним визначенням суб’єктів, які повинні здійснювати її у визначені терміни.
Для досягнення комплексності контрольних процедур необхідно розробити організаційно-правовий, інформаційний, методичний, технологічний та інші різновиди системного забезпечення контролю за виконанням кошторисів.
У сфері контролю за фінансуванням МВС України з Державного бюджету України застосовуються лише примусові методи, які мають чітке правове забезпечення і базуються на таких загальнонаукових методах, як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, системний аналіз і конкретизація. У контрольній діяльності уповноважені суб’єкти контролю використовують наступні методи: ревізії, перевірки, обстеження, оперативні звіти про виконання кошторису, заслуховування доповідей та інформацій посадових осіб про виконання державного бюджету на сесіях та засіданнях комітетів Верховної Ради України, аналізи результатів і підсумків проведених контрольних заходів і виконання доручень, узагальнення і експертизи.
Ефективність фінансування МВС України – це результат управлінської і фінансової діяльності уповноважених суб’єктів, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення. До визначальних факторів впливу на ефективність фінансування МВС України у державно-бюджетній сфері відносяться наступні: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) політичний. Головними елементами правового фактору є інститут державного примусу та інститут юридичної відповідальності.
Вважаємо, що фінансування МВС України буди більш ефективним, якщо будуть реалізовані наступні пропозиції і рекомендації.
По-перше, потребує всебічного вивчення і впровадження в практику планування витрат МВС України з метою підвищення їх ефективності – це створення на рівні Центрального апарату МВС України певного резерву асигнувань для їх використання в непередбачених ситуаціях, які не можуть прогнозуватися під час складання кошторисів. Як відомо, в силу різних зовнішніх і внутрішніх, суб’єктивних і об’єктивних обставин будь-який запланований процес відбувається з відхиленнями від наміченого. Ці невизначені відхилення від плану потребують фінансових і матеріальних резервів. Тому, вважаємо за доцільне створювати на рівні Центрального апарату у розпорядженні головного розпорядника коштів, яким виступає Міністр внутрішніх справ України, фінансові резерви, наприклад, в процентному відношенні від запланованих бюджетних коштів.
По-друге, одним із засобів удосконалення правового регулювання фінансування МВС України, обгрунтованого отримання в необхідних обсягах бюджетних коштів була б диференціація видатків МВС України у бюджетній класифікації, а відповідно і у державному бюджеті не тільки на відомчий (як на окремий державний орган), а і на функціональний (програмний) обсяг витрат (виходячи з досвіду розвинених країн світу, наприклад, США).
По-третє, основними принципами вдосконалення діючих економічних норм і нормативів, на яких базується фінансове планування Міністерства внутрішніх справ України, їх ефективного застосування повинні бути: прогресивність і економічна обгрунтованість норм і нормативів фінансових витрат; встановлення фінансового режиму, який забезпечував би зацікавленість працівників у найбільш ефективному використанні фінансових ресурсів завдяки внутрішнім резервам, визначенню необхідного обсягу фінансових ресурсів не на базі видатків минулих років, а на підставі науково-обгрунтованих економічних розрахунків, які відповідають вимогам ефективного використання коштів.
В-четверте, вважаємо за необхідне застосувати щодо МВС України форму довгострокового планування фінансування протягом двох, трьох або чотирьох бюджетних років, що дозволить фінансово забезпечувати реалізацію довгострокових проектів в системі МВС (особливо соціального призначення – будівлі житла, лікарень та інше), певних напрямів реформування його департаментів, підрозділів і служб, оскільки сам процес будь-якого масштабного реформування не обмежується лише одним бюджетним періодом, у зв’язку з чим пропонуємо доповнити ст. 22 Бюджетного кодексу України щодо розширення функцій головних розпорядників бюджетних коштів.
