ПРАВОВИЙ РЕЖИМ АКРЕДИТИВУ ЯК ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 4 – 15

РОЗДІЛ 1. РОЗРАХУНКОВІ ВІДНОСИНИ ЯК ПРЕДМЕТ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 16 - 87
1.1. Поняття та співвідношення банківського права та
банківського законодавства 16 - 45
1.2. Правова природа розрахункових відносин і вплив
на них фінансового права 46 - 82
1.2.1. Правова природа договору банківського
рахунку 48 - 56
1.2.2. Поняття розрахункових відносин і їх
фінансово-правове регулювання 56 - 82
1.3. Висновки 83 – 86

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АКРЕДИТИВНОЇ ФОРМИ
БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 87 - 137
2.1. Поняття документарного акредитиву та його
принципи 87 - 106
2.2. Правова природа документарного акредитиву 107 - 115
2.3. Класифікація документарних акредитивів 116 - 134
2.4. Висновки 135 – 137

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОКУМЕНТАРНОГО АКРЕДИТИВУ
ЯК ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ БЕЗГОТІВКОВИХ
РОЗРАХУНКІВ 138 - 170
3.1. Правова природа Уніфікованих правил та звичаїв
для документарних акредитивів 138 - 152
3.2. Особливості правовідносин, які складаються між
сторонами при розрахунках документарними
акредитивами 152 - 166
3.3. Висновки 167- 168

ВИСНОВКИ 169 – 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 174 - 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється суттєвим зростанням ролі безготівкових розрахунків на сучасному етапі становлення і розвитку економіки України, їх впливом на фінансову діяльність держави та господарську діяльність всіх суб’єктів підприємництва, установ, організацій. Суспільні відносини, що виникають з приводу безготівкових розрахунків, є істотним і невід’ємним елементом сучасної економіки. Забезпечення їх нормального функціонування вимагає удосконалення їх правового регулювання.
Формування ринкової економіки, і, як наслідок, зростання обсягів зовнішньоекономічних операцій України з іншими країнами, обумовлюють велике поширення такої форми безготівкових розрахунків як документарний акредитив, в основі якого – однобічне умовне грошове зобов'язання банку здійснити платіж, чи акцептувати переказні векселя (тратти) і сплатити їх у строк за умови пред'явлення обумовлених документів.
Акредитив є найбільш гарантованою, ефективною і швидкою формою розрахунків як для продавця, так і для покупця, виступаючи одночасно засобом для фінансування виробництва. Це пояснюється тим, що акредитив, як форма безготівкових розрахунків, гнучко дозволяє врахувати інтереси всіх сторін контракту, про що свідчать як можливість його переказу, так і можливість отримання платником кредиту при відкритті акредитиву. Крім того, право бенефіціара (продавця) визначити виконуючий банк зменшує потенційний для нього ризик несплати за відвантажений товар (виконані послуги), оскільки бенефіціар має достатньо інформації про цей банк.
Перевагою документарного акредитиву є також те, що в міжнародній торгівлі порядок його застосування регламентовано таким документом як Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів. В зв’язку з цим особливого значення набуває узгодження національного законодавства, що стосується розрахунків акредитивами, з міжнародними нормами і звичаями в цій сфері.
Недостатня науково-теоретична розробка правової природи розрахункових відносин у сучасний період, важливість проблеми правового регулювання безготівкових розрахунків, зокрема акредитивної форми розрахунків, необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню банківського законодавства визначають актуальність даної роботи і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього наукового дослідження. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного і адміністративного права, в окремих аспектах вона пов’язана з темами: “Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198W004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 по 31 грудня 2000 року, та “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка з 1 січня 2000 р. розробляється на юридичному факультеті, а також знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем фінансового права, які ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного всебічного наукового аналізу відносин, що складаються в процесі безготівкових розрахунків. Переважно теоретичний аспект дослідження вимагав від автора дисертації у деяких випадках звертатися до суміжних правових (міжнародно-правових, цивільно-правових) і економічних інститутів.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні задачі:
- розгляд предмету і методів правового регулювання відносин, які виникають в процесі здійснення банками – обов’язковими суб’єктами розрахункових відносин - банківської діяльності, одним з обов’язкових елементів якої законодавством визначено ведення рахунків клієнтів;
- визначення галузевої належності відносин, які складаються у сфері безготівкових розрахунків;
- виявлення сфери фінансово-правового регулювання цих відносин;
- розробка теоретично-правових засад акредитиву як однієї з форм безготівкових розрахунків та дослідження його правового режиму.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення безготівкових розрахунків, та їх правове регулювання.
Предметом дослідження є акредитив як форма безготівкових розрахунків, його теоретичні основи та правове регулювання.
Теоретико-методологічні основи дослідження. У дисертації використовуються різні методи дослідження. Головним серед них є діалектико-матеріалістичний метод дослідження, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив здобувачеві дослідити зміст і правові форми банківської діяльності, а також проблеми, які виникають в процесі її здійснення. Взаємозв’язок і розмежування сфери фінансово-правового та цивільно-правового регулювання розрахункових відносин здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, автор досліджував вітчизняний та багатий зарубіжний досвід правової науки, відображений в науковій літературі, що присвячена історії акредитивної форми розрахунків. За допомогою формально-юридичного методу автор тлумачив правові норми, які використовуються при правовому регулюванні акредитивної форми міжнародних безготівкових розрахунків в різних країнах. З використанням методу логічного аналізу вивчалась і формулювалась модель відносин між сторонами, які беруть участь у реалізації акредитивної форми розрахунків.
Важливе методологічне значення для дослідження правової природи відносин, що виникають в процесі банківської діяльності, мають праці вчених в галузі теорії права С.С. Алексєєва [2], С.Н. Братуся [105], Р.О. Халфіної [56; 100], які присвячені проблемам предмету і методу правового регулювання, теорії правовідносин, що являє собою фундаментальну основу будь-якого дослідження в сфері права. Для розгляду складної, комплексної природи банківських правовідносин автор використовував роботи М.І. Піскотіна [39], В.К. Райхера [42], Ю.К.Толстого [125], в яких цілеспрямовано розроблялася і обґрунтовувалася концепція комплексних галузей та інститутів.
Базою роботи послужили також наукові праці в сфері банківської діяльності провідних вчених: М.М. Агаркова [1], А.Ю. Вікуліна [53], А.М. Екмаляна [53], О.М. Олійник [37], А.О. Селіванова [64], Г.А. Тосуняна [53; 126]. В праці М.М. Агаркова докладно розглянуто поняття банківських угод і операцій, розроблено критерії їх класифікації і проведена детальна характеристика видів банківських операцій. А.Ю. Вікулін, А.М. Екмалян, Г.А. Тосунян фундаментально розробили теоретичні основи банківського права, предмет і методи його правового регулювання, визначили і розкрили принципи банківського права. В роботі були використані наукові надбання О.М. Олійник і А.О. Селіванова у сфері функціонування банківської системи та її елементів.
Необхідно відзначити, що проблема розрахункових правовідносин не підлягала цілеспрямованому фундаментальному дослідженню. Увагу вчених привертали лише окремі аспекти правового регулювання відносин, що складаються у процесі розрахунків. Та треба зазначити, що вони розглядались у зв’язку з дослідженням більш широких проблем фінансового, господарського або цивільного права.
Так, Л.Г. Єфимова [15; 16; 109], Є.Б. Карманов [23], К.А. Флейшиц [54], З.І. Шкундін [130], досліджуючи правову природу договору банківського рахунку, розглядали його як один з видів цивільно-правових договорів, і, виходячи з цієї позиції, аналізували порядок його укладання, зміст і відповідальність сторін. Але, застосовуючи до договору банківського рахунку тільки конструкції цивільно-правових угод, звужується кут такого дослідження, і це вимагало від автора проведення порівняльного аналізу рис і особливостей цивільно-правового договору і договору банківського рахунку.
Дослідженню правової природи безготівкових розрахунків присвячені праці вчених у галузі цивільного права, таких як І.С. Гуревич [142], О.С. Іоффе [19-20], С.В. Поленіна [139], К.А. Флейшиц [54], які з позицій цивільного права займалися розробкою таких питань, як зміст розрахункових правовідносин, підстави їх виникнення і припинення, а також класифікація форм розрахунків.
Не можна не відзначити роль, яку відіграють наукові праці з господарського права Є.С. Компанієць [28], В.Ф. Кузьмина [29], Я.А. Куніка [30], Е.Г. Полонського [28] у дослідженні суб’єктів розрахункових правовідносин, а також їх прав і обов’язків.
Теоретичною базою дослідження, яке проводив автор, охоплюючи питання розрахункових правовідносин, стали праці провідних вчених у галузі фінансового права – Л.В. Брічко [6; 141], Л.К. Воронової [9], Ю.А. Ровінського [44].
В роботах Л.В. Брічко і Ю.А. Ровінського багато уваги присвячено розгляду комплексного характеру розрахункових правовідносин та участі Державного банку у їх регулюванні. Л.К. Воронова детально класифікувала форми безготівкових розрахунків, охарактеризувала їх зміст і особливості.