І головний висновок-пропозиція – це обгрунтована в дослідженні необхідність прийняття єдиного, системного нормативного акту, який регулював би розміри і порядок виплати грошового забезпечення працівників міліції України, що дозволило б: по-перше, ревізувати існуючі нормативно-правові акти з цього питання, по-друге, упорядкувати і систематизувати їх, по-третє, сприяло б поліпшенню сприйняття норм цих актів фахівцями Департамент фінансових ресурсів та економіки, фінансових відділів, іншими зацікавленими працівниками МВС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кучма Л. “Спільними зусиллями зміцнювати державу” // Урядовий кур’єр. – 1996. – 29 серпня.
2. Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР: На материалах союзной республики. – К.: Вища школа, 1981. – 223 с.
3. Куфакова Н.А. Смета – финансово-плановый акт бюджетного учреждения // Тр. юр. ф-та Томского ун-та. – Томск, 1959. – С. 51.
4. Куфакова Н.А. Развитие законодательства по сметно-бюджетному финансированию в СССР // Тр. юр. ф-та Томского ун-та. – Томск, 1959. – С. 58-64.
1. Гусева В.В. Некоторые вопросы планирования бюджетных расходов на науку // Управление и право. – М., 1975. – С. 15-19.
2. Гусева В.В. Контроль за использованием бюджетных ассигнований // Тр. ин-та / ВНИИ советского законодательства. – 1980. – Вып. 18. – С. 82-86.
3. Бекерская Д.А. Правовое регулирование Специальных (внебюджетных) средств бюджетных учреждений: Учеб. пособ. /Одесский ун-т. – Одесса: ОГУ, 1973. – 44 с.
4. Бекерская Д.А. Управление финансовой деятельностью бюджетных учреждений: Учеб. пособ. /Одесский ун-т. – Одесса: ОГУ, 1986. – 80 с.
9. Нечай А.А. Правові основи фінансування витрат на культуру в Україні: Дис. канд. юр. наук. – К., 1995. 187 c.
10. Антология мировой философии. В 4-х т. – М.: Мысль, 1971. – Т. 3. – С. 292.
11. Задирако П., Туманов В. Человек, право и государство: история и современность // Юридический весник. – 1997. – № 3. – С. 106-109.
12. Костецький М.В. Українська політико-правова доктрина як основа реформування судових і правоохоронних органів // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ . – № 1. – К., 1996. – С. 21-27.
13. Алексеев С.С. Теория права. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 1994. – С.176-186.
14. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Фонд “Право для України”, 1997. – С. 127-128.
15. Жеругов Р.Т. Теория государства и права. – Москва-Нальчик: ЭЛЬФА, 1995. – С. 112-113.
16. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. факультетів вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С.141-143.
17. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; Укр. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К.: Юрінформ, 1995. – 189 с.
18. Тихомиров О.Д. Теоретичні питання правоохоронної діяльності // Наукові розробки академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ: Матеріали науково-практичної конференції, Київ, 1-2 лютого 1994 року. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – С. 110-111.
19. Солов’євич І.В. Державна влада в Україні і місце в ній правоохоронної діяльності: Дис. канд.. юрид. наук (12.00.02) НАВСУ – К., 1997 – 172 с.
20. Коментар до Конституції України / В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін.; Б.Ф. Опришко та ін. (ред.); Верховна Рада України, Інститут законодавства. – К., 1996. – 368 с.
21. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
22. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1984. – С. 355.
23. Гатинян А.А. О содержании понятия правового статуса субъектов права // Воплощение ленинских идей в советском праве. – Калининград, 1970. – С. 3.
24. Конституционный статус общественных организаций в СССР. / Г.А. Кудрявцева, К.Н. Пчелинцева, О.В. Орлова и др.; Отв. ред. А.И. Щиглик. – М.: Наука, 1983. – С. 8-9.