Але, відзначаючи вагомий внесок вищезазначених вчених у розробку різних (в основному цивільно-правових) аспектів діяльності у сфері розрахунків, не можна разом з тим не помітити відсутності досліджень, безпосередньо присвячених дослідженню фінансово-правових аспектів розрахункових правовідносин.
В зв’язку з цим в даній роботі дослідження розрахункових правовідносин носить комплексний характер, і особлива увага присвячена фінансово-правовому регулюванню відносин, що складаються в процесі розрахунків.
Акредитив, як одна з форм безготівкових розрахунків, в вітчизняній науці підлягав глибокому дослідженню в працях Л.Б. Волкова [96] і В.Б. Колісника [25;136]. Л.Б. Волков проаналізував правову природу акредитивної форми розрахунків, порівнюючи акредитивну угоду з різними конструкціями цивільно-правових договорів. В 1994 році В.Б. Колісником була захищена кандидатська дисертація на тему “Правові основи акредитивної форми безготівкових розрахунків.” Її основні положення присвячені характеристиці правовідносин між сторонами акредитивної операції, документарного характеру акредитиву, його класифікації на види і форми, а також стану нормативного регулювання акредитивної форми розрахунків в Україні і пропозицій по його вдосконаленню.
На відміну від вищезазначених робіт, присвячених акредитиву, в даній роботі було проаналізовано основні підходи до визначення акредитиву, відокремлено значення, в яких вживається поняття акредитиву як в науці, так і в законодавстві; розкрито принципи акредитиву і особливості механізму їх реалізації на практиці. Також розширене коло критеріїв класифікації акредитиву, а у питанні, присвяченому його правовій природі, більш поглиблено проведено розмежування акредитиву та цивільно-правових договорів. Враховуючи наукові доробки вищезазначених науковців, автор в своїй роботі зосередив увагу на міжнародно-правовому аспекті регулювання документарного акредитиву. Докладно досліджено основні підходи до розгляду правової природи Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів та їх місця в національному законодавстві України.
В зарубіжній науці проблема правового регулювання акредитивної форми розрахунків є предметом великої кількості правових досліджень. Д. Долан [167] і Р. Гуді [168] зосередили свою увагу на розробці правової природи акредитивної форми розрахунків. Шарль дель Бусто [84] склав коментарії до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів, в яких пропонував шляхи вдосконалення правового регулювання акредитиву. С. Гавалда [83], Ж. Стуффле [83], К. Шмітгофф [91] розглядали проблеми, які виникають при практичному застосуванні акредитивної форми розрахунків.
Наукові доробки вищевказаних авторів були використані, враховуючи особливості регулювання документарного акредитиву в Україні.
В той же час автор вважав за необхідне використати розробки економічних наук при вивченні такої комплексної правової проблематики, якою є механізм регулювання відносин у сфері розрахунків. У цій частині проблеми безготівкових розрахунків розглядалися в працях О.І. Лаврушина [67] і А.М. Мороза [75].
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у способі постановки завдань, так і в ступені обґрунтування кінцевих результатів дослідження. Дисертація є науковою працею, в якій пропонується переважно теоретичний аспект аналізу правових основ діяльності банків у сфері розрахунків, і, зокрема, акредитивної форми розрахунків.
Наукова новизна полягає в таких основних результатах дисертаційного дослідження:
1. При визначенні поняття банківської діяльності потрібно розрізняти так зване широке і вузьке значення. В широкому розумінні під банківською діяльністю розуміється систематична, на власний ризик діяльність Національного банку України та інших банків, а також фінансових установ, спрямована на здійснення банківських операцій та угод в порядку і на підставах, передбачених законодавством.
У вузькому розумінні банківська діяльність – це діяльність юридичних осіб, які мають правовий статус банку, спрямована на виконання, за умови надання дозволу, визначеної законодавством сукупності банківських операцій.
2. Запропоновано вдосконалити юридичне закріплення визначення банківської системи України, в яку необхідно включити, окрім Національного банку України та інших банків, фінансові установи, філії та представництва іноземних банків, які створені і діють на території України відповідно до законодавства України, а також спеціалізовані організації, які не мають права здійснювати банківську діяльність, але забезпечують її здійснення іншими суб’єктами банківської системи України.
3. Удосконалено наукове положення про те, що банківське законодавство є комплексною галуззю законодавства, тобто сукупністю форм права, які складаються в основному з норм фінансового, адміністративного та цивільного права. Комплексний характер галузі банківського законодавства полягає в тому, що при застосуванні форм права, об’єднаних таким спільним предметом правового регулювання, як суспільні відносини, що складаються в сфері банківської діяльності і в процесі функціонування банківської системи, використовуються різні (протилежні за своєю природою) методи правового регулювання – імперативний і диспозитивний.
4. Дістало подальший розвиток положення про те, що правову природу розрахункових правовідносин можна пояснити через своєрідність договору банківського рахунку, його складний характер, і перетин в ньому цивільно-правових і фінансово-правових елементів. Але фінансово-правові норми при регулюванні договору банківського рахунку є первинними по відношенню до цивільно-правових норм, оскільки вони зумовлюють обов’язок підприємств, організацій і установ (клієнтів) укласти договір банківського рахунку, зміст якого, в основному, визначається правилами Національного банку України.
5. Суспільні відносини, що виникають при здійсненні розрахунків, регулюються різними галузями права, серед яких основну роль відіграють фінансове та цивільне право. В результаті проведеного розмежування фінансово-правового і цивільно-правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні розрахунками, виявлено сферу фінансово-правового регулювання цих відносин.
6. Норми фінансового права здійснюють визначальний вплив на цивільно-правові відносини між учасниками розрахункового правовідношення. Владні повноваження банків по відношенню до клієнтів обумовлені особливим статусом банків та покладеними на них Національним банком України фінансово-правовими обов’язками, які здійснюють вплив на зміст цивільно-правових відносин банків з клієнтом.
7. Розкрито наступні особливості, які притаманні розрахунковим правовідносинам:
1) особливий суб’єктний склад цих правовідносин, а саме, - обов’язкова участь в них банку, платника і одержувача коштів;
2) об’єктом правовідносин виступають гроші в своїй функції засобу платежу, тобто ці правовідносини мають грошовий характер;
3) переважно розрахунки здійснюються за умови наявності коштів на рахунку платника або права в нього на кредит;
4) ці правовідносини мають форму зобов'язань відносного характеру, які реалізуються шляхом виконання декількох взаємопов’язаних дій.
8. При визначенні документарного акредитиву потрібно розрізняти наступні значення, в яких це поняття вживається: форма безготівкових розрахунків, банківська угода між заявником акредитиву і банком-емітентом, однобічне платіжне зобов'язання банка-емітента, розрахунковий документ і валютна цінність. Але спільним для всіх вищевказаних значень акредитиву є те, що вони так чи інакше підкреслюють і виділяють окремі риси, особливості, зміст або правову форму акредитиву як форми безготівкових розрахунків.
9. Запропоновано визначити місце в національному законодавстві Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів як міжнародного звичаю, який застосовується при міжнародних розрахунках акредитивами, має обов’язкову силу, застосовується на території України безпосередньо і має пріоритет перед національним законодавством у випадку колізії між ними.
Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладенні курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Банківське законодавство”, “Проблеми правового статусу кредитних установ”, а також у практичній діяльності працівників Національного банку України і банків, у правозастосовній діяльності суддів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватися в подальших наукових розробках.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проведено її кількоразове обговорення та рецензування.