25. Cирота А.І. Деякі проблеми удосконалення правового статусу органів державного управління // Теоретичні та практичні проблеми становлення правової держави в Україні: Матеріали доповідей і тези виступів наукової конференції, 4-5 травня 1995 року. – Чернівці, 1995. – С. 109.
26. Теория государства и права [Учебник для юрид. ин-тов и фак.] Под ред. засл. деятеля науки РСФСР, проф. А.И. Денисова. – М., Изд-во Московского ун-та, 1972. – 531 с.
27. Теория государства и права: Учеб. для серед. спец. учеб. заведений / [Баланик Б.Г., Журавлев М.П., Загрядский Г.В. и др.]; Отв. ред. Курицын В.М., Иванова З.Д.; М-во внутр. дел СССР. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 287.
28. Советскоe административное право: Основы упрвления нар. хоз-вом / [М.И. Пискотин, Н.М. Конин, Ю.М. Козлов и др.]; Редкол.: Ю.М. Козлов и др.. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 69-70.
29. Аверьянов В.Б., Крупчан А.Д. Аппарат государственного управления. – К., 1985. – 57 с.
30. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления: Правовые пробл. / Отв. ред. Б.М. Лазарев. – М.: Наука, 1984. – 237 с.
31. Габричидзе Б.Н. Конституционный статус органов Советского государства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 184 с.
32. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юрид. лит., 1988. – 320 с.
33. Цабрия Д.Д. Проблемы установления правового положения органа управления: Автореф. дис. канд. юр. наук. – М., 1976. – 19 с.
34. Цабрия Д.Д. Статус органа управления // Советское государство и право. – 1978. – № 2. – С. 126-128.
35. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1999. — 164 арк. — С.22
36. Закон України про міліцію: Прийнятий 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 4 – Ст. 20.
37. Сидорчук В.К. Правовое положение государственных комитетов союзных республик / Под ред. В.И. Шабайлова; АН БССР. Ин-т философии и права. – Минск: Наука и техника, 1991. – 126 с.
38. Лазарев Б.М. Аппарат управления общенародного государства. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 42.
39. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 840 с.
40. Советское административное право: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение”. Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 81-83.
41. Советское административное право: Учебник для студ. юрид. ин-тов и фак. / Кол. авт. Ю.П. Битяк и др.; Под ред. Р.С. Павловского. – К.: Вища шк., Голов. изд-во, 1986. – С. 88.
42. Совершенствование аппарата государственного управления. Конституционный аспект / В.Б. Аверьянов, В.Н. Селиванов, В.И. Семчик и др.; Под ред. В.В. Цветкова. – К.: Наук. думка, 1982. – 287 с.
43. Финансы; Денежное обращение; Кредит: Учебник для студ. экон. спец. вузов / Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андронова и др.; Л.А. Дробозина (ред.). – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – С. 63.
44. Теорія фінансів: Навч. посіб. для студ. вузів / А.Я. Кузнєцова / Нац. банк України, Львів. Банк. Ін-т. – Львів: ЛБІ-НБУ, 2001. – С. 12.
45. Загальна теорія фінансів: Навч. посіб. для вищ учб. закл. екон. профілю ІІІ та VI рівнів акредитації / В.М. Діденко, В.Д. Попова, В.В. Прядко / Буковин. держ. фін.-ек. ін.-т. – Чернівці: Ратуша, 2000. – 638 с.
46. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
47. Фінансове право: Підручник для студ. юрид. вузів / Відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Консум, 1998. – 495 с.
48. Фінансове право: Навч. посібн.: В 2-х т. / За ред. Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенко. – Х.: Консум, 1999. – Т. 1 – 575 с.
49. Фінансове право: Курс лекцій. – Вид. 2-ге, доп. / МВС України. НАВСУ; За ред. Предборського В.А. – К.: Фенікс, 1998. – 317 с.
50. Финансовое право: Учебник для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по напр. и спец. “Юриспруденция”/ Н.М. Артемов, О.Н. Горбунова, И.Г. Денисова и др..; О.Н. Горбунова (отв. ред.) – М.: Юристъ, 1996. – 400 с.