Основні теоретичні положення дослідження знайшли своє відображення в трьох наукових публікаціях у фахових виданнях та доповідались на двох наукових конференціях, які щорічно проводяться на юридичному факультеті: “Правові проблеми сучасності” у квітні 2000 року та “Проблеми держави і права очима молодих дослідників” у квітні 2001 року, а також на науково-методичних семінарах аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затвердженому Вищою атестаційною комісією України.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації:
1. Агафонова Н.В. Правове регулювання документарних акредитивів. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2001. – Вип. 7. – С. 312-319.
2. Агафонова Н.В. Правова природа рахунку особи в банку та розрахункових відносин. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2001.- Вип. 9. – С. 282-290.
3. Агафонова Н.В. Поняття банківського права та його співвідношення з банківським законодавством. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2001.- Вип. 12. – С. 361-366.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел – 172 найменування.
Повний обсяг дисертації складає 192 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки.
1. Поняття “банківська діяльність” можна розглядати в вузькому і широкому розумінні. В широкому розумінні під банківською діяльністю розуміється систематична, на власний ризик діяльність Національного банку України, інших банків, а також фінансових установ, спрямована на здійснення банківських операцій та угод в порядку і на підставах, передбачених законодавством. У вузькому розмінні банківська діяльність – це діяльність юридичних осіб, які мають правовий статус банку, спрямована на виконання, за умови надання дозволу, визначеної сукупності банківських операцій.
2. В банківську систему України включаються, окрім Національного банку України та інших банків, фінансові установи, філії та представництва іноземних банків, які створені і діють на території України відповідно до законодавства України, а також спеціалізовані організації, які не мають права здійснювати банківську діяльність, але забезпечують її здійснення іншими суб’єктами банківської системи України.
3. Банківське законодавство є комплексною галуззю законодавства, тобто сукупністю нормативних форм права, які складаються в основному з норм фінансового, адміністративного та цивільного права. Комплексний характер галузі банківського законодавства полягає в тому, що при застосуванні нормативних форм права, об’єднаних таким спільним предметом правового регулювання, як суспільні відносини, що складаються в сфері банківської діяльності і функціонування банківської системи, використовуються різні (протилежні за своєю природою) методи правового регулювання – імперативний і диспозитивний.
При терміном “банківське право” розуміється галузь науки чи правова дисципліна, а не сама галузь права, оскільки при регулюванні досліджених суспільних відносин застосовуються два, протилежні за своєю природою та змістом методи правового регулювання, і, таким чином, відсутня єдність правового регулювання.
4. Розрахункові правовідносини являють собою комплексний правовий інститут, оскільки їх правова природа пояснюється через своєрідність договору банківського рахунку, його складний характер, і перетин в ньому цивільно-правових і фінансово-правових елементів. Але фінансово-правові норми при регулюванні договору банківського рахунку є первинними по відношенню до цивільно-правових норм і здійснюють визначальний вплив на цивільно-правові відносини між учасниками розрахункового правовідношення. Фінансово-правові норми зумовлюють обов’язок підприємств, організацій і установ (клієнтів) укласти договір банківського рахунку А зміст договору банківського рахунку в основному визначається правилами Національного банку України.
5. Розрахунковим правовідносинам притаманні наступні особливості:
1) особливий суб’єктний склад цих правовідносин, а саме, - обов’язкова участь в них банку, платника і одержувача коштів;
2) об’єктом правовідносин виступають гроші в своїй функції засобу платежу, тобто ці правовідносини мають грошовий характер;
3) переважно розрахунки здійснюються за умови наявності коштів на рахунку платника або права в нього на кредит;
4) ці правовідносини мають форму зобов'язань відносного характеру, які реалізуються шляхом виконання декількох взаємопов’язаних дій.
6. Фінансово-правові аспекти регулювання розрахункових відносин полягають в наступному.
Розрахунки між юридичними особами повинні здійснюватися, як правило, в безготівковому порядку. Ця норма має не диспозитивний, а імперативний характер, тобто характер загального обов’язкового припису.
Владні повноваження банків по відношенню до клієнтів базуються на фінансово-правовому характері відносин, які виникають між банками і клієнтами в процесі здійснення банківських операцій, обумовлені особливим статусом банку, і здійснюють вплив на зміст його цивільно-правових відносин з клієнтом.
Банк, виконуючи функцію по здійсненню розрахунків, виступає як елемент банківської системи, що забезпечує стабільність грошового обігу країни, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що загалом визначає ефективність функціонування всієї економіки країни. Отже, первинним елементом в статусі банку є публічно-правовий елемент.
Законодавством і банківською практикою встановлені межі реалізації свободи власника банківського рахунку, який самостійно обирає форму розрахунків, але ці форми розрахунків, їх кількість і порядок здійснення розрахункових операцій чітко встановлені законодавством.
7. При визначенні акредитиву потрібно розрізняти наступні значення, в яких це поняття вживається: форма безготівкових розрахунків, банківська угода між заявником акредитиву і банком-емітентом, однобічне платіжне зобов'язання банка-емітента, розрахунковий документ і валютна цінність. Але спільним для всіх вищевказаних значень акредитиву є те, що вони так чи інакше підкреслюють і виділяють окремі риси, особливості або правову форму акредитиву як форми безготівкових розрахунків.
8. Акредитиву як формі безготівкових розрахунків, притаманні наступні риси:
1) платіж здійснюється за продукцію, яка вже відвантажена, чи за послуги, які вже надані;
2) банк здійснює платіж на підставі інструкцій клієнта, але від власного імені за рахунок власних коштів чи коштів клієнта;
3) багатосуб’єктність акредитивного правовідношення (тобто учасниками цієї форми розрахунків виступають платник, одержувач платежу, банк-емітент і виконуючий банк, можлива також участь негоціюючого, підтверджуючого і авізуючого банків);
4) видання акредитиву породжує єдиний ланцюг угод між різними учасниками розрахункових відносин.
9. Акредитивне зобов'язання банку має такі риси:
1) однобічність зобов'язання, яка обумовлена тим, що це зобов'язання існує незалежно від акцепту його бенефіціаром (тобто одержувачем платежу);
2) автономність зобов’язання, яка полягає в тому, що воно не залежить від контракту, який лежить в його основі;
3) акредитив має грошовий характер, що зумовлено самою природою розрахункових відносин;
4) умовний характер акредитивного зобов'язання, оскільки виконання акредитиву здійснюється при дотриманні цілого ряду умов, які в ньому передбачені;
5) документарний характер акредитивного зобов'язання, оскільки акредитив завжди передбачає подання документів для отримання грошових коштів.
10. Характерна риса правового регулювання документарних акредитивів – велика роль банківських звичаїв і правил, які, з одного боку, отримують визнання в банківській і судовій практиці, а з іншого – здійснюються без усякого судового захисту. Як наслідок того, що банківська діяльність має об’єктивно обумовлене прагнення до уніфікації і стандартизації, роль таких актів як Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів зростає. Зрозуміло, що для забезпечення ефективності потоків обігу коштів необхідно, щоб акредитив розумівся однаково всіма учасниками платіжних відносин незалежно від того, де вони знаходяться, згідно якого національного законодавства створені і діють. В зв’язку з цим пропонується визначити місце в національному законодавстві Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів як міжнародно-правового звичай, який має обов’язкову силу, застосовується на території України безпосередньо і має пріоритет перед національним законодавством у випадку колізії між ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Характеристика джерела Найменування
Монографії (один, два або три автори)