51. Словарь современных экономических и правовых терминов / В.Н. Шимов, А.Н. Тур, Н.В. Стах и др.; В.Н. Шимов и В.С. Каменков (ред.). – Минск: Тэхнологія, 1999. – С. 430.
52. Алисов Е.А. Финансовое право Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2000. – 285 с.
53. Фінансове та банківсько-кредитне законодавство: Навч. посіб. / П.В. Шумський / Київ. міжнар. ун-т цив. авіації. – К.: КМУЦА, 1998. – 303 с.
54. Бюджетний кодекс України. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
55. Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. Некоторые вопросы совершенствования правового регулирования финансовых отношений // Проблемы социалистической законности. – 1986. – № 18. – С. 73-77.
56. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1 – 359 с.
57. Воронова Л.К. Бюджетноправове регулювання в СРСР. – К.: Вища школа, Голов. вид., 1975. – С. 20.
58. Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы // Правоведение. – 1991. – № 4. – С. 44-49.
59. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982 – Т. 2 – 359 с.
60. Василик О.Д. Фінансова система України // Фінанси України. – 1995. – № 1. – С. 12.
61. Фінансове право: (За законодавством України): Навч. посібник / За ред. Л.К. Воронової, Д.А. Бекерської. – К.: Вентурі, 1995. – 271 с.
62. Раевский В.А. Финансовые регуляторы в системе управления общественным производством (теоретические подходы к совершенствованию финансовой системы) // Финансы СССР. – 1991. – № 5. – С. 4.
63. Сирота А.І. Проблеми розвитку фінансової системи України // Проблеми фінансового права: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернівці, 1996. – Т. 2. – С. 56-59.
64. Шакун В.В. Напрямки реформування фінансової системи України // Фінанси України. – 1995. – № 1. – С. 42.
65. Закон України про Державний бюджет України на 1996 рік: Прийнятий 22 березня 1996 року // Урядовий кур’єр. – 1996. – 6 квітня.
66. Дрейшев В.Б. Законность издания государственных решений // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 1994. – № 6. – С. 76.
67. Шемщученко Ю.С. Конституційні засади систем законодавства України // Вісник Академії правових наук України. – 1993. – С. 24.
68. Законодательство Российской Федерации: Теоретические вопросы, проблемы и перспективы // Государство и право. – 1992. – № 10. – С. 20.
69. Закон України про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Прийнятий 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
70. Закон Российской Федерации о статусе военнослужащих: Принятый 22 января 1993 года // Ведомости съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 6. – Ст. 188.
71. Закон України про державну службу: Прийнятий 16 грудня 1993 року // Урядовий кур’єр. – 1994. – 4 січня.
72. Закон Российской Федерации об основах государственной службы Российской Федерации: Принятый 5 июля 1995 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995 . – № 31. – Ст. 2990.
73. Закон України про оплату праці: Прийнятий 24 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
74. Закон України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Прийнятий 19 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 13. – Ст. 178.
75. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Прийнятий 30 червня 1993 року // Голос України. – 1993. – 6 серпня.
76. Положення про порядок комплектування матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Постанова Верховної Ради України 12 жовтня 1994 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 40. – Ст. 391.
77. Лукьянова Е.А. К вопросу о подзаконности нормативных актов управления // Акты управления (вопросы теории): Межвузовский сборник научных трудов. – Иваново, 1987. – С. 108.
78. Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями: Указ Президента України від 29 січня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 6. – Ст. 187.
79. Про грошове забезпечення військовослужбовців: Указ Президента України від 4 жовтня 1996 року // Збірник Указів Президента України. – К., 1996. – Вип. 4, ч. 1. – С. 15-16.
80. Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу: Указ Президента України від 24 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18-19. – Ст. 812.
81. Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: Указ Президента України від 21 серпня 1993 року // Збірник Указів Президента України. – К., 1993. – Вип. 3. – С. 145-147.
82. Про грошову реформу в Україні: Указ Президента України від 25 серпня 1996 року // Збірник Указів Президента України. – К., 1996. – Вип. 3, ч. 2. – С. 329-333.
83. Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ: Указ Президента України від 4 жовтня 1996 року // Іменем Закону. – 1996. – 18 жовтня.
84. Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року // Зібрання Законодавства України. – 1998. – № 3. – Ст. 119.
85. Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах і організаціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. // Зібрання Законодавства України. – 1995. – № 8. – Ст. 212.
86. Про оплату праці працівників бюджетних установ і організацій на основі Єдиної тарифної сітки: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 1993 року // Правда України. – 1993. – 4 лютого.
87. Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 17. – Ст. 720.
88. Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 року // Зібрання Законодавства України. Серія 1. – 1996. – № 8. – Ст. 249.
89. Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – Ст. 20.
90. Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 1995 року // Зібрання Законодавства України. Серія 1. – 1996. – № 2. – Ст. 53.
91. Про Положення про Державне казначейство України: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року // Зібрання Законодавства України. Серія 1. – 1995. – № 11. – Ст. 262.
92. Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 1997 року // Зібрання законодавства України. Серія 1. – 1997. – № 1. – Ст. 10.
93. Про затвердження Єдиного тарифу на послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 року // Урядовий кур’єр. – 1996. – 18 січня.
94. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2459.
95. Соколова Н.С. Теоретические аспекты совершенствования правотворческой деятельности министерств и ведомств СССР: Автореф. дис. канд. юр. наук. – М., 1988. – 25 с.
96. Васильев Ф.С. Акты государственного управления в системе правовых средств управленческой деятельности // Акты управления (Вопросы теории): Межвузовский сборник научных трудов. – Иваново, 1997. – С. 51.
97. Лазарев Б.М. Управленческое решение и акт государственного управления // Акты управления (Вопросы теории): Межвузовский сборник научных трудов. – Иваново, 1997. – С. 19-21.
98. Финансовое право: Учебник. – М.: БЕК, 1995. – 489 с.
99. Советское финансовое право: Учеб. для серед. спец. учеб. заведений / Бричко Л.В. и др. – М.: Юрид. лит., 1985. – 271 с.
100. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. – К.: Основи, 1993. – С. 38.
101. Горбунова О.Н. Совершенствование финансово-правовых институтов в современных условиях перестройки управления народным хазяйством: Учеб. пособие / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. – М., 1989. – С. 11.
102. Правовые формы межотраслевого управления / [Фролов Е.С., Кузьмичева Г.А., Каролицкий А.А. и др.]; Под ред. Ю.М. Козлова. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – С. 202.
103. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року Відомості Верховної Ради – 2003. – № № 40-44. – Ст.356
104. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Наука, 1981. – С. 24.
105. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления. – С., Изд-во Саратовского ун-т, 1987. – С. 15.
106. Вознесенский Э.А. Дискуссионные вопросы теории социалистических финансов. – Л., Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. – С. 134.
107. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления (Проблемы надведомственного контроля). – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 22.
108. Журко В.Ф. Классификация видов социалистического контроля: проблемы и суждения // Финансы СССР. – 1987. – С. 33-37.
109. Мартьянов І.В. Фінансовий контроль України в період переходу до ринкових відносин // Проблеми фінансового права: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернівці, 1996. – С. 66.
110. Устинова І.П. Реформування фінансового контролю в Україні // Проблеми фінансового права: Матеріали міжнародної наукової конференції. – С. 211-214.
111. Реформування державного управління в Україні : проблеми і перспективи / В.В. Цвєтков (керівник авт. кол.). – К.: Оріяни, 1998. – 363 с.