П’ять та більше авторів

Перекладні видання

Словники

Складові частини книги

Складові частини збірника

Складові частини журналу

Складові частини іноземного журналу

Дисертації

Автореферати дисертацій

Нормативно-правові акти

Іноземна література

1. Агарков М.М. Основы банкового права; Учение о ценных бумагах: Курс лекций; Науч. исследование. - 2-е изд. – М.: БЕК, 1994. – 349 с.
2. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961.- 187 с.
3. Альтшулер А.Б. Международное валютное право. – М.: Международные отношения, 1984. – 254 с.
4. Банковая енциклопедія: В 2 т. / Под общей редакціей проф. Яснополького Л.Н. – К.: Издательство Банковой Энциклопедіи, 1914. – Т.1. - 407 с.
5. Бляхов Я.П., Левин А.А. Международные расчеты и иностранная работа банков СССР. – М.: Государственное финансовое издательство СССР, 1931. – 104 с.
6. Бричко Л.В. Законодательство о расчетах в народном хозяйстве СССР. – М.: Юридическая литература, 1977. – 104 с.
7. Быстров Ф.П. Валютные и кредитные отношения в международной торговле. – М.: Финансы, 1972. – 136 с.
8. Вайденгаммер Ю.А. Банк и его операции: Пособие ао изучению банкового дела. – Тифлис: Закавказское Книжное Кооперативное Т-во “Заккнига”, 1924. – 124 с.
9. Воронова Л.К. Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. – К.: Выща школа, 1988. – 214 с.
10. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. – В 2-х ч. – Х.: Издательство Харьковского ордена трудового красного знамени государственного университета имени А.М. Горького, 1960. – Ч. 2. – 346 с.
11. Гуревич И.С. Очерки советского банковского права. – Л.: Издательство ЛГУ, 1959. – 130 с.
12. Евзлин З.П. Практика и техника коммерческих банков. (Пассивные банковские операции. Внутрення организация коммерческих банков). – Л.: Типография им. Котлякова в Лгр., 1927. – 242 с.
13. Елин Г.М. Иностранные валюты и механизм международных расчетов. – М.: Госфиниздат, 1946. – 208 с.
14. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право – М.: Форум, 1998. – 264 с.
15. Ефимова Л.Г. Банковское право. – М.: Издательство БЕК, 1994. – 347 с.
16. Ефимова Л.Г., Новоселова Л.А. Банки: ответственность за нарушения при расчетах. Комментарии законодательной и арбитражной практики. – М.: Инфра-М, 1996. – 624 с.
17. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации: Методическое пособие / Российский открытый университет. Юрид. фак-т. - М., 1995. – 132 с.
18. Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. – М.: Международные отношения, 1983. – 160 с.
19. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
20. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. В 2-х т. – Л.: Издательство Ленингр. ун-та, 1961. – Т.2. – 531 с.
21. Иоффе О.С., Шаргородский Н.Д. Вопросы теории права. М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
22. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 256 с.
23. Карманов Є.Б. Банківське право: Навч. посібник для студентів юр. спец. вищих закладів освіти: – Х.: Консум, 2000. – 464 с.
24. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Издательство “Мысль”, 1972.- 472 с.
25. Колесник В.Б. Документарный аккредитив в международных расчетах: Правовые основы, теория и практика. – К., 1995. – 196 с.
26. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – 2 изд., исп. и доп. – М.: Манускрипт, 1995. - 312 с.
27. Комиссаров В.П., Попов А.Н. Международные валютные и кредитные отношения. – М.: Международные отношения, 1965. – 494 с.
28. Компанеец Е.С, Полонский Э.Г. Применение законодательства о кредитовании и расчетах. – М.: Юридическая литература, 1967 – 258 с.
29. Кузьмин В.Ф. Кредитные и расчетные правоотношения в промышленности. – М.: Юридическая литература, 1975. – 200 с.
30. Куник Я.А. Кредитные и расчетные отношения в торговле. – М.: Экономика, 1970. – 207 с.
31. Лавров С.Н. Валютно-финансовые отношения предприятий и организаций с зарубежными партнерами. – М.: Менатеп-Информ, 1994 - 248 с.
32. Ландкоф С.Н. Лекції з основ цивільного права – К.: Наук.-метод. кабінет заочної екон. освіти при Київському інституті народного господарства, 1962. – 265 с.
33. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т.– М.: Юридическая литература, 1975. – Т. 2. – 504 с.
34. Малеин Н.С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль. – М.: Наука, 1964 – 152 с.
35. Мережко А.А. Lex mercatoria: теория и принципы транснационального торгового права. – К.: Таксон, 1999. – 416 с.
36. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учебное пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 208 с.
37. Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. – М.: Юристъ, 1998. – 424 с.
38. Пацурківський П.С. Основні проблеми теорії фінансового права. – Ч.: ЧДУ, 1998. – 276 с.
39. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (основные проблемы). – М.: Юридическая литература, 1971. – 312 с.
40. Правовое регулирование банковской деятельности /Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Учебно-консультационный центр ЮрИнформ, 1997. – 448 с.
41. Процевский А.И. Метод регулирования трудовых отношений. - М.: Юридическая литература, 1972.- 288 с.
42. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. М.- Л.: Изд. и 1-я тип. Изд-ва Академии наук ССС в Лгр, 1947. – 283 с.
43. Расчеты в международной торговле. – М., 1992. – 92 с.
44. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории финансового права. – М.: Госюриздат, 1960. – 193 с.
45. Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров. – М., 1995. – 535 с.
46. Самцова А.Н. Кредитные и расчетные правоотношения по советскому гражданскому праву. Лекция 1-я и 2-я для студентов ВЮЗИ. – М., 1954. – 85 с.