112. Фінансове право: Підручник для студ. юрид. вузів / Відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Консум, 1998. – С. 79.
113. Шевчук В.О. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні // Фінанси України. – 1997. – № 11. – С. 19-20.
114. Закон України про постійні комісії Верховної Ради України: Прийнятий 4 квітня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
115. Закон України про Рахункову палату України: Прийнятий 14 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
116. Симоненко В.К. Рахункова палата в Україні – два роки роботи по зміцненню законності і розвитку демократії // Трибуна. – 2002. – № 1-2. – С. 8.
117. Про Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 35. – Ст. 1785.
118. Закон України про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Прийнятий 26 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
119. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник для студ. вищих навч. закладів, що вивч. дисципліну “Бухгалтерській облік і аудит”. – К.: Манускрипт, ПП “Влад і Влада”, 1996. – 320 с.
120. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 496.
121. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні / Державна податкова адміністрація України, Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь: Видавничий центр Академії ДПС України, 2001. – 408 с.
122. Бюджет і фінансова політика України / Єпіфанов А.О. та ін. – 2-е вид. – К.: Наук. думка, 1999. – 302 с.
123. Про заходи щодо поліпшення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року // Офіційний вісник України. –1998. – № 98. – Ст. 1041.
124. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. – М.: Юрид. лит., 1973. – 499 с.
125. Финансовое право: Учебник. – 2-е изд. перераб. и доп. / Отв. ред. Н.И. Химичева – М.: Юристъ, 2000. – С. 114.
126. Белобжецкий И.А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой. – М.: Финансы, 1979. – С. 62.
127. Эриашвили Н.Д. Финансовое право: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, – 2000. – С.45.
128. Ковалева Н.А. Понятие и классификация финансового контроля // Вопросы административного и финансового права . – М., 1983. – С. 87.
129. Закон України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Прийнятий 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
130. Устинова І.П. Теоретичні питання фінансового контролю в Україні та шляхи законодавчого вирішення проблем бюджетної сфери // Економічні реформи сьогодні. – 1999. – № 22. – С. 11-14.
131. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні: Затверджена наказом Головного КРУ України від 3 жовтня 1997 року № 121.
132. Камлик М.І. Судова бухгалтерія: Підручник для вузів / НАВСУ. – Вид. 2-е, перероб. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 375 с.
133. Цуканова Н. Оформлення результатів ревізії та їх реалізація // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 30-31.
134. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 20 января 2002 года). – Харьков: ООО „Одиссей”, 2002. – 288 с.
135. Ісакович С.В. Міжнародно-правові аспекти забезпечення національної безпеки // Правова система України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції, 7-8.10.1993 р. – К., 1993. – С. 478.
136. Воронова Л.К. Про вдосконалення фінансового законодавства // Міжнародна наукова конференція: Проблеми фінансового права. – Чернівці, 1996. – С. 17-19.
137. Законодавство: проблеми ефективності / В.Б. Авер’янов, В.Н. Денисов, В.Ф. Сіренко та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 14.
138. Братусь С.Н., Казьмин И.Ф., Попова В.И. Ведомственные нормативные акты: понятие и основные проблемы // Тр. Ин-та / ВНИИ сов. Гос. строительства и законодательства. – М., 1989. – С. 5-12.
139. Воинова Л.Н. Классификация федеральных расходов США // Финансы. – 1993. – № 3. – С. 68-71.
140. Шишкин С.В. Государственное финансирование сферы культуры // Финансы СССР. – 1991. – № 6. – С. 35.
141. Спасов Б.В. Закон и его толкование [Пер. с болг.]. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 91-92.
142. Закон України про Державний бюджет України на 2002 рік: Прийнятий 20 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2. – Ст. 50.
143. Пацурківський П.С. Деякі концептуальні підходи до формування основ фінансового законодавства України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції, 23-24 травня 1996 р. – К., 1996. – С. 196-198.