47. Скарженовский Н.Г. Очерки советского банковского права. – С., 1956. – 175 с.
48. Слепов В.А., Гордиенко В.И. Международные торговые расчеты: Учебное пособие . – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 168 с.
49. Смирнов А.М. Международные валютные и кредитные отношения СССР. - 2-е перераб. и доп. издание. – М.: Внешторгиздат, 1960. – 366 с.
50. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования (теоретические проблемы). – М.: Юридическая литература, 1976. – 142 с.
51. Спиркин А.Г. Основы философии: Учебное пособие для вузов. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с.
52. Танчук И.А., Ефимочкин В.П,, Абова Т.Е. Хозяйственные обязательства. М.: Юридическая литература, 1970. – 216 с.
53. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорнина. – М.: Юристъ, 1999. – 448 с.
54. Флейшиц Е.А. Расчетные и кредитные правоотношения. – М.: Госюриздат, 1956. – 278 с.
55. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник для студентов вузов. – М.: Инфра-М, 1998. – 496 с.
56. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношениях. – М.: Юридическая литература. – 351 с.
57. Цветков Р.А., Карпухин С.В. Практика проведения расчетов во внешней торговле. - М.: Радикс, 1993. – 285 с.
58. Цыпкин С.Д. Финансово-правовые институты, их роль в совершенствовании финансовой деятельности Советского государства. – М.: Издательство МГУ, 1983. – 79 с.
59. Шалашов В.П., Масюкова Т.Д. Расчетные и кредитные отношения во внешней торговле СССР. – М.: Международные отношения, 1987. – 95 с.
60. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г) / Е.А. Суханов (авт. вступ. ст.). – М.: СПАРК, 1995. – 556 с.
61. Эльяссон Л.С. Закон и банковые операции. – М.: Финансовое Издательство НКФ СССР, 1926. – 23 с.
62. Эпштейн Е.М. Банковое дЪло: Лекціи, читанныя въ Московскомъ коммерческомъ институте въ 1909/10 академическом году. Изд.3-е. – М.: Типография Н.А. Яшкина, 1913. – 366 с.
63. Эриашвили Н.Д. Банковское право: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 383 с.
64. Банківське право: Навчальний посібник. /За заг. ред. А.О. Селіванова – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 384 с.
65. Банковое дело / Под общей ред. Радецкого Ф.К. – М.: Финансовое Издательство НКФ СССР, 1928. – 319 с.
66. Банковское дело / Под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой А.П. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 437 с.
67. Банковское дело: Учебник для студентов вузов /И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева и др./ Под общей ред. Лаврушина О.И. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 667 с.
68. Банковское право: В 4 т. / Под ред. Кумок С.И. – М.: Московское Финансовое объединение, 1994. – Т. 4. – 288 с.
69. Гражданское право: Учебник для юридических вузов. В 2 ч.- М.: Юриздат, 1938. - Ч.2.- 280 с.
70. Гражданское право. Учебник для юридических вузов. В 2 т. М.: Юриздат, 1944. - Т.2. – 419 с.
71. Гражданское право: Учебник: В 3 т. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – Т. 1. – 616 с.
72. Гражданское право: Учебник: В 3 т. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – Т. 2. - 720 с.
73. Международные расчеты по коммерческим операциям: Аккредитив. / А.П. Носко и др. 2 изд. – М.: АО Консалтбанкир, 1994. – Ч. 4.: Аккредитив. / И.Г. Артемкина и др. - 120 с.
74. Международные торговые и финансовые обычаи: В 3-х т. / Общая ред. Кумок С.И. – М.: Московкое Финансовое объединение, 1995. – Т. 1. – 304 с.
75. Основы банковского дела / Под ред. Мороза А.Н. – К.: Libra, 1994. – 330 с.
76. Проблемы теории государства и права: Учебник /Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юридическая литература, 1987. – 447 с.
77. Советское финансовое право: Учебник / Под ред. В.В. Бесчеревных, С.Д. Цыпкина. – М.: Юридическая литература, 1982. – 424 с.
78. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
79. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. Г.Н. Манова. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 336 с.
80. Финансовое право: Учебник для юридических институтов и факультетов. / Под ред. Ровинского Е.А. – М., 1971. – 392 с.
81. Банковское право США /Поллард А.М., Пассейк, Эллис К.Х., Дейли Ж.П.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. - 767 с.
82. Бруно Бухвальдъ. Техника банковского дела: Справочная книга и руководство къ изученію практики банковыхъ и биржевыхъ операцій.: Пер. с нем. – М.: Изданіе Т-ва “МІРЪ”, 1914. – 627 с.
83. Гавальда С., Стуфле Ж. Банковское право (Учреждения – Счета – Операции): Пер. с франц. – М.: Финстатинформ, 1996. – 580 с.
84. Документарные акредитивы: сравнение UCP 500 и UCP 400: Постатейный детальный анализ / Под ред. Шарля дель Бусто. – М.: Консалтбанкир, 1995. – 168 с.
85. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги: Пер. с англ. – К.: Торгово-издательское бюро BHV, 1994. – 480 с.
86. Перар Ж. Управление международными денежными потоками: Пер. с франц. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 208 с.
87. Рут, Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.
88. Уайтинг Д.П. Осваиваем банковское дело: Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 240 с.
90.Фолсом Р.Х., Гордон М.У., Спангогл Дж.А. Международные сделки: Пер. с англ.. – М.: Логос, 1996. – 528 с.
91.Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли: Пер. с англ.. – М.: Юридическая литература, 1993. – 512 с.
92.Банківська енциклопедія /Під редакцією д-ра екон. наук, професора Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. - 328 с.
93.Образцы договоров с комментариями. Международный коммерческий арбитраж (конвенции и регламенты). – М.: Финансы и статистика, 1997. – 608с.
94.Российская банковская энциклопедия / О.И. Лаврушин (гл. ред.). – М.: ЭТА, 1995. – 551 с.
95. Юридична енциклопедія. / Редколегія: Ю.С. Шемшученко та ін.– К.: Українська Енциклопедія, 1998. - Т. 1: А-Г. – 672 с.
96. Волков Л.Б. Документарное инкассо и аккредитивы в расчетах с развивающимися и развитыми капиталистическими странами. // Валютные отношения во внешней торговле СССР. Правовые вопросы /Под ред. Альтшулера А.Б. – М.: Международные отношения, 1968. – С. 136-185.
97. Рамзайцев Д.Ф. О значении обычаев в международной торговле. // Международные торговые обычаи. – М.: Внешторгиздат, 1958. – С. 4-35
98. Вильнянский С.И. Обычаи и правила социалистического общежития. // Ученые записки Харьковского юридического института им. М.Л. Кагановича. Вып. 5. – Х.: Из-во Харьковского государственного университета им. А.М. Горького, 1954. – С. 3-25
99. Иванов Б.Н. Правовое регулирование банковского кредита в системе советского социалистического права. // Вопросы социалистического государства и права на современном этапе. – И., 1976. – С. 51-114.
100. Халфина Р.О. К вопросу о предмете и системе советского финансового права. // Вопросы советского административного и финансового права. – М.: Из-во Академии наук СССР, 1952. – С. 182-214.
101. Агарков М.М. Предмет и система советского гражданского права. // Советское государство и право. - 1940. - №8-9. - С. 52-72
102. Альтшулер А.Б., Волков Л.Б. Аккредитивы в международных расчетах // Внешняя торговля. - 1964. - №6. – С. 47-52
103. Аржанов М. Предмет и метод правового регулирования в связи с вопросом о системе советского права. // Советское государство и право. - 1940. - № 8-9. – С. 15-26
104. Бабикова С. Виды документарных аккредитивов согласно Унифицированным правилам и обычаям для документарных аккредитивов. // Хозяйство и право. - 1999. - №1. – С. 27-35
105. Братусь С.Н. О предмете советского гражданского права. // Советское государство и право. - 1940. - №1. – С. 36-53
106. Горбунова О.Н. Выделять банковское право в отдельную отрасль права пока рано. // Юридический мир.- 1998. - № 8. - С. 15-21
107. Дембо Л.И. О принципах построения системы права. // Советское государство и право. - 1956. - № 8. – С. 88-99
108. Ерпылева Н.Ю. Механизм правового регулирования банковской деятельности. // Хозяйство и право. - 1998. - №2. – С. 80-83
109. Ефимова Л.Г. О правовой природе договора банковского счета и банковского вклада. // Государство и право. - 1992. - № 4. – С. 123-129
110. Казакова Н. Новые Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов. // Внешняя торговля. 1994. № 4. – С. 16-20
111. Карасева М.В. О предмете финансового права на современном этапе. // Государство и право. - 1997. - № 11.- С. 22-32.
112. Кнапп К. По поводу дискуссии и системе права. // Советское государство и право. - 1957. - № 5. – С. 114 -121
113. Коган И.Л. Правоотношения между Госбанком и объединениями. // Советское государство и право. - 1974. - № 1. - С. 58-67
114. Коган М.Л. Проект нуждается в доработке. // Государство и право. - 1996. - № 2. – С. 98-101
115. Литвин Н. Правові аспекти регулювання валютних операцій комерційних банків України. // Вісник НБУ.- 1999. - №11. – С. 58-67
116. Павлов М.А. О системе советского социалистического права. // Советское государство и право. - 1958. - №11. – С. 3-19
117. Павлодский Е. А. Идею автора поддерживаю. // Государство и право. - 1996. - № 2. – С. 101-102
118. Пискотин М.И. Об учебном курсе “Основы банковского права Российской Федерации”// Государство и право. - 1996. - № 1. – С. 105 - 109
119. Поліщук С. Акредитиви та валютний контроль: як запобігти непорозумінням? // Вісник НБУ. - 1997. - №7. – С. 47-49
120. Райхер В.К. Рецензия на книгу Флейшиц Е.А. “Расчетные и кредитные правоотношения” // Советское государство и право. - 1957. - № 12. – С. 135-142
121. Розенберг М. Правовое регулирование расчетов по внешнеэкономическим контрактам // Закон. - 1995. - №1. – С. 86-90
122. Сапожников Н.В. Банковское право в отраслевом законодательстве. // Государство и право. 1996. № 9. – С. 113-117
123. Тадевосян В.С. Некоторые вопросы системы советского права. // Советское государство и право. - 1956. - № 8. – С. 99-109
124. Тарасов М.А. Система транспортного права Советского Союза. // Советское государство и право. - 1957. - №4. – С. 110-115
125. Толстой Ю.К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства // Правоведение. - 1957. - №1. – С. 38-51
126. Тосунян Г.А. Проект программы учебного курса “Основы банковского права Российской Федерации” // Государство и право. - 1995. – № 11. – С. 31-43
127. Трофимов К. Безналичные деньги: есть ли они в природе. // Хозяйство и право. - 1997. - № 3. - С. 19-29
128. Трофимов К. Использование банковских гарантий в международных и отечественных контрактах. //Хозяйство и право. - 1999. - №11. – С. 44-49
129. Чхиквадзе И.В., Ямпольськая И.Я. О системе советского права. // Советское государство и право. - 1967. - № 9. – С. 32-41
130. Шкундин З.И. О юридической природе расчетного счета. // Советское государство и право. - 1950. - № 5. – С. 33-45
131. Эрделевский А.О. О расчетах по аккредитиву //Хозяйство и право. - 1997. - №3. – С. 32-44
132. Яковлев В.Ф. Объективное и субъективное в методе правового регулирования. // Правоведение. - 1970. - № 6. – С. 52-71
133. Янчук В.З. Теоретические предпосылки совершенствования колхозного законодательства. // Советское государство и право. - 1968. - № 5. – С. 37-45
134. H. Harfield. Letters of Credit. //The Banking Law Journal. - 1959. - №2. – C. 82-104

135. Гуревич И.С. Правовые проблемы расчетных и кредитных правоотношений: Дисс. .. д-ра юрид. наук. - Л., 1972. – 442 с.
136. Колісник В.Б. Правові основи акредитивної форми безготівкових розрахунків: Дисс…канд. юрид. наук. – К.,1994. – 162 с.
137. Коряков В.П. Кредитные и расчетные отношения по советскому финансовому праву: Дисс. …канд. юрид. наук. - Кр., 1963. – 223 с.
138. Патрушев Є.М. Правові основи діяльності комерційних банків України по розрахунках: Дисс… канд. юрид. наук. – К., 1994. – 189 с.
139. Поленина С.В. Правовые формы иногородних расчетов между социалистическими организациями (акцепт, аккредитив, особый счет): Дисс... канд.. юр. наук. - М. 1953. – 244 с.
140. Алексеев С.С. Акцептная форма расчетов между социалистическими организациями по советскому гражданскому праву: Автореф. дисс...канд. юрид. наук. – С., 1952. – 17 с.
141. Бричко Л.В. Правовые основы деятельности Госбанка СССР как расчетного центра страны: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1966. – 14 с.
142. Гуревич И.С. Правовые проблемы расчетных и кредитных правоотношений: Автореф. дисс. .. д-ра юрид. наук. - Л., 1972. – 38 с.
143. Зинчук Э.А. Договор краткосрочной ссуды между Госбанком и государственными хозяйственными организациями: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. - М., 1955. – 17 с.
144. Кротюк В. Л. Правовий статус Національного банку України: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук. – К., 1999. – 20 с.
145. Яхнина Н.А. Правоотношения между социалистическими организациями при акцептной форме расчетов: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 1952. – 16 с.
146. Закон України “Цивільний кодекс Української РСР” від 18 липня 1963 р. №1540-VI // Відомості Верховної Ради. – 1963 р. - №30. - Ст. 464
147. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. №2121 // Відомості Верховної Ради. – 2001 р. - №5-6. – Ст. 30
148. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Відомості Верховної Ради. - 1999 р. - №40. - Ст. 365
149. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-ХIV // Відомості Верховної Ради. - 1999 р. - №24. – Ст. 207
150. Закон України “Про Національний банк” від 20 травня 2000 р. №679 // Відомості Верховної Ради. – 1999 р. - № 29. - Ст. 238
151. Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 р. №2374-III // Відомості Верховної Ради. – 2001 р. - №24. – Ст. 128
152. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2346-III // Відомості Верховної Ради. – 2001 р. - №29. – Ст. 137
153. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III // Відомості Верховної Ради.- 2000 р. - №10. – Ст. 44
154. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. №2664-III // Урядовий кур’єр. - 29.08.2001 р. - №154.
155. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. –1991 р. – № 38. – Ст. 508
156. Декрет Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. №15-93 // Відомості Верховної Ради. – 1993 р. - №17. - Ст. 184
157. Указ Президента “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України” від 4 жовтня 1994 р. №566/94
158. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку від 29 березня 2001 р. № 135
159. Інструкція про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. №527
160. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку від 27 грудня 1999 р. №621
161. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72
162. Гражданский Кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Принят Государственной Думой РФ 22.12.1995 г. Утвержден Указом Президента РФ от 26.01.1996 г. №14-ФЗ.
163. Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов. Ред. 1993 г. Публикация Международной торговой палаты №500. Сер.: Издания Международной Торговой Палаты. На русском и английском языках. – М.: Консалтбанкир, 1994.
164. Chorley. Law of Banking. – L. 1956. – 365 c.
165. Contemporary Business Law: Principles & Cases /Ralph C.Hoeber, J.David Reitzel, Donald P.Lyden, Nathan J.Roberts. - Mc Craw-Hill, Ink. - 1991, 3 ed. – 1312 c.
166. Dolan J. The Law of Letter of Credit.// Stefan Paul B., Don Wallace. International Business and Economics: Law and policy. – W. 1993. – С. 22-29
167. Dolan J. Documentary Credit Fundamentals: Comparative Aspects.// Stefan Paul B., Don Wallace. International Business and Economics: Law and policy. – W. 1993. – С. 180-201
168. Goode Roy. Commercial Law. - L., 1995. – 1212 с.
169. Handbuch des documentaren Assenhande (sgeschaftes Akkreditive dokumentarinkassi. Bankgarantien). – Z. 1984. – 85 c.
170. Kurkela. How Banks Treat Letters of Credit.// Stefan Paul B., Don Wallace. International Business and Economics: Law and policy. – W. 1993
171. Law & Business: The Regulatory Environment /Lawrence S. Clark, Peter O. Kinder./ – Mc Craw-Hill, Ink. 1991, 3 ed. – 1191 c.
172. Symons Edward L., James Jr. Banking Law: Teaching Materials. – W. 1984. – 684 с.